Діагностика та корекція когнітивних порушень у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО – ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ПЕТРИНА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

УДК: 616.89-008.45/.46:616.89-008.447:616.89-008.441.13]-07-08

ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ

У ХВОРИХ З ПСИХІЧНИМИ ТА ПОВЕДІНКОВИМИ РОЗЛАДАМИ ВНАСЛІДОК ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті

імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Влох Ірина Йосипівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра психіатрії, психології та сексології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет імені О. О.Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Захист відбудеться “21” березня 2008р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “15” лютого 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук

Дзеружинська Н.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю в структурі інших форм залежності від психоактивних речовин залишаються однією із найважливіших медико – соціальних проблем. Епідемічний характер і популяційна масштабність алкоголізації населення, вітальний характер патологічного потягу, вираженість медико-біологічних та соціально-економічних наслідків дають підставу віднести алкогольну залежність до розряду соціальної патології, яка становить собою загрозу здоровю нації (И.К.Сосин, Ю.Ф.Чуев, 2005; П. В. Волошин із співавт., 2003).

Особливостями клініки алкогольної залежності на сучасному етапі є злоякісне становлення основних синдромів аддикції з паралельним зростанням церебрально-органічних розладів, внаслідок чого відбувається швидкий особистісний регрес із повною соціальною дезадаптацією та фактично відсутніми стійкими терапевтичними ремісіями (А.И. Минко, 1997; О.І. Мінко, І.В. Лінський із співавт., 2001; О. Ф. Ерышев и соавт., 2002; И.К.Сосин, Ю.Ф.Чуев, 2005).

Відомо, що хронічна інтоксикація етанолом викликає ураження практично всіх відділів нервової системи внаслідок наявності різноманітних патогенетичних механізмів, які обумовлюють його токсичний вплив. Порушення мозкового метаболізму призводять до прогресуючого погіршення інтелектуально – мнестичних функцій, однак, незважаючи на інтенсивні наукові дослідження в цьому напрямку, численні аспекти формування мозкової дефіцитарності залишаються недостатньо вивченими (K. Kunze, 2002; И.В. Дамулин, Т.Е. Шмидт, 2004).

Когнітивні зміни в осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю виявляються в 50-70% випадків, в 10% випадків вони мають виражений характер, який сягає рівня деменції. Встановлено, що деменція при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю складає від 5 до 10% всіх випадків деменції, особливо у осіб молодого віку (J.A. Cervilla et al., 2000; A. Harding et al., 2000; T. Truelsen et al., 2002; E.L. Sampson et al., 2004). На думку численних авторів, як вітчизняних, так і закордонних, погіршення вищих психічних функцій пов'язано як з безпосереднім токсичним впливом етанолу на мозок, так і з опосередкованими механізмами дисметаболічного ґенезу, які призводять до формування та поглиблення нейропсихологічного дефекту.

Тому на всіх етапах лікування розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю надзвичайно важливою є патогенетична корекція вищевказаних порушень із призначенням раціональної комплексної терапії для відновлення адаптаційних ресурсів особистості, зниження патологічного потягу до алкоголю та профілактики ранніх рецидивів цього захворювання. (В.Ф. Москаленко, С.І. Табачніков, 2000; Е.Н. Зінченко, 2000, 2001; А.И. Минко 2001; Н.Н. Иванец, 2001,2002; Е.М. Крупицкий, 2003).

Незважаючи на наявність великої кількості спеціалізованих терапевтичних програм, ефективність їх, на жаль, залишається недостатньою (R.M. Swift, 2001; Н.О. Марута, О.І. Мінко, 2003; И.К. Сосин із співавт., 2004; Л. М. Маркозова, 2005; R.D. Blondell, 2005). На підставі цих поглядів залишається актуальним пошук таких методів терапії, які могли би діяти безпосередньо на біологічний субстрат нейрометаболічних порушень, сприяти процесу відновлення вищих психічних функцій, в тому числі у хворих з вираженим когнітивним дефіцитом.

Одним із наслідків метаболічних порушень при алкогольній залежності є виникнення енергодефіциту в нервових клітинах, який спричинений порушеннями вуглеводного обміну (А.Ш. Зайчик, Л.П. Чурилов, 2000; В.П. Нужный, 2002; Д.В. Маградзе, А.Ф. Мамардашвили, 2002; C. McIntosh, J. Chick, 2004). При цьому відбувається накопичення піровиноградної кислоти, яка здійснює токсичний вплив на головний мозок та внутрішні органи. Піровиноградна кислота є перехрестям, на якому сходяться всі шляхи метаболічних перетворень нутрієнтів – амінокислот, жирних кислот та вуглеводів. Тому зрозумілим є інтерес до вказаних механізмів, які функціонують в клітинах за фізіологічних умов, і до змін їх характеристик, що з'являються за розвитку тих чи інших патологічних станів.

Зручну модель для вивчення стану вуглеводного обміну являють собою піруватдегідрогеназна система та цикл Корі. Функціонування піруватдегідрогеназної системи забезпечує зв'язок гліколізу з циклом Кребса, доставку ацетил-КоА для синтезу жирних кислот і стероїдних молекул, а також генерацію відновлюваних еквівалентів у формі НАД-Н для біоенергетичних цілей (Я.І. Томашевський із співавт., 1999).

Процеси гліколізу та глюконеогенезу інтегруються у циклі Корі, який є гормонально залежним процесом. В організмі він має важливе регуляторне значення та тривалий час підтримує компенсацію метаболізму на прихованих етапах інсулінової недостатності. Це дає можливість використовувати параметри функціонування циклу Корі як маркери станів порушення гормональної регуляції вуглеводного обміну (О.Я. Томашевська, 1999).

Цим пояснюється інтерес дослідників до вивчення піруватдегідрогеназної системи при різних захворюваннях, в тому числі при шизофренії, афективних розладах та деменціях (І. Й. Влох, 1989; С.Н. Миненко, 1991; Б.В. Кулик, 1992; Л.В. Cтепаненко, 1999; R.F. Anton et al., 2002; P. Munujos et al., 2003; Y.S. Liu et al., 2005).

