Метод краніоцеребральної гіпотермії в лікуванні психічних розладів

Академія медичних наук України

Державна установа

“Інститут неврології психіатрії і наркології АМН України”

ГОНЧАРОВА ІРИНА ЄВГЕНІВНА

УДК: 616.89:615.832:616.831

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МЕТОДУ КРАНІОЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ У ЛІКУВАННІ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ВНАСЛІДОК ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

14.01.16. – психіатрія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”.

Науковий керівник: Офіційні опоненти:

Бачериков Андрій Миколайович, доктор медичних наук, керівник відділу невідкладної психіатрії та наркології ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”. Кришталь Валентин Валентинович, доктор медичних наук, професор, завідуючий кафедрою сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Сонник Григорій Трохимович, доктор медичних наук, професор, професор кафедри психіатрії наркології та медичної психології ВДНЗУ “Українська медична стоматологічна академія”.

Захист дисертації відбудеться “ 26 ” травня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при Державній установі “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова 46).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”: (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова 46).

Автореферат розісланий “ 12 ” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради Л.І. Дяченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Широка розповсюдженість судинних захворювань головного мозку, висока смертність, значний відсоток тимчасової втрати працездатності і високий рівень інвалідизації стали найважливішою медичною і соціальною проблемою як у нашій державі, так і в більшості економічно розвинутих країн світу. Як правило, при дисциркуляторній енцефалопатії розвиваються психічні порушення.

Хронічні форми судинної патології головного мозку, які у вітчизняній літературі одержали назву дисциркуляторних енцефалопатій (ДЕ), зустрічаються у 20-30 % людей працездатного віку (Волошин П. В., 2003; Дзяк Л.А. із співавт., 1996, 1997; Руденко А. Ю., 1997; Верещагін М. В., 1997; Маньковский М. Б. із співавт., 1996; Карабань І. М., 1997).

За останні роки намітилася чітка тенденція старіння населення, з яким зв’язане збільшення числа судинних захворювань головного мозку. Разом з тим, хронічна мозкова судинна недостатність починає формуватися в осіб молодого працездатного віку, що сприяє значним економічним витратам, пов’язаним з необхідністю тривалого лікування, трудової і соціальної реабілітації.

Діапазон психічних розладів, обумовлених поразкою головного мозку, внаслідок судинних захворювань головного мозку – від астенічних станів до деменції. (Волошина Н. П., 1997; Марута Н. О. із співавт., 2005; Абрамов В. А. із співавт. 2005, Сонник Г. Т., 2006).

Прогресування хронічної мозкової дисциркуляції призводить до збільшення неврологічного дефіциту, розвитку психічних порушень, що у важких випадках призводять до розвитку судинних деменцій, погіршенню якості життя і інвалідизації хворих. (Мищенко Т. С. із співавт., 2002; Дубенко А. Є., 2003; Дзяк Л. А., 2004; Григорова І. А., 2004).

Застосування профілактичних і лікувальних заходів у значній мірі може сповільнити процес розвитку когнітивних порушень і інших психічних розладів.

В даний час усе більшого значення набуває розробка немедикаментозних методів лікування, що базуються на диференційованому, індивідуальному підході до кожного хворого, і разом з тим сприяють зниженню економічних витрат на лікування і більш швидкому поліпшенню стану хворих.

Мета і призначення краніоцеребральної гіпотермії (КЦГ) полягають у створенні найбільш оптимальних умов для функції тих життєво важливих органів і тканин, що менш стійкі до нестачі кисню. Реалізація фізіологічного ефекту гіпотермії здійснюється на рівні підкіркових структур шляхом впливу на центри терморегуляції, викликаючи реакцію адаптації. (Бачериков А. М., 2004, Бабийчук Г. А. із соавт., 1992; Реминяк В. И., 1998).

Застосування КЦГ у клінічній практиці призводить до зниження внутрішньочерепного тиску з нормалізацією гемо- і ліквородинаміки головного мозку, що особливо актуально при лікуванні психічних порушень, внаслідок судинних захворювань головного мозку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно плану НДР ДУ “Інститут неврології, психіатрії і наркології АМНУ” за темою МОЗ України № держреєстрації 0100U001635 «Вивчити деякі кризові стани у психічно хворих, розробити методи їх профілактики та лікування».

Мета дослідження: Динаміка клініко-психопатологічної картини, психодіагностичних показників, даних РЕГ, ЕЕГ, КТ розробка методики КЦГ у хворих із психічними порушеннями внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії (ХГДЕ) і визначення її ефективності.

Задачі дослідження:

1. Вивчити динаміку клініко-психопатологічних порушень у процесі лікування методом КЦГ у хворих із психічними порушеннями внаслідок ХГДЕ.

2. Дослідити особливості динаміки порушень пам’яті й уваги в процесі лікування методом КЦГ у даної групи хворих.

3. Вивчити особливості гемодинаміки і біоелектричної активності мозку даної групи хворих у процесі лікування методом КЦГ.

4. Вивчити особливості зміни стану лікворовмісних просторів головного мозку у даної групи хворих в процесі лікування методом КЦГ

5. Отримати нові дані, щодо механізмів терапевтичного впливу КЦГ при психічних порушеннях, обумовлених ХГДЕ.

6. Розробити режим КЦГ для цієї групи хворих.

Об’єкт дослідження: Психічні порушення внаслідок ХГДЕ.

