Електронні бібліотеки в мережі Інтернет: сучасний стан та перспективи розвитку

Міністерство освіти і науки України

Курсова робота

на тему:

Електронні бібліотеки в мережі Інтернет: сучасний стан та перспективи розвитку

Рівне 2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Електронні бібліотеки мережі Інтернет як фактор формування інформаційного ринку

Електронна бібліотека як веб-сегмент в мережі Інтернет

Історія виникнення електронних бібліотек

Розділ ІІ. Електронні бібліотеки в Україні

2.1 Електронні бібліотеки в Україні: створення, розвиток та використання

2.2 Авторське право в середовищі електронних бібліотек України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Новий історичний етап розвитку суспільства в 80-90-х роках ХХ ст. докорінно впливає на розвиток бібліотечної справи, вимагає не лише відповідних змін у науково-практичній діяльності сучасних наукових бібліотек, а й вдосконалення та розвитку окремих положень бібліотекознавства, узгодження бібліотечної теорії та практики з основними сучасними вимогами до бібліотечного та науково-інформаційного обслуговування науки та суспільства.

Необхідність інформаційного забезпечення розвитку в Україні державотворчих процесів, економіки, науки і техніки зумовлює постановку перед бібліотеками як ключовими елементами системи документальних комунікацій завдання створення національної інформаційної інфраструктури, котра сприяла б оптимізації формування та використання національних документальних ресурсів. На це спрямовують Закони України "Про інформацію" (1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1992 р.), "Про Національну програму інформатизації" (1998 р.) та Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" (2000 р.), "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" (2000 р.). Крім того, постала необхідність формування соціокультурного середовища, що базуватиметься на національно-культурних цінностях і розвиватиметься в гармонії зі світовою культурою. На єдину правову політику в справі обліку, збереження, використання історико-культурної спадщини спрямовано Закон України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.), дія якого безпосередньо поширюється на бібліотеки і бібліотечні фонди (БФ).

Процес розширення функцій бібліотек і розвиток новітніх технологій зумовили появу в БФ поряд з документами на традиційних носіях інформації і електронних інформаційних ресурсів (ІР). Це поєднання має значною мірою синкретичний характер, не відпрацьована інструктивно-нормативна база організації комплектування, опрацювання, зберігання та використання електронних документів (ЕД), відсутня взаємоузгодженість цих технологій з традиційно бібліотечними.

На сьогодні вже накопичений різноманітний практичний досвід у створенні електронних сховищ інформації, однак він не має належного наукового узагальнення в контексті обраної нами теми. Отже, постала не лише теоретична, а й практична необхідність розв'язання низки бібліотечно-технологічних питань подальшого розвитку електронних бібліотек (ЕБ) і, зокрема, технології комплектування, зберігання та ефективного використання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів (БІР), а також з'ясування бібліотекознавчих механізмів побудови інфраструктури для забезпечення акумуляції інформації.

Стан наукової розробленості теми.

Курсова робота базується на основі вивчення опрацьованої літератури, що містить інформацію з досліджуваної теми.

Серед виявлених джерел слід виділити роботи Гіляревського Р.С., Павлуші І.

Науковці Резніченко В.А., Захарова О.В., Захарова Е.Г. у своїх публікаціях докладно висвітлили моделі інформаційних ресурсів і сервісів, які можуть розглядатися як основа для проектування та розробки конкретних електронних бібліотек.

Шемаєва Г. висвітлила стан та перспективи розвитку електронних ресурсів у бібліотеках України та інформаційному забезпеченні науки.

Шейко В. розглянув перспективи розвитку електронних бібліотек в Україні.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні електронної бібліотеки як інформацйного ресурсу XXI століття та як органічної частини бібліотечної діяльності й системи документальних комунікацій.

Завдання курсової роботи:

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- Виявити та проаналізувати літературу з теми курсової роботи;

- Розкрити сутність електронної бібліотеки як ефективного засобу оптимального інформаційного забезпечення суспільства в умовах інформатизації;

- Дослідити історію створення електронних бібліотек;

- Проаналізувати ЕБ що функціонують в національному сегменті мережі інтернет;

- Проаналізувати авторське право в середовищі електронних бібліотек України.

Об'єктом є електронна бібліотека.

Предмет дослідження: створення, особливості функціонування та перспективи подальшого розвитку електронної бібліотеки.

Методи дослідження обумовленні об’єктом та предметом курсової роботи. Для визначення електронних бібліотек як новітніх інформаційних ресурсів, дослідження їх історії створення і розвитку , сучасного стану, застосовано системно-діяльністний підхід як загальнонауковий принцип дослідження. Робота написана з використанням елементів якісного аналізу. Для дослідження історії розвитку ЕБ, був використаний метод узагальнення.

При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи абстрагування, аналізу та синтезу.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що узагальнюється матеріал про сутність, історичний розвиток, сучасний стан електронних бібліотек як ефективного засобу інформаційного забезпечення науки в умовах інформатизації.

Складено список літератури за темою роботи.

Практична цінність в тому, що автор курсової роботи, в процесі її підготовки, набуває вмінь і навичок інформаційного пошуку, роботи з великим масивом інформації, її узагальнення, відбору.

Структура роботи.

Дана робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

Вступ курсової роботи містить обгрунтування актуальності теми, стан її розробленості, визначені об’єкт і предмет, головна мета та основні завдання курсової роботи, методи, наукове та практичне значення.

Перший розділ курсової роботи розкриває сутність поняття електронна бібліотека, електронні бібліотеки як веб-сегмент в мережі Інтернету та історію виникнення електронних бібліотек.

Другий розділ присвячений електронній бібліотеці в Україні та захисту авторських прав електронної бібліотеки.

Висновки відбивають сучасний стан електронних бібліотек, їх стрімкий розвиток та зміни.

Список використаних джерел включає 24 джерел з теми курсової роботи.

Розділ І. Електронні бібліотеки мережі Інтернет як фактор формування інформаційного ринку

1.1 Електронна бібліотека як веб-сегмент в мережі Інтернет

У сучасному інформаційному суспільстві бібліотеки відіграють надзвичайно важливу роль не тільки в просвітницькій та навчальній діяльності, але й у формуванні громадянського суспільства, що є дуже вагомим аспектом реалізації демократичних реформ. На відміну від системи засобів масової інформації та освіти, які пропонують громадянам вибірковий принцип доступу до інформації, бібліотеки є тими інституціями сучасного суспільного процесу, де надбання культури та знань подаються вільно у найбільш широкому розмаїтті. Завданням бібліотек та їхніх працівників є найбільш повне розкриття змісту наявних ресурсів шляхом створення бібліографічних баз даних, каталогів та картотек, котрі значно скорочують користувачам шлях до інформації. Новітні інформаційні технології у сучасних бібліотеках надають можливість значно полегшити та розширити цей шлях, зокрема, за допомогою доступу до бібліографічних ресурсів через мережу Інтернет та розміщення їх на веб-сторінці бібліотеки [14, c.19].

