Винахід та корисна модель: поняття, патентування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Чорноморський державний університет ім. П. Могили
Факультет комп’ютерних наук
Кафедра комп’ютерних технологій
РЕФЕРАТ
«Винахід та корисна модель: поняття, патентування»
Дисципліна «Основи патентознавства й авторського права»
Спеціальність «Інтелектуальні системи прийняття рішень»
Миколаїв – 2009
Вступ
Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. Для розв'язання цих завдань велике значення має використання потужного науково-технічного потенціалу країни, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня – винахідництва. Винахідництво – це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її вищими результатами – відкриттями, а з другого – забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами тощо. Досягнення науки стають фундаментальною базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба суспільного виробництва у новій техніці, технології, матеріалах, інших знаряддях і засобах.
Таким чином, винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і взаємозумовленого науково-виробничого процесу. В сучасних умовах суспільне виробництво не зможе успішно розвиватися й функціонувати без належного науково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво у своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки і техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, на які наука має знайти відповіді. Але досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання наукових досягнень у доцільній діяльності людини. Пошуки таких способів використання фундаментальних наукових досягнень у практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.
З огляду на ці фактори значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв'язання соціально-економічних проблем важко переоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і в підсумку – підвищення рівня добробуту народу країни. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватися державою. Вони потребують чіткого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми власниками та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, який захищає об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).
Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні запроваджено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною. Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві країни. [5]
Визначення
Винахід (рос. изобретение, англ. invention, нім. Erfindung f) – технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву патент. [4]
Винаходом може бути пристрій, спосіб, речовини, застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням, штами мікроорганізмів, культура клітини рослин і тварин. [4]
Корисна модель – нове технічне рішення, що не випливає із існуючого рівня техніки і є промислово придатним. Фактично корисні моделі є підвидом винаходів у праві інтелектуальної власності, однак на відміну від останніх, вони мають коротший термін захисту (10 років в Україні, від 6 до 10 років у інших країнах) та менш жорсткі умови патентоздатності. Корисна модель вважається патентоздатною, якщо вона є новою та придатною до промислового використання. [4]
Використання винаходів
Поняття «використання» у патентному праві має чітко визначений зміст. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається [11]:
виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через мережу Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний обіг або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або внаслідок обставин це і так є очевидним.
Одночасно з цим не визнається порушенням прав, що випливають з патенту на винахід, такі використання:
на основі права попереднього користувача;
в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;
без комерційної мети;
з науковою метою або в порядку експерименту;
за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та з виплатою йому відповідної компенсації. [4]
Перелік нормативно-правових актів
Закони України
Про охорону прав на винаходи і корисні моделі;
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
Про державну систему депонування штамів мікроорганізмів;
Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми;
Про порядок виплати винагороди авторам винаходів і промислових зразків, що охороняються чинними на території України свідоцтвами СРСР;
Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;
Відомчі нормативно-правові акти
Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель;
Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель;
Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи;
Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі;
Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи;
Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі;
Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу;
Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (кориснумодель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисноїмоделі);
Інструкція про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання;
Інструкція про порядок видачі патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР;
Інструкція про видачу патентів України на секретні винаходи, які охороняються авторськими свідоцтвами СРСР на секретні винаходи;
Інструкція про порядок ознайомлення будь-якої особи з матеріалами заявки на об'єкт права інтелектуальної власності;
Міжнародні договори, адміністративні функції яких виконує ВОІВ
Договір про патентну кооперацію;
Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;
Договір про патентне право (дод. Інструкція до договору про патентне право);
Паризька конвенція про охорону промислової власності;
Міжнародні договори держав-учасниць СНД
Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів в галузі правової охорони винаходів;
Роз'яснення Державного департаменту інтелектуальної власності;
Роз'яснення щодо поділу заявки на винахід та заявки на корисну модель.
Загальні положення
Чинне законодавство встановило вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підставі цих вимог та інших норм чинного законодавства можна вивести визначення згаданих об'єктів.
Винахід – це технічне рішення у будь-якій галузі суспільне корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.
Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певної галузі технології. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (включаючи біотехнологічні способи, способи лікування, діагностики та профілактики). Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель від 17 листопада 1994 р. дають конкретні визначення зазначених понять.
Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення, розклади правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; технології інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин (п. З ст. 5).
Крім того, правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентоспроможності.
Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і придатний для користування.
Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Останній стосовно заявленої пропозиції визначається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно розв'язує задачу. Між тим виявляється, що цю задачу розв'язано, але відомості про неї не дійшли до автора. Винахід має давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Отже, не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.
Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент – в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, заявники, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не тільки для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоч би і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому разі втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном, і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і виплати винагороди за її використання.
Проте з цього загального правила Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановив важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, розкривають цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки до патентного відомства, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоспроможним. Іншими словами, новизна пропозиції не втрачається. [11]
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоч у зазначеному законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід – це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво – це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в законі: право авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняною рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.
Винахід, придатний для використання. У вищезгаданому законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не лише у промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі закону (п. 7 ст. 6) йдеться про два аспекти поняття «промислова придатність»: а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість використання винаходу. Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві – немає відповідного устаткування, матеріалів тощо. [11]
Із закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держави, не забороненій чинним законодавством. Це може бути наукова і господарська діяльність, культосвітня і лікувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями та установами.
Може використовуватися для власних потреб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.
У цій нормі закону підкреслюється й така ознака винаходу, як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана лише за умови появи технічної можливості у майбутньому.
Ця вимога до винаходу вказує також на те, що розв'язання практичної задачі здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу – його позитивний ефект. Явно некорисні пропозиції у принципі можуть бути визнані винаходами, але розумна людина їх просто не використовуватиме. Отже, здатність до промислового використання означає, і корисність винаходу. Правда, цю ознаку іноді буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може давати солідний прибуток. Такі факти в історії техніки відомі.
Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище тощо.
Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислове придатним.
Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства України. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до патентного відомства України.
Винаходи і корисні моделі – близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає в об'єкті – до винаходів належать продукти і способи, до корисної моделі – конструктивне виконання пристрою. [7]
Відповідно до згадуваних Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель (п. 1.1) до пристроїв як об'єктів винаходів чи корисних моделей належать машини, механізми, прилади тощо. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватися не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, а й формою виконання цих елементів, їхнім певним взаємним розташуванням. Сутність корисної моделі полягає саме в оригінальній компоновці пристрою. Якщо винахід має певну перевагу перед прототипом своїм змістом, новим розв'язанням задачі, то корисна модель – новою компоновкою елементів пристрою. Це рішення тому і називається «корисна модель» певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою, нова корисна модель.
Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі. Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа.
Громадяни можуть бути авторами винаходу чи корисної моделі незалежно від віку. Іноді малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві.
