Полісемія іспанських слів як економічний засіб відтворення реального світу у мові

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

« ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА РОМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

“До захисту допущено”

зав. кафедрою

___________________

^{(підпис)}

“___” __________200 р.

^(дата)

ЛАВРЕНКО Надія Вікторівна

(група 3527 – 201 ісп.)

КУРСОВА РОБОТА

ПОЛІСЕМІЯ ІСПАНСЬКИХ СЛІВ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАСІБ ВІДТВОРЕННЯ РЕАЛЬНОГО СВІТУ У МОВІ

Спеціальність 3527 – 201 іспанська мова та література

6.03.05.02 – ісп.

Науковий керівник –

к.філол.н., доц.

Н.О. Стрюкова

Запоріжжя – 2009

ЗМІСТ

лінгвістичний полісемія омонімія лексикологія

Вступ

Pозділ 1. Наукове трактування понять лексичне значення та полісемія

Розділ 2. Способи виникнення полісемії в системі лексикології

2.1. Полісемія та проблема виявлення основного значення слова

2.2. Співвідношення полісемії, багатозначності та неоднозначності слова.

Види неоднозначності

2.3. Способи виявлення багатозначності

Розділ 3. Співвідношення лінгвістичних понять полісемія та омонімія

Розділ 4. Вживання полісемії в різних аспектах мови

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Проблематика полісемії набуває останнім часом дедалі більшої актуальності. Визначення й виділення основного (головного) значення, як і взагалі лексико-семантичних варіантів слова, є однією з найважливіших і найскладніших проблем. За останні 20 років однією із складової в дослідженнях лінгвістики була зміна парадигми, перенесення центра семантичної теорії з синонімів, що було базовим в категорії семантики в 60-70-ті роки, на полісемію. Багато робіт присвячених опису багатозначних одиниць, що використовували когнітивний метод дослідження. Саме завдяки М.Бреалю почалось поглиблене вивчення такого явища як полісемія, вивчення закономірностей семантичних відношень між мовними одиницями. Говорячи про вивчення лексичної семантики слова, важливо відмітити таких великих семасіологів минулого, як Г. Пауля, В.Вундта, які встановили логічні та асоціативні тенденції перенесень значень слів.

Серед іспанських дослівників величезних вклад у розвиток полісемії зробила Марія Долорес Муньос Нунес. Саме вона досліджувала та вивчала явище полісемії в різних аспектах . Багато робіт було присвячено вивченню співвідношення та виявлення різниці між полісемією, омонімією та синонімією.

Серед вітчизняних науковців треба відмітити таких дослідників як В.С. Виноградов, А.А. Уфімцева, О.С. Ахманова, та інші.

Загалом, не має сумніву, що полісемія (багатозначність) є суттєва якість мови, що є виконанням основних його функцій - когнітивна, комунікативна та поетична . Без сумніву багато аспектів з неоднозначності полісемії залишилися невирішеними. Тож можна стверджувати, що це питання набуває великої актуальності в наш час.

Об’єктом дослідження цієї роботи є економічний засіб відтворення полісемії реального світу у мові, предметом ж виявляє собою полісемію, як семантичне явище.

Головною метою цієї роботи є виявлення загального значення про полісемію як економічний засіб, співвідношення полісемії та омонімії, широко значності та полісемії, а також різниця між ними. Серед важливих задач роботи є науково обґрунтувати особливості полісемії, її роль у повсякденному житті та науковому, її роль в складностях перекладу. Методи, що використовувалися : описовий, порівняльний та контрастний.

Головним завданням проведеної роботи є закріплення та поглиблення знань за вказаною темою, систематизація та розширення знань в цій галузі, ознайомлення з різними поглядами різних дослідників, як вітчизняних так і зарубіжних.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 4 розділи, висновки, список використаних джерел із 30 найменувань. Загальний обсяг 26 сторінок.

Розділ 1. Наукове трактування понять лексичне значення та полісемія

Саме у слові та в його лексичному значенні зберігається увесь досвід носія цієї мови [ 28, c. 17].

Як стверджує Анна Анфілофівна Уфімцева лексичне значення – це поняття слова, що має свої додаткові семантичні та експресивні відтінки [ 28, c. 14 ].

Також лексичне значення – це сенс змісту слова, як стверджує Венедикт Степанович Виноградов. Можна зробити висновок, що лексичне значення це інформативний зміст слова, що сформований на основі поняття, що відображає у свідомості носія мови предмети певного класу; це сукупність лексико-граматичних варіантів слова [ 13, c. 243].

Також лексичне значення це сукупність уявлень, що викликає це слово в певному випадку.

Одне з головних проблем полісемії , що такі слова приховують головне значення та кількість полісемічних слів ускладнюють процес виявлення цих слів з центральним значенням.

З XIX століття існувало дві основні ідеї : перша, що значення слів залежать від різних ситуацій, мається на увазі контекст або будь яка комунікативна ситуація; друга, що нове значення може бути еквівалентом іншого нового значення [ 2, c. 92].

