Дослідження порушень репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007 рр.)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I Теоретичні основи репродуктивного здоров’я

1.1 Репродуктивна система чоловіка та жінки

1.2 Соматичні захворювання репродуктивного здоров’я

1.3 Безплідність

1.4 Висновки до розділу I

Розділ II Порівняння захворювань чоловічої та жіночої репродуктивних систем на фоні радіаційного опромінення

2.1 Стан здоров’я та фізичного розвитку населення, яке проживає на території забруднених радіонуклідами

2.2 Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС

2.3 Особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, які постійно мешкають на радіаційно забруднених територіях

2.4 Висновки до розділу II

Розділ III Вивчення динаміки рівня поширеності захворювань викликаних радіаційним опроміненням серед населення Рівненської області впродовж 2000-2007рр.

3.1 Рівень поширеності захворювань населення області за 2000-2007рр

3.2 Материнська смертність (на 100 тис. народжених живими) в період з 1999 по 2003рр

3.3 Поширеність захворювань серед дитячого населення 10-14 років включно за 2006-2007рр.) та онкологічна ситуація

3.4 Висновки до розділу III

Розділ IV Основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях Рівненської області

4.1 Основні міжнародні стандарти радіаційної безпеки

4.2 Основні принципи захисту

4.3 Санаторно-курортне лікування

4.4 Висновки до розділу IV

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Актуальність теми дослідження: вивчення та порівняння захворювань репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007рр.).

Мета дослідження: визначення порівняльних показників та факторів, що негативно впливають на репродуктивну функцію людей південних і північних районів Рівненської області та вивчення заходів, що впроваджені спеціальними службами з метою охорони здоров’я людини.

Об’єкт дослідження: населення, що отримало малі дози радіації, діти від вагітних жінок, що постраждали внаслідок впливу малих доз радіації та нащадків чоловіків-ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження: оцінка впливу радіації на населення репродуктивного віку та дітей на основі статистичних даних Інформаційно-аналітичного центру медичної статистики РОДА.

Головні завдання досліджень:

розкрити суть радіологічної ситуації, що склалася у районах Рівненської області.
вивчити вплив радіації на населення репродуктивного віку, дітей, беручи до уваги внутрішнє опромінення малими дозами радіації.
ознайомитись із статистичними даними звітів в період 2000-2007рр.
вивчити схеми та принципи загального та місцевого лікування, профоглядів, диспансерного лікування.

Науково-медична база дослідження: Інформаційно-статистичний центр медичної статистики.

Методи дослідження:

лабораторні (це методи, що застосовуються для визначення радіоактивного забруднення, опромінення за допомогою радіобіологічних приладів у лабораторних умовах різних установ).
теоретичні (це методи, що застосовуються за допомогою вивчення теоретичного матеріалу, що ставляться перед дослідником).
методи порівняльного аналізу (це методи, що застосовуються при порівняльних характеристиках по даних регіонів, областей чи районів, щоб показати між ними відмінності).
узагальнення даних звітів роботи радіобіологів різних установ, що займаються проблемою радіологічного забруднення (це висновки роботи фахівців).
статистичний метод (це метод дослідження, де показуються статистичні дані по роках і районах, областях в залежності від охоплення об’єкту).

Практична цінність результатів дослідження: полягає в узагальненні, коментуванні та вивченні результатів роботи ІСЦМС РОДА. Ці дані доступні для екологічних служб, медичних працівників, викладачам шкіл та ВНЗ, студентам, що здобувають відповідну професію.

Ключові слова:

Радіоактивний розпад - це весь процес мимовільного розпаду нестабільного нукліда.

Радіонуклід - це нестабільний нуклід, здатний до мимовільного розпаду;

Період напіврозпаду ізотопу - час, за який розпадається в середньому половина всіх радіонуклідів даного типу в будь-якому радіоактивному джерелі;

Радіаційна активність зразка - число розпадів у секунду в даному радіоактивному зразку (одиниця виміру - БК - беккерель);

Поглинена доза - енергія іонізуючого випромінювання, поглинена тілом, що опромінюється (тканинами організму) у перерахуванні на одиницю маси;

Еквівалентна доза - це поглинена доза, помножена на коефіцієнт, що відбиває здатність даного виду випромінювання ушкоджувати тканини організму;

Ефективна еквівалентна доза - еквівалентна доза помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до опромінення;

Колективна ефективна еквівалентна доза - ефективна еквівалентна доза, отримана групою людей від якого-небудь джерела радіації;

Повна колективна ефективна еквівалентна доза - колективна ефективна еквівалентна доза, що одержить покоління людей від якого-небудь джерела за увесь час його подальшого існування.

Розділ І. Теоретичні основи репродуктивного здоров'я

1.1 Репродуктивна система чоловіка і жінки

Статева система жінки:

До внутрішніх статевих органів належать яєчники, маткові труби, матка та піхва.

Яєчник (ovarium) - парний залозистий орган, в якому ростуть та дозрівають жіночі статеві клітини (яйцеклітини), а також виробляються жіночі статеві гормони. Яєчник розташований в малому тазі збоку від матки і одним кінцем (матковим-нижнім) за допомогою власної зв'язки прикріплюється до її латерального кута. Протилежний кінець яєчника обернений до маткової труби і називається трубним (верхнім).

Яєчник має везикулярні яєчникові фолікули, в кожному з яких міститься жіноча статева клітина, що розвивається, - овоцит. Коли дозрілий фолікул лопається (овуляція) і з нього виділяється овоцит, стінки фолікула спадаються, порожнина його наповнюється кров'ю і клітинами жовтого кольору, утворюється жовте тіло. Розрізняють менструальне жовте тіло, яке через деякий час (21 - ЗО днів) рубцюється сполучною тканиною і перетворюється на біле тіло, та жовте тіло вагітних, яке виконує під час вагітності роль ендокринної залози. Після родів жовте тіло також перетворюється на біле. Овоцит перетворюється на зрілу яйцеклітину вже в матковій трубі.

Маткова труба (tuba uretina) - парний орган завдовжки близько 15см. Одним кінцем труба відкривається в порожнину матки, другим обернена в бік яєчника. Цей відділ труби називається лійкою і являє собою лійкоподібне розширення труби, краї якого забезпечені численним відростками торочками, які оточують яєчник. На верхівці лійки є круглий отвір, через який звільнена з яєчника яйцеклітина потрапляє в ампулу труби.

Слизова оболонка труби вистелена війчастим епітелієм, війки якого сприяють рухові яйцеклітини в бік матки.

Матка (uterus) - непарний порожнистий орган, який призначений для розвитку заплідненого яйця і виношування плоду в період вагітності. В ній розрізняють дно (верхня, розширена частина матки), тіло (середня її частина) та шийку (нижня, звужена частина). Розмішена матка в порожнині малого таза, між сечовим міхуром спереду та прямою кишкою ззаду; утримується зв'язками та піхвою.

Між прямою кишкою і маткою очеревина утворює заглибину, яка називається прямою кишковою, або дугласовою. Спереду між маткою та сечовим міхуром утворюється міхурово-маткова заглибина.

На фронтальному розрізі порожнина матки має вигляд трикутника, знизу вона переходить у канал шинки матки, який відкривається в порожнину піхви отвором матки. Місце, де матка переходить в шийку називається перешийком.

Стінка матки має 3 шари: зовнішній - серозна оболонка - периметри (peremetrium) середня м'язова оболонка (myometrium), внутрішня слизова оболонка - ендометрій (endometrium).

Піхва (vagina) - це м'язово-фіброзна трубка завдовжки 8-10 см, яка верхнім своїм гінцем зростається з шийкою матки, а нижнім отвором відкривається в пристінок піхви, що утворений малими статевими губами.

Слизова оболонка піхви товста і покрита численними щільними поперечними складками, які утворюють два повздовжні валики. У дівчат отвір піхви закритий складкою слизової оболонки - дівочою перетинкою (hymen) з невеликим отвором посередині. У жінок, що народжували, дівочої перетинки залишаються лише невеликі кругові підвищення.

До зовнішніх статевих органів належать великі та малі статеві губи пристінкові залози, зовнішній отвір сечівника, пристінок піхви, клітор.

Великі статеві губи обмежують з боків щілиновидний простір статеву щілину (rima pudendi). У глибині великих статевих губ розміщені малі статеві губи, які обмежують щілиноподібний простір, що носить назву присінка піхви. У порожнину присінка відкриваються сечівник, піхва та вивідні протоки пристінкових залоз: великої (бартолінової) залози присінка та малих пристінкових залоз, які є сальними залозами.

До зовнішніх жіночих статевих органів відносяться утворення, які відповідають поперечне тим тілам чоловіка: цибулина пристінка і клітор.

Клітор (clitoris) розташований у верхньому кутку статевої щілини, має головку, тіло та ніжки. Тіло клітора утворене двома печеристими тілами, здібними напружуватися. Спереду воно закінчується головкою, ззаду поділяється на дві ніжки, які зафіксовані до нижніх гілок лобкових кісток.

Чоловічі статеві органи:

До внутрішніх статевих органів відносяться яєчка з придатками, сім'явиносні протоки, передміхурова залоза, сім'яні міхурці та сім'яні канатики.

Яєчко (testis) - парний залозистий орган, в покручених сім'яних канальцях якого виробляються статеві клітини - сперматозоїди. До заднього краю яєчка прилягають сім'яний канатик і придаток яєчка (epididymis), який своєю головкою зафіксований до верхнього кінця яєчка, а нижнім кінцем (хвостом) - до його нижнього кінця.

Яєчка досягають повного розвитку з настанням статевої зрілості (16-18 років), Сперматогенна функція їх зберігається до глибокої старості.

Одночасно із сперматогенною розвивається їх внутрішньо секреторна функція, яка в основному полягає в виробленні чоловічого статевого гормону – тестостерону.

Сім'явиносна протока (ductus deferens) - парна, являє собою продовження протоки придатка яєчка завдовжки близько 4см, завширшки 0,2-0,5мм. Входить до складу сім'яного канатика, який через пахвинний канал проникає в порожнину малого таза і з'єднуються сім'явипорскувальною протокою (dectus ejaculatoris). Остання проходить крізь товщу передміхурової залози і відкривається в просвіт передміхурової частини уретри. Довжина її близько 2см.

Передміхурова залоза (prostata) розміщена між сечовим міхуром і сечостатевою діафрагмою. Вона щільно охоплює передміхурову частину уретри, за формою нагадує каштан. В залозі розрізняють основу та верхівку.

У передміхуровій залозі утворюється секрет, який входить до складу сперми і стимулює рухову активність сперматозоїдів, що перебувають у нерухомому стані. Крім того, своєю лужною реакцією секрет передміхурової залози нейтралізує шкідливий для сперматозоїдів вплив кислою середовища піхви.

Сім'яні міхурці (vesicular seminal) розміщені латеральне від сім'явиносних протоків, між дном сечового міхура та прямою кишкою.

Нижній кінець міхурців переходить у вивідну протоку, яка з'єднується з сім'явиносною протокою та утворює сім'явипорскувальну протоку.

Сім'яні міхурці виділяють драглистий секрет, який входить до складу сперми і розріджує її. Під час еяколяції сім'яні міхурці виділяють в уретру сперматозоїди, куди в той самий час надходить секрет передміхурової та цибулино-сечівникової залоз і утворюється з цих елементів желатиноподібна маса лужної реакції - сперма.

До зовнішніх статевих органів належать статевий член, сечівник і мошонка.

Статевий член (penis) складається з трьох тіл: парного печеристого та непарного губчастого. В статевому члені розрізняють корінь, головку і тіло.

Головка статевого члена (передня його частина) має форму конуса. На головці члена є вертикальна щілина - зовнішнє вічко сечівника, від нижнього краю якого відходить складка, що продовжується на шкіру статевого члена - вуздечка передньої шкірочки статевого члена. Шкірочка статевого члена біля основи головки утворює вільну складочку - передню шкірочку.

Мошонка (scrotum) - шкірно-м'язовий мішковидний утвір, в якому містяться яєчка з придатками, дистальні (початкові) відділи сім'яних канатиків та їх оболонки. Вона міститься між статевим членом і промежиною. Стінка мошонки утворена тканинами - гомологами шарів передньої стінки живота: шкірною, м'ясистою оболонкою (шаром не посмугованих міозитів), зовнішньою і внутрішньою сім'яною фасціями та піхвовою оболонкою яєчка.

Жіночий статевий цикл

У жінок з появою статевої зрілості періодично повторюється овуляція.

Статевий цикл триває 21-28 днів. У ньому розрізняють чотири періоди: передовуляційний; овуляційний; після овуляційний; період спокою.

У передовуляційний період йде підготовка статевих органів до вагітності: збільшується в розмірах і стає повнокровною матка, слизова оболонка матки та піхви розростається. Причиною цих змін є підвищене виділення гонадотропних і фолікулостимулюючого гормонів гіпофіза.

Фолітролін прискорює визрівання найбільш зрілого з везикулярних яєчникових фолікулів, яке закінчується розривом поверхні цього фолікула та виходом з нього яйцеклітини, тобто настає овуляція.

В овуляційний період яйцеклітина, яка вийшла з фолікула, що лопнув, прямує до маткової труби за допомогою рухів війчастого епітелію. На місці фолікула, що лопнув, утворюється жовте тіло, клітини якого виробляють гормон прогестерон. Яєчники виробляють естроген, завдяки якому посилено скорочується м'язова тканина маткових труб і яйцеклітина швидко рухається по трубі. Жовте тіло, що почало розвиватись виділяє все більшу кількість прогестерону, який протидіє стимулюючому впливу естрогену і перистальтичні скорочення труб стають рідшими і слабкішими. Якщо запліднення яйцеклітини не відбулося, настає післяовуляційний період, в якому у жінок з'являється менструація. Під впливом прогестерону зменшується вироблення гормонів гіпофізу й естрогену, тобто випадає фактор, який викликає та підтримує передовуляційні зміни в трубах та піхві.

Настає атрофія жовтого тіла, за якою припиняється продукція прогестерону.

В цей період наростають тонічні скорочення матки, які ведуть до відторгнення її слизової оболонки. Шматки її виходять разом з кров'ю – настає менструальна кровотеча, яка триває 3-7 днів. Після менструації виникає швидка регенерація слизової оболонки матки, настає період міжовуляційного спокою.

У жінок після 45-50 років статеві цикли стають нерегулярними безовуляційними, а потім припиняються. Разом з ними припиняються і менструації.

Радіоактивність навколо нас. Відкриття проникаючої радіації

Людство вперше впізнало про існування невідомого світу опромінення високої енергії, познайомилося із його функціями та особливостями близько 100 років тому.

В грудні 1895р. Професор Вюрцбурського університету В.К.Рентген повідомив „вченому світу" про відкриття нового виду опромінення, який він назвав Х-променями (сьогодні відомі вони як рентгенівські). Вони мають таку особливість, проходити через непрозорі для видимого світу предмети — дерево, картон, тканини людського організму.

Нові промені привернули увагу вчених і не тільки фізиків. Біологи та лікарі справедливо побачили в них предмет опромінення живих організмів, розпізнавання і лікування хвороб людини. На протязі першого року після відкриття променів Рентгена їх використання в медицині було присвячено більше 1000 наукових статей та 49 книг, а через півроку російський вчений-фізіолог, учень І.П.Павлова, І.Р.Тарханов опублікував перше дослідження для виявлення Х-променів на нервову систему тварин.

І вчені кинулися в нову область, на штурм неопізнаних таємниць світотворіння. В лютому 1896р., а це є через два місяці після відкриття Рентгена, А.А.Беккерель на засіданні Паризької академії наук повідомив про відкриття ним нового проникаючого опромінення. Спочатку вчений припускав, що проникаюча радіація являється просто супутником флюоресенсії. Але по щасливій випадковості він вибрав в ролі флюорецируючої речовини сіль урану і так само скоро встановив, що уран генерує невидиме проникаюче опромінення незалежно від того, підсвічувати його перед цим видимим світлом чи ні. Стало відомо, що сам уран (в складі різних сполучень чи сам) випромінює невидиму радіацію, близьку по якостям до променів Рентгена.

Роботи подружжя Кюрі більш детально встановили значення відкриття Беккереля. М. Складовська-Кюрі та П. Кюрі дослідили явище випромінювання урану та інших металів, які вони називали радіоактивністю. Відкритий ними в липні 1898р. новий радіоактивний елемент вони назвали на честь батьківщини Марії Складовської-Кюрі - полоній. Він зайняв в таблиці Менделєєва клітинку, яка пустувала під №86. До кінця 1898р. подружжя Кюрі відкрили ще один радіоактивний елемент - радій, зайнявший 88 клітинку таблиці Менделєєва. Дослідження подружжя стали фундаментальними у новій науці про радіоактивність.

Після полонію і радію були відкриті і інші радіоактивні елементи. Це були найбільш важкі метали, які займали комірки в кінці табл. М. (з 84-ого по 92-й атомний номер).

В 1906р. виявлена радіоактивність ізогона калію - елементу, який знаходиться у всіх клітинах тіла людини і інших живих організмів.

Стало відомо, що випромінювання кожного радіоактивного елементу з часом слабшає по визначеному і характерному для нього закону. Одні радіоактивні речовини втрачають активність скоро, інші слабше, а в процесі випромінювання вони самі втрачають свою фізичну природу, розпадаються, перетворюючись на інші речовини. Мірилом їхнього існування для радіоактивних елементів став період їх напіврозпаду - час, на протязі якого інтенсивність опромінення знижується вдвоє. Так, період напіврозпаду полонію складає 138 днів, радію - 1620 років, урану - 4,5 млрд. років.

Вплив радіоактивного опромінення на плід

Опромінення вагітної жінки є дуже сильним та важким впливом на розвиток плоду. Великі дози радіації можуть призвести до внутрішньоутробної смерті плоду, його самовільне розсмоктування, викидні, передчасні роди та різноманітні аномалії розвитку, сумісні та несумісні з життям, аномалії внутрішніх органів і т.п. Знання Хіросіми і Нагасакі показав, що радіочутливість плоду вища тим менший його вік, тобто чим ближче до початку вагітності момент опромінення.

Найбільш частими уродствами у дітей вагітних жінок, які вижили після бомбардування, були мікроцефалія, гідроцефалія, аномалії розвитку серця (вроджені пороки), а в подальшому - затримка розумового та фізичного розвитку. Пологи у матерів, що перенесли опромінення в період вагітності, проходять важко через слабкість пологової діяльності і багато чисельних ускладнень. Діти, що отримали дозу опромінення внутрішньо-утробно, піддаються підвищеній загрозі на захворювання лейкозом, більш тяжко переносять дитячі інфекційні захворювання, що свідчить про відому слабкість імунної системи.

Пороговою для виникнення мікроцефалії являється доза 0,5 – 2Гр. Опромінення ембріону на ранніх стадіях його розвитку завжди закінчується внутрішньоутробною смертю. Взаємодія в середній третині вагітності найбільш приводить до уродств, а в останній третині - до променевої хвороби новонародженого. Опромінення самки миші чи щура перед зачаттям в шкідливих дозах - до 400 рад - відомо, що не виникає ніяких порушень функції розвитку плода. В той самий час опромінення плода на 7-8 день вагітності(тобто в перший триместр) в дозах 10-25рад може визвати помітні аномалії, тоді як організм матері на їх практично не реагує. У людського ембріону найбільшими є пошкодження виникають в перші 40 діб після запліднення. Із збільшенням діяльності вагітної ефективність дії радіації закономірно знижується.

