Логістика закупки молока на ТОВ "Брусилівський маслозавод"

Курсова робота

На тему

Тема: Логістика закупки молока на ТОВ «Брусилівський маслозавод»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи логістики закупки

1.1. Поняття, основні завдання та функції логістики

1.2 Закупівельна логістика

1.3 Замовлення і складування матеріалів

Розділ 2. Сучасний стан логістичної та фінансово-економічної системи на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод»

2.2 Аналіз логістики на підприємстві

Вступ

Актуальність теми дослідження. Логістика – це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання матеріальних, інформаційних потоків у просторі та часі з метою оптимізації витрат на шляху від їх первинного джерела до кінцевого споживача.

Історія логістики сягає в глибоку давнину, але незважаючи на це, вона молода та прогресивна наука. Розквіт її припадає на період другої світової війни, саме в цей час її ефективно застосовували для прийняття стратегічних рішень у військовій промисловості, тилових, постачальницьких базах і при організації транспорту з метою своєчасного забезпечення військової армії зброєю, паливно-мастильними матеріалами та продуктами харчування. У післявоєнний період поняття та методи логістики поступово впроваджували в громадське життя, спочатку як новий науковий напрямок про раціональне управління рухом матеріальних потоків у сфері обігу, а згодом і у виробництві.

У даний час логістична наука виступає як дисципліна, яка охоплює закупівельну діяльність або логістику постачання; логістику виробничих процесів; збутову, або розподільчу логістику; транспортну; інформаційну; логістику управління запасами, складську логістику та ін. Ці зазначені сфери діяльності не нові для сьогодення і достатньо описані у певній літературі, новизна самого логістичного підходу полягає в інтеграції перерахованих та інших сфер діяльності з метою досягнення бажаного результату з максимально можливими витратами часу, ресурсів, капіталовкладень шляхом оптимізації управління матеріальних і інформаційних потоків, що і є основним завданням логістики.

У період ринкового реформування української економіки цікавість до науки логістика зростає із загостренням кризи збуту, з підсиленням впливу споживачів на товаровиробників, із трансформацією ринку продавця в ринок покупця. Але вже на сьогодні можна стверджувати, що логістика вийшла за межі академічних наук і все більше стає потрібною у практичній діяльності.

Підприємці всіх масштабів і рівнів переконуються, що без свідомого, цілеспрямованого управління матеріальними потоками неможливо забезпечити асортиментний вибір продукції, успішне просування товарів на ринку, оптимальну організацію транспортування продукції та її розподіл, що поряд із маркетингом потрібна теорія та практика товаропросування, саме це знайшло своє відображення в логістиці.

Таким чином, практична значимість і необхідність дослідження основ логістики як науки і зумовлює актуальність теми, що винесена у заголовок курсової роботи.

Об’єктом дослідження є процеси формування та ефективності використання збору сировини на рівні окремого підприємства.

Предметом дослідження є механізм підвищення ефективності використання збору сировини підприємства в ТОВ „Брусилівський маслозавад”

Метою даної роботи є розробка шляхів та конкретних заходів щодо вдосконалення механізму регулювання ефективності збору сировини в ТОВ „Брусилівський маслозавод”.

Розділ 1. Теоретичні основи логістики закупки

1.1 Поняття, основні завдання та функції логістики

Логістика походить від грецького слова "logistike", що означає мистецтво обрахунків, обмірковувати. Історія виникнення та розвитку практичної логістики походить з далекого минулого. Професор Гамбурзького університету Г.Павеллек відзначає, що ще в період Римської імперії існували служники, які носили титул "логісти", або "логістики"; вони займались розподілом продуктів харчування [6, 10]. За свідченнями Архімеда, в IV ст. до н.е. – час найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації суспільного ладу й розквіту культури – в Древній Греції налічувалося 10 логістів.

Стародавній Рим: під логістикою розумілося розподіл продуктів.

У Візантії логістика визначалась як мистецтво постачання армії та управління її пересуваннями з врахуванням кількості солдат, завдань їх розподілу та розміщення під впливом особливостей місцевості, озброєння та кількості солдат в армії ворога. У першому тисячолітті нашої ери у воєнному лексиконі деяких країн із логістикою пов'язували діяльність забезпечення збройних сил матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часи візантійського царя Леона четвертого (865-912 рр. н.е.) вважалось, що завданнями логістики є своєчасне озброєння армії, постачання її військовим майном, та повною мірою піклування її потреб кожного акту військового походу [6, 10]. Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала наукою завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістики вважають французького військового спеціаліста початку 19 ст. А. Джоміні. Він трактував логістику як науку про управління, перевезення, планування, організацію постачання військ і тилове забезпечення фронту. Але все ж таки військова наука логістика сформувалась лише до середини 19 ст.

Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII-XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку. Цей термін за математичного логікою був офіційно закріплений у 1904 р. на філософській конференції в Женеві.

В Росії в середині минулого століття за "Військовим енциклопедичним лексиконом", виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 р., під логістикою розумілося мистецтво управління пересуванням військ як на далеку відстань, так і на близьку – від ворога, організація їх тилового забезпечення.

У роки Другої Світової війни американська армія широко застосовувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприємствами військово-промислового комплексу, транспортом і постачанням армії.

Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечувати американську армію поставками зброї, паливно-мастильних матеріалів і продуктами харчування в необхідній кількості.

Ось чому в багатьох західних країнах логістика служила для ефективності управління матеріальними потоками в економіці. Як і інші методи прикладної математики (дослідження операцій, .математична оптимізація, моделі мережі і т. ін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу господарської практики. Насамперед вона сформувалась як новий вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

Отже, ідеї інтеграції постачальних, виробничих і розподільчих систем, в яких би поєдналися функції постачання матеріалами та сировиною, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що виникли в ринковій економіці ще на початку та в період економічно кризи 30-х pp., трансформувалися в самостійний науковий напрям досліджень і форму господарської практики – логістику.

Саме з середини 50-х років поняття логістики увійшло в економічну термінологію США як логістика підприємства. Американський спеціаліст із системного аналізу професор О.Моргенштерн у своїй праці "Note of the formulation of the theory of logistics" розглядає логістику як частину вчення про організацію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, виробничу та збутову логістику [13, 9].

У першій половині 80-х рр. у Франції почав розроблятися системний підхід щодо просування товарів шляхом автоматизованого поєднання потоків просування продукції з виробничим процесом, у якому ці продукти споживаються. Прискорено розвивалася наука про потоки товаропросування, їх планування та управління. Основна увага в цей період розвитку логістики приділялась організації фізичного просування продуктів, технічному та технологічному обладнанню цього процесу та контролю за його проходженням у просторі та часі.

Аналізуючи різноманітність трактувань про логістику, неважко помітити ряд аспектів, через призму яких розглядається наука. Найбільшого поширення отримали управлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти.

Так професор Г. Павеллек [14] та його колеги Національної ради США по управлінню матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті. Логістика – це планування, управління та контроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, та відповідного йому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі французькі, надають перевагу економічній стороні логістики та трактують її так – "...сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання із найменшими затратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба в даній продукції" [6, 11].

У довіднику, опублікованому компанією "Данзас", одна з великих німецьких транспортно-експедиційних фірм, логістика визначається як деяка система, вироблена для кожного підприємства з метою оптимального, з точки зору отримання прибутку, прискорення руху матеріальних ресурсів і товарів у середині та за межами підприємства, починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їх проходження через виробництво та закінчуючи постачанням готових виробів споживачам, включаючи забезпечуючу ці завдання інформаційну систему [6, 11].

У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовий аспект. Згідно з цим трактування логістики виходить із моменту розрахунку партнерів по справі, пов'язаній із рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів та готових виробів у господарському обороті з моменту оплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.

В інших визначеннях логістики знаходять відображення погляди спеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Логістика тут зводиться до вузького кола операцій: транспортування, навантаження-розвантаження, складування і т. ін. Узагальнюючи вищевикладені визначення логістики, її можна охарактеризувати як науку про управління матеріальними, інформаційними, фінансовими та ін. потоками, від первинного джерела їх виникнення до кінцевого споживача із мінімальними витратами, пов'язаними з їх просуванням.

До кінця першої половини 80-х рр. термін "логістика" розпочав використовуватися як загальна назва цієї галузі науки. Спочатку даний термін застосовувався тільки для характеристики взаємодії складського господарства з транспортом і координації їх використання. Але з часом стає зрозуміло, що це не вирішить багатьох питань розвитку виробництва. Необхідно синхронізувати не лише рух матеріальних потоків на складах і перевезеннях товарів, але і планування та управління виробництвом, при його організації, щоб оптимально використати наявне обладнання та своєчасно задовольняти потреби споживачів.

Якщо розглянути в сукупності коло проблем, які вивчає логістика, то загальним для них є питання управління різноманітними потоками (людськими, матеріальними, енергії, фінансами, інформаційними і т. ін.).

Практичний потенціал логістики першими передбачили американські спеціалісти Пол Конверс і Пітер Дракер. Вони визначили її потенційні можливості як "останню межу економічних затрат" і "необізнаний материк економіки" [6, 12].

У подальшому їх точки зору дотримувалися багато теоретиків логістики. Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін. вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення та має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми [6, 12].

На об'єкт логістики можна глянути з різних точок зору: з позиції маркетолога, фінансиста, менеджера по плануванню та управлінню виробництвом, вченого. Цим пояснюється різноманітність визначень логістики:

1. Раціональна організація виробництва та розподілу, яка комплексно вивчає постачання, збут і розподіл засобів виробництва.

2. Сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання необхідної кількості продукції у встановлений час і завчасно визначеному місці, де виникла потреба в даній продукції.

3. Взаємодія всіх елементів виробничо-транспортних систем – від виробництва до споживання.

4. Управління процесом фізичного розподілу продукції в просторі та часі.

5. Взаємозв'язок і взаємодії постачання із збутом і транспортом.

6. Інтеграція виробничих і процесів перевезення, охоплюючи всі транспортні, вантажні та ін. операції, яких вимагає споживач, та їх необхідне транспортне забезпечення.

7. Планування, управління та контроль матеріального потоку, який надходить на підприємство і відповідного йому інформаційного потоку, що там обробляється та потрапляє на ринок збуту.

8. Планування, управління та контроль матеріальних, інформаційних, людських та енергетичних потоків.

9. Фізичний розподіл матеріальних ресурсів, технічне, технологічне, організаційне та інформаційне забезпечення даного процесу.

Усю сукупність визначень можна розподілити на дві групи.

Визначення І групи трактують логістику як напрям господарської діяльності, що полягає в управлінні матеріалопотоками в сферах виробництва та обігу. II група визначень розглядає логістику як міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків.

У сучасних умовах західні спеціалісти виділяють декілька видів логістики:

логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами – логістика постачання або закупівельна логістика;

виробнича логістика;

збутова логістика, або маркетингова, або розподільча, або комерційна [6, 13].

Виділяють також і транспортну логістику та складську, які по суті є складовими частинами кожного з 3-х видів логістики. Невідокремленою частиною всіх видів логістики є також обов'язкова наявність логістичного інформаційного потоку, до якого входять функції збору даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію в наступній видачі готової інформації. Цю підсистему логістики досить часто називають комп'ютерною логістикою або інформаційною.