Таким чином, незважаючи на велику кількість досліджень із зазначеної проблеми, повністю відсутня інформація в аспекті комплексної оцінки стану вуглеводного обміну при наявності когнітивних порушень за умов хронічної алкогольної інтоксикації та в процесі патогенетичної корекції цих розладів, що й обумовило актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і є частиною науково-дослідної теми “Дослідження механізмів розвитку іонних мембранопатій” (№ державної реєстрації 0198U00877).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження була розробка методів діагностики та лікування когнітивних порушень з урахуванням змін функціонування піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Для досягнення поставленої мети були визначені основні задачі:

1. Вивчити клінічні особливості когнітивних порушень у хворих з психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю в досліджуваних групах.

2. Вивчити особливості функціонального стану піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі у хворих з когнітивними порушеннями при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

3. Встановити звязок між порушеннями гормональної регуляції вуглеводного обміну і основними клінічними проявами когнітивних розладів в досліджуваних групах.

4. Здійснити патогенетичну інтерпретацію виявлених змін піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі при когнітивних порушеннях у хворих з розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

5. Вивчити особливості динаміки функціонального стану піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі у хворих з когнітивними порушеннями при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю в процесі лікування тимостабілізаторами, препаратами нейрометаболічної дії та гепатопротекторами на прикладі карбамазепіну, інстенону та гепа-мерцу.

6. Вивчити ефективність запропонованих методів лікування стосовно когнітивного дефіциту у хворих з психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю.

Обєкт дослідження – когнітивні порушення у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживанням алкоголю.

Предмет дослідження: клініко-психопатологічні, патопсихологічні та біохімічні особливості когнітивних порушень при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, патопсихологічний, лабораторно-біохімічний, статистичний.

Клініко-психопатологічний метод ґрунтувався на загальноприйнятих підходах до психіатричного обстеження шляхом стандартизованого інтерв'ю та спостереження. До його струк-тури входило ретельне дослідження анамнезу, кількісна та якісна оцінка скарг, виявлення психопатологічної симптоматики та вивчення медичної документації для верифікації психічного стану пацієнтів з когнітивними порушеннями при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю та динаміки патологічного процесу з використанням діагностичних критеріїв МКХ-10, а також для проведення комплексного аналізу ефективності запропонованих методів терапії.

Для оцінки стану когнітивних функцій використовували експериментально-психологічні методики: визначення коефіцієнту інтелекту проводилося за допомогою матриць Равена, при дослідженні пам’яті застосовували методику “10 слів” А.Р.Лурії, відтворення розповіді, піктограму, визначення рівня порушень активної уваги проводилося за допомогою таблиць Шульте, коректурної проби та рахунку за Крепеліним .

Вивчення функціонального стану піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі у хворих з когнітивними порушеннями при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю та в контрольній групі проводилося за допомогою визначення піруватдегідрогеназної активності капілярної крові через 2 години після вуглеводного сніданку, дослідження концентрації пірувату у капілярній крові через 2 години після вуглеводного сніданку, визначення сумарного вмісту a-кетокислот у нічній порції сечі, визначення сумарного вмісту a-кетокислот у 2-годинній порції сечі після вуглеводного сніданку, визначення рівня глюкози крові через 2 години після вуглеводного сніданку.

Отримані дані було оброблено статистичним методом з використанням t – критерія Стьюдента, при статистичній обробці непараметричних ознак в межах однієї вибірки при n < 30, тобто при аналізі малих підгруп, використовували біномінальний критерій m, що призначений для співставлення емпіричної частоти ознаки з теоретичною чи заздалегідь визначеною частотою.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше були отримані дані про клініко-психопатологічні, патопсихологічні та біохімічні особливості когнітивних функцій при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю. Вперше встановлено зв'язок між основними клінічними проявами когнітивних розладів і порушеннями гормональної регуляції вуглеводного обміну, здійснено патогенетичну інтерпретацію виявлених змін піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі в кореляції з вираженістю когнітивного дефіциту. Вперше досліджено особливості динаміки функціонального стану піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі в процесі лікування тимостабілізаторами, препаратами нейрометаболічної дії та гепатопротекторами на прикладі карбамазепіну, інстенону та гепа-мерцу, що дозволило використовувати їх як маркери контролю та визначення ефективності терапії. Доведено доцільність запропонованих методів лікування стосовно когнітивного дефіциту у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, що може бути додатковим ресурсом корекції алкогольної деградації та дозволяє створити передумови для оптимізації лікування даного контингенту хворих.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження для впровадження в клінічну практику в якості критеріїв ефективності терапії когнітивних розладів при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю запропоновано біохімічний метод, оснований на застосуванні удосконалених піруватдегідрогеназного, піруватемічного та піруватуричного тестів на толерантність до глюкози. Доведено ефективність тимостабілізаторів, препаратів нейрометаболічної дії та гепатопротекторів на прикладі карбамазепіну, інстенону та гепа-мерцу при патогенетичній корекції когнітивних порушень. Обґрунтовано доцільність застосування гепатопротекторів при значному когнітивному дефіциті та при явищах вираженої піруватдегідрогеназної недостатності, що може бути додатковим ресурсом терапії по відношенню до даного контингенту хворих. Діагностика станів гормональної регуляції вуглеводного обміну у хворих з когнітивними порушеннями при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю відкриває реальні перспективи для подальшої розробки патогенетично обґрунтованих засобів фармакокорекції станів, які відносять у наш час до малокурабельних або резистентних.