Тому необхідно всяким чином оберігати вагітну жінку від опромінення радіацією. Згідно цього існує інструкція про те, що рентгенологічне дослідження вагітних повинні проводиться лише по життєвим показам, а це є необхідним для здоров'я матері та дитини.

Таким чином, радіація має більшу чи меншу дію на здоров'я та життя опроміненого організму, на плід в організмі вагітної жінки.

Радіація має одні й ті ж самі види пошкодження генетичного апарату (домінантні та рецесивні гени мутації, хромосомні аберації), як в клітинах тіла (соматичні мутації), а також в запліднених клітинах (генеративні мутації). Якщо в останніх виникають домінантні мутації (до них належать і різноманітні хромосомні аберації), то в майбутньому буде зниження народжуваності і запліднення в першому поколінні (за число смерті частини ембріонів). Рецесивні мутації, тобто пошкодження певних окремих чинів, на першому поколінні не відображається. То в наступних по певній мірі п'яти-шести поколіннях ці пошкодження можуть виявлятися в гомозиготному стані (тобто при передачі мутантного гена нащадку від двох батьків). Можливість появи рецесивних генних мутацій зростає із збільшенням кількості опромінених осіб в популяції.

Мірою генетичної дії радіації виявляється доза, що подвоює частоту мутацій. Охарактеризувати цю дозу - нелегка задача. Тому її значення приблизно від 0,1 до Гр. Ще причиною мутацій є: пестициди, куріння, отруєння газами та різними хімічними речовинами, віруси, ультрафіолетова радіація і т.п. Орієнтованою дозою для виникнення лейкозів - 0,5Гр, для інших мутацій у людини - Гр.

У осіб виду Homo Sapiens, самого високоорганізованого на нашій планеті, практично мутації, ті що виникають більш чи менш шкідливі. Якщо звернути увагу на те, що в людській общині є «натуральний відбір», тобто відкидання менш пристосованих, в найбільшій мірі, що втратив свою силу, то в викликаючих мутації проявляють тенденцію до накопичення (за винятком: найбільш шкідливі та несумісні з життям чи з можливістю мати нащадків). Від 5 до 10,5% новонароджених дітей - носії тих чи інших спадкових дефектів. А також різне збільшення швидкості процесу мутації шкідливе та небажане. Генетичні зміни, які викликані опроміненням в статевих клітинах можуть бути настільки серйозними, що плід, що виросте із опроміненої клітини, виявляється не життєвоспособним та гине. Це є летальні мутації. А в інших випадках ці порушення сумісні із життям, але проявляються у вигляді уродств, тяжких спадкових хвороб, слабкому розумовому розвитку. Із збільшенням дози радіації ця шкідливість зростає. Вона особливо реальна для людей, що перехворіли променевою хворобою середньої тяжкості чи тяжкою. Це дає змогу лікарям давати хворим пораду не мати дітей, а вагітність переривати.

При менших дозах шкідливість різко зменшується. Якщо один із майбутніх батьків опромінений до запліднення, то пошкоджені радіацією статеві клітини по своїй життєздатності мають небагато шансів на зачаття.

Але якщо воно і виникне, то мутація може на першому поколінні нащадків не проявитись - якщо від одного із батьків дитина отримає повністю зоровий ген. Така прихована чи рецесивна мутація може багато поколінь передаватись без наявлень проявлень. І лише в тому випадку, якщо дитина його отримає спадково від двох батьків, мутація проявлятиметься в формі видимого дефекту. Цей процес може пройти на протязі кількох поколінь, а кількість виникаючих генетичних змін виявляється більш, чим вища доза радіації і кількість людей, що отримали опромінення.

Ось, чому боротьба за припинення дослідів ядерної зброї, за його повне знищення і ліквідацію небезпеки радіоактивного забруднення біосфери - це не тільки питання держаної політики. Це є питанням здоров'я людини, практично - питання існування життя на Землі. Від їхнього рішення залежить чи продовжиться історія цивілізації або ж обірветься в популяції ядерної пожежі, в димі ядерної ночі, в снігах ядерної зими...

1.2 Соматичні захворювання репродуктивного здоров'я

Захворювання яєчників, яєчок та передміхурової залози.

У яєчниках, яєчках та передміхуровій залозі можуть виникати рак, доброякісні пухлини та інфекції, що передаються статевим шляхом.

Захворювання яєчників та яєчок іноді пов'язані з патологією інших органів через гормони, що в них продукуються.

Захворювання яєчників:

Хоча захворювання яєчників можуть бути зумовлені вірусною чи бактерійною інфекцією, найчастіше причиною є наявність однієї чи кількох кіст. Такі порожнини заповнені рідиною, утворюються у будь-якому віці.

Багато кіст є безсимптомними, хоча можуть супроводжуватися болем під час розриву. Майже 95% є доброякісними.

Ускладнення:

Перекручення ніжки — ніжка кісти перекручуючись, порушує кровопостачання і зумовлює сильний біль в животі. Іноді потрібне негайне хірургічне втручання.
Полікістоз яєчників - утворення кіст, спричинене гормональним дисбалансом. Прояви: ожиріння, надмірне о вол осіння, зменшення частоти або зникнення циклів, неплідність.
Рак яєчників - смертність від раку яєчників є більшою, ніж від раку тіла та шийки матки разом взятих, передусім через запізніле виявлення хвороби. Виникає переважно у бездітних жінок віком понад 50 років.

Оральні контрацептиви запобігають розвиткові процесу. Протипухлинні препарати можуть продовжити життя навіть при задавнених формах.

Захворювання калитки:

Типовим симптомом захворювання калитки є набряк. Здебільшого процес не болючий та незагрозливий, але потрібний для обстеження. Набряк може бути зумовлений ушкодженням або скупченням рідини, сперми чи крові. Іноді процес супроводжується гарячкою, можливо внаслідок інфікування яєчок. Не завжди збільшення органа є ознакою раку.

Рак яєчка виникає переважно у чоловіків до 40 років, особливо з не опущеним яєчком» Спочатку з'являється твердий не болючий набряк, який виявляє сам хворий. Для підтвердження діагнозу використовують УЗД.

Лікування полягає в видаленні яєчка та хіміотерапії. Деяких хворих із рецедивом вдається врятувати застосуванням високих доз хіміотерапевтичних засобів у комплексі із заходами спрямованими на підтримку системи кровотворенні.

Хвороби передміхурової залози

Передміхурова залоза розміщена в основі сечового міхура й оточує сечівник. Бактеріальна Інфекція, яка може передаватись статевим шляхом, зумовлює набряк і запалення залози. Збільшення цієї залози часто спостерігається у чоловіків після 50 років; іноді це прояв безсимптомного раку, Рак передміхурової залози - одна із основних причин смерті від злоякісних новоутворень у чоловіків.

Захворювання матки:

У матці відбувається найбільше змін порівняно з іншими органами. У жінок віком від 13 до 55 років внутрішня оболонка матки відторгається під час менструації. Матка в нормі розміром з кулак жінки значно збільшується під час вагітності. Крім ускладнень пологів зокрема розриву матки, можливий розвиток ендометріозу. фіброміоми, поліпи, раку та випадіння матки. При своєчасному виявленні цих захворювань стан хворої можна полегшити за допомогою фармакотерапії або хірургічного втручання.

Фіброміома - у кожної п'ятої жінки віком понад 35 років розвивається фіброміома - доброякісна пухлина матки з фіброзної та м'язової тканини.

Великі фіброміоми можуть спричиняти дискомфорт порушення циклу та часте сечовиділення. Іноді потрібне хірургічне втручання. Перед операцією для зменшення розмірів великих фіброміом та уникнення ускладнень вводять гіпоталамічні гормони.

Ендометріоз - захворювання зумовлене тим, що відторгнені під час менструації фрагменти ендометрію проникають у фаллопієві труби і прикріпляються до органів порожнини таза. Іноді утворюються кісти і виникають кровотечі. Під час менструації та статевих зносин можливий біль.

Призначають ліки для припинення менструації або оперативне лікування кіст чи видалення уражених труб, яєчників та матки.

Рак шийки матки:

Шийка матки часто уражується раком. Для дослідження мазка з шийки (Рар) клітини зішкрібають із шийки матки та наносять на скло. При мікроскопічному досліджені у мазку можна виявити зміни, що називаються дисплазією і передують розвиткові та поширенню раку. Лікування на ранньому етапі запобігає прогресуванню пухлинного росту.

Захворювання молочних залоз

Стан молочних залоз залежить від статевих гормонів, тому багато жінок відчувають певні зміни під час менструального циклу та вагітності. Зазвичай симптомами захворювань є біль, виділення із сосків та вузли. Понад 80% вузлів є не пухлинними, але при виявленні хоча б одного необхідне обстеження. До основних тестів належать мамографія та біопсій не дослідження аспірованої рідини і клітин.

Проблеми, що виникають найчастіше.

У багатьох жінок виникають циклічні зміни у грудях, що супроводжуються больовим синдромом, больові відчуття з'являються за тиждень до менструації і щезають у її перший день. Біль може бути нестерпним, симптоми зникають при зменшенні вживання насичених жирів або медикаментозного лікування.

1). Гінекомастія - збільшення одної чи обох грудних залоз у чоловіків. Причина: гормональні розлади, побічна дія ліків, зловживання алкоголем або пухлини. Переважно виникає під час статевого дозрівання.

2). Фіброаденома - здебільшого доброякісна пухлина молочної залози. Трапляється переважно у жінок ЗО років, неболюча, характеризується фіброзними розростаннями, які можна видалити при загальному чи місцевому знеболенні.

3). Кіста - заповнена рідиною порожнини у товщі молочної залози. Вони зазвичай непухлиної природи і містять прозору рідину, яку можна видалити через голку, іноді під контролем УЗД.

4). Фіброкістозні зміни - такі розлади можуть спричинити біль та появу вузлуватих ущільнень в останні дні кожного менструального циклу. Переважно це не призводить до несприятливих наслідків.

5). Абсцес молочної залози - це скупчення гною, що розвивається після проникнення бактерій через тріщини соска під час годування грудьми. У ділянці абсцесу спостерігається почервоніння та біль, горячка, іноді озноб. Призначають антибіотики та хірургічне дренування.

6). Рак молочної залози - в однієї із 9-ти жінок виникає рак молочної залози - хвороби, що є основною причиною смертності. До факторів ризику належать передусім вік та наявність таких членів родини. Прояви залежать від виду пухлин та стадії розвитку.

Основні ознаки раку грудей:

Основними симптомами є вогнищеві ущільнення. До інших належать виділення із сосків, втягнення соска, іноді шкіра виглядає як „лимонна шкірка". Зрідка ураження є двобічним.

1.3 Безплідність

Кожна шоста подружня пара звертається по медичну допомогу з приводу безплідності. Випадки безплідності, ймовірно, почастішали з огляду на соціальні так і на медичні аспекти багато жінок відкладають народження дитини, а після досягнення нею 30-річного віку фертильність зменшується.

Слід зауважити, що лише близько третини випадків безплідності спричинені порушенням у статевій системі жінки (соматичні захворювання, професійні хвороби, вплив довкілля, а саме радіоактивне випромінювання, це після аварії на ЧАЕС, мобільні телефони та комп'ютери); а інша третина супроводжується порушенням статевих функцій чоловіків та зменшенням кількості сперматозоїдів. Приблизно 50% випадків лікування безплідності завершується вагітністю.

Випадки жіночої безплідності:

вивільнення яйцеклітини;
непрохідність або ушкодження фаллопієвих труб;
патологія матки;
дисбалансія гормонів;

Випадки чоловічої безплідності:

1. аномалії сперми;

порушення прохідності сім'я виносних шляхів; І
порушення еякуляції.

1.4 Висновки до розділу I

Здоров’я вважають найбільшим щастям для людини, а можливість само відтворення – найважливішою функцією організму.

Розділ – це опис фізичного здоров’я репродуктивної функції чоловіка та жінки, та опис соматичних захворювань репродуктивної системи без впливу радіаційного опромінення на людину. Безплідність має також важливе значення серед хвороб, що має людина.

Відповідальне батьківство, профілактика захворювань, попередження абортів і планування сім’ї сприяє поліпшенню стану репродуктивного здоров’я.

Розділ II. Порівняння захворювань чоловічої та жіночої системи на фоні радіаційного опромінення

2.1 Стан здоров'я та фізичного розвитку населення, яке проживає на території забруднених радіонуклідами

У зв'язку із аварією на Чорнобильській АЕС збільшився ризик проживання на територіях забруднених радіонуклідами. Згідно з пакетом законів по Чорнобилю, оздоровленню має підлягати 4,5 млн. чоловік.

Особливе місце серед них, природно, повинні займати діти. Всі вони відчувають необхідність у старанному лікуванні. Однак можливості оздоровлення людей досить обмежені. Так, навіть при використанні для цих благородних цілей всіх здравниць країни навряд чи можна оздоровити хоча б 20% тих, хто відчуває в цьому гостру потребу. Це призводить до того, що тільки кожна шоста чорнобильська дитина має можливість отримати хоча б яку-небудь путівку.

Не маючи можливості кардинально змінити умови, у зонах радіологічного контролю, де тепер знаходяться діти України, доцільне використання всіх доступних засобів та методів для оздоровлення і підвищення резистентності до дії несприятливих факторів дітей та підлітків за місцем їх постійного проживання.

Для чорнобильських дітей характерні ті чи інші відхилення в розвитку і поведінці:

у сфері фізичного розвитку - хронічні захворювання, пониження фізичної підготовленості;

у психічному розвитку - стрес, фрустація, деформація вищих психічних функцій, емоційних мотивів діяльності і поведінки;

у сфері соціально-психічного розвитку - соціальна дезадаптаційна агресивність, схильність до конфліктів;

у сфері духовного розвитку — екзистенціальна криза, девальвація змісту життя, загальнолюдських, культурно-національних та індивідуальних цінностей.

Для вирішення проблем, поставлених Чорнобилем, нагромаджений радіобіологією досвід виявився непридатним. Вирішуючи перш за все, завдання захисту населення від пошкоджуючої дії при ядерному вибухові вівся пошук саме таких засобів, при смертельних дозах радіації. Терміново необхідні широкі фундаментальні дослідження:

1) малі дози радіації - особливості біологічного ефекту, механізм пошкоджуючої і стимулюючої дії на різні живі системи;

2) особливості комбінованого променевого пошкодження, яке включає широкий спектр радіонуклідів, що потрапили в організм;

взаємодія низьких рівнів радіації з іншими агентами забруднення атмосфери, води, їжі продуктами промислової діяльності людини викидами транспортних систем, важкими металами, сільськогосподарськими хімікатами, куріння, побутові шкідливі фактори;
особливості шкідливої дії так званих гарячих частинок;

5) пошук абсолютно нових класів протипроменевих засобів, придатних для тривалого введення в організм через рот, - нетоксичних і тих, які мобілізують власні захисні сили організму.

До цього слід також додати необхідність термінового вирішення питань психологічної реабілітації населення, комплексної розробки моделей поведінки в умовах радіоактивного забруднення (особливості режиму харчування, відпочинку, занять фізичною культурою і т.д.).

Симптоми, на які скаржаться обстежені, не вкладаються в картину конкретних захворювань це вказує на розвиток донозологічних станів, які можуть стати однією з причин обмеження працездатності як в нинішній період, так і в майбутньому.

В зоні жорсткого радіаційного контролю більш як у два рази зменшилось число осіб, які не хворіли гострими захворюваннями (запалення слизової оболонки матки, - ендометрит, запалення яєчників - аднексит) майже в 2,5 раза в порівнянні з доаварійним періодом збільшилось число осіб, які перенесли гострі захворювання більше трьох разів (ці захворювання як жіночих так і чоловічих статевих органів).

Несприятлива екологічна ситуація районів

Несприятлива екологічна ситуація стала прямою причиною зростання захворюваності і ускладнень вагітності, ускладнень у пологах мертвонароджуваності, самовільних викидів, передчасних пологів. Зросла кількість вроджених вад і аномалій розвитку перитонеальної та материнської смертності. Серед вагітних в 100% випадків відмічається патологія щитовидної залози (гіперплазія, вузловий зоб, гіпофункція та інші); недокрів'я у вагітних в 17,3 % що в 3 рази більше в порівнянні із 1985 роком, пієлонефрит у вагітних - в 10%, що в 5 разів більше ніж 1985 році. Наші райони в 1993 році мали найвищу перинатальну смертність - 13,4 на 1000 новонароджених, яка має тенденцію до росту. Серед випадків перинатальної смертності вроджені вади і аномалії розвитку складають від 40% до 60,6%. У 60% жінок вагітність протікає з явищами гіпоксії плоду. Процент патологічних пологів складав в 1992 році 58,8. Значно зросли кровотечі під час вагітності і в пологах, які складають 5,2% при середньо обласному показнику - 1,7. Помітно зросла частота передчасного відшарування плаценти, що складає 0,8% (в 1985році - 0,1). У 1,5 рази зросла частота пізніх токсикозів вагітності і особливо важких форм еклампсії та гепатозів. У 14% вагітність закінчується передчасними пологами або викидами. Щорічно в районах трапляється випадки материнської смертності внаслідок важкої акушерської і екстрагенітальної патології. У 1993 році на долю районів випадає 50% материнської смертності.

Проникаюча радіація, поширюючись у середовищі, іонізує його, а при проходженні через живу тканину іонізує атоми і молекули, що входять до складу клітин. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму. Внаслідок такого впливу виникає променева хвороба. За ступенем важкості променеві хвороби ділять на чотири групи.

Легка група. Виникає при дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 днів, після чого з'являється загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.

Середня група. Виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається первинна реакція організму (нудота, блювота). Потім триває прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання виявляються яскравіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2-3 місяці.

Важка, група. Виникає при дозі 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період - 5-10 діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.

Надто важка група. Виникає при дозі понад 600 рад. У більшості випадків закінчується смертю.

Радіоактивне забруднення на території У країни

Атомна енергетика в даний час є екологічно чистіша і дешевша, ніж теплова, У розвинених країнах вона забезпечує від 15 до 70% усієї електроенергії, що виробляється (Франція - 70%, США - 17%, Швеція - 50%, І Канада - 15%). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і оточуючого середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталося 3 основні аварії: 1961р. - в Айдахо-Фолс (США), 1979 р. - на АЕС „Примайл-Айленд" у Гарисберзі (США), 1986р. - на Чорнобильській АЕС.

Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Вони відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас, тому практично немає можливості прогнозувати розміри зон ураженості на чорнобильській техногенній аварії, яка стала аварією глобального масштабу, необхідно акцентувати дещо більшу увагу. Як сьогодні стало відомо з численних фактів вченим-природничникам, ще жодна катастрофа XX століття не мала таких тяжких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Ця трагедія регіонального, не національного, а глобального масштабу. Випадання радіоактивних речовин простежувалось і у державах Західної Європи, підвищився радіаційний фон у Скандинавії, Японії та США. Навіть через 15 місяців після катастрофи у Чорнобилі у Великій Британії було виявлено надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець. В результаті катастрофи вже загинуло багато тисяч чоловік (понад 50 тис з 100 тис тих, які брали участь у ліквідації аварії). Внаслідок Чорнобильської катастрофи на території України забруднено 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн. 600 тис жителів, у тому числі - 600 дітей. Забруднено радіонуклідами понад 7 млн. гектарів землі, серед яких 3 млн. га сільськогосподарських угідь та 2 млн. лісових масивів. Ще близько 1.5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернівецька, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернігівська, Кіровоградська, Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986-1989 роках було витрачено мільйони, бажаних результатів не дали.

