Сучасна західна культура

Сучасна Західна культура

План

1. Загальна характеристика сучасної західної культури

2. Модернізм в культурі ХХ ст.

3. Постмодернізм в культурі ХХ ст.

1.Загальна характеристика сучасної західної культури

Наприкінці XX ст. людство вступило в нову стадію свого розвитку - стадію побудови інформаційного суспільства. Найбільш розвинуті промислові країни Північної Америки, Західної Європи і Південно-Східної Азії вже піднялись на його першу сходинку. Розуміння того, що це суспільство знаменує створення нової цивілізації і призводить до суттєвих трансформацій у системі сучасних культур є характерною рисою нової масової суспільної свідомості. Проте передчуття й усвідомлення невідворотності різкого повороту в історичних долях людства, пов'язаного з переходом до нової цивілізації, помітне вже в працях мислителів першої половини XX ст. у 20-ті роки XX ст. О. Шпенглер проголосив занепад нинішньої індустріальної цивілізації, але ще не визначив обриси і зміст нової. У кінці 50-х років американський економіст Ф. Махлун висунув тезу про настання інформаційної економіки і перетворення інформації в найважливіший товар, а в кінці 60-х років лідер постіндустріалізму Д. Белл вже прогнозував перетворення індустріального суспільства на інформаційне. На початку 80-х років виникнення інформаційного суспільства було зафіксовано в найбільш розвинутих країнах Заходу та в Японії американським професором Дж. Морганом, японським професором Й. Масудою та ін.

У XX ст. європейський тип культури поширився далеко за межі Європи, охопивши інші континенти - Америку, Австралію і ввійшов певною мірою в життя азіатських і африканських країн, - таких як Японія, Сінгапур, ПАР. Культура європейського типу вже характерна не лише для Європи, її тепер називають «західною культурою».

Сучасна західна культура виключно динамічна. Практицизм, індивідуалізм, погоня за матеріальними благами, специфічне відношення до часу («час – гроші») багато в чому руйнують усталені в попередні епохи ідеали людської поведінки, людських взаємовідношень. Ця культура ґрунтується на підприємництві, бізнесі, діловитості. Її головні герої - люди, що вміють заробляти гроші. У ній ціняться активність, раціональність, професіоналізм.

Великий вплив на змістовну наповненість сучасної західної культури справили усі ті досягнення, що відбулись у різних формах матеріальної і духовної культури: винаходи у галузі електронних засобів зв'язку, освіти, побутової техніки, відкриттів в галузі генної інженерії, заглиблення у мікросвіт і космос, створення нових хімічних матеріалів з незвичайними властивостями тощо). Усі ці революційні зміни позначали перехід до нового типу суспільства (яке називають «постіндустріальним», «електронним», «інформаційним» тощо).

В подібних соціокультурних умовах основним принципом у всіх сферах суспільного життя стає плюралізм.

Подібний плюралізм, появу множинності нових ідеї ми помічаємо і в сучасному західному мистецтві, в ньому виникли різні течії і напрями (експресіонізм, кубізм, абстракціонізм, сюрреалізм, неореалізм, гіперреалізм), нові форми і жанри мистецтва, пов'язані з використанням техніки (цифрова фотографія, електронна музика, комп'ютерна графіка), набули популярність масові художні видовища, отримала розвиток тенденція до синтезу різних мистецтв. Ці напрями в мистецтві пов'язані з новим - модерністським світоглядом. Модернізм (від франц. moderne - сучасний) протиставляв себе традиціоналізму в якості єдиного "мистецтва сучасності" або «мистецтва майбутнього».

2.Модернізм в культурі ХХ ст.

Модернізм - це сукупність напрямів, що склалися у мистецтві XX ст. Точні часові межі цього явища визначити важко, адже модернізм - явище неоднорідне. Характерними особливостями модернізму є:

- відсутність єдиного стабільного начала (модернізм неможливо визначити як стиль у мистецтві - це скоріше сукупність стильових напрямів);

- філософія життя, неокантіанство, феноменологія, інтуїтивізм, фрейдизм як теоретична база модернізму;

- відмова в мистецтві від наслідування природі, зображення її видимої реальності, спроба, як у науці, проникнути в потаємне, невидиме;

- елітарний характер культури, що поєднується з намаганням перебудови суспільства та прагненням до масовості.

