Документно-інформаційні ресурси з мистецтва публічних бібліотек
Вступ
Актуальність теми дослідження. Документні фонди мистецтва публічних бібліотек – стратегічний ресурс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою інтелектуального та духовного прогресу людства та виконують важливі соціальні функції акумулювання, зберігання та надання користувачам потрібної інформації з світового мистецтва
В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотечні фонди мистецтва стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими та найавторитетнішими комунікаційними посередниками між світовим документним ресурсом з мистецтва та користувачем.
Проблема своєчасного та повноцінного документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва має вагоме соціальне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів мистецтва публічних бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб громадян, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень
Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання світового документного потоку з мистецтва, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел, способів, методів та форм документозабезпечення. Створення концептуальних засад оптимізації системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек, адаптованої до демократичних, технологічних і ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечних фондів мистецтва, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки та культури.
Даний напрям державної політики закріплено у Законах України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про обов’язковий примірник документів», «Про національну програму інформатизації», «Про видавничу справу», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», у Постановах Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 р. №608 «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів», від 31 серпня 2000 р., «Концепції національної інформаційної політики». Проте в своїй більшості вони мають декларативний характер.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення та практичного подолання суттєвих протиріч між: швидкими темпами зростання документного потоку та недостатнім його відбиттям у структурі бібліотечного документного ресурсу з мистецтва; стрімким розвитком електронного сегмента системи документозабезпечення та відсутністю обгрунтування форм його адаптації бібліотечною практикою; зростаючими вимогами користувачів до повноти й рівня бібліотечно-інформаційного обслуговування та незадовільним станом оновлення бібліотечних фондів мистецтва країни; наявним правовим забезпеченням гарантованого державою поповнення бібліотечних документних ресурсів, в т.ч. з мистецтва і нерозробленістю механізмів максимально ефективної його реалізації; необхідністю запровадження інноваційних форм управління системою документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва та відсутністю надійного інструментарію її оптимізації
Подолання зазначених протиріч потребує розроблення теоретико-методологічних засад формування ефективної системи документозабезпечення фондів мистецтва бібліотек України в умовах ринкових відносин, демократизації та інформатизації суспільства.
Стан наукової розробленості теми. Наукову основу дослідження даної теми складають ідеї, теорії, концептуальні положення, викладені у фундаментальних працях бібліотечного фондознавства Ю.М. Столярова, М.П. Васильченка, В.І. Терьошина, які зробили значний внесок у вивчення джерел, способів, методів та форм документозабезпечення документних фондів бібліотек
Розробкою теми документозабезпечення документних фондів в т.ч. фондів мистецтва публічних бібліотек нині активно займається А.А. Соляник. її доробок з даної проблематики: монографія «Система документопостачання бібліотечних фондів», статті у наукових журналах і збірниках наукових праць, тези доповідей на наукових конференціях та ін.
Багатий фактичний матеріал, що описує окремі елементи структури системи документозабезпечення документних фондів в т.ч. з мистецтва публічних бібліотек знаходиться у наукових публікаціях Т. Борисенко «Технологічні особливості в системі комплектування газетних фондів бібліотек», Л. Карпової «Стратегія розвитку комплектування бібліотечних фондів», Л. Костенко «Використання INTERNET в бібліотеках», Т.Нікітінської «Потреби і запити читачів щодо видань з мистецтва», Я. Чепуренко «Система обов’язкового примірника документів в Україні» та ін.
Проте сьогодні відсутні спеціальні дослідження та публікації, присвячені стану та розвитку документно – інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.Ці питання, як правило, розглядаються в працях загального характеру, присвячених різним аспектам формування та використання документно – інформаційних ресурсів в цілому у бібліотеках даного типу.
Враховуючи специфіку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва, пов’язану з соціальним галузі у формуванні духовності суспільства та її особливостями, неповнотою документних фондів з мистецтва у публічних бібліотеках, а також впровадженням електронних технологій в процеси створення, формування та використання документно-інформаційних ресурсів. Ці питання на сьогодні є актуальними і потребують спеціальних досліджень.
Метою даної роботи є вивчення сучасного стану документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек, проблеми їх формування та перспектив розвитку.
Завдання дослідження зумовлені його метою і передбачають:
вивчення документального потоку видань з мистецтва;
розкриття стану документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва;
аналіз кількісного і якісного складу бібліотечного фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС;
характеристика довідково-бібліографічного апарату з мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС;
визначення проблем та перспектив розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.
Об’єктом дослідження є документно-інформаційні ресурси з мистецтва.
Предметом дослідження є формування та функціонування документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.
Методами дослідження теми дипломної роботи є науковий аналіз і синтез, системний підхід, статистичний та бібліографічний аналіз даних, анкетування, контент-аналіз, ранжування показників, групування та узагальнення матеріалу.
Наукове і практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек як інформаційної та культурної бази естетичного і духовного розвитку суспільства, визначенні перспектив щодо поліпшення їх складу та документозабезпечення.
Структура дипломної роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
У вступній частині обґрунтовується актуальність та стан розробки теми, визначається об’єкт, предмет, мета, основні завдання, база і методи дослідження, дається характеристика структуризації дипломної роботи.
Перший розділ дипломної роботи розкриває аналіз документального потоку видань з мистецтва, документозабезпечення виданнями даної галузі публічних бібліотек.
Другий розділ спрямований на визначення шляхів удосконалення комплектування фонду мистецтва публічних бібліотек. Дається оцінка результативності документозабезпечення фонду мистецтва, виявляються його недоліки, шляхи вирішення проблем у розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек України.
У висновках підводяться підсумки результатів дослідження теми, даються узагальнення з питань документозабезпечення фондів мистецтва.
1. Документовидання як база забезпечення публічних бібліотек документно-інформаційними ресурсами з мистецтва
1.1 Аналіз документального потоку видань з мистецтва
видання бібліотека мистецтво фонд
Глибокі зміни у житті суспільства в матеріальній та духовній сфері підвищують роль документовидань з мистецтва держави, зумовлюють необхідність поліпшення складу і структури відділів мистецтва фондів публічних бібліотек, зберігання необхідної суспільству мистецької інформації і забезпечення нею користувачів. Публічні бібліотеки є найдоступнішими для населення зберігачами інформації, державними центрами зосередження документно-інформаційних ресурсів з мистецтва та інших документів соціального призначення.
Сьогодні в Україні функціонують видавництва та видавничі організації, які випускають неперіодичні видання всіх галузей мистецтва. Серед них видавництва, які знаходяться в м. Києві – Знання-Прес, Школа, Мистецтво, Bona mente, Кондор, Техніка, Веселка, Автограф, Музична Україна, Довіра, Юнона-Монета, Кіnо-Коло, МАУП, Наукова думка, Богдан, Балтія Друк, Тріумф, Грамота, Криниця, Каравела, Логос, видавництво ім. О. Теліги, Науковий світ, Вища школа, Парапан, КМ Академія, Либідь та ін.
Видавництва та видавничі організації, які займаються випуском видань з мистецтва у Харкові – Фоліо, Клуб сімейного дозвілля, Колорит, Факт, Скорпіон, Регіон-інформ, Фактор та ін.; в Донецьку – ПКФ «БАО», Донеччина, Каштан; у Вінниці – Нова книга, Глобус-Прес; в Ужгороді – М-Студія, Ліра; у Дніпропетровську – Дніпрокнига; у Львові – Афіша, Сполом, Оріяна Нова, Каменяр, Світ, Свічадо; у Тернополі – Лілея; в Луцьку – Надстир’я, Медіа, Вежа, Терен; в Чернівцях – Золоті литаври, Прут, Рута; в Луганську – Альма-матер; в Одесі – Астропринт; в Івано-Франківську – Нова Зоря; в Сумах – Мрія-1; в Рівному – Волинські Обереги, Рівненський друк; в Дрогобичі – Посвіт, Вимір.
Гарантом цілісності книжкової і друкованої пам’яті нації та державним фондосховищем є Книжкова палата України, яка проводить наукові дослідження стану українського книговидання, сучасного ринку видавничої продукції, аналізує адміністративні дані, що характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі, з максимальною повнотою збирає та зберігає видання друку, інформує зацікавлених фізичних та юридичних осіб про отримання у вигляді обов’язкових примірників нових неперіодичних та періодичних видань України. З цією метою Книжковою палатою України видається вісім поточних бібліографічних покажчиків, у яких відображаються всі види документів, що виходять друком в Україні.
Значну роль у розповсюдженні видавничої інформації про видавничу продукцію відіграє система «Літописів…» Книжкової палати. Державні бібліографічні покажчики є найавторитетнішим джерелом інформації про друковану продукцію усіх галузей знань, в т.ч. з мистецтва. На жаль, заявляти про реальне відображення у цих покажчиках всього масиву видань, що випускаються на теренах держави, Книжкова палата України не може… Адже певна кількість суб’єктів видавничої діяльності повністю або частково не виконує Закон України «Про обов’язковий примірник документів», основним завданням якого є правове регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з систематичним поповненням національного документного фонду країни як частини світового інтелектуального та культурного надбання, важливої умови інформатизації суспільства…, та Постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок доставлення обов’язкового примірника документів» до Книжкової палати України.
Детальну інформацію про документовидання з мистецтва можна отримати з таких поточних бібліографічних покажчиків як: «Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Літопис журнальних статей», «Літопис журнальних статей», «Літопис образотворчих видань», «Літопис нот», «Нові видання України», збірник «Друк України…», довідники «Друковані засоби масової інформації», «Видавці та книгорозповсюджувачі в Україні – 2006», «Законодавчі та нормативні документи у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи в Україні». Тематична збірка у 2-х ч. 2007 р.
Державний поточний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» містить аналітичну бібліографічну інформацію про статті, документальні матеріали, твори художньої літератури, опубліковані в журналах, періодичних і продовжуваних виданнях, бюлетенях, що виходять в Україні.
Бібліографічні записи групуються відповідно до схеми УДК.
В розділі «Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр» розкривається перелік публікацій, які друкуються на сторінках українських журналів:
1. Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах;
2. Експерт мистецтва;
3. Київ;
4. Кінотеатр;
5. Культура і сучасність;
6. Мистецтвознавчі записки;
7. Мистецтво та освіта;
8. Містобудування та територіальне планування;
9. Народне мистецтво;
10. Наука і освіта;
11. Образотворче мистецтво;
12. Пам’ятки України: історія та культура;
13. Пам’ять століть;
14. Студії мистецтвознавчі;
15. Українська культура;
16. Українська література в загальноосвітній школі;
17. Українська мова і література в школі;
18. Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика;
19. Українознавство.
Літопис газетних статей: Містить аналітичну бібліографічну інформацію про статті, документальні матеріали, твори художньої літератури, опубліковані в загальнодержавних та обласних газетах України. Містить перелік публікацій з мистецької тематики, які друкуються на сторінках газетних видань України.
Матеріал систематизується згідно з таблицями класифікації УДК. Всередині галузевих розділів застосовуються тимчасові тематичні рубрики для відображення матеріалів, які присвячені важливим подіям політичного, економічного і культурного життя, ювілеям окремих осіб, організацій тощо.
В розділі «Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр» розкривається перелік публікацій, які друкуються на сторінках українських газетних видань:
1. Буковинське віче;
2. Вільне слово;
3. Вінниччина;
4. Галичина;
5. Демократична Україна;
6. Деснянська правда;
7. Дзеркало тижня;
8. Запорізька правда;
9. Київська правда;
10. Кримська світлиця;
11. Культура і життя;
12. Літературна Україна;
13. Молодь України;
14. Наддніпрянська правда;
15. Новини Закарпаття;
16. Одеські вісті;
17. Правда України;
18. Робітнича газета;
19. Слобідський край;
20. Слово Просвіти;
21. Українська столиця;
22. Українське слово;
23. Урядовий кур’єр.
Літопис образотворчих видань: Містить бібліографічну інформацію про образотворчі видання, що виходять в Україні, а саме: плакати, портрети, репродукції, естампи, образотворчі листівки, альбоми, книжки-картинки, наочні посібники, календарі тощо.
Літопис нот: Містить бібліографічну інформацію про окремо видані музичні твори, збірники музичних творів, навчальні та методичні нотні видання, про книги, тексти яких органічно пов’язані з нотними записами, а також про музичні твори, опубліковані в літературно-художніх, масових і дитячих журналах і газетах України.
Нові видання України: Бібліографічний покажчик книг і брошур. Надає оперативну бібліографічну інформацію про книжкові видання, що надійшли до Книжкової палати України.
Друк України…: Збірник. Містить основні показники, що характеризують видавничу діяльність в Україні за… рік. Наводяться відомості про випуск книг і брошур за тематичними розділами та розділами цільового призначення. Подано інформацію за основними видами видавничої продукції.
Друковані засоби масової інформації. Довідник. Містить інформаційні відомості про періодичні та продовжувані видання: газети, збірники, бюлетені, бібліографічні видання та календарі книжкового типу, що видані в Україні й пройшли державну бібліографічну реєстрацію.
Літопис книг: Містить поточну інформацію про книги і брошури всіх галузей в т.ч. з мистецтва, що виходять в Україні.
В «Літописі…» дається детальний аналіз неперіодичних видань з мистецтва всіх видів і типів: офіційно-документальних, наукових, науково-популярних, професійно-виробничих, навчальних, довідкових, інформаційних, художніх, видань для дітей та юнацтва.
