Основні тенденції та шляхи реалізації стильових та експресивно-емотивних особливостей американського сленгу в цільовій мові

ПЛАН

Вступ

Розділ I. Теоретичні засади дослідження англійської ненормованої лексики

Термінологічні проблеми визначення ненормованої лексики

Експресивний потенціал та структурні особливості англійського сленгу

1.3 Фонетичні, граматичні і словотворчі характеристики сленгу англійської мови

Розділ II. Літературознавчі та семантико-стилістичні аспекти функціонування англійської ненормованої лексики в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі”

2.1 Образ молодого американця – представника “самотнього покоління” в романі Селінджера “Над прірвою у житі”

2.2 Стилістична забарвленість мови Холдена Колфілда

Розділ III. Перекладознавчі проблеми відтворення ненормованої лексики

Висновки

Бібліографія

ВСТУП

Актуальність теми. Територіальні, оточуючі, соціальні умови життя і, навіть, клімат впливають на спілкування мовців. В одній і тій же мові ми відразу пізнаємо мешканців різних регіонів, звертаючи увагу на відмінності семантичної і синтаксичної структури, на фонетичні відхилення.

Значну частину словникового складу сучасної англійської мови складають слова “зниженого стилістичного тону ” ,чи “нелітературні (ненормовані)” слова. Сюди входять слова і вирази професійних чи соціальних жаргонів (іноді їх об'єднують під терміном спеціальний сленг), слова сленгу чи інтержаргону, вульгаризми, діалектизми.

Вивчення слів ненормованої лексики викликає особливе зацікавлення. Аналіз мови як суспільного явища в його історичному розвитку потребує вивчення функціонування мови в різних прошарках суспільства і професійних групах, тому що тут виникає проблема взаємодії національної мови з соціальними діалектами, літературного розмовного мовлення певної епохи з нелітературним мовленням.

Особливу увагу в нашому дослідженні приділено визначенню терміну “сленг” та його особливостям. Спричинено це тим, що в науковій літературі з англійської мови єдності поглядів ні в розумінні, ні в оцінці сленгу немає.

Одні автори об'єднують під терміном сленг слова злодійського жаргону, грубу лексику, професіоналізми, діалектизми і загальновживані експресивні розмовні слова. Деякі автори включають сюди взагалі всі неологізми.

Інші вважають, що помітка “сленг” повинна бути поставлена тільки для тої частини словникового складу, яка протиставлена літературному вокабуляру, але при цьому не містить діалектизмів, професіоналізмів і слів жаргонного характеру. Жаргонні слова та арготизми виділяються у цьому випадку в окрему группу і визначаються термінами jargon чи cant.

Розходження в стилістичній оцінці сленгу виражається в тому, що одні автори вважають, що сленг псує, забруднює літературну мову, що це паразитарний шар лексики, з яким необхідно боротися. Інші, навпаки, вбачають в ньому елемент, який надає мові жвавості і образності, сприяє збагаченню і удосконаленню мови. Словник Вебстера, наприклад, навіть у визначенні сленгу відмічає, що сленг робить мову більш яскравою і живою.

Сленг охоплює майже всі сфери життя, описує майже всі ситуації, крім нудних, тому що сленгове слово народжується як результат емоційного відношення мовця до предмету розмови. Сленг – це постійний словотвір, в основі якого лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, ігровий ефект виступає головним в сленговому тексті. Мовцю важливо не тільки “що сказати”, але й “як сказати”, щоб бути цікавим оповідачем.

Сленг – це живий організм, що знаходиться в процесі постійної зміни і відновлення. Він постійно запозичує одиниці з жаргонів і інших підсистем англійської мови, а також сам стає постачальником слів просторічного, розмовного вжитку – така доля чекає на популярний сленгізм, який через багаторазовість повтору втрачає своє експресивне забарвлення. Рухомість сленгу робить неможливим його фіксацію на папері. Можемо лише прослідкувати деякі загальні особливості притаманні сленгу англійської мови, закони його розвитку. Для характеристики ненормованої лексики ми обрали сленг 50-х років ХХ століття, базуючи своє дослідження на матеріалі роману Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”. Причиною такого вибору було те, що на теперішній час немає літературного перекладу сучасного художнього твору, де б використовувалася експресивно-емотивна лексика, тому ми обмежились аналізом перекладу ненормованої лексики 50-х років.

Стан розробки. В англійському мовознавстві спостерігаються чітке розмежування термінів “жаргон”, “арго” і “сленг”, хоча і тут ці слова нерідко взаємозамінюються. Так, і в словнику Мерріам Уебстерс, і в Оксфордському тлумачному словнику значення “таємна, засекречена мова” належить терміну “арго”, а професійна лексика входить в семантичне поле жаргону. Але в оцінці цих понять по критеріям “експресивність”, “ціль утворення” і “коло користувачів” упорядники словників не солідарні, а іноді мають протилежні думки. В англомовній лінгвістиці прийнято використовувати термін “сленг” на позначення некодифікованої мови, але проблема не в тому, щоб відділити сленг від жаргону і арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовне мовлення (popular speech).

На проблему виділення чи невиділення сленгу і як поняття, і як терміну серед інших підгруп ненормованої лексики у вітчизняних мовознавців існує декілька точок зору. Так, І.Р.Гальперін у своїй статті „Про термін сленг”, вказуючи на невизначеність цієї категорії, взагалі заперечує його існування. Його аргументація базується на результатах досліджень англійських вчених-лексикографів, головним чином на їх досвіді у складанні словників англійської мови, які показали, що одне й те саме слово у різних словниках має різне лінгвістичне визначення. Існує також думка про тотожність двох понять сленгу і жаргону, якої дотримуються російські дослідники Є.Г.Борисова-Лунашанець, А.Н.Мазурова.

В розробці термінології приймає участь майже кожен філолог, що займається проблемами некодифікованої мови. Деякі лінгвісти утворюють проміжні терміни, наприклад, інтержаргон, інтерсленг, міжжаргонна лексика тощо. Такий багатий словотвір може здатися надмірним: він не полегшує, а навпаки ускладнює роботу над дослідженням сленгу.

В теперішній час кількість наукових робіт, присвячених ненормованій лексиці, значно зменшилась. Періодичні видання та збірники філологічних праць відмічають схожу тенденцію. Увага більшої частини дослідників перейшла на ідіостилі сучасних письменників, а також на різноманітні корпоративні жаргони, які з‘являються разом з новими професіями і видами діяльності: менеджментом, обслуговуванням комп’ютерів, юриспунденцією тощо.

Неоднозначність поглядів науковців щодо визначення терміну “ненормована лексика”, “сленг” тощо, а також явні труднощі, що виникають при перекладі сленгу та передачі його емоційно-експресивного характеру і функціональної релевантності, визначили спрямованість дослідження і обумовили вибір теми дипломної роботи – „Функціональна релевантність та експресивний потенціал англійської ненормованої лексики як перекладознавча проблема (на матеріалі роману Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”)”.

Об’єкт дослідження – ненормована лексика англійської мови.

Предмет дослідження – семантичні та стильові аспекти функціонування сленгу в англійській мові.

Мета – дослідити основні тенденції та шляхи реалізації стильових та експресивно-емотивних особливостей американського сленгу в цільовій мові.

В процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

Проаналізувати теоретичні позиції вітчизняних та зарубіжних мовознавців щодо дефініцій “ненормована лексика”, “сленг” тощо та їх емотивного забарвлення;

Дослідити фонетичні, граматичні та словотворчі відхилення сленгу від мовної норми;

Визначити соціально-історичну обумовленість та особливості функціонування сленгу в американській повоєнній літературі ХХ століття;

Дати характеристику ненормованій лексиці та оцінити стан стилістичного забарвлення мови Холдена Колфілда у романі Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”;

Дослідити адекватність перекладу, ступінь функціональної релевантності та шляхи відтворення семантично-стильових та експресивних характеристик англійського сленгу в цільовій мові (на матеріалі роману Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”).

Теоретичною основою дослідження слугували монографії та підручники з лексикології англійської мови (Г.Б.Антрушина, І.В.Арнольд, М.І.Мостовий, В.А.Хомяков, тощо), стилістики (Ш.Баллі, І.Р.Гальперін, А.Н.Мороховський, А.Д.Швейцер, тощо), діалектології англійської мови (І.І.Маковський, Л.І.Бараннікова, О.І.Бродович, тощо) та перекладу, які розкривають теоретичні позиції вітчизняних та зарубіжних мовознавців щодо визначення понять “ненормована лексика”, “сленг” тощо, їх експресивно-емотивне забарвлення, а також теоретичні засади відтворення мовних одиниць іноземної мови засобами цільової мови.

В процесі написання дипломної роботи використовувалися тлумачні та двомовні словники сленгу та розмовники, які дали можливість прослідкувати семантику та динаміку розвитку сленгу англійської мови, а також представили багатий матеріал для аналізу шляхів відтворення мовних відхилень засобами рідної мови.

Допоміжним матеріалом у вивченні досліджуваної проблеми були статті, пов’язані з особливостями функціонування та властивостями сленгу, взяті з комп’ютерної мережі Інтернет.

У дипломній роботі були використані такі методи: порівняльно-історичний аналіз, систематизація, узагальнення, аналіз результатів вирішення досліджуваної проблеми, зіставний метод.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягають у систематизації теоретичних поглядів мовознавців щодо особливості функціонування ненормованої лексики в англійській мові, у визначенні співвіднесеності понять “ненормована лексика” та “сленг”, в обґрунтуванні закономірностей вживання та аналізі експресивних можливостей сленгу англійської мови, у визначенні проблеми відтворюваності та релевантності сленгу при його перекладі на цільову мову.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що його результати дають можливість перекладачам, викладачам і студентам враховувати закономірності розвитку та семантико-стильових характеристик сленгу як особливого шару вокабуляру при здійснені художнього перекладу, а також в процесі розробки та вивчення вузівських курсів „Лексикологія”, „Стилістика англійської мови”, „Теорія та практика перекладу”, „Американська література”.

Поставлені мета і завдання дослідження визначили структуру дипломної роботи, що складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 50 назв.

Розділ I. Теоретичні засади дослідження англійської ненормованої лексики

Термінологічні проблеми визначення ненормованої лексики

американський сленг мова ненормована лексика

Етимологія терміну “ненормована лексика” не визначена, проте, судячи з самого виразу можна зробити висновки, що це поняття нерозривно пов’язане з поняттям мовної норми. Норма в мові – це історично обумовлена сукупність загальновживаних мовних засобів, а також правила їхнього добору і використання, визнані суспільством як найбільш придатні в конкретний історичний період[19]. Найбільш характерними ознаками мовної норми виступають відносна стабільність і диференційованість мовних засобів, тенденція до всенародності, наддіалектний і надсоціальний характер, що не виключає, однак, багатої функціонально-стилістичної диференціації.

Не слід розуміти мовну норму як незмінну систему правил слововживання, усілякі відхилення від якого неминуче ведуть до помилок у використанні мови. Не говорячи вже про історичну мінливість мовної норми, необхідно мати на увазі, що в дійсності вона не існує як моноліт, а представлена сукупністю цілої мережі приватних норм (усно-розмовна норма, письмова норма, соціальна норма та інші).

Вітчизняний лінгвіст Н.Н. Семенюк відзначає, що мовна норма – це сукупність найбільш стійких традиційних в реалізації елементів мовної структури, відібраних і закріплених мовною практикою[30].

Виходячи з того, що в сучасному мовознавстві не існує єдиного загальноприйнятого визначення поняття ненормованої лексики, вважаємо за необхідне охарактеризувати існуючі погляди науковців на саме поняття “ненормована лексика”. До ненормованої ми відносимо шар лексики, яка різними дослідниками визначається як жаргон, арго, сленг, вульгаризми та просторіччя.

Лінгвістичний енциклопедичний словник дає таке визначення жаргону: “Жаргон (франц. jargon) – різновид мови, що використовується переважно в усному мовленні окремої відносно стійкої соціальної групи, яка об’єднує людей однієї професії (жаргон програмістів), спільних інтересів чи одного віку (жаргон молоді). Від загальнонародної мови жаргон відрізняється специфічною лексикою і фразеологією та особливим використанням словотворчих засобів. Лексика жаргону поповнюється за рахунок запозичень з інших мов (“чувак” – хлопець з циганської мови), але більша її частина утворюється шляхом переоформлення (“баскет” – баскетбол), а частіше – переосмислення загальновживаних слів (“тачка” – автомобіль). Співвідношення лексики розмовного походження, а також характер її переосмислення в жаргоні – від жартівливо-іронічного до грубо-вульгарного – залежить від ціннісної орієнтації і характеру соціальної групи: має вона відкритий чи понтайливий характер, органічно входить у суспільство чи протиставляє себе йому. У відкритих групах (молодь) жаргон – це колективна гра (О. Есперсен). У закритих групах жаргон – це засіб конспірації. Жаргонізми частіше відображають гумористичне чи фамільярне ставлення до предметів дійсності (у період Великої Вітчизняної Війни предмети мали побутові назви: “керосинка”, “стажерка” – літаки різниз типів). Вирази жаргону швидко замінюються новими: у 50-60-х роках ХХ століття “тугрики”, “рупії” – гроші, в 70-х рр. – “монети”, “мані”, у 80-х – “бабкі”. Лексика жаргону проникає у літературну мову через просторіччя і мову художньої літератури, де вона використовується як засіб мовної характеристики. Іноді термін “ жаргон” застосовують для позначення перекрученої, неправильної мови. Тому у власне термінологічному смислі його часто замінюють словосполученням типу “мова студенства” та термінами “арго” і “сленг”[19].

Лінгвісти Є.М.Чекаліна та Т.М.Ушакова відносять жаргон до соціальних діалектів. Під жаргоном вони розуміють мову певних соціальних груп, яка виникає природним шляхом під час їх професійної діяльності чи створюється навмисно для відокремлення якоїсь групи від іншого населення. Жаргони – це “штучні” мови, які не мають свого основного словникового фонду, своєї граматичної будови, але які дублюють слова загальнонародної мови спеціальними лексемами. Останні можуть бути як оригінальними (зокрема, метафоричні номінації), так і зміненими варіантами існуючих слів (за допомогою особливих суфіксів, префіксів, перестановки скорочень тощо). Може мати місце також і перекручення в мові всіх слів шляхом додавання морфем чи перестановки складів, своєрідне кодування мови. Будь-яка більш-менш закрита соціальна група може мати свій жаргон, свої особливі слова чи вирази. Іноді жаргон виникає всередені окремого учбового закладу. Професійні слова характеризують мову людей всередині свого професійного кола, поза ним слова можуть бути незрозумілими, тому їх уникають, звертаються до загальновживаної лексики, чи, навпаки, їх використовують, щоб “закодувати” мову. Іноді жаргонні професіоналізми переходять у національну мову, залишаючись при цьому стилістично-заниженими[41].