Поняття суб'єкта права на винахід чи корисну модель стосується як автора результату, так і його правонаступників – будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, держава. Законодавчі акти про промислову власність передбачають випадки, коли суб'єктом права на результати творчої праці виступають саме юридичні особи, держава або її органи.
Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або за заповітом.
Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи чи корисні моделі, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства.
Проте, при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.
Досить часто винахід чи корисна модель можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги авторові іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).
За законодавством про промислову власність, відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений патентним відомством України на підставі поданої співавторами заяви.
Нове законодавство про інтелектуальну власність істотно підняло роль ще одного суб'єкта права на результат творчої праці. Йдеться про роботодавця, з яким автор перебуває у трудових відносинах за договором найму.
Закони про винаходи, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід чи корисну модель створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду авторові відповідно до економічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від використання зазначених об'єктів промислової власності. У свою чергу винахідник винаходу або корисної моделі чи автор промислового зразка має подати роботодавцеві письмове повідомлення про досягнутий ним результат творчої праці з описом, що розкриває сутність винаходу чи корисної моделі настільки повно і ясно, що робить можливими його використання. При цьому треба мати на увазі, що іноді сам автор результату не спроможний скласти чітко і ясно опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В такому разі він змушений вдаватися до допомоги самого роботодавця.
Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Як уже зазначалося, автор пропозиції, що має ознаки винаходу чи корисної моделі, може стати суб'єктом патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, яким в Україні є патентне відомство, яке входить до складу Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності. Для цього автор пропозиції має надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворення. Пропозиція повинна бути втілена в креслення, дослідний зразок чи просто описана так, що її сутність була б зрозумілою і доступною іншим особам і придатна для користування.
Право кваліфікації творчої пропозиції як винаходу чи корисної моделі належить патентному відомству України. Лише після того, як патентне відомство України визнає заявлену пропозицію винаходом або корисною моделлю, прийме рішення про внесення її до відповідного Державного реєстру і видачу патенту авторові, останній офіційно визнається автором свого витвору і для нього виникають певні права та пільги, встановлені чинним законодавством України. Після цього акту автор, а також інші особи можуть розголошувати сутність пропозиції шляхом публікації, усних доповідей та іншими способами.
Право на винахід та корисну модель охороняється державою і засвідчується патентом.
Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім подання належним чином оформленої заявки до патентного відомства України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопада 1994 p. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.
Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціальних експертиз поданої заявки у тому разі, коли вони передбачені. Останній етап – занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ – патент. Нині в Україні встановлено єдину форму правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків – патент.
Право на подання заявки на винахід або корисну модель передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявки до патентного відомства України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місцеперебування за межами України, подають заявки тільки через представників у справах інтелектуальної власності.
Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи за дорученням роботодавця.
Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.
Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного результату технічної творчості. Об'єднання в одній заявці двох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків не допускається.
Заявка має містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно, опис винаходу, корисної моделі; креслення (якщо на нього є посилання в описі); реферат; документ про сплату встановленого збору за подання заявки.
Заявка надсилається на адресу Науково-дослідного центру патентної експертизи. Заява на видачу патенту подається за встановленою формою. У графі цієї форми заяви, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який із двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент: на винахід чи корисну модель.
У разі прохання видати патент на винахід, слід зазначити, який саме патент бажає одержати заявник – патент із строком дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, чи патент із строком дії 5 років, що видається під відповідальність заявника без проведення експертизи по суті1.
У заяві на видачу патенту обов'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявної пропозиції.
Опис винаходу і корисної моделі викладається у визначеному порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі; перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в. описі; відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної, моделі.
Формула винаходу і корисної моделі має виражати його сутність, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі – це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання пропозиції винаходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визначення обсягу використання винаходу. Лише за формулою встановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходу чи корисної моделі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тими самими поняттями, що їх містить опис винаходу чи корисної моделі.
Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі і визначення рівня техніки.
За датою надходження заявки до патентного відомства України визначається пріоритет пропозиції. Якщо пропозиція була створена окремими авторами незалежно один від одного, то пріоритет визнається за тим автором, заявка якого надійшла раніше. Проте слід підкреслити, що в законах про промислову власність дещо по-іншому сформульовано ці правила. Так, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ст. 11 «Право першого заявника» проголошує: «Право на одержання патенту на винахід (корисну модель), створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена».
У названих законах йдеться про дату подання заявки до патентного відомства і просто про пріоритет. Під пріоритетом закони розуміють так званий конвенційний пріоритет. Проте слід зазначити, що в нашій практиці усталилося поняття пріоритету (національного пріоритету) як дати надходження заявки до патентного відомства України. Якщо заявку спочатку було подано в одній із країн Паризького союзу, а потім в Україні, то дату раніше поданої заявки прийнято було називати конвенційним пріоритетом. Саме в такому значенні згадані поняття вживаються в даному підручнику.
Якщо заявником є іноземна фізична чи юридична особа, яка раніше подала заявку на видачу патенту на цей самий винахід, корисну модель чи промисловий зразок в одну із країн Паризького союзу, то такий заявник може просити визнати за ним право на конвенційний пріоритет. Він полягає в тому, що заявники держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності мають право протягом 12 місяців від дати подання першої заявки в одній із країн-учасниць Конвенції, подати цю саму заявку в інші країни-учасниці Конвенції з пріоритетом за першою поданою заявкою. Так, наприклад, якщо громадянин Франції подав у своє патентне відомство заявку 1 лютого 1995 p., а громадянин чи юридична особа України подала заявку на таку саму пропозицію до патентного відомства України 1 травня 1995 p. і тільки після цього громадянин – заявник Франції – подав заявку до патентного відомства України, тобто після 1 травня, то пріоритет за цією заявкою буде визнано за громадянином Франції. Заявку заявника України буде відхилено за відсутністю новизни. Право на конвенційний пріоритет за заявками на винаходи і корисні моделі зберігається протягом 12 місяців після дати подання першої заявки, за заявками на промислові зразки – протягом 6 місяців.
Після надходження заявки до патентного відомства України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки – визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, а також, чи відповідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки і чи він відповідає встановленим вимогам.
Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, то патентне відомство України має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. У разі бажання заявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент без проведення експертизи заявки по суті, під відповідальність самого заявника без гарантії його достовірності йому видається патент.
При цьому варто пам'ятати, що заявки на корисні моделі і промислові зразки експертизі по суті не піддаються і патент на зазначені об'єкти видається під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.