Структура тематичного розділу з мистецтва відображена в покажчику у підрозділах:
Загальні питання мистецтва. Стилі мистецтва;
Планування у межах адміністративно-територіальних одиниць. Містобудування. Ландшафтна та садово-паркова архітектура;
Архітектура;
Образотворче мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво;
Малювання та креслення;
Пластичні мистецтва. Нумізматика, нагороди;
Декоративно-прикладне мистецтво. Художні промисли. Дизайн;
Живопис. Графічні мистецтва. Графіка. Гравюра;
Фотографія та подібні процеси;
Музика;
Видовищні мистецтва. Масові розваги.
Кінематографія. Кіномистецтво. Кінофільми;
Театр. Сценічне мистецтво. Хореографія.
Ефективність такої систематизованої інформації значно вища, ніж вибіркові відомості про твори друку з мистецтва, розповсюджені по різних професійних і масових часописах і газетах. Така інформація про видання з мистецтва забезпечується у довідковому апараті, доданого до кожного покажчика, а також чітким групуванням бібліографічного матеріалу даної тематики за міжнародною системою класифікації творів друку «Універсальна десяткова класифікація», що охоплює всі галузі людських знань.
Документальний потік видань з мистецької тематики представляє значний не лише для спеціалістів бібліотек, але й для видавців, працівників наукових установ, мистецтвознавців, бібліографів та ін.
Популяризація документовидань мистецької тематики опосередковано впливає на сучасний стан та перспективи розвитку видавничої галузі у сфері мистецтва, на майбутні тиражі та обсяг продажу продукції видавництв України.
На основі «Літопису книг» нами був проведений аналіз документального потоку неперіодичних видань з мистецтва за 2005–2007 рр. та порівняльна характеристика статистичних даних за вказаний період, який характеризує кількість видань, тиражі випуску друкованої продукції в Україні, які надійшли до Книжкової палати на основі обов’язкового примірника від суб’єктів видавничої діяльності, які належать до сфери управління Держкомтелерадіо України.
Дослідження статистичних даних дає можливість простежити випуск книг і брошур з мистецтва та мистецтвознавства в динаміці упродовж трьох останніх років і зробити порівняльний аналіз з загальною динамікою українського книговидання за назвами і тиражами.
У 2005 році Книжкова палата України отримала та зареєструвала в «Літописі книг» 15720 назв книг та брошур, загальним тиражем 54059,8 тис. пр. У т.ч.: 194 назви книг і брошур мистецької тематики, тиражем 181,6.
Серед загальної кількості назв неперіодичних видань з мистецтва та мистецтвознавства 149 друкованих одиниць складають видання українською мовою і 45 друкованих одиниць – російською мовою.
Дещо меншу кількість неперіодичних видань у порівнянні з 2005 і 2007 рр. видано у 2006 р.: 12775 назв, загальним тиражем 45899,3 тис. пр. У цьому потоці видання мистецької тематики становлять 145 друк. од., тиражем 187,1 тис. пр. до загального тиражу.
У 2006 році спостерігається збільшення видань з мистецтва російською мовою, що становить: 79 друк. од. до загальної кількості та зменшення випуску україномовних видань, що становить 66 друк. од. до загальної кількості назв.
Порівняно з 2005 роком відбулось збільшення випуску неперіодичних видань з мистецької тематики російською мовою як за кількістю назв, так і за тиражем.
У 2007 році спостерігається збільшення темпів друку книг і брошур мистецької тематики за назвами та тиражем, а також україномовних видань.
Протягом 2007 року Книжковою палатою України зареєстровано 14644 назв неперіодичних видань загальним тиражем 47573 тис. пр. Серед них видання з мистецтва становили: 250 назв, тиражем 204,8 тис. пр.
Українською мовою видано 177 друк. од. видань з мистецтва до загальної кількості назв та російською – 73 друк. од.
Як бачимо, аналіз документовидання за 2005–2007 рр. засвідчує про зниження числа видань з мистецтва у 2006 році і суттєвим збільшенням їх у 2007 році. В той же час спостерігається стала тенденція до росту накладу видань з мистецтва. Упродовж трьох років їх наклад збільшився на 23,2 тис. примірників.
У ході дослідження статистики книг і брошур з мистецтва та мистецтвознавства простежуються основні напрямки випуску неперіодичних видань за тематичними розділами. У 2005–2006 рр. аналіз книжкового потоку з мистецтва за тематичними розділами дає змогу виявити рівень усіх складових галузей мистецтва.
Відповідно до статистичних даних за 2005 та 2006 рр. видавці надають перевагу літературі з музики та музикознавства. У 2005 році випуск книг і брошур даної тематики становив 78 друк. од. до загальної кількості, тиражем 46,8 тис. пр. до загального тиражу. У 2006 році спостерігається зменшення випуску неперіодичних видань з музики та музикознавства, що становить 60 друк. од. до загальної кількості, тиражем 29,5 тис. пр. до загального тиражу.
Друге місце серед книжкового потоку з мистецтва посідають видання образотворчого мистецтва. За даними 2005 р. кількість яких становила 35 друк. од. до загальної кількості, тиражем 35,7 тис. пр. до загального тиражу. У порівнянні з 2005 роком, за 2006 рік спостерігається різке зменшення книг і брошур образотворчого мистецтва, що становить 19 друк. од. до загальної кількості та збільшенням тиражу у порівнянні з 2005 р., що становить 40,3 тис. пр. до загального тиражу.
Третє місце посідає література тематичного розділу з охорони пам’яток та пам’ятників історії та культури, кількість якої у 2005 р. становила 29 друк. од. до загальної кількості, тиражем 48,1 тис. пр. до загального тиражу. Зменшення випуску неперіодичних видань даного тематичного розділу спостерігається у 2006 р., що становить 14 друк. од. до загальної кількості, тиражем 17,9 тис. пр. до загального тиражу.
Тематичний розділ «Видовищні мистецтва» у 2005 році становив 16 друк. од. до загальної кількості, тиражем 16,6 тис. пр. до загального тиражу і посідав четверте місце. У 2006 році значно зменшився випуск неперіодичних видань даного розділу, що становив лише 6 друк. од. до загальної кількості, тиражем 20 тис. пр. до загального тиражу.
Література тематичного розділу «Театр. Сценічне мистецтво» у 2005 році посідає п’яте місце. За кількістю назв становила 14 друк. од. до загальної кількості, тиражем 6,5 тис. пр. до загального тиражу. У порівнянні з 2005 роком, в 2006 році спостерігається незначне зменшення випуску видань даного розділу, що становить 12 друк. од. до загальної кількості, тиражем 6,3 тис. пр. до загального тиражу.
Література тематичних розділів «Мистецтвознавство», «Декоративно-прикладне мистецтво. Дизайн» у 2005 році посіли шосте місце серед інших тематичних розділів. За кількістю назв становили 7 друк. од. до загальної кількості, але між тиражами спостерігається незначна різниця. Видання з мистецтвознавства становили 9,1 тис. пр. до загального тиражу, а видання декоративно-прикладного мистецтва та дизайну – 7,8 тис. прим.
Аналізуючи книжковий потік 2006 року за даними тематичними розділами бачимо, що випуск неперіодичних видань даної тематики значно зріс і становив: з мистецтвознавства – 12 друк. од. до загальної кількості, тиражем 12,9 тис. пр. до загального тиражу, а видання декоративно-прикладного мистецтва та дизайну становили 11 друк. од. до загальної кількості, тиражем 4,27 тис. пр. до загального тиражу. Аналіз Отже, випуск неперіодичних видань даної тематики значно збільшився у порівнянні з 2005 роком як за кількістю назв, так і за тиражем.
Альбомні видання історичних пам’яток України у 2005 році посіли сьоме місце і становлять 3 друк. од. до загальної кількості, тиражем 3,5 тис. пр. до загального тиражу. У 2006 році спостерігається зменшення видань даної тематики, що становить 1 до загальної кількості, тиражем 1,1 тис. пр. до загального тиражу.
Восьме місце посіли альбомні видання майстрів живопису та українського театрального мистецтва. За кількістю назв у 2005 році їх випуск становив 2 друк. од. до загальної кількості, але спостерігається різниця між тиражами. Тираж альбомних видань майстрів живопису становив 1,2 тис. пр. до загального тиражу, а дещо тираж видань українського театрального мистецтва був дещо більшим і становив 5,3 тис. пр. до загального тиражу.
Незначний зріст випуску видань даної тематики відбувся у 2006 році. За кількістю назв видано 3 друк. од. до загальної кількості, але з незначною різницею між тиражами. Альбомні видання майстрів живопису становили 2,3 тис. пр. до загального тиражу. А видання українського театрального мистецтва – 1,1 тис. пр. до загального тиражу. Тобто, випуск за тиражем даної тематики є меншим.
Останнє місце посідає література тематичного розділу «Українське театральне мистецтво». У 205 році випуск її за назвами становив лише 1 друк. од. до загальної кількості, тиражем 1,0 тис. пр. до загального тиражу.
У 2006 році спостерігається збільшення випуску видань даної тематики як за назвами так і за тиражем, що становить 4 друк. од. до загальної кількості, тиражем 13,0 тис. пр. до загального тиражу.
Аналіз видань з мистецтва по тематичних розділах за 2007 р. не проводився через відсутність статистичних даних. Тому ми не змогли прослідкувати за випуском книжкової продукції по тематичних розділах, а також виявити рівень усіх складових мистецтва та мистецтвознавства у 2007 році.
Отже, у ході дослідження статистики книговидання за тематичними розділами з мистецтва та мистецтвознавства за 2005і 2006 роки виявлено рівень усіх тематичних розділів даної галузі. Ми бачимо, випуск неперіодичних видань мистецтвознавства в цілому у 2006 році зріс на 5 назв із збільшенням накладу до 3,8 тис. примірників.
Спостерігається зменшення книговидання тематичного розділу «Охорона пам’яток та пам’ятників історії та культури» на 15 назв та накладу на 30,2 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.
Відбулося збільшення на 2 назви накладом 2,4 тис. примірників випуску альбомних видань історичних пам’яток України в 2005 році у порівнянні з 2006 роком.
Зменшилось книговидання тематичного розділу «Образотворче мистецтво» у 2006 році, на 16 назв з одночасним збільшенням накладу на 4,6 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.
В той же час збільшився випуск видань тематичного розділу «Альбомні видання майстрів живопису» у 2006 році на 1 назву накладом 1,1 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.
Зменшення книговидання простежується у 2005 році серед видань декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, різниця якого у порівнянні з 2006 роком становить 4 назви накладом 34,9 тис. примірників.
Випуск видань тематичного розділу «Музика. Музикознавство» є значно більшим у 2005 році і зріс у порівнянні з 2006 роком на 18 назв накладом 17,3 тис. примірників.
Дещо зменшився у 2006 році випуск видань тематичного розділу «Видовищні мистецтва», на 10 назв та збільшенням накладу на 3,4 тис. примірників.
Також збільшився випуск неперіодичних видань у 2006 році літератури тематичного розділу «Українське кіномистецтво», що становить 3 назви накладом 12,0 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.
Зменшення випуску неперіодичних видань тематичного розділу «Українське театральне мистецтво» простежується у 2006 році на 1 назву та накладу на 4,2 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.
Таким чином, порівняння даних випуску видань за 2005 та 2006 роки дозволило простежити різницю у їх виданні за тематичними розділами, щоб визначити їх видання у межах тематичних розділів за назвами і тиражем.
1.2 Документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва
Документні фонди мистецтва публічних бібліотек України виконують важливі соціальні функції акумулювання, зберігання та надання в користування документів мистецької тематики, забезпечуючи умови інтелектуальної еволюції людства. У сучасному процесі інформатизації суспільства саме документні фонди з мистецтва повинні бути гарантами реалізації прав громадян на вільний доступ до інформації, на духовний розвиток та прилучення їх до цінностей світової культури. Виконання цієї мети не можливе без створення належних умов для якісного документозабезпечення фондів публічних бібліотек виданнями з мистецтва.
Криза в економічній та соціокультурних сферах 1990-х р.р. призвела до дискретності та спонтанності процесу комплектування. Роздержавлення існуючих та виникнення близько тисячі дрібних приватних видавництв, розпад мережі книгорозповсюдження та централізованого розподілу видавничої продукції конче актуалізували проблему комплектування повноцінних бібліотечних фондів мистецтва.
Документозабезпечення документних фондів мистецтва є забезпеченням цього ж фонду необхідними документами даної тематики через систему джерел, способів та форм постачання.
Основною функцією системи документозабезпечення є процес систематичного та першочергового поповнення фондів мистецтва публічних бібліотек документами відповідно до завдань бібліотек та інформаційних потреб їх користувачів. Нова редакція Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», зі змінами і доповненнями, внесеними відповідним Законом України від 16.03.2000 р., підтвердила обов’язки держави щодо підтримки розвитку бібліотечної справи через гарантоване фінансування бібліотек, пільгову податкову, кредитну та цінову політику. Стосовно системи документопостачання бібліотек, нерозривно пов’язаної з функціонуванням видавничої галузі, то для її ефективного розвитку вкрай необхідними були також заходи щодо стимулювання видання та розповсюдження соціально значущих типів видань, створення інформаційних та телекомунікаційних мереж для забезпечення тіснішої інтеграції всіх учасників системи документальних комунікацій. Похідними функціями є гармонізація взаємодії бібліотек з суб’єктами документовиробництва-документорозповсюдження; структуризація документного потоку даної галузі та його систематизація.
Ознаками системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є різноманітність джерел, які можна розглядати у відносній самостійності, поза зв’язками з іншими процесами і явищами; наявність внутрішніх зв’язків між компонентами системи, що належать підсистемам документовиробництва або документорозповсюдження; взаємодія компонентів, завдяки чому система одержує інтегральний результат, забезпечуючи документопостачання публічних бібліотек країни.
