Використання сучасних можливостей судових експертиз у слідчій діяльності
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ У СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Поняття судової експертизи. Правові підстави призначення судових експертиз
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють судово-експертну діяльність є наступні:
Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. зі змінами станом на 2007 рік.
Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (із наступними змінами і доповненнями станом на 15 березня 2006 року).
Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду № 8 від 30.05.1997 р.
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз / Затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998 р., із змінами, внесеними згідно з наказами МЮ України № 144/5 від 30.12.2004 та №59/5 від 10.06.2005.
Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України / Затверджена наказом МВС України № 682 від 30.08.1999 р.
Поняття судової експертизи визначено у ст.1 Закону України «Про судову експертизу», у відповідності до якої:
- Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду. Згідно ст.65 КПК висновок судового експерта є джерелом доказів у справі.
- Спеціальні знання – це знання, отримані у результаті навчання та практичної діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та інших. Юридичні знання до спеціальних не відносяться.
Фактичними підставами для призначення судової експертизи є:
По-перше: ч.1 ст.75 КПК „Висновок експерта”, у відповідності до якої експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
По-друге: ст.76 КПК яка визначає випадки обов’язкового призначення експертизи у наступних випадках:
для встановлення причин смерті;
для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачуваного при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.155 КК;
для встановлення віку підозрюваного або обвинувачуваного, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Крім того, згідно з п.16 Постанови Пленуму ВС від 30.05.97р. №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»:
– Судово-медична експертиза призначається... ...щодо осіб, які у зв’язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (з посиланням на ст.69 КПК «Особи, що не підлягають допиту, як свідки»)
При цьому вказаний вище перелік не є вичерпним! На практиці в обов’язковому порядку призначаються експертизи у справах про незаконний обіг наркотиків, холодної та вогнепальної зброї, про ДТП, інші аварії, техногенні катастрофи та ін.
Юридичною (правовою) підставою для проведення судової експертизи є постанова слідчого про призначення експертизи у відповідну експертну установу або експертові.
Основні напрямки реформування інституту судової експертизи:
1) виведення експертних служб зі структури органів досудового слідства. З підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України мають бути виведені всі експертні установи, які входять до його структури та які проводять більшість експертиз у кримінальних справах (науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при управліннях Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві та Севастополі). Вказані експертні установи можуть бути підпорядковані Міністерству юстиції України. При цьому в Міністерстві внутрішніх справ України залишаться експертні служби зі штатом експертів, достатнім для техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування.
2) забезпечення рівного доступу сторін до експертних знань і вільного вибору ними експертів. На сьогоднішній день учасники кримінального процесу вправі звертатися до експертів для проведення останніми на договірних засадах експертних досліджень з питань, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи, що випливає з п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону “Про судову експертизу” і п. 1.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
У зв’язку із проведенням експертизи на звернення учасників кримінального процесу, виникають такі проблеми: невизначеність кола експертиз, проведення яких можливе за зверненням учасників кримінального процесу, та порядку їх проведення (у т. ч. надання матеріалів кримінальної справи та об’єктів, необхідних для проведення експертизи, відібрання зразків для порівняльного дослідження тощо), невизначеність форми, у якій надаються результати експертного дослідження (висновок експерта, висновок спеціаліста, довідка тощо) та порядку оплати експерти.
3) розширення кола випадків, за яких призначення експертизи є обов’язковим. Хоча їх перелік викладений у ст. 76 КПК України як вичерпний, але слідчою та судовою практикою напрацьована значна кількість інших випадків, за яких призначення експертизи є доцільним. Так, існує необхідність обов’язкового призначення експертизи для встановлення таких обставин: чи була потерпіла при зґвалтуванні у безпорадному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин (Постанова № 5 від 30.05.2008 р.) [Пост. ПВСУ №5]; чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і чи придатні вони до використання (Постанова № 3 від 26.04.2002 р.) [Пост. ПВСУ №3]; вид наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору чи одурманюючого засобу, їх назви і властивості, а також належності до культур, які містять наркотичні засоби (Постанова № 4 від 26.04.2002 р.) [Пост. ПВСУ №4]; чи є знівечення обличчя потерпілого невиправним (Постанова № 2 від 07.02.2003 р.) [Пост. ПВСУ №2].
