Сутність, стадії та логіка розробки бізнес-плану
Київський Національний Економічний Університет
ім. В. Гетьмана
Реферат
на тему:
Сутність, стадії та логіка розробки бізнес-плану
Студентки 2 курсу
6508 спец., 15 гр.,
Одноралової Валерії
Київ 2010
Зміст
Вступ
Поняття бізнес-плану і сфера його застосування
1.1 Сутність бізнес-плану
1.2 Цілі і завдання бізнес- планування
1.3 Принципи складання бізнес- плану
1.4 Структура і зміст бізнес- плану
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Впорядковану схему дій по досягненню певної мети називають «планом», отже, планування є безперервний процес пошуку нових шляхів і методів оптимізації цільових дій за рахунок нових можливостей. Так, керівництво будь-якого підприємства весь час відчуває необхідність вибору. Воно повинне здійснити вибір оптимальної ціни реалізації, величини серії продукції, що випускається, приймати рішення в область кредитної і інвестиційної політики і багато що інше. Щоб забезпечити можливість ухвалення економічно обґрунтованих рішень, на підприємствах проводяться і аналізуються розрахунки альтернативних пропозицій і описуються очікувані результати економічної діяльності. Що правда, керівники багатьох підприємств (особливо невеликих) схильні вважати, що не слід витрачати час на так зване «формальне планування» (тобто детально фіксувати на папері всю схему дій), оскільки економічна ситуація так швидко міняється, що доводиться постійно вносити зміни і доповнення до первинної схеми. Отже, ця частина керівників вважає, що у швидкозмінних економічних умовах достатньо неформального планування, тобто такого планування, при якому все тримається в думці і немає необхідності витрачати час на фіксацію (запис) своїх дій. Проте учені, а також керівники крупних підприємств відносять планування до діяльності вищого порядку і вважають, що формальне планування надає багато користі:
допомагає керівництву підприємства мислити перспективно;
сприяє чіткій координації зусиль, що робляться підприємством;
формує систему цільових показників діяльності для подальшого контролю;
готує підприємство до можливих раптових ринкових змін;
демонструє взаємозв'язок обов'язків всіх посадовців.
Отже, є сенс розробляти план навіть тоді, коли весь час змінюються не тільки зовнішні, але і внутрішні умови реалізації плану, а саме планування перетворюється на безперервне коректування. Планування необхідне, якщо ми хочемо, щоб нормальна діяльність підприємства не була порушена ходом майбутніх подій. Можливість коректування планів повинна поєднуватися з необхідністю адаптації. Адаптація - безперервне пристосування підприємства до умов, що змінюються, - є ключовою проблемою планування.
Бізнес-план це елемент іміджу підприємства. Значно переконливіше виглядає компанія, про яку відомо, як вона розвиватиметься протягом найближчих років. Бізнес-план є невід'ємним елементом існування будь-якого підприємства, більш того, він не існує формально, над цим документом йде постійна робота. Бізнес-планування це творчий процес, що вимагає професіоналізму і мистецтва. Саме сам зміст і характер процесу бізнес-планування створює передумови для ефективної роботи підприємства (організації) і зменшує можливість негативних фінансових результатів.
У більшості економічно розвинених країн само собою зрозуміло, що у кожного підприємства (компанії) повинен бути бізнес-план. Це свідчить про те, що в країнах з ринковою економікою прийнято мати бізнес-план, тому відсутність такого у українських підприємств є в очах іноземних партнерів істотним недоліком, що відображає слабкий рівень менеджменту.
Поняття бізнес-плану і сфера його застосування
1.1 Суть бізнес-плану
Бізнес-план — це документ, в якому дається опис основних розділів розвитку організації на конкурентному ринку з урахуванням власних і позикових фінансових джерел, матеріальних і кадрових можливостей і передбачуваних ризиків, що виникають в процесі реалізації підприємницьких проектів[1].