Саме поняття полісемія (багатозначність) з’явилось на багато раніше ніж саме поняття науки семасіологія (наука про значення слова).

Здатність слова мати не одне, а декілька значень називається багатозначністю або полісемією (гр. polýsēmos – багатозначний), а слово називається багатозначним [ 24, c. 114].

О.С. Ахманова схиляється до такого визначення полісемії :

Полісемія (гр. poly - багато , sema - значення ) – це наявність у теж самому слові декілька пов’язаних між собою значень, які зазвичай виникають в результаті видозміни та розвитку первинного значення слова [ 7, c. 96 ] .

Але деякі вчення вважають причину виникнення полісемія, в першу чергу, в емоційному відображенні, а вже потім в обумовленому значені слова. До цієї думки схилялися такі вчені: Г. Шпербер, К. Ердман, Е. Велландр.

Саме Шпербер висунув ідею «емоційних комплексів». І це явище передбачає дослідження слова в його синтагматичному аспекті. Але не всі лінгвісти розділяли думку про існування полісемії взагалі. А.А. Потебня заперечував існування такого явища як полісемія слів, так як він перебільшував роль та вплив мови на мислення.

Треба зауважити погляд Д.Н. Шмелева, який стверджував, що полісемія – це семантична єдність, яка існує між значенням одного теж самого слова, та що складається на базі загальних семантичних асоціацій (метафоричних, метонімічних та інших переносів). Внаслідок цього було виявлено, що змістові зв’язки слова і формують семантичну структуру полісемантичного словa.[ 18, c. 56 ] .

Різні значення одного теж самого слова виявляються не зразу, а в процесі тривалого історичного розвитку мови. Так в процесі розвитку мови слово може придбати нове значення, мається на увазі, що може розширювати свою номінативну функцію. Також може з’явитися і зворотній процес - звуження значення. З цього бачимо, що розширення або звуження змістової частини слова обумовлюється зміною зв’язків внутрішнього значення одного з слів і є результатом семантичних перетворень словарного складу, що спонукало розвиток мови. Суттєву роль має і мовна ситуація в яку потрапляє слово, контекстуальне середовище.

Полісемія грає важливу роль в зміненні значення. Присутність полісемії та її розвиток вказує на те, що мова розвивається. Вивчення полісемії стає актуальною темою, так як це важливий пункт в вивченні іноземної мови та в розумінні менталітету інших народів. Полісемія це процес перетворень значень та поява нових значень в безперервно розвиваючий системі лексикології [ 2, c. 100 ].

Розділ 2. Способи виникнення полісемії в системі лексикології

Полісемія як одна із складових системи лексикології має свої компоненти та свої способи виникнення, як вже зафіксовані в її системі.

Вирізняють п’ять способів в невизначеності полісемії, як базові шляхи людської мови:

Зміна вживання. Слова мають різне значення в залежності від контексту. Є слова, що належать для опису людини (apto, diestro, adecuada, propio, experto), для опису предметів ( fácil de manejar, bello, ajustado), поведінки ( decoroso, magnánimo, generoso), розміру ( mediano, grande, amplio), але вони вживаються в інших ситуаціях та змінюють свій відтінок, що залежить від контексту [ 14, c. 67].

Спеціалізація. Згідно з Бреалем в професійній спеціалізації вживаються слова із-з повсякденного життя. Тобто ці слова не втрачають своє значення, а навпаки, розширюють. Деякі слова в загальні лексиці набувають нове значення, яке може мати інше значення та функцію в будь якій сфері діяльності людини [ 17, c. 99]. Наприклад:

Acción – в юридичному словнику має значення «позов» , в граматиці acción verbal – реалізація дієслівного феномена, в економіці – це частина капіталу анонімної компанії, але ж загальне значення цього слова «дія».

Переносне значення слова, що відбувається шляхом метафори та метафоричних перетворень [ 9, c. 159].

Семантичне запозичення або впив іноземних мов, де дві мови мають тісний контакт, наприклад між французкою та іспанською, італійською та іспанською мовами (в сфері кулінарії, пізнавальної діяльності та інших сферах).

Марія Долорес Муньос додала ще один спосіб виникнення полісемії у мові. Вона зазначила це явище як « нейтралізація» [ 4, c. 251].

В.С. Виноградов вважає, що велика кількість значень в слові виникли за допомогою тропів. Він виділяє такі тропи як:

Метафора (metáfora) - перенесення якоїсь якості одного об’єкта на інший, що відбувається на основі схожості між цими предметами [ 13, c. 30]. Згідно з цього ствердження можна виділити такі різновиди схожості:

Схожість за ознаками ( за формою, зовнішні характеристики, їх звучання і т.д.). Перенесення назв неживої природи на властивості, якості та дії живих істот.

Схожість за емоційним характером.

Схожість за функціями.

Багато лінгвістів схиляються до такої класифікації метафори, яку ще науковці називають « структура метафори». Тож розрізняють :

Звичайну метафору (вживання фігурального значення слів) [ 20, c. 17]. Наприклад: Yo estaba contigo en el trigal amarillo y ondeante, goteado todo de sangre de amapolas (Jiménez). Тут слово «sangre» (кров) вживається метафорично для того, щоб підкреслити червоний колір «amapolas» (маків).

