Побудова динамічної графіки

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІТІС

КАФЕДРА КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни ”Програмування”

не тему: ”Побудова динамічної графіки”

ЧДТУ 03 ****.001 ПЗ

Пояснювальна записка

Керівник: Виконав:

асистент кафедри КС студент І-го курсу

Ярошевич Д.О. групи КМ-311

Кулинич Євгеній

допущено до захисту: _______________

”___”_________2004р. (підпис)

захищено з оцінкою:

_________________

”___”_________2004р.

_________________

(підпис)

Черкаси 2004

ЗМІСТ

1. Теоретичні відомості 2

2. Блок-схема 2

3. Текст програми 2

4. Результати роботи програми 2

1. Теоретичні відомості

Процедури і функції

Координати, вікна, сторінки

Багатокутники

Дуги, кола, еліпси

Фарби, палітри, заповнення

Збереження і видача зображень

Виведення тексту

Включення драйвера і шрифтів в тіло програми

Починаючи з версією 4.0, до складу Турбо Паскаля включена могутня бібліотека графічних підпрограм Graph, що залишається практично незмінною у всіх подальших версіях. Бібліотека містить в цілому більше 50 процедур і функцій, що надають програмісту найрізноманітніші можливості управління графічним екраном. Для полегшення знайомства з бібліотекою всі процедури і функції, що входять до неї, згруповані за функціональним принципом.  

Процедури і функції

Процедура InitGraph. Ініціює графічний режим роботи адаптера.

Заголовок процедури:

Procedure InitGraph(var Driver,Mode: Integer; Path: String);

Тут Driver - змінна типу Integer, визначає тип графічного драйвера; Mode - змінна того ж типу, задаюча режим роботи графічного адаптера; Path - вираз типа String, що містить ім'я файлу драйвера і, можливо, маршрут його пошуку.

До моменту виклику процедури на одному з дискових носіїв інформації повинен знаходитися файл, що містить потрібний графічний драйвер. Процедура завантажує цей драйвер в оперативну пам'ять і переводить адаптер в графічний режим роботи. Тип драйвера повинен відповідати типу графічного адаптера. Для вказівки типу драйвера в модулі приречені наступні константи:

const

Detect=0;{Режим автовизначення типу}

CGA=1;

MCGA=2;

EGA=3;

EGA64=4;

EGAMono=5;

IBM8514=6;

HercMono=7;

ATT400=8;

VGA=9;

PC3270=10;

Більшість адаптерів може працювати в різних режимах. Для того, щоб вказати адаптеру необхідний режим роботи, використовується змінна Mode, значенням якої у момент звернення до процедури можуть бути такі константи:

const
{ Адаптер CGA : }
CGACO = 0;	{Низьке розширення, палітра 0}
CGAC1 = 1;	{ Низьке розширення, палітра 1}
CGAC2 = 2;	{ Низьке розширення, палітра 2}
CGAC3 = 3;	{ Низьке розширення, палітра 3}
CGAHi = 4;	{ Високе розширення }
{Адаптер MCGA:}
MCGACO = 0;	{Емуляція CGACO}
MCGAC1 = 1;	{Емуляція CGAC1}
MCGAC2 = 2;	{Емуляція CGAC2}
MCGAC3 = 3;	{Емуляція CGAC3}
MCGAMed = 4;	{Емуляція CGAHi}
MCGAHi = 5;	{640x480}
{Адаптер EGA :}
EGALo = 0;	{640x200, 16 кольорів}
EGAHi = 1;	{640x350, 16 кольорів}
EGAMonoHi = 3;	{640x350, 2 кольори}
{Адаптери HGC і	HGC+:}
HercMonoHi = 0;	{720x348}
{АдаптерАТТ400:}
ATT400CO = 0;	{Аналог режиму CGACO}
ATT400C1 = 1;	(Аналог режиму CGAC1}
ATT400C2 = 2;	{Аналог режиму CGAC2}
ATT400C3 = 3;	{Аналог режиму CGAC3}
ATT400Med = 4;	{Аналог режиму CGAHi}
ATT400H2 = 5;	{640x400, 2 кольори}

{Адаптер VGA:}

VGALo = 0;                      {640x200}

VGAMed = 1;                    {640x350}

VGAHi = 2;                      {640x480}

PC3270H2 = 0;                {Аналог HercMonoHi}

{Адаптер 1ВМ8514}

IBM8514LO =0;          {640x480, 256 кольорів}

IBM8514H2 = 1;        {1024x768, 256 кольорів}

Нехай, наприклад, драйвер CGA.BGI знаходиться в каталозі TP\BGI на диску З і встановлюється режим роботи 320x200 з палітрою 2. Тоді звернення до процедури буде таким:

Uses Graph; 

var

Driver, Mode : Integer; 

begin

Driver := CGA;{Драйвер}

Mode := CGAC2;{Режим роботи}

InitGraph(Driver, Mode,' З:\TP\BGI');

.......

Якщо тип адаптера ПК невідомий або якщо програма розрахована на роботу з будь-яким адаптером, використовується звернення до процедури з вимогою автоматичного визначення типу драйвера:

Driver := Detect;

InitGraph(Driver, Mode, 'C:\TP\BGI');

Після такого звернення встановлюється графічний режим роботи екрану, а при виході з процедури змінні Driver і Mode містять цілочисельні значення, що визначають тип драйвера і режим його роботи. При цьому для адаптерів, здатних працювати в декількох режимах, вибирається старший режим, тобто той, що закодований максимальною цифрою. Так, при роботі з CGA -адаптером звернення до процедури із значенням Driver = Detect поверне змінній Driver значення 1 (CGA) і в Mode -значення 4 (CGAHi), а також звернення до адаптера VGA поверне Driver = 9 (VGA) і Mode = 2 (VGAHi).

Функція GraphErrorMsg.

Повертає значення типу String, в якому за вказаним кодом помилки дається відповідне текстове повідомлення.

Заголовок функції:

Function GraphErrorMsg(Code: Integer): String;

Тут Code - код помилки, що повертається функцією GraphResult.

