Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Курсова робота

на тему:

«Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування в Україні»

Виконав: студент Хоменко Сергій

Перевірила: Касьяненко Т.В.

СУМИ 2010

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення і розвитку соціального страхування

1.2 Сутність соціального страхування

1.3 Види соціального страхування

2. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування

2.1 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності

2.2 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття

2.3 Аналіз виконання і формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

2.4 Аналіз виконання і формування бюджету фонду солідарної системи обов’язкового державного пенсійного страхування України (Пенсійний фонд)

3. Удосконалення системи соціального страхування

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

Соціальне страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття пов'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, переживали страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникнула ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по розміру вартості свого майна.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дозволив зробити вивід про випадковий характер настання надзвичайних подій і нерівномірності нанесення збитку. Було помічено, що число зацікавлених господарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек. За таких умов солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжує наслідки стихії й інших випадків.

При цьому чим більша кількість господарств бере участь у відшкодуваннях збитку, тим менша частка засобів доводитися на частку одного учасника. Так виникнуло страхування, сутність якого складає солідарне відшкодування збитків.

В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значень цього слова. Зокрема, вираз “страхування” (страховка, підстрахування) іноді вживається в значенні підтримки в якій справі, гарантії удачі в чому-небудь, забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт, при виступах гімнастів і акробатів, а також запасу тривкості і надійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, повязані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношення повязані з рухом грошової форми вартості, економічна категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношень при страхуванні перебуває в ймовірному характері цих відношень. Імовірність збитку лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд. Використання засобів страхового фонду вимушено з настанням і наслідками страхових випадків.

Ці особливості страхових відношень включають їх у самостійну сферу фінансових відношень.

1. Теоретичні основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення і розвитку соціального страхування

Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883 - 1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Цей приклад досить швидко поширився спочатку в багатьох західних країнах, а потім і по всьому світі. Тепер майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування. Природно, що тут в залежності від групи держав або окремої держави спостерігається чимала різниця в можливостях соціального захисту. Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я. І, як прямий наслідок організованих виступів і масових страйків робітників, 2 червня 1903 року введено “Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности“. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, пологами і родами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомога здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам

Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови. Так було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Правління Фонду розробляло та затверджувало Положення про Фонд та його виконавчі органи.

При створені Фонду ставилась головна мета – забезпечити фінансову самостійність та стабільність системи соціального страхування, використати накопичений досвід і не допустити руйнування механізму реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування.

Мета була досягнута. Підтвердженням цього є те, що Фонд соціального страхування України, працюючи в екстремальних умовах, викликаними економічною кризою, стабільно забезпечував всі виплати допомог по соціальному страхуванню, передбачені діючим законодавством. Йдеться насамперед про виплати допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, на народження дитини, поховання, а також часткову оплату санаторно-курортного лікування та інших форм профілактичного оздоровлення.

18 січня 2001 року Верховною Радою України, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правонаступником Фонду соціального страхування України.

1.2 Сутність соціального страхування

Сутність страхового захисту полягає у нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними витрат.

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує потребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Страхові фонди — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

До фонду страхового захисту належать:

    Централізовані та грошові резерви держави;

    Децентралізовані фонди;

    Фонди створені методом страхування.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Будь - які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.

Страховики – це організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату, зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яким був завданий збиток та виплатити страхову суму.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Соціальне страхування – це форма соціального захисту населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством.

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об’єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Чітко виділяється дві форми страхування:

    добровільне страхування;

    обов’язкове страхування (в Україні ця форма є державною).

В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

    пенсійне страхування;

-страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням чи народженням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

    страхування на випадок безробіття;

    інші види страхування, передбачені законами України

Соціальний захист є однією з функцій держави, а конституційне закріплення соціального принципу державного устрою підтверджує факт існування в Україні соціальної функції в ряду пріоритетних.

Система соціального страхування в Україні повинна широко використовувати обидві форми: обов’язкову й добровільну, а саме соціальне страхування як організаційно-правова форма має бути як державною так і недержавною.

1.3 Види соціального страхування

За формою соціальне страхування може бути:

    Добровільне - страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників;

    Загальнообов’язкове - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту.

