Поняття, сутність та елементи інтегративної моделі використання спеціальних криміналістичних знань у кримінальному судочинстві

РЕФЕРАТ

Розглянуті у попередньому підрозділі тенденції розвитку методологічних засад криміналістики та судової експертології, системний підхід до розгляду слідів, слідоутворюючих та слідосприймаючих об’єктів, зумовили більш високий рівень пізнання причинно-наслідкових зв’язків між взаємодіючими об’єктами, що розглядаються в якості окремих елементів, об’єднаних подією конкретного злочину, комплексного дослідження. Тому комплексність має втілитися при розробці як методик не тільки судово-експертного дослідження, а й інших форм використання спеціальних криміналістичних знань, відповідного науково-методичного та організаційного забезпечення.

Багаторічна практика діяльності експертної служби ОВС з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів свідчить про застосування трьох видів криміналістичних знань: 1) участі спеціаліста-криміналіста у проведенні слідчих дій; 2) проведення обліків по конкретних видах кримінальних справ; 3) проведення криміналістичних експертиз.

Однак, всі зазначені види застосування спеціальних криміналістичних знань поки що не створюють інтегровану взаємодіючу систему, скріплену єдиними методологічними, організаційними та правовими засадами. Цьому, насамперед, перешкоджає низка недоліків.

Процесуальні недоліки. По-перше, аналіз напрямків та функцій діяльності спеціаліста по кримінальній справі, що містяться у КПК України, дає змогу дійти до висновку про допоміжну роль спеціаліста, адже у законодавця відсутнє чітке уявлення як щодо ролі спеціаліста у кримінальному процесі, так і про брак теоретичної ясності про те, що відносити до прав та обов’язків спеціаліста, а що до конкретних напрямків його діяльності та функцій, що можна пояснити особливостями законодавчої техніки, використаної при підготовці КПК.

По-друге, облікова діяльність не має процесуального статусу і не є повноправною формою застосування спеціальних криміналістичних знань, а результати досліджень, у процесі яких фактично використовуються експертні технології оформляються довідкою з позначкою «до кримінальної справи не долучати», не мають процесуального значення джерела доказів, яким є висновок експерта. Тому після порушення кримінальної справи необхідне додаткове дослідження тих самих носіїв криміналістичної інформації в рамках експертного провадження.

По-третє, невизначеним залишається формулювання завдання експерту з огляду на необхідність забезпечення принципу повноти дослідження, який можна розуміти як всебічне дослідження матеріального носія криміналістичної інформації; неврегульованість комплексної експертизи.

Науково-методичні недоліки. Процес техніко-криміналістичного забезпечення відбувається без повного врахування інформаційних можливостей криміналістичної характеристики конкретних видів злочинів. Це негативним чином позначається на всіх стадіях роботи з речовими доказами. На стадії збирання відсутність чітких засад тактичного забезпечення діяльності спеціаліста-криміналіста перешкоджає процесу відтворення останнім уявної моделі минулої події за допомогою сприйняття тих чи інших змін об’єктивної обстановки місця події, виявленню не тільки окремих груп слідів, а слідових комплексів, тобто інтеграційному дослідженню речової обстановки. На стадії дослідження вилучених слідів: по-перше, відсутність методики постановки об’єктів на облік, системи константних ознак злочинів проведенню якісного моніторингу кримінальних справ; по-друге, методична скерованість на рішення ідентифікаційної задачі («абсолютизація» ідентифікаційної задачі) і відповідно – недооцінка низки діагностичних задач.

Організаційні недоліки. По-перше, відбувається поєднання співробітниками експертної служби в одній особі функцій з техніко-криміналістичного забезпечення ОВС і судово-експертного забезпечення дізнання та досудового слідства, коли перед одним універсальним спеціалістом ставиться завдання зі здійснення на місці події комплексу дій з пошуку, фіксації та вилучення різноманітних слідів, постановка їх на низку криміналістичних обліків та подальше експертне дослідження, тоді як розмежування цих функцій може значно оптимізувати процес техніко-криміналістичного забезпечення кримінального судочинства.

