Міжнародна технічна допомога Україні у сфері міжнародної трудової міграції

РЕФЕРАТ

Міжнародна технічна допомога Україні у сфері міжнародної трудової міграції

ВСТУП

міжнародна трудова міграція

З метою подолання проблем міжнародної трудової міграції Україна бере участь у низці проектів, спрямованих на встановлення системи протидії нелегальній міграції, торгівлі людьми тощо [2, с. 86]. Здійснюються такі проекти за активної участі в них держави Україна (в особі державних органів) та міжнародних організацій [7, с. 91–95]. Для з’ясування ролі таких проектів слід проаналізувати їх соціальний ефект для України як суб’єкта міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення.

За ініціативою МОП було здійснено проект „Україна: сприяння основним принципам та правам у світі праці“. Від України в проекті брали участь Федерація профспілок України, Конфедерація Вільних профспілок України, Всеукраїнське об’єднання солідарності трудівників, Конфедерація роботодавців України, Національна служба посередництва і примирення, Національна рада соціального партнерства. Метою проекту стала підтримка зусиль Уряду та соціальних партнерів у забезпеченні основних прав людини у сфері праці. Пріоритетні завдання проекту:

─ реформування трудового законодавства України;

─ реформування системи державної інспекції праці та підвищення ефективності її діяльності;

─ удосконалення практики застосування принципів свободи асоціацій та ведення колективних договорів.

За час реалізації Проекту проведено 65 національних і регіональних конференцій, навчальних семінарів, „круглих столів“, у яких взяли участь 4200 осіб. Підготовлено та видано 30 публікацій з питань міжнародного трудового права, європейського та вітчизняного досвіду з колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Створено і працювало 12 тристоронніх робочих груп із розроблення законопроектів, проведення досліджень, підготовки моделей колективних угод, у яких було задіяно понад 100 учасників. До діяльності Проекту залучено 55 міжнародних та 180 національних консультантів у сфері соціально-трудових відносин і трудового права. Як видно з фактів, проект, по суті, був спрямований на забезпечення функціонування трудового ринку України, що сприяло б зменшенню трудової міграції. Однак реального ефекту проект не мав.

За ініціативою МОМ та Асоціації місцевих коледжів Канади (АССС), Саскачеванського інституту прикладних наук та технологій (SIAST) за участі Міністерства праці та соціальної політики України було підготовлено проект „Децентралізація управління професійним навчанням в Україні“. Мета проекту – забезпечення успішної інтеграції України до глобальної ринкової економіки і сприяння рееміграції висококваліфікованих кадрів до України. Завдання проекту [3]:

– поліпшення економічних та політичних свобод, економічної продуктивності громадян України, що дозволить їм брати участь та вносити свою частку до сталого розвитку України;

– організація компетентної, прозорої та підзвітної роботи регіональних органів влади, що сприятиме підзвітному забезпеченню та рівномірному розподілу послуг з професійного навчання та розвитку людських ресурсів відповідно до попиту на місцевих ринках праці як у пілотних регіонах, так і в регіонах поширення результатів проекту;

– забезпечення національними, регіональними та місцевими органами влади ефективного управління програмами, що враховують гендерні аспекти.

За час роботи проекту сформовано Наглядову раду, підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством праці та соціальної політики України, Асоціацією місцевих коледжів Канади та Саскачеванським інститутом прикладних наук та технологій. У вересні 2005 р. було проведено семінар з питань стратегічного планування та аналізу ринку праці; сформовано робочі групи проекту та підписано меморандуми про співпрацю на регіональному рівні з пілотними областями; проведено практичний семінар з питань управління, який дозволив погодити спільну методику для оцінки ефективності як регіональних стратегій, так і проекту в цілому; відібрано шість пілотних навчальних закладів; підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та іншими партнерами.

Одним із найбільших проектів, проведених в Україні є „Можливості професійного навчання, зайнятості та національна політика як фактори запобігання та скорочення масштабів торгівлі жінками в Албанії, Молдові й Україні“ за участі Ірландської Республіки, МОП, Міністерства праці, Державного центру занятості, Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту, профспілок, організації роботодавців [2]. Було виділено 700000 євро на три країни. Мета проекту сприяння скороченню масштабів торгівлі жінками в Албанії, Молдові й Україні шляхом зміцнення потенціалу національних партнерів у розробленні і застосуванні національної політики трудової міграції та сприяння зайнятості і самозайнятості жінок, що є фактичними і потенційними потерпілими від торгівлі людьми. Завдання проекту:

1. Зміцнення потенціалу Міністерства праці та соціальної політики, інших урядових структур і соціальних партнерів у запобіганні й скороченні масштабів торгівлі жінками з метою трудової експлуатації шляхом надання технічної і консультаційної підтримки партнерам в розробленні комплексної міграційної політики, принципів управління та реалізації практичних заходів в врегулювання трудової міграції як передумови подолання торгівлі людьми [3, с. 29–33; 6, с. 3–5].

