Україна у Другій світовій війні (работа 1)

Тема 1. Радянсько-німецькі договори й західноукраїнські землі

Мета. Охарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р, і таємний протокол до нього та Їх роль у розв'язанні Другої світової війни й у подальшій долі українських земель. Розкрити суперечливий процес приєднання до УРСР західноукраїнських земель та їх радянізації. Формувати в учнів уміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал. Виховувати учнів у дусі патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особистого усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник Турченко В.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-2001), стінна карта «Україна в роки Другої світової війни».

Етапи уроку: І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

ІV. Закріплення нових знань

V. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р, і таємний протокол до нього та ix роль у розв'язанні другої світової війни й у подальшій долі українських земель.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карт)

Напередодні Другої світової війни СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Від його позиції залежав їх подальший хід. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира.

На думку Сталіна союз з Англією та Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з Німеччиною (головний торговельний партнер СРСР), а в гіршому — війну з нею. Союз же з Німеччиною залишав би СРСР на певний час осторонь світового конфлікту і давав можливість втрутитись у нього в зручний момент. Також можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією, що велись на території Монгольської Народної Республіки (мнр) в районі річки Халхін-Гол (з травня 1939 р.), на яку як союзник могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії та Румунії. Німеччина була згодна на це, аби тільки вивести СРСР із гри та розв'язати собі руки для агресії проти Польщі, а згодом і проти країн Заходу. Зрештою Сталін схилився до союзу з Німеччиною.

Робота з документом.

Промова Й. Сталіна на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 19 серпня 1939 р.

«Вопрос мира или войны вступает в критическую для нас фазу. Если мы заключим договор о взаимопомощи с Францией й Великобританией, Германия откажется от Польши и станет искать «модус вивенди» с западными державами. Война будет предотвращена, но в дальнейшем события могут принять опасный характер для СССР. Если мы примем предложения Германии о заключении с ней пакта о ненападении, она, конечно, нападет на Польщу, и вмешательство Франции и Англии в эту войну станет неизбежным. Западная Европа будет повергнута серьезным волнениям и беспорядкам. В этих условиях у нас будет много шансов остаться в стороне от конфликта, и мы сможем надеяться на наше выгодное вступление в войну.

Опыт двадцати последних лет показывает, что в мирное время невозможно иметь в Европе коммунистическое движение, сильное до такой степени, чтобы большевистская партия смогла бы захватить власть. Диктатура этой партии становится возможной только в результате большой войны. Мы сделаем свой выбор, и он ясен. Мы должны принять немецкое предложение и вежливо отослать обратно англо-французскую миссию. Первым преимуществом, которое мы извлечем, будет уничтожение Польши до самых подступов к Варшаве, включая Украинскую Галицию.

Германия представляет нам полную свободу действий в Прибалтийских странах и не возражает по поводу возвращения Бессарабии СССР. Она готова уступить нам в качестве зоны влияния Румынию, Болгарию и Венгрию. Остается открыть вопрос, связанный с Югославией… В то же время мы должны предвидеть последствия, которые будут вытекать как из поражения, так и из победы Германии. В случае ее поражения неизбежно произойдет советизация Германии и будет создано коммунистическое правительство. Мы не должны забывать, что советизированная Германия окажется перед большой опасностью, если эта советизация явится последствием поражения Германии в скоротечной войне. Англия и Франция будут еще достаточно сильны, чтобы захватить Берлин и уничтожить советскую Германию. А мы не будем в состоянии прийти на помощь нашим большевистским товарищам в Германии

Таким образом, наша задача заключается в том, чтобы Германия смогла вести войну как можно дольше, с целью, чтобы уставшие и до высшей степени изнуренные Англия и Франция были не в состоянии разгромить советизированную Германию. Придерживаясь позиции нейтралитета й ожидая своего часа, СССР будет оказывать помощь нынешней Германии, снабжая ее сырьем и продовольственными товарами. Но, само собой разумеется, наша помощь не должна превышать определенных размеров для того, чтобы не подрывать нашу экономику и не ослаблять мощь нашей армии.

В то же самое время мы должны вести активную коммунистическую пропаганду, особенно в англо-французском блоке и преимущественно во Франции. Мы должны быть готовым к тому, что в этой стране в военное время партия будет вынуждена отказаться от легальной деятельности и уйти в подполье. Мы знаем, что эта работа потребует многих жертв, но наши французские товарищи не будут сомневаться.

Их задачей в первую очередь будет разложение и деморализация армии и полиции. Если эта подготовительная работа будет обеспечена, это будет способствовать советизации Франции. Для реализации этих планов необходимо, чтобы война пролилась как можно дольше, и именно в эту сторону должны быть направлены все силы, которыми мы располагаем в Западной Европе и на Балканах.

Рассмотрим теперь второе предположение, то есть победу Германии. Некоторые придерживаются мнения, что эта возможность представляет для нас серьезную опасность. Доля правды в этом утверждении есть. Но было бы ошибкой думать, что эта опасность будет так близка и так велика, как некоторые ее представляют. Если Германия одержит победу, она выйдет из войны слишком истощенной, чтобы начать вооруженный конфликт с СССР по крайней мере в течение десяти лет. Ее основной заботой будет контроль за побежденными Англией и Францией с целью помешать их восстановлению. С другой стороны, победоносная Германия будет располагать огромными территориями, и в течение многих десятилетий она будет занята «их эксплуатацией» и установлением там германских порядков. Очевидно, что Германия будет занята в другом месте, чтобы повернуть против нас. Есть и еще одна вещь, которая послужит нашей безопасности. В побежденной Франции ФКП (Французская коммунистическая партия) всегда будет очень сильной. Коммунистическая революция неизбежно произойдет, и мы сможем использовать это обстоятельство для того, чтобы прийти на помощь Франции и сделать ее нашим союзником. Позже все народы, попавшие под защиту» победоносной Германии, также станут нашими союзниками. У нас будет широкое поле деятельности для развития мировой революции.

Товарищи! В интересах СССР — Родины трудящихся, чтобы война разразилась между Рейхом и капиталистическим англо-французским блоком. Нужно сделать все, чтобы эта война длилась как можно дальше в целях изнурения двух сторон. Именно по этой причине мы должны согласиться на заключение пакта, предложенного Германией, и работать над тем, чтобы эта война, объявленная однажды, продлилась максимальное количество времени. Надо будет усилить пропагандист скую работу в воюющих странах для того, чтобы быть готовыми к тому времени, когда война закончится...» [27, с. 55—57].

Запитання до документа.

1) Чим мотивував Й. Сталін необхідність зближення з Німеччиною і підписання пакту?

2) Яку мету переслідував Й. Сталін?

Розповідь учителя

Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію під назвою «пакт Молотова—Ріббентропа» передбачав зобов'язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.

Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою Інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.

Таким чином, таємний протокол торкався українських земель, Що входили до складу Польщі. Віддаючи українські землі Сталіну, Гітлер удруге наче підкреслював свою незацікавленість Україною (уперше це було підкреслено діями Німеччини щодо Карпатської України, яка була передана Угорщині), хоча ще в 1938 р. «українська карта» активно розігрувалася німецьким керівництвом. Домовленості між СРСР та Німеччиною розв'язали руки останній для агресії проти Польщі й тим самим поклали початок Другій світовій війні.

