Промисловий переворот в США

Промисловий переворот в США.

Промисловий переворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів. створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловий переворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Для нього були характерними як загальні закономірності, так і специфіка та особливості у кожній окремо взятій країні. Першою його здійснила Великобританія в останній третині ХVIII ст. — середині XIX ст. Хоча передумови промислового перевороту визріли вже в середині XVIII ст. буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства.

1. Передумови промислового перевороту.

Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812-1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості.

Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах. Його особливість полягає у відсутності тих докапіталістичних пережитків, які мали місце у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Здійсненню промислового перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Створення незалежної держави дозволяло американцям відмежуватися від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. Більше того, період наполеонівських воєн став «золотим віком» американської торгівлі. Посередництво у торгівлі зброєю, боєприпасами і т.ін. приносило великі прибутки. Почали розвиватися американські міста — важливі торговельні центри. П'ятий за чергою президент США, Джеймс Монро, у славетному маніфесті від 2 грудня 1823 р. заявив, що Сполучені Штати не допустять, аби європейські країни втручалися у внутрішні справи американців. «Америка для американців» — гасло, висунуте Дж. Монро, яким американці керуються до сьогоднішніх днів. Доктрина Монро сприяла консолідації американської нації, її збагаченню, заставила світ рахуватися з її інтересами.

Промисловий переворот органічно зв'язаний з переходом від ремесла і мануфактури до фабричної стадії капіталізму. В Англії і Франції він здійснився «класично»: як спонтанний, внутрішньо обумовлений процес, що почався в умовах панування мануфактури. В інших країнах, наприклад, на Сході, він протікав не аналогічно. Там, де капіталізм наступив пізніше, власне ремісниче і мануфактурне виробництво вже не було головною передумовою створення машинної індустрії, оскільки починав виявлятися вплив ззовні - світового капіталістичного ринку і міжнародного капіталістичного поділу праці. У результаті мануфактурний період коротшав, приймаючи «стерту» форму, або взагалі був відсутній. Деформувалися всі сторони і фактори машинізації виробництва, зникав її перехідний характер. На новій, колонізованій землі, де капіталізм стверджувався завдяки його зв'язку з метрополією чи місцевістю з більш старим капіталізмом, фактори і форми розвитку промисловості також визначалися тим, на якій стадії - мануфактурній чи фабричний він починався.

У цьому основна специфіка індустріального розвитку США, де промисловість створювалася в міру освоєння величезної території, на різних стадіях зв'язаного між собою європейського й американського капіталізму: від мануфактурного періоду XVII-XVIII ст. до імперіалізму. Перші робочі машини з'явилися в приатлантичних штатах при наявності там ремесла і мануфактури, а колонізація західних земель розгорнулася в основному вже на фабричній стадії капіталізму. Крім того, до Громадянської війни 1861—1865 р. у рамках єдиного капіталістичного способу виробництва в США співіснували системи рабства і найманої праці. Очевидно, що в таких умовах тип промислового розвитку не міг бути єдиним для всієї країни.

Американські історики, економісти, соціологи усе більш активно розробляють комплекс проблем, зв'язаних зі становленням індустріального капіталізму в США. Але для немарксистської історіографії, особливо сучасної, характерний відрив промислової революції від історичної зміни стадій розвитку капіталізму. Навіть коли мова йде про машинізацію тих чи інших галузей, появі «індустріальних класів», відповідних демографічних зрушеннях і інших явищах, що вказують на становлення «сучасного індустріального суспільства», ці стадії нерідко ігноруються чи підмінюються різними «стадіями росту», «модернізацією» аграрного (тобто докапіталістичного) суспільства, зміною форм господарської діяльності і т.п. У рамках таких підходів промислова революція або не згадується, або, формулюється абстрактно, не входить у число активно використовуваних понять.

Один з основоположників «нової економічної історії» Р. Фогел призвав до переосмислювання ролі техніки в економічному рості і до обліку впливу інших факторів, наприклад, попиту. Але такий підхід привів, власне кажучи, до відмови від вивчення головної ролі нової машинної індустрії в порівнянні зі старими формами промисловості. Історики цього напрямку були зайняті дослідженням закономірностей і факторів довгострокового економічного, у тому числі промислового росту, що відбилися в динаміку певних кількісних показників. Мова йшла вже не про «індустріальну революцію» як таку, а про нарощування виробництва і розвиток його економічного механізму.

