Правові засади організації правової роботи в митних органах

Державна митна служб України

Академія митної служби

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

„Організація правової та претензійно-договірної роботи митних органів”

На тему:

„Правові засади організації правової роботи в митних органах”

Виконав:

курсант гр.. ПО3-3

Гладкий С.С.

Перевірив:

доц. Зуєв В.А.

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

юридична служба регіональна митниця нормотворчий

Вступ

Розділ 1. Митні органи України як суб’єкти реалізації митної політики

1.1. Особливості визначення митних органів

1.2. Юридична служба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливості діяльності, права та обов’язки

Розділ 2. Правові засади здійснення правової роботи в митних органах

2.1. Загальна характеристика нормотворчої діяльності митної служби України

2.2. Особливості організації нормотворчої діяльності в митній службі

2.3. Правозастосовна діяльність митних органів

2.4. Особливості здійснення правозастосування в митній службі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватися ізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро- та мікрорівні пояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв в укладанні дво- та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Однак пріоритетним принципом формування та розвитку зовнішньої політики України є суверенітет та дотримання національних інтересів. Митна справа - це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв'язків.

Актуальність курсової роботи пояснюється тим, що тенденції суспільного розвитку та сучасні соціальні процеси обумовлюють необхідність інтенсивної розробки теоретичних проблем правового впливу на суспільну діяльність, форм та засобів реалізації права, механізму правового регулювання, застосування норм права і багатьох інших питань.

Сьогодні гостро відчувається потреба в розробці механізму ефективного застосування закону та його дії на соціальні процеси, демократизацію українського суспільства. Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону є нормотворча та правозастосовча діяльність що здійснюється державними органами, зокрема митною службою.

Зміни в характері та масштабах зовнішньоекономічної діяльності зростання й соціально-економічного значення для кожної з країн і світового співтовариства в цілому потребують внесення істотних коректив практично в усі сфери митної справи, а особливо у правове забезпечення діяльності митної служби. Тому зрозуміла потреба в наукових дослідженнях у сфері правового забезпечення управління в митній службі.

В процесі безпосередньої реалізації митними органами митної політики важливу роль відіграє застосування норм митного законодавства. Правозастосовча діяльність за своїм обсягом є домінуючою в структурі адміністративної діяльності митних органів, але за своїм соціальним призначенням поступається правотворчій. Нерозривний зв'язок правозастосовної діяльності з правотворчою полягає у тому, що результати останньої є підґрунтям для правозастосування, забезпечення реалізації правових норм. Іншими словами, у правозастосовній діяльності митних органів йде процес, протилежний правотворчому, який полягає у тому, що загальні нормативні приписи як результати правотворчої діяльності на підставі конкретних юридичних фактів перетворюються на владні індивідуально-конкретні приписи і втілюються в реальні дії та вчинки суб'єктів митних правовідносин як результат правозастосовної діяльності. Незважаючи на необхідність більш детального розгляду питання про удосконалення нормотворчої та праозастосовчої діяльності органів державної виконавчої влади та, зокрема, митної служби, в науковій літературі з правознавства та управління воно не отримало належного висвітлення.

Під час дослідження теми проаналізовано роботи таких вчених України, як О.М. Бандурки, В.М. Гаращука, В.Т. Комзюка, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, А.В. Мазура, В.Я. Настюка, В.Б. Кухаренка, О.С.Круглова, М.В. Кокорева, В.Є. Новікова, Д.В. Приймаченка, М.Г. Шульги й ін.

Мета курсової роботи - визначення організаційних проблем та розроблення практичних рекомендацій щодо правової роботи в митних органах, які б сприяли подальшому вдосконаленню діяльності митної служби.

Об’єктом курсової роботи є правова робота в митних органах.

Предметом роботи є механізм організації правової роботи в митних органах.

Перед нами поставлені наступні завдання: 1. Розглянути особливості визначення та функціонування митних органив та юридичної служби України; 2. Визначити правові засади організації нормотворчої та правозастосовної діяльності митної служби, проблеми та напрямки вдосконалення організації правової роботи в митних органах.

Поставлені завдання зумовили наступну структуру курсової роботи: вступ, три розділи, висновки та список використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

МИТНІ ОРГАНИ ТА ЮРИДИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

1.1 Особливості визначення митних органів

Митні органи України є державними органами, основною метою діяльності яких є реалізація митної політики держави. До системи митних органів держави належить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці, які разом зі спеціалізованими митними установами й організаціями складають єдину загальнодержавну систему Державної митної служби України. Відповідно до

Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573/99¹, митні органи належать до кола органів виконавчої влади. Являючи собою окрему підсистему в межах єдиної системи органів виконавчої влади, митні органи займають у ній специфічне місце, що підтверджено їх спеціальним статусом. Разом з тим, вони є елементами апарату державного управління.

Особливість місця митних органів у системі органів виконавчої влади визначається, насамперед, характером виконуваних завдань та функцій. Саме вони й обумовлюють специфіку виконавчої діяльності митних органів, яка більше не має аналогів у державі.

Виходячи з усвідомлення виконавчої влади як діяльності, що полягає у забезпеченні реального втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичному застосуванні всіх важелів державного регулювання та управління важливими процесами суспільного розвитку та загальновизнаного визначення органу виконавчої влади (організаційно самостійного елементу державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань та функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і віднесений Конституцією та законами України до системи органів виконавчої влади²), ми можемо констатувати, що митні органи здійснюють діяльність, яка має управлінський, організуючий, виконавський, контрольний, розпорядчий та правоохоронний характер. Ця універсальна і, водночас, специфічна діяльність здійснюється у чітко визначеній сфері – митній. Митні органи наділені різноманітними управлінськими функціями, що сприяють вирішенню поставлених перед ними завдань і досягненню визначених цілей.

Виконавча діяльність митних органів полягає у повсякденній практичній організації та здійсненні митної діяльності й інших засобів реалізації митної політики. Митні органи, що перебувають на різних організаційно-правових рівнях, підпорядковуються вищестоящому державному органу і разом з тим мають право самостійно здійснювати розпорядчі повноваження, приймати рішення, обов’язкові до виконання підпорядкованими митними органами, суб’єктами ЗЕД та громадянами і контролювати їх виконання. У цілому ж митні органи наділені широким колом повноважень щодо самостійного правозастосування та правоохорони. У результаті такої діяльності вирішуються та реалізуються загальнодержавні завдання та функції.

Митні органи як адміністративні (управлінські) органи, наділені державою комплексом державно-владних повноважень, що реалізуються у спеціальних правових формах, специфіка яких полягає у тому, що вони регламентуються нормами як митного, так і адміністративного права. За своїм змістом реалізація цих повноважень передбачає здійснення митними органами виконавчо-розпорядчої діяльності; контрольно-наглядових функцій; дій юридичного характеру та прийняття рішень, що тягнуть за собою юридичні наслідки; нормотворчої діяльності; правоохоронної (юрисдикційної) діяльності, що тісно взаємопов’язане та в сукупності складає єдине ціле. При цьому варто звернути увагу на те, що це вимагає від митних органів застосування сукупності різноманітних правових засобів, які за своїм характером можуть бути визнані адміністративно-правовими.

