Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови

1. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі

Звуки зреалізовують себе, сполучаючись з іншими звуками, у результаті чого виникає уподібнення одного звука до іншого, розподібнення, вставляння і випадання, чергування і злиття звуків. Це певною мірою нагадує хвилювання моря, коли одна хвиля, наздогнавши попередню, покриває її, — і так твориться заспокійливо-бентежна чи громова музика моря (І.Фаріон).

Сучасні школярі – це мобільні мовні особистості. У справах виявляють ініціативу, впевненість, прагнення до спілкування. Однак диктанти “рясніють„ словами київски, україньці, посьпіхом, творчісьтю, блищий, зупинеться, вітпочити, піттримка, с татом. Чим зумовлені такі помилки? Як на вимову сумнівного звука впливають звуки, що знаходяться поряд? Обговоріть цю проблему у класі.

◊ Прочитайте і запишіть наведені вище слова правильно. Перевірте написання і звучання за орфографічним і орфоепічним словниками. З тлумачного словника і словника лінгвістичних термінів випишіть словникову статтю до слова асиміляція.

◊ Запишіть фонетичною транскрипцією подані слова: з татом, з животиком, з широкою посмішкою, з сіллю. Які особливості вимови перших двлх звуків?

Перед кожним словом вжито один і той самий прийменник. Значення його не міняється, але звучить він кожного разу по-іншому: фонема /з/ передається звуками [с], [ж], [ш], [с']. Чому?

Отже, на артикуляцію /з/ впливають сусідні, наступні звуки. Як наслідок, наступні звуки підпорядковують звук [з] повністю або частково, зробивши глухим, м'яким або шиплячим. Таке явище називається асиміляцією (assimilatio – уподібнення).

◊ Прочитайте. Які терміни в тексті для вас нові? З'ясуйте їх значення за словниками. Складіть план статті у вигляді запитань.

Звуки, взаємодіючи у мовному потоці з іншими звуками, пристосовуються до інших. Наприклад, у слові зозуля звук [з] перед наступним [у] огублюється. Коли поряд стоять звуки однієї групи – обидва голосні або обидва приголосні, один із них, попередній у вимові може уподібнюватися до наступного. Наприклад: у слові [проз'ба] глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з'].

Асиміляція приголосних — поширене явище в українській мові.

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією (від лат. dissimilis – несхожий), коли при взаємодії однакових звуків один з них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Прикладами таких слів є рушник, рушниця, сердешний, мірошник, соняшник, вищий, кращий, срібло, хто.

Наприклад слово кращий утворювалося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

Таблиця. Види асиміляції звуків

за напрямком

регресивна (якщо наступний звук уподібнює собі попередній)

прогресивна (якщо попередній звук уподібнює собі наступний)

за суміжністю

контактна (звуки стоять поряд)

дистантна (звуки знаходяться поряд, але в різних словах)

за характером

за дзвінкістю, глухістю, м’якістю, місцем творення, способом творення

◊ Прочитайте текст. Поміркуйте, як у вірші М.Вінграновського “Звичайна собі мить” фонеми /з/, /с/, /ц′/ створюють картину, зіткану із серпанку і напоєну росами й дощами.

Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.

На росах і дощах настояний бузок.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином

а післязавтра – казкою казок .

Випишіть слова і сполучення прийменника зі словами, в яких фонема /з/ реалізувалася б у звуках [з] і [с]. Поясніть це фонетичне явище, керуючись довідкою.

Випишіть з у віршів Миколи Вінграновського інші вияви стилістичних особливостей приголосних звуків.

Довідка

В українській мові поширене регресивне уподібнення (асиміляція) глухих приголосних до дзвінких. Це виникає, коли наступний дзвінкий впливає на попередній глухий і викликає зміну його на відповідний йому дзвінкий: Великдень — Вели[ґд]ень, отже — о[дж]е, айсберг — ай[зб]ерг, боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], хоч би [ходжби].

Дзвінкі приголосні стійкіші, в українській мові не втрачають своєї дзвінкості, тобто не оглушуються: [дуб], [мед], [стежка], [дудка].

Відомо лише про зміну дзвінкого [г] в окремих словах: легко [лехко], вогко [вохко], кігті [кіхті], нігті [ніхті], дьогтю [дохту].

Оглушується прийменник і префікс з у позиції перед глухим нешиплячим приголосним: зц [сц']ідити, зс[с:]унути, з п[сп]оля. Наслідки такої асиміляції закріплені в орфографічному правилі: перед к, п, т, х, ф вживається префікс с: сказати, спитати, стиха, схилити, сфотографувати.

◊ Прочитайте слова, дотримуючись норм вимови. З’ясуйте, як вимовляються звукосполучення, позначені підкресленими буквами. Перевірте за орфоепічним словником.

вокзал, анекдот, просьба, боротьба, вогко, полегкість, перемогти, полегшення, підбігти, допомогти.

Примітка: Коли приголосний звук чується невиразно і виникає сумнів, яку букву писати, треба так змінити слово або дібрати до нього таке споріднене, щоб після сумнівного приголосного був голосний або такий приголосний, який не викликає зміни попереднього звука.

Наприклад, пишемо легко, нігті, кісьба, молотьба, подружка, бо легенько, ніготь, косити, молотити, дружба. Якщо написання слова не можна перевірити таким чином (наприклад, вогко, призьба), слід звернутися до орфографічного словника.