Умовними часовими рамками існування модернізму можна вважати період з 1907 р. (часу виникнення кубізму) по 60-ті роки XX ст. (початку постмодернізму). Центрами модернізму дослідники вважають Францію, Німеччину, Італію і Росію.

Модернізм як явище культури XX ст. включає такі напрями в мистецтві;

1. Кубізм (від франц. сubе - куб) - авангардистський напрям в образотворчому мистецтві початку XX ст. (П. Пікассо, Ж. Брак, Л. Попова), особливостями якого були конституювання об'ємної форми на площині, використання простих, усталених геометричних форм (куб, конус, циліндр). «Точкою відліку» для кубізму стала робота П. Пікассо «Авіньонські дівчата» (1907). Кубізм не намагався навмисно відійти від реальності, він просто шукав нові способи ії розуміння.

2. Футуризм (від лат. futurum - майбутнє) виник як суспільно-політичний рух в Італії в 1909 р., ідеологом якого був літератор Ф. Марінетті. У своїх маніфестах футуристи пропонували ідею „повстання проти тиранії слів «гармонія» та «гарний смак», пропонували знищити театри, музеї, «вимести» з живопису всі уже використані сюжети, зображувати сучасне динамічне життя. Наслідуючи Ф. Ніцше (який стверджував, що «світ не є чимось фактичним, він рухається, перебуваючи у стані розвитку»), футуристи всіма засобами намагалися передати рух, прискорений темп життя. Це досягається засобами ритмічного повторення окремих фігур та їх частин, наприклад - збільшується кількість рук, ніг у людини, що біжить, зображується мигтіння відповідних фрагментів.

3. Експресіонізм (від лат. ехрressio - вираз) - напрям у літературі та мистецтві початку XX ст., що проголосив єдиною реальністю суб'єктивний духовний світ людини, а його вираз - головною метою мистецтва. В межах експресіонізму виникли перші твори абстрактного мистецтва. У деяких художників, насамперед німецьких, експресіонізм набув яскравого антивоєнного характеру (Е. Барлах, Ж. Гросс, О. Дікс).

4. Абстракціонізм (від лат. аbstractio - відстороненість) - художній світогляд, напрям у мистецтві XX ст., який відзначається заміною натуралістичної предметності вільною грою кольорів, ліній і форм. Серед засновників абстрактного мистецтва - В. Кандінський, П. Мондріан, майстри орфізму. Абстракціонізм виникає в 1910 р. і стає кульмінаційною точкою модернізму в плані відходу від предметності. Першим абстрактним твором вважається акварель В. Кандінського (1910), на якій, за словами одного французького критика, «перший раз в історії живопису не можна було що-небудь помітити або взнати». Абстракціонізм відрізняється винятково простим малюнком: основна увага зосереджується на світлі і кольорі. До різновидів абстракціонізму відносять геометричну абстракцію, абстрактний експресіонізм, ташизм та ін.

5. Супрематизм (від лат. suprematie - панування, перевага) - напрям у мистецтві, заснований у 1913 р. К. Малевичем. Філософською основою супрематизму стало вчення А. Бергсона та Б. Кроче про інтуїцію. Супрематизм вказує на панування інтуїтивного, чистого почуття, що оперує чистим кольором і площинними геометричними формами при відображенні зовнішнього світу. Найбільш відомим суп рематичним твором К. Малевича є його «Чорний супрематичний квадрат на білому фоні». При повному зануренні в субстанцію чорного квадрата свідомість, у кінцевому рахунку, доходить до крайніх меж усвідомлення чорного як Абсолюту. «Квадрат» - символ Землі і всього земного перетворюється у цій точці виміру на більш фундаментальний символ - символ неба. «Чорний квадрат» К. Малевича став легендою в мистецтві XX ст.