Основними завданнями системи документозабезпечення фондів мистецтва є:
своєчасне та оперативне поповнення фонду новими виданнями мистецької тематики;
забезпечення якісного складу фонду мистецтва публічної бібліотеки шляхом відбору та включення у фонд найбільш цінних профілюючих документів відповідно до її завдань та інформаційних потреб користувачів.
Інфраструктура документозабезпечення документних фондів мистецтва розвивається під впливом зовнішнього середовища, яке потрібно постійно вивчати з метою оперативного та гнучкого реагування на безпосередні зміни, що відбуваються в ньому. Організаційна інфраструктура документопостачання документних фондів мистецтва складається з численних взаємодіючих об’єктів; має виробничі й невиробничі компоненти. До виробничих відносимо видавничу, поліграфічну, документо-торгівельну справу, засоби зв’язку Невиробничі – системи підготовки кадрів для організації створення, розповсюдження та комплектування документних ресурсів; адміністративного управління документними комунікаціями; законодавчого, наукового і технологічного забезпечення функціонування документованої інформації; а також установи, котрі здійснюють моніторинг документного потоку видань Відсутність або незбалансований розвиток будь-якої складової інфраструктури суттєво знижує якість комплектування документних фондів мистецтва, темпи доведення інформації до користувачів, що, в свою чергу, уповільнює розвиток культурно-мистецької сфери, духовний розвиток суспільства.
Найраціональніший шлях дослідження численних джерел та способів документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек – це системно-функціональний підхід, який дозволяє визначити зміст, характер та напрям зв’язків між документним фондом мистецтва та зовнішнім середовищем, визначити резерви підвищення якості комплектування фонду даної галузі.
Методологія системного аналізу дозволяє піднятися на вищий ієрархічний рівень розгляду об’єкта вивчення та отримати не завжди очевидні практично корисні результати.
Для отримання цілісного теоретичного знання про способи та джерела документопостачання документних фондів методологія системного підходу була вперше застосована в 1950-х рр. Ю.В. Григор’євим, а починаючи з 1980-х р.р. активно розвивається Ю.М. Столяровим. При застосуванні системно-функціонального підходу для фондів доцільно використовувати класифікацію спеціалізованих документних систем, запропоновану Ю.М. Столяровим, який поділяє їх на генеративні, транзитні, термінальні. Серед них чільне місце займають публічні бібліотеки. Вони перебувають в прямій залежності від можливостей масштабів інтенсивності функціонування генеративних і транзитних документальних підсистем, оскільки поповнюють свої документні фонди мистецтва переважно з документного потоку вітчизняної і зарубіжної продукції.
Між цими системами існують прямі та зворотні взаємозв’язки й взаємозалежність. Елементи системи – джерела документозабезпечення є і серед генеративних документних установ, і серед транзитних, і серед термінальних. Отже, джерелом може бути установа, організація, окрема особа. Кожному джерелу відповідає певний спосіб постачання – порядок послідовних дій щодо надходження документів з мистецтва до фонду бібліотеки. Метод – порядок послідовних дій по замовленню документів. Форма документозабезпечення – сукупність джерел, способів і методів поповнення фонду, об’єднаних загальною метою.
Ці поняття пов’язані між собою. Наприклад, джерелом виступає книжковий магазин, а спосіб отримання документів із нього – купівля. Особа, що безплатно передає документ у документний фонд – джерело, а вибраний спосіб документопостачання – дар.
Організаційною основою забезпечення функціонування системи є:
розвиток книговидавничої діяльності;
розвиток книжкової торгівлі;
забезпечення книговидавничої і книготоргової бібліографії, що інформує про видання;
забезпечення матеріальної бази поповнення фонду.
Вивчення прямих та зворотних зв’язків як основи саморегулювання системи сприяє оптимізації управління документозабезпечення. Виявленню внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на розвиток документних фондів публічних бібліотек. Серед внутрішніх факторів важливими є не тільки рівень бюджетного та позабюджетного фінансування комплектування, технічна оснащеність бібліотеки, комфортність приміщення, але й її імідж для видавців та книгорозповсюджувачів, ініціативність та компетентність керівництва підрозділів, відповідальних за своєчасне та якісне оновлення документних фондів. Аналіз внутрішнього середовища документного фонду, його сильних та слабких сторін дозволяє визначити напрями роботи, що потребують неодмінного вдосконалення, привести внутрішні ресурси документного фонду у відповідність до зовнішніх факторів, наприклад, передбачити впровадження та розвиток нових технологій документозабезпечення, поліпшення кадрового складу відділу комплектування, оптимізацію видової структури фонду, розробку цільових програм і проектів та ін.
Зовнішні фактори впливу на документозабезпечення фонду є не менш важливими, оскільки саме із зовнішнього оточення документний фонд отримує знання про державну інформаційну політику та видавничий ринок, про імідж документного фонду серед партнерів і користувачів, про їхні інформаційні потреби та вимоги щодо рівня сервісу. Зовнішнє середовище рухливе, що зумовлено низкою обставин: зростанням та зміною суспільних відносин, інформаційних потреб та попиту, технологічним оновленням документування інформації, ускладненням засобів зв’язку та ін. Аналізуючи зовнішнє середовище, доцільно відокремлювати в його структурі мікро – та макрооточення документного фонду.
Макросередовище інфраструктури документного фонду мистецтва виявляється через сукупність та якість комплектування документних фондів даної галузі.
Серед них:
економічні – обсяг бюджетних асигнувань на функціонування документно-комунікаційної сфери, умови для розвитку ринкових сегментів у видавничій і книготорговельній справі, курс національної валюти, темпи інфляції, стан банківської системи, інвестиційна політика, рівень та структура доходів населення країни, безробіття та ін.;
політико-правові – загальна політична ситуація в країні та світі, що впливає на стратегію бізнесу демократизація суспільства, наявність ефективних законів і ступінь їх виконання, податкова політика щодо видавничої, книготорговельної і бібліотечної справи і ін.;
науково-технічні і технологічні – певний етап у розвитку науково-технічного прогресу, виробничі й інформаційні технології, які використовуються у видавничій і книготорговельній, бібліотечній справі, рівень розвитку транспортних та телекомунікацій, інформаційно-комп’ютерних систем та мереж, система підготовки кадрів тощо;
соціокультурні – грамотність населення, звички, традиції читання, національна психологія, менталітет, вплив чинників міжнародного середовища, рівень інтеграції у світовий інформаційний простір.
Мікросередовище функціонування документного фонду охоплює реальних та потенційних користувачів, органи влади управління, установи культури, постачальників інформаційних ресурсів та послуг. Враховуючи вплив мікросередовища, необхідно зважати на те, що крім зв’язків взаємодії тут активно діють зв’язки протидії: конкурентна боротьба між видавничими, документоторговельними установами, низький рівень правової культури щодо знання та виконання закону про необхідність надсилання видавцями документних фондів ОП документів, численні бюрократичні перепони з боку чиновників владних структур, які обмежують можливості вибору фондоутримувачами оптимальних джерел документозабезпечення
З точки зору системно-функціонального підходу, нинішня нестабільність функціонування складових інфраструктури документозабезпечення має і свої позитивні сторони, бо протиріччя в системі сприяють виявленню та відбору кращого досвіду. Шляхом адаптації до умов, що стрімко змінюються, генеративні, транзитні та термінальні документальні системи шукають нові форми взаємодії, самовдосконалення, кооперації зусиль проти податкового тиску, диктату чиновників, порушень законодавства про авторське право, розквіту «піратства» на вітчизняному книжковому ринку та ін.
Система елементів документозабезпечення як і кожне системне утворення має свої елементи. Основними елементами системи документозабезпечення документних фондів мистецтва публічних бібліотек є джерела, способи, форми та методи.
Джерела документозабезпечення документних фондів мистецтва поділяються на дві групи:
джерела спеціального призначення, орієнтовані виключно чи в значній мірі на постачання бібліотек документовиданнями;
інші джерела, що використовуються широким колом споживачів, в т.ч. і публічними бібліотеками.
Вибору джерела і встановлення з ним ділових контактів, від правильності в значній мірі залежать повнота і оперативність формування документного фонду мистецтва
Бібліотечний колектор – це спеціалізована державна книготоргова установа, призначена для планомірного забезпечення бібліотек документовиданнями різних галузей в т.ч. і документами мистецької тематики. До 1990-х рр. він був основним джерелом документозабезпечення бібліотек, забезпечуючи 80% нових надходжень. Товарообіг бібколекторів становив близько 20% загального книготоргового обігу країни. Публічні бібліотеки укладали з колектором договір терміном на один рік, в якому вказувалися сума асигнувань на придбання літератури потрібної галузі, розподіл коштів по кварталах, приблизне відсоткове співвідношення галузей необхідної їм літератури і т.п. та зобов'язалося своєчасне перерахування коштів.
Публічні бібліотеки, що укладали з колекторами договір отримували Тематичний план-рубрикатор для комплектування фондів бібліотек в т.ч. фондів мистецтва по схемі обов’язкового платного примірника. По мірі надходження новинок, колектор формував замовлення для бібліотек на основі індивідуального Тематичного плану-рубрикатора.
Централізована система документозабезпечення бібліотек, яка ґрунтувалася на бібколекторах, мала свої переваги, забезпечуючи можливість замовлення та отримання більшої частини документовидань потрібної галузі через один канал, що спрощувало технологію комплектування фондів бібліотек. Але це була жорстка система, котра контролювала репертуар і обсяги надходжень до документних фондів, не завжди зважаючи на інтереси бібліотек. Часто книготорги збували через бібколектори нереалізовані залишки непотрібної їм літератури.
У ринкових умовах бібколектор уже не може існувати як установа, в основі діяльності якої не закладено раціонального економічного механізму. З виникненням конкуренції з боку посередницьких комерційних фірм та приватних бібколекторів, котрі гнучко реагують на потреби бібліотек, пропонуючи їм суттєвий перелік якісних послуг, державні бібколектори почали виходити з підпорядкування книготоргам, набуваючи юридичну самостійність та змогу перебудовувати свою роботу на засадах економічної зацікавленості.
Пристосовуючись до умов жорсткої конкуренції, широкий спектр нових можливостей і послуг щодо комплектування публічних бібліотек і дистрибуції книжок українських видавництв надають нині приватні бібколектори, передплатні агентства, мережа дилерів і дистриб'юторів видавництв та оптових підприємств. Так, найміцнішим централізованим джерелом в Україні стає науково-виробниче підприємство «Ідея», яке крім вітчизняних видань, пропонує для передплати бібліотекам України 3500 найменувань неперіодичних та періодичних, аудіо-продуктів і CD-ROM. Ціни на основну частину передплатних видань у «Ідеї» від 5% до 70% нижчі, ніж в інших передплатних агентствах країни. Бібліотекам доставляються видання у найкоротший термін – не менше двох разів на тиждень. Це підприємство першим на території держави впровадило повний автоматизований контроль за виданнями від їх виходу в світ до доставки передплатникам. Нині на веб-сайті «Ідеї» можна дистанційно замовити та сплатити видання з такого асортименту: 36800 назв книг 720 провідних видавництв України, понад 97500 назв 2630 російських видавництв від 260 постачальників, 3200 назв періодичних українських видань, 6000 назв періодики Росії та країн СНД, 6300 назв газет та журналів далекого зарубіжжя. «Ідея» має свої регіональні представництва у 21 області України, її послугами користуються близько 1000 бібліотек, серед яких: дві національні, 18 обласних універсальних бібліотек, провідні вузівські, науково-дослідні, виробничі та публічні бібліотеки України.
Сьогодні відбувається зміна політики документозабезпечення документних фондів, спрямована на формування частини фонду електронними ресурсами. Вони не змінюють традиційні друковані видання, а розширяють можливості роботи користувачів з інформацією. При формуванні документних фондів різних галузей в т.ч. фонду мистецтва потрібне створення такого способу відбору, при якому повинно бути оптимальне співвідношення друкованих і електронних видань. Основні класи ресурсів по способу доступу – мережеві і локальні – надають різні нові функціональні можливості використання матеріалів. До позитивних якостей електронних видань можна віднести їх компактність, оперативність доступу до великих об’ємів інформації, можливість її отримання в машиночитаній формі. Проблемою відбору електронних видань є те, що представлені анотації до них, носять чисто рекламний характер, не дотримуються норми оформлення матеріалів.
Одним із основних принципів комплектування електронними виданнями є старанний відбір і придбання виключно ліцензованої продукції.
Важлива роль в документозабезпеченні фондів мистецтва належить книжковим магазинам універсального профілю. В універсальних книгарнях в асортименті бувають книги майже усіх галузей знання. Спеціалізовані створюються за різною ознакою. За змістом: мистецька література, художня тощо. Є магазини відповідного виду творів друку: ноти, образотворчі видання, фотоальбоми тощо. За засобами розповсюдження створюються магазини Книга – поштою; за мовною ознакою – Українська книга, Іноземна книга. Існують магазини, що продають як нову, так і ту, що була у вжитку літературу.
Перевагою книжкових магазинів є те, що документовидання потрапляють до них раніше, ніж в бібліотечні колектори. В магазинах легко купити місцеві видання з мистецтва.
Але продаж через магазин має недоліки. Магазини не гарантують планомірні поповнення фондів мистецтва, вимагають від комплектатора великих затрат часу. Серед книжкових магазинів у сучасних ринкових умовах успішно функціонують ті, що змогли за підтримки місцевої адміністрації налагодити прямий зв’язок з регіональними оптовими структурами або видавництвами, відмовитися від дорогих послуг дрібних посередників, утримати на мінімальному рівні накладні витрати, забезпечити доволі широкий асортимент, який відповідає кон'юнктурі регіонального ринку.