2. Напрацювання механізмів проведення інформаційної роботи про трудову міграцію і торгівлю людьми серед спеціалістів з питань міграції, протидії торгівлі людьми і широкого населення.

3. Інтеграція досвіду, напрацьованого в рамках пілотного проекту (Чернівецька область), у національну стратегію професійного навчання та зайнятості населення.

4. Виявлення 40–80 жінок, потерпілих від торгівлі людьми, і надання послуг із професійного навчання, працевлаштування, навчання підприємництву і кредитування для започаткування власної справи.

У результаті роботи презентовано Інформаційний посібник „Трудова міграція і протидія торгівлі людьми: законодавчі та нормативні акти“ [8], розроблений у рамках спільної ініціативи Проекту МОП, Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародного жіночого правозахисного центру „Ла Страда – Україна“ за підтримки Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства закордонних справ України [15], консульств і посольств зарубіжних країн в Україні.

Поряд із вищезазначеними заходами Міністерство праці та соціальної політики України ініціювало проект щодо протидії торгівлі дітьми з метою сексуальної та трудової експлуатації в країнах Балканського регіону та в Україні [361]. Мета проекту – запобігання та протидія торгівлі дітьми, надання освітніх, профорієнтаційних послуг, професійно-технічної освіти та сприяння працевлаштуванню дітей. Завдання проекту – розбудова структурних потужностей відповідних міністерств та відомств щодо запобігання та протидії торгівлі дітьми в Україні; реінтеграція дітей, потерпілих від торгівлі людьми; обмін набутим досвідом серед країн-учасниць у рамках субрегіонального проекту.

Також, проведено навчальний тренінг „Методи допомоги, реабілітації та реінтеграції дітей, що постраждали від торгівлі людьми“ для психологіі, соціальних працівників, представників служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді, відділів освіти з пілотних областей Херсона та Донецька (січень 2006 р.).

Проведено круглий стіл для парламентаріїв: „Викоренення найгірших форм праці дітей“ (на базі Посібника для парламентарів № 3/2002 МОП та Міжпарламентського союзу) (квітень 2006 р.) [6]. Результатом програми знову ж таки стало проведення „круглих столів“ та конференцій. Отже, хоча вищерозглянуті проекти прямо не стосувалися трудової міграції, однак вони мали за пряму або опосередковану мету вирішення саме цієї проблеми. Ця мета досягнута не була. Як, власне, не була досягнута і пряма мета будь-якого з цих проектів.

Також слід зупинитися на проекті „GDISC Україна – Нарощення потенціалу і технічна допомога українським органам влади ефективно протидіяти незаконній транзитній міграції“ (ERIT) [7], розпочатому в лютому 2008 р. Він має на меті надати допомогу Україні в її зусиллях посилити систему управління міграцією. Країнами-членами Конференції генеральних директорів імміграційних служб (GDISC) є Нідерланди, Польща, Словаччина, Сполучене Королівство, Угорщина і Чеська Республіка, яка взяла на себе головну роль у співпраці GDISC з Україною. У вересні 2006 р. Європейська Комісія ухвалила робочу програму AENEAS – 2006, націлену на співфінансування проектів у країнах з-поза меж ЄС у їхніх зусиллях щодо ефективнішого управління всіма аспектами міграційних потоків. Внесок ЄС у цю програму доповнюють заходи, що вже здійснюються в рамках відповідних державних та регіональних стратегій, підкріплює перемовини в рамках процесу реадмісії та розвиває конкретні ініціативи, наприклад співпрацю між країнами, розташованими на одному міграційному шляху.

Зустріч високого рівня в рамках програми AENEAS – 2006, проведена 26 березня 2008 р., стала одним із заходів, запланованих у рамках інтенсивної підготовчої фази проекту. Експерти країн-членів GDISC проводили консультації з представниками українських органів влади щодо деталей проектної діяльності. У цьому контексті вони мали на меті запровадити всебічний і доповняльний підхід в управлінні міграцією в Україні.

