Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї \укр\

“Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї”

Система навчання Південної Кореї

З 1981 року для всіх випускників шкіл, які вступають в коледжі й університети проводиться державний екзамен. Результати цього письмового тесту єдиного зразка та оцінки з атестату складаються, щоб визначити підготовку абітурієнта до вступу в той чи інший навчальний заклад. Система забороняє коледжам й університетам проводити власні вступні іспити.

Управління освітою в Кореї здійснюється на трьох рівнях адміністративної влади: Міністерством освіти, відділами освіти в провінціях і повітах.

Міністерство розробляє й виконує заходи, що стосуються освіти й науки, затверджує та дає дозвіл на видання навчальних посібників, направляє й координує діяльність органів планування й здійснення політики державної освіти, а також контролює й підтримує діяльність місцевих відділів освіти й університетів.

У відповідності з законом про освіту всі 626 вищих навчальних закладів - державних і приватних - контролюються Міністерством освіти. 80% вузів Кореї - приватні.

Усі вузи мають велику ступінь самостійності у складанні курсу навчання, але їхні програми обов′язково мають включати загаль й гуманітарні предмети: корейську мову та неменше двох іноземних, основи філософії, історію культури, загальну теорію науки і фізичне виховання.

Вищі навчальні заклади підрозділяються на чотири типи: коледжі й університети з чотирирічним навчанням(6-для медичних та стоматоло-гічних), дворічні професійні коледжі з неповним курсом, чотирьохрічний педагогічний коледж, школи змішаного типу, що прирівнюються до коледжу, з терміном навчання від двох до чотирьох років( наприклад, для вихователів дитячих садків, духовні семінарії тощо).

Дворічні професійні коледжи з неповним курсом були створені на основі технічних коледжів з п' ятирічним курсом навчання для випускників середньої школи. Існують сільськогосподарські, технічні, риболовецькі, морські коледжі, а також коледжи мистецтв, медсестер( три роки навчання), медико-санітарні.

Великої уваги в навчальному процесі приділяється лабораторним заняттям і практиці на робочих місцях.

В коледжах і університетах існує понад 25 кафедр, де вивчають літературу, теологію, образотворчі мистецтва, музику, право, політологію, економіку, управління, торгівлю, природничі науки, економіку Кореї, фізичне виховання, техніку, медицину, фармакологію, охорону здоров'я й догляд за хворими, сільське господарство, ветеринарію, рибне господарство.

Обов'язковий курс у таких закладах складається із загальних і спеціальних предметів. Загальні включають національну етику, корейську мову, філософію, культуру, історію, вступ до природничих наук та фізичне виховання. Крім того, студенти мають обрати не менше двох предметів(без спеціалізації) з такого списку: гуманітарні науки: філософія, етика, література, історія, психологія, логіка, соціологія, релігія, педагогіка, етнографія і антропологія; суспільні науки: конституційне право, право, політологія, економіка, психологія, антропологія, педагогіка, історія, соціологія, статистика і економіка Кореї; природничі науки: математика, фізика, хімія, біологія, геологія, астрономія, антропологія і економіка Кореї.

Структура вищої освіти в Україні

Стаття 42. Вища освіта.

Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Ступенева структура освіти та ситема ВНЗ

Стаття 43. Вищі заклади освіти.

Вищіми закладами освіти є: Технікум (Училище), Коледж, Інститут, Консерваторія, Академія, Університет та інші.

Відповідно до статусу вищіх закладів освіти встановлено чотири рівні акридитації:

Перший рівень - технікум, училище, та інші прирівняльні до них вищі заклади освіти.

Другий рівень - коледж, інші прирівняльні до нього вищі заклади освіти.

Третій та четвертий (залежно від наслідків акридитації) – інститут, консерваторія, академія, університет. Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

Молодший спеціаліст — забезпечують технікум, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акридитації;

Бакалавр — забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акридитації;

Спеціаліст, Магістр — забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акридитації.

Освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст

Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі

народного господарства.

Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр

Бакалавр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця,

який на основі повної загальної середньої освіти здобув

поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та

професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта

праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені

для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

Освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст

Спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця,

який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та

знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних

професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній

галузі народного господарства.

Освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

Магістр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця,

який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув

поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру,

має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для

вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного

господарства.