Сьогодні формується нова система дистрибуції української видавничої продукції, яка поєднує книжкові магазини різних форм власності, як самостійні, так і при видавництвах, навчальних закладах, наукових та громадських організаціях. Разом з ними діють солідні книготорговельні фірми у вигляді холдингів, акціонерних товариств, об’єднань та мереж, дрібнооптові книготорговельні підприємства, лотки і кіоски, книгоноші. Ці традиційні канали книгорозповсюдження доповнюються електронними: у мережі Інтернет функціонують понад 100 сайтів українських електронних книжкових магазинів, які мають перевагу перед традиційними та мають можливість реалізації продукції цілодобово і без торгових залів, складів, посередників, підтримуючи «віртуальне підприємство» за допомогою веб-сайта; забезпечення оперативного надання покупцям інформації про зміни книжкового асортименту та наявність на ринку потрібних видань даної галузі, підтримка двостороннього зв’язку між продавцем та покупцем, економія їх часу завдяки налагодженню інтерактивного спілкування та електронної системи розрахунків та ін. Завдяки цим перевагам вітчизняні електронні книжкові магазини все впевненіше поширюються в мережі Інтернет і стають значущим сегментом українського книжкового ринку.
Однією з необхідних умов повноцінного документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є достатньо повна й оперативна інформація про видавничу продукцію. З цією метою систематично переглядаються плани вітчизняних видавництв та зарубіжжя: «Нові видання України», «Літописи книг», «Літописи образотворчих видань», «Літиписи нотних видань», «Літописи газетних статей», «Літиписи журнальних статей», газети «Книжное обозрение», «Ex libris», «Книжковий світ» та ін., вивчаються видавничі каталоги видавництв України.
Джерелом документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є поштові відділення в містах, районах, селах, що приймають заявки на періодичні та передплатні видання з мистецтва.
Великі бібліотеки мають можливість купувати документи у власників персональних бібліотек. Це джерело особливо важливе при ретроспективному комплектуванні фондів літературою з мистецької тематики.
Позитивним надбанням останнього часу став розвиток благодійної діяльності громадських організацій та фондів.
Виділяють кілька способів документозабезпечення. Одним з традиційних способів документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є документообмін. Його слід розглядати не лише як засіб комплектування, а й як взаємодопомогу при створенні повноцінних фондів мистецтва, що активно використовуються користувачами. Він дає змогу звільнити фонд мистецтва від зайвої, мало використовуваної літератури мистецької тематики і поповнити його виданнями, потрібними для користувачів.
У залежності від умов перерозподілу документів з мистецтва виділяють кілька форм обміну: обмін між документними фондами мистецтва власними виданнями; безплатне розповсюдження окремих документів мистецтва або перерозподіл тих, що не використовуються; обмін комплектами національних творів друку мистецької тематики; виконання замовлень на заповнення прогалин із дублетних та мало використовуваних фондів мистецтва.
Предметом документообміну можуть бути усі види документів мистецької тематики, головна вимога – наукова, історична, культурна цінність. Згідно з ГОСТом 7.76–96 «Комплектование фонда документов. Библиографирование. Каталогизация. Термины и определения» термін «Обмін документами» структурований внутрішній, що відповідає практиці діяльності бібліотек, який набув розповсюдження лише у 1990-х р.р., але тривалий час не відігравав необхідної ролі у документозабезпеченні фондів мистецтва.
Обмінно-резервні фонди – мережа фондів, яка поєднує два фонди з різним призначенням. Обмінні фонди мистецтва створюються для передачі їх до інших публічних бібліотек, резервні – для поновлення фонду мистецтва безпосередньо даної бібліотеки. Для передачі документів мистецтва з обмінного фону бібліотека складає акт в двох примірниках. Один разом з виданнями і списком надсилається в бібліотеку одержувачу, другий залишається в бібліотеці – фондоотримувачі. До акта додається доручення на одержання видань з мистецтва з обмінного фонду, або поштова квитанція, коли література відправляться поштою. Ці акти є супровідними документами для передачі і отримання обмінних видань мистецтва. На їх підставі здійснюється вилучення видань мистецтва з фонду однієї бібліотеки і прийому другій.
Сьогодні, за неповними даними, в Україні функціонують близько 250 ОРФ, в яких зосереджено майже 6 млн. Документів, в т.ч. з мистецтва. Характерною рисою цих фондів є їхній динамізм, великі показники обертаності. Тільки за останніх три роки через систему ОРФ було перерозподілено близько 5 млн. Примірників документів, і цей показник має стабільну тенденцію до зростання.
Отже, документообмін видань мистецтва дає змогу активізувати використання документних фондів мистецтва за допомогою перерозподілу маловикористовуваних документів.
У зв’язку із розвитком розмножувальної техніки все більше місце серед способів документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек займає репродуціювання необхідних видань. Воно переважно застосовується у випадку, коли мова йде про особливо цінні видання, придбати які в оригіналі не можливо, або коли необхідно захистити від зносу те видання, що є у фонді мистецтва, але дуже часто використовується. При цьому, якщо використовується папір і фарби більш високої, ніж в оригіналі, якості, копія виявляється краще оригіналу. Перевагу надають тому способу відтворення, який краще відповідає поставленим цілям – обслуговуванню користувачів та ін.
Ще одним безплатним способом документозабезпечення фондів мистецтва є дар. Видання надходять в дар від приватних осіб, авторів, редакторів, мистецьких навчальних закладів, бібліотек, видавництв та ін. Прийняті від дарувачів видання заносяться в Реєстраційну книгу, отримують спеціальний штамп «Дарчий екземпляр» з доданням, по бажанню дарувача, його прізвища. Це слугує моральним заохоченням і формою реклами для особи. Потім подаровані видання з мистецтва групуються у фонді бібліотеки. Найбільш цінні направляються на виставку книг, отриманих в дар від користувачів.
Отже, подаровані видання можуть суттєво збільшити екземплярність наявних видань і заповнити прогалини у документному фонді мистецтва. Але, разом з тим дарчі надходження безсистемні, випадкові. Часто надходять видання, у яких немає потреби. Кожне з них потребує великих трудозатрат, перш ніж виясниться, чи потрібне воно документному фонду мистецтва.
До платних способів документозабезпечення фондів публічних бібліотек виданнями з мистецтва належить передплата на періодичні та підписні видання, яка забезпечує оперативне й повне комплектування. Заявки на періодичні видання з мистецтва, як зазначалося, приймають поштові відділення. Процес передплати проводиться двічі на рік за «Каталогом періодичних видань України», «каталогом периодических изданий России», каталогами комерційних розповсюджувальних організацій, де зазначається їх періодичність, ціна, умови та порядок оформлення передплати. На жаль, до українського каталогу не входять обласні видання, які заявляють про себе телеграмами, де вказують індекс та ціну. Але часто телеграми запізнюються або їх не надсилають взагалі.
Передплату на періодику з мистецтва здійснює відділ комплектування та обробки документного фонду бібліотеки. При передплаті береться до уваги стан використання користувачами газет і журналів з мистецтва, на які було зроблено передплату минулими роками, можливості координації придбання періодичних видань з мистецтва бібліотеками інших систем і відомств, а також фінансові можливості бібліотеки.
У квітні 1999 року було прийнято Закон України «Про обов’язковий примірник документів», основним завданням якого є правове регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з систематичним поповненням національного документного фонду країни як частини світового інтелектуального та культурного надбання, важливої умови інформатизації.
З прийняттям закону відбулося розмежування сфер законодавчого та адміністративного управління функціонуванням інституту обов’язкового примірника документів, які раніше були зосереджені виключно на рівні виконавчої влади. Суттєвим фактором, що зумовив необхідність прийняття закону, стала наявність тісних взаємозв’язків правової бази функціонування ОПД з багатьма нормативними положеннями, що регулюють ставлення до об’єктів національного культурного надбання, підприємницьку діяльність, форми власності, авторські права тощо.
Протягом шести місяців з дня набуття законом чинності Кабінет Міністрів України мав забезпечити прийняття підзаконних актів, що регламентують процедури передавання та доставляння ОПД, і не тільки вітчизняним одержувачам, але й національним бібліотекам іноземних держав з метою підтримки міжнародного інформаційного обміну. Однак і понині виробники документів остаточно не з’ясували, скільки примірників кожного виду документів передавати одержувачам, які санкції існують за порушення порядку доставляння ОПД. Питання, вирішення яких були конкретизовані постановою Кабінету Міністрів України №608 від 10 травня 2002 року, тому закон, якого вісім років чекали найважливіші фондосховища країни, майже три роки після прийняття фактично не діяв.
Формою гарантованого документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек книжковими виданнями є бібліотечна серія.
Бібліотечна серія – це цільове видання літератури для бібліотек. Вона є засобом централізованого постачання бібліотек, допомогою у створенні якісних фондів, забезпечуючи їх кращими виданнями у науковому і художньому відношенні.
Відбір книг бібліотечної серії в Україні здійснюють бібліотеки за планами редакційної підготовки видавництв. Національна парламентська бібліотека України з метою підвищення ефективності використання видань «Бібліотечної серії», включення до неї видань з мистецтва, які дійсно необхідні публічним бібліотекам, вивчає їхнє побажання і складає перспективні списки на тривалий час. Про бібліотечну серію друкуються списки, які надходять до державних обласних бібліотек.
Видання з мистецтва бібліотечної серії не можуть продаватися в книжкових магазинах або кіосках. За роки її існування документні фонди мистецтва публічних бібліотек поповнилися багатьма творами друку, які активно використовуються користувачами.
В серію включають книги, цінні видання, що складають ядро документного фонду мистецтва. Такий принцип потрібно визнати надто вузьким. Адже для підвищення соціального престижу бібліотеки, у ній корисно представляти, по законах маркетингу не лише найцінніші книги з мистецтва, але й ті, які є найбільш популярними серед користувачів.
Однак, надходження книг бібліотечної серії характеризуються несистематичністю, спонтанністю щодо якісного та змістовного наповнення репертуару книг з мистецтва бібліотечної серії, не враховуються реальні потреби бібліотек у виданнях даної тематики. Інколи трапляються надходження в межах цієї серії літератури з мистецтва минулих років, яка залишилась нереалізованою видавництвами. Це дає підстави стверджувати, що цільові бюджетні дотації книговидавцям витрачаються не завжди раціонально. На думку самих видавців, існуюча система визначення назв, що утворюють бібліотечну серію, часто веде до корупції та зловживань, пов’язаних з розподілом бюджетних коштів. Нині все очевиднішим стає той факт, що механізм розробки репертуару бібліотечної серії потребує залучення фахівців – бібліотекознавців, запровадження прозорого відбору найкращих видань з мистецтва, організованого на конкурсних засадах.
Отже, бібліотечна серія призначена для поліпшення комплектування документних фондів мистецтва публічних бібліотек потребує підвищення її якості.
Найбільш поширеним методом документозабезпечення документних фондів мистецтва є замовлення документів.
Розрізняють два види замовлення. Перший – поточне замовлення, який розповсюджується на документи з мистецтва, що вже вийшли в світ. Другий – попереднє замовлення. Це замовлення торговим установам на документи з мистецтва, що плануються до виходу. З бібліографічних описів книг мистецтва, що готуються до випуску, бібліотекар складає картотеку попереднього замовлення і поточного комплектування, одночасно повідомляючи у джерело документозабезпечення дані про необхідні документи даної галузі.
Методика попереднього замовлення включає:
Підбір покажчиків у відповідності з моделлю фонду мистецтва;
Відбір по цих покажчиках документів для даного фонду;
Складання списку відібраних документів з мистецтва і оформлення замовлення;
Створення у фонді мистецтва картотеки для контролю за реалізацією замовлення з карток на кожне замовлене видання.
У пошуку інформації про нові видання з мистецтва використовуються видавничо-бібліографічний покажчик Книжкової палати України «Нові видання України», каталоги, прайс-листи книготорговельних організацій. Ці традиційні технології комплектування фондів мистецтва публічних бібліотек можуть бути суттєво полегшені і прискорені за допомогою Інтернет.
Найбільш ефективна оптимізація процесу комплектування за допомогою використання інформаційно-пошукових можливостей глобальної мережі Інтернет на першому етапі комплектування, а саме при відборі, уточненні бібліографічних даних і перегляді різних джерел, що містять відомості про видання з мистецтва.
Перехід від традиційних технологій комплектування до електронних здійснюється шляхом введення нових технологій у виробничі процеси. Наприклад, відміна картотеки поточного комплектування. Введення штрихокодування всіх нових надходжень з мистецтва і запис в електронний каталог у виді скорочених бібліографічних описів.
Зрозуміло, що чим значніший обсяг документного фонду мистецтва, різноманітніший його видовий та типологічний склад, тим більшу кількість способів, джерел, методів та форм документозабезпечення необхідно йому використовувати.
Про необхідність підвищення якості документозабезпечення бібліотечних фондів, в т.ч. з мистецтва йшлося в Указі Президента України №490 від 22.04.2000 р. «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України». Кабінету Міністрів доручено вжити заходів щодо створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, передбачити збільшення асигнувань на поповнення фондів бібліотек та ін. На жаль, лише через два роки на виконання Наказу Президента Постановою Кабінету Міністрів України №900 від 1.07.2002 р. була затверджена «Програма поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року», спрямована на подолання кризової ситуації в надходженні до бібліотек нових видань, в т.ч. з мистецтва.
