Поняття та види криміналістичної класифікації злочинів
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Юридичний факультет
Кафедра кримінального процесу і криміналістики
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Поняття та види криміналістичної класифікації злочинів»
Виконала:
студентка групи ЮРД-54з
Сова Ю.З.
Львів
2011
План
Вступ
1. Загальні положення криміналістичної методики розслідування злочинів
2. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів
3. Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації окремих видів злочинів
3.1 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації податкових злочинів
3.2 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації економічних злочинів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Обрана тема курсової роботи буде присвячена темі «Криміналістична класифікація злочинів».
Класифікаційним ідеям властиве глибоке історичне коріння. Як тільки людина набуває певну кількість знань про будь-який предмет, вона зразу ж намагається систематизувати їх у певному порядку, щоб краще було ними розпоряджатися, знаходити ці знання в найкоротші терміни та повідомляти їх при потребі іншим. Таке походження класифікацій, що сприяють збільшенню суми знань у кожному предметі, який вивчається, змушує розглядати ці предмети під різними кутами і відкривати нові можливості, котрі без цього, можливо, залишились би непоміченими. Як засіб упорядкування і систематизації матеріалу класифікація у криміналістиці використовується з часів становлення науки. Класифікація у будь-якій науці ґрунтується на єдиних законах і правилах діалектичної та формальної логіки. Криміналістичні класифікації відрізняються від класифікацій інших наук тільки об'єктами і цілями. Якщо говорити безпосередньо про криміналістичну класифікацію злочинів, що нас безпосередньо цікавить, то вона має досить важливе значення не лише в теоретичному, але й в практичному розумінні, оскільки ті методики розслідування різних видів злочинів, які розробляються саме на основі криміналістичної класифікації злочинів допомагають правоохоронним органам під час виявлення та розслідування злочинів.
Теоретичне розроблення проблем класифікації злочинів на криміналістичній основі має важливе значення для подальшого розвитку теорії криміналістики, вдосконалення методики виявлення і розкриття злочинів, поліпшення процесу підготовки слідчо-оперативних кадрів, підвищення їх професійного рівня.
Метою написання курсової роботи є вивчення та дослідження класифікації злочинів на криміналістичній основі, а також дослідження певних проблемних питань, пов'язаних із криміналістичною класифікацією злочинів.
Даній проблематиці присвятили свої наукові праці такі криміналісти як Р.С. Бєлкін, В.О. Образцов, О.М. Васильєв, М.П. Яблоков, І.Ф. Герасимов, В.Ю. Шепітько, І.О. Возгрин, І.С. Голунський та багато інших.
Під час написання курсової роботи будуть розглянуті загальні положення методики розслідування злочинів, оскільки саме цей завершальний розділ криміналістики включає в себе поняття криміналістичної класифікації злочинів, також безпосередньо розглядатиметься головне питання – питання криміналістичної класифікації злочинів, буде звернуто увагу на певні проблемні питання криміналістичної класифікації окремих видів злочинів, які на даному етапі ще не досить повно досліджені в теорії криміналістичної науки, проте які мають досить важливе теоретичне та практичне значення під час розробки окремих методик розслідування злочинів, які відповідатимуть сучасним потребам практичної діяльності правоохоронних органів.
Отже, окресливши значення криміналістичної класифікації злочинів, мету написання даної роботи, а також визначивши основні питання, які необхідно дослідити в процесі написання курсової роботи, можна перейти до розкриття та характеристики першого питання.
1. Загальні положення криміналістичної методики розслідування злочинів
Перш ніж перейти до розкриття та характеристики ключового питання даної теми курсової роботи(криміналістична класифікація злочинів), необхідно з'ясувати загальні положення криміналістичної методики розслідування злочинів, оскільки саме цей розділ криміналістики включає в себе поняття криміналістичної класифікації злочинів, саме на основі класифікації злочинів, яку дає нам зазначений розділ криміналістики будуються окремі методики розслідування різних видів злочинів.
Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах [2]. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів – практичного і теоретичного – методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.
Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів зокрема може бути охарактеризований як:
Правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуальної форми уповноваженими законом органами (дізнання, досудове слідство) та особами (дізнавачем, слідчим);
Пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обставин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;
Організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці;
Оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповноваженими законом органами з виявлення та розкриття злочинів;
Профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.
У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування злочинів синтезуюча роль належить криміналістичній методиці та науковим рекомендаціям криміналістики. Основою методики є система методів розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю злочинів, збиранню та об'єктивній оцінці доказів на підставі закону і криміналістичних рекомендацій.
Методика розслідування злочинів, як структурна частина науки криміналістики, органічно пов'язана з іншими її розділами – загальною теорією криміналістики, криміналістичною технікою і криміналістичною тактикою. У цілісній науковій системі криміналістики, безпосередньо спрямованій на повне відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина криміналістики.
Порівняння системи криміналістики з системами наук кримінального права і кримінального процесу показує, що розділи цих галузей знань, які розробляють власні положення загальної частини, різняться структурою. У той же час система заключного розділу криміналістики – методики розслідування злочинів – відповідає побудові особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Така однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової боротьби зі злочинністю та впливом міжнаукових зв'язків. Очевидно, що система окремих методик розслідування в основному відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно із процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на досудовому слідстві.
Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:
Загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань);
Окремих методик розслідування різних видів злочинів(криміналістична класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування).
Характеризуючи загальну методику розслідування злочинів, необхідно з'ясувати що є об'єктом дослідження методики розслідування. Зазвичай об'єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів. При такому підході поза об'єктом дослідження залишається найважливіша діяльність з боротьби зі злочинністю, з її найбільш небезпечною формою – організованою злочинністю – сфера виявлення злочинів. Як свідчить практика боротьби із злочинністю об'єктом дослідження методики розслідування мають стати всі етапи, а разом з ними напрями та форми боротьби зі злочинами: виявлення, відшукування, розкриття, розслідування та попередження їх.
Завдання методики розслідування безпосередньо пов'язані із завданнями кримінального законодавства, що полягають у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. В методиці розслідування виділяють власні завдання з удосконалення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності розкриття злочинів: систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики, вивчення кримінальної обстановки в цілому та в окремих регіонах; стану, структури та динаміки злочинності ін. Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій, оперативно-розшукових заходів.
Розглянувши основні поняття загальної методики розслідування злочинів(поняття, об'єкт дослідження, завдання, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань) доцільно звернути увагу на другу частину внутрішньої системи розділу методики розслідування.
Як зазначалося раніше, внутрішня система розділу методики розслідування складається з 2х частин, і другою частиною є, зокрема, окремі методики розслідування різних видів злочинів. Ця частина включає в себе криміналістичну класифікацію злочинів і методики їх розслідування та структуру окремих методик розслідування. Про криміналістичну класифікацію злочинів і методики їх розслідування йтиметься під час характеристики наступних питань курсової роботи. А щодо структури окремих методик розслідування, то треба сказати, що у криміналістиці розроблена структура окремих методик розслідування. Кожна окрема методика розслідування являє собою результат наукового дослідження, узагальнення практики розслідування певного виду злочинів, характеристики його як явища, що відображається у специфічних проявах наслідків, слідах. Одні вчені вважають, що вона включає в себе такі складові елементи:
Криміналістичну характеристику даного виду злочинів [5];
Опис типових слідчих ситуацій і особливостей планування дій слідчого на початковому і наступному етапах розслідування
Тактика першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
Особливості тактики наступних слідчих дій.
Інші вчені більш розширено визначають такі елементи, які входять до структури окремої методики [11]:
Криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
Обставини, які необхідно встановити;
Особливості порушення кримінальної справи;
Першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;
Типові слідчі ситуації, типові версії та планування;
Тактика провадження окремих слідчих дій;
Профілактичні дії слідчого.
Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначити напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.
Необхідно також звернути увагу на поняття джерел криміналістичної методики. Джерелами криміналістичної методики є:
Конституція України;
Закони України;
Норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;
Слідча судова і експертна практика;
Положення науки.
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука. Причому дані інших наук широко застосовуються з метою забезпечення ефективності розслідування злочинів [3]. При цьому окремі методи і засоби використовуються практикою безпосередньо, не змінюючи своєї належності до материнських галузей знань, а інші, перетворюючись відповідно до знань і цілей криміналістичного забезпечення слідчої діяльності, стають складовою частиною загальної теорії і окремих методичних рекомендацій науки криміналістики, породжуючи нові джерела криміналістичної методики.
Отже, методика розслідування окремих видів і груп злочинів є структурно-складовою частиною криміналістики, в якій на основі загальних принципових положень розглядаються методи і засоби, що застосовуються в процесі розкриття і розслідування конкретних видів і груп злочинів [1].
Про те розслідування яких саме груп і видів злочинів здійснюється в криміналістиці, які вчені займалися вивченням та дослідження зазначеного питання, яка класифікація злочинів існує в рамках цієї науки йтиметься під час розкриття наступних питань курсової роботи.
криміналістичний злочин податковий економічний
2. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів
Проблеми побудови загальної системи криміналістичної класифікації злочинів у методиці розслідування привертали увагу багатьох вчених-криміналістів. Дослідження питань криміналістичної класифікації злочинів знайшло відображення у наукових публікаціях Р.С. Бєлкіна, О.Н. Васильєва, І.О. Возгрина, І.Ф Герасимова, С.О. Голунського, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітька, І.М. Якимова та ін. Проте спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. Ця проблематика різними авторами досліджувалась по-різному і, відповідно, дослідження відрізнялись за змістом і результатами.
Загальні підходи до підстав класифікації запропонував Р.С. Бєлкін. На його думку, криміналістична класифікація злочинів – це система, яка будується на підставі кримінально-правової характеристики злочинів. Вона включає класифікацію злочинів, пов'язаних із суб'єктом злочину (одноосібно, групою, повторно, вперше); з об'єктом злочинного посягання, з об'єктивною стороною (за способом учинення та способом приховування злочину) та з суб'єктивною стороною вчиненого злочину.
Найбільш широко проблему криміналістичної класифікації злочинів у своїй монографії проаналізував В.О. Образцов. Він дійшов висновку, що теоретичні положення з даного питання (проблеми) уже створили умови для формування нової теорії – криміналістичної теорії класифікації злочинів. В.О. Образцов усі злочини поділив на дві групи: злочинна поведінка в сфері суспільно-корисної професійної діяльності (сфера провідної діяльності) і злочинна поведінка в сфері збуту (соціально-побутова сфера). В основу даної класифікації В.О. Образцов поклав такий елемент криміналістичної характеристики, яким є обстановка учинення злочину.
На думку О.М. Васильєва, М.П. Яблокова, класифікація злочинів у методиці розслідування повинна виходити не з кримінально-правової характеристики, а з криміналістичної – за способом учинення злочинів, функціонуванням доказів. Потрібно звернути увагу на те, що існуючі кримінально-правові класифікації злочинів не повною мірою відповідають потребам криміналістичної діяльності слідчого і відповідно не завжди достатньо їх для формування окремих методик розслідування злочинів. Відповідно поряд із кримінально-правовими класифікаціями злочинів повинні формуватися криміналістичні, які дозволяють виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди. Такі класифікації оптимізуватимуть процес криміналістичної діяльності. При цьому варто враховувати, що криміналістична класифікація повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій.
У науці кримінального права питання класифікації злочинів розглядаються щодо її Загальної частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.