4) закріплення можливості проведення експертизи до порушення кримінальної справи за необхідності встановити причину смерті, характер та ступень тяжкості тілесних ушкоджень; для дослідження властивостей предмета злочину (холодної та вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів тощо);
5) можливість використання результатів судових експертиз, проведених на території іноземних держав, у кримінальному процесі України. Питання допустимості використання при доказуванні у кримінальних справах висновків експертів, складених за результатами проведення експертиз на території іноземних держав обумовлене тим, що на сьогодні окремі експертизи не можуть бути проведені в експертних установах України. Причиною чого є відсутність як необхідних приладів, устаткування та обладнання, так і фахівців, які б володіли відповідними методиками експертного дослідження.
6) розширення кола експертиз, які можуть бути проведені у судово-експертних установах України. На сьогодні, в судово-експертних установах системи Міністерства юстиції [Інструкція Мінюста], до яких належать 7 науково-дослідних інститутів судових експертиз, розташованих у Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Сімферополі і Харкові, та Міністерства внутрішніх справ України, до яких належать науково-дослідні експертно-криміналістичні центри, що діють у кожному обласному місті, і Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр у Києві, проводиться переважна більшість із визначених класів судових експертиз за виключенням класу судово-медичних експертиз, судово-психіатричних; судово-наркологічних; судово-фармацевтичних та фармакологічних; судових санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних; судово-сільськогосподарських та судово-ветеринарних експертиз; і судово-пробірних експертиз. Хоча, зокрема, в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз, який діє в системі Міністерства юстиції України, з 1998 р. проводять і судово-ветеринарні експертизи, а в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, який діє в системі Міністерства внутрішніх справ України, проводять окремі види судових експертиз, які відносяться до класу судово-медичних експертиз, зокрема, судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.
7) розширення кола установ, які можуть проводити окремі види судових експертиз. Так, судово-фармацевтичні та фармакологічні експертизи можуть проводитися фахівцями (фармацевтами) науково-дослідних установ, підприємств, обласних відділів фармації тощо. Судові санітарно-гігієнічні та судово-епідеміологічні експертизи проводяться працівниками республіканських, обласних і районних санітарно-епідеміологічних станцій, аналітичних лабораторій системи громадського харчування, навчальних закладів та науково-дослідних установ санітарно-профілактичного профілю. Судово-сільськогосподарські експертизи проводять працівники відповідних галузей знань республіканських, обласних, районних управлінь сільського господарства, а судово-ветеринарні експертизи – спеціалісти з ветеринарії республіканських, обласних, районних управлінь. Судово-пробірні експертизи проводять фахівці інспекцій пробірного нагляду Міністерства фінансів України, які є, зокрема, у Києві, Львові, Одесі та Харкові.
8) визначення нових комплексних криміналістичних експертиз. Так, сформувалась нова психолінгвістична експертиза, яка об’єднує почеркознавчу, авторознавчу, фоноскопічну й лінгвістичну експертизи. Навчання таких експертів розпочато в Інституті судових експертиз Московської державної юридичної академії у 2005 р.
2. Правила підготовки і призначення судових експертиз
Для того, щоб правильно призначити судову експертизу, необхідно послідовно виконати ряд дій:
Прийняти рішення про проведення експертизи (залежно від ситуації, на підставі ч.1 ст.75 КПК або ст.76 КПК).
Визначити конкретний предмет експертизи, тобто ті питання, які необхідно вирішити.
Визначити вид експертизи.
Визначити черговість проведення кількох експертиз по одному об’єкту. Черговість визначається таким чином: у першу чергу призначаються експертизи, методика яких не передбачає пошкодження або руйнування об’єкту дослідження; у другу чергу призначаються експертизи, методика яких передбачає часткове руйнування об’єкту; в останню чергу призначаються експертизи, у ході яких передбачається повне руйнування об’єкту.
Підготувати об’єкти для проведення експертизи. Крім безпосередньо об’єктів дослідження сюди також відносяться порівняльні зразки і необхідні матеріали кримінальної справи. Кількість порівняльних зразків визначається „Інструкцією” для кожного з видів експертиз. Об’єкти повинні бути підготовлені за правилами, викладеними у „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз” [Інструкція Мінюста 2005] щодо кожного з видів об’єктів та упаковані таким чином, щоб убезпечити об’єкт від пошкодження та контакту з іншими об’єктами.