Якщо в реченні присутні два чи три слова з фігуральним значенням, то така метафора називається складною [ 20, c. 18]. Наприклад: El paisaje verde nada en la lumbrarada florida y soñolienta, y en el azul limpio que encuadra el muro astroso suena dejada y dulce una campanada (Jiménez). В цьому реченні слово «nada» має значення «flota» (флот, повітряний флот), «muro astroso» має значення «cielo» (небо).

Слова, що мають алегоричний відтінок, то таку метафору називають алегоричною [ 20, c. 16]. Наприклад : La noche traía la lengua fuera (Asturias).

Метонімія (metonimia) – це, коли перенесення відбувається на основі суміжності. Цей троп також спирається на певні критерії та поділяється: за формою та змістом, за матеріалом , за дією та його результатом, за частинами та цілим і т.д. Метонімія, що спирається на зв'язок між цілим та частиною та навпаки, має свою назву - синекдоха. Це один з найпоширеніших різновидів метонімії, яке часто використовується в літературних творах та різними письменниками з метою прикрасити своє літературне слово [ 26, с. 53].

В.С. Виноградов, на відмінну від інших лінгвістів, вказує у своїй роботі, що треба розрізняти поняття полісемія та «широзначність», термін «широкозначність» він називає єврисемією [ 13, с. 33].

Виникнення нового значення шляхом семантичного стягнення [ 29, с.76]. Лексика будь-якої мови збільшується. «Старі» слова розвивають нові значення, значення «старих» та «нових» слів співвідносяться, переосмислюються та взаємо замінюються. Окремі слова, які традиційно в реченні потребують доповнення іншими слова, у мові вживаються самостійно, і це пов’язане з виникненням в них нового значення.

Наприклад :

Últimamente a gracias de los esfuerzos comunes obtuvieron éxito en las relaciones internacionales desde los conflictos hasta el alivio. Tenemos que desarollar el proceso del alivio de la tirantez internacional.

Слово alivio набуває нового значення ( стабілізація міжнародних відносин), а не тільки поняття «пом’якшення» . Цей процес відбувається завдяки семантико-синтаксичному стягненню словосполучення alivio de la tirantez internacional.

Згідно з думкою О.С. Терещенка до семантико-синтаксичного стягнення входить також таке поняття як «включення». Поняття включення визначається, як стверджує О.С. Терещенко, поширення значення слова, яке здійснюється завдяки семантики іншого слова [ 30, с. 77].

Можна зробити висновок, що в полісемічному слові не всі значення однорідні та однотипні. Кожне з цих понять має свої лексико-граматичні відтінки або особливості, свої способи та шляхи появи, свою специфіку вживання в мові носіями.

На цьому прикладі ми бачимо, що полісемія виступає не лише як багатозначне явище, але як і економічній засіб відтворення реального світу у мові.

2.1 Полісемія та проблема виявлення основного значення слова

Полісемічне явище слова викликає багато проблем, пов’язаних з визначенням головного значення слова. Але лінгвісти (В.В. Виноградов, М.Д. Капатрук) виділяють деякі підходи виявлення основного та центрального значення слова. Насамперед основне значення слова це те, що об’єднує у собі майже всі та решту його значення; це те значення яке несе в собі все навантаження, роль та ідею слова. Основним значенням вважається те, що не визначається контекстом та не залежить від контексту [ 21, с. 76].

Семантичний зв’язок між головним значенням полісемічного слова та рештою його значень не однорідна. Лінгвісти вважають, що найтісніший зв'язок відбувається між основним значенням та іншим значенням окремо, так як основне значення полісемічного слова вважається універсальним та семантичним центром усіх значень. Тож «по відношенню до основного номінативного значення всі інші значення … в слові є похідними» [ 12, с. 14].

«Центральне значення» - це семантичне явище , яке присутнє в усіх полісемічних ланцюгах. Першим кроком в аналізі полісемічних ланцюгів – це визначити структуру полісемічного ряду. Серед цього ряду визначається головне значення слова згідно з загальною лексикою. Завдяки визначенню головного значення стає можливим встановити відношення між «центральним значенням» та іншими. Поява великої кількості інших значень підтверджує контекстуальне правило, в якому стверджується, що залежно від контексту визначається те чи інше значення слова [ 2, с. 100].

Але проблема полягає в тому, що словник переповнені полісемічними значеннями. Ця велика кількість значень стає перешкодою та ускладнює процес пошуку « центрального значення» [ 27, с. 68].

Та можна зробити висновок, що чим тісніший зв'язок головного значення слова з другорядним значенням, тим сильніший його зв'язок з рештою значень. Та навпаки, чим слабкіший зв'язок із семантичним центром слова, тим стає слабкіший зв'язок із рештою значень.

Для виявлення цього явища багато лінгвістів таких як М.Д. Капатрук, М.П. Муравицька, В.В. Левицький використовували психолінгвістичні методи дослідження мови та слова, так як вже відомо, що лексичне значення слова - це зміст слова, що відображається в свідомості людини та закріплює там уявлення про предмет, про його якості, властивості та явища та т.д. [ 15, с. 56].