Предмет дослідження: Динаміка клініко-психопатологічних, психодіагностичних, електрофізіологічних, комп’ютернотомографічних показників у хворих із психічними порушеннями внаслідок ХГДЕ у процесі лікування методом КЦГ.

Методи дослідження: Клініко-психопатологічний, психодіагностичний, електрофізіологічний (ЕЕГ, РЕГ), комп’ютерна томографія (КТ). Дані оброблено статистичними методами з визначенням середньої помилки, довірчого інтервалу, коефіціенту кореляції, використанням t-критерію Стьюдента, які підтверджують достовірність результатів наукових положень, висновків і рекомендацій, викладених у дисертаційній роботі.

Наукова новизна роботи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше були проведені багатопараметрові комплексні клінічні дослідження стану психічної сфери пацієнтів, що страждають психічними розладами, обумовленими ХГДЕ до і після лікування їх методом КЦГ. Встановлені особливості клінічного перебігу, описані зміни церебральної гемодинаміки, біоелектричної активності, стану лікворовмісних просторів. Відзначені патологічні особливості змін пам’яті та уваги, а також емоційної сфери пацієнтів

Отримано нові дані, що стосуються патогенезу і санагенезу у хворих із психічними порушеннями внаслідок ХГДЕ. Відзначено, що у результаті відновлювальних процесів під впливом КЦГ відбувається зміна стану вегетативної нервової системи, а саме перевага парасимпатичного її відділу. Встановлено, що цей вплив призводить до поліпшення церебральної гемодинаміки, зменшення виявленості загальмозкових змін і пароксизмальної активності, зменшення ознак внутрішньої і зовнішньої гідроцефалії. Показано, що у результаті цих відбудовних процесів відбувається редукція астенічного симптомокомплекса, афективних порушень, параноїдного синдрому і відновлення когнітивних функцій.

Практична новизна роботи.

Розроблено новий метод лікування із застосуванням КЦГ, на який отриманий патент.

Результати вказують на доцільність застосування немедикаментозного методу КЦГ у комплексному лікуванні хворих, що страждають психічними розладами внаслідок ХГДЕ. Метод високо ефективний при органічному емоційно лабільному розладі, органічному депресивному розладі, органічному маячному розладі. Скорочує терміни лікування. Зменшує використання фармакологічних препаратів. Не викликає побічних ефектів.

Опубліковані методичні рекомендації: Марута Н. О., Бачериков А. М., Воробйова Т. М., Кузьминов В. Н., Ткаченко Т. В., Веселовська О. В., Тіткова Г. М., Харитонова С. М., Гончарова І. Є., Романова Г. О. Застосування краніоцеребральної гіпотермії при лікуванні депресивних розладів у хворих із суїцидальною поведінкою. Методичні рекомендації. Харків, 2007 р. (Дисертантом проведено добір матеріалу).

Особистий внесок здобувача. Усі клінічні і психодіагностичні дослідження, лікувальні процедури КЦГ, обробка результатів нейрофізіологічних і комп’ютерно-томографічних досліджень проведені дисертантом особисто. Аналіз і інтерпретація та узагальнення результатів, формулювання висновків зроблені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. За темою роботи зроблені доповіді на II Національному Конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (м. Харків, 13.06.02), IV Національному Конгресі геронтологів і геріатрів України (м. Київ, 11-13.10.05), пленумі і конференції Науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України «Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії і наркології» (м. Одеса, 9.09.06), IIІ Національному Конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (м. Харків, 3-7.07.07),

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць. З них 4 у наукових журналах (згідно переліку ВАК), 3 тези у збірниках наукових конференцій, 1 патент.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4-х розділів з описом результатів власних досліджень, і висновків. Роботу викладено на 140 сторінках друкованого тексту, ілюстровано таблицями і малюнками. Список літератури складає 210 джерел, у т.ч. іноземних.

ЗМІСТ РОБОТИ І ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Матеріали і методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження 77 хворих жінок із психічними розладами внаслідок ХГДЕ віком від 40 до 63 р. Тривалість захворювання від 1 до 10 р.

Хворим з основної групи (47 чол.) проводилися 1-2 сеансу КЦГ. Перед проведенням КЦГ усі хворі приймали медикаменти, що показані при їхньому стані (судинні препарати, антидепресанти, транквілізатори, нейролептики). Після проведення сеансу КЦГ хворі припиняли прийом медикаментів, або доза ліків зменшувалася в 2 рази.

Хворі з контрольної групи (30 чол.) одержували тільки медикаментозне лікування.

Обидві групи по віковому складі, тривалості і стадії захворювання однорідні і співмірні.

Основними методами обстеження хворих, результати яких були предметом обговорення в роботі, були клініко-психопатологічний, психодіагностичний, електрофізіологічний (ЕЕГ, РЕГ), комп’ютерна томографія (КТ).

Обстеження хворих включало комплексну оцінку скарг, а також психічного і неврологічного статусу.

З метою оцінки вегетативних показників у хворих основної групи розраховувалися вегетативний індекс (ВІ) і хвилинний обсяг крові.

Для оцінки стану церебральної гемодинаміки використовувалася реоенцефалографія, за допомогою 4-канального реографа Р4-02.

Стан біоелектричної активності головного мозку вивчався за допомогою елекроенцефалографії на 16-канальному електроенцефалографі ЕЕG-16S.

