Латинізми в сучасній польській мові
Дипломна робота
з польської мови
ЛАТИНІЗМИ В СУЧАСНІ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ
ЗМІСТ
ВСТУП. Латинізми як невід’ємна складова сучасної польської мови
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика латинських запозичень у сучасній польській літературній мові
1.1 Вплив релігійної сфери життя та латинської мови на формування польської мови
1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів
1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізмів у сучасній польській мові
РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування латинізмів у сучасній польській мові
2.1 Характеристика способів словотвору сучасної польської мови, у яких беруть участь латинізми
2.2 Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Латинізми як невід’ємна складова сучасної польської мови
Вивчення запозиченої лексики, що складає невід’ємну частину словникового складу будь-якої розвинутої мови, визначається темою актуальною і важливою як у теоретичному плані, так і у зв'язку з практичними потребами сучасного суспільства. Про зростаючий інтерес українських і зарубіжних вчених до даної проблеми свідчить значна кількість літератури, що вивчає питання мовних контактів.
Дане дослідження присвячене розгляду впливу латині на формування польської мови та дослідженню результатів польсько-латинської взаємодії в лексичній системі сучасної польської мови.
У різні історичні періоди словниковий склад польської мови поповнювався запозиченнями з латинської, чеської, німецької, французької, італійської, англійської, російської та інших мов. Однак до сьогоднішнього дня запозичена лексика, що є складовою частиною лексичного фонду польської мови, не одержала в лінгвістичній літературі вичерпної і належної оцінки. Особливо це стосується латинських лексичних запозичень, що складають найбільшу групу запозичених слів у польській мові. Нечисленні роботи, присвячені цій темі, характеризуються зверненням до лексичного матеріалу головним чином минулих сторіч і обмеженням тематики окремих досліджень вузьким колом розглянутих питань. Варто підкреслити, що на даний момент відсутні роботи, об’єктом вивчення яких би виступали латинізми, що функціонують у сучасній польській літературній мові.
Об’єктом нашого дослідження стала сучасна польська мова, а саме функціонування в ній латинських запозичень.
Предмет дослідження становлять такі питання, як основні сфери вживання латинізмів у сучасній польській мові, їх лексико-тематична і стилістична характеристика, лексико-граматична приналежність, частотність уживання, освоєння носіями мови, словотворча активність. Слід підкреслити, що ці питання належним чином не розглядалися ні у вітчизняній, ні у зарубіжній славістиці, тому обрана тема дослідження є актуальною на сьогоднішній день.
Польсько-латинські мовні контакти характеризуються:
а) тривалістю;
б) безперервністю;
в) однобічним характером впливу (мало впливу латині на польську мову, що обумовлюється, насамперед, таким суспільним фактом, як відсутність у латині соціальної бази вже до початку польсько-латинських мовних відносин);
г) прояв на всіх основних мовних рівнях: на рівні морфології, лексики, синтаксису і фразеології [11, 43].
Незважаючи на безперервний характер польсько-латинських мовних відносин можна виділити три основних етапи, що відрізняються особливо інтенсивним проникненням латинізмів у польську мову [7, 2-8].
І етап – Х-ХІ століття. Інтенсивність процесу запозичення в цей період обумовлена прийняттям нової віри, що покликала до життя необхідність у найменуванні предметів, понять і явищ, що з’явилися як наслідок прийняття нової віри.
П етап – ХVІ – середина ХVІІІ століття. Виділяється у зв'язку з відродженням інтересу європейців до культурної спадщини античності і зростаючим авторитетом латині, крайнім вираженням якого в мові стало явище макаронізму, тенденція до перемішування польських слів і оборотів з латинськими. Поширення латинської мови в усіх основних сферах життя польського суспільства (релігія, школа, наука, література, суд, дипломатія і т. ін.), поїздки за кордон, діяльність друкарень, активна перекладацька практика призвели до появи в польській мові цього періоду великої кількості латинізмів, існування яких часто підтримувалося байдужністю сучасників до долі рідної мови.
Ш етап – XX століття. Зцілення цього періоду обумовлюється активним розвитком різних областей науки, техніки і культури в багатьох країнах світу, у тому числі й у Польщі, що викликало появу численних латинізмів термінологічного характеру. Сукупність перерахованих вище факторів складає основні екстралінгвістичні причини запозичення латинізмів у польську мову протягом Х-ХХ сторіч.
Велику роль у проникненні і поширенні латинізмів зіграли білінгви (двомовні особи), чисельність яких, за свідченнями істориків мови і культури особливо зросла в Польщі в ХVІ-ХVІІ століттях. Оскільки один з інтенсивних етапів проникнення латинських слів мав місце за умов становлення і розвитку польської літературної мови (ХVІ-ХVІІ століття), основна інтралінгвістична причина запозичення полягає у відсутності відповідного найменування для позначення найрізноманітніших предметів і понять, у необхідності поповнення і збагачення лексичного фонду польської мови.
Таким чином, актуальність сьогодення визначається зростаючим інтересом сучасних лінгвістів до різних питань теорії мовних контактів. Стала очевидною практична і теоретична значущість вивчення іноземних слів у словниковому складі польської мови, гостро постала проблема невивченості впливу латині на стан і розвиток сучасної польської літературної мови.
Мета даної роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати латинізми, що функціонують у сучасній польській літературній мові.
Для досягнення цієї мети в роботі передбачається вирішити наступні задачі:
- установити основні екстралінгвістичні і мовні причини, що обумовили запозичення латинських слів;
- визначити кількісний склад латинізмів у польській мові;
- зробити лексико-граматичну класифікацію латинізмів;
- охарактеризувати латинізми з погляду сфери вживання;
- дати лексико-тематичну характеристику латинських запозичень;
- дати стилістичну характеристику латинізмів;
- виявити частотність уживання;
- визначити ступінь освоєння латинізмів сучасним носіями мови;
- простежити словотворчу активність латинських запозичень.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше аналізуються лексичні латинські запозичення в польській мові на сучасному етапі його розвитку. Уперше розглядаються питання лексико-граматичної та стилістичної приналежності латинізмів, частоти їхнього вживання; уперше вивчається здатність латинських запозичень служити в польській мові базою для створення нових слів; розглядається питання про ступінь освоєння латинізмів носіями мови; уточнюються кількість, семантика латинізмів, а також основні причини їхнього проникнення в польську мову.
Матеріали і висновки дипломної роботи можуть бути використані для подальшої розробки теорії мовних контактів і проблеми запозичення, для вивчення ряду соціолінгвістичних проблем, а також для порівняльного дослідження латинської мовної спадщини в сучасних європейських і, зокрема, слов'янських мовах. Висновки, зроблені в процесі дослідження, можуть знайти застосування в процесі вивчення етимологічних основ словникового складу сучасної польської мови, у ході дослідження його функціональних різновидів. У практичному плані матеріали роботи можуть бути використані в загальних курсах з історії, лексикології і словотвору польської мови, у лексикографічній практиці, а також при створенні підручників і навчальних посібників.
Як основний метод дослідження застосовується метод лінгвістичного описання з залученням методу підрахунків, метод класифікації та статистичної обробки матеріалу.
Матеріалом дослідження послужили лексичні одиниці, виявлені в результаті вибірки зі Словника польської мови під ред. М.Шимчака (Slownik jezyka polskiego: wzt/ Pod red. M.Szjmczaka. W-wa: PWN, 1978-1981). Як ілюстративний матеріал використані вибірки з добутків художньої літератури. Для вивчення частотності вживання латинізмів і вирішення питання про ступінь освоєння латинізмів сучасними носіями польської мови використовувалися матеріали Частотного словника польської мови (Kurcz I., Lewicki A., Maslowskij W., Sambor J., Worcnczak T. Slownictwo wspolczesnego jezyka polskiego. Listj frekwencjjne. – W-wa: PAN, 1974-1976. T.1: Teksti popularno naukowe; T.2: Drobne wiadomosci prasowe; T.3: Publicjstjka; T.4: Proza artjstjczma.). Дослідження словотворчої активності латинізмів проводилося на підставі матеріалів SJPSz із залученням даних Словника польської мови під ред. В.Дорошевского (Slownik jezyka polskiego. W to t. / Pod red. W.Doroszewskiego. W-wa: WP, 1958-1968).
РОЗДІЛ 1. Характеристика латинізмів у сучасній польській літературній мові
1.1 Роль латини та релігійної сфери життя у формуванні польської мови
Практично всі європейські мови відчули на собі суттєвий вплив латинської мови – у першу чергу як джерела лексичного збагачення і поповнення політичної, наукової, технічної та іншої термінології.
Польська мова (polski, jezyk polski) – належить до лехітської групи західнослов’янських мов індоєвропейської родини мов. Польська мова споріднена з чеською, словацькою, поморською (кашубський діалект якої часто розглядається як діалект польської мови), лужицькою та полабською мовами. Польська мова є рідною мовою для близько 46 мільйонів людей, що проживають у багатьох країнах світу.
Якщо поглянути на історію польської мови, то побачимо, що вона пройшла складний час формування, у різні періоди історії на польську мову впливали мови сусідніх народів, що не могло не позначитися на сучасній польській мові.
У середньовіччі літературна польська мова розвивалась переважно у середовищі католицького духовенства, представники якого виконували переклад релігійних текстів з латини на польську мову (як приклад можна розглядати Псалтир ХІV ст. – Psalterz Florianski). Упродовж цього періоду польська мова знаходилась під переможним впливом латини та чеської мови, проте вже починаючи від ХV ст. Вплив цих мов на польську мову зменшується. Від ХVІ ст. літературна польська мова починає поширюватись в колах шляхти та буржуазії. Сучасна польська мова була створена в ХVІ ст. на базі західних діалектів, поширених на території Познанського воєводства. Період ХVІ - ХVІІ ст.ст. став часом розквіту польської мови, яка стала чимось на кшталт “лінгва франка” на безкраїх просторах східної Європи. Власне в той час відбулась інтенсивна полонізація лексики західних діалектів староруської мови, що спричинило остаточне відокремлення української та білоруської мов від великоруської. Однак з кінця ХVІІІ ст. після розподілу Польщі поміж Російською Імперією, Австрією та Прусією, польська мова починаю поступово втрачати свою позицію у регіоні. Французька мова, яка тимчасово стала мовою еліти, у ХІХ ст. була витіснена німецькою. У ХХ ст. їй на зміну прийшла російська, яка знову стала рідною поруч з відродженою білоруською, для більшості населення Білорусії та колишньої німецької Прусії. Останнє десятиріччя відзначилось сильним впливом англійської мови на мову Поляків.
Таким чином, окрім чеської та латини, на польську мову значний вплив мали: французька, німецька, італійська, старобілоруська, російська та англійська мови. Однак вплив латини позначився більш сильно.