Розроблені методи лікування та визначення ефективності терапії когнітивних порушень у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю з врахуванням стану гормональної регуляції вуглеводного обміну були впроваджені в роботу стаціонарних відділень КЗ “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня”, в роботу відділень Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, в роботу чоловічого відділення Обласної психіатричної лікарні №2 Івано-Франківської ОДА. Основні результати проведеного дослідження використовуються в науково-дослідній роботі і навчальному процесі кафедри психіатрії, психології та сексології та кафедри фармакології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантом самостійно запропонована і сформульована наукова проблема, особисто проаналізовано її актуальність та ступень вивчення в Україні та за кордоном. Самостійно проведено клініко-психопатологічне, патопсихологічне та лабораторно-біохімічне обстеження хворих. Особисто проаналізовано та інтерпретовано результати досліджень та відомості, що містить медична документація, проведено статистичну обробку отриманих даних, написано розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Особистий внесок здобувача до публікацій у наукових фахових виданнях, затвердженних ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у наступному: у роботах № 2, 7 (згідно зі списком праць, наведеному наприкінці автореферату) самостійно організовано підбір тематичних хворих та встановлено клінічні результати, у роботах № 3, 4, 6 особисто проведено збір первинного матеріалу та аналіз отриманих результатів, у статті № 5 самостійно проведено планування дослідження, підбір тематичних хворих, забір та аналіз крові та сечі у відповідні періоди, інтерпретація статистичних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на: 19-му Дунайському симпозіумі психіатрів “Prospects for Psychiatric Patients in the New Millennium – Ways towards Mental Health” (Лінц, 2000 р.), 11-му Європейському конгресі психіатрів (Стокгольм, 2002 р.), Пленумі Правління науково-медичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Луганськ, 2000 р.), медико-фармацевтичній конференції “Застосування препа-ратів компанії “Нікомед” в психіатричній практиці” (Львів, 2000 р.), Всеукраїнській науково-прак-тичній конференції психіатрів з міжнародною участю “Реабілітація і подолання стигматизації в психіатрії” (Львів, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною учас-тю “Нова психофармакологія і прогрес в психіатрії” (Львів, 2004 р.), засіданнях обласного науко-вого товариства психіатрів (2004-2006 рр.), спільних засіданнях кафедр психіатрії, психології та сексології, фармакології та сектору біофізики Центральної науково-дослідної лабораторії Львів-ського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, 2005-2007 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, в тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях, затвердженних ВАК України, із них 1 - одноособова, 1 - тези конференції, 1 - інформаційний лист.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 150 сторінках машинописного тексту (112 сторінок основного тексту) і включає вступ, 5 розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження, три розділи з викладенням результатів власних досліджень), аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки та список літератури з 209 джерел (131 - авторів країн СНД, 78 - зарубіжних), приведених на 20 сторінках. Матеріали роботи ілюстровані 33 таблицями і 15 рисунками, 2 додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В основу роботи покладено результати комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного та біохімічного дослідження 115 хворих чоловічої статі з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, які проходили обстеження і лікування на базі клініко-діагностичного відділення №20, психіатричних відділень №11 та №16 Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні та наркологічного відділення №2 Львівського обласного наркологічного диспансеру. Нозологічна діагностика базувалась на критеріях МКХ-10. Серед обстежених переважали особи середнього (31-60 років) працездатного віку – 94 пацієнта (81,7%), у віці молодше 30 років було 13 пацієнтів, що становить 11,3 % від загальної їх кількості, а старше 60 років – 8 хворих (6,9%).

Тривалість зловживання алкоголем найчастіше становила 5-10 років (50,4% від загального числа обстежених), а 30,4 % пацієнтів систематично вживали алкоголь менше, ніж 5 років (як правило, 3-4 роки). Решта (22 хворих) зловживали алкоголем більше десяти років, у тому числі 13.9% - до 15 років, 3,6% - 16-20 років і 1,7% - більше 20 років (до 25 років).

У 76,4% хворих була виявлена соматична патологія, зумовлена хронічною алкогольною інтоксикацією, діагностована лікарями–терапевтами на підставі клінічного та лабораторного обстеження. У дослідження включались тільки ті хворі, соматичний стан яких на момент обстеження відповідав стану компенсації чи ремісії. Пацієнти з вираженою соматичною патологією, в тому числі з цукровим діабетом, у дослідження не включалися.

В контрольній групі було 30 практично здорових осіб у віці 30-55 років без виражених соматичних захворювань та без факторів ризику стосовно цукрового діабету (надмірна вага, гормональні порушення, спадкова обтяженість по цукровому діабету і т. д.).

Для систематизації отриманих даних використовувались уніфіковані індивідуальні карти хворих.

Всі обстежені хворі були розподілені на 3 групи відповідно до вираженості порушень в когнітивній сфері. В першу групу увійшли 30 пацієнтів з когнітивними порушеннями, у яких згідно МКХ-10 встановлено діагноз – психічні та поведінкові розлади внаслідок вживанням алкоголю, синдром залежності (F 10.20). Розподіл по віку серед пацієнтів першої групи був наступний: від 21 до 25 років – 5 (16,7%) чоловіків, від 26 до 30 років – 8 (26,6%), від 31 до 35 років – 15 (50,0%), від 36 до 40 років – 2 (6,7%). Загальна тривалість алкогольної інтоксикації до 3 років відмічена у 3 (10,0%) пацієнтів, 3 – 4 роки – у 6 (20,0%), 5 – 7 років – у 16 (53,3%), 8 – 10 років – у 5 (16,7%). Після початку систематичного вживання алкоголю толерантність зросла через півроку – у 1 (3,3%) хворого, через рік – півтора – у 3 (10,0%), через 2 – 3 роки – у 9 (30,0%), через 4 – 5 років – у 11(36,7%), через 5 – 7 років – у 6 (20,0%).

При вживанні міцних алкогольних напоїв толерантність первинно середня (100 – 200 мл) була у 7 (23,4%) осіб, підвищена (200 – 500 мл) – у 19 (63,3%), висока (до 1 літра) – у 3 (10,0%), нестійка – у 1 (3,3%).

Доза, що викликала спґяніння при фактичному вживанні, у 2 (6,7%) пацієнтів складала 100 мл, у 4 (13,3%) – 200 мл, у 11 (36,7%) – 300 мл, у 13 (43,3%) – 400 мл та більше. Максимально переносима доза у 2 (6,7%) обстежених досягала 300 мл, у 4 (13,3%) – 400 мл, у 24 (80,0%) – 500 мл та більше.

Просте алкогольне спґяніння відмічалось у 19 (63,3%) осіб, змінені форми спґяніння – у 11 (36,7%), із них: по маніакальноподібному типу – у 1 (3,3%) хворого, по депресивному – у 3 (10,0%), експлозивно–дисфоричному – у 3 (10,0%), епілептоїдному – у 4 (13,3%). Спґяніння без мнестичних порушень було у 7 (23,3%) пацієнтів, з палімпсестами – у 23 (76,7%).

При вивченні особливостей когнітивних процесів у пацієнтів першої групи за допомогою патопсихологічного дослідження було виявлено, що у 19 (63,3%) пацієнтів першої групи домінувала виснажливість психічної діяльності, у 20 (66,7%) спостерігалося зниження здатності до концентрації уваги, у 18 (60,0%) - порушення репродукційного компоненту памяті.