Є.М.Чекаліна та Т.М.Ушакова зазначають, що все частіше термін “жаргон” витісняється терміном “арго”, хоча спочатку цим термінам відповідав різний зміст. Термін “ жаргон” більш давній. Вже в XIIIст., як свідчить П.Про, у граматиці провансальської мови “Le Donats provensals” говориться про таємний злодійський жаргон, який згадують усі наступні століття. У середині XVIIст. паризькі волоцюги заснували так зване короліство. Банди мали своїх королів, намісників у провінціях і періодичні зібрання – “генеральні штати”. “Старійшини” банд навчали молодих членів таємній мові. В тому випадку, якщо засекречені слова ставали зрозумілими занадто багатьом, вони замінювалися на інші, мова “реформувалася”. Ось цей жаргон декласованих елементів і отримує назву арго. Етимологія слова достатньо туманна. Вважається, що воно походить від старофранц. ergot, яке означає гострі кігті хижого звіра. У мову злодіїв це слово увійшло в переосмисленому значенні “крадіжка”, “злодійство”, а потім в XVст. – “спілка злодіїв”. Таким чином, термін “жаргон”, який означав спочатку мову злодіїв, розширив свою семантику і, як вважають автори, означає будь-який соціальний діалект. Термін “арго” також розширив своє значення, тому в сучасній мові він вживається двояко:

секретна мова, злодійський жаргон, існуючий до середини XIXст.;

узуальне арго, тобто професійні жаргони (арго військове, театральне) і мова певних соціальних груп (шкільне арго, молодіжне арго). Спроби розмежувати терміни “ жаргон” і “арго” в їх вторинних значеннях, які спостерігаються в деяких лінгвістичних працях, виявляють марними. На думку Є.М.Чекаліної та Т.М.Ушакової, термін “арго” має очевидну тенденцію стати єдиновживаним[41].

У лінгвістичному енциклопедичному словнику читаємо про термін “арго” таке: “Арго (фрaнц. argot) – особлива мова деякої обмеженої професійної чи соціальної групи, яка складається з довільно вибраних видозмінених елементів однієї чи декількох природніх мов. Арго вживається, як правило, з метою приховання предмету комунікації, а також як засіб уособлення групи від іншої частини суспільства”[19].

У лексикології англійської мови замість термінів “жаргон” і “арго” часто зустрічається термін “сленг”. У лінгвістичному словнику дається таке визначення: “Сленг (англ. slang) –

те ж, що і жаргон (у вітчизняній літературі переважно по відношенню до англомовних країн);

сукупність жаргонізмів, які складають шар розмовної лексики, що відображає грубо-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмету мовлення. Вживається переважно в умовах невимушеного спілкування: англ. junkie “наркоман”, gal “дівчина”. Сленг складається зі слів і фразеологізмів, які виникли і спочатку вживались в окремих соціальних групах і відображали ціннісну орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, ці слова часто зберігають емоційно-оціночний характер, хоча знак оцінки може змінюватися. Елементи сленгу або швидко виходять з ужитку, або входять в літературну мову, призводячи до виникнення тонкої стилістичної і семантичної відмінності. Сленг огрублює мову, суперечить нормам і культурі мови[19].

Відомий російський мовознавець О.І.Смірницький пише, що явище, яке отримало назву сленг в англійській лінгвістичній літературі, викликає особливий інтерес. Він вважає, що, з одного боку, поняття “сленг” тісно пов’язане з уявленням про яскраву емоційно-експресивну забарвленість слів. Разом з цим за походженням сленг, у більшості випадків являє собою лексику, властиву одній обмеженій професійній, соціальній чи іншій особливій групі населення. Генетично сленг – це розмовний чи фамільярний стиль мови в певній спеціальній галузі. Будучи застосованим у межах цієї галузі, на думку О.І.Смірницького, сленг має не більшу емоційно-експресивну забарвленість, ніж її має, наприклад, розмовний стиль в порівнянні з книжним чи поетичним. Особливої стилістичної та емоційної забарвленості, виразності сленг набуває тоді, коли він вживається не в обмеженому колі людей, а широко застосовується людьми, які не мають прямого відношення до даної професії чи соціальної групи[35:201].

Видатний англійський дослідник сленгу Е.Партрідж і його послідовники (Дж.Грінок і К.Кіттрідж) визначають сленг як існуючі в розмовній сфері досить нетривалі, нестійкі, ніяк некодифіковані, а часто взагалі безладні та випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального чи професійного середовища. Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словника в розмовній мові для суто стилістичних цілей: для створення ефекту новизни, незвичайності, для передачі певного настрою мовця, для надання висловлюванню конкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше[49:9].

Великий Оксфордський словник англійської мови визначає сленг як суто розмовну мову, що вважається нижче стандарту мови освічених людей і складається чи з нових слів, чи з загальнорозповсюджених, вживаних у спеціальних значеннях, і як сукупність лексем, що використовуються групою осіб нижчих прошарків суспільства і користуються поганою репутацією[20:10].

В англістиці найбільш розгорнуте визначення сленгу, на нашу думку, дає В.А.Хомяков. Сленг – це особливий периферійний лексичний шар, що знаходиться як поза межами літературної розмовної мови, так і за межами діалектів загальнонаціональної англійської мови. Він включає в себе, з одного боку, шар специфічної лексики і фразеології професійних говорів, соціальних жаргонів і арго злочинного світу, та, з іншого боку, шар широко розповсюдженої і загальнозрозумілої емоційно-експресиної лексики та фразеології нелітературної мови[38].

Таким чином, сленг визнається антиподом літературної мови й ототожнюється частково з жаргоном, а частково з професіоналізмами і розмовною мовою.

Відомий російський англіст І.Р.Гальперін справедливо вказує в зв’язку з цим, що варто переглянути склад лексики, який відноситься звичайно до сленгу, і відмежувати її від слів жаргонного характеру, професіоналізмів, розмовних слів (колоквіалізмів), образних слів і виразів[10].

Деякі автори розглядають сленг як вульгарну, злодійську мову, яку варто уникати і яка приречена на швидке відмирання; інші, навпаки, вважають сленг ознакою життя, відновлення і поступального розвитку мови. Ф.Дж.Уілстек писав, що педантизм у мові – це дурість…, сленг дуже часто є вираженням концентрованої життєвої сили (vivality) мови. Американський лінгіст С.І.Хаякава називає сленг “поезією повсякденного життя”.

В англійських підручниках з лексикології часто зустрічаються поняття “вульгаризм” і “просторіччя”.

В лінгвістичному енциклопедичному словнику знайдемо такі визначення: “вульгаризм” (від лат.vulgaris – простий, звичайний) – просторічне слово чи вираз[19].

Просторіччя – одна з форм національної мови, поряд з діалектною, жаргонною і літературною мовами. Разом з народними говорами і жаргонами складає усну некодифіковану сферу загальнонаціональної мовної комунікації – народно-розмовну мову. Просторіччя, на відміну від говорів і жаргонів, загальнозрозуміла для носіїв національної мови. Будучи категорією універсальною для національних мов, просторіччя в кожній з них має специфічні особливості та свої особливі взаємостосунки з літературною мовою[19].

Просторіччя – термін русистики, і можна говорити лише про подібність за функціями і будовою сфери в інших конкретних мовах. Для просторіччя характерні експресивно занижені оціночні слова з гамою відтінків від фамільярності до грубості, які можна замінити нейтральними синонімами в літературній мові. В російській мові просторіччя – це історично утворена мовна система (на базі московського розмовного койне), становлення і розвиток якої тісно пов’язані з формуванням російської національної мови. Російське просторіччя – одне з джерел літературної мови нового часу. Коли сформувалася і стала функціонувати в рамках російської літературної мови розмовного мовлення, межі просторіччя стабілізувалися, склалися форми співвідношення і взаємодії просторіччя з літературною мовою. У загальнолітературному мовному вжитку термін “просторіччя” нерідко використовують на позначення окремого слова чи звороту заниженого грубого чи грубо-фамільярного забарвлення[19].

Отже, до категорії ненормованої лексики ми відносимо поняття жаргону, арго, сленгу, вульгаризмів і просторіччя, як особливого шару експресивно забарвленого вокабуляру, що має певні функціонально-стилістичні характеристики. Також необхідно відмітити той факт, що в деяких випадках поняття просторіччя і сленгу ототожнюються. Ми цілком поділяємо думку окремих дослідників, що термін “сленг” характерний більш для англійської лексикографії, а термін “просторіччя” використовується на позначення експресино-емоційної лексики російської мови.

Експресивний потенціал та структурні

особоливості англійського сленгу

Теза про те, що емоції – одна з форм пізнання, відображення, оцінки об’єктивної дійсності, визнається представниками різних наук, передусім психологами та філософами. Це вихідне положення всіх дослідників має загальне уточнення: емоції – особлива, своєрідна форма пізнання і відображення дійсності, в них людина виступає одночасно і об’єктом, і суб’єктом пізнання, тобто емоції пов’язані з потребами людини, що лежать в основі мотивів його діяльності.

Достатньо складними виявляються процеси позначення емоцій. Так, за спостереженнями російського вченого Додонова, в розмовній практиці ми часто вживаємо одне і те саме слово на позначення різних переживань, так що їх дійсний характер стає зрозумілий лише з контексту. У той же час одна і та сама емоція може позначатися різними словами.

Таким чином, лінгвіст в першу чергу повинен досліджувати власне мовні механізми позначення і вираження емоцій, тим більше, що почуття тільки тоді набувають значення для лінгвіста, коли вони виражені мовними засобами. Однак, ці засоби ще не систематизовані.

Взагалі, за думкою лінгвістів, емоції постійно порушують якісь ідеально-середні нейтральні конструкції. Виникає питання: чи можливо розглядати емоційну насиченість не як порушення мовних норм, а як необхідний елемент деяких сторін вираження, що мають чіткі мовні характеристики?

Мабуть, механізм виявлення емоцій у мовленні полягає в тому, що деяким спеціалізованим засобам мови притаманна передача емоцій разом з основною інформацією.

У цьому відношенні інтерес становить монографія російського вченого Н.С.Трубецкого “Основи фонології”. На думку дослідника, експресивна функція мовлення полягає в характеристиці мовця. Все те, що служить в мовленні для характеристики мовця, виконує експресивну функцію. Елементи, що виконують цю функцію, можуть бути досить різноманітними: приналежність мовця до певного людського типу, його фізичні та духовні особливості тощо – про це все можна судити з його голосу, з його вимови, з його загального стилю мовлення[37].

Експресію Н.С.Трубецький відносить повністю до сфери стилістики. Стилістика вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ зі сфери почуттів і дія мовних фактів на почуття [4:136].

Розмовне мовлення завжди в більшій чи меншій мірі емоційне. Природньо, що носії мови можуть суттєво відрізнятися один від одного за ступенем емоційності чи розсудливості своєї натури. Але навіть найбільш логічно мисляча людина змушена використовувати загальновживані засоби, відчуваючи, що афективне мовлення – це найкращий засіб нав’язати свою думку співрозмовнику.

Кожен добре розуміє, що він користується мовленням не для того, щоб говорити з собою і не заради самого себе. Будь-яка розмова – це певне зіткення, де суперниками виступають дві особистості: одне “я” прагне переконати інше. Навіть у невимушеній бесіді завжди зачіпаються життєві зацікавлення співрозмовників, кожен з них завжди вкладає щось особисте – це може бути реальна зацікавленість, несвідоме бажання або чистий інстинкт, невизначене почуття. Варто лише поспостерігати за фактами, щоб переконатися в одному: мовець майже завжди намагається донести до слухача і нав’язати йому не стільки логічний зміст, скільки його суб’єктивну сторону[37]. Тут вже проявляється апелятивна функція мовних засобів (за Н.С.Трубецьким). Вона полягає у збудженні співрозмовника певних почуттів.

Ще на початку XIXст. В.фон Гумбольдт відмітив, що мова як діяльність людини пронизана почуттями. У всі часи люди відчували, відчувають і будуть відчувати одні й ті самі почуття: радість, горе, любов, сум. Але мова не є дзеркальним відображенням світу, тому, зрозуміло, світ емоцій і набір мовних засобів, що їх відображає, не можуть повністю співпадати. В той же час психологи відмічають, що словник емоцій в різних мовах далеко не однаковий, хоча немає ні одного переживання, яке було б недосяжне для однієї нації і досяжне для іншої, тобто самі емоції – універсальні, а типологічна структура емоційної лексики не співпадає в різних мовах, має національну специфіку, оскільки відображення їх в кожній мові самобутні.

Яскраво виражений емоційний, оціночний експресивний характер в англійській мові має особливий, генетично досить неоднорідний шар лексики і фразеології, який називають сленгом, що використовується в розмовній мові і знаходиться поза межами літературної норми. Найважливішою властивістю сленгізмів є їх грубо-цинічна чи груба експресивність, зневажлива і жартівлива образність, іронічне або презирливе забарвлення, що відрізняє їх від синонімічних слів і словосполучень з літературної мови[1:90]. Наведемо декілька прикладів[45]:

Сленгізм Літературний еквівалент

hit the haygo to bed

suckersimpleton

stinkernasty customer

cold-meat partyfuneral

dead pan black face

shiner black eye

sawbones surgeon, doctor

bum steer misinformation

baloney nonsense

dumb cluck stupid person

Прийнято вважати, що якщо сленгізми представляють собою стилістичні синоніми слів і словосполучень літературного мовлення, вони ніколи не є єдиним засобом вираження тих чи інших понять [1]. Це твердження потребує уточнення. Воно відповідає дійсності в тому смислі, що для сленгу, в основному, характерна не номінативна, а експресивна функція. Але в той же час серед слів і словосполучень, що входять в сленг, є й такі (хоча їх кількість не є великою), які не мають словникових відповідників в інших пластах лексики. Так, наприклад, американські лексикографи Л.Беррі і М.Ван ден Барк, вказуючи в своєму словнику сленгу (L.V.Berrey and M.Van den Bark. The American Thesaurus of Slang.) літературні еквіваленти сленгізмів, змушені в деяких випадках вдаватися до описових прийомів для пояснення тих лексичних одиниць, що відносяться до сленгу, але не мають постійних і рівнозначних відповідників:

blind date– a social engagement with an unknown person; a person whose identity is not known with whom a social engagement is made;

gold digger – a young woman who accepts a man’s attentions for the sake of his gifts;

sugar daddy - a wealthy lover, esp. one who contributes to the support of a gold digger;

inside dope – confidential information.

Це пояснюється тим, що деякі лексичні одиниці сленгу виражають специфічні поняття, які в літературній мові можуть передаватися лише за допомогою вільних словосполучень. Іноді саме такі слова і стійкі словосполучення нерідко переходять зі сленгу в літературно-розмовну і навіть книжну лексику (наприклад, hitch-hiker, soap opera, pep talk, graft та інші).

Сленг далекий від будь-якої піднесеності, урочистості, пишномовності. За влучним визначенням Е.Партріджа, для сленгу характерним є бажання “нічого не сприймати серйозно”. У цьому легко переконатися, якщо, наприклад, порівняти книжне pass away, cтилістично-нейтральне die і сленгове kick in; урочисто піднесене join in wedlock, нейтральне marry і сленгове jump the hurdle [45].

Багатьом словам сленгу притаманні влучний гумор, гротескне піднесення безглуздої або смішної сторони предметів чи явищ, які вони позначають:

Darned if this bunch of cradle-robbers didn’t get hold of some young-kids [43:156].

The rest of the time they ate chocolates, went to the motion pictures, went window-shopping[43:156].

Сленгізм cradle-robbers використовується по відношенню до літнього чоловіка, який одружується на молодій жінці чи залицяється до неї. Window-shopping – найулюбленіше заняття тих, в кого немає грошей, щоб робити покупки, і хто обмежується оглядом вітрин. До цієї групи сленгізмів можемо віднести такі слова, як rubber-neck – турист, shotgun marriage – змушене одруження, Monday morning quarterback – людина, що дає поради з запізненням, whodunit – детективний роман чи фільм, описуючий загадкове вбивство[45].