Соціальні і економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в діяльності бібліотек, як установ, що стоять на перехресті інформаційних потоків. Реалії сьогодення свідчать про відсутність єдиного інформаційного простору, втрату стійкого і достатнього фінансування, необхідного для комплектування бібліотечних фондів.

Різке подорожчання і, як наслідок цього, мала доступність традиційних каналів зв'язку і друкованих видань призвели до необхідності створення нових умов для забезпечення користувачів своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого застосування новітніх технологій.

Трансформація функцій книгозбірень відбилась i в професійній термінології. З'явилися нові поняття - віртуальна бібліотека, цифрова та електронна, запозичені з інформатики. Сьогодні вони не є усталеними, досить часто їx навіть вважають синонімами. Тому доцільно звернути увагу на трактування цих термінів.

Назва «віртуальна бібліотека» (Virtual library) використовується для визначення комплексу інформаційних джерел, доступних через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Internet. Віртуальна бібліотека не має єдиного місцезнаходження - її ресурси розподілені по всьому світі, а інформаційний потенціал на кілька порядків перевищує документні ресурси будь-якої книгозбірні.

Під «цифровою бібліотекою» (Digital library) розуміється бібліотека, в якій вся інформація зберігається в оцифрованому вигляді та не передбачає наявності документів на традиційних носіях.

В електронній бібліотеці (Electronic library) основні процеси здійснюються з використанням комп'ютерів, однак у таких бібліотеках документи на машинних носіях співіснують з аудіо-, аудіовізуальними та іншими матеріалами.

Отже, електронна бібліотека включає в себе й цифрову, в ній, окрім суто дискретного подання документів, допускається і їх відбиття в іншій електронній (наприклад, аналоговій) формі. Цифрова та електронна бібліотеки, на відміну від віртуальної, являють собою сукупність документів, що мають конкретне місцезнаходження.

Електронні бібліотеки, в цілому, можна класифікувати за декількома ознаками, такими як:

- засновник електронної бібліотеки, тобто ініціатор процесу її створення;

- вид (види) літератури, представленої в колекції, і коло читачів, на яких вона розрахована;

- принципи комплектування (відбір видань);

- характер наданих послуг (у т.ч. наявність і якість електронного каталогу);

- формати представлених електронних видань.

Електронна бібліотека (digital library) – інтегрована інформаційна система, яка дозволяє накопичувати, зберігати та ефективно використовувати різноманітні колекції електронних повнотекстових та мультимедійних документів, що доступні в зручному для користувача вигляді. Крім електронних документів об’єктами опрацювання в ЕБ є також бази даних, мапи, карти користувача, посилання, інші ЕБ тощо.

За функціональною спрямованістю розрізняють ЕБ загального характеру та спеціалізовані. Перші зберігають інформаційні ресурси по багатьох напрямках знань і використовують переважно мінімальний інструментарій, що забезпечує реалізацію стандартних функцій інформаційної системи. Спеціалізовані ЕБ зберігають та надають доступ до інформаційних ресурсів в певній предметній області. Вони багатофункціональні і, поряд з набором стандартних послуг, надають можливість нетрадиційного характеру обробки, задоволення специфічних вимог (зберігання результатів та архівів експериментів, підтримка часових та просторових характеристик даних, спеціальні форми задання вхідних та вихідних даних – картографічні, графічні, оцифровані фотографії, звукозаписи тощо).

Ресурс (resource) – все, що має ідентифікатор. Прикладами можуть бути документи, електронні об’яви, колекції ресурсів. Не всі ресурси можуть бути досягнуті в комп’ютерній мережі (наприклад, людські ресурси, зв’язка книг в бібліотеці), але їх опис теж може розглядатися як ресурс.

Інформаційний ресурс (information resource) – будь-яка сутність (електронна чи інша), яка спроможна передавати чи підтримувати (зберігати) інтелектуальну інформацію або знання; наприклад, книга, лист, картина, скульптура, база даних. Інформаційний ресурс – це одиниця інформації, яка є унікально іменованою сукупністю даних, структурованих у вигляді іменованих атрибутів.

Електронний інформаційний ресурс (electronic information resource) – інформаційний ресурс, що зберігається в електронному чи комп’ютеризованому форматі і може бути досягнутий, знайдений та перетворений засобами електронної мережі або іншої електронної технології обробки даних (наприклад, CD-ROM).

Кожному інформаційному ресурсу відповідає певна множина сервісів, що забезпечують доступ до ресурсу та його опрацювання в інтересах користувача ресурсу.

Сервіс (service) – система, що реалізує (забезпечує) одну або декілька функцій, які мають цінність для кінцевого користувача [16, с 61].

На даний час одним із ефективних засобів підтримки наукових досліджень є використання автоматизованих бібліотечних систем. У цьому аспекті актуальною є проблема створення в наукових організаціях електронних бібліотек. Вони значно підвищують рівень надання фахівцям бібліотечних послуг, а саме:

сприяють ефективному доступу до існуючих на даний час електронних інформаційних ресурсів в мережі Інтернету, насамперед до бібліотек та періодичних видань, а також до зарубіжних електронних ресурсів;

забезпечують якісно новий рівень задоволення інформаційних потреб науковців завдяки використанню новітніх бібліотечно-інформаційних технологій (кількість доступних інформаційних джерел, ступінь їх релевантності, актуальність, повнота й оперативність отримання інформації) [17, с 27].

Переважна більшість сучасних видань має електронний аналог у вигляді оригінал-макету, підготовленого до друку за допомогою комп'ютерного верстання. У більшості ці аналоги втрачаються одразу або через певний час після публікації видання.

Термін зберігання друкованих видань обмежується строком експлуатації паперу, з якого виготовлено видання, і залежить від умов його зберігання й інтенсивності використання. Електронний аналог друкованого видання може зберігатися безстроково і експлуатуватися без обмежень за умови періодичного перезапису його на нові носії інформації і ретрансляції в актуальні формати представлення даних. З електронного аналогу у будь-який час може бути здійснено перевидання особливо цінних, рідкісних та наукових видань.

Такий спосіб поповнення національного інформаційного фонду має суттєві переваги як для держави, суспільства в цілому, так і для суб'єктів видавничої справи зокрема.

Переваги для суспільства:

1. Оперативне забезпечення повнотекстовою електронною інформацією про сучасну видавничу продукцію України.

2. Забезпечення однієї точки доступу (електронного депозитарію) до електронних версій всіх видань України.

3. Полегшення пошуку повних текстів видань за допомогою інформаційно-бібліографічної системи, створеної Книжковою палатою України.

4. Збереження можливості відтворення через великий проміжок часу найцінніших видань у їх первісному вигляді.

Переваги для держави:

1. Значне зменшення витрат з Державного бюджету на оцифрування фондів бібліотек та архівів.

2. Презентація вітчизняної видавничої продукції світовому співтовариству.