Розрізняють за виплатою такі види страхування:

    Ризикове – страхова виплата у разі настання страхового випадку;

    Накопичувальна – працює по методу заощадження.

Розрізняють дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті» соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».

2. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального

страхування

2.1 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового

соціального страхування від тимчасової непрацездатності

Формування бюджету фонду

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом.

1) Cуб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, - застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик;

2) Застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники);

3) страхувальник відповідно до цього Закону - це:

а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону;

б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;

4) страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

5) роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

6) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи;

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наведений в законі України:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

- для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка - для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Аналіз виконання бюджету фонду

У зв'язку із світовою фінансовою кризою, що суттєво вплинула на економіку України, у 2009 році не виконано показники доходної частини бюджету Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 р. N 6 ( v0006598-09 ), як в цілому, так і за окремими статтями. В першу чергу, це пов'язано з невиконанням основних макроекономічних показників розвитку країни на 2009 рік, атверджених постановою Уряду N 1105 ( 1105-2008-п ) від 17.12.2008 року.

За даними фінансового звіту виконання доходної частини бюджету Фонду за 2009 рік, із урахуванням залишку коштів на початок року, становить 7024,5 млн.грн. або 89,6% до плану. Загальний фонд оплати праці, з якого утримувалися страхові внески в Україні, у 2009 році становив 262,6 млрд.грн. або 97,3% до показника попереднього 2008 року та 89,8% до плану. Відповідно сума страхових внесків, що акумульована Фондом за 2009 рік, становить 6124,6 млн. гривень. Відрахування від єдиного податку склали 451,8 млн.грн. або 95,2% до надходжень 2008 року або 85,5% до плану. Часткова оплата за путівки до санаторно-курортних закладів - 177,9 млн.грн. (108,9% до минулого року). Інші надходження (пеня, штрафи, не прийняті до заліку витрати, пасивні доходи) - 73,4 млн.грн., що на 21,4% менше ніж за 2008 рік.

Якщо загальний фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців очікувався у 2009 році на рівні 313 млрд.грн., то фактично він склав 285,7 млрд. гривень. За даними фінансового звіту за 2009 рік не виконано планові показники по доходах всіма відділеннями Фонду. Лише у Миколаївському обласному відділенні Фонду бюджетний показник за статтею "Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виконано на 100,6%. Найгірші показники у Київському міському відділенні Фонду - 85,0% до плану, Донецькому - 86,6%, Запорізькому - 87,3% та Дніпропетровському - 88,5% обласних відділеннях Фонду.

Кількість страхувальників, які обліковуються в органах Фонду, протягом року збільшилася на 16,5% або на 237,3 тисячі підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і станом на 1 січня 2010 року становила 1673955 страхувальників. Чисельність застрахованих осіб, яка в органах Фонду обліковується в еквіваленті повної зайнятості за 2009 рік, становить 12464,6 тис. осіб, що на 1442,2 тисячі менше ніж за 2008 рік, що також є одним з наслідків економічної кризи.

Станом на 01.01.2010 р. дебіторська заборгованість Фонду становила 117,51 млн.грн., що на 16,8% менше по відношенню до показника на початок 2009 року. Зростання заборгованості за страхувальниками має місце лише в АР Крим (на 102 тис.грн. або на 1,4%).

Заборгованість за Фондом станом на 01.01.2010 року становить 604,9 млн.грн., що на 363,5 млн.грн. або у 2,5 рази більше порівняно з даними на початок 2009 року. Найбільше зростання заборгованості за Фондом протягом поточного року спостерігається у Рівненському (5,8 р.), Житомирському (5,1 р.), Чернівецькому (4,6 р.) та Дніпропетровському (4,6 р.) обласних відділеннях Фонду. Витратна частина бюджету Фонду за 2009 рік становить 7519,4 млн.грн. (95,9% до плану) або 103,8% до даних 2008 року. Фактичні витрати на виплату всіх видів допомоги за звітний період становлять 5477,2 млн. гривень. З урахуванням резерву страхових коштів планові показники на їх виплату виконані на 95,8 відсотка.

Витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2009 рік становили 3955,3 млн.грн. або 93,8% до плану, по вагітності та пологах - 1493,5 млн.грн. або 107,8% до плану, на поховання - 28,3 млн. гривень. При зменшенні протягом року кількості днів відпусток, пов'язаних з вагітністю та пологами (з 22,4 млн. до 21,6 млн. днів), видатки Фонду у 2009 році за цією статтею бюджету зросли у порівнянні з попереднім роком на 12,4%. Для реалізації програм відділень Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей в 2009 році використано 1594,2 млн.грн., що складає 97,9% від запланованих асигнувань за статтею бюджету Фонду "Оздоровчі заходи" на зазначений період.

На закупівлю 242323 путівок до санаторно-курортних закладів, у тому числі до реабілітаційних відділень, використано 1081,4 млн.грн. або 98,4% від запланованої суми на ці цілі. В 2009 році за рахунок коштів Фонду здійснювалося часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв на загальну суму 117,9 млн.грн. (94,7% від плану), у тому числі на 62,3 млн.грн. - санаторіїв-профілакторіїв вищих навчальних та професійно-технічних закладів. За рахунок цих коштів у санаторіях-профілакторіях поліпшили своє здоров'я 127626 застрахованих осіб та членів їх сімей, у тому числі 62825 студентів. На фінансування дитячих закладів оздоровлення за рахунок коштів Фонду використано 175,9 млн.грн., що склало 98,8% від суми, передбаченої кошторисами відділень Фонду. Завдяки коштам Фонду, передбаченим на часткове покриття суми вартості путівок до дитячих оздоровчих закладів (в частині вартості набору продуктів харчування, лікування та культурного обслуговування), оздоровлено 242400 дітей застрахованих осіб. Часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснено в минулому році на загальну суму 140,9 млн.грн. або 99,4% від планового показника. Це дало змогу забезпечити за кошти Фонду навчання у цих школах 172,1 тисячі вихованців. На виконання положень Закону N 2240 ( 2240-14 ) в 2009 році Фондом централізовано придбано майже 4,5 мільйона дитячих новорічних подарунків на суму 78,1 млн.грн. Середня вартість подарунка склала 17,45 гривні.

Організаційно-управлінські витрати та витрати по виконанню обов'язків страховика склали у 2009 році 375,2 млн.грн. та 36,6 млн.грн., або 97,7% та 45,5% відповідно до плану. Від'ємний результат виконання бюджету Фонду за 2009 рік становить - 494,9 млн. гривень.

Показники виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2009 рік порівняно з 2008 роком


2.2 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового

соціального страхування на випадок безробіття

Формування бюджету фонду

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники);

Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) є:

1. Роботодавці.

2. Наймані працівники.

3. У разі взяття участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;

фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами;

громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Від сплати страхових внесків звільняються:

роботодавці підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС;

- застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застраховані особи в частині отримання допомоги по частковому безробіттю.

Не є платниками страхових внесків особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

- працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

- для роботодавців - 1,3 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

- роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків.

Аналіз виконання бюджету фонду

За даними фінансової звітності, доходна частина бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) за 2009 рік з урахуванням залишку 2008 року становила 6150,2 млн. гривень, або на 11,9% менше, ніж передбачалося у бюджеті Фонду. Надходження від страхових внесків протягом року складали 5759,1 млн. грн. (або 99,2% загального обсягу надходжень до Фонду), асигнування Державного бюджету – 0,4 млн. грн., інші надходження, передбачені законодавством, – 44,8 млн. гривень.

Станом на 01.01.2010р. на обліку у робочих органах виконавчої дирекції Фонду перебувало 1257,7 тис. підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. У порівнянні з даними на 01.01.2009 року база платників внесків збільшилася майже на 1,6%. Рівень сплати страхових внесків (перерахованих до нарахованих) становив 98%.

Станом на початок 2010 року недоїмка за платниками страхових внесків склала 218,6 млн. гривень та збільшилася порівняно з попереднім періодом майже у півтора разу.

Загальні видатки Фонду на виконання у 2009 році статутних завдань склали 5 947,4 млн. гривень.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", соціальні послуги та матеріальне забезпечення протягом звітного періоду були надані 2,1 млн. незайнятих осіб, з яких застраховані особи склали майже 90 відсотків. Протягом 2009 року було працевлаштовано 702,7 тис. незайнятих та безробітних громадян, зареєстрованих у робочих органах виконавчої дирекції Фонду. Загалом на фінансування надання соціальних послуг та матеріального забезпечення було спрямовано 4863,8 млн. гривень.