З удосконаленням законодавчої та нормативно-методичної бази комплектування бібліотечних фондів, в т.ч. з мистецтва першочергової уваги фахівців заслуговують такі стратегічні напрями оптимізації системи документозабезпечення як активізація співробітництва бібліотек з усіма суб’єктами книжкового ринку; створення та реалізація проектів корпоративної та консорціумної взаємодії бібліотек у сфері формування розподілених документно-інформаційних ресурсів; освоєння джерел та засобів поповнення їх електронної складової.
Гарантією подальшого зростання значущості документних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек для духовного та культурного розвитку суспільства є забезпечення ними доступу користувачів до інформації на новітніх носіях. Бібліотечний фонд мистецтва як відкрита система, що самоорганізовується під впливом змін інфосфери, нині не може ефективно функціонувати без кумулювання, зберігання та організації використання мережевих та аналогових електронних видань, питома вага яких у світовому документному потоці постійно збільшується.
Особливості життєвого циклу різних видів електронних документів з мистецтва зумовлюють форми їх розповсюдження, які суттєво впливають на організацію документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва публічних бібліотек. Аналогові електронні видання з мистецтва на портативних носіях – магнітних та оптичних дисках – надходять до публічних бібліотек з традиційних джерел: видавничих або документоторговельних установ; передплатних агентств, інформаційних центрів – генераторів різноманітних баз даних, обмінних фондів бібліотек. Разом з цим у традиційній системі документозабезпечення бібліотек інтенсивно формується електронна надбудова до якої належать Інтернет-видавництва та магазини, електронні передплатні агентства та електронні бібліотеки, веб-сторінки урядових організацій, бази даних інформаційних центрів, інші Інтернет-ресурси.
Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» і Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. №469 «про організаційні заходи щодо фінансування системи державних закупівель» передбачалося проведення тендеру при закупівлі документовидань, в т.ч. з мистецтва більш як на суму 12 тис. грн.
За думкою як авторитетних теоретиків, так і практиків бібліотечної справи, обов’язкове проведення тендерної закупівлі документовидань з метою формування книжкового фонду публічних бібліотек суттєво звужує коло джерел їх документозабезпечення, значно ускладнює процедури відбору дійсно необхідних користувачам, а не просто дешевих видань потрібної галузі, замість економії державних коштів призводить до збільшення затрат на експертизу цінових пропозицій книжкового ринку, підготовку численної конкурсної документації, проведення конкурсної процедури на засіданні тендерного комітету, оплату технічного приладдя та послуг зв’язку і ін.
Законодавчі та управлінські органи повинні зрозуміти, що видавнича продукція має унікальні властивості і є таким специфічним видом товару, для якого не можна проводити тендер за загальною процедурою, прийнятою для інших промислових виробів. Зазвичай, універсальній науковій або публічній бібліотеці потрібне широке коло назв у невеликій кількості примірників. За законами ринку, асортимент більшості книготорговельних фірм фактично неповторний, тому, якщо тендер виграє одна фірма, бібліотека втрачає можливість придбання тих назв або тематичних напрямів видань, за якими спеціалізуються інші видавці та книгорозповсюджувачі. Окрема закупівля цих видань в інших джерелах коштуватиме бібліотеці додаткових зусиль та розходів. Досвід роботи публічних бібліотек на книжковому ринку свідчить, що часто замість уникнення корупції, на яке спрямоване тендерне законодавство, проведення тендерів навпаки може провокувати її на різних рівнях. Відомо, що видавництва та книготорговельні фірми прагнуть отримати гарантоване державне фінансування будь-яким способом. Вимоги тендерного законодавства суперечать Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», який гарантує бібліотекам право самостійно визначати джерела поповнення своїх фондів, в т.ч. і фондів мистецтва.
Великого значення у повсякденній діяльності публічних бібліотек набувають індивідуальні контакти з користувачами, авторами видань з мистецької тематики, журналістами, які приносять в дар книги з мистецтва для бібліотеки. Цьому сприяють акції під девізом «Подаруй мистецьку книгу бібліотеці», «Дарунок шляхетної душі». В кожній подарованій книзі проставлено штамп із вдячністю за презентоване видання, прізвище автора та його підпис. Подаровані видання з мистецтва експонуються на спеціальних виставках в рамках загально-бібліотечних заходів.
Поповненню фонду мистецтва публічних бібліотек новими документовиданнями сприяють щорічні книжкові ярмарки. До проведення заходу публічну бібліотеку спонукає необхідність вирішення певних завдань:
виявлення реєстру видавництв;
отримання інформації про видану продукцію з мистецтва;
налагодження зв’язків з видавництвами.
Книжковий ярмарок – це своєрідне свято книги, яке дає можливість показати стан книговидавництва з мистецтва регіону, познайомити відвідувачів та користувачів бібліотеки з друкованою мистецькою продукцією краю.
На свято запрошуються видавці, місцеві автори, представники книготорговельної мережі, викладачі мистецьких вузів, мистецтвознавці, бібліотечні працівники, користувачі.
2. Структура і перспективи розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек
2.1 Бібліотечний фонд з мистецтва Центральної міської бібліотеки Бориславської МЦБС
В нинішній час відбуваються суттєві зміни у формуванні документних ресурсів, виробляються нові принципи формування фонду з мистецтва, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, утвердженні гуманізму, доступності документів широким верствам населення. Змінюються становлення до критеріїв якості документних фондів з мистецтва.
Пріоритетною стає оцінка користувача відповідності фондового масиву з мистецтва його запитам та інтересам і доведення відмовлень до мінімальної кількості. Фондові аспекти мистецької літератури спираються на матеріали різноаспектного вивчення читацького попиту, відмовлень на літературу даної галузі, прогнозування основних напрямків цієї діяльності, визначення конкретного репертуару документів для поповнення документного фонду з мистецтва.
Одна з основних сучасних тенденцій розвитку фондів з мистецтва бібліотек – це інтенсивне розширення їх тематичного складу, типами і видами документів. Ставиться питання про збільшення частки в їх мистецьких фондах документів на мікроносіях.
Важливим спрямуванням розвитку фондів з мистецтва публічних бібліотек стає впровадження в процеси їх формування і використання автоматизованих технологій. Цей напрям має сприяти вдосконаленню якості фондів даної тематики, поліпшенню їх використання. Адже у формуванні документних фондів з мистецтва публічних бібліотек ще використовуються застарілі методи, технології і підходи, які гальмують розвиток і не сприяють поліпшенню їх якості.
Центральна міська бібліотека Бориславської МЦБС – це культурно-просвітницький осередок інформації і духовного збагачення, який займає вагоме місце в соціально-культурній інфраструктурі міста.
Як соціальному об’єктові культурного призначення їй відводиться важлива роль у задоволенні професійних і загальнокультурних потреб населення у книзі й інформації. Безцінним духовним і матеріальним надбанням бібліотеки є її фонд з мистецтва, де зібрано вітчизняні і зарубіжні документи, які становлять частину документальної бази світової культури, сприяють духовному вдосконаленню населення. Бібліотечно-бібліографічними засобами вона прилучає користувачів до культурних цінностей, забезпечує їх моральне і естетичне середовище, організацію духовного відпочинку і дозвілля.
Зрозуміло, що фонд мистецтва бібліотеки має значну ціність для мистецтвознавців, дослідників української та світової культури, діячів мистецтва. У задоволенні професійних потреб до нього звертаютьсявчителі шкіл, викладачі училищ та вищих навчальних закладів, учні і студенти спеціальних навчальних закладів, працівники культури і мистецтв. Для користувачів бібліотеки, які цікавляться виданнями з мистецтва, характерне бажання поглибити свої знання шляхом самоосвіти. Саме це прагнення для багатьох з них спонукає звертатися до фонду мистецтва ЦМБ.
Незначну частину фонду бібліотеки складають документовидання з мистецтва.
Хронологічні рамки дослідження фонду документовидань з мистецтва становлять 3 роки.
У 2005 р. фонд мистецтва становив 906 примірників, а у 2007 р. він складав 920 примірників до загального фонду. Даний фонд поповнився за цей період тільки на 14 примірників. Середній показник фонду за 3 роки становить 1,40%, що на 0,01% менший у порівнянні з 2005 роком. Така цифра не викликає здивувань, адже середнє надходження до загального фонду складає лише 0,02% видань з мистецтва.
В середньому надходження до фонду за кожний рік становить 5 примірників. За аналізований період із загального фонду в ЦМБ вилучено 300 примірників видань з різних причин, або в середньому по 100 примірників у рік. Проте, жодного примірника книг з мистецької тематики за цей час не було вилучено, не дивлячись на те, що у фонді наявні застарілі, зношені, дублетні мистецькі видання. Книгозабезпеченість одного користувача становить лише 0,24 книги. Цей показник засвідчує, що обсяг фонду мистецтва є недостатній і користувачі бібліотеки мають малий вибір документовидань даної тематики.
Аналіз наявності фонду мистецтва до загального документного фонду у ЦМБ в середньому становить 1,40%, а за 2005, 2006, 2007 рр. – відповідно 1,41% – 1,39%. Такий стан справ пояснюється незадовільним надходженням документовидань з мистецтва до бібліотеки. В середньому за 1 рік надійшло 5 примірників книг, з яких 2 – отримані з ОРФ НПБ України та 3 – Бібліотечної серії.
Аналізуючи склад документного фонду мистецтва за видами видань у 2005–2007 рр. слід зазначити, що він включає книги, брошури і періодичні видання. Книги становлять в ньому 825 примірників до його загальної величини, та 1,25% до загального фонду бібліотеки. Брошурний фонд мистецтва становить 95 примірників до фонду мистецтва та 0,14% до загального фонду бібліотеки.
Упродовж аналізованого періоду фонд мистецтва не поповнювався брошурними виданнями.
У фонді мистецтва Бориславської ЦМБ представлені україномовні та російськомовні видання. За мовами видань у фонді мистецтва переважають україномовні видання., питома вага яких складає 560 до загальної кількості документного фонду мистецтва та 360 становлять російськомовні видання до загальної кількості документного фонду мистецтва.
За аналізований період у фонд бібліотеки надійшли лише україномовні видання, що становить 14 примірників до фонду україномовних видань з мистецтва.
Тому помічена тенденція збільшення у відсотковому відношенні у фонді мистецтва україномовними виданнями якщо у 2005 р. даний фонд становив 59,35% україномовних видань з мистецтва, то у 2007 р. – 60,9%, що на 1,55% більше.
У фонді мистецтва ЦМБ представлені документи різних галузей мистецтва: мистецтво та мистецтвознавство, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, музика, танець, театр, масові вистави та видовищні свята, цирк, естрада, кіномистецтво, художня самодіяльність.
Документовидання мистецтва та мистецтвознавства становлять 64 примірників до загального фонду мистецтва, питома вага яких за 2005–2007 рр. зросла лише на 3.
Підфонд архітектури складає 58 книг. Даний підфонд збільшився за 3 останніх роки на 0,33% або на 3 примірники.
Питома вага видань декоративно-прикладного мистецтва становить 75 до обсягу фонду мистецтва. За аналізований період їх кількість зросла на 2 примірники.
Питома вага підфонду видань скульптури складає 40 книг до загальної кількості видань з мистецтва. За 2005–2007 р.р. даний підфонд не поповнювався новими виданнями.
Видання живопису, у фонді мистецтва, становлять 82 книг. За останні роки цей підфонд збільшився на 2 примірники.
Підфонд видань графіки складає 54 примірників і за останні роки не поповнювався новими виданнями.
Питома вага видань художньої фотографії становить у фонді 68 примірників. За аналізований період підфонд цих видань не поповнювався взагалі.
Кількісний склад підфонду музики становить 120 примірників і поповнився на 3 видань до загальної кількості документів у фонді. У кількісному плані цей підфонд найбільший і його показник вже багато років залишається майже незмінним.
Видання тематичного розділу «Танець» становлять у фонді 25 одиниць до загальної величини фонду мистецтва. Кількісний склад даного розділу не поповнювався за останні 3 роки.
Тематичний розділ видань театрального мистецтва становить 69 примірників до загального фонду мистецтва. За три останніх роки бібліотекою отримано 5 нових видань даної тематики.
Масові видовища та видовищні свята складають у фонді 35 документів. Питома вага даного розділу у фонді за останні 3 роки залишається незмінною.
Циркове мистецтво нараховує у фонді 69 примірників. За 2005–2007 рр. дана галузь не поповнювалась новими виданнями.
Тематичний розділ «Естрада» становить у фонді з мистецтва 78 примірників і на протязі 3 років залишається незмінним, не поповнюючись новими виданнями.
Розділ видань кіномистецтва нараховує 63 примірники у фонді мистецтва. Протягом аналізованого періоду до фонду надійшло лише 1 видання даної галузі, що становить 0,11%.
Видання художньої самодіяльності нараховують у фонді 26 примірників. Його питома вага якого не зросла за останні роки і залишається незмінною.
Аналіз вікового складу фонду мистецтва показав, що його хронологічна глибина становить 40 років. Фонд «старіє» щороку, все більше зношуються документи. Асигнувань на нові видання в бібліотеці не вистачає. Тому, бібліотека змушена утримувати зношені видання, щоб не зменшувався обсяг фонду. Це не вихід із такого скрутного становища. Застарілі видання у фонді не використовуються. Це позначається також на стані його використання та задоволенні інформаційних потреб користувачів.
Найбільшу частину фонду 825 становлять видання тридцяти-двадцятирічної давності за 1980–1990 рр. В ці роки до фонду мистецтва надходила більша кількість документовидань, коли в основному фонди бібліотеки комплектувалися на основі попереднього замовлення та передплати. За 1991–2007 рр. фонд даної галузі збільшився лише на 95 видань. За 2005–2007 рр. до фонду мистецтва надійшло лише 14 примірників, що свідчить про малу кількість нових надходжень до фонду.
