Весняна обрядовість і її виховне значення

«Весняна обрядовість і її виховне значення»

План

Вступ.

Веснянки та народні забави.

Свято сорока мучеників.

День Олексія.

Благовіщення.

Вербна неділя.

Страсна тиждень.

Великдень.

Радуниця – великоднє поминання померлих.

Свято Юрія.

Весняний Микола.

Висновки.

Список використаних джерел.

Слов’янські народи мають величезну духовну та культурну спадщину, яка складається зі звичаїв, традицій, фольклору. Українці не є винятком. Заглиблення в народну обрядовість предків – це святий обов’язок кожного етносу, адже розуміння цінностей свого народу впливає на планування майбутнього, на виникнення нових традицій. Культурна спадщина України – неповторна і самобутня. Для кожної пори року, для кожного свята притаманними були свої особливі традиції. Зокрема, багатьма обрядовими діями супроводжується початок весни в Україні.

Одним з найвідоміших обрядів, який у деяких регіонах дійшов і до нашого часу, є веснянки та гаївки – пісні, які віщували про закінчення зими і закликання до своїх володінь весни. Ці пісні супроводжувалися танцями, хороводами та різного роду веселощами. Найвідомішими веснянками є «Подоляночка», «Розлилися води», «Вийди Іванку», «Ой прийшла весна-красна» та інші. Веснянки та гаївки часто супроводжувалися народними забавами. Наприклад, дівчата варили горщик каші та закопували його на вулиці з таким пісенним супроводом:

Закопали горщик каші,

Ще й кілком прибили,

Щоб на нашу вулицю

Парубки ходили.

Але хлопці задовольнялися не будь-якою кашею, а лише тією, яка була зварена з ладаном, маком і раками для того, щоб хлопці були ладні, щоб їх було багато, як макового зерня, і щоб вони трималися за дівчат так міцно, як раки своїми клешнями. Цілком зрозуміло, що залучені до обрядового дійства предмети набували в очах людей особливого значення і ця сакральна семантика речі зумовлювала особливо дбайливе ставлення до неї. Ця обрядова значимість предмета була важливою опорою, бо давала змогу підвищити його повсякденний статус, а так я майже всі побутові речі були причетними до того чи іншого обряду, то формувалися певні правила та норми поводження з речами хатнього вжитку, підтримування порядку в хаті і догляду за господарським реманентом.

22 березня - Сорока мучеників

Першим найбільшим святом, який відкриває весняний цикл, є День сорока святих. Природа починала оживати від зимової сплячки, і люди уже ждали весну. Передвісником весни вважалося повернення перелітних пташок. Саме на День сорока святих влаштовували обряд зустрічі пернатих. Для цього жінки випікали спеціальне печиво – «жайворонки», «голуби». Потім це печиво або дарували сусідам, або вивішували на деревах.

Також влаштовували обряд спалення солом’яного опудала, яке символізувало зиму.

У цей день дівчатам потрібно було пригостити хлопців сорока варениками з сиром, а школярі приносили своєму учителю сорок бубликів.

Вважалося, якщо в цей день тепло – то сорок днів буде триматися тепла погода, а якщо холодно – то бути сорока морозам.

30 березня - Олексія – людини Божої

За народними прикметами, та й за кліматичними спостереженнями, до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав цьому святу ще одну назву – Теплого Олекси.

Цього дня більш за все чекають пасічники, адже бджоли саме в цей день повинні вперше облетіти кругом свого вулика, тобто проснутися від довгої зимової сплячки. Кожен пасічник надає процедурі пробудження бджіл особливого, іноді навіть магічного значення. Тому й молились святому Олексію, щоб дав він гарний врожай меду.

Велике значення це свято має й для мисливців. Саме на Олексія залишає свою барлогу ведмідь, а лисиці переселяються зі старих нір у нові. У цей день, за легендою, вони сліпі і глухі, тому і стають легкою здобиччю.