1 вересня 1939 р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвіг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали Другу світову війну

Одночасно німецькі війська атакували польську територію з пів ночі, заходу й півдня (з території союзної Німеччині Словаччини) Офіційний Берлін представив німецькі дії як вимушену відповідь на польську агресію (провокація у Глівіце): «За наказом фюрер і головнокомандувача вермахт взяв у свої руки активний захист рейху. Виконуючи накинуте ззовні завдання покласти край польському насиллю, сьогодні вранці німецькі сухопутні військ перейшли у контрнаступ на всьому польсько-німецькому кордоні»

Упродовж першого тижня війни організований опір польської армії було зламано. Вже 3 вересня 1939 р. головнокомандувач збройних сил Польщі маршал Риз-Смігли зрозумів, що поразка неминуча. Проте окремі польські частини продовжували чинити опір, а інод навіть здобували перемоги. Так, в одному з боїв німецька 1 танкова дивізія в результаті контрудару польської бригади втратила майже третину своєї бойової техніки і була ледь не розгромлена Героїчною сторінкою польської армії стала оборона Вестерплятте коли 182 польські солдати стримували наступ переважаючих сил гітлерівців. Мужньо боронилися захисники Варшави, Львова Ті інших міст. Але героїзм польських солдатів, не міг замінити військово-технічну відсталість країни і змінити загальної страті річної обстановки. Польща програла війну. ЇЇ союзники Англія та Франція, хоча й оголосили війну Німеччині, але реальних дій які б допомогли Польщі, так і не здійснили..

Зверніть увагу!

Після початку бойових дій більшість українського населення залишилося лояльним до Польщі. Ті українці, що служили у польській армії (близько 200 тис. осіб, які переважно служили на німецько-польському кордоні) чесно виконали свій обов'язок не виявляючи чималий героїзм. За оцінками експертів кожен десятий з-поміж них загинув у бою або помер від ран, хвороб у таборі для полонених. Німеччина, розпочавши війну, намагалась втягнути в агресивних дії й СРСР з метою зробити його співучасником і своїм союзником. Кілька разів, 3, 5, 8, 12 вересня 1939 р., Гітлер звертався до Сталіна з вимогою розпочати бойові дії проти Польщі. Але радянське керівництво відповідало, що в потрібний час йому «обов'язково доведеться... почати конкретні дії. Але ми вважаємо, що цей момент поки що не настав», а «поспішність може зіпсувати справу і сприятиме згуртованості ворогів». Така позиція радянського керівництва була продиктована небажанням видаватися в очах світової громадськості агресором, воно очікувало падіння польської держави.

Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання «польського питання» без радянського Союзу. Німецькі,війська перетнули лінію, вказану з таємному протоколі, і присунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.

Додаткова інформація

12 вересня 1939 р. високопоставлені керівники Німеччини Ріббентроп, Канаріс, Кейтель провели засідання, на якому йшлося про можливість створення західноукраїнської держави. Через кілька днів у Відні Канаріс зустрівся з головою проводу ОУН А. Мельником. Керівник абверу наголосив на можливості створення незалежної Західної (Галицької) України. Мельник настільки повірив у це повідомлення, що навіть почав готувати список членів уряду майбутньої держави.

Тим часом структури ОУН, що діяли на території Польщі, організували серію повстань, щоб захопити міста Галичини і проголосити відновлення української держави. 10 вересня у Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Калуші та інших містах відбулися збройні виступи бойовиків ОУН проти польської адміністрації, але захопити жодне з цих міст не вдалося. Наступний виступ був призначений на 18 вересня, але вступ загонів Червоної Армії в Галичину зірвав ці плани. Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання «польського питання» без радянського Союзу. Німецькі,війська перетнули лінію, вказану з таємному протоколі, і присунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.

Розповідь учителя.

14 вересня 1939 р. радянське керівництво повідомило, що Червона Армія готова розпочати бойові дії проти Польщі. Таким чином, пакт Молотова-Ріббентропа сприяв розв'язанню Другої світової війни, а західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР. Подальша Їх доля залежала від дій Радянського Союзу.

Запитання на закріплення.

1) Який документ отримав назву «пакт Молотова—Ріббентропа»? Що передбачав таємний протокол?

2) Доля яких українських земель вирішувалася радянсько-німецькими домовленостями?

Робота з документом.

Позиція Й. Сталіна щодо початку Другої світової війни висловлена ним під час бесіди з керівниками Комінтерну (7 вересня 1939 р.)

...війна йде між двома групами капіталістичних країн (бідні й багаті стосовно колоній, сировини та ін.) за переділ світу, за панування у світі! Ми не проти, щоб вони добряче побилися і послабили один одного. Непогано, якщо руками Німеччини буде розхитано найбагатші капіталістичні країни (особливо Англію). Гітлер, сим цього не розуміючи і не бажаючи, розладнює, підриває капіталістичну систему... Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої, щоб краще втягнулися в бійку. Пакт про ненапад у деякій мірі допомагає Німеччині. Наступний момент — підштовхувати іншу сторону... ...знищення цієї держави (Польщі) в теперішніх умовах означає, що одною буржуазною фашистською державою буде менше! Що було б поганого, якби в результаті розгрому Польщі ми поширили б соціалістичну систему на нош території і населення [34, с. 18—19].

Запитання і завдання до документа.

1) Схарактеризуйте політику Й. Сталіна щодо початку Другої світової війни,

2) Які аргументи наводилися на користь ліквідації польське держави? '

"Визвольний похід" червоної армії на західноукраїнські землі

Розповідь учителя..

Коли стало зрозумілим, що поразка Польщі неминуча, радянське керівництво розпочало рішучі дії. Було створено Білоруські (командуючий М. Ковальов) і Український (командуючий С. Тимошенко, начальник штабу М. Ватутін) фронти, яким була поставлено завдання перетнути радянсько-польський кордон і взяти під контроль радянську зону впливу.

До складу Українського фронту входило 28 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків резерву Головного командування (240 тис. осіб, 2300 танків 1800 гармат і мінометів). Дії військ обох фронтів прикривали 4 тис. літаків. (Серед особового складу фронту вихідці з України складало близько третини.) Поляки на радянському кордоні мали всього 25 батальйоні (12 тис. осіб).

Наступ радянських військ був настільки несподіваним для польського керівництва, що головнокомандувач польської армія Ридз-Смігла віддав наказ: «...із Совєтами бойові дії не вести, лише у випадках з їх боку роззброїти наші частини. Задачі для Варшаві й Модліна, які повинні захищатися від німців, залишаються без змін. Частини, до розташування яких підійшли Совєти, повинні вести з ними. переговори з метою виходу гарнізонів до Румунії або Угорщини [21, с. 65].

Та уникнути сутичок не вдалося. Втрати Українського фронту складали декілька сот солдатів убитими, 10 танків, 33 автомашини, 5 гармат і 2 літаки. Загалом втрати Червоної Армії під час визвольного походу» склали,795 осіб убитими, 59 зниклими безвісти, 2019 пораненими.

У полон до Червоної Армії потрапило 452,5 тис. польських солдатів та офіцерів. Більша їх частина була відпущена, а 125,4 тис. опинились у таборах (в основному офіцери). Їхня доля склалася трагічно. У квітні-травні 1940 р. в катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше — під Харковом та в інших містах понад 15 тис. осіб було розстріляно (800 з них за походженням були українці).

Наступ Червоної Армії був стрімким. Головною метою Українського фронту було якнайшвидше оволодіти Львовом. Такої мети дотримувалися й німецькі війська, які 13 вересня підступили до міста, а 18 вересня оточили місто з трьох сторін і намагалися оволодіти ним. Польські війська вчинили завзятий опір. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався бій, у якому з обох боків були втрати. Зрештою після переговорів німецькі війська були відведені від міста, а 22 вересня 1939 р. Львів зайняли радянські війська. Польський гарнізон не чинив опору радянським військам. Того ж дня у Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею.