Пацієнти другої групи (60 осіб) безпосередньо перед обстеженням перенесли гострі алкогольні психози, а саме: стан відміни з делірієм без судом (F10.40) було діагностовано у 32 (53,3%) осіб, стан відміни з делірієм з судомами (F10.41) спостерігався у 21 ( 35,0 %) хворого, із них 11 ( 52,4%) осіб в анамнезі вже мали деліріозні стани, у 3 (9,4%) – гострий алкогольний галюциноз (F10.52), у 4 (12,5%) – гострий алкогольний параноїд (F10.51).

У всіх пацієнтів другої групи були наявними соматичні наслідки алкоголізації та соціальна дезадаптація.

Розподіл по віку серед пацієнтів другої групи був наступний: від 26 до 30 років – 5 осіб (8,3%), від 31 до 35 років – 6 осіб (10,0%), від 36 до 40 років – 8 осіб (13,4%), від 41 до 45 років – 24 особи (40,0%), від 46 до 50 років – 17 осіб (28,3%). Загальна тривалість алкогольної інтоксикації до 7 років відмічена у 11 (18,3 %) пацієнтів, 8 – 10 років – у 20 (33,3 %), більше 10 років – у 29 (48,3%). Після початку систематичного вживання алкоголю толерантність зросла через півроку – у 4 (6,7%) хворих, через рік – півтора – у 7 (11,7%), через 2 – 3 роки – у 15 (25%), через 4 – 5 років – у 23(38,3%), через 6 – 7 років – у 6 (10,0%), через 8 – 10 – у 5 (8,3%). Доза, що викликала спґяніння при фактичному вживанні, у 14 осіб (23,4%) була 200 мл, у 21 (35,0%) – 300 мл, у 25 (41,6%) – 400 мл та більше. Алкогольне спґяніння середнього ступеню важкості відмічалось у 49 (81,7%)осіб, важке (з оглушеністю або комою) – у 11 (18,3%) осіб. Змінені форми спґяніння спостерігались у 31 (51,7%), із них: по маніакальноподібному типу – у 2 (3,3%) хворих, по депресивному – у 9 (15,0%), експлозивно–дисфоричному – у 15 (25,0%), епілептоїдному – у 5 (8,3%).

Тривалість запійних станів становила від 2 до 4 днів - у 7 (11,7%) осіб, від 5 до 10 днів – у 16 (26,7%), до 2 тижнів – у 21 (35,0%), понад 2 тижня – у 16 (26,7%). Короткі інтервали між запійними станами (7-10 днів) відмічались у 32 хворих (53,3%), тривалі (1,5-2 місяці) – у 28 (46,7%).

Всі обстежені пацієнти другої групи висловлювали скарги на зниження пам’яті та уваги, погіршення виконання професійних навиків, втрату інтересу до раніш важливих особистісних цінностей, зміну настрою, порушення сну, підвищену втомлюваність, виснажливість.

При психологічному тестуванні у всіх пацієнтів другої групи було відмічено “нейропси-хологічний дефіцит” у вигляді зниження когнітивних функцій. Так, зниження фіксаційного компоненту памяті відмічалось у 40 (66,7%) осіб, зниження репродукційного компоненту памяті - у 46 (76,7%) осіб, звуження кола інтересів відбувалось у 55 (91,7%) осіб, зниження здатності до концентрації уваги – у 52 (86,7%) осіб, зниження здатності до узагальнення спостерігалось у 35 (58,3%) осіб, виснажливість психічної діяльності була наявна у 43 (71,7%) осіб.

В третю групу було включено 25 хворих, у яких згідно критеріям МКХ-10 діагностовано психічні та поведінкові розлади, спричинені вживанням алкоголю, амнестичний синдром (F 10.6), деменція (F 10.73) та інший стійкий когнітивний розлад (F 10.74).

Змінені картини спяніння у 11 (44,0%) пацієнтів характеризувались вязким дисфоричним афектом з прискіпливістю, роздратованістю, незадоволенням, похмурою напруженістю, інколи злобністю. У 14 (56,0%) зміна картини спяніння була обумовлена оглушеністю із пасивністю, вялістю, сонливістю, байдужістю до оточуючого та втратою здатності до цілеспрямованої діяльності. Після прийому порівняно невеликих доз алкоголю виникали тотальні амнезії на весь період спяніння.

Розподіл по віку серед пацієнтів третьої групи був наступний: від 51 до 55 років – 11 осіб (44,0%), від 56 до 60 років – 7 осіб (28,0%), старше 60 – 7 осіб (28,0%). Загальна тривалість алкогольної інтоксикації до 10 років була у 3 пацієнтів (12,0%), 11-15 років – у 16 (64,0%), 16-20 років – 4 (16,0%), 20-25 років - 2 (8,0%).

Зміни особистості у всіх пацієнтів даної групи проявлялися алкогольною деградацією. До її основних ознак належали нівелювання вищих емоцій, втрата сімейних та суспільних звязків, втрата критики, загальне зниження ініціативи та працездатності, зниження інтелектуально-мнестичної сфери до рівня лакунарної деменції. В структурі алкогольної деградації на основі домінуючих психопатологічних розладів були виділені ейфоричний – у 8 (32,0%) хворих, амнестичний у 9 (36,0%) хворих та аспонтанний - у 8 (32,0%) хворих варіанти.

Результати обстеження контрольної групи показали фізіологічну перевагу інсулінової активності, відновлення піруватдегідрогеназної активності (ПДГ-реактивацію) капілярної крові та урівноваження процесів гліколізу та глюконеогенезу на 120-хвилині після вуглеводного сніданку.

При порівнянні показників функціонального стану піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі у хворих з когнітивними порушеннями при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю з даними контрольної групи було встановлено вірогідні відмінності (табл. 1).