І до сьогоднішнього дня чітко не з’ясоване питання генезис літературної польської мови. Серед дослідників існують різні думки стосовно цього питання. Так, краківський професор К.Нітч вважає, що літературна мова виникла на ґрунті велико польського діалекту, на території якого плем’я полян заклало основи польської державності [18, 47]. Берлінський професор А.Брюкнер доводив, що в основі польської літературної мови лежить діалект Малої Польщі, де знаходився політичний центр Польщі протягом багатьох століть.
Дослідження цього спірного питання ускладнювалося тим, що перші пам’ятки писемної мови відносяться до XIV ст. (Флоріанський Псалтир, Свєнтокржижські уривки та ін.). Більш ранні рунічні надписи, які у свій час наробили багато галасу, виявилися фальсифікацією. Можна погодитися з думкою професора Нітча про те, що спочатку вплив великого польського діалекту на формування норм літературної мови міг бути значним [19, 134]. Однак про існування літературної польської мови епохи ХІ ст. i навіть пізніше, коли центр політичного життя був перенесений до міста Кракова, говорити не доцільно.
На той період літературною мовою Польщі була латинська мова, яка була мовою не лише церкви, але й усього адміністративного й суспільного життя. До XV – XVI ст.ст. говорять лише про витоки формування літературної мови, до яких можна віднести вплив і великого польського діалекту, і діалекту Малої Польщі [12, 47].
Літературною польською мовою до XVI ст. була латинь. Однак вплив її значно відчувався й пізніше і певною мірою відчувається і на сьогоднішньому етапі розвитку мови. З XV ст. у Польщі наступає епоха швидкого розвитку торгівельно-грошових відносин. Розвиваються ремесла, торгівля. Польща постачає хліб навіть на внутрішній ринок Іспанії. Усі ці соціально-економічні зміни обумовили культурний підйом, що був пов’язаний із „золотим століттям” польської літератури і створенням літературної польської мови. Латинь поступово втрачає своє значення й залишається лише мовою релігії. Із середини XVI ст. усі державні акти пишуться польською мовою. Подальший розвиток літературної мови був пов’язаний з історією польської шляхетської держави. Розділ Польщі наприкінці XVIІІ ст. призвів до створення двох типів літературної мови – варшавського типу та краківського. Відмінності між цими двома типами літературної мови збережені й до цих пір і виявляються на лексичному та фонетичному рівнях.
Сформувавшись у граматичному плані в XVI – XVIІ ст.ст., літературна польська мова протягом XVII – XIX ст.ст. розвивалася в стилістичному й лексичному плані. Особливу роль у процесі формування сучасної польської мови відіграв А. Міцкевич. Після Міцкевича літературна мова набуває рис народної польської мови, втрачає багато архаїзмів.
Польська мова відчувала вплив багатьох мов протягом свого становлення та розвитку, що відобразилося на лексиці сучасної польської мови. Так, у сучасному лексичному складі зафіксована чимала кількість латинської лексики, проникнення якої до польської мови продовжувалося до XVIІІ ст. З XVI ст. посилюється вплив чеської мови, завдяки чому значна кількість чеських слів проникає до літературної польської мови. Особливо сильним був вплив німецької мови, що можна пояснити розвитком торгівлі та різних ремесел. У польську мову увійшли багато німецьких слів, які сильно асимілювалися. Запозичувалися не лише слова, а й окремі афікси. З XVIІІ ст. відчувається значний вплив французької мови на літературну польську мову. А з початку ХІХ ст. на польську мову починає впливати російська. Цей процес тривав протягом усього ХІХ ст. Особливо сильно цей вплив відчувається у польській публіцистиці.
На сьогоднішній день мовна політика сучасної Польщі тісно пов’язана із загальною націоналістичною політикою польського імперіалізму. Найбільш актуальним залишається так зване кашубське питання, яке має багатолітню історію. Нащадки колись багаточисельних поморських слов’ян, кашуби на сучасному етапі являються собою незначні поселення. Польська офіційна наука вбачає в кашубській мові лише діалект польської мови. Для кашубів обов’язковою літературною мовою названа польська. Штучне насадження польської мови має місце й серед багаточисельного українського та білоруського населення Польщі.
Графіка польської мови була впорядкована наприкінці XVIІІ – ХІХ ст.ст. і користується латинським алфавітом.
Отже, як бачимо становлення польської літературної мови має тривалу й складну історію. Вплив різних мов позначився на сучасній польській мові, тому дослідження запозичень і їх освоєння польським населенням – актуальне питання польської лінгвістики.
Спадком тих століть, коли латинська мова відігравала першочергову роль в культурному житті, є, по-перше, наявність великої кількості латинських слів, котрі ввійшли і в сучасну польську мову. Це, міжнародні слова, або так звана інтернаціональна лексика, наприклад: література, республіка, колекція, прогрес. Однак, попри це, необхідно вказати також і на існуючі до цих пір традиції використання латинських кореневих слів для створення в усіх областях науки і техніки нових термінів, кількість яких із кожним роком прогресивно зростає, і безумовно на велику кількість латинських слів і виразів, які вживаються в європейських мовах в їх латинській формі без перекладу і складають міжнародний фонд крилатих слів (або стійких виразів, які інакше називаються фразеологізмами ).
У формуванні лексичного складу, а також ряду інших особливостей (граматика, орфографія) польської мови латинська мова відіграла надзвичайно важливу роль. В ХІІ – XV століттях латинь була основною мовою польської церкви, держави, науки, освіти. Знання латинської мови було необхідною умовою для того, щоб мати можливість працювати на церковних, державних та муніципальних посадах.
Латинь складала основу в усіх видах розумової праці, панувала в польській поезії. Латинська мова була єдиною зброєю для висловлення складних думок освічених людей, які, якщо не спілкувались, то у будь-якому випадку писали не без труднощів своєю рідною мовою, і навіть для зрозумілості і ясності вдавалися інколи до перекладу своїх польських фраз латинською мовою.
Впливовим центром гуманістичної (латинської) освіченості став Краківський університет. На факультеті вільних мистецтв у трьох колегіумах провідна роль відводилась читанню та коментуванню античних авторів. Тексти лекцій краківських професорів, що збереглись і до наших днів, досі свідчать, що їм були відомі твори Аристотеля, Цицерона, Лукіана, Персія.
Розвивались школи з посиленим підходом до філологічної критики текстів античних авторів.
Латинь, звичайно, мала значний вплив на польську мову. У польській мові є багато прямих латинських запозичень. Однак, ніякої змішаної, гібридної мови не виникло [23, 39].
На початку історії літературної польської мови латинь була не суперником народній мові, а зразком і опорою в її розвитку.
Тематична класифікація латинізмів, розкриваючи особливості їх семантики, показує головні сфери використання латинських запозичень в сучасній польській мові і тим самим головні напрямки польсько-латинських мовних контактів. За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їх складі виявляється лексика наукової і технічної термінології, соціального, економічного, політичного, культурного життя, військової справи, а також слова на позначення осіб, предметів, явищ. Відносно багато латинізмів є серед слів, що означають риси характеру людини, її почуття, здібності та погляди. Слова, які називають людей за професією, родом діяльності. Досить широко представлені латинізми, що функціонують у релігійній сфері [10, 167].
1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів
По відношенню до слів, що активно використовуються в польській мові і не належать до її основного словникового запасу, у мовознавстві існуються такі визначення: іноземні слова, іншомовні слова, іноземні запозичення, іншомовні запозичення, запозичення, слова іншомовного походження.
У більшості випадків до розряду запозичених слів відносять ті, що ввійшли до польської мови без змін, і ті, які зазнали значних змін і на момент запозичення за формою досить сильно відрізнялись від відповідних іншомовних прототипів.
Зазвичай не розрізняють слова, що складені з елементів, які вже вживаються в польській мові, та словами, для побудови яких застосовуються елементи, що для польської мови абсолютно чужі.
Основними критеріями для віднесення якогось слова до числа „чужих” або „своїх” можна віднести такі:
наскільки поєднання звуків даного слова відповідає загальноприйнятим звукосполученням даної мови;
наскільки морфологічна форма і окремі формальні приналежності слова (афікси) відповідають загальноприйнятим у даній мові, гармонують із усією побудовою мови;
чи має слово, яке розглядають, похідні.
Взаємодією цих трьох основних факторів і пояснюється те, що одні слова можна вважати такими, що вживаються в польській мові, а інші – іноземними, „чужими”. На ці головні фактори накладається ще звичка, обумовлена великим розповсюдженням слова і його частим вживанням, а також відсутність синонімічних форм, які більше відповідають складу мови, що запозичує ці слова.
Під запозиченим словом в чистому вигляді розуміється слово, перенесене в польську мову з латинської мови в тому вигляді, у якому воно існувало на момент запозичення. У цьому випадку в польській мові відсутні будь-які творчі моменти. При цьому деякі фонетичні зміни, обумовлені різними системами звуків, не беруться до уваги.
Якщо зміни запозиченого слова не обумовлені виключно фонетичними законами мови, то навряд чи можна говорити про запозичення в чистому вигляді. Зміна кореню, афіксів, відкидання, додавання або зміна закінчення яка супроводжує запозичення слова, свідчить про наявність творчого моменту, про створення нового слова.
Такі слова, зазвичай, відрізняються від буквальних запозичень. Цей тип запозичення можна назвати терміном „трансформуюче запозичення”.
Більшу частину латинських запозичень складають лексичні одиниці, які використовуються в письмово-книжкових різновидах польської мови. Це, перш за все, латинізми-терміни, книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, які виражають абстрактні поняття [10, 168].
Якщо розглядати латинізми-терміни, то з’ясовується, що оцієї групи відносяться спеціальні слова, що вказують на сферу використання, наприклад: abrewiacja, absorbent, abstrakcjonizm, adresografia, grawitacja, inseminacja, palatografia, paleobiologia, paleocen, paleontologia, pigment (У додатках поданий невеличкий тлумачний словничок польських термінів латинізмів; подається тлумачення слів-термінів із зазначенням похідних прикметників, іменників від латинських коренів – додаток 1).
У своєму найбільш простому використанні, тобто в конкретній термінологічній системі, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак з функціональної точки зору терміни не представляють собою абсолютно ізольовану лексичну групу, багато з них активно проникають в сучасну загальнолітературну мову []10, 168].
Окремі книжкові латинізми – слова, які відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується, насамперед, наявністю в більшій мірі цих латинізмів початкових лексичних паралельних значень (слів або словосполучень) afirmacja – potwirdzenie, uznanie; konfindencja – przyjazne stosunki; proweniencja – pochodzenie, edukacja – wychowanie, egzekucja – wykonanie wyroky smierci, nacja – narod (див. додаток 2).
Як правило латинізми цієї групи застосовуються у відпрацьованому авторському мовленні, для надання тексту певного лаконізму, вишуканості. В усному мовленні такі латинізми не вживаються, адже вони надають мові певної штучності.