Промисловий переворот не вписувався в макроекономічні моделі, які констатувалися представниками «нової економічної історії». Це поняття зустрічається головним чином у роботах, присвячених техніці, але й у них воно формулюється нейтрально стосовно соціально-економічних стадій розвитку капіталізму. Промисловий переворот ототожнюється з початком застосування машин, «нетрадиційних» джерел енергії і нових видів сировини, появою масового виробництва і т.п. Деякі соціальні аспекти промислової революції показувалися істориками «школи бізнесу» і «робочою» історіографією - як «традиційною» (комонсовсько-вісконсинською), так і «новою» (до останньої примикає «нова міська історія»). Однак мова йде в них не про промислову революцію, розглянуту в сукупності обох її сторін, а про опосередкованих нею явищах — соціальної мобільності, змінах у соціальній психології й ін.; «школа бізнесу» розробляє історію форм і методів підприємництва.

У цілому немарксистська історіографія промислового перевороту — це набір досліджень в області техніки і технології, еволюції господарського механізму, демографічних, соціально-культурних і т.п. явищ, але без загальної концепції, здатної зв'язати їх в одному системному поясненні.

2. Особливості першого етапу промислового перевороту.

Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812 — 1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. Першу бавовняну фабрику було побудовано в 1790 р. у Провіденсі (штат Айленд) емігрантом, англійським механіком С. Слейтером. Оскільки англійські закони забороняли вивозити креслення й деталі машин, він по пам'яті відтворив ватерну машину Аркрайта. У 1832р. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 р. американська бавовняна промисловість, що налічувала 5,2 млн. механічних веретен, за обсягом виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20 — 30-х роках XIX ст. почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.

Перші прядильні машини у США появилися в кінці 80-х років. Вони д завезені з Англії, незважаючи на заборону вивозу машин і вічних інновацій з боку англійського уряду. Перші парові машини з'явилися в останньому десятилітті XVIII ст. На початковому етапі промислового перевороту вони використовувалися слабо. Більшість текстильних фабрик працювали на енергії води. Саме наявність дешевої енергії водяних двигунів пояснюється запізніле впровадження нових машин. Промисловий переворот у США відбувався за рахунок європейської робочої сили, інтелекту і капіталів. В цьому теж одна із його особливостей. Однак в американській промисловості з великим успіхом застосовувалися власні оригінальні винаходи — циліндр для механічної набивки тканин тощо. У 1807 р. на р. Гудзон з'явився колісний пароплав, збудований Р.Фултоном, швидкими темпами прокладалися канали, які мали велике господарське значення. Прискореними темпами розвивалася текстильна фабрична промисловість, яка в середині XIX ст. за обсягом виробництва поступалася лише англійській. Проте найбільших успіхів США досягли у будівництві залізниць та використанні паровозів. За два десятиліття (1830-1850) довжина залізниць зросла у 300 разів.

Якщо початок промислового перевороту в США відкривається машинним бавовнопрядінням, фабричний тип якого затвердився наприкінці першого десятиліття XIX в.", то закінчення технічного переозброєння двох найважливіших галузей текстильної промисловості відноситься до початку 1830-х років. Є дані, що по механізації ткацтва північно-східні штати на той час уже перевершили Англію, де ручних ткацьких верстатів було значно більше, ніж механічних, тому що Англія спеціалізувалася на виробленні тонких матерій, щоб завоювати світовий ринок. Правда, по ряду абсолютних показників бавовняна промисловість США й у 1860 р. помітно відставала від британської 1833 р., але по ткацьких верстатах американське підприємство в середньому перевершувало англійське (по країні в цілому - на 33 %, по Новій Англії - на 88%, штату Массачусетс - на 127%).

Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. США імпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої половини 30-х років розвиток металургії та добувної промисловості прискорився. В 1837 р. побудували першу домну на кам'яному вугіллі (в 1847 р. їх було 50), за 1847 - 1857 рр. – ще 100. У кінці 40-х років почали використовувати кокс для виплавляння чавуну, антрацит для пудлінгування. За 1830 - 1850 рр. видобуток кам'яного вугілля зріс з 0,3 до 6,3 млн. т, виробництво чавуну - з 0,2 до 0,6 млн. т. Особливістю промислового перевороту було широке використання дешевих водяних і повільне запровадження парових двигунів, у 1838 р. їх нараховувалося 1100.

