Експериментальні дослідження ефективності тіотриазоліну за умов доксорубіцинової кардіоміопатії

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Трофімова Тетяна Сергіївна

УДК 615.22 + 615.274:

616.127 – 092.9 – 02 : 615.33.099

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТІОТРИАЗОЛІНУ ЗА УМОВ ДОКСОРУБІЦИНОВОЇ КАРДІОМІОПАТІЇ

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Науковий керівник:

член-кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор Чекман Іван Сергійович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сотнікова Олена Петрівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, м. Одеса, завідувач лабораторії фармакології та тканинної терапії;
доктор медичних наук, професор Піняжко Олег Романович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, завідувач кафедри фармакології.

Захист відбудеться 09.04.2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 2).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий 07.03.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к. мед. н., доцент В.В. Годован

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протипухлинні антибіотики із групи антрациклінів (доксорубіцин, даунорубіцин, епірубіцин та ін.) широко застосовують для лікування гемобластозів та інших злоякісних новоутворень. Однак терапія цими препаратами супроводжується розвитком багатьох ускладнень, в тому числі і кардіальних. Клінічний досвід свідчить, що доксорубіцин є одним з найбільш активних і широко застосовуваних антрациклінових антибіотиків (Лосєва М.П., 2000; Шарикіна Н.І., 2004; Исмаил-Заде Р.С., 2005; Berry G.І. et al., 2005; Dalen E.C. et al., 2006).

Особливості хімічної будови, фармакокінетики, фармакодинаміки доксорубіцину зумовлюють виражену кардіотоксичність, яка призводить до розвитку дилятаційної кардіоміопатії, що вимагає відміни препарату ще до досягнення оптимального клінічного ефекту (Коваленко В.М., 2002; Bertіnchard І.P. et al., 2003; Калінкіна Н.В., 2004; Dudka І., 2006). Для попередження токсичного впливу антрациклінів на міокард застосовується дексразоксан (кардіоксан). Однак, останніми роками встановлені побічні ефекти препарату: апоптогенна дія на кардіоміоцити, мієлотоксичність, що значно обмежує його застосування (Sromova T. et al., 2002).

Кардіотоксична дія властива також препаратам, що містять фтор: фторвміщуючі цитостатики, натрію фторид, фторвмісні глюкокортикоїди. Засоби для запобігання кардіотоксичному впливу останніх не розроблені і в клініці відсутні (Kolarіc K. et al., 1995; Head K. et al., 2001; Коваленко В.М. та ін., 2002).

Обмежена можливість лікування цих патологічних станів обґрунтовує необхідність пошуку та впровадження ефективних та безпечних медикаментів для попередження їх виникнення.

В цьому плані особливу увагу привертає метаболітний препарат тіотриазолін. Як представник групи метаболітних препаратів, завдяки наявності в хімічній структурі сірки, тріазолового кільця й метильної групи тіотриазолін має широкий спектр фармакологічної активності, що є особливо важливим для клінічного застосування. Унікальні фармакологічні властивості, безпечність при застосуванні, зручні лікарські форми обумовили широке застосування препарату в медичній практиці (Сапегин И.А., 2000; Бибик О.Ю., 2002; Степанюк Г.І., 2002; Тереховський А.І., 2003; Мазур І.А. і співавт., 2005; Чекман І.С., 2007). Встановлення нових аспектів фармакодинаміки тіотриазоліну по попередженню кардіотоксичності доксорубіцину є актуальним і обґрунтовує доцільність проведення даного дослідження, яке має теоретичне і практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом НДР МОЗ України, яка виконується кафедрою фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця за темою: “Вивчення кардіопротекторної дії лікарських засобів за умов токсичного ураження міокарда” (№ державної реєстрації 01.03 U005667). Дисертант є співвиконавцем цієї теми.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є експериментальне обґрунтування доцільності застосування тіотриазоліну для попередження токсичних уражень міокарда, викликаних доксорубіцином та натрію фторидом.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

Дослідити антитоксичні властивості тіотриазоліну при гострій токсичності доксорубіцину та натрію фториду в експериментах на білих мишах.
Вивчити вплив тіотриазоліну на показники кардіо- та системної гемодинаміки у кролів за умов моделювання доксорубіцинової кардіоміопатії та при фторидній інтоксикації.
Дослідити вплив тіотриазоліну на основні показники ліпідного обміну та антиоксидантного захисту міокарда та печінки щурів за умов моделювання доксорубіцинової кардіоміопатії.
Проаналізувати вплив тіотриазоліну на жирнокислотний склад ліпідів печінки та міокарда щурів з доксорубіциновою кардіоміопатією.
Вивчити дію тіотриазоліну на біохімічні показники енергетичного обміну міокарда щурів.
Оцінити морфологічні та гістохімічні показники тканин серця у щурів із досліджуваною патологією та при застосуванні тіотриазоліну.

Об’єкт дослідження: лікувально-профілактична ефективність метаболітних препаратів за умов токсичного ураження міокарда.

Предмет дослідження: кардіопротекторні ефекти тіотриазоліну при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії та фторидної інтоксикації.

Методи дослідження: фармакологічні, токсикологічні, біохімічні, фізіологічні, морфологічні, гістохімічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлена захисна дія тіотриазоліну за умов доксорубіцинової і фторидної інтоксикації, що проявляється дозозалежним зменшенням токсичності даних препаратів.

Вперше досліджено захисний вплив тіотриазоліну на стан кардіо- та системної гемодинаміки у кролів з доксорубіциновою кардіоміопатією та фторидною інтоксикацією. Показано, що за умов доксорубіцинової кардіоміопатії вірогідно зменшується максимальний тиск в лівому шлуночку, робочий індекс лівого шлуночка та робочий ударний індекс лівого шлуночка, системний артеріальний тиск. Встановлений виражений протекторний вплив тіотриазоліну на показники скоротливої активності міокарда; препарат запобігає зниженню показників кардіо- та системної гемодинаміки.

