Розробка та впровадження системи управління охороною праці на підприємстві
Тема
«Розробка та впровадження СУОП на підприємстві»
1. Розробка та впровадження СУОП на підприємстві
Наказом Мінпраці від 22.10.2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці, яка визначає, що управління охороною праці — це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві.
СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:
організацію і координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи);
облік, аналіз та оцінка ризиків;
планування показників стану умов та безпеки праці;
контроль планових показників та аудит всієї системи;
коригування, запобігання та можливість адаптації до обставин, які змінюються;
заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
Завдяки цій системі повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань:
професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров'я та психофізіологічних показників;
навчання та пропаганда з охорони праці;
безпека обладнання;
безпека виробничих процесів;
безпека будівель та споруд;
забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;
наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);
оптимальні режими праці та відпочинку;
лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;
санітарно-побутове обслуговування.
Щоб ця система діяла, необхідно запровадити відповідний нормативно-правовий акт, який би регулював усі питання, пов'язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам'ятати, що СУОП є складовою загальної системи управління виробництвом (якістю продукції, що виробляється) і спрямована не тільки на створення оптимальних умов праці, але й на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращання якості продукції.
Враховуючи те, що Закон поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (далі — підприємства), які використовують найману працю, незалежно від того, працює на підприємстві 5 чи 1000 осіб, роботодавець зобов'язаний забезпечити виконання всіх завдань, передбачених цією статтею.
При створенні СУОП необхідно:
визначити перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів, що містять вимоги щодо охорони праці для даного виду економічної діяльності;
виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, види робіт, об'єкти, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, щоб визначити, які з них найсуттєвіше впливають на умови та безпеку праці;
визначити основні завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритетні напрями;
розробити організаційну схему для виконання визначених завдань.
У зв'язку з тим, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за стан умов та безпеки праці, для офіційного розподілу обов'язків, прав та відповідальності в галузі охорони праці між усіма учасниками виробничого процесу необхідно призначити посадових осіб, які повинні забезпечити вирішення конкретних питань охорони праці. Якщо у підпорядкуванні роботодавця є інженерно-технічні працівники, то у їхніх посадових інструкціях повинні бути відображені обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій з охорони праці.
Крім того, необхідно визначити порядок взаємодії всіх осіб, які беруть участь в управлінні виробництвом, а також порядок підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень (накази, розпорядження, приписи тощо).
При цьому треба врахувати, що очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві роботодавець (керівник підприємства), а у цехах, службах, на дільницях — керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах.
Організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів та функціональних служб з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх реалізацією повинна здійснювати служба охорони праці.
Порядок взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні охороною праці, повинен забезпечувати виконання таких основних завдань:
1. Професійний добір для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, з урахуванням стану здоров'я та психофізіологічних показників (відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі).
Відповідальність за проведення цих заходів повинна покладатись на службу кадрів (або особу, яка виконує ці функції). Служба спільно із установою охорони здоров'я, службою охорони праці організує проведення медичних оглядів та психофізіологічної експертизи.
2. Навчання та пропаганду з питань охорони праці (відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці).
Центром цих навчань та пропаганди на підприємстві повинен стати кабінет охорони праці. При чисельності працюючих менше ніж 400 осіб кабінет охорони праці суміщується з приміщенням для навчальних занять.
Відповідальність за своєчасність проведення навчання з питань охорони праці повинна покладатись на керівників структурних підрозділів, а організація навчання — на службу технічного навчання (або особу, яка виконує ці функції). Участь в організації та проведенні навчання беруть такі служби (або окремі фахівці): служба охорони праці та служби, на які покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання, систем енергопостачання, розробки та впровадження технологічної документації.
3. Безпека обладнання.
Безпека обладнання, що експлуатується, забезпечується шляхом приведення його у відповідність до вимог системи стандартів безпеки праці (ССБП) та вимог правил охорони праці, а також своєчасного проведення планово-попереджувальних ремонтів, випробувань, удосконалення систем огороджувальних та запобіжних засобів.
Відповідальність за організацію цієї роботи повинна покладатись на службу (або фахівця), яка виконує функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання. Участь в організації цієї роботи беруть служба (фахівці), на яку покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань систем енергопостачання, та служба охорони праці. Відповідальність за безпечну експлуатацію цього обладнання покладається на керівників структурних підрозділів.
4. Безпека виробничих процесів.
