Критичний аналіз статті В. Гуденафа «Malayo-Polynesian Social Organisation»

Критичний аналіз статті В. Гуденафа «Malayo-Polynesian Social Organisation»

В своїй статті «Malayo-Polynesian Social Organisation», В. Гуденаф (Ward H. Goodenough) аналізує соціальну організацію малайсько-полінезійського соціуму, а саме групи наслідування, через які вирішувались проблеми передачі та розділення землі. В статті він спирається на реконструкцію цієї соціальної організації, зроблену Дж. П. Мердоком [4, 5], наводить в якості прикладів також матеріали експедицій таких дослідників як В. Ріверс [7, 8], Р. Фирс [1], Г. Макгрегора [2], М. Мід [3] та інших. Отже, розглянемо детальніше зміст цієї статті.

Не дивлячись на відмінності в соціальних системах, які зараз існують серед Малайсько-Полінезійських племен, Дж. П. Мердок [5] запропонував переконливі дані, отримані ним при дослідженні первинного «гавайського» типу структури. Риси, які характеризують цей тип включають в себе білокальні розширені родини, двосторонні kindreds[*], відсутність одноколонних (unilinear) родинних груп та Generation-Hawaiian термінологія спорідненості. Також виділяється ще одна риса, виділена не Мердоком, але дуже широко розповсюджена серед Малайсько-Полінезійських суспільств: поєднання індивідуальних прав на землю з участю в певних видах груп спорідненості. Ця риса є настільки всезагальною, що її можна віднести до першопочаткових Малайсько-Полінезійських паттернів.

Якщо реконструкція Мердока є вірною, двосторонній kindred та білокальна розширена родина були єдиними групами спорідненості, з якими можна було пов`язати володіння землею. Kindred певної людини, як визначив Мердок, включає приблизно половину членів батьківського та материнського kindred, відповідно, не співпадаючи ні з одним з них. Це означає, що не існує безпосереднього продовження членства в kindred від покоління до покоління. Kindred, як було визначено, не може через це функціонувати як група, що володіє землею. Білокальні розширені родини так функціонувати можуть, але це буде вимагати від людей, які одружуються за межами спільноти, втрати членства в землевласницьких групах, і навпаки, набуття такого членства для людей, які шукають собі подружжя у межах своєї спільноти. Крім того сучасні Малайсько-Полінезійські землевласницькі групи наголошують на спорідненості як на базисі членства, виключаючи можливість проживання окремо. Оскільки, більш того, родинні зв`язки є нормальним базисом для передачі прав на землю, групи спорідненості є більш ефективними інструментами колективного землевласництва, ніж індивідуальна передача. Але В. Гуденаф висловлює сумніви, щодо ідеї, що ранні малайо-полінезійці пов`язували володіння землею прямо з білокальною розширеною родиною. Втім суперечити концепції Мердока досить складно, тому що вона надто послідовна і закономірна, щоб бути запереченою. Але, залишається певна можливість того, що він випустив щось, не пов`язане ні з фактажем, ні з існуючою концепцією соціальної організації, щось, що може бути легко віднайденим.

Підказку до того, чим це може бути, можливо, слід шукати в визначенні значення самого терміну `kindred`. В літературі існує два окремих визначення: Ріверса та Мердока, які обидва трактують kindred як групу людей, що мають спільного родича, не дивлячись на те, встановлюється спорідненість через жінку чи через чоловіка. Такі люди не можуть бути всі споріднені один з одним. В цьому значенні kindred є недовговічним і не може функціонувати як землевласницька група. І саме в цьому сенсі Мердок атрибутує kindreds до раннього Малайо-Полінезійського суспільства.

В «Notes and Queries» (1929) [6], напроти, kindred трактується як група людей, які мають спільного предка як протилежність іншим, що мають лише спільного родича. В цьому сенсі kindred може довго існувати в часі і всі його члени є пов`язаними один з одним. В «Notes and Queries» зазначено, що kindred-ами є будь-які nonunilinear наслідувальні групи, а Мердок і Ріверс навпаки визначають, що бути такими вони не можуть взагалі.

Між цими двома думками є спільна риса: в обох випадках родинні зв`язки можуть рахуватись через обидві статі. Відмінністю ж є те, що в kindred-і Ріверса та Мердока, ці зв`язки встановлюються латерально через спільного родича, тоді як в kindred-і «Notes and Queries» - лінійно через спільного предка. В. Гуденаф зазначає, що kindred в останньому сенсі має бути доданим до kindred-у Мердока як елемент системи соціальної організації раннього Малайсько-Полінезійського суспільства. І в подальшому Гуденаф відкладає цей термін для позначення двосторонніх груп, які Ріверс і Мердок мали на увазі і приписує його до груп, визначених «Notes and Queries» як nonuniliniar групи наслідування.