Частіше за все причиною виникнення помилки при зверненні до процедури InitGraph є неправильна вказівка місцеположення файлу з драйвером графічного адаптера (наприклад, файлу CGA.BGI для адаптера CGA). Настройка на місцеположення драйвера здійснюється завданням маршруту пошуку потрібного файлу в імені драйвера при виклику процедури InitGraph. Якщо, наприклад, драйвер зареєстрований в підкаталозі DRIVERS каталога PASCAL на диску D, то потрібно використовувати виклик:

InitGraph(Driver, Mode, 'd:\Pascal\Drivers');

Процедура CloseGraph.

Завершує роботу адаптера в графічному режимі і відновлює текстовий режим роботи екрану.

Заголовок:

Procedure CloseGraph;

Процедура RestoreCRTMode.

Слугує для короткочасного повернення в текстовий режим. На відміну від процедури CloseGraph не скидаються встановлені параметри графічного режиму і не звільняється пам'ять, виділена для розміщення графічного драйвера.

Заголовок:

Procedure RestoreCRTMode;

Функція GetGraphMode.

Повертає значення типу Integer, в якому міститься код встановленого режиму роботи графічного адаптера.

Заголовок:

Function GetGraphMode: Integer;

Процедура SetGraphMode.

Встановлює новий графічний режим роботи адаптера.

Заголовок:

Procedure SetGraphMode(Mode: Integer);

Тут Mode - код встановлюваного режиму.

Процедура DetectGraph.

Повертає тип драйвера і режим його роботи.

Заголовок: 

Procedure DetectGraph(var Driver,Mode: Integer);

Тут Driver - тип драйвера; Mode - режим роботи.

На відміну від функції GetGraphMode описувана процедура повертає змінній Mode максимально можливий для даного адаптера номер графічного режиму.

Функція GetDriverName.

Повертає значення типу String, що містить ім'я завантаженого графічного драйвера. Заголовок:

Function GetDriverName: String;

Функція GetMaxMode.

Повертає значення типу Integer, що містить кількість можливих режимів роботи адаптера.

Заголовок:

Function GetMaxMode: Integer;

Функція GetModeName.

Повертає значення типу String, що містить розширення екрану і ім'я режиму роботи адаптера по його номеру.

Заголовок:

Function GetModName(ModNumber: Integer): String;

Тут ModNumber - номер режиму.

Процедура GetModeRange.

Повертає діапазон можливих режимів роботи заданого графічного адаптера. Заголовок:

Procedure GetModeRange(Drv: Integer; var Min, Max: Integer);

Тут Drv - тип адаптера; Min - змінна типа Integer, в якій повертається нижнє можливе значення номера режиму; Мах - змінна того ж типу, верхнє значення номера.

Координати, вікна, сторінки

Багато графічних процедур і функції використовують покажчик поточної позиції на екрані, який на відміну від текстового курсора невидимий. Положення цього покажчика, як і взагалі будь-яка координата на графічному екрані, задається щодо лівого верхнього кута, який, у свою чергу, має координати 0,0. Таким чином, горизонтальна координата екрану збільшується зліва направо, а вертикальна - зверху вниз.

Функції GetMaxX і GetMaxY.

Повертають значення типу Word, що містять максимальні координати екрану в поточному режимі роботи відповідно по горизонталі і вертикалі.

Функції GetX і GetY.

Повертають значення типу Integer, що містять поточні координати покажчика відповідно по горизонталі і вертикалі. Координати визначаються щодо лівого верхнього кута вікна або, якщо вікно не встановлено, екрану.

Процедура SetViewPort.

Встановлює прямокутне вікно на графічному екрані.

Заголовок:

Procedure SetViewPort(XI,Y1,X2,Y2: Integer; ClipOn: Boolean);

Тут X1...Y2 - координати лівого верхнього (XI,Y1) і правого нижнього (X2,Y2) кутів вікна; СНрОп - вираз типа Boolean, що визначає «відсічення» елементів зображення, що не уміщаються у вікні.

Координати вікна завжди задаються щодо лівого верхнього кута екрану. Якщо параметр ClipOn має значення True, елементи зображення, що не уміщаються в межах вікна, відсікаються, інакше межі вікна ігноруються. Для управління цим параметром можна використовувати такі певні в модулі константи:

const

ClipOn = True; {Включити відсічення} 

ClipOff = False; {He включати відсічення}

Процедура GetViewSettings.

Повертає координати і ознаку відсічення поточного графічного вікна.

Заголовок:

Procedure GetViewSettings(var Viewlnfo: ViewPortType);

Тут Viewlnfo - змінна типа ViewPortType. Цей тип в модулі Graph визначений таким чином:

type

ViewPortType = record

x1,y1,x2,y2: Integer; {Координати вікна} 

Clip : Boolean {Ознака відсічення}

end ;

Процедура MoveTo.

Встановлює нове поточне положення покажчика.

Заголовок:

Procedure MoveTo(X,Y: integer);

Тут X, Y - нові координати покажчика відповідно по горизонталі і вертикалі.

Координати визначаються щодо лівого верхнього кута вікна або, якщо вікно не встановлено, екрану.

Процедура MoveRel.

Встановлює нове положення покажчика у відносних координатах.

Procedure MoveRel(DX,DY: Integer);

Тут DX,DY- прирости нових координат покажчика відповідно по горизонталі і вертикалі.

Прирости задаються щодо того положення, яке займав покажчик до моменту звернення до процедури.

Процедура ClearDevice.

Очищає графічний екран. Після звернення до процедури покажчик встановлюється в лівий верхній кут екрану, а сам екран заповнюється кольором фону, заданим процедурою SetBkColor.

Заголовок:

Procedure ClearDevice;

Процедура ClearViewPort.

Очищає графічне вікно, а якщо вікно не визначено до цього моменту - весь екран. При очищенні вікно заповнюється кольором з номером 0 з поточної палітри. Покажчик переміщається в лівий верхній кут вікна.

Заголовок:

Procedure ClearViewPort;

Процедура GetAspectRatio.

Повертає два числа, дозволяючи оцінити співвідношення сторін екрану.