До участі в зустрічі були запрошені представники Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки. У ній взяли участь представники українських органів влади з Державного департаменту громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України; з департаменту консульських послуг Міністерства закордонних справ України та департаменту по роботі з іноземцями Державної прикордонної служби України. Було розглянуто питання щодо кожного з компонентів проекту: центрів з’ясування статусу, процедур надання притулку, інформації про країну походження, ресурсів затримання та повернення, системи видачі віз тощо. Кожна з країн-учасниць GDISC відповідальна за один із компонентів проекту.

Достатньо цікавим проектом технічної допомоги в рамках досліджуваної проблематики , який реалізовується спільно МОМ та ЄК ООН, є проект „Удосконалення управління міграційними процесами“. У рамках цього проекту існує декілька програм, одна з яких присвячена питанню, яке стоїть для України надзвичайно гостро – програма зі сприяння добровільному поверненню трудящих-мігрантів у державу походження [8].

Необхідно звернути увагу на Програму зі сприяння в добровільному поверненні мігрантів, яка має на меті поліпшення варіантів упорядкованого, безпечного та гідного повернення мігрантів, у тому числі й тих, які виїхали в пошуках роботи і не мають правових підстав перебувати на території України, мігрантів у скрутному матеріальному становищі та мігрантів, яким було відмовлено в наданні статусу біженця. Програма, що фінансується Європейською Комісію (ЄК), прагне надати гуманітарну допомогу мігрантам, що потрапили в скрутне матеріальне становище, та заснувати гуманний механізм їх повернення.

Програма спрямована на допомогу в розбудові та зміцненні потенціалу українських урядових установ та громадських організацій щодо поліпшення та ефективного управління міграцією в Україні згідно з найкращими європейськими практиками. Починаючи з 2007 р. Програма реалізується в співпраці з п’ятьма неурядовими організаціями (в Мукачеві, Чернігові, Одесі, Луцьку та Харкові). Ці партнерські неурядові організації співпрацюють із МОМ у регіонах для виявлення та направлення кандидатів до Програми допомоги в добровільному поверненні. Вони координують зусилля з ДПСУ та МВС і поширюють інформацію про Програму серед місцевих громад мігрантів. Варто звернути увагу на наступні результати проекту:

– завдяки співробітництву з посольствами, УВКБ ООН, регіональними міграційними службами, Державною прикордонною службою, Міністерством внутрішніх справ, громадами мігрантів, культурними центрами, неурядовими організаціями створено механізм перенаправлення мігрантів, що потрапили в скрутне матеріальне становище, або яким було відмовлено в наданні статусу біженця, та які звернулися за допомогою в добровільному поверненні;

– зміцнено потенціал неурядових організацій у реалізації Програми МОМ та спроможність співпрацювати з МВС та ДПСУ;

– надано допомогу 140 мігрантам, які потрапили в скрутне становище, у безпечному та гідному поверненні додому (на 1 квітня 2008 р.);

– опубліковано посібник найкращих практик з допомоги у добровільному поверненні [356] для застосування МОМ, урядовими органами України та іншими агенціями, що беруть участь у Програмі в Україні.

Таким чином, результатом реалізації проекту стало повернення в держави походження близько 300 осіб [5]. Власне це свідчить про те, що лише даний проект закінчився практично значущими результатами, адже всі інші проекти лише підбивали підсумки діяльності за певний період шляхом видання збірок документів. Навіть створення інформаційного сайту за програмою, яка реалізовувалося також за участю МОМ 9, не дає ефективного результату. Потенційний трудовий мігрант неспроможний ознайомитися навіть із базовими документами, адже сайт відсилає до офіційних документів, які знаходяться на сайтах міжнародних організацій, однак такі документи не перекладені навіть російською мовою. Також сайт містить інформацію про порядок отримання дозволу на роботу відповідно до законодавства окремих юрисдикцій, але така інформація застаріла, окремі акти (наприклад, РФ) уже втратили чинність. Адреси консульств та посольств, їхні телефони також не оновлюються. Це зводить нанівець реалізацію програми. На такому сайті має бути викладено все доступною мовою, необхідно створити можливість спілкування з експертами (а не стабільні поради експерта), в тому числі з юристами, які володіють необхідними знаннями саме в галузі законодавств іноземних держав, особливо держав переважного призначення (РФ, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія тощо).

Окремо групу становлять проекти, які спрямовані на залучення до деяких держав кваліфікованої робочої сили.