У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водосховища концентрація радіонуклідів і через 10 років після аварії була в 10-100 разів вищою, ніж до аварії, а в донних відкладах, особливо мулових, збагачених органікою, накопичилася велика кількість радіоактивного бруду. Вважається, що в ґрунті заплав і дна водойм 30-кілометрової зони накопичилося близько 14400 Кі цезію-137, 7360 Кі стронцію-90, 250 Кі плутонію, а в Київському водосховищі назбиралося вже більше 60 млн. тонн радіоактивного мулу (більше 2000 Кі цезію-137).

Велику небезпеку довкіллю завдають близько 1000 тимчасових могильників навколо ЧАЕС, у яких знаходиться 40 млн. куб. м твердих відходів з сумарною радіоактивністю понад 200 тис Кі, і саркофаг над четвертим блоком, який вибухнув. Там ще зосталася велика кількість радіоактивного бруду потужністю в багато сотень тисяч кюрі, надійність нерозповсюдження якого зовсім не гарантована. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більше радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються.

Вплив Чорнобильської аварії на здоров'я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Уже в 1992-1992 роках в Житомирській і Київській областях, як і в Бєларусі, за даними Міністерства Охорони Здоров'я України, у жительок забруднених радіонуклідами районів значно збільшилася кількість народження недоношених дітей і калік, кількість тяжких ускладнень вагітності (у 2.5-3 рази), є серйозні генетичні зміни здоров'я. В результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була уражена щитовидна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов'язаних з репродуктивною, імунною системою. У зв'язку з тим, що у продуктах викиду перевагу мають довгоживучі радіонукліди, зараження буде тривалим.

У 1990 р. експертна комісія при Держплані колишнього СРСР попередньо оцінила збитки від катастрофи на ЧАЕС в 250 млрд крб. Реальні ж втрати поки що підрахувати важко. На сьогодні практично ніхто не застрахований від впливу наслідків аварії на ЧАЕС чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть сотні чи тисячі кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Аварія на ЧАЕС стала прикладом того, що будь-які аварії на атомних станціях не можуть бути локальними.

Наслідки аварії на ЧАЕС вийшли за межі однієї держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародного співробітництва в ядерній енергетиці.

Радіація

Радіація існувала завжди. Радіоактивні елементи входили до складу Землі з початку її існування і продовжують бути присутніми дотепер. Однак саме явище радіоактивності було відкрито всього сто років тому.

У 1896 році французький вчений Анрі Беккерель випадково знайшов, що після тривалого близького місцезнаходження біля шматка мінералу, що містить уран, на фотографічних пластинках після проявлення з'явилися сліди випромінювання. Пізніше цим явищем зацікавилися Марія Кюрі (автор терміна „радіоактивність") і її чоловік Пьєр Кюрі. У 1898 році вони знайшли, що в результаті випромінювання уран перетворюється в інші елементи, які молоді вчені назвали полонієм і радієм. На жаль люди, що професійно займаються радіацією, піддавали своє здоров'я, і навіть життя небезпеці через частий контакт із радіоактивними речовинами. Незважаючи на це дослідження продовжувалися, і в результаті людство має у своєму розпорядженні дуже достовірні дані про процес протікання реакцій у радіоактивних масах, значною мірою обумовлених особливостями будови і властивостями атома.

Відомо, що до складу атома входять три типи елементів: негативно заряджені електрони рухаються по орбітах навколо ядра - щільно зчеплених позитивно заряджених протонів і електричне нейтральних нейтронів.

Хімічні елементи розрізняють по кількості протонів. Однакова кількість протонів і електронів обумовлює електричну нейтральність атома. Кількість нейтронів може варіюватися, і в залежності від цього міняється г стабільність ізотопів.

Більшість нуклідів (ядра всіх ізотопів хімічних елементів) нестабільні і постійно перетворюються в інші нукліди. Ланцюжок перетворень супроводжується випромінюваннями: у спрощеному виді, випущення ядром двох протонів і двох нейтронів (а-частки) називають - випромінюванням, випущення електрона - р-випромінюванням, причому обидва ці процеси відбуваються з виділенням енергії. Іноді додатково відбувається викид чистої енергії, називаний випромінюванням.

Вплив радіації на організм

Вплив радіації на організм може бути різним, але майже завжди він негативний. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що приводять до раку, чи до генетичних порушень, а у великих дозах часто приводить до повної чи часткової загибелі організму внаслідок руйнування кліток тканин.

Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, зумовлена тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть проявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби вимагаються роки чи навіть десятиліття. Крім того, внаслідок різної проникаючої здатності різних видів радіоактивних випромінювань вони впливають на організм: С частки найбільш небезпечні,, однак для випромінювання навіть лист паперу є нездоланною перешкодою; р-випромінювання здатне проходити в тканині організму на глибину один-два сантиметра; найбільш нешкідливе у- випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю: його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад з бетону чи свинцю.

Також розрізняється чутливість окремих органів до радіоактивного випромінювання. Тому, щоб одержати найбільше достовірну інформацію про ступінь ризику, необхідно враховувати відповідні коефіцієнти чутливості тканин при розрахунку еквівалентної дози опромінення:

0,03 - кісткова тканина

0,03 - щитовидна залоза

0,12 - червоний кістковий мозок

0,12 - легені

0,15 - молочна залоза

0,25 - яєчники чи насінники

0,30 - інші тканини

1,00 - організм в цілому.

Імовірність ушкодження тканин залежить від сумарної дози і від величини отриманої дози, тому що завдяки репараційним здібностям більшість органів мають можливість відновитися після серії дрібних доз.

Проте, існують дози, при яких летальний результат практично неминучий. Так, наприклад, дози порядку 100 г приводять до смерті через кілька днів чи навіть годин внаслідок ушкодження центральної нервової системи, від крововиливу, в результаті дози опромінення в 10-50 г смерть настає через один-два тижня, а доза в 3-5грам грозить обернутися летальним результатом приблизно половині опромінених.

Знання конкретної реакції організму на ті чи інші дози необхідні для оцінки наслідків дії великих доз опромінення при аваріях ядерних установок чи пристроїв або небезпеки опромінення при тривалому перебуванні в районах підвищеного радіаційного випромінювання, як від природних джерел, так і у випадку радіоактивного забруднення. Однак навіть малі дози радіації небезпечні і їхній вплив на організм і здоров'я майбутніх поколінь до кінця не вивчено.

Серед найбільш розповсюджених ракових захворювань, викликаних опроміненням, виділяються лейкози. Оцінка ймовірності летального результату при лейкозі більш вірогідна, чим аналогічні оцінки для інших видів ракових захворювань. Це можна пояснити тим, що лейкози першими виявляють себе, викликаючи смерть у середньому через 10 років після моменту опромінення. За лейкозами «по популярності» випливають: рак молочної залози, рак щитовидної залози і рак легень. Менш чуттєві шлунок, печінка, кишечник і інші органи і тканини.

Вплив радіологічного випромінювання різко підсилюється іншими несприятливими екологічними факторами (явище синергізма). Так. смертність від радіації в курців помітно вище.

Приходиться оцінювати появу спадкоємних дефектів у людини за результатами експериментів на тваринах.

При оцінці ризику НКДАР використовує два підходи: при одному визначають безпосередній ефект даної дози, при іншому - дозу, при якій подвоюється частота появи нащадків з тією чи іншою аномалією в порівнянні з нормальними радіаційними умовами.

Так, при першому підході встановлено, що доза в 1г, отримана при низькому радіаційному фоні особами чоловічої статі (для жінок оцінки менш певні), викликає появу від 1000 до 2000 мутацій, що приводять до серйозних наслідків, і від 30 до 1000 хромосомних аберацій на кожен мільйон живих немовлят.

При другому підході отримано наступні результати: хронічне опромінення при потужності дози в 1г на одне поколінна приведе до появи близько 2000 серйозних генетичних захворювань на кожен мільйон живих немовлят серед дітей тих, хто піддався такому опроміненню.

Існує три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм: при вдиханні повітря, забрудненого радіоактивними речовинами, через заражену їжу чи воду, через шкіру, а також при зараженні відкритих ран.

Пилові частки, на яких сконцентровані радіоактивні ізотопи, при вдиханні повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота і носоглотці. Звідси пил надходить у травний тракт. Інші частки надходять у легені. Ступінь затримки аерозолів у легенях залежить від дисперсіонності. У легенях затримується близько 20% усіх часток; при зменшенні розмірів аерозолів величина затримки збільшується до 70%.

При всмоктуванні радіоактивних речовин зі шлунково-кишкового тракту мас значення коефіцієнт резорбції, що характеризує частку речовини. що попадає зі шлунково-кишкового тракту в кров. У залежності від природи ізотопу коефіцієнт змінюється в широких межах: від сотих часток відсотка (для цирконію, ніобію), до декількох десятків відсотків (водень, лужноземельні елементи). Резорбція через неушкоджену шкіру в 200-300 разів менше, ніж через шлунково-кишковий тракт, і, як правило, не грає істотної ролі.

При влученні радіоактивних речовин в організм будь-яким шляхом вони вже через кілька хвилин виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин було однократним, то концентрація їх у крові спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 доби знижується.

Концентрації в крові довго живучих ізотопів надалі можуть утримуватися практично на одному рівні протягом тривалого часу внаслідок зворотного вимивання речовин, що відклалися.

Кінцевий ефект опромінення є результатом не тільки первинного ушкодження кліток, але і наступних процесів відновлення. Передбачається, що значна частина первинних ушкоджень у клітці виникає у виді так званих потенційних ушкоджень, що можуть реалізовуватися у випадку відсутності відбудовних процесів. Реалізації цих процесів сприяють процеси біосинтезу білків і нуклеїнових кислот. Поки реалізація потенційних ушкоджень не відбулася, клітка може в них «відновитися». Це, як передбачається, зв'язано з ферментативними реакціями й обумовлено енергетичним обміном. Вважається, що в основі цього явища лежить діяльність систем, що у звичайних умовах регулюють інтенсивність природного мутаційного процесу.

Мутагенний вплив іонізуючого випромінювання вперше установили російські вчені Р.А. Надсон і Р.С. Філіппов у 1925 році в досвідах на дріжджах. У 1927 році це відкриття було підтверджено Р. Меллєром на класичному генетичному об'єкті - дрозофілі.

Вплив негативних факторів навколишнього середовища – одна з основних причин захворюваності населення. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до екологічної напруженості у певних регіонах України. У деяких областях радіаційний фактор у поєднанні з соціально-гігієнічними проблемами, які існували раніше та виникли в результаті аварії, стали основним етіопатогенетичним чинником захворюваності населення.

У зв'язку з тим, що значну частину потерпілих внаслідок катастрофи на ЧАЕС у 1986 р. склали жінки репродуктивного віку, загроза ризику зниження їх фертильності може впливати на загальний рівень популяційного народонаселення України. Як відомо, в останні роки в Україні показники смертності перевищують показники народжуваності. Це спричинено різноманітними соціальними, медичними та іншими факторами виникає занепокоєння з приводу того, що у жінок репродуктивного віку, які бажають завагітніти, існує загроза виникнення стійких порушень репродуктивної функції, що в свою чергу може призвести до стрімкого від'ємного росту кількості населення України.

Розвиток ядерної енергетики, техногенні радіаційні аварії, випробування та застосування ядерної зброї наприкінці XX сторіччя спричинили зміни радіологічної ситуації на планеті. Вивчення впливу цих змін на здоров'я людської популяції є однією з нагальних проблем світової науки.

Одним із шляхів її вирішення є новий напрямок в медицині — екологічна репродуктологія, яка вивчає вплив факторів навколишнього середовища на фертильний потенціал людини.

Унікальність Чорнобильської катастрофи полягає у великій колективній дозі радіації, сконцентрованій на значних контингентах населення та його критичних групах, постійній дії підвищених рівнів зовнішнього та внутрішнього опромінення, відсутності або неповному і несвоєчасному забезпеченні заходів радіаційного захисту та прийнятті контрзаходів. Сформувався своєрідний «чорнобильський синдром» аварії як комплекс підходів нетривіальної сприятливості реалій в даній ситуації.

Під час вибуху в довкілля потрапило близько 450 типів різних радіоактивних ізотопів. Перебуваючи в навколишньому середовищі, вони різними шляхами надходять до організму людини.

Загальний викид при аварії на Чорнобильській АЕС за даними сесії ООН (1993) склав 1-2 ЕБК (630 ПБк¹³¹ І, 35 ПБк¹³⁴Сs та 70 ПБк¹³⁷Сs). На початок 1993 р. забрудненими радіоактивними викидами в Україні вважаються 12 областей, 76 адміністративних районів, понад 2000 поселень. Цезієм-137 із щільністю 1 Кі/км² і більше забруднено близько 37 млн га земель. На забруднених територіях, що поділені на 4 зони, мешкає 2765,8 тис. населення. До початку 1993 р. загальне число потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні становило близько 3 млн осіб.

У населення, яке проживає на забрудненій території, основними шляхами надходження радіонуклідів в організм є органи травлення. Незалежно від шляхів надходження, радіонукліди тою чи іншою мірою всмоктуються та розподіляються по всьому організму, накопичуючись в різних його органах. Після інкорпорації радіоактивні речовини виводяться із організму з різною швидкістю.

Однак при постійному потраплянні до організму радіонуклідів, наприклад, у людей, які проживають на забруднених територіях, швидкість їх виведення знижується. Через постійну циркуляцію радіонуклідів в організмі всі органи та тканини підпадають під вплив внутрішнього опромінення.

Радіочутливість різних живих систем має дуже широкий діапазон. Те, що можна вважати малою дозою для рослин, може виявитися смертельною дозою для тварин, особливо ссавців, зокрема для людини. До сьогодні немає єдиної думки відносно гранично допустимих доз опромінення, які не спричинюють патологічних змін в організмі. Прийнято вважати, що дози, які в 5 —10 разів перевищують природний радіоактивний фон, є малими дозами. Для людини малі дози — це А—5 рад (0,04-0,05 Гр) при одноразовому опроміненні.

За даними ООН (1993) малі, проміжні та великі дози та потужність дози у-випромінювання, нейтронів га а-часток (при одній і тій самій дозі) дають різний ефект не тільки за частотою, але й за дією на ядро клітини.

До низьких віднесені дози менше 0,2 Гр, до високих – більше 2-5 Гр; високою потужністю прийнято вважати величину більше 0,5 мГр/хв.

У радіобіології до великих відносять дози від 1 Гр (100 Рад) за умови одноразового опромінення. Якщо йдеться про довготривале опромінення, то малими називають такі дози, за яких наслідки опромінення дуже тяжко виявити або вони відсутні взагалі.

При вивченні проблеми впливу малих доз радіації на жіночий організм більшість авторів звертають увагу на такі аспекти: 1) небезпека розвитку раку, індукованого малими дозами радіації; 2) вплив малих доз на вагітних та плід; 3) вплив іонізувальної радіації на гінекологічну захворюваність та специфічні функції жіночого організму.

До 50-х років XX сторіччя існувала думка, що небезпека розвитку раку існує тільки у разі опромінення великими дозами. На сьогодні таке положення не є вірним: низькі дози опромінення можуть також спричинювати рак, хоча співвідношення «доза—ефект» за таких умов вимагає уточнення.

Малі дози дорівнюють 10 — 15 сЗв та нижче, вплив яких не призводить до негативних детермінованих наслідків. Довго триває дискусія відносно існування порогу дії малих доз радіації, яка загострилась після Чорнобильської катастрофи. Однак, за даними Дж. Гофмана (1990), при аналізі епідеміологічного матеріалу (до 90 000 людей, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі) виявлено, що поріг при канцерогенній дії випромінювання відсутній, а також встановлено, що канцерогенний ефект в перерахунку на 1 сЗв із зменшенням дози опромінення збільшується.

Численні дослідження вітчизняних та зарубіжних радіобіологів свідчать, що малі дози радіації діють не тільки пригнічуюче, але не виявляють руйнівної дії на живі системи і в багатьох випадках навіть стимулюють їх життєдіяльність — їм властиве таке явище, як гормезис.

Після дії малих доз гормезис виявляється і в підвищенні середньої частоти онкологічних захворювань.

І Якщо підвищення рівня мутацій мікроорганізмів та рослин часто є корисним явищем, оскільки дозволяє створити нові цінні штами мікроорганізмів та сортів рослин, то для тварин та людини прискорення мутаційного процесу є небажаним, тому що більшість мутацій у цих організмів негативно впливає на їх життєдіяльність.

Багато авторів наголошують на синергічному впливі іонізувального та ультрафіолетового опромінювання, хімічних факторів, куріння, вживання кави. При дії малих доз радіації у поєднанні з наведеними факторами, які прийнято називати в онкології зміненим способом життя, синергізм при взаємодії мутагенних та рекомбіногенних ефектів, спричинених радіацією та цими факторами ризику, можливо, є однією з причин їх синергічної канцерогенної дії.

Особливе теоретичне та практичне значення в даний час має питання про вплив хронічної дії іонізувального випромінювання на організм.

Виявлено зростання загальної захворюваності дорослого населення України за останні роки на 45 % головним чином за рахунок інфекційного гепатиту, злоякісних новоутворень різної локалізації, захворювань лімфатичної та кровотворної систем, вегетосудинної дистонії, хвороб серцево-судинної системи, неврозів та неврозоподібних станів, захворювань сечостатевої системи. Більш значущі захворювання спостерігаються у населення контрольованих районів Житомирської, Чернігівської та Київської областей. У близько 2/3 хворих, які звертались в медичні заклади, було захворювання стресогенної природи.

Дані стосовно вивчення здоров'я населення України свідчать про те, Що з 1987 р. реєструється зростання поширеності та захворюваності за всіма класами хвороб. Так, у 1995 р. серед потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС дорослих та підлітків захворюваність за окремими класами хвороб значно перевищує показники серед усього дорослого населення України: за хворобами крові та кровотворних органів — в 2,4 разу (30,5 на 10 тис, в Україні—12,6 на 10 тис), ендокринної системи — в 1,7 разу (70,0 на 10 тис, в Україні — 41,6), на 39,8% вища захворюваність органів травлення. У 1995 р. в 2,5 разу підвищилась захворюваність злоякісними новоутвореннями серед потерпілих дорослих та підлітків у порівнянні з 1987 р.

Статева система, яка забезпечує як генеративну, так і сексуальну функцію, дуже чутлива до радіаційної дії. Порушення сексуальної функції можуть бути обумовлені низкою чинників: довготривалим стресом, психоемоційними розладами, змінами гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної регуляції, місцевими порушеннями в статевих органах.

Дані про вплив іонізуючої радіації на стан репродуктивної системи та дію різних факторів опромінення при нещасних випадках на специфічні функції жінок дуже малочислені. Тому оцінка репродуктивної функції ґрунтується на дослідах, які проводили на тваринах.

