Філософсько-алегоричний роман Вільяма Голдінга "Володар мух"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в творчості Вільяма Голдінга

1.1 Самопізнання людини в творах - притчах Вільяма Голдінга

1.2 Місце роману «Володар мух» в творчості Вільяма Голдінга

РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.1 Сюжет та образи головних героїв у романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.2 Роль природи в романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга як роман – пересторога

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Англійський письменник Вільям Голдінг вважається одним з найбільших міфотворців ХХ століття. Його роман «Володар мух» був вибраний в якості теми курсової роботи саме через наявність глибоких філософських та моральних стверджень, освітлених споконвічних питань боротьби добра та зла, людського буття, значення кожної окремої людини для суспільства. Невимушений стиль оповіді робить роман доступним для розуміння навіть маленькому читачу, а відкритий фінал змушує замислитися над майбутнім не тільки окремо взятих хлопців, але всього людства. Все це робить роман актуальним в будь-який час, для будь-якого суспільства, для кожної людини, незважаючи на її вік та соціальний стан.

Об’єктом даного дослідження є роман Вільяма Голдінга «Володар мух». Предметом дослідження є філософсько-алегоричні поняття та події роману. Метою дослідження є розкриття та трактування філософсько-алегоричних образів роману.

Структура роботи обумовлена її метою, вона складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Перший розділ подає загальну характеристику поглядів В.Голдінга на самопізнання людини, визначає місце та значення роману в творчості письменника. У другому розділі розглядається проблематика роману «Володар мух» . Третій розділ містить відомості про філософсько-алегоричну основу поетики роману. Список використаних джерел складається з 13 позицій.

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в творчості Вільяма Голдінга

1.1 Самопізнання людини в творах-притчах Вільяма Голдінга

Вільям Голдінг (1911-1993) - один із найяскравіших та самобутніх англійських прозаїків ХХ століття, який ще за життя сприймався як класик. Він автор таких відомих романів, як «Спадкоємці» ("The Inheritors", 1955), «Злодюжка Мартін» ("Pincher Martin", 1956), «Вільне падіння» ("Free Fall", 1959), «Шпиль» ("The Spire", 1964), але світову відомість йому приніс роман «Володар мух» ("Lord of the Flies", 1954) [11, с.461].

Художній світ В.Голдінга складний та суперечливий. Складність виражена в багатоаспектності основної проблеми, яку досліджує митець. Вся увага письменника зосереджується на людині та її зв’язку с навколишнім світом, що простежується в романах «Спадкоємці» та «Шпиль». Його художній світ відрізняється наявністю постійних архетипів, тенденцій до конструювання жорсткої моделі світу, що базується на антитезі. Всі елементи цієї моделі стають змістовними, але структуротворчу функцію виконують насамперед категорії простору та часу, міфу та символу.

У світі В.Голдінга йде постійна боротьба людини з навколишніми ворожими силами навколо та всередині себе. Герою нема на що сподіватися крім себе самого, він робить свій вибір самотужки. Протиріччя закладено в двоїстій природі людини, які автор викриває в романах «Володар мух» та «Злодюжка Мартін». Письменник вважає, що основною силою, яка заважає моральному прогресу є незнання людиною себе, а з цього і робиться висновок, що історія – це проблема, для вирішення якої необхідна мобілізація внутрішніх сил людини, тобто самопізнання. Трагізм процесу самопізнання, вираженого в шляху героя від незнання, страждань та відчуття провини до пізнання істини, проходить через повне відокремлення від рідної стихії, створюючи нерозв’язний конфлікт. Людина – це сукупність протиріч та можливостей, що стоїть перед необхідністю вибору.

В своїй промові на зустрічі європейської спілки письменників в 1963 році В.Голдінг охарактеризував основну мету своєї творчості: «На протязі всього життя я не раз був вражений та приголомшений, дізнаючись, що ми, люди, можемо зробити один з одним… Ось чому я пишу зі всією пристрасністю, на яку тільки здатен, і кажу людям: «Дивіться, дивіться, дивіться: ось яка вона, як я її бачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин – людини»» [11, с.407. Переклад наш]. На таку позицію письменника наштовхнули жахіття воєнних років.

