Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному банку

Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному банку

Контрольна робота з дисципліни “Банківський облік і аудит ” з спеціальності «Банківська і страхова справа» студента Даниловського Вадима Леонідовича

Всі об’єкти бухгалтерського обліку в комерційному банку поділяють на чотири групи:

господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);

ресурси (джерела утворення) господарських коштів;

функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг);

фінансові результати статутної діяльності.

До господарських засобів комерційного банку належать:

грошові кошти;

матеріальні цінності;

дебіторська заборгованість (видані кредити);

відвернуті кошти.

Кожна з названих груп засобів має певний склад.

Так, до грошових коштів належать:

- грошові кошти в касі банку – готівка в вигляді національної валюти (гривні) та в валюті іноземних держав (долари США, німецькі марки тощо);

кошти на кореспондентських рахунках, що зберігаються в НБУ та в інших банках на правах кореспондентських відносин у національній валюті або валюті іноземних держав, розміщеної в банках країни або в банках іноземних держав;

кошти, вкладені в цінні папери (акції, облігації, векселі,

зобов’язання державної скарбниці, сертифікати тощо);

кошти на зервному рахунку в НБУ.

Другу категорію господарських засобів банку становлять матеріальні цінності (майно), тобто:

основні засоби – предмети, що мають тривалий термін експлуатації – більше одного року. Для відшкодування їхньої вартості банк щомісячно нараховує знос (амортизацію) з включенням його суми в видатки. Норми зноси встановлюються державою, вони єдині для всіх підприємств та установ;

нематеріальні активи – вартість права користування землею, водою, будовами, приміщеннями, ліцензіями, патентами, маркетинговими послугами, програмним продуктом і т.і. ЇІхня вартість відшкодовується також частинами, що включаються в видатки банку через нарахування зносу, норми якого встановлюються банком самостійно;

малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП);

господарські матеріали – запасні частини, папір, бланки, канцелярські товари, фарба тощо; списуються ті включаються до складу видатків банку по мірі використання в сумі фактичних витрат на їхнє придбання.

Далі, третю групу господарських засобів становить дебіторська заборгованість, тобто кошти, які винні банкові його позичальники. Ці суми звичайно мають чималу питому вагу в господарських засобах банку й свідчать про обсяг наданих ним кредитів. Наявність кредиторської заборгованості забезпечує надходження коштів в дохід банку і отримання прибутку. Дебіторскька заборгованість належить до поняття “вартість, що самозростає”, позаяк видані кредити (позики) повертаються й погашаються позичальником з відсотками. Кредити поділяються на:

короткострокові й довгострокові позички, видані клієнтам;

міжбанківські кредити, видані іншим банкам;

споживчий кредит, виданий фізичним особам;

інші види позичок.

Також у складі дебіторсбкої заборгованості можуть бути присутні суми, видані в підзвіт, або суми перерахованих авансів, переплат або помилково списані НБУ.

Ще однією групою банківських коштів, що належать до його основних засобів, є відвернуті кошти, тобто суми, вже використаного прибутку в вигляді податків з прибутку, сум утворених фондів економічного стимулювання тощо. Вони накопичуються впродовж звітного періоду й згодом використовуються при обчисленні нерозподіленого прибутку (по закінченні року).

Всі вищезгадані кошти становлять активи банку.

Як зазначено на початку даної роботи, другою групою об’єктів бухобліку в комерційному банку є ресурси банку, які являють собою джерела утворення його господарських засобів. Ресурси поділяються на два види:

власні ресурси;

залучені ресурси.

Власні ресурси належать банкові, точніше його суб’єктам - власникам майна банку (засновникам, пайовикам) і складаються з наступних складових:

статутний фонд (капітал) – сума вкладень, зроблених акціонерами чи сума пайових внесків засновників, що визначається в момент утворення (реєстрації) банку, записана в його статуті й фактично внесена ними. Статуний капітал (його розмір) може змінюватися в результаті збільшення сум засновницьких внесків, випуску додаткових акцій, прийняття нових пайовиків або їхнього виходу при обов’язковій переєстрації фонду. Внески у статутний фонд банку дозволяється робити не тільки грошовими коштами, а й основними засобами;

прибуток – перевищення сум доходів над видавтками. В банківському бухобліку розрізняють балансовий і чистий прибуток. Банківський прибуток підлягає оподаткуванню. Чистий прибуток залишається в розпорядженні банку і утворюється як різниця між сумою балансового пибутку й сумо. Податку з прибутку;

резервний фонд – кошти, що утворюються в результаті рентабельної роботи банку, адже він формується за рахунок прибутку. Цей фонд використовується для покриттЯ збитків, видатків, платежів, непередбачених і не врахованих у кошторису видатків банку. Резервний фонд використовують також на сплату дивідедів по привілейованих акціях, по яких встановлено обов’язковий фіксований дохід (в разі відсутності в банку прибутку для цих сплат).