◊ Прочитайте і запишіть текст, поставивши розділові знаки. Визначіть його стильову приналежність. Про кого йдеться у тексті? Чи відомі вам праці цього вченого? В якому закладі навчався Іван Андрійович Зязюн? Як називається цей заклад тепер? Що, на вашу думку, впливає на становлення кожної особистості? Що і хто вплинув на ваш професійний вибір бути філологом, учителем української мови і літератури?

Підкресліть слова, в яких прослідковуються явища уподібнення приголосних.

Талановиті сільські вчителі навчали малого Івана досконало володіти “красивим, еластичним, вишукано інтелігентним українським мовленням”. А в юності успішному становленню Івана Зязюна як філософа і педагога сприяли наукові діалоги з викладачами Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Своєю повагою до студентів лекторською майстерністю вмілим доторкуванням філософської проблематики до всіх життєвих сфер відданістю ідеї чесністю і порядністю щирістю людяністю інтелігентністю добротворністю яскраві особистості виховували відчуття величі світової філософії закладали основи естетико-інтелектуальної культури й естетичного саморозвитку і спонукали до наполегливої естетико-педагогічної діяльності. То ж педагогічна робота стала для нього справжнім мистецтвом за допомогою якого молодому викладачеві І.Зязюну “вдавалося входити у внутрішній світ студентів і переживати з ними дивні катарсистичні стани” (Л.Мацько, О.Семеног).

Зверніть увагу на слова, в яких наступний приголосний є м'яким звуком. Запишіть такі слова у фонетичній транскрипції.

Унаслідок впливу наступного приголосного м'якого звука попередні тверді передньоязикові звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] перетворюються на м'які: [д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [л' ], [н' ].

Результат асиміляції приголосних за м'якістю на письмі не позначається. Не відбувається така асиміляція на межі морфем: відліт, схід, підніс.

◊ Прочитайте слова уголос. Назвіть приголосні, що змінилися внаслідок асиміляції (уподібнення) звуків. При потребі скористатйтеся довідкою.

Складіть усний твір-мініатюру, використовуючи подані слова.

пісня, міцні, рясніти, спільні, безпечний, Наталці, листя, журишся, з чаєм, двадцять у книжці, ворітця.

Довідка

В українській мові поширене регресивне уподібнення (асиміляція) приголосних місцем і способом творення.

Варто запам’ятати типові асиміляційні групи приголосних:

Під впливом наступного шиплячого [ж], [ч], [ш] попередній свистячий [з], [ц], [с] змінюється на шиплячий:

зшити — [ш:]ити; вивізши — виві[жш]и; вирісши — вирі[ш:]и; зжовкнути — [ж:]овкнути; безчесний — бе[жч]есний; з джерела — [ждж]ерела;

Під впливом наступного свистячого [з], [ц], [с] попередній шиплячий [ж], [ч], [ш] змінюється на свистячий:

книжці — кни- [з'ц']і; комашці — кома [с'ц']і; дочці — до[ц':]і; грієшся — гріє[с':]а; мучся — му- [ц'с']а;

Під впливом наступного – африкати або проривний змінюється на африкату шиплячу або свистячу: квітчати — кві[ч:]ати, коротший — коро[чш]ий;

коритце — кори[ц:]е; у клітці — у клі[ц:]і; бутси — бу[ц]и.

◊ Прочитайте слова, дотримуючись норм вимови. З’ясуйте, як вимовляються звукосполучення, позначені підкресленими буквами.

Вітчизна, коротший, відчинити;

безчинство, безчесність, зчинити, розчинний, зчищений, безшумний, розшифровка, розжалувати, масштаб, принісши; відважуєшся, з’являєшся, дізнаєшся;

розсудливий, безсмертя, розсекречування, безсистемний, безсилий, розсунути, зсипати, безцеремонний;

починається, збираються, змінюється, сподівається, радяться;

майбутній, мужність, щодня, передмістя, переслідувати, наодинці.

Швейцарський мовознавець Ф. де Соссюр наголошує на особливій потребі вивчення звуків у мовленнєвому ланцюжку, бо саме в цьому виявляється національна своєрідність мелодики слова. Кожний регіон України, кожне місто має особливу звукову ауру, що в цілому складає звуковий образ держави.

◊ Прочитайте текст. Що вам відомо про Полтавщину? Хто з відомих письменників народився на Полтавщині? Проілюструйте свої відповіді, склавши візуальну екскурсію на основі матеріалів, підібраних з Інтернет-сайтів.

Що вам відомо про особливості говіркового мовлення жителів Полтавського краю? Чи відрізняється це мовлення від мовлення жителів вашого міста, села?

Полтавщина. Споконвічно український край, якому доля відвела історичну й географічну центральність. Осердя нашої нації ніяк не може повернутися на круги своя в мовному плані. Мова Полтавщини, цей найважливіший фрагмент середньонадніпрянських говорів, що лягли в основу сучасної української літературної мови, переживає тривалу кризу. Ніяк пристрасне слово великого полтавця Івана Котляревського, збагачене й відшліфоване його наступниками – земляками Панасом Мирним, Архипом Тесленком, Олесем Гончаром, Павлом Загребельним, не займе в себе вдома належного йому місця. Воно, з одного боку, «трибунно» і «мітингово» захищається, ставиться нібито «на сторожі коло людей», а з другого – потай громиться вигостреним історією мечем (М.Степаненко).