На Олексія повертаються із теплих країв лелеки, і люди всіма способами намагаються затримати їх біля своїх осель, адже ці птахи символізують мир, добробут, продовження роду. Вважалося, що допомогти затримати лелек допоможе такий обряд: діти виходили на вулицю і кричали услід птицям: «Лелеки, лелеки, ми вам дорогу перейдемо!»

7 квітня - Благовіщення

Одне з найбільших православних свят, яке пов’язано з благою вістю, яку повідомив Діві Марії Архангел Гавриїл.

Українці вважали, що саме в цей день Господь благословляє рослини, які поступово воскресають після зимової сплячки. Працювати забороняється, особливо вагітним жінкам. Навіть пташки в цей день не в’ють своїх гнізд. На Благовіщення також побутував звичай відпускати на волю пташок. Будь-яка тварина, чи то кінь, чи то собака, народжена на Благовіщення, буде мати якийсь недолік.

Ні в якому разі не можна було позичати вогонь, бо тоді пожежі вашій оселі не уникнути.

Якщо до Благовіщення люди ще чекали приходу весни, то після вважалося, що вона вже остаточно утвердилася у своїх правах, хоча зима все ще може втрутитися у її володіння.

Прислів’я: На Благовіщення зими не свари, а саней не ховай. Гарна погода – гарний врожай.

Вербна неділя

Остання неділя перед Великоднем називається Вербною. Відповідно до біблійного опису Христос за тиждень до свого Воскресіння в’їхав в Єрусалим на ослі. Вдячний народ устеляв йому дорогу пальмовими гілками, тому у католиків це свято називається Пальмовою неділею. Українська ж флора не багата на пальми, тому ці функції взяла на себе верба. І це не дивно, адже саме вона першою пускає паростки, відчувши прихід весни.

У церквах у цей день проходять пишні богослужіння з обов’язковим освяченням вербового гілля. Прийшовши додому, потрібно було декілька разів легенько вдарити дитину освяченою гілкою, примовляючи при цьому:

Не я б’ю – верба б’є:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

Ні в якому разі не можна викидати освячені гілочки, адже вони допомагають вилікуватись від різних хвороб, а також захищають оселю від пожеж.

Страсний тиждень

Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним на честь святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події – Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту. Не можна не лише їсти скоромного, а й навіть співати та танцювати. Правда такі заборони стосуються будь-якого з постів, але більш за все їх потрібно притримуватися саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днів цього тижня.

У понеділок потрібно підготувати своє житло до Великодня – пофарбувати, помити, почистити.

У вівторок потрібно підготувати одяг, випрати білизну.

У середу закінчуються усі господарські роботи. Потрібно прибрати оселю, винести все сміття, а також заготувати яйця для великодніх писанок та крашанок, підготувати всі необхідні для їх виготовлення знаряддя.

Найбільша кількість обрядів, дійств і прикмет приходиться на Страсний, або Чистий, четвер. Традиційно у цей день випікають паски. Паска – це не просто ритуальний хліб, він символізує тіло Христове і до його виготовлення треба ставитися з особливим натхненням. Перед тим, як його випікати, потрібно помолитися, щоб очистити думки та помисли. На Чистий четвер потрібно підготувати до Великодня своє тіло, тобто ретельно його вимити, особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває всі болячки і захищає від негараздів. Виготовлена на Чистий четвер страсна свічка захищає оселю від пожеж, а тих, хто в ній живе, від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, який в цей день запалюють у церквах. Необхідно донести тепло великоднього вогника з церкви до свого дому, ні в якому разі його не погасивши. Існує повір’я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, щоб вони могли відсвяткувати «Паску мертвих». Підійшовши пізно вночі до церкви можна, згідно з народними уявленнями, побачити, як покійники прославляють Воскресіння Христове, а церковну службу правлять священики, які вже померли. Тільки зустрічатися з ними непотрібно, бо вони в цей час стають особливо агресивними.

