Планування технічних обслуговувань машин
РЕФЕРАТ
на тему: Планування технічних обслуговувань машин
ЗМІСТ
1. Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах
2. Визначення об'ємів робіт по технічному обслуговуванню тракторів в господарствах
3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і технічного обслуговування машин
Використана література
1. Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах
Засоби діагностики і обслуговування сільськогосподарської техніки вибирають з таким розрахунком, щоб разом з високопродуктивним і ефективним використовуванням цих засобів забезпечити мінімум грошових витрат на їх зміст.
Пересувні і стаціонарні засоби діагностики і технічного обслуговування машин оснащені в основному однотипним устаткуванням, приладами, пристосуваннями і інструментом. Тому при рішенні питання про доцільність використовування тих або інших типів технічних засобів достатньо порівняти питомі витрати на їх зміст.
Нижче приведений порівняльний розрахунок витрат на зміст пересувних ремонтно-діагностичних майстерень і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування тракторів, а також кількості засобів, необхідного для ТО-3.
Загальні річні витрати С>п> на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні визначаються з виразу:
С>п> =З>п>+ М>п>+ О>п>+ А>п>+ П>п>
де З>п> — заробітна платня обслуговуючого персоналу пересуванням майстровим; М>п> — витрати на придбання матеріалів і запасних частин для пересувної майстерні; О>п>— витрати на технічне обслуговування і ремонт майстерні; А>п>— амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт майстерні; П>п>— витрати на пробіг майстерні.
Питомі експлуатаційні витрати В>п> на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні:
В>п> = С>п> / Т>п>
де Т>п> — загальний річний час роботи майстрової, ч.
Загальні річні витрати С>с> на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:
С>с>= З>с>+ М>с>+ О>с>+ А>с>+ П>т>
де З>с>—заробітна платня обслуговуючого персоналу стаціонарного поста; М>с>—витрати на придбання експлуатаційних матеріалів для устаткування і споруд; О>с> — витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд поста; А>с> — амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт поста; П>т> — витрати на пробіг тракторів від бригади колгоспу або відділення радгоспу до центральної ремонтної майстерні, де розміщений стаціонарний пост, і назад.
При розрахунку слід враховувати лише витрати, пов'язані з виконанням діагностичних і регулювальних робіт, усуненням несправностей і заміною складових частин об'єкту діагностики і технічного обслуговування (аналогічні витратам при використовуванні пересувної ремонтно-діагностичної майстерні).
Питомі експлуатаційні витрати В>с> на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:
В>с> =С>с> /Т>с>
де Т>с> — загальний річний час роботи поста, ч.
Для отримання необхідних вихідних даних при розрахунку використовуються наступні джерела:
заробітна платня обслуговуючого персоналу — на основі діючого порядку і нормативів;
витрати на придбання матеріалів і запасних частин до діючим нормам їх витрати і вартості;
витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд стаціонарного поста і пересувної ремонтно-діагностичної майстерні — на основі діючих нормативів;
амортизаційні відрахування — відповідно до діючих норм амортизації для різних видів устаткування і споруд;
витрати на пробіг ремонтно-діагностичної майстерні від місця стоянки до пунктів технічного обслуговування і назад і на переїзд тракторів від бригади (відділення) до центральної ремонтної майстерні і назад — за нормативними даними або по фактичних середніх витратах, встановлюваних на підставі бухгалтерського обліку.
Як показує досвід, пересувну ремонтно-діагностичну майстерню доцільно використовувати при значних радіусах обслуговування машин, що перевищують 10... 12 км від центральної садиби господарства, а також для заявочного технічного обслуговування, пов'язаного з виявленням і усуненням несправностей в умовах експлуатації. При невеликих радіусах обслуговування для. проведення складних видів технічного обслуговування і усунення несправностей переважно стаціонарний пост діагностики і технічного обслуговування машин.
Середньорічну кількість Р>гп> тракторів, обслуговуваних ремонтно-діагностичній майстерні, можна підрахувати по формулі:
Р>гп>=Р>см>ДК>см>η>п.в.>
де Р>см>—кількість тракторів, обслуговуваних одній майстерні га повну робочу зміну; Д — кількість робочих днів в році;, К>см> — коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період); η>п.в.> — коефіцієнт використовування робочого часу.
Одна пересувна ремонтно-діагностична майстерня при плановому обслуговуванні тракторів дозволяє виконати діагностичні і регулювальні роботи з одночасним усуненням несправностей в середньому для 1,2 трактори в зміну при η>п.в.> = 1.