Пілотний Проект „Відбір кваліфікованих іноземних працівників“ до Чеської Республіки [6] розраховано на кваліфікованих спеціалістів, які хотіли б працювати та постійно проживати у Чеській Республіці. Пілотну стадію проекту розпочато в липні 2003 р., та закінчено у 2008 р. Проект проводиться Міністерством праці та соціальних відносин Чеської Республіки разом з чеським Міністерством закордонних справ та чеським Міністерством внутрішніх справ. Громадянам України надавалась можливість брати участь у проекті з 1 січня 2006 р. Учасники мають право подавати заяву на отримання постійного місця проживання в Чеській Республіці після двох з половиною років проживання в країні (зараз – після п’яти років). Успішні кандидати в рамках цього проекту можуть перебувати в Чеській Республіці разом із членами своєї сім’ї, які також мають можливість подати заяву на отримання дозволу на постійне місце проживання. Для того щоб захистити іммігрантів у разі звільнення з роботи, учасникам надається період у 30 днів, протягом якого вони мають знайти нову роботу в Чеській Республіці.

Проект відкрито для: громадян Білорусі, Болгарії, Боснії й Герцеговини, Індії, Казахстану, Канади, Македонії, Молдови, Російської Федерації, Сербії, Чорногорії, України та Хорватії; випускників вищих навчальних закладів Чеської Республіки з будь-якої країни світу, які закінчили навчання в 1995 р. або пізніше (окрім тих, хто навчався в Чеській Республіці в рамках програми надання допомоги їхній країні); випускників чеських середніх шкіл з усіх країн світу, які закінчили навчання в 2000 р. або пізніше.

Висуваються такі вимоги до участі в проекті: офіційний дозвіл на працевлаштування в Чеській Республіці; дійсна робоча віза на перебування понад 90 днів; атестат зрілості про закінчену середню освіту.

Для того щоб успішно брати участь у цьому проекті, кандидати мають набрати мінімум 25 балів згідно зі шкалою оцінки їх кваліфікації, навичок, досвіду роботи, знання іноземних мов, сім’ї тощо [3]. Не такі високі вимоги до потенційних трудових мігрантів висуває Канада у своїй програмі „Імміграційна програма Квебеку“, однак у цілому програми дуже схожі за структурою та за вимогами, які ставляться до потенційних трудових мігрантів. Обидві програми активно реалізовуються на українському ринку, адже Чехія і Канада є преференційними для трудової міграції як історично, так і географічно.

Активно до реалізації програм підключаються неурядові організації. Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції створена на початку 2006 р. [6] на основі партнерства між різними громадськими та політичними організаціями України. Вони здійснюють пошук і підбір працівників для роботи у сфері будівництва, виробничих технологій, торгівлі, фінансів, маркетингу, комп’ютерних технологій, сфери обслуговування [22, с. 47]. Діяльність Всеукраїнської агенції включає послуги кадрової агенції: пошук, підбір, професійна орієнтація та направлення на роботу персоналу за бажанням потенційного роботодавця за кордоном чи працівника, відбір і перевірка кандидатів, їхніх характеристик і рекомендацій); наймання тимчасової робочої сили; консультації із працевлаштування за кордоном; організація та здійснення довузівської підготовки на підготовчих відділеннях, навчання, здобуття післядипломної освіти та підвищення кваліфікації іноземних студентів у навчальних закладах України; маркетинг, інжиніринг, управління, реклама, підготовка кадрів (стажування); юридичні консультації та роз’яснення, усні і письмові висновки з питань законодавства. Агентство активно співпрацює з профільними державними та громадськими організаціями. Основна мета роботи агенції – це легалізація українських трудових мігрантів за кордоном.

Зважаючи на значну кількість і значущість міжнародних програм і проектів у сфері міжнародної трудової міграції, їх можна розглядати як окрему форму міжнародно-правового співробітництва у всесвітньому та регіональному масштабах, спрямовану на обмін досвідом з тих чи інших питань, заповнення прогалин у нормативно-правовому й адміністративному міжнародному та національному забезпеченні.

ВИСНОВКИ

Міжнародний імідж держави залежить від визначеності, виваженості, послідовності, стабільності, передбачуваності її позиції, зокрема в міграційній і трудовій політиці, внаслідок її взаємообумовленої участі у глобалізаційних та уніфікаційних світових процесах. Економіко-соціальний стан у державі зокрема і в світі в цілому обумовлює і визначає інтенсивність і напрямки міжнародної трудової міграції, але не останню роль відіграє і правове регулювання даного питання на національному (внутрішньодержавному) рівні. Обов’язком кожної держави є захист своїх інтересів і прав своїх громадян за кордоном.