Особливо яскравим емоційно-оціночним забарвленням володіють сленгізми, що відображають різноманітні негативні явища, притаманні сучасній дійсності (наприклад, yellow dog fund – гроші, виділені для підкупу, kickback – незаконне затримання грошей із заробітної плати на користь наймача, gorilla – гангстер, ride the gravy train – отримувати незаконні прибутки, rake-off – доля у незаконному доході)[45].

У той же час у сленгу є немало слів, які характеризуються вульгарним відтінком і використовуються лише з метою надати грубо фамільярний тон або створити ефект новизни і оригінальності.

Як відомо, сленг відноситься до найменш стійких шарів лексики. Лексика сленгу підлягає постійному відновленню. Деякі сленгізми проникають у літературну мову, але більша їх частина відносно швидко виходить з ужитку. Американські лексикографи Берджен і Корнелія Еванс стверджують, що сленг швидко старіє і ніщо так не позбавляє мовлення виразності і оригінальності як сленг, що вийшов з моди. Іншими словами, в даному випадку сленгізми справляють стилістичний ефект, повністю протилежний тому, якого прагнув досягти мовець. Однак, серед слів і виразів є й такі, які складають його відносно більш стійку частину. Такі сленгізми, як наприклад, sucker, wise up, cinch, bunk використовуються вже напротязі досить довгого часу. Але для сленгу вцілому характерна відсутність стабільності.

Деякі дослідники англійського сленгу виділяють найбільш вагомі відмінні властивості сленгу[36]:

-сленг – це лексичне явище. Сленг – це певна лексика (слова і словосполучення, які називають сленгізмами);

-сленг – це нелітературна мова, тобто слова і словосполучення, що знаходяться за межами літературної англійської мови (Standard English, King’s English) – з точки зору вимог сучасної літературної норми;

-сленг – це лексика, яка виникає і використовується передусім в усному мовленні. Спочатку сленг проникає в літературу як засіб характеристики особливостей усного мовлення в певному середовищі. Однак деяка частина сленгізмів іноді використовується в літературі і для інших стилістичних цілей як специфічна експресивна лексика (як правило, синонімічного характеру відносно до літературної);

-сленг – це емоційнозабарвлена лексика;

-сленг характеризується більш-менш яскраво вираженим фамільярним забарвленням більшості слів і словосполучень. Ця властивість сленгу обмежує стилістичні межі його використання. Лексика сленгу пов’язана з певним розмовно-просторічним фамільярним стилем мовлення англійської мови;

-фамільярно-емоційне забарвлення багатьох виразів сленгу відрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий, іронічний, глузливий, призирливий, грубий і навіть вульгарний). Деякі дослідники відносять до сленгу також непристойні слова (нецензурні) і вирази (лайка).

Загальним для емоційного забарвлення більшості слів і виразів сленгу є критична (переважно негативна) оцінка даних предметів, явищ, дій, тощо у фамільярній і часто грубій формі, тому лексика сленгу має якби занижене стилістичне забарвлення по відношенню до літературного мовлення. Сленг означає свідому образу будь-якої звичайної норми доречності.

В зарубіжній лексикографії ця властивість вважається основним при визначенні належності тої чи іншої лексико-фразеологічної одиниці до сленгу.

Такий критерій є найбільш загальним, що застосовується майже у всіх випадках. Недоліком його є залежність від цілого ряду непостійних суб'єктивних факторів і схильність до безперервних змін.

- Сленгізми походять з різних джерел (професійні або соціальні групи). Але їх загальне використання чи зрозумілість ця не означає їх перехід в категорію літературної лексики. Вони, як правило, залишаються за межами літературної мови. Певна частина слів і виразів сленгу може проникати в літературну мову, втрачаючи притаманні їм властивості.

Сленг займає проміжне положення між всіма відомими словами і виразами на позначення неформального спілкування і ненормованної лексики.

Слід зазначити, що сленг не є таємною мовою, діалектом або недопустимим використанням ідіом у щоденному мовленні, хоча в ньому можуть міститися елементи всього вище перерахованного. Але, якщо ми продовжимо пошук визначення шляхом перерахування того, чим не є сленг, то можемо сказати, що сленг – це не набір різких фраз, журналістських словечок, неологізмів і особистої мови окремої людини, хоча приклади цього також можна знайти в сленгу. З точки зору лінгвіста – це стиль мови, який знаходиться прямопротилежно до заформалізованного мовлення. Сленг міститься в самому кінці можливих засобів мовленнєвого спілкування: він знаходиться за межами звичайного невимушеного розмовного мовлення, там, де мова стає занадто гострою і вульгарною, занадто новаторською в розмові з незнайомими людьми. Сленг включає також різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певним соціальним угрупуванням, починаючи з любителів серфінгу, дітей, молодих бізнесменів і закінчуючи злодіями.

Основний лексичний склад, а також фонетичний та граматичний устрій англійського сленгу відрізняється величезною життєздатністю: дуже багато лексем сучасного сленгу і ряд його граматичних і фонетичних рис існували задовго до виникнення літературного стандарту. Існуючи пліч-о-пліч з інщими соціальними діалектами і з літературним стандартом і тісно взаємодіючи з ними, сленг завжди виступав і виступає як чітко визначена мовна система: хоча, як і інші ланки мови вона постійно розвивається, поповнюється новими словами і новими значеннями слів. Основний кістяк його лексичного, граматичного і фонетичного складу залишається незмінним. Не втрачає сленг і свою функціональну своєрідність: він ніколи не був приналежністю вузьких соціальних груп, не використовувався у ролі кодифікованої мови (жаргон) чи як приналежність тих чи інших професійних колективів. Основна особливість сленгу - це спільність усім соціальним групам носіїв мови, у зв’язку з чим недоцільно розрізняти так званий загальний сленг – просто в іншому випадку мова йде про той чи інший різновид жаргону.

Мовну систему можна розглядати як синхронну з нормою сукупність функціональних і структурних можливостей у межах даної мови чи як мережу координат, що окреслюють межі (якісні і кількісні) можливих мовних зрушень. Будучи вибірковою (селективною) реалізацією чи серією реалізацій тих чи інших можливостей системи, норма у разі необхідності накладає на неї певні обмеження. У свою чергу обмеження окремих ділянок мовної системи, здійснюване нормою, веде до зняття існуючих до цього інших обмежень, що накладаються на мову системою. При цьому накладання одних обмежень і зняття інших є діалектичним процесом. Саме тому норма співіснує в мові із широкою варіативністю (для сленгу характерна розгалужена мережа синонімів, причому, як показують спостереження, чим ширше синонімічний ряд того чи іншого поняття в сленгу, тим менше можливостей входу в цей ряд загальнолітературного слова, що виражає це поняття). Саме тому норма не є самодостатньою сутністю, а реально представлена у взаємодії з різного роду “периферійними” мовними шарами, саме тому роль “центрального” чи “периферійного” елементу не закріплена навічно за тими чи іншими мовними реаліями, і ті самі мовні елементи в залежності від мінливих внутрішньомовних і екстралінгвістичних умов можуть поперемінно виступати то як нормовані, то як ненормовані. У цьому зв’язку можна вказати, наприклад, той факт, що в сленгу відсутні чи маловживані такі слова загальнолітературного варіанту, як excellent, tall, rapid, quick, to approach, to enter, to leave, help, weapon, clothes, to die, young, ill, to injure, to feel, body, to search, to believe, to understand та інші.

Не можна визнати правомірним твердження про те, що сленг – це ізольований “прошарок”, що займає окреме положення в макросистемі англійської мови. Сленг аж ніяк не є таким “шаром” мови, який відгороджений “китайською стіною” від так званої стандартної мови. Існуючи в мові, сленг у разі потреби входить у його систему. Усний англійський національний стандарт невіддільний від сленгу в такій ж мірі, як і сленг не існує без елементів усного стандарту. У ряді випадків “периферійні” мовні шари можуть значно впливати на усний національний стандарт у більшій чи меншій мірі переплітаючись з ним. У цьому зв’язку цікавим є наступне висловлення Дж.Голсуорсі: “Цілком ймовірно, що більшість життєво важливих (vital) слів нашої мови колись належали до сленгу, послідовно одержуючи права громадянства всупереч протестам духівництва й інших кіл” [Galsworthy J. On Expression.Oxford,1924,p.7]. І дійсно в англійський загальнонаціональний стандарт увійшли зі сленгу такі слова, як bluff, billet, minx, flummox, ripping, humbug, flog, soccer, yarn, shabby, sham, pluck “сміливість”,whitewash, baggage “дівчина”, bet, bore, chap, donkey, hoax, kidnap, mob, odd, trip, character “людина”, to bolt “тікати”,fishy “підозрілий” та інші.

З іншого боку, сленг постійно контактує з жаргоном, професійною мовою тощо, що у свою чергу не може не позначитися і на літературному стандарті. Недарма відомий американський лінгвіст М.Пий зазначає: “Навряд чи правомірно зневажати слова, що у наші дні можна почути тільки у вузьких межах тої чи іншої професії. Завтра ті ж самі слова можуть бути прийняті народом, що говорить на даній мові, і увійти в повсякденний словник Шекспіра двадцять першого століття”[20]. На мовлення впливають вікові і професійні особливості мовців, їхня приналежність до того чи іншого соціального середовища. Та сама особа може володіти декількома варіантама вимови, що існують у мові, і вживати їх у залежності від ситуації спілкування. Велике значення для становлення й існування сленгу мають особливості індивідуального мовотворення мовця. Цікаво, що багато семантичних змін і переосмислення уперше виникають на індивідуальному рівні і лише пізніше переходять у різні шари мови, особливо в усно-розмовну сферу і сленг. Те ж саме можна сказати не тільки про значення. Але й про більшість нових лексем, що беруть свій початок у мові з новотворів на індивідуальному рівні.

Більшість сленгових слів і значень існували в мові задовго до появи сленгу і продовжують використовуватись в родинних германських мовах і діалектах, де вони взагалі не мають соціального забарвлення. Порівняємо англ.сленг to botch “робити абияк” і діал. botzelen (те ж саме значення); англ. сленг quod “в’язниця” і швейц.діал. gadem “будинок”; англ. сленг to hock “обманювати”, “закладати в ломбарді” і швейц. діал. hocken “брехати”, рейнськ. діал. hocken “вести торгівлю”.

Зовсім непоміченим нерідко залишається той факт, що багато зі сленгізмів набули свого специфічного значення еліпсису слів, пов’язаних з ними в словосполученні. Наприклад, значення сленгізму to create “підняти шум, скандал” зобов’язане своїм походженням тому, що воно часто вживалося в словосполученнях to create a disturbance, fuss.

Варто також врахувати постійну зміну соціальної норми, соціальної бази і соціально-комунікативної системи (по А.Д.Швейцеру) як національної мови, так і інших шарів мови у зв’язку з впливом радіо і телебачення, з розвитком грамотності, освіти. Для сленгу характерний широкий діапазон комбінаторики, різних умов організації мовних елементів і їхніх властивостей, можливостей їхньої сумісності чи несумісності, перетинання, розкладання, заміщення, накладання і перегрупування, а також порядку проходження мовних одиниць, їхніх ознак і зв’язків, включення в систему чи виключення з неї. Саме комбінаторні процеси в сленгу нерідко обумовлюють найбільш несподівані значення і функції однієї і тієї ж словоформи, зокрема в результаті розкладання однієї і тієї ж семантичної послідовності в межах декількох окремих лексем. Наприклад : англ. сленг chance “відcтань”; hump “швидкість”; commission “здоров’я”; to discuss “куштувати їжу”. У граматиці це, наприклад, використання ступенів порівняння від дієслів(we are, and what’s more, we can not be arer), минулого часу дієслів замість інфінітиву (used to was замість used to be). Таким чином, у сленгу особливо яскраво виявляються різні потенції мови, які зазвичай сховані в літературному стандарті.

Дослідження структурних особливостей англійського сленгу та визначення його емоційного характеру дозволяє дати наступне визначення сленгу. Сленг – це історично сформована і більш-менш загальна всім носіям мови лінгвосоціальна норма, що реалізується на рівні розмовної мови і генетично та функціонально відмінна від жаргоних та професійних елементів мови.

1.3 Фонетичні, граматичні і словотворчі особливості сленгу англійської мови

Фонетика

Унікальність емоцій порівняно з іншими об’єктами номінації спостерігається передусім в різноманітності і багатстві мовних засобів їх вираження, які включають відповідну лексику, особливу інтонацію, фонетику, порядок слів.

Сленг англійської мови як особливий шар експресивно-емоційної лексики характеризується певними фонетичними відхиленнями від норми. Лінгвіст Є.М.Мєднікова виділяє такі[22]:

1. Дифтонг літературного варіанта [оu] звичайно відбивається в сленгу як [ээ] чи [au]: go [gээ] чи [gаu]; row [гээ] чи [гаu].

2. У свою чергу дифтонг [au] літературного варіанта відбивається як [а:]: mouth [ma:f], about [a'ba:t], loud [la:d].

3. Дифтонг [аі], зображуваний на листі в літературному варіанті через “i” в умовно-відкритому складі, у сленгу вимовляється як [оі]: time [toim], fine [foin], line[ loin] і ін.

4. У ненаголошеному складі [аі] редукується в [і]: by myself [bi mi'self]. Дифтонг [еі] вимовляється як [ai]:pale [pail], day [dai], baby ['baibi] і інші.

5. Замість літературного короткого [е] у сленгу звичайно вимовляється коротке [і]: get [git], catch [kit], steady ['stidi], а замість короткого [і]—[e]: dinner ['dens], children I't∫eldren], spirit ['spent].

6. Англійське літературне [ju:] у сленгу відбивається як [u:]: duke [du:k], tune [tu:n], suit [su:t], new [nu:].

7. Коротке [о] відбивається як [Λ]: god [gΛd], dog [dΛg].

8. Коротке [Λ] вимовляється як [і] чи [е]: sich, sech (such), jist, jest (just), brisk, bresh (brush).

9. Після довгих [u:] н [і:] використовується півприголосний звук, що перетворює їх у дифтонги: booze [buwz], [bauz].

10. У ряді випадків замість звуку [э:] вимовляється [а:]: first [fа:st], burst [ba:st], curse [ka:s], worse [wa:s], nurse [na:s].

12.У закінченні -ing [η] заміняється на [n]: schilling’, evenin’, huntin’, shootin’. Однак кінцеве п у багатьох словах заміняється [η]: kitchen ['kit∫η], captain ['keptiη] і ін.

13. Звуки [Θ,ð ] часто переходять у [f, v]: thanks [fenks], mouth [ma:f].

14. У ненаголошених складах півголосний [w] зникає: always ['a:liz], boatswain ['bostsan].

15. Дуже часто допускаються неударні склади в словах: 'stead (instead), 'cept ( except), 'cos (because)

16. Перетворення прийменника „of” у закінчення –а у словах: caupla minutes; outa here.

17. Початкове h у словах часто опускається; у словах же, де немає етимологічного початкового h, воно додається.

18. Нерідко звук [n] заміняється на [m]: se'em (= seven), ['sa:tm] (certain) і ін.

19. У складних словах з -hood замість [h] вимовляється [w]: neighbourwood, livelywood, widowwood.

20.Особовий займеник „you” змінюється „ya”.

21.пропуск деяких початкових і кінцевих приголосних: of’em (of them).

Потрібно відмітити, що хоча вище наведені приклади фонетичних відхилень і порушують фонетичну норму, але вони не спотворюють мову, а, навпаки, надають мовленню експресивно-емотивного забарвлення.