Свої романи В.Голдінг називав притчами. У сучасному літературознавстві під притчею розуміють в першу чергу засіб вираження морально-філософських роздумів письменника, які часто бувають протилежними до загальноприйнятих суспільних уявлень. Для притчі головне не змалювання, а вираження ідейного змісту [12, с.437]. У лекції «Притча», прочитаній у 1926 році у Каліфорнійському університеті, В.Голдінг подав своє бачення основних завдань письменника: «Письменник не може вигадати історії, в якій би не було повчання людям. Ускладнюючи на свій лад свої знаки, він досягає не глибини на багатьох рівнях, а того, що й очікується від знаків - послідовної значущості. Отже, за природою свого ремесла автор притчі дидактичний і прагне дати моральний урок. Люди не дуже люблять моральні уроки. Пігулка має бути підсолодженою, має бути дотепною чи розважальною, чи в якийсь спосіб захоплюючою. Крім того, мораліст мусить бути недосяжним для своєї жертви, коли на неї падає весь тягар уроку. Адже мораліст робить припущення, котре важко вибачити, а саме, - ніби він знає більше від свого читача» [10, с.16. Переклад наш]. І В. Голдінг безперечно був саме таким моралістом.

Е. Берджес говорив: « Романы В. Голдинга ставят перед собой задачу разрешить дилемы, возникающие у человека, и отказываются удовлетворять легкими ответами» [8, с.18]. Це свідчить про те, що складність проблематики, синтез різних областей знань (психологія, соціологія, політика, релігія, філософія, мистецтво) та філософських та літературних традицій характеризують В.Голдінга як видатного письменника ХХ століття.

1.2 Місце роману «Володар мух» в творчості Вільяма Голдінга

Шлях у широкий світ для роману «Володар мух» був важким. Рукопис твору не прийняло двадцять одне видавництво. Однак молодий редактор видавництва «Faber & Faber» Чарльз Монтейт погодився надрукувати роман за умови, що автор вилучить декілька перших сторінок, на яких описувалися жахіття ядерної війни. Внаслідок цієї угоди в остаточному варіанті твору не визначається в часи якої війни відбуваються події, а також не розкриваються причини авіакатастрофи, через яку група британських хлопчиків у віці приблизно від п’яти до тринадцяти років потрапляє на острів.

Надрукований роман швидко став бестселером у Великобританії. Не дивлячись на те, що а США роман з’явився вже через рік, популярним він став тільки після перевидання в 1959 році. Роман розійшовся загальним тиражем в 20 млн. екземплярів. Ще більше визнання він отримав після екранізації в 1963 році. Сам письменник не бажав екранізації свого роману, адже бачив його лише як літературний твір, однак фінансова скрута змусила його приймати участь у проекті і виступати консультантом. В 1990 році з’явився другий фільм з однойменною назвою, але головними героями виступали американські школярі – представники різних етнічних та расових груп.

Роман «Володар мух» мав популярність у читачів, тому закономірним став той факт, що в середині 60-х років він був включений до навчальних програм шкіл та університетів Великобританії та США, а невдовзі й інших країн світу, в тому числі України. В 1983 році за свою літературну працю В.Голдінг отримав Нобелевську премію «за романы, которые с ясностью реалистического повествовательного искусства наряду с многообразием и универсальностью мифа помогают постичь условия существования человека в современном мире» [5].

Загальну думку щодо значення роману висловив оглядач газети «Guardian» Пітер Конрад: «Мій дитячий світ читання розпочався з «Коралового острову» - наївно-імпералістичного роману Р.Баллантайна; моя наївність померла, коли я відкрив «Володара мух», де баллантайнівський сюжет опинився звернутим в алегорію про порочність роду людського» [7, с.36]. Але не слід вважати, що цей роман - лише «похмуре повчання та темні міфи про зло і зрадницькі руйнівні сили», це ще й «захоплююча пригодницька історія, яку можна читати для втіхи та задоволення» [9]. Саме так заявив в своїй промові представник Шведської академії літератури Л.Іюлленстен.

Узагальнюючи, можна наголосити, що художній світ В.Голдінга складний та самобутній. Його твори і, насамперед, роман «Володар мух» - результат широкого пізнання автором людської природи та пороків.

РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

Різноманітність літературно-критичних оцінок та украй суперечливі коментарі роману «Володар мух» пояснюються різноманітними методологічними та філософськими позиціями дослідників. Беручи до уваги різні ідеологічні настанови авторів-аналітиків розрізняють декілька принципово одмінних підходів до трактування роману, а саме:

релігіозний твір, що розвиває християнську доктрину первородного гріху та гріхопадіння (С.Хайнц, Ф.Кермуд);

втілення екзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття (Ф.Карл, Т.Бойл);

ілюстрація вчень З.Фрейда та К.Юнга, адже автора цікавить питання співвідношення свідомого та несвідомого, індивідуального та колективного в людській поведінці (Е. Эпштейн, К. Розенфілд);

роман розглядають у зв’язку з індивідуальною міфотворчістю автора, зв’язаною з античними традиціями (Дж. Бейкер, Марк і Ян Грегор).

Сам В.Голдінг відхиляв спрощені інтерпретації свого роману, які пропонували представники різних течій англійського літературознавства, філософами та психологами.

Роман «Володар мух» замислювався як іронічний коментар до «Королівського острову» Р.Баллантайна – пригодницької історії для юнацтва, в якій оспівувалися оптимістичні імперські уявлення вікторіанської Англії. Однак поступово твір наповнювався все більшим філософським змістом, і в результаті з’явився самостійний художній твір. Проте пародійні елементи також залишилися. Імена головних персонажів роману – Ральф і Джек – це імена головних героїв твору Баллантайна. Книга починається тим, що група британських хлопчиків потрапляє на безлюдний острів, на цьому й закінчується схожість двох романів. В.Голдінг серйозно та переконливо спростовує всі ідеї роману Р.Баллантайна про виховання людини, ідеї, згідно з якими, дотримуючись кодексу поведінки юних джентльменів, цивілізація переможе острів, і наводить свою власну думку.

Як зазначає С.Павличко, «Універсальності голдіновських героїв кореспондують і максимально розмиті контури історичного часу і простору. Та все ж у непрямій формі письменник торкнувся найважливіших соціальних проблем нашої епохи, котру не сприйняв і прийняв як епоху негуманну, небезпечну, апокаліптичну» [7,с.32].

Серед гострих соціальних питань суспільного життя початку ХХ століття, В.Голдінг торкається насамперед проблем особистості, прогресу, шляхів розвитку людини, освітлює взаємозв’язок людини та суспільства, недосконалість душі людини, зло в людині [2,с.378].

В романі «Володар мух» В.Голдінга також знайшла своє відображення тема війни. На думку автора, війна показала, наскільки крихким є романтичний міф про природну доброту та мудрість людини, яка ховає в собі «неисчерпанные резервы ненависти и зла» [3,с.129]. Необхідно згадати, що саме через війну, розв’язану дорослими, трапилася авіаційна катастрофа. І навіть на безлюдному острові дорослі зможуть нагадати дітям про своє існування. Захоплена своєю війною, доросла цивілізація надіслала мертве тіло парашутиста з підбитого літака, якого в подальшому вважали жахливим звіром. Автор створює символ величезної узагальнюючої сили. Світом повинен правити звір, для блага самого світу. І тоді прокидається справжній звір, звір у дитячих душах, вихований духом «острівної психології».

На думку Б.Мінца, роман В.Голдінга ілюструє «насколько может быть опасным увлечение руссоистским «благородным дикарем», призывом к возврату в «естественную социальность», завораживающими образами безгреховности в отсутствие понятия греха и великолепного в своей спонтанности героя, населявшего воспетый древними «золотой век»» [6,с.178].

Автор вказує не тільки на важливі проблеми сучасного йому суспільства, але й на причини їх виникнення та можливості вирішення. При цьому моделюються різні варіанти вирішення актуальних проблем, і кожна людина ладна самотужки приймати правильне на її думку рішення.

РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

Роман В.Голдінга «Володар мух» вважають антиробінзонадою, антиутопією, філософсько-алегоричним романом. Твір доцільно розглядати саме як колективну антиробінзонаду, робінзонаду зі знаком мінус, адже автор свідомо поміщаючи групу школярів в умови робінзонади, наче проводить експеримент над ними. Проте герої В.Голдінга, на відміну від персонажів Д.Дефо та Р.Баллантайна не змогли перебороти острів, цивілізація поступилася первісним інстинктам.