У плані характеризуються основні аспекти комерційного підприємства, аналізуються проблеми, з якими воно стикається, і визначаються шляхи і методи їх рішення. Тому бізнес-план виступає одночасно як пошукова, науково-дослідна і проектна робота.
Бізнес-план допомагає вирішувати наступні основні проблеми, що виникають при створенні власної справи:
визначити конкретні напрями діяльності підприємства, його цільові ринки і місце на цих ринках;
сформулювати довготривалі і короткострокові цілі бізнесу, стратегію і тактику їх досягнення, а також визначити коло осіб, відповідальних за реалізацію наміченого;
зафіксувати склад і показники товарів і послуг, які будуть запропоновані споживачам, оцінити відповідні виробничі і торгові витрати;
виявити відповідність наявного персоналу підприємства і умов в мотивації його праці вимогам, що пред'являються;
визначити систему маркетингових заходів щодо дослідження ринку, реклами, стимулювання продажів, ціноутворення, каналам збуту і інше;
оптимізувати організуючу структуру управління;
оцінити фінансове положення підприємства і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів, можливості досягнення поставленої мети;
виявити ті труднощі, які здатні перешкодити виконанню бізнес-плану, і накреслити заходи по їх усуненню [3,4].
Отже, бізнес-план — це економічно обґрунтований аналітичний документ, що показує реальність планованої справи. При цьому масштаби планування можуть бути різні: розвиток підприємства, напряму діяльності, нового виду продукції, нової системи оплати праці і т.д.
Бізнес-план є і багатоплановим управлінським інструментом. Він передбачає рішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед підприємством, незалежно від його функціональної орієнтації, зокрема: організаційно-управлінська і фінансово-економічна оцінка стану підприємства; виявлення потенційних можливостей бізнесу, аналіз сильних і слабких його сторін; формування інвестиційних цілей на планований період.
У бізнес-плані обґрунтовуються загальні і специфічні елементи функціонування підприємства в умовах ринку, вибір стратегії і тактики конкуренції, проводиться оцінка фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для досягнення мети підприємства.
Бізнес-план забезпечує об'єктивне уявлення про можливості розвитку виробництва, способи просування товару на ринок, ціни, можливий прибуток, основні фінансово-економічні результати діяльності підприємства, виявляє зони небезпек, пропонує шляхи їх обмеження. Подібний план використовується незалежно від сфери діяльності, масштабів, виду власності, організаційно-правової форми компанії. У ньому знаходять своє рішення як внутрішні завдання, пов'язані з управлінням підприємством, так і зовнішні, обумовлені, зокрема, взаєминами з іншими фірмами і організаціями.
Завдяки бізнес-плану з'являється можливість поглянути на роботу підприємства як би з боку. Сам процес розробки бізнес-плану, що включає детальний аналіз економічних і організаційних питань, постійно спонукає мобілізуватися.
У ринковій економіці бізнес-план є виключно ефективним робочим інструментом як для новостворюваних, так і для діючих компаній у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план спонукає ретельно вивчити кожен елемент передбачуваного ризикового ринкового заходу. Практично завжди в цьому процесі виявиться немало слабких місць і пропусків, усуненню яких не можна не приділити уваги[2].
Бізнес-планування займає все більш істотну частку у веденні підприємництва на сучасному рівні. У діловому світі, що постійно перетворюється, для бізнесу відкривається зараз безліч нових можливостей. Бізнес-планування допомагає не втратити їх і використовувати для перетворення і підвищення ефективності діяльності на ринку.
1.2 Цілі і завдання бізнес-плану
Бізнес-план став принципово новим для української економіки документом. Основною метою його розробки виступає планування господарської діяльності підприємства на найближчий і віддалені періоди відповідно до потреб ринку і наявності необхідних ресурсів. До інших цілей відносяться:
визначення бізнес-планом ступеня життєздатності і майбутньої стійкості підприємства, зниження ризику підприємницької діяльності;
конкретизація перспектив бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників;
забезпечення зовнішніх інвестицій.
