Значення судової фотографії в криміналістиці

1. Судова фотографія та її види

судова фотографія зйомка

Судова фотографія - галузь криміналістичної техніки, яка становить собою систему наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;

3) вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації й дослідження доказів;

4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого органу дізнання, експерта-криміналіста.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

- слідчий у процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів;

- оперативний працівник у ході провадження оперативно-розшукової роботи;

- експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

- представники громадських організацій та окремі особи, які здійснюють свої права з охорони громадського порядку та суспільної безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії та використовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на судово-оперативну( відображувальну) та дослідну. Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну)[2].

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо[5].

Методи судово-оперативної фотографії: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний та мікроскопічний. Методи судової фотографії не слід змішувати з видами судової зйомки, до якої належать: орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна.

Метод - це спосіб зйомки, а вид - реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки залежить від завдання фіксації.

2. Мікро- та макрозйомка

Мікро- та макрозйомка найбільш придатні для фотографування слідів знарядь злому та інструментів злому.

Мікрозйомка.

Під мікрозйомкою розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням фотографованого зображення за допомогою мікроскопа, сполученого з фотокамерою, тобто фіксація на світлочутливому матеріалі зображень створюваних мікроскопом.

Мікрозйомці піддають сліди, які мають незначні за розміром деталі, які не сприймаються неозброєним оком.

Основними завданнями мікрофотографії є одержання збільшеного зображення у заданому масштабі і чітка передача в ньому найбільш важливих ознак, які не сприймаються зором. За допомогою мікрофотографії досліджують форму, розміри, будову та інші характеристики слідів знарядь злому і інструментів, а також фіксують і зіставляють їх деталі[1].

У мікрофотографії як оптичної системи, що утворює зображення,що фіксується на фотоматеріал, використовується мікроскоп – складний оптичний прилад, що володіє певними характеристиками: загальне збільшення, роздільна здатність і глибина різкості.

Існує безліч різновидів мікроскопа:

біологічні (МБС-1, МБС-2)

металографічні (МІМ-6, МІМ-7), вимірювальний, порівняльний (МСК )

стереоскопічний, люмінесцентний, поляризаційний, інтерференційний і ін.

Всі вони призначені для різних цілей і мають різні конструкції, але включають в себе ті самі оптичні елементи і механічні вузли,які дозволяють з високою точністю вивчати об'єкти і фотографувати їх.

Для попереднього дослідження використовують бінокулярні або біологічні мікроскопи, а ідентифікаційне дослідження проводять з допомогою порівняльних мікроскопів.

Основні елементи мікроскопа:

Механічні вузли: штатив, тубус, предметний столик, механізм для фокусування.

Оптична система:

об'єктив - система оптичних лінз яка формує первинне зображення об'єкту і має певні різновиди.

Види об'єктивів:

- ахромати (найбільш прості об'єктиви) - від 1 до 100x.,анохромати - об'єктиви, що мають більш високу роздільна здатність деталей, мають менший діапазон власних збільшень.

- флюритні об'єктиви;

- мікроанастігмати - короткофокусні об'єктиви, що дають плоске по всьому полю зображення, створюють велику глибину різкості для зйомки з фотокамерою без об'єктива і дають збільшення до 30x.

- планахромати і плананохромати - об'єктиви з усуненням кривизни поля зображення.

2. окуляр, що формує вторинне зображення об'єкта і також має певні різновиди.

Види окулярів: 1) Гюйгенса; 2) Компенсаційні; 3) Проекційні; 4) Гома.

Мікрофотоустановки.

Для зйомки за методом мікрофотографії використовують спеціальні прилади мікрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отримали:

1) спеціальні установки, пристосовані для зйомки через мікроскоп (МФУ-10).