Найбільш печальним днем тижня є п’ятниця, бо саме в цей день помер Христос. Не можна ні їсти, ні співати, ні слухати музику. Ввечері потрібно йти до церкви, де виносять Плащаницю, яка символізує тіло померлого Христоса. Не можна також шити, прати і різати – це вважається дуже великим гріхом.

У страсну суботу йде підготовка до Великодньої святкової трапези. Господині в цей день дуже заклопотані, адже потрібно все підготувати, спекти, зварити, пофарбувати крашанки і писанки. Про красу української писанки відомо всім, їй навіть стоїть пам’ятник у Канаді. Для великодніх яєць використовується переважно червоний колір, так як він символізує кров Христову. Шкарлупа від яєць, які тріснули, не викидається, а відноситься до річки і пускається за водою. Згідно з легендою, через 25 днів вона припливе у щасливі краї і повідомить душам праведників, які там проживають, про Світле Христове Воскресіння.

Великдень

Свято свят, найголовніше православне свято (на відміну від католиків, у яких найважливішим вважається Різдво). У цей день душа ніби переповнюється світлою радістю, цьому сприяє і природа, яка скинула окови зимового сну і в гармонії з людською радістю зустрічає воскреслого Христа.

У ніч на Великдень спати не можна взагалі, так як проспиш усе на світі. Ввечері усі йдуть в церкву на всенощну. У красивих корзинах до церкви несуться різноманітні наїдки – сало, хрін, печінка, голубці, тобто все, крім горілки. Урочиста процесія з півчою і священиком освячує всі ці харчі і благословляю їх.

Під час великоднього богослужіння можна помітити відьом. Вони можуть торкатися до руки священика, а також стараються залишитися в храмі після короткого вечірнього богослужіння, коли всі люди повинні вийти з церкви.

Повернувшись додому, починали розговлятися, але перед тим, як сісти за стіл, дівчатам треба було умитися водою, у якій лежало свячене Великоднє яєчко, щоб вона була такою ж красивою і червоною.

Якою б не була кулінарна різноманітність на столі, але починати обід завжди потрібно з паски. Навіть кришки цього хліба, які упали на долівку, ні в якому разі не можна викидати на сміття. Відрізану горбушку потрібно завжди зберігати, як талісман, який приносить лише щастя.

Існує велика кількість великодніх забав. Найбільш відома нам зараз – гра в битки, коли діти, а подекуди навіть дорослі, вибирають крашанки і стукають ними одна об одну. Чия розіб’ється – той і програв. Дуже популярними колись були і рухливі забави, такі як гра в жучка або в високу березу та багато інших. Той, хто помре на Великдень, вважається дуже щасливим, тому що у цей день ворота раю відкриті, і душа без всякого суду потрапляє саме туди.

Вважається, що у Великодню ніч відкриваються усі земні скарби, які сіяють на землі чарівними вогниками, але побачити їх може лише найменша дитина у сім`ї, але тільки тоді, коли її помисли чисті.

Протягом сорока днів після Паски, аж до Вознесіння, кожен православний християнин повинен вітатися один з одним словами: «Христос Воскрес!» і отримувати у відповідь підтвердження цих слів: «Воістину воскрес!»

Прислів’я: «Не кожен день Великдень, а хліб не паска».

Радуниця – Великоднє поминання померлих

Перший понеділок після святої седмини церковний календар називають Радницею, або ж Великоднім поминанням померлих родичів. У народі цей день має й інші назви: Гробки, Проводи, Діди. У цей день дуже людно на кладовищах. Прийшовши на прибрані до цього могили, треба, покативши освяченим великодним яйцем по могилі, привітатися з покійним, як з живим: «Христос воскрес!», і покійник обов’язково відповість: «Воістину воскрес!». Над кожною могилою півча і священик обов’язково повинні відправити панахиду. Перед проводами потрібно сходити в церкву і відправити панахиду продуктами. Потім ці продукти треба віднести покійнику, щоб він також відчув радість Світлого Христового Воскресіння. Уже з суботи не можна згадувати про покійників як про померлих, адже вони живі і знаходяться серед нас.