Вперше отримані результати щодо антигіпоксантних властивостей тіотриазоліну за умов модельованої патології. Препарат корегує дисбаланс в системі АТФ–АДФ–АМФ, нормалізує рівень нікотинамідних коферментів, що свідчить про позитивний вплив на процеси енергозабезпечення міокарда за умов токсичної дії доксорубіцину. Вперше з’ясовано, що провідним у механізмах кардіотропної дії тіотриазоліну за умов доксорубіцинової кардіоміопатії є антиоксидантний та антитоксичний ефекти. Медикамент гальмує надмірне утворення продуктів пероксидного окислення ліпідів (спонтанний та ферментативнозалежний вміст малонового диальдегіду) у патологічно змінених тканинах серця й печінки щурів, проявляє індукуючий вплив на систему антиоксидантного захисту (активність супероксиддисмутази та каталази), тим самим захищає структурно-функціональну цілісність біомембран клітин, а також проявляє антитоксичну дію. Вперше показано, що мембранопротекторна дія тіотриазоліну є взаємопов’язаною зі структурою поліненасичених жирних кислот. Тіотриазолін при курсовому застосуванні нормалізує рівень ПНЖК і співвідношення насичених і ненасичених жирних кислот як у ліпідах тканин печінки, так і у ліпідах тканин серця щурів з доксорубіциновою кардіоміопатією, забезпечуючи стабільність клітинних мембран за умов оксидантного стресу. Вперше встановлений протекторний вплив медикаменту на морфологічну і гістохімічну структуру міокарда при доксорубіциновій кардіоміопатії: профілактичне введення тіотриазоліну зменшує ступінь енергетичних і структурних порушень кардіоміоцитів.

Новизна роботи підтверджена патентом України №78551 від 29.09.04 р. “Спосіб корекції доксорубіцинової кардіоміопатії тіотриазоліном” та патентом РФ №2285532 від 28.10.04 р. “Способ коррекции токсических поражений, вызванных доксорубицином”.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані розкривають нові аспекти фармакодинаміки тіотриазоліну і є експериментальним обґрунтуванням доцільності клінічного застосування тіотриазоліну для попередження розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в учбовий процес кафедри фармакології Вінницького Національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Івано-Франківського державного медичного університету, кафедри фармакології Дніпропетровської державної медичної академії, кафедри фармакології Луганського Державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. Особисто проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за темою дисертації, визначено мету та основні завдання дослідження. Дисертантом безпосередньо відтворені моделі, проведені експериментальні дослідження, систематизація, статистична обробка даних та оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків, проаналізовано результати досліджень, сформульовані висновки, опубліковані основні положення дисертації. Біохімічні дослідження проведені в лабораторії біохімії (зав. лаб. – к.х.н. Юрженко Н.М.), лабораторії газової хроматографії (зав. лаб. – к.т.н. Брюзгіна Т.С.), лабораторії метаболічного і структурного аналізу (зав. лаб. – д.мед.н., професор Колєсова Н.А.) Науково-дослідного лабораторного центру НМУ імені О.О. Богомольця. Дисертант висловлює щиру вдячність завідувачам лабораторій НДЛЦ за методичну та консультативну допомогу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на: науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині” (Одеса, 2003); V науково-практичній конференції “Сучасні проблеми клінічної фармакології, імунопрофілактики та імунотерапії” (Київ, 2004); ІV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології (Вінниця, 2004); ІІ Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2005); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нове в офтальмології”, присвяченій 130-річчю з дня народження академіка В.П. Філатова (Одеса, 2005); Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні досягнення фармацевтичної науки та практики” (Запоріжжя, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт, з них – 6 статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 Деклараційні патенти на винахід та 7 тез у матеріалах з’їздів, конгресів, науково-практичних конференцій різних рівнів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, основних методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, загальних висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, перелік яких містить 329 найменувань, з них 219 кирилицею та 110 – латиною. Робота ілюстрована 27 рисунками і 24 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Досліди проведені на 120 статевозрілих білих щурах обох статей лінії Вістар масою 170-230 г, 100 білих нелінійних мишах масою 18-22 г, на 36 кролях породи Шиншила масою 2,6-4,5 кг, які утримувалися в стандартних умовах віварію при вільному доступі до води і їжі та згідно протоколу №13 від 31.10.2006 р. Комісії з питань етики НМУ імені О.О. Богомольця. Для проведення досліджень застосовували препарати: доксорубіцин-КМП (ВАТ “Київмедпрепарат”, Україна, з 2006 р. – корпорація “ARTERІUM”), натрію фторид (“Гриндекс”, Латвія), тіотриазолін (АТ “Галичфарм”, Україна, з 2006 р. – корпорація “ARTERІUM”).

Визначення гострої токсичності доксорубіцину і натрію фториду проводили при внутрішньоочеревинному (в/о) введенні мишам після попереднього розчинення у воді для ін’єкцій. Для визначення ДЛ_>50> застосовували метод В.Б. Прозоровського (1998). Враховували показники, які можуть бути застосовані для оцінки токсичного ефекту відповідно до Методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України (Київ, 2001).

Вибір режиму дозування доксорубіцину, натрію фториду був обґрунтований результатами пошукової роботи і літературних даних (Гольдберг Л.Е. и соавт., 1983; Дьяченко В.Ю., 1990; Капелько В.И. и соавт, 1990; Shan K. et al., 1996; Head K. et al., 2001; Давыдова Е.В., 2003). Дози тіотриазоліну були також визначені здобувачем на підставі аналізу даних наукової літератури (Беленичев И.Ф., 1991; Визир А.Д., 1997; Піняжко О.Р., 1998; Болгов Д.М., 2002; Мазур И.А. и соавт., 2005).

У гострому експерименті (наркоз – уретан 1 мг/кг) у всіх кролів проведено комплексне дослідження функціонального стану системи кровообігу з використанням метода катетеризації лівого шлуночка серця (ЛШС) для визначення максимального тиску лівого шлуночка (Р_>max>) та метода термодилюції для визначення хвилинного об’єму крові (ХОК). Ці показники, а також системний артеріальний тиск (САТ) у стегновій артерії та частоту серцевих скорочень (ЧСС) реєстрували на приладі НР VІRІCUA Component Monitoring System, Hewlett Packard (США). Серцевий індекс (СІ мл/м²/хв), систолічний індекс (СиІ мл/м²), загальний периферичний опір судин (ЗПО дин/сек/см³), робочий індекс лівого шлуночка (РІЛШ кгм/м²), робочий ударний індекс лівого шлуночка (РУІЛШ кгм/м²), дебіт серця (Д мл/с) визначали розрахунковим методом.