3. Інтеграція в європейське суспільство, рівень інформатизації якого значно випереджає Україну.

Переваги для суб'єктів видавничої справи:

1. Отримання прибутку як видавцем, так і автором за використання електронних документів.

2. Зменшення витрат на комп'ютерну техніку для зберігання електронних оригінал-макетів видань.

3. Уникнення ризику втрати електронних оригінал-макетів видань у разі виникнення аварійних ситуацій на виробництві.

4. Безплатна реклама продукції видавництва.

5. Можливість у будь-який час отримати електронний оригінал-макет свого видання для перевидання твору.

6. Гарантія дотримання авторських прав під час використання електронних оригінал-макетів видань.

Становлення інформаційного суспільства створило умови для трансформації бібліотечних установ в системоутворюючу ланку інформаційної сфери. Засвоєння бібліотеками інтернет-технологій, вивчення інформаційних потреб користувачів у мережі Інтернет дозволило бібліотекам запровадити нову форму інформаційної діяльності – обслуговування віддалених користувачів. Зараз переважна більшість вітчизняних бібліотек вже не є пасивними користувачами інформації Інтернету, а займається створенням власних інформаційних ресурсів і наданням їх широкому колу користувачів всесвітньої глобальної мережі. Значною мірою це реалізується через створення веб-сайтів, покликаних всебічно представляти бібліотеку в світовому інформаційному просторі. Їх використання дозволяє зробити бібліотеку відкритою для кожного потенційного користувача, значно розширити коло споживачів послуг і таким чином зайняти визначальне місце в світовій інформаційній інфраструктурі.

Необхідність створення веб-сайтів бібліотеками обумовлена тим, що вони є:

ефективним засобом рекламування бібліотеки в міжнародному інформаційному співтоваристві Інтернет;

забезпечують доступ до власних бібліотечних продуктів широкому колу користувачів у мережі;

сприяють розвитку нових інформаційних послуг;

сприяють ефективній реалізації інформаційної та культурно-освітньої функції бібліотеки;

підвищують інформаційну культуру користувачів.

Зміст сайту, його структурне формування визначається бібліотечними працівниками в співпраці з програмістами. Для ефективної роботи веб-сайт має бути добре структурованим, змістовним і зрозумілим для користувача.

Зрозуміло, що створення бібліотечних сайтів не є одноразовою акцією: сайти повинні постійно підтримуватись в робочому стані, про що свідчать дати їх останього оновлення. Кількість відвідувань сайтів певною мірою говорить про їх затребуваність, але в той же час не є свідченням належного задоволення інформаційних запитів користувачів.

Бібліотечні веб-ресурси фахівці характеризують за двома ознаками:

структурою;

інформаційним наповненням.

У свою чергу за структурою веб-сайти поділяються на

багаторівневі корпоративні (повнофункціональні ресурси з власним доменним іменем);

багаторівневі розділи на веб-сайтах (як, правило, таким чином побудовані ресурси відомчих бібліотек);

веб-сайти, які мають мінімум довідкової інформації про бібліотеку та доступ до електронних ресурсів (з власним доменним іменем).

За інформаційним наповненням веб-ресурси можна розподілити на: ілюстративні (в лаконічній формі наводяться дані про бібліотеку), та інформативні (де, крім інформації про бібліотеку, користувачам доступні вторинні і первинні інформаційні ресурси).

За цими критеріями можна визначити, що веб-сайти обласних універсальних наукових бібліотек є багаторівневими, інформативними, а веб-сайти Централізованої бібліотечної системи у своїй більшості частіше ілюстративні, тобто такі, що представляють інформацію про наявні ресурси, але не надають їх у користування.

Фахівці зі сайтобудування вважають основними критеріями побудови веб-сайтів такі:

глибина змісту (на веб-сайті повинна бути представлена: бібліографічна, фактографічна, реферативна повнотекстова інформація);

зовнішні динамічні зв’язки (відсилки до інших електронних документів, джерел, сайтів);

надійність (ознаками надійності і значимості веб-сайту як джерела інформації є знак копірайту та інформація про поновлення);

стабільність інформаційних ресурсів (вважається, що навіть ті матеріали, які втратили актуальність, повинні переводитися в архівну частину сайту. Це забезпечує необхідну інформаційну міцність);

оперативність відновлення інформації (створення сайту – це безперервний процес, який триває доти, поки веб-сайт знаходиться в Інтернеті);

мовні критерії (коректним вважається наявність іншомовних версій);

наявність зворотного зв’язку з користувачем;

легкість навігації та доступність для користувачів;

єдиний дизайн (найпростіше, лаконічніше оформлені сторінки сайтів, на думку фахівців, є більш привабливими для користувачів, ніж ті, у яких використана велика кількість мультимедійних та графічних додатків, що уповільнює доступ. Необхідний розумний баланс між об’ємами графічної та текстової інформації) [8, с 275-278].

Поступово розвиток веб-сайтів набуватиме в діяльності бібліотек все більшого значення. Тому дуже важливо визначити основні напрямки цього розвитку і намагатися координувати та кооперувати запровадження нових видів сервісів таких, «як віртуальна довідка», електронна доставка документів.

1.2 Історія виникнення електронних бібліотек

електронна бібліотека інтернет

Одним із перших проектів створення зібрання електронних версій книг є проект «Гутенберг», започаткований 1971 р. М.Хартом у Лабораторії дослідження матеріалів Іллінойського університету(США). В його основу покладено технологію відтворення, тобто все, що введено в пам’ять комп’ютера, може бути відтворено у будь-який час, у будь-якому місці. Проект закладений на аматорських засадах та існує при незначній спонсорській підтримці.

У 1995 р. створено Національну федерацію цифрових бібліотек, в яку об’єдналися 15 університетських бібліотек і Бібліотека Конгресу США. Головний її результат у цьому напрямку - банк даних «Пам'ять Америки» (44 історичні колекції загальним обсягом понад 1 млн. документів, які всебічно відбивають етапи становлення і розвитку США). Необхідно сказати, що проект «Пам'ять Америки» свідчить лише про високий рівень розвитку інформаційних технологій у країні. Однак визначних колекцій пам'яток писемності та друку, що становили б особливу цінність для світової культури, це історичне зібрання не має. В ньому переважають електронні копії фотографій визначних діячів США, архітектурних споруд тощо.

Суттєво відрізняється проект - DLI (Ініціатива цифрових бібліотек), започаткований у США за підтримки NSF (Національний науковий фонд), DARPA (Відділ агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA (Національна агенція з аеронавтики і космічного простору). Метою цього проекту є встановлення більш досконалих зв'язків між фундаментальними науковими дослідженнями та інноваційними технологіями. Слід відзначити, що перша фаза проекту (1994-1998) мала шість багатогалузевих наукових напрямків, на які виділялось $24 млн., та залучались групи дослідників, робота яких координувалась одним з шести університетів - визнаних провідними в певному напрямку. Також понад 75 різних організацій США у рамках роботи над проектом виступали партнерами. І серед них - провідні фірми в галузі виробництва комп'ютерної техніки і телекомунікаційного обладнання, навчальні заклади всіх рівнів, бібліотеки, видавничі організації, урядові та державні агенції, професійні асоціації та інші установи, зацікавлені у створенні та підтримці великих сховищ інформації і знань.

