Бюджетне право і бюджетний устрій

План

1.Вступ

2. Бюджетне право і бюджетний устрій

2.1. Поняття і роль бюджету

2.2. Бюджетне право та бюджетні правовідносини

2.3. Бюджетний устрій та бюджетна система України

2.4. Бюджетна класифікація

3. Висновок

Поняття і роль бюджету

Для виконання державних функцій державі потрібні фінансові ресурси, які вона отримує шляхом формування і використання централізованого фонду грошових коштів - державного бюджету.

Бюджет - це розпис грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи, сім’ї, окремої особи на визначений період.

Термін "бюджет" походить від давньофранцузького "bougette" - шкіряний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де поступово перетворився на "budget" та став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів з неї. У визначений день канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто портфель, у якому містилися папери або рахунки, в сучасному розумінні - проголошував законопроект, у якому він, після закінчення фінансового року, викладав перед Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Ці документи уряд давав на схвалення парламенту. Лише з кінця XVIII ст. бюджетом став називатися і той документ, який містив розподіл доходів і видатків та затверджувався представницьким органом.

Річний бюджет є серцевиною організації державних фінансів. Бюджетний документ відображає рішення у відповідних сферах державних фінансів. Він уособлює й пояснює фінансово-бюджетну політику уряду.

Бюджет в економічному розумінні є сукупністю грошових відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках:

— на виконанні нею суспільних функцій, оскільки централізація ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій;

— держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто здійснюючи підприємницьку діяльність.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів. Фактично бюджет, який являє собою баланс доходів і видатків, відображає соціально-економічну, міжнародну, управлінську, оборонну та фінансову політику.

За матеріальним змістом бюджет становить централізований фонд коштів держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. В цілісному вигляді бюджетних коштів не буває, так як зразу після надходження на бюджетний рахунок вони використовуються для фінансування державних потреб. Бюджет - це тільки форма утворення, великий кошторис, розпис доходів і витрат держави, погоджених між собою як за обсягом, так і за строками надходження і використання.

Враховуючи надзвичайне значення бюджету, необхідна чітко налагоджена система управління ним, щоб забезпечити своєчасне й повне надходження доходів, та раціональне, цільове й ефективне використання коштів. Саме в цьому аспекті виникає юридичне значення бюджету у вигляді нормативно-правового закріплення бюджетних повноважень суб'єктів бюджетних відносин. Бюджет, затверджений на рівні закону, надає фінансовій діяльності органів виконавчої влади обов'язкового характеру, оскільки приписи закону мають конкретно-адресний характер і зобов'язують ці органи їх виконувати. Закон про бюджет зобов'язує органи виконавчої влади зібрати певну суму коштів і дозволяє витратити зібрані кошти на визначені напрямки.

Склад бюджетних актів:

1) пояснювальна записка, яку готує переважно міністр фінансів і в якій коротко викладено еволюцію рівня суспільного добробуту, звіт про кошторисні періоди, огляд стану справ у казначействі, пропозиції по вдосконаленню фінансового законодавства;

2) власне текст бюджетного акта;

3) документи в додатках: таблиці розподілу кредитів, дефіцит, борг.

Згідно з Бюджетним кодексом України, бюджет - це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади на протязі бюджетного періоду.

Функції Державного бюджету України як юридичного акту:

— перерозподіл національного доходу;

— стабілізація процесу суспільного відтворення;

— забезпечення реалізацію державної соціальної політики.

Політичне значення бюджету - законодавчий орган своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд під свій контроль. Бюджет є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби і характер діяльності уряду.

У сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих фондів коштів дістає відображення бюджетна політика. Бюджетна політика - це діяльність органів державної влади щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів та забезпечення всеохоплюю-чого контролю за їх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика має соціальне, економічне або військове спрямування.

Сутність бюджету кожної країни визначається станом економіки, рівнем соціального розвитку суспільства. Використовуючи фінансове програмування, країни через бюджет впливають на структурну перебудову держави, науково-технічну політику, норму накопичення, самозабезпечення ресурсами, ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, обсяг валового внутрішнього продукту.