Приймаючи кількість робочих днів в році, зайнятих на обслуговуванні тракторів ремонтно-діагностичної майстерні, Д=170 (при тривалості робочої зміни 8 ч), К>см>=1 (робота в одну зміну) і η>п.в> = 0,7, одержимо:
Р>г.п.> =1.2*170*1*0.7=143 трактора
Якщо прийняти річне напрацювання на один трактор рівної в середньому 1050 ч то при періодичності ТО-3 через кожні 960 ч кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одній ремонтно-діагностичній майстерні, складе:
О>т.п.>=(143*960)/1050=131трактор
При обслуговуванні тракторів на стаціонарному посту діагностики і технічного обслуговування коефіцієнт використовування робочого часу декілька вище, ніж при обслуговуванні за допомогою пересувної ремонтно-діагностичної майстерні (за вирахуванням витрат часу на переїзди і обслуговування автомашини).
Приймаючи η>п.в> = 0,8, при однозмінній роботі поста одержимо:
Р>г.п.> =1.2*170*0.8=163трактора
Кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одним стаціонарним постом, складає:
О>т.п.>=(163*960)/1050=143трактор
Знаючи кількість тракторів, що знаходяться в експлуатації, підраховують необхідну кількість пересувних ремонтно-діагностичних майстрових або діагностичних установок і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування.
Зважаючи на нерівномірне завантаження тракторів протягом сезону в напружені періоди польових робіт може відчуватися недолік в засобах діагностики і технічного обслуговування і в обслуговуючому персоналі. Цей недолік компенсують шляхом організації групового обслуговування двох або декількох тракторів однією спеціалізованою ланкою одночасно. В цьому випадку продуктивність праці зростає в 1,3... 1,4 рази. Крім того, в господарствах є трактори, які завантажені не повністю, унаслідок частих простоїв з організаційних, технологічних і інших причин, що також створює додаткові резерви.
Пересувні ремонтно-діагностичні майстерні і пости діагностики і технічного обслуговування тракторів можуть належати як господарству, так і спеціалізованому підприємству. В цілях найраціональнішого використовування технічних засобів пересувну ремонтно-діагностичну майстерню КИ-9924 ГОСНІТИ (КИ-817Д ГОСНИТИ), пересувну діагностичну установку КИ-4270А ГОСНИТИ (КИ-13905 ГОСНИТИ) або комплект стаціонарного поста КИ-5308А ГОСНИТИ доцільно мати в господарствах з парком не менше 100...120 тракторів. При меншому парку трактори повинні обслуговуватися засобами (головним чином пересувними), спеціалізованих підприємств.
2. Визначення об'ємі робіт по технічному обслуговуванню тракторів в господарствах
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів визначають відповідно до кількості палива, що витрачається, структури і кількісного складу машинно-тракторного парку.
У більшості зон країни польові роботи носять сезонний характер, що обумовлює значну нерівномірність витрати палива на виконання даних робіт. З цієї причини міняється і об'єм робіт по технічному обслуговуванню. Тому роботи спеціалізованих ланок слід планувати окремо для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів.
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів і кількість робітників спеціалізованої ланки розраховують в наступному порядку.
Визначають загальну витрату палива на роботу тракторів за період весняно-літніх і осінньо-зимовий польових робіт.
Підраховують періодичність Пср технічного обслуговування тракторів, закріплених за пунктом технічного обслуговування (ПТО), по формулі:
n>ср>= (П>1> К>1>+ П>2> К>2> +…+ П>n> К>n>> >)/ К>1>+ К>2> +…+ К>n>
де П>1,> П>2> .... П>n> — періодичність технічого обслуговування тракторів, закріплених за ПТО, кг витраченого палива; К>1>, К>2> .... К>n> — кількість тракторів однойменної марки.
Для кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3) підраховують свою періодичність.
3. Підраховують кількість планованих технічних обслуговуванні, знаючи планований об'єм робіт Q;
а) за весняно-літній період
Z>в-.л>.>ТО-1> =0.75Q>в-л>/П>срТО-1>
Z>в-.л>.>ТО-2>=0.75Q>в-л>/П>срТО-2>
Z>в-.л>.>ТО-3> =0.75Q>в-л>/П>срТО-3>
б) за осінньо-зимній період
Z>о-.з>.>ТО-1> =0.75Q>о-з>/П>срТО-1>
Z>о-.з>.>ТО-2> =0.75Q>о-з>/П>срТО-2>
Z>о-.з>.>ТО-3> =0.75Q>о-з>/П>срТО-3>
Підраховують трудомісткість Т>ср> кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2 і ТО-3) по формулі:
Т>ср> = (Т>1> k>1> + Т>2> k>2>+…+Т>n> k>n> )/k>1> +k>2> +…+k>n>
де Т>1> Т>2>…Т>n>— трудомісткість технічного обслуговування окремого вигляду по марках машин, ч; k>1> k>2> ... k>n> — кількість певного виду технічних обслуговуванні.