Друга фаза проекту, розпочата в 1999 p., передбачала початок використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно значущих сферах діяльності суспільства.

Потрібно зазначити, що кінцевий результат проекту не відповідав великому обсягу фінансування, оскільки навіть університети, що координували проект, створили інформаційні сховища обсягом лише в кілька десятків тисяч документів. Причиною цього стали обмеження, що випливають з авторського права [13, с 13-15].

В Європі здійснюється проект «Bibliotheca Universalis», що ставить за мету створення глобальної мережі електронних бібліотек. Започаткований під егідою Ради Європи у 1995 р., проект реалізується під проводом країн «Великої сімки». Було заплановано сформувати велику, розподілену колекцію наукових знань, і забезпечити можливість надання доступу до неї користувачам через всесвітню мережу. Основною концепцією проекту «Bibliotheca Universalis» є міжнародна співпраця провідних бібліотек країн «Великої сімки». Однак, у рамках цього проекту, як і американського «Ініціатива цифрових бібліотек», поки що не досягнуто вагомих результатів, оскільки не розв'язано проблему авторського права [13,с 23].

Певного прогресу досягнуто в Росії, де є досить «ліберальний» підхід до проблеми авторського права. Наприклад, «Библиотека Максима Мошкова», створена на аматорських засадах, є однією з найбільших електронних бібліотек Росії й світу. Започаткована у 1994 році, бібліотека поповнюється електронними документами, що надсилаються авторами, зацікавленими довести свою інтелектуальну продукцію до світової спільноти засобами Інтернету та користувачами-ентузіастами. Також можна відзначити «Публичную электронную библиотеку Євгения Пескина», що нараховує близько 1 тис. творів класиків російської літератури та бібліотеку «Российская фантастика», яка існує з 1996 p. і має понад 1,5 тис. книг 280 авторів.

Варта уваги і «Национальная электронная библиотека» Росії - найбільший у світі електронний архів російськомовних документів, матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, а також інформаційно-аналітичних агенцій Росії, країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя. Проект зародився в 1994 р. як проект Національної служби новин Росії, і проблема авторського права розв'язувалася в рамках єдиного інформаційного об'єднання. Як технологічний засіб для роботи з фондами придбано систему повнотекстового пошуку Textract, програмне забезпечення, що було розроблене для аналітичних систем правозахисних органів США, Європи та Австралії. Основна інформація надається користувачам Національної електронної бібліотеки на комерційних засадах, де бібліотека виступає посередником. Постачальники самостійно визначають вартість своїх матеріалів [4, с 16].

В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають обертів.

Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук, в якому доручили Науковій бібліотеці України ім. В.Вернадського організувати передачу в науково-дослідні установи НАН України копій електронного каталогу і відповідно установам організувати передачу до НБУВ своїх загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (каталоги і картотеки, комп'ютерні файли-верстки академічних журналів, електронні версії праць співробітників науково-дослідних установ НАН України) для створення електронної наукової бібліотеки НАН України [2, с 204].

Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової Національної програми інформатизації. Це передбачало, в свою чергу, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії України та комплексу тематичних баз даних з реферативною, фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек.

Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади. Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності та інтеграції відповідних мереж.

Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек", здійснюють спільно Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв України. У рамках цього проекту було визначено, що загальний обсяг баз даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями (25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CD-ROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків.

Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України, база даних якого налічує близько 70 тис документів. Сучасний стан функціонування веб-сайтів бібліотек засвідчує їх готовність бути гідними партнерами зарубіжних бібліотечних систем мережі Інтернет [22, с 31-34].

Розділ ІІ. Електронні бібліотеки в Україні

2.1 Електронні бібліотеки в Україні: створення, розвиток та використання

Історія суспільного розвитку людства супроводжувалася декількома інформаційними революціями, кожна з яких впливала на способи оброблення й використання інформації та сприяла кардинальній зміні суспільних відносин. Це винахід писемності, друкарства, радіо та телебачення, електроннообчислювальних машин. Сьогодні людство переживає п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням і розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі континенти й одночасно впливають як на кожну людину, так і на суспільство в цілому. Інформаційне суспільство, в якому широко використовуються інформаційно комунікаційні технології, дозволяє:

– досягти нового рівня забезпечення прав і свобод громадян;

– встановити високі темпи економічного розвитку;

– надавати громадянам якнайширший доступ до суспільної інформації, освіти, культури;

– забезпечити їхню участь у виробленні та реалізації державної політики.

Безсумнівно, формування структур інформаційного суспільства вимагає підтримки всього суспільства, а таке розуміння і підтримка в Україні є. Про це свідчать і урядові рішення, й активність громадськості, що бере участь у формуванні нормативно_правової бази, розробці національної стратегії побудови інформаційного суспільства. В Україні діє ряд нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери: Цивільний кодекс, закони «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про авторське право і суміжні права»,«Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», а також постанови Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади [3, c.4]

Створення електронних бібліотек в Україні було розпочато в 1998 році [18]. Першими на цей шлях на основі повнотекстового розширення електронного каталогу стала НБУВ, пізніше, з 2000 р., – бібліотеки ВНЗ та науково_дослідних установ України. Вивчення електронних ресурсів свідчить, що створення наукових електронних бібліотек в Україні відбувається, в основному, на національному і галузевому рівнях, і розвиваються вони як:

- складні інформаційно бібліотечні системи;

- повнотекстові бази даних;

- мультимедійні бібліотеки;

- віртуальні бібліотеки;

-або являють собою повнотекстове розширення електронного каталогу [21, c.23]

Для того щоб розглянути розвиток та використання електронних бібліотек ми проаналізуємо електронну бібліотеку імені В. І. Вернадського та електронну бібліотеку України.

Найбільша бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави. Входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу.

Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави, з 1988 року носить ім'я В. І. Вернадського.

Обсяг фондів — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікальне зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, продовжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури. Складові фондів — бібліотечно-архівна колекція "Фонд Президентів України", архівний примірник творів друку України з 1917 р., архівний фонд Національної академії наук України.

Щорічно до фондів надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До Бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами, з 2005 — вибіркове архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернет.

Пошуковий апарат Бібліотеки має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 — загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова".

У локальних інформаційних мережах Бібліотеки знаходиться 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн. бібліографічних і 320 тис. реферативних записів, а також 300 тис. повних текстів документів; у Інтранет-середовищі — 700 тис. публікацій.

Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів. Інтернет-портал Бібліотеки щодоби відвідують 40-50 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України [9, c.2]

Електронна бібліотека України (БібліотекаUA)-це багатофункціональна інформаційна Пошукова система, яка містить текстову інформацію в електронному вигляді з різних джерел (книги, журнали, газети і т. п.) в різних областях (архітектура, біологічні, ветеринарні, військові, географічні, геолого -мінералогічні, державне управління, мистецтвознавство, історичні, медичні, національна безпека, педагогічні, політичні, психологічні, сільськогосподарські, соціологічні, технічні, фармацевтичні, фізико-математичні, фізичне виховання і спорт, філологічні, філософські, хімічні, економічні, юридичні, інші) .

Електронна бібліотека України представляє собою зібрання текстів (джерел, дослідницької та довідкової літератури), а також ефективний інструмент для їх аналізу.

Електронна форма подання інформації бібліотеки Україну разом з новітнім програмним забезпеченням надають дослідникам і читачам якісно нові, у порівнянні з традиційними, засоби роботи з величезними інформаційними базами даних і масивами.

Електронна бібліотека України створена для повного відображення інформації по введених в неї матеріалами. Використовуються самі нові способи та методи пошуку, які не вимагають від користувача додаткових знань, і є інтуїтивними.

Електронна бібліотека України - динамічна система, яка поповнюється новими надходженнями кожен день.

Електронна бібліотека України покликана виконувати такі функції:

- збереження в електронному вигляді інформаційних ресурсів і акумуляція результатів наукових досліджень;

- надання усьому науковому співтовариству і всім користувачам мережі Інтернет швидкого доступу до інформаційних ресурсів;

- створення багатофункціональної програмно-інформаційного середовища для активного пошуку необхідної і зберігання зібраної інформації;

- сприяння гуманітарної освіти всіх рівнів;

- підвищення ефективності використання наукових досліджень за рахунок високошвидкісного доступу до них і зменшення обсягу рутинних робіт, характерних для роботи в бібліотеці.

Проект БібліотекаUA є комерційним і розрахований на надання інформаційно-бібліотечних послуг найбільшої в Україну бібліотеки [10, c.2]

Структура Бібліотек:

На сайті Національної електронної бібліотеки України імені

В. І. Вернадського розміщені інформаційні ресурси до яких входять:

система каталогів і картотек;

електронний фонд;

тематичні зібрання;

Фонд Президентів України;

Аналітичні матеріали СІАЗ;

Бібліотечні новини;

Наукова періодика України;

Передплачені ресурси;

Реферативна база даних;

Наукові бібліографії вчених;

Наукові установи;

Про бібліотеку.

До інтернет путівників входять:

Пошукові системи;

Електронні бібліотеки;

Енциклопедії, словники;

Газети та Інтернет-видання;

Органи державної влади;

Національні університети;

Бібліотеки України;

Національні бібліотеки.

Також розміщені Національні доповіді НАН України:

Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015;

Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави.

У бібліотеці Вернадського відіграє важливу роль зовнішній вигляд сайту, його структура та неяскравість стилю. Важливим є те, що інформацію про бібліотеку користуваці можуть прочитати на трьох різних мовах - українській, російській та англійські. Добре розташовано пошукову систему Інтернету. І насамкінець розміщено статистику використання інформаційних ресурсів портала.

Сайт електронної бібліотеки України містить рядок пошуку нище розміщено категорії пошуку, сортування готових робіт.

Головна;

Про нас;

Послуги;

Новини;

Корисне;

Контакти.

На головній сторінці сайту розміщена інформація про бібліотеку та інформація про правильність подання запиту. Також є ссилки на сайти партнерів бібліотеки:

Аспирант Украины;

Научная степень;

Аспирантура Украины;

Кандидат наук;

Доктор наук.

Проаналізувавши структуру даних електронних бібліотек, можна зробити висновок, що Націнальна біблітека України імені В. І. Вернадського містись більшу кількість інформації, в ній легко орієнтуватися та на відміну від Електронної бібліотеки України є зручнішою та доступнішою у використанні.

2.2 Авторське право в середовищі електронних бібліотек України

Досягнення у сфері науки і практики всіх галузей знань відбивається у різних видах документів на різних носіях інформації, переважна частина яких зберігається в бібліотечно-інформаційних установах. Більшість документів зберігає знання, які є результатом інтелектуальної діяльності певної особи чи творчого колективу, і може розглядатися як об’єкт авторського права. Основою сучасного інформаційного права є положення про невід’ємне право людини на вільний доступ до інформації. Водночас дуже важливим є створення правового захисту інтелектуальної власності в системі використання інформаційних ресурсів, тобто збереження авторських прав.

Авторське право в Україні — це частина цивільного законодавства, і воно регулює відносини із використання творів науки, літератури і мистецтва.

Так, у Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського (НБУВ) 2008 р. за бажанням користувачів виготовлено понад мільйон копій документів. Якщо донедавна в бібліотеках йшлося про копіювання переважно друкованої продукції, то інформатизація суспільства внесла суттєві корективи в систему формування бібліотечних фондів та обслуговування. З розвитком бібліотечних інформаційних електронних ресурсів, зокрема формуванням повнотекстових баз даних, копіювання електронних документів стало загальнодоступним. У НБУВ щодоби користувачі ЕР роблять близько 135 тис. копій документів. Активне створення електронних бібліотек, у фондах

яких є документи, що підпадають під юрисдикцію авторського права, використовуються у вільному доступі, протее процес копіювання документів (як і можливе подальше тиражування) бібліотечними службами не контролюється та, зрештою, й не може. Організацію електронних бібліотек, наповнення та використання їхніх повнотекстових баз даних, чинне законодавство України повною мірою не забезпечує, як і правомірність їхнього функціонування (у тому числі в Інтернеті). Можна сказати, що наразі в нашому суспільстві відбувається, з одного боку, апробація користування цим новим видом інформаційного ресурсу, з другого — проходить перевірку нормативно-правове забезпечення процесу його функціонування. Проблеми використання документної електронної інформації, що виникли, знаходяться у правовому полі країни. Серйозно означилася така, як захист авторських прав, зокрема майнових прав на інтелектуальну електронну продукцію. Увага суспільства до існуючого законодавства: у пресі та на професійних форумах все частіше виникають дискусії щодо правової бази держави і необхідності введення нових законів. Безперечно, окремі нормативні акти чинного законодавства в цій сфері потребують змін, але спочатку треба навчитися виконувати ті положення, що вже прийняті та здатні упорядкувати та узгодити аналізовані правові норми. У цьому на сьогодні полягає суть проблеми як в Україні, так і в інших державах.

Якщо звернутися до практики копіювання документів у бібліотеках інших країн, то ця проблема вирішується по-різному. Так, у США прийнятий закон про продовження терміну дії авторських прав (Copyright Term Extension Act), до 70 років. Однак є виняток (стаття 108(h)), що дозволяє бібліотекам, архівам або некомерційним освітнім установам за останні 20 років дії копірайта відтворювати, копіювати документ з метою забезпечення його збереження або в наукових цілях. Для цього бібліотеці потрібно довести, що ця робота не носить комерційного характеру, а зроблена копія документа не є товаром [23].