Бюджет - це один з важливих інструментів, доступних урядові, для регулювання економічної діяльності і стабілізації доходів громадян. Розміри бюджету, особливо його дефіциту, характер податкової політики і структура витрат допомагають визначити темпи економічного росту, тенденції зміни зайнятості, процентні ставки та цінові зміни.

Зв'язок бюджету з економікою двосторонній. Не тільки бюджет впливає не економіку, відбувається і зворотній вплив: стан економіки визначає бюджетні показники. Суттєві розбіжності між передбачуваним і дійсними економічними рівнями стають причиною невідповідності між очікуваними і фактичними результатами виконання бюджету. Відхилення розвитку економіки від прогнозованих показників призводить до збільшення або зменшення надходжень, витрат, дефіциту.

Бюджетне право та бюджетні правовідносини

Бюджетне право - центральна частина фінансового права, оскільки сфера державних фінансів, які є предметом дослідження останнього, нерозривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання бюджетної системи.

Бюджетне право України являє собою сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.

Предметом бюджетного права України є суспільні відносини, що складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.

Одна із специфічних рис бюджетного права полягає в тому, що воно регулює відносини тільки між державними органами, підприємствами, установами і організаціями. Ці суб'єкти так чи інакше беруть участь у формуванні і виконанні бюджету, більшість з них пов'язані з бюджетом тісними взаємовідносинами з отримання відповідних асигнувань.

До специфічних рис бюджетного права слід також віднести його велику деталізованість. Фінансова діяльність державних органів підлягає детальній регламентації в силу того, що вона пов'язана з грошовими коштами, які вимагають ретельного обліку та збереження, і всі операції з ними потребують строгого документального оформлення.

Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з формуванням, розподілом та витрачанням ресурсів бюджетної системи країни.

Суб'єктом бюджетних правовідносин виступає Україна як суверенна держава в особі Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих органів самоуправління. Суб'єктами бюджетних правовідносин є також галузеві органи виконавчої влади, особливе місце займають фінансові органи, вони діють від імені держави і вступають у бюджетні відносини з усіма органами держави, які мобілізують або витрачають грошові кошти, беруть участь у всіх стадіях бюджетного процесу.

Кожний суб'єкт цих відносин бере участь у розподілі дохідної і витратної частини Державного бюджету, в складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів і розгляді звітів про їх виконання, а також у контролі за виконанням бюджетів.

Обсяг прав і обов'язків органів виконавчої влади як суб'єктів бюджетних правовідносин залежить від їх місця і ролі в системі державного апарату та у системі виконавчих органів місцевого самоуправління.

Правові норми надають бюджетним відносинам офіційний характер, тобто державний захист. Бюджетні відносини набувають форми відносин прав і обов'язків, тобто форму правовідносин. У межах цих правовідносин здійснюється діяльність державних органів, направлена на формування бюджету і його виконання. Правове обґрунтування є основою нерозривної єдності матеріальної і правової сторін цих відносин.

Бюджетно-правові норми регулюють відносини, що виникають у сфері державного бюджету України, визначають бюджетний устрій, повноваження в сфері бюджету і права державних органів, розмежування доходів і витрат між ланками бюджету і порядок складання, розгляду, затвердження та виконання державного бюджету України і його ланок та звітів про їх виконання.

Бюджетно-правові норми встановлюють правила поведінки для певного кола суб'єктів бюджетно-правових відносин, які виступають в якості сторін, їх права та обов'язки. Вони вказують на обставини, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслідки, які настають у разі невиконання вимог, встановлених цими нормами. Закріплюючи на рівні нормативно-правового акта компетенцію органів державної та місцевої влади, а також права та обов'язки інших учасників бюджетних відносин, бюджетні норми надають бюджетним відносинам офіційного характеру, що захищається державою та підкріплюється її імперативно-владними повноваженнями.