По-друге, обов’язок моніторингу інформації при проведенні обліку кримінальних справ фактично покладений на підрозділи, що забезпечують функціонування дактилоскопічних обліків, отже виявлення серій злочинів відбувається, зазвичай, випадково в результаті перевірок лише слідів пальців рук, тому цілеспрямована аналітична робота з виявлення серійних злочинів проводиться нерегулярно та неефективно.

Це призводить до відсутності чіткої кореляції зазначених видів спеціальних криміналістичних знань, важкій інтеграції в єдину систему, дублюванні функцій та, як наслідок, дискретності процесу техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. Можливо, така тенденція триватиме ще деякий час, втім, розглянутий у попередньому підрозділі процес трансформації спеціальних криміналістичних знань, умови глобалізації інформаційних процесів, розвиток інформаційних технологій, швидка «оптимізація» способів вчинення злочинів вже створили передумови серйозного впливу на процес техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів.

У теперішній час на порядок денний постало питання переосмислення низки положень та розробки концепції техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, яка має відповідати сучасному рівню теорії і практики криміналістики та судової експертизи.

Варто зазначити, що зазначені процеси не пройшли осторонь криміналістики, зокрема, формою адекватної реакції на них слід вважати статті Г.О. Зоріна: «Евристичні прийоми та методи для побудови та реалізації інтегративно-модульної тактики» (2003 р.), «Інтегративний модуль в системі розслідування високоекономічних злочинів» (2007 р.); Є.В. Назаркіна «Взаємозв’язок судових експертиз та оперативних перевірок за системою криміналістичної реєстрації при розкритті та розслідуванні квартирних крадіжок» (2006 р.), А.В. Гусєва «Про концепцію неекспертної реалізації спеціальних криміналістичних пізнань у кримінальному судочинстві» (2007 р.), які слугували втіленням прогресивної криміналістичної технології в галузі створення інтегративних систем .

Зважаючи на це, реалізація завдання оптимізації техніко-криміналістичного забезпечення має ґрунтуватися на можливостях системного, діяльнісного (праксіологічного) та комплексного підходів, використання яких дає змогу розглядати діяльність як систему, розділяти її на елементи, простежувати функції кожного з них і зв’язки (структуру системи) між ними та завдяки утворюваній теоретичній перспективі, будувати відповідну модель будь-якої системи діяльності – кримінальної, криміналістичної (облікової, експертної тощо), ґрунтуючись на згадуваному криміналістичному вченні про сліди, що є методологічною основою використання спеціальних криміналістичних знань в різних видах діяльності.

Дана система містить перспективи подальшого вдосконалення шляхом створення інтегративної моделі, з ознаками комплексності за модульним принципом, а також принципами розумної достатності, ефективності, чіткої структуризації функцій з техніко-криміналістичного забезпечення проведення слідчих дій, проведення судових експертиз та аналітичної діяльності з прогнозування та моделювання при розслідуванні серійних злочинів та оптимізації цих напрямків, які в сукупності й визначають сучасні підходи до перспективи оптимізації процесу техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів.

При цьому комплексність інтегративної моделі має досягатися за рахунок єдності організаційних, процесуальних та науково-методичних засад оптимізації. Тому запропоновану інтегративну модель слід визначити, як композиційно збалансовану криміналістичну систему оптимізації науково-методичних, організаційних та процесуальних засад використання спеціальних криміналістичних знань при проведенні слідчих дій, в судово-експертній та обліковій діяльності у вирішенні завдань кримінального судочинства.

При цьому основної уваги потребує опрацьовування інтегративних^ засад взаємодії елементів даної моделі, їх методологічних функцій у формуванні безперервного процесу ТКЗ розслідування злочинів.