Модель антрациклінового ушкодження серця у кролів здійснювали шляхом в/в введення (у вушну вену) доксорубіцину в дозі 3 мг/кг маси один раз на тиждень протягом 4-х тижнів (Капелько В.И., Попович М.И., 1990; Ниженковская И.В., 1999). Тіотриазолін вводили за 1 год до введення доксорубіцину в/м щоденно у дозі 125 мг/кг маси протягом 4-х тижнів. Така доза тіотриазоліну була визначена на основі аналізу даних наукової літератури (Стец В.Р., Мазур И.А., 1993; Піняжко О.Р., 1998; Бибик В.В. и соавт., 2000) та проведених досліджень з антитоксичних властивостей препарату.

Доксорубіцинову кардіоміопатію на щурах моделювали в/м введенням доксорубіцину в дозі 5 мг/кг 1 раз на тиждень протягом 4-х тижнів. Тіотриазолін вводили щоденно в/м у дозі 150 мг/кг маси за 1 год до доксорубіцину протягом вказаного терміну.

Гостру фторидну інтоксикацію в експериментах на кролях здійснювали в/в введенням натрію фториду в дозі 10 мг/кг та визначенням показників діяльності серця та стану гемодинаміки через 40 хв. Тіотриазолін вводили в дозі 125 мг/кг в/м за 1 год до натрію фториду.

Біохімічні дослідження проведені на інтактних щурах та тваринах при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії і при попередньому введенні тіотриазоліну на фоні патології. В міокарді та печінці щурів визначали рівень малонового диальдегіду (МДА) – Стальная Ю.И. и соавт., 1977, активність супероксиддисмутази (СОД) – Чевари С.Т. и соавт., 1991 та каталази – Мещищен І.Ф., 1998.

Визначення основних показників енергетичного обміну міокарда проводили згідно загальноприйнятим біохімічним методам
(Прохорова М.И., 1982). Ідентифікацію аденілових нуклеотидів проводили методом електрофорезу на папері з наступною спектрофотометрією (Sato T.R. et al., 1963).

Визначення вмісту окислених нікотинамідних коферментів (НАД⁺ + НАДФ⁺) та їх відновлених форм проводили за загальноприйнятим флюорометричним методом (Huff І.M., Perlzweіg W.A., 1947) і виражали в мкмоль/кг вологої тканини. Газохроматографічний аналіз ліпідів тканин печінки та серця щурів проводили за методикою (Гичка С.Г., Брюзгіна Т.С. і співавт., 1998).

Визначення патоморфологічних і гістохімічних показників при відтворенні антрациклінової кардіоміопатії на щурах проводили, досліджуючи міокард лівого шлуночка (Ватутин Н.Т., Калинкина Н.В. и соавт., 2001),

Серійні парафінові зрізи товщиною 7 мкм виготовляли на санному мікроскопі, забарвлювали гематоксилін-еозином за Ван-Гізоном.

Вивчення основних закономірностей процесів оксидоредукції проведене на кріостатних зрізах серця товщиною 10 мкм. Активність сукцинатдегідрогенази (СДГ) визначали – за Нахласом і співавт., малатдегідрогенази – МДГ – за Гесс, Скарпеллі і Пірс; цитоплазматичної б-гліцерфосфатдегідрогенази і лактатдегідрогенази – ЛДГ – за Гесс, Скарпеллі і Пірс; глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – Г-6-ФДГ – пентозний цикл – за Гесс, Скарпеллі, Пірс; НАДФ-Н ДГ, – як показника активності всієї НАДФ-Н генеруючої системи дегідрогеназ, – за Фарбером.

Застосовані гістохімічні методики виконані за Е. Пірс (1962), патоморфологічні – за Б. Ромейс.

Всі використані при виконанні даної роботи одиниці виміру і параметри приведені у відповідність МСО (Липперт Г., 1980). Отримані результати обробляли статистично на персональному комп’ютері з використанням стандартного пакету програм “Statіstіca ver. 5.0”, “Statgraphіcs”, оцінювали вірогідність на рівні значимості не менше 95,0% (р≤0,05) з використанням критерію t Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Метою проведення першого етапу досліджень було визначення параметрів гострої токсичності доксорубіцину і натрію фториду. ДЛ_>50>доксорубіцину становила 12,9 (6,5ч20) мг/кг. При попередньому в/о введенні тіотриазоліну в дозі 100 мг/кг ДЛ_>50>доксорубіцину зростала у 1,8 рази і становила 23,5 (8,5ч44,5) мг/кг. При попередньому застосуванні тіотриазоліну в дозі 150 мг/кг ДЛ_>50> доксорубіцину зростала у 2,2 рази і становила 28,2 (17,8ч45,5) мг/кг. При введенні тіотриазоліну в дозі 250 мг/кг ДЛ_>50> доксорубіцину зростала в 2,8 рази і дорівнювала 35,7 (20ч87) мг/кг. Таким чином, тіотриазолін знижував токсичний ефект доксорубіцину в експериментах на мишах. Визначений ефект мав дозозалежний характер.

Гостра токсичність натрію фториду при в/о введенні склала 51,5 (29,7ч76,7) мг/кг; тіотриазолін при попередньому в/о введенні в дозі 100 мг/кг обумовив збільшення ДЛ_>50> у 1,2 рази. При введенні тіотриазоліну в дозах 150 мг/кг та 250 мг/кг в/о відмічено зростання ДЛ_>50> до 72,1 (45,1ч110,5) мг/кг та 118,4 (54,78ч180,11) мг/кг, тобто в 1,4 та 2,3 рази відповідно. Проведені експерименти показали, що протекторний ефект тіотриазоліну при фторидній інтоксикації дозозалежний.

