Войцех Ярузельский (работа 2)

Войцех Ярузельский

(Wojciech Jaruzelski)

Войцех Ярузельский, останній президент Польської Народної Республіки, народився в 1923 р. По походженню дворянин, корені його роду просліджуються до XV сторіччя. Його дід - учасник повстання 1863-1864 р. - провів 10 років у сибірському засланні. Батько добровольцем пішов на польсько-радянську війну 1920 р. Ярузельский вчився в католицькій гімназії. Після початку Другої світової війни опинився разом з батьками на території Литви, що незабаром увійшла до складу СРСР. 14 червня 1941 р. родина Ярузельских, як і сотні тисяч інших поляків, була вислана в Сибір. Батько помер від виснаження після звільнення з табору в 1942 р. Щоб прокормити родину (матір і сестру), Войцех працював вантажником, лісорубом в алтайській тайзі. У травні 1943 р. записався добровольцем в організоване польськими комуністами Військо Польське (ВП). Вчився у військовому училищі в Рязані. Брав участь у воєнних операціях 1-й армії ВП. Нагороджений вищим польським військовим орденом - Virtuti militari. Після війни вчився в академіях Генерального штабу у Варшаві і Москві. Став наймолодшим польським генералом - в 33 роки. Швидко пройшов шлях від командира дивізії (1957) до начальника Головного політичного керування Війська Польського (1960), начальника Генерального штабу (1965) і міністра національної оборони (1968). У 1964 р. став членом ЦК ПОРП, а в 1971 р. - членом його політбюро. У лютому 1981 р. взяв на себе обов'язки глави польського уряду. У жовтні того ж року обраний першим секретарем ЦК ПОРП, зберігши посади глави уряду і міністра оборони. У ніч на 13 грудня 1981 р., після введення воєнного стану в країні, очолив Військову раду національного порятунку (воєнний стан був скасований 22 червня 1983 р.). Був одним з ініціаторів переговорів "круглого столу" і наступної угоди з політичною опозицією (5 квітня 1989 р.), у результаті якого Польща мирно вийшла із соціалістичної системи. 19 липня 1989 р. на засіданні Національних зборів більшістю був обраний президентом ПНР. У вересні 1990 р. добровільно подав у відставку і 12 грудня, після проведення президентських виборів, залишив президентський палац. В даний час пенсіонер, живе у Варшаві. Одружений, має дочку.

— На життя мені цілком вистачає, — посміхаючись, розповідає Ярузельский, — я одержую пенсію як колишній міністр оборони, а це пристойна сума. Від президентської пенсії я відмовився — тому що займав це крісло всьгого півтора роки. Зате в мене лежить у банку 5000 доларів, що я заробив, коли читав лекції в США. Ліки, як пенсіонер, одержую безкоштовно. Дача в мене є, квартира теж. Я не п'ю і не курю, тому пенсію особливо витрачати не на що. Машина є, але я сам ніколи в житті не водив — очі хворі,(( Щелепа Ярузельского скріплена дротом, а око підпирається залізною пластиною — шість років тому йому кинув в обличчя булижнік екс-учасник руху «Солідарність». Очі, ушкоджені на радянському лісоповалі, бачать усе гірше і гірше.)) тому за кермом дружина. Навіть «Вальтер» залишили трофейний, котрий я відібрав в узятого мною в полон німецького офіцера: у сейфі лежить, незаряджений — патронів до нього немає. Чим зараз займаюся? Так просто поводжуся, як будь-який інший пенсіонер... дивлюся серіали типу «Ставка більше, ніж життя», гуляю ввечері з дружиною, читаю і лягаю спати години в три ночі — ви не представляєте, яка ця насолода!

Він легко і весело говорить про смерть: «А то я не розумію, що мені небагато залишилося. Пожив уже своє, вистачить. Одного скажено шкода — не зможу подивитися, як похорони пройдуть. А представляєте, як буде здорово: народу повно, оркестр, ордена на подушечках, і я — у парадному кітелі! Эх, хотів би я бачити, як мене в труні понесуть!»

У 1995 році екс-президент Польщі став перед судом, що продовжується дотепер: його обвинувачують у розстрілі страйкарів у Гданьску. Засідання відкладалися безліч разів через хворобу Ярузельского. «Люди хочуть хліба і видовищ, — розповідає він. — Хліба немає, а я, очевидно, ідеально підходжу для видовищ. Цікаво тільки, кого вони потім для цих цілей знайдуть. Якби не судові переслідування, то міг би сказати, що на даний момент я абсолютно щаслива людина».

Колишній генерал має відповідати за те, що будучи міністром оборони вивів на вулиці танки і віддав наказ стріляти по робітниках верфі, які виступали проти підвищення цін. За офіційними повідомленнями, 44 учасники виступів було убито, понад тисячу поранено, від двох до трьох тисяч заарештовано. Якщо провина буде доведена, на Ярузельського чекає 25-річне ув"язнення. Але все це - якщо...

Депутат сейму Тадеуш Кіліан представляє в суді жертви розстрілу:

"На цьому процесі генерал Ярузельський звинувачується в тому, що 1970 долі як міністр оборони республіки Польща за вказівкою тодішнього першого секретаря ЦК Польської об"єднаної робітничої партії Владислава Гомулки віддав протизаконний наказ. Тобто це злочин, вчинений за письмовим столом."

Звинувачення спирається на показання тисяч свідків, письмовий наказ Ярузельського, протоколи нарад Ярузельського та Гомулки. Процес, власне кажучи, триває вже не один рік. Кілька колишніх функціонерів уже засуджено, а розслідування щодо Ярузельського через стан його здоровий"я було виділено в окрему справу. Сам колишній генерал усі звинувачення відкидає й перекладає відповідальність на Гомулку.

Початок процесу над Ярузельським не викликав у нинішній Польщі ні мітингів, ні демонстрацій, ні гучних заяв:

Більшість газет навіть не помітили того, що у вівторок мав розпочатися процес над Войцехом Ярузельським. Коли розмовляєш з людьми на вулицях Варшави, відчувається, що молоді поляки взагалі не знають, що роками тягнеться справа генерала Ярузельського.

Список литературы

Для подготовки данной применялись материалы сети Интернет из общего доступа