Власне nonuniliniar групи наслідування можуть мати багато форм, і в нашому випадку нам необхідно вирішити проблему виділення форм, які існують саме в Малайсько-Полінезійській групі. Гуденаф каже, що справжні групи наслідування, наприклад, ті, де члени групи наслідують від спільного предку, має поділятись на два базових типи. Перший типа, який автор назвав «необмеженими групами наслідування», включає всіх нащадків засновника, не зважаючи на стать. Такі групи мають частково співпадати: кожний індивідуум зможе належати одразу до декількох таких груп. Другий тип характеризується більш жорстким членством: до групи можуть належати лише деякі нащадки першопредка. Існує декілька способів визначення приналежності людини до певної групи, але докладно на них, мабуть, не варто зупинятись.

Отже, які дані ми маємо щодо наявності серед Малайсько-Полінезійських суспільств таких nonunilinear наслідувальних груп в сучасності та в минулому. Звернемось до матеріалів з островів Гілберта, де ми можемо формально і функціонально виділити п`ять типів родинних груп:

1. Utuu – справжній двосторонній kindred;

2. Oo – необмежена наслідувальна група, що включає в себе всіх людей, які наслідують від спільного предку, не залежно від статі. Ця група функціонує тільки по відношенню до майна;

3. Mweenga – родина. В минулому це було одиницею розширеної сім`ї, здебільшого патрилокальною, але матрилокальні шлюби також зустрічались;

4. Bwoti – nonunilinear група наслідування, базована на земельних правах, функціонуюча зв`язку з діяльністю будинків для суспільних зборів;

5. Kainga - nonunilinear група наслідування, базована на місці перебування батьків. Ще існуюча, в минулому вона функціонувала у зв`язку з деякими аспектами організації майна та економічною діяльністю.

В подальшому автор розглядає в статті тільки три види груп: oo, bwoti та kainga. Варто зупинитись на кожній з цих груп окремо, коротко окресливши їх основні особливості.

Як вже було зазначено, група оо функціонує тільки по відношенню до землі, індивідуальні права на котру можуть належати представнику будь-якої статі. Після смерті члена групи його земля переходить до його дітей. Кожна з доньок після одруження отримує невелику частину спадку. Більша частина землі розділяється між синами з незначною перевагою в сторону старшого. Якщо синів немає, доньки розподіляють між собою решту землі. Оскільки жінки можуть передавати свою землю окремо, то діти можуть отримувати частини спадку окремо від батька та від матері. У випадку, якщо у матері немає братів, діти можуть успадкувати від неї більше майна ніж навіть від свого батька. З часом певна земля ділиться і переділяється між різними лініями, що наслідують від первинного власника. Всі ці нащадки формують оо. Деякі з них прямо не мають своєї частки землі, але можуть її отримати, якщо хтось з членів помре, не залишивши нащадків (в цьому випадку його земля розподіляється серед найближчих родичів). Але земля, що прийшла до члену оо через його матір не може бути передана у спадок родичам з боку батька і навпаки. Членство в оо не обмежується навіть у випадку проживання в різних селищах чи на різних островах. Воно існує доти, доки не забуваються генеалогічні зв`язки. Група оо на островах Гілберта ілюструє, як необмежена наслідувальна група може регулювати відношення, пов`язані з володінням землею. Гуденаф зазначає, що можна розглядати групу оо як одного з можливих кандидатів в дослідженні первинної Малайо-Полінезійської соціальної структури.