Від цих загальних правил закони про промислову власність допускають певні відхилення. Так, датою заявки може бути день одержання патентним відомством України матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою; відомості щодо заявника та його адреси; частину, яка зовнішнім виглядом нагадує опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Цей виняток встановлено з метою закріпити за заявником (і державою) національний пріоритет заявки. Для збереження дати подання заявки заявник зобов'язаний протягом двох місяців від дати її подання подати до патентного відомства України переклад українською мовою цієї частини, а також доповнити заявку необхідними матеріалами.
У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, патентне відомство України повідомляє про це заявника. Виявлені недоліки заявки мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягом зазначеного строку виявлені недоліки не будуть усунуті, то датою подання заявки буде дата одержання матеріалів патентним відомством. Якщо заявка взагалі не буде виправлена, вона вважатиметься неподаною, про що повідомляється заявник.
Неподаною визнається також заявка, в описі якої є посилання на креслення, але самого креслення немає. Якщо протягом встановленого строку креслення не надійде або заявник не зніме посилання на нього у заявці, вона вважається неподаною.
Рішення про встановлення дати подання заявки патентне відомство надсилає заявникові лише після надходження документа про сплату збору за подання заявки. Зазначений документ не надійшов – заявка вважається відкликаною.
Відповідно до п. 8 ст. 15 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», після публікації відомостей про заявку на винахід заявникові надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковано відомості про заявку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації.
Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Але право заявника на компенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який вона використовує без дозволу заявника, опубліковані.
На таких самих умовах надається тимчасова охорона і за міжнародною заявкою.
Експертиза заявки. Експертиза заявки по суті проводиться на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, але до прийняття рішення за заявкою.
З метою ознайомлення заінтересованих осіб із заявкою на винахід по закінченні 18 місяців від дати національного (конвенційного) пріоритету патентне відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про заявку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. На прохання винахідника його ім'я не повинно згадуватися в опублікованих відомостях про заявку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.
Експертиза заявки по суті проводиться за рахунок коштів заявника і лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи встановити відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності.
Клопотання про проведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох років від дати подання заявки. Інші особи можуть подати зазначене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки.
Якщо клопотання про проведення експертизи заявки не надійшло у встановлені строки, заявка вважається відкликаною.
Патентне відомство на будь-якому етапі проведення експертизи заявки по суті може зажадати від заявника додаткових матеріалів, якщо їх необхідність зумовлена проведенням експертизи, а також запропонувати змінити формулу. При неподанні заявником у визначені строки затребуваних патентним відомством додаткових матеріалів, заявка вважається відкликаною.
По завершенні експертизи заявки по суті патентне відомство має прийняти рішення про визнання заявленої пропозиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентоспроможності. В іншому разі заявникові надсилається рішення про відхилення заявки.
Заявник має право на будь-якому етапі розгляду заявки, аж до прийняття рішення за нею, відкликати її. Він також може замінити заявку на винахід на заявку на корисну модель і навпаки. Така заміна можлива до прийняття рішення про видачу патенту або відхилення заявки.
На підставі рішення патентного відомства про видачу т-тенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту патентне відомство публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.
Будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки після публікації відомостей про видачу патенту
Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство здійснює їх державну реєстрацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру патентів України відомості про патент. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.
Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до патентного відомства. Строк дії патенту на корисну модель – 5 років від дати подання заявки до патентного відомства, і за клопотанням власника його чинність може бути подовжена, але не більш як на 3 роки. На промисловий зразок патент видається строком на 10 років від дати подання заявки до патентного відомства, його чинність може бути подовжена за клопотанням власника патенту, але не більше як на 5 років.
За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір якого і порядок сплати встановлює Кабінет Міністрів України.
Дія патенту на винахід, корисну модель та промисловий зразок може достроково припинитися повністю або частково з двох підстав:
– за заявою власника патенту;
– за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чинності патенту.
Патент може бути визнаний недійсним повністю або частково у разі:
– встановленої невідповідності запатентованого об'єкта умовам патентоспроможності;
– наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці;
– порушення порядку зарубіжного патентування.
Суб'єктивні права на винаходи та корисні моделі. Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі, прийнято поділяти на дві групи: особисті немайнові і майнові права.
Особисті немайнові права. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід чи корисну модель. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.
Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громадської оцінки як самого результату, так і особи автора.
Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі обов'язкове.
Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу чи корисній моделі. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більш того, уже згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: «Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МПК)». [12]
Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від суспільства і готовий винахід.
Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі. Право власності на винаходи, корисні моделі, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт.
Право власності на винахід, корисну модель засвідчується патентом (п. 5 ст. 5 Закону про винаходи і п. 5 ст. 5 Закону про промислові зразки). Патент надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Якщо патент на винахід чи корисну модель видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Якщо такої угоди немає, то кожний власник патенту має право використовувати винахід чи корисну модель на свій розсуд. Проте жоден з них не має права видати ліцензію на використання винаходу чи корисної моделі та передати право власності на зазначені об'єкти іншим особам без згоди решти власників патенту.
Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до патентного відомства України водночас з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.
Використанням винаходу, корисної моделі визнається: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання у зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону про винаходи (ст. 25) той, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати подання заявки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Це право зберігається і в тому разі, коли зазначена особа здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання. Таке право називається правом попереднього користування або правом першокористувача. [11]
Право попереднього користування належить лише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразка самостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, тобто це право невідчужуване. Проте воно може передаватися іншим особам лише разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Використанням визнається також ввезення з-за кордону продукту, виготовленого на основі винаходу чи корисної моделі, що охороняється патентом. Патент, як відомо, має чинність лише на території тієї держави, що його видала. Отже, якщо за кордоном почали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється патентом в Україні, завозити її в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають.
Використанням визнається навіть зберігання продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, з метою його продажу чи якогось іншого використання.
Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, корисної моделі, або ознаку, еквівалентну їй.
Використанням винаходу визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, не знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це й так очевидно. Отже, особа, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для застосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за порушення патентних прав.
Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Незалежний пункт формули винаходу чи корисної моделі повинен стосуватися лише одного винаходу чи однієї корисної моделі. У незалежний пункт формули винаходу включають загальні істотні ознаки винаходу, кожна з яких необхідна у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі разом узяті достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, що пропонується. При складанні незалежної формули винаходу слід враховувати, що сукупність істотних ознак, необхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна передаватися певним набором ознак, властивих цьому об'єктові.
Крім виключного права на використання власник патенту має право заборонити іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Право на використання зазначених об'єктів тому і називається виключним, що воно виключає усіх третіх осіб із цього права. Безумовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність встановлено можливі випадки використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.
Про право попереднього користування йшлося вище. Крім того, не визнається порушенням патентних прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в конструкціях чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу.
Отже, не є порушенням патентних прав, якщо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має місце за таких умов:
– винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується у транспортному засобі іноземної держави;
– цей транспортний засіб іноземної держави опинився в повітряному просторі, водах чи на території України випадково або перебуває тимчасово;
– винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються лише для потреб цього транспортного засобу.
Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну модель, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто тільки для задоволення своїх власних потреб. Зазначені об'єкти використовуються з науковою метою або в порядку експерименту. Дозволяється використовувати без дозволу суб'єктів права на зазначені об'єкти у випадках надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо). Не є порушенням патентних прав разове виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі.
Проте найскладнішою є проблема використання винаходів, корисних моделей після їх впровадження у господарський оборот. Про це йдеться в п. З ст. 25 Закону про винаходи. Цей пункт ст. 25 проголошує: «Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження в господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), після впровадження цього продукту в господарський оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу». [11]
Це так званий «принцип вичерпання прав», суть якого полягає в тому, що виключні права на результати інтелектуальної власності не поширюються на будь-які дії з використанням матеріальних об'єктів, створених (або в яких втілено цей результат) і розповсюджених у суспільстві самим власником прав або з його дозволу. Тобто йдеться про те, що на проданий виріб, виготовлений на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, право інтелектуальної власності винахідника чи автора промислового зразка не поширюється. І це зрозуміло, і це логічно. Проте цю норму іноді тлумачать як припинення прав винахідника чи автора промислового зразка при продажу чи будь-якому іншому відчуженні виробів, виготовлених на основі винаходів, корисних моделей чи промислового зразка.
Винахід, корисна модель стали товаром і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. На підставі договору власник патенту може передати право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Отже, винахід, корисна модель та промисловий зразок можуть бути відчужені будь-яким способом: даруванням, міною, продажем тощо.
Власникові патенту належить право будь-яким чином використати винахід, корисну модель. Одним із таких способів використання зазначених об'єктів є видача дозволу на використання винаходу, корисної моделі будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання'.
Договори на передачу права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок і ліцензійні договори набувають чинності лише за умови, що вони складені у письмовій формі, підписані сторонами і зареєстровані в патентному відомстві України.
З метою широкого сповіщення про запатентований винахід, корисну модель власник патенту має право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. За цим оголошенням будь-яка особа може скористатися зазначеним дозволом на використання винаходу, корисної моделі і промислових зразків. [5]
Системи патентування винаходів
Основою в системі патентування винаходів є експертиза, в залежності від виду якої і визначається система патентування. Прийнято розрізняти три основних системи, які використовуються в світі як в чистому вигляді так і в змішаному (комбіновані системи): реєстраційна, перевірочна, превірочно-відкладальна.
Реєстраційна система експертизи полягає в тому, що патент видається на заявлений винахід без перевірки його патентоздатності. Патентне відомство проводить перевірку заявки лише на відповідність її формальним вимогам, тобто чи правильно оформлена заявка і документи, що її супроводжують, чи належить заявлений винахід до класу об’єктів, на які можуть бути видані патенти, чи сплачений заявником належний збір за подання заявки тощо. Таку експертизу називають формальною і якщо її висновок є позитивним, то Патентне відомство реєструє винахід і видає заявникові патент.
Як показує практика такий патент є «слабким», тому що будь-яка третя особа при оцінюванні патентоздатності цього винаходу опирається лише на думку заявника, а Патентне відомство жодних гарантій не дає. Висока ймовірність судового опротестування цього патенту є підставою і для низької довіри до нього, а отже і для зниження його вартості при здійснені актів продажу ліцензії, а також при інвестуванні у вигляді пайового внеску до статутного фонду акціонерного товариства. Разом з тим цей вид експертизи затвердив себе у багатьох державах, серед яких є економічно розвинуті, наприклад: Греція, Іспанія, Португалія та інші. Його затвердження в цих державах сприяла висока правова культура і відповідальність заявників, які перед поданням заявки самостійно здійснюють глибоку перевірку патентоздатності свого винаходу. Перевагою реєстраційної системи експертизи є мінімальна тривалість процесу видачі патенту, а отже – прискорення інформування громадськості про винахід, а також мінімальні витрати державного бюджету і заявника.
Перевірочна система експертизи передбачає видачу патенту на винахід лише після перевірки Патентним відомством патентоздатності заявки на винахід, яка здійснюється в ході кваліфікаційної експертизи. Патент виданий за перевірочною системою викликає значно вищу довіру, а також – більш високу ціну в господарському обороті. Недостатком перевірочної системи є значна її тривалість та вартість і використовується вона в високо розвинутих державах: США, Австрія, Фінляндія, Швеція, Канада та інші. Існують комбінації реєстраційної перевірочної системи, наприклад, у Швейцарії: перевірочна щодо винаходів в області годинникової і текстильної промисловості і реєстраційна щодо винаходів в інших сферах.
За перевірочно-відкладальною системою видача патенту здійснюється як і за перевірочною, лише після повноцінної кваліфікаційної експертизи, але передбачається можливість на певний час її відкладати. Після проведення формальної експертизи заявка публікується, запускається процедура тимчасової правової охорони винаходу, а заявник одержує на кілька років можливість оцінки щодо технічної і комерційної цінності винаходу. До завершення цього часу він мусить, якщо хоче одержати патент, подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи. Перевірочно-відкладальна експертиза діє у Німеччині, Великобританії, Японії, Росії та інших державах.
У деяких державах (Бельгія, Нідерланди) склалась така система, що заявник відразу має можливість вибору: просити патент за формальною експертизою, тривалість дії якого 7 років, чи після кваліфікаційної експертизи на повний термін 20 років. [2,3]
Зміни у процедурі видачі патентів на винаходи (корисні моделі)
Проблема удосконалення процедури видачі охоронних документів є проблемою комплексною, що потребує узгодженої та активної взаємодії всіх учасників цього процесу.
Одним із шляхів вирішення проблеми є удосконалення національного законодавства з питань інтелектуальної власності і приведення його у відповідність з нормами законодавчих і нормативно-правових актів, що стосуються процедури розгляду заявок. Ця процедура повинна бути спрощена і враховувати інтереси заявника.
Як же чинна з 25.06.2003 р. редакція Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), прийнята в рамках Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності» №850–15 від 22.05.2003 р., удосконалює процедуру видачі патенту на винахід (корисну модель) порівняно з попередньою редакцією Закону?
Насамперед, значно змінилася процедура, що стосується прийому міжнародних заявок на експертизу в Україні. Нова редакція Закону враховує останні зміни статті 22 Договору РСТ, введені в дію з 1 квітня 2002 року, і правила 49 Інструкції до РСТ, введені з 1 січня 2003 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 нової редакції Закону для прийому міжнародної заявки на експертизу в Україні переклад міжнародної заявки українською мовою і документ про сплату збору за подання міжнародної заявки мають бути представлені в Укрпатент до спливу 31 го місяця від її дати пріоритету (для заявок, поданих згідно з Главою І або Главою II Договору РСТ). Цей термін може бути продовжений не більше ніж на 2 місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання і сплачено збір за його подання. Надання копії міжнародної заявки Закон не вимагає.