Заголовок:

Procedure GetAspectRatio(var X,Y: Word);

Тут X, Y - змінні типу Word. Значення, що повертаються в цих змінних, дозволяють обчислити відношення сторін графічного екрану в пікселях. Знайдений з їх допомогою коефіцієнт може використовуватися при побудові правильних геометричних фігур, таких як кола, квадрати і т.п. Наприклад, якщо Ви хочете побудувати квадрат із стороною L пікселів по вертикалі, Ви повинні використовувати оператори

GetAspectRatio (Xasp, Yasp);

Rectangle(x1, y1, x1+L*round (Yasp/Xasp), y1+L);

а якщо L визначає довжину квадрата по горизонталі, то використовується оператор 

Rectangle (x1,y1,x1+L,y1+L*round(Xasp/Yasp));

Процедура SetAspectRatio.

Встановлює масштабний коефіцієнт відношення сторін графічного екрану. Заголовок:

Procedure SetAspectRatio(X,Y: Word);

Тут X, Y- встановлювані співвідношення сторін.

Процедура SetActivePage.

Робить активною вказану сторінку відеопам'яті.

Заголовок:

Procedure SetActivePage(PageNum: Word);

Тут PageNum - номер сторінки.

Процедура може використовуватися тільки з адаптерами, що підтримують багатосторінкову роботу (EGA, VGA і т.п.). Фактично процедура просто переадресує графічний висновок в іншу область відеопам'яті, проте виведення текстів за допомогою Write/WriteLn завжди здійснюється тільки на сторінку, яка є видимою в даний момент (активна сторінка може бути невидимою). Нумерація сторінок починається з нуля.

Процедура SetVisualPage.

Робить видимою сторінку з вказаним номером.

Заголовок:

Procedure SetVisualPAge(PageNum: Word);

Тут PageNum - номер сторінки.

Процедура може використовуватися тільки з адаптерами, що підтримують багатосторінкову роботу (EGA, VGA і т.п.). Нумерація сторінок починається з нуля.

Багатокутники

Процедура Rectangle.

Викреслює прямокутник з вказаними координатами кутів.

Заголовок:

Procedure Rectangle(X1,Y1,X2,Y2: Integer);

Тут X1... Y2 - координати лівого верхнього (X1, Y1) і правого нижнього (Х2, Y2) кутів прямокутника. Прямокутник викреслюється з використанням поточного кольору і поточного стилю ліній.

Процедура DrawPoly.

Викреслює довільну ламану лінію, задану координатами точок зламу.

Procedure DrawPoly(N: Word; var Points)

Тут N - кількість точок зламу, включаючи обидві крайні крапки; Points - змінна типа PointType, що містить координати точок зламу.

Координати точок зламу задаються парою значень типа Word: перше визначає горизонтальну, друге - вертикальну координати. Для них можна використовувати наступний певний в модулі тип:

type

PointType = record

х, у : Word

end;

Дуги, кола, еліпси

Процедура Circle.

Викреслює коло.

Заголовок:

Procedure Circle(X,Y: Integer; R: Word);

Тут X, Y- координати центру; R - радіус в пікселях.

Коло виводиться поточним кольором. Товщина лінії встановлюється поточним стилем, вид лінії завжди SolidLn (суцільна). Процедура викреслює правильне коло з урахуванням зміни лінійного розміру радіусу залежно від його напряму щодо сторін графічного екрану, тобто з урахуванням коефіцієнта GetAspectRatio. У зв'язку з цим параметр R визначає кількість пікселів в горизонтальному напрямі.

Процедура Arc.

Креслить дугу кола.

Заголовок:

Procedure Arc(X,Y: Integer; BegA,EndA,R: Word);

Тут X, У - координати центру; BegA, EndA - відповідно початковий і кінцевий кути дуги; R - радіус.

Кути відлічуються проти годинникової стрілки і вказуються в градусах. Нульовий кут відповідає горизонтальному напряму вектора зліва направо. Якщо задати значення початкового кута 0 і кінцевого - 359, то буде виведено повне коло. При викреслюванні дуги кола використовуються ті ж угоди щодо ліній і радіусу, що і в процедурі Circle.

От як виглядають дві дуги: одна з кутами 0 і 90, друга 270 і 540 градусів (мал. 1):

Мал.1 Ілюстрація процедури Arc

Процедура GetArcCoords.

Повертає координати трьох крапок: центру, початку і кінця дуги.

Заголовок:

Procedure GetArcCoords(var Coords: ArcCoordsType);

Тут Coords - змінна типа ArcCoordsType, в якій процедура повертає координати центру, початку і кінця дуги.

Тип ArcCoordsType визначений в модулі Graph таким чином:

type

ArcCoordsType = record 

X,Y : Integer; {Координати центру} 

Xstart,Ystart: Integer; {Початок дуги} 

Xend,Yend : Integer; {Кінець дуги}

end;

Процедура Ellipse.

Викреслює еліпсну дугу.

Заголовок: 

Procedure Ellipse(X,Y: Integer; BegA,EndA,RX,RY: Word);

Тут X, Y - координати центру; BegA, EndA - відповідно початковий і кінцевий кути дуги; RX, RY- горизонтальний і вертикальний радіуси еліпса в пікселях.

При викреслюванні дуги еліпса використовуються ті ж угоди щодо ліній, що і в процедурі Circle, і ті ж угоди щодо кутів, що і в процедурі Arc. Якщо радіуси погоджувати з урахуванням масштабного коефіцієнта GetAspectRatio, буде викреслено правильне коло.  

Фарби, палітри, заповнення

Процедура SetColor.

Встановлює поточний колір для ліній і символів, що виводяться. Заголовок:

Procedure SetColor(Color: Word);

Тут Color - поточний колір.

В модулі Graph визначені точно такі ж константи для завдання кольору, як і в модулі СИГ .

Функція GetColor. Повертає значення типа Word, що містить код поточного кольору.

Заголовок:

Function GetColor: Word;

Функція GetMaxColor.

Повертає значення типу Word, що містить максимальний доступний код кольору, який можна використовувати для звернення до SetColor.

Заголовок:

Function GetMaxColor: Word;

Процедура SetBkColor.

Встановлює колір фону.

Заголовок: 

Procedure SetBkColor(Color: Word);

Тут Color - колір фону.