Безпека виробничих процесів забезпечується за рахунок:
а) відображення вимог безпеки праці у технологічних документах (відповідно до ГОСТ 3.1120—83 «Общие правила отражения й оформлення требований безопасности труда в технологической документации»).
Відповідальність за проведення цієї роботи повинна покладатись на службу (або фахівця), що забезпечує розробку технологічної документації. Участь в організації роботи беруть служба охорони праці та служби, на які покладено функції щодо правильної організації і своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання та систем енергопостачання;
б) дотримання вимог охорони праці під час монтажу, ремонту та поточної експлуатації обладнання, забезпечення працюючих засобами колективного захисту.
Відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників структурних підрозділів.
5. Безпека будівель та споруд.
Безпека будівель та споруд, що експлуатуються, забезпечується завдяки своєчасному проведенню оглядів, ремонтів та реконструкції.
Відповідальною за організацію цієї роботи є служба (або фахівець), що здійснює технічний нагляд за станом будівель та споруд спільно зі службою охорони праці. Відповідальність за безпечну експлуатацію будівель та споруд покладається на керівника структурного підрозділу.
6. Забезпечення нормативних санітарних, гігієнічних умов праці досягається за рахунок систематичного контролю стану виробничого середовища, загазованості, запиленості повітря робочої зони, рівнів шуму, вібрації, іонізованого та неіонізованого випромінювання, освітлення, температурного режиму тощо, паспортизації вентиляційних установок, їх своєчасного ремонту і чистки та проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.
Відповідальним за проведення цієї роботи є керівник структурного підрозділу. Участь в організації роботи беруть служба охорони праці, санітарно-промислова лабораторія, служби, що забезпечують правильну організацію і своєчасне проведення ремонту і випробування обладнання та систем енергопостачання.
7. Наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).
Забезпечення здійснюється відповідно до Типових галузевих норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту для даної галузі.
Відповідальність за забезпечення працівників 3І3 покладається на керівників структурних підрозділів. Участь в організації цієї роботи бере служба (або фахівці) матеріально-технічного забезпечення охорони праці.
8. Оптимальні режими праці та відпочинку. Забезпечуються шляхом додержання режиму праці та відпочинку, проведення оздоровчих заходів щодо зниження нервово-емоційних навантажень.
Відповідальність за проведення цієї роботи покладається на службу (або фахівця) організації праці та заробітної плати спільно з керівниками структурних підрозділів. Участь в організації роботи бере служба охорони праці.
9. Лікувально-профілактичне обслуговування працюючих.
Забезпечується за рахунок проведення періодичних медичних оглядів, обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат та проведення оздоровчих і профілактичних заходів.
Відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників структурних підрозділів спільно з установами охорони здоров'я та службою охорони праці.
10. Санітарно-побутове обслуговування.
Забезпечується через обладнання та належне утримання гардеробних, душових приміщень, туалетів, кімнат особистої гігієни жінок, умивальників тощо.
Відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників структурних підрозділів. Участь у її організації беруть служби (або фахівці) матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва та охорони праці.
Наступне питання, яке повинно знайти своє відображення в СУОП,— це порядок ідентифікації (визначення) небезпек, оцінка та регулювання ризиків.
Ідентифікація небезпеки забезпечується шляхом аналізу причин та обставин нещасних випадків і професійних захворювань, виявлення невідповідності стану умов, безпеки праці та організації робіт чинним нормативно-правовим актам, визначення об'єктів підвищеної небезпеки, яким необхідно в першу чергу приділяти увагу.
Обов'язковою умовою оцінки ризиків є наявність мінімально необхідної кількості показників, що характеризують стан умов та безпеки праці.
До цих показників можуть належати:
1) Коефіцієнт частоти
де Т — кількість нещасних випадків на виробництві за проаналізований період; N — середньооблікова чисельність працюючих за проаналізований період, осіб;
2) Коефіцієнт тяжкості
де Д — загальне число днів непрацездатності за проаналізований період.
3) Коефіцієнт додержання працюючими інструкцій з охорони праці (К>0>), що розраховується як співвідношення між кількістю працюючих із додержанням інструкцій з охорони праці та загальною чисельністю працюючих на момент перевірки.
4) Коефіцієнт технічної безпеки обладнання (К>б.о>), що розраховується як співвідношення між кількістю визначених ССБП показників безпеки, яким відповідає обладнання, та загальною кількістю показників безпеки, визначених ССБП.
5) Коефіцієнт безпеки технологічних процесів (К>Т.П>), що розраховується як співвідношення між кількістю технологічної документації, в якій відображено вимоги безпеки, та загальною кількістю технологічної документації.