У випадку недотримання умов ч. 2 ст. 14 Закону дія міжнародної заявки в Україні вважається припиненою.
З огляду на положення правила 49.6 Інструкції до РСТ нова редакція Закону надає заявникові можливість поновити дію міжнародної заявки в Україні, якщо недотримання умов було викликане поважними причинами.
Клопотання про поновлення дії міжнародної заявки в Україні може бути подане протягом 2 х місяців від дати припинення обставин, що стали причиною недотримання строку, встановленого ч. 2 ст. 14 нової редакції Закону, або протягом 12 місяців від його спливу, залежно від того, який з них настає першим. Причому на дату одержання Укрпатентом клопотання про поновлення дії міжнародної заявки заявник має надати в Укрпатент документ про сплату збору за подання цього клопотання, переклад міжнародної заявки українською мовою і документ про сплату збору за її подання. Якщо всі умови виконано, то дію міжнародної заявки в Україні поновлюють.
Якщо на дату одержання клопотання Укрпатентом необхідні умови не виконано, то заявникові відмовляють у задоволенні клопотання про поновлення дії міжнародної заявки в Україні не відразу, а спочатку повідомляють про можливість відмови в задоволенні цього клопотання. Строк надання заявником відповіді становить 2 місяці від дати одержання заявником повідомлення експертизи.
Процедура експертизи також зазнала деяких змін.
Змінено строк можливого внесення заявником до заявки виправлень помилок і змін свого імені (найменування), своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника. Так, відповідно до ч. 5 ст. 16 нової редакції Закону виправлення і зміни враховуються у випадку одержання їх Укрпатентом не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за видачу патенту, на відміну від ч. З ст. 16 попередньої редакції Закону, згідно з якою виправлення і уточнення враховувались, якщо вони надходили до Укрпатенту до дати одержання заявником рішення про видачу патенту або рішення про відмову у видачі патенту.
Відповідно до нової редакції Закону деклараційний патент на винахід видається за результатами тільки формальної експертизи, без передбаченого попередньою редакцією Закону проведення експертизи на локальну новизну.
Розглянемо, як вирішується проблема прискорення видачі охоронних документів шляхом зміни чітко визначених попередньою і новою редакцією Закону строків надання заявником документів, необхідних для проведення експертизи. Якщо заявник не встигає надати ці документи у встановлений строк, обидві редакції Закону дозволяють заявникові продовжити і відновити ці строки за умови подання відповідного клопотання і документа про сплату збору.
Продовження строків
Відповідно до попередньої редакції Закону «для продовження строку заявник зобов’язаний подати в Укрпатент клопотання про продовження строку і документ про сплату збору за його продовження у встановлений строк». Строки сплати збору і надання в Укрпатент документа про його сплату визначалися чинною на той час редакцією «Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності». Причому для продовження деяких строків документи необхідно було подати до закінчення строку, а для продовження інших строків – протягом можливого періоду продовження. Останній варіант призводив до того, що після спливу пропущеного строку ще 6 місяців заявка повинна була очікувати можливого рішення заявника щодо продовження строку. Таким чином, після кожного пропущеного строку надання документів діловодство могло затягуватися на 6 місяців на законних підставах. Але в той же час попередня редакція Закону давала заявникові змогу продовжувати строк на можливий період у декілька етапів, сплачуючи необхідний збір.
Відповідно до нової редакції Закону строки подання клопотання про продовження строку і сплату збору за його подачу визначені безпосередньо в Законі. Для продовження строку до його спливу заявник зобов’язаний подати в Укрпатент клопотання про продовження строку і сплатити збір установленого розміру за його продовження.
Якщо строк подання клопотання щодо продовження строку і сплати збору за його продовження дотримані, а сплачений збір відповідає встановленому розміру, то строк продовжується, про що заявникові повідомляють. Матеріали, строк подання яких продовжено, мають бути подані в Укрпатент до дати, зазначеної в повідомленні про продовження строку.
Якщо строк подання і/або вимоги до зазначених документів не дотримуються або збір не відповідає встановленому розміру, то строк не продовжується. У цьому випадку заявникові направляється повідомлення про те, що:
заявка вважається відкликаною;
право пріоритету вважається втраченим;
дія міжнародної заявки в Україні вважається припиненою.
Як бачимо, у новій редакції Закону заявник має можливість використовувати весь строк для того, щоб до моменту його спливу прийняти рішення про продовження строку і виконати всі необхідні для цього дії. Нова редакція Закону не дає можливості продовжувати строк на дозволений період у декілька етапів, тому заявник має відразу визначитися, на скільки місяців буде продовжено строк.
Новий підхід до подання документів для продовження строку, а саме до спливу строку, який заявник бажає продовжити, дає можливість значно (на 6 місяців за умови пропуску кожного строку) скоротити діловодство за заявкою, усунувши необхідність очікування рішення заявника про продовження строку в разі його пропуску.
Такий підхід у новій редакції Закону однаковий до всіх строків, за винятком строків, визначених ст. 15 Закону.
Розглянемо, наприклад, строк надходження в Укрпатент документа про сплату збору за подання заявки (ч. 11 ст. 12 Закону). Документ про сплату збору за подання заявки повинен надійти в Укрпатент одночасно з заявкою або протягом 2 х місяців після дати подання заявки. Цей строк може бути продовжено, але не більше ніж на 6 місяців.
Якщо документ про сплату збору за подання заявки не надійшов до Укрпатенту одночасно із заявкою або протягом 2 х місяців після дати подання заявки, то клопотання про продовження строку разом з документом про сплату збору за його продовження мало надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після спливу цього строку (за попередньою редакцією Закону). Якщо за цей час необхідні документи не надходили, то заявка вважалася відкликаною (ч. 2 ст. 13 Закону). Ситуація за заявкою ставала зрозумілою лише через 8 місяців після дати подання заявки.
Відповідно до нової редакції Закону, якщо документ про сплату збору за подання заявки не надійшов одночасно з заявкою або протягом 2 х місяців після дати подання заявки, має бути подане відповідне клопотання про продовження строку, а збір за його подання потрібно сплатити до спливу цього строку. Якщо в цей період необхідні для продовження документи не надійдуть, то заявка буде вважатися відкликаною (ч. 13 ст. 16 Закону). Стан справ за заявкою стане зрозумілим через 2 місяці після дати подання заявки.
Таким чином, діловодство за заявкою скоротилося на 6 місяців тільки завдяки новому підходу. Аналогічною є ситуація і щодо інших строків надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Поновлення пропущених строків
Якщо заявник не встиг надати необхідні документи у встановлений строк і не продовжив його, то Закон надає йому можливість поновити пропущений строк.