1. Міжнародні трудові міграційні процеси й відносини, у юридичному розумінні, залежать від ступеня чіткості внутрішньодержавного нормативно-правового їх забезпечення (визначення строків, правових статусів і режимів національних та іноземних осіб, державних органів).

До громадян держави за її кордонами ставляться так, як дозволяє це робити сама держава, і з якою мірою поваги вона ставиться до своїх громадян і захищаючи їх, підтримує свій авторитет. Взаємність у відносинах держав, звичайно, має суттєве значення, але сьогодні частіше застосовуються заздалегідь визначені режими, у першу чергу і найчастіше – національний режим, а в деяких сферах суспільного життя – режим найбільшого сприяння. Теоретичні ознаки таких режимів, їхня суть (зміст) розкриваються на базі національних законодавств і залежать від політичної, економічної, соціальної та інших ситуацій у державі, від нормативно-правового оформлення (регулювання) та організаційно-технічного, в тому числі й фінансового, забезпечення та їх реалізації на практиці.

2. Кроки щодо вирішення питань, пов’язаних із розширенням легітимного поля трудової міграції, позитивно відобразилися на їх правовому становищі громадян, на підставі прийнятих урядом актів, ці питання передані до юрисдикції Міністерства закордонних справ, дипломатичних та консульських установ України, а також низки інших центральних державних органів влади та посадових осіб. Запропоновано внести зміни до Консульського статуту України щодо функцій консула, зокрема додати ст. 261 .

Україною було вжито заходів, спрямованих на впорядкування і регулювання міграційних процесів у державі, зокрема, згідно із зобов’язаннями, взятими відповідно до міжнародних договорів (у тому числі прийнятих у рамках МОП), значно розширено національну нормативно-правову базу.

3. Починаючи з 1991 р. Україна уклала низку двосторонніх договорів як з державами-реципієнтами, так і з державами-донорами міжнародних трудових мігрантів. Основною метою таких міжнародних договір для України став захист прав своїх громадян за кордоном і власних національних інтересів. Найбільшим досягненням є підписання договорів з основними державами-реципієнтами трудящих-мігрантів з України (Португалією, Російською Федерацією; Іспанією і Чехію – в плані соціального забезпечення громадян та ін.). Разом з тим Державному комітету України у справах національностей та релігії необхідно подати Президенту України пропозиції щодо необхідності підписання двосторонніх договорів у сфері трудової міграції, з одного боку; а з другого – про спрощення процедур працевлаштування громадян України за кордоном у відносинах з державами, з якими такі угоди вже укладені (Іспанія, Чехія).

В останні роки було підписано значну кількість договорів про реадмісію осіб, самим значним і неоднозначним з яких став договір з ЄС. Також, готується до підписання договір між Україною та Іспанією про врегулювання трудових потоків.

Таким чином, двосторонні договори України у сфері міжнародної трудової міграції можна поділити на такі категорії:

– які безпосередньо регулюють дану сферу;

– які регулюють соціальне забезпечення громадян;

– які спрямовані на регулювання питань реадмісії.

4. Розробці механізму ефективного співробітництва України, в особі державних органів, з міжнародними інституціями та іншими державами повинна передувати ратифікація низки конвенцій МОП, учасницею яких Україна не є, що в свою чергу гальмує розвиток внутрішнього законодавства в даній сфері. Зокрема, відсутня програма розвитку трудової міграції.

На основі ввсебічного аналізу комплексу державно-правового регулювання зовнішніх міграційних процесів в Україні автором були виділені такі ключові напрямки вдосконалення трудової міграційної політики України:

Ратифікація: Конвенції МОП № 97 „Про трудящих-мігрантів“ (1949 р.) та Конвенції № 143 „Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей“ (1975 р.), Європейської конвенції про соціальну та медичну допомогу (1953 р.), де передбачені базові норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдулаев, М. И. Права человека и закон: историко–теоретические аспекты [Текст] / М. И. Абдулаев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 322 с. – (Теория и история государства и права).

2. Абу Салех Мухамед. Міжнародно-правове регулювання статусу трудящи-мігрантів [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.11 / Абу Салех Мухамед ; НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999. – 19 с.