Антиутопія як літературний жанр проявляється в творі у вигляді:

критики надмірних очікувань, що простежується у вигуку Ральфа: «Ви що не розумієте? Без диму нас не побачать, нас не врятують! Ми повинні підтримувати багаття!» [1, с.12];

переосмислення та пародійності традиційних англійських утопій;

попередження про те, до чого, на думку антиутопіста, можуть привести спроби втілити утопічні ідеали в життя [4, с.123].

Проте в даній курсовій роботі роман «Володар мух» буде розглядатися з точки зору філософсько-алегоричного роману. Передусім потрібно визначитися з поняттям алегорія. «Аллегория (от гр. иносказание, инословие) – это изображение отдельных идей (понятий) посредством конкретных художественных образов» [12, с.23]. В сюжеті та образах філософсько-алегоричного роману філософські концепції відіграють важливу роль. Автор тяжіє до екзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття. В.Голдінг як представник цієї філософської течії в романі «Володар мух» позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Роман насичений різноманітними символами – чи то острів у вигляді корабля як традиційний символ держави, чи то пожежа в останній главі твору як руйнування, в якому горить не тільки острів, але моральні та духовні цінності людини, чи мушля – символ порядку, буржуазної демократії та парламенту.

3.1 Сюжет та образи головних героїв у романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

голдінг роман герой

Володар мух – це одне з імен Вельзевула, диявола. Але в романі В.Голдінга «Володар мух» йдеться не стільки про нього, скільки про все страшне, гидке, чорне та нелюдське, що є в людських душах. Злість, страх, образа, жага влади – все це Володар мух.

Роман Вільяма Голдінга «Володар мух» мух розпочинається зустріччю двох хлопців – Ральфа та Хрюші - на піщаному пляжі. Вони знаходять морську мушлю та дмуть в неї з початку задля розваги, а згодом для того, щоб зібрати всіх, хто вижив після авіакатастрофи. На шум від мушлі збирається група дітей віком від п’яти до тринадцяти років, згодом стає зрозуміло, що на острові нема дорослих. Після загальних зборів вирішено обрати головним Ральфа, влаштовувати збори, будувати курені, підтримувати вогонь, ходити на полювання та чекати на порятунок дорослих.

Проте діти не могли підтримувати заведений порядок та жити по правилам, їм набридала одноманітність, вони хотіли пригод. Побудовані курені загрожують впасти в будь-яку хвилину, через надмірно розпалене вогнище гине малюк з родинною плямою на обличчі, через відсутність диму кількома днями пізніше корабель, що міг врятувати дітей, проходить повз острів. Діти починають боятися уявного звіра. З першою вбитою свинею мисливці під керівництвом Джека втрачають людську подобу, перетворюючись на первісних людей з їх первісними інстинктами та страхами. Більшість дітей, за виключенням Ральфа, Хрюші, Саймона та двох близнюків, переходять на бік Джека, що прагнув відібрати владу у Ральфа.

Саймон самотужки розкриває таємницю звіра на острові. Виявляється, що звір – це мертвий парашутист, а страх жив в самих дітях. Проте діти, загравшись в полювання, приймають хлопця за свиню та безжалісно вбивають. Група мисливців викрадає окуляри Хрюші, що робить хлопця абсолютно беззахисним. Ральф вимушений вимагати повернення річчі, він йде на мирні переговори. Однак Роджер, начебто захищаючи фортецю від ворогів скидає на Хрюшу великий камінь та вбиває його. Близнюків змушують приєднатися до інших мисливців, а Ральфу дають зрозуміти, що не залишать його у спокої на острові.

На Ральфа розпочинається справжнє полювання. Захоплені жагою вбивства хлопці запалюють дерева на острові, здіймається пожежа. Однак Ральфа рятує щасливий випадок – офіцер з пропливаючого корабля помічає пожежу та висаджується на острів.