У логістичному ланцюгу, тобто у ланцюгу, яким проходять матеріальні та інформаційні потоки від постачальника до виробника, виділяють такі головні ланки:

постачання матеріалів, сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

складування продукції та сировини;

виробництво товарів;

розподіл готової продукції;

транспортування;

споживання готової продукції (рис. 1).

Рис. 1. Логістичний ланцюг [6, 14]

Кожна ланка логістичного ланцюга охоплює свої елементи, які в сукупності утворюють матеріальну основу логістики. До матеріальних елементів логістики належать, наприклад, транспортні засоби та устаткування, складське господарство, засоби зв'язку та управління.

Ускладнення виробництва та загострення конкуренції в 80-90-х рр. нашого століття вимагали більш чіткого взаємозв'язку логістики з стратегічними цілями фірм, а також активізації ролі логістики у підвищенні гнучкості фірм, їх здатність швидко реагувати на ринкові зміни. Базуючись на цьому, головним завданням логістики стало вироблення кропіткої та обґрунтованої пропозиції, яка сприяла б досягненню найбільшої ефективності діяльності фірми, підвищенню її ринкової частки та отриманню переваг перед конкурентами.

Одне із основних завдань логістики полягає також в утворенні інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальними та інформаційними потоками, яка забезпечить високу якість поставки продукції.

Основні принципи логістики:

вихідним пунктом для формування логістичних структур є орієнтація на матеріальні потоки„які взаємопов'язано проходять від постачальника через проміжні ланки (торгівля, збут) до кінцевого споживача;

першочерговим завданням є оптимізація матеріальних потоків, підвищення їх швидкості при збереженні їх функціональних параметрів та покращення економічних результатів у процесах, що обслуговуються;

окремі логістичні функції децентралізуються і вирішуються автономно за умови задоволення загального критерію оптимізації з відповідною ефективністю. Перевагу має системний підхід [6, 15].

Враховуючи вищевикладене, предметом вивчення, дослідження та пошуків логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових І матеріальних потоків.

Матеріальні потоки утворюються в результаті діяльності різних підприємств та організацій, що виробляють і споживають ту чи іншу продукцію, здійснюють чи користуються тими чи іншими послугами. При цьому вирішальна роль в управлінні матеріальними потоками надається:

транспортним підприємствам загального користування, різним транспортно-експедиційним фірмам;

підприємствам гуртової торгівлі;

комерційно-посередницьким організаціям;

підприємствам-виробникам, чиї склади готової продукції виконують різноманітні логістичні операції і т. ін. [6, 15]

Силами цих підприємств та організацій формуються матеріальні потоки, безпосередньо здійснюється та контролюється процес товаропросування. Логістична функція – це велика група логістичних операцій, Спрямованих на реалізацію завдань логістичної системи (табл. 1).

Таблиця 1

Основні логістичні функції та їх розподіл між різними учасниками логістичного процесу [4, 28]

Назва логістичної функції	Учасник логістичного процесу
Транспорт загального користування, експедиційна фірма	Підприємство гуртової торгівлі	Комерційно-посередницька організація	Склади готової продукції підприємств-виробників
Формування господарських зв'язків з постачання товарів або надання послуг, їх розвиток, коректування та раціоналізація	X	X	X
Визначення об'єктів та напрямів матеріальних потоків		X	X
Прогнозовані оцінки потреби у перевезеннях	X	X	X
Визначення послідовності просування товарів через місця складування, визначення оптимального коефіцієнта складського розміщення при організації товаропросування			X
Розвиток, розміщення та організація складського господарства		X	X
Управління запасами у сфері обігу.		X	X
Здійснення перевезень, а також усіх необхідних операцій на шляху пересування вантажів до пунктів призначення	X
Виконання операцій, які безпосередньо передують та завершують перевезення товарів (упакування, маркування, підготовка до навантаження, вантажно-розвантажувальні роботи та ін.)		X		Х
Управління складськими операціями (передача та приймання товарів за кількістю та якістю, збереження, підсортування, підготовка необхідного асортименту для покупця, організація постачання малими партіями та ін.)		X		Х

Відповідно до сучасних завдань логістики розрізняють два види функцій: оперативні та координаційні.

Оперативний характер функцій пов'язаний з безпосереднім управлінням руху матеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва та розподілу.

Щодо функцій у сфері постачання, то до них належать управління рухом сировини та матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції від постачальника або місця їх придбання до виробничих підприємств, розподільчих складів.

На рівні виробництва функцією логістики стає управління запасами, яке охоплює контроль за просуванням напівфабрикатів і компонентів через всі стадії виробничого процесу, а також рух готової продукції на гуртові склади та роздрібні ринки збуту.

Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоків кінцевої продукції від підприємства-виробника до споживача.

До функцій логістичної координації зараховують: виявлення та аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків, на яких здійснюється збутова діяльність підприємства; прогнозування поведінки інших джерел цих ринків; обробка даних щодо замовлень і потреб споживачів (рис. 2).

Рис. 2. Функціональна схема логістики [6, 16]

Перераховані функції логістики відображаються в координації попиту та пропозиції на товар. У цьому маркетинг і логістика тісно взаємозв'язані, тому підтверджується вислів "маркетинг формує попит, а логістика його реалізує".

Характерні особливості логістичних функцій:

весь комплекс логістичних функцій підпорядковується одній меті;

носіями перерахованих функцій є суб'єкти, які беруть участь у логістичному процесі.

Критерієм ефективності реалізації логістичних функцій є ступінь досягнення кінцевої мети логістичної діяльності, що виражається шістьма правилами логістики.

Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету, яка отримала назву "шість правил логістики" [4, 29]:

1. Вантаж – необхідний товар.

2. Якість – необхідна, потрібна якість.

3. Кількість – в необхідній кількості.

4. Час – потрібно доставити в необхідний час.

5. Місце – в потрібне місце.

6. Витрати – з мінімальними затратами.

Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо шість умов виконані, тобто необхідний товар, необхідної якості, в необхідній кількості доставлений у потрібний час у визначене місце з мінімальними затратами.

Оскільки об'єктом дослідження логістики є потоки, то доцільно розглянути, їх визначення та класифікацію.

Матеріальний потік визначають як предмети праці підприємства, що знаходяться у постійному русі від одного робочого місця до іншого, де їх змінюють згідно з формами, розмірами, станом, фізико-хімічними властивостями, зовнішнім виглядом, спільним розміщенням деталей і вузлів, що складають виріб і т. ін. під час технологічного процесу [10, 25].

Матеріальний потік визначається також із позиції розгляду логістичних принципів, як взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов'язаних із добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та на виробничих дільницях [16, 11].

Матеріальним потоком називають вантажі, деталі, товарно-матеріальні цінності і т.д., що розглядаються в процесі застосування до них різних логістичних операцій та віднесення до часового інтервалу [4, 37].

Матеріальний потік – це об'єкт логістичних операцій, який знаходиться у постійному русі та є сукупністю різновидів сировини, матеріалів, комплектуючих, готової продукції та товарних одиниць.

Згідно з конкретною логістичною системою матеріальні потоки розрізняють як зовнішній і внутрішній, відповідно перший циркулює у зовнішньому середовищі, тобто за межами певної логістичної системи, інший – утворюється та функціонує всередині відповідної логістичної системи.

Розрізняють також вхідний і вихідний матеріальні потоки. Вхідний – потрапляє в логістичну систему із зовнішнього середовища (сировина, матеріали, напівфабрикати і т. ін.), а вихідний – пересувається із логістичної системи у зовнішнє середовище (готова продукція, відходи виробництва, тара і т. ін.) (рис. 3).

Рис. 3. Функціональна схема логістики [6, 19]

Матеріальний потік утворюється в результаті сукупності певних дій з матеріальними об'єктами. Ці дії називаються логістичними операціями. Але поняття логістичні операції не обмежуються діями лише з матеріальними потоками (рис. 4).

Рис. 4. Функціональна схема логістики [6, 19]

Для управління матеріальним потоком необхідно приймати, обробляти та передавати інформацію, що відповідає цьому потокові. Дії, що виконуються при цьому також належать до логістичних операцій.

Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального та / або інформаційного потоку.

Логістичні операції з матеріальним потоком – навантаження, транспортування, розвантаження, комплектація, складування, упакування та ін. операції. Логістичні операції з інформаційним потоком – збір, обробка та передача інформації відповідної матеріальному потоку. Необхідно зазначити, що витрати на виконання логістичних операцій з інформаційними потоками становлять суттєву частину логістичних витрат.

Виконання логістичних операцій з матеріальним потоком, який надходить до логістичної системи або залишає її, відрізняється від виконання цих же операцій всередині логістичної системи. Це пояснюється наявним переходом права власності на товар та переходом страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої. Тому за цією ознакою логістичні операції поділяють на односторонні та двосторонні.

Деякі логістичні операції є продовженням технологічного процесу, наприклад, розфасування. Ці операції змінюють споживчі властивості товару і можуть здійснюватись як в сфері виробництва, так і в сфері обігу, наприклад, в фасувальному цеху оптової бази.

Логістичні операції, які виконуються в процесах постачання підприємства або збуту готової продукції, тобто операції, що виконуються в процесі "спілкування логістичної системи із зовнішнім середовищем", належать до категорії зовнішніх логістичних операцій. Логістичні операції, що виконуються всередині логістичної системи, називаються внутрішніми

1.2 Закупівельна логістика

Закупівельна логістика – управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Значним елементом мікрологістичної системи є підсистема закупівель, організуюча вхід матеріального потоку в логістичну систему. Управління матеріальними потоками на даному етапі має відому специфіку, що пояснює необхідність виділення закупівельної логістики в окремий розділ дисципліни, що вивчається.

Кожне підприємство має службу що займається закупівлею, зберіганням та збутом:

елементом, що забезпечує зв'язки і реалізацію цілей макрологістичної системи, в якові входити підприємство;

елементом мікрологістичної системи, тобто одним з підрозділів підприємства, що забезпечує реалізацію цілей цього підприємства;

самостійною системою, що має елементи, структуру і самостійні цілі.

Логістична інтеграція із постачальниками досягається за рахунок комплексу заходів економічного, технологічного, технічного і методологічного характеру. В основі інтеграції повинна лежати орієнтація на хороші партнерські стосунки, орієнтація на готовність зробити зустрічний крок навіть тоді, коли це не приносити жодного прибутку. В логістиці відношення з постачальниками повинні будуватися на наступних принципах:

Поводитися з постачальниками також, як і з клієнтами фірми

Не забувати на ділі демонструвати спільність інтересів

Знайомити постачальника зі своїми завданнями і бути в курсі його ділових операцій

Проявляти готовність допомогти в разі виникнення проблем в постачальника

Дотримувати перейняті на собі зобов'язання

Враховувати в діловій практиці інтереси постачальника

Завдання закупівельної логістики

Основні питання, на які слід відповісти в процесі забезпечення підприємства предметами праці, традиційні і визначаються логікою постачання:

що купити;

скільки купити;

у кого купити;

на яких умовах купити.