І.В. Блауберг, В.М. Садовський та Е.Г. Юдін стверджують, що з погляду системи важливо в першу чергу те, чому слугує елемент у рамках цілого, як вони між собою пов’язані. Слушною є й думка М.О. Розова, який вважає, що потреби сучасного виробництва вимагають зменшення його дискретності та підвищення ступеню інтеграції.

Вважаємо за доцільне врахувати й думку В.В. Давидова, який твердить: «Створення нового продукту буде пов’язано з конструюванням нових форм організації діяльності шляхом переходу до парадигми «організація виробництва на основі проектування взаємозв’язків різних систем діяльності й конструювання діяльнісно-природничих систем».

Практична реалізація запропонованої теоретичної концепції передбачає виконання низки заходів правового, науково-методичного та організаційного характеру, які можуть бути представлені наступними завданнями.

1. Стосовно участі спеціаліста-криміналіста у проведенні слідчих дій:

а) надання статусу самостійного процесуального суб’єкта (шляхом прийняття в КПК України спеціального підрозділу «Участь спеціаліста у проведенні слідчих дій») з чітким визначенням його функцій та форм їх фіксації (пропозицію підтримали 100% опитаних слідчих та 94,2% експертів-криміналістів), зокрема:

- виявлення, фіксація та вилучення доказів під час проведення слідчих дій та форму їх фіксації, як обов’язкового додатку до протоколу слідчої дії з об’єктивним відображенням отриманих результатів;

- підготовка матеріалів до проведення судових експертиз (з урахуванням правил праксіології та сучасних уявлень про комплекс сигналів інформації, що складають відповідний обсяг інформаційної структури матеріальних слідів-відображень, що дає змогу оптимізувати недостатню для ототожнення інформацію стосовно вирішення конкретних ситуаційних, діагностичних та ідентифікаційних завдань);

- можливість використання свідчень у доказуванні;

- для посилення інтеграції облікової діяльності та діяльності спеціаліста-криміналіста, додати нову функцію – складання первинної інформаційно-пошукової карти «злочин» для постановки кримінальної особи на облік.

Викладення в одній нормі правил порядку і правил залучення спеціаліста до участі у слідчих діях, на слушну думку Є.Д. Лук’янчикова дозволить застосовувати ці правила до усіх слідчих і процесуальних дій, передбачених КПК України, унеможливить дублювання таких правил у нормах про конкретну слідчу дію.

б) з метою спеціалізації спеціалістів-криміналістів з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування окремих видів злочинів здійснити відповідну організаційну структуризацію підрозділів експертної служби МВС України шляхом утворення окремих підрозділів у відповідності до міжнародного стандарту ISO/IEC 17025 (пропозицію підтримали 63,8% опитаних експертів-криміналістів та 53,1% слідчих);

в) для належного науково-методичного забезпечення діяльності спеціаліста-криміналіста, усвідомлення зв’язку «характер злочину – шукані об’єкти – сліди», останній повинен володіти кримінально-правовими ознаками злочинів, які отримують відображення у відповідній криміналістичній характеристиці злочину, а також:

інформаційних полів відповідної картини сліду;

інформаційних технологій системно-комплексного дослідження;

організаційно-управлінських й тактико-криміналістичних форм, правил та принципів інтеграції діяльності фахівців вузького профілю (підтримали 37,2% опитаних експертів).

Ці знання повинні реалізуватися за допомогою введення у відповідні відомчі інструкції, розробки алгоритмів діяльності спеціалістів-криміналістів з ТКЗ розслідування відповідних видів злочинів, а також програмах спеціальної підготовки.