Вибрати державну експертну установу або приватного експерта. Державні експертні установи обираються за принципами відомчості та територіальності. Тобто, у першу чергу експертизи призначаються у експертний заклад того ж відомства, до якого відноситься і особа, що призначає експертизу та у той заклад, що обслуговує територію, на якій розташована установа або підрозділ, службова особа якого призначила експертизу.
Винести постанову про призначення експертизи. Експертиза вважається призначеною з моменту її підписання.
Ознайомити обвинувачуваного (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи.
Направити постанову про призначення експертизи та об’єкти дослідження в експертну установу або приватному експертові. Матеріали на експертизу можуть доставлятися у експертну установу особисто слідчим, нарочним або поштою. Заборонено направляти поштою об’єкти які є обмеженими у цивільному обігу.
3. Сучасні можливості судових експертиз у слідчій діяльності
Сучасні можливості судових експертиз визначаються, в першу чергу, якісними змінами у структурі злочинності. Так, все більша кількість злочинів вчинюється із застосуванням вибухових приладів і вибухових речовин, а також вогнепальної зброї. Кількісно і якісно змінилась злочинність у фінансовій сфері, а також у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Так, вибухово-технічна експертиза дозволяє вирішити завдання:
класифікаційні – визначення належності речовини або сумішей речовин до категорії вибухових речовин, визначення належності виробу до категорії вибухових пристроїв, боєприпасів або засобів, що їх імітують;
діагностичні – визначення способу виготовлення, найменування, конструкції, принципу дії, призначення, областей застосування та інших характеристик вибухотехнічного виробу, визначення стану вибухової речовини або вибухового пристрою, визначення придатності речовини або виробу до вибуху, вивчення конструкції засобу, що імітує вибуховий пристрій, встановлення наявності або відсутності професійних знань і навичок у вибуховій справі по за ознаками, що відобразились на матеріальних носіях;
ідентифікаційні – встановлення загальної родової, групової (видової) приналежності, спільного джерела походження зразків вибухових речовин, що порівнюються, засобів ініціювання, інших вибухотехнічних виробів, встановлення цілого об’єкта по його частинам;
ситуаційні – визначення можливості вибуху при конкретних обставинах поводження з небезпечними предметами, визначення можливих наслідків вибуху в конкретній обстановці, встановлення наявності або відсутності реальної небезпеки для життя та здоров’я людей у конкретній ситуації, визначення відповідності масштабів руйнувань на місті події потужності (сили вибуху) конкретного вибухотехнічного виробу, рішення інших ситуаційних питань, пов’язаних з з’ясуванням обставин події;
реконструкційні – визначення конструкції підірваного пристрою, принципу його дії, виду, найменування, маси підірваної вибухової речовини, найменування штатних вибухотехнічних виробів, використаних при його виготовленні.
Висновки цієї експертизи сприяють встановленню не лише об’єктивної, а й суб’єктивної сторони складу злочину.
В останні роки спостерігається активне впровадження в експертну практику нової високоефективної аналітичної техніки для провадження складних фізико-хімічних досліджень наркотичних засобів. Зазначене викликано тим, що все найчастіше на дослідження потрапляють напівсинтетичні (героїн, кокаїн) та синтетичні (ЛСД, амфетамін) наркотики.
Судово генотипоскопічна експертиза (генетична) одержала широкого розвитку в Україні на початку 90-х років. Дані дослідження проводяться у відділі медико-біологічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України на підставі методу ДНК. Використання аналізу ДНК дозволяє поглиблено досліджувати біологічні докази і встановити причетність конкретної особи до скоєння злочину. ДНК-докази мають ряд переваг над існуючими методами (дактилоскопія, показники груп крові) і дозволяють осудити або виправдати злочинця.
Об’єктами дослідження при проведенні генетичної експертизи можуть бути: кров рідка та висушена, слина, сперма, зразки тканин (м’язова, кісткова) та внутрішніх органів (печінка, серце тощо) волосся, сліди біологічного походження на речових доказах (тампони з піхви, ротової порожнини, прямої кишки).