КТ-дослідження проведені на комп’ютерному томографі СРТ-1010. Оцінка стану лікворних просторів головного мозку проводилася візуально, а також обчислювалися кількісні показники.

Стан пам’яті досліджувалося за допомогою проби на запам’ятовування 10 слів. Для визначення стійкості уваги і динаміки працездатності використовувалися таблиці Шульте. Для оперативної самооцінки хворих використовувалися опитувальники загального здоров’я GHQ-28 (Д. Голдберг) і САН. Для оцінки важкості депресії і зміни важкості стану в результаті терапії використовувалася шкала MADRS (Монтгомері-Асберга).

Для проведення КЦГ використовувався апарат – гіпотермогенератор повітряного типу ПГВ-02. Режим КЦГ для лікування хворих використовувався відповідно до Патенту 63708 А. МПК А61М19/00 Спосіб лікування психотичних та непсихотичних психічних розладів / Волошин П. В., Бачериков А. М., Шестопалова Л. Ф., Підкоритов В. С., Реміняк В. І., Ткаченко Т. В., Романова Г. О., Гончарова І. Є., Пайкова Л. М., Ломакін І. І., Бабійчук Г. А., ІНПН АМНУ – 3. №2003065046; Заявл. 02.06.2003; Опубл. 15.01.2004, Бюл. 1.

Результати дослідження та їх обговорення. У результаті аналізу скарг хворих і даних клініко-психопа­тологіч­ного обстеження були виявлені провідні психопатологічні синдроми: астено-невротичний, тривожно-депресивний, і депрессивно-пара­но­їдний.

В основній групі (47 чоловік) органічний емоційно-лабільний розлад був виявлений у 17 хворих (36 %). Органічний депресивний розлад у 21 (44,7 %). Органічний маячний розлад у 9 (19,15%).

Після проведеного лікування поліпшення стану спостерігалося у більшості хворих основної групи.

Повна редукція загальної слабкості і емоційної лабільності зафіксована у 82,49,52 % хворих, часткова відповідно у 17,69,62% і 5,95,9 %. Дратівливість редукувалася повністю у 64,711,94 % хворих, частково у 29,411,39 %. Сон нормалізувався у 58,812,3 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 58,812,3 % хворих, покращилася в 41,25,9 %. Виснажуваність уваги редукувалася повністю в 47,065,9 %, частково у 41,25,9 % пацієнтів. Значне покращення пам’яті відмічено в 29,411,4 %, покращення в 23,510,6 % хворих. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 23,510,6 % хворих, частково в 11,88,06 %.

У більшості хворих з органічним депресивним розладом також спостерігалося поліпшення стану. Так загальна слабість цілком редукувалася у 28,610,1 % хворих, частково в 57,111,1 %. Дратівливість редукувалася у 19,058,8 %, зменшилася у 42,911,06 %. Тривога редукувалася повністю у 52,411,16 % хворих, частково в 42,911,06 %. Настрій вирівнявся в 28,611,16 %, покращився в 66,710,5 %. Сон нормалізувався в 42,911,16%, покращився в 52,411,16 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 28,610,1%, покращилася у 61,910,8 %. Виснажуваність уваги цілком редукувалася у 19,058,8 %, частково в 66,710,5 % хворих. Пам’ять відновилася в 9,56,5 % хворих, покращилася в 57,111,16 %. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 19,058,8 %, частково в 42,98,8 % хворих.

Серед хворих органічним маячним розладом загальна слабість цілком редукувалась у 66,716,7 %, частково в 22,214,7 % хворих. Зникла тривога, вирівнявся настрій, нормалізувався сон у 55,617,6 %, частково ці порушення редукувалися в 44,417,6 % хворих. Слухові галюцинації зникли у 44,417,6 % хворих. Маячні ідеї переслідування редукувалися в 88,911,1 % хворих. Працездатність нормалізувалася в 33,316,7 % , покращилася в 66,716,7 % хворих. Виснажуваність уваги цілком редукувалася в 55,617,6 %, частково в 33,316,7 % хворих. Пам’ять нормалізувалася в 22,214,7 %, покращилася в 33,316,7 % . Соматичні симптоми зникли в 66,716,7 %, стали менш вираженими в 22,214,7 % хворих.

У хворих контрольної групи також відбулося покращення стану. Але в більшого числа хворих, патологічні симптоми редукувалися неповністю, або залишилися без динаміки.

Після лікування КЦГ у хворих з органічним емоційно лабільним розладом оцінка по шкалі MADRS (мал. 1) знизилася з 15,591,97 балів до 2,120,82 балів (p<0,001), що свідчить про відсутність афективних розладів.

Мал. 1. Динаміка показників за шкалою депресії MADRS у хворих основної і контрольної груп у процесі лікування.

У хворих з органічним депресивним розладом показники по шкалі MADRS знизилися з 27,333,52 (відповідає помірному депресивному епізоду) до 8,242,87 балів (p<0,001), що відповідає збереженню окремих симптомів депресії.

У хворих з органічним маячним розладом показники по шкалі MADRS знизилися з 34,895,57 (великий депресивний епізод) до 9,562,56 балів (p<0,001), що свідчить про збереження окремих симптомів. При порівнянні результатів лікування в основній і контрольній групах отримане достовірне розходження p1<0,001 – для органічного емоційно лабільного розладу і депресивного розладу і p10,05 – для маячного розладу.