6. Сюрреалізм (від франц. surrealisme - надреалізм) - напрям у мистецтві XX ст., що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а його методом - розрив логічних зв'язків, які замінюють вільні асоціації. Сюрреалізм виникає у роботах художників 30-х років XX ст. -

С. Далі, П. Блума, І. Тангі. Не останню роль у виникненні цього напряму належить 3. Фрейду. Головною рисою сюрреалізму в живописі стає парадоксальна алогічність поєднання преметів і явищ. Найяскравіший представник сюрреалізму - С. Далі. Його творчість можна вважати ризиковими експериментами із смислами і цінностями в європейській традиції.

Звертаючись до сфери підсвідомого, цікавлячись еротикою, нездійсненими бажаннями, грою фантазії, С. Далі поєднує різнорідні об'єкти, протиставляє їх один одному в надприродних ситуаціях. Серед найвідоміших образів С. Далі - розплавлений годинник, телефонний апарат з трубкою у вигляді лангуста, диван-губи, рояль, що звисає ніби драпіровка та ін. Використовує він і прийом «зникаючих образів», які нібито розчиняються в навколишньому просторі.

7. Еклектизм (від грец. eklektisos- той, хто вибирає) - художній напрям (головним чином - в архітектурі), який використовує в ході створення творів будь-які співвідношення форм минулого, національних традицій, відвертого декоративізму, взаємозаміну та рівнозначущість елементів у творах, порушення ієрархії в художній системі та послаблення системності і цілісності. Еклектизму властиві: велика кількість прикрас; втрата різниці між масовою та унікальною забудовою в міському ансамблі; відсутність стильової єдності; використання принципу «non finito» (незакінченість твору, відкритість композиції); звільнення від античної традиції та опора на культуру різних епох і народів, тяга до екзотики; демократизм, тенденція до створення універсального, позастановий тип міської житлової будівлі.

8. Примітивізм - художній напрям, що відображає спрощений погляд на людину і світ з намаганням побачити світ очима дітей, радісно і просто, поза «дорослою» складністю. Таке намагання породжує сильні і слабкі сторони примітивізму. Примітивізм - атавістична ностальгія за минулим, туга за до цивілізаційним способом життя. Це - протидія реальності: світ ускладнюється, а художник його спрощує.

9. Поп-арт - нове фігуративне мистецтво. Поява поп-арту пов'язана із творчістю неодадаїстів Дж. Джонса та Р. Раущенберга - у 50-ті роки XX ст. вони вводять у мистецтво предмети повсякденного використання. Таким чином, абстракціоністській відмові від реальності поп-арт протиставляє грубий світ матеріальних речей, якому приписується художньо-естетичний статус. Теоретики поп-арту стверджують, що у відповідному контексті кожен предмет втрачає своє початкове значення і стає твором мистецтва. Тому завдання художника зводиться до надання буденному предмету художніх якостей створенням відповідного контексту його сприйняття. Естетизація предметного світу стає принципом поп-арту. Поп-арт – це композиція побутових предметів, іноді у співвідношенні із муляжем чи скульптурою. Художніми експонатами поп-арту стають зафарбовані білою олійною фарбою порвані черевики, старі шини чи газові плити, пом'яті автомобілі, обривки газет чи афіш тощо.

Серед художників поп-арту можна виділити Е. Уорхола, Дж. Дайна, Д. Чемберлена та ін. Поп-арт має декілька різновидів: поп-арт (художньо організовані оптичні ефекти, геометризовані (композиції, художня організація середовища, що оточує глядача) та ел-арт (предмети та конструкції, що рухаються за допомогою електромоторів), що виділився в самостійний художній напрям - кінетизм.