Таблиця 1

Показники піруватдегідрогеназної системи та циклу Корі у хворих з когнітивними порушеннями при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю та в контрольній групі

Показники вуглеводного обміну	Контрольна група	Перша група	Друга Група	Третя група
Піруватдегідрогеназ-на активність крові, мккат/л	12,62±0,05	11,39±0,32 p0,05	8,28±0,11 p0,05	6,63±0,2 p0,001
Рівень пірувату крові, мкмоль/л	106,6±1,21	104,5±2,65 p0,05	124,23±2,15 p0,001	151,53±2,03 p0,001
Глюкоза крові, ммоль/л	4,35±0,08	5,28±0,18 p0,05	5,98±0,28 p0,05	6,73±0,34 p0,05
Нічна піруватурія, мг	10,53±0,18	13,31±0,42 p0,05	17,49±0,32 p0,05	19,68±0,48 p0,001
2-годинна піруватурія, мг	8,6±0,12	10,31±0,42 p0,05	14,74±0,38 p0,001	14,78±0,16 p0,001

Примітка. р – достовірність по відношенню до контрольної групи,  – достовірність між першою та другою групами,  – між першою та третьою групами,  – між другою та третьою групами

Результати проведеного дослідження свідчать, що у пацієнтів першої групи порівняно з контрольною групою зростає недостатність функціонування піруватдегідрогеназної системи та дисрегуляція гліколізу та глюконеогенезу. При цьому в 5 разів збільшується компенсована гіпотолерантність (33.3%) по відношенню до контрольної групи (6,7%), р<0,05, в 3 рази збільшується піруватдегідрогеназна нормотолерантність, асоційована із В1-вітамінною недостатністю (6,7% та 23,3% відповідно, р<0,05).

При вивченні співвідношень між ознаками когнітивних порушень та станами гормональної регуляції вуглеводного обміну у пацієнтів першої групи було встановлено, що зниження фіксаційної памяті спостерігалось у 1 пацієнта з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 5 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 2 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованій із гіперінсулінізмом та у 5 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (43,3% осіб). Зниження репродуктивного компоненту памяті спостерігалось у 3 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 8 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 2 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованій із гіперінсулінізмом та у 5 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (60,0% осіб). Звуження кола інтересів відмічалось у 1 пацієнта з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 6 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 1 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованою із гіперінсулінізмом та у 3 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (36,7% осіб). Зниження здатності до концентрації уваги виявлено у 2 пацієнтів з піруватдегідро-геназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 11 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 3 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованою із гіперінсулінізмом та у 4 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (66,7% осіб). Зниження затності до узагальнення було у 1 пацієнта з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 5 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 3 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованою із гіперінсулінізмом та у 2 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (36,7% осіб). Виснажливість психічної діяльності була наявна у 2 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, урівноваженою із циклом Корі, у 10 пацієнтів з піруватдегідрогеназною нормотолерантністю, асоційованою із В1-вітамінною недостатністю, у 2 - зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованою із гіперінсулінізмом та у 5 – зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності (63,3% осіб).

Також виявлено, що менший стаж алкоголізації та повільне зростання толерантності в цій групі корелював зі станом піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованою із гіперінсулінізмом, який було діагностовано у 5 (16,7%) пацієнтів.

Проведення дослідження функціонального стану піруватдегідрогеназної системи у пацієнтів другої групи, з більш глибокими порушеннями в когнітивній сфері, шляхом виконання піруватемічного, піруватдегідрогеназного та піруватемічного тестів показало вірогідні відмінності показників вуглеводного обміну від даних контрольної групи. У 5 (8,3%) хворих діагностовано стан компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 18 (30,0%) хворих – піруватде-гідрогеназну гіпотолерантність із В1-вітамінною недостатністю, у 14 (23,4%) хворих – компен-сований піровиноградний діабет, у 23 (38,3%) хворих – піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю.

При аналізі зв’язків між ознаками когнітивних порушень та станами гормональної регуляції вуглеводного обміну у пацієнтів другої групи було встановлено, що зниження фіксаційної памяті спостерігалось у 1 пацієнта зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 10 пацієнтів з піруватдегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 11 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 18 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (66,7% осіб). Зниження репродуктивної памяті виявлено у 3 пацієнтів зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 12 пацієнтів з піруватдегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 12 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 19 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (76,7% осіб). Звуження кола інтересів спостерігалось у 2 пацієнтів зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 16 пацієнтів з піруват-дегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 14 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 23 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (90,2% осіб). Зниження здатності до концентрації уваги встановлено у 4 пацієнтів зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 15 пацієнтів з піруватдегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 12 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 21 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (90,0% осіб). Зниження здатності до узагальнення було у 1 пацієнта зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 9 пацієнтів з піруватдегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 9 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 16 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (58,3% осіб). Виснажливість психічної діяльності відмічено у 2 пацієнтів зі станом компенсованої піруватдегідрогеназної гіпотолерантності, у 7 пацієнтів з піруватдегідрогеназною гіпотолерантністю із В1-вітамінною недостатністю, у 11 пацієнтів був компенсований піровиноградний діабет, а у 23 - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю (71,7% осіб).

Таким чином, з наростанням та поглибленням когнітивного дефіциту зростає недостатність функціонування піруватдегідрогеназної системи із дисрегуляцією гліколізу та глюконеогенезу.

Серед пацієнтів третьої групи з вираженим когнітивним дефіцитом у 2 (8,0%) осіб діагностовано піруватдегідрогеназну гіпотолерантність із В1-вітамінною недостатністю, у 4 (16,0%) осіб – компенсований піровиноградний діабет, у 11 (44,0%) осіб – піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю, у 8 (32,0%) – загальну гіпотолерантність. Проаналізовано співвідношення між діагностованими станами гормональної регуляції вуглеводного обміну і варіантами алкогольної деградації.

Серед пацієнтів з ейфоричним варіантом алкогольної деградації у 6 (24%) був діагностований піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю, а у 2 (8%) – стан загальної гіпотолерантності. При амнестичному типі деградації розподіл станів гормональної регуляції був наступний: ПДГ-гіпотолерантність із В1-вітамінною недостатністю відмічалась у 2 (8%) пацієнтів, піровиноградний діабет компенсований - у 3 (12%) осіб, піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю - у 3 (12%) осіб, а стан загальної гіпотолерантності – у 1 (4%) особи. У 1 (4%) пацієнта з аспонтанним типом алкогольної деградації був піровиноградний діабет компенсований, у 2 (8%) - піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю, а у 5 (20%) - стан загальної гіпотолерантності. Отже, при поглибленні когнітивних порушень, стан піруватдегідрогеназної системи характеризується вираженою недостатністю зі зміщенням показ-ників в бік піровиноградного діабету із В1-вітамінною недостатністю та стану загальної гіпото-лерантності.