Бізнес-план враховує не тільки внутрішні цілі підприємства, але і зовнішні цілі осіб, зацікавленість в участі яких є у підприємця. Головним чином це інвестори. Бізнес-план є документом, що дозволяє оцінити доцільність вкладення грошових коштів (капітал) в проект, що розробляється. Науково обґрунтований бізнес-план є кількісним і якісним орієнтиром як для самого підприємця, так і для його партнерів і кредиторів. Багато банків не говорять про умови кредитування без наявності бізнес-плану [9].
У сучасній практиці бізнес-план виконує наступні функції:
служить основою для розробки стратегії і тактики бізнесу;
дозволяє проводити формування і реалізація планових програм для оцінки потенціалу розвитку нового напряму діяльності, контролювати процеси, що протікають в рамках бізнесу;
привертає ззовні грошові кошти для розвитку або реінжиніринга бізнесу;
привертає до реалізації планів бізнесу партнерів, які здатні вкласти в нього власний капітал або технологію, що є у них.
Бізнес-план, будучи невід'ємною частиною системи планування на підприємстві, є її окремою ланкою і не обмежується яким-небудь одним видом планування. Проте, йому все ж таки властиві у достатній мірі стійкі ознаки відповідно до завдань, що стоять перед ним:
- бізнес-план не може включати весь комплекс загальних цілей підприємства, а лише одну з них, ту, яка пов'язана з інвестиційним процесом (внутрішнім або зовнішнім). Бізнес-план – це завжди інвестиції (розвиток). Немає інвестицій – не може бути і бізнес-плану (на відміну від інших видів планування, наприклад стратегічного);
- на відміну від стратегічного і тактичного плану, бізнес-план має чітко обкреслені тимчасові рамки, після закінчення яких окреслені планом мета і завдання повинні бути виконані;
- у бізнес-плані функціональні складові (план маркетингу, план виробництва та інше) на відміну від всіх інших видів планів, є повноправними, рівноважними частинами структури [11].
1.3 Принципи складання бізнес-плану
Бізнес-план — це документ, на підставі якого інвестор або кредитор складають свою думку про фірму і ухвалюють рішення про надання їй засобів. Тому при складанні бізнес-плану треба, перш за все, уявляти, кому він буде адресований: кредиторові або інвесторові, оскільки у цих двох груп кредиторів різні цілі, а отже, і різні принципи оцінки бізнес-плану. Кредитор, що надає позикові засоби на певний термін, хоче переконатися в тому, що фірма, що кредитується ним, достатньо надійна і він зможе вчасно отримати борг і відсотки, що належать по ньому. Його мало цікавить, які розміри прибутку фірми в цілому, оскільки він зацікавлений лише в тому, щоб отримуваний фірмою прибуток дозволяв їй виплатити основний борг і відсотки по ньому. Крім того, його інтереси охороняє кредитний договір, який гарантує кредиторові першочергове відшкодування позики навіть у разі банкрутства фірми-боржника. Ризики інвестора набагато вищі. У багатьох випадках він навіть ризикує втратити весь свій вкладений капітал. Тому для того, щоб зважитися на такий ризик, інвестор повинен мати перспективу отримання високої норми прибули [16].
Отже, при оцінці бізнес-плану кредитор аналізуватиме діяльність підприємства, перш за все, з погляду його надійності і стійкості, а інвестор — з погляду його прибутковості.
Проте на кого б не був орієнтований план, він повинен легко читатися і бути добре оформленим. Рекомендується, щоб його розміри не перевищували в середньому 40 сторінок, а якщо матеріалів набагато більше, то слід подумати, що винести в додаток. В той же час якщо об'єм бізнес-плану виходить набагато менше 40 сторінок, значить, його укладачі погано знайомі з принципами і технікою підготовки цього документа [21].