Граматика

В загальній мовній системі граматична сторона займає особливе місце – це явище вищого ґатунку (порядку), тому що для вираження думок та емоцій не достатньо тільки відбору лексичного матеріалу, необхідне правильне і чітке встановлення зв’язку між словами, групами слів тощо.

Вивчення граматичних відхилень і їх стилістичних властивостей забезпечує можливість цілеспрямованого відбору експресивних засобів мови. Мовець завжди намагається надати своєму мовленню емоційного звучання. І ця емоційна сторона висловлювання часто створюється засобами граматики[22].

Слід зазначити відсутність у сленгу сполучного -n невизначеного артикля перед словами, що починаються з гласної. Характерно також використання двох показників множини іменників claw — dowses, swell— swellses і інші.

Багатоскладові прикметники можуть утворювати ступені порівняння синтетичним способом: agreeable— agreeabler—agreeablest, beautiful— beautifuller—beautiful-lest. Прикметники, що утворять ступені порівняння у літературному варіанті, у сленгу можуть утворювати ступені порівняння шляхом приєднання суфіксів -er, -est: little—littler—littlest. Нерідко використовуються плеонастичні ступені порівняння: worser, worsest, more agreeabler, most agreeablest і ін.

Замість than літературного варіанту ступеню порівняння в сленгу супроводжуються словом nor: He's got more nor me. Ступені порівняння в сленгу можуть утворюватися не тільки від прикметників, але і від будь-якої частини мови: порівн. we are, and what's more, we can not be any arer.

Замість форм називного відмінка особистих займенників часто використовуються непрямі форми (для сленгу взагалі типовим є недиференційоване використання номінативної й об'єктної форм особистих займенників): Why, us'as got 'em licked any time; Me and her's great frens. Вказівні займенники this і that нерідко заміняються на this here, that there, them: Them as he got things; them here lodging-houses. Займенник who заміняється на as (a man as I knowed mother 'людина, мати якої я знав'). Замість -whom використовується who (from who, on who), а замість that—-what (an old glut what I served). Займенник it нерідко використовується замість he, she: You see the poor gentleman! Dear heart, how it labors and throbs.

Закінчення 3-го одн.. дійсного часу -s поширюється на всі інші особи: I goes; he bets; we doesn't; you gives; the blokes is going to the pictures; they says, the shops shuts up.

Дуже своєрідна дієвідміна дієслів to be і to have у дійсному часі:

a) to be: I'm, he's (he bees), we is, you're (you is), they're (they be);

6) to have: I's, he's (he've), we's, you's, they's.

Цікаво функціональне зрівняння Past Indefinite та Present Perfect (You haven't seen him, -did you?), а також своєрідні моделі імперативу: Leave (==let) me go! Begoing!

Дієслово to have часто вживається замість to be і навпаки (при цьому форма have використовується замість has). Форма ain't може відповідати літературним am, is, are not, а також has, have not. Минулий час “сильних” дієслів утворюється по моделлі “слабких”: I seed, I knowed, I gived. Замість Past Indefinite у сленгу часто використовується форма Present Indefinite, а також Past Participle (I done it, I begun), причому Past Participle неправильних дієслів нерідко має форму правильних: growed (= grown), looked (== taken), tore (==torn). З іншого боку, форми Past Indefinite використовуються замість Past Participle. Префікс а- використовується з дієсловами в Present і Past Participle: I'm a-coming; What are you a-doing of?; порівн. також: a-calling, a-talking, a-watching; what have you a-written? Після герундія нерідко використовується of: Не stood there stroking of his mackintosh.

Перед інфінітивом нерідко ставиться for: What are you going for to do?; I'd like for to know; I was going for to say; What I want for to know; He went for to go.

Деякі дієслова, що мають у літературному стандарті активне значення, у сленгу виступають з каузативним значенням: to learn 'навчати'; to lie 'покласти',to sit 'покласти'.

Сленг відрізняється від літературного стандарту використанням прийменників: took it off of the stall; What are you a-doing of?; three on us; take hold on it;; I'm not doing of anything; to think on it; robbed on it; ashamed on you.

Дуже типове повторення допоміжного дієслова наприкінці фрази: Goes like 'ot cakes, they do; Took 4m for a pie-can, 'e did; Give me a quid, 'e did.

Замість відносного займенника that використовується as how: She says as how I bawl worser than the broom-man; Saying as how she set no store by me.

Замість so використовується that: He was that stuck up; замість why уживається what for: What for did'e come?

Граматика на відміну від лексики не володіє таким чітким експресивно-емоційним забарвленням. І разом з тим справедливим вважається, що саме граматика приховує в собі стилістичні можливості, які містяться в більшості випадків в його здібностях передавати найтонші відтінки думок.

Словотвір

У мові існують певні семантичні закономірності, в залежності від яких проходять процеси словотвору даної мови. Система словотвору будь-якої мови складається із способів словотвору, що притаманні даній мові. У цілому система словотвору представляє собою складний організм, який складається як із формальних компонентів (способи словотвору), так і смислових, куди входять різноманітні значення словотвірних засобів, що тісно пов’язані з семантичною структурою похідних основ.

Вкажемо на найбільш типові засоби словотвору сленгу англійської мови, базуючись при цьому на дослідженнях вітчизняних та англійських лінгвістів. В області словотвору найбільш типовою рисою сленгу англійської мови є перетворення ряду повнозначних слів у напівсуфікси. Так, слово monkey використовується як напівсуфікс зі значенням “робітник; механік”: air monkey, broom monkey, company monkey, grease monkey, powder monkey, weed monkey, wheel monkey. Слово happy перетворилося в напівсуфікс зі значенням “ентузіаст, аматор”: adjective-happy, bomb-happy, brass-happy, buck-happy, cab-happy, car-happy, coin-happy, dough-happy, footlight-happy, gin-happy, jive-happy, power-happy, rock-happy[45].

Слово dog як напівсуфікс синонімічно man (звичайно “хитрий чи той, кому пощастило”): bird dog, choke-dog, crazy-dog, dumb-dog, funny dog, handsome-dog, low dog, lucky dog, penny dog, mean dog, sad dog, shoe-dog, smart dog, top dog, yard dog, yellow dog[45].

До сленгових напівафіксів належить також запозичений з німецької мови –fest (від німецького іменника Fest-cвято). В англійській мові –fest не виступає в якості самостійного слова. Напівафікс –fest використовується в іменниках, що означають якусь діяльність (зазвичай занадто інтенсивну чи безмірну), яка продовжується протягом певного проміжку часу. Наприклад, bull-fest невимушена розмова, бесіда; gab-fest зустріч з метою порозмовляти (також talk-fest);chin-fest пусті балачки[46].

У якості напівафіксу, що позначає особу, і яка володіє певними особливостями, використовується –pot (crack-pot божевільна чи ексцентрична людина, rum-pot п’яниця, stink-pot неприємна людина, sex-pot приваблива дівчина)[47].

На відміну від –fest i –pot напівафіксу –bug відповідає іменник, який у сленгу має значення “аматор, людина, схиблена на чомусь”. Це ж значення простежується і в словах, в яких –bug використовується у якості другого елементу: shutter-bug, radio-bug, jitter-bug[47].

Процес словотвору нових слів у сленгу характеризується відносно широким використанням подвоєння, яке нерідко поєднується із шумонаслідуванням ( наприклад, blah-blah балачки; boom-boom потяг; buzz-buzz шум,гам; ding-dong; haba-haba; buddy-buddy людина, яка нав’язує свою дружбу). Багато зі сленгових неологізмів основані на римованому співзвуччі: hot-shot людина, яка добилася успіху; gruesome-twosome нерозлучна пара[46].

Сленгу англійської мови притаманне також широке використання таких способів словотвору, як конверсія і стягання. Сленгізми утворюються за допомогою конверсії як від звичайних слів(наприклад, chin балакати, neck обійматись, break шанс, можливість, broad дівчина), так і від слів сленгу (наприклад, дієслово snafu “все переплутати” від скорочення snafu(безлад, розгардіяш)). Неменш багато числення приклади сленгізмів, утворених шляхом стягання( she-male = she + female; cigaroot = cigarette + cherrot; brunch = breakfast + lunch та інші)[45].

Серед слів сленгу виділяються й такі, що були утворені шляхом усічення (наприклад, dorm = dormitary, cert = certainly, natch = naturally, def = definitely, stupe =stupid, тощо). Значна частина сленгізмів припадає на долю ініціальних скорочень: D.D. = drop dead забирайся геть, замовкни; p.d.q. = pretty damn quick; snafu = situation normal – all fouled up- безлад, розгардіяш[46].

Зі сленгових суфіксів слід особливо зазначити -о, що не має спеціального значення, але додає словам своєрідний сленговий колорит: afto (=afternoon), beano, blindo (=drunk), blotto, bobbo, boffo, boko, botto (—bottle), boppo, boyo, bozo, bronco, browno, bunco, (==a lucky man), coppo, crumbo, cuffo, deado, dildo, doggo, drinko, dumbo, eggo (==a bald man), endo, evo (==evening), feeblo (== feeble-minded person), foldo (== failing, unsuccessful), reso (= reservation), wrongo (==person who cannot be trusted)[47].

Суфікс –ee, що в англійській літературній мові має дуже обмежене вживання, у сленгу є дуже продуктивним, причому цей суфікс не обов'язково позначає об'єкт якої-небудь дії, але і самого діяча; beatee, biographee, cookee, disappointee, for-geftee, happenee, kissee, waitee, wishee, holdupee і ін. adder-upper, backer-upper, barker-alter, bender-downer, bracer-upper, breaker-upper, bringer-outer, closer-upper, fighter-backer, finder-outer, goer-awayer, giver-upper, hanger-oner, helper-outer, kicker-offer, looker-after, p utter-away er, putter-outer, walker-upper[45]. Порівн. такі цікаві утворення, як goer-to-bedder, putter-to-bedder, reader-in-bedder і ін.

Цікавою особливістю англійського сленгу є можливість розриву слова і використання в якості своєрідного інфікса іншого слова, як це мало місце в готському abso-bloody-lutely, inde-goddam-pendent. Дуже типове скорочення слів і утворення так званих «blends» типу brunch (breakfast + lunch). Порівн. також наступні усічені слова: cert—certainly, deck— declamation, def—definitely, posh —passion, pen—penitentiary, sun—sundae, toke— token ('затягування' (при палінні), bo—hobo і інші[47] .

Особливу увагу викликають похідні від сполучень типу „дієслово + прийменниковий прислівник”, в яких суфікс –er додається як до основи дієслова , так і до основи прийменникового прислівника: adder-upper, backer-upper, bender-downer, bracer-upper, breaker-upper, bringer-outer, closer-upper, finder-outer, goer-awayer, giver-upper, kicker-offer, putter-awayer, walker-upper[46].

Характерною для сленгу моделлю словотвору, яка не зустрічається в інших шарах лексики є навмисне каламбурне фонетичне перекручення, що змінює внутрішню форму слова: gust замість guest, picture-askew замість picturesque, drinketite i bitetite замість appetite[45].

Але незважаючи на те, яким способом було утворене сленгове слово, чи все правильно з граматичної або фонетичної точки зору, воно завжди характеризується особливим співвідношенням матеріального значення і емоційного забарвлення, тобто більшою питомою вагою останнього.

Проаналізувавши теоретичні аспекти функціонування ненормованої лексики в системі мови, ми дійшли таких висновків:

До категорії ненормованої лексики ми відносимо жаргон, арго, просторіччя, вульгаризми, сленг, як особливий шар експресивно забарвленого вокабуляру, що має певні функціонально стилістичні характеристики.

Досвід людства у пізнанні емоції закріплюється в мовних одиницях. Емоції універсальні, а структура емотивної лексики не співпадає в різних мовах, має національну специфіку. Одним із мовних засобів, які володіють потужним експресивно-емоційним потенціалом, виступає англійський сленг. Він відрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий, іронічний, глузливий, презирливий, грубий і навіть вульгарний) і знаходиться поза межами літературної мови, але і контактує з нею.

Емоційність сленгу виражається на всіх рівнях мови (словотвір, фонетика, граматика). Почуття та емоції практично неможливо виразити за допомогою тільки одного мовного засобу. Зазвичай емоційність в мовленні виражається сукупністю мовних засобів різних рівнів.

Розділ II. Літературознавчі та семантико-стилістичні аспекти функціонування англійської ненормованої лексики в романі Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”

2.1 Образ молодого американця – представника “самотнього покоління” в романі Селінджера “Над прірвою у житі”

Відомий американський письменник Ерскін Колдуелл, відповідаючи на анкету журналу “Иностранная литература”, заявив, що література кожної країни повинна бути правдивою і справжньою історією свого народу, а справжньою і правдивою буває тільки література реалістична.[25:3]

Досліджуючи американську літературу, можемо сказати, що прогресивна література Америки має багаті традиції. Видатні її діячі високо підняли прапор реалізму, відгукувалися своїми творами на пекучі проблеми сучасності. Визначними віхами на шляху американської літератури були ті твори критичного реалізму, які зривали маску із зовнішнього добробуту капіталістичного світу, показували понукання людини людиною. Невдовзі після першої світової війни в американській літературі помітне місце зайняло так зване самотнє покоління [25:3], а разом з ним і герой-одинак, що протистоїть страшному і ворожому світові. Заперечення безглуздої війни переросло в заперечення всього, за винятком окремої особистості позбавленої щастя і перспектив, заглибленої у власний внутрішній світ, безсилої в своїй самотності.

Молоді герої американських романів 50-х–60-х років подаються здебільшого в опозиції до суспільства й усталених суспільних норм та ідеалів. Герої-юнаки у відповідності до реального життя часто особи алієновані [41:40]. “Самотнє покоління” – назвав статтю, присвячену проблемі молоді у повоєнному романі США, Алфред Кейзін [41:40]. Самотність, алієнованість виступають характерними рисами героя кращих тогочасних американських романів про молодь.

Цікаво визначає характер героя нового роману США американський критик Айхаб Хассан. Він зазначає, що центральним і домінуючим образом сучасної літератури є бунтар-жертва. Це і діяч і водночас страдник. Майже завжди він ізгой, аутсайдер (outsider), який сягає чогось нового, але ніколи в цьому не утверджується, який стає анархістом і клоуном, Фаустом і Христом, об’єднаним у гротескній чи іронічній суміші [41:40]. З визначення Айхаба Хассана випливає, що цей персонаж алієнований від суспільного життя і йому протистоїть.

Герої “самотнього покоління”, які глибоко невдоволені дійсністю, іноді змушені тікати з рідної країни, іноді замикаються в собі, поринають в абстрактні мрії, а частіше – просто лишаються наодинці з власними переживаннями. Вони виявились жертвами не війни, а миру, невлаштованість якого лише підкреслюється недавньою перемогою. Трагічне становище героїв поглиблюється їх самотністю. Проблему “самотнього покоління”, як видно, зовсім не знято з літературного порядку денного західної літератури.

Письменники, що прагнули дати правдиву картину свого часу, здавна обирали героєм трагічного конфлікту молоду людину, яка тільки-но входить у життя, вперше стикається з його нескінченно багатоманітними і суперечливими сторонами і, бажаючи того чи ні, повинна визначити своє місце у завжди невлаштованому і часто скрутному світі. Невідповідність книжкових уявлень і реальної дійсності, труднощі “завоювання світу”, крах ілюзій молодості у жорстокій життєвій боротьбі, словом, відбиття діалектики суспільного розвитку через образ молодої людини відкриває перед письменником великі можливості розвитку конфлікту і соціально-психологічної характеристики героя.