6) Коефіцієнт додержання допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів, що розраховується як спів відношення між кількістю факторів, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, та загальною кількістю таких факторів.
7) Коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці (К>С>), що розраховується як співвідношення між кількістю фактично виконаних заходів та запланованими.
Кількість показників, що застосовуються для оцінки ризиків та їх регулювання, залежить від стану умов і безпеки праці на конкретному підприємстві, наявності та стану об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та кількості працюючих.
Регулювання ризиків повинно здійснюватись з урахуванням пріоритетів заходів, що застосовуються, а саме: вилучення небезпечної роботи, застосування інженерних методів контролю (діагностики), забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту, посилення адміністративних методів контролю.
До СУОП повинен входити розділ щодо планування робіт з охорони праці.
У ньому передбачається планування робіт щодо систематичної ідентифікації небезпеки для здоров'я і безпеки персоналу, поступового підвищення рівня безпеки на підставі визначених пріоритетів.
Основні напрями перспективного планування: складання комплексного плану поліпшення стану умов та безпеки праці, який повинен бути складовою плану економічного та соціального розвитку підприємства; поточного (річного) плану заходів з охорони праці, що включаються у розділ «Охорона праці» колективного договору; оперативного (квартального, місячного) плану заходів для структурних підрозділів.
Ці плани повинні містити питання щодо підвищення або підтримання існуючого рівня стану умов та безпеки праці. При цьому слід мати на увазі, що такі витрати не повинні становити для госпрозрахункових підприємств менше ніж 0,5% від суми реалізованої продукції, а для бюджетних установ — не менше ніж 0,2% від фонду оплати праці.
Значне місце в СУОП належить системі контролю результативності її дії. Ця система залежно від обсягів виробництва та чисельності працюючих може передбачати: адміністративно-громадський контроль, оперативний контроль з боку керівників робіт та інших посадових осіб, внутрішній аудит охорони праці, контроль з боку служби охорони праці та комісії з охорони праці.
Система контролю повинна забезпечити:
ідентифікацію та реєстрацію аварій, нещасних випадків та професійних захворювань (для більш повної інформації бажано реєструвати всі, навіть незначні аварії, нещасні випадки, що не призвели до втрати працездатності, — мікротравми);
додержання працюючими вимог нормативно-правових актів;
своєчасність проведення періодичних медичних оглядів, навчання та інструктажів з охорони праці;
визначення обсягів шкідливих виробничих факторів;
проведення необхідних якісних та кількісних оцінок стану умов та безпеки праці;
проведення ідентифікації, діагностики, оглядів, випробувань об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
За різних методів і встановленої періодичності контролю система повинна передбачати безпосередню участь роботодавця в аналізі функціонування СУОП і прийнятті управлінських рішень. Це забезпечить можливість коригувальних та запобіжних дій.
І останнє, що повинна забезпечити СУОП,— стимулювання діяльності структурних підрозділів, застосування дисциплінарно-виховних заходів до осіб, які допускають порушення нормативно-правових актів з охорони праці та положення СУОП.
Введення системи матеріального та морального заохочення повинно будуватись на підставі кількісних показників, вона може бути складовою оцінки дії системи управління якістю продукції.
Показники стану охорони праці у структурних підрозділах бажано поміщати на спеціальному стенді «Охорона праці». Він повинен відображати показники оцінки стану умов та безпеки праці, визначені СУОП, оперативну інформацію про стан охорони праці в структурному підрозділі, роботу комісій з охорони праці та мати скриньку для збору пропозицій від працівників щодо покращання стану охорони праці.
Для малих підприємств механізм управління охороною праці, з одного боку, спрощується за рахунок незначної кількості працівників, з іншого — ускладнюється у зв'язку з відсутністю необхідної кількості інженерно-технічних працівників.
У структурі роботодавець — майстер — бригадир - робітники всі основні організаційні завдання щодо охорони праці вирішує роботодавець (у тому числі виконує функції служби охорони праці). Для цього він повинен пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці у навчальному закладі, який одержав дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на цю діяльність. Допускається його навчання у порядку самостійної освіти. Тоді перевірку знань він повинен пройти у комісії, створеній у місцевих органах виконавчої влади або органах Держнаглядохоронпраці. Майстер несе відповідальність за організацію безпечних умов праці на виробничих дільницях та дотримання вимог безпеки праці бригадою. Бригадир повинен забезпечити дотримання бригадою технологічного процесу, інструкцій з експлуатації обладнання та інструкції з охорони праці.
