Історія виникнення англійської мови

Херсонське обласне відділення МАН

Херсонське міське наукове товариство учнів "Пошук"

Фізико-технічний ліцей при ХНТУ та ДНУ

Семенов Олександр Володимирович

Дніпровський,Фізико-технічний ліцей,

11-А клас

Кірієнко Вадим Вадимович,

вчитель англійської мови

Херсон – 2010

Зміст

Вступ

1. Стара Англійська

1.1 Англосаксонське поселення

1.2 Скандинавське поселення

1.3 Норманське вторгнення

2. Середня Англійська

3. Сучасна Англійська

Висновок

Список літератури

Вступ

Основним завданням роботи є пошук правильного шляху дослідження розвитку Англійської мови.

Частіше за все, дослідження еволюції Англійської мови ділиться на чотири етапи: Стара Англійська, Середня Англійська і Сучасна (теперішній час) Англійська мова. Однак, немає жорстких правил про те, коли один період Англійської мови закінчується,а коли починається інший. Дата періодів Англійської часто формулюється наступним чином:

Стара Англійська - 500 – 1100

Середня Англійська - 1100 – 1500

Рання Сучасна Англійська - 1500 – 1800

Сучасна Англійська - 1800 – сьогодні

Кожна з цих дат скоріше означає хронологію історичних подій, а не мовний розвиток. Тим не менш, саме вони вплинули на еволюцію Англійської мови.

1. Стара Англійська (450-1100 н.е)

1.1 Англосаксонське поселення

Завжди важко визначити, коли саме виникла та чи інша мова, але у випадку з англійською ми можемо принаймні говорити з впевненістю, що вона як окреме явище існувала до приходу англосаксів.

Мало відомостей існує про цей період, але з упевненістю можна стверджувати, що німецькі загарбники прийшли з північно-західного узбережжя Європи в п'ятому та шостому століттях.

Племена Англів, Саксів та Ютів перетнули Північне море з боку Північної Германії та Данії і облаштувалися у Великобританії. Як пишуть історики: "Англійська мова прибула у Великобританію на кінці меча".

В ті часи жителі Англії говорили кельтською мовою та більшість із них була витіснена загарбниками на північ та на схід – переважно на території нинішніх Уельсу, Шотландії та Ірландії.

Загарбницькі германські племена говорили схожими мовами, які в Англії розвинулися в те, що ми зараз називаємо Старою Англійською. Англи прийшли з Англії (Englaland) та їхню мовою була Англійська (Englisc) - від яких слова Англії і англійська походять.

Ми мало знаємо про мовну ситуацію в цей період, тому що існує не так багато письмових архівів що до германських мов північно-західної Європи.

Також мало відчутних слідів кельтської мови в Сучасній англійській. Деякі вчені вважають, що кельтська мова, можливо, мала вплив на основний граматичний розвиток англійської мови, особливо в деяких частинах країни, але це тільки здогадки. Кількість запозичених слів, що прийшли зі Старої Англійської з цього джерела дуже мала. Ті, що вижили в сучасній англійській мові включаючи "brock" (борсук), і "coomb" тип долини. Кельти зберегли свою мову в деяких частинах Англії, але вони не додали багато слів до англійського словника. Ті, які використовуються зараз, є в основному топоніми: назви регіонів, міст, річок. Кельти мали ряд подібних слів, ім'я річок, таких як: Exe, ЕСК, Usk. Всі з них походять зі слова, що означає вода (Uisge). Спочатку, Стара Англійська мова мала різні групи діалектів, що відображають різне походження з англо-саксонських королівств Англії. Один з цих діалектів, пізній Уест-Саксон, врешті-решт став домінуючим. Стара англійська мова не звучить і не виглядає як сьогоднішня. Англійцям в даний час було б дуже важко зрозуміти Стару Англійську. Тим не менше, близько половини з найбільш часто вживаних слів у сучасній англійській мові мають коріння Старої Англійської. Слова be, strong і water, наприклад, отримані від Старої Англійської. Старою Англійською говорили приблизно до 1100 року.

Частина Beowulf, поема, написана Старою Англійською мовою.