Токсикологічні дослідження стали підставою для подальшого вивчення захисної дії тіотриазоліну відносно діяльності серця та стану гемодинаміки при модельованих патологічних станах. Тваринам вводили тіотриазолін у найменш ефективній дозі, при якій препарат проявляв антитоксичну дію. Результати проведених досліджень засвідчили зміни показників кардіо- і системної гемодинаміки, що характеризують скоротливу активність міокарда у кролів при доксорубіциновій кардіоміопатії: вірогідне падіння максимального тиску в лівому шлуночку, зниження робочого індексу лівого шлуночка на 29,0% та робочого ударного індексу лівого шлуночка на 26,5%. Інші показники, які характеризують кардіо- і системну гемодинаміку, мають тенденцію до зниження і підтверджують порушення скоротливості міокарда. Тіотриазолін за умов попереднього введення проявляє кардіопротекторну дію при доксорубіциновій кардіоміопатії стосовно зазначених показників скоротливої активності міокарда (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив тіотриазоліну на показники кардіо- та системної гемодинаміки у кролів при доксорубіциновій кардіоміопатії (Мm), n = 12

Умови досліду	P_>max>, мм рт. ст.	САТ, мм рт. ст.	РІЛШ, кгм/м²/хв	РУІЛШ, кгм/м²
Інтактні	157,58,6	1324,5	7202,6356	25,71,2
Введення доксорубіцину	1256,8*	1139,6*	5120,0223,3*	18,91,1*
Введення доксорубіцину на фоні тіотриазоліну	167,211,4**	1342,5**	6397,4189,7**	26,51,4**

Примітки: у цій та наступних таблицях

* – р < 0,05 відносно групи інтактних тварин;

** – p < 0,05 відносно доксорубіцину.

За умов гострої фторидної інтоксикації пригнічується скоротлива активність міокарда. Так, відмічено вірогідне зниження максимального тиску у лівому шлуночку на 29,4%, УОК – на 22,5%, РУІЛШ – на 20,0%, РІЛШ – на 19,0%. Виявлені зміни показників центральної гемодинаміки: ХОК та СІ зменшуються на 23,0%, СиІ – на 24,0%, УОК – на 22,5%, ЗПО зростає на 30,0%. Тіотриазолін при попередньому в/м введенні вірогідно не відновлював показники кардіо- та центральної гемодинаміки.

У зв’язку з цим дослідження механізму кардіопротекторного впливу тіотриазоліну на біохімічні і морфологічні показники проводили лише при доксорубіциновій кардіоміопатії.

Аналіз отриманих даних показав, що при доксорубіциновій кардіоміопатії відбуваються зміни в системі макроергічних фосфатів і нікотинамідних коферментів. Рівень АТФ в міокарді щурів дослідної групи знижувався на 40,0%, рівень АДФ і АМФ зменшувався на 44,0% і 38,0% відповідно. Зменшувались енергетичний заряд міокардіоцитів і сума аденілових нуклеотидів (– 41,0%). Аналізуючи стан нікотинамідних коферментів при досліджуваній патології необхідно відмітити, що одночасно знижується рівень окислених форм на 21,7% і сума НАК – на 16,0%. Вірогідної різниці між відновленими формами НАК у тварин контрольної та дослідної груп не виявлено. При цьому зменшувалась величина відношення окислених до відновлених форм на 15,0%. Так, обумовлена дією доксорубіцину інтоксикація супроводжується зниженням синтезу макроергічних сполук, роз’єднанням тканинного дихання і фосфорилювання в міокарді піддослідних тварин та енергодефіцитом міокардіоцитів.

Курсове введення тіотриазоліну інтенсифікує окислювальний метаболізм, підвищує рівень макроергів в міокарді щурів з доксорубіциновою кардіоміопатією (рис. 1).

Примітки:

* - достовірні зміни в порівнянні з контролем;

** - достовірні зміни в порівнянні з моделлю.

Вплив тіотриазоліну на вміст аденілових нуклеотидів в міокарді щурів при доксорубіциновій кардіоміопатії

Показано, що на фоні застосування тіотриазоліну відмічається нормалізуючий вплив на рівень нікотинамідних коферментів: НАД⁺ + НАДФ⁺ підвищилась на 18,8%; редокспотенціал збільшився на 20,0%.

Проведеними експериментальними дослідженнями встановлена властивість тіотриазоліну нормалізувати процеси енергетичного обміну, порушення якого є лімітуючою ланкою патогенезу багатьох патологічних станів, в тому числі й доксорубіцинової кардіоміопатії.

Ґрунтуючись на тому, що інтенсифікація ПОЛ є найбільш ймовірним механізмом кардіотоксичної дії антрациклінів, подальші дослідження були спрямовані на вивчення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу при профілактичному застосуванні тіотриазоліну за умов доксорубіцинової кардіоміопатії.

Аналіз отриманих даних показав, що доксорубіцин викликає різку активацію ліпопероксидації як в міокарді, так і в печінці щурів. При цьому вірогідно зростає інтенсивність спонтанного неініційованого ПОЛ: у печінці – на 41,0%, у міокарді щурів – на 21,0%. Інтенсивність процесів ферментативнозалежної ліпопероксидації вірогідно зростає у міокарді на 70,0%, в печінці – на 24,0% (табл. 2, 3).

Таблиця 2

Вплив тіотриазоліну на показники спонтанної ліпопероксидації в міокарді та печінці щурів при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії

Умови експерименту	МДА, ммоль/г вол. тканини
міокард	печінка
Інтактні щури (n=17)	66±3,0	162±10,5
Модель доксорубіцинової кардіоміопатії (n=17)	80,4±4,0*	229±20,3*
Модель + тіотриазолін (n=19)	68,5±2,8**	173±12,0**

Таблиця 3

Вплив тіотриазоліну на показники ферментотативнозалежної ліпопероксидації в міокарді та печінці щурів при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії

Умови експерименту	МДА, ммоль/г вол. тканини
міокард	печінка
Інтактні щури (n=17)	137±17,7	656±33,8
Модель доксорубіцинової кардіоміопатії (n=17)	233±16,0*	815±25,5*
Модель + тіотриазолін (n=19)	164±14,7**	641±30,6**

Курсове введення тіотриазоліну, як видно з табл. 2 і 3, сприяло нормалізації вільнорадикального окиснення ліпідів в міокарді і печінці експериментальних тварин. Тобто, тіотриазолін володіє властивістю попереджувати надмірну активацію процесів ліпопероксидації при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії, виявляє антиоксидантний ефект (рис. 2).