Це становить лише 2,38% по відношенню до виданих в Україні документів з мистецтва за даний період.
Аналізуючи надходження неперіодичних видань з мистецтва бачимо, що протягом 2005 р. до фонду даної тематики надійшло 5 видань, що становить лише 2,6% по відношенню до виданих документів з мистецтва за вказаний рік, кількість яких налічує 194 друк. одиниці. У 2006 р. бібліотекою отримано 4 видання з мистецтва. Це становить 2,75% по відношенню до виданих документів 145 друк. од. за даний рік. Упродовж 2007 р. до фонду мистецтва надійшло 5 примірників видань даної тематики, що становить всього 2% по відношенню до виданих документів, у цьому році в кількості 250 друк. од. Це свідчить про неповноту фонду.
Загальний обсяг фонду ЦМБ нараховує 65990 примірників, що становить 1,57 книгозабезпеченості на одного жителя міста. В той же час фонд документовидань мистецтва нараховує 920 примірників, що становить лише 0,04 книгозабезпечення на одного жителя.
Оновлення фонду мистецтва ЦМБ має низькі темпи і не відповідає вимогам. Можна стверджувати, що оновлення фонду даної галузі у 2005–2007 не відбулось взагалі. За останні три роки бібліотека не виключала з фондів мистецтва документовидань. Це зумовлено нестачею коштів на придбання нової літератури з мистецтва, а також тим, що багато видань даної галузі, фактично не мають меж змістовного старіння, їх виключають з фонду лише за причини зношеності або втрати користувачами.
2.2 Довідково-бібліографічний апарат з мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС
Довідково-бібліографічний апарат з мистецтва являється ключем до фонду мистецтва ЦМБ, розкриваючи його склад та зміст в різних аспектах. ДБА з мистецтва визначається як сукупність складових частин – довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів і картотек, які являються інформаційно-пошуковою системою фонду. Він включає п’ять елементів:
інформаційно-пошуковий масив, до якого належать всі складові частини ДБА з мистецтва, а саме – довідкові і бібліографічні видання, бібліотечні каталоги і картотеки;
інформаційно-пошукові мови в бібліотечній технології представлені сукупністю ієрархічних мов, так і іншими лексичними одиницями, в яких виступають слова;
правила використання подаються до всіх ІПМ, які представлені в схемах – алгоритмах пошуку інформації в каталогах, картотеках, бібліографічних покажчиках і також довідкових виданнях з мистецтва;
критерій видачі інформації має місце при пошуку як бібліографічної так і фактографічної інформації. На основі цього критерію оцінюється якість бібліографічного обслуговування, стан і якість ДБА мистецтва та його складових частин;
технічні засоби, які в багатьох публічних бібліотеках представлені каталожними шафами та книжковими поличками. Але з кожним роком зростає кількість бібліотек, які володіють комп’ютерами, перетворюючи каталоги і картотеки в електронну форму, зростає кількість баз даних, довідкових та інших видань, які являються складовою частиною ДБА.
ДБА з мистецтва ЦМБ складається з таких складових частин:
Довідково-бібліографічний фонд;
Бібліотечні каталоги;
Бібліографічні картотеки.
Такий поділ ДБА на частини – результат довготривалого розвитку. З появою автоматизації з’являються джерела інформації на машиночитаних носіях, створюються бази бібліографічних і фактографічних даних, які також являються складовою частиною ДБА з мистецтва.
Важливою вимогою в ЦМБ являється правильне ведення ДБА з мистецтва, підтримка його на відповідному рівні, забезпечення швидкого пошуку інформації даної галузі, комфортність користування відповідними його частинами.
Важливою частиною ДБА з мистецтва ЦМБ є його довідково-бібліографічний фонд, в якому сконцентровані довідкові, бібліографічні матеріали, що утворюють підручний фонд для бібліографів та комплектаторів. Це частина ДБА з мистецтва, яка найбільше використовується в процесі комплектування фонду та постійно поповнюється за рахунок нових надходжень. Важливими завданнями бібліотеки є правильність поповнення ДБФ з мистецтва, постійна підтримка оптимального рівня відповідності оперативної його частини інформаційним потребам користувачів, а також регулярне очищення активної частини ДБФ від застарілих матеріалів.
Документи, які входять до складу ДБФ з мистецтва поділяються на дві групи.
До складу першої групи входять довідкові видання з мистецтва: енциклопедії, довідники, словники.
До другої групи відносять бібліографічні матеріали з мистецької тематики: державні бібліографічні покажчики, посібники, рекомендаційні списки, фонд виконаних довідок тощо.
Бібліотечні каталоги – головна складова частина ДБА з мистецтва даної бібліотеки. Головним призначенням каталогів є швидкий пошук книг, які знаходиться у фонді даної галузі. Такому призначенню відповідає абетковий каталог, в якому описи книг розташовані за абеткою прізвищ авторів чи за назвами видань.
Запити користувачів в пошуку книг по різних питаннях, темах в т.ч. з мистецтва обумовили необхідність створення систематичного каталогу, в якому об’єктом пошуку виступає книга за змістовою тематикою потрібної галузі. В даному каталозі бібліографічні описи розташовані по розробленій схемі бібліотечно-бібліографічної класифікації.
Систематична картотека статей ЦМБ – головна картотека, яка розкриває зміст журналів та продовжуваних видань з різних галузей в т.ч. з мистецтва, в яких найбільше виражені досягнення науки, техніки, культури, актуальні питання суспільного життя. Можна сказати, що СКС являється продовженням систематичного каталогу, а по деяких питаннях – єдиним джерелом пошуку інформації в т.ч. з мистецтва, яка не найшла відображення в монографічних працях.
Карточки в СКС розташовані в систематичному порядку за схемою класифікації, прийнятої для систематичного каталогу, а в середині кожного ділення – в зворотно хронологічному порядку.
Важливе місце в ДБА з мистецтва ЦМБ посідає тематична картотека, яка за своїм призначенням та змістом близька з рекомендаційним бібліографічним покажчиком. Ціль її створення – задоволення читацьких запитів з мистецтва на документовидання з актуальних питань даної тематики, які відображені в розділі мистецтва систематичного каталогу та СКС, але не виділені в якості самостійних рубрик. Така картотека являється комплексним, розкриваючим тему шляхом популяризації видань з мистецтва із різних підрозділів систематичного каталогу та СКС.
Тематичну картотеку з мистецтва, ЦМБ прогнозує появу запитів на книги даної тематики, статті, теми та поліпшуючи цим пошук потрібної літератури з мистецтва.
В тематичну картотеку з мистецтва включаються неперіодичні видання, журнальні статті. Матеріал для неї підбирається з систематичного каталогу та СКС з розділу мистецтва та мистецтвознавства шляхом дублювання карток.
Завданням ДБА з мистецтва ЦМБ є всебічне розкриття і популяризація фонду даної тематики, який призначений для здійснення бібліографічної роботи та популяризації документовидань з мистецтва та мистецтвознавства, що знаходяться у фонді ЦМБ.
Призначенням і функціями абеткового каталогу є інформування про видання в т.ч. з мистецтва конкретних авторів, які знаходяться у документному фонді ЦМБ. Він використовується при комплектуванні фонді мистецтва, в довідково-бібліографічній роботі, допомагає при підготовці масових заходів, пов’язаних з даною тематикою. В АК відображені книги і брошури і перевидання з мистецтва, які надходять до бібліотеки упродовж років.
Призначенням і функціями систематичного каталогу є розкриття за змістом в галузевому і тематичному аспекті фонду неперіодичних видань в т.ч. видань з мистецтва бібліотеки, який виконує інформаційну пошукову і освітню функції. СК використовується в бібліографічній роботі, а також при комплектуванні фонду мистецтва і систематизації творів друку.
Структура розділу мистецтва СК відповідає таблицям ББК для масових бібліотек, визначається на основі таблиць класифікації, створених в результаті уточнення таблиць ББК для масових бібліотек відповідно до особливостей, можливостей і потреб публічної бібліотеки.
Картки з бібліографічними записами групуються в СК у розділі мистецтва відповідно до класифікаційних індексів. До даного розділу включають картки з бібліографічними записами неперіодичних видань з мистецької тематики, які наявні у фонді бібліотеки.
Систематична картотека статей, яка доповнює СК і задовольняє тематичні запити користувачів, виконує такі функції:
сприяє популяризації матеріалів мистецтвознавчої тематики;
забезпечує цілеспрямовану інформацію з мистецтва користувачів, яка вміщена в документо-інформаційних ресурсах бібліотеки;
дає науково правильне, різнобічне розкриття змісту видань, що є у фонді мистецтва бібліотеки;
сприяє швидкому пошуку та обслуговуванню користувачів з запитами даної тематики;
сприяє ознайомленню користувачів з новими питаннями, проблемами мистецтва, розширюючи їхні інтереси та запити, а також підвищує їх загальнокультурний і фаховий рівень.
Структура СКС з мистецтва здійснюється за таблицями ББК та доповненнями та виправленнями до таблиць ББК, розробленими Національною Парламентською бібліотекою України.
До складу єдиного ДБА з мистецтва входить також фонд довідкових та бібліографічних видань. Достатньо повний і в той же час раціональний його склад в значній мірі залежить від вирішення питань комплектування фонду даної галузі. Основне ядро цього фонду включає покажчики документно-інформаційних ресурсів з мистецтва, універсальні і галузеві енциклопедії, словники, довідники, рекомендаційні посібники, видання державної бібліографії, бібліографічні періодичні видання, інформаційні бюлетені нових надходжень.
Система бібліографічних посібників знаходиться в тісній взаємодії з системою каталогів і картотек ЦМБ, дозволяє розширити можливості бібліотеки за рахунок представлення відомостей про видання з мистецтва, які не входять у фонд ЦМБ. Тому, при комплектуванні фонду мистецтва надається особлива увага бібліографічним посібникам, які забезпечують як ретроспективний пошук, так і поточне інформування про нові документно-інформаційні ресурси з мистецтва.
Широке використання ДБФ допомагає у виконанні фактографічних довідок і являється головним джерелом пошуку. Крім того, ці видання вміщують в короткій формі обширний фактичний матеріал з того чи іншого питання мистецької тематики, можуть в деякій мірі доповнити відсутність в бібліотеці документовидань з потрібної теми. Тому, для окремих категорій довідкових видань бажане розширення тематичних меж їх відбору у порівнянні з загальнобібліотечним фондом.
2.3 Проблеми та перспективи розвитку декументно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек
Криза в економічній і соціокультурній сферах призвела до дискретності та спонтанності процесу комплектування. В Україні, в т.ч. у Львівській області не налагоджене раціональне книговидання, тому у фондах мистецтва публічних бібліотек не вистачає цінних видань з мистецтва та мистецтвознавства, навчальної та довідкової літератури даної галузі.
Роздержавлення існуючих і виникнення великої кількості нових видавництв, розпад мережі книгорозповсюдження та централізованого розподілу видавничої продукції збільшили проблему комплектування повноцінних документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек. Через різкий ріст цін на книги та їх доставку, а також мізерність бюджетних коштів, що виділяють на комплектування, публічні бібліотеки країни не в змозі поповнити свої фонди необхідними виданнями з мистецтва у потрібній кількості. Ядро документних фондів з мистецтва старіє та скорочується.
Фінансові труднощі зумовлені економічними проблемами суспільства, широке застосування в бібліотеках дорогої, витратної комп’ютерної техніки і новітніх технологій підвищує вартість бібліотечного обслуговування і, врешті-решт, призводить до необхідності введення платних бібліотечно-інформаційних продуктів і послуг. Зарубіжні бібліотекознавці розглядають платне інформаційне обслуговування бізнесу в суспільному секторі як досить перспективне вирішення проблеми додаткового фінансового підтримання публічних бібліотек. В Україні воно регламентується такими документами: Законом України «Про внесення змін до Закону України», «Про бібліотеки і бібліотечну справу «, постановою Кабінету Міністрів «Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності» та листом Міністерства культури і мистецтв України «Перелік видів платних послуг».
Можна виділити такі джерела додаткового фінансування, які реально використовують бібліотеки: бібліотечно-інформаційні продукти і послуги; договірні взаємовідносини про спільну діяльність з юридичними і фізичними особами; цільові замовлення на проведення комплексу заходів, окремих робіт або послуг; компенсаційні виплати за втрату або псування фонду; продаж списаної частини бібліотечного фонду; розміщення реклами; комерційна діяльність; одержання грантів; цільові дотації; спонсорство та меценатство та ін.
У публічних бібліотеках України найчастіше практикуються такі платні послуги:
Видача документів через «Нічний абонемент»;
Оформлення реєстраційних документів користувачів бібліотеки;
Ксерокопіювання;
Продовження терміну користування документами;
Підготовка аналітичних, фактографічних довідок з виконанням ЕБД;
Інформаційне забезпечення установ та організацій;
Інші послуги.
Аналіз показників документозабезпечення публічних бібліотек доводить, що за остання роки обсяг поточних надходжень різних галузей в т.ч. з мистецтва до документних фондів зменшився у 3–5 разів, зокрема галузевої літератури – у 4–6 разів, питома вага бібліотечних колекторів серед джерел комплектування становить 1–2% щорічних надходжень замість колишніх 70%.
Сучасне оновлення документних фондів з мистецтва вкрай низьке і здійснюється в основному за рахунок передплати на періодичні видання, проте їх кількість з року в рік зменшується у зв’язку з постійним збільшенням цін на періодику. Дуже повільно втілюється в життя програма розвитку української бібліотечної серії, що спрямована на часткове вирішення проблем поліпшення якості комплектування публічних бібліотек країни.