На відміну від текстового режиму, в якому колір фону може бути тільки темного відтінку, в графічному режимі він може бути будь-ким. Установка нового кольору фону негайно змінює колір графічного екрану. Це означає, що не можна створити зображення, дві ділянки якого мали б різний колір фону. Для CGA -адаптера в режимі високого розширення установка кольору фону змінює колір активних пікселів. Після заміни кольору фону на будь-який, відмінний від 0 (Black) колір, Ви не зможете більш використовувати колір 0 як чорний, він замінюватиметься на колір фону, оскільки процедури модуля Graph інтерпретують колір з номером 0 як колір фону. Це означає, зокрема, що Ви вже не зможете повернути фону чорний колір!

Функція GetBkColor.

Повертає значення типу Word, що містить поточний колір фону. Заголовок:

Function GetBkColor: Word;

Процедура SetPalette.

Замінює один з кольорів палітри на новий колір.

Заголовок:

Procedure SetPalette(N: Word; Color: Shortlnt);

Тут N - номер кольору в палітрі; Color - номер знов встановлюваного кольору.

Дана процедура може працювати тільки з адаптерами EGA або VGA. Вона не повинна використовуватися з IBM8514 або 256-кольоровим варіантом VGA - для цих адаптерів призначена особлива процедура SetRGBPalette (див. нижче). Первинне розміщення кольорів в палітрах EGA/VGA відповідає послідовності їх опису константами Black....White, тобто колір з індексом 0 - чорний, 1 - синій, 2 - зелений і т.д. Після звернення до процедури всі фрагменти зображення, виконані кольором з індексом N з палітри кольорів, одержать колір Color. Наприклад, якщо виконати оператор

SetPalette(2,White);

то колір з індексом 2 (первинно це - бірюзовий колір Cyan) буде замінений на білий. Колір з індексом 0 ототожнюється з кольором фону і може змінюватися разом з будь-яким іншим кольором.

Процедура GetPalette.

Повертає розмір і кольори поточної палітри.

Заголовок:

Procedure GetPalette(var Palettelnfo: PaletteType);

Тут Palettelnfo - змінна типа PaletteType, що повертає розмір і кольори палітри.

В модулі Graph визначена константа

const

MaxColors =15; 

і тип

type

PaletteType = record

Size : Word; {Кількість кольорів в палітрі} 

Colors : array [0..MaxColors] Shortlnt

{Номери вхідних в палітру кольорів}

end;

Процедура SetAllPalette.

Змінює одночасно декілька кольорів палітри.

Заголовок процедури:

Procedure SetAllPalette(var Palette);

Параметр Palette в заголовку процедури описаний як параметр, що не типізується. Перший байт цього параметра повинен містити довжину N палітри, решта N байтів - номери знов встановлюваних кольорів в діапазоні від -1 до MaxColors. Код -1 означає, що відповідний колір початкової палітри не міняється.

Функція GetPaletteSize.

Повертає значення типу Integer, що містить розмір палітри (максимальна кількість доступних кольорів).

Заголовок:

Function GetPaletteSize: Integer;

Процедура GetDefaultPalette.

Повертає структуру палітри, встановлювану за змовчуванням (в режимі автонастройки).

Заголовок:

Procedure GetDefaultPalette(var Palette: PaletteType);

Тут Palette - змінна типа PaletteType (див. процедуру GetPalette), в якій повертаються розмір і кольори палітри.

Процедура SetFillStyle.

Встановлює стиль (тип і колір) заповнення.

Заголовок:

Procedure SetFillStyle(Fill,Color: Word);

Тут Fill - тип заповнення; Color - колір заповнення.

За допомогою заповнення можна покривати які-небудь фрагменти зображення узором, що періодично повторюється. Для вказівки типу заповнення використовуються наступні заздалегідь певні константи:

const

EmptyFill = 0;{Заповнення фоном (узор відсутній)} 

SolidFill = 1;{Суцільне заповнення}

LineFill = 2;{Заповнення -------}

LtSlashFill = 3;{Заповнення ///////}

SlashFill = 4;{Заповнення потовщеними ///}

BkSlashFill = 5;{Заповнення потовщеними \\\}

LtBkSlashFill = 6;{Заповнення \\\\\\\}

HatchFill = 7;{Заповнення +++++++}

XHatchFill = 8;{Заповнення ххххххх}

InterleaveFill= 9;{Заповнення прямокутну клітинку}

WideDotFill = 10;{Заповнення рідкісними крапками}

CloseDotFill = 11;{Заповнення частими крапками}

UserFill = 12;{Узор визначається користувачем}

Процедура SetFillPattern.

Встановлює зразок малюнка і колір штрихування. Заголовок:

Procedure SetFillPattern(Pattern: FillPatternType;Color: Word);

Тут Pattern - вираз типу FillPatternType; встановлює зразок малюнка для Fill - UserFill в процедурі SetFillStyle; Color - колір заповнення.

Зразок малюнка задається у вигляді матриці з 8x8 пікселів і може бути представлений масивом з 8 байт наступного типу:

type

FillPatternType = array [1..8] Byte;

Кожний розряд будь-якого з цих байтів управляє світимістю пікселя, причому перший байт визначає 8 пікселів першого рядка на екрані, другий байт - 8 пікселів другого рядка і т.д.

Процедура GetFillPattern.

Повертає зразок заповнення, встановлений раніше процедурою SetFillPattern. Заголовок:

Procedure GetFillPattern(var Pattern: FillPatternType);

Тут Pattern - змінна типа FillPatternType, в якій повертається зразок заповнення.

Якщо програма не встановлювала зразок за допомогою процедури SetFillPattern, масив Pattern заповнюється байтами із значенням 255 ($FF).

Процедура GetFillSettings.

Повертає поточний стиль заповнення. Заголовок:

Procedure GetFillSettings(var Pattlnfo: FillSettingsType);

Тут Pattlnfo - змінна типа FillSettingsType, в якій повертається поточний стиль заповнення.

В модулі Graph визначений тип:

type

FillSettingsType = record

Pattern: Word; {Зразок}

Color : Word {Колір} 

end;

Поля Pattern і Color в цьому, записі мають те ж призначення, що і аналогічні параметри при зверненні до процедури SetFillStyle.