Доцільним було з’ясування впливу тіотриазоліну на активність показників антиоксидантного захисту – СОД і каталази в міокарді та тканинах печінки щурів за умов моделювання доксорубіцинової кардіоміопатії. Аналізуючи отримані експериментальні дані встановлено, що під впливом довготривалого введення доксорубіцину в міокарді та тканинах печінки щурів пригнічується активність СОД і каталази – на 28,6% і 41,6% відповідно – в міокарді та на 37,6% і 35,3% – в тканинах печінки. Тіотриазолін при курсовому введенні запобігає порушенням показників системи антиоксидантного захисту.

Таким чином, результати проведених досліджень засвідчили, що тіотриазолін при курсовому введенні за умов моделювання доксорубіцинової кардіоміопатії здатний нормалізувати процеси ліпопероксидації і запобігати порушенню показників системи антиоксидантного захисту у патологічно змінених тканинах.

Примітки:

* – достовірні зміни в порівнянні з інтактними тваринами;

** – достовірні зміни в порівнянні з моделлю.

Спонтанна і ферментативнозалежна ліпопероксидація в міокарді щурів при моделюванні доксорубіцинової кардіоміопатії.

Вивчення нових аспектів фармакодинаміки тіотриазоліну, зокрема, впливу його на жирнокислотний склад ліпідів печінки та серця щурів при токсичній дії доксорубіцину, допоможе з’ясувати зв’язок між фармакологічними властивостями медикаменту і формуванням патології.

Проведеними дослідженнями встановлено, що доксорубіцин обумовлює зміни співвідношення насичених та ненасичених жирних кислот у ліпідах тканин печінки щурів, в основному, за рахунок пальмітинової і есенціальних (лінолевої та арахідонової) жирних кислот. Це обумовлює достовірне зниження рівня поліненасичених жирних кислот. У ліпідах міокарда виникають зміни есенціальних жирних кислот – зменшення лінолевої, збільшення арахідонової та олеїнової жирних кислот, що зумовлює тенденцію до зниження рівня ПНЖК у ліпідах міокарда. Тіотриазолін, за умов дії доксорубіцину, у ліпідах тканин печінки та міокарда щурів викликає нормалізацію рівня ПНЖК. Насамперед, курсове введення препарату призводить до достовірного зростання вмісту лінолевої та зниження вмісту арахідонової жирних кислот.

Таким чином, одержані в роботі дані відносно захисного впливу тіотриазоліну підтверджують унікальні властивості медикаменту щодо антиоксидантної активності, гальмування метаболічних порушень у клітинах, активації власних біоенергетичних процесів, позитивного впливу на провідні показники гемодинаміки. Тіотриазолін – це препарат політропної дії, засіб метаболічної корекції патофізіологічних змін.

Аналіз літератури з проблеми антрациклінових ушкоджень серця дозволяє констатувати, що дана група препаратів спричиняє деструктивно-дистрофічні зміни в міокарді, які призводять до дисфункції міокарда і розвитку серцевої недостатності (Капелько В.И. и соавт., 1990; Калинкина Н.В., 2004).

Морфологічні дослідження базувались на вивченні міокарда лівого шлуночка щурів 3-х груп: 1 група – контроль (рис. 3); 2 група – модель доксорубіцинової кардіоміопатії; 3 група – модель + тіотриазолін. Проведена серія світлооптичних досліджень дозволяє дійти висновку, що введення щурам доксорубіцину призводить до виражених патоморфологічних змін міокарда лівого шлуночка. Частина змін носить розповсюджений характер, інші – переважно локальні. (рис. 4).

Міокард лівого шлуночка серця щура 1-ї групи (контроль)

Гістоструктура міокарда без істотних патологічних змін.

Фарбування гематоксилін-еозином.

Зб:  300.

Міокард лівого шлуночка серця щура 2-ї групи (модель доксо-рубіцинової кардіоміопатії)

Осередковий лізис міофібрил і кардіоміоцитів.

Фарбування гематоксилін-еозином.

Зб:  150.

Профілактичне введення тіотриазоліну в дозі 150 мг/кг маси щоденно протягом чотирьох тижнів одночасно з моделюванням доксорубіцинової кардіоміопатії (3-я група) обумовило зменшення ступеня дистрофічних і деструктивних змін в міокарді як з боку саркоплазми, так і ядер (рис. 5).

Міокард лівого шлуночка серця щура 3-ї групи (модель + тіотриазолін).

Достатньо чітко контурується поперечна посмугованість в поєднанні з помірною базофілією саркоплазми; більша частина ядер має видовжену форму, розташована центрально, гіпохромна з чітким малюнком ядерця і хроматину.

Фарбування гематоксилін-еозином.

Зб:  180.

Гістохімічне визначення активності ферментів дихання – СДГ і МДГ, виявило, порівняно з контролем, вірогідне їх пригнічення. Це можна розцінювати як один з показників кисневої недостатності і тканинної гіпоксії. Разом з тим, це вказує також на зниження можливої ролі МДГ як окиснювача цитоплазматичного НАД-Н (у реакції перетворення щавелеоцтової кислоти на малат).

Таке зниження активності ферментів дихального ланцюга поєднується з підвищенням активності ферментів гліколізу – ЛДГ і цитоплазматичної -гліцерофосфат-дегідрогенази. Це може свідчити про можливе роз’єднання процесів дихання і фосфорилювання в міокарді піддослідних тварин і супроводжуватись зниженням вироблення макроергів.

Про рівень енергозабезпечення синтетичних процесів ми робили висновок на підставі визначення морфологічними методами активності Г-6-Ф ДГ, НАД-Н і НАДФ-Н дегідрогеназ. Падіння активності Г-6-Ф ДГ, що є ферментом пентозофосфатного шляху, у якому утворюються пентози – джерела синтезу нуклеїнових кислот, нуклеотидів та інших речовин, є одним із факторів порушення синтетичних процесів, розвитку дистрофічних і деструктивних змін у міокарді. Про це також свідчить достовірне пригнічення активності ферментів термінального окислення. Встановлені порушення досить гетерогенні і виявляються нерівномірно в різних кардіоміоцитах.