Спочатку машинобудування розвивалося повільними темпами. На початку XIX ст. американська промисловість працювала в основному на англійських машинах. Проте в середині XIX ст. у США вже існували власні машинобудівні заводи. Особливо швидко розвивалося сільськогосподарське машинобудування. В цей же час активно впроваджуються в життя оригінальні досягнення американської інженерно-технічної думки. Серед найвидатніших винаходів того часу були швейна машина Зінгера, ротаційна типографська машина, телеграф Морзе, револьверний, шліфувальний, фрезерний верстати, косарка Мак-Корміка, комбінована молотилка-віялка Хейрема та багато інших.

Незважаючи на високі темпи промислового розвитку у першій половині XIX ст., США залишалися в основному аграрною країною, промисловий переворот завершився лише на Півночі.

Революціонізуюче значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 р. на річці Гудзон з'явився перший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. У 1860 р. на річках Міссісіпі, Огайо ходило понад тисячу пароплавів. Велике господарське значення мало спорудження каналів, протяжність яких в 1850 р. становила 5950 км. Перша залізниця Балтимор-Огайо почала працювати в 1830 р., в 1850 р. її протяжність досягла 15 тис. км.

Машинобудування розвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових машин з'явився в 1803 р. у Філадельфії. Проте американська промисловість на початку XIX ст. працювала в основному на англійських машинах. Перша машинобудівна компанія "Порт-Річмонд-Компані", що виготовляла парові машини та обладнання, була створена в 1828 р. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50-х роках машинобудування працювало на основі власного верстатобудування.

Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали швидке впровадження винаходів. За законом про патенти (1790 р.) винахідники протягом 14 років мали монополію на свої винаходи. За 1790-1800 рр. кількість патентів становила 276, у 1840-1850 рр. - 6480. Були винайдені бавовноочисна (1793 р.), циліндрична ситценабивна, парова Івенса (1803 р.) машини, пароплав Р. Фултона (1807 р.), фосфорний сірник (1836 р.), косарка Мак-Корміка (1836 р.) і комбінована молотарка з віялкою Хейрема, швейна машина (1841 р.), паровий молот Насміта (1842 р.), вулканізація каучуку (1844 р.), пневматична шина (1845 р.), ротаційна машина (1846 р.), бесемерівський процес (1856 р.), турбіна (1849 р.), револьверний (1854 р.), шліфувальний (1865 р.), фрезерний (1867 р.) верстати, друкарська машина (1867 р.). Ці винаходи дали поштовх розвитку нових галузей і підгалузей промисловості: швейної, збройної, електротехнічної тощо. Головною ознакою машинобудування США стала стандартизація.

3. Громадянська війна в США. Економічні причини і наслідки.

У 50-х роках ХIХ ст. в промисловості Північно-Східної частини США запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 млн. до 1 млрд. дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. в промисловості було зайнято 1,3 млн. осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на Півночі, де випускали 75 % промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національного багатства США в 16 млрд. дол. на Північ припадало 68,7, на Південь - 31,3 %. Населення Півночі становило 20 млн. осіб, Півдня - 12 млн., зокрема 4 млн. рабів. Вартість промислової продукції за 1810-1850 рр. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3 % світового виробництва залізної руди, 8 % вугілля, текстильна промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості). Рабовласницьке господарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни.

Суперечності між північними і південними штатами викликали Громадянську війну в США (1861-1865 рр.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз'єднаності США.

Перед Громадянською війною і навіть після неї в країні зберігалося ще досить багато металургійних підприємств застарілого типу, у тому числі дрібних кричних горнів. Але по обсязі і вартості продукції (10-20%) вони здали свої позиції у всіх основних регіонах США. Горни перетворилися в придаток великого залізопрокатного виробництва, і лише невелика частина їхньої продукції самостійно надходила на ринок. Утім, пудлінгування не зіграло такої великої самостійної ролі в розвитку американської металургії, яку воно мало в Англії, де проіснувало з кінця XVIII в. до 1860-х років. У США бесемерівський спосіб одержання чавуну почав застосовуватися після закінчення Громадянської війни, тобто практично відразу після того, як кам'яне вугілля, пудлінгування і прокатка в основному встигнули витиснути технологію епохи мануфактури.

З обґрунтуванням висновку про завершення до початку 1860-х років промислового перевороту в чорній металургії ми дістаємо досить повну картину переходу від мануфактури до фабрики в найважливіших, вирішальних галузях американської індустрії.