Взаємозв’язок другого та третього елементів моделі (експертна та облікова діяльності) має полягати в використанні експертних технологій для ідентифікаційного пошуку шуканих об’єктів, визначення тотожності в деталях способу вчинення злочинів та інших елементів криміналістичної структури зареєстрованих подібних злочинів та вирішення інших завдань, результат яких має бути зорієнтований на вирішення наступних цілей розслідування злочинів:

отримання доказів вчинення злочинів одними й тими ж особами навіть за умови дефіциту інформації про них;

отримання відомостей про причетних до цих злочинів осіб, що можуть бути використані в їх розшуку та ідентифікації;

дослідження окремих елементів, деталей вчиненого злочину, встановлення подібності ознак способів вчинення декількох злочинів;

забезпечення повноти та всебічності дослідження версій про вчинення ними окремих злочинів, що складають серію, чи їх сукупності, а також кримінальне переслідування підозрюваних та обвинувачених з відповідних кримінальних справ;

виключення з кола підозрюваних, обвинувачених у вчиненні серії злочинів, або окремих з них непричетних до них осіб.

Утім, така інтеграція зазначених форм використання спеціальних криміналістичних знань потребує відповідної їх диференціації, науково-методичної, організаційної та процесуальної підтримки, зокрема:

2. Стосовно облікової діяльності:

а) визначити процесуальний статус спеціаліста-криміналіста по веденню обліків у кримінальних справах та процесуальну форму їх використання, для цього ввести в КПК України розділ (норму) «Висновок спеціаліста установи, яка здійснює облік по кримінальних справах»;

б) організаційно структурувати підрозділи експертної служби МВС України з облікової діяльності з відповідним врегулюванням їх функцій на відомчому нормативно-правовому рівні;

в) вдосконалити науково-методичні засади пошукового аналізу та техніко-криміналістичних засобів його проведення шляхом об’єднання інформаційних можливостей способу вчинення злочину та слідових комплексів на основі документу первинного обліку – інформаційно-пошукової картки «злочин», яка має складатися спеціалістом-криміналістом за результатами проведення огляду місця події і дасть змогу сформувати максимально вірогідну модель конкретного виду злочину, при який зібрано найбільший обсяг ознак, що його характеризують; вивчити цю модель; порівняти наявні ознаки з обставинами інших подібних злочинів, – екстраполювати узагальнену модель на індивідуальну модель кожного зі злочинних епізодів, знову виявлених і таких, що досліджуються для надання суб’єкту розслідування відомостей про вчинення злочинів однією особою.

3. Стосовно експертно-криміналістичної діяльності.

а) організаційно структурувати експертні підрозділи з урахуванням спеціалізації та атестації фахівців, передбачених Законом України «Про судову експертизу»;

б) вдосконалити проведення комплексних експертних досліджень з урахуванням типових слідових комплексів, які притаманні криміналістичним характеристикам конкретних видів злочинів^;

в) забезпечити взаємодію з підрозділами, які ведуть облікову діяльність в інформаційному та технологічному аспектах для виявлення в процесі розслідування відомої серії квартирних крадіжок інших аналогічних злочинів, які можуть бути скоєні обвинуваченим (підозрюваним) та відображати в своїх висновках відомості, що мають відношення до повторності злочину.

Отже, функціонування системи форм спеціальних криміналістичних знань у рамках інтегративної моделі представляється таким чином:

у процесі участі спеціаліста-криміналіста в огляді місця події – збирання слідів; діагностика властивостей шуканих об’єктів, що відобразилися в слідах; підготовка експертного дослідження; заповнення ІПК «злочин»;

використання експертних технологій для ідентифікаційного пошуку шуканих об’єктів, визначення тотожності в деталях способу вчинення злочинів та інших елементів криміналістичної структури зареєстрованих злочинів за обліковими системами;

проведення експертного дослідження; використання отриманих результатів у доказуванні.

Звертаємо увагу на те, що особливості використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань визначаються змістом технології доказування, специфіку якої визначають правова та криміналістична природа кожного різновиду (групи) відповідних видів злочинів, адже вони залежать від логіки дій злочинця стосовно до конкретної кримінальної ситуації.