Статеві залози людини та тварин почали вивчати в першу чергу після дії радіації. Ураження цих органів може призвести до змін самого організму і нащадків. При спостереженні за станом людей, які підпали під дію малих доз радіації, необхідно враховувати статеві відмінності в радіочутливості. Радіочутливість самок щурів перевищує таку самців на 40-50%, під впливом довготривалого опромінення статеві відмінності в радіочутливості зростають.

Порушення статевих циклів у самок приматів розвиваються відразу після або найближчим часом після опромінення. Яєчники є найбільш чутливими серед ендокринних залоз до впливу іонізувального випромінювання.

Значні труднощі виникають при екстраполяції на людину експериментальних даних, що оцінюють плодючість експериментальних тварин, які підпали під дію іонізувального випромінювання.

Вплив іонізувального випромінювання призводить до різних змін параметрів яйцеклітин, які знаходяться у фолікулах різного ступеня дозрівання: в примордіальних фолікулах вони майже не змінюються, а в більш зрілих їх величина поступово зменшується у міру збільшення термінів опромінення. Особливо значно таке зменшення виявляється у яйцеклітин, які знаходяться в багатошарових фолікулах.

У жінок іонізувальне випромінювання, впливаючи на овоцити, може спричинити тимчасову неплідність і затримку менструацій на 1-3 роки або призвести до стійкої неплідності. Виявлено, що частота порушень менструального циклу після атомного бомбардування Хіросіми прямо залежала від відстані до епіцентру вибуху.

У всіх жінок, які перебували в момент вибуху на відстані до 500м від епіцентру, відзначено порушення менструального циклу, на відстані 800-1500м — у 80%, на відстані 2-2,5 км — тільки у 60% жінок. Порушення менструального циклу виникли у 36% дівчат, які знаходились в момент вибуху в 5км від епіцентру. В. Митани (1964) описав кілька варіантів порушень менструального циклу після ядерного вибуху: стійка аменорея одразу після променевої дії, аменорея, яка розвинулася через 2-3 міс після вибуху, порушення менструального циклу за типом гіпоменструального синдрому.

Певним чином променева дія відображалась як на сезонності, так і на строках появи менархе.

У жінок, евакуйованих із м. Прип'ять, встановлена підвищена частота неплідності та не виношування вагітності. Неплідність у 41,7 % жінок обумовлена функціональними порушеннями гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. У перший рік після опромінення виявлена активація локального імунітету у жінок з неплідністю, в подальшому відзначалось його пригнічення.

Іонізувальне випромінювання належить до таких факторів навколишнього середовища, які суттєво впливають на перебіг вагітності, пологів та безпосередньо на ембріон.

Наслідки опромінення на організм вагітної та плід залежать від виду енергії опромінення, фізико-хімічних властивостей радіонуклідів, тривалості дії, особливостей розподілу та формування поглинутих доз в організмі, органах та системах плода. Важливе значення має термін вагітності, в який відбулося опромінення.

Аналіз даних Міністерства охорони здоров'я України, Брянського облздороввідділу. Поліської ЦРЛ та інших органів охорони здоров'я на місцях свідчить про збільшення в 1,5-2 рази кількості тяжких ускладнень вагітності — пізніх гестозів, в 2,5-3 рази — анемій, в 3 рази збільшилася кількість маткових кровотеч, в 2 рази — передчасних пологів в районах Київської та Житомирської областей. Аналогічна ситуація спостерігається і в окремих районах Брянської області. Так, число самовільних переривань вагітності в Поліському районі збільшилося в 3 рази, а в Новозибківському — в 2 рази. В Народицькому та Овруцькому районах Житомирської області в 1989 р. Кількість мертвонароджених збільшилася відповідно в 2 та 3 рази в порівнянні з 1985 р.

Аналіз частоти гінекологічної захворюваності в Брянській області виявив, що основним видом цієї патології стали запальні процеси геніталій, на другому місці — фонові стани та доброякісні новоутворення, на третьому — порушення менструальної функції Серед мешканок забруднених територій виявлено статистичне вірогідне підвищення частоти порушень менструальної функції, неплідності, девіації статевих органів.

Таким чином, показники репродуктивного здоров'я жінки можуть достатньо повно, адекватно та оперативно відображати стан навколишнього середовища.

Аналіз результатів багаточисленних досліджень свідчить, що порушення репродуктивної функції є результатом дії іонізувального випромінювання, але механізми таких порушень ще недостатньо вивчені. Саме цим обумовлена необхідність подальшого ретельного спостереження за жінками-ліквідаторами та жінками, які постійно проживають на забруднених територіях, з метою своєчасного здійснення необхідних заходів для зниження у них та в їхніх нащадків виваженості віддалених наслідків аварії на ЧАЕС.

2.2 Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Дія іонізуючої радіації на репродуктивну функцію чоловіка вивчено достатньо добре, так як статеві органи були в числі перших об'єктів, які були детально вивчені після променевого ураження. Механізм пошкоджуючої дії радіації на статеві залози багатогранні і від неопосередкованої взаємодії на аперматогенний епітелій до вторинного пошкодження при патології статевої системи. Як місцеве, так і загальне ураження різними дозами викликає порушення у сім'яних канальцях, нерідко смерть клітин сперматогенного епітелію, призводить до повної чи часткової стерилізації організму. Ступінь вираженості патологічних змін залежить від виду, дози й частоти опромінення. Репродуктивна система страждає як при внутрішньому так і при зовнішньому опроміненні. В наш час доведено, що іонізуюча радіація є причиною смерті клітин сперматогенного епітелію, з'являються атипічні мітози, хромосомні аберації, каріопкінез, каріолізис, поява багатоядерних структур.

Радіація різко порушує процеси клітинного ділення, ключовим моментом якого є біосинтез нуклеїнових кислот і білка. По ступеню активності синтезу виділено 2 критичних етапів розвитку радіаційних порушень сперматогенезу, пов'язаний із популяцією сперматогоній часткового типу та типу Б (1-й етап), а також пролептогенних сперматоцидів 1 порядку(2-й етап).

У меншому ступені вивчено дію іонізуючої радіації на копулятивну функцію чоловіка. Ці дані носять протирічний характер і основані на невеликій кількості нагляду. Тоді у пацієнтів, що лікуються з приводу передміхурової залози і що отримують радіаційну терапію вивчено стан ежекційної функції із застосуванням цілого комплексу об'єктивних та достовірних методів дослідження. Встановлено, що при дії радіації в дозі від 3000 до 4500 рад у багатьох чоловіків наступають сексуальні патології ерекції, що виникають внаслідок кавернозного кровопотоку.

Після аварії на ЧАЕС опромінення статевої функції, пов'язаних з радіоактивною дією продовжувалося. Було показано, що в ґенезі статевих мін у ліквідаторів наслідків чорнобильської аварії значну роль мають порушення кавернозного кровообігу, зміни нейроендокринної регуляції статевої функції із пошкодженням центрального і периферійного завитку вегетативної нервової системи, а також із дисбалансом гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Визначене значення має склад сексуальної дисгармонії подружньої пари. На протязі 1986-1996 років було проведено комплексне клінічне сексологічне дослідження чоловіків, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Дози опромінення зафіксовані в офіційних документах знаходились в межах від 0,2 до 200сГр. При участі пацієнтів дозові загрузки не були вивчені. В залежності від величини дози іонізуючої радіації, всі досліджені, що страждають на сексуальні патологічні зміни були розділені на групи: І - доза до 5сГр, II - доза 5-25сГр, III - доза більше 25 сГр. В якості контролю досліджені 36 чоловіків-ліквідаторів (діапазон доз 0,6-91сГр), у яких сексуальної патології не було.

Вік хворих варіював від 22 до 65 років. У найбільш продуктивному віці (21-45 років) було 66 :пацієнтів. Довго тривалість сексуальних патологій становить від 2 місяців до 20 років, але найбільш часто період часу від першого прояву захворювання до звернення за медичною допомогою складав від 3 до 10 років (61: досліджених). На прогресуючий характер патології статевої системи складали 73: опромінених ліквідаторів. У них захворювання було хвиле образна течія із періодичними частковими покращеннями.

На момент дослідження сімейний статус опромінених чоловіків був таким: 80% досліджуваних були в шлюбі; розлучені - 11%; 8% - холості.

Комплекс досліджень пацієнтів, що були опромінені включав як загально клінічні, так і сексологічні методики.

У скаргах хворих на першому місці знаходились помірна або різко виражене послаблення адекватних ерекцій (у 82% досліджених).

Послаблення та зниження кількості спонтанних ерекцій відмічається у 66% чоловіків-ліквідаторів. На зниження лібідо скаржилися 41%, а на повну його відсутність - 5% опромінених хворих. Прискорення еяколяції непокоїло 58% пацієнтів, а стерта оргазмові чутливість - - 30%. При цьому звертало на себе увагу більш виражене ( у 1,5-2 рази) пригнічене лібідо, спонтанних ерекцій та оргазмової чутливості високими дозами радіації.

Принципи діагностики патології сексуальної системи у ліквідаторів:

1) необхідна оцінка всіх рівнів регуляції статевих функцій: міжособистіностного, психогенного, диенцефального, ендокринного, вегетативного, спинального, урогенітального, судинного;

2) обов'язковість дослідження подружньої пари із опроміненням, що складають сексуальну гармонію і форму, що виникає при сексуальній дисгармонії;

облік специфічного характеру сексуальної дисфункції у ліквідаторів — зниження лібідо, оргазмових явищ, адекватних і спонтанних ерекцій;
використання об'єктивних методів оцінки, що складають копулятивний цикл із видаленням корінних пошкоджень;
облік соціальних, соціокультурних, особистостних факторів у виникненні і формуванні сексуальної дисгармонії подружньої сексуальної пари.

Динамічні спостереження за перебігом вагітності та пологів більш як 20 тисяч жінок регіону аварії на ЧАЕС та регіонів сусідніх областей, де є найбільше радіаційне ураження показали значне зниження пологів (на 30-40%) в порівнянні з доаварійним періодом. Встановлено також, що у багатьох показниках стан здоров'я матерів та їх потомства, на превеликий жаль, після Чорнобиля не покращується. Так, в 2-3 рази зросла частота ускладнень вагітності - пізні гестози, загроза переривання вагітності, передчасні пологи, що може бути пов'язане із впливом різних факторів, у тому числі порушенням характеру харчування, умовами побуту, способу життя мешканців постраждалий районів, особливо тих населених пунктів, де вживання місцевих продуктів заборонено.

Звертає на себе увагу і різке збільшення частоти ускладнених пологів(з 18,6% до 62,0%). Особливу тривогу викликає стійка тенденція росту частоти маткових кровотеч, що було відмічено в деяких районах в перший рік після аварії. Це ускладнення поєднується з результатами досліджень концентрації гормонів фето-плацентарного комплексу, які дозволяють передбачити розвиток такого ускладнення.

Відмічається в останні роки і зріст загальної захворюваності вагітних жінок, зокрема відмічається значне збільшення числа жінок з нитроциркуляторними астеніями, які прогресують під час вагітності, а інколи набувають несприятливого перебігу з вегето-вісцеральними кризами. Серед хворих, які вперше розвинулись під час вагітності, найбільш питому вагу має залізодефіцитна анемія. Слід зазначити, що значне зростання анемії спостерігається у всіх контрольованих регіонах і навіть у відносно «чистих» областях України. Таке зростання зумовлене, очевидно, не тільки екологічними факторами, а й змінами в характері харчування, економічними умовами в країні. Оскільки наслідки надзвичайно високої частоти анемії у вагітних відбиваються на загальних показниках здоров'я матері та новонародженого, ця проблема заслуговує на особливу вагу.

На досить високому рівні зберігається проблема пієлонефриту, що свідчить про певну імунологічну недостатність вагітних, які мешкають в контрольованих районах.

Новонароджені діти від матерів, що постраждали від аварії, в 3 рази частіше мають різні відхилення в стані здоров'я, що може бути пов'язане з накопиченням радіонуклідів в плаценті і органах плода під час вагітності.

Встановлена певна залежність між рівнем накопичення радіонуклідів і масою тіла новонародженого, а також масою плаценти. Частота затримки розвитку плода в забруднених районах в 3 рази вища, ніж у загальній популяції. В структурі захворювань новонароджених перше місце займає асфіксія, її питома вага зросла в 2 рази, синдром дихальних порушень в 2,8 рази, що цілком пояснюється при наявності такси частоти акушерських ускладнень.

Гіпоксія плода реєструється також в 2-3 рази частіше (15,3% проти 6,7% у жінок «чистих» районів). Встановлено пряму залежність частоти гіпотрофілії плода, гіпоксичного синдрому і зоною забруднення по цезію.

Важливим критерієм в антенатальній діагностиці стану плода у вагітних, що зазнали впливу малих доз радіації, є визначення білкового гормону – хоріонічного соматомамотропіну. Рівень цього гормону в обстежених жінок змінюється майже у 80% випадків у першій половині вагітності його рівень нерідко в декілька разів перевищує норму, а в другій половині – достовірно зменшується. Таким чином білоксинтетична функція фето-плацентарного комплексу (ФПК) більш чутлива до дії радіаційного опромінення, ніж біосинтез стероїдних гормонів. Вивчення рівня хоріонічного сомамтомамотропіну у ФПК, що передують клінічній симптоматиці.

Для діагностики загрози переривання вагітності можна використовувати також динамічне спостереження за екскрецією хор іонічного гонадотропіну зниження в сечі до 2500-5000 МЕН після більш високих цифр ростуть несприятливим прогноз щодо розвитку гестаційного процесу.

Структурні особливості плацент та хоріону від жінок, які зазнали впливу малих доз радіації

У хоріоні І-П триместру вагітності від жінок, що зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення, синцітіотрофобласт був з вогнищевим відшаруванням віл строми. На поверхні термінальних ворсин відмічалось відкладання фібриноїду, зникнення сцинтіотрофобласту в цих місцях базальна мембрана нерівномірно потовщена. У ворсинах першого триместру вагітності у базальному шарі виявлено наявність базофільних включень, які розташовані або дифузно, або у вигляді накопичень. Виявлена велика кількість ІПТО та авоскулярізованнх ворсин, а також порушення кровообігу у фетальних судинах (повнокрів’я, тромбоз).

У хоріоні II триместру вагітності від жінок, що зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення базофільні включення у незначній кількості виявилися поряд з фетальними судинами в етролі ворсин. Строма деяких ворсин була з простоферацією фібробластів. Багато ворсин мало поодинокі судини.

Паралельно цим змінам у цитоплазмі сцинтію виявлено надмірне накопичення ліпідів та мієліноподібннх структур, що свідчить про порушення процесів перекисного окислення ліпідів.

У хоріоні І триместру вагітності в базальному шарі виявлені електроннощільні структури, які мали овальну форму, розташовувались або у вигляді ланцюжка, або накопичень. У другому триместрі вагітності ці структури розташовувалися поряд з фетальними судинами поодиноко, або у вигляді накопичень.

При макроскопічному дослідженні плаценти патологоанатому слід враховувати, крім особливостей маси та розмірів, наявність крововиливів на материнській поверхні плаценти, тому що цей макроскопічний показник найчастіше зустрічається у плацентах жінок, які зазнали впливу малих доз радіації. Також слід звернути увагу на наявність інфарктів, кальцифікатів, гемангіом, аномалій розвитку пупковими, плаценти, оболонок, пухлин плаценти.

При гістологічному дослідженні у більшості спостережень виявились гострі порушення кровообігу вогнищевого характеру у вигляді дрібних крововиливів на поверхні децидуальної оболонки й під нею, нерівномірне повнокрів'я фетальних судин, вогнищеві крововиливи у міжворсинковий простір. Поряд з цим спостерігались явища проліферації цитотрофообласту, молодих фібробластів у атеромі ворсин середнього калібру та термінальних.

Зменшувалася кількість судин фетального судинного русла, іноді вони були відсутні зовсім, або розташовані всередині ворсин.

В плацентах жінок, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, крім вогнищ ворсин ембріонального типу слід звернути увагу на атипову проліферацію синцитію з гіперхроматозом і еозинофілією цитоплазми. Також виявлено вогнища проліферації ендотелію капілярів, з пікнозом ядер ендотеліоцитів.

Оскільки відомо, що плацентарний бар'єр апроникливий для радіонуклідів, слід враховувати зміни хоріона та плаценти в динаміці.

Результати морфологічного та радіометричного дослідження слід занести „Сертифікат плаценти", який внесений у перелік захворювань, пов'язаних з аварією на ЧАЕС і діє в напрямку подальшого спостереження за розвитком і станом здоров'я дитини протягом її життя.

Особливості перебігу раннього неонатального періоду, принципи ведення новонароджених

Результати динамічних спостережень за станом здоров'я вагітних і новонароджених свідчать про те, що в ґенезі акушерських і перинатальних ускладнень мають місце порушення морфо-функціональних особливостей материнсько-плодового комплексу, значні зміни імунітету, гормональної функції фето-плацентарної системи, метаболічні розлади.

У жінок, які зазнали впливу тривалої дії низьких доз радіації, спостерігається, як правило, ціла низка гормональних змін, з якими можуть бути пов'язані такі ускладнення як загроза переривання вагітності, ускладнення вагітності та пологів, фето-плацентарна недостатність, гіпоксія плоду, гіпотрофія, передчасні пологи, слабкість родової діяльності, кровотечі. Своєчасна діагностика дозволить швидко призначити адекватне лікування і оцінити його ефективність.

Зростання захворюваності та розповсюдження патологічних станів на ранньому неонатальному періоді знаходиться в прямій залежності від стану здоров'я вагітних, як проживають на радіаційно забруднених територіях. Для прогнозу перебігу раннього неонатального періоду необхідно врахувати перинатальні фактори ризику.

У дітей народжених від жінок регіону аварії на ЧАЕС, частіше, ніж новонароджених „чистих" територій, спостерігаються порушення ранньої неонатальної адаптації у вигляді нестійкості або загальмованості фізіологічних рефлексів, зниження м'язового тонусу, більше виражена та поширена калькогаційна жовтяниця. Відмічаються зміни в показниках крові - імунологічної реактивності та нейроендокринної системи. Такі новонароджені складають групу ризику щодо виникнення інфекційних ускладнень — алергічних захворювань та анемізації.

У зв'язку з цим обов'язковим є детальне обстеження новонароджених окулістом, невропатологом, ендокринологом, дослідження рівня гормону – щитоподібної залози (скренінг-тест), гемограми, функції печінки (білірубін, його фракції, лужна фосфатаза, трансеміназа). Враховуючи високий процес інфекційних ускладнень у неонатальному періоді необхідно проводити мікробіологічне обстеження.

Вагітні, які постійно знаходяться на радіаційно забруднених територія або евакуйовані із 30 км зони, відносяться до групи ризику перинатальної патології.

При наявності екстрагенітальних або акушерських ускладнень у таких жінок ризик перинатальної патології значно підвищується.

Основні групи новонароджених перинатальної захворюваності та смертності:

діти від жінок з екстрагенітальною патологією: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, розлади серця, захворювання нирок та інше;
діти від жінок з акушерською патологією:

новонароджені, які перенесли тяжку антенатальну та інтеренатальну асфіксію;
новонароджені від жінок з ізоімунною несумісністю;
недоношені та незрілі діти;

діти від жінок з акушерською патологією, яка супроводжувалась хоріонічною плацентарною недостатністю, гіпоксією плоду (токсикози, не виношування, анемії, кровотечі);
новонароджені, матері яких підлягають дії токсичних препаратів (промислові яди, наркотики, алкоголь);

3. діти з уродженою чи спадковою патологією;

4. діти, інфіковані у перинатальному періоді (гострі та хронічні запальні процеси у матері).