Психологія кожного героя роману розкривається у випробуваннях. На протязі всього роману письменник показує як змінюються хлопці. Першими з дітей спадають покрови цивілізації, далі руйнуються моральні та духовні принципи та догми. Так, Роджер на початку твору кидає камінці біля маленького Генрі, але не сміє кидати прямо в нього. Біля нього витала заборона колишнього життя. Хлопчика «охороняв захист батьків, школи, поліцейських, закону», в той час як Роджера «утримувала за руку цивілізація». Але сцена у замку і навмисне вбивство Хрюші ілюструє занепад моральних принципів Роджера, однолітки починають боятися його. Близнюки Ерік та Сем заявляли, що у ньому «било темне джерело сили». Після вбивства Хрюші, «наділений невідомою владою», він відчув себе кращим за інших, тим, хто може вирішувати кому жити, а кому – ні. Він – справжній звір, чудовисько, що прагне нероздільної влади, ладне йти до кінця задля цілі, адже не даремно він «загострив палицю з обох кінців». Письменник дає зрозуміти, що після вбивства Ральфа, Роджер намагався б зайняти місце вождя і, скоріш за все, йому б це вдалося.

Образ Джека також піддався трансформації, хоча й не такої помітної. Він, староста церковного хору, був наділений владою, був головним, але його не обрали вождем. В усіх його вчинках продивлялася гординя, так і з’явилася ненависть до Ральфа, до того, хто відібрав його владу. У Джека влада символізує належність до еліти, аристократії, до лідерів. Саме Джека Хрюша називав винуватцем розколу та всіх негараздів на острові. Джек прагнув лише повеселитися: його не цікавив а ні вогонь як спосіб порятунку, а ні полювання задля їжі – все лише задля розваги. Але він з самого початку не був жорстоким, не зміг заколоти свиню. Лише маска надавала йому сил, вона ховала справжню сутність, звільняла від почуття сорому та відповідальності, вивільняла тваринні інстинкти, «маска жила самостійним життям, а Джек ховався за нею, відкинувши будь-який сором» [1, с.81]. Маска заворожувала й інших дітей, кликала за собою.

Джек знущався над Хрюшею, адже той був слабшим, через нього Хрюша втратив окуляри, саме його знущання привели в подальшому до смерті хлопця, адже він, як людина що мала неабиякий авторитет серед однолітків міг захистити його. Джек стає злодієм, він краде окуляри – єдине джерело вогню, але не для того, щоб розвести рятувальне багаття, а для свого бенкету. Однак він не визнає своєї провини, як і тоді, коли корабель не врятував всіх. Страх та боягузтво не дають йому взяти на себе провину за скоєнні жахіття перед дорослим, перед суспільством, він «рушив вперед, але разом передумав та завмер» [1, с.180]. Злочинець залишився непокараним.

У той же час Ральф не побоявся брати на себе відповідальність. З першого дня життя на острові він намагався встановити правила, підтримувати рятувальний вогонь, будувати маленькі курені, колективно вирішувати проблеми, тобто поводився так, як би це робили дорослі. «Ми не дикуни якісь, ми англійці. А англійці завжди і будь-де краще всіх», - наголошує він [1, с.35]. Проте демократичний режим Ральфа не в силах протистояти тоталітаризму Джека, заснованому на страхах (міфічний звір) та вітальних потребах (смажене м'ясо). Він втрачає більшість прихильників, навіть знайдена мушля, атрибут дорослого життя, через яку він і був обраний головним, не може підтримати порядок. Знищення мушлі паралельно зі смертю Хрюші символізує знищення розумності на острові. Раціоналізм призводить до гибелі людини та річчі. Раціональне відчуження річчі від природи прирікає її на загибель.

Ральф швидко дорослішає, він боїться за себе, але тримається, адже «дорослі б трималися» [1, с.39]. На нього влаштовано справжнє полювання, наче на свиню, він і сам порівнює себе зі свинею, але навіть у такий важкий час знаходить в собі сили думати як вижити, вірить в повернення до Англії, згадує Хрюшу та Саймона. Він розумів, що розмальовані дикуни ні перед чим не зупиняться, а Джек ніколи не залишить його у спокої, однак до останнього не міг в це повірити. «Ні! Не могли вони до такого дійти! Це нещасний випадок!» - кричав від жаху Ральф [1, с.166]. В той самий час розум Ральфа відмовлявся зіставити розмальованих дикунів з тими вихованими хлопцями, що дружно маршували та співали церковні пісні. «Впізнаю Білла…Хоча, ні», - одразу подумав Ральф, - «який же він зараз Білл» [1, с.174]. У В.Голдінга Ральф уособлює самостійність мислення та незалежність, а полювання на нього – це спроба знищити ці якості у кожного на острові. Жорстокість дітей до Саймона та Хрюші дає йому, а разом з ним і читачу, змогу замислитись над сенсом людського буття, зрозуміти цінність кожної людини.