Часто зустрічаються латинізми цієї групи в художніх текстах на історичну тематику з певними стилістичними настановами – з метою передачі колориту певної епохи. Наприклад:
Ale wybacz waszmość pan, żem mu naprzód powinnej nie złożył dzięki za auxilium i skuteczny ratunek, który mnie od tak nagłej śmierci wybawił. – Однак прости мені, Ваша милість, що я належної не виразив вдячності за допомогу та успішне спасіння, що вберегли мене від несподіваної смерті (auxilium – лат. „допомога”) (тут і далі приклади з тексту Henryka Sienkiewicza “Ogniem i Mieczem”);
– Mosanie, stepy teraz spokojne; znam ja się z nimi nie od dziś, a to, co mnie spotkało, to jest złość ludzka i invidia. – Степи, мій пане, тепер спокійні, я їх добре знаю, а те, що сталося – це злоба людська та заздрість (invidia – лат. „заздрість”);
Strach, by z nich jaka rebelia, jako była Ostranicowa, nie korzystała, bo repeto: że to człek straszny, a umknął nie wiadomo gdzie. – Подумати страшно, що ними смута якась, як Остраніцова, скористатися може, бо повторюю: людина він страшна, а щез невідомо куди (repeto – лат. „повторюю”); Kudak chciał minąć. Teraz intelligo. – А Кудак вирішив обійти. Тепер розумію (intelligo – лат. „розумію”);
Quatuor articuli judicii castrensis: stuprum, incendium; latrocinium et vis armata alienis aedibus illata - a czyż nie była to właśnie vis armata? – Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій та озброєний напад на чужий дім. А хіба не було це озброєною силою? (vis armata – лат. „озброєна сила”);
Nescio, co bym wolał, czy mysie, czy psie kiszki. – Не знаю, що б я обрав. Мишине нутро чи собаче (Nescio – лат. „не знаю”);
Tfu, jak się waćpan nie wstydzisz, będąc człowiekiem i katolikiem, być tak długim, jak serpens lub jak pogańska włócznia! – Тьфу! Ну як тобі, пане, не соромно, будучи людиною й католиком ходити довгим, як змія або басурманська пика! (serpens – лат. „змія”);
...nie wyznający żadnej religii – religionis nullius, jak mówił wojewoda Kisiel. – ...не сповідували жодної релігії; religionis nullius, як казав воєвода Кисіль;
Wszystko to furda, jeśli, jak mówią, wojna z bisurmanem praeparatur. – Усе це нісенітниця, якщо війна, як кажуть, із бусурманом готується (praeparatur – лат. „готуватися”);
Choćby mieli co począć – repeto; mamy czas. – Хай би там і замислили щось заварювати – повторюю: ми маємо час (repeto – лат. „повторювати”);
Bo to jest książka żołnierska; gdzie obok modlitw rozmaite instructiones militares są przyłączone, z których nauczysz się waść o wszystkich nacjach, która z nich zacniejsza, która podła; co do Wołochów zaś, to się pokazuje, iż tchórzliwe z nich pachołki, a przy tym zdrajcy wielcy. – Тому що це книжка солдатська: так що до молитов різні воїнські настанови додаються, із яких довідуєшся, Ваша милість, про всі нації, яка з них достойна, яка підла; що ж до валахів виявляється, що вони боягузи, до того ж віроломні (instructiones militares – лат. „воїнські настанови”);
Tak zacnemu kawalerowi wszystkie arkana duszy mojej otworzę, choć siła mówić, ale gdy waćpan ucha chętnego skłaniasz, przeto incipiam: – Такому достойному кавалеру все таємниці душі відкрию, хоча й довго розказувати; але раз ти, Ваша милість, вухом благосклонним слухаєш, то я починаю (incipiam – лат. „я почну”);
Kniaź Wasyl, przez straszliwy error sprawiedliwości ludzkiej skazany na utratę gardła i mienia, musiał się ucieczką salwować, ale później wykryła się jego niewinność, którą też promulgowano i do sławy go jako cnotliwego męża przywrócono; a sława tym większą być powinna, im większą była krzywda. – Князь Василь із-за жахливої помилки правосуддя людського приговорений до позбавлення добра та живота, змушений був рятуватися втечею, але потім довели, що він не винен, про що теж було оголошено, і честь йому, як мужу добродійному, повернули; а чести тим більше, чим більша кривда була вчинена (error – лат. „помилка”);
–Bardzo to jest delikatne instrumentum – zauważył na to pan Longin. – То дуже делікатне обладнання – зауважив пан Логін (instrumentum – лат. „обладнання, інструмент”);
– Przysięgali też ludzie spod chorągwi pana strażnika Zamojskiego, która szła na przodku, jako już widzieli owe fines, na których orbis terrarum się kończy. – Уже й люди з хоругви пана стражника Заморського, що йшла в авангарді, клялися, що бачили ті самі рубежі, на яких коло земне кінчається (fines – лат. „рубежі, кордони”; orbis terrarum – лат. „коло земне”);
...rozumiałem z początku, iż w tej myśli, by zazdrość w Bychowcu excitare, ale widzę, że chciała go na hak przywieść i chyba dla ciebie jednego czulszy w sercu żywi sentyment. - ...я було подумав, щоб викликати ревнощі в Биховці, але тепер бачу, що його задумала вона до петлі довести і тільки до тебе одного, напевно, ніжний у серці сентимент має (excitare – лат „збуджувати”); Dzień dobry pannie Annie! Czyliż takowe monstrum ze mnie, bym aż miał pannę Annę przestraszać? - День добрий, панно Анно! Невже ж я така і людей лякаю? ( monstrum - лат. „потвора”);
Bellum civile to wojna braci. – Громадянська війна – то війна братів (Bellum civile – лат. „громадянська війна”).
Як бачимо латинізми у наведених прикладах виступають як засоби характеротворення – володіння латинською мовою в давні часи свідчило про рівень освіченості людини, про її соціальне становище: у мовленні вихідців з простого народу не вживаються латинізми, латинські запозичення є характерними для мовлення вихідців із князівського роду, знаті. Також слова латинського походження передають колорит епохи. То ж, як бачимо приклади такого слововживання мають чітко визначене літературне забарвлення і є характерними для художнього, інколи публіцистичного стилів.
У додатку 2 можна ознайомитися зі значеннями деяких книжних слів-латинізмів та з їхніми похідними.
Іншу групу складають такі лексичні одиниці, як латинізми- історизми. Ці слова означають різноманітні реалії. У сучасному житті їх не існує, вони пропали, або просто стали неактуальними в наш час. Всі латинізми-історизми мають яскраво виражене архаїчно-стилістичне забарвленням, тому вони використовуються в художній літературі з визначеним стилістичним наміром – для створення історичного колориту конкретної епохи. В сучасній польській мові деякі латинізми-історизми отримують нові, часто переносні значення, набуваючи при цьому різноманітного емоційно-експресивного забарвлення [10, 169]. Наприклад::
Widywano również całe wojska cieniów, które czasem przybliżały się tak do stanic, że straże grały larum. – Ще бачили цілі воїнства тіней – які іноді так близько підходили до застав, що часові трубили тревогу (larum – лат. „сигнал до бою”)(Henryk Sienkiewicz. Ogniem i Mieczem).
Латинізми-архаїзми – такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:
Jak tatarska orda
Bierzesz w jasyr corda! –
Ти жорстокіша, ніж орда,
Серця завжди полониш! (сorda – лат. „серце”)
Widzisz mnie waćpan w wielkiej alteracji, gdyż od żądz tkliwych ledwie że tchu oribus mogę złapać. – Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus – лат. „вуста”).
– Obrotny masz waść dowcip i podobno od wstydu większy. Chcesz sobie Kozaków in poculis skonwinkować, by przyjaciółmi ci byli w razie zwycięstwa. – Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis – лат. „за кубками”). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.
Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.
Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anteriora та ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.
Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.
Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].
Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:
Czy waszmość wie, że są listy hetmańskie przykazujące Chmielnickiego łapać i in fundo zadzierżyć? – Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo – лат. „на місці”);
Dajże, Boże miłosierny, daj takową świętą wojnę na chwałę chrześcijaństwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwól w niej wota moje spełnić, abym in luctu mógł być pocieszony albo też śmierć chwalebną znaleźć! – Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu – лат. „у жалобі”);
....ostatecznie nieszczęśliwy kniaź, pro crimine perduelionis skazany na utratę czci i gardła, musiał się ucieczką salwować. – Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (prio crimine perduelionis – лат. „за звинуваченням у державній зраді”);
Nie ja zostanę, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mną pojedzie. – Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio – лат. „солодкі спогади”);
Pytanie waścine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne śluby czynili, tedyby genus humanum zaginąć musiało. – Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genus humanum – лат. „рід людський”);
Co tam Anusia! Wróćże sobie do niej – non prohibeo. – Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову – не забороняю (non prohibeo – лат. „не забороняю”);
Jeśli król nie da mnie za to starostwa, to wierzaj waćpan, nie ma justycji w tej Rzeczypospolitej ani rekompensy dla zasług i lepiej pono kury sadzać niż głowę pro publico bono narażać. – Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (pro publico bono – лат. „заради суспільного блага”).
Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів – фразеологізмів. Наприклад:
Mościa pani! Tempus fugit, za chwilę na koń nam siadać trzeba, nim więc podziękujemy wdzięcznym sercem za gościnę, mam ja tu ważną sprawę, o której bym chciał z jejmość panią i z ichmość jej synami kilka słów na osobności pomówić. — Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit – лат. „час летить”).
– Wybierajcie – powtórzył pan Skrzetuski: – aut pacem, aut bellum! – Обирайте! – Повторив пан Скшетуський. – Aut pacem, aut bellum! (лат. „або мир або війну”).
Po drodze na samotnych dębach ryli pro aeterna rei memoria herby książęce, na koniec zaszli w tak głuche stepy, gdzie już i śladów człowieka nie było można dopatrzyć. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria (лат. „заради вічної пам’яті”) князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.
– Vive valeque! – wołał Zagłoba. – A jeśli woda aż do Stambułu waści zaniesie, to kłaniaj się sułtanowi. – Vive valeque! (лат. „живи й здраствуй”) – кричав Заглоба. – А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.
Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою – урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.
Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів’їв:
Baba z wozu - koniom lżej. – Баба с возу- кобилі легше.
Bez ochoty niespore roboty. – Без труда не виловиш і рибку з пруда.
Bóg bierze, Bóg daje. – Бог дав, Бог узяв.
Cicha woda brzegi rwie. – У тихому омуті чорти водяться.
Małe dzieci - mały kłopot, duże dzieci - duży kłopot. – Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопі.
Nie chwal dnia przed zachodem słońca. – Хвали день увечері.
Nie od razu Kraków zbudowano. – Не одразу Москву збудували.
Prawdziwych przyjaciół poznaje się w biedzie. – Друг пізнається у скруті.
Robota nie zając, w las nie ucieknie. – Робота не вовк – до лісу не втече..
Ten się śmieje, kto się śmieje ostatni. – Сміється той, хто сміється останнім.
Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.
Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови – в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].
Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п’яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.
Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.
Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.
1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізмів у сучасній польській мові
У сучасній польській літературній мові визначається основний кількісний склад латинізмів, що функціонують у польській мові, які аналізуються з погляду їх лексико-граматичної приналежності, основних сфер вживання, лексико-тематичної віднесеності, стилістичної диференціації, а також частотності вживання в різних функціональних різновидах польської мови.
До основного корпусу латинських запозичень увійшли 3540 лексичних одиниць, що складає 4.4% загального словникового запасу мови [22, 26].
У таблиці 1.1 (див. додатки) показаний кількісний і процентний розподіл латинізмів за лексико-граматичними розрядами польської мови.
Тематична класифікація латинізмів, що розкриває особливості їхньої семантики, показує основні сфери вживання латинських запозичень у сучасній польській мові і тим самим основні результати польсько-латинських мовних контактів.
За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їхньому складі виділяється лексика науки в техніки, соціального, економічного, політичного, культурного життя, воєнної справи, а також значна кількість слів на позначення предметів суспільного і приватного побуту, що характеризують (у широкому змісті цього слова) людину (у цілому 12 тематичних об’єднань). Разом із тим слід відзначити нерівномірність розподілу латинських запозичень за згаданими тематичними об’єднаннями, що виявляється в різній питомій вазі лексичних одиниць у визначених функціональних сферах. Максимальна концентрація латинізмів спостерігається в сфері науки – 44.6%. Відносно велике поширення латинізмів відзначається серед слів на позначення рис характеру людини, його почуттів, поглядів, слів, що називають осіб за професією, родовою діяльністю, положенням. Такі слова складають тематичне об’єднання "Людина" – 16% [9,105].
Досить широко представлені латинізми, що функціонують в області релігії – 8% [9, 106]. Названими сферами, отже, визначаються головні області лексичного впливу латинської мови на польську.
За відправну крапку для висновків про стилістичні якості латинських запозичень були взяті дані Словника польської мови під редакцією М. Шимчука. У ході дослідження встановлена стилістична неоднорідність латинізмів, що функціонують у сучасній польській мові. Більша частина латинських запозичень (близько 2000 слів) складають лексичні одиниці, що вживаються в письмово-книжних різновидах польської мови. Це, насамперед, латинізми-терміни, сугубо книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, що виражають різні абстрактні поняття.
До латинізмів-термінів відносяться спеціальні слова, обмежені сферою свого призначення, що позначається в згаданому вищі Словнику за допомогою спеціальних позначок (понад 60 різновидів), які вказують на сферу вживання, наприклад: grawitacja (fis), inseminacja (zootech) kmpresor (tecnn), pigment (biol, chem).
У своєму звичайному вживанні, тобто в межах конкретної термінологічної системи, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак із функціональної точки зору терміни не являю собою абсолютно ізольовану лексичну групу, деякі з них активно проникають у сучасну літературну мову. І саме тут, поза спеціальним контекстом, що є переважною сферою використання термінів (але не єдиною і не обов'язковою), терміни набувають стилістичного забарвлення [10, 167]. При цьому інтенсивність цього забарвлення може бути різноманітної: від чітко вираженого стилістичного забарвлення до такого, що наближається до нейтрального, оскільки „сила стилістичного ефекту назад-пропорційна об’єму спеціальної сфери вживання терміна”. Група латинізмів-термінів нараховує близько 1200 слів, тобто більш 50% книжкової лексики [21, 4].
Книжні латинізми (близько 150 лексичних одиниць) – слова, що відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим книжково-літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується насамперед наявністю в більшої частини цих латинізмів споконвічних лексичних протилежних значень (слів або словосполучень) afirmacja – potwierdzenie, uznanie; diariusz – dziennik; konfidencja – pazjjazne stosunki; proweniencja – pochodzenie.
Як правило, ці латинізми активно використовуються в авторському мовленні, іноді свідомо стилістично ускладненій, що додає текстові певної піднесеності, урочистості або строгості і лаконізму звучання. Таким чином, лексика цієї групи латинізмів використовується з певними стилістичними настановами, наприклад:
„Dziennikarstwo to nie tilko profesja, to takze powolanie I wielki poltjcany obowiazek” (T.L.,1983).
Уживання сугубо книжкових латинізмів у звичайній розмовній мові надає їй деякого штучного, афективного забарвлення.
Близько 140 лексичних одиниць складають групу латинізмів-історизмів. Це слова на позначення різноманітних реалій, що зникли на сьогоднішній день або стали неактуальними в сучасному житті. Серед латинізмів-історизмів можна виділити слова, що характеризують історичне минуле польського народу (indygenat, regiment, serwitut), античний світ (birema, duumwir, karruka), середньовіччя (inkwizycja, majcrat, wasal). Усі латинізми-історизми, протипоставлені загальновживаній лексиці унаслідок властивої їм тимчасової приуроченості, мають яскраво виражене архаїчне стилістичне забарвлення, тому історизми більш часто вживаються в текстах художньої літератури, як правило, із визначеною стилістичною настановою – для створення історичного колориту конкретної епохи. У науково-історичних працях розглянуті латинізми вживаються як єдино можливі варіанти найменувань відповідних предметів, явищ (у сучасній мові вони синонімів не мають) і можуть розглядатися як терміни наукові [10, 168].
У сучасній польській мові деякі латинізми-історизми одержують нові, часто переносні значення, здобуваючи при цьому різне емоційно-експресивне забарвлення, наприклад:
„Ozenii sie, z jakas kolubryna” (SJPSz).
“Pani Wojanowa byja matrona starej daty” (Samozwaniec M. Moja wojna trzydziestoletnia. – W-wa:Czytelnik, 1965. – S.365).
Близько 80 лексичних одиниць складають групу латинізмів-архаїзмів. Це лексичні одиниці, що називають такі предмети і поняття, що є актуальними і на сьогоднішній день, але на позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з уживання слово iluzjon, що використовувалося в період створення перших кінострічок, словосполучення budowa ciala (статура) замінило слово kompleksja і т.д.
Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, що за даними SJPSz зникли з мови як окремо значимі одиниці, але функціонують у складі визначених словосполучень [21, 5]. Зокрема слово bakcyi використовується, як правило, у розмовному сполучення poiknac bakcyla, zarazic sie bakcylem, що означає "дуже чимось зацікавитися, полюбити що-небудь", латинізм estymacja уживається тільки у сполученні teoria estymacji – „розділ математичної статистики” і т. ін.
Звичайно, латинізми-архаїзми мають у сучасній мові досить точні відповідники серед слів / словосполучень загальновживаної лексики, при порівнянні з якими їхня застарілість, незвичайність, а тим самим і стилістичне забарвлення виступає особливо чітко: ebominacja – odraza, wstret; admiracja – zachwyt, uwielbienie, atencja – szacunek.
Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття (близько 500 лексичних одиниць), наприклад: anteriora, inkompatibilia, kolizja, konglowerat, reminischja також віднесені до розряду книжно-писемної лексики. Незважаючи на те, що в SJPSz ці слова не супроводжуються ніякими спеціальними позначками і, отже, можуть бути кваліфіковані як стилістично нейтральні, на нашу думку, неправомірно було б ставити їх в один ряд з такими лексичними одиницями як data, generacja, kolacja, konsekwencja, kontakt, minuta, notatka, regula, sens.
У зв'язку із цим особливо актуальною є думка тих лінгвістів, що вважають, що „звернення до інтуїції того, хто говорить, – цілком закономірний прийом лінгвістичного дослідження” [10, 169]. Саме інтуїція в сполученні з безпосереднім дослідженням функціонування цих латинізмів у різних текстах польської мови змушує включити групу латинізмів зазначеного типу до складу книжної лексики.
Разом із тим у ході дослідження встановлено, що значну частину латинізмів (близько 1500 слів) складають міжстильові лексичні одиниці, тобто такі, що можуть використовуватися в різних сферах і умовах спілкування, не привносячи у висловлення будь-якого стилістичного забарвлення. Цей факт заслуговує на особливу увагу, тому що заперечує існуючу думку про те, що запозичення з класичних мов – це завжди функціонально обмежені слова і свідчить про активну участь латинських запозичень в організації основного словникового фонду польської мови.
Окремі латинські запозичення (біля двох десятків слів) кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні – biceps, facet, wariat.
Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але недоречні в суто діловому та науковому мовленні.
Таким чином, латинські запозичення поповнили собою різноманітні стилістичні розряди слів польської мови, збагатили її стилістичні ресурси.
Серед латинізмів, запозичених польською мовою можна назвати іменники та віддієслівні іменники: наїзд (пол. najazd); опінія (пол. opinia); розвій (пол. rozwój); цегла (пол. cegła); визиск (пол. wyzysk); усунення (пол. usunіęcіе); змагатися (пол. zmagać sie); п’явка (пол. pjawka); арена (пол. arena); наказ (пол. nakaz); скарбівня (пол. skarbnica); продукція (пол. produkcja); прихильник (пол. przechylny); догма (пол. dogmat); добробут (пол. dobrobyt); штука (пол. sztuka); воля (пол. wola); опіка (пол. opieka); викорінювати (пол. wykorzeniać); хлоп (пол. chłop); правда (пол. prawda); консеквенція (пол. konsekwencia). – дієслова: занедбати (пол. zaniedbać); запровадити (пол. zaprowadzić); зневажати (пол. zniewazać); здобутися (пол. zdobyć sie); існувати (пол. istnieć); оздобити (пол. ozdobіć); застосувати (пол. zastosować); квилити (пол. kwilić); квестія (пол. kwestia); рушати (пол. ruszać); посувати (пол. posuwać); потрактувати (пол. potraktować); зубожіти (пол. zubožeć); заслонювати (пол. zaslаnіаć); заспокоїти (пол. zaspokаjаć); гноїти ( пол. gnoić); остигнути (пол. ostуgnąć); пхати (пол. pchać); спочивати (пол. spoczywać); виявляти (пол. wyjawiać); висувати (пол. wysuwać); гоїти (пол. goić); громадити (пол. gromadzić);
Прикметники : викапаний (пол. wykapany); приватний (пол. prywatny); руховий (пол. ruchowy); конечний (пол. konieczny); клерикальний (пол. klerykalny); фіктивний (пол. fikcyiny); вихований (пол. wychowanу); активний (пол. aktywny); огидний (пол. ohydny); завзятий (пол. zawzięty).
Набагато рідше зустрічаємо полонізми – прислівники: слушно (пол. slusznie); та займенники: свій (пол. swój).