Специфічна логіка збирання та оцінки доказів при розслідуванні серійних злочинів. З технологічного боку цей процес виглядає так. Слідчий виходить із припущення, що невідомий злочинець, який скоїв злочин, кримінальна справа про який знаходиться в його провадженні, скоїв і інші злочини, інформація про які зафіксована у відповідних матеріалах та обліках. Підсумовуючи інформацію декількох діянь, суб’єкт доказування має в розпорядженні відомості про злочинця, спосіб його дій в більшому об’ємі, ніж за одним з епізодів. Встановлення винної особи за одним з епізодів сприяє розкриттю всього ланцюга діянь. Тому для практичної реалізації цього завдання необхідно визначити константні ознаки діяння, за якими можлива діагностика серії. До першої категорії таких ознак відносяться ті, що характеризують комплекси елементів поведінки злочинця, які утворюють індивідуальний «почерк» конкретного злочинця («Modus operandi»). До другої – відповідні цим елементам слідові комплекси. Концентрація інформації від епізоду до епізоду, де наявні подібні ознаки дає достатні підстави для об’єднання кримінальних справ у одному провадженні та забезпечує вирішення криміналістичних завдань доказування у справах про їх. Головна мета тут – вироблення оптимальної уніфікованої форми обміну зазначених відомостей, взаємодії криміналістичних та оперативних обліків, тобто залучення спеціальних криміналістичних знань.

ВИСНОВКИ

Регулювання діяльнісних процесів у рамках моделі потребує розробки онтологічної схеми, матриці, алгоритму, який є конкретизацією системних уявлень та понять відносно механізму вчинення злочину, в поняттях та категоріях криміналістики – криміналістичної характеристики злочину, на основі якої можливо об’єктивувати діяльності (праксіологічні) процеси а потім досліджувати їх зміст, а також організовувати різноманітні процеси діяльності в слідчій ситуації, що дасть змогу:

виявити проблеми діагностики та моделювання при розслідуванні серійних злочинів та визначити напрямки оптимізації використання спеціальних криміналістичних знань у пошуково-аналітичній діяльності;

уніфікувати первинний документ обліку (інформаційно-пошукову картку «злочин»), на вилучені в результаті огляду місця події об’єкти;

формувати модель механізму вчиненого злочину та усвідомлювати зв’язок «характер злочину – шукані об’єкти – сліди».

Такий підхід до використання спеціальних криміналістичних знань у кримінальному судочинстві створить ефективне підґрунтя оптимізації використання прикладної криміналістичної техніки та діяльності з розслідування злочинів у сучасних умовах.

криміналістика судовий експертологія

ЛІТЕРАТУРА

Шаров В.И. Методологический аспект внедрения информационных технологий в деятельность по раскрытию и расследованию преступлений / В.И. Шаров // Вісник ЛДУВС: Науково-теоретичний журнал. Спец. Вип. у 4 ч. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – Ч. 3. – С. 16-20.

Шаталов А.С. Криминалистические алгоритмы и программы. Теория. Проблемы. Прикладные аспекты. (Научное издание) / Александр Семенович Шаталов. – М.: Лига Разум, 2000. – 252 с.

Крючков В.П. Место происшествия как источник информации о лице, совершившем кражу государственного или общественного имущества / В.П. Крючков // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловский ордена Трудового красного знамени юридический институт им. Р.А. Руденко, 1988. – С. 107-113.

Кузнєцов В.А. Методи виявлення слідів рук в «польових» і лабораторних умовах: Методичні рекомендації / ДНДЕКЦ МВС України / В.А. Кузнєцов. – К., 2008. – 29 с.: іл.

Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісеєва / В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.

 Інтегративним є процес, який уводить у сукупність незалежних предметів які-небудь зв’язки між ними, тобто перетворює цей ансамбль у структуру [.

 Більш докладно питання вдосконалення проведення комплексних експертиз та оформлення висновків розглядається в роботах В.Г. Гончаренка, О.М. Моїсеєва, Г.М. Надгорного, Ю.Ю. Ярослава та ін. .