1.2 Скандинавське поселення

Наступними загарбниками були Нормани. З середини IX століття велика кількість норманських загарбників поселилися у Великобританії, переважно у північних та східних областях, і в XI столітті уся Англії була під владою датського короля Каната. Різні північно-німецькі мови норманів мали величезний вплив на англійську, це видно в словах, котрі англійська мова запозичила із цього джерела. Вони включають в себе самі основні слова, такі як взяти, і навіть граматичні слова, такі, як вони.

Спільна Германська основа обох мов вказувала на схожість між Старої Англійською і мовою загарбників. Деякі слова, наприклад, дати, вказує свого роду гібридизацію з деякими написаннями, що повертають нас далеко в Стару Англійську, а інші мають Скандинавське походження. Ці подібності між двома мовами настільки великі, що в багатьох випадках не можна бути впевненим у точному походженні того чи іншого слова або орфографії. Однак, величезний вплив скандинавського діалекту, включаючи велику кількість запозичених слів, не з’являються у письмовій англійській мові, аж до чергового великого історичного та культурного перевороту, нормандського завоювання.

Культурні відмінності між англосаксами та вікінгами були порівняно невеликі. Вони вели приблизно такий же спосіб життя і говорили двома різновидами однієї германської мови(які в сукупності утворюють основу сучасної англійської мови). Крім того, датчани незабаром прийняли християнство. Ці подібності спростили політичне об'єднання, і до кінця 10 століття Англія була одним королівством, з німецької культурою. Більша частина сучасної Шотландії також об'єдналась до цього часу в Gaelic kingdom, принаймні за назвою. Початок розмовної мови, ховається в таємничості та в теоретичних тенетах. Історія писемної Англійської мови також зникає в джунглях за відсутності писемних джерел. Але принаймні ті слова, які пов’язані з письмом розповідають нам чимало про ранній розвиток даного мистецтва та об'єктів, які використовувалися для написання символів.

Слово писати в Старій Англійській мові виглядало writan. Спочатку воно означало шкрябати, а це саме те, що первісні люди робили на бересті або черепиці за допомогою гострого каміння та інших загострених інструментів. У більш розвинених країнах, які оточували Середземномор'я папірус використовувався замість кори дерев, як ви вже знаєте, що це й дало нам слово папери. Ручка якою ми зараз пишемо це латинське слово penna, що означало пір’їна і в деяких стародавніх колекціях ти все ще можеш знайти пташине пір’я. І олівець, яким ми користуємося успадковує його назву з латинської penicillum, що означає маленький хвостик і звертається до часу, коли писали за допомогою маленького пензля, який дійсно виглядав, як маленький хвіст. Термін літера, що позначає письмовий знак, буква алфавіту вважається спорідненим з Латинським словом linere, залишити клякси на поверхні. Але те, що написано повинно бути прочитано. У слові читати ми маємо дивне маленьке слово raedan зі Старої Англійської, яке означало спершу вгадати, розгледіти. Все, що треба було розтлумачити називалося raedels. Пізніше люди стали думати, що слово raedels мало форму множини через "S" на кінці. Нова форма однини raedel була утворена і стала предком сучасного слова riddle(загадка). Нарешті, слово читати набуло сучасного значення: якщо ти можеш читати, у вас є можливість побачити і зрозуміти, що написано.

Звичайно, основою всіх письмових знаків є мова. Але це в першу чергу, розмовна діяльності і, отже, цей іменник походить від слова, що спочатку включало звернення до органу мовлення. У даному випадку це французьке слово мова, яке походить від латинського Лінгва, мову. Англійська мова зберегла її власне слово , що означало м'яку рухому частину тіла, яка знаходиться всередині рота, яку ти використовуєш для куштування та говоріння. Іноді ви можете почути, що слово tongue вживається в значенні мова, але це застаріле літературне вживання. Якщо ти хочете прочитати, те що написано іноземною мовою ти потребуєш словник. Термін словник походить від латинського слова dictio від DICO, сказати або говорити. Словник це дійсно запис того, що люди говорять, вимови, написання і значення, які вони надають словам.