Конкуренція між охочими отримати кредит, характерна для сучасної епохи бізнесу, примушує підприємців подумати і про презентабельність документа: зовнішньому вигляді, обкладинці, малюнках, фотографіях і інше. Бізнес-плани підприємств, для опису діяльності яких використовуються складні технічні терміни, повинні включати глосарій термінів для необізнаного читача. Одним з найважливіших принципів складання бізнес-плану є вимога, згідно якій його укладачі повинні орієнтуватися не на товар або послугу, вироблювані їх підприємством, а на вибраний ними ринок і задоволення потреби споживача. Що, наприклад, набуває споживач, купуючи підручники? Він набуває не товар «книги», а знання або шлях до знань. Саме на цьому слід сфокусувати увагу в бізнес-плані. При цьому треба підкреслити, які переваги отримає споживач, набуваючи даного товару або послугу, в порівнянні з придбанням товарів або послуг конкурентів. Чи буде це виграш в часі або в грошах, або потреба буде задоволена більш повно, користуватися товаром буде зручніше або економніше, а надана послуга буде більш комплексною? Якщо є можливість, треба обов'язково підкреслити унікальність, але знову ж таки не товару, а підприємства: володіння патентами і секретами виробництва, наявність на підприємстві людей рідкісних професій або талантів, унікальну вигідність місцеположення і т.п. Принципи оцінки підприємства, що дісталися нам від планової економіки, на перше місце ставили основні фонди: насиченість технікою, її новизну і інше. У ринковій же економіці при оцінці підприємства найпильніша увага приділяється людському чиннику: хто є власником підприємства, з кого складається команда менеджерів, який їх професійний рівень, яка мотивація їх діяльності і чому, нарешті, вони зібралися разом на даному підприємстві. Це і є ті питання, які потенційний інвестор в першу чергу задає собі, починаючи працювати з бізнес-планом, що зацікавив його. Прямі і непрямі вказівки на високу ефективність персоналу менеджерів підприємства повинні з'являтися не тільки в спеціальному розділі, але і, в міру можливості, в інших розділах бізнес-плану. Якщо підприємець береться за складання бізнес-плану, то він зобов'язаний показати в нім реалістичну, підкріплену розрахунками картину того, чого може досягти підприємство при відповідному фінансування. Бізнес-план повинен переконати кредиторів в поворотності кредитів, виплаті відсотків в необхідні терміни і обіцяти їм першокласні гарантії, а інвестора — переконати у високому прибутку на вкладений капітал і її отриманні в можливо короткі терміни [8].
1.4 Структура і зміст бізнес-плану
Опис фірми
Для кредиторів важливо отримати якомога більше відомостей про підприємство (фірму), тому вони виявляють велику цікавість до його (її) історії. Їх, як правило, цікавить все: чи почали підприємці нову діяльність або ж купили готове підприємство (фірму), чи розширюють вони виробничу діяльність або відбрунькувалися від крупнішої материнської фірми. Повинні бути вказані статус фірми (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і т. п.), дата і місце, підстави (реєстрації) фірми, її власники і управлінський персонал зі всіма змінами перерахованих позицій за останні п'ять років. Вітається навіть виклад досягнень і аналіз помилок (зрозуміло, поправних) фірми за весь або осяжний період її діяльності [15].
Опис бізнесу
На початку основного розділу бізнес-плану дається короткий опис бізнесу: напрями діяльності (виробництво, торгівля, послуги); стан галузі в цілому, і як дана фірма вписується в галузь, і яке місце в ній займає; хто є споживачем результатів діяльності фірми; чи є бізнес сезонним, чи орієнтований він на виробництво невеликої кількості високоякісних товарів (послуг) або на масове виробництво дешевих. Тут же зазвичай стисло висловлюються цілі бізнес-плану: які кошти хоче отримати підприємець, на які цілі і в які терміни, яка очікується прибуток від вкладень.
Укладач плану повинен пояснити, чому він упевнений в успіху фірми і її прибутковості. Цей розділ дає ще один шанс звернути увагу інвесторів на найпривабливіші риси даного конкретного підприємства (фірми).