Додаткова інформація

Під час одного бою 27—28 вересня 1939 р. у полон до Червоної Армії потрапив поранений генерал Польської армії В. Андерс. Командуючий 12-ю армією І. Тюленєв переконав його написати звернення до польських солдатів із закликом добровільно скласти зброю. Після нападу Німеччини на СРСР В. Андерс став командувачем Польської армії, що формувалася У Поволжі. Тоді ж стало відомо про злочин, вчинений сталінським керівництвом щодо польських офіцерів, і Польська армія Андерса за домовленістю з союзниками була виведена через Іран до Північної Африки, де вела бойові дії разом з англійськими військами.

Розповідь учителя.

Плануючи напад на Польщу, радянське керівництво прагнуло знайти пропагандистське обґрунтування цій акції. Таким ґрунтуванням стало пригнічене становище українців й білорусів у Польщі та їхнє беззахисне становище після розпаду Польської держави.

Наступ радянських військ також збігся із від'їздом польського уряду 17 вересня 1939 р. до Румунії. Напередодні вступу радянських військ на територію Польщі польському послу в Москві було вручено ноту, у якій зазначалося:

Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Таким чином припинили свою чинність договори, укладені між СРСР і Польщею. Надана сама собі й залишена без керівництва, Польща перетворилась на зручне поле для всіляких випадковостей, несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Тому... радянський уряд не може... байдуже ставитися до того, що єдинокровні брати — українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними. Унаслідок таких обставин радянський уряд дав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії віддати наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії [29, с. 115—116].

Запитання до документа.

Які аргументи наводило радянське керівництво, виправдовуючи агресію зі свого боку? Свою думку доведіть.

Розповідь учителя.

Маючи таке ідеологічне обґрунтування, агресія проти Польщі були представлена як «визвольний похід» Червоної Армії. Під час «походу» Червона Армія зайняла територію меншу, не передбачалося таємним протоколом. Для врегулювання питанні кордонів у Москві розпочались переговори, результатом яких стало підписання 28 вересня 1939 р. Договору про дружбу і держави кордони і двох таємних протоколи до нього. За цим договором буж остаточно поділено сфери впливу в Східній Європі й встановлені спільний радянсько-німецький кордон.

За цим договором ліквідовувалась Польська держава, встановлювався новий кордон по «лінії Керзонаа, сферою впливу Радянського Союзу стала Литва в обмін на етнічно польські землі, що відходили до Німеччини, тощо. За цим договором у сферу німецького вплив потрапили частково полонізовані українські етнічні землі — Холмщнна, Підляшшя, частина Полісся, Посяння, Лемківщина, на якій проживало майже півмільйона українців. Ця обставина свідчить проте, що в своїх діях Сталін керувався не прагненням врятувати «єдинокровних братів», а суто власними стратегічними інтересами. У результаті поділу Польщі до СРСР відійшло 51,4 % її території та 37,1 % населення (12 млн. осіб).

Запитання на закріплення.

1) Чому радянське керівництво відтягувало дату нападу на Польщу?

2) Як були врегульовані відносини між Німеччиною та СРСР після загарбання Польщі?

3) Дайте оцінку договору від 28 вересня 1939 р.

Включення до складу УРСР північної Буковини й придунайських земель

Розповідь учителя.

Радянський Союз ніколи не визнавав приєднання Бессарабії до Румунії. Пакт про ненапад з Німеччиною і додатковий протокол до нього, а також початок Другої світової війни створили сприятливі умови для розв'язання «бессарабського питання» на користь СРСР. 29 березня 1940 р. В. Молотов, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, заявив, що «у нас немає пакту про ненапад з Румунією. Це пояснюється наявністю невирішеного суперечливого питання щодо Бессарабії, захоплення якої Румунією Радянський Союз ніколи не визнавав, хоча ніколи і не ставив питання повернення Бессарабії воєнним шляхом». Ця заява занепокоїла румунське керівництво, яке намагалося знайти підтримку з боку Німеччини. Але остання, будучи зайнятою війною на заході, заявила, що «проблема Бессарабії Німеччину не цікавить — це справа самої Румунії».

Початок німецького наступу у Франції прискорив дії радянського керівництва. Конкретні радянські воєнні приготування для вирішення бессарабського питання» розпочалися 9 червня 1940 р. Радянський нарком В. Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу ноту ультимативного характеру з вимогою передати СРСР Бессарабію на Північну Буковину. Румунія, яка розуміла безперспективність опору, змушена була погодитися з вимогою. 28 червня 1940 р. радянські війська Південного фронту під командуванням Г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над зазначеними територіями.

Слід зазначити, що Північна Буковина не згадувалась у жодній Домовленості між СРСР і Німеччиною. Також ця територія ніколи не входила до складу Російської імперії на відміну від Бессарабії. Тому дії срср у Північній Буковині були сприйняті Німеччиною дуже негативно, і це прискорило розробку останньою планів війни Проти СРСР. У середині липня 1940 р. німецький генеральний штаб почав розробку плану «Барбаросса» — плану нападу на СРСР.

Початок радянізації західних областей України

Розповідь учителя. Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено виборів до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднав її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.

На території Західної України, що офіційно ввійшла до складу УРСР, у грудні 1938 р. було створено шість областей — Львівське, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьке. Менш ніж через рік було законодавче оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель. 2 серпня 1940 р. за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську РСР, а на території Північі Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівець область й передано до складу УРСР. У грудні. 1940 р. було утворено Ізмаїльську область, до складу якої увійшли Акерманські та Ізмаїльський повіти.

У листопаді 1940 р. між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавські автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.

Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшило на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн територія розширилася до 565 тис. км2.

З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочав процес радянізації", тобто насадження в усі сфери життя вироблено за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізація, колективізації, індустріалізації, культурної революції.

У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють 2 етапи:

- до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а форми зустрічали підтримку населення;

- із весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.

Певна частина населення підтримала низку заходів:

ліквідація польського держапарату;

конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі промисловості (ці галузі здебільшого перебували в руках поляків та євреїв);

українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті, який було перейменовано честь і. Франка, політехнічному, медичному, ветеринарному інституті, Вищій торговельній школі, консерваторії. Високій школі образотворчого мистецтва,а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська);

розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.

Невдоволення викликали:

заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;

насильницька колективізація (Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про колективізацію 1 жовтня 1940 р., на червень 1941 р. у колгоспи було об'єднано 15 % господарств);

тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);

розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, «Просвітам, «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;

масові репресії.

Після захоплення краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишалась Організація українських націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії:

— з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політично неблагонадійних й депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн. осіб). Смертність серед депортованих склало. 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);

— десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;

— людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (січень 1941— Львівський процес над 59 членами ОУН).

Цікаво знати

Негативні прояви встановлення радянської влади стали все більше проявлятися в другій половині 1940 р. Як наслідок відбувається активізація кількості ОУН. За другу половину року вона провела ЗО терористичних за два місяці 1941 р. — 17. Активно налагоджувалося співробітництво з німецькою розвідкою — Абвером. Відбувалася підготовка до антирадянського повстання на випадок початку війни між Німеччиною та СРСР.

Додаткова інформація

24 вересня 1939 р. відбулася зустріч української делегації (Допомоговий комітет) під проводом д-ра К. Левицького (до якої входили професор К. Студинський, д-р Р. Перфецький, адвокати Л. Петрушевич, С. Магад, 3. Пеленський, д-р С. Баран, інженер Ган) з радянським комендантом Львова генералом Івановим й уповноваженим Міщенком. К. Левицький, який упродовж піввіку був оборонцем українства перед чужими режимами в Заході Україні, виголосив промову, у якій, між іншим, сказав: західні українці знають нової влади, але просять, аби не було репресій за минуле, дозволяла і далі організовувати культурне й економічне життя, щоб було збереже газету «Діло», не переслідувалося духовенство тощо. У відповідь радянськи представники відповіли: що було дотепер, пускається в небуття, а радянська влада вимагає від своїх громадян лише лояльності й разом з визволенні приносить західним українцям багато благ. Але вже за декілька днів газ «Діло» було закрито, у приміщенні її редакції розміщено редакцію газети «Радянська Україна». К. Левицький та інші діячі українського руху к. XIX — 30-х рр. XX ст. були заарештовані й відправлені до Москви.