1.3 Норманське вторгнення

Наступними загарбниками були нормани, котрі прийшли через Ла-Манш, з частини Франції, що зветься Нормандією. Вони підкорили Англію на чолі з герцогом Вільгельмом, який пізніше отримав ім'я Вільгельма Завойовника. Нормани принесли в Англію не тільки свого короля, але і їх французьку мову також. Це пояснює чому так багато французьких слів в англійському словнику. Успішне вторгнення в Англію норманами в 1066 році направило Великобританію в основне русло західної європейської культури. Раніше більшість зв'язків були зі Скандинавією. Тільки в Шотландії вони вижили; західні острови (аж до тринадцятого століття) і північні острови (до п'ятнадцятого століття), залишаються під контролем скандинавських королів. Протягом цього періоду англійські королі, які правили землями на континенті, часто вели війну з французькими королями у спорах з приводу прав власності.

На відміну від німецьких, норманські завоювання були маловпливовими. Не відбулося нічого подібного до норманського розселення. Замість того, Норманським солдатам, які були частиною армії вторгнення, було надано право власності на землю - і людей, що живуть на ній. Була введена Сувора феодальна система. Велика знать та барони, несли відповідальність перед королем, нижчі лорди кожен з яких володів селом, звітували перед бароном. Під ними були селяни, пов'язані в сувору систему взаємних обов'язків і зобов'язань перед місцевими лордами, і заборонялося виїжджати без їх дозволів. Селяни розмовляли англійською мовою саксів. Лорди і барони були франкомовними норманами. Це було початком англійської класової системи. Існування двох слів для більших тварин в сучасній англійській мові є результатом класового розподілу, започаткованим норманським завоюванням. Існують такі слова для живих тварин (наприклад, корови, свині, вівці), які мають англосаксонське походження, і слова, що означають мясо цих тварин(яловичина, свинина, баранина), котрі походять з англійської мови, яку нормани принесли в Англію. Як правило нормани їли м’ясо, а не англосаксонські селяни. Сурова система правління, котру нормани започаткували означало, що англонорманське королівство було найбільш впливовою політичною силою на британських островах. Недивно, що влада англійського монарху поступово розповсюдилась в інші частини британських островів в наступні 250 років. До кінця 13 ст. велика частина східної Ірландії була під контролем англонорманських лордів від імені англійського короля і втой час Уельс був також під його безпосереднім правлінням(в той час була започаткована традиція називати найстаршого сина монархом, Принцом Уельським). Шотландії вдалось залишити політичну незалежність в середні віки, але змушена була час від часу ступати у війни заради цього.

2. Середня англійська мова. (1100-1500)

Століття після Норманського завоювання свідчили про величезні зміни в англійській мові. В ході періода, що зветься Середньої Англійської мови, надзвичайно впливова система Старої Англійської мови була зруйнована. Вона була замінена системою подібною до Сучасної Англійської мови, котра на відміну від Старої Англійської мови мало використовує значущі закінчення слів в граматиці мови.

Так, англійська мова, якою користувалися з близько 1100 до близько 1500, зветься Середньою Англійською мовою. Культурна історія цього періоду різниця. До того ж, це була Англосакська концепція загального права, а не Римського права, яке сформувало основу законної системи.