За допомогою адміністративно-правових засобів, визначених законодавством, митні органи забезпечують порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, здійснюють митне регулювання, пов’язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з порушенням митних правил – це основні напрямки їх діяльності. Крім того, вони виконують й інші дії, спрямовані на реалізацію митної політики, наприклад, боротьбу з контрабандою чи здійснення верифікації сертифікатів походження товарів тощо. Зважаючи на те, що в загальній теорії адміністративного права діяльність, що здійснюється за допомогою адміністративно-правових заходів, традиційно визнається адміністративною діяльністю,³ можна припустити, що митні органи в процесі реалізації своїх завдань та функцій здійснюють діяльність, яку можна вважати адміністративною.

У науковій літературі існує декілька визначень поняття митного органу. Так, К.К. Сандровський у своїй роботі „Митне право”⁴ митні органи визначає як державні органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність у спеціальній сфері державного управління, пов’язану з пропуском через державний кордон різного роду вантажів, у тому числі й багажу та поштових відправлень, валюти та валютних цінностей, а також транспортних засобів, що слугують для перевезення пасажирів. Варто зазначити, що дане поняття було сформульовано в той період, коли теорія та практика митного права лише формувались, і воно, у принципі, враховувало ті завдання, що стояли перед митними органами. За сучасних умов воно не є досить повним, адже акцентує увагу на реалізації лише однієї із складових митної діяльності – порядку переміщення через митний кордон.

Митні органи, на думку А.Ф. Ноздрачова, являють собою державні органи виконавчої влади, спеціально призначені для безпосереднього здійснення митної справи шляхом охорони митного режиму та застосування юридичних засобів впливу до осіб, які його порушили⁵. Таке визначення має право на існування, проте воно одразу викликає кілька питань, а саме: з яких міркувань здійснення митної справи обмежується лише охороною митного режиму? Чому діяльність митних органів звужується лише до охорони митного режиму? Яка ж роль та значення контрольної, регулятивної, фіскальної та інших видів діяльності митних органів?

Таким самим обмеженим, на нашу думку, є поняття митних органів, що пропонує І.В. Тимошенко, який визначає митні органи як державні органи, що регулюють правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються у сфері митної справи⁶, проте тут мова йде лише про реалізацію регулятивної функції митних органів, залишаючи поза увагою інші, не менш важливі їх функції. Крім того, відомі й інші варіанти визначення поняття митних органів, наприклад, митні органи – це органи виконавчої влади, що за своїм характером є правоохоронними, діють від імені держави і наділені владними повноваженнями, виконують свої завдання та функції у сфері митної справи і в інших пов’язаних з нею областях управління за допомогою притаманних їм форм і методів діяльності⁷.

У митному законодавстві, що діяло в радянський період (наприклад, Митний кодекс СРСР 1964 р.⁸), та літературі тих часів досить часто вживався термін „митні установи”. Проте в сучасному законодавстві, у тому числі й у Митному кодексі України⁹, саме в такому варіанті він не використовується, натомість вживається в дещо розширеному його значенні: „спеціалізовані митні установи і організації”. Відповідно до ст. 17 та ст. 18 МК України до числа спеціалізованих митних установ та організацій належать експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані митні установи, освітні організації та митні лабораторії, діяльність яких сприяє вирішенню завдань та функцій митних органів.

З огляду на вищезазначене пропонується наступне формулювання поняття митних органів: митні органи – це органи виконавчої влади, які в межах своїх владних повноважень, відповідно до покладених на них завдань та функцій, здійснюють безпосередню реалізацію митної політики держави.

1.2 Юридична служба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливості діяльності, права та обов’язки

У відповідності з Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації. У міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади (далі - міністерство), на державному підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) залежно від обсягу, характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, в формі самостійного структурного підрозділу - юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.

Надання правової допомоги підприємству може здійснюватися на підставі договору, укладеного з юридичною чи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який має ліцензію на здійснення юридичної практики, або з адвокатом, адвокатським бюро, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об'єднанням.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Порядок взаємодії юридичної служби з іншими структурними підрозділами міністерства (підприємства) визначається відповідно міністром, керівником іншого центрального органу виконавчої влади (підприємства).

З метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори (далі - юридичні служби, ЮС).

У своїй роботі юридична служба керується Конституцією та іншими законодавчими актами України, Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 N 690 (зі змінами), наказами Держмитслужби України, рекомендаціями Міністерства юстиції України, а також цим Положенням.

Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

Методичне керівництво роботою юридичних служб здійснює Юридичний департамент Державної митної служби України.

На посади керівників юридичних служб, заступників цих керівників, а також головних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту й стаж роботи за спеціальністю не менш як три роки.

На посади провідних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Начальники юридичних служб призначаються на посади та звільняються з посад керівниками митних органів за погодженням з Юридичним департаментом Держмитслужби України.

Керівники митних органів зобов'язані створювати умови для нормальної роботи й підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, забезпечувати ці служби окремими приміщеннями, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для виконання працівниками службових обов'язків, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, спеціальною літературою й довідковими матеріалами з правових питань.

До обов’язків юридичної служби відносять:

- організовувати та забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій, господарській і соціальній сферах діяльності митного органу. У разі виявлення порушень вимог законодавства подавати керівництву митного органу письмові пропозиції щодо усунення цих порушень. Консультувати керівництво митного органу з правових питань;

- перевіряти відповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митного органу, і візувати їх після погодження керівниками заінтересованих підрозділів. Видання таких актів без візування їх проектів керівником юридичної служби не допускається;

- пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що видаються митним органом, є обов'язковими для розгляду керівником цього органу.

- готувати разом з іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення змін до виданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства;

- визначати необхідність подання нормативно-правових актів митного органу на державну реєстрацію до відповідного управління юстиції;

- забезпечувати облік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом, підтримувати їх у контрольному стані;

- давати правову оцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються митним органом, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням;

- організовувати претензійну й вести позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів;

- аналізувати результати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подавати керівництву митного органу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу;

- надавати висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.

Розглядати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку й статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу, а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними й контрольними органами;

- сприяти захисту трудових прав працівників митного органу, брати участь у підготовці та укладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності;

- сприяти своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, рішеннями, постановами, ухвалами судових органів, відповідними документами інших правоохоронних і контрольних органів;

- організовувати та проводити роботу, спрямовану на підвищення рівня правових знань працівників митного органу, надавати консультації з правових питань працівникам, які потребують правової допомоги.

- з метою забезпечення виконання митними органами функцій зі здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, з боротьби з митними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функцій брати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірок митних органів, у супроводженні в судових органах справ про порушення митних правил;

- у разі представлення інтересів Державної митної служби України в судових органах за довіреністю невідкладно надавати до Юридичного департаменту письмову інформацію за результатами судових засідань.