Закріплення нових знань

1) У результаті яких подій західноукраїнські та придунайські землі увійшли до складу УРСР?

2) Чи можна називати напад СРСР на Польщу «визвольним ходом» Червоної Армії? Свою думку обґрунтуйте.

3) Що негативного та позитивного можна виділити у процесі входження земель до складу УРСР?

4) Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.

Навчаючий тест.

1) Коли було укладено Пакт про ненапад між Німеччиною СРСР?

а) 23 серпня 1939 р.;

б) 1 вересня 1939 р.;

в) 17 вересня 1939 р.;

г) 28 вересня 1939 р.

2) Виберіть твердження, які є основними положеннями додаткові протоколу до Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР:

а) розподіл Польщі на сфери впливу між двома країнами;

б) розподіл Східної Європи на сфери впливу між двома державами;

в) укладення воєнного союзу між Німеччиною та СРСР; ,

г) участь СРСР у захопленні англійських колоніальних володінь.

3) Яка угода між СРСР та Німеччиною отримала назву Пакт Ріббентропа—Молотова?

а) Пакт про ненапад між СРСР та Німеччиною;

б) Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною;

в) приєднання СРСР до держав «осі».

4) Друга світова війна розпочалася з нападу Німеччина на...

5) Радянські війська розпочали «визвольний похід» на західноукраїнські землі у ….

6) Які фронти були-утворені радянським командуванням на території України після нападу Німеччини на СРСР?

а) Центральний і Південний;

б) Південно-Західний і Південний;

в) Західний і Південно-Західний; Південний і Український.

7) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР передбачав розподіл Польщі по...

а) по річках Нарев, Вісла, Сян;

б) «лінії Керзона»;

в) лінії етнічного розселення українців та білорусів.

8) Які українські землі потрапили в німецьку сферу інтересів за Договором про дружбу і кордони?

9) Яким актом було узаконено радянський режим на західноукраїнських землях?

10) Політика радянізації західноукраїнських земель включає в себе такі заходи: ...

11)Установіть відповідність між датами та подіями.

23 серпня 1939 р.	1) Вступ Червоної Армії в Бессарабію та Північну Буковину
28 вересня 1939 р.	2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР
22 жовтня 1939 р.	3) Вибори до Народних Зборів Західної України
28 червня 1940 р.	4) Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною

12) Які області були утворені на українських землях, що були приєднані до УРСР у 1939—1940 рр.?

а) Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька;

б) Львівська, Драгобицька, Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька;

в) Львівська, Драгобицька. Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька, Ізмаїльська.

Заключне слово вчителя.

Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР, без суvніву, було подією великої історичної ваги. Уперше за багато століnmукраїнці об'єдналися у межах однієї державної структури. Проте це було здійснено сталінським тоталітарним режимом, який керував власними інтересами.

Територіальні зміни України в 1939—1940 рр.

Рік	Територіальні зміни
1939	Закарпаття (Карпатська Україна) ~ окупація і приєднання Угорщиною Східна Галичина, Західна Волинь — входження до складу УРСР Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — встановленні німецької окупаційної влади (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)
1949	Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край - входженнн до складу УРСР

Домашнє завдання

1) Опрацювати § 1];2) Підготувати реферати за темами: «Діяльність ОУН у 1939-1941 рр.», «Становище України напередодні війни». 3) Випереджальне завдання. Підготуватися до семінарського? Заняття за темою «Окупація України військами Німеччина її союзників».

Тема 2. Окупація України військами Німеччини та її союзників

Мета. Охарактеризувати хід бойових дій на території України в 1941-1942 рр. Розкрити причини поразки Червоної Армії та окупації України німецькими військами та їх союзниками. Показати героїзм воїнів у боротьбі проти загарбників. Закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Етапи уроку: І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. За детально розробленим планом «Барбаросса» Німеччина та ЇЇ союзники зосередили на кордоні з Радянськ Союзом 190 дивізій кількістю 5,5 млн осіб. Їм протистояло угрування радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і 2 бригади (2,9 млн осіб). Німецький план був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях. На Україну було спрямовано наступ групи армій «Південь», якої входили також румунські та угорські війська. Їм протистояли війська Київського Особливого та Одеського військового округів.

Загалом війська ворога поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Але на напрямі головні удару ворог мав перевагу. Уже в перший тиждень війни голої сили гітлерівців мали оволодіти Києвом. Але події розгортали інакше. 23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ контратаковані радянськими механізованими корпусами в район міст Луцьк-Ровно-Дубно-Броди. Розгорілась перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Хоча Червона Армія (РККА) й зазнала поразки, їй вдалося зупинити просування німецьких військ на тиждень.

Після поразки в прикордонних боях радянські війська почали відходити на лінію укріплень старого кордону («лінія Сталіна»), на якій передбачалося зупинити просування німецьких військ. Не всі радянські частини змогли вдало здійснити маневр по відходу. 5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону стиці 5-І і 6-ї радянських армій і вийшли до оборонних споруд міста. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборона операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою в ближчого часу. На 21 липня Гітлер призначив парад на Хрещатику. Та цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати.

Перший штурм Києва 11—14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня Гітлер приймає рішення припинити лобові атаки міста. Під Києвом ворог утратив 100 тис. осіб. Наступ на Київ тимчасово припинився.

Тим часом оперативна ситуація навколо Києва стала ускладнюватися. На Правобережжі в районі Умані радянські війська були оточені й розгромлені. Ворог вийшов до Дніпра південніше Києва. На початку вересня 1941 р. німецькі війська з півночі форсували Десну і в районі Кременчука Дніпро. Над військами Південно-Західного фронту нависла загроза оточення. Єдиним способом врятувати радянські війська від оточення було залишити Київ. Але Сталін категорично заборонив це. Така ситуація дозволила німецьким військам у середині вересня завершити оточення київського угруповання радянських військ. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло практично все керівництво фронту на чолі з М. Кирпоносом. У полон потрапило 663 тис. червоноармійців. 19 вересня у Київ вступили німецькі війська.

5 серпня 1941 р. 300-тисячне німецько-румунське угруповання розпочало наступ на Одесу. Після героїчної оборони 16 жовтня 1941 р. захисники залишили місто. Евакуйовані частини було перекинуто до Севастополя, який знаходився у ворожому оточенні. Оборона міста тривала 250 днів. За п'ять місяців війни ворогові вдалося просунутись на 900-І200 км углиб України. Не окупованими залишалися лише території на сході України.

Причини поразки радянських військ

- Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворога; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією Мірних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини для нападу на СРСР називалася провокаційною).

- Серйозні прорахунки були допущені Й. Сталіним і Генеральним штабом у визначенні напрямку головного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Україну, тоді зг'ідно з планом «Барбаросса» головний удар мала наносити група армій «Центр» на Білорусію у напрямку на Москву. — Значний бойовий досвіт німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванні значної кількості танків і літаків.

— Невдале розташування радянським військ для ведення оборонних боїв. Війська були розміщені трьома ешелону ми (57-ма, 52і і 62-га дивізії), що призвело до того, що з'єднання вступали у і по черзі, й це давало можливість розбиті-і їх частинами

— Радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв. Вій передбачалося вести «малою кров'ю й на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна були розташовані занадто близ до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога.