Введення з профілактичною метою тіотриазоліну щурам з доксорубіциновою кардіоміопатією обумовило позитивну динаміку обмінних і структурних змін у міокарді лівого шлуночка. Так, порівняльна оцінка активності ферментів тканинного дихання (СДГ і МДГ) показала достовірне підвищення їх активності. Відмічалась також тенденція до підвищення активності Г-6-Ф ДГ і НАДФ-Н дегідрогенази в міокарді, що, в цілому, свідчить про покращання енергозабезпечення синтетичних процесів в кардіоміоцитах. Встановлена також тенденція підвищення активності НАД-Н дегідрогенази, яка являється сумарним показником активності ферментів, які використовують в якості коферменту НАД. Профілактичне введення тіотриазоліну щурам з доксорубіциновою кардіоміопатією забезпечує підвищену активність (в порівнянні з контролем) ферментів гліколітичного шляху обміну – ЛДГ і цитоплазматичної -гліцерофосфат-дегідрогенази.

Таким чином, результати цього етапу досліджень свідчать про те, що одним із основних механізмів ушкоджуючої дії доксорубіцину на кардіоміоцити є пригнічення процесів оксидоредукції, що торкаються усіх вивчених нами шляхів енергоутворення. Введення тіотриазоліну за вищенаведеною схемою сприятливо впливає на зазначені показники і корелює з позитивною динамікою на мікроструктуру серця піддослідних тварин, що проявляється у стримуванні прогресуючої альтерації кардіоміоцитів, підвищенні їх природних регенераторних можливостей. Отримані результати слугують морфологічним доказом фармакокорегуючої активності тіотриазоліну.

Результати проведених досліджень збагачують фармакологічну характеристику тіотриазоліну, вказують на його достатньо виразну захисну дію на міокард при експериментальній доксорубіциновій кардіоміопатії, що є переконливим доказом доцільності застосування медикаменту в клінічних умовах.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності застосування тіотриазоліну для попередження розвитку кардіоміопатії, спричиненої цитостатиком доксорубіцином.