У Великобританії 31 жовтня 2003 р. були прийняті поправки до Закону про авторське право, дизайн і патенти (The Copyright. Designs and Patents Act), який було доповнено "Нормами з копірайту і суміжних прав" (Copyright and Related Rights Regulations). Поправки в ньому аналогічні Тим положенням, що стосуються американського закону захисту авторських прав у цифрову епоху [24]. Головні зміни торкнулися переліку винятків. Так, будь-яке копіювання в наукових, комерційних або приватних цілях, що виконується для комерційної потреби, вимагає дозволу від власника прав (авторизації) або ліцензії від Агентства з авторських прав.

З позиції права, будь-яка наукова робота, що виконується науковими організаціями, які входять до складу приватних (комерційних) компаній, є результатом комерційної діяльності. Робота, що здійснюється в некомерційній організації на замовлення приватного підприємства, також вважається комерційною. Для бібліотек є вибір — укладати угоди з агентствами, що здійснюють централізоване вирішення проблем авторського права і відрахувань або не займатися такими видами бібліотечно-інформаційної діяльності (копіювання, сканування, роздруківка тощо). Крім того, бібліотеки, поставлені у більш жорсткі умови, ведуть роз’яснювальну роботу у сфері авторського права та інтелектуальної власності. Так, Британська бібліотека організувала спеціальний бізнес-центр з означених проблем, щоб допомогти своїм читачам орієнтуватися в складних питаннях авторського права. На нашу думку, бібліотекам України доцільно запозичити цей досвід, який буде дієвішим за умов активної співпраці спеціалістів бібліотечної та правознавчої галузей.

Основним нормативним актом Російської Федерації (РФ) у сфері авторського права є частина 4 Цивільного кодексу (ЦК), яким з 01.01.2008 р. припинено дію Закону РФ "Про авторське право і суміжні права" від 09.07.1993 р. Це дуже важливо, бо на авторське право і, зокрема, — на договори з автором, поширюються загальні положення цивільного права. РФ є федеральною державою, і це означає, що нормативні акти мають право приймати не лише в державі в цілому, а й окремі суб’єкти РФ (республіки, округи, краї). Ст. 492 ЦК передбачає випадки використання твору без згоди автора і без сплати авторської винагороди, а ст. 495 — використання твору без згоди автора, але з виплатою авторської винагороди [6]. Європейські експерти високо оцінили закон РФ про авторське право, визнавши його одним з найкращих серед аналогічних законів інших країн. Відзначалося, що одним з головних завдань є практичне забезпечення його виконання, спрямування на захист авторських прав. Ці проблеми виявляються актуальними і для бібліотек, що активно формують різноманітні інформаційні ресурси [19].

Міжнародне бібліотечне співтовариство намагається захистити право користувачів на вільний доступ до електронних документів та їхнє копіювання, але більшість держав приймають рішення про обмеження копіювання електронних документів у бібліотеках [12]. Однак дещо іншу позицію має Міжнародна федерація бібліотечних організацій та установ (ІФЛА). Федерацією підтримується позиція щодо безоплатного доступу до інформаційних ресурсів з метою наукових досліджень та освіти, яка мотивується тим, що за відсутності такого рішення бібліотекам і громадянам не буде надана можливість користуватися усіма не забороненими законодавством можливостями щодо електронного копіювання, а це може створити небезпеку соціального характеру [11]. Переваги інформаційного суспільства будуть, насамперед, доступні користувачам, які мають можливість заплатити за доступ до інформаційних ресурсів. Це призведе до подальшого поглиблення нерівності між користувачами, оскільки є й ті, хто неспроможний оплатити цієї послуги.

ІФЛА закликає Всесвітню організацію інтелектуальної власності про авторське право (ВОІС) і Світову організацію торгівлі (СОТ) спільними зусиллями виробити новий підхід до проблем інтелектуальної власності з урахуванням різного рівня розвитку країн. Зокрема, ІФЛА рекомендує ВОІС відмовитися тимчасово від прийняття нових заборонних рекомендацій і підписання нових договорів з авторського та патентного права [16]. Для порівняння — отримання електронної копії документа в Європі стає загальнодоступним і звичним явищем. У 2008—2009 рр. поширилась тенденція протиборства в європейському інформаційному суспільстві за "вільний контент", за інтереси суспільства, зняття обмеження використання інформації. Ще в 1998 р. основні риси інформаційного суспільства і завдання, що стоять перед бібліотеками та інформаційними центрами, охарактеризувала Маргарет Хейнс, виконавчий директор Британської комісії з бібліотек і інформації. Наголошуючи, що бібліотеки та інформаційні центри діють у швидкомінливому зовнішньому оточенні, де вільний доступ до інформації становить основу демократичного суспільства, а інформація має бути доступною, організованою і керованою та водночас — міжнародним товаром [1]. Такий підхід викликає необхідність регламентувати відносини між автором та суб’єктами, які формують інформаційні ресурси і надають їх у використання на комерційній основі. Вирішення цих питань потребує перегляду та вдос-коналення законодавчих норм як на міжнародному рівні, так і на загальнодержавному. Нині наша країна перебуває на стадії завершення формування системи правової охорони інтелектуальної власності й має певні результати щодо регламентації авторсько-правових відносин у сфері інформаційного виробництва і розповсюдження інформації. Зараз ще відбувається процесс прискореної адаптації вітчизняних норм до міжнародних конвенцій, пов’язаних з дотриманням авторського права і суміжних прав, а також внесення відповідних змін і доповнень до нормативно-правових актів України. Водночас існують серйозні проблеми функціонування вітчизняного законодавства в сфері авторського права та інтелектуальної власності, що виявляється в порушенні та недотриманні норм вітчизняного права у цій царині. Це виливається в особливу проблему невпорядкованості нормативно-правових актів, що регулюють копіювання інформаційних ресурсів та несанкціонований відбір інформації через мережу Інтернет. Потрібно вирішити питання щодо досягнення справедливого та життєздатного балансу між інтересами суб’єктів авторських прав їх створювачами документних систем, у яких організується використання документів, у тому числі— у бібліотечно-інформаційних установах та в мережі Інтернет. Вирішенню цього завдання може значно посприяти створення спеціальної міжвідомчої робочої групи, до складу якої входитимуть провідні фахівці бібліотечної та правознавчої галузей. У компетенції такої групи або комісії — досягнення консенсусу щодо вироблення відповідних нормативно-правових положень, якими б чітко визначалися права бібліотечно-інформаційних установ як посередника між автором та користувачем, а також — межі відповідальності за неправомірне використання об’єкта інтелек-туальної власності, зокрема:

· створення без згоди авторів електронних копій документів для веб-архівів та їх вільне використання тільки в локальних бібліотечних мережах;

· зменшення строку дії авторського права;

· упровадження цифрового підпису для електронних документів з метою підтвердження авторських прав (наукового, освітнього, художнього характеру);

· відповідальність за неправомірне використання інформації з документних фондів має нести не бібліотека, а користувач;

· потрібно чіткіше визначити правові процедури, які передбачають ефективні дії впливу на суб’єкта будь-якого порушення прав інтелектуальної власності (плагіат, привласнення тощо).