Для підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів розроблена система поетапного інтенсивного спостереження і лікування з урахуванням ризику розвитку у новонароджених синдромів.

I етап – пологовий зал, де проводиться первинна реанімація і лікувально-профілактичні заходи з урахуванням ризику розвитку у новонароджених за шкалою Апгар.

II етап – відділення реанімації або палата інтенсивної терапії І акушерського стаціонару для проведення інтенсивного спостереження і лікування в період постнатальної адаптації.

III етап – спеціалізоване відділення новонароджених для відновлення порушених функцій і проведення реабілітаційних заходів.

З метою профілактики, своєчасної діагностики і адекватної терапії порушень функції життєво важливих систем у новонароджених необхідно проводити клінічно-лабораторний контроль з урахуванням ризику розвитку дезадаптаційних синдромів.

2.4 Висновки до розділу II

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1986) значні території України зазнали радіаційного забруднення, а населення – впливу іонізуючої радіації. Забруднення ґрунту, рослинності і продуктів харчування радіоактивними ізотопами створило умови для дії на мешканців даних регіонів малих доз радіації.

Розділ II дає змогу побачити та проаналізувати ситуацію, що виникла у після аварійний період.

У даному розділі розглядаємо стан репродуктивної функції чоловіків-ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, які постійно мешкають на радіаційнозабруднених територіях.

Розділ III. Вивчення динаміки рівня поширеності захворювань, викликаних радіаційним опроміненням серед населення Рівненської області впродовж 2000-2007рр.

Власні дослідження моєї роботи – це аналіз, коментування, порівняння статистичних даних роботи інформаційно-аналітичного центру медичної статистики РОДА. Статистичні дані відтворені у таблицях.

3.1 Рівень поширеності захворювань населення області за 2000-2007рр

Таблиці 3.1. та 10.1. додатку Рівень поширеності захворювань області за 2000-2007 дають змогу побачити рівень поширеності захворювань серед населення рівненської області (на 1000 жителів) відповідно через 18-19 років після катастрофи на ЧАЕС. Це у 2002-2003рр. та у 2005-2006 рр. Найбільшого поширення захворювань мають райони: Рівненський, Дубровицький, Сарненський, Березнівський, Рокитнівський, Володимерецький.

Згідно даних цих таблиць можна позначити зростання поширеності захворювань серед населення, у не з швидким опроміненням продуктами радіоактивного ураження, а із несвоєчасним лікуванням. Якщо не вилікувати на початкових стадіях, які в свою чергу в багатьох випадках є латентними (прихованими), то пізніше хвороба стає хронічною та важко виліковною. У свою чергу населення повинно самостійно без примусу проходити профогляди завдяки збереженню свого здоров'я своїх нащадків.

Пройшло чимало часу від катастрофи на ЧАЕС та почав проходити період напіврозпаду радіоактивних елементів стронцію і цезію. А також відомо, що радіоактивні речовини із кожним роком опускаються на 1 см у земній корі. Але ще з кожним роком завдяки радіологічній службі можна спостерігати якість продуктів на вміст радіоактивних речовин. Продукти, які ми споживаємо у нашому організмі не зникають безслідно. Вони дають знати про себе у вигляді різних порушень органів та систем. Відомо, що Са - це основа кісток, радіоактивним елементом якого є 90 Сг, при накопиченні радіоактивного Сг виникають порушення опорно-рухового апарату та кісткової системи в цілому. В свою чергу К, який при радіоактивному опроміненні є 137 CS накопичується у порожнистих органах та викликає ряд соматичних порушень організму.

Часто виникають онкологічні захворювання серед населення північних районів області. Радіоактивне забруднення та екологічна ситуація посідають важливе місце у здоров’ї нації. Це значною мірою впливає на стан здоров'я матері та дитини.

3.2 Материнська смертність (на 100 тис. народжених живими) в період з 1999 по 2003рр

Згідно таблиці 7.1 додатку можна проаналізувати материнську смертність (на 100 тис. народжених живими) в період з 1999 по 2003 рр.

1999 р. – 211,0 (Радивилівський р-н)

2000 р. – 104,1 (Рокитнівський р-н)

2001 р. – 135,1 (Лубенський р-н)

2002 р. – 214,6 (Острозький р-н)

2003 р. – 215,5 (Радивилівський р-н)

Згідно таблиці 6.1. додатку можна побачити оздоровлення потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, від числа тих, що підлягали оздоровленню в 2003 р. – серед дорослих та дітей найбільше оздоровлення мали райони: Березнівський, Володимерецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський, Сарненський, м. Кузнецовськ.

3.3 Поширеність захворювань серед дитячого населення 10-14 років включно за 2006-2007рр.) та онкологічна ситуація

Таблиця 12.1 додатку дає змогу побачити поширеність захворювань серед дитячого населення (на 10 тис. дитячого населення) 0-14 років включно за 2006-2007рр.

Новоутворення:

2006 р. 2007р.

Березнівський - (77,3) (81,6)

Володимерецький - (51,4) (69,5)

Рокитнівський - (60,0) (60,6)

Сарненський - (99,8) (104,9)

м. Рівне - (68,3) (78,4)

Хвороби сечостатевої системи

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (306,1) (348,2)

Володимерецький р-н. - (388,7) (414,2)

Рокитнівський р-н. - (310,1) (308,8)

Сарненський р-н. - (467,4) (490,4)

м. Рівне - (877,6) (777,4)

Окремі стани перенатального періоду:

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (306,8) (366,1)

Володимерецький р-н. - (149,9) (232,9)

Рокитнівський р-н. - (265,9) (237,2)

Сарненський р-н. - (218,5) (229,7)

м. Рівне - (365,3) (364,9)

Вроджені аномалії:

2006р. 2007р.

Березнівський р-н. - (170,0) (155,2)

Володимерецький р-н. - (364,6) (361,8)

Рокитнівський р-н. - (224,5) (222,2)

Сарненський р-н. - (286,2) (292,8)

м. Рівне - (392,2) (43,9)

Онкологічна ситуація також викликає неабияке занепокоєння (таблиця 14.1 додатку):

2004 р. 2006р. 2007р.

Березнівський р-н. — 211,0 214,2 227,5

Володимирецький р-н. — 165,6 208,4 157,1

Дубровицький р-н. - 279,5 255,9 261,5

Зарічненський р-н. - 250,0 200,5 246,2

Млинівський р-н. - 314,7 254,2 217,7

Сарненський р-н.-218,1 228,9 169,6

Таблиця 15.1 додатку дає змогу побачити об'єми диспанцеризації хворих, зареєстрованих в закладах охорони здоров'я Рівненської області (всі хвороби). Серед дітей, підлітків та дорослого населення області найбільшої диспансеризації є Березнівський, Радивилівський, Рокитнівський, Костопільський, Дубровицький, Зарічненський р-ни.

Пройшло чимало часу після аварії на ЧАЕС, але захворювання продовжують нагадувати про себе. Тому потрібно дбати про своє здоров'я та здоров'я своїх нащадків дотримуючись принципів захисту, проходити профогляди, займатись санаторно-курортним оздоровчим лікуванням та мати віру у краще майбутнє.

Практичне завдання даної роботи полягає в тому, що результати можуть бути доступні екологічним службам, медичним працівникам, викладачам шкіл, ВНЗ, та студентам, що здобувають відповідну професію.

3.4 Висновки до розділу III

Розділ III дає змогу побачити вивчення динаміки рівня поширеності захворювань, викликаних радіаційним опроміненням серед населення Рівненської області впродовж 2000-2007рр.

Розділ III – це аналіз, коментування та порівняння таблиць додатку. У цьому розділі розглядалась динаміка природного приросту населення в районах Рівненської області, рівень поширеності захворювань населення в період 2002-206рр., 2004-2007рр., оздоровлення населення Рівненської області внаслідок аварії на ЧАЕС за 2003р., материнська смертність, мертвонароджуваність та летальність новонародженість, основні показники по онкології за 2004-2007рр., об’єм диспансеризації за 2006р., доброякісні новоутворення молочної залози, яєчника, запальні захворювання шийки матки – ерозія та ектропіон шийки матки, вроджені аномалії, деформації і хромосомні порушення за 2006-2007рр.

Розділ IV. Основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях Рівненської області

4.1 Основні міжнародні стандарти радіаційної безпеки

Відповідно до вимог Основних міжнародних стандартів радіаційної безпеки Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) і норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) для дотримання основних принципів радіаційного захисту при використанні джерел іонізувального випромінювання (ДІВ), а саме: не перевищення встановлення дозових меж для персоналу категорії А; оптимізації радіаційного захисту, необхідно організовувати радіаційний контроль професійного опромінення, що включає як моніторинг робочих місць, так і індивідуальний дозиметричний контроль (ІДК) персоналу.

Моніторинг робочих місць дозволяє вивчити радіаційно гігієнічні умови підчас виконання персоналом окремих етапів технологічного циклу при різних видах робіт з ДІВ, виявити основні дозоформульовані операції, оцінити їх внесок до очікувального променевого навантаження персоналу і визначити шляхи його зниження.

Вимірювати реальні дози опромінення персоналу можна тільки за умови ІДК кожного працівника, що дозволяє врахувати особливості виконання ним певних операцій з ДІВ, а також визначити дози при виникненні непередбачуваних або аварійних ситуацій.

У зв’язку з цим організація і проведення індивідуального дозиметричного контролю с ключовим завданням усіх програм радіаційного контролю.

Дозиметричні центри мають інформаційні бази даних результатів індивідуального моніторингу, а при розгалуженій мережі цих служб – Національні дозові регістри для збирання, збереження та аналізу даних ІДК по всій країні.

Основними завданнями центрів ІДК с проведення поточного моніторингу індивідуальних доз, накопичення і збереження отриманої ц інформації* а також науково-аналітичне вивчення дозових навантажень персоналу: оцінка колективних та річних доз розподілів індивідуальних річних доз за окремими видами робіт із джерелами, окремими професійними групами, розробкою наукових обґрунтованих рекомендацій щодо зниження.

4.2 Основні принципи захисту

використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами у закритому виді;
герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;
заходи планувального характеру;
застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних матеріалів;
дотримання правил особистої гігієни; очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури, засобів індивідуального захисту; використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених нормами радіаційної безпеки НРБУ - 97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг та взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Пропозиції людей, які проживають на забруднених територіях з радіоактивними речовинами:

1) вести здоровий спосіб життя:

проводити обробку харчових продуктів в умовах радіоактивного І забруднення;
проводити профілактику променевої хвороби та йо дефіциту («йод актив», Йодомарин і т.д.);

в) застосування вітамінів та полівітамінів;

г) застосування сорбентів при радіаційній небезпеці;

д) не вживати алкоголь, наркотичні препарати; не палити; є) займатися фізичною культурою;

2) дотримання правил особистої гігієни.

використовувати, та не ігнорувати принципи захисту, що застосовуються при роботі із джерелами радіоактивного випромінювання (мобільні телефони, комп'ютери і т.д.).
проходити медичні профогляди для запобігання виникнення хвороб, що можуть розвиватися під впливом радіоактивного опромінення.

Вітамінотерапія

Для профілактики лікування променевих пошкоджень ефективно використовують ряд вітамінів: А (ретинол), С (аскорбінова кислота), Е (токоферол), Р (біофлавоноїди, нікотинова кислота), В_>1>(тіамін), В_>3> (рибофлавін), В_>6> (піридоксин), В_>9> (фолієва кислота), К (нафтохінони), які вживають в дозах, що перевищують фізіологічні потреби.

За даними численних досліджень, з одного боку, навіть при малих дозах іонізованого випромінювання збільшується потреба організму у вітамінах, з іншого — під впливом багатьох вітамінів які мають певні властивості, організм легше переносить рівень радіації.

Механізм позитивного ефекту застосування аскорбінової кислоти (вітаміну С) при підвищеному радіаційному впливі багатогранний. Суттєве значення має тут не тільки поповнення цього вітаміну в тканинах опроміненого організму, але й нормалізація залежних від нього процесів синтезу калагену, що позитивно впливає на міцність кровоносних судин.

Поліпшення складу периферійної крові зумовлене участю аскорбінової кислоти разом з фолієвою кислотою в процесах кровотворення. Радіозахисну дію вітаміну С зумовлюють і його антиоксидантні властивості активізувати вільно радикальні форми кисню. Слід відзначити, що дія на організм цього вітаміну є стимулююча, позитивно впливає на імунну систему.

Вітаміну С особливо багато в шипшині, смородині, цитрусових зеленому горошку, кабачках, моркві, буряках, редисці, цвітній капусті, кропі. У зв'язку з тим, що при варінні овочів частина вітамінів, насамперед вітамін С, руйнується можна додатково з профілактичною метою вживати вітамін С з глюкозою.

Вітамін А або ретинол бере участь у процесах росту і оновлення тканин організму, має антиканцерогенні та раціопротенторні властивості.

Достатнє забезпечення організму каротином активізує лейкоцити крові, активізуючи таким чином захисні сили організму, запобігає виникненню простудних та інфекційних захворювань.

Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження: печінці тварин, риб, жовткові яйця, сметані, вершковому маслі, незбираному молоці. Провітамін А (каротин) міститься в багатьох продуктах, що мають червоне, оранжеве, жовте та зелене забарвлення: морква, помідори, абрикоси, гарбузи, обліпиха, горобина, зелена цибуля, салат.

Вітамін Е (токоферол) є активним антиоксидантом. Радіозахисна дія цього вітаміну залежить від його дози і дози опромінення, а також від сполучення його з іншими вітамінами і антиоксидантами. Найбільш перспективним шляхом підвищення ефективності аліментарної профілактики радіаційних пошкоджень слід вважати збагачення раціону токоферолом, ретинолом і хлоридом метил-метионін сульфату.

Основним джерелом вітаміну Е, є неочищені рослинні масла - соєве, кукурудзяне, соняшникове, обліпихове, шипшини. У невеликих кількостях він є в харчових продуктах тваринного походження, фруктах та овочах.

Біофлавіноїди (вітамін Р) виявились одними з перших речовин, радіозахисні властивості, яких знайшли практичне застосування.

Сприятливий вплив біофлавіноїдів зумовлений в основному ЇХ здатністю захищати судинні стінки від радіаційного впливу, в першу чергу» стінки капілярів.

Біофлавіноїди проявляють більшу активність у сполученні з аскорбіновою кислотою, яка потенціює їх антигеморагічні властивості.

Велика кількість біофлавіноїдів міститься в чаї, перці, свіжих овочах та фруктах.

При недостатності вітаміну В9 (фолієвої кислоти) зменшується кількість гемоглобіну в крові, а при малій кількості вітаміну К_>1> (вікасол) понижується нормальна коагуляція крові, що може стати причиною важких внутрішніх кровотеч.

Фолієва кислота у великих кількостях міститься у плодах вишень, ягодах малини і суницях садових, кавунах, дині, яблуках, картоплі, капусті, моркві, петрушці, буряках. Вітамін К накопичується в плодах чорної смородини, винограді, горобині, обліписі, шипшині, гарбузі, картоплі, зеленій цибулі. Ці вітаміни синтезуються бактеріями кишечника, але при використанні антибіотиків і при деяких хворобах синтез їх порушується.

Вітаміни групи В нормалізують функції нервової, серцево-судинної і травної систем, обмінні процеси і процеси росту.

Вітаміни групи В у великій кількості містяться у хлібному квасі та дріжджовому тісті.

Використовуючи вітаміни, слід пам'ятати, що аскорбінова кислота (вітамін С) і вітаміни групи В є водорозчинними вітамінами. А вітаміни А, Е, Д, К - жиророзчинні. Використання жирів при кулінарній обробці останніх поліпшують їх засвоєння.

Поряд з вітамінами організм людини для своєї нормальної життєдіяльності потребує ряд мікроелементів.

Зміцненню здоров'я дітей, які зазнали впливу підвищеної радіації, сприяє впровадження в практику вітамінізації полівітамінними препаратами „ундевіт", „декаливіт", іншими, які повинні регулярно отримувати всі дитячі організовані колективи.

Особливо ефективним протирадіаційним засобом є морська капуста.

Антиоксидантною, антистресорною і адаптогенною активністю володіють також складні речовини, виділені з рослин сімейства аралієвих, які ростуть головним чином на Далекому Сході. Це женьшень, емутерокок, китайський лимонник, заманиха, золотий корінь. До них близькі за своєю дією багато речовин виділених з представників морської флори і фауни, а також сік обліпихи.

Все це є цінними засобами з природної комори, які слід ощадливо і уміло використовувати в інтересах нашого здоров’я.

Застосування сорбентів

Одним з аспектів захисту організму в умовах радіоактивного забруднення є застосування сорбційної терапії. Цей вид лікування відноситься до так званих еферентних (засобів) методів терапії (від лат. «efero» - виносити). їх особливість полягає ось у чому: якщо більшість сучасних методів лікування зводиться до введення в організм лікарських препаратів, то еферентні методи спрямовані на виведення з організму токсичних речовин. Найчастіше з цією метою використовують препарати з вуглецю, в останній період - кремнієві і полімерні сорбенти.

Метод, при якому сорбент вживається через рот, називають ентеросорбцією (від гр. ентера - кишка). Прийняті всередину ентеросорбенти поглинають і виводять з організму токсичні речовини, які:

потрапили у шлунково-кишковий тракт ззовні;

2) дифундують у кишечник з крові;

виділяються в просвіт кишечника разом з травними соками;
утворюються в травному каналі.

Для ентеросорбції найчастіше використовують вуглецеві сорбенти марок СКН (сферичний; карбоніт насичений), які були розроблені в інституті загальної неорганічної хімії Академії наук України. Вони належать до групи полівалентних фізико-хімічних антиподів і здатні адсорбувати отрути і токсини з шлунково-кишкового тракту.

Для виділення з кишечника радіоактивного цезію в комплексі заходів добрий ефект дають фероцин або бентоніт (неорганічні ентеросорбенти), їх вживають всередину по 30-50г на добу.

У 1988 році державний фармакологічний комітет затвердив інструкцію до застосування фероцину для надання першої допомоги і подальшого лікування пацієнтів, в організм, яких потрапили радіонукліди цезію і рубідію.

Цей сорбент практично не токсичний, і не розкладається в шлунково-кишковому тракті, і не всмоктується в кров. Експериментальним шляхом було доведено, що використання фероцину як харчового додатку до їжі зменшує всмоктування цезію на 90-93%.

Сорбент К-2-9 забезпечував 100% захист від радіаційних уражень.

Сорбент марки СКН-ЗМ вибірково поглинає аніони йоду.

Навесні і восени, коли спостерігається сезонне зростання радіонуклідів на забруднених радіоізотопами територіях, рекомендують здійснювати профілактичні курси ентеросорбції для дітей.

Принципи лікувально-оздоровчих заходів при гінекологічних захворюваннях

Усі діти і підлітки, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, підлягають диспансерному нагляду гінекологом за місцем проживання або в спеціалізованих диспансерах з метою раннього виявлення порушень функції статевої системи, у зв'язку з тим, що діти і підлітки, відселені із забруднених територій відносяться до групи високого ризику по формуванню патологи репродуктивної системи.