— Оборонні споруди на новому кордоні не були добудовані до початку бойових дій. До того ж вони були невдало розташовані («лінія Молотова»), Оборонні споруди на старому кордоні були роззброю

— Масові репресії 1937--1938 рр. в армії та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної Армії. Було знищено близько 45 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського Військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєва досвіду.

— Війська не були вчасно приведені в бойову готовність (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво було вчасно попереджено можливий напад.

— Авіація була скупчена на основних аеродромах, а не розпорошені на по польових, що призвело до величезних втрат на початку війни (у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літак

Із початком бойових дій на території України почалась мобілізація ресурсів для боротьби з ворогом. Промисловість переводилась на воєнні рейки, йшла мобілізація до лав Червоної Армії". Так у перші місяці війни із 16 областей України було мобілізовано 2 млн. 515 тис. 891 ос.

До народного ополчення до кінця 1941 р. вступило 1300 тис. У липні 1941 р. у винищувальних загонах налічувалось 158,7 тис. Просування ворога територією України потребувало в терміновому порядку організувати евакуацію промислових об'єктів, ресурсів, цінностей углиб країни. Так, до східних районів СРСР були евакуйовані понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька). ЗО тис. тракторів, 125 млн. пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн. голів худоби, евакуйовані установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн. осіб населення. Те, що не підлягало евакуації передбачалося знищити.

Героїчний опір Червоної Армії й прагнення німецького командування оволодіти ресурсами України призвели до перенесення головного удару німецьких військ з центральної ділянки радянсько-німецького фронту (Західний фронт) в Україну. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, героїчний опір Червоної Армії" призвів до зриву планів «блискавичної війни» і був довершений розгромом ворога під Москвою (зима 1941—1942 рр.).

Цікаво знати

Перші успіхи під Москвою дали можливість радянському командуванню - „згорнути наступальні операції на інших ділянках радянсько-німецькому фронту. Так, командуванню Південно-Західного і Південного фронтів було поставлено завдання прорвати фронт ворога в районі Балаклеї та Артемівська, вийти в тил донбаського угруповання ворога й відрізати йому відступ на захід. Одночасно передбачалося завдати удару в напрямку Краснограда, маючи на меті забезпечити успіх наступальних дій з півночі й визволити Харків. Ці далекосяжні плани не були забезпечені достатньою кількістю сил, тому результати наступу 18—31 січня 1942 р. виявилися обмеженими (Барвінківсько-Лозовська операція). Хоча радянські війська й просунулися на Захід на 100 км, але жодної стратегічної мети не досягли. Наступ призвів до утворення Барвінківського виступу, що загрожував донбаському угрупованню ворога. Упродовж лютого—квітня 1942 р. в районі виступу точилися запеклі бої, бо ворог намагався його ліквідувати, а радянське командування прагнуло забезпечити плацдарм для нового наступу на Харків,що відбувся у травні 1942 р.

Здобувши перемогу в битві під Москвою, радянське керівництво стало помилково вважати, що ворога можна перемогти, розгорнувши загальний наступ по всіх фронтах. Навесні 1942 р, було заплановано низку наступальних операцій в Україні (район Харкова) та в Криму. На той самий час німецьке командування влітку 1942 р. готувало великий наступ на південному фланзі фронту, де зосередило головні сили з метою виходу до Сталінграда і Кавказу

Для цього потрібно було завершити розгром радянських військ У Криму (Керченський півострів, що був звільнений радянськими військами взимку 1942 р. в результаті Керченське-Феодосійської операції, та Севастополь).

За такого стратегічного розкладу сил рішення радянського командування виявилося помилковим і призвело до двох нових поразок радянських військ (травень 1942 р.). У районі Харкова потерпіла поразку Барвінківська наступальна операція. Головні сили радянських військ на цій ділянці були оточені й розгромлені. 227 тис. Червоноармійців потрапили в полон, а Південно-Західний фронт залишився без будь-яких резервів.

Радянські війська також потерпіли поразку і на Керченськoмy півострові, де були несподівано атаковані 11-го німецькою армією під командуванням Манштейна. Через прорахунки командування Кримського фронту більша частина радянських військ була оточена. У полон потрапило 180 тис. бійців. Проте деякі частини радянської армії (15 тис. осіб) закріпилися в Аджумушкайських каменярнях під Керчу і тривалий час чинили запеклий опір, марно сподіваючись допомогу. Поразка радянських військ на Керченському півострові дала змогу німецьким військам розгорнути вирішальний наступ проти захисників Севастополя. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони місто було захоплено. Останній рубіж оборони знаходь на півострові Херсонес. У полон потрапило близько 100 тис. російських бійців.

Поразки радянських військ призвели до повної окупації України 22 липня 1942 р. німецько-фашистськими військами.

Зверніть увагу!

Війна, що розпочалася, в СРСР була названа «Великою Вітчизняною війною». Уже 22 червня1941 р. академік О. Ярославський написав статтю, яку наступного дня надрукувала газета «Правда» під заголовком «Велика вітчизняна війна радянського народу» на початку всі три слова писалися з малої літери). Згодом запроваджено велику літеру для слова «вітчизняна», а наприкінці війни почали писати перші два слова з великої літери). Ця назва мала не лише емоційний, а й мобілізаційний характер. В Україні стаття О. Ярославського з'явилася 24 червня в київській газеті «Советская Украъна» та харківській газеті «Красное знамя».

Самостійна робота за підручником

Складіть таблицю за матеріалом підручника «Основні битви на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.»

Битва	Дата	Перебіг, результат	Значення
Танкова битва Рівне-Дубно-Луцьк-Броди	23-29 червня 1941
Київська оборона операція	7 липня-26 вересня 1941
Оборона Одеси	5 серпня-16 жовтня 1941
Оборона Севастополя	30 жовтня 1941 - 4 липня 1942

ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Героїчний опір Червоної Армії і прагнення німецького командування оволодіти ресурсами України призвели до перенесе головного удару німецьких військ із центральної ділянки радянськo-німецького фронту (Західний фронт) в Україну. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацiю, героїчний опір Червоної Армії призвів до зриву планів «бліцкригу»

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 2-3

Тема 3. Україна на завершальному етапі війни 1944-1945 рр.

Мета. Охарактеризувати процес завершення визволення України в 1941-1942 рр. Показати участь українців у визволенні народів Європи. Розкрити становище на західноукраїнських землях у 1944-1945 рр. Закріплювати навички аналізу й зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Етапи уроку:

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

ІV. Вивчення нового матеріалу

V. Закріплення вивченого матеріалу

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

Фронтальне опитування.

1) Перемога в якій битві дала змогу радянським військам приступити до визволення України?

2) Як відбувалося звільнення Лівобережної України та Донбасу?

3) Доведіть, що під час битви за Дніпро був проявлений масовий героїзм радянських солдатів.

4) Що таке «Східний вал»?

5) Які операції проводили партизани?

Індивідуальні завдання.

Картка № 1

Як проявився тоталітарний характер радянського режиму під час битви за Дніпро?

Картка № 2

Схарактеризуйте зміни, що відбулись в ідеології ОУН.

Картка № З

Які фактори сприяли успішному наступу радянських військ у 1943 р. в Україні?

Картка № 4

Чому німецьке командування надавало великого значення утриманню території України у своїх руках?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Визволення правобережної України й Західноукраїнських земель

Робота за підручником.

Користуючись текстом підручника,складіть тезовий план.

Операції радянських військ по звільненню Правобережної України і західноукраїнських земель

1) Житомиро-Бердичівська операція (січень 1944 р.)

2) Корсунь-Шевченківська операція (початок 24 січня 1944 р.)

3) Рівненсько-Луцька операція (лютий 1944 р.)

4) Нікопольсько-Криворізька операція (початок 30—31 січня 1944)

5) Проскурівсько-Чернівецька операція (початок 4 березня 1944 )

6) Одеська операція (березень 1944 р.)