Лексика англійської мови також дуже змінилися, з величезною кількістю запозичень з французької та латинської мов, на додаток до скандинавських запозичених слів, які уже згадувалися та поступово почали з'являтися і в писемній мові. Стара англійська, на зразок Сучасній Німецькій, проявила тенденцію до знаходження власних еквівалентів для іноземних слів і фраз (хоча обидва Стара Англійська і Сучасна Німецька мають багато запозичених слів), в той час як Середня Англійська придбала звичку, на зразок Сучасної Англійської мови охоче уживається з іноземними словами. Тримовність для англійської, французької та латинської мов було поширене в світі бізнесу і професій, із словами, що з легкістю переходили з однієї мови на іншу. Варто тільки перегорнути етимології будь-якого англійського словника, щоб отримати враження від величезного числа слів,які увійшли із французької та Англійська мов протягом середньовічного періоду. Ця тенденція продовжилася на початку сучасного періоду, коли відбувся вибух інтересу до писемних праць старого світу. Незважаючи на англійські правила, північна та центральні частини Уельсу ніколи не були врегульованими у великій мірі саксонами і Норманами. Як результат ("Кельтська")Уельська мова та культура залишилися сильною. Eisteddfods, національні фестивалі уельської пісні та поезії, тривали протягом середньовіччя і все ще мають місце сьогодні. Англо – нормандські лорди східної Ірландії залишилися вірними англійському королю, але, незважаючи на закони, навпаки, в основному сприйняли уельську мова та звичаї. Політична незалежність Шотландії не завадило розповсюдженню англійської мови і звичаїв у південній частині країни. По-перше, англо-саксонський вплив був посилений прибуттям багатьох саксонських аристократів, рятувалися бігством від норманського завоювання. По-друге, кельтські королі вбачали, що прийняття англо-нормандського стилю правління забезпечить зміцнення королівської влади. До кінця цього періоду культурний розкол склався між низовинами, де спосіб життя та мову були схожими до Англійської, і височинами, де ("Кельтська") гаельська культура та мова переважала - і де, з-за гірського масштабу, влада короля було важко здійснити.

Саме в цей період, парламент почав поступову еволюціонувати в демократичний орган, котрий є сьогодні. Слово "парламент", який походить від французького слова Парлером (говорити), був вперше використаний в Англії в тринадцятому столітті для найменування зібрання дворян, ініційованого королем. У 1295, був наданий зразок моделі парламенту на майбутнє, включаючи обраних представників міських і сільських районів.

Один відомий англійський лінгвіст вигукнув: "Сумно представити, яким би був англійський обід якби не було нормандського завоювання!"

Французька мова збагатила англійський словник такими найменуваннями їжі як бекон, ковбаса, соус, потім: тости, печиво, вершки, цукор. Вони вивчали англійську, щоб на десерт такі фрукти, як: рис, виноград, апельсин, лимон, гранат, персик і назви цих фруктів стало відомими для англійців завдяки французької мови. Англійці дізналися від них, як зробити печиво, торт, желе, патоку. З французької англійці дізналися про гірчицю і оцет. Англійці запозичили з французької мови дієслова, що описують різні кулінарні процеси: варити, смажити в духовій шафі, тушкувати, смажити.

Період Середньої Англійської мови - це час швидкого розвитку англійської літератури. Найвидатніший поет 14 століття був Джеффрі Чосер. Його часто називають батьком англійської поезії, хоча, як ми знаємо, було багато англійських поетів перед ним. Як і слід було очікувати, мова дуже змінилася за сімсот років з часів Беовульфа і набагато легше читається Чосер, ніж будь-що написане Старою Англійською мовою.

Приклад Середньої англійської мови за Чосера.

Є п'ять основних наголосів в кожному рядку, і читач помітить, що рима зайняла місце алітерації Старої Англійської. Чосер був добре освіченою людиною, яка читала латинською мовою, вивчала французьку та італійську поезії, але не тільки книжками він цікавився. Він подорожував і закарбовував в пам’яті побачене, тому люди, яких він описує такі ж, як живі.

Велика частина Середньо-англійської прози є релігійною. Джон Вікліф, священик, критикував багато релігійних ідей свого часу. Він був в Оксфорді, але був змушений виїхати, тому що його напади на церкву вже не могли більше терпіти. Одне з його переконань в тому, що кожному, хто би хотів прочитати Біблію дозволялося б це зробити.

Але як це могло бути зроблено неосвіченої людини, коли Біблія була Латиною? Деякі частини дійсно були перекладені Старою Англійською, але Вікліф організував виробництво всієї Біблії англійською мовою. Він сам переклав частину її. Дивно, що Вікліфа не було спалено живцем за його напад на релігійну практику. Після того як він був мертвий і похований, його кістки були викопані знову і кинули в потік, який впадає в річку Ейвон.

Важлива прозова праця Сера Томаса Мелорі, була писана Середньою Англійською мовою. Він написав вісім окремих оповідань про короля Артура і його лицарів, але коли Какстон надруковав книги в 1485 (після смерті Мелорі) були об’єднані в одну довгу історію.