10. Гіперреалізм - художній напрям, інваріантом художньої концепції якого є знеособлена жива система в жорсткому і грубому світі. Гіперреалізм створює живописні понад натуралістичні твори, що відображають найменші подробиці об'єкту. Сюжети гіперреалізму умисно банальні, підкреслено об'єктивні. Головними темами картин гіперреалістів стає рукотворна, «друга» природа міського середовища: бензоколонки, автомобілі, житлові будинки, телефонні будки, які зображуються як відчужені від людини. Гіперреалізм показує наслідки надмірної урбанізації, знищення екологічного середовища; доказує, що мегаполіс створює несприятливе для життя людини середовище.

11. Хеппенінг - один з видів сучасної західної культури. Автором перших постановок хепенінгового характеру («Подвір'я», «Творіння») був А. Кепроу. Хуппенінг передбачає загадкові (іноді алогічні) дії акторів і характеризується великою кількістю реквізиту з уже використаних речей і навіть узятих на смітнику. Учасники хуппенінгу вбираються у яскраві недоладні костюми, що підкреслюють бездушність виконавців (їх подібність до ящиків, відер тощо). Концепцію світу і особистості, запропоновану хеппенінгом, можна сформулювати так: світ - це потік випадкових подій, особистість повинна суб'єктивно відчувати повну свободу, але насправді підкорятись одній дії, бути маніпульованою.

3.Постмодернізм в культурі ХХ ст.

сучасний культура модернізм

На початку XXI ст. західна культура все наполегливіше шукає шляхи виходу з названих протиріч. У 70-80 роках XX ст. відбувається широкомасштабний «соціокультурний зсув», що отримує назву постмодерн – (від лат. post - після та франц. moderne - сучасний). Саме в цей час була усвідомлена обмеженість раціоналізму і того, що наслідки прогресу поставили під загрозу знищення часу і простору самої культури.

Характерними рисами постмодерну є:

- принцип «подвійного кодування», що полягає в одночасній орієнтації на маси та еліту;

- звернення до забутих художніх традицій;

- стильований плюралізм (відео, інвайроменталізм, хепенінг та ін.);

- звернення до гротескних типів художньої образності, іронії, ілюзії;

- художній експансіонізм, який розширює і ототожнює розуміння мистецтва з поза художніми сферами діяльності (наприклад, екологія, політика, інформатика тощо).

Постмодерн – це особливий тип світогляду, зорієнтований на формування такого життєвого простору, в якому головними цінностями стає свобода в усьому, в тому числі і в діяльності людини. Постмодерністська свідомість спрямована на заперечення будь-яких норм і традицій – етичних, естетичних, методологічних тощо, на відмову від авторитетів будь-якого рангу, починаючи від держави, великої національної ідеї, етичних парадигм і закінчуючи поведінкою людини у спілкуванні.

Позбавитись від претензії на будь-яку всезнання – одна з головних установок постмодерну. Визнається можливість безмежної кількості картин світу, жодна з яких не може претендувати на істину, бо не існує способів і методів осягнення дійсності, які були б вільними від впливу людських бажань, потреб, мотивацій.

Постмодерністські письменники створюють художні твори, в яких немає ані героїв, ані особистостей, ані лідерів, де все спрямоване на руйнування ієрархії цінностей, змішуваність стилів, забуття імен і дат.

Висновки

1. Сучасна західна культура відзначається такими рисами, як динамізм, практицизм, індивідуалізм, активність, раціональність, професіоналізм. Ці риси вплинули на формування нового – модерністського та постмодерністського світогляду.

2. У XIX ст. модерн став набувати стійку тенденцію, протиставляти себе історії і традиції взагалі, пориваючи історичні зв’язки. Модернізм – сукупність напрямів, що склалися в мистецтві ХХ ст.: кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм, супрематизм, сюрреалізм, поп-арт та ін.

3. Постмодерн як напрям у сучасній культурі і культурології сформувався в 70-80 роки ХХ ст. Характерними рисами постмодерну є: принцип подвійного кодування, звернення до забутих художніх традицій, стильовий плюралізм, звернення до гротескних типів художньої образності, художній експансіонізм.