8) Кримська операція (початок 8 квітня 1944 р.)

9) Львівсько-Сандомирська операція (початок 13 липня 1944 р.)

10) Яссько-Кишинівська операція (початок 20 серпня 1944 р.)

11) Кирпатсько-Ужгородська операція (жовтень 1944 р.)

Запитання та завдання.

1)Що зумовлювало шалений опір ворога при визволенні Правобережної України й західноукраїнських земель? 2) Назвіть операції, у результаті яких було визволено Правобережну Україну й західноукраїнські землі. 3) Якою ціною було звільнено Україну від окупантів?

Отже, підсумовує вчитель, у результаті проведених у січні 1944 р. чотирма Українськими фронтами воєнних операцій територія українських земель була остаточно звільнена від гітлерівськиx загарбників.

8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне).

14 жовтня 1944 р. в Києві відбулося урочисте засідання з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. було визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Бойові дії на території України тривали 1225 днів (83,3 % від загальної тривалості Великої Вітчизняної війни).

Примусове виселення народів — новий злочин сталінського режиму

Самостійна робота за підручником.

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Цікаво знати

Із південних регіонів України та Криму було виселено 238,5 тис. кримськнх татар, половина з яких загинули, 14,7 тис. греків, 8,5 тис. віpмeн, 12,4 тис. болгар.

Бесіда за питаннями

З якого метою було проведено ці операції?

Учому звинувачу-валися народи, що були піддані репресіям?

3. Рух опору на завершальному етапі війни рінь їм. Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та відділ поручика

А) РАДЯНСЬКИЙ ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ.

Розповідь учителя.

На завершальному етапі визволення України основною метою діяльності радянських партизанських з'єднань було: — сприяти діям Червоної Армії у визволенні України;

— засвідчувати присутність представників радянської влади на ще окупованій території;

— вести роз'яснювально-агітаційну роботу;

— у міру визволення території Україні переносити свою діяльність на територію Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі.

Незважаючи на скорочення окупованої території, радянський підпільний та партизанський рух набирав все більшого розмаху. на Правобережжі діяло 350 підпільних організацій та понад 20 партизанських з'єднань, загонів та диверсійно-розвідувальних груп. Особливістю партизанського руху цього часу була його тісна взаємодія з радянською армією, яка і надалі у своїх операціях спиралася на допомогу партизанів. Швидке просування військ І Українського фронт було забезпечене визволенням партизанами, районів Рівненської та . Волинської областей. Партизанські загони взяли активну участь у звільненні 47 міст, серед яких Рівне, Луцьк, Умань, Камінь-Каширський. Тривали рейди партизанів по глибоких тилах ворога, у яких брав участь 19 з'єднань і 25 окремих загонів. У січні—квітні 1944 - Львівсько-варшавський рейд 1 Укр партизанської дивізії з'єднання Ковпака під командуванням П. Вершпгори. Під час рейду партизани пройшли з боями 2100 км територією України, Білорусі, Польщі. У той же час здійснило рейд західноукраїнськими землі і з'єднання під командуванням М. Наумова.

У міру зменшення зони окупації Український штаб партизанського руху розформував частину партизанських загонів, приєднавши їх до складу діючої армії. Решта продовжила діяльність на території сусідніх країн. На тер-її Польщі діяло сім з'єднань і 26 окремих загонів, багато диверсійно-розвідувальних груп. На тер-її Румунії та Угорщини діяли спеціальні диверсійно-розвідувальні групи.

Антифашистська боротьба на території України справила чималий вплив на активізацію опору в західноєвропейських країнах. До нього приєднувалися українці, які тікали з концтаборів. Там вони ставали активними учасниками антифашистського руху у Польщі, Югославії, Греції, Франції, Італії.

Додаткова інформація

У складі французького руху Опору існували три окремі українські відділи: курінь їм. Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та відділ поручика Круковського. Вони утворилися з відділів українців, які воювали у складі німецької армії та перейшли на бік партизанів. Крім того, у складі французького руху Опору воювало чимало українців-військовополонених, що втекли з концтаборів. Одним з таких бійців був колишній лейтенант Червоної Армії В. Порик, який створив і очолив партизанський загін. Він загинув у бою був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу, став визнаним національним героєм Франції.

На території України, окупованої гітлерівськими військами, 80 % населення складали українці. У п'яти найбільших партизанських з'єднаних, що діяли в Україні, тільки 46 % бійців були українцями, у з'єднанні Ковпака — тільки ЗО %. Із всього складу радянських партизанів росіяни складали 52.9 %. білоруси — 33,9 %, українці — 5,9 %. інші національності — 7,3 %. УПА майже на 90 % складалася з українців.

Діяльність ОУН-УПА

Розповідь учителя.

На початок 1944 р. УПА нараховувала 50 власне українських куренів і 15 куренів, до складу яких входили представники інших народів. У них нараховувалося 80 тис. українців і 20 тис. представників інших національностей.

Тільки-но радянські війська здійснили наступ на Правобережжя, командування УПА прийняло рішення про передислокацію основних частин УПА в найбільш придатні для боротьби райони (Карпати та Волинь) та розпуск небоєздатних формувань. У результаті вжитих заходів кількість вояків УПА скоротилася майже наполовину. Із наближенням радянських військ до районів, контрольованих УПА, вона практично припинила воєнні дії проти нім війська. Остання анти повстанська операція проти УПА по прочісуванню Карпат була проведена верх матом улітку 1944. Проте бажаних результатів вона не дала. В обмін на розвідуванні дані абвер (німецька розвідка) зобов’язався постачати УПА зброєю та боєприпасами.

Втрати України

Джерела та ціна перемоги

Людські втрати

Матеріальні збитки

Демографічні втрати (з чоловіків 1923-24 рр. народження живими залишилося лишe 3-5%)

Політичні наслідки

Міжнаціональні відносини, національний склад

Розповідь учителя.

Ціна перемоги виявилась занадто дорогою. Чому вона була саме такою?

В історичній і публіцистичній літературі на це питання існують дві точки зору. Перша: це стало результатом раптового нападу гітлерівців, їхньої жорстокої окупаційної політики, безжального знищення мирного населення.

Друга: це стало результатом панування сталінської системи, не цінувала людського життя. Перемога за будь яку ціну. Завалити ворога трупами своїх солдатів.

Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями.

1) У результаті яких операцій було звільнено Правобережну Україну і західноукраїнські землі?

2) Коли було повністю визволено українські землі?

3) Які заходи здійснювала радянська влада на звільнених територіях?

4) Що таке депортація?

5) Які народи були піддані депортації у 1944 р.?

6) Який внесок зробили воїни-українці у звільнення народів Європи від нацистсько-німецького

Підсумки уроку

У 1944 р. у результаті блискуче проведених операцій територію України було повністю визволено від нацистської окупації. Проте для українців війна не закінчилася. Воїни-українці, що воювали у складі Радянської Армії, продовжили боротьбу за звільнення країн Європи від німецької окупації. Тим часом у західних областях України розгорталася справжня громадянська війна між прихильниками радянської України і прихильниками ідеї незалежної України. У нерівну боротьбу зі сталінським режимом вступила УПА. Таким чином, для України 9 травня 1945 р. мир настав.

Друга світова війна дорого коштувала Україні: великі людські жертви й матеріальні втрати. Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною.

Домашнє завдання

Працювати текст підручника § 7—8

Тема 6. Культура України в роки війни

Мета. Схарактеризувати розвиток української культури в роки війни. Розкрити, яким був внесок української творчої інтелігенції у перемогу над фашизмом. Ознайомити учнів з основними здобутками української культури в роки Другої світової війни. Формував інтерес учнів до культурних надбань українського народу. Виховувати високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Етапи уроку:

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

ІV. Вивчення нового матеріалу

V. Закріплення вивченого матеріалу

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

Фронтальне опитування.