Лікування хворих, які мають вульвовагініти та порушення менструальної функції, краще проводити в стаціонарах. Оскільки у дівчаток, які страждають гінекологічними захворюваннями, як правило, мас місце патологія інших органів і систем організму, профіль стаціонару залежить від характеру вираженості патології, як лікар визначає її основу. Це може бути неврологічне, психіатричне, гінекологічне чи одне із соматичних відділень. В зв'язку з чим, усі дівчатка, що звертаються до гінеколога з приводу патології статевої системи мусять бути проконсультованими, а при необхідності обстеженими іншими спеціалістами (гастроентерологом, неврологом, психологом, кардіологом та іншими спеціалістами).

Лікування неспецифічних бактеріальних і алергічних вульвовагінітів цієї категорії пацієнтів принципово не відрізняється від загальноприйнятого, але воно обов'язково повинно бути комплексним, спрямованим на стимуляцію захисних організму, з урахуванням супутньої патології. При виборі способу лікування бактеріальних вульвовагінітів, у дівчаток постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС, перевага віддається інстиляціям та аплікаціям бактеріостатичних або бактерицидних препаратів. При цьому обмежується використання спринцювань, промивань, тобто процедур, які ще більше знижують місцевий імунітет.

Тривалість місцевого лікування гострого або загострення хронічного неспецифічного вульвовагініту складає 7-10 днів (щоденно), загальностимулюючої терапії – 3-4 тижні.

Контрольне дослідження мазків доцільно проводити через 3-5 днів після закінчення курсу загального лікування.

У хворих з порушенням менструальної функції слід врахувати, що як альгодисменорея так і опсодисменорея нерідко є ускладненнями захворювань травної і нервової систем, нерідко складаючи з ними єдиний синдромокомплекс. Тому лікування основного захворювання при наявності слабко або помірно виражених проявів альгодисменорії не пов'язаним з морфологічними змінами в матці та яєчниках (ендометріоз, аномалії розвитку і тому подібне), раціонально поєднувати із додатковим призначенням седативних, вегетотропних препаратів (дігідроерготамін, банаспон тощо), антипростогландинових препаратів (аспірин, індометацин та інші) за загальноприйнятими схемами, електрофорезу, вітаміну В1 новокаїну.

При опсоменореї у дівчаток із захворюваннями травної, серцево-судинної, нервової систем у комплекс терапії повинні входити препарати, як підвищують чутливість органі в-мішеней до власних гонадотропних і статевих гормонів.

Враховуючи, зо основною причиною гіпоменструального синдрому або вторинної аменореї може бути підвищений рівень пролактину в крові, використання гормональної терапії (естрогенів або естроген-прогестинових препаратів) при цих станах повинно проводитися під контролем рівня цього гормону.

У зв'язку з тим, що у хлопчиків. Відселених із забруднених радіонуклідами території відмічається більш висока частота порушень фізичного і статевого розвитку неконституціального генезу, рекомендується поряд із комплексом загальноприйнятої стимулюючої терапії (вітаміни групи В, Е; не стероїдні анаболітичні препарати; АТФ, ЛФК, водні процедури) призначення малих доз тиреоїдних препаратів під контролем показників серцево-судинної системи, щитовидної залози.

При сполученні затримки статевого розвитку із субклінічними проявами гіпертиреозу у підлітків як з нормальними, так і зі збільшеними розмірами щитовидної залози рекомендується включати схему лікування заміс ну терапію тероїдними препаратами у адекватному дозуванні.

4.3 Санаторно-курортне лікування

Санаторно-курортне лікування дітей та підлітків евакуйованих із зони радіаційного ураження є заключним етапом їх медичної реабілітації і віддаленому періоді набуває все більше медико-біологічне значення. Воно включає широкий комплекс терапевтичних заходів, спрямованих на нормалізацію функціонального етану організму. Проведення санаторно-курортного лікування рекомендується у природно-кліматичній зоні середньої смути, бажано у санаторіях та літніх таборах звичайного та санаторного типу або у відповідних стану здоров'я профілакторіях місцевого значення. Задовільний ефект оздоровлення цього контингенту одержано у санаторіях Березовські мінеральні води, Роща, Рай-Єленівка Харківської області, Закарпаття, Київській області протягом усього року. Направлення пацієнтів на лікувальні курорти (Крим, Одеська область, узбережжя Азовського моря) слід обмежувати або проводити у осінньо-весняний період суворо за показаннями* враховуючи стан репродуктивної системи.

Комплекс санітарно-курортного лікування включає дієткорисні, загальнозміцнюючі заходи, фізіотерапевтичні процедури, широке використання природних факторів (прогулянки на свіжому повітрі, лікувальний сон біля води, приймання мінеральних вод та інше), психотерапевтичну корекцію, ЛФК. При необхідності протирециднвннй курс санаторно-курортного лікування може доповнюватися призначеннями деяких медикаментозних препаратів (неотропів, антиоксидантів, жовчогінних, кардіологічних).

Протипоказання до санаторно-курортного лікування не відрізняється від загальноприйнятих. До них відносяться вегето-судинна дистонія із частими кризами, віддалені наслідки церебросклерозних захворювань із вираженими інтелектуально-мнестичними і руховими дефектами.

4.4 Висновки до розділу IV

Розділ IV розглядає основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях Рівненської області.

Даний розділ містить основні міжнародні стандарти радіаційної безпеки, основні принципи захисту, принципи санаторно-курортного лікування населення, що отримало опромінення організму малими дозами радіації.

Висновки та пропозиції

I. Здоров’я вважають найбільшим щастям для людини, а можливість до самовідтворення – найважливішою функцією організму. Відповідальне батьківство, профілактика захворювання, попередження абортів і планування сім’ї сприяє поліпшенню стану репродуктивної системи.

II. У зв’язку із катастрофою Чорнобильської АЕС погіршення здоров’я найбільше турбує населення Рівненської області. У другому розділі роботи описані захворювання, які виникають на фоні радіаційного ураження.

III. Розділ III показує зміни та порушення з боку репродуктивної системи по районах Рівненської області. Завдяки цьому розділу можна зрозуміти, що північні райони області отримали більше ураження, ніж південні Рівненської області.

IV. Кожна людина бореться за здоров’я своїх нащадків, тому повинна дбати і про своє. А саме: дотримуватись принципів захисту із радіоактивними речовинами чи приладами, проводити вітамінотерапію, санаторно-курортне лікування.

Список використаної літератури

Барабой В.А. От Хиросимы до Чернобыля - :М.: Медгиз, 1991 / 314с.
Барабой В.А. «Популярная радиобиология» - :К.: Наукова думка, 1988 / 298с.
Банникова Ю.А. Радиация, дозы, эффекты, риск –. М.: Мир, 1988 / 202с.
Біологія і медицина: філософські проблеми семінарів / За ред. Ю.А. Овчинникова., - К.: Наукова думка, 1989 / 350с.
Биология. 32 км. Учебник для студентов медицинских специальных ВУЗов / За ред. В.Н. Ялычина, К.: Наука, 1990 / 378с.
Бодяжина В.И. и др. Влияние ионизирующей радиации на половые железы, беременность и внутриутробный плод. – М.: Медгиз, 1962 / 412с.
Эенгерн А.Т. Патологическая анатомия и паталогическая физиология. – М.: Медицина, 1976 / 257с.
Збірник показників здоров’я населення та діяльності медичних закладів Рівненської області за 2000-2003рр. / За ред.. Я.О. Маслія., - Рівне: ІСЦМС РОДА, 2004 / - 243с.
Збірник показників здоров’я населення та діяльності медичних закладів Рівненської області за 2005-2007рр. / За ред.. В.А. Ковальова., - Рівне: ІСЦМС РОДА, 2007р. – 247с.
Збірник показників по об’єму диспансеризації хворих, зареєстрованих у закладах охорони здоров’я Рівненської області в 2006р. / За ред.. В.І. Височанського, П.П. Алексійчука., - Рівне: ІСЦМС РОДА, 2007р./ - 251с
Завадський В.І. Грейда Б.П., Зимовін А.І., та ін. Соціальні та медико-біологічні особливості життєдіяльності дітей і дорослого населення, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. –, Луцьк: Настир’я, 1997 / 458с.
Калченина М.А. Последствия воздействия ионизирующей радиации во время беременности –. Львов: Медгиз, 1963 / 284с.
Коренев М.М. Лікувально-оздоровчі заходи на відділених етапах спостереження у дітей та підлітків постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС., - Харків.: - Мир – 1996 / 9с.
Люлько П.А., Стусь В.П. Влияние ионизирующего излучения на половую функцию и сперматогенез., Днепропетровск.: Пороги, 1995 / 361с.
Мала щук Л.М. Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації., Т.: Укрмедкнига, 2008 / 458с.
Маргаулова Т.Х. Атомна енергетика. Сьогодні і завтра., М.: Медгиз – 1994 / 311с.
Нащенко А.Г. Віддалені ефекти впливу комплексу чинників радіоекологічної катастрофи на центральну нервову систему потерпілих., К.: Чорнобильінтерінформ – 1997 / 541с.
Особливості перебігу вагітності, пологів, стану новонародженості та проявів соматичної та психологічної патології у дітей, які зазнали впливу внаслідок Чорнобильської катастрофи. / За ред.. О.М. Лук’янова., - К.: Вища школа, 1997 / 411с.
Реваль П.А., Реваль Ч.В. Середовище нашого життя, IV кн., III кн. Енергетичні проблеми людства., М.: Наука – 1995 / 341с.
Хостюк П.Г., Бєліцер В.О., Гершензон С.М. Біологічний словник., К.: Укрмедкнига, 1992 / 452с.
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини., - К.: Вища школа, 1992р. / 351с.

Додаток

"Сертифікат плаценти"

1. Прізвище матері, вік, професія, місце проживання (область), строк вагітності.

Прізвище дитини, вага, зріст, стать, живонароджений, мертвонароджений, оцінка за шкалою Апгар, діагноз.
Розміри, обсяг та маса плаценти.
Макроскопічні зміни плаценти.
Плацентарно-плодовий коефіцієнт.
Аномалії розвитку плаценти, пупковини та оболонок. Пухлини плаценти.
Проліферація цитотрофобласту, синцітіотрофобласту, фібропластів строми ворсин.
Структурні особливості плацентарної недостатності (первинна, вторинна, гостро хронічна, абсолютна, відносна).
Радіометрія радіонуклідів тканини плаценти (а, в, д).

Таблиця 1.1 Динаміка природного приросту населення в районах області

№ п\п	Назва районів (міст)	Народжуваність на 1000 населення	Смертність на 1000 населення	Природній приріст на 1000 населення	Дитяча смертність на 1000 народжених живими
		2002	2003	2004	2002	2003	2004	2002	2003	2004	2002	2003	2004
1.	Березнівський	15,6	16,4	16,0	12,0	13,4	14,1	+3,6	+3,0	+1,9	22 7	7,7	10,8
2.	Володимирецький	17,5	16,3	17,4	11,1	13,1	12,8	+6,4	+3,2	+4,6	12,9	5,0	7,5
3.	Гощанський	9,4	9,6	10,1	19,9	20,6	20,5	-10,5	-11,0	-10,4	8,1	8,1	5,2
4.	Демидівський	11,2	11,0	11,0	19,0	20,0	20,5	-7,8	-9,0	-9,5	21,6	5,5	5,7
5.	Лубенський	10,1	9,6	9,6	16,3	16,1	18,7	-6,2	-6,5	-9,1	14,4	13,4	8,7
6.	Дубровицький	12,7	11,6	12,4	13,7	14,9	16,3	-1,0	-3,3	-3,1	8,3	8,4	17,5
7.	Зарічненський	14,7	13,3	14,3	14,2	14,8	14,1	+0,5	-1,5	+0,2	14,9	14,5	21,5
8.	Здолбунівський	9,0	9,4	10,0	18,2	18,1	18,2	-9,2	-8,7	-8,2	14,4	9,0	6,8
9.	Корецький	10,1	9,0	10,3	17,2	17,5	17,6	-7,1	-8,5	-7,3	14,5	19,3	10,3
10.	Костопільський	10,4	11,2	12,1	13,8	14,6	13,6	-3,4	-3,4	-1,5	11,2	4,4	7,8
11.	Млинівський	11,0	10,2	11,2	17,2	18,1	18,9	-6,2	-7,9	-7,7	10,5	16,3	15,4
12.	Острозький	10,5	8,8	9,6	15,8	15,3	15,6	-5,3	-6,5	-6,0	19,14	12,0	6,9
13.	Радивилівський	11,8	11,6	10,0	15,3	15,9	15,4	-3,5	-4,3	-5,4	6,2	6,7	7,6
14.	Рівненський	10,0	10,1	10,5	15,4	15,1	15,7	-5,4	-5,0	-5,2	17,6	18,0	13,0
15.	Рокитнівський	18,7	18,5	19,9	10,6	11,9	11,8	+8,1	+6,6	+8,1	15,3	9,2	8,9
16.	Сарненський	16,2	16,1	16,3	11,1	12,8	12,3	+5,1	+3,3	+4,0	12,4	8,9	7,4
17.	м. Рівне	8,7	10,1	11,0	8,4	8,0	7,6	+0,3	+2,1	+3,4	13,1	7,4	8,6
18.	м. Кузнецовськ	12,0	13,8	14,0	3,8	5,5	5,3	+8,2	+8,3	+8,8	8,2	5,7	7,3
19.	м. Дубно	-	-	10,9	-	-	14,5	-	-	-3,6	-	-	4,8,
Всього	11,7	11,9	12,5	12,4	13,5	13,4	-1,2	-1,6	-0,9	13,7	9,4	9,5

Таблиця 2.1 Рівень захворюваності населення (на 1000 жителів відповідного віку)

№ з/п	Назва районів (міст)	Серед всього населення	У тому числі
Серед дорослих (18р. і старші)	Серед підлітків (15-17 років)	Серед дорослого населення (15 років і старші)	Серед дітей (0-14 років)
2002	2003	2002	2003	2002	2003	2002	2003	2002	2003
1.	Березнівський	15,6	707,3	506,0	528,5	947,0	934,5	537,3	557,4	1096,4	1180,5
2.	Володимирецький	637,7	553,9	493,8	422,4	866,4	748,7	525,1	450,1	944,3	843,2
3.	Гощанський	335,4	460,9	290,8	380,1	307,7	541,2	291,6	387,6	536,0	822,4
4.	Демидівський	609,0	611,5	523,5	535,1	643.7	596,7	530,5	538,7	944,9	933,9
5.	Дубенський	550,7	566,8	443,4	429,0	949,2	886,1	479,9	462,3	878,1	1065,9
6.	Дубровицький	803.8	790,8	647,1	615,3	879.2	820,6	659,5	626,8	1318,5	1375,5
7.	Зарічненський	565.9	604,3	486.0	532,1	418,0	421.6	480,1	521,3	872,4	901,1
8.	Здолбунівський	596,5	617.6	498,6	530,1	771,4	635,7	510,0	535,1	998,8	989,9
9.	Корецький	551,8	542,1	428,5	437,1	624,1	631,2	440,3	449,9	1041,8	958,0
10.	Костопільський	584,6	634,1	463,7	515,2	635,7	701,6	475,0	527,9	1020,4	1050,6
11.	Млинівський	679,1	723.9	564,1	584,2	992,4	1049,0	588,8	610,6	1030,0	1167,8
12.	Острозький	502,4	521,2	441,4	450,7	554,7	707,6	448,7	466,5	733.0	765,7
13.	Радивилівський	465,5	463,0	353,9	377,0	624,9	589,4	373.9	393,3	845.6	754,6
14.	Рівненський	775,5	783,3	678,0	671,2	602,4	684,7	673,6	672,0	1174,2	1265,9
15.	Рокитнівський	616,4	730,4	554.8	705,3	409,3	412,1	541,1	675,8	812,6	872,4
16.	Сарненський	724,2	827,8	482,1	579,9	1010,2	1157,8	519,3	620,6	1383,4	1487,4
17.	м. Рівне	954,8	912.5	773,2	722.3	653,2	697,6	761,5	720,0	1677,4	1677,8
Всього:	693,6	713,4	555,6	568,6	716,8	814,2	576,3	585,1	1162,9	1193,1
18.	К.т.м. Кузнецовськ	734,4	793,5	580.4	627,3	480,1	580,4	571,1	622,8	1223,6	1301,0

Таблиця 3.1 Рівень поширеності захворювань серед населення (на 1000 жителів відповідного віку)

№з/п	Назва районів (міст)	Серед всього населення	У тому числі
Серед дорослих (18р. і старші)	Серед підлітків (15-17 років)	Серед дорослого населення	Серед дітей (0-14 років)
2002	2003	2002	2003	2002	2003	2002	2003	2002	2003
1.	Березнівський	4531,5	1590,2	1445,5	1500,8	1964,9	2023,2	1482,0	1538,1	1687,2	1574,8
2.	Володимирецький	1209,0	1154,2	1100,9	1026,4	1331,1	1425,1	1120,2	1060,2	1451,0	1416,5
3.	Гощанський	1022,1	1259,0	1048,0	1279,4	1141,6	1404,2	1052,4	1285,2	883,3	1129,5
4.	Демидівський	1340,4	1383,4	1342,8	1398,1	1246,5	1180,9	1337,2	1385,2	1353,8	1375,3
5.	Дубенський	1380,1	1466,8	1396,9	1431,8	1612,0	1657,5	1412,4	1448,3	1230,4	1555,4
6.	Дубровицький	1488,2	1531,6	1453,6	1487,4	1301,1	1343,3	1445,5	1479,2	1640,6	1718,5
7.	Зарічненський	1389,7	1492,9	1431,7	1568,3	1079,9	992,0	1401,7	1512,3	1346,8	1423,5
8.	Здолбунівський	1398,1	1483,2	1343,5	1451,6	1505,6	1387,3	1350,3	1448,5	1620,4	1639,9
9.	Корецький	1389,9	1443,4	1381,4	1470,2	1283,1	1256,3	1375,5	1456,0	1453,1	1386,1
10.	Костопільський	1309,6	1462,5	1268,0	1437,5	1174,7	1238,6	1261,9	1423,9	1499,4	1613,7
11.	Млинівський	1424,4	1532,0	1391,5	1481,1	1726,2	1823,7	1410,8	1500,5	1477,1	1655,2
12.	Острозький	1190,3	1190,2	1227,6	1221,9	1232,2	1235,9	1227,9	1222,7	1028,9	1044,5
13.	Радивилівський	1113,6	1181,4	1130,9	1216,3	1234,2	1179,7	1138,5	1213,4	1010,3	1047,1
14.	Рівненський	1711,7	1743,0	1785,2	1799,6	1189,7	1289,2	1750,6	1770,8	1559,4	1622,3
15.	Рокитнівський	1100,0	1286,9	1104,1	1358,6	632,1	691,5	1059,7	1291,4	1205,2	1275,1
16.	Сарненський	1547,8	1701,8	1289,7	1463,8	2010,4	2307,7	1340,5	1523,3 !	2214,8	2270,0
17.	м. Рівне	1905,0	1851,9	1922,6	1481,2	1408,0	1444,1	1872,5	1804,1	2023,0	2071,6
Всього	1492,4	1556,3	1464,7	1523,0	1404,2	1605,8	1460,3	1528,5	1611,9	1660,1
18.	м. Кузнецовськ	1329,7	1455,5	1312,9	1452,6	862,8	996,3	1271,2	1409,2	1505,0	1592,9