ДЛ_>50> доксорубіцину і натрію фториду при в/о введенні в експериментах на білих мишах становить 12,9 мг/кг і 51,5 мг/кг відповідно. Тіотриазолін при попередньому в/о введенні білим мишам у дозах 100 мг/кг; 150 мг/кг; 250 мг/кг дозозалежно зменшує гостру токсичність доксорубіцину – ДЛ_>50> = 23,5 мг/кг; ДЛ_>50> = 28,2 мг/кг; ДЛ_>50> = 35,7 мг/кг відповідно і натрію фториду – ДЛ_>50> = 61,8 мг/кг; ДЛ_>50> = 72,1 мг/кг; ДЛ_>50> = 118,4 мг/кг відповідно.
Доксорубіцин при в/о введенні кролям в дозі 3 мг/кг маси один раз на тиждень протягом 4-х тижнів порушує скоротливу активність міокарда, про що свідчить вірогідне падіння максимального тиску у лівому шлуночку на 20,5%, а також робочого індексу лівого шлуночка та робочого ударного індексу лівого шлуночка на 29,0% і 26,5% відповідно. Меншою мірою такі зміни стосуються показників центральної гемодинаміки: серцевого індексу, систолічного індексу, хвилинного об’єму крові, загального периферичного опору, системного артеріального тиску. Тіотриазолін при курсовому введенні в дозі 125 мг/кг в/м щоденно протягом вказаного терміну запобігає виникненню порушень показників кардіо- і системної гемодинаміки.
Натрію фторид в гострому експерименті на кролях (в/в введення натрію фториду в дозі 10 мг/кг) значно змінює показники, які характеризують насосну функцію серця. Так, вірогідно знижуються максимальний тиск у лівому шлуночку на 29,4%, ударний об’ємі крові – на 22,5%, робочий ударний індекс лівого шлуночка – на 20,0%, робочий індекс лівого шлуночка – на 19,0%. Виявляються зміни показників центральної гемодинаміки – хвилинний об’єм крові зменшується на 23,0%, серцевий індекс – на 23,0%, систолічний індекс – на 24,0%. Тіотриазолін при гострій фторидній інтоксикації не проявляє достовірний кардіопротекторний вплив і не запобігає виникненню порушень показників діяльності серця та стану гемодинаміки.
Експериментальними дослідженнями встановлена властивість тіотриазоліну нормалізувати процеси енергетичного обміну при доксорубіциновій кардіоміопатії. На фоні застосування тіотриазоліну істотно корегується дисбаланс у системі аденілових нуклеотидів (АТФ–АДФ–АМФ), знижується швидкість витрати АТФ, що попереджає швидке виснаження енергетичних депо клітини.
Доксорубіцин в міокарді і печінці щурів активізує ліпопероксидацію. Вірогідно зростає інтенсивність як спонтанного неініційованого ПОЛ, так і ферментативнозалежного ліпопереокислення, а також зменшується активність ферментів антиоксидантного захисту – каталази, супероксиддисмутази. Тіотриазолін виявляє виражений антиоксидантний ефект, відновлює збалансовані зв’язки між оксидантною та антиоксидантною системами у патологічно змінених тканинах.
Доксорубіцин змінює рівень ПНЖК за рахунок підвищення вмісту лінолевої та пальмітинової жирних кислот, зниження рівня арахідонової жирної кислоти у ліпідах тканин печінки; у ліпідах міокарда збільшується рівень олеїнової та зменшується вміст лінолевої жирних кислот. Тіотриазолін нормалізує рівень ПНЖК як у ліпідах тканин печінки, так і у ліпідах тканин серця щурів.
Гістоморфологічними дослідженнями встановлені зміни активності ферментів різних метаболічних шляхів – зниження активності ферментів тканинного дихання (СДГ, МДГ), пентозного циклу (Г-6-Ф ДГ) та термінального окислення (НАД-Н ДГ, НАДФ-Н ДГ). Визначені енергетичні порушення в кардіоміоцитах лежать в основі патоморфологічних змін, які розвиваються в міокарді. Тіотриазолін при профілактичному введенні обумовлює зменшення інтенсивності енергетичних і структурних порушень кардіоміоцитів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Вплив тіотриазоліну на перебіг вільнорадикальних процесів при моделюванні доксорубіцинової хронічної кардіоміопатії / Т.С. Трофімова, Н.М. Юрженко, І.С. Чекман, М.О. Авраменко // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – №4. – С. 141-143. Дисертант виконав експериментальні дослідження, обробку та аналіз отриманих даних.
Кардіотоксичність доксорубіцину та шляхи її корекції тіотриазоліном / Т.С. Трофімова, І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, М.О. Авраменко // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – №5. – С. 153-155. Дисертант виконав експериментальні дослідження, обробку та аналіз отриманих даних. Підготував статтю до друку.
Вплив тіотриазоліну на ліпідні показники печінки та серця щурів при токсичній дії доксорубіцину / Т.С. Трофімова, Т.С. Брюзгіна, І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, М.О. Авраменко, Л.Г. Черковська // Запорожский медицинский журнал. – 2005. – №1. – С. 124-126. Дисертант виконав експериментальні дослідження, обробку та аналіз отриманих даних.
Співставиме вивчення кардіопротекторної дії нікотинаміду і тіотриазоліну за умов токсичного ураження міокарду доксорубіцином / І.С.Чекман, Н.О. Горчакова, І.В. Ніженківська, О.О. Нагорна, Т.С. Трофімова, Н.М. Юрженко // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. – 2005. – №3-4. – С. 45-49. Дисертант особисто виконав 50,0% експериментальних досліджень, обробку та аналіз отриманих даних.
Вплив тіотриазоліну на морфологічну структуру міокарда щурів при доксорубіциновій кардіоміопатії / Т.С. Трофімова, Н.А. Колесова, І.С. Чекман, М.О. Авраменко // Запорожский медицинский журнал. – 2006. – №3. – С. 107-109. Дисертант виконав експериментальні дослідження, обробку та аналіз отриманих даних. Підготував статтю до друку.
Антитоксична дія тіотриазоліну при гострій доксорубіциновій і фторидній інтоксикаціях / Т.С. Трофімова, І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, М.О. Авраменко, Л.Г. Черковська // Запорожский медицинский журнал. – 2007. – №2. – С. 19-20. Дисертант виконав експериментальні дослідження, обробку та аналіз отриманих даних. Підготував статтю до друку.
Метаболітні препарати як основа підтримки гомеостазу в умовах гіпоксії і кардіоміопатії / Н.О. Горчакова, І.С. Чекман, С.Б. Французова, І.В. Ніженковська, О.О. Нагорна, В.О. Мінцер, Т.С. Трофімова, С.А. Олійник // Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині: наук.-практ. конференція з міжнародною участю. Одеса, 17-18 вересня 2003 р. – Одеса, 2003. – С. 15. Дисертантом проведено огляд літератури і аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження.
Коваленко С.О., Трофімова Т.С. Клініко-фармакологічні аспекти застосування тіотриазоліну // Сучасні проблеми клінічної фармакології, імунопрофілактики та імунотерапії: V науково-практична конференція. Київ, 12 березня 2004 р. – Київ, 2004. – С. 29-31. Дисертантом проведено пошук і аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження.
Вплив метаболітних засобів при фторидній інтоксикації / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.Ю. Дяченко, О.О. Нагорна, Н.В. Савченко, О.В. Кліменко, Т.С. Трофімова, О.А. Вигівська, В.О. Мінцер // Актуальні питання фармакології: ІV Українська наук.-практ. конференція з міжнародною участю. Вінниця, 7-8 жовтня 2004 р. – Ч. ІІ. – С. 155-156. Дисертантом проведено аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження.
Препарати метаболічної дії – протектори антрациклінових антибіотиків / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, С.Б. Французова, І.В. Ніженківська, І.Ю. Яковлева, О.О. Нагорна, Т.С. Трофімова // Нове в офтальмології: наук.-практ. конференція з міжнародною участю, присвячена 130-річчю з дня народження академіка В.П. Філатова. Одеса, 13 травня 2005 р. – Одеса, 2005. – С. 278-279. Дисертантом проведено огляд літератури, експериментальні дослідження.
Трофімова Т.С. Ефективність тіотриазоліну для попередження доксорубіцинової кардіоміопатії //Ліки та життя: ІІ Міжнародний медико-фармацевтичний конгрес. Київ, 15-18 лютого 2005 р. – Київ, 2005. – С. 58-59. Дисертантом проведено аналіз та узагальнення результатів експериментальних досліджень, підготовлено матеріал до друку.
Трофімова Т.С. Дослідження кардіопротекторних властивостей тіотриазоліну // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Всеукраїнська наук.-практ. конференція з міжнародною участю. Запоріжжя, 29-31 березня 2006 р. – Запоріжжя; ЗДМУ, 2006. – Вип. 15. – Т. 3. – С. 582. Дисертантом проведено огляд літератури, експериментальні дослідження, підготовлено матеріал до друку.
Трофімова Т.С. Вплив тіотриазоліну на морфологічну структуру міокарда щурів при доксорубіциновій кардіоміопатії // Ліки та життя: міжнародний медико-фармацевтичний конгрес. Київ, 21-24 лютого 2006 р. – Київ, 2006. – С. 111. Дисертантом проведено огляд літератури, аналіз, узагальнення результатів дослідження, підготовлено матеріал до друку.
Патент України №78551 “Спосіб корекції доксорубіцинової кардіоміопатії тіотриазоліном” МПК А61К31/41; А61Р39/06; М.О. Авраменко, Н.О. Горчакова, І.С. Чекман, Л.І. Кучеренко, Т.С. Трофімова; Заявл. 29.09.04; Опубл. 10.04.07. – 3 с.
Патент Российской Федерации №2285532 “Способ коррекции токсических поражений, вызванных доксорубицином” МПК А61К 31/704; А61К 31/4196; А61Р 35/00; И.С. Чекман, Н.А. Горчакова, Т.С. Трофимова, Н.А. Авраменко, Л.И. Кучеренко; Заявл. 28.10.04; Опубл. 20.10.06. – 5 с.

АНОТАЦІЯ

Трофімова Т.С. Експериментальні дослідження ефективності тіотриазоліну за умов доксорубіцuнової кардіоміопатії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. – Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2008.

Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню доцільності застосування тіотриазоліну для попередження токсичних уражень міокарда, спричинених цитостатиком доксорубіцином.

Вперше встановлена захисна дія тіотриазоліну за умов доксорубіцинової і фторидної інтоксикації, що проявляється дозозалежним зменшенням токсичності даних препаратів. Досліджено, що тіотриазолін попереджає виникнення порушень показників кардіо- і системної гемодинаміки у кролів з доксорубіциновою кардіоміопатією. Вперше отримані переконливі докази щодо позитивного впливу медикаменту на процеси енергозабезпечення міокарда за умов токсичної дії доксорубіцину. З’ясовано, що провідним у механізмах кардіотропної дії тіотриазоліну е антиоксидантний і антитоксичний ефекти. Профілактичне курсове введення тіотриазоліну запобігає виникненню метаболічних порушень і корелює з позитивною динамікою на мікpocтpyктypy серця піддослідних тварин. Отримані дані обгpунтовують доцільність включення тіотриазоліну в схеми лікування антрацикліновими антибіотиками з урахуванням кардіопротекторної і адаптаційної дії.

Ключові слова: тіотриазолін, доксорубіцинова кардіоміопатія, інтоксикація, антиоксидантний ефект, кардіопротекторна і адаптаційна дії.

АННОТАЦИЯ

Трофимова Т.С. Экспериментальные исследования эффективности тиотриазолина в условиях доксорубициновой кардиомиопатии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05 – фармакология.– Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины, Одесса, 2008.

Диссертация посвящена экспериментальному обоснованию целесообразности применения тиотриазолина в комбинации с доксорубицином с целью предотвращения развития кардиомиопатии, вызванной цитостатиком доксорубицином. В экспериментах на мышах установлено дозозависимое защитное влияние тиотриазолина при острой интоксикации доксорубицином и натрия фторидом. В условиях доксорубициновой кардиомиопатии у кролей нарушается сократительная активность миокарда, которая проявляется достоверным уменьшением рабочего индекса левого желудочка на 29,0% и рабочего ударного индекса левого желудочка на 26,5%, а также снижением максимального давления в левом желудочке, системного артериального давления. Тиотриазолин предупреждает возникновение нарушений показателей кардио- и системной гемодинамики. В условиях острой фторидной интоксикации значительно изменяются показатели, которые характеризуют кардио- и системную гемодинамику. Тиотриазолин не обнаруживает достоверного кардиопротекторного влияния на деятельность сердца и показатели гемодинамики.

Обусловленная действием доксорубицина интоксикация сопровождается снижением синтеза макроэргических соединений, разъединением тканевого дыхания и фосфорилирования, энергодефицитом миокардиоцитов. Курсовое введение тиотриазолина интенсифицирует окислительный метаболизм, повышает уровень макроэргов в миокарде крыс с доксорубициновой кардиомиопатией. Проведенными экспериментальными исследованиями установлено свойство тиотриазолина предупреждать избыточную активацию липопероксидации в миокарде и тканях печени крыс при моделировании доксорубициновой кардиомиопатии. Препарат проявляет антиоксидантный эффект и предотвращает нарушение системы антиоксидантной защиты в патологически измененных тканях. При доксорубициновой кардиомиопатии наблюдается расстройство механизмов регуляции состояния окислительных процессов и липидного равновесия. Профилактическое внутримышечное ежедневное введение крысам тиотриазолина в дозе 150 мг/кг массы в течение четырех недель предотвращает возникновение вышеупомянутых изменений метаболизма.

При доксорубициновой кардиомиопатии гистохимическими и патоморфологическими исследованиями установлено снижение активности ферментов тканевого дыхания (сукцинатдегидрогеназы, малатдегидрогеназы), терминального окисления (НАДФ, НАДФН дегидрогеназы), пентозного цикла (Г-6-Ф ДГ) и роста активности гликолитических ферментов (лактатдегидрогеназы и цитоплазматической б-глицерофосфатдегидрогеназы). Метаболические нарушения наблюдались на фоне выраженных структурных изменений миокарда левого желудочка крыс. Профилактическое курсовое введение тиотриазолина предотвращает возникновение этих нарушений и коррелирует с положительной динамикой на микроструктуру сердца подопытных животных. Приведенные личные экспериментальные результаты и данные научной литературы дают основание утверждать целесообразность включения тиотриазолина в схемы лечения антрациклиновыми антибиотиками с учетом кардиопротекторного и адаптационного действий.

Ключевые слова: тиотриазолин, доксорубициновая кардиомиопатия, интоксикация, антиоксидантный эффект, кардиопротекторное и адаптационное действие.

SUMMARY

Trofimova T.S. Experimental research of the thiotriazolinum efficacy in terms оf doxorubicin cardiomyopathy. – Manuscript.

Dissertation for getting а scientific degree of the Candidate of Medical Sciences, speciality 14.03.05 – pharmacology. – Odessa State Medical University Ministry of Health of Ukraine, Odessa, 2008.

Thesis deals with an experimental sub>stantiation of the expediency for using thiotriazolinum for the prevention of toxic lesions of myocardium, caused by cytostatic doxorubicine.

For the first time was fixed the protective action of thiotriazolinum in terms of doxorubicin and fluoride intoxication, which shows by the dose-dependant decreasing of the toxicness of these preparations. Investigated, that thiotriazolinum prevents the origin of violations in rates of cardiac- and systemic hemodynamics for rabbits with doxorubicin cardiomyopathy. For the first time was gotten convincing proofs in relation to positive influence of medicament оn the processes of energy ensuring of myocardium in terms of toxic action of doxorubicine. Ascertained, that in the mechanisms of cardiotropic action antioxidantive and antitoxic effects are concluding. Prophylactic course introduction of thiotriazolinum prevents the origin of metabolic violations and correlates with positive dynamics оn the microstructure of heart of the experimental animals. Findings sub>stantiate expediency of including of thiotriazolinum in schemes of treatment anthracyclinic antibiotics taking into account cardioprotective and adaptation actions.

Key words: thiotriazolinum, doxorubicin cardiomyopathy, intoxication, antioxidantive effect, cardioprotective and adaptation actions.