До традиційного переліку логістика додає свої питання:

як системно зв'язати закупівлі з виробництвом і збутом;

як системно зв'язати діяльність підприємства з постачальниками.

Позначеній круг питань закупівельної логістики визначає склад вирішуваних в даної функціональної області завдань і характер виконуваних робіт.

Розглянемо завдання і роботи, що відносяться до закупівельної логістики:

Визначення споживи в матеріальних ресурсах. У процесі визначення споживи в матеріальних ресурсах необхідно ідентифікувати внутрішньо фірмових споживачів матеріальних ресурсів. Потім виконується розрахунок споживи в матеріальних ресурсах. При цьому встановлюються вимоги до ваги, розміру і інших параметрів постачань, а також до сервісу постачань. Далі розробляються плани – графіки і специфікації на кожну позицію номенклатури і (або) номенклатурні групи. Для споживаних матеріальних ресурсів може вирішуватися завдання «Зробити або купити», розглянута в пункті 2.1. цього параграфа.

Дослідження ринку закупівель. Дослідження ринку закупівель починають з аналізу ринку постачальників. При цьому необхідно індифікувати всіх можливих постачальників. Далі слідує оцінка всіх можливих джерело заготівельних ресурсів, а також аналіз ризиків, пов’язаних з виходом на конкретний ринок.

Вибір постачальників. Включає пошук інформації про постачальників, пошук оптимального постачальника, оцінку результатів роботи з вибраними постачальниками (детальніше завдання вибору постачальника розглядається в пункті 2.2. даного параграфа).

Здійснення закупівель. Реалізація даної функції починається з проведення переговорів, які повинні завершитися оформленням договірних стосунків, тобто укладенням контракту. Договірні відношення формують господарські зв'язки, раціоналізація яких також є завданням логістики. Здійснення закупівель включає вибір методу закупівель, розробку розумів постачання і сплати, а також організацію транспортування матеріальних ресурсів. При цьому складаються графіки постачання, здійснюється експедиція, можливо, організовуються митні процедури. Завершуються закупівлі організацією приймального контролю.

Контроль постачань. Одним із значимих завдань контролю постачань є контроль якості постачання, тобто облік кількості рекламацій і браку. Контроль постачань включає також вистежування термінів постачання (кількість ранніх постачань або запізнень), вистежування термінів оформлення замовлення, термінів транспортування, а також контроль стану запасів матеріальних ресурсів.

Підготовка бюджету закупівель. Істотною частиною закупівельної діяльності є економічні розрахунки, так необхідно точно знать, в що обходяться ті або інші роботи і рішення. При цьому визначають наступні види витрат:

витрати на виконання замовлення після основних видів матеріальних ресурсів;

витрати на транспортування, експедиція і страхування;

витрати на вантажопереробку;

витрати по контролю за дотриманням розумів договору постачання;

витрати на приймання і перевірку матеріальних ресурсів;

витрат на пошук інформації про потенційних постачальників.

В рамках проведення економічних розрахунків до завдань закупівельної логістики слід віднести розрахунок витрат із-за дефіциту матеріальних ресурсів.

7. Координація і системний взаємозв'язок закупівель з виробництвом, збутом, складуванням і транспортуванням, а також з постачальниками. Це специфічне завдання закупівельної логістики, що вирішується, як було відмічено вищим, за допомогою організації системного взаємозв'язку закупівель з виробництвом і збутом, а також тісних зв'язків з постачальниками в області планерування, економіки, техніки і технології.

Завдання «зробити або купити»

В закупівельній логістиці до завдання типа «Зробити або купити» відноситься прийняття одне з двох альтернативних рішень:

самостійно формувати асортимент, купуючи ресурси безпосередньо у заготівника;

купувати товарні ресурси в посередника, який спеціалізується на розукрупненні виробничих партій, формуванні широкого асортименту і постачаннях його споживачам в скомплектованому вигляді.

Розглянемо можливі заподій, по яких закупівля в посередника може виявитися вигіднішою, ніж безпосередньо у виробника:

Купуючи товарні ресурси в посередника, підприємство, як правило, має можливість придбати широкий асортимент невеликими партіями. У результаті скорочується потреба в запасах, складах, зменшується об'єм договірної роботи із заготівниками окремих позицій асортименту.

Ціна товару в посередника може виявитися нижче, ніж в заготівника. Передбачимо, виробник реалізує товар за наступними цінами:

а) для дрібнооптових покупців – 10 грн. за одиницю;

б) для оптових покупців – 8 грн. за одиницю.

Посередник, купивши партію по 8 з 12% націнкою, то 8,96. Виробник повинний продавати малі партії по ціні 10 а не по 8,96

3. Виробник товару може розташовуватися територіально на віддаленій відстані, ніж посередник. Додаткові транспортні витрати в цьому випадку можуть перевищити різницю в цінах виробника і посередника.

Завдання вибору постачальника

Одній з основних проблем, що виникають при закупівлі товару є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не лише тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників однакових товарів, але головним чином тим, що постачальник має бути надійним партнером фірми в реалізації її логістичної стратегії.

Розглянемо основні етапи вибору постачальника.

Визначення і оцінка вимог покупців до кількості, якості, термінів постачання і сервісу, що додається до товару.

Визначення типа закупівель: сталі (постійні) закупівлі, модифіковані закупівлі (в яких міняється постачальник або параметри товарів, що купуються), нові закупівлі (закупівлі, пов'язані із зміною кон'юнктури ринку).

Аналіз поведінки ринку. Постачальник може функціонувати в різному ринковому середовищі і типові ринку: монополістичному, високо конкурентному. Знання і аналіз ринку постачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм і інші чинники, що дозволяють правильно організувати закупівлі.

Ідентифікація всіх можливих постачальників і їх попередня оцінка.

Після відбору найбільш відповідних постачальників продукції відбувається остаточний вибір постачальника. При цьому використовується метод багатокритерійної оцінки, що включає такі показники як рівень ціни, надійність постачань, якість супутнього сервісу і ін.

Реалізація процесу постачань конкретної номенклатури товарів від постачальника посередницькій фірмі: оформлення договірних стосунків, передача прав власності на продукцію, транспортування, вантажопереробка, зберігання, складування і тому подібне

Контроль і оцінка виконання закупівель. Після завершення процесу доставки має бути організований вхідний контроль якості продукції (дана процедура для надійних постачальників, особливо при вживанні технології JIT, може бути відсутнім). Ефективність управління закупівлями оцінюється в результаті безперервного контролю і аудиту виконання розумів договорів по термінах, цінах, параметрах постачань, якості продукції і сервісу.

Системи постачань «Точно в час» і «Kanban»

Розподіл програм виробництва, постачання і збуту, що працюють строго по графіку («Канбан» і «Точно в строк»), – це результат вдосконалення методів виробництва товарів і доставки їх на ринок. Взаємозв'язок і взаємозалежність всіх логістичних елементів, включаючи транспорт, зумовили необхідність комплексного підходу до їх подальшого розвитку, на базі якого і відбувалося формування інноваційних транспортних систем збору і розподілу матеріальної продукції. Підготовка до впровадження вищезгаданих програм полягала в таких заходах, як: налагодження високоякісного і надійного виробництва; перепланування виробничих приміщень і налаштування їх на ефективну роботу (включаючи поліпшення роботи по збору замовлень споживачів): впровадження сучасних інформаційних систем, що забезпечують поточне управління і контроль всього логістичного процесу в реальному масштабі часу, і, нарешті, забезпечення надійного транспортування вантажів.

Перші три пункти підготовчих заходів зазвичай здійснюються виробничими і рідше посередницькими фірмами. Перевезення ж повністю або частково виконуються транспортними підприємствами загального користування. Оскільки всі елементи логістичних каналів, що функціонують по вищезгаданих програмах, повинні працювати майже ідеально, аби уникнути зупинки виробничого процесу або вичерпання запасів в споживачів, оскільки безпосередній контроль за рухом товарно-матеріальних цінностей є основним об'єктом пильної уваги. Цього виходить же, що транспорт є важливою оленицею логістичної системи: він повинний володіти поруч необхідних властивостей і задовольняти певним вимогам в цілях створення інноваційних систем збору і розподілу вантажів. Перш за все, транспорт має бути досить гнучким, аби забезпечувати перевізний процес, що піддається щотижневою або навіть щоденною коректуванню, гарантувати часту і цілодобову доставку вантажів в розкидані і віддалені пункти, надійно обслуговувати клієнтуру з метою уникнення зупинки роботи підприємства або дефіциту в замовника. Одночасно транспорт повинний володіти здатністю перевозити невеликі партії вантажів через короткі інтервали годині відповідно до змінних запитів користувача і розумів дрібносерійного виробництва. Основними організаційними структурами, що відповідають вищезгаданим вимогам, стали регіональні транспортні компанії по збору і розподілу вантажів, що забезпечують перевезення на невеликі відстані до торгівельної зони. Такі компанії зазвичай здійснюють перевезення вантажів малими партіями і дають економію витрат за рахунок використання власного терміналу по збору і розподілу вантажів замість розподільного центру промислової фірми, обслуговуючого деякий регіон і що несе витрати за змістом запасів.

Прагнення мати логістичні системи з вищим рівнем обслуговування і низьким рівнем запасів товарно-матеріальних цінностей на довгих лініях постачання привело до виникнення різних варіантів управління цими системами, а саме: до зміни традиційних способів консолідації вантажів, виконанню операцій на поблизу розташованих складах, здійсненню нового вигляду послуг із збору і розподілу вантажів, а також об'єднання систем постачальників і виробників. При традиційних способах надання послуг скорочення годині доставки вантажів досягається шляхом комбінування швидкого обслуговування клієнтури транспортними компаніями загального користування і спеціальної прискореної обробки вантажів в пунктах їх об'єднання.

Позитивна сторона (для постачальників і виробників) даного способу обслуговування полягає в простоті зміни вигляду послуг і розміру партій вантажів, що доставляються транспортними фірмами і можливості пристосовувати логістичні операції до потреб підприємства в постачаннях на повсякденній основі.

Найсучасніший варіант логістичного обслуговування клієнтури за програмою «Точно в рядків» (при далеких відстанях перевезень вантажів) – це інтегровані системи постачання постачальника і виробника, що з'явилися завдяки впровадженню в господарську практику фірм електроніки. В таких системах є новітні типи ЕОМ, пов'язані з центральною ЕОМ розподілу, яка видає дані про наявність запасів товарно-матеріальних цінностей, в тому числі в пунктах укрупнення партій вантажу і на всій дорозі дотримання.

Не дивлячись на тих, що окремі елементи логістичної системи (транспорт, пункти обробки вантажів, засоби зв'язку і так далі) могли б належати постачальникам і виробникам на індивідуальній або спільній основі, фактично в перші роки зародження системи сучасних послуг за більшістю елементів зберігалася колишня власність, а їх діяльність координувалася за допомогою електронної техніки, загальною власністю, що є. Надалі стала виявлятися тенденція до спільного володіння постачальниками і виробниками деякими елементами логістичних систем, що працюють за програмою «Точно в рядків» (або здійсненню спільного контролю). Особливо це стало характерним для корпорацій з вертикально інтегрованими філіями, що поставляють матеріали іншим дочірнім фірмам, а також партнерам спільних підприємств, що беруть доля в розробці новітніх технологій.