Опис товару або послуги
У цьому маленькому, але важливому розділі підприємець повинен розповісти про продукцію свого підприємства (фірми): описати її фізичні властивості, пояснити, які потреби задовольняють його товари або послуги, що відрізняє даний товар або послугу від інших, що є на ринку, які його (її) переваги і недоліки і що виграє споживач, набуваючи саме цього товару або послуги. Важливо вказати в даному розділі, яку інтелектуальну власність має в своєму розпорядженні підприємець: патенти, ліцензії, секрети виробництва.
Інвестор відчує інтерес до підприємства (фірмі), якщо побачить, що вироблюваний ним (нею) товар або послуга мають унікальні властивості, наприклад істотні переваги в ціні або споживчих якостях. Такі переваги позначаються в світовій комерційній практиці спеціальним терміном «унікальність товару». Якщо таких переваг немає, то це великий мінус для підприємства (фірми) і укладачам бізнес-плану слід поклопотатися про їх розробку.
Виробничий (організаційний) план
Основною метою складання виробничого плану є доказ потенційним партнерам здатності підприємства (фірми) якісно і в строк виготовлювати товар (послугу), тобто ефективності підприємства (фірми). Було б помилкою вважати, що інвестори на слово повірять обіцянкам, що навіть документуються, повернення грошей з прибутком. Насправді будь-який серйозний інвестор особисто вивчає і оцінює організацію виробництва на підприємстві (фірмі), управлінські методи і управлінський персонал.
Але ступінь інтересу стороннього вкладника несумірний з цікавістю власника підприємства (фірми). Тому роль виробничого плану в бізнес-плані залежить від орієнтації останнього або на зовнішніх інвесторів, або на внутрішні потреби. Залежно від цього виробничий план може бути схемним або розгорненим.
Ступінь деталізації виробничого плану пов'язаний також з характером виробництва: чим вище технологічна складність виробничих процесів, тим докладніше виробничий план.
Зазвичай виробничий план включає розділи з описом технології виробництва, ресурсів підприємства (фірми) і менеджменту.
Технологія виробництва
У цьому розділі укладачі бізнес-плану розповідають про процес розробки продукту (товару, послуги або технології), особливо нового, і його результатах у вигляді отриманих патентів, ліцензій, товарних знаків. Тут же можна розповісти про підрозділ підприємства, що займається розробкою нових товарів і технологій, і навіть про окремих винахідників — авторів цікавих розробок. Можна також описати виробничий процес: послідовність операцій, особливості виробництва (екологічність, безпека, екстремальні умови), структуру витрат виробництва, перспективу їх зниження і організацію сервісу. Зовнішні чинники, що роблять вплив на виробничу діяльність. До їх числа відносяться: доступ до економічних ресурсів, постачальники, клієнти, зміни в технології, а також зміни у державному і місцевому законодавстві.
Ризики
У цьому розділі підприємець показує інвесторові, наскільки його бізнес ризикований і які заходи прийняті по захисту від ризиків. Для цього дається повний ранжируваний перелік ризиків, властивих даній галузі бізнесу, визначається вірогідність кожного з них, дається оцінка збитків у разі їх настання, встановлюється допустимий рівень збитків, нижче за який ризики не приймаються до уваги, і визначаються організаційні заходи по профілактиці і нейтралізації ризиків. Перераховуються також всі види страховок з вказівкою назв страхових компаній, номерів страхових полісів, термінів і умов страховки.
Ресурси
Як правило, в бізнес-планах розглядаються матеріальні і людські ресурси підприємства.
До матеріальних ресурсів (фондам) відносяться виробничі приміщення, транспортні засоби, машини і устаткування, сировина і матеріали, запаси готової продукції. У контексті бізнес-плану розглядаються місцеположення підприємства, наявність транспортної і комунікаційної інфраструктур, виробничі площі, кількість і технічний рівень устаткування.