Безперечно, в основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів, система норм Особливої частини Кримінального кодексу. Але очевидним є те, що криміналістичні методики, побудовані тільки на основі кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний характер і потребують для свого практичного застосування більш конкретизованих окремих методик.
Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК належать ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття злочинів, насамперед за способом їх вчинення [2]. Однак переважаючим є положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв. В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами, видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки. Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами злочинів, об'єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна ознака при розробці окремих криміналістичних методик.
Можливі й інші класифікації, до яких належать класифікації:
а) за способом вчинення злочину;
б) за ступенем приховання, маскування злочину;
в) за злочинним досвідом особи, яка вчинила злочин;
г) за місцем їх вчинення: злочини, місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення яких не має певного територіального характеру, а пов'язане з якою-небудь організаційною структурою, системою.
На думку деяких авторів, підставою для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відображають широкий спектр думок, аналіз яких дає змогу йти до певного рішення.
В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:
1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;
2) криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо.
Тобто, йдеться про те, що принцип криміналістичної класифікації злочинів активно використовується в методиці розслідування злочинів. При цьому в криміналістичній класифікації злочинів використовується не лише кримінально-правова ознака поділу злочинів, але й інші, в більшій мірі криміналістичні ознаки, риси. Виокремлення таких ознак в багатьох випадках дозволяє розробити більш точні та ефективні методики розслідування [7].
Можна вважати, що в методиці розслідування склалися та існують в теперішній час наступні криміналістичні класифікації:
а) традиційна класифікація за видами злочинів (видова). В її основі лежить Кримінальний кодекс;
б) внутрішньовидові класифікації злочинів, тобто виділення в рамах одного виду окремих груп злочинів, об'єднаних на основі певної криміналістичної ознаки;
в) міжвидові криміналістичні класифікації, тобто об'єднання в окремі класифікаційні групи з метою розроби загальної методики розслідування злочинів різних видів, але які мають якусь певну загальну і вагому ознаку, наприклад особливості особи злочинців(наприклад, розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми).
Під час розкриття наступних питань курсової роботи буде детальніше розкрито питання криміналістичної класифікації злочинів, будуть більш детально характеризуватися проблемні питання криміналістичної класифікації окремих груп злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування цих злочинів.
3. Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації окремих видів злочинів
3.1 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації податкових злочинів
Під час характеристики даного питання курсової роботи будуть розглянуті питання криміналістичної класифікації податкових злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування, наведено криміналістичні ознаки, що характеризують податкові злочини.
Аналіз ситуації про стан злочинності, що склалася в податковій сфері, її специфіку та чинники, які детермінують вчинення злочинів, дозволяє зробити висновок про необхідність розробки сучасних ефективних і комплексних методичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування [12]. Про необхідність розробки таких рекомендацій свідчать також недоліки практики правоохоронних органів щодо протидії вчиненню злочинів у сфері оподаткування. Такі рекомендації повинні вирішувати завдання, які постають перед правоохоронними органами у зв'язку із появою нових складів злочинів, удосконаленням окремих способів злочинної діяльності. Основою для створення комплексу криміналістичних рекомендацій є визначення із поняттям, змістом категорії «податкові злочини» та формування криміналістичної класифікації податкових злочинів.
З практики розслідування злочинів у сфері оподаткування видно складність і неоднозначність дій, які виконуються у ході вчинення протиправних проявів. Нерідко такі дії характеризуються ідеальною чи реальною сукупністю різних за характером злочинів. Оперативно-розшукові заходи, проведення окремих слідчих дій у кримінальній справі дозволяють виявити ряд злочинів, вчинених при здійсненні підприємницької діяльності: ухилення від сплати податків; фіктивне банкрутство, зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів; службова недбалість, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків тощо. Така ситуація, відповідним чином, потребує застосування комплексних методичних рекомендацій, які дозволяють вирішити завдання кримінального судочинства. Перераховані злочини за окремими ознаками мають певну схожість, оскільки вчинюються під час виконання фінансово-господарських операцій, обчислення та сплати податків. Ціла низка суспільно небезпечних діянь з урахуванням загальних мотивів, способі їх вчинення за окремими ознаками можуть створювати специфічну категорію злочинів, яка окремо не виділена у Особливій частині Кримінального кодексу України. Зокрема, це категорія податкових злочинів. Аналізуючи зміст дій, що виконується під час вчинення злочинів у сфері оподаткування, можна зробити висновок, що вони мають складний характер, професійне виконання, вчинюються протягом значного проміжку часу тощо. Тобто на основі цього можна стверджувати про специфічний напрям злочинної діяльності.