Таким чином, дослідження нових логістичних систем збору і розподілу вантажів показали, що сморід набули широкого поширення в розвинених країнах з ринковою економікою, ставши з точки зору витрат і рівня обслуговування ефективними альтернативами колишнім системам транспортного сервісу.

Автоматизація планування закупівель

Ефективність управління підприємством багато в чому залежить від уміння правильно розпорядитися обмеженими оборотними коштами. Це особливо актуально в сучасних умовах стабільності економіки, що лише налагоджується. Найважливішою стороною управління оборотними коштами є можливість приймати своєчасні і оптимальні рішення по планеруванню закупівельної діяльності, ефективному підстроюванню її під пакет замовлень покупців з врахуванням динаміки майбутніх постачань, прогнозованого рівня продажів, потокового стану складів і вже сформованих замовлень на постачання.

В умовах невеликого підприємства відповідні рішення відносно нескладно приймати “з голови”, ґрунтуючись на здоровому глузді і загальному розумінні стану справ на власному підприємстві. Проте на крупних підприємствах, що мають безліч замовлень широкого асортименту від великого числа споживачів, така інформація вже не може уміщатися навіть в найсвітлішій голові. Для ефективного управління стає необхідним угрупування замовлень по номенклатурі, їх розподіл в часі і по постачальниках, що досить складно і при рішенні традиційними методами може наводити до того, що розпиляло і неефективному використанню оборотних коштів, не говорячи вже про можливі зриви постачань, що часто спричиняють за собою істотні штрафні санкції. Тут при ухваленні рішень на допомогу можуть прийти засоби автоматизації: комп'ютерна техніка і спеціальне програмне забезпечення. Багато західних економістів, ґрунтуючись на аналізі відповідної статистики, саме їм відводять найважливішу роль при здійсненні цілеспрямованої діяльності по коректуванню рівня запасів і їх оптимізації.

На шкода, на даний момент в більшості представлених на російському ринку систем автоматизації доки досить успішний вирішуються лише завдання потокового оперативного і бухгалтерського обліку, що відображають рух фінансових і товарних потоків підприємства лише за фактом їх здійснення. У кращому разі підтримується лише відносно невеликий перелік завдань бюджетування. Функції ж планерування, особливо планерування закупівель товару доки в більшій частині розробок залишаються збоку.

В зв'язку з цим певний інтерес представляють системи, що підтримують західні стандарти MRP1, MRP2, відповідно до яких інформаційні системи повинні не лише підтримувати функції обліку вже доконаних фактів руху товару, але і забезпечувати планерування процесу закупівель необхідних товарів у постачальників, ґрунтуючись на рівні запасів товару, що є в наявності, замовлень покупців, прогнозованих продажів, виробничих потужностей.

Як приклад комплексного вирішення завдань логістики розглянемо систему “КОНКОРД” (Concord XAL), що представляється на російському ринку фірмою Columbus IT Partner. Вона містить необхідні функції по автоматичному формуванню пропозицій на закупівлю товару і внесенню змін в існуючі замовлення на закупівлі в постачальників, а також може надавати користувачеві інформацію для аналізу існуючих замовлень покупців і оцінки можливостей їх своєчасного виконання.

При проведенні оцінки потреб система дозволяє враховувати, чи слід поповнювати запаси виходячи з оцінки загальної потреби за вказаний користувачем період, чи потрібно формувати окремі пропозиції по кожному зареєстрованому в системі замовленню, чи слід обмежувати постачання досягши встановленого мінімуму (максимуму) запасу товару, вибирати термін ініціації закупівлі і так далі

Слід зазначити, що “КОНКОРД” дозволяє готувати пропозиції організаційного характеру. Наприклад, система може порекомендувати скоротити термін постачання, прискорити виконання оформлених закупівель, збільшити об'єм вже зроблених закупівель замість створення додаткових і ін. При ряду умов можуть бути сформовані пропозиції по коректуванню постачань і виробничих планів, а також вказівки на доцільність пошуку інших постачальників товарно-матеріальних цінностей.

Этапи планування закупівель

Завдання автоматичного розрахунку потреб до системі “КОНКОРД” передбачає виконання наступних основних етапів:

завдання схеми планерування;

проведення розрахунку потреб;

використання результатів розрахунку потреб у формуванні закупівель.

Для автоматичного розрахунку потреб використовуються зведення про рівень товарних запасів із складської картотеки, а способи розрахунку регулюються параметрами управління автоматичного розрахунку потреб, що встановлюються в підсистемі автоматизації складського обліку. На результаті обробки цих даних за допомогою спеціальних функцій розрахунку потреб для одного або групи товарів модуля “Склад” автоматичний формуються пропозиції на закупівлю товарів і великий набір екранних форм і звітів за результатами розрахунку потреб. У результаті їх аналізу користувач приймає рішення схвалити або не схвалювати сформовані системою пропозиції.

Основною інформаційною базою для виконання розрахунків є набір параметрів, що зіставляються з шкіряною номенклатурною одиницею. Відповідно до них система розраховує споживи в закупівлях, необхідних для виконання сукупності замовлень. Оцінюючи потребу в товарі (сировині, комплектуючих і т. д.), система здійснює інтегральний аналіз наявності даного товару на складі, розмірів замовлень, що поступили від клієнтів, очікуваних постачань товару, його очікуваного вжитку як виробничий компонент і тому подібне.

Схемі планерування і способи їх регулювання

“КОНКОРД” допускає вживання декількох різних схем планерування, що дозволяють оптимізувати процес закупівель відповідно до критеріїв, що цікавлять користувача.

Можна виділити наступні основні схеми управління планеруванням формування пропозицій на закупівлю:

по потребах;

звідне по періодах;

мінімум/максимум;

по потребах з врахуванням мінімуму закупівлі;

по потребах з врахуванням мінімуму числа пропозицій.

Параметрізація розрахунків

Схеми планерування визначаються за допомогою набору великого числа параметрів, що дозволяють тонко управляти порядком розрахунку. Основними регулювальниками є:

загальні параметри, що задаються в картці товару;

параметри, що визначають розрахунок потреб на рівні окремого складу;

глобальні параметри управління розрахунком потреб.

Автоматичный розрахунок потреб і формування пропозицій на закупівлю

На підставі вибраної схеми планерування і параметрів, що уточнюють її, до системі “КОНКОРД” виробляється автоматичний розрахунок потреб в товарах. Ця функція реалізована як на рівні окремого товару, так і як періодична операція для діапазону товарів і дат. Завдяки цьому можна гнучко регулювати порядок формування пропозицій на закупівлю для шкіряного конкретного випадку.

Аналіз результатів планування

Для перегляду і аналізу результатів планування в системі “КОНКОРД” передбачений великий набір спеціалізованих форм і звітів, що представляють інформацію для різних аспектів планерування. Форми дозволяють переглядати на екрані комп'ютера окремо різні версії сформованих пропозицій. Вони забезпечені фільтрами, що дозволяють відображувати рядки, відібрані по необхідним користувачеві критеріям.

Форма “Дії” зводить оглядовий список закупівель, пропозицій і виробництв, по яких запропоновані які-небудь дії при останньому розрахунку потреб.

Форма “Ф'ючерси” дозволяє проглянути список рухів товарів, по яких сформовані ф'ючерси.

Форма “Крітічній рівень запасів” призначена для перегляданню критичного рівня запасів, який виявлений в результаті проведення розрахунку потреб.

Окрім вказаних форм в системі підтримуються та інші, рухи товару, що дозволяють проводити багатоаспектний аналіз.

Адаптація системи при нестандартній організації бізнес-процесів

Як випливає з приведеного вище матеріалу, в системі “КОНКОРД” реалізований вельми гнучкий і потужний механізм планерування закупівельної діяльності, що дозволяє організувати многовариантые схеми розрахунків, засновані на різних припущеннях і критеріях оптимізації. Проте важливою і вельми привабливою рисою системи “КОНКОРД” є наявність в ній розвинених інструментальних засобів, включаючи вбудовану мову програмування XAL рівня 4GL, завдяки яким вона може бути адаптована до самих екзотичних і нетрадиційних схем організації бізнес-процесів, які зустрічаються на підприємствах, так або інакше пов'язаних з оптовими постачаннями товарів або продукції власного виробництва.

Технологія проведення бізнес процесу закупівель

Технологія проведення бізнес процесу закупівлі складається з наступних стадій:

Підготовка і оформлення заявки на матеріал:

Визначення споживи в матеріалі

На даному етапі відбувається визначення споживи в матеріалі, виходячи з ППМ (Планерування Споживи в Матеріалі). Визначаються базові характеристики необхідного матеріалу, можливі від них відхилення, необхідне його кількість і терміни постачання для передачі інформації у відділ закупівель у вигляді заявки на матеріал.

Підготовка і оформлення заявки на матеріал

Заявка на матеріал є внутрішнім повідомленням відділу закупівлі про потребу в матеріалі. В певній позиції вказується вигляд заявки на матеріал. Вигляд заявки на матеріал визначає призначення матеріалу. Заявки бувають наступних видів:

Звичайна консигнація;

Виробництво;

Постачання третій особі;

Переміщення запасів.

У заявці на матеріал функціональний відділ повідомляє базові характеристики необхідного матеріалу, можливі від них відступи у вигляді ідентифікатора матеріалу або групи матеріалів, необхідну кількість і терміни постачання. У позиціях, окрім ідентифікатора, може бути присутнім короткий опис матеріалу або групи матеріалів.

Узгодження заявки на матеріал

На даному етапі виконавець, що готував і оформляв заявку на матеріал погоджує її вміст з керівником функціонального відділу. Таке узгодження може проводитися в допомогою поставляння реквізиту "візи" у визначеному місці бланка заявки. Якщо в процесі узгодження потрібно було внести зміни, в такому разі виконавець проводити повторну підготовку, оформлення і узгодження заявки на матеріал.

Вбір постачальників:

Підготовка списку можливих постачальників

На даному етапі, на підставі отриманої заявки на матеріал, співробітник відділу закупівель складає список можливих постачальників, що складається з постійних постачальників, з якими поміщені договори на довгострокову співпрацю і, можливо, нових, виявлених за допомогою різних інформаційних каналів, в тому числі в результаті аналізу раніше отриманих комерційних речень.

Відправка запиту, відповідно до заявки на матеріал:

Організація або відновлення листування з можливими постачальниками

На даному етапі з можливими постачальниками організовується або поновлюється листування за допомогою вибраного засобу зв'язки, яким може бути:

Традиційна пошта;

Засобі факсимільного зв'язку;

Електронна пошта;

Особиста доставка представником Виконавця (Замовника)

Підготовка і оформлення запиту відповідно до заявки на матеріал

Відповідно до даної заявки на матеріал Відділом Закупівель готується запитий на матеріал, який є проханням до постачальника на постачання матеріалу ідентифікатор, необхідна кількість і терміни постачання якого вказані у відповідних позиціях форми запиту. Підготовленій і оформлень відповідним чином запитий узгоджується з керівником Відділу Закупівель і в разі споживи, до нього вносяться коректування.