5. По даний трудомісткість кожного виду технічного обслуговування визначають загальну трудомісткість Т технічного обслуговування:
а) за весняно-літній період
Т>в-л ТО-1>=Т>серТО-1>> >Z>в-.л>.>ТО-1>
Т>в-л ТО-2>=Т>серТО-2>> >Z>в-.л>.>ТО-2>
Т>в-л ТО-3>=Т>серТО-3>> >Z>в-.л>.>ТО-3>
б) за осінньо-зимній період
Т>о-зТО-1>=Т>серТО-1>> >Z>о-.зТО-1>
Т>о-зТО-2>=Т>серТО-2>> >Z>о-.зТО-2>
Т>о-зТО-3>=Т>серТО-3>> >Z>о-.зТО-3>
6. Визначають сумарну трудомісткість технічних обслуговуванні по тракторах однойменних марок по кожному періоду окремо і в цілому за рік.
7. Підраховують фундацію Ф(ч) робочого часу одного виконавця до формулі:
Ф= D t>зм> К>зм> η>вр>
Де D — кількість робочих днів за планований період; t>зм>— тривалість зміни, ч; К>зм> — коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період) ; η>вр> — коефіцієнт використовування робочого часу зміни (η>вр> = 0,85...0,90).
8. На основі проведених розрахунків визначають кількість Р (чол) робітників спеціалізованої ланки, необхідних для виконання ТО-1 і ТО-2;
а) для весняно-літній періоду
Р>в-л> =(Т>в-л ТО-1> +Т>в-л ТО-2 >)/Ф
б) для осінньо-зимній періоду
Р>о-з> =(Т>о-з ТО-1> +Т>о-з ТО-2 >)/Ф
На підставі виробничо-фінансових завдань бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, а також планового завантаження тракторів з вказівкою кількості технічних обслуговуванні (по видах) в кожному місяці і по кожному трактору складають річний план діагностики і технічного обслуговування тракторів, Відповідно до цього плану і виробничих завдань тракторно-рільничим бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, обумовленими календарними агротехнічними термінами, складають місячний план-графік діагностики і технічного обслуговування, в якому наростаючим підсумком проставляють витрату палива або напрацювання в годиннику і наголошують на даті проведення відповідного технічного обслуговування. Види і терміни проведення технічних обслуговуванні визначають з урахуванням напрацювання від останнього ремонту і відповідно до періодичності технічного обслуговування тракторів.
Час простою трактора на технічному обслуговування планують, виходячи з трудомісткості і тривалості відповідного виду технічного обслуговування. Тривалість технічного обслуговування можна визначити орієнтовно розподілом трудомісткості на кількість робітників спеціалізованої ланки.
Для контролю термінів технічного обслуговування тракторів користуються жетонами, талонами або огорожними обліково-лімітними книжками, видаваними трактористу на термін між технічними обслуговуваннями" самим вчиненим є облік витрати палива і дизельного масла і встановлення термінів проведення технічного обслуговування по обліково-лімітній книжці, яка містить 16 заправних відомостей і 16 нарядів на проведення технічного обслуговування. Кількість заправних відомостей і нарядів відповідає числу періодичних технічних обслуговуванні від початку експлуатації нового або відремонтованого трактора до ТО-3 або між ТО-3.
3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і обслуговування машин
Основна робоча документація ланки технічного обслуговування машин включає технологію технічного обслуговування, керівництво по передремонтній діагностиці машин і діагностичну карту, Крім того, у розпорядженні майстра по діагностиці сільськогосподарської техніки і майстра-налагоджувати є технічні описи засобів вимірювань, правила їх експлуатації.
Технологія технічного обслуговування містить технологічні карти, в кожній з яких вказані виконавці робіт, трудомісткість їх виконання і технічні засоби, висловлена методика виконання робіт і технічні вимоги до функціональних (відновлюваним при технічному обслуговуванні) параметрів полягання.
Керівництво по передремонтній діагностиці машин також складається з окремих технологічних карт. На відміну від технологічних карт технічного обслуговування в них приведена методика визначення полягання зносу складових частин машини головним чином по ресурсних параметрах і вказані технічні вимоги на вибраковування складових частин, що вичерпали міжремонтний ресурс.