3. Авдокушин, Евгений Федорович. Международные экономические отношения [Текст] : учеб. / Е. Ф. Авдокушин. – М. : Экономистъ, 2004. – 366 с.

4. Аметистов, Э. М. Международное трудовое право и рабочий класс [Текст] / Э. М. Аметистов. – М. : Междунар. отношения, 1970. – 184 c.

5. Анцелевич, Г. А. Актуальные проблемы международного права [Текст] : / Г. А. Анцелевич, А. А. Покрещук. – К. : Украинская академия внешней торговли, 2006. – 282 с.

6. Анцелевич, Г. О. Міжнародне право [Текст] : підруч. / Г. О. Анцелевич, О. О. Покрещук. – К. : Алерта; Пектораль, 2003. – 409 с.

7. Балабанова, Г. П. Трудова міграція в Україні в умовах глобалізації [Текст] / Г. П. Балабанова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 2. – C. 9–13.

8. Балацкий, Е. Внешняя трудовая миграция и российский рынок труда [Текст] / Е. Балацкий // Проблемы теории и практики управления. –1995. – № 6. – С. 86–88.

9. Балацкий, Е. Государственное регулирование экспорта рабочей силы [Текст] / Е. Балацкий // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. – № 8. – С. 135–144.

10. Барац, Г. М. Критико-сравнительный анализ договоров Руси с Византией: восстановление текста, перевод, комментарий и сравнение с другими правовыми памятниками, в частности – с Русской Правдой / Г. М. Барац. – Киев: Тип. 1 Киев. артели печ. дела, 1910. – 278 с.

11. Білорус, Олег Григорович. Глобалізація і національна стратегія України [Текст] / О. Г. Білорус. – К. : Броди-Просвіта, 2001. – 304 с.

12. Блажівський, Є. Міжнародна міграція – одна з найбільших проблем сучасної України [Текст] / Є. Блажівський // Вісн. прокуратури. – 2008. – № 6. – C. 3–12.

13. Бойко, О. Д. Історія України [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Бойко. – 3-тє вид., випр. і допов. – К. : Академвидав, 2005. – 687 с. – (Альма-матер).

14. Большой юридический словарь [Текст] : словарь / ред. А. Я. Сухарев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Инфра-М, 2007. – 857 с.

15. Броунли, Я. Международное право [Текст]. Кн. 2 / Я. Броунли; под ред. Г. И. Тункина. – М. : Прогресс, 1977. – 507 с.

16. Вельяминов, Георгий Михайлович. Международное экономическое право и процесс [Текст] : академ. курс: учеб. / Г. М. Вельяминов; РАН; Институт государства и права ; Академический правовой ун-т. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 477 с. – (Библиотека студента).

17. Вишневська, О. А. Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика [Текст] / О. А. Вишневська // Статистика України. – 2008. – № 2. – C. 87–91.

18. Гавердовский, А. С. Имплементация норм международного права [Текст] / А. С. Гавердовский. – К. : Вища шк., 1980. – 320 c.

19. Гаврушко, Юлія Филимонівна. Правове регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях [Текст] : автореф. дис. на здобуття. наук. ступеня. канд. юрид. наук: 12.00.11 / Ю. Ф. Гаврушко; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 16 с.

20. Гомьен, Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика [Текст] : пер. с англ. / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1998. – 598 с.

21. Грузінова, Л. Правове регулювання праці іноземних громадян в Україні [Текст] / Л. Грузінова // Юридичний журнал. – 2003. – № 1. – С. 86–90.

22. Данюк, В. Удосконалення державної еміграційної політики України [Текст] / В. Данюк, О. Леонтенко // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 6. – С. 47–51.

23. Довгерт, Анатолій Степанович. Правове регулювання міжнародних трудових відносин [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / А. С. Довгерт ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1995. – 49 с.

24. Європа. Україна. Львів: Саміт 1999 [Текст ] / авт. проекту Василь Базів, Надія Базів. – Львів : Світ, 1999. – 191 с.

25. Еш, Тімоті Гартон. Модель – Європейський Союз [Текст ] / Тімоті Гартон Еш // Міжнародний світ. – 1999. – № 5. – С. 17.

26. Заржицький, О. Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні [Текст ] / О. Заржицький, О. Сидоренко, В. Башмаков // Право України. – 1997. – № 2. – С. 55–57.

27. Заржицький, О. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні [Текст ] / О. Заржицький, Р. Бандуристий // Право України. – 2007. – № 2. – C. 40–44.