Матеріальні норми встановлюють матеріальний зміст бюджету: структуру бюджетної системи, джерела доходів і видатків, їх обсяги, порядок закріплення за різними ланками бюджетної системи, здійснення міжбюджетних трансфертів; їх об'єднано у фінансово-правовий інститут - бюджетний устрій, який є складовою бюджетного права.

Процесуальні норми регулюють бюджетний процес, тобто відносини з приводу складання, розгляду і затвердження бюджету, здійснення його виконання, а також складання, розгляд і затвердження звітності про виконання бюджету.

Постійно діючі норми мають визначальний характер, не обмежені в часі, існують, поки суб'єкти відносин зберігають свою правомочність. Періодичні норми містяться в щорічних актах про бюджет та в нормативно-правових актах, що їх приймають органи виконавчої влади на їх забезпечення.

Базовим джерелом бюджетного права є Конституція України. Бюджетний кодекс України є основним джерелом бюджетного права України, яким регулюються відносини, що виникають у процесі складання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням бюджетів. Джерелом бюджетного права є також щорічний Закон України "Про державний бюджет України", яким визначається загальний обсяг бюджету на рік, розміри асигнувань за напрямками діяльності держави, розміри відрахувань у місцеві бюджети від загальнодержавних доходів і податків.

Джерелами бюджетного права є й інші нормативні акти, які регулюють відносини в сфері накопичення і витрачання бюджетних коштів.

Види бюджетних документів:

— планові - проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ;

— оперативні - доручення фінансових органів про перерахування коштів з бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів;

— звітні - звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів.

Бюджетне законодавство України побудоване за принципами верховенства закону, незалежності окремих ланок бюджетної системи. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Бюджетний устрій та бюджетна система України

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетний устрій - це визначена правовими нормами організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу. Оскільки Україна є унітарною державою, бюджетна система країни є дворівневою.

Зміст бюджетного устрою в державі:

— організація бюджетної системи;

— принципи її побудови;

— повноваження законодавчих і виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування і їх виконавчих органів.

Бюджетна система - це врегульована нормами права сукупність усіх видів бюджетів.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається із державного бюджету і місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних общин сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Стаття 6 Бюджетного кодексу України виділяє зведений бюджет, який є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів і бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних і сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету і бюджетів районів.

Принципи бюджетного устрою (бюджетної системи) в Україні (ст. 7 Бюджетного кодексу України):

— принцип єдності бюджетної системи України;

— принцип збалансованості;

— принцип самостійності;

— принцип повноти;

— принцип обґрунтованості;

Реалістичність бюджету базується на достовірності таких основних прогнозних показників соціально-економічного розвитку:

— валовий внутрішній продукт номінальний;

— індекс споживчих цін;

— прибуток підприємств;

— надходження в бюджет від приватизації;

— темпи приросту монетарної бази до початку року;

— темпи приросту грошової бази до початку року;

— експорт та імпорт товарів і послуг;

— інші показники, які затверджуються Кабінетом Міністрів України до складання бюджету.

— принцип ефективності;

— принцип субсидіарності;

— принцип цільового використання бюджетних коштів;

— принцип справедливості і неупередженості;

— принцип публічності і прозорості;

Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:

— проекту закону про Державний бюджет;

— закону про Державний бюджет з додатками;

— інформації про виконання Державного бюджету України;

— інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

— іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект закону про Державний бюджет публікується протягом семи днів після його подання Верховній Раді України. Бюджети публікуються протягом десяти днів з дня їх прийняття.

Бюджетна класифікація

Бюджетний кодекс України визначає бюджетну класифікацію як єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація застосовується для здійснення планування, регулювання, фінансового контролю, аналізу, порівнянності показників. Затверджує бюджетну класифікацію та зміни до неї Міністр фінансів України, інформуючи про це Верховну Раду України.

Складові бюджетної класифікації:

- Класифікація доходів

- Класифікація витрат

- Класифікація боргу

- Класифікація фінансування

- Класифікації видатків

Доходи бюджету - це надходження до бюджету, що використовуються державою для здійснення її функцій та регулюються правовими нормами.