На вирішення генетичної експертизи можуть ставитись такі питання:
1. Чи походять надані біологічні об’єкти (кров, слина, сперма, частини тканин, внутрішніх органів) від конкретної особи;
2. Чи належать залишки трупа конкретній людині.
Експертиза вузлів та петель. При вчиненні різноманітних злочинів (серійних сексуальних вбивств, згвалтувань тощо) все чатіше злочинці використовують різні засоби зв’язування: мотузки, ремені, шнури, синтетичні мотузки, тонкий дріт і електропроводи, шматки (смуги) тканини, за допомогою яких жертва була задушена, зв’язана. Об’єктами дослідження експертизи вузлів та петель є вузли та петлі, що виконані (утворені) на мотузках, ременях тощо [малюнки 1, 2, 3, 4, 5].
Перед направленням об’єктів на експертизу варто керуватися такими правилами:
1) мотузки (шнури, ремені тощо) необхідно сфотографувати за правилами масштабної фотографії до їх зняття з об’єкта, після чого вузли і петлі, особливо нещільні, бажано зафіксувати (обмотати) 1-2 витками липкої стрічки в місцях перетинань їх елементів;
2) вільні кінці мотузок і шнурів, виготовлених з волокнистих матеріалів, слід на відстані 2-3 мм. від лінії поділу обмотати липкою стрічкою, що перешкодить їх мимовільному розплетенню;
3) розрізати мотузки (шнури тощо) треба як найдалі від вузлів для того, щоб запобігти їх мимовільному розв’язуванню;
4) кожну пару кінців мотузки, утворених у процесі розрізування, слід позначити однаковими цифрами чи буквами, щоб в подальшому при дослідженні експерт зміг відновити цілісність мотузки і відповісти на запитання, що цікавлять слідство;
5) якщо мотузки вологі, їх необхідно висушити і лише потім упакувати;
6) для пакування слід використовувати папір чи інший гідроскопічний матеріал (картон тощо);
7) перед призначенням трасологічної експертизи необхідно оцінити доцільність пошуку і дослідження на зазначених об’єктах мікрочасток (волокон, рослин тощо) і нашарувань різного роду (крові, побутових речовин тощо). При позитивному вирішенні цього питання слід спочатку провести судово–хімічну, судово–біологічну та інші експертизи.
На вирішення експертам ставляться такі питання:
1. Який механізм зв’язування вузлів на мотузці (шнурі, проводі тощо)?
2. Чи можливо за представленими для дослідження вузлами на вилученій з місця події мотузці тощо судити про професійні чи спеціальні навички осіб, які їх зв’язали?
3. Скільки часу необхідно для зав’язування даного вузла ?
4. До якого виду належить даний вузол?
5. Чи однаковими способами зв’язані вузли на мотузці (шнурі, ремені тощо) вилученій з трупа, і експерементальні вузли, зроблені гр-ном «К».?
6. Чи є особа, що виконала вузол (петлю) правшею (лівшею)?
7. Яким інструмент застосований для відділення мотузки (шнура, дроту)?
Суїцидальна судово-психологічна експертиза може бути проведена після смерті особи, відносно якої вона проводиться, коли є підстави вважати, що особа була доведена до самогубства або при виявленні ознак маскування вбивства під самогубство чи навпаки. Проведення цієї експертизи дозволяє вирішити такі питання:
Якими були індивідуально-психологічні особливості загиблого і яким чином вони проявились у обставинах його смерті?
Чи знаходився загиблий у період до настання смерті, у психічному стані, що схиляє до самогубства і якщо так, то чим зазначений стан міг бути викликаний?
Складність дослідження (відсутність можливості у експерта поспілкуватись із особою підекспертного) обумовлює необхідність ретельного збору слідчим матеріалів, що характеризують особистість загиблого. Зокрема, слід збирати не лише показання осіб, що особисто знали загиблого, але й вилучати та додавати до матеріалів справи зразки творчості загиблого (вірші, малюнки, твори і т.ін.), відповідні фото- відео- чи(і) аудіоматеріали, електронні записи комп’ютерної техніки, електронні та інші повідомлення тощо. Доцільним є також залучення слідчим експерта до участі у проведенні допитів свідків (родичів, членів родини, друзів загиблого).