Для оцінки змін у неврологічному статусі хворих оцінювалися наступні показники: головний біль, запаморочення, шум у голові, вегетативні пароксизми. До лікування головний біль турбував 93,63,6 % хворих, запаморочення 57,457,29 %, шум у голові 46,87,36 %, вегетативні пароксизми 42,557,29 % хворих. Після лікування головний біль перестав турбувати 40,437,23 %, став менш виражений у 53,197,35 % хворих. Запаморочення редукувалося повністю у 25,536,43 %, частково у 31,96,87 % хворих. Шум у голові зник у 27,666,6 %, став менш вираженим у 19,55,8 % пацієнтів. Вегетативні пароксизми не виникали у 31,96,87 %, стали рідше в 8,524,1 %. Результати статистично достовірні по всіх оцінюваних показниках.

У хворих контрольної групи також наступило поліпшення стану, але кількість хворих, у яких патологічні симптоми редукувалися цілком, менше.

У процесі проведення КЦГ виявлені наступні зміни вегетативних показників. У хворих з вихідною перевагою симпатикотонії (25 чоловік (53,19 %), ВІ – 5,511,93, хвилинний обсяг крові (ХО) 4332,24242,06 л.), у процесі проведення КЦГ була виявлено зміна симпатикотонії парасимпатикотоничною спрямованістю вегетативних реакцій (ВІ склав -7,585,24, ХО – 3024,98243,76 л.). У хворих з вихідною перевагою парасимпатикотонії (22 чоловік (46,8 %), ВІ –31,887,27, ХО – 3241,28221,05 л.), відбулося незначне посилення парасиматикотонічної спрямованості вегетативних реакцій (ВІ –30,97,73, ХО – 2731,24213,05 л.). Таким чином, у більшості хворих у процесі КЦГ відбулася зміна симпатичної на парасимпатичну чи посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій.

За методикою «запам’ятовування 10 слів», відбулося поліпшення короткочасної пам’яті. При органічному емоційно лабільному розладі короткочасна пам’ять покращилася з 4,70,5 до 5,50,4 (p<0,02) слова. Органічному депресивному розладі з 4,60,23 до 5,30,4 (p<0,05) слова. Органічному маячному розладі з 3,560,95 до 5,110,4 (p<0,02) слова.

Мал. 2. Динаміка показників пам’яті у процесі лікування (методика “запам’ятовування 10 слів”).

Підвищилася продуктивність запам’ятовування: при органічному емоційно лабільному розладі з 33,53,1 до 35,22,1(p>0,05) слів. Органічному депресивному розладі з 31,82,7 до 34,92,1 (p>0,05) слова. Органічному маячному розладі з 29,64,5 до 34,42,6 (p>0,05) слова. Покращилося відстрочене відтворення у хворих з органічним емоційно лабільним розладом з 6,10,7 до 7,80,6 (p<0,05) слова. Органічним депресивним розладом з 4,90,8 до 7,20,4 (p<0,001) слів. і органічним маячним з 5,31,6 до 7,60,8 (p<0,05) слова.

За результатами виконання методики таб. Шульте на одну таблицю затрачувалося: хворими з органічним емоційно лабільним розладом до лікування від 56,945,87 с. до 62,823,92 с., у середньому 59,682,96 с., після лікування від 47,124,13 с. до 51,74,87 с., у середньому 51,373,39 с (p<0,002). Органічним депресивним розладом до лікування затрачувалося від 65,48,37 с. до 70,35,83 с., у середньому 65,856,54 с. після лікування від 54,76,95 с. до 56,526,82 с., у середньому 55,416,58 с (p<0,05). Органічним маячним розладом до лікування затрачувалося від 57,565,71 с. до 68,565,71 с., у середньому 60,112,41 с., після лікування від 52,565,47 с. до 56,784,87, у середньому 55,063,88 с (p<0,05). Т.ч. після лікування відзначається поліпшення показників стійкості і концентрації уваги, а також зменшення виснажуваності уваги.

За результатами методики САН до лікування у хворих органічним емоційно лабільним розладом самопочуття 33,645,61 балів, активність 42,586,65 балів, настрій 32,116,97 балів (середні показники), після лікування самопочуття 54,052,57 бали (p<0,001), активність 56,943,4 бали (p<0,001), настрій 55,822,52 бали (p<0,001) (високі показники). Органічним депресивним розладом до лікування самопочуття 23,574,57 балів, активність 29,527,07 балів, настрій 27,095,33 бала (низькі показники), після лікування самопочуття 43,714,8 бали (p<0,001), активність 44,764,94 бали (p<0,002), настрій 44,385,86 бала (p<0,001) (середні показники). Органічним маячним розладом до лікування самопочуття 23,4411,48 бала, активність 21,227,97 бала, настрій 21,8813,8 бала (низькі показники), після лікування самопочуття 38,226,71 бала (p<0,05), активність 38,447,89 (p<0,01), настрій 37,669,47 (p<0,05) (показники середні). Після лікування оцінки за шкалами приблизно рівні, що свідчить про поліпшення функціонального стану і зменшенні стомлюваності.

Мал. 4. Динаміка показників у процесі лікування за опитувальником САН.