Процедура SetRGBPalette.

Встановлює колірну гамму при роботі з дисплеєм IBM 8514 і адаптером VGA. Заголовок:

Procedure SetRGBPalette(ColNum,RedVal, GreenVal,BlueVal:Integer);

Тут ColNum - номер кольору; RedVal, GreenVal, BlueVal - вирази типу Integer, що встановлюють інтенсивність відповідно червоній, зеленій і сині складових кольору.

Ця процедура може працювати тільки з дисплеєм IBM 8514, а також з адаптером VGA, що використовує відеопам'ять об'ємом 256 Кбайт. В першому випадку параметр ColNum задається числом в діапазоні 0...255, в другому - в діапазоні 0...15. Для установки інтенсивності використовуються 6 старших розрядів молодшого байта будь-якого з параметрів RedVal, GreenVal, BlueVal.

Процедура FloodFill.

Заповнює довільну замкнуту фігуру, використовуючи поточний стиль заповнення (узор і колір). Заголовок:

Procedure FloodFill(X,Y: Integer; Border: Word);

Тут X, Y- координати будь-якої точки всередині замкнутої фігури; Border - колір граничної лінії.

Якщо фігура незамкнута, заповнення «розіллється» по всьому екрану.

Слід врахувати, що реалізований в процедурі алгоритм проглядання меж замкнутої фігури не відрізняється досконалістю. Зокрема, якщо виводяться підряд два порожні рядки, заповнення припиняється. Така ситуація звичайно виникає при заповненні невеликих фігур з використанням типу LtSlashFill. У фірмовому керівництві по Турбо Паскалю рекомендується, по можливості, замість процедури FloodFill використовувати FillPoly (заповнення прямокутника).

Процедура Bar.

Заповнює прямокутну область екрану.

Заголовок: 

Procedure Bar(X1,Y1,X2,Y2: Integer);

Тут XJ...Y2 - координати лівого верхнього (X1, Y1) і правого нижнього (Х2, Y2) кутів закрашуваної області.

Процедура закрашує (але не обводить) прямокутник поточним зразком узору і поточним кольором, які встановлюються процедурою SetFillStyle.

Процедура Ваr3D.

Викреслює тривимірне зображення паралелепіпеда і закрашує його передню грань . Заголовок:

Procedure Ваr3D (X1,Y1,X2,Y2,Depth: Integer; Top: Boolean);

Тут X1... Y2 - координати лівого верхнього (X1, Y1) і правого нижнього (Х2, Y2) кутів передньої грані; Depth - третє вимірювання тривимірного зображення («глибина») в пікселях; Тор - спосіб зображення верхньої грані.

Якщо параметр Тор має значення True, верхня грань паралелепіпеда викреслюється, інакше - не викреслюється (цей варіант використовується для зображення поставлених один на одного паралелепіпедів). Як значення цього параметра може використовуватися одна з наступних констант, визначених в модулі Graph:

const

TopOn = True; 

TopOff = False;

При викреслюванні використовується поточний стиль ліній (SetLineStyle) і поточний колір (SetColor). Передня грань заливається поточним стилем заповнення (SetFillStyle).

Процедура звичайно застосовується при побудові стовпчикових діаграм. Слід врахувати, що паралелепіпед «прозорий», тобто за його незакрашеними гранями можуть бути видні інші елементи зображення.

Процедура Fill Poly.

Обводить лінією і закрашує замкнутий багатокутник.

Заголовок:

Procedure FillPoly(N: Word; var Coords);

Тут N - кількість вершин замкнутого багатокутника; Coords - змінна типа PointType, що містить координати вершин.

Координати вершин задаються парою значень типа Integer: перше визначає горизонтальну, друге - вертикальну координати. Для них можна використовувати наступний певний в модулі тип:

type

PointType = record

х, у : Integer 

end;

Стиль і колір лінії контура задаються процедурами SetLineStyle і SetColor, тип і колір заливки - процедурою SetFillStyle.

Процедура FillEllipse.

Обводить лінією і заповнює еліпс.

Заголовок:

Procedure FillEllipse(X,Y,RX,RY: Integer);

Тут X, У - координати центру; RX, RY- горизонтальний і вертикальний радіуси еліпса в пікселях.

Еліпс обводиться лінією, заданою процедурами SetLineStyle і SetColor, і заповнюється з використанням параметрів, встановлених процедурою SetFillStyle.

Процедура Sector.

Викреслює і заповнює еліпсний сектор.

Заголовок:

Procedure Sector(X,Y: Integer; BegA,EndA,RX,RY: Word);

Тут BegA, EndA - відповідно початковий і кінцевий кути еліпсного сектора. Решта параметрів обігу аналогічна параметрам процедури FillEllipse.

Процедура PieSlice.

Викреслює і заповнює сектор кола.

Заголовок: 

Procedure PieSlice(X,Y: Integer; BegA,EndA,R: Word);

На відміну від процедури Sector, указується лише один горизонтальний радіус R, решта параметрів аналогічна параметрам процедури Sector.

Збереження і видача зображень

Функція ImageSize.

Повертає розмір пам'яті в байтах, необхідний для розміщення прямокутного фрагмента зображення.

Заголовок:

Function ImageSize(X1,Y1,X2,Y2: Integer): Word;

Тут X1... Y2 - координати лівого верхнього (X1, Y1) і правого нижнього (Х2, Y2) кутів фрагмента зображення.

Процедура Getlmage.

Поміщає в пам'ять копію прямокутного фрагмента зображення.

Заголовок:

Procedure Getlmage(X1,Y1,X2,Y2: Integer; var Buf)

Тут X1...Y2 - координати кутів фрагмента зображення; Buf - змінна або ділянка купи, куди буде поміщена копія відеопам'яті з фрагментом зображення.

Розмір Buf повинен бути не менше значення, що повертається функцією ImageSize з тими ж координатами X1....Y2.

Процедура Put Image.

Виводить в задане місце екрану копію фрагмента зображення, раніше поміщену в пам'ять процедурою Getlmage.