Відправка запиту на матеріал

Підготовленій і відповідним чином оформлень запитий на матеріал вирушає можливим постачальникам за допомогою вибраного засобу зв'язки, яким може бути:

Традиційна пошта;

Факсимільній зв'язок;

Електронна пошта;

Особистою доставкою представником.

Реєстрація відправки запиту можливим постачальникам

На підставі записів про відправку запиту (зроблених при його відправці) і інформації з документів, підтверджуючих його здобуття, робляться необхідні записи в реєстраційних формах.

Вбір постачальників

Здобуття комерційних пропозицій від можливих постачальників

При здобутті комерційних пропозицій від можливих постачальників виробляється їх реєстрація в установленому порядку. Ціні і умови постачання можливих постачальників реєструються до відповідного запиту. Для зареєстрованих пропозицій може бути складений порівняльний список цін і розумів постачання.

Узгодження отриманих пропозицій

При виникненні питань по отриманих від можливих постачальників комерційних пропозиціях, проводитися узгодження по позиціях, що вимагають пояснення або додаткової інформації.

Реєстрація здобуття пропозицій

Вбір найбільш відповідних постачальників

На основі порівняльного списку цін і розумів постачання для зареєстрованих і погоджених комерційних пропозицій від можливих постачальників, факту наявності або відсутності в даний момент з ними довгострокових договірних стосунків, а також на основі додаткової інформації про компанію - можливого постачальника виробляється вибір найбільш відповідних постачальників.

Обробка замовлень

Оформлення і відправка замовлення

Підготовка замовлення

При підготовці замовлення на матеріал, в його позиціях мають бути вказані:

Ідентифікаційний номер замовлення;

Дата відправлення замовлення.

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Короткий опис матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Вибрані умови постачання.

Позиції визначаються відповідно до запиту на матеріал і вибраної пропозиції.

Перевірка на наявність довгострокових договорів з Постачальником

На даному етапі перевіряється наявність договорів на довгострокову співпрацю з вибраним постачальників. У разі відсутності раніше укладеного договору, або закінчення терміну його дії, відповідно здійснюється процедура висновку або продовження.

Оформлення або продовження договору з Постачальником

На даному етапі в разі відсутності договору з постачальником або закінченням терміну його дії, виробляється процедура його висновку або продовження, відповідно.

Оформлення замовлення

При оформленні замовлення в нім у відповідних позиціях повинне бути вказано:

Ідентифікаційний номер замовлення;

Дата відправлення замовлення.

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Короткий опис матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Відірані умови постачання.

Оформлене замовлення узгоджується і у разі виявлення неточностей готується і оформляється заново.

Відправка замовлення вибраному Постачальникові

Підготовлене, оформлене і погоджене відповідним чином замовлення вирушає вибраному постачальникові за допомогою відданого перевага каналу зв'язку, яким може бути:

Традиційна пошта;

Факсимільній зв'язок;

Електронна пошта;

Особистою доставкою представником.

Реєстрація відправки замовлення

При відправці замовлення постачальникові робиться відмітка у відповідній реєстраційній книзі.

Виконання зобов'язань по оплаті замовлення

Здобуття інвойсу відповідно до замовлення

Відповідно до відправленого замовлення, від постачальника має бути отриманий інвойс, в якому визначені умови виконання процедури закупівлі. В позиціях інвойсу мають бути вказані наступні дані:

Ідентифікаційний номер інвойсу;

Дата відправки інвойсу;

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Кількість матеріалу;

Умові сплати згідно з догодою з вказівкою реквізитів рахунку;

Ідентифікатор розрахункової валюти.

Отриманій інвойс відповідним чином реєструється в реєстраційній книзі.

Узгодження отриманого інвойсу|

У разі виникнення питань по отриманому інвойсу, сморід узгоджуються з постачальником і в разі споживи можуть бути змінені позиції замовлення і зроблений запитий на висилку повторного інвойсу.

Виконання зобов'язань по оплаті замовлення

На даному етапі виробляється виконання зобов'язань по оплаті замовлення, відповідно до інвойсом і розумів договору.

Відправлення повідомлення про виконання зобов'язань по оплаті

Як тільки зобов'язання по оплаті виконані, Замовник за допомогою вибраного засобу зв'язку інформує про це постачальника, відправляючи повідомлення про виконання зобов'язань по оплаті згідно з догодою.

Здобуття повідомлення про терміни готовності до відвантаження

Постачальник, при здобутті повідомлення про виконання Замовником зобов'язань по оплаті, згідно з догодою, відправляє повідомлення, в якому вказані терміни, в які він готовий виробити відвантаження (постачання матеріалу), згідно умовам постачання за договором, при підтвердженні виконання зобов'язань по оплаті зі свого боку.

Контроль виконання розумів договору:

Вистежування місцезнаходження вантажу в процесі доставки

На даному етапі Виконавець з Відділу Закупівель компанії Замовника контролює місцезнаходження і стан вантажу (матеріалу) в процесі його доставки аж до кінцевого пункту, згідно з догодою. Контроль починає вироблятися після здобуття замовником повідомлення, що матеріал відвантажений із складу постачальника. Виконавець фіксує всі відступи від контрольних дат за договором і всі факти порушення його пунктів і розумів.

Реєстрація відступів від контрольних дат за умовами постачання

Відступи від контрольних дат, згідно з угодою, і факти порушення його пунктів і умові, відмічені Виконавцем з Відділу Закупівель компанії Замовника, відповідним чином реєструються, аби служити як матеріал для можливого подальшого виставляння претензій Постачальникові.

Вступ матеріалу:

Організація прийому вантажу у встановленому місці

Відповідно до розумів постачання за договором, компанія Замовник приймає вантаж (матеріал) в міру вступу у встановленому договором місці. Виробляється контроль фактично отриманого вантажу.

Зіставлення характеристик і якості отриманого матеріалу із заявленими Постачальником

Після здобуття матеріалу, фахівцями Функціонального Відділу компанії Замовника проводитися перевірка відповідності характеристик, якості і комплектності отриманого матеріалу із заявленими Постачальником і реєструються виявлені відхилення.

Виставляння претензій за фактом відступу від розумів договору

У разі невиконання Постачальником окремих розумів і пунктів договору, або відхилень від них, що викликають збитки або іншу втрату Замовника, відповідно до договору, здійснюється процедура виставляння претензії, відповідно до зареєстрованого невиконання розумів договору або відхилень від них.

Оприбутковування матеріалу

Після приймання вантажу Замовником виробляється процедура оприбутковування матеріалу. На даному етапі вантаж розміщується на складах Замовника і у спеціально заведену картку матеріалу заносяться наступні дані:

Ідентифікатор матеріалу;

Дата постачання і ідентифікаційний номер договору, по якому була вироблена закупівля.

Кількість;

Короткий опис матеріалу;

Цілі закупівлі (Внутрішній або зовнішній вжиток).

Контроль рахунків

На даному етапі виробляється перевірка правильності руху фінансових потоків в процесі виконання договору на Закупівлю, виконання податкових відрахувань, числення митних зборів і інших витрат, вироблених в рамках цього бізнес, - процесу.

1.3 Замовлення і складування матеріалів

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна із функцій логістики — обробка замовлень, що сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у заборгованість. На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії виконуються швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення — відвантаження - оформлення рахунку» використовують комп'ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп'ютер менш як за 15 с видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а) наявністю широкого контингенту споживачів, витратами багатьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообороту деяких видів продукції виробничо-технічного призначення; в) збільшенням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Фірма повинна вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв'язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об'єктів; удосконалювати об'єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. У міру підвищення сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.

У системі логістики розрізняють запаси у виробництві, страхові та сезонні. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. їх обсяг визначають за формулою І = ST, де І— транзитні запаси, S - середній рівень продажу, Т — транзитний час (середній). Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень їх, спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількості запасів, а при підвищенні попиту - зростання. Кількість запасів при використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.

Для вивчення складського господарства й аналізу стану його розвитку необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи (класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у процесі товароруху. Склад — це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. За видом виконуваних функцій склади поділяють на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширеніші сортувально-розподільчі склади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств. На сортувально-розподільчих складах, як правило, утримують поточні товарні запаси протягом відносно недовгого часу. Тому функція зберігання товарів на цих складах не є основною. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів. Тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймають їх за масою та кількістю місць, сортують, навантажують на інший вид транспорту. Накопичувальні склади існують для сезонного і тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади переважають в оптовій торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням і відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування, переробка, розфасовування.

Залежно від товарної специфікації, що зумовлена асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані та змішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання і складської переробки практично усіх груп непродовольчих і продовольчих товарів. На спеціалізованих складах зберігають і здійснюють переробку однієї будь-якої групи товарів. Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, що вимагають особливого режиму зберігання. На комбінованих складах усі складські операції здійснюють з товарами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт і туризм», «товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання двох і більше груп товарів і проведення різних технологічних операцій з ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, не пов'язані між собою (склади гастрономічних, м'ясо-рибних, інших товарів). На складах змішаного зберігання операції виконують з основними видами непродовольчих і продовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна будова, від якої залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняють загальнотоварні та спеціальні склади. Загальнотоварні склади призначені для зберігання і складської обробки товарів, які не потребують особливих умов, а спеціальні — для зберігання товарів, фізико-хімічні ознаки яких потребують будівель або технологічних пристроїв певної конструкції. Бувають спеціальні склади: немеханізовані, механізовані, комплексно механізовані, автоматизовані, автоматичні. Немеханізовані — це склади з ручною переробкою вантажів. На механізованих складах та їх дільницях механізовано локальні технологічні операції при ручних операціях на укладанні та комплектуванні продукції. На комплексно механізованих складах механізовано вантажопереробку по всьому технологічному циклу. Атоматизованими є комплексно механізовані склади або їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний або автооператорний комплекс (ПКРАК), який експлуатується в максимальному режимі або комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління з електронною автоматикою. Автоматичні склади - це програмно-керовані автоматизовані склади, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУТП) з управлінням від ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати.