За результатами опитувальника загального здоров’я GHQ-28 у хворих органічним емоційно лабільним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 18,182,41 балів, “тривога і безсоння” 16,761,82 балів, “соціальна дисфункція” 17,822,2 бали, “депресія” 13,171,68 балів, разом 65,945,62 балів, після лікування шкала “соматичні симптоми” 10,70,83 балів, “тривога і безсоння” 10,050,8 балів, “соціальна дисфункція” 11,471,69 бала, “депресія” 7,70,95 балів, разом 39,883,2 балів (p<0,001). Органічним депресивним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 20,851,77 балів, “тривога і безсоння” 20,22,42 балів, “соціальна дисфункція” 21,91,9 бала, “депресія” 15,82,58 балів, разом 78,756,97 балів, після лікування шкала “соматичні симптоми” 12,351,38 балів, “тривога і безсоння” 12,11,08 балів, “соціальна дисфункція” 13,82,07 бали, “депресія” 9,654,43 балів, разом 47,854,44 балів (p<0,001). Органічним маячним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 22,782,51 балів, “тривога і безсоння” 20,783,15 балів, “соціальна дисфункція” 23,63,2 балів, “депресія” 16,564,02 балів, разом 83,78,68 балів, після лікування “соматичні симптоми” 12,781,52 балів, “тривога і безсоння” 11,331,29 балів, “соціальна дисфункція” 14,560,75 балів, “депресія” 10,442,81 балів, разом 48,894,65 балів (p<0,001).

Мал. 5. Динаміка показників у процесі лікування за опитувальником загального здоров’я GHQ-28.

За даними РЕГ, в основній групі у процесі лікування реографічний систолічний індекс (РСІ), підвищився з 0,0740,005 ОМ до 0,0910,004 ОМ (р<0,001, p1<0,05). Час максимального наповнення, знизився з 0,140,007 с. до 0,120,005 с. (p<0,001, p1<0,01). Діастолічний індекс (ДІ) зменшився з 0,770,02 до 0,720,015 (p<0,01, p1>0,05). р – порівняння показників до і після лікування. р1 – порівняння результатів лікування в основній і контрольній групі.

Перед проведенням КЦГ, на ЕЕГ хворих були виявлені наступні порушення: дизритмічна активність у 47 хворих (100 %), десинхронізація фону у 43 (91,54,1 %), гіперсинхронна ЕЕГ у 12 (25,56,4 %), плоска ЕЕГ у 26 (55,37,3 %). Міжпівкульна асиметрія перевищувала норму у 16 (34,047 %). Стертість зональних розходжень була виявлена у всіх 47 хворих (100 %). Реакція активації на відкривання очей була недостатньо виражена у 38 (80,855,8 %). Пароксизмальна активність у 16 хворих ( 34,047 %), епілептиформна у 8 (17,025,5 %). Патологічна -активність відзначалася у 31 хворого (65,967 %), патологічна повільнохвильова активність в 26 (55,37,3 %), білатерально синхронна активність у 13 (27,666,6 %).

В основній групі після КЦГ дизритмічна активність частково редукувалася у 18 (38,37,16 %) хворих. Десинхронізація фону частково редукувалася в 9 (19,155,8 %). Ознака плоска ЕЕГ редукувалася цілком у 13 (27,666,3 %) і частково в 3 (6,383,6 %) хворих. Виразність міжпівкульної асиметрії знизилася до припустимих меж у 9 (19,155,8 %) і зменшилася в 4 (8,54,1 %) хворих. Реакція активації на відкривання очей відновилася у 18 (38,37,2 %). Пароксизмальная активність цілком зникла в 9 (19,55,8 %) і частково редукувалася в 3 (6,383,6 %) хворих. Патологічна -активність цілком редукувалася в 13 (27,666,6 %) і частково в 9 (19,155,8 %) хворих. Прояви патологічної повільнохвильової активності частково редукувалися в 18 (38,37,2 %) хворих. Білатерально-синхронна активність цілком редукувалася в 6 (12,764,9 %) хворих і частково в 4 (8,54,1 %).

В основній групі виявлені достовірні розходження до і після лікування за наступними ознаками: дизритмічна активність, плоска ЕЕГ, міжпівкульна асиметрія, стертість зональних розходжень, пароксизмальна активність, патологічна -активність, патологічна повільнохвильова активність. У контрольній групі виявлені достовірні розходження до і після лікування за наступними ознаками: дизритмічна активність, патологічна повільнохвильова активність.

При візуальній оцінці комп’ютерних томограм у пацієнтів основної групи були виявлені наступні зміни: ознаки зовнішньої гідроцефалії відзначалися у 34 пацієнтів (72,3 %), ознаки внутрішньої гідроцефалії відзначалися в 28 (59,6 %), ознаки кортикальної гіпотрофії в 9 (19,15 %).

Після проведеного лікування в основній групі: ознаки зовнішньої гідроцефалії цілком редукувалися в 14 хворих (29,79 %), частково редукувалися в 18 (38,29 %). Ознаки внутрішньої гідроцефалії цілком редукувалися в 9 хворих (9,19 %), частково в 19 (40,43 %). Ознаки кортикальної гіпотрофії збереглися без динаміки.

У контрольній групі хворих, що одержували тільки медикаментозне лікування також відзначається позитивна динаміка, але менш виражена в порівнянні з основною групою.