Заголовок:

Procedure Putlmage(X,Y: Integer; var Buf; Mode: Word);

Тут X,Y- координати лівого верхнього кута того місця на екрані, куди буде скопійований фрагмент зображення; Buf - змінна або ділянка купи, звідки береться зображення; Mode - спосіб копіювання.

Як бачимо, координати правого нижнього кута не указуються, оскільки вони повністю визначаються розмірами копії зображення, що знов виводиться на екран. Координати лівого верхнього кута можуть бути якими завгодно, тільки щоб копія, що виводиться, уміщалася в межах екрану (якщо копія не може розміститися на екрані, вона не виводиться і екран залишається без змін).

Параметр Mode визначає спосіб взаємодії знов розміщуваної копії із зображенням, що вже є на екрані. Взаємодія здійснюється шляхом вживання кодованих цим параметром логічних операцій до кожного біта копії і зображення. Для вказівки вживаної логічної операції можна використовувати одну з наступних заздалегідь визначених констант:

const

NormalPut= 0;{Заміна існуючого зображення на копію}

XorPut = 1;{Виняткове АБО}

OrPut = 2;{Об'єднувальне АБО}

AndPut = 3;{Логічне І} 

NotPut = 4;{Інверсія зображення}

Найбільш часто використовуються операції NormalPut, XORPut і NotPut. Перша з них просто стирає частину екрану і на це місце поміщає копію з пам'яті в тому вигляді, як вона там зберігається. Операція NotPut робить те ж саме, але копія виводиться в інверсному вигляді. Для монохромного режиму це означає заміну пікселів, що світяться, на темні і навпаки. В кольоровому режимі операція NotPut застосовується до коду кольору кожного пікселя. Наприклад, для White (код 15 або в двійковому вигляді 1111) ця операція дасть код 0000 = 0 = Black, для Red = 4 = 0100 одержимо 1011 = 11 = LightCyan і т.д. Операція XORPut, застосована до того ж місця екрану, звідки була одержана копія, зітре цю частину екрану. Якщо операцію застосувати двічі до однієї і тієї ж ділянки, вид зображення на екрані не зміниться. У такий спосіб можна досить просто переміщати зображення по екрану, створюючи ілюзію руху.  

Виведення тексту

Описувані нижче стандартні процедури і функції підтримують виведення текстових повідомлень в графічному режимі. Це не одне і те ж, що використовування процедур Write або WriteLn. Річ у тому, що спеціально для графічного режиму розроблені процедури, що забезпечують виведення повідомлень різними шрифтами в горизонтальному або вертикальному напрямі, із зміною розмірів і т.д. Проте в стандартних шрифтах, розроблених для цих цілей фірмою Borland, відсутня кирилиця, що виключає виведення російськомовних повідомлень.

З другого боку, процедури Write і WriteLn після завантаження в пам'ять другої половини таблиці знакогенератора (а ця операція легко реалізується в адаптерах EGA і VGA) здатні виводити повідомлення з використанням національного алфавіту, але не володіють могутніми можливостями спеціальних процедур.

Нижче описуються стандартні засоби модуля Graph для виведення тексту.

Процедура OutText.

Виводить текстовий рядок, починаючи з поточним положенням покажчика. Заголовок:

Procedure OutText(Txt: String);

Тут Txt - рядок, що виводиться.

При горизонтальному напрямі висновку покажчик зміщується в кінець виведеного тексту, при вертикальному - не міняє свого положення. Рядок виводиться відповідно до встановленого стилю і вирівнювання. Якщо текст виходить за межі екрану, то при використовуванні штрихових шрифтів він відсікається, а у разі стандартного шрифту не виводиться.

Процедура OutTextXY.

Виводить рядок, починаючи із заданого місця.

Заголовок: 

Procedure OutTextXY (X,Y: Integer; Txt: String);

Тут X, У - координати точки виведення; Txt - рядок, що виводиться. Відрізняється від процедури OutText тільки координатами виведення. Покажчик не міняє свого положення.

Процедура SetTextStyle.

Встановлює стиль текстового висновку на графічний екран.

Заголовок:

Procedure SetTextStyle(Font,Direct,Size: Word);

Тут Font - код (номер) шрифту; Direct - код напряму; Size - код розміру шрифту.

Для вказівки коду шрифту можна використовувати наступні заздалегідь певні константи:

const

DefaultFont = 0;{Точковий шрифт 8x8}

TriplexFont = 1;{Потрійний шрифт TRIP.CHR} 

SmallFont = 2;{Зменшений шрифт LITT.CHR}

SansSerifFont = 3;{Прямий шрифт SANS.CHR}

GothicFont = 4;{Готичний шрифт GOTH.CHR}

Зазначу, що ці константи визначають всі шрифти для версій 4.0, 5.0, 5.5 і 6.0. У версії 7,0 набір шрифтів значно розширено, проте для нових шрифтів не передбачені відповідні мнемонічні константи. В цій версії крім перерахованих Ви можете при зверненні до SetTextStyle використовувати такі номери шрифтів:

Номер	Файл	Короткий опис
5	scri.chr	«рукописний» шрифт
6	simp.chr	одноштриховий шрифт типу Courier
7	tscr.chr	Красивий похилий шрифт типуTimes Italic
8	Icom.chr	Шрифт типу Times Roman
9	euro . chr	Шрифт типу Courier збільшеного розміру
10	bold.chr	Крупний двохштриховий шрифт

Шрифт DefaultFont входить в модуль Graph і доступний у будь-який момент. Це -единий матричний шрифт, тобто його символи створюються з матриць 8x8 пікселів. Вся решта шрифтів - векторна: їх елементи формуються як сукупність векторів (штрихів), що характеризуються напрямом і розміром. Векторні шрифти відрізняються більш образотворчими можливостями, але головна їх особливість полягає в легкості зміни розмірів без істотного погіршення якості зображення. Кожний з цих шрифтів розміщується в окремому дисковому файлі. Якщо Ви збираєтеся використовувати який-небудь векторний шрифт, відповідний файл повинен знаходитися у Вашому каталозі, інакше виклик цього шрифту ігнорується і підключається стандартний.