Відповідно до попередньої редакції Закону, ч. 8,13,14,16 ст. 16, поновлювалися строки, пропущені заявником з поважних причин. Клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин, документ про сплату збору за подання клопотання щодо поновлення строку і матеріали, строк подачі яких пропущено, можна було подати до Укрпатенту протягом 12 місяців від дати завершення пропущеного строку (ч. 20 ст. 16 Закону).
Відповідно до нової редакції Закону можє бути поновлено пропущені заявником з поважних причин строки, зазначені в ч. 6, 15, 17, 18 ст. 16 і ч. 2 ст. 22. Клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин, через які було пропущено строк, і матеріали, строк подання яких пропущено, необхідно подати в Укрпатент протягом 6 місяців від дати спливу пропущеного строку.
Новий підхід до подання документів для поновлення строку, а саме протягом 6 місяців від дати спливу пропущеного строку, дає можливість значно (на 6 місяців за умови пропуску кожного строку) скоротити діловодство за заявкою порівняно з аналогічною ситуацією під час дії попередньої редакції Закону.
Ще деякі зміни щодо строків у новій редакції Закону
Строк запиту копій матеріалів, протипоставлених заявці, становить в обох редакціях 1 (один) місяць від дати одержання заявником рішення Держдепартаменту (ч. З ст. 16 нової редакції Закону), повідомлення або висновку експертизи (ч. 6 ст. 16 нової редакції Закону, ч. 14 ст. 16 попередньої редакції Закону). Відповідно до нової редакції Закону заявник має право запросити копії будь-яких протипоставлених заявці матеріалів, а не тільки патентних, як було передбачено попередньою редакцією Закону. Можливість продовження і поновлення цього строку не передбачена.
Нова редакція Закону додатково встановлює:
– строк надання заявником документа про сплату збору за публікацію про видачу патенту і можливість його продовження, а також поновлення цього строку і строку надходження документа про сплату державного мита за видачу патенту (ч. 2 ст. 22 Закону);
– строк надання заявником відповіді на повідомлення експертизи про можливість відмови в задоволенні клопотання про поновлення дії міжнародної заявки в Україні.
Відповідно до нової редакції Закону заявник має можливість подати заперечення проти рішення експертизи за заявкою до Апеляційної палати тільки до моменту сплати державного мита за видачу патенту.
Заперечення проти рішення експертизи розглядається 2 місяці від дати його одержання а не 4, як було зазначено у попередній редакції Закону. Але у заявника тепер з’явилась можливість продовжити строк розгляду заперечення на 2 місяці, подавши до спливу строку клопотання і сплативши відповідний збір. Якщо заперечення задовольняють повністю або частково, то збір за подання заперечення заявникові повертають.
Оскаржити рішення Апеляційної палати заявник може тільки протягом 2 х місяців від дати одержання рішення, а не протягом 6 місяців, як було зазначено у попередній редакції Закону. [1]
Порядок оформлення заявки на отримання патенту України на винахід (корисну модель)
Патент являє собою виключне право, надане на винахід, що може бути продуктом чи способом, що дозволяє зробити що-небудь по-новому чи пропонує нове технічне рішення задачі.
Яка функція патенту?
Патент надає своєму власнику охорону на винахід. Охорона надається на обмежений термін, як правило складає 20 років.
Порядок видачі патентів на винаходи і корисні моделі регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.93 р. №3687 XII.
Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини) або спосіб.
Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне рішення виконання пристрою.
Право власності на винахід засвідчується патентом чи деклараційним патентом, а на корисну модель – деклараційним патентом.
Строк дії патенту на винахід становить 20 років, деклараційного патенту – 6 років, а на корисну модель – 10 років від дати подання заявки до Укрпатенту.
Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.
Право на одержання патенту має винахідник або його спадкоємець, якщо інше не передбачено законом.
Винахідники, які створили винахід або корисну модель спільною працею, мають рівні права на одержання патенту.
Право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід або корисну модель створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Особа, яка бажає отримати патент і має на це право, подає до Укрпатенту заявку.
За наявності документа про сплату збору за подання заявки Укрпатент проводить експертизу заявки.
На підставі рішення про видачу патенту на винахід або корисну модель та за наявності документа про сплату збору за видачу патенту Укрпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту.
Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Укрпатент здійснює державну реєстрацію патенту на винахід (корисну модель), для чого вносить до реєстру відповідні відомості.
Видача патенту здійснюється Укрпатентом у місячний строк після державної реєстрації патенту.
Патент (деклараційний патент) надає його власнику виключне право використовувати винахід або корисну модель на свій розсуд.
Патент (деклараційний патент) надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу.
Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту.
Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл на використання винаходу або корисної моделі на підставі ліцензійного договору.
Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.
Будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах. Але в цьому разі до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) до органу іноземної держави заявник зобов’язаний подати заявку до Укрпатенту і повідомити його про наміри здійснити таке патентування.
У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Укрпатенту заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано до патентного органу іноземної держави.
1. Заявником заповнюється і подається (особисто, поштою чи Е-mail) Патентному повіреному заявка, де вказуються його реквізити і описується суть предмету захисту (технічне рішення, ідея).
2. Патентний повірений проводить регіональну реєстрацію поданої заявки, розрахунок витрат по державній реєстрації винаходу і отриманню патенту України, оформляє кошторис витрат з проектом договору на виконання робіт по правовому захисту винаходу.
3. Заявник подає Патентному повіреному підписаний договір, кошторис, довіреність і додаткові матеріали (при наявності), що підтверджують патентоспроможність (новизну і промислову придатність) технічного рішення.
4. Заявник оплачує Патентному повіреному передбачений договором аванс – 50% суми договору.
5. Патентний повірений виконує роботи по дослідженню предмета захисту і оформленню документів на державну реєстрацію (протягом одного місяця за звичайним тарифом):
– аналіз предмета захисту і визначення системи захисту його складових;
– класифікація технічних рішень предмета захисту відповідно до Міжнародної патентнї класифікації;
– патентно-iнформацiйнi дослідження, пошук аналогів i визначення прототипу;
– визначення форми представлення технічного рішення на реєстрацію і системи його захисту;
– оформлення заяви, опису, формули, креслень, реферату та ін. заявочних матеріалів відповідно до «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель»;
– подання особисто заявки в Укрпатент на одержання патенту з реєстрацією дати подання заявки і отриманням розписки;
– сплата збору за подання заявки і проведення експертиз.
6. Заявник оплачує Патентному повіреному 30% суми договору.
7. Патентний повірений оплачує передбачений в кошторисі державний збір за реєстрацію заявки і проведення експертизи заявки (згідно постанови КМУ №543 вiд 22.05.2001).