Відбувається і запозичення власних назв у польську мову. Так, якщо розглянути назву держави Польщі, то теж маємо запозичення з латині. З перемогою демократичних сил Польщі над тоталітарним режимом з офіційної назви цієї держави – “Польська Народна Республіка” – було вилучено слово “народна”. В українських засобах масової інформації її назва спочатку використовувалась у двох варіантах: “Польська Республіка” та “Республіка Польща”. Утвердилось останнє формулювання, яке є неточним перекладом польської власної назви “Rzeczpospolita Polska”. Словосполучення “Rzeczpospolita Polska” складається з двох мовних компонентів, першим з яких є складна граматична словосполука (це калька з латинської “Respublicum” і перекладається українською як “республіка”), другим – прикметник, що означає “польська”. Згідно з правилом постпозиції у польській мові, дане словосполучення має перекладатися тільки як “Польська республіка”. Оскільки граматики польської мови та академічні словники фіксують відмінювання словосполучення “Rzeczpospolita Polska” за другою формою, то воно має перекладатися українською мовою не як “Республіка Польща”, а як “Республіка польська”, тобто за нормами української мови “Польська республіка”. Таке відмінювання вживається в польських офіційних документах, наприклад, у конституції країни: “Barwami Rzeczypospolitej Polskiej są kolory biały i czerwony”, та у засобах масової інформації. Часто викликає суперечності використання в українській мові історичної назви країни поляків “Річ Посполита”. Поняття “rzeczpospolita” (у давні часи писалось “rzecz pospolita”) виводиться із античного світу. Воно є дослівним перекладом з латинської respublica, що означає “справа народу”. Цей правничий термін став джерелом поняття “республіки” у сучасних мовах. З’явившись уперше поруч з уже існуючою назвою держави Regnum Poloniae (Королівство Польщі) у 60-х роках ХV ст., Rzeczpospolita (Річ Посполита) потрапляє у польські правничі документи як офіційна назва. Саме цей географічно-політичний термін “Річ Посполита” і вживається в українській мові для означення Польщі того часу. Польські історики і політологи, намагаючись упорядкувати періодизацію своєї історії, називають шляхетську Польщу “І Rzecząpospolitą” (“І-ю Річчю Посполитою”), період 1918 – 1939 рр. – “ІІ Rzecząpospolitą”, а період з 1989 р. – “ІІІ Rzecząpospolitą”. З точки ж зору української мови це може викликати певні непорозуміння. Якщо в українській ментальності зафіксовано поняття “Річ Посполита” як Польща шляхетського періоду, то незрозумілим є переклад на зразок “Лєх Валенса вірою і правдою служив Речі Посполитій”. З відродженням незалежної польської держави у 1918 р. для неї приймається офіційна назва “Rzeczpospolita Polska”. Прикметник “Polska” необхідно було додати у зв’язку з тим, що на карті світу з’явилося багато нових республік, і було б незрозуміло, про яку з них йдеться: французьку, італійську чи польську. Звідси і переклад цієї назви іншими мовами, у тому числі українською – “Польська Республіка”, про що йшлося вище.
Дослідження частотності вживання латинізмів, що проводилося у відповідності до структури Частотного словника в окремих функціональних різновидах польської мови – у публіцистичному, науково-популярному і художньому стилі показало, що латинізми поряд зі споконвічними лексичними одиницями характеризуються різною частотністю вживання: від найнижчої до максимальної. У середньому до 60% від усього корпусу латинських запозичень узагалі не входять до Частотного словника і, як результат, характеризується дуже низькою частотністю вживання, тобто мають частотний показник (f) менший одиниці (на 100 тисяч слововживань).
За межами словника залишилася велика частина латинізмів-термінів, сугубо книжних слів, історизмів, архаїзмів і значна частина абстрактної лексики. Саме на тлі цих лексичних одиниць частотність уживання латинізмів, зареєстрованих словником, виявляється досить високою. У таблиці 1.2 (додаток 4) поданий аналіз частотності вживання латинізмів у публіцистичному, науковому та художньому стилях польської на основі дослідження вище згаданого Словника. Оскільки, як вказують укладачі словника, лексичні одиниці, що мають частотний показник, що дорівнює дев’яти або вище дев'яти, унаслідок високої частотності вживання в даному стилі, складають основу відповідного стилю, є характерними для цього стилю, часто використовуються, незалежно від тематики тексту, то участь латинізмів у таких списках становить особливий інтерес, тому що дозволяє судити про роль латинізмів в організації лексичної основи функціональних стилів мови. Кількісне і процентне відношення високого (f ≥ 50) і середньо частотного вживання латинізмів (50>f≥9) із загальним числом лексем у кожному зі стилів, а також із загальним числом високого і середньо частотного вживання слів у цих стилях ілюструє таблиця 1.2 (додаток 4).
У результаті порівняльного дослідження списків високо- і середньочастотних латинізмів (f ≥ 9) у трьох стилях (публіцистичному, науково-популярному і художньому) сучасної польської мови був виявлений загальний список частотних латинських запозичень, характерних для мови в цілому, що нараховують близько 200 слів. До сьогоднішнього дня встановлено, що найбільш уживані слова будь-якої сучасної мови займають до 75-80% тексту. Виходячи з того, що ці 75-80% – 2000 одиниць і складають своєрідне ядро словникового фонду польської мови, можна констатувати, що як мінімум 10% цих слів складають латинізми [22, 15].
Оскільки відповідно до поставлених задач укладачі словника прагнули виявить лексику, зрозумілу для пересічних людей, сам факт реєстрації латинізму в цьому словнику може розглядатися як критерій його освоєння носіями мови. У результаті дослідження матеріалів чотирьох томів словника встановлено, що в цілому словник містить близько 1000 латинізмів. Таким чином, можна зробити висновок, що вказана цифра визначає кількість латинських запозичень в індивідуальному словнику середньостатистичного поляка.
Активний словниковий запас сучасної людини не перевищує 4000-6000 слів, тому можна стверджувати, що латинізми складають п'яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.
Також наше дослідження присвячене вивченню словотворчої активності латинізмів у польській мові, виявленню основних мовних засобів і способів утворення нових слів на базі запозичень з латині. Активним у словотворчому відношенні ми вважаємо таке латинське запозичення, що виступає твірною основою принаймні для одного нового слова на ґрунті польської мови.
У результаті дослідження встановлено, що близько 80% латинізмів, що функціонують у сучасній польській літературній мові, виявили словотворчу активність. При цьому вони характеризуються різним ступенем словотворчої активності: близько 38% латинізмів дають по одному похідному слову, приблизно 17% утворять словотворчі гнізда, що включають крім мотивуючих (запозиченого) слова два компоненти; близько 15% латинізмів очолюють гнізда, до складу яких входять три нових слова; 4% запозичень мають словотворчі гнізда, що складаються з чотирьох нових слів, і 5% включають від п'яти до дев'яти (іноді більше) нових лексичних одиниць [9, 107]. Отримані дані свідчать про високу словотворчу активність латинізмів у польській мові. Можна говорити не про чисте запозичення лексики з латинської мови, а адаптацію запозичених лексем до лексичного складу сучасної польської мови.
Виявлено три основних способи словоутворення, у яких беруть участь латинізми: афіксація (серед афіксальних способів творення виділяється суфіксація та префіксація) і словоскладання [23, 69].
Суфіксальний словотвір є профілюючим способом створення нових слів, тому що основну частину похідної лексики складають саме слова, що виникли в результаті даного способу словотвору. Серед найбільш продуктивних суфіксальних моделей слід зазначити наступні:
„основа іменника + суф. – ista/-ysta” (bilansista, egoista)
„основа іменника ч.р. + суф. -ka” (projektantka, dyrygentka)
„основа іменника + суф. -osc” (inwazyjnosc, sensownosc).
Особливо цікавим представляється факт існування багаточисленних демінутивних рівнів від основ запозичених іменників, що творяться за допомогою суфіксів -ik, -ek,-k(a). Цей факт без сумнівів свідчить про освоєння цих латинізмів носіями мови [12, 78]. Наприклад: guscik, inteligencik, fetorek, marka, reguika.
Продуктивними є також моделі:
„основа дієслова + суф. – аnіе” (ayrygowanie, konfrontowanie)
„основа дієслова + суф. –ator” (inhalator, reanimator)
„основа іменника + суф. -yjny/-ijny” (konsultacyjny)
“основа іменника + суф.-owy” (atramentowy) та ін.
Менш продуктивними є моделі:
“основа іменника + суф. -arz” (efekt – efekciarz)
“основа іменника + суф. -nik” (kapelusz – kapelusznik)
“основа іменника + суф. -d(y)” (dyrektywa – dyrektywny).
Разом із тим значна кількість похідних слів являє собою результат префіксації. Наприклад: antycentrum, antydetonator, degradacja, dyshonor antyfeudalnj, antykolonialny.
Що ж стосується здатності латинізмів входити до складу складних слів, то вона, як свідчить практика, досить обмежена.
РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування латинізмів у сучасній польській мові
2.1 Характеристика способів словотвору сучасної польської мови, у яких беруть участь латинізми
Як уже було сказано вище, на сучасному етапі розвитку польської мови продуктивними є такі способи словотворення, як афіксація та основоскладання. Серед афіксів на особливу увагу у сфері деривації заслуговують суфікси та префікси.
Суфіксальний словотвір є найпродуктивнішим способом створення нових слів, оскільки основну частину лексики складають саме слова, котрі виникли як результат даного способу творення слова.
Серед найбільш продуктивних суфіксальних моделей можна виділити такі:
основа іменника + суфікс - ista / -уstа – bilansista, egoista
основа іменника + суфікс –kа – projektantka, dyrygentka
основа іменника + суфікс - osc – inwazyjnosc, sensownosc.
Поряд із згаданими моделями суфіксального словотворення варто підкреслити факт існування великої кількості запозичених демінутивів (слів зі зменшено-пестливим значенням), які утворилися за допомогою суфіксів -ik, -ek, -k(a).
Продуктивними також вважаються моделі :
основа дієслова + суф. –аnіе – dyrygowanie, konfrontowanie
основа дієслова + суф. –аtоr – inhalator, reanimator
основа іменника + суф. - yjny / -ijny – konsultacyjny
основа іменника + суф. -owу – atramentowy.
Серед менш продуктивних моделей можна виділити такі :
основа іменника + суф. –arz – efekt – efekciarz
основа іменникa + суф. -nik. – kapelusz – kapelusz [ 2, 14].
Разом з тим велика кількість похідних лексем представляють собою результат префіксації.
Що ж до осново- та словоскладання, то можна сказати, що латинізми дуже рідко входять до складу складних слів у сучасній польській мові.
Аналіз латинізмів сучасної польської мови показав, що не зважаючи на тривалий та інтенсивний вплив латинської мови на польську, кількість латинізмів відносно невелика — 4,4 % від всього словникового запасу [9, 106]. Разом із тим семантичне багатство, стилістична різноманітність, досить високий процент вживання в окремих функціональних стилях і в загальнонародному мовленні, висока словотвірна активність дозволяють зробити висновок про значущу роль латинських запозичень в лексико-семантичній системі сучасної польської мови.