Найбільшу цікавість для кредиторів і інвесторів представляє аналіз людських ресурсів, і перш за все управлінського апарату. Цей розділ розкриває зацікавленим особам, хто персонально стоїть за даним бізнесом. Багато інвесторів починають своє знайомство з бізнес-планом саме з цього розділу, вважаючи, що, як би принадні не були ідеї, викладені в документі, успіх підприємства залежатиме від того, хто їх утілює в життя.
Менеджери/власники
У цьому розділі не тільки поіменно перераховується весь управлінський персонал, але і пояснюється, чому ці люди зібралися разом, яка мотивація їх спільної діяльності. Окремо розглядаються такі групи, як: активні інвестори, що надали підприємству капітал, консультації або експертизу; співробітники на ключових постах (директори по виробництву, маркетингу, кадрам, фінансам і інші.); юрисконсульт; члени Ради директорів, в число яких крім власних директорів зазвичай включають відомих в кругах бізнесу діячів; консультантів з інших фірм, зокрема юридичних, банків, бірж, університетів і т.п. [15]
Організаційна схема управління підприємством показує, як взаємодіють служби, хто і чим займається, як здійснюються координація і контроль за різними видами діяльності. Банкіри і інвестори обертають на цю особливу увагу, оскільки із-за організаційної плутанини нерідко терплять крах навіть самі багатообіцяючі проекти. У малих підприємств, тільки починаючих свою комерційну діяльність, організаційна структура, природно, нескладна, але і в ній повинні бути закладені основи для її подальшого зростання і ускладнення. У будь-якому випадку повинна бути забезпечена тісна зв'язка між розробкою організаційної схеми і рештою частин бізнес-плану: у схемі повинні знайти віддзеркалення стратегія і методи, викладені в інших розділах. Кадрова політика і стратегія повинні дати уявлення про філософію, якою керується фірма при вирішенні кадрових питань, що в значній мірі визначає обличчя фірми, оскільки робить вплив на її довготривалу ефективність. Тут розглядаються умови підбору і найму персоналу, розміри і структура винагороди і інші форми стимулювання персоналу, включаючи участь в прибутках.
Маркетинговий план
У цьому розділі фірмі необхідно роз'яснити потенційним партнерам, як вона має намір впливати на ринок і споживача, щоб забезпечити збут своєї продукції. Залежно від товару, регіону, розміру бізнесу і інших чинників маркетинг-план може виглядати по-різному, але, як правило, в нім містяться наступні розділи: маркетингова стратегія; аналіз ринку; ціноутворення, система просування товару.
Маркетингова стратегія
Цей розділ повинен будуватися виходячи з самого поняття маркетингової стратегії, що означає планування і організацію сил і засобів підприємства (фірми) і використання їх в найбільш вигідних і перспективних напрямах. У цьому розділі підприємець деталізує цілі маркетингу з продажу конкретних товарів (послуг), визначає ринки, на які його підприємство (фірма) орієнтуватиметься, основні сегменти ринків по кожному окремому виду товарів/послуг, тактику конкурентної боротьби, бюджет маркетингу і т.д. Після цього визначається конкретна маркетингова стратегія для досягнення сформульованої мети.
Аналіз ринку
Цей розділ повинен починатися з аналізу стану галузі, до якої відноситься дане підприємство (фірма). Хороший аналіз галузі виявляє основних конкурентів і показує гостроту конкуренції, сильні і слабкі сторони конкурентів, а також їх передбачувану дію на дане підприємство (фірму). Результати порівняльного аналізу конкурентів часто бувають представлені у вигляді таблиць або діаграм. Іноді специфіка ринку дозволяє на основі аналізу не тільки виявити справжніх конкурентів, але і дати прогноз розвитку конкуренції в майбутньому. Крім конкурентів на розвиток ринку роблять вплив і інші зовнішні чинники, такі як державне регулювання, політика постачальників, політичне положення в країні і громадська думка. Якщо якийсь з цих чинників грає для даного виробництва особливо важливу роль, то його слід розглянути докладним чином. Тут також може бути розрахований передбачуваний об'єм продажів підприємства (фірми), при цьому окремо по періодах з урахуванням сезонності продажів; товарам і послугам; групам споживачів. По кожному з вказаних критеріїв доцільно розрахувати частку ринку і зробити не один, а декілька варіантів розрахунків і прогнозів: консервативний, найбільш вірогідний і оптимістичний.