2.2 Співвідношення полісемії , багатозначності та неоднозначності слова. Види неоднозначності

Це питання має велике значення в дослідженні та розвитку лексикології та постає серед найголовніших питань. Рішення цієї проблеми допомогло б виділити чітке уявлення про те чи інше явище. Це б допомогло б виділити чітке уявлення про їхні фактичні межі, бо навіть словники не дають відповідного тлумачення слів широкої семантики [ 22, с. 12].

Вперше хто звернув увагу на два суміжних поняття - багатозначність та широке значення була - Н.Н. Амосова [ 7, с. 56].

В.Г. Гак, відомий мовознавець, теж займався цим питанням. Тільки слова з широким значенням він називав слова з «недиференційованими значенням». Також В.Г. Гак стверджував, що багатозначне слово перекладається на іншу мову різними словами, які залежать від контексту. Але не завжди ці варіанти перекладу свідчать про багатозначність слова. Багатозначне слово має два або більше понять, а слово з широким значенням має одне поняття, яке настільки широке, що охоплює ряд інших понять. І ці поняття, коли перекладається на іншу мову, передаються різними словами та поняттями [ 15, с. 62 ].

Та складність при розмежуванні цих двох явищ полягає у тому, що і широкозначні і полісемічні слова мають широку семантику, тобто вони спроможні значити різні предмети та явища навколишнього світу. Тобто ці два явища мають спільну рису поліденотативність.

Та при виявленні спільної риси цих явищ, постає питання про їхню відмінність.

Слово широкої семантики має у своїй основі загальну та абстрактну рису, завдяки якої слово взаємодіє з предметами та явищами навколишнього світу. Та слід зауважити, що круг слів широкої семантики не має ніяких рамок та меж. Ще одне головне зауваження, що в слові широкої семантики переважає сигніфікативне значення над денотативним. Тільки контекст може виявити денотативне значення цих слів.

Що ж стосується багатозначних слів (полісемічних), то число їх варіантів обмежене та вони мають чітку організаційну ієрархію: з одно слова виходить інше – нове [ 11, с. 111]. И.В. Арнольд відзначив, що кожний варіант може бути поясненим хоча б через одне з інших значень [ 8, с. 13 ].

Н.Н. Амосова, вітчизняна дослідниця, зробила висновок:

Слова з широким значенням пов’язані з процесами узагальнення;

Полісемія слова – результат окремих метафоричних та метонімічних процесів [ 7, с. 87].

Ще треба підкреслити, що вживання слів широкої семантики не веде до перенесення значення під час зміни предметної відносності. Тобто значення слова широкої семантики інваріантне, в той час коли полісемічне слово поділяється на лексико-семантичні варіанти [ 23, с. 62].

В.К. Колобаєв cтверджує, що «широке значення слова» не є тим самим поняттям що і «загальне поняття слова» ( під яким він має на увазі значення багатозначного слова) [ 22, с. 13]. Але не всі лінгвіст поділяють таку думку: А.А. Уфімцева вважає, що в полісемічному слові не можливо виділити загальне поняття.

Якщо проаналізувати іспанське слово “burro” – віслюк, то ми побачимо, що поняття «широке значення слова» та «загальне значення слова» не співпадають. Слово burro підходить до значення «тварина» та до значення «вперта людина». Ми бачимо, що в даному прикладі присутнє не одне загальне значення, як це характерне для «широкозначного» слова, а декілька семантичних рис.

Розглянувши різні погляди багатьох лінгвістів, можна зробити висновок: слова з широким значенням та полісемія – це два різних явища та поняття, які мають між собою ряд аспектів, що вирізняють ці два явища одне від одного. Та не слід не звертати уваги на те, що ці два явища мають одну загальну рису. Вивчення цієї теми надалі буде мати велике значення для лексикології та лексикографії.

В загальній лексикології та мовознавстві існує три терміни, що дуже близькі між собою. Лінгвісти виділяють такі: багатозначність, неоднозначність, полісемія. Термін багатозначність має дуже широке значення; цей термін вказує на існування більш ніж одного значення. Вважається, що термін полісемія є синонімом терміну багатозначність, і є елементом синонімічного ряду терміна багатозначність. Але треба зауважити, що зазвичай під полісемією розуміють лексичну багатозначність, в той час коли, термін багатозначність не має таких обмежень. Також полісемічним може бути лише одне слово, а багатозначним може бути як і словосполучення так і ціле висловлювання. Тим самим можна вивести підсумок, що багатозначність зближається з неоднозначність. Таким чином цей термін охоплює сферу і полісемії і неоднозначності [ 19, с. 23].

Під неоднозначністю розуміють наявність у мовного виразу чи тексту одночасно декілька різних значень [ 19, с. 20]. Ці значення науковці поділяють на :

Лексичну неоднозначність;

Синтаксичну неоднозначність.