У третьому і четвертому реченні визначіть відміну іменників. Випишіть з тексту слова, де наявні асимілятивні явища. Поясніть значення і правопис слова «трибунно». Поміркуйте, чим за правописними і фонетичними ознаками відрізняється це слово від слова знання. Поділіть ці слова на морфеми.

Асиміляція за способом і місцем творення викликала появу подовжених приголосних звуків у вимові їх витримка вдвічі довша, ніж у звичайних приголосних.

Подовжуються звуки [н'], [л'], [д'], [дз'], [з'], [т'], [ц'], [с'] [дж], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між двома голосними:

На письмі подовжені приголосні передаються двома буквами: життя, весілля, ллються.

Таблиця. Подовжені м'які приголосні

Слова, в яких відбувається подовження	Приклади
в іменниках середнього роду другої відміни	затишшя, знання, колосся, обличчя, бездоріжжя, чуття
В окремих іменниках чоловічого і жіночого родів першої відміни	суддя, стаття, рілля, зрання, Ілля,
в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни	сіль- сіллю, подорож- подорожжю, мазь- маззю, туш- тушшю, ніч- ніччю, тінь- тінню
В особових формах дієслова лити та похідних	Ллють, наллємо

◊ Прочитайте текст. Визначіть стильову приналежність і тип мовлення. Яка ваша думка стосовно означених у тексті проблем? У тексті є вислів "серце віддаю дітям". Хто автор цього крилатого вислову? Що вам відомо про цього педагога. Підготуйте короткий виступ на основі підібраних наукових джерел і книги «Школа під голубим небом».

Талановитій людині треба завжди пам'ятати, що шлях до зірок пролягає через труднощі…

Труднощі – це переборення життєвих суперечностей.

..."серце віддаю дітям". Віддаю щиро, душевно, радісно. І виховую цим щирість, душевність, радість. Одним словом – красу. Красу пізнання, красу творчого самоствердження – праці, красу спілкування людей, зрештою, красу нашого життя.

Впевненість у собі, як правило, - результат переживання людиною своїх можливостей у вирішенні тих завдань, які ставить перед нею життя, і особливо тих, які вона ставить перед собою сама.

Покликання учителя є навчання учнів своєю Поведінкою, своїми Знаннями, своєю Людяністю, свою Свободою, своєю Любов'ю, своїм Щастям, своїм Талантом (І.Зязюн).

Випишіть з тексту слова з асимілятивними явищами, подовженими приголосними. Яке явище зафіксоване у виділених словах? Поясніть, керуючись поданою нижче довідкою.

Українській мові не властивий збіг трьох і більше приголосних – він утруднює вимову. Саме тому при збігові кількох приголосних у вимові, що виникає у словах унаслідок словотворення і формотворення, один із них випадає, тобто відбувається спрощення приголосних.

Це полегшує вимову, вилучає зі звукопотоку те, без чого, не зашкодивши змістові, можна обійтися.

Таблиця. Спрощення приголосних звуків

перехід груп приголосних	спрощуються у вимові і на письмі	випадає у вимові, але зберігається на письмі
стн - сн:	перстень — персня, область — обласний, якість — якісний, кількість — кількіснийчесть- чесний, пристрасть- пристрасний,	зап’ястний, хвастнути, хворостняк, шістнадцять контрастний, баластний, компостний, форпостний
стл - сл:	улестити – улесливий, щастя — щасливийкористь- безкорисливий	кістлявий, пестливий, хвастливий
скн - сн:	тиск — тиснути, блиск — блиснути	вимовляється і пишеться в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скніти, скнара, відпускний (від відпустка)
зкн - зн	брязк — брязнути, бризки — бризнути
ждн -жн	тижня, тижневий — від тиждень
здн - зн	проїзний, виїзний, заїзний, під'їзний — від їздити
стськ, -нтськ, -нтств		модерніст – модерністський, кореспондент — кореспондентський
стц, стч		невістка — невістці, невістчин, артистка — артистці, пустка — у пустці, хустка — у хустці

◊ Перепишіть, вставляючи, де потрібно, пропущені букви. Запишіть групи приголосних, у яких відбувається спрощення в сучасній українській мові.

Зразок: [ждн] - [жн]: тиждень-тижня.

Швидкіс…ний, якіс…ний, улес…ливий, осві…читись, хвас…ливий, контрас…ний, щас…ливий, блис…нути, аген…ство, заїз…ний, учас…ник, очис…ний, скатер…ка, буревіс…ник, п’я…десят.

Складіть речення з кількома словами, у яких спрощення на письмі не передається.

◊ Прочитайте текст. Чим схивалювала вас розповідь? Чи відомо вам про криницю Совісті, яку збудували всім селом на Черкащині? Підготуйте повідомлення про директора Сахнівської школи Олександра Захаренка, користуючись матеріалами засобів масової інформації.

Випишіть з тексту слова, де наявні фонетичні явища, поясніть їх.