Ціноутворення
При аналізі ціноутворення в бізнес-плані розглядається загальний підхід фірми до цінової політики, її цінова стратегія. Найбільш поширені варіанти зазвичай включають принцип ціноутворення залежно від якості продукції — чим вище якість, тим вище ціна; витрат виробництва — чим вони нижчі, тим відповідно нижче ціна; цін конкурентів.
Будь-яка фірма, що претендує на залучення зовнішнього фінансування, повинна провести попереднє дослідження щодо можливої реакції споживачів на підвищення або пониження ціни (розрахувати еластичність попиту за ціною), а також розглянути комплекс заходів, які слід прийняти у разі зміни цін конкурентів. При визначенні цінової стратегії зазвичай виходять з цілей фірми, тому для різних фірм або різних стадій життєвого циклу товару цінова політика може і повинна бути різною. При виході на нові ринки для залучення покупців встановлюються занижені ціни. Новий товар добре відомої фірми, навпаки, може претендувати на вищі гени протягом періоду, коли він знаходиться поза конкуренцією. Ціна може бути підпорядкована досягненню абсолютно конкретного завдання, вираженій в конкретній цифрі норми прибутку або термінів окупності витрат і т.д.
Система просування товарів/послуг
Сюди відносяться розробка оптимальних схем логістики (питання транспортування і складування), створення каналів збуту (магазинів, фірм-посередників, дилерської мережі) і методів стимулювання продажів, організація післяпродажного обслуговування, рекламна кампанія і формування громадської думки. При описі методів стимулювання продажів підприємець повідомляє майбутніх інвесторів, що є його фірмовим стилем, чи використовує він товарний знак, чи організовує ярмарки і виставки, чи здійснює продаж в розстрочку і інше. В області післяпродажного обслуговування в бізнес-плані повинні бути викладені схема гарантійного обслуговування, приведені розрахунки середньої вартості ремонту і запасних частин, а також середні терміни ремонту. Щодо рекламної кампанії фірми треба повідомити в плані, скільки коштів виділяється на рекламу, які види реклами використовуються фірмою і чи є зв'язок між витратами на рекламу і прибутком фірми.
Фінансовий план
Тут ми підійшли до самого, ймовірно, складному розділу бізнес-плану.
У фінансовому плані все викладене в попередніх розділах словами знаходить цифровий вираз, що дозволяє оцінити вигідність підприємства (фірми) в конкретних категоріях ефективності.
Фінансовий план, як ніякий інший розділ бізнес-плану, важливий не тільки для потенційних інвесторів, але і для внутрішнього використання, тому слід відноситися з особливою ретельністю до його складання і постійно його оновлювати. Фінансові аспекти вимагають особливих знань, перш за все знань бухгалтерського обліку і аналізу, тому для його підготовки, якщо підприємство (фірма) настільки мало, що у нього (її) немає свого бухгалтера (фінансової служби) або він (вона) недостатньо кваліфікований, часто запрошуються фахівці з фірм по бухгалтерському обліку і фінансовому менеджменту. У зарубіжній практиці склалися достатньо чітко формалізовані вимоги до підготовки фінансового плану, які включають певний набір фінансових планових і звітних документів і розрахунок беззбиткової діяльності підприємства (фірми). На жаль, українська система бухгалтерського обліку і аналізу відрізняється від систем, прийнятих в більшості зарубіжних країн (хоч і між системами різних країн існують деякі відмінності), проте, перехід, що почався в Україні, на міжнародну систему обліку повинен спростити взаєморозуміння в багатьох питаннях бізнесу, включаючи підготовку бізнес-планів. Багато українських банків вже повністю перейшли на нову систему, інші знаходяться на підході до неї. [14]
У справжньому дослідженні будуть приведені вимоги до складання фінансового розділу бізнес-плану виходячи з міжнародних вимог.