Важливими ознаками класифікації складів є кількість поверхів та висота приміщень. За цими ознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні з робочою висотою до 7,2 м, середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м, висотні з висотою понад 12,6 м та багатоповерхові склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничних чи водних шляхів сполучення, склади називають прирейковими (біля магістральних залізничних шляхів або тих, що мають під'їзні дороги), пристаньськими (на річкових пристанях, що мають причали), портовими (біля морських портів), не-прирейковими (внутрішньоміські), що не мають безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями бувають закритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади переважають серед складських будівель. Як правило, будівлі, поділені на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, розфасовування, комплектування партій товарів та ін.) і розташовані у певній послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю (неспалимі, важкоспалимі, спалимі). До напівзакритих належать склади з навісами. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більш як 100 м. Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті склади - це різні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. На них зберігаються матеріальні цінності, стійкі проти температурного й атмосферного впливу.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяють на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники. Неутеплені (неопалювані) склади використовують переважно для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. їх будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Утеплені (опалювані) склади мають горище або з'єднані з дахом утеплені покриття, дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюють умови для захисту товарів від різних перепадів зовнішньої температури та вологості повітря. Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання в камерах для зберігання товарів мінусової температури. Ці склади призначені для зберігання швидкопсувних товарів. Розрізняють склади-холодильники індивідуального, спільного та загального користування. Склад індивідуального користування може бути у віданні однієї торгівельної організації або підприємства, які використовують його площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщення його можна здавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняють кооперативні та об'єднані. Кооперативні належать кільком торгівельним підприємствам, організаціям, що об'єднали кошти на будівництво великого складського комплексу і використовуються ними. Об'єднані склади належать одній торгівельній організації, однак використовують їх кілька таких утворень. До складів загального користування належать спеціально побудовані складські будівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому торгівельному підприємству (організації). Зазвичай ці склади перебувають у віданні транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності. Згідно з Законом України «Про власність» (1991) склади можуть бути державними, колективними, приватними і спільними. Нині склади є переважно державною, а також колективною власністю підприємств та організацій. Склади в оптовій торгівлі в перспективі стануть власністю трудових колективів. Певну частку мають становити невеликі приватні склади, викуплені із складського фонду, — здебільшого в роздрібній торгівлі або побудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку спільні склади із змішаною формою власності (державна, колективна, приватна юридичних та фізичних осіб України та інших держав). Поступово, із впровадженням Програми приватизації в життя, частка складської мережі у власності держави зменшуватиметься. У складських приміщеннях широко використовують спеціальне обладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних видів, типів і різного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі та об'єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів. Це обладнання за фізико-хімічними властивостями матеріальних цінностей, що зберігаються, можна поділити на 3 основні групи: для зберігання штучних і затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів); для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру); для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, гасу, дизельного палива).

Обладнання для зберігання штучних і затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажі являють собою металоконструкції із сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. їх виготовляють із дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів. За конструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві й безполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі призначені для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, кругляку. Для зберігання металопрокату і труб застосовують консольні стелажі (одно- і двобічні), на яких укладають продукцію у спеціальних металевих піддонах (касетах) завдовжки до 6 м. Для зберігання продукції спеціального призначення, наприклад барабанів з кабелем, використовують пірамідальні стелажі. Досить поширені також автоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури. На складах використовують вантажні піддони різних конструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі — без надбудов над верхньою площиною настилу; стоякові — з постійними або знімними стояками; ящикові — з постійними, знімними або відкидними стояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу, а також комбіновані — дерев'яно-металеві.

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади. Бункери — це ємкості різної форми (круглі, прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу — розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичним дозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певну кількість металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев'яні з металевим каркасом), а за видом улаштування — надземні, підземні та напівзаземлені. Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві резервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні та горизонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними та ін. За способом влаштування Резервуари поділяють на наземні, напівпідземні та підземні.

У складському господарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні). Для складської переробки різних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:

1) за продуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати);

2) за напрямом переміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом — електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різним нахилом — елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі - електро- та автонавантажувачі, крани усіх видів;

3) за характером переміщення вантажів, періодичної дії - електро- та автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри, елеватори, спіральні спуски;

4) за видом рушійної сите, механізми з електричними двигунами — електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішнього згоряння — автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів — похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми ручної дії — візки, крани, лебідки;

5) за конструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні; напівстаціонарні засоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення — всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.

Серед великої кількості різних машин і засобів для переробки окремих видів матеріалів не всі можна зручно й доцільно використовувати. Зручність та економічна ефективність застосування тих чи інших механізмів залежить від вантажообороту, характеру перероблюваних матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельний аналіз та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даного складу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.

Розділ 2. Сучасний стан логістичної та фінансово-економічної системи на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод» - приватне підприємство з виготовлення молочних продуктів. Підприємство забезпечує молочною продукцією споживачів Брусилівського району та інших районів Житомирської області. Велика увага приділяється розширенню ринків збуту, поступовому виходу за межі області.

Підприємство виготовляє маслопродукти та глазуровані сирки.

Багаторічний досвід роботи, постійне удосконалення технології виробництва дозволили підприємству набути відповідної Державним нормам і стандартам якості продукції.

Виробничі потужності ТОВ «Брусилівський маслозавод» дозволяють виробляти близько 150 т масла, 30 т глазурованих сирків за рік, переробляючи приблизно 1000 кг молока за день.

Основні споживачі продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» - населення Брусилівсьекого району та районів, що знаходяться поруч з Брусилівським, Житомирської області. .

Отже, ТОВ «Брусилівський маслозавод» – підприємство, яке займається виробництвом молочної продукції і забезпечує молочними товарами споживання населення області.

ТОВ «Брусилівський маслозавод» було утворене шляхом об’єднання початкового капіталу трьох власників і створенням статутного капіталу в розмірі 23,5 тис. грн. Обрана форма власності не дозволяє власникам підприємства виходити з товариства без згоди інших власників і розподіляє відповідальність за боргами і доходами підприємства відповідно до частки кожного з них в статутному фонді товариства.

Виробництво продукції на ТОВ «Брусилівський маслозавод» здійснюється за двома напрямками:

виробництво масла;

виробництво глазурованих сирків.

Щодо організаційної структури персонал ТОВ «Брусилівський маслозавод» укомплектований висококваліфікованими спеціалістами у галузі харчової промисловості. На чолі товариства стоїть директор, якому безпосередньо підпорядковується головний бухгалтер та головний технолог. В основному виробництві задіяні 25 чоловік і 7 чоловік – в обслуговуючому виробництві.

Продукція ТОВ «Брусилівський маслозавод» користується постійним попитом на внутрішньому районному ринку як товар першочергового споживання.

Співвідношення споживання масла та глазурованих сирків у Брусилівському районі та виробничі потужності «Брусилівського маслозаводу» сприяють виходу продукції товариства за межі району.

Таблиця 2.1.

Норми споживання продукції масла та молочної продукції у Брусилівському районі за рік

Вид продукції	Кількість виготовлення продукції, яку дозволяють виробничі потужності заводу, т	Норма споживання продукції у районі, т
Масло	150	114
Глазуровані сирки	30	24

Структуру реалізації продукції підприємства можна проаналізувати, виходячи з даних про отримані доходи від реалізації продукції у звітному періоді, представлених у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Динаміка збуту продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Рік	Доход від реалізації продукції, тис. грн.
2006	2888,7
2007	4055,7
2008	2854,4
Разом:	9798,8

Аналіз наведених даних свідчить про тенденцію зростання обсягів реалізації готової продукції у 2007 році на 1167 тис. грн. порівняно з 2006 р. та зниження у 2008 року на 1201,3 тис. грн. Так, у 2006 та 2008 роках дохід від реалізації приблизно однаковий, найбільші обсяги реалізації продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» здійснились у 2007 році, і зросли порівняно з 2006 та 2008 роком в 1,5 рази.

Економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод» включає характеристику матеріальних і трудових ресурсів, основних виробничих фондів і аналіз ефективності їх використання.

Щодо організаційно-технічних умов виробництва, то підприємство приділяє значну увагу забезпеченню виробничого процесу потрібними технічними засобами; виробнича спеціалізація підприємства потребує ефективної технічної оснастки для якісного виготовлення продуктів харчової промисловості з переробки молока.

Аналіз матеріальних ресурсів підприємства показує, що виробничий процес своєчасно і майже в повному обсязі забезпечується необхідними виробничими ресурсами. Це говорить про налагоджений контроль за виконанням договорів постачальниками, про оперативність реакції підприємства на відхилення у постачанні.

ТОВ «Брусилівський маслозавод» на належному рівні забезпечено робочою силою. Загальна кількість працюючих на підприємстві становить 32 чоловіки. Порівняно з 2006-2007 р.р. кількість працівників підприємства зменшилась на 2 чоловіка, такі зміни викликані запровадженням новітніх технічних досягнень та підвищенням продуктивності праці. Персонал підприємства укомплектовано з кваліфікованих працівників з вищою та середньою спеціальною освітою у галузі переробної харчової промисловості. Провідні спеціалісти підприємства мають багаторічний досвід роботи у галузі переробної харчової промисловості, вивчають досвід вітчизняних підприємств з впровадження сучасних технологій з переробки молока та виготовлення молочних продуктів.

Щодо характеристики собівартості підприємство намагається зменшити фактичну собівартість в порівнянні з плановою за рахунок аналізу сукупних витрат і виявлення резервів їх зниження. Сукупні витрати підприємства виражаються кількома показниками: валові витрати, кошторис виробництва, собівартість валової, товарної і реалізованої продукції.

Так, дані для аналізу матеріальних затрат, витрат на оплату праці та амортизаційні відрахування, представлені в таблиці 2.3 дають можливість зробити висновки, що частка матеріальних витрат у загальних витратах підприємства за аналізуємий період зменшилась приблизно на 1% і частка амортизаційних відрахувань - на 0,3% за рахунок незначного зростання частки витрат на оплату праці.

Таблиця 2.3

Дані для аналізу витрат ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Стаття витрат	2006 рік	2007 рік	2008 рік
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Матеріальні затрати	2802,9	96,4	3876,7	96,5	2794,7	95,6
Витрати на оплату праці	104,1	3,5	136,7	3,4	118,9	4,0
Амортизаційні відрахування	1,3	0,1	4,1	0,1	10,1	0,4
Всього:	2908,3	100	4017,5	100	2923,7	100

Таблиця 2.4

Дані для оцінки майнового становища ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 роки

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис. грн.	245,6	307,1	665,7	61,5	358,6
Темпи зростання оборотних активів, %	102,2	101,7	268,7	-0,5	167
Коефіцієнт придатності необоротних активів, %	14,5	30,1	13,3	15,6	-16,8
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,84	0,91	0,8	0,07	-0,11
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,16	0,09	0,2	-0,07	0,11

Дані для аналізу оцінки майнового становища ТОВ «Брусилівський маслозавод», наведені в таблиці 2.4, вказують, що сума господарських коштів, що знаходиться в розпорядженні підприємства зросла у 2005 році порівняно з 2006 р. на 61,5 тис. грн., у 2008 році – на 358,6 тис. грн. або у 1,5 рази порівняно з 2006 роком. Майже у 2 рази або на 167 % зросли темпи зростання оборотних активів.

Коефіцієнт придатності необоротних активів за період, що аналізується, залишився майже незмінним, не зважаючи на його зростання у 2007 році порівняно з 2008 р. на 15,6 %.. Також у 2007 році відбулось незначне зростання коефіцієнта придатності основних засобів, викликане здійсненням капітальних вкладень в ремонт основних засобів, але за період 2006-2008 рр. даний коефіцієнт лишається незмінним. Коефіцієнт зносу основних засобів зріс на 0,04, що показує віднесення частини вартості основних засобів на вартість готової продукції.

Фінансова характеристика підприємства включає характеристику майна підприємства та джерел його утворення, фінансових результатів діяльності, аналіз платоспроможності, ліквідності, рентабельності, ділової активності та фінансової стійкості підприємства.

Аналіз майна підприємства та джерел його утворення за допомогою горизонтального та вертикального аналізу балансу підприємства дозволяє охарактеризувати ТОВ «Брусилівський маслозавод» таким чином (дані для аналізу у Додатку А).