Помічу, що шрифт DefaultFont створюється графічним драйвером у момент ініціалізації графіки на підставі аналізу текстового шрифту. Тому, якщо Ваш ПК здатний виводити кирилицю в текстовому режимі, Ви зможете за допомогою цього шрифту виводити російськомовні повідомлення і в графічному режимі. В решті шрифтів ця можливість з'являється тільки після їх модифікації.

Для завдання напряму видачі тексту можна використовувати константи:

const

HorizDir = 0;{Зліва направо}

VertDir = 1;{Від низу до верху}

Як бачимо, стандартні процедури OutText і OutTextXY здатні виводити повідомлення лише в двох можливих напрямах - зліва направо або від низу до верху. Знаючи структуру векторних шрифтів, неважко побудувати власні процедури, здатні виводити повідомлення в будь-якому напрямі.

Кожний шрифт здатний десятиразово змінювати свої розміри. Розмір символів, що виводяться, кодується параметром Size, який може мати значення в діапазоні від 1 до 10 (точковий шрифт - в діапазоні від 1 до 32). Якщо значення параметра рівно 0. встановлюється розмір 1, якщо більше 10 - розмір 10. Мінімальний розмір шрифту. при якому ще виразно розрізняються всі його деталі, рівний 4 (для точкового шрифту - 1).

Процедура SetTextJustify.

Задає вирівнювання тексту, що виводиться, по відношенню до поточного положення покажчика або до заданих координат.

Заголовок:

Procedure SetTextJustify(Horiz,Vert: Word);

Тут Horiz - горизонтальне вирівнювання; Vert - вертикальне вирівнювання. Вирівнювання визначає як розміщуватиметься текст - лівіше або правіше вказаного місця, вище, нижче або по центру. Тут можна використовувати такі константи:

const

LeftText = 0;{Покажчик зліва від тексту}

CenterText= 1;{Симетрично зліва і справа, верху і знизу}

RightText = 2;{Покажчик праворуч від тексту}

BottomText= 0;{Покажчик знизу від тексту} 

TopText = 2;{Покажчик зверху від тексту}

Зверніть увагу на невдалі, з моєї точки зору, імена мнемонічних констант: якщо, наприклад, Ви задасте LeftText, що в перекладі означає «Лівий Текст», повідомлення буде розташовано праворуч від поточного положення покажчика (при висновку процедурою OutTextXY - праворуч від заданих координат). Також «навпаки» потрактує і решта констант.

Процедура SetUserCharSize.

Змінює розмір символів, що виводяться, відповідно до заданих пропорцій.

Заголовок:

Procedure SetUserCharSize(XI,X2,Yl,Y2: Word);

Тут X1...Y2 - вирази типа Word, що визначають пропорції по горизонталі і вертикалі.

Процедура застосовується тільки по відношенню до векторних шрифтів. Пропорції задають масштабний коефіцієнт, що показує в скільки разів збільшиться ширина і висота символів, що виводяться, по відношенню до стандартно заданих значень. Коефіцієнт по горизонталі знаходиться як відношення X1 до Х2, по вертикалі - як відношення Y1 до Y2. Щоб, наприклад, подвоїти ширину символів, необхідно задати X1=2 і Х2=1. Стандартний розмір символів встановлюється процедурою SetTextStyle, яка відміняє попереднє їй звернення до SetUserCharSize.

Функція TextWidth.

Повертає довжину в пікселях текстового рядка, що виводиться.

Заголовок:

Function TextWidth (Txjt: String): Word;

Враховуються поточний стиль і коефіцієнти зміни розмірів символів, задані відповідно процедурами SetTextStyle і SetUserCharSize.

Функція TextHeight.

Повертає висоту шрифту в пікселях.

Заголовок: 

Function TextHeight(Txt: String): Word;

Процедура GetTextSettings.

Повертає поточний стиль і вирівнювання тексту.

Заголовок:

Procedure GetTextSettins(var Textlnfo: TextSettingsType);

Тут Textlnfo - змінна типа TextSettingsType, який в модулі Graph визначений таким чином:

type

TextSettingsType = record

Font : Word; {Номер шрифту}

Direction: Word; {Напрям}

CharSize : Word; {Код розміру}

Horiz : Word; {Горизонтальне вирівнювання}

Vert : Word; {Вертикальне вирівнювання}

end;

Включення драйвера і шрифтів в тіло програми

Функція InstallUserFont.

Дозволяє програмі використовувати нестандартний векторний шрифт. Заголовок функції:

Function InstallUserFont(FileName: String): Integer; 

Тут FileName - ім'я файлу, що містить векторний шрифт.

Як вже мовилося, в стандартну поставку Турбо Паскаля версій 4.0 - 6.0 включено три векторні шрифти, для версії 7.0 - 10. Функція InstallUserFont дозволяє розширити цей набір. Функція повертає ідентифікаційний номер нестандартного шрифту, який може використовуватися при зверненні до процедури SetTextStyle.

Функція InstallUserDriver.

Включає нестандартний графічний драйвер в систему BGI-драйверів. Заголовок функції:

Function InstallUserDriver(FileName: String; AutoDetectPtr: Pointer): Integer;

Ця функція розширює і без того достатньо обширний набір стандартних графічних драйверів і призначена в основному для розробників апаратних засобів.

2. Блок-схема

Рух установки вліво вздовж екрану

Size:=ImageSize(1,380,270,479);

GetMem(p2,size);

GetImage(1,380,270,479,p2^);

i:=354;

b:=2;

i>=147

PutImage(i,380,p2^,1);

Delay(5000);

cleardevice;

i:=i-3;

PutImage(i,380,p1^,1);

Delay(5000);

cleardevice;

i:=i-3;

Підняття ракети на 45 x:=180

x<226

y:=x*pi/180;

i:=round(240*cos(y))+404;

j:=round(240*sin(y))+406;

i1:=round(242*cos(y+0.1111))+404;

j1:=round(242*sin(y+0.1111))+406;

i2:=round(26*cos(y+1.59))+404;

j2:=round(26*sin(y+1.59))+406;

i3:=round(260*cos(y+0.05555))+404;

j3:=round(260*sin(y+0.05555))+406;

Line(i,j,404,406);