Товстун Хрюша – втілення прагматичного самовпевненого раціоналізму. Про сліпий раціоналізм все сказано вже тим, що В.Голдінг наділяє Хрюшу сильною короткозорістю, що робить його практично безпомічним. «Не залишай мене, Ральф! Тільки не кидай мене!» - жалібно стогне хлопець на вершині скелі [1, с.167]. Його астма – ще один атрибут, безкорисний у реальному житті, проте той, що асоціюється у дітей зі світом дорослих. Хвороби роблять Хрюшу неприємним, і в той самий час являють собою підтвердження його розумової переваги. Він єдиний не мириться з відсутністю дорослих на острові і намагається якось їх замінити, але самі спроби Хрюші створити на острові цивілізований світ безглузді та швидко починають набридати хлопцям. Він – об’єкт постійних знущань, який в деякому сенсі об’єднує всіх. Закономірною є ненависть до нього Джека. В їх боротьбі стикається раціональність та цивілізація зі світом бунтарства та первісних інстинктів. Обряди первісного суспільства не причаровують Хрюшу, він впевнено вірить в цивілізацію, відстоює загальноприйняті норми та ідеали, чим і заслуговує повагу Ральфа. Саме тому смерть Хрюші сприймається як несправедливе та жорстоке відношення суспільства до доброти в людині. Мисливці вбивають свиней заради їжі, а Хрюшу – для утвердження власного «я». Атавізм витісняє здоровий глузд та непотрібний гуманізм.

Одним з найцікавіших персонажів роману слід вважати Саймона – антипода Роджера як зовні, так і в духовному сенсі. Він завжди одинокий, вчиняє тільки згідно з власними моральними принципами, інші хлопці вважають його несповна розуму. Саймон позбавлений раціоналізму цивілізованої людини, він філософ. Хлопець осягає істину без будь-якої опори на соціальний досвід, через інтуїцію та прозріння, а може через приступи епілепсії. Однак осягнуті істини залишаються таємницею для інших. Саймон все більше усамітнюється, напруга відповідальності за його місію зростає, він гине. Ініціатором ритуального вбивства стає саме Роджер – уособлення темних сил, що повинні вбити Саймона. Після розмови з Володарем мух Саймон виходить збагаченим знанням істини. Він самотужки звільняє парашутиста від мотузок, тобто звільняє острів від звіра. В той момент, коли він готовий відкрити дітям правду про страшного звіра, проти нього повстає все: природа (починається гроза), люди (діти приймають його за звіра). Людям не дано дізнатися, що шлях до спасіння лежить через відкриття істини у власній душі.

Швидкі промислові зміни та перевороти дали змогу людині повірити, що вона за допомогою техніки здатна на все. Слід згадати тільки як хлопці мріяли про ті чи інші дива техніки: «Ось якби корабель побудувати, чи літак, чи телевізор» [1, с.82]. Але в століття наукового прогресу людство забуло про душу. Діти його стали дикунами, що вбивали та не відчували своєї вини. Їм судилося пройти шлях від прогресу до регресу, від цивілізації до примітивного суспільства з його дивними ритуалами, жертвоприношеннями та табу. Символічним є епізод з дикунським танцем. «Звіра бий! Ріж його! Випусти кров!» - кричали діти та вбивали Саймона [1, с.106]. Саме в ту ніч уявний звір покинув острів. Він більше не потрібен, діти самі стали звірами. Ті, хто наче ще залишилися людьми не зробили нічого, щоб допомогти другу. В.Голдінг стверджує, що бездіяльність – це теж злочин, що нічого не зробити – значить також піддатися звіру та втратити людську подобу.