Загальна сума активів підприємства у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшилась на 61,5 тис. грн. або в 2 рази за рахунок збільшення вартості основних засобів на 56,6 тис. грн або 445 %, суми виробничих запасів на 22,8 тис. грн. або на 14 %. У 2008 році загальна сума активів зросла на 358,6 тис. грн. за рахунок зростання суми виробничих запасів на 144,8 тис. грн. або на 77 % та дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 194,1 тис. грн. або в 10 разів. Щодо змін у структурі активів, то найбільшу частку у 2004 році займають виробничі запаси (67 %), 8,8 % - незавершене будівництво, 9,7 % - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; У 2007 році частка виробничих запасів зменшилась на 6 % за рахунок зростання частки основних засобів на 56,6 %. Суттєво зменшилась частка грошових коштів та їх еквівалентів на 8,1 % та виробничих запасів на 6 %. У 2006 році порівняно з 2005 р. зростає частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 25,5%, на 12,7% зменшилась частка основних засобів та на 11 % частка виробничих запасів.

Аналізуючи джерела утворення активів потрібно зазначити, що сума статутного капіталу за аналізуємий період не зазнала змін. У 2007 році порівняно з 2008 р. відбулось зростання нерозподіленого прибутку на 99,3 тис. грн., позитивним явищем є зменшення кредиторської заборгованості на 39,5 тис. грн., що говорить про розрахунок підприємства за своїми зобов’язаннями. У 2008 році порівняно з 2007 р. загальна сума пасивів зросла на 117 % за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку на 22,8 тис. грн. та зростання на 335,8 тис. грн. поточних зобов’язань. Головним показником зростання поточних зобов’язань є зростання суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2 рази.

Аналіз структури пасивів показує, що основну їх частку становить кредиторська заборгованість, частка якої з 2006 по 2008 рік становить близько 77,6 %, суттєво зросла частка інших поточних зобов’язань – на 7,17%, частка статутного капіталу зменшила за 2006-2008 роки на 6%, хоч сума статутного капіталу залишається сталою.

Дані аналізу фінансових результатів ТОВ «Брусилівський маслозавод» (Додаток В) дають змогу зробити такі висновки:

у порівнянні результатів діяльності 2006 з 2008 роком дохід від реалізації продукції суттєво не змінився (зменшився на 20,7 тис. грн.), але потрібно зауважити його зростання у 2007 році в 1,5 рази, відповідних змін зазнала сума чистого доходу від реалізації продукції. Значного зростання за аналізуємий період зазнала сума інших операційних доходів – на 100,3 тис. грн.

Сума матеріальних затрат у 2008 році порівняно з 2007 зменшилась на 1077,3 тис. грн., витрати на оплату праці – на 17,8 тис. грн. Потрібно зауважити про значне зростання сум амортизації: якщо у 2006 році її сума становила 1,3 тис. грн., то в 2008 р. – 10,1 тис. грн., також відбулось збільшення суми інших операційних витрат – на 22,4 тис. грн.

У 2006 році підприємство працювало зі збитком у розмірі 2,2 тис. грн., у 2007 році сума чистого прибутку зросла до 43,6 тис. грн., у 2008 р. – зменшилась на 19 тис. грн. порівняно з 2007 р.

Щодо аналізу структури фінансових результатів, то основну частину доходу від реалізації продукції складає чистий дохід від реалізації продукції, частка якого за 2006-2008 рр. залишається незмінною – 83,3%, незначних змін зазнала і частка матеріальних затрат (в межах 1%), яка становить близько 80 %. За період, що аналізується, зросла на 0,5 % частка витрат на оплату праці та на 0,2 – частка амортизаційних відрахувань, на 0,5% - частка інших операційних витрат, що призвело до збільшення частки витрат на 3%. Частка чистого прибутку ТОВ «Брусилівський маслозавод» за період з 2006 по 2008 року зросла на 0,9%.

Однією з важливих фінансових характеристик підприємства є його поточна платоспроможність або ліквідність – здатність підприємства платити за своїми поточними зобов’язаннями за рахунок оборотних активів. Аналіз поточної платоспроможності підприємства характеризує стан його розрахункової діяльності з точки зору наявності кредиторської заборгованості, яка збільшує суму поточних зобов’язань підприємства і дебіторської заборгованості, яка збільшує суму оборотних активів. Розрахунок основних показників платоспроможності ТОВ «Брусилівський маслозавод» згруповано в таблиці 2.5, яка дає змогу зробити висновки про співвідношення суми власних оборотних коштів і заборгованості підприємства.

Таблиця 2.5

Дані для оцінки ліквідності ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Розмір власних оборотних коштів, тис. грн.	-82,3	-40,9	-14,5	41,4	26,4
Маневреність власних оборотних коштів	-0,25	-0,02	-0,03	0,23	-0,01
Коефіцієнт покриття	0,72	0,84	0,98	0,12	0,14
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,16	0,11	0,41	-0,05	0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07	0,004	0,0007	-0,066	-0,0033
Частка оборотних коштів у активах	0,86	0,7	0,87	-0,16	0,17
Частка виробничих запасів у поточних активах	0,78	0,87	0,58	0,09	-0,29

Сума власних оборотних, що є джерелом покриття оборотних активів підприємства, має від’ємне значення, що означає, що підприємство працює в борг, позитивним є явище збільшення цього розміру на 67,8 тис. грн.

Позитивним моментом для підприємства є збільшення коефіцієнта покриття у 2008 році на 0,26 пунктів, що означає, що на 1 гривню поточної кредиторської заборгованості припадає 0,98 грн. оборотних активів, тоді як у 2004 р. – 0,72 грн.

Коефіцієнт швидкої ліквідності має тенденцію до зростання з 2006 р. до 2006 р. на 0,3%, до факторів, що обумовили цю зміну належать зменшення дебіторської заборгованості та зростання поточних зобов’язань.

Частка оборотних коштів у активах за аналізуємий період залишається незмінною і становить 0,87, на 0,2 зменшилась частка виробничих запасів у поточних активах, що означає, що на 1 грн. активів припадає 0,09 грн. виробничих запасів.

Таблиця 2.6

Дані для оцінки фінансової стійкості ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Коефіцієнт фінансової автономії	-0,2	0,17	0,11	0,37	-0,06
Коефіцієнт фінансової залежності	-5,14	6,0	9,0	11,14	3,0
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	1,72	-0,8	-0,2	-2,52	0,6
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	1,2	0,83	0,89	-0,37	0,06
Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів	-6,1	4,96	8,0	11,06	3,04

Показники фінансової стійкості (таблиця 2.6), проявляють позитивну тенденцію до зростання коефіцієнта фінансової автономії на 0,31, негативного впливу на фінансову стійкість ТОВ «Брусилівський маслозавод» завдає збільшення коефіцієнта фінансової залежності підприємства від позикових коштів та зменшення коефіцієнта маневреності власного капіталу та зростання коефіцієнта концентрації залученого капіталу. Зростання коефіцієнта співвідношення залучених та власних коштів вказує на збільшення залежності підприємства від позикового капіталу.

Таблиця 2.7

Дані для оцінки рентабельності ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Обсяг чистого прибутку	-1,3	43,6	26,4	44,9	-17,2
Рентабельність продукції	- 0,04	1,1	0,9	1,14	-0,2
Рентабельність активів	-0,53	15,8	5,4	16,33	-10,4
Рентабельність власного капіталу	2,9	2357	42	2354,1	-2315
Рентабельність основного капіталу	- 0,53	15,7	4,0	16,23	-11,3

Дані для аналізу рентабельності, представлені в таблиці 2.7, дають змогу зробити висновки, що підприємство у 2007-2008 роках порівняно з 2006 р. працює з позитивним прибутковим результатом, який зріс за цей період на 27 тис. грн.; дуже низький рівень рентабельності продукції має підприємство, хоч в динаміці він зростає; позитивним явищем є зростання рентабельності активів та рентабельності власного капіталу на 39%. Також потрібно відмітити про зростання рентабельності основного капіталу у 2007 році порівняно з 2006 і зниження її на 11,3% - у 2008 під впливом зростання прибутку від реалізації продукції.

Щодо аналізу показників ділової активності ТОВ «Брусилівський маслозавод», поданих у Додатку Г, то за період 2004-2006 рр. відбулось зменшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості та коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, що призвело до збільшення періоду їх оборотності: на 28 днів – дебіторської і на 12 днів – кредиторської. Це говорить про сповільнення ділової активності підприємства. Негативного впливу на ділову активність ТОВ «Брусилівський маслозавод» завдає збільшення тривалості фінансового циклу підприємства на 44 дні, і операційного – на 40. Дуже низьким є коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості (0,04), але позитивним є тенденція зростання його в динаміці.

Отже, ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2007-2008 роках порівняно з 2006 працює з позитивним фінансовим результатом, отримує прибуток, але поряд з цим підприємству потрібно звернути увагу на значне зростання поточних зобов’язань, на зменшення фінансової незалежності від позичальників, та зменшення суми дебіторської заборгованості. Підприємству потрібно розробити ряд заходів для підвищення фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності і особливу увагу звернути на зростання показників рентабельності.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливі дані про їх стан та використання, які визначаються за допомогою низки показників, що є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства. Показники для порівняльного аналізу щодо стану й ефективності використання основних засобів умовно можна поділити на три групи:

стан забезпечення підприємства основними засобами;

стан основних засобів;

ефективність використання основних засобів на підприємстві.

Таблиця 2.8

Динаміка та структура основних засобів ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 рр.

Групи основних засобів	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. до 2006 р.
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	%	+/-
Будинки, споруди та передавальні пристрої		-	0,35	0,5	0,46	0,7	0,7	0,46
Машини та обладнання	1,27	10	6,51	9,4	5,47	8,32	-1,68	4,2
Транспортні засоби	10,9	85	61,7	89	59,7	90,86	5,9	48,8
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	0,53	5	0,08	0,12	0,11	0,12	-4,88	-0,42
Разом	12,7	100	69,3	100	65,7	100	х	53

Дані таблиці 2.8 про динаміку та структуру основних засобів дає можливість зробити наступні висновки: вартість основних фондів в загальній вартості за період з 2006р. по 2008 рік зросла на 53 тис. грн. за рахунок збільшення вартості транспортних засобів на 48,8 тис. грн. та вартості машин і обладнання на 4,2 тис. грн. Щодо структури основних засобів, то основну частку основних фондів складають транспортні засоби (у 2008 р. становить 90,9 %), яка за період, що аналізується, зросла на 6% за рахунок зменшення частки вартості інструментів та приладів на 4,9%.

Таблиця 2.9

Дані для аналізу забезпечення основними фондами ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008 рр.

Показники	На 31.12.06 р.	На 31.12.07 р.	На 31.12.08 р.	2008р. до 2006 р.
Фондомісткість	0,004	0,008	0,02	0,016
Фондоозброєність	0,45	1,24	2,11	1,66
Коефіцієнт вартості основних фондів у майні підприємства	0,052	0,23	0,099	0,047

Дані для аналізу забезпечення основними фондами підприємства (таблиця 2.9) вказують на зростання показника фондомісткості в динаміці за період 2006-2008 рр. на 0,016, тобто у 2008 році на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0,02 грн. основних фондів, зростання показника фондоозброєності на 1,66 вказує на те, що на 1 працівника підприємства припадає 2,11 грн. основних засобів; зростання коефіцієнта вартості основних фондів у майні підприємства вказує на зростання частки основних засобів у загальній вартості активів ТОВ «Брусилівський маслозавод».

