Класифікація робочих місць, їх організація і обслуговування

Міністерство освіти і науки України

Черкаський Національний університет імені Богдана Хмельницького

ННІ економіки і права

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

Реферат з курсу: Економіка праці та соціально-трудові відносини

на тему: Класифікація робочих місць, їх організація і обслуговування

Виконала студентка ІІ курсу

Спеціальності: міжнародна економіка

Нікітюк Марина Володимирівна

Черкаси 2010

Зміст

Вступ

    Класифікація і планування робочих місць

    Організація і обслуговування робочих місць

    Умови праці та фактори формування робочих місць

    Атестація робочих місць за умови праці

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки, докорінні зміни виробничих відносин, інтеграція народного господарства країни до світової економіки зумовлюють необхідність перебудови методологічних та організаційних принципів постановки обліку та системи показників в Україні.

Для задоволення внутрішніх потреб держави у статистичних даних про процеси, які відбуваються у народному господарстві, необхідно відновити облік робочих місць на підприємствах у галузевому та регіональному аспектах.

З погляду наближення існуючої статистики з працевлаштування до міжнародних стандартів, категорію "робоче місце" необхідно розглядати як невід'ємну частину формування ринку праці.

Зміни в економіці вимагають удосконалення обліку робочих місць, у першу чергу в напрямку забезпечення повної та достовірної інформації про їх кількість.

Визначення та облік робочих місць є складовими частинами комплексу робіт з організації інформаційної бази з метою створення банку робочих місць, формування ринку вільних робочих місць, здійснення державної політики соціального захисту від безробіття.

Метою та завданням реферату є дослідження робочих місць, їх класифікації, планування, та організації.

    Класифікація і планування робочих місць

Продуктивність праці, наш настрій і здоров’я прямо пропорційно залежать від організації робочих місць.

Робоче місце – просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників, які спільно виконують роботу чи операції.

Організація робочого місця – сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці і їх розміщення в певному порядку.

Робоча зона – частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками, до яких дістають руки і ноги працівника, з відхиленням на один-два кроки від умовного центру робочого місця.

Планіровка робочих місць – схеми розташування співробітників, меблів і технічних засобів у приміщенні.

Мета раціонального розміщення персоналу – зменшення часу, необхідного для виконання роботи, ліквідування непотрібних переміщеннь службовців, забезпечення хороших умов праці і зменшення напруження і втоми співробітників, найбільш економне використання площі і максимальне підвищення продуктивності праці персоналу.

Виділяють наступні основні системи планіровки приміщень:

    Кабінетна, при якій структурні підрозділи розміщуються на окремих поверхах будівлі, а відділи і служби – в окремих кімнатах (від 4 до 30 чол.). Перевагою системи є створення творчої обстановки і комфортних умов для невеликих груп співробітників, а недоліком – збільшення затрат на опалення й освітлення, подовження маршрутів документопотоків.

    Зальна, при якій структурні підрозділи і виробництва розміщуються в великих залах (на поверхах) будівель з кількістю співробітників більше 100. Ці приміщення обов’язково обладнуються штучним освітленням, кондиціонеруванням повітря і звукоізоляцією. Їх перевагою є зниження витрат на будівництво й експлуатацію приміщень, зменшення площі на одного службовця, забезпечення раціональної технології управління. Головний недолік – неможливість створення інтимної творчої обстановки, особливо для вчених та керівників, і надмірний шум у залі.

    Чарункувата, при якій у великій залі розміщуються співробітники підрозділу, а приміщення для керівників відділів і служб формуються за допомогою спеціальних пересувних перегородок із рифленого скла 1,5–2,0 метрів. Переваги перегородок: створюють сприятливу обстановку для співробітників відділу, у яких своя “чарунка”. В той же час керівник підрозділу може вільно спостерігати за роботою відділів і служб, а також – дисципліною праці. Ця система широко використовується в крупних західних компаніях.

При розподілі приміщень варто дотримуватись таких правил:

    у першу чергу розміщувати крупні структурні підрозділи (адміністрація, канцелярія, бухгалтерія, відділи маркетингу, кадрів);

    суміжні відділи і служби розміщувати поруч один з одним;

    відділи, які пов’язані з прийомом відвідувачів (збут, кадри, бухгалтерія), повинні розміщуватись поруч із входом, ліфтом і сходами;

    складські і транспортні підрозділи повинні бути ізольовані від прийому відвідувачів і офісних приміщень;

    планіровка робочих місць здійснюється виходячи із площі приміщень, чисельності співробітників, нормативу площі на 1 співробітника і розмірів меблів та обладнання;

    туалети і кімнати для куріння повинні бути на кожному поверсі;

    загальна і корисна площі будівлі, а також планування кімнат визначаються за робочими кресленнями будівлі;

    число співробітників визначається штатним розкладом підприємства;

норми площі на одного співробітника неоднакові в різних країнах.