Зарубіжна література критичного реалізму досить часто брала за об’єкт дослідження підлітка. Це частково пояснюється тим, що багато хто із західних письменників просто не можуть знайти виходу з численних тупиків буржуазної цивілізації і не знають, куди повести молоду людину. Коли героєм виявляється підліток, авторське завдання ускладнюється. У той же час такий вибір героя відкриває перед письменником деякі специфічні можливості. Підвищена чутливість і нетерпимість, що властиві 16-17-річним, їх імпульсивні відгуки навіть на дрібниці дорослого світу, різке виявлення симпатій і антипатій, небажання йти на які б то були компроміси – все це дозволяє талановитому митцеві з незвичайною гостротою і поетичністю показати світ очима підлітка.

Більш або менш вдалих романів з героями-підлітками у 50-ті–60-ті роки з’явилося немало. Але справжній успіх випав цілком заслужено на долю Дж.Д. Селінджера, блискучий роман якого “Над прірвою у житі” вийшов 1951 року і одразу приніс авторові світову славу.

Як головну особливість роману передусім слід відзначити заглиблення у психологію героя. Письменника цікавить людський індивід у його взаєминах із зовнішнім світом. Саме характер героя, його психіка стає об’єктом вивчення і зображення письменника. Зокрема, романи одного героя протягом усього твору досліджують психіку молодої людини, торкаючись відтворення зовнішнього світу лише тоді, коли це необхідно для підкреслення відчуженості головного героя.

Досить характерною для таких творів є архітектоніка роману Дж.Селінджера “Над прірвою у житі”. Селінджер обрав для свого роману виключно важку форму. “Над прірвою у житі” – роман-монолог, усна сповідь підлітка, який розповідає про короткий, але напружений період свого життя. Хоч яким соціально насиченим не був би зміст роману, Селінджер не добився б успіху, якби йому не вдалося надати величезному монологові героя переконливості й достовірності. Герой роману Холден Колфілд переповідає свої пригоди у Нью-Йорку і водночас висловлює певне критичне ставлення до них, оскільки час розповіді не збігається з часом дії, бо віддалений від останнього майже роком. Використовуючи форму роману-монолога, автор досягає особливої повноти у відтворенні характеру головного героя.

Характерно, що Селінджер намагається максимально наблизити мову героя свого твору до мови американських підлітків його віку. Тому в романі багато школярсько-сленгової лексики. Відповідно побудовані речення і загальний потік оповіді. Холден говорить шкільним жаргоном, постійно вживає вульгаризми, не добирає вишуканих висловів. Та за зовнішньою грубістю криється душевна чистота, делікатність і вразливість, характерні (і не випадково) для всіх улюблених героїв Селінджера. У залежності від того, про що йде розповідь, змінюється й мова Холдена, зменшується чи збільшується кількість жаргонних словечок і вульгаризмів. Це дозволяє не тільки поглибити портрет оповідача, але й мовними засобами характеризувати його думки і вчинки.

Понад усе Холден ненавидить “липу”, всебічну фальш оточуючого його світу. Він сам належить до цього світу. Його бунт і протест не класовий, а стихійний, анархічний бунт, протест незадоволеної індивідуальності. Але сила і соціальне значення роману полягає передусім в яскравому показі того, що душить особистість у світі індивідуалізму. Психологічний портрет Холдена виключно протирічний і складний, у поведінці героя нерідко дає про себе знати хворобливий початок, що ставить під сумнів стійкість його психіки

Герой Селінджера стає ніби знаменем невдоволення. Він бунтує і мучиться, маючи до того, як переконливо показує автор, усі підстави. Порятунок він шукає в самотності і вважає, що знаходить. Але його самотність стає просто нестерпною. У всьому величезному Нью-Йорку Холдену немає кому подзвонити по телефону. Двадцять хвилин він стоїть у телефонній будці, але так і не знімає трубки. Чи ж дивно, що самотність важким тягарем навалюється на юнака, дошкуляючи йому фізично й морально.

Холден живе у жорстокому світі, котрий бездушно, як автомат, намагається або залишати свою жертву, або перекроїти її за своїм зразком і подобою. Не дивно, що Холден жадібно шукає хоч якоїсь віддушини, жадає людського тепла і розуміння. Так виникає питання: чого ж він хоче, як уявляє майбутнє? Це питання тим і важливе, що ми добре знаємо: що саме йому не подобається. Виявляється, нічого позитивного Холден реально собі уявити не може. Звідси наївна мрія про нескладну механічну роботу, що давала б можливість вести тихе життя з глухонімою дружиною. При цьому Холден і сам хотів би удати з себе глухонімого, щоб наскільки це можливо, порвати зв’язки зі світом, де живеться так незатишно. Нереальність такого плану ясна і для самого Холдена. Він може знайти лише символічну формулу своїх прагнень. Герой уявляє собі величезне поле жита, де на краю прірви бавляться діти. Він, Холден, єдиний дорослий на цьому полі. Він єдиний, хто може врятувати і рятує дітей від падіння у прірву. У кінці роману стає ясно, що великому світу Холден може протиставити тільки світ дітей, яких до того ж треба оберігати від дорослих.

Холден не знаходить виходу і навіть не починає пошуків. Він і не може почати їх. Юнак ще не змужнів. Але Селінджеру вдалося створити страшну викривальну картину і художньо виразити такі проблеми, що не можуть залишити читача спокійним. Цим пояснюється величезний успіх роману, і він сприймається як заклик до активної дії.

Підсумовуючи вище сказане, відмітимо, що відчуженого героя американського роману 40-х–60-х років визначає, передусім, його духовна розщепленість, зневіра у можливості щирих взаємин між людьми, приховування у собі гуманності і доброзичливості, а часто поступова їх втрата і відтак перетворення на особистість, ворожу суспільству. Неприйняття Холденом американського статусу життя – це передусім психологічний конфлікт між духовною цілісністю підлітка і деградуючою розбещеністю суспільства. Усі епізоди твору служать саме розкриттю цього конфлікту, тобто наша увага спрямовується передусім на психологічні реакції героя, а не на його вчинки. Подій, вчинків стає тепер у романі набагато менше. Це явище характерне для всіх творів, де змальовується самотність людини американського суспільства середини ХХ століття. Отже, людська індивідуальність, внутрішній світ людини, загадка її відчуження стає головним об’єктом зображення роману 40–60-х років. Тому навіть опис зовнішнього світу, деталей навколишнього середовища у такому творі має на меті доповнювати образ головного героя.

Проблема відчуження людини гостро актуальна для американського суспільства. Тому характерною особливістю у зображенні думок і почуттів героя-одинака, самотнього у своїх пошуках, який мучиться і бунтує проти фальші реального світу, є використання експресивно-емотивної лексики.

2.2 Стилістична забарвленість мови Холдена Колфілда

Показовим у питанні вивчення ненормованої лексики є мова американського підлітка Холдена Колфілда. Стилю мови героя, що здається таким індивідуальним, своєрідним, властива та універсальність, яка дає нам можливість скласти уявлення про мовну характеристику усього покоління. Попутно слід відмітити, що Холден Колфілд жодного разу на протязі всієї книги не говорить мовою автора, не збивається на “дорослу” мову, хоча і вживає інколи взяті з книг звороти (наприклад, I was a little premature in my calculations чи I am still recuperating) і франтує “вченими” словами чи навіть модними спеціальними термінами.

Холден – шістнадцятирічний хлопець, чуйний, добрий, легко вразливий, з неврівноваженою психікою, ексцентричними поривами, думками всіх інших вище перерахованих характеристик героя. Саме ця специфіка мови Холдена розкриває перед нами і його сумніви, і незрілість його розуму, і його ставлення до дійсності. Це відношення являє собою складну гамму почуттів, де презирство може межувати з байдужістю, а кохання – з ненавистю. Однак головне – це специфіка молодіжного жаргону, в якому існують, своєрідно переплітаючись і взаємодіючи, з одного боку, яскравість, образність, емоційність, а з іншого боку, – потворність мови та мовлення, коли нав’язливе повторення одного елементу нерідко свідчить про бідність думки та убогий словник. Адже мова і свідомість утворюють нерозривну єдність.

Мова Холдена – це художній образ “реальної” мови героя, художнє зображення мови відповідного соціального середовища. Мова персонажа стає явищем естетичним, входить у зображення характеру в цілому і тим самим стає носієм стилю. Нам видається правомірною думка КожиноваВ.В. про те, що, досліджуючи художній твір, необхідно підійти до нього як до самобутнього, що має свій “закон”, свою власну необхідність і свободу явища. Вивчення зв’язків твору з іншими реальностями виступає у цьому випадку лише як підступи до роботи[23].

З вище викладеного очевидно, що, з одного боку, мову Холдена слід розглядати як явище соціальне, яке відображає його належність до певного соціального типу (тому кожне, особливо стилістично марковане слово героя, несе специфічну складну інформацію). З іншого боку, необхідно враховувати внутрішні закономірності самого твору, глибинні закони його будови: характери, композиції, мовленнєвий потік, тобто все те, що дає право перекладачу будувати текст безпосередньо як первинний, оригінальний[31].

Мову Холдена Колфілда критик-лінгвіст Д.Костелло вважає аутентичним відтворенням розмовної мови американського підлітка[32]. Однак шкільний діалект Холдена має особливі риси, що допомагають сприймати героя роману як індивідуальність.Його „діалект” наповнений словами, які відображають специфіку характеру. Так Холден постійно повторює “It really is” чи “I really do”, ніби бажаючи переконати читача, що йому, Холдену, хоча навколо брехня та нещирість, вірити можна, він говорить тільки правду. Побоювання бути зараженим брехнею заставляє його буквально на кожному кроці “реєструвати” свою власну чесність.

Типова властивість шкільного “діалекту” та холденівської мови –її вульгарність, зловживання божбою. Слово damn it іноді повторюється на одній сторінці більше п’яти раз, але саме в тих випадках, коли Холден розповідає про школу (розмова зі Стредлейтером), говорить про кіно чи майбутню кар’єру. Гостроемоційне неприйняття брехні завжди супроводжується виразом “I hate it.”.

Холден і сам іноді “коментує” особливості своєї мови. Так, часте використання слова “boy”, на його думку, показник того, що він і його дії не по рокам незрілі. Цілком певне смислове навантаження несе в його мові слово “old”.

Old служить для вираження позитивних почуттів та емоцій і позитивної оцінки – ніжність, любов, глибока прихильність, наприклад в словосполученні old Phoebe. Для ілюстрації вибірково наведемо приклади, з яких відношення Холдена витікає дуже виразно: “Somebody with sense and all.”[50:84], “You never saw a little kid so pretty and smart in your life.”[50:84], “She was somebody you always felt like talking to on the phone.”[50:86], “She is all right. You’d like her.”[50:84]. Old виражає також почуття захоплення, глибокої поваги, наприклад у словосполученні old Allie(“Нe was terrifically intelligent.”[50:59], “You’d have liked him.”[50:59]); у словосполученні old Thomas Hardy (“I read a lot of classical books, like The Return of the Native and all, and I like them…”[50:42], “What really knocks me out is a book that, when you’re all done reading it, you wish the author that it wrote was а terrific friend of yours and you could call him up on the phone whenever you felt like it…I’d rather call old Thomas Hardy up.”[50:42]). Прикметник old використовується і для вираження дружньої прихильності, симпатії в таких словосполученнях, як old Jane(“She was a funny girl, old Jane. I wouldn’t exactly describe her as strictly beautiful. She knocked me out, though.” [50:93]); old Spencer(“He was a nice old guy.”[50:25]).

Old також служить для відображення негативних почуттів та емоцій і негативної оцінки:

- відрази у словосполученнях old Haas(“…they had this headmaster, Mr. Haas, that was phoniest bastard I ever met in my life. Ten times worse than old Thurmer.”[50:38]), old Ossenberger(“… the big phoney bastard” [50:41]), old Еrnie, old Morrow(“…was doubtless the biggest bastard that ever went to Pency, in the whole crumby history of the school.”[50:32]); неприязні, але з відтінком співчуття, у словосполученнях old Lilian Simmons(“You could tell the waiter didn’t like her much, you could tell even the Navy guy didn’t like her much, though he was dating her. And I didn’t like her much. Nobody did. You had to feel sort of sorry for her in a way.”[50:102]), old Ackley(“He was even more stupid than Stradlater.”[50:50], “Ackley was a slob.”[50:50], “You had to feel a little sorry for the crazy sonuvabitch.”[50:49]);

- неприязні, що межує з ненавистю у словосполученні old Stradlater(“Stradlater was more of a secret slob.”[50:50], “He was unscrupulous. He really was.”[50:61], “God, how I hated him.”[50:62] ) і т.д.

Емотивне old вживається Холденом і по відношенню до предметів, хоча незрівнянно рідше, ніж по відношенню до людей: my old hunting hat – так Холден говорить про свою нову червону мисливську шапку, тільки що куплену в Нью-Йорку, яку йому подобалося носити козирком назад:“…the old peak way around to the back”[50:41]. І зовсім іншу оцінку несе old в old Pency(“…Pency was full of crooks”[50:41]) та “soggy wet old towel”[50:73] (це про бридкий мокрий рушник Ерні Морроу).

В окремих випадках емотивне значення old накладається на денотативне, але емотивно-оціночний план незмінно домінує: old Spencer та old Mrs.Spencer були дійсно старими людьми(“They were both around seventy years old or even more than that.”[50:32]). Але далі ці два значення розведені у двох різних вживаннях: “You take somebody old as hell, like old Spencer”[50:32], чи “…this very sad, ratty old bathrobe that he was probably born in.”[50:32] – халат не просто старий, він – жалюгідний; емотивно-оціночний характер old підкреслюється емоційно-підсилювальним sad. У переважній більшості випадків вживання old має виключно емотивне значення, цілковито не співпадаюче з денотативним, - усі носії цієї характеристики – люди молоді, в основному однолітки Холдена.

Отож, що ж конкретно характеризує мову Холдена Колфілда?

Насамперед, це невимушена “розмовність” його стилю, що досягається деякими прийомами. Холден постійно вживає паразитичні слова і словосполучення типу and all (і все таке, і те де). Наприклад: how my parents were occupied and all[50:27] ; they’re nice and all[50:27]; he’s my brother and all[50:27]; that was in the Revolutionary War and all; it was December and all; right in the pocket and all[50:28]; I read a lot of classical books, like “The Return of the Native” and all[50:41]; war books and mysteries and all[50:41]; it’s pretty good book and all і т.д.

Іноді замість and all Холден звертається до еквівалентних за своїм значенням, але більш емоційно-оціночних словосполучень and stuff і and crap. Наприклад, goddam checkups and stuff; tickets & stuff; while I was putting on my galoshes and crap; starches and crap; and all that crap.

Часто в мові Холдена зустрічаємо or something, or anything (чи щось таке,чи щось в такому роді), наприклад, my whole goddam autobiography or anything; you were supposed to commit suicide or something; no gloves or anything; they didn’t have a maid or anything; took them away to zoo or something; he never cleaned it or anything; I oughta go down and say hello to her or something і т.д.

Більш емоційний варіант цього словосполучення виступає в таких прикладах, як he has supposed to be a playwright or some goddman thing[50:27].

