Чисельне розв’язання задач оптимального керування
ЧИСЕЛЬНЕ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ оптимального керування
1 Дискретизація задачі із закріпленим лівим і вільним правим кінцем. Необхідні умови оптимальності
Розглянемо неперервну задачу оптимального керування
,(1)
,(2)
,
,
. (3)
Виконаємо
дискретну апроксимацію даної задачі.
Для цього розіб’ємо відрізок
точками
,
і будемо обчислювати значення цільового
функціонала і закону руху тільки в
точках розбиття:
,
,
.
Закон руху в цьому випадку можна записати
у вигляді:
.
Тепер дискретна задача оптимального керування, що апроксимує неперервну задачу (1) – (3), матиме вигляд:
,
, (4)
, (5)
(6)
,
. (7)
Для пошуку оптимального розв’язку отриманої дискретної задачі може бути застосований метод множників Лагранжа. Функція Лагранжа має вигляд:
,
,(8)
де
.
Обмеження
на керування введемо далі, під час
реалізації чисельного методу. Відзначимо,
що перед першим доданком стоїть знак
«–», оскільки
і якщо не додавати «–», то характер
екстремуму початкової функції зміниться.
Якщо
– локально-оптимальний процес для
задачі (4) – (7), то існують такі нерівні
одночасно нулю множники Лагранжа
,
,
,
,
що матимуть місце наступні умови:
1.
або
,
,
. (10)
2.
або
,
.
(11)
Із
(9) одержимо ітераційні співвідношення
для спряжених змінних
,
а з (10) – співвідношення для
:
,
(12)
. (13)
Перепишемо співвідношення (12) у вигляді:
.
Очевидно, що останнє співвідношення є аналогом спряженої системи для неперервних задач керування. Дійсно,
.
Якщо
,
то з останнього співвідношення одержимо
.
Зі
співвідношення (13) випливає, що
.
Сформулюємо
критерій оптимальності для задачі (4) –
(7). Вважатимемо, що функції
,
неперервно-диференційовані за змінними
і опуклі за
.
Тоді для локально-оптимального процесу
існують такі множники Лагранжа
,
,
,
,
не всі рівні нулю одночасно, що матимуть
місце необхідні умови екстремуму:
1)
умови стаціонарності в точці
:
;
2)
.
(14)
Розпишемо (14), використовуючи вираз для функції Лагранжа:
Перетворимо
вираз під знаком мінімуму, переходячи
до довільного
:
Або
Якщо
,
то з останнього співвідношення одержимо
2 Ітераційний метод розв’язання дискретної задачі оптимального керування з двійним перерахуванням
Розглянемо
ітераційний метод пошуку оптимального
керування задачі (4) – (7). Суть методу
полягає в тому, що на кожній ітерації
обчислюються два вектори:
і
.
Перший із них містить
-е
наближення для керувань у моменти часу
для системи (14), при
,
а другий –
-е
наближення для фазових станів системи
в ці ж моменти часу. Отже, на кожній
ітерації ми одержуємо процес
,
що є
-м
наближенням до шуканого оптимального
процесу.
Контроль у методі подвійного перерахування полягає в повторному перерахуванні результатів задачі і порівнянні отриманих даних для різних значень кроку розбиття. У випадку розбіжності виконується корекція і обчислення повторюються.
Розглянемо алгоритм методу.
1.
Задаємо крок розбиття
та точність обчислень
.
2. Задаємо початкове наближення – припустимий набір керувань на кожному кроці – початкову стратегію керування:
,
,
,
де
– наближення керування в момент
на ітерації
.
3.
За визначеною в п. 2 стратегією керування
будуємо фазову траєкторію процесу
,
,
на
початкової ітерації
,
використовуючи початкові умови і
різницеві співвідношення, що апроксимують
рівняння руху:
,
.
4.
Визначаємо початкове наближення
відповідно до (5).
5. Знаходимо спряжені змінні за формулами (12) – (13).
Визначаємо
наступні наближення до оптимального
керування
,
в
момент
як розв’язки задачі (15) або (16):
,
.
7.
Обчислюємо відповідну стратегії
траєкторію
за формулами (4), (6):
,
,
.
8. Знаходимо наступне наближення цільового функціонала
за формулою (5).
9.
Якщо
,
то переходимо до п. 10, інакше вважаємо,
що
,
,
і переходимо до п. 13.
10. Перевіряємо, чи виконується задана точність обчислень. Якщо
і
,
то переходимо до п. 13, інакше – до п. 11.
11. Позначаємо
,
,
.
12. Виконуємо наступний крок ітераційного методу – п. 5.
13. Позначаємо
,
,
– розв’язок, отриманий із кроком
розбиття
.