Внаслідок різкого підвищення поштових тарифів на пересилку літератури фактично не діє вітчизняний документообмін. В теперішній час на нього негативно впливають організаційні та економіко-технологічні фактори. Більшість бібліотек обмежені фінансово, малим є ресурс документів з мистецтва для обміну, немає коштів на відрядження і транспортування видань, рівень технічного і програмно-технологічного оснащення обмінно-резервних фондів, як правило, нижче ніж бібліотеки в цілому.
Відновлення комплектування публічних бібліотек зарубіжною книгою мистецтва можливе за умов державної підтримки щодо подолання митних бар’єрів та спрощення порядку ввезення в країну книг мистецтва, періодичних та інших видів видань даної галузі, призначених для фондів мистецтва державних бібліотек, а також приєднання держави до міжурядових угод на одержання обов’язкових примірників з-за кордону. Через відсутність коштів практично припинилося взаємовикористання фондів мистецтва через МБА.
Кількісна недостатність і змістовне збіднення репертуару вітчизняного книжкового ринку негативно впливають на якість комплектування документних фондів мистецтва та формування їх ядра. Становище погіршується ще й з відсутністю умов для організації відбору потрібних документів даної галузі внаслідок неповної систематизованої та оперативної книготоргової інформації. Каталоги новостворюваних посередницьких книготорговельних фірм і комерційних передплатних агентств містять в основному інформацію про російські та інші зарубіжні видання. Прайс-аркуші окремих видавництв і книгорозповсюджувачів, що є тепер основним джерелом інформації про асортимент книжкового ринку, не відображають його фактичного стану в повному обсязі, їх надходження до бібліотек безсистемні, часто мають випадковий характер.
На документозабезпеченні фонду мистецтва публічних бібліотек негативно позначаються відсутність інформації про вихід друкованої продукції, зокрема, державної реєстраційної бібліографії, уніфікованої обробки літератури.
Комлектатори змушені докладати багато зусиль, щоб розшукати для поповнення фонду мистецтва профільні видання, придбати їх швидко та з меншими фінансовими витратами. Досвід роботи свідчить, що сьогодні фактично відсутні джерела документозабезпечення, які відповідають таким вимогам, як надійність, оперативність, економічність, повнота виконання замовлень на документи з мистецтва.
Не вирішено питання централізованого забезпечення бібліотек кінофотофонодокументами з мистецтва, бібліотечною технікою. Залишається проблемною виділення валютних асигнувань для поповнення сукупного національного фонду мистецтва. Загальна криза негативно позначилася і на забезпеченні бібліотек періодичними виданнями даної галузі.
Нині в Україні актуальними є проблеми придбання книг і періодики з мистецтва для вітчизняних бібліотек України відповідно до чинного законодавства щодо державних закупівель. Цим проблемам були присвячені круглий стіл та два всеукраїнських чати у грудні 2005 року за участю представників Міністерства культури і туризму та Міністерства України. Результатом цих заходів було рішення про необхідність внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та виведення з-під його дії закупівлі літератури для бібліотек.
Характеризуючи ситуацію з придбання документовидань для публічних бібліотек можна констатувати значне погіршення стану комплектування документних фондів мистецтва публічних бібліотек, що пов’язане із необхідністю проведення процедури закупівлі за тендерами. Погіршується оперативність надходження документів з мистецтва, звужуються джерела комплектування, оскарження та призупинення торгів призводить до пропусків у передплаті періодики. Під загрозою виконання основні функції бібліотек – повноцінного забезпечення інформацією з мистецтва користувачів.
Виникають значні труднощі щодо проведення відкритих торгів, складність підготовки тендерної документації, скласти специфікацію за відсутності інформації про репертуар книжкового ринку складно, а також неможливо, не порушуючи вимоги статті 18 п. 3 Закону «Про закупівлю…», який не дозволяє вказувати конкретну марку товару, а бібліотеки повинні вказати всі вихідні дані документа в т.ч. фондів мистецтва, а саме спростити процедуру закупівлі видавничої продукції бібліотеками для поповнення фондів даної галузі з метою всебічного задоволення інформаційних потреб користувачів.
Ще одна проблема, яку необхідно вирішувати бібліотеці, – це комплектування в умовах переходу до ринкових відносин, коли видавнича інформація стає комерційною таємницею. Наступна проблема – інформаційний вибух, що захопив суспільство, а бібліотеки, намагаючись забезпечити доступ до інформації, зштовхуються з проблемами росту цін й нестачі площ для зберігання.
З активізацією використання електронних документів з мистецтва і поповнення ними даного фонду, прийняттям окремих законів про електронні документи та електронний документообіг, електронну торгівлю, поширення закону про обов’язковий примірник на електронні носії інформації нагальною стає проблема уточнення існуючих або введення нових, загальних для всієї документально-комунікаційної сфери понять – «електронний документ», «фонд електронних документів», «обов’язковий примірник електронного документа», електронний книжковий магазин», «електронна книжкова торгівля», електронна книжкова передплата», «електронні способи» та «електронні джерела» документозабезпечення документних фондів мистецтва.
Важливою умовою поліпшення комплектування фонду мистецтва та вдосконалення його складу є глибоке вивчення потреб користувачів, задоволення яких становить його мету. Потреби користувачів реалізуються у використанні фонду і виступають основним критерієм правильності його комплектування. З огляду на це, вивчення використання видань літератури з мистецтва користувачами ЦМБ Бориславської МЦБС має вагоме значення для характеристики читацьких потреб різних груп користувачів, для визначення оптимального складу фонду мистецтва.
Вивчення використання фонду мистецтва і читацького попиту на літературу даної галузі в ЦМБ Бориславської МЦБС проводилось за допомогою аналізу бібліотечної документації та анкетування користувачів. Застосування комплексу методів дозволило глибше вивчити стан використання фонду мистецтва, проаналізувати його показники, визначити документовидання з мистецтва, які представляють найбільший інтерес серед молоді.
Аналіз відмовлень користувачам в літературі з мистецтва показав, що кількість неодержаних на їх запити видань становила у 2005 році 35 або 0,13% від загального числа відмовлень. У 2006 році цей показник становив 30 або 0,12%, а у 2007 році відповідно 37.
Серед відмовлених користувачам видань найчастіше значаться такі видання з мистецтва: Г.Дідич «Історія західноєвропейської музики», А. Шевчук «Українські музично-хореографічні традиції», О. Залуцький «Музичне краєзнавство Буковини», Л. Софронова «Старовинний український театр», Ю. Ятченко «Мистецтво рисунка», М.Іллєнко «Кіно» та деякі інші.
Читаність мистецької літератури становить 0,75 при загальній 18,1, а обертаність 3,1 при загальній 1,1. З цього видно, що дані показники для фонду мистецтва є низькими. Основними причинами недостатнього його використання є наявність у фонді видань, які не використовуються або запитуються користувачами рідко; низька ефективність популяризації видань з мистецтва серед користувачів.
Вивчення характеру читацьких запитів на видання з мистецтва та відповідності фонду їх потребам здійснювалось за допомогою анкетування «Якщо Ви звертаєтесь до бібліотеки за літературою з мистецтва, чи достатньо її, на Ваш погляд, у фонді?». Саме цей метод, як стверджують соціологи й дослідники, сприяє досягненню найбільшої вірогідності опитування, забезпечує отримання різноманітного емпіричного матеріалу, що дозволяє всебічно аналізувати та уточнювати читацькі запити.
Анкетуванням було охоплено 75 осіб, віком від 15–21 років, які навчаються в загальноосвітніх школах, ліцеях, музичному училищі, коледжах, вищих навчальних закладах. Далі йдуть за віком 21–30 років особи, які працюють в закладах культури, викладачі шкіл, училищ, університетів. А 9,4% становлять особи віком старші 30 років – пенсіонери, любителі мистецтва.
Як показало опитування, усі користувачі читають мистецьку літературу з різною метою. Переважна більшість їх звертається до мистецької книги з метою навчання або підвищення освітнього рівня. Для підвищення свого культурного рівня мистецьку літературу використовує, проведення дозвілля і відпочинку.
Фонд літератури з мистецтва задовольняє в повній мірі 68,0% опитаних користувачів. Окрім того, 22,0% вказали, що фонд відповідає їх інтересам частково і 10,0%, що він їх не задовольняє.
Більшість користувачів 24% цікавляться виданнями музичного мистецтва, кіномистецтвом -13,3%, комп’ютерною графікою цікавляться – 13,3%, до видань образотворчого мистецтва звертається -10,7% користувачів, в живопису – 8%, музейного мистецтва – 6,7%, декоративно-прикладного мистецтва – 5,3%, фотографії – 4%, скульптури – 2,7%, архітектури – 2,7%, театрального мистецтва – 1,3%, «кількість 85% звертається до книг і брошур, 10% – до періодичних видань, а лише 5% – використовують кінофотодокументи з мистецької тематики.
Лише 35 користувачів з мистецтва відмітили, які необхідні їм джерела інформації відсутні у бібліотеці. З них: 18 осіб вказали що не змогли отримати необхідних їм неперіодичних видань; 12 користувачів вказали про відсутність періодичних видань; а 5 назвали, що відсутні кінофотодокументи.
Респонденти вважають, що у фонді мистецтва недостатньо літератури з питань сучасного мистецтва України та його історії; про декоративно-прикладне мистецтво країни, окремі періоди розвитку українського та світового театрів, української сценографії; не вистачає і творів драматургії.
У той же час користувачі намагаються ознайомитись із досягненнями різних народів та епох, тому вони гостро відчувають нестачу книг та брошур, періодичних видань з історії світового мистецтва; про сучасні течії живопису; про життя і творчість видатних діячів мистецтва як українських так і зарубіжних; стосовно процесів, що відбуваються зараз у музичному житті, передусім, в естраді, як і в Україні, так і за кордоном; з історії розвитку рок-музики; з питань психологічних основ тих чи інших явищ мистецтва; творів сучасних авторів з проблем мистецтва, публікацій сучасних мистецтвознавців з новим підходом до подій сьогодення.
Серед періодичних видань респонденти виділяють такі видання як: «Галерея»,» Кінотеатр», «Мистецтво та освіта», «Музеї України», «Музика», «Народна творчість та етнографія»,» Народне мистецтво»,» Образотворче мистецтво»,» Арт-клас»,» Український театр»,» Художники України», «Мистецтво», «Українська музична газета», «Український музей»,» Мистець», «Кіно Кур’єр», «Народна творчість» та ін.
Взагалі, не применшуючи ролі книги з мистецтва, сьогодні потрібно реально дивитися на стан речей і визнати, що існують і набирають темпи розвитку інші сучасні носії інформації, такі як мережа Інтернет, оптичні компакт-диски, відеокасети, аудіокасети, лазерні диски тощо. Вже зараз важко, а через декілька років буде неможливо, обмежити користувачів тільки традиційною друкованою продукцією.
Користувачі пропонують створити фонд комп’ютерних освітніх програм та виявили бажання мати доступ до комп’ютерів для використання інформації з мистецтва в навчальному процесі.
Анкетування відобразило широку прихильність користувачів до різних галузей мистецтва, які користуються увагою серед користувачів різних вікових категорій.
Аналіз матеріалів опитування підтвердив, що у виборі літератури з мистецтва існує значна залежність від програмного вивчення.
Результати анкетування засвідчили не лише про значний інтерес користувачів до мистецької літератури, але й з впевненістю можна стверджувати, що фонд мистецтва бібліотеки є важливим культурно-просвітницьким і дозвільним центром, який сприяє створення умов для естетичного розвитку різних груп користувачів, забезпечуючи за допомогою мистецької книги вплив на процес культурного розвитку особистості, що підвищує культурний потенціал населення міста.
Вивчення використання фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС та читацького попиту на видання з мистецтва дає цікаві матеріали для оцінки стану даного фонду та результативності його комплектування. Вони можуть бути в основі визначення шляхів щодо поліпшення складу фонду мистецтва та його поповнення необхідною літературою.
Аналіз складу фонду мистецтва ЦМБ дає підстави стверджувати про недостатню його укомплектованість найціннішими мистецькими виданнями. У даному фонді мають місце прогалини, що негативно позначається на задоволенні читацьких потреб.
Ще одним пріоритетним напрямом підвищення розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек є впровадження новітніх інформаційних технологій. Їх застосування допоможе оперативно знайомитися з асортиментом книжкового ринку, використовувати нові форми та джерела комплектування, оптимізувати аналіз документного потоку з мистецтва, відбір, замовлення видань даної тематики, позбавити комплектаторів від виконання багатьох трудомістких рутинних операцій, підвищити комфортність та ефективність праці. А саме, звернення до віртуальних джерел інформації; рекламно-інформаційна діяльність; закупівля видань з мистецтва для публічних бібліотек області в рамках обласної «Програми поповнення бібліотечних фондів».
Отже, важливим напрямом діяльності бібліотек щодо подолання кризи їх документозабезпечення є координація комплектування документно-інформаційних ресурсів в т.ч. з мистецтва та кооперація у створенні, веденні та використанні єдиних систем розподілених документних ресурсів, поєднаних локальними та глобальними автоматизованими бібліотечними мережами. Розвиток цього напряму передбачає розробку узгодженої концепції побудови таких систем і створення відповідної інфраструктури, що забезпечить організаційно-технологічні аспекти міжбібліотечної кооперації на основі телекомунікаційних технологій.