У діагностичну карту (форма 1) записують результати діагностики складових частин машини, указують характер і об'єм робіт по попередженню і усуненню відмов, а також наголошують на залишковому ресурсі складових частин, що забезпечують їх безвідмовну роботу до чергового контролю або ремонту.
Заповнює її майстер-діагност або майстер-налагоджувати в процесі перевірки технічного полягання складових частин машин. В карту записують загальні відомості про машину (роздягнув I), зведення тракториста або комбайнера про основні неполадки, що виникають в процесі роботи (роздягнув II), які можуть бути взяті до уваги при остаточній опеньку технічного полягання машини.
Потім приступають до зовнішнього огляду складових частин, прослуховують механізми при роботі вхолосту і під навантаженням. Результати огляду і прослуховування записують в розділ III карти. Основний розділ діагностичної карти — роздягнув IV. В графі 2 цього розділу перераховані складові частини, що підлягають обов'язковому контролю при ТО-3 тракторів або ТО-2 комбайнів. В графі 3 вказані одиниці вимірювання параметрів технічного полягання машин. Результати вимірювань до і після виконання планово-запобіжних робіт і усунення відмов (регулювань, очищення, промивки, Заміни, ремонту складових частин) записують відповідно в графи 4 і 5.
У діагностичну карту заносять лише результати вимірювань параметрів полягання найважливіших складових частин трактора або комбайна, по який прогнозують залишковий ресурс.
У карту включені також параметри, значення яких істотно впливають на техніко-економічні характеристики машини.
Залежно від полягання об'єкту діагностики в графі 6 роблять наступні дометуй: І — справно; РГ — потрібне регулювання, Про — потрібне очищення, П — необхідна промивка, З — необхідна заміна, РМ — потрібен ремонт.
Якщо виявиться, що об'єкт діагностики справний і значення зміряного параметра знаходиться в межах, що допускаються, то в графі 5 роблять прочерк, а в графі 6 ставлять букву І (справно). В решті випадків виконують регулювальні або інші планово-запобіжні роботи, усувають несправності. Результати повторних вимірювань заносять в графу 5, а в графі 6 указують вид роботи.
При вимірюванні зазорів в нижніх н верхніх головках шатунів в діагностичну карту записують найбільше значення зазора, по якому потім визначають остаточний ресурс кривошипно-шатунного механізму. Те ж саме відноситься до нещільності клапанів газорозподілу і сумарного кутового зазора в механізмах силової передачі.
У тих випадках, коли не вимагається давати кількісну оцінку полягання об'єкту діагностики, графи 4 і 5 не заповнюють (в них роблять прочерки).
Якщо умовне позначення, проставлене в графі б, не дає повної відповіді, яка складова частина підлягає технічному обслуговуванню або яку несправність слід усунути, то, окрім перерахованих позначень, указують найменування складової частини, що вимагає втручання.
У графі 7 роблять помітку про виконання планово-запобіжних робіт і усунення несправностей, вказаних в графі 6. Якщо робота виконана, ставлять букву В (виконано). Якщо об'єкт діагностики справний (не вимагається ніяких втручань), то в графі 7 роблять прочерк.
У розділ V записують несправності складових частин машини, що не увійшли до розділу IV. Там же указують види необхідних робіт по усуненню несправностей і роблять відмітки про їх виконання.
Відповідно до результатів діагностики майстер-діагност визначає залишковий ресурс основних складових частин, а також дає висновок про необхідність ремонту складових частин, ресурс яких вичерпаний повністю або до межі, що допускається.
Залишковий ресурс складових частин трактора або комбайна в годиннику або кілограмах витрати палива, а також перелік складових частин, що підлягають ремонту, указують в розділі VI діагностичної карти.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Ящура А.И. Система технического обслуживания и ремонта общепромышленного оборудования. — Москва: Энас, 2008. — 360 с.
Техническое обслуживание и ремонт дорожно-строительных работ [Текст] : [Учеб. пособие для ПТУ] / Е.Г.Гологорский, В.В.Колесниченко. - [Б. м.] : Высш. шк., 1991. - 286 с. : ил. - Библиогр.: с. 284.
Бельских, В.И. Справочник по техническому тракторов [Текст] обслуживанию и М.: диагностированию /В.И. Бельских Россельхозиздат, 1986. 389 с.
Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління. – К.: Знання-Прес,2004. – 478 с
Лудченко А.А. Основы технического обслуживания автомобилей. – К.: Высшая школа, 1987 – 399 с.