У результаті дослідження було встановлено, що близько 80% латинізмів, що функціонують у сучасній польській літературній мові, виявились словотворчоактивними. При цьому вони характеризуються різним ступенем словотвірної активності: близько 38% латинізмів дають по одному похідному слову, близько 17% створюють словотвірні гнізда, котрі включають крім запозиченого слова два компоненти; 15% латинізмів очолюють гнізда, до структури яких входять три нових слова; 4% запозичень мають гнізда з чотирьох нових слів, і 5% включають від п’яти до дев’яти нових лексичних одиниць[22, 28].
2.2 Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації
Серед афіксального способу творення можна виділити префіксацію та суфіксацію як способи творення, у яких беруть участь афікси (відповідно префікси та суфікси) латинського походження.
Серед префіксів найпоширенішими є префікси:
а-, аb-, аbs-, аu- – надають лексемам, до складу яких вони входять значення відділення, перебування в стороні.
Фактично вище наведені префікси – фонетичні варіанти одного й того ж префікса з однім значенням – „віддалення”.
Так, префікс а- використовується перед приголосними. Наприклад: amovere – віддаляти;
префікс аb- – перед голосними: aberare – відхилятися;
префікс аbs- уживається перед кількома приголосними: abstrahere – відволікати;
аu- вживається перед – f: auferre – відносити.
Префікс аd- має протилежне значення вище розглянутим префіксам. Приєднуючись до слова, цей префікс надає лексемі значення наближення, приєднання. Наприклад: adaptare – приладнати, пристосувати.
Кінцевий приголосний префікса -d перед приголосними с, f, l, n, р, г, s, t повністю асимілюються: ассumulare – накопичувати.
Префікси латинського походження соn-, со- означають зближення, спільне перебування: constituere – складати, встановлювати.
Префікс со- використовується перед голосними і перед -h: coartare – стискати, звужувати.
Соm- використовується перед b, p, е:
сomponere – складати, співставляти. Кінцевий n префікса соn- перед l, m, r повністю асимілюється: colligere – повідомляти;
Префікс de – надає слову значення віддалення, усунення, відсутність, пересування зверху вниз: dеtarmare – роззброювати; decebere – відходити, від’їзджати; declarate – заявляти, проголошувати, demittere – спускати, опускати.
Префікс dis- або його фонетичний варіант dі- означає розділення, роз'єднання. Префікс di – використовується перед приголосними b, g, l, m, n, r, v, s: dimovere – роздвигати. У решті випадків використовується dis-, причому s перед f асимілюється, а між голосними переходить в r: disjicere – розкидати.
Префікс е- ех- означає відділення, вилучення, скасування. Префікс е-використовується перед дзвінкими приголосними: emitere – висилати, виганяти. Префікс ех- використовується перед голосними та глухими приголосними c, p, q, s, t: exportare – відносити, вивозити. Кінцевий х в префіксі ех- перед f асимілюється : efferre – виносити.
Префікс іn- використовується при дієсловах для висловлення руху всередину або на предмет, а в іменниках зі значенням заперечення. Наприклад: instruere – вводити, вставляти, inklinacyja – надавати перевагу, схилятись до чогось, inkorporacyja – втілення, instygacyja – оскарження, interdykt – обіцянка, клятва.
Приголосний n в префіксі in- перед l, r асимілюється, а перед b, р, m переходить в m: illustrate — освітлювати, impedyment – перешкода, impensa – ввести в розтрати, impet – безліч, велика кількість.
Префікс inter- означає знаходження між предметами, протяжність, тривалість. Наприклад: interjicere – кидати (ставити) між; interrumpere – розривати, рушити; intervallum – проміжок, відстань, intercesyja – посередництво. Приголосний r в префіксі inter - перед і асимілюється: intellegere – сприймати, пізнавати.
Префікс оb- надає номінації значення „рух на зустріч”, „протидія”, „загромаджувати”; префікс obese- вносить значення „протидіяти”. Приголосний b в префіксі ob- перед с, f, р асимілюється. Наприклад: offirmare – робити міцним.
Префікс реr- означає в дієсловах рух за рахунок чогось, завершення, посилення, а в прикметниках – посилення якості: permanere – перебувати, продовжуватися; perlucere – просвічувати, бути прозорим;
рrае- – означає в дієсловах передування, знаходження попереду, а в прикметниках – посилення якості предмета: praeciarus – дуже світлий;
рrо-, prod- означає рух вперед, дію на користь будь-кого або замість когось: producere – виводити, відводити.
Префікс red- використовується перед голосними rе (red- – фонетичний варіант) означає рух назад, повторювання дій, протидію: reparare – виводити, виймати назад. Префікс red- використовується перед голосними.
sе- означає відділення, усунення: separare – відділити, обособити.
sub>-, sus-, su- означає знаходження під будь-чим або всередині будь-чого: sub>scribere – підписувати. Кінцевій b в префіксі sub>- перед с, f, g, m, р, r інколи асимілюється: succebere – виходити, проникати. У деяких випадках використовується префікс sus-. Префікс su- використовується перед сполученням sp-: suspicere – дивитися вверх, позирати.
Префікси trans-, trа- означають рух через будь-що: transportare – переносити, перевозити. Префікс trа- вживається перед d, j, і: traducere – переводити, пересувати.
Проаналізувавши словотворчі можливості латинських префіксів у сучасній польській мові, можна зробити висновок, що способом префіксації на сучасному етапі розвитку мови творяться головним чином дієслова, значно менше прикметники та іменники.
На увагу заслуговує також суфіксація як один із способів афіксального способу творення слів у сучасній польській мові.
У латинській мові суфіксальним способом творяться головним чином іменники та прикметники і в значно меншій кількості дієслова, на відміну від префіксації.
При суфіксальному способі творення в якості основи використовуються іменні основи (субстантивні та ад’єктивні) та дієслівні, серед яких словотвірними є основи інфекта і супіна.
При суфіксації на межі основи і суфікса нерідко відбуваються фонетичні зміни. Так, наприклад, кінцевий голосний основи або випадає перед голосним, або підпадає редукції.
У запозичених латинських словах кінцеві словотвірні елементи в кожній новій мові мають конкретні відповідники.
У латинській мові способом суфіксації утворюються: іменники, похідні від дієслівних основ, основ іменників, та основ прикметників.
Іменникові суфікси:
Найбільш продуктивними похідними основами при творенні іменників є дієслівні основи інфінітива і супіна.
1. Від дієслівної форми інфекту утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами:
-mentum , - ium, - io, - antia, - entia.
Від основи інфекту + словотворчий суфікс -mentum утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії або результату: ornamentum — прикраса. ( пол. оrnament). Як бачимо в процесі засвоєння латинських запозичень носіями польської мові відбувається адаптація запозичених слів, усікається кінцева частина суфікса.
Від відділеної основи інфекту додаванням словотворчого суфікса -ium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії, стану. Наприклад: stadium – вивчення.
Від основи інфекту + io (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням результату дії: ledio – f набір, легіон.
Від основи інфекту + antia / + entia утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням якості або стану : ignorantia – знання.
Від дієслівної основи супіна, який закінчується на - t,- s утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами -tus / -sus, -tio / -sio, -tura / -sura, -tor / -sor, -torium.
Від основи супіну + tio (n) / + sio (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням дії : action – дія; diffusion – розповсюдження.
Від основи супіну + tus / + sus утворюються іменники чоловічого роду четвертої відміни зі значенням дії: transitus – проходження, перехід; cursus – дія.
Від основи супіну + tura / +sura утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням дії або результату дії: cultura – обробляти; centura – критика суворе судження.
Від основи супіну + tor / + sor утворюються іменники чоловічого роду третьої відміни зі значенням дійової особи: doctor, oris m вчитель; defensor, oris m захисник, заступник.
Від основи супіну + torium / + sorium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням місця дії: auditorium – аудиторія, зал судових засідань.
2. Від основ іменників утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами: - ina, - arius, - arium, - atus, - ista, - ulus, - olus, - culus, - ellus, - ullus.
Від основи іменника + -іnа утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням роду занять: medicina – лікарське мистецтво, медицина.
Від основи іменника + arius утворюються іменники чоловічого роду другої відміни з назвою виду діяльності особи за родом діяльності: statuaries – скульптор.
Від основи іменника + arium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням сховища: aerariumm – казначейство, державна казна.
Від основи іменника + tus утворюються іменники четвертої відміни зі значенням дійової особи : magistratus – сановник, представник влади.
Від основи іменника + ista утворюються іменники чоловічого роду першої відміни зі значенням дійової особи: citharista – кіфарист, той, хто грає на кіфарі.
Від основи іменника + ulus (a, um), + olus (a, um), + culus (a,um), + ellus (a,um), + ullus (a, um) утворюються іменники чоловічого роду другої відміни на -us, жіночого роду першої відміни на -а, середнього роду другої відміни на -um зі значенням зменшення: hortulus – садок; foliolum – листок; particular – частинка; opusculum – невеликий літературний твір; tabella – дощечка; homullus – чоловічок.
3. Від основ прикметників утворюються іменники, що закінчуються закінченнями – tudo, - tas.
Від основ прикметника + tudo утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням якості: amplitude – величина.
Від основи прикметника + tas утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням якості: universitas – цілість, сукупність.
Прикметникові суфікси:
Прикметники утворюються від основ іменників і дієслівних основ інфекта і супіна.
1. Від основ іменників утворюються прикметники із закінченнями: -anus, -inus, -arius, -icus, -alis, -aris, -osus.
Від основи іменника + anus, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням приналежності, властивості: urbanus – міський; Romanus – римський.
Від основи іменника + inus, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням властивості або приналежності: femininus – жіночий.
Від основи іменника + arius, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням властивості або приналежності: ordinaries – розташований за порядком.
Від основи іменника + icus, a, um утворюються прикметники зі значенням властивості або приналежності: metallicus – металічний.
Від основи іменника + aris, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням властивості або приналежності: militaris – воїнський, воєнний.
Від основи іменника +alis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням властивості або приналежності: localis – місцевий.
Від основи іменника + osus, a, um утворюються прикметники першої та другої відмін зі значенням ознак вищого ступеня приналежності: bellicosus – войовничий.
2. Від дієслівних основ інфекту або супіну прикметники утворюються з кінцевими словотвірними елементами: -ilis, -bilis, -idus, -ivus.
Від основи інфекту + ilis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням стану: fragilis – ламкий, крихкий.
Від основи інфекту + bilis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням пасивної якості: stabilis – постійний, стійкий.
Від основи інфекту +idus, a, um утворюються прикметники першої, другої відміни зі значенням постійної якості: validus – здоровий.
Від основи супіну +tivus, a, um / + sivus, a, um утворюються прикметники першої та другої відміни зі значенням якості: activus – діяльний, діючий; passives – чутливий.