Характерним для мови героя є вживання sort of (навіть,трошки) з прикметниками і, частіше, з дієсловами, наприклад, you felt sort of sorry for her; she was sort of deaf; I sort of brushed my hair back; I was beginning to sort of hate him; I was sort of thinking of something else; I sort of wished; sort of nasty; I just sort of quit; I sort of put my hand on his shoulder і т.д.

Акцентованим для мови Холдена є вживання this, these, those (цей самий, ці самі), наприклад, he wrote this terrific book; right next to this crazy cannon; he wrote me this note; they had this headmaster; one of those guys that wear those suits; I saw it in the widow of this sports store; I said in this very hoarse voice; he had these very broad shoulders; I once sat next to Ackley at this basketball game і т.д.

Підліток використовує в мові розмовні повторення, як, наприклад, у таких випадках: what I was really hanging around for, I was trying to feel some kind of a good-by ; where I lived at Pencey, I lived in the Ossenburger Memorial Wing of the new dorms; what he did he started these under-taking parlors all over the country; what she’d do when she’d get a king, she wouldn’t move it; so all we did, we just had a couple of hamburgers; what I did was I went over …і т.д.

Характеризує мову підлітка і відхилення від граматичної норми. Так, наприклад, він постійно вживає особову форму дієслова після on account of, що вимагає герундія: on account of I was flunking four sub>jects and not applying myself and all; on account of I wasn’t coming back, on account of it was Sunday.

Характерним для Холдена є вживання неправильних форм дієслова: I’d woke him up; she’s been laying here all night і т.п., а також неправильне вживання особових займенників у непрямому відмінку: D.B. took Poebe and I; told Allie and I; kept telling Stradlater and I; I woke he and his wife up; I used to play tennis with he and Ms.Antolini.

Підліток часто порушує синтаксичні норми типу різноманітних видів “незаконних” еліптичних конструкцій: some girls you practically never find out what’s the matter (замість with some girls you practically never find out what’s the matter); except Alice had a cold (замість except that Alice had a cold); I don’t like type language (замість I don’t like that type language); I can’t stand looking at the other guy’s face, is my trouble – де в якості підмету виступає завершене речення, яке по нормам повинно бути підрядним додатковим: my trouble is that I can’t stand at the other guy’s face. Також речення типу I know this guy down in Greenwich Village that we can borrow his car for a couple of weeks.

Характеризує мову героя й неправильне вживання “подвійного присудка”: I hardly didn’t even know; didn’t hardly say anything; I hardly didn’t even show it; I ain’t got no time for no liquor; nobody’s tryna chisel nobody.

Мова Холдена Колфілда багата на сленгові вирази, які часто на письмі мають відхилення від фонетичної норми (в мові Холдена та інших персонажів), наприклад, відпадання кінцевого g ( callin’, comin’, hurtin’, roughin’), а також стягнення ненаголошеного them (cut’em, for’em, got’em, tell’em і т.п.) та ін.

Вживання сленгових виразів типу to shoot the bull, to chew the rag, to chew the fat, to shoot the crap, to shoot the breeze – ляпати язиком, пудрити мізки; to give smb. a buzz – дзвякнути комусь по телефону; damn near (замість almost): I damn near broke my knee – я майже не зламав собі коліно; та інші часто представляють труднощі для перекладача.

Іншим, і дуже суттєвим, моментом, витікаючим із стилістичної задачі автора та характеризуючим мову Холдена Колфілда, є емоційність. Прагнучи показати її, Селінджер часто удається до курсиву, для того щоб підкреслити інтонаційну нерівність мови свого героя. Але не це, звичайно, є визначальним. Автор знаходить і словесне її вираження у вживанні, наприклад, постійного набору оціночних епітетів типу:

phony – “фальшивий” (phony bastard, phony smile, phony bandshake, a phony kid of friendly і т.д.);

lousy – “гидотні”, “паскудні” (lousy teeth manners, lousy childhood, lousy movie, she was worried that it might make her legs lousy, he was lousy at writing compositions);

terrific – який може виступати в якості позитивної оцінки з загальним значенням “екстракласний” ( terrific book, terrific friend, terrific guy, terrific sentence, terrific legs, she looked terrific і т.д.); в якості негативної оцінки з загальним значенням “паскудний” (terrific bore, terrific lecture) і просто як підсилювальне слово (поp. укр. “страшний” – a terrific liar, terrific patience, terrifically bored, terrifically tired, he was terrifically intelligent).

Крім того, такі оціночні прикметники, як crude (a crude thing to do), crumby (crumby nails, crumby old razor, crumbly toilet articles), corny (corny shoes –старомодні туфлі), отримують в устах Холдена Колфілда нове, більш емоційне звучання.

Таке вживання прикметників ніби розширює семантичні рамки слова, воно набуває у мові, в залежності від контексту, цілий ряд додаткових значень. Яскравим прикладом цьому служить прикметник funny: it was really funny, it was sort of funny (кумедний), she started getting funny (вона почала вести себе непристойно), she was getting funny (вона почала сердитися).

Акцентованим для мови Холдена є вживання десемантизованого, і внаслідок цього набуваючого лише емоційно-підсилювального значення, прикметника old, який визначає людей незалежно від віку і може бути використаний в якості визначення до неживих предметів. Наприклад, old Ackley, old Haas, old sadist, the little old goddam Governor’s son, the old peak of my hunting hat, I could shoot the old bull to old Spencer[50:37] – я можу розводити усю цю бузу Спенсеру [34:20] і т.д.

Підліток вживає велику кількість вигуків типу boy (=Ого!). Наприклад: boy, did I get in that house fast; boy, I know it; boy, you can’t imagine how sorry I was getting; boy, was I excited і т. д. А також for Chrissake= for Crist’s sake, яке, вбільшості випадків, означає обурення. Наприклад: for Chrissake grow up – Господи, коли ти подорослішаєш!, I don’t now for Chrissake – та не знаю я, чорт забирай!. Цей вигук – як і наступний Jusus Christ, іноді просто Jusus, а в одному випадку Jusus H. Christ = Jusus Holy Christ — має особливо сильний емоційний “заряд” в устах підлітка, оскільки є “забороненим” внаслідок релігійних асоціацій.

Звернемо увагу також на вживання Холденом вульгаризмів, які одночасно надають його розмовній манері достовірності і роблять її більш емоційною. Наприклад, герой вживає емфатичний епітет goddam (=god-damned), який поряд з damn, виступає в сполученні з іменниками любого характеру. Тут і sub>way, house, place, book, map, tie, і checkups, equipment, composition, i prince, painter, family, i head, shoulders, blood, i Cadillac, Elkton Hills, hint, attitude, light, thing і багато інших, причому ступінь емоційності залежить зазвичай від контексту і, тому, goddam можна перекладати різноманітним чином: чортовий, розтриклятий триклятущий, ідіотський, поганий і т.п. Крім того, damn, чи його емфатичний еквівалент darn, часто зустрічається у зворотах типу to not to give a damn – начхати, до лампочки.

Мова Xолдена насичена емфатичним підсилювачем hell (чи, рідше, його евфемістичним еквівалентом heck), який використовується у всіляких синтаксичних конструкціях. Наприклад, у зворотах touchy as hell, old as hell, mad as hell, rusty as hell, playfull as hell, bourgeois as hell, descriptive as hell, beautiful as hell, hate like hell, shiver like hell, chatter like hell і т.п.), у стягнених дієслівних висловах (collocations) для підсилення прийменникообразного прислівника (get the hell out, clear the hell out, bang the hell out, slide way the hell down, way the hell off, stand way the hell up і т.п.), у сполученні з дієсловом для надання виразу зворотнього значення (the hell he did – дідька лисого він це зробив), у сполученні з питальними займенниками (where the hell, when the hell, what the heck, how the hell і т.п.), у заперечувальних конструкціях (hop to hell not і т.п.), замість підсилювальних зворотів адвербіального характеру при дієслові (it annoyed hell out of old Ackley – Еклі лютує, як чорт; that annoyed hell out of me; my gladstones kept banging hell out of my legs; it fascinated hell out of her; it scared hell out of old Phoebe; that depressed the hell out of me і т.п.). Крім того, це слово зустрічається у фразеологічних сполученнях, наприклад, beat hell out of somebody – одержати цілковиту перемогу, just for the hell of it – просто так, і в якості вигуку (hell, If I … , hell no!).

Використовує Холден грубо-просторічне ass, яке вживається і в прямому значенні ( freezing my ass off; neither of us felt like sitting around on our ass all night; snapping his soggy old, wet towel at people’s asses), і в переносному( something that gives me a royal pain in the ass – від такого свинства в мене кишки перевертаються), і в якості вигуку (Game my ass. Some game. –Класна гра! Нічого не скажеш!; lovely my ass; strange my ass), і навіть у словотворенні (back asswards –задом наперед, навпаки і т.д.)

У мові героя часто зустрічається слово bastard чи дієслово to stink і його похідні: іменник stink, прикметник stinking, що часто зустрічаються в тексті. Наприклад, I think it was going to stink, but it didn’t [50:42] – Спершу я подумав, що це якесь лайно, але виявилось цікавим[34:23]. Через труднощі перекладу ці випадки часто пояснюються в посторінковому коментарі.

Для характеристики мови Холдена Колфілда можна також вказати на його пристрасть до потенційних прикметників на – у (наприклад, unhairy – без волосся, Christmasy -різдвяний, perverty – шизонутий).

Таким чином, ненормована лексика відіграє значну роль у мовній характеристиці Холдена Колфілда, зокрема, вона відображає специфіку характеру героя та американської молоді загалом.

Розділ III. Перекладознавчі проблеми відтворення ненормованої лексики

Переклад творів художньої літератури, а особливо творів, що відрізняються простотою, фамільярністю, жартівливим забарвленням належить до сфери мистецтва. В одних творах відхилення від мовної норми виконують чисто експресивну функцію і виступають як стилістичний прийом для характеристики образів і середовища. В інших творах ці відхилення є частиною композиційної структури художнього твору, рушійною силою його сюжету. Чим важливіша роль мовних відхилень в художній структурі тексту, тим складніший його переклад. Перекладачі не завжди відтворюють ці елементи. Як слушно зазначив К.І.Чуковський, вводячи нормативні форми туди, де їх немає, перекладачі ніби водою змивають з персонажів найяскравіші барви. Мовна характеристика – один з найсильніших експресивних засобів, відмовитись від неї – означає перетворювати живих повнокровних людей на бездушні воскові фігури[42:153].

Переклад ненормованої лексики є складною проблемою, на практиці яку повністю вирішити ще не вдалося вирішити нікому.

Існує багато думок з приводу того, як передати відхилення від мовної норми і чи потрібно їх взагалі перекладати. Деякі дослідники вважають цінним перш за все те, що перекладач передає нам сюжет оригіналу, і, якщо сюжет сам по собі хороший, то хороший і переклад, навіть якщо він і “дистильований”, а втрати в стилі читач майже не відчуває. Інші ж, вбачаючи невідповідність мов оригіналу і перекладу, нееквівалентність їх лінгвістичний можливостей, взагалі відкидають можливість перекладу.

Проте російський перекладознавець А.В.Федоров вважає пошуки повноцінних стилістичних відповідників одним з найактуальніших завдань перекладу художньої прози, а проблему передачі ненормованої лексики – однією з гострих проблем теорії перекладу. Нехтування такими стилістичними особливостями оригіналу призводить до спотворення художнього твору, позбавлення індивідуальності мови героїв і автора. В побоюванні вживання ненормованої лексики, вульгаризмів, в прагненні “облагородити” стиль першотвору А.В.Федоров вбачає принципову хибу перекладачів[40:256].

Російський перекладознавець С.В.Петров у своїй статті також піддав критиці переклади, в яких втрачається народний характер оригіналу, мова героїв стає гладенькою, літературно-правильною, але сухою, безжиттєвою. Він закликає перекладачів користуватися всіма засобами рідної мови, за допомогою яких можна зберегти стиль оригіналу[28:71].

Пошуки специфічних особливостей ненормованої лексики можуть бути пов’язані з дослідженням мотивів соціальної оцінки ненормованої лексики. Факти використання одиниць сленгу в мові викликають незвичайне різноманітне відношення, яке залежить від конкретної мовної ситуації. Однак, узята на рівні мови, поза конкретною ситуацією (контексту) вживання, ненормована лексика оцінюється як шар лексики, що знаходиться за межами літературної мови, але яка не є діалектальною.

Судячи з матерілу словників російської та української мов, існує лексика, соціальна оцінка якої подібна до соціальної оцінки англійської. Ця лексика охоплюється прийнятими в російській та українській лексикографічній практиці позначками "грубе просторіччя", “жаргон”, “арго” і “вульгаризми”. Специфіка англійської ненормованої лексики і російського чи українського експресивного просторіччя визначається тим, які саме відмінності дозволяють протиставити одиниці ненормованої лексики і просторіччя одиницям літературної мови. Як одниниці англійської ненормованої лексики, так і одиниці українського чи російського експресивного просторіччя постають як утворення другорядного плану, що виникли на основі одиниць літературної мови. Тим не менше, переклад одиниць англійської ненормованої лексики як на російську, так і на українську мови в ряді випадків надзвичайно складний.

У зв’язку з відмінністю смислових відтінків просторіччя не можна вимагати повних еквівалентів для йог відтворення, бо точний переклад неможливий. Адже зовсім необов’язково, щоб кожному слову данної мови відповідало того самого обсягу слово іншої мови. Словник однієї мови ніколи не покривається цілковито словником мови іншої. Це і не вимагається. Важливіше, щоб авторський прийом дійшов до читача і виконав свою художню функцію, тому іноді краще передати в перекладі лише смисл і просторічний відтінок, ніж давати точний відповідник.

Слід зазначити, що для співставного аналізу оригіналу роману Дж.Д.Селінджера з його українським варіантом ми обрали переклад О.Логвиненко, а з його російським варіантом – переклад Р.Райт-Ковальової. Слід зазначити, що при зіставленні двох перекладів роману Дж.Д.Селінджера “Над прірвою в житі” відразу відчувається різниця: якщо правом, про яке говорилося вище, нерідко і з успіхом користується перекладачка Р.Райт-Ковальова, знаходячи адекватні заміни при перекладі і зберігаючи всі основні відтінки інформації, закладені в оригіналі, то перекладач О.Логвиненко не завжди досягає цієї мети і його переклад, на нашу думку, дещо недосконалий. Причиною такої різниці може бути те, що сленготворчість в українській мові в порівнянні з російською не досить розвинута, а це не могло не вплинути на переклад. О.Логвиненко намагається компенсувати це, використовуючи деякі застарілі слова, скорочені форми слів, діалектизми, зрозумілі для всіх.

“When I said that, he got up from his chair…” [50:115]

“Тільки-но я це сказав, як Моріс підводиться з крісла…” [34:85]

“I don’t wanna do it but that’s the way it looks” [50:115]

“Не люблю давати волю рукам, та, видко, без цього не обійдеться.” [34:85]

Таких прикладів ми можемо знайти в перекладі О.Логвиненко безліч, але в деяких випадках перекладач застосовує застарілі форми слів, де в оригіналі виступають літературні вирази. Так, на сторінці 103, читаємо: “Спочатку вона комизилася - мовляв, губна помада, те се, але швидко запудрив їй мізки, і вона здалася.” – “At first she didn’t want to, because she had her lipstick on and all…” [50:135]. Використання слова “комизилася”, на нашу думку, для перекладу нейтрального “didn’t want to” є досить необдуманим і навряд чи зрозумілим для широкого кола читачів. Краще було б використати слова “відверталася”, “не хотіла”.