Також у юридичної служби широке коло прав:

- перевіряти стан законності діяльності підрозділів митного органу;

- одержувати від посадових осіб митного органу довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на юридичну службу завдань; інформувати керівника митного органу про випадки ненадання таких документів і матеріалів;

- залучати за згодою керівників відповідних підрозділів митного органу необхідних спеціалістів до підготовки проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, інших документів, для розроблення планів і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї завдань;

- інформувати керівника митного органу про випадки покладення іншими посадовими особами на юридичну службу завдань, не передбачених цим Положенням;

- брати участь у нарадах, які проводяться в митному органі, якщо на них розглядаються питання, що стосуються практики застосування норм законодавства;

- у разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням ним обов'язків, передбачених цим Положенням, інформувати про це Юридичний департамент і керівництво Держмитслужби України;

- працівник юридичної служби, який не вжив передбачених цим Положенням заходів до усунення порушень законодавства, що призвели до негативних економічних наслідків, порушення прав і законних інтересів працівників митного органу та інших громадян, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Чинне законодавство не обмежується лише закріпленням функцій ЮС, але встановлює такі ж обов'язки для її працівників. Слід зазначити, що функції спеціалістів юридичної служби — це ті ж обов'язки, лише визначені особливим чином.

Загальним положенням про ЮС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації і відомчими актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади про ЮС встановлюється не тільки те, що слід робити правовим працівникам, а й ті засоби, способи і форми, які вони повинні застосовувати у своїй діяльності.

Отже, тут має йтися про обов'язки ЮС та її працівників. Визначити такі обов'язки означає полегшити реалізацію функцій, покладених на ЮС законодавством України.

Конкретні обов'язки для ЮС усіх рангів виконавчої влади та суб'єктів господарювання визначені чинним законодавством України. ¹⁰

Якщо працівник ЮС виявив, що його зауваження при підготовці проекту наказу або іншого документа правового характеру не враховані, він повинен не візувати такі проекти і подати керівництву висновки з пропозиціями про законний порядок вирішення питання.

Загальним положенням про ЮС передбачено, що пропозиції ЮС щодо приведення відповідно до вимог законодавства проектів наказів, рішень та інших локальних актів, що суперечать законодавству, є обов'язковими для розгляду керівником міністерства, підприємства, установи, організації та їх структурних підрозділів.

Цим положенням також встановлено, що видання таких локальних актів всупереч вимогам законодавства без попереднього узгодження з юридичною службою не допускається.

Питання організації юридичного обслуговування в суб'єктах господарювання (далі – СГ) можна умовно розділити на загальні і особливі. Загальні питання мають значення для організації правової роботи, а особливі — відображають її окремі напрями.

До загальних питань, насамперед, належать планування роботи юридичної служби, кодифікація та облік нормативних актів, організація довідкової роботи, аналіз правової діяльності СГ і узагальнення матеріалів юридичної практики та правової роботи.

До особливих напрямів належать питання організації юридичної роботи із збереження власності, зміцнення виконавчої, трудової, виробничої і договірної дисципліни, захисту майнових інтересів за допомогою правових засобів.

Розподіл питань правової роботи підприємства на загальні і особливі не до кінця збігається. ¹¹

Правильна організація роботи ЮС неможлива без її планування. Практика засвідчує, що де робота і діяльність ЮС не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові, несистемні, їх ефективність низька.

За таких обставин основу діяльності ЮС становлять і поточні справи, внаслідок чого багато з покладених на неї функцій і завдань не виконується, а всі можливі для поліпшення роботи СГ правові засоби не використовуються, в окремих випадках відсутність плану роботи ЮС виправдовується тим, що в СГ складені загальні плани або заходи, які спрямовані на підвищення результатів виробничо-господарської діяльності. В них помилково відображають завдання ЮС на підставі виданого спеціального наказу або прийнятого рішення щодо СГ для поліпшення правової роботи і передбачені конкретні заходи.

Практика підтверджує, що такі доводи безпідставні, бо в наказах та в інших документах не охоплені основні моменти правової роботи, відсутні строки виконання, не вказуються конкретні відповідальні особи. Отже, такі внутрішньогосподарські акти повною мірою не можуть замінити план роботи ЮС.

Планування, на погляд Домбровського С.Ф., необхідне не лише в тих випадках, коли на підприємстві, в установі чи організації є структурний підрозділ або штатний юрисконсульт. Воно потрібне і тоді, коли юридичне обслуговування СГ здійснюється юридичним відділом, групою, фірмою, кооперативом, приватно практикуючим юристом, юрисконсультом головного (базового) підприємства або адвокатом. ¹²

Отже, з метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ В МИТНИХ ОРГАНАХ

2.1 Загальна характеристика нормотворчої діяльності митної служби України

Нормотворча діяльність митної служби України - це форма управління відповідною системою Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому створенні правомочним органом можливості більш детального регулювання діяльності у певній галузі управління

Нормотворча діяльність своїми цілями має забезпечити:

а) юридичне закріплення існуючих у галузі діяльності відносин та їх правове регулювання,

б) формування нових видів діяльності й відносин, відсутніх у поточний момент, але бажаних чи необхідних з погляду виконання перспективних завдань,

в) ліквідацію ситуацій та відносин, віджилих та гальмуючих розвиток нових прогресивних тенденцій

Названі цілі досягаються роботою в двох основних напрямах:

а) правовою організацією галузі управління, яка передбачає юридичне закріплення цілей, завдань, компетенції, функцій, організаційної структури всіх ланок даної системи,

б) правовою організацією здійснення функцій управління кожною ланкою з нормативним визначенням форм, методів та прийомів найбільш ефективної діяльності системи.

Усю нормативну базу, якою керується митна служба, можна умовно поділити на зовнішню, яка створюється формально за межами системи митної служби (Конституція, закони та постанови Верховної Ради, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України), до створення якої митна служба часто має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчу нормативно-правову базу, якій належить значне місце.

Рішення органів виконавчої влади набирають юридичної сили внаслідок оформлення їх у вигляді правових актів управління. Фактично правовий акт управління являє собою юридичне вираження державно-управлінського рішення і є провідною формою реалізації повноважень органів виконавчої влади. Адже в ході підготовки і видання зазначених актів виконавчі органи (посадові особи) вирішують загальні чи індивідуальні питання управлінської діяльності, які перебувають у межах компетенції відповідних органів.

Н.В. Александрова вважає, що форма управлінської діяльності - це видання правового акта управління, а не сам акт.¹³

Нормотворчість являє собою правову форму управлінської діяльності митної служби, яка здійснюється в межах її компетенції, на основі й на виконання законів та підзаконних актів, її головне призначення полягає у створенні правової основи управління, тобто правових норм, які встановлюють, змінюють або відміняють правові відносини, що визначають зміст управлінської діяльності й надають їм загальнообов'язкової сили.

Для вдосконалення відомчої нормотворчості на Міністерство юстиції покладено такі завдання: підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів; планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності.¹⁴

Механізм нормотворчості як процес розробки, прийняття і державної реєстрації нормативно-правових актів здійснюється відповідно до:

- указів Президента України від 03.10.1992 р. №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", від 27.06.1996 р. № 468, "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів", від 10.06.1997 р. №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення норматив но-правових актів та набрання ними чинності", від 09.02.1999 р. № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади";

- постанов Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 р. № 1693 "Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади", від 11.12.1996 р. №1504 "Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правової Інформатизації України";

- "Положення про державну реєстрацію норматив но-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731;

- "Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. №376, "Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення "їх державної реєстрації", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5, "Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 р. № 32/5 тощо.

Зовнішнього оформлення набули не лише етапи нормотворчої діяльності (організація роботи над проектом та його складання, підготовка розпорядчого документа, державна реєстрація норматив но-правового акта), але й реалізація норматив но-правового акта.