Кожне робоче місце має свою специфіку, пов’язану з особливостями організації виробничого процесу, різноманітністю форм конкретної праці у виробництві. Вид робочого місця визначається такими чинниками, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації праці, ступінь механізації та автоматизації, кількість устаткування на робочому місці та ін.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, що наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація типів робочих місць

Класифікаційні групи

Типи робочих місць

За типом виробництва

Одиничне (універсальне)Серійне (спеціалізоване)Масове (спеціальне)

За числом виконавців

Індивідуальне Колективне (бригадне)

За рівнем механізації та автоматизації

Ручне Механізоване Напівмеханізоване Автоматизоване

За місцем розташування

У приміщенні

На відкритій місцевості

На висоті

Під землею

За кількістю змін

Однозмінне

Багатозмінне

За часом функціонування

Постійне

Тимчасове

За кількістю обладнання, що обслуговується

Одноверстатне

Багатоверстатне

За видом операцій

Основне

Допоміжне

За ступенем спеціалізації

Універсальне

Спеціалізоване

Спеціальне

За ступенем рухомості

Рухоме

Стаціонарне

За основною робочою позою

Сидячи

Стоячи

Змінна поза

    Організація і обслуговування робочих місць

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготі1вками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

• транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

• інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

• налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;

• міжремонтна — профілактичне обслуговування;

• контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

• облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

    Умови праці та формування робочих місць

У
мови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Класифікація умов праці.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

• фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

• нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;

• робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

• монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

• забруднення повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

• виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

• вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

• освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

    Атестація робочих місць за умов праці

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення ,пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестацiя робочих мiсць передбачає:

- виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi;

- санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам;

- визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

- визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

- визначення i реалізацію технічних i організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію умов та характеру працi.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Умови праці визначаються певними критеріями факторів виробничого середовища і трудового процесу (додаток).

На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовища і якісного стану робочої сили.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

Період переатестації визначається самим підприємством у колективному договорі ,але не повинен перебільшувати 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.

ОРГАНIЗАЦIЯ РОБОТИ ПО АТЕСТАЦIЇ. Для організації та проведення атестацiї керівник пiдприємства видає наказ, в якому:

- зазнаються основа та завдання атестацiї;

- затверджуються склад, голова i секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження;

- визначаються терміни i графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах пiдприємства ;

- визначаються взаємодія із зацікавленими державними органами i громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою - СЕС);

- визначаються проектні чи науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов працi i участі в розробці заходів що до усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестацiйної комiсiї рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, працi i заробітної плати, охорони працi, членів громадських організацій та інших.

Атестаційна комісія:

- здійснює організаційне i методичне керівництво та контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

- формує правову i нормативно-довiдкову базу i організує її вивчення;

- визначає i залучає необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

- органiзує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлуатацією, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

- складає перелік робочих мiсць, що підлягають атестації;

- порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину i матеріали із передбаченими у проекті;

- визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих i небезпечних факторів виробничого середовища та органiзує їх дослідження;

- прогнозує та виявляє наявність шкiдливих i небезпечних факторiв на робочих місцях ;

- встановлює згідно з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довiдком (ЄТКД) відповідність найменування професій i посад працівників, зайнятих на цих робочих мiсцях, характеру фактично виконуваних робiт ;

- складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих мiсць (додаток 1);

- проводить атестацію i складає перелiк робочих мiсць, виробництв, професiй та посад з несприятливими умовами працi;

- уточнює діючі i вносить пропозиції на встановлення нових пільг i компенсацій залежно від умов працi, визначає втрати на ці цілі;

- організує розробку заходів щодо покращання умов працi i оздоровлення працiвникiв.

Висновки

Отже, важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце - це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення ,пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Список використаних джерел та літератури

    Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 200с.

    http://vuzlib.net/beta3/html/1/6057/6128/

    http://forca.com.ua/instrukcii/ohorona-praci/atestaciya-robochih-misc-za-umovami-praci.html

    http://library.if.ua/book/40/2676.html

    http://ua.textreferat.com/referat-1325.html