На думку Ю.Д. Апресяна вирізняються такі види неоднозначності :

Мовна;

Мовленнєва. Та, що виникає в висловлюванні із-за непевних тих чи інших параметрів ситуації [ 25, с. 16].

Полісемічна неоднозначність це проблема вираження багатозначності слів. Без сумніву багато аспектів з неоднозначності полісемії залишилися невирішеними. Тож можна стверджувати, що це питання набуває великої актуальності в наш час.

Полісемія виявляється в будь – якому словнику на різних рівнях слова. Неоднозначність полісемії це таке лінгвістичне явище, яке враховує особливості певних речень , які мають численні явища. Тож такі явища є причиною появи такого явища як полісемія. Природа полісемії полягає в тому, що слово може втрачати або набувати нові значення. Полісемія обумовлює багатозначність, що в свою чергу обумовлює неоднозначність. Виділяють такі види неоднозначності : відносна неоднозначність та абсолютна неоднозначність [ 1, с. 310].

Неоднозначність дозволяє розглядати речення з різних сторін та в різних ситуаціях і функціях.

Розрішення проблеми поняття «неоднозначності», багатозначності та полісемії на всіх рівнях є одної із найбільших проблем в аналізі текстів, що зберігає свою актуальність і в наш час. Інколи схожі коспоненти між цими трьома елементами викликають ускладнення в інтерпретації та розумінні текстів та слів.

2.3 Способи виявлення багатозначності

Серед існуючих на сьогоднішній день способів уявлення багатозначності, що приймаються різними авторами, маємо наступні:

Ієрархічно упорядкований набір окремих значень (традиційні тлумачні словники і т.д.);

Численність семантичної деривації ;

Інваріант (загальне значення) та варіанти, що виявляються з нього;

Значення слова як набір семантичних компонентів, або компонентів тлумачення;

Образ-схема, або схематичний образ (дозволяє виявляти значення слова та структура його багатозначності );

Серед принципів когнітивного підходу до багатозначності треба зазначити наступні концепції явища багатозначність:

Всі мовні одиниці багатозначні;

Для багатозначної одиниці не існує єдиного значення;

Значення можна представити в формі схематичного образу;

Похідні значення не можуть бути передбаченими головним значення, вони мотивовані головним значенням, трансформаціями метафоричних переносів.

Рішення питання опису багатозначності стає у наш час одним з найважливіших. Як стверджує А.А. Залізняк словникове уявлення багатозначності слова не повинне намагатися виявити те, у якому вигляді інформація про багатозначність зберігається в свідомості мовця і те, як вона використовується [ 19, с. 33].

При цьому реальне функціонування багатозначності мовної одиниці є результатом багатьох факторів. Щоб отримати адекватне уявлення про феномен треба мати в своєму розпорядженні декілька різних його значень та способів опису цих значень. Таких способів повинно бути якнайменше два:

Класичний словниковий - як список значень.

Осмислення цього списку – уявлення про те, як ця система значень зберігається в свідомості мовця та як використовується ним.

Розділ 3. Співвідношення лінгвістичних понять полісемія та омонімія

Багато робіт присвячених проблемі виявлення різниці та схожості між двома лінгвістичними поняттями як омонімія та полісемія.

Омоніми (від греч. honos – однаковий, onyma – ім’я); омонімія - це звуковий збіг двох або більше мовних одиниць. Існує : омонімія звукова, омонімія лексична, омонімія закінчень, омонімія фразеологізмів та т.д. [ 24, с. 51].

Полісемія може розумітися як явище, в якому одне слово може мати два або більше різних значень, а омонімія як явище , де два або більше різних слів можуть бути ідентичними в звуковому аспекті [ 3, с. 226].

Вирізняються такі типи омонімії : омоніми першого типу (лексичні омоніми), омоніми другого типу ( морфологічні омоніми), та особливо складний випадок – це лексико-граматичні омоніми [ 24, с. 52].

Так, омонімія - це слова однокові за звучанням, за формою, але значення цих слів не пов’язані один з одним, не мають загальних семантичних ознак. Омоніми - це окремі, самостійні слова, слова-двійники [5, с. 246].

Складність відрізнення полісемія та омонімія полягає в тім, що в результаті розпаду полісемії утворюються лексичні омоніми. Але як стверджує М.М. Фалькович розпад полісемії та перехід полісемії в омонімію підтверджується утворенням самостійних словотворчих центрів, самостійних похідних рядів [ 29, с. 85].

З’явлення омонімів в тих випадках, коли поділ значень слова супроводжує утворення нових словотворчих центрів, що не зв’язані між собою семантично. Головними шляхами утворення омонімів від багатозначних слів вважають семантичні та словотворчі шляхи [ 16, с. 86].

У дослідженні про співвідношення омонімії та полісемії науковці застосовують як метод структурної лінгвістики, так і компонентний аналіз. Вітчизняна дослідниця Р.І. Болтянська зазначає, що: «… вивчення значення за компонентним аналізом показало, що як би далеко не розійшлися значення багатозначного дієслова, вони не стають різними словами-омонімами, якщо у них є деякі спільні компоненти». «Слід зауважити, - пише автор, - що для збереження тотожності є спільність індивідуальних компонентів» [ 10, с. 7].