Отже, як бачимо, в процесі адаптації латинізмів мовцями на сучасному ґрунті польської мови відбувається залучення словотворчих формантів до утворення слів, пристосування слів латинського походження до власне польського мовлення. Так, може відбуватися усічення частини словотворчого засобу, частина префіксів або суфіксів нерідко асимілює в мовному потоці, що накладає свій відбиток на писемне мовлення.
Щодо словотворчої продуктивності латинських афіксів, то можна зробити висновок, що префіксальним способом творення активно творяться дієслова з різними відтінками значення (доконаності / недоконаності, наближення / віддалення тощо), які надають саме префікси в результаті словотворення. За допомогою ж суфіксів активно утворюються іменники та прикметники. Іменники та прикметники можуть утворюватися від різних твірних основ. Частіш за все – іменні основи та дієслівні основи. У процесі творення нових слів часто відбуваються певні фонетичні зміни всередині похідного слова, що ще раз свідчить про те, що слова латинського походження або слова, утворені за допомогою латинських афіксів, адаптуються до вимог сучасної польської мови.
Висновки
Отже, аналіз латинізмів у сучасній польській мові показав, що незважаючи на тривалий інтенсивний вплив латинської мови на польську, кількість латинізмів у сучасній польській мові відносно невелика – 4,4% загального словникового запасу. Разом із тим слід підкреслити той факт, що семантичне багатство, стилістична розмаїтість, досить висока частотність уживання в окремих функціональних стилях і в мові в цілому, висока словотворча активність дозволяють зробити висновок про значну роль латинських запозичень у лексико-семантичній системі сучасної польської мови.
У роботі розглядаються основні теоретичні питання, пов'язані з проблемою польсько-латинських мовних контактів, визначається ступінь впливу латинської мови на польську в процесі історії становлення й розвитку польської мови, розглядаються наслідки запозичення на сучасному ґрунті. Лексичним запозиченням ми вважаємо іншомовне слово, що проникло в систему мови реципієнта та зареєстроване його тлумачними словниками. Як латинське лексичне запозичення в польській мові розглядається будь-яке слово латинського походження (незалежно від шляхів його проникнення до польської мову), що функціонує як лексична одиниця в певній сфері людської діяльності на даному етапі розвитку мови реципієнта, і, отже, зафіксоване в SJPSz. Таке тлумачення латинізмів, безсумнівно, відповідає тому величезному впливові, що визначив латинську мову як показник формування всієї понятійної основи європейських мов, і одночасно сприяє більш повному виявленню результатів польсько-латинських контактів на рівні лексики.
Запозичення – це перехід елементів однієї мови в іншу як результат взаємодії мов. Запозичення – невід’ємна складова процесу функціонування та історичної зміни мови, один із основних джерел поповнення словникового запасу. Запозичені слова відображають факти етнічних контактів, соціальні, економічні і культурні зв’язки між мовними групами. При запозиченні значення слова часто змінюється, деколи слово набуває навіть нового значення, що не зафіксоване або маловживане в мові-носії.
Дана тема вивчалась і вивчається багатьма вченими, однак вона залишається актуальною і на сьогоднішній день. У даному дослідженні головна увага приділяється вивченню шляхів та методів запозичення, зроблений статистичний аналіз щодо частотності вживання латинізмів у різних функціональних стилях сучасної польської мови, аналізуються активні способи творення слів на ґрунті латинських запозичень та за допомогою латинських словотвірних формантів, вивчається рівень адаптованості латинізмів до загальнонародної польської мови.
Латинська мова, будучи провідною мовою Польщі в ХV столітті, зробила значний внесок в поповнення словникового запасу країни. Польська мова надзвичайно насичена латинізмами, які вживаються в різних сферах життєдіяльності.
Разом із тим, у деяких випадках, запозичення до польської термінології відбувається без попереднього аналізу існуючих можливостей утворення термінів з використанням різних засобів польської мови. Запозичення не є однорідним явищем. Воно може відбуватись на різних мовних рівнях, і в залежності від цього, можна виділити окремі види і підвиди запозичень, які відрізняються характером матеріалу, який переноситься з однієї мови в іншу.
Утворення термінів з латинських слів, особливо коли вони будуються на основі коренів, яких не існує в польській мові, видається більш легким, порівняно зі створенням термінів із елементів рідної мови.
Асиміляція запозичень у польській мові – поетапний, багатоплановий процес, провідну роль у якому відіграє введення запозичення до лексико-семантичної системи мови.
Кожна мова запозичує чужоземні слова. Це об'єктивний процес, що проявляється більшою чи меншою мірою в кожній мові. Не оминає він і польської мови. Але його необхідно контролювати, щоб мова зберігала свою цілісність і не перетворилася на таку собі суміш різних мов. У польській мові сталою є традиція заміняти будь-які нові слова іншомовного походження польськими відповідниками. Скажімо, в галузі фізико-математичних наук ця традиція вже нараховує понад сотню років, і давно ніхто не дивується, що навіть такого поширеного в науковій літературі слова як інтеграл там нема, а є польський відповідник.
Успішно протистоять поляки і навалі слів-кальок в галузі новітніх інформаційних технологій, при комп'ютеризації всіх сфер виробництва й обслуговування. Наприклад, там повністю перекладено польською мовою основні програмні продукти.
Проблема запозичення латинських слів до польської термінології показує, що запозичення, як спосіб поповнення спеціальної лексики для найменування нових понять, диференціації і деталізації існуючих понять, заміни зворотів та усунення омонімії є позитивним явищем.
Латинізми у польській мові функціонують у різних функціональних стилях. Проведений аналіз показав, що найбільша кількість латинських запозичень зафіксована в художньому стилі. Це можна пояснити багатьма чинниками: латинізми використовуються авторами художніх творів з метою передачі колориту певної епохи, як засіб характеротворення, для створення певного емоційного забарвлення – піднесеності, урочистості тощо. Більшість подібних запозичених слів зустрічається в художніх творах на історичну тематику.
На другому місці за частотністю вживання латинських слів виступає науковий стиль. Цей факт легко пояснити запозиченням різноманітних термінів на ранньому етапі становлення мови. Більшість мов запозичила назви термінів із різних наукових сфер саме з латинської мови, чим пояснюється існування значної групи так званих інтернаціоналізмів на сучасному етапі існування різних мов світу.
Окрім запозичення з латинської мови цілих слів, а інколи навіть сполучень слів або й сталих виразів, відбувається запозичення окремих частин слів в якості словотворчих формантів. Афікси латинського походження адаптуються до сучасної системи словотвору польської мови й активно функціонуються для створення нових слів. Найбільш продуктивними у відношенні творення нових слів виступають суфікси і префікси латинського походження. Складні слова латинського походження в лексичній системі сучасної польської мови зустрічаються дуже рідко.
Отже, проведений аналіз дозволяє говорити про значну роль латинських запозичень у системі сучасної літературної польської мови.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бодуэн де Куртенэ И. А. О древнепольском языке до XIV ст. – Лейпциг, 1870.
Брандт Р. Краткая фонетика и морфология польского языка. – М., 1894.
Дубровский П. Полный русско-польский словарь – Варшава, 1878.
Красный Ю. Польско-русский словарь. – Москва, 1931.
Красный Ю. Русско-польский словарь с краткими грамматическими указаниями, составленными Г. Каменским. – Москва, 1933.
Линский Г.Г., Учебник и грамматика польского языка. – СПБ, 1892.
Основні історичні етапи проникнення латинізмів у польську мову; наукова розробка проблеми латинських запозичень у польській лінгвістиці / Рукопис деп. у ИНИОН АН СРСР №20522 від 26.04.85. – Л., 1985.
Потоцкий Ф.А. Словарь польского и русского языка, ч. 1. – Лейпциг, 1873, ч. 2, 1876.
Про частотність латинських запозичень у сучасному польській загальнолітературній мові // Вісник Льон.ун-та / Історія. Мовознавство. Літературознавство. – 1986. – Вип.2. – С.105-106.
Функціонування латинізмів у сучасній польській загальнолітературній мові // Діалектика форми і змісти в мові і літературі: Тез.докл.усесоюз.конф. – Ленінград, червень 1986 р. – Тбілісі, 1986. – С.167-169.
Baudouin de Courtenay J. Zarys historji języka polskiego, 1922.
Benni Т., Łoś J., Nitsch K., Rozwadowski J., Ułaszyn H., Gramatyka jezyka polskiego. – Kraków, 1923.
Karłowicz J. (и др.) Słownik języka polskiego, 8 vv. – Warszawa, 1900 –1927.
Kurcz I., Lewicki A., Maslowskij W., Sambor J., Worcnczak T. Slownictwo wspolczesnego jezjka polskiegc. Listj frekwencjjne. – W-wa: PAN, 1974-1976. T.1: Teksti popularno naukowe; T.2: Drobne wiadomosci prasowe; T.3: Publicjstjka; T.4: Proza artjstjczma.
Linde S. B. Słownik języka polskiego, 6 vv., wyd. 2. – Lwów, 1854–1860.
Łos J., Gramatyka polska, 3 vv. – Lwów, 1922–1927.
Łos J. Pisownia polska w przeszłośći i obecnie. – Kraków, 1917.
Łos J. Początki piśmiennictwa polskiego, Lwów, 1922.
Nitsch K. Próba ugrupowania gwar polskich. – Kraków, 1910.
Nitsch K. Wybor polskich tekstów gwarowych. – Lwów, 1929.
Slownik jezjka polskiego: wzt/ Pod red. M.Szjmczaka. W-wa: PWN, 1978-1981.
Slownik jezjka polskiego / Pod red. W.Doroszewskiego. W-wa: WP, 1958-1968. !
Szober S. Gramatyka jezyka polskiego, wyd. 3. – Warszawa, 1931.
Ілюстративний матеріал
Henryk Sienkiewicz.Ogniem i Mieczem // www.franklang.ru
Польские пословицы // www.franklang.ru
ДОДАТКИ
Додаток 1
Латинізми-терміни
- ablaktacja – sposób szczepienia roślin
- abominacja – obrzydzenie, wstręt
- abrewiacja – skrót wyrazu lub grupy wyrazów w piśmie, np. A.D.