3.2 Роль природи у романі Вільяма Голдінга «Володар мух»

Величезну роль у творі відіграє зображення природи. Вона змінюється в залежності від ситуації та поведінки дітей. Єдність та правильність вчинків супроводжується теплом сонця: «Ральф раптом зрозумів, яке стомлююче життя, коли потрібно заново прокладати кожну тропу і весь час слідкувати за своїми крокуючими ногами… Він повернувся та пішов назад, до майданчика, і сонце тепер било йому в обличчя» [1, с.36]. Вбивство Саймона проходить у темряві та супроводжується громом та блискавкою – все це символізує торжество зла, страх. В той самий час збагачений істиною Саймон поглинається океаном, як символом очищення від зла та гріху. «Засріблився овал лиця, і мармуром статуї заблищало плече» вбитого, уособлюючи істинність думок та вчинків, святість, а «дивні істоти з палаючими очима та димними шлейфами», - що «метушилися біля голови» - це ніщо інше як демони, зло в людських душах.

Вогонь, покликаний захищати та дарувати надію, стає причиною загибелі малюка на початку твору і порятунком, не тільки фізичним, але також духовним, наприкінці. Як не парадоксально, екологічна катастрофа чи, в узагальненому вигляді, руйнівна війна породжує новий виток прогресу.

Природа сама по собі прекрасна та непорушна, такою вона залишиться після зникнення кожного з нас. Наше існування чи небуття їй байдуже, свої проблеми вона, вічність, вирішує без людей. У такому трактуванні В.Голдінг не використовує старі англійські міфи, він складає власний міф, що належить ХХ століттю і являє собою основну частину менталітету нашого сучасника.

3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга як роман - пересторога

Роман Вільяма Голдінга «Володар мух» можна назвати пересторогою як сучасному людству, так і майбутнім поколінням. Поклики замислитися над жорстокістю та несправедливістю, що панує в суспільстві йдуть крізь весь роман. На перший погляд здається, що тільки ті, хто стали на сторону Джека піддалися звіру в своїй душі. Проте Вільям Голдінг руйнує ілюзію в розмові Саймона з Володарем мух. «Але ти знав, вірно? Що я – частина тебе самого? Невід’ємна частина!» - говорить диявол[1, с.127]. Якщо навіть в маленькому філософі Саймоні живе Володар мух, то він є в кожному, живе в усіх. Ось яку страшну правду відкриває письменник, він спонукає читача замислитися над власним майбутнім. Навіть Ральф, мудрий і справжній герой порівнюючи зі всіма іншими, не може протистояти злу. Адже він боровся з Джеком не стільки через те, що відстоював власну ідею, скільки через те, що Джек віднімав у нього першість. Нерідко Володар мух проявлявся і у відношенні Ральфа до Хрюші.

Смерть головних героїв відображає процес втрати в тоталітарному суспільстві загальнолюдських цінностей. Спочатку гине Саймон – людська совість, далі Хрюша – уособлення технічного прогресу, на черзі Ральф – самостійність мислення. Однак Ральфу вдається уникнути смерті. Приходить довгоочікуване спасіння у вигляді офіцера. Проте його озброєння та гарний військовий мундир по іронії долі такі ж атрибути погоні за людськими жертвами у війні, як і розмальовані обличчя та палиці дітей. І коли Ральф плаче в кінці роману, він оплакує втрачену чистоту невідання, похмуру темноту людської душі, смерть істини, тобто не тільки загибель своїх друзів, але й майбутню загибель всього людства, якщо воно не знайде в собі сили протистояти злу. А Ральф повернеться в це страшне суспільство не беззахисним, а озброєним проти зла. Він став мудрішим.

В.Голдінг неодноразово наголошував, що «почав розуміти, на що здатні люди. Кожен, хто пройшов війну і не зрозумів, що люди творять зло подібно тому, як бджоли роблять мед, - або сліпий, або несповна розуму» [10, с.12. Переклад наш]. Проте навіть після закінчення війни зло може проявитися в інших країнах, адже зло живе в кожній людині незалежно від обставин. В.Голдінг застерігає від повторення зла, даючи маленьку надію, яка спалахує вогником, котрий неможливо загасити. Письменник сповнений віри в те, що людина здатна боротися зі своєю внутрішньою пітьмою, протистояти злу, бо вона не є пасивним полем боротьби зла і добра. Людина здатна самотужки приймати рішення, але повинна нести відповідальність за свій вибір. Роман В.Голдінга «Володар мух» шокує, змушує замислитися, однак покликаний відвернути від невірного, пагубного та небезпечного шляху. Шляху втрати власного «я», людяності, добросердості, кохання та турботи.