Б. Трнка запропонував критерії вирізнення омоніма, що основується на факті відсутності зв’язку значення, так званої проміжної ланки. Згідно з цим якщо ланка між значеннями випадає, зв'язок мотивування порушується, тоді і виникають два омоніма, а якщо єдність проміжних зберігається перед нами полісемічне слово. Але ця теорія не витримує критики [10, с. 8].

Хулія Міранда відмічає, що: «…якщо із значень двох слів з ідентичною зовнішньою формою не може бути виведене інваріантне значення, то це нове слово – омонім». Омонімія та полісемія майже однакові явища. Їх різниця полягає у різних поглядах - синхронічному та діахронічному поглядах. Омонімія присутня в словах vaca y baca, також слово baca є словом полісемічним [3, с. 332].

Тож в підсумках можна стверджувати, що об’эктивним критерієм диференціації омонімів і багатозначних слів може бути тільки синтаксичний критерій, коли однозвучні слова по-різному вступають в словосполучення, потребують різного керування та ін. Цей критерій прийнято за основний в дослідженні проблеми полісемії та омонімії.

Всі автори приходять до таких висновків:

Омонімами є слова , які належать до різних частин мови, хоч вони розвинулись з однієї лексеми і за лексичним значенням тісно зв’язані;

Омонімами є однозначні слова, що належать до тієї ж частини мови;

Як вважає Р.І. Болтанська при вставленні меж між омонімією і полісемією необхідно виходити не з історії виникнення одиниць, а з фактів їх співвідношення на даному етапі еволюції мови, тобто з факту наявності або відсутності між ними зв’язку значень [ 10, с. 6].

Розділ 4. Вживання полісемії в різних аспектах мови

1. Економічний засіб відтворення навколишнього світу шляхом полісемічних значень:

Últimamente a gracias de los esfuerzos comunes obtuvieron éxito en las relaciones internacionales desde los conflictos hasta el alivio. Tenemos que desarollar el proceso del alivio de la tirantez internacional.

Слово alivio має тут значення «пом’якшення» (семантичне стягнення).

2. Полісемія в різних частинах мови:

Полісемія іменників:

Слово mesa (стіл):

Меблі з дерева чи з другого матеріалу, які тримаються на одній або на декількох ніжках ( mueble de madera o de otra materia, sostenido por uno a varios pies);

Стіл : набір страв( mesa en que se come);

Іжа (comida);

Нічний столик (mesa de noche).

Слово lengua (мова):

Орган мови, що знаходиться в ротовій порожнині ( cuerpo carnoso en la boca);

Мова нації ( idioma de una nación);

Спосіб висловлювання ( modo particular de expresarse);

Рідна мова ( lengua madre);

Жива мова ( lengua viva);

Мертва мова (lemgua muerta);

Фігуральне значення: казати, що хтось повинен помовчати (decir lo que debiera haber callado);

Полісемія в дієсловах:

Дієслово poner :

Помістити на місце (colocar en un sitio : poner la mano sobre la mesa );

Приготувати чи помістити якусь річ ( preparar o disponer algunas cosas : poner el puchero);

Затрачувати ( tardar : pondremos dos horas en llegar);

Припускати ( suponer : pongamos que no ha pasado nada);

Починати щось робити (causar : poner miedo);

Влаштовувати ( instalar : poner un cuarto a una persona).

Дієслово llamar :

Називати, давати ім’я (llamar , nombrar);

Звати когось (llamar );

Звати на допомогу (pedir socorro);

Скликати (invitar, convocar: convocar un congreso, una conferencia);

Мобілізувати (llamar a filas);

Викликати спрагу (llamar sed);

Стукати в двері (llamar a la puerta);

Полісемія зустрічається також і в прикметниках:

Прикметник obscuro ( темний):

Колір ( color gris obscuro);

Захмарений, похмурий ( el día obscuro);

Підозрілий ( un asunto obscuro);

Тінь ( obscuro mayor);

У темряві (a obscuras).

3.Метафорична структура полісемічних слів:

Наприклад: El paisaje verde nada en la lumbrarada florida y soñolienta, y en el azul limpio que encuadra el muro astroso suena dejada y dulce una campanada (Jiménez). В цьому реченні слово nada має значення flota (флот, повітряний флот), muro astroso має значення cielo (небо).

Yo estaba contigo en el trigal amarillo y ondeante, goteado todo de sangre de amapolas (Jiménez). Тут слово sangre (кров) вживається метафорично для того, щоб підкреслити червоний колір amapolas (маків).

La noche traía la lengua fuera (Asturias).

Ala (крило птаха) : також має значення : навіс (будівля), поля (шляпа), крило (літак).

Sol (сонце) : сонячна сторона, красуня.

Verde (зелений) : значення незрілий, юний, недосвідчений, вологий (дрова, деревина).

Político - політичний та політика.

4. Виявлення метонімії :

La fábrica puede significar edificio, mas usada metonímicamente se puede decir : Toda la fábrica tomó parte activa en el sub>ótnik. Слово fábrica вживається як частина від цілого, не сама фабрика вийшла, а робітники, що працюють на фабриці вийшли на суботник.