У криниці справді цілюща, осріблена вода, бо до першого, що вже у воді, з дванадцяти кілець прикріплені срібні ложки, виделки, ланцюжки, хрестики. Над куполом криниці великі і маленькі дзвоники з викарбуваними іменами понад тисячі померлих мешканців села, з яких чотириста вісімдесят символізують дітей (у війну загинуло 216 сахнівчан!). Під довгими рядками імен і прізвищ біліють рушники як незгасна пам'ять. А навколо Криниці Совісті – 5 скульптур, які виготував уродженець села Сахнівки, народний умілець І.Кущ. Тут і трагічна постать матері, яка втратила чоловіка і 8 дітей, і дідусь з ціпком, який звіз на цвинтар більше 100 померлих, і батько з донькою, яка так не хоче вмирати, і мати з сином, що діляться останнім сухариком, а в центрі – мати, яка напуває освяченою водою вже мертву дитину...Символіка Криниці совісті тісно переплітається із народними традиціями. В аналізованих текстах тісно переплітаються кілька символів: криниця, як символ здоров'я, сили, багатства, родючості, святості, чистоти; символ вдовиці і вдівця і символ рідного села, віри в безсмертя народу (О.Захаренко).

Захаренко Олександр Антонович Захаренко (1937 – 2002) - директор Авторської школи в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області . Народний учитель СРСР, Народний учитель України, дійсний член Академії педагогічних наук України. За чотиритомне видання „Енциклопедія шкільного роду” автора понад 400 праць було визнано найкращим освітянином України 2001 року.

Рефлексія і самоперевірка

Затранскрибуйте фонематичною та фонетичною транскрипцією (фонетичний запис виконайте за орфоепічним словником). Схарактеризуйте наявні фонетичні явища.

Варіант 1. З джерела, ніч була, Різдво, знімається, гість, мести, сільський, Запоріжжя, поштар.

Варіант 2. З зітханням зливається сміх, без жалю, у казці, вирісши, відзив, яєчня, хрест.

Варіант 3. Як білий сніг, відчуття, з щирістю, житнє колосся, прясти, диспетчер, ведмідь.

Варіант 4. Безжурне життя, блищить на сонці, вогкість у сторожці, як дим, у річці, прясти, флюгер.

Варіант 5. Без числа, на поличці, заробітчани, на роздоріжжях, їсти, спросоння, сріблястий.

Варіант 6. Виллються всі зітхання, найкраще, по стежці, Ґандзя, у клітці, лимарський, рушник.

Варіант 7. Хоч де вродиться, розжеврівся, безсмертя, якби, Засулля, розповісти, дворушник.

Варіант 8. Доторкнешся, у стрічці, у кігтях, бджілка, з життям, лічба, муляр, поштивий.

Варіант 9. Котишся по стежці, не лазь же, екзамен, Одещина, сняться, лицарський, сісти.

Варіант 10. У книжці, піщинці, не поріжся, безліччю, натхнення, з-під,розповісти, ніхто.

Варіант 11. Засвідчення, на подушці, вогкістю, Парасчин, безсмертя, поштамт, перепілка.

Варіант 12. Покажчик, натхнення митця, безтактність, без жалю, ось де, з’являєшся, як завжди, булочна.

Варіант 13. На роздоріжжях майбуття, у відчаї, освідчився Марічці, багатший, брести до рибалки.

Варіант 14. У ложці дьогтю, щастя, скривджені молодчики, Онищук, сміх, без числа, лимар.

Варіант 15. Піддашшя, Вітчизні, гнеться гілля, смієшся, важче, грузчик, хрещення, дорожчий.

Тема для розмови.

У час кризи комунікативного потенціалу, реалізації свободи слова як уседозволеності важливо створювати й підтримувати пізнавальний інтерес, пробуджувати любов до рідної мови, фольклору, художньої літератури. Отже, основні пріоритети державної мовної політики – "пробурити" грубезно-збайдужілий пласт українського мовомислення в напрямі відродження української масової культури, кінематографа, книговидання, створення українського Інтернет-простору, продукування національних ідей в україномовних естетичних формах. Яка ваша думка стосовно означеної проблеми. Обговоріть це в класі.

◊ Завдання додому.

У підтримці екології української мови важливу роль відіграють поети. Віктор Коптілов у статті «Життя у слові», написаній до 80-річчя з дня народження Д.Г.Білоуса, наголошує: «Не знаю нікого з наших поетів, хто так жив би у Слові, як Дмитро Білоус, у Слові сокровенному, влучному, народному, у Слові вишуканому, добірному…».

Підготуйте виступ для участі в конференції «Дивосвіт рідної мови у творчості Дмитра Білоуса»

2. З історії лексикографії. Словник Лаврентія Зизанія (1596 р.), «Лексикон»Памви Беринди (1627 р.) Сучасні словники української мови. Українські електронні словники

Стилістичні засоби лексикографії.

Комунікативна розминка.

Готуючи словник, важливо зрозуміти виклик часу. Однак це дається не всім. Сьогодні зростає особистісна складова словника, роль словникаря как суспільно орієнтованого вченого і державника. Сучасний лексикограф повинен мати фундаментальну підготовку, шанобливо ставитися до кожної мови і діалекту. Але насамперед – це особистість патріотична, яка боліє болем Вітчизни.

Якими рисами, на вашу думку, має володіти вчений, який укладає словник? Обговоріть цю проблему у класі.