На виплату допомоги по безробіттю, матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спрямовано 4031,5 млн. грн., або в 1,7 разу більше, ніж у попередньому році. Середньомісячна чисельність одержувачів допомоги по безробіттю склала 523,1 тис. безробітних, або майже на 20% більше, ніж у 2008 році. Середньомісячний розмір допомоги по безробіттю склав 630,1 грн., що на 40% більше, ніж у 2008 році.

На організацію профпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації 157,1 тис. безробітних витрачено 277,5 млн. гривень. Навчання проводилося за 309 професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці, перелік яких протягом року оновився майже на третину.

У звітному періоді з метою реінтеграції незайнятих громадян до трудової діяльності та підтримки їх доходів в період пошуку роботи 240,9 тис. осіб було залучено до громадських робіт, на організацію яких використано 71,2 млн. гривень.

Протягом року здійснювалося відшкодування витрат роботодавців на оплату праці осіб, які працевлаштовані шляхом надання дотацій. В середньому в місяць чисельність таких працівників складала 20,7 тисяч осіб. На ці цілі було використано 368,9 млн. гривень.

У звітному періоді робочими органами виконавчої дирекції Фонду надано близько 11 млн. інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг майже 3,5 млн. незайнятим і зайнятим громадянам. Дев‘ять з десяти незайнятих громадян отримали різного роду інформаційні та консультаційні послуги.

Проведено понад 180 тис. семінарів, тренінгів з техніки пошуку роботи, профдіагностики та інших інформаційних заходів з незайнятим населенням. Чисельність безробітних, які брали участь у цих заходах, складала 1544,5 тис. безробітних, з яких майже кожен четвертий був працевлаштований.

У 2009 році здійснювалась інформаційно-роз’яснювальна робота, зокрема через засоби масової інформації, випуск окремих видів друкованої продукції, проведення прес-конференцій, брифінгів, інших інформаційних заходів. Основною метою цієї роботи було підвищення поінформованості населення про можливості виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у наданні соціальних послуг та безпосереднє їх надання.

Упродовж року стабільно зростав інтерес інтернет-аудиторії до інформації та сервісів, що представлені на Інтернет-ресурсах ДСЗУ (www.dcz.gov.ua, www.trud.gov.ua). Протягом 2009 року офіційний портал ДСЗУ впевнено утримував 3 позицію лідера серед Інтернет-порталів органів влади в Україні. Засобами Інтернет-представництв ДСЗУ протягом 2009 року скористалися 2,6 лн. користувачів, яким було надано 22,5 млн. інформаційно-консультаційних послуг, у т.ч. 11,7 млн. – з пошуку роботи. За допомогою мобільного сервісу “Пошук роботи” протягом року отримано майже 1,1 млн. смс-запитів від населення, на які надіслано близько 3 млн. смс-повідомлень з вакансіями. Загалом на інформаційні та консультаційні послуги, пов‘язані з працевлаштуванням, було використано 59,9 млн. гривень.

Одним із стратегічних напрямків діяльності виконавчої дирекції Фонду у 2009 році була професійна орієнтація населення. Зокрема, діяльність виконавчої дирекції Фонду у сфері професійної орієнтації спрямовувалася на виконання Програми державної служби зайнятості – виконавчої дирекції Фонду на 2008-2013 роки щодо професійної орієнтації молоді. Протягом року профорієнтаційні послуги отримали 1958,7 тис. незайнятих (з них жінки склали 50,8%, молодь у віці до 35 років – 45,0 відсотка), а також 1 503,3 тис. осіб із числа зайнятих (переважно учні загальноосвітніх шкіл). Профорієнтаційними послугами охоплено близько 80% загальноосвітніх навчальних закладів.

Починаючи з 2008 року, виконавчою дирекцією Фонду реалізується інноваційний проект – програмно-апаратні комплекси для професійної орієнтації "Профорієнтаційний термінал". Протягом року встановлено 730 одиниць терміналів у загальноосвітніх навчальних закладах, у т. ч. для дітей-сиріт та дітей-інвалідів.

У рамках реалізації Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" здійснювалося надання допомоги по частковому безробіттю. Допомогу по частковому безробіттю було надано 23 підприємствам, що сприяло збереженню зайнятості 12,5 тис. працівників. Видатки на ці цілі склали майже 11,0 млн. гривень.