На рівні Державної митної служби України для впорядкування нормативного масиву, тобто приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства, скасування застарілих актів, усунення їх множинності, а також деталізації процедури подання актів Держмитслужби України на державну реєстрацію, 8 липня 2003 р. наказом ДМСУ введено в дію "Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України", де визначено: організацію роботи над проектом нормативного акта; загальні вимоги до складання проекту нормативного акта; підготовку проекту наказу (розпорядчого документа); оформлення додатків до нормативних актів; мовні та термінологічні стандарти; подання нормативного акта на державну реєстрацію, скасування рішення про його державну реєстрацію; приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства Європейського Союзу; підтримання в контрольному стані нормативних актів, організація їх обліку та зберігання.¹⁵

Наказом Державної митної служби України від 04.09.2002 р. №481 затверджено "Регламент планування нормотворчої діяльності, підготовки й розгляду правових актів, що розробляються або узгоджуються Державною митною службою України", де регламентовано:

1) планування нормотворчої діяльності;

2) порядок підготовки та розгляду проектів наказів Державної митної служби України;

3) порядок підготовки та подання проектів актів Кабінету Міністрів України;

4) порядок підготовки й внесення проектів актів Президента України;

5) порядок підготовки й внесення проектів законів України.

Наказом Державної митної служби України від 04.09.2002 p., №481 затверджено "Порядок розроблення підрозділами Державної митної служби України проектів законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, передбачених Планом нормопроектувальної роботи Держмитслужби, визначених дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України, Голови Держмитслужби", який містить технологію їх підготовки і прийняття.

Наказом Державної митної служби України від 10.09.2004 р. №658 затверджено "Положення про участь суб'єктів громадського обговорення у підготовчій роботі щодо прийняття нормативно-правових актів з питань митної справи", де встановлено форми та порядок підготовчої роботи суб'єктів громадського обговорення щодо розроблення проектів регуляторних актів з питань митної справи.

Нормотворчість у системі митної служби слід розглядати як систему і процес (правотворча техніка) створення, систематизації, реєстрації, видання, зміни і скасування відомчих нормативних актів за відповідного їх технологічного та правового забезпечення.

До нормотворчої діяльності також слід зарахувати діяльність із: розроблення підрозділами Державної митної служби України проектів законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України; опрацювання проектів нормативно-правових актів, що надходять в установленому порядку від заінтересованих органів державної влади на погодження до Держмитслужби України.

Основною контролюючою та організовуючою нормотворчу діяльність у митній службі є система юридичної служби, до якої входять: Юридичний департамент, юридичні служби митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій.

Системний підхід у виданні законів й інших актів забезпечує сувору погодженість їх між собою й орієнтацію на вирішення загальних політичних, господарських і соціально-культурних завдань. Цьому буде сприяти прийняття закону "Про нормативно-правові акти", проекти якого вже досить довгий час узгоджуються в інстанціях. Прийняття закону зумовлюється необхідністю врегулювання діяльності й суспільних відносин, пов'язаних з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, обліком, визначенням їх системи, видів та форм, ієрархії та встановлення єдиних вимог до нормопроектувальної техніки для всіх суб'єктів норм створення.

2.2 Особливості організації нормотворчої діяльності в митній службі

Нормотворча діяльність Державної митної служби України проводиться відповідно до законів України, актів та доручень Президента України й Програми діяльності Кабінету Міністрів України та за пропозиціями самостійних структурних підрозділів Державної митної служби України, погодженими відповідним куратором.

Основною контролюючою та організовуючою нормотворчу діяльність у митній службі є система юридичної служби, до якої входять: Юридичний департамент і його відділи, юридичні служби митного органу, спеціалізованого митного управління, організації.

Основні функції юридичного департаменту щодо нормотворчої роботи:

1. Формування за пропозиціями департаментів Держмитслужби проекти планів законопроектної діяльності Держмитслужби.

2. Участь у підготовці проектів планів нормотворчої діяльності Держмитслужби та в їх реалізації.

3. Підготовка пропозицій керівництву Держмитслужби щодо вдосконалення нормативно-правових актів, предметом правового регулювання яких є відносини в галузі митної справи.

4. Подання керівництву Держмитслужби пропозицій і вжиття заходів щодо вдосконалення нормо творчої діяльності в митній службі.

5. Внесення на розгляд керівництва Держмитслужби розроблені проекти правових актів, а також пропозиції до проектів правових актів, підготовлених іншими суб'єктами нормотворчого процесу.

6. Підготовка пропозицій керівництву Держмитслужби щодо реалізації заходів, спрямованих на подальший розвиток і поглиблення співпраці з іноземними державами в галузі митної справи.

7. Підготовка проектів правових актів, спрямованих на виконання міжнародних зобов'язань України в галузі митної справи.

8. Напрацювання договірно-правової бази співробітництва в галузі митної справи, розробка проектів міжнародних договорів з митних питань, виконання процедур, передбачених законодавством України, щодо їх погодження, підписання, набрання ними чинності або їх денонсації.

9. Аналіз тенденцій розвитку митної справи за кордоном і внесення на розгляд керівництва Держмитслужби пропозицій щодо використання позитивного зарубіжного досвіду для вдосконалення митною законодавства й організації митної справи в Україні, зокрема шляхом приєднання до міжнародних митних конвенцій тощо.

Основні функції юридичних служб щодо нормотворчої роботи:

1. Перевірка відповідності чинному законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митною органу (управління, організації), та візування їх за наявності погодження цих проектів заінтересованими підрозділами. Видання зазначених актів без попередньої перевірки юридичною службою не допускається.

Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до чинного законодавства проектів актів нормативного га розпорядчою характеру, що видаються митним органом (управлінням, організацією), є обов'язковими для розгляду керівником митного органу (управління, організації).

Участь у підготовці пропозицій про зміну чи скасування виданих митним органом (управлінням, організацією) актів нормативною та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать законодавству.

Внесення пропозицій щодо подання виданих митним органом (управлінням, організацією) актів нормативного та розпорядчого характеру на державну реєстрацію до відповідною управління юстиції.

Забезпечення обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом (управлінням, організацією), підтримання їх у контрольному стані.

Держмитслужба України здійснює таку нормотворчу діяльність за рік:

розробляє близько 65 проектів постанов КМУ;

розробляє та подає до Уряду близько 15 законопроектів;

видає близько 900 наказів ДМСУ (з них зареєстровано Міністерством юстиції близько 60);

постійно бере участь в опрацюванні проектів законів України, постанов Кабінету Міністрів України, що надходять в установленому порядку від заінтересованих органів державної влади на погодження до Держмитслужби України;

проводить роботу із забезпечення підготовки інформаційних та аналітичних матеріалів до участі представників Держмитслужби України в засіданнях Верховної Ради України та її комітетів, збирання та узагальнення інформації про стан проходження у Верховній Раді України проектів законодавчих актів, розроблених Держмитслужбою України, здійснення розгляду депутатських запитів та звернень;

продовжує роботу в напрямку адаптації національного митного законодавства до законодавства Європейського Союзу;

проводить аналіз нормативно-правової бази, котра регулює питання митної справи, та за результатами аналізу вносить пропозиції щодо удосконалення законодавства;

здійснює перегляд нормативно-правових актів Держмитслужби України, до яких необхідно внести зміни, визнати такими, що втратили чинність або відкликати.¹⁶

Від ефективності нормотворчості в ДМСУ залежить правозастосування здійснення нею основних функцій та ефективність управління в митній службі

2.3 Правозастосовна діяльність митних органів

Правозастосовна діяльність у загальному вигляді є владною, організуючою діяльністю митних органів та їх посадових осіб, що забезпечує трансформацію загальних правил поведінки та діяльності громадян і суб'єктів господарювання, що містяться у правових актах, у площину їх конкретно-індивідуальних дій. У результаті її здійснення встановлюються конкретні суб'єктивні права й юридичні обов'язки учасників митно-правових відносин, що ґрунтуються на індивідуальних правових актах, прийнятих митними органами.