Словникова справа в Україні має давні традиції. Уже у XIII ст. з'явилися Азбуковники для з'ясування Біблії (укладені в поазбучному порядку) та Алфавіти для "толкованія иностранныхъ рЂчей, иже обрЂтаются во Святыхъ Книгах, непереложены на русскій языкъ" (значення слова іншомовного походження). Це були своєрідні історичні, географічні, зоологічні, граматичні енциклопедії. У часи Київської Русі були укладені невеликі рукописні словники, а у другій половині ХY ст. – друковані двомовні перекладні словники, в яких передавалися «простою мовою» церковнослов'янські слова. Першим українським друкованим словником є церковнослов’янсько-український словник Лаврентія Зизанія.

◊ «Словники — це музеї слів», - наголошує письменник Степан Пушик.

Підтвердіть або спростуйте цей вислів шляхом короткого аналізу словників, якими ви найчастіше користуєтеся. Назвіть авторів цих словників. Що вам відомо про цих дослідників? Проведіть анкетування серед однокласників «Твоє ставлення до словника». Підготуйте повідомлення про одного з укладачів словника.

◊ Прочитайте текст. Відомий мовознавець Василь Німчук розповідає про одного з українських культурних і наукових діячів XVI — XVII ст. Лаврентія Зизанія. Які історичні події цього періоду вам відомі? Яким ви уявляєте древнього словникаря? Які праці він написав? Чому корисні поради перекладача сьогодні?

Відомий український мовознавець, педагог, письменник і церковний діяч Лаврентій Зизаній (Тустановський) народився в 50-х чи 60-х роках XVI ст. в Галичині. Вживане іноді Лаврентієм та його сучасниками прізвище Тустановський (Тустановскій) дозволяє зробити припущення, що народився він у містечку Тустань (тепер село в Івано-Франківській області).

У школах, напевно, він викладав церковнослов’янську, або, як її тоді називали, словенську мову. З метою задоволення потреб шкіл Л. Зизаній видав у 1596 р. у Вільні граматику церковнослов’янської мови під назвою «Грамматіка словенска» та перший друкований буквар «Наука ку читаню, и розумЂню писма слове(н)ского», разом з яким був поданий церковнослов’янсько-український словник «Лексис СирЂчъ РеченїА, Въкрат(ъ)цЂ събран(ъ)ны. И из слове(н)скаго языка, на просты(й) Рускій ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы» .

Реєстр «Лексиса» Л. Зизанія налічує 1061 слово церковнослов’янської мови. Це в абсолютній більшості загальні назви. Слова реєстру взяті з перекладів різноманітних культових і деяких світських книг.

Л. Зизаній розташував реєстрові слова в такому алфавітному порядку: А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, І, И, К, Л, M, H, O (разом з Оу, тобто У), П, Р, С, Т, Ф, X, Ω, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, V, що нагадує дещо послідовність літер у грецькому алфавіті. Автор дотримується алфавіту тільки щодо початкової літери…

Значну кількість слів перекладної частини становлять українські народні слова й вирази, які живуть і в сучасній мові:

блг(д)ть, ла(с)ка

благодáтный, лáскавы(й).

бл̃годЂ́те(л)ство, добродЂйство.

благодЂ́тель, добродЂй.

блг̃ополучéнїе , щáстье.

блг̃ополýчны(й) , щасли́вый.

«Лексис» Л. Зизанія … був зразком і джерелом для авторів численних українських і російських азбуковників у XVII ст. …підготував ґрунт для видатної лексикографічної праці — «Лексїкона славенорωсского» Памвá Беринди.

◊ На вiк без розрiзнення статi у рiзний час указували і такі слова: дьтьскъ -"дитина, хлопчик", чадо - "дитина", говiрк. робятє - "дитина". У "Лексиконi" Памви Беринди зафiксоване слова "отроча", що пояснюється таким чином: дитя, немовятко, дитятко, пеленчатко (ці слова означали період життя дитини з моменту народження до року). Є в цьому словнику і слова з досить “примхливою” вдачею. Знайдіть серед поданих з "Лексикону" таке слово і поясніть за допомогою етимологічного словника його походження.

ю́ность, мóлодо(с)[ть]

юнóша, пáрубо(к) младéнецъ.

юнóша молодéц(ъ).

юнотà, мóлодо(с)[ть],

ю́нот(ъ)ка, молоди́цА.

◊ Лексикограф ХYІІ ст. Памво Беринда у передмові до свого словника писав, що його праця «у пото(м)ны(х) в(ъ)дАчност(ъ) ω(т)несетъ». Чи справдилися ці заповіти? Прочитайте текст. Складіть портрет словникаря: освіта, професійні уподобання. Поміркуйте, чому виникла потреба в такому поважному словнику на 475 сторінок, який передбачав пояснення простою українською мовою церковнослов’янських слів та різних власних імен. Що нового містив цей словник порівняно зі словником Лаврентія Зизанія? Чому протягом тривалого періоду «Лексикон» був посібником для тих, хто вивчав церковнослов'янську мову?

Випишіть і прокоментуйте значення підкреслених слів. Чи наявні ці слова у «Словарі української мови» Бориса Грінченка? Якщо так, то з яким значенням вони уживаються?

Документальних даних про рік і місце народження Памви Беринди немає. …можна припустити, що народився не раніше 50-х і не пізніше 70-х років XVI ст... Помер Памво Беринда 23 (за старим стилем — 13) липня 1632 р. …світським ім'ям Беринди було Павло (Павелъ). При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво.