Першорядними економічними показниками успіхів промислової революції в США стало досягнення до 1840 р. вирішальної переваги продукції промислового сектора над домашніми промислами в масштабі країни, а до 1860 р. - висування США на друге місце у світі по промисловому виробництву. По загальній довжині внутрішніх комунікацій, що обслуговуються паровим транспортом, США вийшли на перше місце, обігнавши Англію. До 1860 р. промисловий переворот в основному вже завершився на Північному сході, і це мало вирішальне значення для індустріалізації всієї країни в останній третині XIX століття,

До Громадянської війни шар промисловців формувався і на Півдні, але перетворення їх у підприємців цілком буржуазного типу відбулося вже в ході Реконструкції й індустріалізації південних штатів. Діалектика американського капіталістичного розвитку, що спиралася на такі його резерви, як фонд колонізованих земель, передова техніка і технологія, масова імміграція, полягала насамперед у тім, що на певному етапі воно створило плантаційне рабство як частину господарського механізму, а потім і знищило його в результаті Громадянської війни.

Громадянська війна між північними і південними штатами з'явилася неминучим наслідком наростання протиріч між двома суспільними системами усередині країни. В основі цих протиріч було питання про рабство, яке цілком визначало економічні і політичні інтереси плантаторів. «Програма-максимум» найбільш агресивних кіл Півдня було перетворення США в єдину рабовласницьку державу, але їх цілком влаштовувало і відділення від союзу як самостійну державу.

Буржуазно-демократична революція, що почалася з Громадянської війни, продовжувалася. Але розгорталася вона не в національному масштабі, а тільки у своєрідних умовах Півдня, і то були її окремі бої. У цей період спаду революції так і не удалося докорінно розв'язати земельне питання на Півдні. Уцілілі плантації, позбавлені рабської праці, поділялися тепер на дрібні ділянки, що здавалися в оренду неграм, іноді білим. Прагнучи до землі і не маючи інших засобів до існування, негри змушені були погоджуватися на тяжкі умови такої оренди, при якій землевласнику віддавалася значна частка врожаю, а орендар, який нерідко одержував від нього і знаряддя праці, знаходився у землевласника в неоплатному боргу. На багато десятиліть у південних штатах установилася ця система здольної оренди ("кроперство"), що прирікала здольників ("кроперів") на злидарське існування і напіврабські умови. Ця система пагубне відгукнулася на громадському житті Півдня, та й усієї країни.

Але все це не означає, що на Півдні відновлювалися колишні економічні порядки. Рабовласницьким латифундіям був нанесений рішучий удар. Одні були конфісковані під час війни, а інші зовсім розорені, треті захоплені неграми і білими бідняками і не повернуті колишнім власникам; багато плантацій були продані за несплату податків у післявоєнні роки. Революційні уряди південних штатів у період Реконструкції проводили цю політику неухильно, причому землі дробилися на дрібні ділянки і продавалися за низькою ціною. Крім того, на державні землі південних штатів був розповсюджений закон про гомтеди із усіма наслідками, що випливають з нього. Таким чином, на південних землях виникла безліч дрібних і середніх фермерських господарств, що належали в більшості випадків білим власникам.

Велика частина промислового потенціалу і людських ресурсів країни була зосереджена на Півночі, однак Південь був більш згуртований (там установилася диктатура рабовласників) і сильний у військовому відношенні. У жителів півдня були більшість кадрових офіцерів, значні запаси озброєння, а головне, вони розуміли, що успіх їм може принести тільки швидка і рішуча перемога. Жителі півдня - плантатори вели боротьбу не на життя, а на смерть за своє виживання і колишнє благополуччя і перейнялися почуттям сліпої ненависті до "янкі" (жителям півночі), які здавалися їм не співвітчизниками, а чужинцями, ворогами. Цей морально-психологічний стан білої частини південного суспільства прекрасно показано в романі американської письменниці Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром". На півночі ж було чимало прихильників угоди, "умиротворення" Півдня, особливо в тих колах буржуазії, що вели справи з плантаторами.

Перелом у ході війни на користь вільних штатів був досягнутий завдяки початку її ведення «пореволюційному». Крім жорсткості порядків у тилу заходів для зміцнення дисципліни, підвищення податків вирішальне значення набули закон про гомстеди від 20 травня й акт про звільнення рабів від 22 вересня 1862 р. Перший надавав право будь-якому громадянину країни, який не приймав участі в заколоті проти Сполучених Штатів і хто сплатив мито в 10 дол., зайняти гомстед – у витік землі в 160 акрів ~64 га) під ферму на вільних землях. Після п'яти років проживання на ділянці, її обробки і забудови він віддавався безкоштовно у власність. Це і було те радикальне рішення аграрного питання, що обіцяла в 1860 р. Республіканська партія. Хоча прямого військового значення цей закон не мав, він настроював широкі народні маси, включаючи іммігрантів, на досягнення перемоги над Півднем, без якої не можна було розраховувати на вільне заселення Заходу.