1
Якщо крок
не ділився, то переходимо до п. 15, інакше
– до п. 1
15. Ділимо крок
.
Тоді
і переходимо до п. 2 при
.
1 Перевіряємо задану точність. Якщо
і
,
то переходимо до п. 18, інакше переходимо до п. 17.
17. Позначаємо
,
,
,
,
і переходимо до п. 15 – наступного кроку
подвійного перерахування.
18.
,
,
– розв’язок задачі.
Кінець алгоритму.
3. Оптимальне стохастичне керування: формулювання із зовнішнім інтегралом
Розглянемо
відображення
,
що задане формулою
, (17)
за таких припущень:
параметр
приймає значення з вимірного простору
.
Для будь-якої фіксованої пари
задана ймовірнісна міра
на просторі
,
а символ
у формулі (12) означає зовнішній інтеграл
відносно цієї міри. Отже,
;
функції
і
відображують множину
відповідно в множини
і
,
тобто
,
;
скаляр
додатний.
Формули
(1), (6) є окремими випадками відображення
з (12). Очевидно, що відображення (1) для
детермінованої задачі випливає з (12),
якщо множина
складається з єдиного елемента, а
відображення (6) (для стохастичної задачі
зі зліченним простором збурень) відповідає
випадку, коли множина
зліченна, а
є
-алгеброю,
складеною із всіх підмножин
.
Очевидно,
що відображення
з (12) задовольняє припущенню монотонності.
Якщо на множини
,
і функції
,
і
накласти вимоги вимірності, то витрати
за
кроків
можна визначити в термінах звичайного
інтегрування для будь-якої стратегії
,
для якої функції
,
вимірні.
Для
початкового стану
і стратегії
ймовірнісні міри
,
...,
у сукупності із системою рівнянь
,
(18)
визначають
єдину міру
на
-кратному
прямому добутку
копій простору
.
У випадку, якщо
,
,
і виконується одна з умов
або
,
то
функція витрат за
кроків, що відповідає вимірній стратегії
,
приводиться до звичайного вигляду
,
де
стани
,
виражено як функції змінних
,
...,
за допомогою рівнянь (13) та початкового
стану
.
Рекурентне співвідношення методу динамічного програмування для розв’язання багатоетапних задач оптимального стохастичного керування зі скінченним горизонтом можна записати так:
,
,
де
– щільність розподілу величини
.
4 Оптимальне стохастичне керування: мультиплікативний функціонал витрат
Розглянемо відображення
,
що задане формулою
, (19)
за
припущення, що параметр
приймає значення зі зліченної множини
відповідно до заданого розподілу
ймовірностей, що залежать від стану
і керування
.
Вважатимемо також, що
,
,
,
.
Тоді відображення
з формули (14) задовольняє припущенню
монотонності.
Якщо
,
,
то задача оптимального керування з
мультиплікативним функціоналом витрат
і скінченним горизонтом
матиме такий вигляд:
, (20)
. (21)
а відповідна задача з нескінченним горизонтом:
, (22)
. (23)
Границя
в (23) існує, якщо
:
або
.
Самостійний інтерес становить задача з експоненціальною функцією витрат
,
,
де
.
Для розв’язання багатоетапних задач оптимального стохастичного керування з мультиплікативним функціоналом витрат використовується таке рекурентне співвідношення алгоритму динамічного програмування:
,
,
де
– щільність розподілу величини
.
5. Мінімаксне керування
Розглянемо
задачу керування системою, у якій
некерованими впливами є стратегії
супротивника (або явища природи)
,
,
що обираються залежно від поточного
стану
і керування
.
Вважатимемо, що припустимі стратегії
супротивника приймають значення із
множини
,
.
Будемо обчислювати стратегію керування
,
орієнтуючись на найгіршу поведінку
супротивника. Розглянемо відображення
,
задане формулою
,
за таких припущень:
параметр
приймає значення з деякої множини
,
а
– непуста підмножина
при будь-яких
,
;
функції
і
відображують множину
в множини
та
відповідно, тобто
,
;
скаляр
додатний.
За
таких умов припущення про монотонність
для відображення
має місце. Якщо при цьому
,
і
для всіх
,
,
,
то відповідну
-крокову
задачу мінімаксного керування можна
сформулювати так:
, (17)
.
(18)
Задача з нескінченним горизонтом формулюється аналогічно:
,
(24)
. (25)
Границя у співвідношенні (25) існує при виконанні будь-якої з умов:
,
,
,
;
,
,
,
;
,
,
,
,
і деякого
.
Для розв’язання багатокрокових мінімаксних задач оптимального стохастичного керування рекурентне співвідношення алгоритму динамічного програмування використовується у такому вигляді:
,
,
,
.