Однак, наразі актуальним завданням є не тільки удосконалення законодавства в галузі авторського права та використання інформації, а і його виконання, зокрема, правильне застосування ряду положень, спрямованих на захист авторських прав та вільний доступ громадян до бібліотечних фондів та електронних ресурсів.

У національному законодавстві рівно як і в міжнародних договорах не використовується поняття „Інтернет” як середовище використання творів та об’єктів суміжних прав.

Норми вітчизняного законодавства (Цивільний кодекс України, далі – Кодекс; Закон України «Про авторське право і суміжні права», далі - Закон) містять більш широкі поняття, що розповсюджуються на цифрові технології, а саме, відтворення, право на розповсюдження серед широкої публіки (доведення до відома, надання доступу).

Основні положення полягають у визначенні прав, пов’язаних з використанням творів, виконань, фонограм у цифровій формі, в тому числі в інтерактивних комп’ютерних мережах. Зокрема, відповідно до положень Договорів ВОІВ автори, виконавці, виробники фонограм мають виключні права дозволяти відтворення своїх творів, виконань, фонограм в цифровому середовищі, а також „здійснювати доступ” до своїх творів, виконань, фонограм.

Під здійсненням доступу мається на увазі доведення до загального відома через дротові та недротові засоби зв’язку творів, виконань, фонограм таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм, організації мовлення відноситься право дозволяти відтворення, відповідно, твору, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення (статті 441, 453-455 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону).

Відтворення включає зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер (стаття 1 Закону).

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм також відноситься право надання доступу будь-якій особі до твору, фонограми та зафіксованого виконання з місця та в час, обраних нею (статті 453, 454 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону).

Крім того, якщо, наприклад музичні або відео-файли планується продавати через мережу Інтернет, на це також потрібно отримати дозвіл від автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм. Зокрема, відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону використанням твору є його продаж. Використанням виконання або фонограми, відеограми є продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання (стаття 453 Кодексу, стаття 39 Закону) або фонограми, відеограми (стаття 454 Кодексу, стаття 40 Закону).

Отже, для правомірного використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, необхідно отримати дозвіл від суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Законодавство у сфері авторського права передбачає, що використання твору є правомірним лише після попереднього письмового дозволу авторів чи інших осіб, що мають авторське прав на твори (статті 15, 33 Закону),

Крім того, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (стаття 15 Закону).

Як свідчить практика, при створенні електронних бібліотек існують такі проблеми.

Відсутність дозволів суб’єктів авторського права (авторів творів, видавців тощо) на переведення їх творів в цифрову форму (сканування) для розміщення цих творів в електронній бібліотеці з подальшим наданням користувачам доступу до цих творів. При цьому необхідно передбачати вимогу неможливості порушення цілісності твору під час його переведення в цифрову форму та при подальшому використанні, надання доступу до творів тільки для особистого використання [14] .

Окремі винятки та обмеження у сфері авторського права стосуються безпосередньо бібліотек. Так стаття 22 Закону передбачає, що допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

При цьому відповідно до статті 1 Закону репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Тому положення, передбачені статтею 22 Закону не стосуються використання творів електронними бібліотеками.

Окремі виключення та обмеження стосуються діяльності електронних бібіліотек, див. Рекомендації щодо застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав).

Для створення електронної бібліотеки необхідно:

- створити Реєстр суб’єктів авторського права на твори, які планується розмістити в електронній бібліотеці;

- укласти договори між суб’єктами авторського права та електронною бібліотекою (або між суб’єктами авторського права та організацією колективного управління).

На основі одержаних повноважень суб’єкт авторського права, його повірений чи організація колективного управління надає електронній бібліотеці невиключні права на використання об’єктів авторського права шляхом укладання з нею відповідного договору. Також цим договором передбачається виплата авторам чи іншим особам, що мають авторське право, винагороди електронною бібліотекою.

Договір правовласника чи його представника з електронною бібліотекою може передбачити, у залежності від характеру використання творів, такі способи їх використання: відтворення, розповсюдження, включення творів як складових частин до збірників, подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;.

При наданні доступу можна застосувати технічні засоби щодо безкоштовного доступу до анотацій творів для ознайомлення користувачів зі змістом твору, щоб визначити доцільність використання цього твору за відповідну плату.

Електронні копії творів мають супроводжуватися застереженням щодо заборони неправомірного використання твору, зокрема його копіювання та розповсюдження.

Електронна бібліотека має вести статистику використання творів для виплати винагороди [12] .

Згідно зі статтею 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права;

- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав передбачена статтею 176 Кримінального кодексу України: незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Висновок

У даній курсовій роботі розкрита тема « Електронні бібліотеки в мережі Інтернет: сучасний стан та перспективи розвитку». Висвітлено питання щодо сутності, становлення, історичного розвитку електронних бібліотек, тенденції їі розвитку в майбутньому, розкрито сутність електронної бібліотеки, як ефективного засобу оптимального інформаційного забезпечення суспільства в умовах інформатизації.

Створення найсучаснішої комп’ютерної техніки та впровадження нових інформаційних технологій суттєво вплинули на розвиток бібліотечної справи в Україні. ЇЇ традиційний образ як сховища першоджерел – книжок – змінюється завдяки появі нових видів носіїв інформації – електронних.

По даним статистики, в Інтернеті вже зараз знаходиться більше документів, чим у бібліотеках, а кількість інтернет – читачів щорічно збільшується в двічі. Молоде покоління все частіше надає перевагу роботі з електронними ресурсами.

Зміни в соціальному, політичному та економічному житті України значно вплинули на якість задоволення інформаційних потреб користувачів, поширення послуг, їхню різноманітність. Ці тенденції обумовили необхідність переходу до інтенсивного процесу реалізації інформаційних функцій бібліотек на основі впровадження нових комп’ютерних технологій. Інформатизація бібліотечної справи, створення нових носіїв інформації – електронних, докорінно змінює уявлення щодо документальних комунікацій. Дослідження проблем створення, функціонування електронних бібліотек, сприяє вдосконаленню інформаційного забезпечення суспільства.

Суперечність між зростаючим обсягом знань і обмеженими можливостями системи документних комунікацій на паперових носіях інформації, обумовлює необхідність введення в цю систему електронних бібліотечно – інформаційних ресурсів. Одним із напрямів інноваційної діяльності бібліотек має стати формування в них упорядкованих зібрань електронних документів. Надання до них онлайнового доступу та наступне тиражування та поширення на комакт – дисках.