До планових і звітних форм, згаданих вище, відносяться:
оперативні плани (звіти) за кожен період і по кожному товару і ринку;
плани (звіти) про доходи і витрати по виробництву товарів/послуг, які показують, чи отримує підприємство (фірма) прибуток або терпить збитки від продажу кожного з товарів;
план (звіт) про рух грошових коштів показує надходження і витрачання грошей в процесі виробничої діяльності підприємства(фірми);
балансовий звіт, що підводить підсумок діяльності.
Важливим елементом фінансового плану є аналіз беззбиткової комерційної діяльності підприємства (фірми), який може бути проведений двома способами: з використанням формули або за допомогою побудови графіка.
Докладний аналіз коефіцієнтів, що розраховуються на основі фінансових документів, які приводяться у фінансовому розділі бізнес-плану, і методика їх розрахунку викладені в спеціальній літературі по підготовці бізнес-план [18].
Висновок
Сучасні темпи зміни і нарощування об'ємів знань настільки великі, що планування є єдиним шляхом реального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Планування забезпечує також основу для ухвалення ефективних управлінських рішень. Коли відомо, чого організація хоче досягти, легше знайти найбільш відповідні дії. Планування сприяє зниженню ризиків при ухваленні рішень. Ухвалюючи обґрунтовані планові рішення, керівництво зменшує ризик помилок, обумовлених помилковою або недостовірною інформацією про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування служить для формулювання і досягнення ключової мети в рамках організації.
Але помилковим було б розглядати складений бізнес-план якраз і назавжди задану стратегію діяльності. При використанні жорстко зафіксованих параметрів може легко бути втрачена актуальність конкретної розробки. Бізнес-планування дозволяє продумувати нові варіанти поведінки бізнесу на основі проаналізованих сценаріїв. Тому універсальних рекомендацій немає і бути не може. Бізнес-план, мабуть, єдиний офіційний документ, що допускає таке велике варіювання в своєму складанні і застосуванні. Для будь-якого бізнес-плану обов'язковими, на думку більшості авторів, є тільки план маркетингу, план виробництва, фінансовий і організаційний плани, при цьому останній винен пронизувати всі перераховані розділи. У всьому іншому кожен бізнес-план залежить від величезної кількості чинників, основною з яких – сам підприємець, з його цілями, професіоналізмом і спрямованістю на успіх. При цьому важливо пам'ятати, що планування саме по собі не гарантує успіху, але воно може забезпечити немало важливих і сприятливих чинників для його досягнення.
Список використаної літератури
Акіліна О.В., Пасічник В.Г. Основи підприємництва (навчально-методичний комплекс): Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. – 176 с.
Баринов В.А. Бизнес-планирование: Учеб. пособие. — М.: ФОРУМ; ИНФРА-М, 2003. – 419 с.
Барроу Колін, Барроу Пол, Браун Роберт. Бізнес-план. – К.: Знання, 2002. – 286с.
Воронкова Т.Є. Бізнес-планування. К: Київський ін-т інвестиційного менеджменту, 2001. – 176 с.
Должанський І.З., Загорна Т.О. Бізнес-план: технологія розробки: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2006. – 384 с. .
Зарубинский В.М. Бизнес-планирование развития предприятия (фаза планирования) //Финансовый менеджмент, 2005. - №1. – С.41-57.
Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 320 с.
Петров К.Н. Как разработать бизнес-план. Практическое пособие с примерами и шаблонами – М.: Диалектика, 2006 г. – 336 с.
Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Дерев'янко О.Г. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. посіб. — 2-ге вид., допов. — К.: КНЕУ, 2002. – 379 с.
Сергеев А.А. Экономические основы бизнес-планирования. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 462 с.
Тарасюк Г.М., Бізнес-план: розробка, обгрунтування та аналіз:Навч. посібник.– Ж.:ЖДТУ, 2006.– 420с.