При оцінці кількісних показників, виявлено, що збільшений індекс тіл бічних шлуночкі – 25,180,5, ширина центральних відділів бічних шлуночків: лівий – 11,50,63 мм., правий – 11,30,56мм. Також у хворих відзначається розширення субарахноїдальних просторів. Так максимальна ширина передніх відділів міжпівкульної щілини – 6,240,46 мм., а максимальна ширина сильвієвої борозни – 5,880,42 мм.

Після проведеного лікування позитивна динаміка відзначається в пацієнтів обох груп, але в основній групі вона значніша.

Після проведеного лікування в основній групі індекс тіл шлуночків зменшився до 23,420,38 (р<0,01, р10,05), лінійні розміри тіл шлуночків зменшилися: лівого до 9,610,53 мм. (p<0,01, р10,05), правого до 9,420,46 мм. (p<0,01, р10,01). Максимальна ширина передніх відділів міжпівкульної щілини після лікування 4,920,31 мм. (p<0,01, р10,05), сильвієвої борозни 4,770,32 мм. (p<0,01, р10,05). р – порівняння показників до і після лікування. р1 – порівняння результатів лікування в основній і контрольній групі.

Таким чином, терапевтична ефективність КЦГ пов'язана із впливом на центр терморегуляції гіпоталамуса, що призводить до зміни стану вегетативної нервової системи, а саме до переваги парасимпатичного її відділу. Надалі цей вплив призводить до поліпшення церебральної гемодинаміки, зменшення виявленості загальмозкових змін і пароксизмальної активності, зменшення ознак внутрішньої і зовнішньої гідроцефалії. У результаті цих відбудовних процесів відбувається редукція астенічного симптомокомплекса, афективних порушень, параноїдного синдрому і відновлення когнітивних функцій.

Катамнез протягом 3 років відомий у 29 хворих. У всіх пацієнтів протягом 1-го року психічний стан характеризувався як задовільний. Протягом наступних 2-х років у 4 хворих відбулося загострення психічного захворювання, у зв’язку з чим вони були госпіталізовані. 10 пацієнтів паралельно з лікуванням у невропатолога продовжують амбулаторне спостереження у психіатра, 1-2 рази на рік отримують підтримуючу терапію невеликими дозами психотропних медикаментів. Інші 15 пацієнтів скарг на психічний стан не висловлюють, при огляді у них формальних психічних порушень не виявлено, лікуються у невропатологів.

ВИСНОВКИ

1. Представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні ефективності застосування методу КЦГ в терапії психічних порушень у хворих із психічними розладами, внаслідок ХГДЕ. На підставі комплексного підходу, розроблений оптимальний для даного контингенту хворих режим КЦГ.

2. Визначені психопатологічні синдроми. У хворих були виявлені: органічний емоційно-лабільний розлад (F 06.6), з провідним астено-невротичним синдромом (17 хворих, 36 %), органічний депресивний розлад (F 06.3), з переважаючим тривожно-депресивним синдромом (21 хворий, 44,7 %) і органічний маячний розлад (F 06.2), з переважаючим депресивно-параноїдним синдромом (9 хворих, 19,15 %). Зворотньому розвитку під впливом КЦГ піддалися: астено-невротичний синдром – повна редукція в 64,7 %, часткова у 35,3 % хворих, тривожно-депресивний синдром – повна редукція в 38,09 %, часткова в 57,14 % хворих, депресивно-параноїдний синдром – повна редукція в 55,6 %, часткова в 44,4 %. Більш значна редукція психопатологічних синдромів відзначена при органічному емоційно лабільному розладі. При органічному депресивному розладі і маячному розладі ряд симптомів редукувався не цілком, що пов’язано з важчим станом цих груп хворих до лікування.

3. Відзначено зменшення виявленості депресії. Показники по шкалі MADRS, знизилися у хворих органічним емоційно лабільним розладом з 15,591,97 до 2,121,67, органічним депресивним розладом з 27,333,52 до 8,242,87, органічним маячним розладом з 34,895,57 до 9,562,56.

4. Відзначені зміни показників, оцінки неврологічного статусу хворих: головний біль (повна редукція в 40,437,23 %, часткова в 53,197,35 %), запаморочення (повна редукція в 25,536,43 %, часткова в 31,96,87 %), шум у голові (повна редукція в 27,666,6 %, часткова в 19,155,8 %), вегетативні пароксизми (повна редукція в 31,96,87 %, часткова в 8,524,1 %). Виявлені зміни вегетативних показників: у хворих з вихідною перевагою симпатикотонії, відбулася зміна симпатикотонії парасимпатичною спрямованістю вегетативних реакцій (ВІ -7,585,24, ХО – 3024,98243,76 л.). При вихідній перевазі парасимпатикотонії, відбулося незначне посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій (ВІ –30,97,73, ХО – 2731,24213,05 л.). У більшості хворих у процесі КЦГ відбулася зміна чи посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій.

5. Встановлено, що застосування методу КЦГ у комплексному лікуванні хворих з даною патологією сприяє поліпшенню пам’яті та уваги. За методикою «запам’ятовування 10 слів», відбулося поліпшення короткочасної пам’яті, підвищилася продуктивність запам’ятовування, покращилося відстрочене відтворення. За методикою таблиці Шульте відзначається поліпшення показників стійкості і концентрації уваги, а також зменшення виснажуваності уваги. Кращі результати після лікування відзначені при органічному емоційно лабільному розладі. За методикою САН відбувається поліпшення функціонального стану і зменшення стомлюваності. Поліпшення значніше при органічному емоційно лабільному і органічному депресивному розладах. За опитувальником загального здоров’я GHQ-28 підвищилося психологічне благополуччя, редукувалася емоційна лабільність, зменшилася виразність соматичних симптомів, тривоги і безсоння, а також соціальної дисфункції і депресії.