8. Укрпатент установлює пріоритет заявки і видає Патентному повіреному рішення про реєстрацію заявки з підтвердженням дати пріоритету (протягом місяця).
9. Заявник оплачує Патентному повіреному 20% суми договору.
10. Патентний повірений супроводжує формальну експертизу Укрпатентом заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта (протягом п’яти місяців).
11. Укрпатент публікує інформацію про заявлене технічне рішення в офіційному бюлетені «Промислова власність» (по закінченні 18 місяців від дати подання заявки).
12. Патентний повірений надає Заявнику інформацію про наявність тимчасової правової охорони на заявлене технічне рішення (відповідно до ст. 21 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
13. Укрпатент проводить кваліфікаційну експертизу технічного рішення, що заявлено на отримання патенту, і видає Патентному повіреному рішення про видачу патенту Україні на винахід (протягом часу не менше сім місяців з дати подання заявки).
14. Патентний повірений супроводжує кваліфікаційну експертизу заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта. При незгоді Заявника з рішеннями експертизи Патентний повірений оскаржує їх в установленому порядку, в т.ч. і в Апеляційній палаті Держдепартаменту і суді.
15. Патентний повірений оплачує державне мито за видачу патенту України на винахід і надає відповідний документ в Укрпатент (згідно Декрету КМУ «Про державне мито»).
16. Укрпатент проводить державну реєстрацію патенту на винахід, публікує відомості про винахід в офіційному бюлетені «Промислова власність» і видає Патентному повіреному патент України на винахід (протягом трьох місяців).
17. Патентний повірений вручає патент України на винахід з терміном дії 6 (20) років Заявнику і виконує роботи по його правовому супроводженню.
Міжнародна заявка на винахід (процедура за договором про патентну кооперацію РСТ)
Чим зручна процедура подачі Міжнародної заявки
1. Ви можете одночасно одержати пріоритет у всіх країнах, що Ви вказуєте в заявці. У противному випадку Вам довелося б подавати заявку в кожну країну окремо і користатися послугами не одного патентного повіреного, як при подачі заявки по РСТ, а кількість їх визначалося б кількістю обраних держав.
2. Експертиза за заявкою може бути проведена тільки через 30 місяців з дати пріоритету («відстрочка патентної експертизи»), що дозволить заявнику прийняти рішення: або обмежитися тільки подачею заявки з вказівкою даної країни і публікацією, або продовжити патентування далі – «вийти на національну фазу». Цей термін звичайно необхідний, тому що Ви зможете зрозуміти, чи буде комерційна реалізація Вашого винаходу в даній країні.
3. Далі експертиза проводиться відповідно до національного законодавства «обраної держави».
Будь-яка Міжнародна заявка, у відношенні якої встановлена дата міжнародної подачі, прирівнюється до подачі правильно оформленої національної заявки відповідно до Паризької конвенції по охороні промислової власності і, отже, може служити як підстава для домагання на пріоритет у рамках національної, регіональної чи іншої міжнародної заявки, поданої після протягом ліміту часу відповідно до умов, передбаченими в цій Конвенції. [2,13]
Перелік країн, у які можна подати заявку з використанням процедури РСТ:
Албанія, Вірменія, Австрія, Австралія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Барбадос, Болгарія, Бразилія, Бєларусь, Канада, Швейцарія і Ліхтенштейн, Китай, Куба, Чеська Республіка, Німеччина, Данія, Естонія, Іспанія, Фінляндія, Великобританія, Грузія, Гана, Гамбія, Гвінея-Бісау, Угорщина, Індонезія, Ізраїль, Ісландія, Японія, Кенія, Киргизстан, Корейська Народно-Демократична Республіка, Республіка Корея, Казахстан, Сент-Люсія, Шрі-Ланка, Ліберія, Лесото, Литва, Люксембург, Латвія, Республіка Молдова, Мадагаскар, Республіка Македонія, Монголія, Малаві, Мексика, Норвегія, Нова Зеландія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Судан, Швеція, Сінгапур, Словенія, Словаччина, Сьерра-Леоне, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Тринідад і Тобаго, Україна, Уганда, Сполучені Штати Америки, Узбекистан, В’єтнам, Югославія, Зімбабве.
Перелік регіональних патентів, які можна одержати з використанням процедури РСТ: Патент ARIPO, Євразійський патент, Європейський патент, патент OAPI. [2,13]
Мита
Мито за подачу заявки = 455 USD (настановне мито) + 105USD х N, де N – кількість країн (максимум = 6) (мита за вказівку) + тариф за пошук + тариф за підготовку пріоритетного документа + тариф за пересилання. Якщо заявниками є фізичні особи, мито скорочується в 4 рази. [13]
Порядок зарубіжного патентування винаходу (корисної моделі)
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. №3687 ХІІ в редакції Закону №1771 Ш від 01.06.2000 із змінами, внесеними згідно з Законом №2188 Ш від 21.12.2000 (далі Закон) будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах.
До подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) в Відомство іноземної держави, заявник зобов’язаний подати заявку до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент) на його адресу: вул. Сім’ї Хохлових, 15, м. Київ 119, 04119, Україна.
Одночасно йому необхідно повідомити Державний департамент інтелектуальної власності України (далі – Держдепартамент) про наміри здійснити таке патентування.
Основним нормативним документом, що визначає порядок подання повідомлення до Держдепартаменту про наміри здійснити патентування в іноземних державах, є «Інструкція про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за №163/700.
Для цього до Держдепартаменту надсилається заявка, у якої зазначаються: заявник в Україні; держави патентування; процедура патентування; заявник в іноземних державах; мета патентування; наявність документа про передачу права на патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах.
До заявки додаються:
матеріали заявки на винахід (корисну модель) в обсязі, поданому до Укрпатенту;
документ, який засвідчує подання заявки на винахід (корисну модель) до Укрпатенту (розписка про прийняття заявки, рішення про встановлення дати подання заявки, повідомлення про можливість проведення експертизи по суті);
експертний висновок про можливість опублікування матеріалів щодо винаходу (корисної моделі) у пресі та інших засобах масової інформації згідно з Положенням про порядок підготовки матеріалів, призначених для відкритого опублікування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №419;
документ, що засвідчує повноваження довіреної особи чи правонаступництво.
У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Держдепартаменту заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано в орган іноземної держави. В необхідних випадках Держдепартамент може дозволити запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах раніше зазначеного строку.
Якщо національний заявник подасть заявку на видачу патенту на винахід (корисну модель) до Відомства іноземної держави без отримання дозволу на це Держдепартаменту, то патент України на той самий винахід (корисну модель) може бути визнано у судовому порядку недійсним.
Патентування винаходу за процедурою Договору про патентну кооперацію
Якщо патентування винаходу провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ) (далі – Договір) міжнародна заявка подається відповідно до правила 19 Інструкції до Договору до компетентного відомства-одержувача.