Таблиця 4.1Контингенти постраждалого населення внаслідок аварії на ЧАЕС за 2003 рік

№ п\п	Райони	Всього	у т.ч.
Ліквідатори (I-гр.)	Евакуйоване населення (II -гр.)	Особи, які проживають, або проживали на територіях, що підлягають нагляду (III-гр.)	Особи, які народилися від осіб І-III групи первинного обліку після аварії (IV-гр.)
1	Березнівський	63588	206	2	44651	18729
2	Володимирецький	61231	173	-	41814	19244
3	Гощанський	549	140	-	144	265
4	Демидівський	1185	50	-	668	467
5	Дубнівський	941	270	4	262	405
6	Дубровицький	49935	113	-	36806	13016
7	Зарічненський	35510	48	-	26661	8801
8	Здолбунівський	374	248	1	-	125
9	Корецький	238	130	3	50	55
10	Костопільський	712	230	1	165	316
11	Млинівський	1097	120		512	465
12	Острозький	187	138	-	5	44
13	Радивилівський	118	91	-	-	27
14	Рівненський	1484	239	-	598	647
15	Рокитнівський	51409	132	-	33118	18159
16	Сарненський	98867	338	-	70675	27854
17	м. Рівне	4572	1103	113	679	2677
18	м.Кузнецовськ	43076	1023	183	30705	11165
Всього по області	415073	4792	307	287513	122461

Таблиця 5.1 Профілактичні огляди постраждалого населення внаслідок аварії на ЧАЕС за 2003 рік (%)

№ п/п	Райони	Охоплено проф. оглядами всі контингенти	У тому числі
ліквідатори (Ігр.)	евакуйовані (II гр.)	Особи які проживають, або проживали на територіях, що підлягають нагляду (III-гр.)	Особи які народилися від осіб І-IIІ груп первинного обліку після аварії(IV-гр.)
1.	Березнівський	99,9	100,0	100,0	99,9	99,8
2.	Володимирецький	97,7	100,0	-	99,9	94,7
3.	Гощанський	100,0	100,0	-	100,0	100,0
4.	Демидівський	99,7	100,0	-	99,5	100,0
5.	Дубнівський	97,9	95.9	100,0	96,6	100,0
6.	Дубровицький	99,6	100,0	-	99,5	99,9
7.	Зарічненський	100,0	100,0	-	100,0	100,0
8,	Здолбунівський	100,0	100,0	100,0	-	100,0
9.	Корецький	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
10.	Костопільський	94,8	100,0	100,0	87,9	94,6
11.	Млинівський	100,0	100,0	-	100,0	100,0
12.	Острозький	100,0	100,0	-	100.0	100,0
13.	Радивиліський	100,0	100,0	-	-	100,0
14.	Рівненський	98,9	99,9	-	97,5	100,0
15.	Рокитнівський	91,9	100,0	-	87,0	99,7
16.	Сарненський	88,1	100,0	-	83,7	99,1
17.	м.Рівне	99,7	99,9	97,3	100,0	100,0
18.	м.Кузнецовськ	93,5	94,7	95,2	88,2	99,8
Всього по області	96,7	96,4	96,0	94,8	98,5

Таблиця 6.1 Оздоровлено потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС від числа тих, що підлягали оздоровленню в 2003р.

№з/п	Райони	Всього (в абс. чис.)	Дорослі	Всього в абс. чис.	Діти
Амбулаторне	Стаціонарно	Сан. курорт.	Амбулаторне	Стаціонарно	Сан. курорт.
Абс.	(%)	Абс.	(%)	Абс.	(%)	Абс.	(%)	Абс.	(%)	Абс.	(%)
1.	Березнівський	43293	35805	82,7	7488	17,3	791	17,3	17659	16257	92,1	1399	7,9	3229	18,3
2.	Володимирецький	26465	26465	100,0	7604	28,7	394	1,5	13582	11362	83,7	2220	16,3	4102	30,2
3.	Гощанський	207	171	82.6	36	17,4	9	4,3	120	102	85,0	18	15,0	88	73,3
4.	Демидівський	578	507	87,7	71	12,3	6	1,0	375	327	87,2	48	12,8	90	24,0
5.	Дубнівський	468	411	87,8	57	12,2	2	0,4	319	316	99,1	3	0,9	125	39,2
6.	Дубровицький	31672	25057	79,1	6615	20,9	133	0,4	9363	7991	85,3	1372	14,6	2732	29,3
7.	Зарічненський	26709	22552	84,4	4157	15,6	14	0,1	8801	7972	90,6	829	9,4	2340	26,6
8.	Здолбунівський	229	229	100,0	45	19,7	33	14,4	57	57	100,0	36	63,1	12	21,1
9.	Корецький	134	107	79,9	27	20,1	6	4,5	35	27	74,1	8	22,8	-	-
10.	Костопільський	376	268	71,3	108	28,7	27	7,2	299	254	84,9	45	15,0	32	10,7
11.	Млинівський	490	456	93,1	104	21,2	14	2,2	351	345	98,3	35	9,9	148	42,2
12.	Острозький	107	78	72,9	29	27,1	12	11,2	34	22	64,7 —	12 —————	35,3	16	47,1
13.	Радивилівський	59	49	83,1	10	16.9	9	15,3	20	20	100,0	2	10,0	4	20,0
14.	Рівненський	686	571	83,2	77	11,2	38	5,5	517	323	62,5	87	16,8	176	34,0
15. 16.	Рокитнівський	21550	11973	55,6	9577	44,4	592	2,7	16336	14388	88,1	1948	11,9	3983	24,4
16.	Сарненський	53534	38140	71,2	15594	29,1	1605	3,0	23526	21638	92,0	1888	8,0	4970	21,1
17.	м. Рівне	17111	1423	83,2	895	52,3	401	23,4	2336	1965	84,1	371	15,8	459	19,6
18.	м. Кузнецовськ	13958	13100	93,9	858	6,1	790	5,7	2691	2445	90,8	246	9,1	6375	236,9
Всього по області	229830	177362	77,2	53352	23,2	4876	2,1	99,6	85811	89,0	10567	11,0	28881	30,0

Таблиця 7.1 Материнська смертність на 10 тис. народжених живими в Рівненській області за 1999-2003 роки

№ з/п	Назва районів (міст)	1999	2000	2001	2002	2003
1.	Березнівський	-	98,3	-	-	-
2.	Володимерецький	120,0	-	137,7	-	-
3.	Гощанський	-	-	-	-	-
4.	Демидівськнй	-	-	-	-	-
5.	Дубенський	117,9	-	135,5
6.	Дубровицький	-	-	-	-	169,7
7.	Зарічненський	197,2	-	-	-	-
8.	Здолбунівський	-	-	-	-	-
9.	Корецький	-	-	-	-	-
10.	Костопільський	-	-	-	-	139,6
11.	Млинівський	-	-	-	-	-
12.	Острозький	-	-	-	214,6	-
13.	Радивилівський	211,0	-	-	-	215,5
14.	Рівненський	-	-	-	-	-
15.	Рокитнівський	-	104,1	-	99,1	-
16.	Сарненський	-	-	-	-	-
17.	м. Рівне	-	35,9	-	45,8
	Всього	29,9	21,4	15,9	22 3
18.	Крім того м.Кузнецовськ	-	-	-	-	-

Таблиця 8.1 Мертвонароджуваність та летальність новонароджених в пологових будинках та відділеннях (2002-2003рр)

№ з/п	Назва районів (міст)	Мертвонароджуваність на 1000 народжених живими і мертвими	Померло в родильних стаціонарах	Летальність на 1000 народжених живими
Всього	в т.ч. до 6 діб
2002	2003	2002	2003	2002	2003	2002	2003
1.	Березнівський	5,8	6,9	2	2	2	2	1,9	2,0
2.	Володимирецький	3,9	3,9	3	-	2	-	3,9	-
3.	Гощанський	-	-	1	-	1	-	2,5	-
4.	Демидівський	5,2	-	-	1	1	1	-	4,8
5.	Дубенський	2,9	-	2	1	2	1	2,8	1,4
6.	Дубровицький	1,9	8,0	1	-	1	-	1.9	-
7.	Зарічненський	8,2	7,1	-	3		3	-	7,1
8.	Здолбунівський	2,2	4,6	-	-	-	-	-	-
9.	Корецький	4,3	12,5	-	-	-	-	-	-
10.	Костопільський	2,9	2,8	1	-	1	-	1.4	-
11.	Млинівський	7,6	5,1	-	-	-	-	-	-
12.	Острозький	2.9	-	-	1	-	1	-	4,2
13.	Радивилівський	-	6,4	-	1	-	1	-	2,1
14.	Рівненський	7,6	4,1	1	1	-	1	1,9	2,0
15.	Рокитнівський	-	1,1	-	1	-	1	-	-
16.	Сарненськнй	8,2	8,8	1	2	1	2	0,7	1,3
17.	м. Рівне	6,8	6.9	12	8	12	8	3,9	2,3 1 Ј.
Всього:	4,8	5,4	24	21	22	21	1,9	1,6

Таблиця 9.1 Рівень захворюваності серед населення області (на 1000 жителів відповідного віку)

№ з/п	Назва районів (міст)	Серед всього населення	У тому числі:
Серед дорослих (18р. і старші)	Серед підлітків (15-17 років)	Серед дітей (0-14 років)
2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006
1	Березнівський	762,9	766,5	580,4	575,1	979,0	1008,6	1260,8	1235,9
2	Володимирецький	597,8	686,6	473,9	525,1	1058,3	1192,7	827,7	998,5
3	Гощанський	584,1	643,2	467,3	520,3	614,3	780,8	1151,8	1200,0
4	Демидівський	675,1	662,9	598,9	595,3	645,7	580,4	997,3	940,8
5	Дубенський	435,2	438,8	374,3	366,7	469,0	717,2	700,3	675,9
6	Дубровицький	733,9	753,8	593,3	634,5	668,1	699,8	1247,8	1187,1
7	Зарічненський	766,5	733,2	548,8	535,1	444,7	433,5	983,6	948,5
8	Здолбунівський	662,8	666,4	469,0	510,1	626,6	903,9	1169,1	1235,9
9	Корецький	571,1	603,8	566,1	496,3	527,9	1023,6	1041,1	906,8
10	Костопільський	713,0	658,3	576,9	561,8	961,2	625,9	1233,4	1246,5
11	Млинівський	728,6	732,5	552,6	576,3	1061,0	1037,9	1255,1	1247,7
12	Острозький	711,1	734,0	336,3	337,2	794,5	815,8	1327,3	1400,9
13	Радивилівський	383,4	374,1	704,6	677,8	470,3	473,3	548,4	477,5
14	Рівненський	814,4	811,0	696,7	698,9	734,3	871,2	1293,9	1288,7
15	Рокитнівський	729,7	747,2	614,3	703,9	428,4	435,6	886,1	882,8
16	Сарненський	880,4	942,6	659,8	704,0	1285,4	1746,9	1609,8	1517,7
17	м.Рівне	871,4	917,0	504,4	517,4	640,1	881,3	1944,1	1982,0
18	м.Дубно	763,8	767,4	659,8	581,8	758,6	711,5	1971,8	1893,2
19	м.Кузнецовськ	864,7	786,1	653,4	579,4	695,3	708,7	1545,2	1492,9
Всього	736,6	760,3	538,2	601,5	738,1	867,0	1318,9	1311,9

Таблиця 10.1 Рівень поширеності захворювань серед населення області (на 1000 жителів відповідного віку)

№ з/п	Назва районів (міст)	Серед всього населення	У тому числі:
Серед дорослих (18р. і старші)	Серед підлітків (15-17 років)	Серед дітей (0-14 років)
2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006
1.	Березнівський	1697,9	1777,0	1626,6	1710,0	1880.6	2021,2	1869,9	1858,7
2.	Володимирецький	1355,7	1537,4	1294,0	1420,6	1852,1	2279,0	1412,2	1662,7
3.	Гощанський	1446,9	1558,9	1407,1	1517,9	1572,7	1852,1	1612,1	1731,2
4.	Демидівський	1515,9	1568,5	1552,8	1614,7	1395,3	1359,5	1393,0	1389,6
5.	Лубенський	1194,1	1217,8	1235,8	1224,3	1061,8	1576.2	1056,5	1062,7
6.	Дубровицький	1555,9	1682,4	1542,0	1706,8	1134,7	1291,8	1699,0	1685,3
7.	Зарічненський	1863,1	1855,2	2029,2	1975,8	1002,2	1144,8	1623,4	1492,5
8.	Здолбунівський	1574,1	1604,5	1522,1	1533,0	1351,0	1729,5	1854,4	1947,4
9.	Корецький	1541,2	1624,4	1574,4	1677,9	1204,4	2071,4	1488,3	1303,3
10.	Костопільський	1592,9	1473,7	1566,3	1421,8	1418,9	905,0	1739,8	1703,3
11.	Млинівський	1580,6	1605,9	1509,4	1544,7	1807,1	1771,0	1810,4	1804,3
12.	Острозький	1505,2	1555,1	1446,4	1478,6	1404,7	1423,2	1771,8	1918,0
13.	Радивилівський	1121,7	1121,9	1214,5	1209,8	1033,0	1008,4	770,9	741,2
14.	Рівненський	1823,0	1798,9	1911,5	1821,9	1198,6	1474,0	1681,1	1689,7
15.	Рокитнівський	1308,5	1317,0	1379,1	1337,8	768,5	845,9	1283,8	1284,9
16.	Сарненський	1749,8	1861,9	1506,6	1665,2	2231,7	3035,2	2389,3	2279,8
17.	м.Рівне	1857,6	1974,6	1787,1	1860,0	1386,6	1738,6	2396,0	2490,2
18.	м. Дубно	2099,7	2135,1	1981,5	2013,3	1636,6	1353,3	2797,4	2676,6
19.	м. Кузнецовськ	1576,0	1546,7	1510,7	1466,4	1119,5	1238,0	1897,2	1886,3
Всього:	1639,8	1696,5	1604,6	1642,9	1421,6	1638,0	1840,0	1847,3

Таблиця 11.1 Поширеність хвороб та первинна захворюваність серед всього населення області (на 1000 жителів)

№з/п	Назва районів (міст)	Новоутворення
Поширеність	Захворюваність
2005	2006	2005	2006
1.	Березнівський	24.0	23,4	7,5	8,6
2.	Володимирецький	20,1	21,8	5,9	5,9
3.	Гощанський	31,7	32,5	7,4	6,7
4.	Демидівський	22,2	21,3	7,3	5,1
5.	Лубенський	22,7	20,8	6,3	4,2
6.	Дубровицький	25,1	26,1	7,8	8,4
7.	Зарічненський	16,3	17.0	3,8	4,2
8.	Здолбунівський	40,8	37,6	9,9	9,8
9.	Корецький	28,7	28,8	4,0	3,9
10.	Костопільський	21 5	22,8	7,1	7,0
11.	Млинівський	23,5	23,5	7,0	8,2
12.	Острозький	16,8	19,2	2,8	3,8
13.	Радивилівський	22,6	23,5	3.8	3,4
14.	Рівненський	17,9	19,1	4,4	3,4
15.	Рокитнівський	15,0	15,2	15,8	5,8
16.	Сарненський	17,2	19,2	4,4	5,1
17.	М.Рівне	32,5	52,0	11,6	11,1
18.	м. Дубно	28,4	27,5	8,7	9,2
19.	м. Кузнецовськ	31,5	35,0	10,4	10,5
Всього:	24,8	29,6	7,2	7,3

Таблиця 12.1 Поширеність захворювань серед дитячого населення (на 10 тисяч дитячого населення) 0-14 років включно 2006-2007рр.

№ з/п	Назва районів (міст)	Новоутворення	Хвороби крові і кровотворних органів	Хвороби ендокринної системи
		2006	2007	2006	2007	2006	2007
1.	Березнівський	77,3	81,6	1800,2	1876,5	969,1	1015,5
2.	Володимирецький	51,4	69,5	734,2	697,5	3292,6	3279,7
3.	Гощанський	28,0	15,1	532,6	902,8	1454,4	1504,2
4.	Демидівський	4,5	53,4	774,6	989,4	1559,5	1583,6
5.	Дубенський	12,9	13,1	376,7	366,1	1762,7	1995,8
6.	Дубровицький	34,5	33,2	450,5	393,2	1530,3	1634,1
7.	Зарічненський	10,4	11,7	852,9	881,4	2647,4	1661,2
8.	Здолбунівський	61,0	72,4	1296,7	1214,0	2510,2	2908,1
9.	Корецький	3,3	4,8	660,0	543,0	1592,2	1285,8
10.	Костопільський	41,9	39,8	293,6	508,9	2745,2	2862.8
11.	Млинівський	61,3	48,6	811,2	693,0	2299,2	2437,2
12.	Острозький	31,9	32,9	235,3	152,2	1417,7	1452,6
13.	Радивилівський	12,6	30,0	110,8	91,5	1018,1	1424,9
14.	Рівненський	17,5	16,5	312,4	303,5	1768,8	1785,0
15.	Рокитнівський	60,0	60,6	1341,5	1330,0	1814,8	1965,3
16.	Сарненський	99,8	104,9	903,9	833,2	2682,8	2536,4
17.	м.Рівне	68,3	73,4	627,9	598,6	648,6	843,0
18.	м.Кузнецовськ	-	57,6	-	265,8	-	617,0
19.	м.Дубно	-	15,8	-	1346,6	-	4347,1
Всього	48,6	54,7	749,5	748,5	1828,5	1826,3

Таблиця 12.2 Поширеність захворювань серед дитячого населення (на 10 тисяч дитячого населення) 0-14 років включно за 2006-007рр.

№ з/п	Назва районів (міст)	Хвороби сечостатевої системи	Окремі стани перинатального періоду	Вроджені аномалії	Симптоми ознаки та відхилення
2006	2007	2006	2007	2006	2007	2006	2007
1.	Березнівський	306,1	348,2	306,8	366,1	170,0	155,2	818,4	889,5
2.	Володимирецький	388,7	414,2	149,9	232,9	364,6	361,8	431,9	551,4
3.	Гощанський	529,3	862,6	206,1	120,6	150,0	177,5	173,1	269,7
4.	Демидівський	456,4	558,7	176,3	99,6	190,2	192,2	6,9	3,6
5.	Лубенський	137,6	144,3	96,4	144,3	68,1	82,6	68,1	55,1
6.	Дубровицький	426,5	403,9	191,2	205,8	189,3	199,0	67,3	86,8
7.	Зарічненський	434,9	472,6	268,2	188,7	93,7	109,4	183,6	190,1
8.	Здолбунівський	509,7	612.9	404,1	376,9	285,9	304,5	85,2	148,8
9.	Корецький	389,5	353,3	233,1	151,5	303,1	336,7	70,1	112,8
10.	Костопільський	259,8	261,9	218,7	181,5	128,3	193,4	342,8	270,2
11.	Млинівський	359,9	470,1	206,0	114,8	114,8	117,5	283,0	582,2
12.	Острозький	580.8	614,0	155,6	205,2	137,2	161,1	246,3	282,9
13.	Радивилівський	123,4	128,6	102,4	151,5	280,5	295,8	131,8	130,0
14.	Рівненський	499,5	481,5	251,6	165,8	49,5	53,5	48,3	59,3
15.	Рокитнівський	310,1	308,8	265,9	327,2	224,5	222 2	129,2	128,8
16.	Сарненський	467,4	490,4	218,5	229,7	286,2	292,8	164,9	157,1
17.	м.Рівне	877,6	777,4	365,3	364,9	392,2	43,9	67,0	102,3
18.	м.Кузнецовськ	-	492,5	-	112,9	-	201,6	-	40,9
19.	м.Дубно	-	294,6	-	267,7	-	196,5	-	175,9
Всього	457,2	485,0	245,8	246,3	223,9	221,6	192,7	228,8

Таблиця 13.1 Захворюваність дитячого населення (з діагнозом, встановленим вперше в житті на 10 тис. дитячого населення) 0-14 років включно за 2006-2007рр.