Члени бригади повинні дотримуватись вимог технологічних процесів, застосовувати видані їм ЗІЗ та засоби колективного захисту, що встановлені на обладнанні або застосовуються на дільниці. Вони зобов'язані виконувати тільки доручену їм роботу. При виникненні небезпечної ситуації повинні призупинити роботу та негайно повідомити про це бригадирові, а при виникненні нещасного випадку — терміново організувати надання першої допомоги потерпілому та повідомити про це майстрові.
Щоденно зі складу бригади виділяється черговий, до обов'язків якого входить контроль за додержанням членами бригади вимог безпеки праці.
2. Система управління охороною праці
В Україні передбачено управління охороною праці як на державному, так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях. Загальні положення щодо управління охороною праці, порядок введення в дію системи управління, основні функції і завдання управління викладені в Типовому положенні про систему управління охороною праці на галузевому, регіональному та виробничому рівнях.
У спрощеному вигляді будь-яка система управління представляє собою сукупність суб‘єкта управління та об‘єкта управління, що знаходяться у певному середовищі та інформативно зв‘язані між собою – від суб‘єкта управління до об‘єкта спрямовані функції управління, а від об‘єкта управління до суб‘єкта – зворотній зв‘язок. В суб‘єкті управління можна виділити два органи – управляючий та виконавчий. Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети. Створення системи управління здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об‘єкта управління, завдань і заходів щодо досягнення мети, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління.
Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров‘я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність суб‘єкта та об’єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на законах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП.
Як суб‘єкт так і об‘єкт СУОП визначаються рівнем системи. На державному рівні суб‘єктом управління виступає Кабінет Міністрів, а об‘єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевих державних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях. На галузевому рівні суб‘єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об‘єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці. Суб‘єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об‘єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.
Суб'єктом управління в СУОП підприємства є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управління в СУОП підприємства є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Типова СУОП підприємства функціонує наступним чином.
Керівник (головний інженер) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Зовнішнім збурюючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.
До основних функцій управління охороною праці належать:
прогнозування і планування робіт;
організація та координація робіт;
облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
контроль за станом охорони праці, функціонуванням СУОП;
стимулювання діяльності з охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:
навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;
забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;
нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
організація лікувально-профілактичного обслуговування;
професійний добір працівників з окремих професій;
удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Функція прогнозування та планування робіт з охорони праці, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.
Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.
Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі „Охорона праці" колективного договору.
Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.
Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.
Глибоко помилковою є думка, яку, на жаль, ще дуже часто можна почути, що робота з охорони праці є прерогативою лише служби охорони праці. Налагодження функціонування СУОП необхідно починати перед усім з аналізу функціональних обов‘язків всіх посадових осіб підприємства і, якщо необхідно, відповідного їх коригування з метою усунення прогалин та непотрібного дублювання. Неналежне виконання своїх обов‘язків, наприклад, службою постачання при закупівлі обладнання може обернутись травмою для будь-якого робітника підприємства.
Облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці спрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог законів та нормативно-правових актів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. В результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також — по стимулюванню діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.
Контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об‘єкта управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.
До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці, які будуть розглянуті окремо.
Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками. При цьому служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.
Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування обумовлена наявністю співробітництва та взаєморозуміння між роботодавцем та профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (як правило – трьох) рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два - чотири рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі третьої ступені контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.
В комбінатах, об‘єднаннях тощо може проводитись четверта та п‘ята ступені адміністративно-громадського контролю.
Стимулювання діяльності з охорони праці спрямовано на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Стимулювання передбачає як моральні та матеріальні заохочення, так і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов‘язань стосовно безпеки праці або порушення вимог щодо охорони раці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо. Оскільки в умовах ринкової економіки економічні методи управління охороною праці набувають пріоритетного значення, питання стимулювання охорони праці буде розглянуто більш детально.
3. Організація роботи з функціонування системи управління охороною праці на підприємстві
1. Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві — це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і управлінських рішень, спрямованих на запобігання аваріям, нещасним випадкам, професійним захворюванням, а також засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
2. СУОП фактично є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством.
3. Об’єктом управління охороною праці є умови і стан охорони праці на всіх робочих місцях підприємства.
4. Метою впровадження СУОП є безпечні і нешкідливі умови праці для працівників на всіх виробничих процесах. При цьому повинно забезпечуватись не тільки своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних актів з охорони праці, але й попередження можливості їх виникнення.