1) Який внесок зробила Україна в перемогу над Німеччиною?

2) Назвіть причини депортації кримських татар, вірмен, болгар у 1944 р.

3) Чи можна боротьбу УПА проти сталінського режиму вважати громадянською війною?

Вивчення нового матеріалу

Самостійна робота за підручником. Складання таблиці «Досягнення української культури в роки війни»

Сфера культури	Досягнення
Освіта
Наука
Література
Театр і кіно
ЗМІ
Церковне життя

Закріплення вивченого матеріалу

1) Назвіть здобутки українських вчених у роки війни

2) Охарактеризуйте внесок митців у перемогу над ворогом

3) Якими були наслідки окупації для української культури?

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Працювати текст підручника § 9.

Тема 7. Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену

Мета. Охарактеризувати зміни геополітичного становища України, що відбулися після Другої світової війни. З'ясувати адміністративно-територіальні зміни в повоєнний час. Прищеплювати навички порівнювати й зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичної періоду. Виховувати інтерес до своєї історії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Адміністративно-територіальні зміни. Розповідь учителя.

Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі, Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945 р.) та Потсдамської (1945) конференцій лідерами держав антигітлерівської коаліції.

Остаточно обриси повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939-1945рр. Особливо складним й тривалим було врегулювання територіальних питання з Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.

Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина споконвічних Українських земель (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати польський прорадянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р

Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхіленням на схід (на користь Польщі)на 5-8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) - і навіть на 30 км (район р. Солонія і м. Крилів).

Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився 1951 р.. коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними територіями. Унаслідок цього до Львівської області увійшли землі в районі міста Кристополя (згодом перейменованого в Червоноград), а до Польщі підійшли території довкола міста Нижні Устрики Дрогобицької області.

Із наближенням радянських військ до кордонів Чехо-Словаччини постало питання про подальшу долю Карпатської України. У радянсько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е. Бенеша і договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Карпатську Україну вирішувалося на користь Чехословаччини.

Але зі вступом радянських військ на територію Карпатської України ситуація змінилася. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливій стратегічний плацдарм для посилення впливу в Центральній та Південно-Східній Європі. Для досягнення своєї стратегічної мети радянське керівництво використало антифашистський та національно-визвольний рух населення краю. Зі звільненням краю від фашистської окупації вийшли з підпілля Народні комітети, які стали відігравати роль органів місцевої самоврядування, і комуністи, які 19 листопада 1944 р. заснували самостійну Комуністичну партію Закарпатської України. Відновлення чехословацької адміністрації гальмувалося. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації.

У таких умовах 26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве було скликано з'їзд Народних комітетів. На ньому було схвалено Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною, обрано Народну Раду, верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і сформовано уряд. Досить швидко було створено всі атрибути державності Закарпатської України — суд, прокуратуру, збройні сили, органи управління на місцях тощо.

Події в Закарпатті турбували уряд ЧСР. Міністр закордонних справ Я. Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде віддано, бо «Росію не можна пускати в Європу». Та хід подій змушував керівників Чехословаччини враховувати нові обставини. Позиція населення Закарпаття була чіткою і послідовною — до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Усі спроби уряду ЧСР перенести це питання на обговорення повоєнної міжнародної конференції

Виражалися на протидію сталінського керівництва. Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридичне закріпив рішення з'їзду в Мукачевому. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідував без згоди населення Закарпатську Україну як державне утворення.

Виступаючи 30 червня 1945 р. на VII сесії Верховної Ради УРСР, Хрущов заявив, що український народ уперше возз'єднався в єдину Українську державу. крапку у визначенні повоєнних кордонів України було внесено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського Договору, за яким визнавалося право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридичне закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.

Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбував методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об'єднатися в єдиній державі.

Процес урегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: були остаточно визначені та юридичне визнані кордони республіки; територія УРСР збільшилася на 110 км2; відбулися демографічні зміни; основну частину українських земель було об'єднано в складі однієї держави.

Об'єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зумовили зміну державної символіки республіки. У листопаді 1949 Президія Верховної Ради УРСР прийняла указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня частина, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора містилось зображення серпа і молота, а над ними — п'ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР, Із 1950 р. було започатковано виконання гімну УРСР. (Демонструється зображення нового прапора і герба.)

Формування сучасної території України завершилося у 1954. Цього року відзначалося 300-річчя Переяславської угоди. Країною прокотилася широка і гнучка пропагандистська кампанія ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких доводилася похитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною подією ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв'язками між Кримом та Україною прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу СРСР до складу УРСР». Як зазначалося, акт є «свідченням дружби російського народу».

Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом спочатку здавалося. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем. У результаті війни і депортації татар у регіоні панував економічний хаос. До того ж, росіяни, що проживали в Криму (860 тис. осіб) чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області. Таким чином, в УРСР стала. помітнішою присутність росіян, що сприяло подальшій русифікації України

Україна — спів засновниця ООН. Діяльність України на міжнародній арені

Розповідь учителя.

Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, будучи складовою частиною радянського Союзу, вона була не в змозі проводити самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзний республік у сфері міжнародних відносин. X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня — 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д. Мануїльський.

Здійснивши такий крок, сталінське керівництво переслідувало далекосяжну стратегічну мету. По-перше, представити приєднання західних областей України та Білорусії як акт возз'єднання етнічних територій. По-друге, збільшити кількість своїх прихильників у міжнародній організації, переговори про створення якої активно велися наприкінці війни.

На Кримській конференції в лютому 1945 р. США та Англія зобов'язалися підтримати пропозицію Радянського уряду щодо прийняття УРСР та БРСР у члени 00Н. 6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію 00Н і активно включилась у роботу. Д. Мануїльський очолив комітет підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту 00Н — «Цілі та принципів міжнародної організації. Інші члени української делегації — І. Сенін, Палладій, В. Бондарчук, М. Петровський, П. Погребняк — також взяли активну участь у роботі комітетів

На першій сесії Генеральної Асамблеї 00Н 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-—1949 рр. Україна обирається непостійним членом Ради Безпеки 00Н. Представив України запрошують до роботи у деяких структурах організаціях, у тому числі Міжнародному суді. Україна підтримала прохання на вступ до 00Н Цейлону та Лаосу. Її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини й створення єврей ької та палестинської держав.

Із перших років свого відродження українська дипломатія проводе Досить активну політику. На чолі з наркомом Д. Мануїльським вона брала участь у Паризькій мирній конференції (29 липня -15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. поставила свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Раді Миру, Запропонувала цілу низку мирних ініціатив. Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру. Так угоди: з Польщею та Чехословаччиною про врегулювання питаній кордонів підписувались представником Союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великобританії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР і залишилися без відповіді.

Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

Цікаво знати

Уперше делегація УРСР в 00Н заявила про себе, виступивши ініціативою розгляду питання щодо намагань Голландії та Великобританії відновити своє колоніальне панування в Індонезії. Ще одним важливим кроком української делегації стали ЇЇ кроки, що сприяли утворенню держави Ізраїль.

Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності у діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місії в 00Н було розташування на одному з поверхів представництва СРСР в 00Н у Нью-Йорку. У роки холодної війни» українській дипломатії було виділена, як тоді вважалося, нейтральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні й гуманітарні питання, які сьогодні є провідними. Так, Україна стала автором ініціатором проведенню року співробітництва медиків світу; по боротьбі з неписьменністю і підготовці кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.

Уперше в 00Н українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями.

1) Яких адміністративно-територіальних змін зазнала в результаті Другої світової війни?

2) Чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену у кінці Другої світової війни?