В юридичній літературі вже неодноразово зверталася увага на значення правозастосовноі діяльності в процесі правового регулювання суспільних відносин. Так, зокрема, В. Настюк наголошував на тому, що у правозастосовній діяльності повсякденно і безпосередньо за допомогою юридичних засобів вирішуються митні справи, реалізуються функції діяльності держави. Необхідність правозастосовної діяльності зумовлена тим, що багато зобов’язуючих, уповноважуючих і заохочувальних митно-правових норм не можуть бути реалізовані суб'єктами права без спеціальної участі компетентних органів, наділених державною митно-владною компетенцією.¹⁷

Науковці визначають правозастосовну діяльність як одну із найважливіших форм реалізації норм права, специфічну державно владну діяльність спеціально уповноважених на це суб'єктів, що складається з форм, засобів, методів, за допомогою яких забезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними правами та покладення на інших відповідних юридичних обов’язків чи шляхом розгляду (вирішення) питань щодо наслідків правових спорів і правопорушень і притягнення винних до відповідальності.¹⁸

Запропоноване поняття містить ряд ознак, притаманних правозастосовній діяльності, що дозволяє усвідомити сутність цього виду правової діяльності. Разом із тим цього недостатньо для з'ясування природи та характеру правозастосовної діяльності митних органів.

Владно-організуючий характер правозастосовної діяльності митних органів є однією із основних н властивостей. Він потягає у тому, що цю діяльність здійснюють спеціально уповноважений орган у галузі митної справи, регіональні митниці та митниці й їх посадові особи. Вона здійснюється в установлених за коном формах і завершується винесенням індивідуальних правових актів, приписи яких є обов'язковими для осіб і органів, яким вони адресовані. Виконання цих приписів забезпечується як юридичними засобами, наприклад можливістю застосування заходів адміністративного примусу, так і організаційно матеріальними - використанням технічних засобів митного контролю. Іншими словами, застосування права має місце там і тоді, де і коли є владне рішення митного органу з приводу конкретної життєвої ситуації що має юридичне значення і передбачена нормами митного законодавства. Владність рішення митного органу передбачає встановлення певного виду відносин між ним та громадянином чи суб'єктом ЗЕД, в якому домінує імператив. Ця імперативність передбачає:¹⁹

- односторонність волевиявлення органу, що наділений владними повноваженнями, хоча іноді ініціатором видання акта виступає не сам цей орган,

- категоричність передбаченого цим актом веління,

- обов'язковість владних рішень для виконавців підпорядкованість їх волі

- забезпеченість і охорону таких рішень примусовою силою держави.

Владність забезпечує узгодженість дій суб'єктів та учасників правозастосовної діяльності, підтримує їх дисципліну, на її основі акти застосування права набувають обов'язковості та забезпечуються всіма засобами які є в розпорядженні у держави.²⁰

Підтвердженням владно-організуючого характеру правозастосовної діяльності митних органів є процедура відкриття суб'єктом господарювання вантажного митного комплексу, автопорту чи автотерміналу (далі - ВМК). З метою створення сприятливих умов дія прискорення товарообігу та збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску через державний кордон України, підвищення ефективності митного та інших видів державного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів відповідно до ч 7 ст. 71 Митного кодексу (далі - МК) України митним органом може визначатися ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митних процедур – ВМК. Порядок та умови відкриття ВМК визначаються нормативними актами Кабінету Міністрів України та Держмитслужби України.²¹ Відкриття ВМК здійснюється за ініціативою його власника за погодженням і з дозволу митного органу, у зоні діяльності якого розташовано об'єкти ВМК. Усі рішення митного органу щодо відкриття та функціонування ВМК є обов'язковими для його власників. Поточний контроль за діяльністю ВМК здійснює митний орган, який у разі порушення власником ВМК умов експлуатації ВМК має право припинити діяльність останнього.

Правозастосовна діяльність має підзаконний, а точніше - ненормативний характер, адже вона здійснюється на підставі норм, що містяться в законах і нормативних актах вищих державних органів, та в межах повноважень митного органу, визначених законом. За допомогою правозастосування нормативно-правове регулювання наближається до вжиття, до конкретних суб'єктів права та реальної ситуації, що свідчить про індивідуальну спрямованість цього виду діяльності. Безпосереднім об'єктом правотастосовної діяльності є окремий конкретний випадок, а приписи правозастосовного акта стосуються персонально визначених осіб.

На думку С. Алексеева, потреба у здійсненні правозастосовної діяльності виникає у таких випадках:²²

- коли суб'єктивні права та юридичні обов'язки у осіб не можуть виникнути без владної діяльності компетентних органів держави,

- коли існують певні перепони для здійснення суб'єктивного права чи відсутнє добровільне виконання юридичного обов'язку,

- коли відповідно до правових норм необхідно застосувати юридичні санкції.

Разом із тим, потреба у правозастосовній діяльності виникає також у випадку здійснення спеціального контролю наприклад митного контролю, за реалізацією заінтересованими особами своїх прав та законних інтересів (наприклад, реалізація громадянами права на переміщення багажу чи транспортних засобів через митний кордон держави), коли необхідно встановити наявність або відсутність факту, що має юридичне значення (наприклад, факт наявності чи відсутності ліцензії на провадження посередницької діяльності митного перевізника), або коли відповідно до вимог норми права є потреба у застосуванні заходів примусового характеру, а не тільки одного з їх різновидів – санкцій. Прикладом застосування митними органами заходів примусового характеру є встановлення особливих правил, пов'язаних із застосуванням до товарів, що ввозяться на територію держави, митного режиму переробки на митній території України.²³ Митні органи надають дозвіл на здійснення операцій з такими товарами, встановлюють строки здійснення цих операцій, перевіряють дотримання режиму переробки, визначають порядок митного оформлення продуктів переробки та визначають умови реалізації продуктів переробки.

Правозастосовна діяльність - це творча діяльність, що зумовлено різноманітністю конкретних життєвих обставин, які необхідно до слідити, перш як застосувати закон. Творчий бік правозастосовної діяльності також пов'язаний із конкретизацією норм права. Митне законодавство містить досить велику кількість оціночних категорій (мінімум митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства, вибірковість митного контролю, достатні підстави вважати малозначущість тощо) зміст яких потребує уточнення в юридичній практиці Закон досить часто передбачає існування таких моментів, в яких законодавець заздалегідь орієнтується на їх конкретизацію особою, яка його застосовує. Наслідком відсутності належної конкретизації оціночних категорій є різноманітність варіантів вирішення одних і тих самих питань. У переважиш більшості ситуацій посадові особи митних органів приймають рішення, які є адекватними та раціональними, сприяючи при цьому реалізації особами своїх прав і інтересів. Проте іноді використання владних повноважень у ситуаціях із застосуванням оціночних категорій породжує бюрократію, тяганину або ж відверте свавілля з боку посадових осіб митних органів.