Склад доходів бюджету:

— податкові надходження;

— неподаткові надходження - добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов'язані з податковим законодавством;

— доходи від операцій з капіталом;

— трансферти - безповоротні платежі, отримані від інших рівнів органів влади, міжнародних установ на безоплатній основі.

Класифікація доходів бюджету за порядком зарахування до бюджету коштів:

— власні - формуються за рахунок надходжень від власних джерел;

— закріплені - відносяться до певного рівня бюджету відповідно до Бюджетного кодексу на довготривалій основі у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі;

— регулюючі - надходження яких до бюджетів нижчого рівня щорічно визначає Верховна Рада України або представницький орган місцевої влади при затвердженні актів про бюджет.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Класифікація видатків бюджету:

1)за функціями, з виконанням яких вони пов'язані (функціональна класифікація), - дозволяє відслідковувати динаміку зміни державних витрат різноманітного функціонального призначення з метою проведення їх аналізу і прогнозування; організована за класифікацією OOН;

2) за економічною характеристикою операцій (економічна класифікація) - деталізує використання грошових коштів за їх предметними ознаками (види господарської діяльності), дозволяє виділити захищені статгі:

— поточні - платежі, не пов'язані з придбанням капітальних активів (оплата комунальних послуг, заробітна плата, нарахування, виплати населенню);

— капітальні - придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів та капітальні трансферти;

— кредитування з урахування погашення - платежі з бюджету, пов'язані з виникнення вимог до інших фінансових об'єктів, які передбачають обов'язкове повернення коштів;

3) за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація) - має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників, покращання бюджетного планування і побудови організаційно досконалої системи управління;

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація) -формування бюджету за програмно-цільовим методом, розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, що є систематизованим переліком заходів, направлених на досягнення загальної мети. У Державному бюджеті виділяються таємні видатки, які пов'язані з державною таємницею, у зв'язку з чим пояснення їх витрачання в бюджеті не передбачається. Вони спрямовуються на діяльність органів державної влади в інтересах національної безпеки.

Класифікація фінансування бюджету - це групування джерел покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямків і обсягів запозичених коштів, а також визначення напрямків витрачання фінансових ресурсів, які утворилися в результаті дефіциту бюджету (платежі на погашення основної суми боргу). Класифікація фінансування бюджету та боргу:

1) за типом кредитора - можуть бути внутрішні (надходження від сектора державного управління, від фінансово-кредитних органів) та зовнішні (позики від міжнародних організацій, міжнародних фінансових організацій, іноземних комерційних банків);

2) за типом боргового зобов'язання (видом фінансового інструменту запозичення) - облігації, ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, депозити, а також довго-, середньо- та короткострокові.

Складові бюджету:

— загальний фонд;

— спеціальний фонд.

У спеціальному фонді обліковуються власні кошти бюджетних установ:

1) плата за послуги, які надаються бюджетними установами (від господарської або виробничої діяльності, за оренду майна, від реалізації майна);

2) інші надходження (подарунки, гранти, грошові кошти за виконання окремих доручень). Видатки спеціального фонду:

— бюджетні призначення за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

— гранти і подарунки, отримані на конкретну мету;

— різниця між доходами і витратами спеціального фонду бюджету.

У складі бюджетів передбачається резервний фонд - певний обсяг нерозподілених видатків, який протягом року може використовуватись на фінансування непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не можуть передбачатися при складанні проекту бюджету. Він включається до загального фонду бюджету і не може перевищувати 1% від обсягу його видатків. Рішення про виділення коштів приймається Кабінетом Міністрів України, щомісяця який звітує про витрачання коштів перед парламентом. Сума коштів, що виділяється з резервного фонду на фінансування одного заходу, не може перевищувати 20% загальної суми резервного фонду. Не дозволяється використовувати кошти на погашення боргів, збільшення передбачених у бюджеті видатків.

Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.

Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Література

Капаєва Л.М. ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2004

Фомінюк М.П.