- abrewiatura, abbreviatura – system skrótów stosowanych w starożytnych i średniowiecznych pismach albo w notacji muzycznej
- abrogacja – anulowanie ustawy, przepisu prawnego lub wyroku
• abrogować
- absorbent – sub>stancja pochłaniająca w procesie absorpcji
- abstrakcjonizm – kierunek w sztuce współczesnej, którego podstawą jest posługiwanie się formami plastycznymi tworzonymi przez figury geometryczne, kompozycje plam i płaszczyzn
• abstrakcjonistyczny
- adenotomia – chirurgiczne wycięcie migdałka gardłowego
- adenowirus – wirus występujący w wielu odmianach
- adresografia – metoda drukowania adresów na przesyłkach
- grawitacja – zjawisko wzajemnego przyciągania się ciał materialnych
• grawitacyjny
- pachydermia – patologiczne zgrubienie skóry lub błony śluzowej
- palatografia – metoda badań fonetycznych oparta na analizie śladów kontaktów języka z podniebieniem przy wymawianiu głosek
- inseminacja zob. sztuczne zapłodnienie w zn. 2
• inseminacyjny • inseminator • inseminować
- paleo- – pierwszy człon wyrazów złożonych wskazujący na ich związek znaczeniowy z dawnymi czasami, prehistorią
- paleoantropologia – nauka zajmująca się badaniem budowy i rozwoju człowieka oraz ras ludów z okresu prehistorycznego
paleoantropologiczny • paleoantropolog
- paleoastronautyka – nauka zajmująca się teoriami i hipotezami zakładającymi lądowanie na Ziemi w dalekiej przeszłości wysłanników pozaziemskich cywilizacji
• paleoastronautyczny • paleoastronautyk
- paleobiogeografia – nauka badająca rozmieszczenie organizmów zwierzęcych i roślinnych na powierzchni Ziemi w różnych okresach geologicznych
• paleobiogeograficzny • paleobiogeograf
- paleobiologia – kierunek w paleontologii zajmujący się badaniem związków między budową organizmów kopalnych a ich funkcjami, sposobem życia i środowiskiem
• paleobiologiczny • paleobiolog
- paleobotanika – nauka zajmująca się badaniem roślin z minionych epok geologicznych
• paleobotaniczny • paleobotanik
- paleocen – pierwsza epoka starszego trzeciorzędu
• paleoceński
- paleodemografia – nauka zajmująca się badaniem stanu, struktury i rozwoju ludności w różnych epokach
• paleodemograficzny • paleodemograf
- paleoekologia – kierunek w paleontologii zajmujący się badaniem zależności między budową i funkcjami organizmów kopalnych a warunkami ekologicznymi ich życia
• paleoekologiczny • paleoekolog
- paleoetnologia – nauka badająca prehistoryczne rasy ludzkie na podstawie kopalnych szczątków człowieka
• paleoetnologiczny • paleoetnolog
- paleofitologia zob. paleobotanika.
- paleofizyka – nauka zajmująca się badaniem właściwości materii i zjawisk w niej zachodzących w minionych epokach geologicznych
• paleofizyczny • paleofizyk
- paleogen – «starszy okres trzeciorzędu
-
paleogeografia
–
nauka
zajmująca
się
badaniem
i
odtwarzaniem
warunków
geograficznych
panujących
na
powierzchni
Ziemi
w
ubiegłych
epokach
geologicznych
• paleogeograficzny
• paleogeograf
- paleogeomorfologia – nauka zajmująca się badaniem i rekonstruowaniem rzeźby powierzchni Ziemi w ubiegłych okresach geologicznych
• paleogeomorfologiczny • paleogeomorfolog
- pigment –
1. sub>stancja barwiąca wytwarzana przez komórki żywych organizmów i tkanki roślin, nadająca im kolor
2. sub>stancja barwiąca nierozpuszczalna w wodzie i olejach, używana do wyrobu farb
• pigmentowy
Додаток 2
Книжкові латинізми
- abdukcja –
1. ruch kończyny polegający na odchyleniu jej w bok
2. ruch gałki ocznej w kierunku skroni
- aberracja
1. nieprawidłowość
2. pozorne odchylenie ciał niebieskich od ich rzeczywistego położenia
3. wada soczewek w przyrządach optycznych
• aberracyjny
- abiudykacja –nieuznanie przez sąd czyichś praw własności
- ablacja
1. topnienie lodowca
2. kruszenie powierzchni stoku przez wody opadowe
3. sposób chłodzenia powierzchni statków kosmicznych
4. amputacja lub odwarstwienie się tkanek
• ablacyjny
- abolicja
1. akt prawny nakazujący umorzenie lub niewszczynanie postępowania karnego
2. zniesienie jakiegoś prawa
• abolicyjny
- edukacja – wychowanie, wykształcenie
• edukacyjny • edukować
- edycja
1. ogłoszenie dzieła drukiem, wydanie płyty, kasety itp.
2. jednorazowy nakład dzieła, jednorazowe wydanie płyty, kasety itp.; też: pojedynczy egzemplarz
3. przygotowanie tekstu do druku
4. jedna z cyklu regularnie odbywających się imprez
• edycyjny
edycja bibliofilska – edycja bardzo staranna, przeznaczona dla bibliofilów
- egzekucja
1. wykonanie wyroku śmierci
2. przymusowe ściągnięcie należności
3. wykonanie np. uchwał sejmowych lub innych aktów prawnych
• egzekucyjny
egzekucja dóbr odebranie zastawionych lub rozdanych dóbr królewskich
egzekucja praw postulaty średniej szlachty wysunięte na początku XVI w., głoszące m.in. konieczność przestrzegania praw przez króla i magnatów
- kacheksja – daleko posunięte wyniszczenie organizmu
- laicyzacja – proces słabnięcia wpływu religii na różne dziedziny życia społecznego
• laicyzacyjny • laicyzator • laicyzować • laicyzować się
- nacja
1. naród
2. narodowość
- paginacja – numeracja kolejnych stron książki, czasopisma itp.
Додаток 3
Таблиця 1.1
Кількісний і процентний розподіл латинізмів по лексико-граматичними розрядах польської мови
|
№п/п |
Латинізми |
3540 |
100% |
|
1 |
Імена |
2999 |
84,7% |
|
2 |
Дієслова |
343 |
9,7% |
|
3 |
Прикметники |
197 |
5,5% |
|
4 |
Приводи |
1 |
0,03% |
Додаток 4
Таблиця 1.2
Порівняльне дослідження списків високо - і середньочастотних латинізмів (f≥ 9) у трьох стилях (публіцистичному, науково-популярному і художньому) польської мови
|
№п/п |
Стиль |
Загальна кількість лексем |
Кількість високо-і середньочастотних лексем f≥9 |
Кількість високо- і середньочастотних латинізмів f≥9 |
||
|
у числовому вираженні |
у відсотках |
у числовому вираженні |
у відсотках |
|||
|
1 |
Публіцистичний |
12100 |
1666 |
13,7% |
134 |
8% |
|
2 |
Науково-популярний |
15300 |
1728 |
11,3% |
99 |
5,7% |
|
3 |
Художній |
16400 |
1402 |
8,5% |
40 |
3% |
Додаток 5
Список латинізмів, запозичених польською мовою
Група 1: аbdykowaс, аbsolut, aforzym, аkademija, akt, аntypatyja, ареlасуjа, ареlоwас, ареtуt, аргоbowac, аrest, сеntrum, decydowac, decyzyja, dedykacyja, defect, deklaracyja, depozyt, document, dyjalog, dyjeta, dysponowac, dyspozycyja, edykt, efekt, ekzekucyja, ekspedycyja, ekstrakt, elekcyja, elokwencyja, epilog, familija, forma, formuta, kolor, kolos, komisyja, concept, korespondowac, lament, medytowac, melancholija, melodyja, natura, obserwowac, okazyja, opinija, perswadowac, perswazyja, pretekst, pretensyja, profanowac, proponowac, proporcyja, propozycyja, prowizyja, recepta, reformowac, reguta, relacyja, religija, repetowac, repreyentowac, respect, rezygnacyja, satysfakcyja, senat, sens, sentencyja, skrypt, statut, sukces, szmpatyja, termin, traktat.
absolwowac, adrewiacyja (скорочення на письмі), absolucyja, affectowac (перебільшувати), agenda, akces, akomodowac sie (догоджати, дбати,) , alchimija, allegacyja (наведення прикладів) alteracyja (смуток), alterowac sie (засмучуватись), aplikacyja (пильність), aplikowac (пильнувати), apopleksyja, aprobacyja (затвердження), asygnacyja (квитанція, розписка), asystencyja (присутність достойних персон), atestacyja (підтвердження), cyrkumstancyja (дружня обстановка), delacyja (обвинувачення), deliberayja (роздуми), delicyje (розкіш), descens, despekt (призирство), dyfidencyja, dyjeta (скромність в вжитті), dyktata (те, що продиктоване), dyskurs // dyszkurs (обдумувати, догадуватись), dyspensowac(звільнятись від зобов'язання), dysputacyja(вчене обговорення), dystemperowac, dystynkcyja (те, чим люди відрізняються), dysymulacyja (притворятись, щоб тебе не впізнали), dyszkrecyja (погляд, бачення), dyszkurowac(роздумувати), edukacyja (виховання), egzagerowac (перебільшувати), egzamen, egzercycyjum (завдання), eksepcyja(виняток), ekskuzacyja, ekskuzowac (вимовляти), ekspens(коштувати, витрата), eksperyjencyja (досвід), eksplikacyja (пояснення), erekcyja (основа, фундамент), ewazyja, ewikcyja, ewikcyja (гарантія, забезпечення), fakcyja (група, політична партія), fawor (ласка, милість, щирість у стосунках), febra (підвищена температура, жар, гарячка), fizyjonomia (на кшталт обличчя), fortuna (доля, везіння, удача), impedyment (перешкода), impensa (ввести в розтрати), impet (безліч, велика кількість), incytament, infamija (безчинство), influencyja (вплив), inklinacyja (надавати перевагу, схилятись до чогось), inkorporacyja (втілення), inkursyja, instygacyja (оскарження), intercesyja (посередництво), interdykt (обіцянка, клятва), intymacyja (об”ява, повідомлення), kauza (судова справа), kompleksyja (темперамент), koncylijum (засідання), konfidencyja, konfiszkowac (конфіскувати, відняти), konsens (задоволення), konsystarz, contempt, konwersowac (переставати спілкуватись з нецікавою тобі людиною), korupcyja (перекупство), medytacyja (роздуми), mores (звичаї, манери, забобони), mortyfikowac, obligacyja (зобов'язання, обов'язок), obligowac (обіцяти), ominowac (бажати поганого), penowac, pens (подані лекції), peregrynowac (подорожувати), perorowac, persykucyja (переслідування), posesyja, postylla (виклад євангелії), prezencyja (буденність, постійність), prezumcyja, probacyja, progress, pronuncyjacyja (вимова), prowidencyja (опіка,догляд), rankor (гнів), rebelija (бунт), refutowac (сперечатись, нав’язувати свою думку), rumacyja (покарання), rumor, sukcesyja, supplikacyja (прохання, звернення), supplikowac (принижуватись, просити, благати), suspicyja, turbacyja (порушення, непокоєння), wiktoryja (перемога), womitowac (нудота).
Група 2: akademik, actor, architect, ekonom, fizyk, kapelan, medyk, oficyjal, patron, polityk, professor, rector.
adwersarz, akolit, anatomic, antychryst, auditor, bakalarz, delator, deputat, dyscyput, dysputator, kondyscyput, posesor, preceptor, sukcesor, surogator.
Група З: ampulka, aparat, biret, cymbat, fosa, katamarz, kolumna, korona, tron.
cytara, forta, frukt, insuta, kamera, pugilares, wirudarz, wikt.