Взаємодія комплектаторів з метою створення єдиного розподіленого бібліотечного фонду в т.ч. з мистецтва, підвищує ефективність їх праці, економію коштів, дозволяє уникнути зайвого дублювання. В умовах впровадження новітніх інформаційних технологій доцільно організовувати ведення централізованої оперативної бази даних, що відбиває тематико-типологічні профілі та стан документозабезпечення бібліотек-учасниць координованого формування та спільного використання як традиційних, так і електронних документних ресурсів.
Таким чином, вирішення проблем щодо вдосконалення документно-інформаційних ресурсів з мистецтва та документозабезпечення ними бібліотек України потребує оновлення законодавчих, теоретичних та технологічних основ комплектування. Першочергової уваги фахівців заслуговують такі напрями діяльності: лобіювання інтересів бібліотек в органах влади та управління з метою створення належної правової бази документозабезпечення; активізація співробітництва бібліотек з усіма суб’єктами книжкового ринку; створення та реалізація проектів кооперації зусиль бібліотек у сфері комплектування системи розподілених документно-інформаційних ресурсів з мистецтва; впровадження в процес документозабезпечення новітніх інформаційних технологій.
Висновки
Документно-інформаційні ресурси з мистецтва публічних бібліотек – стратегічний курс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою інтелектуального та духовного прогресу людства та виконують важливі соціальні функції акумулювання, зберігання та надання користувачам потрібної інформації з світового мистецтва.
В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотечні фонди мистецтва стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими посередниками між світовим документним ресурсом з мистецтва та користувачем.
Проблема своєчасного та повноцінного документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва має вагоме соціальне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів мистецтва публічних бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб користувачів, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень.
Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання світового документного потоку з мистецтва, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел, способів, методів, форм документозабезпечення. Створення концептуальних засад оптимізації системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек, адаптованої до демократичних, технологічних і ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечних фондів мистецтва, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки та культури.
Наукову основу дослідження даної теми складають ідеї, теорії, концептуальні положення, викладені у фундаментальних працях бібліотечного фондознавства Ю.С. Столярова, В.П. Васильченка, В.І. Терьошина, які зробили значний внесок у вивчення джерел, способів, методів та форм документозабезпечення документів бібліотек.
Тема документозабезпечення документних фондів в т.ч. фондів мистецтва публічних бібліотек розглядається в працях А.А. Соляник.
Проте, сьогодні відсутні спеціальні дослідження та публікації, присвячені стану та розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек. Ці питання, як правило, розглядаються в працях загального характеру, присвячених різним аспектам формування та використання документно-інформаційних ресурсів в цілому у бібліотеках даного типу.
Враховуючи специфіку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва, пов’язану з соціальним галузі у формуванні духовності суспільства та її особливостями, неповнотою документних фондів з мистецтва у публічних бібліотеках, а також впровадженням електронних технологій в процеси створення, формування та використання документно-інформаційних ресурсів. Ці питання на сьогодні є актуальними і потребують спеціальних досліджень.
Детальну інформацію про документовидання з мистецтва розкриває система «Літописів… Книжкової палати, які є найавторитетнішим джерелом інформації про друковану продукцію з мистецтва.
На основі «Літописів…» проведений аналіз документального потоку неперіодичних видань з мистецтва за 2005–2007 р.р. та порівняльна характеристика статистичних даних за вказаний період, який характеризує кількість видань, тиражі випуску друкованої продукції в Україні.
Дослідження статистичних даних показало, що упродовж 2005–2007 рр. Книжкова Палата України отримала та зареєструвала 43 139 назв книг та брошур, загальним тиражем 147 532,1 тис. пр., у т.ч. 589 назв книг і брошур мистецької тематики, тиражем 573,5 тис. пр.
Серед загальної кількості назв неперіодичних видань з мистецтва та мистецтвознавства становлять: 197 друк. од. російськомовні видання, 2 392 друк. од. – україномовні видання.
Ознаками системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є різноманітність джерел, які можна розглядати у відносній самостійності, поза зв’язками з іншими процесами і явищами; наявність внутрішніх зв’язків між компонентами системи, що належать підсистемам документовиробництва або документорозповсюдження; взаємодія компонентів, завдяки чому система одержує інтегральний результат, забезпечуючи документопостачання публічних бібліотек країни.
Аналіз стану фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС показав, що його обсяг становить 920 примірників, з них 560 україномовних і 360 – російськомовних видань.
Фонд мистецтва до загального документного фонду у ЦМБ в середньому становить 1,40%, а за 2005–2007 рр. – відповідно задовільним надходженням документовидань з мистецтва до бібліотеки, що становить лише 14 примірників книг даної галузі за даний період.
Розкриття складу та змісту фонду мистецтва в різних аспектах здійснювалося на основі довідково-бібліографічного апарату, до якого входять довідкові і бібліографічні видання, бібліотечні каталоги і картотеки, які являються інформаційно-пошуковою системою фонду.
Важливою вимогою в ЦМБ є правильне ведення ДБА з мистецтва, підтримка його на відповідному рівні, забезпечення швидкого пошуку інформації даної галузі та комфортність користування відповідними його частинами та характеризується такими якісними показниками як: максимально-повне відображення всіх видів документів з мистецтва; оперативним поповненням новими матеріалами та вилученням застарілих; відповідністю сучасним вимогам щодо змісту, структури й оформлення тощо.
За аналізом читацьких формулярів в останні роки книговидача видань з мистецтва збільшилась на 205. У 2005 р. видача видань даної галузі становила 2645, а в 2006 і 2007 рр. відповідно: 2730 і 2859 примірників.
Вивчення характеру читацьких запитів на видання даної тематики та відповідності фонду їх потребам здійснювалось за допомогою анкетування, яке сприяє досягненню найбільшої вірогідності опитування, забезпечило отримання різноманітного емпіричного матеріалу, що дозволив всебічно аналізувати та уточнити читацькі запити.
Анкетуванням було охоплено 75 осіб різних вікових категорій, які читають мистецьку літературу з різною метою.
Фонд літератури з мистецтва задовольняє в повній мірі 68,0% опитаних користувачів, а 22,0% вказали, що фонд відповідає їх інтересам частково, а лише 10,0% – не задовольняє.
Респонденти вважають, що у фонді з мистецтва недостатньо літератури з питань сучасного мистецтва України та його історії; про декоративно-прикладне мистецтво українського та світового театрів тощо.
Важливою умовою поліпшення комплектування фонду мистецтва та вдосконалення його складу є глибоке вивчення потреб користувачів, задоволення яких становить його мету. Потреби користувачів реалізуються у використанні фонду і виступають основним критерієм правильності його комплектування. З огляду на це, вивчення використання видань літератури з мистецтва користувачами ЦМБ Бориславської МЦБС має вагоме значення для характеристики читацьких потреб різних груп користувачів, для визначення оптимального складу фонду.
Сьогодні в Україні існує ряд проблем у сфері документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек, якими є: роздержавлення існуючих і виникнення великої кількості нових видавництв; розпад мережі книгорозповсюдження та централізованого розподілу видавничої продукції з мистецтва; різкий ріст цін на книги і їх доставку, а також мізерність бюджетних коштів, що виділяють на комплектування; відсутність термінологічної єдності щодо складових документозабезпечення бібліотечного фонду мистецтва; підвищення поштових тарифів на пересилку літератури; неповнота державної реєстраційної бібліографії; відсутність уніфікованої обробки літератури; низьке оновлення документних фондів мистецтва неперіодичними, періодичними та кінофотофонодокументами з мистецтва; відсутність комп’ютерних технологій та мережі INTERNET, які забезпечують швидкий пошук інформації з мистецтва тощо.
Стратегічними напрямами оптимізації системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек України в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства є вдосконалення нормативно-правової, економічної, організаційної та кадрової бази її функціонування. Поліпшення законодавчих засад щодо платного та безоплатних обов’язкових примірників. Найважливішими заходами щодо оптимізації системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є: систематичне та повноцінне їх фінансування, захищене окремими статтями державного та місцевих бюджетів; цілеспрямована комп’ютеризація та інтернетизація бібліотек; скасування законодавчо закріпленої необхідності проведення бібліотеками тендерних процедур для придбання видавничої продукції з мистецтва; створення централізованого джерела постачання – спеціалізованої книготорговельної установи на зразок зарубіжних закупівельних бібліотечних центрів.
Вирішення проблем щодо вдосконалення документно-інформаційних ресурсів з мистецтва та їх документозабезпечення в публічних бібліотеках України потребує оновлення законодавчих, теоретичних та технологічних основ комплектування.
Публічні бібліотеки повинні задовольнити зростаючі запити користувачів в мистецькій літературі, зводити незадоволені запити користувачів по мінімуму, розвивати духовність, збагачувати зміст життя, формувати здорові потреби і високі естетичні смаки в питаннях мистецтва. Працівники книгозбірень повинні докласти чимало зусиль, знань і вміння щодо комплектування документних фондів мистецтва, долаючи усі негативні тенденції у системі їх фінансування, книгопостачання та книгорозповсюдження.
Список літератури
Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 16.03.2000 Голос України. – 2000. – №79. – С. 8–9.
Про інформацію: Закон України Голос України. – 1992. – 13 лист.
Про Концепцію національної програми інформатизації: Закон України Відомості Верховної Ради. – К., 1998. – С. 109.
Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 10.04.1999 р. Вісн. Кн. палати. – 1999. – №4. – С. 5–8.
Концепція національної інформаційної політики: Постанова Кабінету Міністрів України Уряд, кур'єр. – 2002. – 7 серпня. – С. 12–13.
Про порядок доставляння обов'язкових примірників документів: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.02 №608 Вісн. Кн. палати. – 2002. – №5.-С. 4–6.
ДСТУ 2394–94 Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення Державний стандарт України.-Чинний від01.01.95.-К.Д994. – 89 с.
ДСТУ 7.1–2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: Національний стандарт України. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Чинний з 2007 – 07 – 01. – К., 2007. – 49 с. Д Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 16.03.2000 Голос України. -2000. – №79. – С. 8–9.
Васильченко М.П. Бібліотечні фонди: Навч. посібник А. Гриненко Бібл. форум Укр. – 2005. – №3.-С. 2–9.
Гудімова Н. Використання позабюджетних коштів для поповнення бібліотечних фондів: Досвід, проблеми А. Дон Книжковий клуб. – 2001. – №2–3. – С. 26–27.
Евстигнеева Г.А. Использование злектронных изданий в комплектований иностранньїх журналов Г.А. Евстигнеева Науч. й техн. б-ки. – 2001. – №5.-С. 51–55.
3 орина С.Ю. Комплектование библиотечньїх фондов. Пути эффективной интеграции библиотек й издателей wijimdex2.html. – Загол. З екрана.
Ісаєвич О. Співпраця фонду «Сейбр-Світло» з американськими донорами книг та розповсюдження літератури в Україні Л. Карпова, О. Кириленко Наук. пр. Нац. б-ки Укр. ім. В.І. Вернадського, Асоціація б-к Укр. – К., 2000. – Вин. 5. – С. 86–90.
Коготков Д.Я. Библиографическое информирование читателей в библиотеках: Учеб.пособие Д.Я. Коготков. – М., 1998. – 61 с.
Коготков Д.Я. С Б А: определение, состав, функции Л. Костенко Бібл. вісник. – 1999. – №2. – С. 6–11.
Костенко Л. Система обов'язкового примірника книжкових видань: стан, тенденції та проблеми функціонування Т. Кришевич, Т. Косова Бібл. планета. – 2006. – №1. – С. 19–22.
Курдюк В.Д. Бібліотечні фонди і каталоги. Етапи розвитку За ред. Л.Г. Сахнюк. – Рівне, 1997. -91 с.
Лешнівська І. Бібліотеки і видавництва: нові часи, нові підходи Нікітінська Бібл. планета. – 1999. – №1.-С. 14–15.
Павлуша І. Електронні бібліотеки: питання комплектування й обробки вхідної інформації Л. Петрова Вісн. Кн. палати. -2004. – №2. – С. 19–23.
Петрусенко Т.В. Дары как источник формирования фондов Рос. нац. б-ки в современной инф. й зк. ситуации Т.В. Петрусенко, А.П. Романов Науч. й техн. б-ки. – 2004. – №2.-С. 48–51.
Петухова Е.Л. Современные технологии комплектования книжных фондов wincrimea2003 Н.Л. Плетьонка Пріоритети д-ті Рівн. держ. обл. б-ки: Збірник статей з досвіду роботи Л. Польовик Наук. пр. Нац. б-ки Укр. ім. В.І. Вернадського, Асоціація б-к Укр. – К, 2001. – Вип. 5. – С. 137–141.
Рассохіна Н. Бібліотечний фонд: проблеми поповнення, збереження та вивчення М. Сенченко Кн. Клуб плюс. – 2007. – №4.-С. 44–47.
Сенченко М. Шлях української книги в контексті світового книговидання А.А. Соляник Вісн. Кн. палати. – 2000. – №5. – С. 13–15.
Соляник А.А. Інфраструктура документопостачання бібліотек: системно-функціональний підхід А.А. Соляник Вісн. Кн. палати. – 2000. – №1.-С. 7 – 10.
Соляник А, А. Система документопостачання бібліотечних фондів: Монографія А.А. Соляник Вісн. Кн. палати. – 2006. – №6. – С. 30–33.
Столяров Ю.Н. Библиотека: структурно-функциональньїй подход/ Ю.Н. Столяров.-М.: Книга, 1981. – 255 с.
Столяров Ю.Н. Библиотечные фонды:; Под ред. Ю.Н. Столярова й Е.П. Арефьевой. – М: Книга, 1979. – 296 с.