Немає документальних даних і про національність Памви Беринди… час від часу зустрічаються твердження, що Беринда був родом з Молдавії чи навіть з Румунії, …напевно, був українцем, бо в Галичині й Буковині багато українських сімей з таким прізвищем…

Сучасники називали його «людиною вченою». Крім української мови, Беринда добре знав церковнослов'янську, старогрецьку, латинську і польську мови.

Укладений Памвою Бериндою «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє», надрукований коштом автора в Києво-Печерській лаврі, вийшов у світ в 1627 р. Це результат майже тридцятирічної старанної праці вченого-лексикографа.

Поява перекладного словника типу «Лексикона» Памви Беринди була викликана потребами культурного життя XVI — XVII ст.

У XVI — XVII ст. у …школах не тільки викладали ряд дисциплін церковнослов'янською мовою, а й вивчали її як предмет. Але для широкого кола читачів багато форм і слів церковнослов'янської мови були незрозумілими.

Перекладний церковнослов'янсько-український словник був необхідний не тільки викладачам та учням братських шкіл, а й широким колам читачів… Хоч «Лексис» Зизанія і відіграв велику роль, він не міг повністю задовольнити потреби у перекладному словнику. Необхідно було укласти значно повніший словник... на матеріалах, зібраних в основному самим автором з різних писаних церковнослов'янською мовою книг, рукописних і друкованих.

«Лексикон» Беринди налічує близько 7000 словникових статей. Памво Беринда свідомо поділив свій словник на дві окремі частини. Перша частина його — «Лексікон славенорωсскїй» — перекладний словник… Друга частина — «ω(т) Єврейскагω, Греческагω же и Латінскагω, и ω(т) иных Языкωвъ начынающаАсА Имена свойственнаА...» — словник іншомовних слів, загальних назв і власних імен, що зустрічалися в тогочасній літературі. Між обома частинами проведена чітка межа, але в реєстрі першої частини є певна кількість слів іншомовного походження (грецьких і латинських слів... Наприклад: пЂстунъ: neдaґωґъ дЂтоводитель; ритωръ: рЂчеточецъ, вЂтїа, хитрословец(ъ), красномовца, орато(р) тощо.

Реєстрове слово перекладається одним або кількома близькими відповідниками. Наприклад: красота: оздоба; кто: хто; лЂто: времА, рокъ, часъ, годъ, годище.

У деяких випадках після реєстрового слова йде тлумачення...: птенецъ: дитА каждого птаха, люботрудїє: працовитость, коханьєсА в(ъ) праци .

Словник Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., її синоніміки, засобів словотвору. (За В.Німчуком).

◊ У словнику Бориса Грінченка наведено вживані й сьогодні в окремих місцевостях такі слова: матінкувати, матеркувати, безматній, Головата мати, старша мати, пані-матка. Прокоментуйте їх значення, звернувшись до відомої лексикографічної праці початку ХХ ст. «Словарь української мови».

◊ Нещодавно з нагоди 100-річчя «Словаря української мови» за ред. Бориса Грінченка в Києві відбулася Міжнародна наукова конференція «Словникова справа в Україні: минуле, сучасне, майбутнє». Уявімо, що до участі в конференції запросили тебе і твоїх однокласників. Підготуйте невеличкий виступ, користуючись довідкою, а також інформацією з енциклопедії «Українська мова», що вміщена в Інтернеті (http://litopys.org.ua/ukrmova/um170.htm).

Готуючи текст виступу, дайте відповіді на такі питання:

1. Який загальний обсяг словника?

2. Скільки років, хто і з яких джерел збирав матеріал до словника?

3.Чи є серед збирачів відомі письменники?

4. У чому цінність лексикографічної праці?

5. Борис Грінченко - упорядник чи автор Словника?

Довідка

Чотиритомний “Словарь української мови” (1907–1909 рр.), зібраний редакцією “Киевская старина” та упорядкований Борисом Грінченком, фіксує народнорозмовну і фольклорну мову, зібрану з різноманітних етнографічних джерел. У Словнику зібрана лексика, що широко використовувалася Т.Шевченком. І.Котляревським, М.Коцюбинським, Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими майстрами української словесності ХІХ -початку XX століття.

Словник складався 46 літ (1861-1907). Загальний обсяг слів - 68 тисяч. Матеріали Словника збирали упродовж тривалого часу відомі українські вчені, письменники, культурні діячі Г.Барвінок, М.Костомаров, М.Номис, І.Манжура, М.Лисенко, К.Михальчук, О.Русов, П.Житецький. І.Нечуй-Левицький, Д.Яворницький.

Це словник тлумачно-перекладний. Оригінальність його в тому, що український реєстр слів подається супроводжуючись ілюстративним матеріалом, з перекладом російською мовою. Широко представлена українська фразеологія, часто з поясненням її походження. У тих випадках, коли не виявлено російського відповідника, з тлумаченням російською мовою. Подає багато слів з літерою ґ.

Російська Академія наук на підставі рецензії академіка О.О.Шахматова присудила Б.Грінченкові у 1905 році другу премію М.Костомарова за кращу українську лексикографічну працю.