Злочини можна класифікувати не лише за окремими розділами Особливої частини Кримінального кодексу України чи за видами злочинів. Побудову криміналістичної класифікації злочинів, зокрема, за родовими ознаками, у своїх наукових дослідженнях розглядали В.Ю. Шепітько, Г.А. Матусовський. Більшою мірою такі класифікації повинні визначати перелік злочинів, які відносяться до категорії «економічні злочини». Необхідність у таких криміналістичних класифікаціях викликана відсутністю визначеного переліку злочинів, які можна вважати економічними. Об'єднання в одну групу подібних злочинів за криміналістично-значимими ознаками має також на меті розробку загальних методичних рекомендацій щодо їх виявлення, розслідування, попередження.
Метою дослідження цього питання є створення криміналістичної класифікації податкових злочинів, яка буде підставою для формування криміналістичних методик розслідування таких злочинів.
Загальне поняття категорій «податкові злочини», «податкова злочинність» може бути сформовано на межі кримінального права, кримінології та криміналістики. Дослідження проблем, пов'язаних із податковими злочинами, податковою злочинністю знайшло певне відображення у літературних джерелах з погляду кримінального права та кримінології. У той же час проблематика щодо визначення поняття та класифікації податкових злочинів у криміналістичній літературі не досліджувалось. Діяння, які за своєю природою спричиняють шкоду державі у вигляді ненадходження податків, незаконного виготовлення підакцизних товарів, безпідставного списання боргів з податків у разі фіктивного банкрутства були криміналізовані не досить давно. Відповідно, це є одним із факторів, який викликає необхідність у вивченні раніше невідомих кримінальних процесів і формування криміналістичних характеристик окремих видів злочинів і науково обґрунтованих криміналістичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування.
У ході дослідження застосовуються різні підходи до проблеми податкових злочинів та різні критерії класифікації, відмежування їх від схожих складів злочинів.
Виходячи із аналізу диспозицій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, з урахуванням змісту злочинної діяльності, шкоди, яка спричиняється діянням, до податкових злочинів можна віднести:
ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
фіктивне банкрутство;
незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;
доведення до банкрутства;
незаконні дії у разі банкрутства;
шахрайство з фінансовими ресурсами;
порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом;
незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;
ухилення від повернення виручки в іноземній валюті;
фіктивне підприємництво;
незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів;
зайняття забороненими видами господарської діяльності;
порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю;
контрабанда.
Одним із головних критеріїв, за яким перераховані злочини віднесені до податкових, є спрямованість діяння проти податкової системи та спричинення шкоди у вигляді ненадходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів). У більшості випадків, злочини, які виділені як податкові, характеризуються: 1) корисливим спрямуванням; 2) здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності; 3) продовжуються протягом значного проміжку часу; 4) спричиняють значну матеріальну шкоду суспільним відносинам.
Класифікаційна спільність податкових злочинів формується на підставі двох критеріїв:
Кримінально-правового: об'єднуючого злочини у сфері господарської, службової діяльності та інші злочини;
Криміналістичного: сфери економіки – фінансово-господарської діяльності (виконання фінансово-господарських операцій).
Виходячи з наведеного, податковими злочинами можна визнавати суспільно-небезпечні діяння, які вчиняться із корисливих спонукань, здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності та спричиняють