5. Основними принципами функціонування СУОП є:
пріоритет життя і здоров’я працівників підприємства над результатами виробничої діяльності;
єдиноначальність і повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
відповідальність заходів і засобів з охорони праці рівню потенційної небезпеки виробничих об’єктів і фактичному стану умов праці на робочих місцях;
економічна зацікавленість роботодавця і працівників у поліпшенні умов і безпеки праці.
6. Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:
на підприємстві в цілому – роботодавець;
в структурному підрозділі – керівник структурного підрозділу;
на робочому місці – безпосередній керівник робіт.
Роботодавець повинен визначити і внести в посадові інструкції обов’язки з питань охорони праці для всіх своїх заступників, начальників відділів і служб, які йому підпорядковані безпосередньо.
7. Для проведення організаційно-методичної роботи з управління охороною праці та координації діяльності всіх структурних підрозділів щодо забезпечення на робочих місцях в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечення додержання законодавства щодо прав працівників створюється служба охорони праці.
8. На кожному рівні організаційної структури підприємства виконується управління охороною праці з використанням типових елементів управління: планування, організація, оперативне керівництво, координація, контроль, облік, аналіз, стимулювання.
9. Нормативною основою СУОП є: Конституція України, Закони України “Про охорону праці”, “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Кодекс законів України про працю, законодавчі акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, накази спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці; а інформаційною основою: матеріали статистичної звітності, колективний договір і угода з охорони праці, приписи і матеріали перевірки наглядових органів, матеріали розслідування нещасних випадків і професійних захворювань.
10. Система управління охороною праці передбачає опрацювання і затвердження роботодавцем окремих нормативних документів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов’язковими для виконання на підприємстві.
11. На кожному рівні управління охороною праці вирішуються такі основні завдання:
навчання безпечним методам праці;
забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;
забезпечення належного утримання будівель і споруд;
доведення санітарно-гігієнічних умов праці до вимог нормативних актів;
забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту;
оптимізація режимів праці і відпочинку;
організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
профвідбір за окремими спеціальностями.
12. Для вирішення цих завдань необхідно:
встановити єдиний порядок з планування, організації і контролю з охорони праці (умови праці, безпека праці, за дотриманням технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів, засобів виробництва, використання ЗІЗ);
організувати збирання інформації про фактичний стан охорони праці;
інформування працівників підприємства про стан умов праці, причини і наслідки аварій і нещасних випадків на робочих місцях, про результати профілактими роботи;
використання економічних методів для підвищення зацікавленості працівників у впровадженні у виробництво безпечної техніки, технології, в дотриманні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;
вжиття заходів впливу, спрямованих на підвищення персональної відповідальності керівників і спеціалістів за забезпечення безпеки праці, робітників – за дотриманням вимог інструкцій за спеціальностями і видами виконуваних робіт.
13. Навчання, інструктажі і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.
14. Пропаганда питань охорони праці включає:
створення куточків, кабінетів охорони праці;
проведення днів охорони праці;
демонстрування учбових фільмів з охорони праці;
проведення оглядів, семінарів та ін.
15. Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устаткування, засобів зв’язку та оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних установок, систем тепло-, водо- і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підйомних машин і механізмів, що застосовуються або вводяться в експлуатацію, здійснюють:
призначення осіб, відповідальних за утримання цього устаткування в безпечному стані;
попередній (вхідний) контроль устаткування на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці, на наявність сертифікатів відповідності;
вивчення проектної і технічної документації та визначення заходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;
установлення порядку введення в експлуатацію нового устаткування або такого, що пройшло ремонт після відпрацювання амортизаційного терміну;
своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує устаткування;
організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно з установленими нормативами.
16. Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організації нагляду, підтримки у справному і безпечному стані.
Виробниче устаткування і транспортні засоби, що вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
17. Безпека виробничого процесу забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом ціляспрямованної зміни технології робіт.
Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі “Охорона праці” повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з НВФ, ШВФ (небезпечний виробничий фактор, шкідливий виробничий фактор).
18. Безпека виробничого процесу забезпечується:
вибором технологічних процесів;
вибором виробничих площ і об’ємів виробничих приміщень;
вибором матеріалів, способом їх зберігання та транспортування;
вибором і розміщенням виробничого устаткування;
навчання персоналу;
застосуванням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ – засоби індивідуального захисту, ЗКЗ – засоби колективного захисту);
включенням вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або в технологічні карти.
19. Виробничі споруди, будівлі, інженерні мережі, що вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.