З метою вивчення особливостей динаміки показників вуглеводного обміну до впливу тимостабілізаторів, препаратів нейрометаболічної дії та гепатопротекторів кожна з досліджуваних груп хворих з когнітивними порушеннями при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживанням алкоголю була розділена на 3 підгрупи, та отримувала один з наступних препаратів: карбамазепін, інстенон, гепа-мерц (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл досліджуваних хворих на підгрупи в залежності від лікування

Групи хворих	Кількість хворих, які отримували препарат
Карбамазепін	Гепа-мерц	Інстенон
І	11 25,6%	7 23,3%	12 28,6%
ІІ	25 58,1%	17 56,7%	18 42,8%
ІІІ	7 16,3%	6 20%	12 28,6%
Разом	43 100%	30 100%	42 100%

Підгрупи були співмірними за основними клінічними характеристиками.

Карбамазепін застосовувався у вигляді таблеток по 0,2 г в середній добовій дозі 0,3 – 0,6 г . Прийом препарату здійснювався 3 рази на добу.

Інстенон призначався у вигляді драже-форте по 1 драже тричі на добу. Гепа-мерц хворі отримували у формі грануляту по 5 г грануляту (1 пакетик), розчинений в 200 мл рідини 3 рази на добу. Тривалість лікування становила один місяць.

Отримані результати свідчать про виражений вплив препаратів гепа-мерц та інстенон на піруватдегідрогеназну систему при недостатності її функціонування, яка проявляється зниженням активності піруватдегідрогенази капілярної крові, підвищенням рівня пірувату крові на 120-й хвилині глюкозотолерантного тесту. Нормалізація показників вуглеводного обміну при терапії гепа-мерцем виявлена у хворих зі станом компенсованого піровиноградного діабету, піровиноградного діабету з В1-вітамінною недостатністю та станом компенсованої піруватде-гідрогеназної гіпотолерантності.

Виявлено, що інстенон в більшій мірі впливає на стан гіпертолерантності, асоційованої із гіперінсулінізмом, зменшуючи при цьому показники піруватдегідрогеназної активності крові (на 18,5%) та підвищуючи рівень пірувату на 120-й хвилині глюкозотолерантного тесту (на 23,5%). Також відмічено вірогідний вплив препарату на збільшення піруватдегідрогеназної активності крові при піровиноградному діабеті з В1-вітамінною недостатністю та зменшення рівня пірувату при цьому.

Менш чутливими до дії препаратів гепа-мерц та інстенон виявилися показники пірувату та піруватдегідрогеназної активності при стані загальної гіпотолерантності, що може свідчити про необхідність більш тривалого підтримуючого лікування цієї групи хворих. Аналіз результатів дослідження не виявив статистично достовірного впливу карбамазепіну на показники вуглеводного обміну у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю.

Для оцінки терапевтичних ефектів при лікуванні тимостабілізаторами, препарами нейрометаболічної дії та гепатопротекторами використовувалися шкала загального клінічного враження, психофармакотерапевтичний метод.

Згідно із даними патопсихологічного дослідження по тесту “запамятовування 10 слів” були отримані наступні результати. У пацієнтів, які приймали карбамазепін, показники запамятовування та відтворення покращились в середньому на 10,6%. В групі хворих, які отримували інстенон, відмічалося покращення цих показників на 19,9%, а у хворих, яким призначався гепа-мерц, - на 20,7%.

Результати методики “таблиці Шульте” свідчать про позитивний вплив препаратів інстенон та гепа-мерц на процеси уваги. Покращення показників концентрації, стійкості уваги та процесів виснажливості у цих пацієнтів спостерігалося на 15,43% та 14,60% відповідно. При лікуванні карбамазепіном ці показники збільшилися в середньому на 11,23%.

Результати методики Е.Крепеліна у пацієнтів, що приймали карбамазепін, показали збільшення показників розумової працездатності на 15,45%. При цьому збільшився період активної праці, зменшились показники виснажливості процесу уваги на 12, 67%. При лікуванні інстеноном та гепа-мерцем розумова працездатність збільшилася на 17,16% та 19,02% відповідно. При цьому в процесі дослідження зберігалась стабільність функції уваги без різких періодів виснажливості.

Статистично вірогідне покращення сумарних показників, які оцінюють вираженість когнітивних порушень у хворих з алкогольною залежністю, відмічалось на 30-й добі терапії. Так, до лікування вираженість розладів мнестичної сфери становила 2,40,14 балів, розладів уваги – 2,20,24балів, виснажливість психічних процесів становила 1,70,32балів, зниження працездатності – 2,00,26 балів. Після лікування інстеноном та гепа-мерцем вираженість розладів мнестичної сфери становила 1,70,11 балів (р0,05) та 1,50,09 балів (р0,05) порівняно з оцінкою до початку терапії, вираженість розладів уваги – 1,40,21 балів (р0,05) та 1,30,17 балів (р0,05), зниження працездатності – 1,10,18 балів (р0,05) та 1,20,31балів (р0,05), виснажливість психічних процесів - 1,00,19 балів (р0,05) та 0,80,28 балів (р0,05) відповідно.

В цілому слід відмітити позитивний вплив препаратів інстенон та гепа-мерц на когнітивну сферу, що дозволяє стимулювати пацієнта до соціальної діяльності.

Таким чином, результати дослідження вказують напрямок лікування хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю з урахуванням динаміки показників функціонального стану піруватдегідрогеназної системи та циклу Корі, які можуть бути використані в якості маркерів контролю ефективності патогенетичної корекції когнітивних порушень. Застосування тимостабілізаторів, препаратів нейрометаболічної дії та гепато-протекторів дає вагомі результати в процесі відновлення вищих психічних функцій та, сприяючи зменшенню когнітивного дефекту, може бути додатковим резервом терапії у даного контингенту хворих.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з когнітивними порушеннями при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання алкоголю шляхом визначення і врахування при терапії цих хворих клініко-біохімічних закономірностей, що відображають співвідношення вираженості когнітивних розладів та рівня порушень вуглеводного метаболізму.