Звернемость тепер до bwoti. Будинки зборів общини (community meeting houses) на островах Гілберта, як і на Самоа, мають високо формалізовану соціальну організацію. Кожен член общини має право займати одне чи більше місце у будинку зборів. Кожне місце є найменованим і разом з людьми які їх займають, всі місця становлять bwoti. Членство в bwoti базується на індивідуальних правах на певну частину землі. Кожна людина, яка володіє шматком землі не менше квадратного футу, має право на відповідне місце. Члени попередньо описаної оо кореспондуються з bwoti таким чином: тоді як всі члени bwoti належать до однієї оо, тільки один сегмент оо може належати до одного bwoti. Від різних предків людина може отримати долю в декількох відрізках землі, кожен з яких причисляє її до певного місця. Тобто потенціально вона є членом декількох bwoti, але активувати своє членство вона може тільки раз. При цьому її нащадки не є пов`язаними цим вибором і при досягненні зрілості можуть змінити приналежність. Кожен член общини має право належати принаймні до однієї bwoti, при чому жінки передають своє право тим самим шляхом як і чоловіки. Але не зважаючи на це сини частіше належать до батьківської, ніж до материнської bwoti (через це цей тип групи було умовно названо «патрилінійним»). Отже, bwoti є загальною наслідувальною групою з членством обмеженим не за принципом розділення нащадків виключно за статтю, а за характером наслідуваної долі землі.

Kainga в певній мірі співпадає за членством з bwoti, в певних випадках ці назви навіть стають синонімами; предки, які започаткували ці групи, безсумнівно є також спільними. Але в певних пунктах ці групи розходяться, в тому числі в пункті, що стосується керівництва членством. Як і bwoti, кожна kainga була наслідувальною групою, пов`язаною з землею. Її предок-засновник одночасно був власником першопочаткового шматку землі. Теоретично, цей предок-засновник встановлював на цій землі місце проживання своє і своїх нащадків. Ті з них, хто продовжував проживати в цьому місці, формували разом зі своїми партнерами по шлюбу розширені родини, або mweenga. А разом з тими, хто народився і виріс там, але переїхав після одруження, всі нащадки формували kainga. Проживання було здебільшого патрилокальним, але матрилокальне також було прийнятним, наприклад, у випадку, коли жінка володіла більшою долею землі ніж її чоловік. Але не зважаючи на те, шо проживання не впливало на приналежність людини до певної kainga, воно впливало на її нащадків. Існувало правило, що у випадку, коли батьки людини проживали патрілокально, вона належала до kainga батька, а у випадку матрілокального перебування – до kainga матері. Оскільки проживання на о-вах Гілберта було здебільшого патрілокальним, більшість належала до батьківської kainga, лідерство в kainga також здебільшого преедавалось по чоловічій лінії. Але kainga не можна назвати явищем пов`язаним цілком патрилинійною генеалогією, дивлячись, наприклад, на правило наведене вище. Отже, kainga являє собою родинну групу, де членство було пов`язане скоріш з місцем проживання предка, ніж з його статтю. А щодо співвідношення термінів kainga та bwoti, то члени одної kainga могли належати до різних bwoti, так як і члени одного bwoti могли належати до різних kainga, не зважаючи на те, що обидва типи груп могли бути заснованими одними і й тими ж предками.

Якщо підвести підсумки, то всі три групи наслідування було в певній мірі пов`язані із землею; всі три мали спільного предка-засновника. Всі нащадки цього засновника формують оо. Ті з них, хто реально володів своєю частиною землі, мали право на членство в bwoti. Ну а ті, батьки котрих проживали на даній землі формували kainga. Ні одна з цих груп не була unilinear. В. Гуденаф наводить декілька прикладів, за допомогою яких він доводить, що дві з цих груп, оо та kainga були репрезентовані в першопочатковому Малайо-Полінезійському соціумі і саме за допомогою них вирішувалась одна з основних проблем – проблема передачі та наслідування землі.

Отже, до характеристик реконструйованих Дж. П. Мердоком для раннього Малайсько-Полінезійського суспільства можна додати твердження про існування двох типів родинних груп пов`язаних з землею. Одна з них була групою необмеженого наслідування, тоді як в іншій наслідування було детерміноване місцем проживання батьків. Оскільки вони робили акцент на родинних зв`язках обох батьків рівноцінно, ці групи були схильні до одночасної присутності двосторонніх kindred та Generation-Hawaiian термінів родинного зв`язку, як вже було реконструйовано Мердоком. Структура обох груп допомагала вирішити проблему розподілу землі. В залежності від того, було проживання патрилокальним чи матрилокальним, ці групи мали тенденцію до автоматичної трансформації в патрилінійні чи матрилінійні родоводи. Коли це ставалось, опора на прийняття в групу шляхом шлюбу, врегулювання системи землеволодіння, або подальше повернення до необов`язкових основ групового приєднання, вели до створення складної та варіативної соціальної системи і понині існуючої в частинах Індонезії ті Мікронезії.

[*] Тут і далі, на жаль, не вдалось підібрати адекватного українського терміну.