6. Відзначено, що у хворих відбувається поліпшення кровонаповнення (до нижньої межи вікової норми в обох басейнах у 21,286,03 %, у вертебро-базиллярному басейні в 23,46,24 %, покращилося кровонаповнення в обох басейнах у 8,514,11 %, у вертебро-базиллярному басейні в 10,644,55 %), знижується тонус судин (до меж вікової норми у вертебро-базиллярному басейні в 10,644,55, часткова редукція в обох басейнах у 63,837,08), поліпшується венозний відтік (в обох покращився в 44,697,33 %, нормалізувався у вертебро-базиллярном басейні в 8,514,11 %), редукується асиметрія кровонаповнення у вертебро-базилярному басейні в 27,666,6 %. Відзначено позитивну динаміку біоелектричної активності. На ЕЕГ у 38,37,16 % зменшилася виразність загальномозкових змін біоелектричної активності, відновилася реакція активації на відкривання очей, покращилася виразність зональних розходжень. У 19,55,8 % хворих редукувалася пароксизмальна активність, 6,383,6 % вона стала менш вираженою.

7. Виявлено за даними КТ зменшення ознак зовнішньої (повна редукція ознаки в 29,79 %, часткова редукція в 38,29 %) і внутрішньої гідроцефалії (повна редукція в 19,15 %, часткова в 40,43 %).

8.  Розроблений універсальний режим КЦГ для даного контингенту хворих. Визначено, що оптимальним режимом є гіпотермія помірної глибини. Ця методика дозволяє досягти максимально можливого терапевтичного ефекту при мінімальних навантаженнях на організм, що забезпечує повну безпеку при проведенні процедури навіть у соматично ослаблених і хворих похилого віку.

Метод КЦГ може бути рекомендований для використання в комплексному лікуванні хворих із психічними розладами внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії тому що він дозволяє зменшити застосування фармакологічних препаратів, не дає побічних ефектів, прискорює поліпшення психічного стану.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гончарова І. Є. Динаміка психічних порушень у хворих із хронічною дисциркуляторною енцефалопатією внаслідок гіпертонічної хвороби в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10, вип. 4 (33). – С. 67-68.

2. Гончарова І. Є. Динаміка нейрофізіологічних показників у хворих із психічними порушеннями, внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії // Архів психіатрії. – 2005. – Т. 11, №4. – С. 93-95.

3. Гончарова І. Є. Зміна стану лікворовмісних просторів головного мозку за даними комп'ютерної томографії у хворих із психічними порушеннями внаслідок хронічної дисциркуляторної енцефалопатії, яка обумовлена гіпертонічною хворобою в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії // Журнал психіатрії і медичної психології. – 2006. – №1. – С. 73-76.

4. Бачериков А. М., Гончарова І. Є. Динаміка психічних порушень у хворих із хронічною дисциркуляторною енцефалопатією, внаслідок гіпертонічної хвороби в процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії // Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень: Матеріали наукових праць Української науково-практичної конференції. – 2002. – Харків (19-20 листопада). – С. 23-24. (Дисертантом проведено обстеження пацієнтів, робота написана та підготовлена до друку).

5. Бачериков А. М., Гончарова І. Є. Лікування та профілактика депресивних розладів і когнітивних порушень в осіб похилого віку за допомогою методу краніоцеребральної гіпотермії // Матеріали IV Національного Конгресу геронтологів і геріатрів України – 2005. - Київ (11-13 жовтня).С. 116. (Дисертантом проведено обстеження пацієнтів, робота написана та підготовлена до друку)

6.Гончарова І. Є. Лікування та профілактика психічних розладів і когнітивних порушень у хворих на хронічну гіпертонічну дисциркуляторні енцефалопатію за допомогою методу краніоцеребральної гіпотермії // Український вісник психоневрології. – 2007. – Т. 15, вип. 1 (50). – С. 172.

7. Гончарова І. Є. Зміна стану хворих із психічними порушеннями внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у процесі лікування методом краніоцеребральної гіпотермії (за даними психодіагностичного дослідження // Український вісник психоневрології. – 2007. – Т. 15, вип. 2 (51). – С. 50-52.

8. Патент 63708 А. МПК А61М19/00 Спосіб лікування психотичних та непсихотичних психічних розладів / Волошин П. В., Бачериков А. М., Шестопалова Л. Ф., Підкоритов В. С., Реміняк В. І., Ткаченко Т. В., Романова Г. О., Гончарова І. Є., Пайкова Л. М., Ломакін І. І., Бабійчук Г. А., ІНПН АМНУ – 3. №2003065046; Заявл. 02.06.2003; Опубл. 15.01.2004, Бюл. 1. (Дисертантом проведено добір матеріалу, патентний пошук)

АНОТАЦІЯ

Гончарова Ірина Євгенівна. Ефективність терапії із застосуванням методу краніоцеребральної гіпотермії в лікуванні психічних розладів внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16. – психіатрія. ДУ “Інститут неврології психіатрії і наркології АМН України”. Харків, 2008.