Назва професії за аналогією процесу роботи:

El botones - людина, що працює в готелі, викликає ліфти та допомагає клієнтам пересуватися між поверхами;

Corbatón – охорона.

Назва людей за тими предметами з якими вони працюють:

Pincel - кість, художник;

Cuchillo – ножик, хірург.

Назви за місцем вироблення речей:

Astracán, damasco, persiana, gabardina;

Напої за місцем виготовлення:

Jerez , coñac, champaña, madera .

Проявлення синекдохи :

El taxímetro es un aparto que marca automáticamente la distancia recorrida y el precio del viaje. Також означає машину, що має таксометр.

Слово café («зерно кавового дерева») – з цього слова виявляється значення «напій», «кафе».

Слово mate («парагвайський чай») - «напій з цієї заварки» або «сосуд для напою мате» .

Слово compra («купівля, як процес») – «купівля, як куплена річ» .

Слово canto («спів») – «пісня».

Слово casa («дім») – «сім’я».

Дієслово («їсти») - «обідати».

5. Розпад полісемії та перехід її в омонімію дає результат утворення самостійних словотворчих центрів [ 6, с. 242]:

Aire - повітря ;

Aire - зовнішність;

La capital - столиця; El capital - капітал;

6. Відносна неоднозначність [ 1, с. 311]:

Слово «hombre» насамперед в словниках вказує на таке значення - « людина», « чоловік», « особа чоловічого роду». Але у реченні:

El hombre de ayer no es el hombre de hoy. В цьому реченні слово «hombre» має значення «людина», також може мати значення «людство».

Дієслово «andar» загалом може вживатися замість таких дієслів «caminar», «estar». Але лише в контексті це слово міняє своє значення:

¿Cómo anda su vida? - Як ваше життя? Ми не перекладаємо це речення - як іде ваше життя?

Абсолютна неоднозначність [ 1, с. 314] :

El verso azul de Rubén Darío y la canción gris de Verlaine. Так в цьому реченні присутні слова «azul», «gris» які мають своє загальне, головне значення. Але контекст підкреслює метафоричне значення цих слів в даному реченні.

No había un alma a la vista. Слово «alma» саме тут має метафоричне значення.

Висновки

Як було вище сказано, рoзрішення проблеми опису багатозначності треба шукати на шляху, який розглядає як влаштована структура полісемії та багатозначності, як треба описувати її в словнику. Багатозначність слова не повинна прагнути відобразити те, в якому вигляді інформація про багатозначність зберігається в підсвідомості мовця і те, як він його використовує. Спосіб зберігання цієї інформації змінюється залежно від ментального складу мовця, соціальних, вікових та професійних факторів. Але слід зауважити, що значення слова «зберігається» в підсвідомості мовця не в вигляді складання значень.

Реальне функціонування «багатозначності» полягає в тому, що лише при наявності багатьох значень мовець може мати повне уявлення про той чи інший феномен або явище.

Якщо ми представимо «багатозначність» в ієрархічному вигляді або у вигляді деривації то, це бути завжди не досконалим. Ця недосконалість обумовлюється природою «багатозначності» .

Різні значення одного теж самого слова виявляються не зразу, це тривалий процес історичного розвитку мови. В процесі слово може придбати нове значення, що може розширювати свою номінативну функцію. Також може з’явитися і зворотній процес - звуження значення. Розширення або звуження змістової частини слова обумовлюється зміною зв’язків внутрішнього значення одного з слів і є результатом семантичних перетворень словарного складу, що спонукало розвиток мови. Суттєву роль має і мовна ситуація в яку потрапляє слово, контекстуальне середовище.

Семантичний зв’язок між головним значенням полісемічного слова та рештою його значень не однорідна. Чим тісніший зв'язок головного значення слова з другорядним значенням, тим сильніший його зв'язок з рештою значень. Та навпаки, чим слабкіший зв'язок із семантичним центром слова, тим стає слабкіший зв'язок із рештою значень.

Що стосується співвідношення полісемії та омонімії то можна зробити висновок, що, як вважають більшість вчених:

Омонімами є слова , які належать до різних частин мови, хоч вони розвинулись з однієї лексеми і за лексичним значенням тісно зв’язані. Також омонімами є однозначні слова, що належать до тієї ж частини мови. При вставленні меж між омонімією і полісемією необхідно виходити не з історії виникнення одиниць, а з фактів їх співвідношення на даному етапі еволюції мови, тобто з факту наявності або відсутності між ними зв’язку значень.

Вивчення лексичної сполучуваності багатозначних слів є ефективним засобом дослідження семантичної структури слова. Подібні дослідження дозволять багатьом дослідникам та вченим мати у розпорядженні цінний матеріал про взаємозв’язок між змістом та мовною формою.

При дослідженні лексичної сполучуваності та полісемії треба зазначити висновок М.П. Кочергана, який зауважив, що : при вивчені лексичної сполучуваності багатозначних слів треба розрізняти два аспекти - сполучуваність слів для кожного із значень і діагностику значень через сполучуваність. Ці аспекти взаємопов’язані, але не тотожні.