спеціальні фонди – сум відшкодованих витрат на заздалегідь придбані основні засоби і МШП, включені в видатки банку в вигляді зносу (амортизації) по основних засобах і МШП, або суми додаткового капіталу, утвореного в результаті переоцінки основних засобів та інших причин (різниця від продажу власних акцій за ціною вище номіналу);

фонди економічного стмулювання (ФЕС) – кошти, що утворюються на розвиток виробничо-технічного потенціалу банку й на створення бази соціального захисту колективу – співробітників банку. Фактично вони складаються з фонду накопичення й фонду споживання.

Залучені ресурси надходять до банку з боку, До них належать:

грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточних рахунках клієнтів;

грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними особами;

одержані міжбанківські кредити;

зобов’язання банку по сумах нарахованих, но несплачених, заборгованість бюджетові (податки та інші платежі). Заборгованість органам соціального страхування і забезпечення (відрахування до Пенсійного фонду), заборгованість по заробітній платі спрівробітникам, борг постачальникам послуг та матеріалів тощо.

Всі види ресурсів банку становлять його пасив.

Третьою групою об’єктів бухобліку в банку є його функціональні обов’язки. Вони є основною діяльністю банку, яка зводиться до виконання передбачених ліцензією НБУ прав на ведення розрахункових, касових, кредитних та ін. операцій. Здійснення банком своїх функціональних обов’язків вимагає з боку банку витрат (видатків) з утримання будов, обладнання, з їх ремонту, утриманню охорони, персоналу, витрат на рекламу, відрядні видатки тощо. Всі ці видатки є об’єктами бухобліку. Також необхідні постійний облік і контроль доходів, одержаних банком в вигляді платежів клІєнтів та інших позичальників за надані ним послуги й виконані для них роботи. Видатки входять до складу активу балансу, доходи – до пасиву.

Нарешті, останньою групою об’єктів бухобліку в банку є фінансові результати статутної діяльності. Вони дозволяють контролювати й аналізувати склад прибутків і збитків банку від основної діяльності, а також доходів і видатків, які одразу відносять чи до складу збитків, чи прибутків (одержані й сплачені штрафи, суми викрадень і розтрат тощо). Тривалий збиток як результат статутної діяльності неможливий, бо він веде до банкрутства (якщо видатки банку перевищують його доходи).

При обчисленні фінансового результату діяльності банку враховують весь обсяг одержаних доходів і зроблених видатків оборотами, що зростають як за звітний квартал, так і за звітний рік, що й дозволяє обислювати балансовий прибуток чи збиток.

Прибуток являє собою статтю пасиву балана, а збиток – статтю активу.

“Всі зміни у складі коштів банку та їхніх джерел (ресурсів), формування доходів, видатків банку, виявлення фінансових результатів відбуваються внаслідок певних банківських операцій (угод). Банківська операція, або угода, - кожен факт, що відбувся, оформлений документом, такий, що викликає зміни як у діяльності банку, так і в його балансових показниках” [1,8].

Ситуаційне завдання

Завдання 1.

Зробити бухгалтерські записи по внутрішньобанківських операціях:

Перераховано аванс підприємству зв’язку (рахунок № 26002700) на телеграфні витрати – 350 грн.

Видано з каси на службове відрядження працівнику банку Іванову І.А. – 802 грню

Видано аванс працівнику комерційного банку Антипову Л.В. на придбання канцелярських товарів – 250 грн.

Нараховано за послуги за інкасацію торговельної виручки універмагу (рахунок № 135855572) за квартал – 1500 грн.

Нараховано заробітну плату персоналу банку за другу половину червня 1999 р.:

до видачі – 25400 грн.;

відрахування із заробітної плати – 2861 грн.

Видано короткострокову позику – 5000 грн.

Видано готівку по чеку – 1500 грн.

№ п.п.	Документ та зміст господарської діяльності	Сума	Номер рахунка	Тип господар-ських операцій
			Дебет	Кредит
1.	Перераховано аванс підприємству зв’язку на телеграфні витрати (рахунок № 26002700)	350	970	161
2.	Розхідний касовий ордер Видано з каси на службове відрядження працівнику банку Іванову І.А.	802	904/71	031	I
3.	Розхідний касовий ордер Видано аванс прцівнику комерційного банку Антипову Л.В. на придбання канцтоварів	250	904/71	031	I
4.	Нараховано за послуги за інкасацію торговельної виручки універмагу за квартал (рахунок № 13585572)	250	904/71	031	I
5.	Меморіаль-ний ордер та розрахункові відомості Нараховано зарплату персоналу банку за другу половину червня 1999 року До виплати Відрахування із зарплати	25400 2861	971 904/70	904/70 904/68	III II
6.	Кредитний договір-розпорядження Видано короткострокову позику	5000	477	467	III
7.	Чек № 502 Видано готівку по чеку	1500	468	161	IV

Список литературы

1. Козлова Е.П., Галанина Е.Н. Бухгалтерский учёт в коммерческих банках. – М.: Финанси и статистика, 1996.