3) Який головний результат міжнародної діяльності УРСР?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Друга світова війна призвела до значних змін у долі України. УРСР вийшла на міжнародну арену як суб'єкт міжнародного права, були міжнародне визнані західні кордони УРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, уперше за багато століть майже всі українські землі опинились у межах однієї держави.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 12-13

Тема 8. Повоєнна відбудова в Україні

Мета. Розкрити зміст процесу відбудови та його складність, нові злочини сталінського режиму. Показати героїзм українців у відбудові народного господарства. Прищеплювати навички порівнювати і зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичного періоду. Виховувати в учнів інтерес та повагу до своєї історії.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, атлас.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Перехід до мирного життя.

Розповідь учителя.

Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Демографічні втрати станова 17-18 мли осіб, матеріальні втрати 1,2 трлн крб., катастрофічний спад виробництва. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.

До кінця 1945 р, було відновлено 44 % повоєнних потужностей машинобудівної 30% легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Проводилися роботи по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.

Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи - стрижнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р, КП(б)У налічувала 320 тис членів, їх кількість зростала. Партійний апарат постійно прагнув до того, аби забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

На звільнених територіях відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, унаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 відбулись вибори до місцевих рад.

Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства й установи пореходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годннний робочий день, відпустки, скасовалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

Відбудова та її особливості в Україні

Робота з документом.

Учитель передає зміст ключових положень документа.

На зустрічі з виборцями сталінського округу Москви 9 лютого 1946 Сталін у своїй промові виділів чотири основні позиції економічного розвитку СРСР: метил — для виробництва озброєння і обладнання підприємств; паливо — для підтримки роботи заводів, фабрик, транспорту; бавовна — для виробництва обмундирування; хліб — для забезпечення армії продовольством.

Запитання.

Як ви вважаєте, після визначення такого курсу яким чином мала збуватися відбудова?

Розповідь учителя.

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Модель відбудови господарства повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. На думку експертів Радянського Союзу, для відбудови буде потрібно декілька десятиліть. Але нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за п'ять років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового й сільськогосподарського розвитку й навіть його перевищити. Продуктивність праці мала зрости на 36 %. Обсяг капіталовкладень за п'ятирічку становив 65 млн. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні

Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.

Розрахунок лише на власні сили й ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. Холодна війнам робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги

При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості та енергетиці (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).

Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945.

Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона дала змогу в стислий термія мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.

Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків та новаторів.

Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947 рр.

Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України: рівень виробництва якої в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 раз і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Проте обсяг виробництва легккої промисловості в 1950 р. складав лише 80 % довоєнного. З іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.

Скасування карткової системи розподілу продуктів й проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилося сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників Сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За

Указом було репресовано 12 тис. колгоспників. Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян на кінець п'ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. складав лише 85 % довоєнного.

Голод 1946—1947 рр.

Запитання на повторення.

1) Скільки разів довелося пережити українцям голод за радянської влади?

2) Чому голодні роки називають голодоморами?

3) До яких наслідків вони призвели?

Розповідь учителя.

У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище; за роки війни скоротились посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки — мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р, форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.

Навесні-улітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. А там, де вони залишилися, урожайність складала 2—3 ц/га (у 1940 р. —14,6 ц/га, 1944 р, — 10,8 ц/га). Валовий збір зерна був у три рази меншим, ніж У 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. керівників колгоспів, 6 тис. комуністів було притягнуто до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Відновив дію «Закон про п'ять колосків», за яким було засуджено й ув'язнено тисячі селян. Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на жорстокі репресії вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насінний фонд).

Посуха загострила і проблему кормів, що негативно позначилось на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб цьому запобігти, було Дозволено здавати худобу на забій понад норми. Це призвело до того, Що в деяких областях план по заготівлі м'яса було перевиконано удвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних вират, компенсовувати які довелось досить довго.

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише Країни Східної Європи та Францію для підтримки режимів, що там встановилися, було безкоштовно вивезено 1,7 млн. тонн зерна), у країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн. осіб.

Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили Державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення пасивної кампанії була надана позичка в 35 млн. пудів зерна.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови: скорочення трудових ресурсів села та його можливостей падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів

Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населена входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — голод 1946—1947 рр. мав значний вплив на демографів становище України.

Рівень життя та побут населення

За роки війни Україна втратила близько 3 млн. осіб на фронт (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи 2,2 млн, із яких на батьківщину повернулося лише 800 тис, (200 тис за різних обставин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверталися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії, близько 2,2 млн. осіб. Поверталися й ті, хто був вивезених час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст постійного проживання осіб, що були визнані соціальне небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР, здійснення відбудови й радянізації західних областей.

На демографічному становищі України відбились етнічні зміни що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримська татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та польський уряд. У результаті проведення операції «Вісла» 520 тис. українців переселилися з території Польщі в Україну.

Таким чином, через демографічні зміни 1940-х рр. населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, це на 4,1 млн. менше ніж у довоєнному 1940 р.

Змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількicть таких національних меншин, як євреї, поляки, німців, натомість збільшилась частка росіян.

Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів. Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблема безпритульних дітей, злочинності, житлова проблема тощо. Але на вирішення цих питань за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси. Це призвело до того, що на кінець п'ятирічки рівень розвитку легкої промисловості досяг лише 80 % рівня 1940 р. Це зумовило гостру нестачу наприкінці 1940-х рр. найнеобхідніших товарів. Значна частина жителів міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім'ю продуктами харчування.

Як не важко було жити в містах, це не йшло в ніяке порівняння із селом. Лише у кожному п'ятому колгоспі праця на полях і фермах оплачувалася, у більшості інших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну плату, прожити на яку було неможливо.

Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ділянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запроваджувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав віддати певну кількість молока, м'яса, шерсті, яєць тощо. І тільки після сплати податків він міг продати залишки.

У 1947 р. був збільшений податок з ринкової торгівлі, а в 1948 р. у 2,5 разу був збільшений податок з присадибного господарства. Таким чином, на 1950 р. селянин сплачував податків у 4,3 разу більше, ніж у 1940 р.

Крім того, державна влада «порекомендувала» колгоспникам «продати» державі Їхню власну дрібну худобу: кіз, свиней, овець. Не бажаючи віддати за безцінь своє майно, селяни влаштували масовий забій худоби (на всій території СРСР було забито 2 млн. голів Дрібної худоби). Виїхати із села до міста було неможливо: селяни не мали паспортів - Єдиний вихід був у молодих хлопців, які відслужили армію: вони могли влаштуватися на роботу в місті.

У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними Державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням податкової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідувати наслідки війни в фінансово-грошовій сфері та упорядкувати всю фінансову систему. Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму, носила більше пропагандистський характер. Проте після 1947 р. зарплата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: післявоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м'ясопродукти тощо), ані черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебував в обігу, у відповідність до потреб господарства. 3 іншого - призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. У вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб. — дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, воно знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома здійснювався у розрахунку 1:10.

Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого росту населення, відклала вирішення соціальних проблем на настyпнe десятиліття.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.

1) Коли почалася відбудова господарства УРСР?

2) Що ускладнювало процес відбудови?

3) Які галузі господарства відбудовувалися в першу чергу?''

4) Чим був зумовлений голод 1946—1947 рр.?

5) Яких демографічних втрат зазнала Україна?

6) Коли в основному було завершено відбудову?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Хоча у війні Україна і зазнала значних збитків (зруйновано економічний потенціал, значні людські втрати), завдяки героїчній і наполегливій праці ЇЇ громадян у стислий термін було відновлено промисловий потенціал. Але українцям, як і в 1930-ті рр., вдалося пережити голод, нові експерименти над селом, яке сталінський режим вирішив знищити вщент.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 13—14