Конкретизацію поняття, а точніше індивідуалізацію чи персоніфікацію застосування оціночних категорій, слід відрізняти від конкретизації норми в процесі її підзаконної нормотворчості. В першому випадку йдеться про продовження нормативного регулювання, заданого правотворчістю, доповнення його індивідуальною регламентацією, що знаходить своє відображення в уточненні, адаптації правового статусу суб'єктів до реальної ситуації, конкретизації їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У другому - про процес творення норми права, точніше про завершення правотворчої діяльності.

У результаті застосування норм права, у тому числі й тих, що містять оціночні категорії відбувається конкретизація дії норми права. Правозастосовна конкретизація дії правової норми не є наслідком недоліків чи упущення законодавства. Як і все застосування права, вона є наслідком його загальнонормативного характеру, а тому є об'єктивно необхідним елементом механізму правового регулювання її потреба закладені в сутності правового регулювання - у впливі норми права, що мають загальний характер, на учасників конкретних суспільних відносин. ²⁴

Правозастосування - це операція не над нормою, а над фактом із використанням норми. Результатом правозастосовної діяльності є впорядкування конкретної ситуації відповідно до загальної волі право творця.

Правозастосовна діяльність митних органів є не тільки формою реалізації права, а й правовою формою їх управлінської діяльності, оскільки вона відображається ззовні як використання ними владною впливу на учасників суспільних відносин у митній сфері та внутрішньої організації управлінської діяльності в системі митної служби. Правозастосування посідає в адміністративній діяльності важливе місце, оскільки безпосередньо пов'язане із здійсненням митними органами своїх завдань та функцій у процесі. Правозастосування розробляються правові акти зміст яких відображає особливості реалізації окремих функцій митних органів (як основних, так і допоміжних) і які по суті, індивідуалізуються цими актами. Такий єдиний і разом із тим складний процес. Правозастосування складається із стадій. В юридичній літературі існують різні точки зору щодо стадій правозастосовної діяльності, проте, як правило, виокремлюють три основні стадії правотворчої діяльності:²⁵

- встановлення і аналіз фактичних обставин справи (фактична основа),

- вибір норми права і аналіз - перевірка автентичності тексту норми, аналіз її з точки зору законності, дії в часі в просторі, за колом осіб, тлумачення норм (юридична основа),

- прийняття рішення по справі

Разом із тим, зважаючи на складність реалізації окремих функцій, окремі науковці розширюють цю схему і включають до неї одиничні моменти, що мають, по суті, підпорядкований характер щодо трьох зазначених стадій. Так на їх думку, окремі види правозастосовних проваджень складаються з чотирьох і більше самостійних стадій.²⁶ Наприклад, В. Настюк вважає, що правозастосовна діяльність передбачає:²⁷

- встановлення фактичних обставин митної справи,

- вибір, пошук відповідної митної норми для вирішення справи,

- усвідомлення її мети і змісту,

- прийняття по справі рішення або індивідуального митного акта,

- виконання цього акта.

Крім того, слід зазначити, що окремі стадії правозастосовної діяльності не завжди виокремлюються й окреслюються чітко вираженою межею. Виокремлення в діяльності стадій має теоретичне значення, адже дозволяє глибше та змістовніше дослідити це явище. У практичній діяльності відповідні стадії переплітаються і взаємно зумовлюють одна одну.

Від стадій правозастосовної діяльності в сенсі послідовних дій при розв'язанні юридичної справи слід відрізняти стадії, з яких складається порядок розгляду юридичної справи різними компетентними органами. Так, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення більшість науковців адмістративістів виокремлюють чотири стадії:²⁸

- адміністративне розслідування,

- розгляд адміністративної справи,

- оскарження чи опротестування постанови,

- виконання постанови.

На кожній із цих стадій повторюється логічна послідовність стадій правозастосування, тобто відбувається самостійний процес застосування норм права, який проходить логічно.

Як вже зазначалося, результатом правозастосовної діяльності завжди є створення правового акта. Призначенням цих правових актів є продовження загального нормативного регулювання, що було започатковано в процесі правотворчості за допомогою норми права, та доповнення його індивідуальною, піднормативною регламентацією. Така регламентація полягає в уточненні правового статусу суб’єктів у реальній життєвій ситуації, що склалася. Правові акти фіксують результати вирішення юридичної справи, саме в них знаходять своє закріплення основні висновки, отримані в результаті всього процесу правозастосування (письмового чи в іншій формі). Правозастосовні акти відіграють роль додаткових юридичних фактів, які породжують, змінюють чи припиняють митно-правові відносини.

В. Лазарєв вважає, що можна вести мову про правозастосовні акти як про акти-документи чи акти-дії.²⁹ На його думку, прикладом акта-дії, з урахуванням специфіки правозастосовної діяльності митних органів, можна було б вважати проставляння посадовою особою митного органу штампу „Під митним контролем” на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на інших товаросупровідних документах. Використання такого штампу носить застережно-заборонний характер означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється.

В усіх випадках акт застосування права - це рішення щодо конкретно-індивідуальної справи, а форми його можуть бути різноманітними (письмовий наказ, усне чи письмове рішення, фізична дія тощо). Вони відображають інформаційний зв’язок між волею особи, яка здійснює правозастосування, та керованим об'єктом. За відсутності такого зв'язку неможливим стає виникнення, розвиток чи припинення правовідносин. ³⁰

Отже, правозастосовна діяльність митних органів є досить різноманітною її можна розглядати як самостійну форму реалізації норм митного законодавства, державний спосіб впливу на суспільні відносини, за допомогою якого в їх систему вводяться індивідуальні, персоніфіковані правові приписи, спосіб реалізації юридичних норм, втілення в життя їх приписів, основну чи факультативну стадію правового регулювання функцію митних органів, оперативний засіб самоорганізації системи митної служби, юридичну гарантію, умову нормального існування митно-правових відносин, важливий елемент юридичної практики, соціально-правову цінність, що спрямована на задоволення прав та законних інтересів громадян, суб'єктів господарювання, митних органів, держави в цілому, форму реалізації права, результатом якої є прийняття управлінського рішення тощо. Всі ці функціональні можливості правозастосовної діяльності взаємозв'язані та взаємозалежні. Теоретична та практична потреба в їх виокремленні зумовлена тим, що в тій чи іншій ситуації акцент робиться на одному чи кількох найбільш важливих, з огляду на потреби, аспектах.

Аналіз основних ознак та властивостей правозастосовної діяльності дає можливість сформувати лише загальне уявлення про її зміст. Усвідомлення змісту цього різновиду правової форми адміністративної діяльності митних органів можливе у процесі дослідженій й різновидів. ³¹ За змістом і властивостями правових норм, що застосовуються митними органами, та безпосередньою метою діяльності ми пропонуємо в межах правозастосовної діяльності розрізняти такі її підвиди: регулятивну (оперативно-виконавчу), правоохоронну, контрольну, установчу та реєстраційно-дозвільну.