2) мікрофотонасадки - прилади, що складаються з корпусу, візирної трубки і фотокамери з розміром кадру від 24x36 до 90x120 мм з постійною відстанню до світлочутливого матеріалу. Мікрофотонасадки мають невеликі розміри і вагу і забезпечені центральним затвором і призматичними візирями, що дозволяють проводити зйомку, неперериваючи спостереження за об'єктом. Мікрофотонасадки МФН-11, 12 мають маленькі камери з кадром 24x36мм, МФН-9 має середньоформатну плівкову камеру 60x60мм, МФН-7 та МФН-8 сконструйовані для зйомки на форматні фотоматеріали: 1) 65x90мм; 2) 90x120мм. Мікрофотонасадка МФН - 1 використовується з фотокамерами МФК - 1 або МФК - 2 на будь-якому мікроскопі. Для зйомки на 35 мм фотоплівку з МФН - 1 можна використовува тифотокамеру МФК - 3 на базі фотоапарата «Зоркий» без об'єктива.

3) універсальні мікрофотоустановки (такі як порівняльний мікроскоп МСК-1) ,що використовуються в практиці криміналістичних лабораторій для отримання мікрофотознімків, в яких фотокамера є складовою частиною конструкції. Вони прості в експлуатації і не вимагають тривалої підготовки до зйомки[6].

Порівняльний мікроскоп МСК-1.

Оптична система мікроскопа складається з двох однакових оптичних гілок з різницею масштабів зображень, що не перевищує 1%, що проектують зображення об'єктів на одну площину. Кожна оптична гілка складається здвох об'єктивів галілеєвої системи і двох призм, що дає можливість отримувати пряме зображення і фотографувати об'єкти роздільно або одночасно в одному полі зору. Загальне збільшення при фотографуванні-від 2 до 21x. Фотографування роблять на форматні фотоматеріали 6x9 см.

Конструкція: корпус з оптичною головкою, два предметних столика і підставка, два великих освітлювача, встановлені за допомогою кронштейнів на його підставі і два малих освітлювача, прикріплені до оправи об'єктивів.

Оптична система. Дві незалежні однакові оптичні гілки,проектують зображення порівнюваних об'єктів в одну площину. Зображення об'єктів у кожної гілки будуються незнімними об'єктивами, потім за допомогою призм і дзеркал проектуються для спостереження у візуальний тубус або для фіксації на фотоплівку. Для фотозйомки зображення перемикають, вводячи в хід променів дзеркало. Збільшення в мікроскопі змінюють переміщенням двох пар галілеєвих систем, що знаходяться між об'єктивами і призмами кожної гілки, які заміщаючи один одного, дають чотири варіанти збільшення: 0,4; 0,6; 1,6; 2,5 x

Мікрофотографічні системи.

Оптична система мікроскопа, включеного до мікрофотоустановки, працює в режимі, який відрізняється від умов роботи при візуальному спостереженні.

Оптична система мікроскопа дає збільшене, але уявне зображення,щоб сфотографувати об'єкт, необхідно отримати дійсне зображення і спроектувати його на площину фотоматеріалу.

Мікрофотозйомкуу можна також робити на вертикальних фотоустановках (ФМН-2, СБ-2), що дозволяють змінювати масштаб зображення, фокусувати зображення по матовому склу візира.

Для цього з фотокамери установки видаляють об'єктив, який замінюють мікроскопом з прямим тубусом. На приладах Уларус, М.Р.К.А. і СБ-2 зйомку роблять через об'єктив і окуляр мікроскопа.

Для зйомки на цих фотоустановках використовують фотокамери з розсувним хутром що мають формат 9x12, 13x18, 18x24 см.

Макрофотографія

Макрофотографія - метод зйомки об'єктів з безпосереднім збільшенням, але без застосування мікроскопа. Такий метод зйомки дозволяє отримувати на негативи зображення, збільшені в 20-30 разів у порівнянні з фотографованим об'єктом. Основне завдання макрофотозйомки – виготовлення зображень у заданому масштабі з чіткою передачею досліджуваних об'єктів.

Саме від масштабу зйомки в більшості випадках залежить передача в знімку слабо сприймаючих ознак об'єкта. Крім того, в макрознімку повинні бути відображені і ті ознаки, які характеризують сам об'єкт, його форму, структуру поверхні та інші властивості[1].

Підготовка об'єктів.