◊ Прокоментуйте міркування відомого українського лексикографа, автора «Морфемного словника» Левка Полюги. Яке завдання виконують словники на сучасному етапі? Які типи словників на сьогодні розвиваються? Які успіхи термінологічної лексикографії?

…в минулому українське словництво виконувало важливі лінгвістичні та етнічні завдання, а на теперішньому етапі українські лексикони перш за все стали прикметою державотворчих процесів …Протягом десятиліття Незалежності України вийшло 466 словників лише термінологічного типу з різноманітних галузей знань, виробництва, культури. Поява таких праць – це вияв патріотичного ентузіазму самих авторів, свідчення великої працездатності цих людей, бажання усталити українські термінологічні системи, забезпечити українській мові якнайширші сфери розвитку в Україні та у світовому просторі в галузях міжнародних відносин, політики, торгівлі, економіки, освіти та культури.

◊ Проаналізуйте один з термінологічних словників на вибір: структуру, обсяг, особливості словникових статей

Вагомим внеском у розвиток українського мовознавства і свідченням його досягнень стала енциклопедія «Українська мова» (К., 2000), створена колективом учених Інституту мовознавства імені Олександра Потебні та Інституту української мови НАН України. Електронний варіант праці подано на сайті http://litopys.org.ua/ukrmova/um170.htm.

◊ Прочитайте передмову, запишіть анотацію до видання, випишіть словникову статтю (про видатних людей нашої держави) і дайте відповіді на питання: що нового ви дізналися про енциклопедію «Українська мова»; яка важлива інформація подається у передмові; яка структура книги, чи словникова стаття має свого автора; чи наявна інформація про мовознавців і письменників.

◊ До визначних українців належить Марія Заньковецька. Хто вона? Якою діяльністю уславила своє ім'я? Коли жила? Про все це ви можете дізнатися зі словника. Охарактеризуйте тип словника, словник, яким ви користувались, готуючи словникову статтю; коротко викладіть зміст словникової статті.

◊ Користуючись відповідними словниками, виявiть спiльне та вiдмiнне у значеннях слів: "батько"-"тато"-"отець"; "братерський", "братнiй", "братський".

До поданих слів доберіть слова з протилежним значенням. Поясніть, яке значення покладене в основу антонімії, спосіб її вираження, морфологічне вираження антонімів. З кількома антонімічними парами складіть речення. За потреби скористайтеся «Словником антонімів» Л.М.Полюги.

Смачний, любий, делікатний, одноманітний, буденний, боязкий, оптимістичний, відвертий, усюди, мілко, важко, темно, далеко, спочатку, несподівано, аналіз, альтруїст, добро, ствердження, чистота, спокій, різниця, віддаляти, захищати, опускати, навмання.

Що ви можете сказати про особливості структури цього словника?

◊ . Окресліть спектр значень слова "лад".

За допомогою відповідного словника з'ясуйте значення фразеологічних зворотів:

іти на лад, не в ладах бути, не в лад, нi ладу нi складу, на всi лади, на один лад, на свiй лад, виходити з ладу, виводити з ладу, ставати до ладу.

Складіть текст, використовуючи подані вище сполуки.

Утворіть словосполучення, дібравши зі слів, поданих у дужках, відповідне за змістом до наведених паронімів. Скориставшись «Словником паронімів української мови» Д.Г.Гринчишина і О. А. Сербенської, з'ясуйте значення паронімів:

Опанувати, запанувати (матеріал, в душі); прощати, прощатись (з другом, образу); відрізняти, розрізняти (звуки, звук від літери); відчитати, прочитати (листа, сина за спізнення); любий, улюблений (край, робота); кінцевий, прикінцевий (абзац, результат); людський, людяний (місце, ставлення); писемний, письменний (пам'ятка, людина); адрес, адреса (проживання, вітальний); контингент, континент (далекий, відповідний); дружний, дружній (група, порада); програмний, програмовий (виклад матеріалу, документ); привид, привід (до непорозуміння, з'являвся).

◊ Орфоепічний словник становлять своєрідний бар'єр, що не дозволить руйнувати правописні і вимовні норми. Поставте наголос у словах: дочка, дочки, двi дочки, доччин.

Дослідження соціальної мотивації мовної поведінки, мовне виховання особистості здійснюють словники з культури мови. Зокрема ці мудрі книги рекомендують не зловживати словосполученням у першу чергу. Краще використовувати синоніми: насамперед, передусім, найперше, перш за все.

◊ За словниками з культури мови перевірте себе, в чому різниця між словами напрям і напрямок; запитання і питання; здатний і здібний, загальноприйнятий і загальноприйнятний; зумовлювати і обумовлювати.

При потребі скористайтеся Інтернет-ресурсами:

http://chak-chy-pravylno-my-hovorymo.wikidot.com/

http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/;

http://kultura-movy.wikidot.com/

Уведіть ці слова до речень.

Наявність у культурі кожного народу корпусу словників є свідченням відповідного рівня як народу, так і його мови. Чим ширша сфера функціонування мови, тим розгалуженіша система словників. Кожна країна піклується про свій авторитет і його невід'ємна складова – звичайно, словник. У Франції, наприклад, систематично поповнюється словник чужоземної лексики, яку не доцільно вживати в офіційних документах. У навчальному процесі шкіл США успішно використовується електронний тлумачний словник англійської мови, який систематично поповнюється новими словами тощо. 90 відсотків англійських сімей мають у домашній бібліотеці хоча б один тлумачний словник.