2.4 Особливості здійснення правозастосування в митній службі

Правозастосування здійснюють фактично всі посадові особи митної служби котрі відповідно до своїх повноважень приймають рішення, які повинні бути законними, правильними та об'єктивними.

У системі митної служби є спеціалізовані підрозділи, на які покладено значну кількість функцій щодо організації, координації та методичною керівництва правозастосовчої діяльності - це юридична служба, до якої входять юридичний департамент, відділи у складі департаменту, юридичні служби митного органу, спеціалізованою митною управління, організації.³²

Основні функції юридичного департаменту щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:

1. Узагальнення та аналіз правозастосовчої практики в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях Держмитслужби.

2. Розроблення і подання керівництву ДМСУ пропозицій щодо вдосконалення правозастосовчої практики та в цілому митної справи.

3. Представлення інтересів Держмитслужби в державних та інших органах.

4. Участь у забезпеченні власності в діяльності митної служби.

5. Інформування в установленому порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про зміни в митному законодавстві.

6. Моніторинг реалізації міжнародних договорів у галузі митної справи, у т.ч. виконання зобов'язань, що випливають із членства України у Всесвітній митній організації, та домовленостей, досягнутих у рамках діяльності Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД.

7. Організаційно-правове забезпечення взаємодії митної служби України з Всесвітньою митною організацією, Євромитницею, митними службами іноземних держав. Іншими міжнародними організаціями, дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні та посольствами України за кордоном.

8. Інформування керівництва та структурних підрозділів Держмитслужби з питань міжнародною співробітництва в галузі митної справи.

9. Контроль за дотриманням посадовими особами митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій вимог нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення.

Основні функції юридичних служб митного органу спеціалізованого митного управління організації щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:

1. Організовує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митного органу, спеціалізованого митного управління, організації.³³ У разі виявлення порушень вимог законодавства подає керівництву митного органу (управління організації) письмові пропозиції щодо їх усунення. Консультує керівництво митною органу (управління, організації) з правових питань.

2. Бере участь у підготовці, укладанні митним органом (управлінням, організацією господарських договорів (контрактів) та контролі за їх виконанням.

3. Організує претензійну і веде позовну роботу. Представляє у встановленому законодавством порядку інтереси митного органу (управління, організації) в судах, арбітражних судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

4. Аналізує наслідки розі ляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подає керівництву пропозиції щодо вдосконалення правовою забезпечення службової та господарської діяльності митного органу (управління, організації).

5. Дає висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.

6. Розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу (управління, організації), а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами.

7. Бере участь у підготовці та укладанні колективного договору, консультує виборні органи трудовою колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.

8. Сприяє своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів.

9. Організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знань працівників митного органу (управління, організації), надає консультації з правових питань працівникам.

Юридичні служби Держмитслужби України мають такі показники щодо забезпечення правозастосовчої діяльності за рік:

1. Постійний контроль за правильним застосуванням нормативно-правових, актів з питань митної справи.

2. Перевірки департаментом юридичного забезпечення діяльності юридичних служб митних органів установ та організацій з питань організації правової роботи, ведення договірної та претензійно-позовної роботи та з питань розгляду справ про ПМП у судах, стану зберігання конфіскованого майна та взаємодії з органами Державної виконавчої служби щодо реалізації й перерахування коштів до Державного бюджету.

3. Участь юридичних служб в укладенні господарських і трудових договорів. У цілому за рік за участю юридичних служб укладається близько 6 000 господарських договорів.

4. Участь у судових справах, у яких однією зі сторін виступає Держмитслужба. За рік отримано позовних заяв - 800, з них задоволено 300; подано позовних заяв - 150, з них задоволене 60.

Серед справ, що розглядались у судах, можна виділити такі їх категорії, як скарги на неправомірні дії посадових осіб митних органів (в основному, про відмови в митному оформленні у пільговому режимі), трудові спори.

5. Надання юридичними службами підрозділам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (ПМП) митних органів практичної та методичної допомоги у справах про ПМП.

Поряд з виконанням юридичними службами митних органів основних завдань та функцій, передбачених положеннями про ці підрозділи, дорученням Держмитслужби від 14.06.2002р. № 11/2-19-5302-ЕП передбачено надання ними практичної та методичної допомоги підрозділам по боротьбі з контрабандою та ПМП під час провадження у найбільш складних адміністративних справах про ПМП. Крім цього, юридичні підрозділи беруть участь: у доопрацюванні справ про ПМП; у судових засіданнях при розгляді справ про ПМП.

6. Роз'яснення проблемних питань правильного застосування
положень Митного кодексу України митним органам та суб'єктам
господарювання (за рік було надано 240 роз'яснень). Роз'яснення законодавства га консультації з правових питань (за рік було надано близько 8 000 роз'яснень).

7. Опрацювання вхідних документів - близько 50 000.

8. Візування проектів наказів та інших документів, поданих на підпис керівництву митних органів, - близько 70 000.

9. Подання пропозицій щодо вдосконалення роботи митного органу або системи митних органів, а також вирішення питань оперативно-службової, господарської, фінансово-економічної та іншої діяльності (за рік - 1 400) тощо.

Новий МК передбачає надання митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями цілого спектра “управлінських послуг”, надання яких не передбачав “старий” Митний кодекс. Так, зокрема, положення ст. 32 нового МК визначають, що митні органи, спеціалізовані митні установи та організації можуть надавати зацікавленим особам, у тому числі на платній основі, консультації з питань митної справи, а також тексти опублікованих нормативно-правових актів із зазначених питань. Порядок надання текстів нормативно-правових актів та консультацій з питань митної справи визначає законодавство України. Види консультацій, в тому числі платних, що можуть надаватися митними органами, а також розміри плати за їхнього надання встановлює Кабінет Міністрів України. Державна митна служба України разом з іншими зацікавленими органами підготувала також проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватись митними органами”.

До переліку таких послуг включено: ³⁴

1. Надання консультацій з питань: розміщення товарів у відповідні митні режими; тарифного й нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині митного оформлення товарів (робіт, послуг); дослідження (аналіз, експертиза) проб і зразків товарів у митних лабораторіях; класифікації товарів згідно з УКТЗЕД; належності товарів до контрольних списків (наркотики, отруйні та вибухові речовини, товари подвійного використання тощо); митного законодавства та його застосування.

2. Надання консультацій митним брокерам і митним перевізникам з питань посередницької діяльності.

3. Надання текстів опублікованих нормативно-правових актів з питань митної справи.

4. Надання відомостей з ліцензійних реєстрів митних брокерів, митних перевізників, митних ліцензійних складів.

5. Копіювання документів, пов’язаних з митним оформленням товарів (робіт, послуг).

Затвердження зазначеного переліку потребуватиме затвердження тарифів на ці послуги. Таким чином, новий МК передбачає значно більше “ступенів свободи” в реалізації вповноваженим суб’єктом своїх прав при здійсненні митних формальностей (процедур). Саме такий status quo відповідає новій ідеології, “духу” Конституції України та “велінню часу”, згідно з якими “служіння держави” людині замінює домінуючу до недавніх пір позицію – “панування держави” над людиною; вихідним концептуальним засадам реформування центральних органів виконавчої влади, що викладені в Концепції адміністративної реформи в Україні, які визнають за необхідне, зокрема, переорієнтувати діяльність цих органів з виконання суто адміністративно-розпорядчих функцій на надання державних управлінських послуг громадянам та юридичним особам, забезпечуючи при цьому принцип верховенства права. Більше того, держава, розширюючи спектр платних послуг, які вона може надавати, тим самим розширює коло своїх моральних обов’язків перед людиною. Такий підхід не суперечить в цілому і вимогам законодавства ЄвроСоюзу.