Line(i1,j1,i2,j2);

line(404,406,i2,j2);

line(i,j,i3,j3);

line(i1,j1,i3,j3);

line(i,j,i1,j1);

x:=x+2;

SetFillStyle(6,9);

Floodfill(i+5,j-1,3);

SetFillStyle(6,4);

Floodfill(i1-5,j1+4,3);

PutImage(154,407,p2^,1);

sound(3000-x*10);

delay(10000);

nosound;

Стартовий вогонь

k:=1..300;1

i:=random(100)+400;

j:=random(179)+380;

putpixel(i,j,random(16));

2. Текст програми

Uses Graph,crt;

const vga=9;

var

p2,p1:pointer;

Driver, Mode:integer; x,j,i,i1,j1,i2,j2,j3,i3,k:integer;Size:word;m:char;

y:real;

procedure raket; {Процедура створення ракети}

begin

line(i+20,j+13,i+260,j+13); {Основа ракети}

line(i+20,j-13,i+260,j-13);

line(i+20,j-13,i+20,j+13);

line(i+260,j-13,i+260,j+13);

outtextxy(344,390,'CCCP'); {Напис на ракеті}

Line(i,j,i+20,j+13); {Кінець ракети}

Line(i,j,i+20,j-13);

end;

Begin

Driver := vga;

Mode:=2;

InitGraph(Driver, Mode,'d:\BP\BGI') ; {Ініціалізація графіки}

setColor(3);

Line(509,417,254,417); {Платформа}

Circle(479,449,30); {Створення шасі}

SetFillStyle(1,1);

Floodfill(479,440,3);

SetFillStyle(1,3);

Circle(479,449,3);

Floodfill(479,449,3);

SetFillStyle(7,12);

Circle(479,464,5);

Floodfill(479,464,3);

Circle(479,434,5);

Floodfill(479,434,3);

Circle(465,449,5);

Floodfill(465,449,3);

Circle(494,449,5);

Floodfill(494,449,3);

Size:=ImageSize(449,419,509,479);

GetMem(p1,size);

GetImage(449,419,509,479,p1^);

PutImage(384,419,p1^,1);

PutImage(319,419,p1^,1);

PutImage(254,419,p1^,1);

Line(300,417,300,407); {Тримачі ракети}

Line(320,417,320,407);

Line(462,417,462,407);

Line(442,417,442,407);

Circle(488,394,10);

PutPixel(488,394,2);

Line(478,417,478,394);

Line(498,417,498,394);

i:=240; {Прорисовка ракети}

j:=394;

SetFillStyle(6,9);

raket;

Floodfill(241,394,3); {Розфарбування ракети}

Floodfill(261,394,3);

SetFillStyle(6,10);

Floodfill(488,394,3);

SetFillStyle(6,9);

Floodfill(488,405,3);

Size:=ImageSize(240,380,509,479);

GetMem(p1,size);

GetImage(240,381,509,479,p1^);

ClearDevice;

PutImage(1,380,p1^,1);

Circle(50,50,30); {Створення нового колеса}

SetFillStyle(1,1);

Floodfill(55,50,3);

SetFillStyle(1,3);

Circle(50,50,3);

floodfill(50,50,3);

SetFillStyle(7,12);

Circle(40,40,5);

floodfill(40,40,3);

Circle(40,61,5);

floodfill(40,61,3);

Circle(60,40,5);

floodfill(60,40,3);

Circle(60,61,5);

floodfill(60,61,3);

Size:=ImageSize(20,20,80,80);

GetMem(p2,size);

GetImage(20,20,80,80,p2^); { Занесення нового колеса в пам’ять}

PutImage(15,418,p2^,0); {Створення нових шасі}

PutImage(80,418,p2^,0);

PutImage(145,418,p2^,0);

PutImage(210,418,p2^,0);

Size:=ImageSize(1,380,270,479);

GetMem(p2,size);

GetImage(1,380,270,479,p2^); {Занесення установки в пам’ять}

ClearDevice;

readkey; { Рух установки вліво вздовж екрану}

i:=354;

b:=2;

while (i>=147) do

begin

PutImage(i,380,p2^,1);

Delay(5000);

cleardevice;

i:=i-3;

PutImage(i,380,p1^,1);

Delay(5000);

cleardevice;

i:=i-3;

end;

PutImage(i,380,p1^,1);

i:=144;

j:=j-1;

SetColor(3);

raket;

Size:=ImageSize(154,407,509,479);

GetMem(p2,size);

GetImage(154,407,509,479,p2^);

x:=180;

while (x<226) do {Підняття ракети на 45}

begin

cleardevice;

y:=x*pi/180;

i:=round(240*cos(y))+404;

j:=round(240*sin(y))+406;

i1:=round(242*cos(y+0.1111))+404;

j1:=round(242*sin(y+0.1111))+406;

i2:=round(26*cos(y+1.59))+404;

j2:=round(26*sin(y+1.59))+406;

i3:=round(260*cos(y+0.05555))+404;

j3:=round(260*sin(y+0.05555))+406;

Line(i,j,404,406);

Line(i1,j1,i2,j2);

line(404,406,i2,j2);

line(i,j,i3,j3);

line(i1,j1,i3,j3);

line(i,j,i1,j1);

x:=x+2;

SetFillStyle(6,9); {Розфарбування ракети}

Floodfill(i+5,j-1,3);

SetFillStyle(6,4);

Floodfill(i1-5,j1+4,3);

PutImage(154,407,p2^,1);

sound(3000-x*10);

delay(10000);

nosound;

end;

for k:=1 to 300 do {Стартовий вогонь}

begin

i:=random(100)+400;

j:=random(179)+380;

putpixel(i,j,random(16));

end;

delay(65000);

Size:=ImageSize(228,215,519,406);

GetMem(p1,size);

GetImage(228,215,519,406,p1^); {Занесення піднятої ракети в пам’ять}

cleardevice;

i:=228;

while (i>1) do {Рух ракети в лівий верхній кут}

begin

PutImage(154,407,p2^,1);

Putimage(i,i-13,p1^,1);

delay(1000);

cleardevice;

i:=i-5;

end;

readkey;

dispose(p1);

dispose(p2);

end.

2. Результати роботи програми