Другий закон оголошував рабів вільними з 1 січня 1863 р. Хоча на території Конфедерації діяли свої закони, війна янкі з плантаторами здобувала для рабів ясний і конкретний зміст, їм стало зрозуміло, на чиїй стороні бути. Незважаючи на розв'язаний рабовласниками терор, Конфедерація позбавилася міцного тилу, а негри стали масами переходити на сторону жителів півночі і служити у федеральній армії

Південь нагадував величезний обложений табір, у якому вже давалася взнаки недостача самого необхідних. Його невелика промисловість працювала для нестатків фронту, а блокада на морі перешкоджала вивозу бавовни в Європу й одержанню відтіля продуктів і медикаментів. Хоча людські і матеріальні ресурси Півдня знаходилися на межі, його військова сила ще не була зломлена.

У той же час наступний розвиток американської історії, аж до наших днів, виявило й інші підсумки громадянської війни. Стрімкий розвиток капіталістичного виробництва в США в останній третині XIX в., у величезній мірі стимульований сприятливими для буржуазії підсумками війни, прискорило і підсилило різку соціальну поляризацію населення країни. Це вело не тільки до росту соціальних протиріч і відповідно посиленню класової боротьби. Одночасно збільшувалася і соціальна пасивність значних мас населення, що легко пояснити острахом за завтрашній день, прагненням реалізувати свої сили винятково в сфері індивідуально-практичної діяльності, а не колективної боротьби за поліпшення умов праці і побуту.

Суперечливі підсумки громадянської війни в США стали свого роду спадщиною як для сучасної історії цієї країни, так і для історії багатьох капіталістичних держав. Теорії "соціальної гармонії", "безкласового суспільства", "класового братерства", настільки модні зараз на Заході, ідуть своїми коренями в події нового часу, часто - у соціальні катаклізми, якими з'явилася для США громадянська війна. Взаємозв'язок найскладніших проблем сучасної Америки з усієї її більш ніж двовіковою історією, центральне місце в який займає війна Півночі і Півдня, очевидна.

4. Завершення промислового перевороту.

В 60 — 80-ті роки завершився промисловий переворот на всій території США. Особливо сприятливим для економіки був період промислового піднесення 1867-1873 рр. За цей період було побудовано 200 домен на мінеральному паливі, потужність вугільних шахт зросла в 2 рази. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами потужністю 2346 тис. к. с., в основному паровими.

З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Розвиток верстатобудування дав можливість масово виробляти різні машини. Посилилося значення стандартизації. Про динаміку американської промисловості свідчать такі дані. За 1860 — 1870 рр. видобуток вугілля зріс у 2,4 рази, виплавляння чавуну - у 2 рази, видобуток нафти - 10, протяжність залізниць - 1,8 рази. У 1859 р. основний капітал, вкладений у промисловість, становив 1010 млн. дол., в 1869 р. - 1695 млн. дол. Кількість промислових підприємств за 1850-1870 рр. збільшилася з 123 до 252 тис., робітників - з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США в 1860 р. використовували машини на суму 246 млн. дол., в 1880 р. - 406 млн. дол. Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в 1860 р. - 2,4: 1, 1880 р. - 1,8 : 1. Вартість промислової продукції в 1880 р. перевищувала вартість сільськогосподарської в 2,5 рази.

Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи, насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 р. ввіз іноземного капіталу в США оцінювався в 500 млн. дол. У 1873 р. іноземна заборгованість США досягла 1500 млн. дол.

Важливе значення мали територіальна експансія США і швидке зростання населення країни. За 70 років (1783-1853 рр.) територія США збільшилася в 3 рази - з 890 тис. до 3 млн. кв. миль. За 40 років (1820-1860 рр.) населення країни зросло з 9638 тис. до 31 443 тис. осіб (більш як у 3 рази). Цьому сприяла масова імміграція з Європи. Якщо за 1790-1860 рр. в'їхало 5353 тис. чол., в основному з Ірландії, Німеччини, Великобританії, то за 1860-1870 рр. в США приїхало приблизно 5 млн. чол. Більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активно включалися в економічну структуру країни.