Справжньою знахідкою перекладача була передача емоційного стану головного героя по відношенню до різних предметів слівами, які утворені за допомогою суфіксів з зменшенно-пестливим значенням або суфіксів на означення зменшеності чи збільшеності, що набувають у контексті особливого відтінку. Так, на сторінці 177, читаємо: “…thousand of little kids…”, знаючи відношення головного героя до дітей, відчуваючи його любов до них з тексту, перекладач використовує слова із зменшено-пестливим значенням “табунець малечі”, “дітлахі”, “малюки”, що явно підкреслює ніжне ставлення Холдена.

Для передачі зневажливого, презирливого відтінку перекладач застосовує слова із суфіксами на означення збільшеності. Так, на сторінці 127 описуються роздуми Холдена про похорон; для змалювання почуттів, емоційного стану головного героя, перекладач вживає слова “зборище”, “юрмище шпани”, “каменюка”, “мертвячки”. Але якщо в цьому випадку використання таких слів є виправданим, то переклад словосполучення “dirty hand” [50:114] як “брудне лаписько” вважаємо недоцільним. Саме слово “лапа” на позначення людської руки вже несе в собі негативний відтінок, а тому вбачаємо зайвим переклад “лаписько” з приводу того, що в ньому концентрується перенасичення зневажливого забарвлення. Причому в запропонованому нами варіанті стилістичні характеристики висловлювання повністю збережені.

Слід зазначити, що перекладач майже в усіх випадках зустрічі в оригіналі словосполучення “old + іменник” тлумачить його як “каналія”, що є не досить виправданим. Слово “каналія” містить в собі грубо-фамільярне, іноді навіть презирливе забарвлення, тому стилістична правильним буде використаня його при перекладі “old” для відображення негативних почуттів та емоцій: каналія Морроу, каналія Ерні, тощо. Але як ми вказували слово “old” може виражати також позитивні почуття. В цьому випадку тлумачення за допомогою слова “каналія”, на нашу думку, є недоречним і неправильним. Крім того, перекладач застосовує слово “каналія” для перекладу в деяких випадках вульгарного слова “goddam”, що значно перенасичує, перевантажує текст перекладу є зайвим. Так на стор.157 читаємо: “He was trying to act very goddam casual and cool and all”, в перекладі це звучить: “Він намагався розмовляти, каналія, спокійно, навіть байдуже”. Як бачимо, таке широке застосування слова “каналія” свідчить про односторонність перекладу, хоча можна б було цього уникнути.

На недосконалість перекладу О.Логвиненко вказує ще й те, що деякі речення оригіналу тлумач взагалі опускає, що є неприпустимою помилкою. Це стосується і перекладу сленгових слів та виразів, а також ідіом типу “sort of”, “kind of” і просторічних висловів типу “and all”, “and everything”, якими повна мова селінджерівського героя. Так, сполучення “and all” вжито у романі 339 разів, тобто в середньому близько двох разів на кожну сторінку (не рахуючи синонімічного виразу “and everything”, яке подвоїло б цю цифру). У той час в українському перекладі це сполучення в переважній більшості випадків ніяк не передається. Причому, в даному випадку справа не в тому, що втрачається якась інформація, закладена в цій одиниці. Втрачається значно більше: стилістична забарвленість мови (а отже, і характеру) героя, одним із елементів якої є нав’язливе повторення сполучення “and all”, заповнюючи так звані паузи в мові Холдена, який не терпить пороженечі, але не завжди може завчасно відшукати влучне слово. Це характеристика мови підлітків не є чимось типово американським, недоступним розумінню українського читача. Саме існування терміну “слова-паразити” говорить про достатню поширеність цього явища в українській і російській мовах. Мова “українського” Холдена облагороджена в певній мірі, зокрема за рахунок того, що з його природнього лексикону винесене все “сміття”. Це – безсумнівне генерування стилістичних норм для порівняння мов. Такі українські слова “всяке таке”, “те се”, і т.п. могли б бути стилістично адекватними замінниками сполучення “and all”. З іншого боку, автор перекладу нейтралізує багато слів, які в англійському варіанті, тобто в оригіналі, мають постійну негативну емоційну оціночність і є стилістично маркованими. Так, напротязі всього роману слово”dough” перекладається тільки як “гроші”. Існують, безперечно, такі випадки, коли доводиться пом’якшувати емоційну силу деяких слів. Це, в основному, відноситься до перекладу так званих four letter words та іших непристойностей, що зустрічаються в романі. Тут виявляється певна різниця в існуючих етичних та інших соціальних критеріях двох відмінних суспільств. Але у вищенаведеному прикладі подібні труднощі не повинні виникати. Питання полягає тільки в визначенні адекватної мовної одиниці перекладу. У системі англійської мови слово “dough” за даними словників належить до сленгу та включає в себе, крім предметно-логічного значення емоційно-оціночне значення, яке можна охарактеризувати як фамільярно-поблажливе. В українській мові близькими еквівалентами можуть бути слова “бабки”, “капуста”, які звучать природньо в устах підлітків типу Холдена Колфілда. Вважаємо цілковито необхідним саме так перекласти слово “dough” ще й тому, що автор, поряд з цим словом, вживає і його нейтральний синонім – money. Це говорить про те, що автору не байдужа емоційна оціночність, яка закладена в різних одиницях з загальною предметною спрямованістю. Саме тому видається, що перекладач не вправі вільно користуватися додатковими стилістичними конотаціями значень слів. Слід відмітити, що питання адекватності перекладу впирається не лише в підбір мовних одиниць, рівнозначних в обох мовах з усіх точок зору, включаючи стилістичну. Нерідко в цей процес залучається проблема екстралінгвістична, пов’язана, наприклад, з метою показати саме американського підлітка, а не підлітка взагалі.

Якщо розглядати переклад з такої точки зору, то досить неприродньо звучить у вустах американського підлітка фраза: “досить наплести людині сім мішків гречаної вовни” (Логвиненко,129), в оригіналі читаємо: “All you have to do is say something nobody understands…” (Salinger, 163). Це висловлювання може бути характерним для українського підлітка(хача застосування його є досить рідким), але аж ніяк не американського. Тому вважати такий переклад адекватним ми не можемо.

Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичних одиниць в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі” та способів передачі на українську мову, ми можемо зробити висновок про те, що кожна мова має специфічні прийоми передачі емоційних значень, які походять від спільності психологічних реакцій людей. В своєму перекладі О.Логвиненко користується розмовно-просторічною лексикою, деякими застарілими словами, діалектизмами, словами з суфіксами із значенням зменшеності, збільшеності, із зменшено-пестливим значенням, виразами, що були утворені як шумонаслідувальні (“дзенькнути”, “чалап, чалап”). Хоча заміна ненормованої лексики розмовно-просторічною і збіднює яскравий колорит оригінальних творів, втім, цей засіб здається єдино можливим. Проблема залишається. Пошуки нових рішень продовжується. Кожний окремий випадок вимагає від перекладача почуття міри, тонкого відчуття стилю, вірної художньої оцінки тієї ролі, яку відіграють у творі ті чи інші відхилення від загальної мовної норми. Проте не можна відмовлятися від спроб відтворити у перекладі ці порушення, а для цього необхідно перш за все глибоко і уважно вивчати рідну мову, ширше використовувати її ресурси, черпати творче натхнення у золотому фонді класичної української літератури.

Російський переклад роману Дж.Д.Селінжера “Над прірвою у житі”, зроблений Р.Райт-Ковальовою, на нашу думку, є найбільш вдалим, оскільки перекладачка в більшості випадках зуміла знайти адекватні заміни при перекладі і зберігла всі основні відтінки інформації, закладені в оригіналі. Так, на стор.103 читаємо: “…break his goddam jaw”. У сполученні “goddam jaw” окрім інформації, пов’язаної з предметно-логічним значенням сполучення “проклятая челюсть” закладена емоційно-оціночна інформація. Конекстситуація дає підставу розшифрувати її як фамільярно-зневажливу. Переклад цього сполучення на російську мову словом “морда” є адекватним, оскільки в ньому збережена вищезгадана оціночність, яка в даному контексті є головною. Далі на стор.210 автор описує спогади Холдена про той час, коли він водив маленьку Фібі гуляти в парк і кататися а каруселі, які вона особливо любила: “You couldn’t get her off the goddam thing”. З контексту ситуації очевидно, що Холден цілком доброзичливо ставиться і до самлї каруселі, і до пристрасті Фібі. Однак слово goddam вносить у дане висловлювання певну емфазу, яку можна охарактеризувати як доброзичливо-поблажливу. Тому російський переклад: “Бывало, не как ее не стащишь”, зберігаючи цю емоційну атмосферу, виявляється вдалим.

Зупинимося ще на одному прикладі з багатьох: “Then she sat down on my goddam lap” (стор.109). Це опис огидної сцени в номері, коли Холден потрапив у халепу з дівкою зі “штату” готелю. Дана ситуація даж підставу для такої інтерпретації. Очевидно, Холден був збентежений, налякий, і розлючений надмірно агресивними діями дівиці. Ці емоції концентруються в англійському слові goddam. Однак, навряд чи було б вірно перекласти це речення так: “затем она села на мои чёртовы колени”. Невірно тому, що в російському варіанті виразно прослідковується емоційна спрямованість слова “чёртовы” на слово “колени”. А це перекручує всю ситуацію. Тому переклад Р.Райт-Ковальової – “и вдруг она плюхнулась ко мне на колени” – є цікавою, стилістично витриманою знахідкою.

Однак у перекладі роману Р.Райт-Ковальовою немало випадків, коли прагнення перекладачки будувати російський текст, виходячи тільки з загальної атмосфери оповідання, а не з конкретних слів, призводить до пригнічення емоційної атмосфери чи до її очевидного пом’якшення. Почнемо аналіз із першого випадку, тобто з надмірної концентрації емоцій. В оригіналі на стор.135 Саллі відкликається про волосся Холдена: “And your hair’s so lovely”. На що Холден реагує про себе – “Lovely my ass”. У російському перекладі читаємо: “У тебя такие чудные волосики! “Волосики” – лопнуть можно!” (стор.89). перекладачка використовує зменшено-пестливу форму “волосики” в якості еквіваленту нейтрального англійського слова “hair” для того, щоб у такій репліці Холдена змусити героя обуритися цією солодкуватою манерою Саллі висловлюватися. Тому перекладацький прийом, нерідко себе виправдовуючий, у даному випадку зайвий, оскільки слово lovely вже само по собі могло вивести Холдена із себе. Адже так і було насправді. Для Холдена слово lovely в устах міщанки Саллі звучало солодкувато-вульгарно не тому, що воно відноситься до негідних слів по загальній оцінці, а внаслідок забарвлення, набутого ним у вульгарному з точки зору Холдена, середовищі, де воно оберталося, і звідки це слово стало йому відомим. Таким чином, переклад - "У тебя такие чудненькие волосы! "Чудненькие" - лопнуть можно" - був би значно ближче до істини і не вимагав би від перекладачки додаткових зусиль, в результаті яких відбувається тільки пригнічення неіснуючих емоцій. Причому в запропонованому нами варіанті стилістичні характеристики висловлювання повністю збережені. В однаковій мірі Холден не припускає слова типу таrvelous, grand і т.п., які в устах тієї ж Саллі звучать фальшиво, сентиментально, вульгарно. Слід відмітити, що при всій своїй незібраності та ексцентричності Холден безпомилково вгадує в людях фальш, нещирість, душевну пустоту. І не випадкова активно негативна реакція Холдена на слова типу grand. Відомий лінгвіст, спеціаліст по стилістично зниженим пластам лексики Е.Патрідж відмічає, що слово grand слід уникати головним чином тому, що воно заміняє думку ледарю (a lazy man’s sub>stitute for thought) [34]

Слід зупинитися на ряді російських прикладів, які об'єднують факт утворення додаткових, і нерідко активно недоброзичливих, емоцій, - особистих випадів, не запланованих автором роману. Так, на сторінці 61 читаємо: ...when I heard his goddam stupid footsteps. Російський переклад звучить так: "...как он мерзавец подходит" (37). Можна запропонувати декілька варіантів перекладу, зберігаючи недоброзичливе ставлення Холдена до Стредлейтера, але виключаючих особисту образу, яка робить героя більш агресивним, ніж він був насправді. Цю думку підтверджують такі приклади: 1)... in that goddam Ed Banky’s car (92) - В машине этого подлого Эда Бэнки (59); 2)...with Stradlater in the damn Ed Banky’s car (96) — с зтим подлым Стредлейтером в зтой чертовой машине (61). По-перше, англійські приклади об'єднують однотипність моделі, тобто "чертыхание" на адресу машини, яка допомогла здійснитися злу. У російських перекладах особисті випади розрізняються між Бенкі та Стредлейтером. Причому, якщо в першому прикладі це ще можна якось пояснити, то у другому - перекладачка явно переграла, вживаючи слова з активним негативно емоційним зарядом не за адресою та в подвійній дозі.

На доповнення до вищенаведених прикладів зупинимося ще на одному випадку перекладу, що відрізняється особливим підсиленням емоційного розпалу: Hold the sonuvabitch up! Hold it up, for Chrissake (197) - держи ее, чертову куклу, крепче держи, так ее й так (134). Що ж до співвідношення sonuvabitch і російського "чортова кукла", то воно виявляється адекватним у всіх стилістичних змінах, зокрема, по стилістичній спрямованості цих одиниць (знижений пласт) і по емоційній конотації (грубо-несхвалювально). Заперечення викликає передача вигуку for Chrissake російським виразом "так ее й так", в якому, незважаючи на його евфемістичний характер, виразно прослідковується доволі грубе семантичне наповнення. Адекватним був би переклад типу "Черт возьми!, тим більше, що автор перекладу не одноразово звертався до цієї моделі (ст.52, 66, 98 та ін.).

Заслуговують також увагу випадки, об'єднані тенденцією вільно і невільно пом'якшувати редакцію виразів героя, тобто видозмінювати стилістичні конотації при перекладі. Так, наприклад, на сторінці 57 герой говорить - …sitting around on our ass -переклад дається такий: "торчать дома". Не можна сказати, що переклад нейтральний. Слово торчать в значенні "быть, находиться" включає у свою семантичну структуру несхвалювальний відтінок значення. Однак в оригіналі, крім несхвалення, яскраво висловлена емоція грубості, вульгарності, тому переклад типу "протирать зад дома в кресле" був би тим вираженням, яке так природно звучить в устах Холдена і йому подібних підлітків. Той самий недолік (ігнорування грубості висловлення в англійському варіанті) властивий такому прикладу: I doubt if he never even gave anybody a feel (59). У російському перекладі читаємо: "Наверное, он й не дотрагивался ни до кого" (35). Більш підходящим за вище сформульованих причин видається варіант: "Наверное, никого так й не тискал никогда”. Можливо перекладачка свідомо уникала слова типу “зад”, “тискать” і т.п. як шокуючи російського читача 70-х років. Якщо це так, то це зайва обережність, по-перше тому, що ці слова доволі широко використовувалися у російській літературі, а, по-друге, такі слова й існують для того, щоб саме шокувати, інакше багато що втрачається із специфіки “стиляжного жаргону”, а отже, герой постає перед нами в дещо видозміненому, облагородженому вигляді.