По закінченню цих дійств всі присутні на кладовищі збираються на загальну трапезу, головною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку вважають основною їжею покійників. На кладовищі під час поминального обіду не можна цокатися чарками.

6 травня – Юрія (Георгія)

У народному календарі існує два свята Юрія – зимній 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій вважається покровителем землеробства і тваринництва (саме ім’я Юрій у перекладі означає «землероб»), свійських та диких тварин. Юрій, або ж Георгій, опікується також молодими дівчатами, які шлють йому свої молитви.

З днем Юрія пов'язаний обряд вигону на поле худоби. Цьому процесу наші предки надавали особливого значення. Однією з найбільш шанованих професій були пастухи, так як корови відігравали роль годувальниці роду, своєрідної берегині.

З цього дня починають орати землю. Згідно з традицією спочатку орють у слабких і немічних людей.

Особливою цілющою силою володіє у цей день роса, яку Юрій спускає на землю. Роса Юрія зцілює від хвороб, нею треба умиватися тим, у кого поганий зір.

22 травня – весняний Микола

У народному календарі, як відомо, існує два дні Миколи: зимній Микола (19.12) і весняний (22.5). Весною церква святкує перенесення мощей Миколи-чудотворця з міста Лікія в італійське місто Бар.

Микола – покровитель водної стихії. Він опікується моряками і рибалками. Так як і на день Юрія, особлива увага приділяється обрядам, пов’язаним з тваринництвом. Більш за все цей день святкують на Заході України.

Повір’я: Від Миколи до літа дванадцять заморозків.

Вознесіння Господнє

У співвіднесенні з біблійною розповіддю на 40-й день після свого Воскресіння Христос, декілька разів з’явившись своїм учням, вознісся на небо і зайняв там місце поблизу свого Отця. Саме на честь цієї події православною церквою установлене свято Вознесіння Христового. У храмах у цей день виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння уже не можна вітатися словами: «Христос воскрес!». Характерно, що вознесіння завжди приходиться на четвер.

На Вознесіння, яке в народі також називають Вшестям, краще за все росте трава. У цей день випікали спеціальне печиво у вигляді драбинок і поминають померлих родичів, а молодь влаштовує на природі різноманітні забави.

Отож, розповівши про звичаї і традиції кожного з весняних свят, ми можемо дійти висновку, що народ є умілим вихователем, психологом і педагогом, який ставить собі за завдання виховати наступні покоління розумними, сміливими, добрими, фізично і психічно здоровими, працелюбними та красивими. Народ прагне виховати повагу до старших і до померлих, навчити цінувати їх пам'ять. Люди розуміють, що діти мають рости чесними та слухняними, духовно багатими. Велике значення для українців, крім трудового, мало також релігійне виховання: набожність, віра в Господа дуже цінувалися, тому кожної неділі, не кажучи вже про великі релігійні свята, кожна родина ходила до церкви, яка й була головним осередком духовності на той час.

Розвиток усіх цих рис можна відшукати в обрядах нашого народу, які й були створені нашими предками для того, щоб сформувати у дітей перші суспільні навички, виховати позитивні моральні якості та розширити світогляд.

Список використаних джерел

Булатов Н.О. Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990.

Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, поглядах і віруваннях. – К., 1994.

Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т.1.

Іванченко М.І. Дивосвіт прадавніх слов’ян: науково-популярний нарис. – К., 1991.

Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.

Культура і побут населення України: навч. посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – 2-е вид. – К., 1993.

Скрипник Г.А. Традиційні уявлення і вірування українців. // Рад. школа, 1991. - №3.

http://www.ukrtrad.ua