ВИСНОВКИ

Складна метафорична основа прози В.Голдінга в романі «Володар мух» допускає можливість різного трактування. Його твір не пропонує готових рішень, не дає кінцевих відповідей на поставлені питання. Він несе свій потужний інтелектуальний та моральний заряд, розвиває уяву, примушує замислюватися над вічними питаннями буття, совісті та самопізнання. Алегоричність висловів не заважає роману письменника залишатися сучасними, вона не нав’язує жорсткі схеми, а опирається на досвід, аналіз реальності, культури та історії людства.

Аналізуючи роман В.Голдінга «Володар мух» можна зробити наступні висновки:

роман розглядає проблеми особистості, прогресу, шляхів розвитку людини;

роман освітлює взаємозв’язок людини та суспільства, недосконалість людської душі, зло в людині;

в романі знайшла своє відображення тема війни;

тема єдності людини та природи проходить крізь весь роман;

роман містить повчання сучасникам та майбутнім поколінням;

твір являється романом – пересторогою від необдуманих хибних рішень та втратою власного «я», людяності, добросердості, кохання та турботи;

Володар мух живе в кожній людині. При цьому, автор позиціонує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі та ладна нести відповідальність за результат свого вибору;

шляхом вирішення проблеми моральної деградації людини є самопізнання;

шлях до спасіння лежить через відкриття істини у власній душі, яка дає силу протистояти злу.

Роман «Володар мух» розкриває уважному читачу всю глибину переживань автора, його етичні переконання. Незважаючи на пережиті страхіття війни, В.Голдінг не перестає вірити в перемогу людини над злом у власній душі. Він демонструє співчуття по відношенню до тих, хто багато страждав та неодноразово опускався до гріха. Він спонукає відчути в людині постійну присутність гідності та прагнення кращого. Все це письменник знаходить у реальному житті, у житті, яке настільки відчутне в оповідальній структурі роману.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Голдінг В. Володар мух – К.: Просвіта, 2005. – 195 с.

Зінде М.М. Творчість В. Голдінга : до проблеми філософсько-алегоричних романів - К. : Либідь, 2007. – 472 с.

Кошелев Л.В. Философская фантастика в современной английской литературе : (Романы Дж.Р.Р. Толкиена, В. Голдинга, К. Уилсона 50-60-х годов) - Кошелев Л.В. – М. : Худож. лит., 2009. – 463 с.

Кузнецова Е.В. Антиутопический роман В.Голдинга «Повелитель мух» : дис.канд. филол.наук: 10.01.03 - Кузнецова Елена Владимировна. – Магнитогорск, - 2006. – 194 с.

Лауреаты Нобелевской премии в области литературы [Электронный ресурс] / Под ред. С.В. Сиротина, В.О. Свиткина. – Электрон. дан. – М. : 2010. – Режим доступа: http://www.noblit.ru/content/view/162/33

Минц Б.А. Проблема морального прогресса в философско-аллегорических романах Г. Уэльса и В. Голдинга - М. : Академия, 2006. – 256 с.

Підлипська Л.І. Проблеми соціально-філософських романів в англійській літературі 50-60-х років : дис. канд. філол. Наук: 10.01.04 - Підлипська Лідія Іванівна. – Львів. : - 2001. – 190 с.

Стешенко Е.А. Концепция традиции в литературе ХХ века. Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века - М. : Прогресс, 2002. – 59 с.

Электронный журнал при библиотеке М.Мошкова [Електронный ресурс] / Под ред. М.М. Мошкова. – Электрон. дан. – М. : 2008. – Режим доступа: http://www. zhurnal.lib.ru/powelitelmuh.shtml

Golding W. My Lectures: Trust and Creation. Parable / William Golding. - Boston: Faber & Faber, 1980. – L, 21 p.

Gordon R. Classical Themes in "Lord of the Flies" / Ralf Gordon. – New York : Modem Fiction Studies, 1965-1966. - Vol. 11 Winter, N 4, 427 p.

Довідкові видання

Литературный энциклопедический словарь - М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 750с.

Літературознавчий словник-довідник [2-ге вид., виправ., доп.] - К.: Академія, 2006. – 758 с.