Великий інтерес для порівняльного аналізу являють так звані слова з широкою семантикою. Позначаючи широке за об’ємом поняття та маючи недиференційоване значення, такі слова охоплюють ряд понять, що позначаються в іншій мові різними словами. Ми маємо на увазі, в першу чергу, емоційно-оціночні прикметники, які позначають позитивні емоції: terrific, grand, marvelous і т.п. та негативні емоції: goddam, damn, bloody і т.п. Зупинимося особливо на слові goddam, яке є улюбленим словом Холдена. Ми зафіксували 37 варіантів перекладу цього слова на російську мову (повторення до уваги не приймались). Перерахуємо ці варіанти з поданням сторінок англійського тексту, де зустрічається дане слово:

1. Дурацкий (44), 2. Весь (44) , 3. Роскошный (40), 4. Еще (44), 5. Ни черта (45), 6. Гнусные (46), 7. Настоящий (47), 8. Черт знает какие (48), 9. Треклятый (проклятый) (48, 96), 10. Ничего (50), 11. К чертям собачьим (51), 12. Какое-то (51), 13. Зто чертово (51), 14. Самого (52), 15. Черт подери (52), 16. Идиотские (54), 17. Какая-нибудь (там) (58), 18. Громкие (61), 19. Форменыїй (61), 20. Собственная (61), 21. В одних (63), 22. Подлая (64), 23. Этот наш (72), 24. Телефончик (73), 25. К несчастью (87), 26. Все время (90), 27. Каждую (100), 28. Поганые (103), 29. На чёрта (119), 30. Пижонский (138), 31. Огромный (158), 32. Хорошая (164), 33. Бездарные (173), 34. До черта (176), 35. Что-то вроде этого самого (180), 36. Эти (187), 37. Нелепый (206). Ми спеціально перерахували зафіксовані варіанти перекладу одного слова goddam, щоб наочно показати діапазон емоційної функції цього слова. Goddam віднесемо до фактично необмеженого кола понять. Його емоційна функція надзвичайно різноманітна: в деяких контекстах слово goddam стає семантичне конкретним і тоді перекладачка передає його словами з конкретною предметно-логічною спрямованістю (громкий, роскошный, пижонский т.п.) У цих випадках слово goddam може виконати три основні стилістичні функції: описово-зображувальну, оціночно-образотворчу і оціночно-характеризуючу. В інших контекстах це слово виступає як "безбарвний" інтенсив (весь, каждый, самый і т.п.). І нарешті, це ж слово може звучати як груба лайка, тобто виконувати своє пряме призначення емоційної оцінки. Такі функціональні варіації слова goddam залежать в першу чергу, від ситуації спілкування, тобто від того, як і при яких обставинах дане слово було вжите. Ми цілком згідні з Дж.Майлзом, що наявність слів ще не говорить про наявність емоцій, позначених цими словами [50:95]. Закон мови припускає, що при надмірному вживанні якого-небудь слова, це слово втрачає свою силу і призначення. Особливо це стосується слів, покликаних служити "клапаном" для виходу емоцій. Саме цей процес відбувається зі словом goddam. Воно вживається автором не тільки і не стільки в його первісному значенні, а швидше як засіб передачі миттєвих емоцій героя. Ці емоції можуть бути позитивними, негативними і навіть нейтральними. Усі ці нюанси емоційних відтінків майстерно передає перекладачка.

Однак слід відмітити, що майже половина випадків вживання слова goddam взагалі ніяк не була перекладена на російську мову. Аналіз виявив, що повне вилучення усього елементу з перекладу в переважній більшості випадків є неправомірним, оскільки при цьому втрачається своєрідна манера Холдена висловлювати свої думки. Цю манеру можна охарактеризувати як недбайливо емоційну. Ми наведемо декілька прикладів з оригіналу зі словом goddam, якому немає еквівалента в російському тексті, і запропонуємо можливі варіанти перекладу. Так, сполучення goddam gorgeous hair (55) на російську мову перекладається - роскошные кудри. Можна було б стилістичну коннотацію слова goddam передати інтенсивом "ослепительно", який виразив би очевидне глузування героя над піжоном типу Стредлейтера. Наступний приклад: Half his goddam life (55) перекладається як ''''половина своей жизни". Можно було б використати в перекладі слово "драгоценной (жизни)". Це - звичне російське сполучення з глузливим відтінком значення, тобто стилістично адекватне перекладу . Теж саме можна сказати про переклад такого прикладу: at the top of his goddam voice (72) - во всю глотку. Тут явно напрошується слово "луженую (глотку)". У цьому випадку ми зберегли б стилістичну рівновагу. Подібних перекладів багато, але наведених достатньо, щоб довести невипадковість авторських повторень, а також той факт, що ігнорування цих "надокучливих елементів" видозмінює стилістичну тональність тексту.

Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичних одиниць в романі Селінджера "Над прірвою у житі" та способів їх передачі на російську мову, ми можемо зробити висновок про те, що тільки при співставному аналізі можна розкрити нові факти, що свідчать про спільність і відмінність порівнюваних мов. Ми не ставили за мету проаналізувати інші численні просторічні слова та вислови, якими багата мова Холдена та які, як правило, перекладаються на російську мову без додаткових стилістичних конотацій, властивих оригіналу. Відмітимо тільки, що в ряді випадків перекладачка справедливо уникає російського просторіччя, оскільки роль просторіччя і вульгаризмів у російській мові не така значна, як в англійській.

На закінчення відмітимо, що велика кількість емоційно-оціночної лексики в романі Селінджера визначає цілком конкретну його модальність, тобто авторське ставлення до описуваного, певну прагматичну спрямованість тексту. По справедливому зауваженню І.Р. Гальперіна, значну роль при виявленні модальності тексту грає система стилістичних прийомів літературної обробки, особливо засоби образності, епітети, повторення та інші, і більш глибокий аналіз ентропія семантичних елементів, розкиданих у тексті і не завжди доступних декодуванню. Таким чином, тільки детальний співставний аналіз може допомогти перекладачу адекватно передати цю спрямованість тексту, не ігноруючи стилістичний аспект інформації, оскільки він нерідко є головним.

ВИСНОВКИ

Досвід людства у пізнанні емоцій закріплюється в мовних одиницях. Емоції універсальні, а структура емотивної лексики не співпадає в різних мовах, має національну специфіку. В англійській мові розвивається особливий шар експресивно–емоційної лексики, який в сучасному мовознавстві окреслюється поняттям ненормованої лексики. Слід відмітити, що не існує єдиного загальноприйнятого визначення терміну ненормованої лексики. Під цей термін ми підводимо жаргон, арго, просторіччя, вульгаризми, сленг, що мають певні функціонально–стилістичні характеристики. Для вітчизняної лінгвістики характерним є ототожнення понять просторіччя і сленгу на позначення експресивно–емоційного вокабуляру. Ми цілком поділяємо думку окремих науковців, що термін “просторіччя” більш притаманний для російської лексикографії, а поняття “сленг” – для англістики.

Яскраво виражений емоційний, оціночний і експресивний характер в англійській мові має особливий, генетично досить неоднорідний шар лексики і фразеології, який називають сленгом, що широко використовується в розмовній мові і знаходиться поза межами літературної норми, але і контактує з нею. Він відрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий, глузливий, презирливий, грубий і навіть вульгарний). Емоційність сленгу виражається на всіх рівнях мови (словотвір, фонетика, граматика). Окрім цього, слід відмітити, що почуття та емоції практично неможливо виразити за допомогою тільки одного мовного засобу, тому зазвичай емоційність в мовленні виражається сукупністю мовних засобів різних рівнів.

Цікавим явищем в американській повоєнній літературі ХХ століття виступає сленг, поява і функціонування якого є історично–обумовленим. Молоді герої американських романів 50–60–х років подаються здебільшого в опозиції до суспільства й усталених суспільних норм та ідеалів. Проблема відчуження людини гостро актуальна для американського суспільства. Тому показовим для зображення думок і почуттів героя-одинака, самотнього у своїх пошуках, який мучиться і бунтує проти фальші реального світу, є використання експресивно-емоційної лексики. За допомогою сленгу розкриваються справжні почуття та емоції героя. Головний герой роману Дж.Д.Селінджера Холден Колфілд говорить шкільним жаргоном, постійно вживає вульгаризми, не добирає вишуканих слів. Це дозволяє не тільки поглибити портрет оповідача, але й мовними засобами характеризувати його думки і вчинки. Стилю мови роману Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі”, що здається таким індивідуальним, своєрідним властива та універсальність, яка дає нам можливість скласти уявлення про мовну характеристику усього покоління.

Мову літературного героя характеризує невимушена “розмовність” його стилю, що досягається деякими прийомами: вживання паразитичних слів та словосполучень, розмовних повторень, відхилення від граматичної, фонетичної норм; вживання сленгових виразів, оціночних епітетів, вульгаризмів, великої кількісті вигуків тощо. Ненормована лексика відіграє значну роль у мовній характеристиці Х.Колфілда, вона відображає специфіку характеру героя та американської молоді загалом.

Для перекладів американської літератури ХХ століття актуальним є прагнення адекватної передачі ненормованої лексики, що широко вводилася в текст багатьма американськими авторами, зокрема Дж.Д.Селінджером. Переклад одиниць ненормованої лексики виявляється особливо складним, оскільки питання про те, що складає специфіку ненормованої лексики є й досі в лінгвістичній літературі дискусійним.

Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичних одиниць в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі” та способів передачі на українську і російську мови, ми можемо зробити висновок про те, що кожна мова має специфічні прийоми передачі емоційних значень, які походять від спільності психологічних реакцій людей. В своєму перекладі О.Логвиненко користується розмовно-просторічною лексикою, деякими застарілими словами, діалектизмами, словами з суфіксами зі значенням зменшеності, збільшеності, зі зменшено-пестливим значенням, виразами, що були утворені як шумонаслідувальні. Відмітимо, що в ряді випадків перекладач справедливо уникає просторіччя, оскільки роль просторіччя і вульгаризмів в цільовій мові не така значна, як в англійській. Потрібно відмітити також, що тільки при зіставному аналізі можна розкрити нові факти, що свідчать про спільність і відмінність порівнюваних мов.

Хоча заміна ненормативної лексики розмовно-просторічною лексикою і збіднює яскравий колорит оригінальних творів, втім, цей засіб здається єдино можливим. Кожний окремий випадок вимагає від перекладача почуття міри, тонкого відчуття стилю, вірної художньої оцінки тієї ролі, яку відіграють у творі ті чи інші відхилення від загальної мовної норми.

БІБЛІОГРАФІЯ

Арнольд И.А. Лексикология современного английского языка. - М.: Просвещение, 1966. - 346 с.

Балли Ш. Французкая стилистика. - М.:Просвещение,1985. - 340с.

Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания.-К., 1972. – 175с.

Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка .-Л., 1985.

Бельгер Г.К. С пользой осмыслить опыт переводчиков // Теория и практика перевода. – 1988. – Вып. 15.

Беркнер С.С. Проблемы развития разговорного английского языка в 16-20 вв. -Воронеж, 1978.

Владимов Г. Три дня из жизни Холдена // Новый мир, 1961, №2

Власов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М.: Международные отношения, 1986. – 316 с.

Гальперин И.Р. Стилистика английского языка.Учебник.-М.:Просвещение,1981.-334с.

Гальперин И.Р., Канцеева Н.А. О термине “слэнг”.-М.:Просвещение,1956.

Гальперин И.Р. Перевод и стилистика // Вопросы теории и методики учебного перевода. - М.:Просвещение, 1950.

Голденков М.А. Осторожно Hot Dog! Современный активный English.-М.: “ЧеРо”,2002.-268с.

Засурский Я.Н. Американская “массовая культура” и ее экспансия // Национ. язык и нац. культура.- 1988.- №4.

Зражевская Л.К., Беляева Н.И. Трудности перевода с английского языка на русский. – М.:Просвешение, 1972. - 183 с.

Книпович Е. Люди над пропастью // Знамя. – 1961. - Кн.6.

Комиссаров В.Н. Теория перевода. Английский язык. – М.:Просвещение, 1990. - 210с.

Криса Б.С. Світоглядні аспекти художнього перекладу. - К.: Наукова думка, 1985.

Кухаренко В.А. Лингвистические исследования английской художественной речи. - Одесса, 1973.

Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1990.

Маковский М.М. Английские социальные диалекты (онтология, структура, этимология): Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1982. - 135 с.

Медвідь О.С. Проблеми відтворення просторіччя у спецкурсі з перекладу // Теорія і практика перекладу – 1981. - №6.

Медникова Э.М. Комментарии // Salinger J.D. The Catcher in the Rye. - M.: Progress Publishers, 1979. - c.214-247.

Миллер А.А. Стилистически сниженная лексика и ее отображение в двуязычных словарях. Автореферат канд. диссерт. – Алма-Ата, - 1972.

Мороховский А.Н.,Воробьева О.П., Лихошерст Л.М., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка.-К.:Наукова думка,1991.-270с.

Морозова Т.Л. Образ молодого американца в литературе США (битники, Сэлинджер, Беллоу, Апдайк) . - М.: Высшая школа, 1969.

Мулярчик А.С. Проза Дж. Сэлинджера // Селинджер Д. Избранное – М., 1983.

Мулярчик А.С. Современный реалистический роман США. – М., 1988.

Петров С.В. О пользе просторечия // Мастерство перевода.-М.: Сов.писатель,1963.-143с.

Покальчук Ю.В. Самотнє покоління. К.: Наукова думка, 1972.

Розина Р.И. Американский слэнг ХХ в. в аспекте перевода. // Тетради переводчика. – М.: Межд. отнош., 1977. – Вып. 14.

Россельс В. В мастерской переводчика. // Тетради переводчика. -Вып. З. - М., 1966.

Русско-английский разговорник бытовой лексики и слэнга. - К., 1993.

Селинджер Дж. Д. Над пропастью во ржи: Роман. Рассказы. // Перевод с английского Р.Райт-Ковалевой: - Львов: Вища шк., 1987. – 200 с.

Селінджер Дж.Д.Над прірвою у житі:Повісті, оповідання / [пер.з англійської О.Логвиненка, О.Тереха, О.Сенюка, Ю.Покальчука].-К.:Молодь,1984.-272с.

Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. М.: Омен., 1998.

Судзиловский Т.А.Слэнг, что это такое?: англо-русский словарь военного слєнга.-М.:Просвещение,1973.-182с.

Трубецкой Н.С. Основы фонологии.-М.:Просвещение,1960.-223с.

Хомяков В.А. Три лекции о слэнге.-Вологда,1970.

Федоров А.В. Очерки общей и сопоставительной стилистики.

Федоров А.В. Основы общей теории перевода.-М.:Высшая школа,1983

Чекалина Е.М., Ушакова Т.М. Лексикология французского языка: Учебное пособие. - С.-Петербург, 1998. – 236с.

ЧуковскийК.И. Высокое искусство.М.:Сов.писатель,1968.

Швейцер А.Д. Очерк современного английского языка в США.-М.:Высшая школа,1963.-214с.

Яскевич О.К. Просторечие в языковой характеристике героя // Вестн. Киев. ун-та. – 1987. – Вып. 21.

Словники

Торн Т. Словарь современного слэнга.-М.:Вече,1996.-592с.

Спиерс Ричард А. Словарь американского слэнга.-М.:Рус.яз.,1991.-528с.

Green J/The Slang Thesaurus.-L.:Penquin Books,1986.

Іноземні джерела

Miles J. Words and the Vocabulary of Emotion. – N.Y. – 1965, p.95.

Partridge E. Usage and Abusage. - London, 1963 - p.129.

Salinger J.D. The Catcher in the Rye. M.: Progress Publishers, 1979.