Електронні бібліотеки в умовах впровадження сучасних інформаційних технологій бібліотечно-інформаційна діяльність зазнає істотних змін. Виникають та одержують розповсюдження у науковому товаристві нові засоби і форми електронних ресурсів. Науковцям надається інформація на друкованих носіях та в електронному вигляді. Передусім це стосується наукових журналів. Практично, всі провідні зарубіжні наукові видавництва та наукові товариства представляють свої видання в електронному вигляді. Крім цього, все більшого значення в системі інформаційного забезпечення науки набувають електронні бібліотеки (ЕБ), що як інформаційні ресурси нового типу виступають базою для проведення досліджень на новому рівні.

Використання інформації в електронній формі дозволяє обмінюватися нею як в межах регіону, так і між різними регіонами. Internet надає нові можливості для розвитку всіх процесів бібліотечної технології — комплектування фондів (активізація використання електронної пошти при проведенні внутрішньо державного й міжнародного книгообміну; залучення онлайнових технологій; використання можливостей Internet при формуванні інформаційних ресурсів книгозбірень), каталогізація, довідково-бібліографічне інформування. Internet надає можливість отримувати не лише вторинну (бібліографічну) інформацію, а й тексти першоджерел. Також важливим напрямом інформаційного обслуговування першоджерелами з використанням Internet,є електронна доставка документів. В технологічному аспекті електронна доставка документів передбачає онлайновий пошук потрібної інформації у віддалених ЕК, замовлення необхідних першоджерел, передачу документа за допомогою факсимільних апаратів або створення його ASCI- чи Image-копії з подальшою доставкою замовнику електронною поштою.

Сьогодні є очевидним, що електронне і друковане середовище має різні цільові направлення. Бібліотека ж повинна об’єднати і те і друге, хоча віртуальність електронного світу дозволяє їй не тільки виконувати функції зберігання. Але й і орієнтувати читачів в інформаційному середовищі, забезпечуючи вільний доступ, давати допомогу в пошуку необхідних знань.

Таким чином, вивчення літературних джерел і практичного досвіду створення та використання електронних бібліотек свідчить, що електронні бібліотеки, доповнюючи традиційні форми, стають все ефективнішим засобом наукової комунікації, сприяють реалізації як індивідуального творчого потенціалу, так і наукової колективної співпраці, впливають на сучасного науковця, надають можливість швидко здійснювати обмін ідеями, знайомитися з результатами наукових досліджень колег із різних країн світу, що створює умови для формування наукового товариства без кордонів.

Список використаних джерел

Будущее библиотек в информационном обществе : позиция Британской комиссии по библиотекам и информации [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.gpntb.ru/win/ntb/ntb99/2/f02_12.html. — Загл. с экрана.

Василенко О.М. Електронні ресурси як чинник оптимізації довідково-бібліографічного обслуговування/О. М. Василенко// Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. — 2000. — Вип. 5. — С. 204—211.

Вилегжаніна Т. Україна в інформаційно-бібліотечному просторі/ Т. Вилегжаніна//Бібліотеч. планета. – 2006. – № 3. – С.4–7.

Вуль В. Что хранят электронные библиотеки в России?/ В. Вуль//Библиотечное дело. – 2003. - №3. – С.16-19.

Гиляровский Р.С. Электронные издания в библиотеке: Проблемы и пути их разрешения/Р. С. Гиляровский//Библиотечное дело и проблемы информатизации общества: Тез. докл. междунар. научн. конф.; Москва, 27-28 апр. 1999 г. – М., 1999. – Ч. 1. – С.17-19.

6. Гражданский кодекс Российской Федерации (ГК РФ) (части первая, вторая, третья и четвертая), часть первая ГК РФ введ. с 1 января 1995 г., часть вторая ГК РФ введ. с 1 марта 1996 г., третья часть ГК введ. с 1 марта 2002 г., часть четвертая ГК введ. с 1 января 2008 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://base.garant.ru/10164072.htm. — Загл. с экрана.

7. Електронні інформаційні ресурси бібліотек України: [За результатами дослідження] //Бібліотечна планета. – 2002. - №2. – С.20-21.

8. Ермаков С.Г. Создание веб-сайта библиотеки: вопросы методологии и технологии/С. Г. Ермаков, А. М. Стаханевич// Библиотенки и ассоциации в меняющемся мире; новые формы сотрудничества, Тр. конф. / 10-я юбил. междунар. конф. "Крым 2003" – М., 2005. – Т. 1. – С.275–278.

9. Інформація про бібліотеку: електронна наукова бібліотека НБУВ [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: http://www.nbuv.gov.ua/library/— Заголовок з екрана.

10. Інформація про бібліотеку: електронна бібліотека України [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: http://www.biblioteka-ua.com/— Заголовок з екрана.

11. Манифест ИФЛА об Интернет [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://gnpbu.ru/nmo/ifla-1.htm. — Загл. с экрана.

12. Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ifla.org/.— Назва з екрана.

13. Павлуша І. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання, розробки української концепції/І. Павлуша//Бібліотечний вісник. – 1999. - №4. – С.13-23.

14. Погребна О. Електронні ресурси Національної парламентської бібліотеки України в інформаційному супроводі процесу політичних реформ у державі/О. Погребна//Бібліотеч. планета. – 2005. – № 1. – С.19–20.

15. Позиция ИФЛА по вопросам авторского права в цифровой среде [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://sasl.at.ua/publ/20-1-0-72. — Загл. с экрана.

16. Резніченко В.А. Електронні бібліотеки: інформаційні ресурси та сервіси/В.А. Резніченко, О.В. Захарова, Е.Г Захарова. // Проблеми програмування. – 2005. - №4. - С.60-61.

17. Солов'яненко Д. Структурний аналіз українського бібліотечного веб-сегмента мережі Інтернет/Д. Солов’яненко// Бібліотеч. вісн. – 2005. – № 3. – С.27.

18. Філіпова А. Питання змісту бібліотечних веб-сайтів в Інтернеті /А. Філіпова//Бібліотеч. планета. – 2008. – № 3. – С.12–15.

19. Фирсов В. Р. Законодательное обеспечение деятельности библиотек в современных условиях /В. Р. Фирсов// Библиотеки в правовом пространстве. Современные проблемы. — СПб.,2008. — С. 9—28.

20. Чекмарьов А.О. Національна система елктронних бібліотек / А.О.Чекмарьов, Л.Й. Костенко, Т.П. Павлуша. – К.,1988. – 50 с.

21. Шамаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку/Г. Шамаєва//Бібліотеч. планета. – 2006. – № 4. – С.21–25.

22. Шейко В. Електронні бібліотеки в Україні: перспективи розвитку /В. Шейко//Бібліотечний вісник. – 2007. - №5. – С.31-34

23. Copyright Term Extension Act (USA) [Electronic resource]. — Access mode : http://www.senate.gov. — On-screen title.

24. The Copyright and Related Rights Regulations 2003 [Electronic resource]. — Access mode : http://www.opsi.gov.uk/si/si2003/20032498.htm. — On-screen title.