2. Встановлено клінічні особливості когнітивних порушень в залежності від перебігу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю від незначних змін у протіканні пізнавальних процесів, зниження здатності до концентрації уваги, виснажливості психічної діяльності та недостатності репродукційного компоненту пам’яті при синдромі залежності від алкоголю, до більш виражених порушень у формі когнітивного дефіциту із зниженням фіксаційного та репродукційного компонентів пам’яті, звуженням кола інтересів, зниженням здатності до узагальнення при наявності в структурі захворювання алкогольних психозів, та до стійких та визначаючих подальший прогноз захворювання змін психоорганічного характеру у вигляді зниження всіх ознак інтелектуально-мнестичної функції, втратою здатності до абстрагування та узагальнення, неспроможністю виділити суттєві ознаки та конкретно – ситуаційним характером асоціацій при амнестичному синромі, деменції та іншому стійкому когнітивному розладі, які виникли внаслідок вживання алкоголю.

3. У хворих з синдромом залежності від алкоголю виявлені наступні особливості функціонального стану піруватдегідрогеназної системи та циклу Корі: в 3 рази збільшується компенсована гіпотолерантність (23.3%) по відношенню до контрольної групи (6,7%) р<0,05, в 6 разів збільшується піруватдегідрогеназна нормотолерантність, асоційована із В1-вітамінною недостатністю (6,7% та 43,3% відповідно, р<0,05), що свідчить про недостатність функціонування піруватдегідрогеназної системи та вказує на дисрегуляцію гліколізу та глюконеогенезу. У хворих, які перенесли гострі алкогольні психози, аналіз параметрів активності піруватдегідрогеназної системи у порівнянні з даними контрольної групи вказує на наявність істотної піруватдегідрогеназної недостатності та порушення гормональної інтеграції процесів гліколізу та глюконеогенезу у вигляді виникнення станів піровіноградного діабету з В1-вітамінною недостатністю (38,3%), компенсованого піровіноградного діабету (23,4%), піруватдегідрогеназної гіпотолерантності із В1-вітамінною недостатністю (30,0%). Найбільш значні зміни в станах гормональної регуляції вуглеводного обміну виявлені у хворих з амнестичним синромом, деменцією та іншим стійким когнітивним розладом, які виникли внаслідок вживання алкоголю. Аналіз даних показників свідчить про наявність прихованої інсулінової недостатності і діабетичну спрямованість вуглеводного метаболізму у даної групи хворих. Так, піровиноградний діабет із В1-вітамінною недостатністю виявлено у 44,0% осіб, стан загальної гіпотолерантності – у 32,0%, піровиноградний діабет компенсований – у 16,0%, а піруватдегідрогеназна гіпотолерантність із В1-вітамінною недостатністю – лише у 8,0%осіб.

4. Доведено, що з наростанням та поглибленням когнітивних розладів зростає недостатність функціонування піруватдегідрогеназної системи та дисрегуляція гліколізу та глюконеогенезу. При вираженому когнітивному дефіциті стан піруватдегідрогеназної системи характеризується зміщенням показників в бік піровиноградного діабету із В1-вітамінною недостатністю та загальної гіпотолерантності.

5. Такі показники функціонального стану піруватдегідрогеназної системи та циклу Корі, як рівень пірувату у капілярній крові через 2 години після вуглеводного сніданку, піруватдегідрогеназна активність капілярної крові через 2 години після вуглеводного сніданку, сумарний вміст a-кетокислот у нічній порції сечі та сумарний вміст a-кетокислот у 2-годинній порції сечі після вуглеводного сніданку, можуть бути використані в якості маркерів контролю ефективності терапії при лікуванні когнітивних порушень у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю.

6. Встановлено позитивний вплив препаратів інстенон та гепа-мерц на когнітивну сферу із нормалізацією показників вуглеводного обміну в досліджуваних групах. Так, гепа-мерц здійснює активізуючий вплив на піруватдегідрогеназну систему хворих з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що проявляється у підвищенні активності піруватдегідрогенази крові та зниженні рівня пірувату на 120-й хвилині глюкозотолерантного тесту. Інстенон впливає на стан піруватдегідрогеназної гіпертолерантності, асоційованої із гіперінсулінізмом, зменшуючи при цьому показники піруватдегідрогеназної активності крові та підвищуючи рівень пірувату.

Також відмічено вірогідний вплив препарату на збільшення піруватдегідрогеназної активності крові при піровиноградному діабеті з В1-вітамінною недостатністю.

7. Застосування піруватдегідрогеназного, піруватемічного та піруватуричного тестів на толерантність до глюкози дозволило диференційовано використовувати патогенетичні методи терапії когнітивних порушень у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, що сприяло зменшенню клінічних проявів та покращенню біохімічних показників і дало змогу прогнозувати якість та тривалість ремісії, а також рівень соціальної реадаптації у даного контингенту осіб.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петрина Н.Ю. Порушення вуглеводного обміну при алкогольній залежності та алкогольних психозах //Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.10, Вип.2 (31). - С.192-194.

2. Влох І.Й, Животовська Л.В., Степаненко Л.В. Петрина Н.Ю.Досвід комплексної терапії при алкогольному та наркоманійному абстинентному синдромах // Архів психіатрії. - К., 2001. – Вип.3 (26). - С. 87-89.

3. Влох І.Й., Петрина Н.Ю., Животовська Л.В., Городиловський Ю.Й. Лікування алкоголь-ного абстинентного синдрому препаратами фінлепсин (карбамазепін) та тіапридал (тіаприд) //Український вісник психоневрології. – 2001. – Т.9, вип. 4 (29). – С.70-71.

4. Влох І.Й., Петрина Н.Ю., ВдовиченкоВ.І., Ковальчук Я.С Порівняльна характеристика препаратів “Гепа-Мерц” та “Ессенціале” при лікуванні хворих на алкоголізм з ураженням печінки алкогольного ґенезу // Український вісник психоневрології. – 2002. - Т.10, вип. 3 (32). – С.62-63.

5. Петрина Н.Ю., Животовська Л.В., Петрашко Л.Я., Тхір І.С. Патогенетична роль біохімічних порушень у формуванні та розвитку алкогольної залежності //Архів психіатрії. - 2006. - Т.12, №1-4 (44-47). – С. 103-105.