Отже, промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в 60-80-х роках XIX ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, інші європейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації. Оскільки хід промислового перевороту мав свої особливості в кожній країні, рівень їх економічного розвитку, місце в світовому виробництві були різними.

У 1860 р. функціонував 1601 банк практично в кожному місті. У 1816 р. було засновано Державний банк США з капіталом 35 млн. дол. Диктуючи умови кредиту для купівлі землі, він захопив значні її масиви, а потім продавав за спекулятивними цінами. Це викликало загальне незадоволення, і в 1836 р. цей банк було скасовано. Державні вклади розподілили між банками штатів.

Промислова революція в США володіла як рисами подібності з західноєвропейськими, так і певною якісною своєрідністю. Як явище, властиве в першу чергу тим країнам, де капіталізм затвердився внаслідок буржуазних революцій мануфактурної епохи, вони мали загальне походження. Звідси типові для кінця XVIII - першої половини XIX в. технічні і технологічні нововведення (англійські текстильні машини першого покоління, пудлінгування, поява спочатку річкового пароплава, потім локомотива і залізниць і т.д.) з деякими місцевими особливостями і модифікаціями - наприклад, широким використанням у США водяного колеса. Помітний і загальний соціальний підсумок - формування двох основних класів капіталістичного суспільства в його фабричній стадії.

Але американський капіталізм розвивався на вільній землі, що, в остаточному підсумку, визначило його основні особливості в порівнянні з європейським. У США і перед промисловою революцією стояло менше деструктивних задач. Їй не протистояли ні пережитки феодалізму в економіці і соціальному ладі, ні розвита мануфактура і цехове ремесло, унаслідок чого і нові форми промисловості затвердилися без гострих соціальних колізій, таких, як рух луддитів в Англії або повстання ліонських ткачів у Франції. Як виробники ремісничих виробів домашнім способом, американські фермери не розорялися в нерівній конкурентній боротьбі з великими промисловцями, а просто згортали домашнє виробництво і переходили на положення покупців готової продукції, у найманих робочих-відхідників, які працюють на капіталіста кустарів, переїжджали на Захід або в міста.

Найважливішою особливістю промислового розвитку США як країни капіталізму переселенського типу було те, що еволюція мануфактурного капіталізму, як і всієї промислово-капіталістичної системи, не була цілком спонтанною, а спиралася в значній мірі на імміграційний процес. Однак стадіальність розвитку капіталізму в промисловості все-таки мала місце в первісних штатах, початок заселення яких співпало з мануфактурним періодом західноєвропейського капіталізму. Тут розвиток капіталістичних відносин пішов всередину, що обумовило промисловий переворот на Північному сході і перетворення плантаторського Півдня в аграрно-сировинну «внутрішню колонію», з неминучою наступною машинізацією її промислового сектора. На іншу територію з рухомою границею капіталістичні відносини привносилися відразу з двох джерел - Західної Європи і заселених земель США, скорочуючи або усуваючи мануфактурний період на новозаселеній землі. Якщо машини і паровий транспорт з'являлися там прямо в ході її освоєння, то це вже не можна назвати промисловим переворотом.

Таким чином, вирішення питання про час і місце промислової революції в США бачиться нами в тому, що вона почалася і завершилася на Північному сході до 1860 років. На Заході і Півдні промисловий розвиток прийняв інші форми, у яких не було аналогів у Західній Європі. Але приклад США, як відомо, не унікальний. Відсутність сильних феодальних пережитків, наявність фонду вільних земель як умова розвитку капіталізму вшир, перевага його фермерського шляху в сільському господарстві, розвиток промисловості як частина цього процесу в метрополії — характерні прикмети капіталізму на колонізованій землі, загальні для США, Канади, Австралії і Нової Зеландії в домонополістичну епоху.

Література

Бурин С.Н. На полях сражений гражданской войны в США М., 1988;

Деменьтьев И.П. Американская историография гражданской войны в США (1861-1865) М., 1963;

Джинчарадзе В.З. “Экономическая история США.”-М., 1973 р.;

”История США.” В 4 т.-М.,1983 р.-Т. 1-4.;

”Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин” Підруч./ За ред. А.С.Філіпенка.-К., 1992 р.;

Новая история стран Европы и Америки. Первый период. - М.:Высш. школа, 1997. - 415с.;

Новая история стран Европы и Америки: первый период, под ред. Юровской Е.Е. и Кривогуза И.М., М., 1998;

Шпотов Б.М. Промышленный переворот в США: В 2 ч. М., 1991.