3. Сучасна англійська мова (1500-по сьогодні)

Пізні середньовічний і ранній періоди стали свідками стійкого процесу стандартизації англійської мови. Письмова та розмовна мова Лондона продовжувала розвиватися, і поступово почала мати більший вплив у країні в цілому. Протягом більшої частини Середньовічного періоду діалект був саме тим варіантом,яким користувалися на більшій частині країни,і котрий був більш-менш представлений в писемності - хоча де і від кого письменник навчився правильно писати було важливо. Саме в той час "Лондонський стандарт" починає домінувати, особливо завдяки новим технологіям друкарства, а інші регіональні варіанти мови стали розглядатися як різновиди. Так як "Лондонський стандарт" стали широко використовувати, особливо в більш формальних контекстах і особливо серед більш впливових прошарках суспільства, інші регіональні варіанти почали зникати, так як не вважалися соціально престижними і вказували на відсутність освіти.

У цей же період ряд змін відбувся і у вимові (хоча не у всіх діалектах одночасно), які йдуть під збірною назвою "велике пересування голосних". Це були лінгвістичні звукові зміни, які відбуваються в кожній мові в будь-який період історії. Зміни у вимові не були результатом певних соціальних чи історичних чинників, але соціальні та історичні фактори допомогли розповсюдженню результатів цих змін. В кінці кінців, так звані чисті голосні звуки, які як і раніше характеризують багато континентальних мов зникли з англійської мови. Фонетичні подвоєння більшості довгих і коротких голосних звуків були також втрачені, що сприяло багатьом виключенням в англійській вимові, і що зараз нівелює зв’язки між багатьма англійськими словами їх іноземними еквівалентами.

Починаючи приблизно з 1600 року, дослідники, шукачі пригод, поселенці і солдати їхали з Великобританії з тим щоб заснувати поселення і колонії за кордоном. Вони брали англійську мову з собою. На піку своєї потужності, в ході 19-го століття, британці може стверджувати, що сонце ніколи не згасне над їхньою імперією. Сьогодні практично всі країни старої імперії стали незалежними. Проте, більшість з них в даний час є членами Співдружності Націй, та англійська мова, як і раніше є важливою для них.

Після Другої світової війни Сполучені Штати стали тим чим була Англія в 19 столітті: політично і економічно однією з наймогутніших країн у світі. Так само як і влада, розповсюджувалася і англійська мова.

Ще п'ятсот років тому в Північній Америці не говорили англійською мовою. Американські індіанці мали свої власні мови. Так само як і інуїти (їх часто називають "ескімоси") і алеути в Канаді. Так само як і австралійські аборигени і маорі в Новій Зеландії.

Англійці прибули і створили свої колонії. Після них приходили інші люди з інших частин світу, приносячи різні мови та культури.

Населення Великобританії складає всього близько 58 мільйонів. Але у всьому світі англійською мовою говорять понад 700 мільйонів чоловік.

Передбачається, що принаймні 100 мільйонів людей по всьому світу використовують англійську мову в якості іноземної мови.

Висновок

Германська мовна сім’я

Германська гілка індоєвропейської мовної сім'ї.

Англійська мова є членом германської мовної гілки.

Англійська мова – це західно-германська мова, що походить від англо-фризьких діалектів, принесених до Великобританії Германськими завойовниками. Таблиця показує коротку хронологію Англійської мови, ілюструє основні моменти його розвитку.

У зв'язку з численними вторгненнями, місцевий діалект розвився в мову світового масштабу.

Ще зовсім недавно, англійська мова стала "лінгва франка", глобальною мовою, регулярно вживаною багатьма країнами, для яких англійська не є рідною мовою.

Список літератури

Evans E. J., Illustrated guide to British History, London, 1999.

Farrell, M., The World of English, England, Longman, 1995.

England. History, Geography, Culture. / Под ред. В.С.Кузнецовой. – М.,1976.

O’Driscoll, James, Britain, Oxford University, England Press, 1995.

Thorney, G.C., An Outline of English Literature, England, Longman, 1984.