Виконання обов’язків відомства-одержувача щодо прийняття міжнародних заявок в Україні, передбачених Договором, виконує Укрпатент.
Установа є компетентним відомством-одержувачем для прийняття та реєстрації міжнародних заявок, якщо хоча б один із заявників є громадянином України або особою, яка проживає на її території, незалежно від того, чи є він заявником для всіх чи лише для деяких держав.
Фізична особа вважається громадянином України або особою, що проживає на її території, якщо вона є такою згідно із законодавством України.
Будь-яку особу можна також уважати як такою, що проживає в Україні, якщо вона є власником дійсного й ефективного промислового чи торгового підприємства в Україні.
Подання міжнародної заявки (міжнародна фаза) здійснюється відповідно до Закону та «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», що зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №173/5364 від 27.02.2001. [2]
Висновки
Все, що зроблено руками людини, колись було придумано винахідником і завдяки роботі реалізаторів винахідницьких новацій – інженерів, технологів, робітників та вливанню необхідних грошових ресурсів стало товаром.
Винахідники у світі, завдячуючи патентній системі, вже майже чотири сторіччя одержують можливість вигідно продавати свої права на використання винаходів, отримуючи нові стимули до подальшої творчої діяльності.
В Україні на сьогодні запатентовано 144 тис. технічних рішень (в т.ч. В 90, КМ 36, ПЗ 18) і за поточний рік кожний місяць видається близько 600 патентів на винаходи, 1500 – на корисні моделі і 400 – на промислові зразки. Але лише 6 ть із тисячі винаходів використовуються у виробництві. А за даними Державного комітету статистики України за 2007 рік підприємства й організації уклали ледь більше 500 ліцензійних договорів, це на зареєстрованих в країні близько 9 ти тисяч великих і середніх, а також понад 35 ти тисяч малих підприємств (Паладій М.). [13]
У сучасному світі Україна, на жаль, відноситься до технологічних аутсайдерів. Відсутність єдиної державної стратегії побудови конкурентоспроможної економіки, заснованої на інноваціях, спричиняє відсутність зацікавленості вітчизняних промисловців до впровадження світових новацій. Нині частка нашої країни у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить якихось 0,1 відсотка.
Вітчизняна продукція оновляється в середньому лише раз на п’ять років, а на цілком нову, вперше освоєну в Україні, припадає лише 4,1% серед усіх інновацій. А це свідчить, що технічний рівень нашої продукції здебільшого не відповідає вимогам сучасного ринку. Певною мірою це відіграло роль і в тому, що Україна посідає лише 95 те місце за індексом залучення прямих іноземних інвестицій. Сьогодні в Україні біля 40 тис. винахідників і раціоналізаторів, у 80 х роках – мільйон (Андрущук Г.).
Спад творчої активності українських генераторів ідей – сумний факт по відношенню до конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Зрозуміло, що без справжнього новаторства технології не вдосконалюються, отже, товари є неконкурентоспроможними.
Винахід, у зв'язку з тим, що він повинен відповідати трьом критеріям, проходить достатньо серйозну патентну експертизу. Тому, коли заявник вже отримав патент, оскаржити його вже досить складно.
До корисної моделі пред'являються лише два критерії: новизна і промислова придатність. Іншими словами: корисна модель – цей малий винахід. При оформленні патенту на корисну модель експертиза більш лояльна, в результаті – одержати патент стає простіше.
Термін дії патенту на винахід – двадцять років, термін дії патенту на корисну модель – десять років. Є ще поняття «сильний» і «слабкий» патент. Патент на винахід, на відміну від патенту на корисну модель, прийнято відносити до «сильних» патентів, і коштує він, відповідно, дорожче. [10]
Термін «корисна модель» можна розглядати як загальний по відношенню до термінів «малий винахід» (Австралія), «корисне нововведення» (Малайзія), «свідоцтво про корисність» (Франція) чи «короткостроковий патент» (Бельгія, Нідерланди), що використовуються в національних законодавствах країн світу для визначення менш значних винаходів, зокрема в галузі механіки (пристроїв, інструментів, побутових виробів тощо). Механізм здійснення правової охорони корисної моделі подібний до механізму правової охорони винаходу і так само полягає у видачі патентів (у деяких країнах, зокрема, Іспанії та Японії заявка на видачу патенту на винахід може бути перетворена на заявку на видачу охоронного документа на корисну модель і навпаки), але він більш простий, дешевий і швидкий. Завдяки цьому правова охорона корисних моделей відіграє значну роль для малого бізнесу, якому належить стратегічна роль в розробках та комерціалізації новацій відповідно до вимог ринку.
Оскільки патент надає його власнику обмежену монополію на використання об'єкту промислової власності, відносно якого його видано, суспільство зацікавлене у тому, щоб таку монополію отримували лише ті об'єкти, які є дійсно корисними та лише те заявники, які насправді створили ці об'єкти. Цим цілям слугує державна експертиза, в процесі якої встановлюється відповідність заявленого об'єкту умовам надання правової охорони. У патентному праві ці умови отримали назву «критерії патентоздатності». Якщо у результаті експертизи встановлюється відповідність заявленого об'єкта критеріям патентоздатності, такий об'єкт вноситься до державного реєстру і на нього видається правопідтверджуючий документ, яким є патент.
В основі патентного права лежить принцип територіальності згідно якого правова охорона винаходу надається лише у межах території країни, компетентним відомством якої було здійснено експертизу патентоздатності. Територіальний характер дії патенту переборюється завдяки укладанню міжнародних угод, наприклад, Конвенція про єдине патентне право країн ЄС.
Патент отримується шляхом подання заявки на патент до відповідного патентного відомства. Заявка не патент має містити опис винаходу та, у окремих юрисдикціях, докази його корисності.
Література
«Світ інтелектуальної власності», №36, 2003
Інтернет-сайт «ВЯПат»
Ярослав Ващук «Системи патентування винаходів»
uk.wikipedia.org
http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/chiv_pravo/
Ярослав Ващук «Винахідник та інноваційна діяльність – шлях від ідеї до товару»
Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40, №41, №42, №43, №44, ст. 356.
Міністерство освіти і науки України №22 від 22 січня 2001 р «Про затвердження складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» (зі змінами, внесеними згідно з Наказами МОН №154 від 26 лютого 2004 p., №223 від 14 квітня 2005 р.) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №173/5364 від 27 лютого 2001 р.
Наказ Міністерства освіти і науки №469 від 20 червня 2001 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №558/5749 від 4 липня 2001 р. (з наступними змінами).
«Мир Техники и Технологий», №10 (59), 2006 р.
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
«Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель»
http://patent.km.ua/ukr/articles