◊ Що вам відомо про словникарську справу в Україні й в інших країнах, роботу дослідницьких центрів? Напишіть замітку, користуючись сайтами Інтернету.

Дедалі частіше в різних країнах і в Україні також популярності починають набувати електронні словники. Вони дозволяють зберігати в пам'яті значний обсяг матеріаілу, швидко знаходити інформацію і подавати її на екран комп'ютера. У сучасній лексикографії в останні десятиріччя чітко окреслюється новий перспективний напрям - комп'ютерна лексикографія.

Електрóнний словн́ик — це комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, що дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку поєднань слів (прикладів уживання), а також з можливістю зміни напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український).

Електронні словники за їх носієм та засобами відтворення поділють на комп’ютерні (словники, які відтворюються з допомогою персонального або портативного комп’ютера); кишенькові (записані на кишенькових електронних пристроях тощо та відтворюються їх засобами, наприклад кишенькові перекладачі); мобільні (записані в мобільних телефонах та відтворюються на екрані телефону) тощо. Сьогодні ринок програмного забезпечення пропонує велику різноманітність комп’ютерних словників – від мультимедійних енциклопедичних словників до вузькофахових спеціалізованих.

Починаючи з 2001 року електронні словники видає Український мовно-інформаційний фонд.

Український мовно-інформаційний фонд — це науково-дослідний інститут Національної академії наук України, діяльність якого пов’язана з дослідженням мови комп’ютерними методами, іншими словами, з комп’ютерною лінгвістикою.

В онлайновому варіанті цим фондом розроблена інтегрована лексикографічна система “Словники України”, де представлені п’ять словників - орфографічний, транскрипції, фразеологічний, синонімів та антонімів (252 тисячі реєстрових слів).

◊ Відвідайте портал української мови та культури http://www.slovnyk.net; словники України «on-line» http://www/ulif.org.ua; російсько-українські словники http://www.r2u.org.ua; словники http://www.slovnik.com.ua; http://www.slovnyk.lutsk.ua (на вибір). Ознайомтеся зі словниковою статею електронного словника. У чому особливість такої словникової статті?

Філоло́гія (словесність; від грец. φίλος — любов і грец. λόγος — слово) — сукупність (єдність) наук про мову, літературу й усну народну творчість якогось народу (наприклад, українська філологія як предмет університетських студій в Україні та Польщі).

Поняття філології характеризує насамперед культуру доби Ренесансу й гуманізму. Спершу воно прикладалося до комплексного вивчання класичних (грецьких, римських) текстів. У зв'язку з дедалі вужчою спеціалізацією науковців і з розвитком нових методів і течій у мовознавстві 20 століття (алгебраїзація, техніцизація, деісторизація тощо) помічається тенденція до його відриву від філології, в якій залишається традиційне (порівняльно-історичне, гуманітарне, культурне) мовознавство.

В Україні довше, ніж на Заході, тривала гуманістична єдність філології та її зв'язок з історією. Ті самі люди часто працювали в різних ділянках філології та історії (наприклад, Олександр Потебня, Омелян Огоновський, Павло Житецький, Володимир Перетц, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Іларіон Свєнціцький, Михайло Возняк). Цю традицію продовжували на еміграції Дмитро Чижевський, Юрій Шевельов, Омелян Пріцак, Ігор Шевченко та ін. Близькість української філології до історії маніфестувалася в інституційному зв'язку між ними (порівняйте назви Історико-філологічний відділ Української академії наук, Історико-філологічний інститут князя Безбородька у Ніжині).

Поміркуйте, яку роль відіграють українські вебсайти для розвитку лексикографічної культури особистості.

Щорічною стала виставка “Український словник: від рукописного до електронного”, що проводиться в Музеї книги і друкарства України до дня пам’яті Нестора Літописця. До цього дня різні автори презентують нові словники, в тому числі й електронні.

◊ Підготуйте рекламу одного з таких електронних словників. У повідомленні дайте відповіді і на такі, зокрема, питання:

1. Яка мета електронного словника?

2. Чи оптимальний обсяг інформації на слайді?

3.Як урахувуються вікові особливостей глядачів;

4. Які особливості сприйняття інформації з екрану?

5. Чи допомагає кольоровий фон і шрифт розумінню інформації?

◊ Комп'ютери значно прискорюють працю словникаря. Подискутуйте, чи замінять комп'ютери людину.

◊ Ти і твої однокласники зустрічаєтесь з журналістами. Побудуйте діалог «Вплив засобів масової інформації на розвиток словникової бази»: з'ясуйте, чи виявляють засоби масової інформації інтерес до сучасної словникової бази; чи існує система моніторингу української мови щодо помилок, найуживаніших в україномовних виданнях, теле-, радіоефірі.

Тема для розмови.

Немає нерухомості в мові… В мові, як і взагалі в природі, все живе, все рухається, все змінюється. Спокій, зупинка, застій – явище, яке тільки існує в уяві; це частковий випадок руху за умови мінімальних змін. Статика мови є тільки частковим виявом її динаміки”, - так писав відомий мовознавець Іван Бодуен де Куртене (1845-1929). Отже, "кінцевість кожного словника - це початок наступного". Яка ваша думка стосовно цього? Напишіть твір-роздум «Словники у моєму житті».