Проектна документація на будівництво та реконструкцію будівель і споруд повинна проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).
20. Безпечна експлуатація будівель, споруд, інженерних мереж забезпечується:
призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію;
встановленням спостереження за їх технічним станом;
призначенням осіб, відповідальних за утриманням їх у справному і безпечному стані;
організацією періодичного обстеження і планово-попереджувального ремонту.
Об’єктами підвищеної небезпеки є: посудини, що працюють під тиском; підйомні споруди; компресори; трубопроводи під тиском; теплоенергетичні установки; електрообладнання й електроустановки; об’єкти газового господарства; електроінструмент; рухомий транспорт; об’єкти з вибухонебезпечними зонами тощо.
Робота з об’єктами підвищеної небезпеки охоплює:
планування робіт з безпечної експлуатації цих об’єктів, їх своєчасного ремонту та випробування;
призначення, навчання і атестування персоналу, який відповідальний за безпечний стан і експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки;
призначення, навчання і атестування виробничого персоналу, який обслуговує такі об’єкти і обладнання;
розробка відповідних інструкцій;
контроль за станом об’єктів підвищеної небезпеки.
Факторами, які визначають стан об’єкта підвищеної небезпеки, є:
ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;
ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення об’єктів, обладнання, машин, механізмів;
соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.
21. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності з нормативами, встановленими Міністерством охорони здоров’я і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.
Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.
Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення НВФ і ШВФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією та автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.
22. Забезпечення працівників засобами захисту безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання і користування.
23. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних та шкідливих факторів.
Надання працівникам пільгових режимів праці і відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.
24. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1–4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.
25. Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.
СНіП 2.09.04-87, СН-245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.
26. Професійний відбор встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер тощо) до можливості безпечного виконання робіт.
27. Планування і фінансування робіт з охорони праці.
27.1. Робота з охорони праці здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначено завдання підприємству в цілому окремим структурним підрозділам, а також керівникам і спеціалістам.
27.2. Планування робіт здійснюється на основі:
заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці і виробничого середовища;
заходів, що передбачені колективним договіром;
заходів для усунення недоліків і виконання приписів органів нагляду і громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці;
заходів для усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.
27.3. Фінансування заходів з охорони праці здійснюється на рівні 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Суми витрат на охорону праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
28. Контроль за станом охорони праці.
28.1. Контроль за станом охорони праці включає:
оцінку рівня НВФ і ШВФ на робочих місцях;
виявлення порушень вимог законів та нормативних актів про охорону праці;
перевірку усунення раніше виявлених порушень;
перевірку виконання працівниками обов’язків з охорони праці;
перевірку виконання планів робіт з охорони праці;
перевірку забезпеченності працівників ЗІЗ і ЗКЗ.
28.2. Види контролю:
з боку органів державного нагляду;
з боку служби охорони праці;
оперативний контроль керівниками та іншими посадовими особами підприємства;
громадський контроль;
комісіями підприємства, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці.
Якщо на робочому місці під час контролю виявлено одну або декілька можливих причин для виникнення нещасного випадку, то розгляд цих недоліків повинен проводитися з найбільш жорсткими вимогами до винної особи. Все, що добре закінчується, на другий день забувається.
29. Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці.
29.1. Оцінка стану охорони праці і результатів профілактичної роботи здійснюється за прийнятими на підприємстві показниками. Як джерело вихідної інформації використовуються:
акти про нещасні випадки, звіти про виробничий травматизм;
паспорти санітарно-технічного стану умов праці і карти умов праці на робочих місцях, матеріали атестації робочих місць;
журнали оперативного контролю за станом охорони праці структурного підрозділу;
29.2. Узагальнені дані про стан охорони праці і результати профілактичної роботи підготовляються службою охорони праці і підлягають обов’язковому розгляду та аналізу на всіх рівнях управління підприємства.
30. Стимулювання роботи з охорони праці, спрямоване на підвищення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці здійснюється відповідно до Положення, існуючого на підприємстві, в якому визначаються конкретні показники, умови, види і форми стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в реалізації заходів щодо підвищення безпеки праці і за роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на порушників.
30.1. Для підвищення відповідальності працівників за дотримання вимог нормативних актів про охорону праці можуть використовуватися талони попередження, вилучення і видача яких здійснюється відповідно до існуючого на підприємстві порядку.
Література
1. Довідник з охорони праці сільського інженера
2. Бєліков А.С., Дмитрюк С.П. Основи охорони праці.2007.