Дослідження полісемії – це цінний вклад не лише для лінгвістів. Це те явище яке використовується у повсякденному житті, у науковому житті. Це те явище, що допомагає у роботі перекладача передати точну та дійсну реальність навколишнього світу, зважаючи на ментальність того чи іншого народу.

Список використаних джерел

Al-Sharif Aliaa A. A. Un enfoque semántico-conceptual sobre la ambigüedad polisémica en El Otro, de Borges // ( Universidad de Murcia). Revista de Investigación Lingüistica. – 2008. – Vol. 11. – P. 309-337. http: // revistas.um.es/ril/article/view/53811

Cifuentes Honrubia J. L. La polisemia como prototipo diacrónico // Anales de Filología Hispánica. – 1990. – Vol. 5. – P. 99-119.

http: // revistas.um.es/analesfh/view/5755

Miranda J. V. Homonimia y polisemia: Entre la ambigüedad y el juego verbal // Didáctica. Editorial Complutense. Madrid. – 1993. – Vol. 5. – P. 225-237. http : // www.dialnet.uniroja.es/servlet/articulo

Muños Núñes M. D. De una visión monosémica a una visión polisémica en la semantica de prototipos // ( Universidad de Cádiz). – E.L.U.A. – 1994-1995. – Vol. 10. – P. 247-258. http: // biblioteca.universia.net//html_bura/ficha/paranis/id/35527824.html

Muños Núñes M. D. La polisemia léxica // Servicio de Publicación de la Universidad de Cádiz. – 1999. – P. 334. http : // www.uned.es/sel/castellano/julio’diciembre 01.html

Rebollo Torío M.A. La multitud del significado y otras cuestiones // Dialnet. Amario de estudios filológicos. – 1986. – Vol. 9. – P. 239-247. http : // www.dialnet.uniroja.es/servlet/articulo codigo

Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. - Л., 1963, - 114с.

Арнольд И.В. Полисемия существительного и лексико-грамматические разряды // Иностр. яз. в школе. – 1969. – №5. – С. 11-15.

Бессарабова Н.Д. Метафора как языковое явление // (В книге: Розентеля «Значение и смысл»). Издательство Московского у-та. – 1987. – С. 156-172.

Болтянська Р.І. До питання про розгляд проблеми омонімія/полісемія // «Вища школа». Іноземна філологія. – 1975. – №38. – С. 3-9.

Бублейник Л. До проблеми багатозначності в лексиці: зіставний аспект // Нова філологія. – 2007. – Вип. 28. – С. 109-112.

Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. Языкознания. – 1953. – №5. – С. 12 -18.

Виноградов В.С. Лексикология испанского языка. – М.: «Высшая школа», 2003. – 243 с.

Воронина М.М. Пособие по лексикологии испанского языка. – Киев: «Вища школа», 1977. –183 с.

Гак В.Г. Беседы о французском слове. – Москва, 1966. – 82 с.

Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // «Русский язык в школе». – 1960. – №5. – С.85-88.

Гитлиц А.М. Пособие по лексикологии современного испанского языка. – М.: «Высшая школа»,1974. –102 с.

Шмелев Д.Н. Современный русский язык. – Москва, 1978. – 124 с.

Зализняк А.А. Феномен многозначности и способы его описания // Вопросы языкознания. – 2004. – № 2. – С. 20-45.

Иваницкая А.А. Практическая лексикология испанского языка. – К., 1989. – 183 с.

Капатрук М.Д. Методи виділення основного значення слова // «Мовознавство». – 1980. – №5. – С. 75-77.

Колобаев В.К. О некоторых смежных явлениях в области лексики ( К вопросу о соотношении полисемии и широкозначности слова) // Иностр. яз. в школе. – 1983. – №1. – С. 11-13

Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і полісемія // «Мовознавство». – 1977. – № 5 (65). – С.57-68.

Курчаткина Н.Н. Практикум по лексикологии испанского языка. – М.: «Высшая школа», 1987. – 158 с.

Манакін В.М. Фактори семантичних перетворень слів у мовленні // «Мовознавство». – 1988. – № 6.– С. 11-18.

Раевская О.В. Метонимия в слове и в тексте // Філологічні науки. – 2000. – №4. – С. 49-55.

Сергеева А.Б. О роли контекста в определении семантики производного слова: на материалы новых слов в французском языке // Вестник Московского у-та. Филология. – 1986. – №3 (серия 9). – С. 64-71.

Уфимцева А.А Лексическое значение (принцип семасиологического описания лексики). – М.: «Наука», 1986 . – 239 с.

Фалькович К. К вопросу об омонимии и полисемии // «Вопросы языкознания». – 1960. – №5. – С. 85-86.

Терещенко О.С. Один із способів виникнення нового значення у слові // Укр. мова та літ-ра в школі. – 1979. – №8. – С. 76-77.

Полозова И.В. Метафоры в философии постмодернизма // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 2003. - №2. - С. 13-29.