Таблиця 2.10

Дані для аналізу стану основних фондів ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008 рр.

Показники	На 31.12.06 р.	На 31.12.07 р.	На 31.12.08 р.	2008р. до 2006 р.
Коефіцієнт зносу основних фондів	0,16	0,16	0,25	0,09
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,84	0,84	0,75	-0,09
Коефіцієнт оновлення	5,4	6,2	8,3	2,9
Коефіцієнт вибуття	2,4	2,2	2,0	-0,4
Коефіцієнт приросту	0,03	0,04	0,06	0,03

Про стан основних засобів підприємства на основі даних таблиці 2.10 можна зробити наступні висновки: коефіцієнт зносу основних засобів у 2006-2007 роках залишається сталим, тільки у 2008 році зростає на 0,09 і становить 0,25, що відповідно зменшує коефіцієнт придатності основних засобів, але залишається в задовільному стані (в межах 75%). Позитивним явищем для стану основних засобів ТОВ «Брусилівський маслозавод» є зростання коефіцієнта оновлення на 2,9, коефіцієнта приросту – на 0,03 та зменшення коефіцієнта вибуття на 0,4 за період, що аналізується; це свідчить про роботу підприємства з оновлення основних фондів, впровадження нових технологій, які дозволять підвищити якість продукції, що виготовляється.

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Перед підприємством постає завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто підвищення рівня інтенсивності їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні заходи, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використати наявні на підприємстві резерви підвищення ефективності їх використання.

Поліпшення використання основних засобів є одним з найважливіших напрямів підвищення ефективності виробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватися належною оцінкою, дані для якої наведено в таблиці 2.11

Таблиця 2.11

Дані для аналізу стану ефективності використання основних фондів ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008 рр.

Показники	На 31.12.06 р.	На 31.12.07 р.	На 31.12.08 р.	2008р. до 2006 р.
Фондовіддача	272,9	70,23	5,15	-267,75
Рентабельність основних фондів	0,094	1,06	0,39	0,48
Абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних фондів	-0,09	1,06	0,39	0,48

Фондовіддача – це показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному виразі на одиницю середньорічної вартості основних засобів, які приймають участь у виробництві цього обсягу продукції, тому зменшення цього показника на 267,5 одиниць свідчить про те, що на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів припадало 272,9 грн. товарної продукції у 2006 році і лише 5,15 грн. – у 2008 р.

Зменшення показника фондовіддачі вказує на зростання обсягу виробництва за рахунок зростання вартості основних засобів, а не за рахунок збільшення рівня інтенсивності їх використання.

Відносним показником, який характеризує рівень ефективності використання основних засобів, є рентабельність. Позитивним є зростання цього показника у динаміці (на 0,48).

Абсолютний показник, що характеризує ефективність використання основних засобів, - сума прибутку, яка приходиться на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Він відображає рівень окупності використаних у виробництві основних фондів. Розраховані в таблиці 2.11 показники свідчать про те, що в 2006 році на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів припадало 0,09 грн. збитку, у 2007 р. – 1,06 грн., у 2008 р. – 0,39 грн. прибутку. Зростання даного показника з 2006 по 2008 рік на 0,48 свідчить про підвищення рівня ефективності використання підприємством основних засобів, що є однією з головних задач підприємства в ринкових умовах господарювання.

2.2 Аналіз логістики на підприємстві

Ефективне функціонування складського господарства сприяє раціональному руху матеріальних потоківу логістичному ланцюгу, використанню транспортних засобів та витрат обігу. Головним завданням складського господарства є концентрація запасів, їх зберігання, забезпечення ритмічного виконання замовлень споживачів. Головними функціями складського господарства є перетворення виробничого асортименту продукції на споживчий відповідно до попиту споживачів та створення торгового асортименту. Завдяки складуванню та зберіганню можназвести до мінімуму різницю між виробництвом і споживанням товару та створити систему виробництва і постачання, ґрунтуючись на створених запасах. Критерієм економічної ефективності складу є стабільний та високий оборот. Якщо попит значний і постійний, то краще мати власний склад. В даній ситуації кожен з магазинів «Фуршет» має свій власний склад, розмір складу залежить від розміру магазину.

Логістичний процес на складі передбачає виконання таких операцій:

- поповнення запасів;

- здійснення контролю за надходження товару;

- розвантаження та прийняття вантажів;

- внутрішнє транспортування;

- складування та зберігання товарів;

- збір та повернення тари;

- інформаційне обслуговування;

-забезпечення своєчасного виконання послуг.

Операції з розвантаження та прийняття вантажів виконуються в такій послідовності:

розвантаження вантажу, що надійшов на підприємство;

контроль документації та фізичного стану замовленого товару;

документальне оформлення вантажу через інформаційну систему.

Внутрішне розвантаження полягає в переміщенні вантажу в різні зони складу. З розвантажувальної рампи в зону прийняття, в зону зберігання.

Створення логістичної складської підсистеми сприяє раціональному використанню складських зон, застосуванню універсального обладнання, максимальному використанню комп’ютерних систем, скороченню витрат на складські операції. Система складування виступає як основа рентабельності складського господарства. Оптимальну структуру складського господарства визначають за допомогою техніко-економічних розрахунків для кожного варіанту. Отже, розглянемо критерії ефективності складу:

- показниками ефективності використання складських площ (S) та об’єму (V) складу є коефіцієнти використання складських площ і корисного використання об’єму складу:

Кs = Se / ΣS (2.2.1)

де Кs – коефіцієнт використання складських площ;

Se – площа, яка використовується корисно, м2;

ΣS – загальна площа складу, м2;

Kk = Ve / ΣV (2.2.2)

де Kk – коефіцієнт корисного використання об’єму складу;

Ve - об’єм, що використовується корисно, м3;

ΣV – загальний об’єм складу, м3.

- показник приведених витрат на 1т товару для кожного варіанту:

Впр = вп + Ен*Квпит →min (2.2.3)

де Впр – приведені витрати на одиницю товару, грн;

вп – питомі умовно-постійні витрати на одиницю товару, грн;

Ен – коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат (норматив – 0,32);

Квпит – капітальні витрати на одиницю товару, грн.

-капіталоємність обороту:

Кво = ΣКВ / ОК*Мт*tз (2.2.4)

де Кво – капіталоємність обороту, грн;

ΣКВ – загальний капітал в обороті, грн;

ОК – оборотність капіталу (365/ tз);

tз – термін зберігання товару, дн.;

Мт – маса товару, розміщеного в складі, т.

- коефіцієнт поточних витрат:

Кпв = (Ар+Вр+Век)/(ОК*Мт) (2.2.5)

де Ар – річна амортизація основних фондів складу, грн;

Вр – витрати на ремонт складу, грн;

Век – експлуатаційні витрати складу, грн.

Розрахувавши зазначені показники за кількома варіантами, визначають оптимальний варіант складського господарства підприємства.

Головні складові, як закупівля сировини та матеріалів, виробництво продукції, реалізація продукції з метою задоволення попиту споживачів та отримання прибутку, формують єдиний економічний процес, для здійснення якого і створюється підприємство. Тому логістика в системі підприємства розглядається як господарчий процес виробництва. З іншого боку логістика здійснює функцію управління, тому що в ній зливаються в одне ціле організація, виробництво та управління рухом матеріальних та інформаційних потоків.

Класифікацію товарно-матеріальних запасів використовують для вирішення двох основних завдань:

конкретизації об’єкту вивчення в межах заданого матеріального потоку;

ефективного управління запасами в межах загальної логістичної системи підприємства.

До початку процесу реалізації робота в області логістичного сервісу включає в себе визначення політики підприємства у сфері послуг та планування. У процесі реалізації товарів можуть виникати різноманітні логістичні послуги:

- наявність товарних запасів на складі;

- виповнення заказу, підбір асортименту, упаковка;

- забезпечення надійної доставки;

В умовах «ринку покупця» продавець повинен будувати свою діяльність виходячи з попиту покупця. При цьому попит не обмежується попитом на товар, покупець диктує свої умови також і в області змітсу та якості послуг. Максимальний запас являє собою обсяг економічно доцільного запасу на визначений час. Він є орієнтовним при плануванні обсягів замовлень. Пороговий рівень запасів використовується для визначення часу підготовки нового замовлення. Поточний запас відповідає фактичному рівню запасу, він може збігатися з максимальним, пороговим або гарантійним. Гарантійний запас створюється на випадок непередбачених обставин. Отже основне завдання менеджера-логіста це облік поточного рівня запасів на складі, визначення обсягу страхового запасу, розрахунок обсягів замовлення та визначення інтервалів поставок між замовленнями.

Отже, максимальний поточний запас сировини, менеджер-логіст може визначити таким способом:

Показники	Молко	Цукор	Сіль	Олія
1. середньодобові витрати, т	1	0,04	0,005	0,003
2. інтервал поставок, дн.	4	28	90	180

розрахунок максимального поточного запасу борошна здійснюється за формулою:

Зм.б = Вс.д.*n = 1*4 = 4 т;

розрахунок максимального запасу цукру:

Зм.ц. = 28*0,04 = 1,12 т;

розрахунок максимального запасу олії:

Зм.о. = 0,003*180 =0,54 т;

розрахунок для солі:

Зм.с. = 0,005*90 =0,45 т.

Отже, максимальний поточний запас Молока становить 4т, цукру – 1,12т, солі – 0,45т та олії – 0,54т.

Також менеджер розраховує оптимальний обсяг замовлення партії сировини для відділів виготовлення продукції. Щоб розрахувати оптимальний обсяг замовлення партії сировини, наприклад, для сиркового відділу, менеджеру потрібно скористатися такими данними як витрати на транспортування 1т сировини та плановий обсяг сировини для виконання плану виробництва. Витрати на транспортування складають 10грн, а плановий обсяг сировини складає 420 т, а витрати на зберігання 1т сировини становить 2,5грн.

ОРЗ = √2*10*420/2,5 = 3,34 т.

Отже, оптимальний розрахунок запасу сировини становить 3,34т.

Менеджер-логіст також використовує систему з фіксованим інтервалом поставок сировини або продукції. Тривалість інтервалу при використанні цієї системи менеджер-логіст може визначити за такою формулою:

Іt = N/S/ОРЗ (2.2.6)

Де Іt – тривалість інтервалу поставки, год, діб;

N – річний фонд робочого часу, год, діб;

S – плановий обсяг сировини, т;

ОРЗ – оптимальний розмір поставки, т.

Визначений інтервал поставки може змінюватися залежно від обставин.

Річний фонд робочого часу підприємства становить 330дн., плановий обсяг поставок продукції протягом року 450 т, а оптимальний розмір запасу 1т.

Іt = 330/420/1 = 6,5 дн.

Отже, партія продукції буде надходити через 6,5 днів або через 156год.