6. Panas A., Tys S., Rakhman L., Pushkaryov D., Petryna N. Peculiarities of carbo-hydrates metabolism in patients with alcoholism and alcoholic psychoses // Psychiatria Danubina: Abstracts from the 19-th Danube symposion of Psychiatry: - Linz, 2000. - Vol.12, №1-2. – P.155-156.

7. Влох І.Й., Животовська Л.В., Нечипоренко І.В., Добжанська А.В., Петрина Н.Ю. Методика застосування препарату “Гепа-Мерц” в комплексному лікуванні хворих на алкоголізм та наркоманію // Інформаційний лист № 34-2001 – Вип.1. “Психіатрія” - 2 с.

АНОТАЦІЯ

Петрина Н.Ю. Діагностика та корекція когнітивних порушень у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16- психіатрія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена актуальній проблемі діагностики та лікування когнітивних порушень з урахуванням змін функціонування піруватдегідрогеназної системи і циклу Корі при розладах психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Встановлено клінічні особливості когнітивних порушень в залежності від перебігу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю.

Доведено, що з наростанням та поглибленням когнітивних змін виникає недостатність піруватдегідрогеназної системи та відбувається дисрегуляція гліколізу та глюконеогенезу. Запропоновано використання показників функціонального стану піруватдегідрогеназної системи та циклу Корі в якості маркерів контролю ефективності терапії. Виявлено позитивний вплив препаратів нейрометаболічної дії та гепатопротекторів на когнітивну сферу із нормалізацією показників вуглеводного обміну у пацієнтів досліджуваних груп, що створило додатковий ресурс в процесі відновлення вищих психічних функцій та дозволило оптимізувати лікування даного контингенту хворих.

Ключові слова: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, когнітивні порушення, піруватдегідрогеназна система, цикл Корі, вуглеводний обмін, лікування.

АННОТАЦИЯ

Петрина Н.Ю. Диагностика и коррекция когнитивных нарушений у больных с психическими и поведенческими расстройствами вследствии употребления алкоголя. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16- психиатрия. – Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена актуальной проблеме диагностики и лечения когнитивных нарушений с учетом изменений функционирования пируватдегидрогеназной системы и цикла Кори у больных с психическими и поведенческими расстройствами вследствии употребления алкоголя.

Для исследования использовались клинико-психопатологические, патопсихологические, лабораторно-биохимические и статистические методы.

В процессе исследования было обнаружено, что при психических и поведенческих расстройствах вследствии употребления алкоголя с наростанием когнитивного дефицита возникает и прогрессирует недостаточность пируватдегидрогеназной системы и происходит нарушение процесса гормональной интеграции гликолиза и глюконеогенеза в цикле Кори. У больных с синдромом зависимости от алкоголя в 3 раза увеличивается компенсированая гипотолерантность (23.3%) в сравнении с показателями контрольной группы (6,7%) р<0,05, в 6 раз увеличивается пируватдегидрогеназная нормотолерантность, ассоциированная с В1-витаминной недостаточностью (6,7% та 43,3% соответственно, р<0,05). У больных, перенесших острые алкогольные психозы, возникают состояния пировиноградного диабета с В1-витаминной недостаточностью (38,3%), компенсированого пировиноградного диабета (23,4%), пируватде-гидрогеназной гипотолерантности с В1-витаминной недостаточностью (30,0%). Наиболее значимые изменения в состоянии гормональной регуляции углеводного обмена наблюдаются у пациентов с амнестическим синромом, деменцией и другими стойкими когнитивными расстройствами, которые возникли вследствии употребления алкоголя. Анализ данных показателей свидетельствует про наличие скрытой инсулиновой недостаточности и про диабетическую направленность вуглеводного метаболизма у особ данной группи. Так, пировиноградный диабет с В1-витаминною недостаточностью установлено у 44,0% больных, состояние общей гипотолерантности – у 32,0%, компенсированый пировиноградный диабет – у 16,0%, а пируватдегидрогеназная гипотолерантнось с В1-витаминной недостаточностью – только у 8,0% больных. При выраженом когнитивном дефиците показатели пируватдегидрогеназной системы смещаются в сторону пировиноградного диабета с В1-витаминной недостаточностью и общей гипотолерантности.

В процессе лечения пациентов с когнитивными нарушениями при психических и поведенческих расстройствах вследствии употребления алкоголя доказано положительное влияние препаратов нейрометаболического действия и гепатопротекторов на когнитивную сферу с нормализацией углеводного обмена, что позволяет использовать показатели функционального состояния пируватдегидрогеназной системы и цикла Кори в качестве маркеров контроля эффективности терапии и оптимизировать лечение данного контингента больных.

Ключевые слова: психические и поведенческие расстройства вследствии употребления алкоголя, когнитивные нарушения, пируватдегидрогеназная система, цикл Кори, углеводный обмен, лечение.

THE SUMMARY

Petryna N.Yu. Diagnostic and correction of cognitive disturbances in patients with psychotic and behavioral disorders caused alcohol intake. - Manuscript.

Dissertation for the obtaining the candidate of medical sciences degree in specialty - 14.01.16 – psychiatry.- The Ukrainian scientific research institute of social and forensic psychiatry and narcology, Ministry of Public Health of Ukraine, Kiev, 2007.

Dissertation is devoted to the actual issue of diagnostics and treatment of cognitive disturbances taking into account the changes of functioning of the pyruvatedegydrogenase system and Kory cycle in disorders of mental function and behaviour caused alcohol intake. It was establish the clinical features of cognitive disturbances depending on course of mental and behaviour disorders caused alcohol intake. It was conclude that with growth and deepening of cognitive changes there is insufficiency of the pyruvatedegydrogenase system and dysregulation of glicolise and gluconeogenesis was occur. It was order the use of indexes of the functional state of the pyruvatedegidrogenase system and Kori cycle as markers of therapy efficiency control. It was exposed positive influence of medicaments with nootropic activity and liver protective activity on cognitive sphere with normalization of indexes of carbohydrate metabolism in patients of the researchers groups, and this data created an additional resource in the process of higher mental recovery and allowed to optimize treatment of this contingent of patients.

Key words: psychotic and behavioral disorders caused alcohol intake, cognitive disturbances, pyruvatedegydrogenase system, Kory cyrcle, carbohydrate metabolism, treatment.