№ з/п	Назва районів (міст)	Новоутворення	Хвороби крові і кровотворних органів	Хвороби ендокринної системи
		2006	2007	2006	2007	2006	2007
1.	Березнівський	41,3	37,8	1131,2	1111,7	223,4	215,6
2.	Володимирецький	23,5	33,1	365,2	340.8	542,4	261,0
3.	Гощанський	18,1	8,4	374,3	571,2	400,7	345,1
4.	Демидівський	31,1	28,5	480,6	395,1	494,5	274,1
5.	Дубенський	9,0	7,8	266,1	282,1	502,7	591,8
6.	Дубровицький	31,8	11,7	351,5	379,5	535,1	539,5
7.	Зарічненський	5,3	1,3	380,2	425,3	302,2	312,4
8.	Здолбунівський	25,1	29,7	640,6	560,4	533,0	489,9
9.	Корецький	-	3,3	228,2	227,2	278,7	136,9
10.	Костопільськии	32,1	29,0	266,4	319,9	998,1	1259,0
11.	Млинівський	52,2	31,1	356,0	309,4	571,2	499,8
12.	Острозький	22,1	27,9	198,5	120,5	182,6	208,0
13.	Радивилівський	1,4	21,4	108,0	90,0	600,2	491,6
14.	Рівненський	11,9	8,9	242,8	244,8	273,6	279,3
15.	Рокитнівський	39,4	40,9	1126,0	1122,7	1072,1	1116,4
16.	Сарненський	42,2	43,9	721,9	676,6	907,0	668,7
17.	м.Рівне	39,7	42,9	312,8	277,3	443,5	538,2
18.	м.Дубно	-	42,0	-	128,5	-	345,6
19.	м.Кузнецовськ	-	11,1	-	510,2	-	1075,8
Всього	27,5	29,4	453,6	454,7	547,8	534,5

Таблиця 3.2 Захворюваність дитячого населення (з діагнозом, встановленим вперше в житті на 10 тис. дитячого населення) 0-14 років включно за 2006-2007рр.

№ з/п	Назва районів (міст)	Хвороби сечостатевої системи	Окремі стани перинатального періоду	Вроджені аномалії	Симптоми ознаки та відх.
2006	2007	2006	2007	2006	2007	2006	2007
1.	Березнівський	183,4	226,9	306,8	366,1	63,3	49,1	474,9	540,6
2.	Володимирецький	235,0	259,7	160,0	232,9	135,9	144,8	121,9	225,2
3.	Гощанський	211,0	482,4	206,1	120,6	42,8	70,4	169,8	268,0
4.	Демидівський	338,9	412,8	176,3	99,6	55,3	49,8	6,9	3,6
5.	Дубенський	91,3	95,8	96,4	144,3	32,1	31,5	55,3	49,8
6.	Дубровицький	221,9	202,9	191,2	205,8	57,6	66,3	65,3	86,8
7.	Зарічненський	-	278,6	268,2	188,7	9,1	115,6	154,9	157,5
8.	Здолбунівський	282,0	326,3	396,3	376,9	73,6	87,3	82,3	130,9
9.	Корецький	164,6	145,0	233,1	151,5	71,7	82,2	40,7	98,3
10.	Костопільський	178,4	195,6	218,7	181,5	58,4	57,2	290,2	211,3
11.	Млинівський	191,7	272,9	206,0	114,8	37,8	31,1	204,7	395,6
12.	Острозький	515,9	522,7	192,4	205,2	50,2	65,9	246,3	282,1
13.	Радивилівський	75,7	95,8	102,4	151,5	71,5	84,3	40,7	50,0
14.	Рівненський	264,2	236,6	251,6	165,8	14,4	8,9	35,8	43,3
15.	Рокитнівський	199,6	197,6	265,9	327,2	46,9	44,9	129,2	128,9
16.	Сарненський	295,0	308,9	218,5	229,8	109,0	102,3	137,6	147,1
17.	м. Рівне	541,3	394,9	360,4	364.9	154,1	118,1	57,0	102,4
18.	м. Кузнецовськ		186,1		112,9		50,9		40,5
19.	м. Дубно		101,4		267,7		53,9		175,1
Всього:	275,1	274,8	245,5	246,3	77,5	74,4	134,2	166,0

Таблиця 14.1 Основні показники онкології за 2004-2007рр.

№ з/п	Назва районів (міст)	Поширеність онкозахворювань на 100 тис. населення	Онкологічна захворюваність на 100 тис. населення	Знаходились на обліку більше 5-ти років від загального їх числа (%)	Виявлення при профоглядах (%)
2004	2006	2007	2004	2006	2007	2004	2006	2007	2004	2006	2007
1.	Березнівський	1162,2	1220,6	1265,1	211,0	214,2	227,5	62,6	62,2	55,4	34,6	44,8	31,3
2.	Володимирецький	800,3	845,2	872,5	165,6	208,4	157,1	59,6	56,4	54,9	33,0	31,5	26,1
3.	Гощанський	2005,2	2068,9	2112,4	366,5	262,6	312,0	54,8	54,5	53,8	40,0	41,0	38,9
4.	Демидівський	1207,5	1246,8	1243,4	238,9	272,1	282,0	53,6	62,9	60,3	23,7	40,0	40,4
5.	Лубенський	1473,8	1447,8	1381,7	305,9	298,9	317,2	55,6	57,4	63,3	28,7	40,1	27,8
6.	Дубровицький	1446,8	1500,0	1511,4	279,5	255,9	261,5	57,9	59,6	59,3	28,2	35,2	34,1
7. 8.	Зарічненський	936,7	930,3	917,9	250,0	200,5	246,2	48,1	49,4	46,0	36,3	47,8	28,5
8.	Здолбунівський	1815,6	1921,1	1875,8	293,5	310,4	294,2	58,7	61,5	64,6	34,7	47,6	50,3
9.	Корецький	1824,1	1952,0	1986,6	299,2	288,0	306,2	53,2	60,1	60,5	38,9	47,1	40,9
10.	Костопільський	1296,3	1362,6	1428,4	269,9	282,4	249,4	50,4	48,1	48,2	30,0	35,3	35,8
11.	Млинівський	1368	1393,6	1405,1	314,7	254,2	217,7	56,2	57,1	61,4	37,0	42,0	32,9
12.	Острозький	2232	2309,2	1606,4	252,2	246,6	236,5	44,9	45,2	53,4	28,3	33,6	28,8
13.	Радивилівський	1495,6	1609.1	1672,8	282,8	286,8	233,4	50,9	47.1	52,6	36,0	33,9	31,4
14.	Рівненський	1383,1	1489,7	1566,3	245,1	264,8	257,6	48,1	46,2	48,1	27,7	30,11	24,1
15.	Рокитнівський	839,1	850,8	836,9	136,0	141,5	144,8	55,0	62,2	64,4	33,8	35,1	32,8
16.	Сарненський	1034,1	1053,2	1064,9	218,1	228,9	169,6	56,6	55,5	57,3	29,3	33,6	36,4
17.	м.Рівне	866,8	965,0	1028,7	178,4	192,0	171,0	32,4	47,8	45,5	33,8	35,5	26,4
18. .	м.Кузнецовськ	1527,5	1509,2	1526,7	283,9	316,6	320,1	56,1	58,7	56,6	30,0	36,2	30,1
19. .	м.Дубно	1410,1	1517,1	1545,5	242,9	273,3	257,1	40,9	40,0	47,2	24,8	34,6	27,4
Всього:	1290,7	1390,5	1416,5	249,1	252,9	252,3	51,3	51,3	53,8	30,7	36,0	32,0

Таблиця 15.1 Об’єм диспансеризації хворих, зареєстрованих в закладах охорони здоров’я Рівненської області з 2006 рік Всього (всі хвороби)

№ з/п	Назва районів (міст)	Діти	Підлітки	Дорослі
Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	28818	9939	34,5	7040	3295	46,8	75796	39732	52,4
2.	Володимирецький	26313	8279	31,5	7523	2338	31,1	60077	24851	41,4
3.	Гощанський	11009	3562	32,3	2391	1258	52,6	44527	19493	43.8
4.	Демидівський	4084	1519	37,2	1040	568	54,6	19347	6737	34,8
5.	Дубенський	8746	2479	28,3	3422	1951	57,0	45033	20386	45,3
6.	Дубровицький	17925	5093	28,4	2745	1014	36,9	63590	22586	35,5
7.	Зарічненський	11706	3196	27,3	2514	1611	64,1	52065	25906	49,8
8.	Здолбунівський	19170	6192	32,3	4104	1665	40,6	69957	29537	42,2
9.	Корецький	8826	2627	29,8	3161	1773	56,1	47950	23701	49,4
10.	Костопільський	20634	6657	32,3	4060	1790	44,1	70428	28998	41,2
11.	Млинівський	14117	3166	22,4	3411	1098	32,2	47386	14509	30,6
12.	Острозький	15118	2633	17,4	3168	872	27,5	5143	20594	40,1
13.	Радивилівський	5481	2115	38,7	2043	1058	51,8	36202	20791	57,4
14.	Рівненський	27331	5603	20,5	7759	2071	26,7	122022	61226	50,2
15.	Рокитнівський	19024	5301	27,9	3249	1651	50,8	46806	21154 *	45,2
16.	Сарненський	55282	7156	12,9	13525	2748	20,3	116688	39893	34,2
17.	м.Рівне	90284	17799	19,1	29555	5376	18,2	363218	170295	46,9
18.	м.Кузнецовськ	15907	5637	35,4	4099	2108	51,4	60685	24416	40,2
19.	м.Дубно	16662	2437	14,6	25.4	607	23,8	43180	13155	30,5
Всього:	416437	101390	24,3	107369	34852	32,5	1436370	627960	43,7

Таблиця 15.2 Об’єм диспансеризації хворих, зареєстрованих в закладах охорони здоров’я Рівненської області за 2006 рік Новоутворення

№ з/п	Назва районів (міст)	Діти	Підлітки	Дорослі
Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	123	110	89,4	42	14	33,3	1306	1154	88,4
2.	Володимирецький	109	54	49,5	53	28	52,8	1167	980	84,0
3.	Гощанський	9	2	22,2	5	2	40,0	1194	943	79,0
4.	Демидівський	15	8	53,3	3	1	33,3	315	244	77,5
5,	Дубенський	10	2	20,0	91	63	69,2	875	651	74,4
6.	Дубровицький	34	18	52,9	10	8	80,0	1263	918	72,7
7.	Зарічненський	9	6	66,7	1	1	100,0	599	459	76,6
8.	Здолбунівський	73	38	52,1	68	2	2,9	2042	1700	83,3
9.	Корецький	3	2	66,7	1			1059	877	82,9
10.	Костопільський	48	48	100,0	14	14	100,0	1407	1135	80,7
11.	Млинівський	36	11	30,6	16	10	62,5	896	730	81,5
18.	Острозький	26	4	30,8	3	2	66,7	831	755	90,9
13.	Радивилівський	21	8	38,1	7	7	100,0	887	777	87,6
14.	Рівненський	26	21	80,8	23	19	82,6	1619	1436	88,7
15.	Рокитнівський	89	35	39,3	18	18	100,0	691	493	71,3
16.	Сарненський	241	220	91,3	31	24	77,4	1642	1302	79,3
17.	м. Рівне	294	117	39,8	253	30	11,9	12180	11095	91,1
18.	м. Дубно	10	3	30.0	15	9	60,0	1014	674	66,5
19.	м. Кузнецовськ	52	17	32,7	16	5	31,3	1345	907	67,4
Всього:	1228	728	59,3	670	257	38,4	32332	27230	84,2

Таблиця 15.3 Доброякісні новоутворення молочної залози (2007 рік)

№ з/п	Назва районів (міст)	Підлітки	Дорослі
Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під ,Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під ,Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	-	-	-		-	-
2.	Володимирецький	-	-		9	6	66,7
3.	Гощанський			-	-	-	-
4.	Демидівський	-	-	-	-	-	-
5.	Дубенський	1	-	-	5	-	-
6.	Дубровицький	-	-	-	7	7	100,0
7.	Зарічненський	-	-	-	16	13	81,3
8.	Здолбунівський		-	-	45	9	20,0
9.	Корецький	-	-	-	12	12	100,0
10.	Костопільський	2	2	100,0	15	15	100,0
11.	Млинівський	-	-	-	-	-	-
12.	Острозький	-	-	-	-	-	-
13.	Радивилівський	-	-	-	-	-	-
14.	Рівненський	-	-	-	94	14	14,9
15.	Рокитнівський	-	-	-	87	80	92,0
16.	Сарненський	-		-	11	11	100,0
17.	м. Рівне	-	-	-	4817	4795	99,5
18.	м, Дубно	-		-	8	-	-
19.	м. Кузнецовськ	1	-	-	17	-	-
Всього:	4	2	50,0	5143	4962	96,5

Таблиця 15.4 Доброякісні новоутворення яєчника (2007 рік)

№ з/п	Назва районів (міст)	Діти	Підлітки	Дорослі
Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під «Д» наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під «Д» наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під «Д» наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	-	-	-	-	-	-	-	-	-
2.	Володимирецький	1	-	-	3	-	-	97	81	83,5
3.	Гощанський	-	-	-	-	-	-	1	1	100,0
4.	Демидівський	-	-	-	-	-	-	12	6	50,0
5.	Лубенський	-	-	-	-	-	-	-	-	-
6.	Дубровицький	-	-	-	-	-	-	-	-	-
7.	Зарічненський	-	-	-	-	-	-	18	13	72,2 24,6
8.	Здолбунівський	-	-	-	-	-	-	61	15	24,6
9.	Корецький	-	-	-	-	-	-	16	13	81,3 .
10.	Костопільський	-	-	-	-	-	-	6	6	100,0
11.	Млинівський	-	-	-	-	-	-	32	6	188
12.	Острозький	-	-	-	-	-	-	2	1	50,0
13.	Радивилівський	-	-	-	-	-	-	-	-	-
14.	Рівненський	-	-	-	-	-	-	42	6	14,3
15.	Рокитнівський	-	-	-	-	-	-	28	14	50,0
16.	Сарненський	-	-	-	-	-	-	7	6	85,7
17.	м. Рівне	-	-	-	12	3	25,0	435	380	87,4
18.	м. Дубно	-	-	-	-	-	-	-	-
19.	м. Кузнецовськ	-	-	-	-	-	-	8	3	37, 5
Всього:	1	-	-	15	3	20,0	765	551	72,0

Таблиця 15.5Хвороби молочної залози (за 2007 рік)

№ з/п	Назва районів (міст)	Дорослі
Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	156	156	100,0
2.	Володимирецький	323	177	54,8
3.	Гощанський	21	13	61,9
4.	Демидівський	53	37	69,8
5.	Дубенський	62	18	29,0
6.	Дубровицький	227	-	-
7.	Зарічненський	25	-	-
8.	Здолбунівський	163	29	17,8
9.	Корецький	111	107	96,4
10.	Костопільський	ПО	-	-
11.	Млинівський	31	22	71,0
12.	Острозький	5	-	-
13.	Радивилівський	41	28	68,3
14.	Рівненський	134	54	40,3
15.	Рокитнівський	83	80	96,4
16.	Сарненський	95	43	45,3
17.	м. Рівне	826	481	58,2
18.	м. Дубно	97	22	22,7
19.	м. Кузнецовськ	9	-	-
Всього:	2572	1267	49,3

Таблиця 15.6 Запальні хвороби шийки матки – ерозія та ектропіон шийки матки (за 2007 рік)

№ з/п	Назва районів (міст)	Дорослі	Дорослі
Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань - всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	168	40	23,8	346	154	44,5
2.	Володимирецький	121	91	75,2	372	307	82,5
3.	Гощанський	249	59	23,7	155	90	58,1
4.	Демидівський	22	2	9,1	68	32	47,1
5.	Дубенський	70	27	38,6	158	45	28,5
6.	Дубровицький	93	-	-	284	8	2,8
7,	Зарічненський	40	20	50,0	160	75	46,9
8.	Здолбунів ський	20	6	30,0	483	104	21,3
9,	Корецький	82	27	32,9	174	55	31,6
10.	Костопільський	89	14	15,7	224	169	75,5
11.	Млинівський	181	73	40,3	106	59	55,7
12.	Острозький	5	2	40,0	46	31	67,4
13.	Радивилівський	53	-	-	104	10	9,6
14.	Рівненський	622	118	19,0	396	126	31,8
15.	Рокитнівський	257	138	53,7	247	139	56,3
16.	Сарненський	474	194	40,9	263	215	81,8
17.	м.Рівне	594	214	36,0	1393	676	48,5
18.	м. Дубно	38	-	-	246	21	8,5
19.	м. Кузнецовськ	322	-	-	378	49	13,0
Всього:	3500	1025	29,3	5603	2365	42,2

Таблиця 15.7 Вроджені аномалії (вади розвитку), деформації і хромосомні порушення (2007 рік)

№ з/п	Назва районів (міст)	Діти	Підлітки	Дорослі
Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%	Зареєстровано захворювань всього	Перебувають під „Д" наглядом на кінець звітного року	%
1.	Березнівський	234	231	98,7	39	39	100,0	106	101	95,3
2.	Володимирецький	567	371	65,4	61	59	96,7	130	88	67,7
3.	Гощанський	106	75	70,8	6	4	66,7	22	19	86,4
4.	Демидівський	54	5ч	100,0	9	8	88,9	29	23	79,3
5.	Дубенський	63	62	98,4	16	16	100,0	31	13	41,9
6.	Дубровицький	204	204	100,0	14	14	100,0	60	60	100,0
7.	Зарічненський	84	84	100,0	7	7	100,0	7	7	100,0
8.	Здолбунівський	307	234	76,2	18	9	50,0	59	37	62,7
9.	Корецький	209	179	85,7	52	49	94,2	96	93	96,9
10.	Костопільський	161	161	100,0	16	16	100,0	91	89	97,8
11.	Млинівський	87	87	100,0	18	18	100,0	49	41	83,7
12.	Острозький	127	87	68,5	7	7	100,0	36	34	94,4
13.	Радивилівський	207	170	82,1	37	36	97,3	88	79	89,8 -—1
14.	Рівненський	84	84	100,0	15	14	93.3	79	37	46,8
15.	Рокитнівський	326	71	21.8	26	21	80,8	121	65	53,7
16.	Сарненський	673	518	77,0	88	84	95,5	186	151	81,2
17.	м. Рівне	1176	679	57,7	242	77	31,8	582	316	54,3
18.	м. Дубно	124	114	91,9	16	16	100,0	42	39	92,9
19.	м. Кузнецовськ	182	140	76,9	27	21	77,8	97	57	58,8
Всього:	4975	3605	72,5	714	515	72,1	1911	1349	70,6