Вивчено 77 хворих із психічними розладами внаслідок ХГДЕ, віком від 40 до 63 років. Були виявлені провідні психопатологічні синдроми. Хворим з основної групи (47) проводилися 1-2 сеансу КЦГ. Контрольна група (30) одержувала тільки медикаментозне лікування. Поліпшення стану відбулося у більшості хворих основної групи. Відбулася зміна чи посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій. Поліпшилися пам’ять та увага. Підвищилося психологічне благополуччя, редукувалася емоційна лабільність, зменшилася виразність соматичних симптомів, тривоги і безсоння, а також соціальної дисфункції і депресії. Відзначено поліпшення церебральної гемодинаміки і біоелектричної активності головного мозку, а також, зменшення проявів зовнішньої і внутрішньої гідроцефалії. Метод КЦГ може бути рекомендований для використання в комплексному лікуванні хворих із психічними розладами внаслідок ХГДЕ.

Ключові слова: психічні розлади, дисциркуляторна енцефалопатія, краніоцеребральна гіпотермія.

АННОТАЦИЯ

Гончарова Ирина Евгеньевна. Эффективность терапии с применением метода краниоцеребральной гипотермии в лечении психических расстройств вследствие хронической гипертонической дисциркуляторной энцефалопатии . – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16. – психиатрия. ГУ «Институт неврологии психиатрии и наркологии АМН Украины». Харьков, 2008.

Было изучено 77 больных с психическими расстройствами, вследствие ХГДЭ, возрастом от 40 до 63 лет. Все больные женщины. Длительность заболевания составила от 1 года до 10 лет. В результате анализа жалоб больных и данных клинико-психопатологического обследования больных были выявлены ведущие психопатологические синдромы. Больным из основной группы (47) проводились 1-2 сеанса КЦГ. Перед проведением КЦГ все больные принимали медикаменты, показанные при их состоянии (сосудистые препараты, антидепрессанты, транквилизаторы, нейролептики). После проведения сеанса КЦГ больные прекращали прием медикаментов, или доза лекарства уменьшалась в два раза. Больные из контрольной группы (30) получали только медикаментозное лечение. После проведенного лечения улучшение состояния наступило у большинства больных основной группы. В процессе КЦГ произошло изменение или усиление парасимпатической направленности вегетативных реакций. Результаты психодиагностического исследования больных свидетельствуют о том, что применение метода КЦГ у больных с данной патологией способствует улучшению памяти и внимания. Повысилось психологическое благополучие, редуцировалась эмоциональная лабильность, уменьшилась выраженность соматических симптомов, тревоги и бессонницы, а также социальной дисфункции и депрессии. Результаты нейрофизиологического исследования показывают, что применение метода КЦГ существенным образом улучшает церебральную гемодинамику и биоэлектрическую активность головного мозга. Результаты изучения компьютерных томограм свидетельствуют о том, что проведение процедуры КЦГ уменьшает выраженность наружной и внутренней гидроцефалии. Катамнез в течение трех лет (29 пациентов). У всех больных на протяжении первого года психическое состояние характеризовалось как удовлетворительное. На протяжении следующих 2-х лет у 4-х больных обострилось психическое заболевание. 10 пациентов продолжают амбулаторное наблюдение у психиатра, 1-2 раза в год получают поддерживащую терапию психотропными медикаментами. 15 пациентов жалоб на психическое состояние не предъявляют, при осмотре формальных психических нарушений не выявлено, лечатся у невропатологов. Разработан универсальный режим КЦГ для данного контингента больных. Метод КЦГ может быть рекомендован для использования в комплексном лечении больных с психическими расстройствами, вследствие ХГДЭ, так как он позволяет снизить дозы фармакологических препаратов, не дает побочных эффектов, способствует более быстрому улучшению психического состояния

Ключевые слова: психические расстройства, дисциркуляторная энцефалопатия, краниоцеребральная гипотермия.

ANNOTATION

Goncharova, I. Y. The efficient therapy based on the use of the method of craniocerebral hypothermia to treat mental disorders caused by the chronic hypertonic dyscirculatory encephalopathy. – Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical science degree in specialty of 14.01. 16- Psychiatry. The Institute for Neurology, Psychiatry and Narcology of the Academy of the Medical Science of Ukraine.State Institution. Kharkov, 2008.

77 patients with mental disorders caused by the chronic hypertonic dyscirculatory encephalopathy were sub>jected to studies. The patients from the main group (47) were given 1 to 2 CCH sessions. The patients from the screening group (30) were given only medical treatment. The results of the in -dynamics psychodiagnostic examination of patients showed that the use of CCH method for the combined treatment of patients with the given pathology contributes to the improvement of me­mory and attention, reduced emotional lability and decreased evidence of somatic symptoms, anxiety, insomnia as well social dysfunction and depression. The results show that the use of CCH method significantly improves their cerebral hemodynamics and bioelectric activity of cerebrum. Show that the CCH treatment decreases the explicitness of the internal and external hydrocephalus. The CCH method can be recommended for the use in the combined treatment of patients with the given pathology, because it allows for the reduction of a dose of pharmacological preparations, gives no side effects and contributes to the rapid improvement of psychic state.

Key words: mental disorders, dyscirculatory enthephalopacy, craniocerebral hypothermia