Отже, нормотворча діяльність митної служби України є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочного органу. Правозастосування полягає в наступному: забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; видання правозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо.

ВИСНОВКИ

Таким чином в результаті проробленої роботи можна зробити висновки, що митна політика - це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування в процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній та внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків. З метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

Правотворча форма діяльності суб'єктів управління спрямована на вироблення нових правових норм, їх удосконалення, зміну або скасування. Результатом правотворчої діяльності є прийняття нормативних актів органами виконавчої влади. У них містяться адміністративні норми, які регулюють типові управлінські відносини. Саме в правових актах управління вирішуються багато питань деталізації й конкретизації загальних правових норм, які містяться в актах законодавчих органів державної влади. Однак слід мати на увазі, що під право творчою формою управлінської діяльності розуміють не лише сам правовий акт як зовнішнє вираження, а й увесь процес його підготовки та прийняття. Нормотворча діяльність митної служби України є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочного органу.

Нормотворчість у системі митної служби слід розглядати як процес створення відомчих нормативних актів при відповідному забезпеченні технологій їх підготовки та прийняття. Діяльність органів митної служби щодо індивідуалізації нормативно-правових актів стосовно конкретних суб'єктів права в конкретних життєвих ситуаціях і прийняття актів правозастосування мусить стати, в першу чергу, нормативним вираженням загальнолюдських цінностей, принципів справедливості та людяності, способом забезпечення прав і свобод громадянина і людини, основою організації та функціонування держави в інтересах людини та всього суспільства.

Іншою правовою формою здійснення виконавчої влади є правозастосовча форма за допомогою якої вирішуються конкретні управлінські питання. Стан законності та правопорядку в країні відображається перш за все у правозастосовчій діяльності державного апарату, його конкретних органів. Фактично правозастосування відзначає всю діяльність митної служби в цілому як суб'єкта застосування норм права. Від ефективності організації правозастосовчої діяльності залежить законність, обґрунтованість, доцільність, справедливість, повнота, всебічність, об'єктивність та істинність управлінських рішень, які приймаються в митній службі. Розглядаючи правозастосування в аспекті правового забезпечення управління в митній службі зазначимо, що воно, полягає в наступному: забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; видання правозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо. Можна стверджувати, що підзаконність, плановість, адаптивнісгь до європейських стандартів, науковість - це ті основні принципи, за якими має проводитись нормотворча діяльність всіх органів виконавчої влади і Державної митної служби зокрема.

Список використаних джерел та літератури

Конституція України. – 1996.

Митний Кодекс України // ВВР. – 2003. - №27. – Ст.. 209.

“Україна: поступ у XXI століття” Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік від 23 лютого 2000 року № 276а/2000 // Урядовий кур'єр вiд 28.01.2000.

Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.

Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // http://www.zakon.rada.gov.ua.

Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації затверджено наказом Державної митної служби України 14.02.2006 N 112.

Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. N 690.

Адміністративна діяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. – Л., 2002. – С. 5.

Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.

Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К., 2004. – Т. 1: Загальна частина.

Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 289.

Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. - 477 с. – С. 52-56.

Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. Б.Н. Габричидзе. – М., 2004. – С. 176.

Домбровський С. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. - №7(91). 15 лютого 2007 року.

Домбровський С.Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. - Х., 2005. – 396 с.

Домбровський С.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. - №5(89). - 1 лютого 2007 року.

Ківалов С.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики // Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.

Кунев Ю.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // Вісник Академії митної служби України, - № 4 (36), - 2007. – С. 127-132.

Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с.

Сандровский К.К. Таможенное право. – К., 1974. С. 10-11

Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митної справи // Юридичний журнал. - №1. – 2003. – С. 24-25.

Таможенное право: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев – М., 1998. – С. 83.

Тимошенко И.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. – Ростов-н-Д., 2001.- С. 73.

Христенко С.Г. До питання вдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.

Юсупов В.А. Правопримснительная деятельность органов управления. – М., - 1979. – 136 с.

1 Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // http://www.zakon.rada.gov.ua.

2 Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К., 2004. – Т. 1: Загальна частина. – С. 208.

3 Адміністративна діяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. – Л., 2002. – С. 5.

4 Сандровский К.К. Таможенное право. – К., 1974. С. 10-11

5 Таможенное право: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев – М., 1998. – С. 83.

6 Тимошенко И.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. – Ростов-н-Д., 2001.- С. 73.

7 Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. Б.Н. Габричидзе. – М., 2004. – С. 176.

8 Таможенный кодекс Союза CCР // ВВС СССР – 1964. – № 20. – Ст. 242.

9 Митний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.

10 Домбровський С. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. - №7(91). 15 лютого 2007 року.

11 Домбровський С. Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств. - (Х., 2005. – 396 с.

12 Домбровський С.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. - №5(89). - 1 лютого 2007 року.

13 Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повно­важень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред.В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 289.

14 Положення про Міністерство юстиції України: Затверджене Указом Президента України від 30.12.1997 p., № 1396/97.

15 Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.

16 Кунев Ю.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // Вісник Академії митної служби України, - № 4 (36), - 2007. – С. 127-132.

17 Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с. – С. 71.

18 Фундаментальные проблемы концепции ((нормирования советского правовою государства / Под ред. В.М. Горшенева. – X., 1990. - 175 с. – С. 137-138.

19 Правоприменение в Советском государстве. – М., - 1985. - 304 с. – С. 18.

20 Юсупов В.А. Правопримснительная деятельность органов управления. – М., - 1979. – 136 с. – С. 19.

21 Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, авто термінал. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 07042003 р № 476 // www zakon rada gov uа

6 Порядок відкриття вантажного митного комплексу, автопорту, автотерміналу Затверджено наказом Держмитслужби України від 20.10.2003 р. № 703 // http //www zakon rada gov uа

22 Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1969. – С. 200.

23 Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України. Затверджено наказом Держмитслужби України від 13.09.2003 р. № 609 // http //www zakon rada gov uа

24 Проблемы теории государства и права / Под ред.С.С. Алексеева. – М., 1987. - 448 с. – С. 359.

25 Лазарев В.В. Применение советского пра­ва. - Казань, 1972. – 200 с. – С. 39.

26 Теория государства и права / Под ред. А.М. Васильева. -М., 1983. – С. 341.

27 Настюк В.Я. Норми митного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с. – С. 71.

28 Бахрах Д.Я., Ренов Э.Я. Производство по делам об административных правонарушениях. –М., - 1989. – 96 с. – С. 16-17.; Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование. – Воронеж., - 1976. – 198 с. – С. 88.

29 Лазарев В.В. Применение советского пра­ва. - Казань, 1972. – 200 с. – С. 64.

30 Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.

31 Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. - 477 с. – С. 52-56.

32 Христенко С.Г. До питання вдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.

33 Ківалов С.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики // Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.

34 Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митної справи // Юридичний журнал. - №1. – 2003. – С. 24-25.