Якість знімків залежить від розміщення об'єкту відносно знімальної камери. Фотографують об'єкти розміщуюючи на стійких предметних столиків, що дають можливість використовувати різні види освітлення і швидко змінювати тональність фону. Фон повинен бути однорідним, нейтральним і обов'язково контрастним до об'єкта, щоб найкращим чином підкреслити його форму. Об'єкт розташовують на чистому предметному склі, що забезпечує його стійкість і можливість переміщення при формуванні кадру. Як фон під скло кладуть лист білого, чорного або сірого паперу. Поруч з об'єктом на одному рівні розташовується масштабна лінійка. Лінійку розміщують протилежно до джерела світла, щоб тіні від неї не маскували ділянки зображення.

Об'єктиви для макрозйомки.

У макрофотографіческом процесі застосовуються як загально фотографічні, так і спеціально розроблені об'єктиви - макроанастігмати, що випускаються з фокусною відстанню від 10 до 150 мм. Перші зорієнтовані для зйомки предметів, розташованих не ближче 10 - 15 фокусних відстаней.

Перш, ніж приступити до макрозйомці, необхідно визначити її основні параметри:

1) масштаб зображення (М): M = l/L, l- лінійні розміри зображення, L- лінійні розміри зображуваного об'єкта.

2) фокусна відстань об'єктива;

3) розтягнення хутра фотокамери;

4) предметна відстань - фокусна відстань від Макрофотоустановки.

Для зйомки за методом макрофотографії використовують спеціальні прилади –макрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отримали макрофотоустановки: «Білорусь» (СБ-2), «Уларус», «Уларус-2», ФМН-2.

«Білорусь» (СБ-2).

Фотоустановка забезпечена двома фотокамерами: широкоформатною-9x12мм і малоформатною-24x36 мм. У її комплект входять об'єктиви «Индустар-55У » (4,5/140 мм) і« Индустар-58» (3,5/75 мм), призначений для малоформатної камери, що дозволяють фотографувати об'єкти в масштабі від 1/10 до 7/1.

Конструкція. На столі кріпляться основна і допоміжна штанги, на яких переміщається кронштейн з фотокамерою. Зміна положення фотокамери щодо столу досягається обертанням штурвала для переміщення кронштейна на штанзі. Під час зйомки кронштейн з фотокамерою закріплюються нерухомо затяжним гвинтом.

Для фотографування об'єктів установка забезпечена софітами, встановленими попарно з двох сторін на штангах. Положення софітів змінюють горизонтальним переміщенням по кронштейнах, а також зміною кута їх нахилу до поверхні столу. У потрібному положенні софіти кріпляться за допомогою фіксаторіві затискачів. Фотокамера установки складається з корпусу, хутра, об'єктивного кронштейна і механізму розтягування хутра. Корпус камери у вертикальному положенні закріплений на рухомому кронштейні за допомогою штифтового і затяжного гвинта. Необхідне збільшення отримують зміною розтягування хутра камери і застосуванням змінних об'єктивів з різними фокусними відстанями[6].

Грубе розтягнення хутра здійснюється за рахунок опускання або підняття штанги, пов'язаної з об'єктивним кронштейном при попередньому ослабленному кліпсою у верхній частині корпусу фотокамери; плавніше – обертанням рукояток фрекціонного механізму. Зображення фокусують зміною положення камери щодо поверхні столу при обертанні штурвала.

Точність фокусування контролюють по матовому склі. Змінні об'єктиви жорстко закріплюють на спеціальній дошці.

«Уларус-2».

Фотоустановка що представляє собою модульну систему пристосувань і освітлювачів, що дозволяють виконати різноманітні роботи. Вона може використовуватися для зйомки на 35 мм і 62,5 мм фотоплівки, фотопластинки. У комплект установки входять об'єктиви «Индустар-55У» (4,5/140 мм), «Индустар-58 (3,5/75 мм), «Индустар-50-2» і «Индустар-104-У», що дозволяють при зйомці на рулонні плівки змінювати масштаб зображення від 1/18 до 20/1, а при зйомці на фотопластинки від 1/5 до 16/1. Софіти загального світла, освітлювачі ДС, фотоспалахи ФИЛ-107 дозволяють отримувати потрібне освітлення.

Отже як висновок, можна сміливо зазначити, що використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів є вагомим внеском для встановлення об’єктивної істини, бо вона дає змогу:

- з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;

- забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

- дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення

має властивість наочності й документальності;

- дає можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

- та ін..