Фінансову підтримку у сумі 0,3 млн. гривень для збереження існуючих робочих місць шляхом відшкодування витрат на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв’язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, отримали два підприємства. Це забезпечило збереження зайнятості 36 працівників.

На забезпечення виконання Плану реалізації у 2009 році Програми створення та супроводження Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості України на 2008-2010 роки було спрямовано 66,7 млн. гривень.

На виплату пенсій громадянам, які мали право виходу на дострокову пенсію відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”, Пенсійному фонду було відшкодовано 6,7 млн. гривень.

Витрати на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, управління Фондом склали 846,3 млн. гривень.

На створення умов прийому та надання соціальних послуг робочими органами виконавчої дирекції Фонду у 2009 році спрямовано 99,2 млн. гривень.

Витрати на надання соціальних послуг та матеріальне забезпечення 223,8 тис. безробітним з числа незастрахованих осіб у 2009 році здійснювались за рахунок коштів Фонду та склали 179,6 млн. гривень.


2.3 Формування і виконання бюджету Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Формування бюджету фонду

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Встановлено з 2007 року відповідно до класів професійного ризику виробництва страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (від 0,66% для 1 класу до 13,6% для 67 класу професійного ризику):

Аналіз виконання бюджету фонду

Станом на 1 січня 2010 року кількість взятих на облік страхувальників у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) становила 1 286 112, у тому числі юридичних осіб – 877 091, фізичних осіб, які використовують найману працю, – 408 790, добровільно застрахованих – 231. Кількість страхувальників у 2009 році збільшилась на 57 873 страхувальники, або 4,7% у порівнянні з початком року.

Бюджет Фонду, затверджений постановою правління Фонду від 26.02.2009 року №3 „Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2009 рік”, за доходами виконано майже на 78,5%, плановий показник – 4 548,8 млн. грн., фактичний – 3 570,2 млн. гривень. При цьому акумульовано надходження коштів до Фонду в сумі майже 3 152,0 млн. грн., в тому числі страхових внесків роботодавців – 3 137,1 млн. грн., або 76,2% від плану.

У зв’язку з тим, що не були затверджені заходи з профілактики нещасних випадків, фінансування видатків на заходи з профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в звітному періоді становить лише 0,7 млн. грн. (за договорами, укладеними в попередні роки).

У 2009 році порівняно з аналогічним періодом 2008 року кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась на 23,7% (на 3 956 осіб), у тому числі зменшилась на 35,4% (на 303 особи) кількість травмованих із смертельним наслідком.

За звітний період спостерігається зменшення кількості випадків професійного захворювання на виробництві на 11% (на 748 осіб) і зменшення кількості випадків смерті від професійного захворювання на 14,8% (на 66 осіб). 76,7% нещасних випадків сталося через організаційні причини, а саме: через порушення трудової і виробничої дисципліни, порушення правил дорожнього руху тощо; 14,7% нещасних випадків – через технічні причини (незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, засобів виробництва, транспортних засобів та інші); 8,6% нещасних випадків – через психофізіологічні причини (травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та інші).

За 2009 рік з бюджету Фонду надано соціальних послуг і виплачено страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на суму понад 3 181,2 млн. гривень.

Страхові виплати, передбачені Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, станом на 01.01.2010 р. отримують 317,6 тисячі потерпілих на виробництві та їх утриманців.

Середній розмір щомісячної страхової виплати, яку отримують 297,6 тис. потерпілих, у 2009 році склав 609,9 грн., що на 73,2 грн., або на 13,6% більше порівняно з 2008 роком. Середній розмір щомісячної страхової виплати, яку отримують 20 тис. осіб, які мають на це право в разі втрати годувальника, за звітний період склав 628,8 грн., що на 66,8 грн., або на 11,9% більше, ніж за 2008 рік.

Основна частина страхових виплат припадає на щомісячні виплати потерпілим, членам їх сімей (2 246,7 млн. грн., або 62,9% від доходів Фонду) та виплати одноразової допомоги (570,2 млн. грн., або 16,0% від доходів Фонду).

У 2009 році у зв’язку зі стійкою втратою професійної працездатності одноразову допомогу призначено 13 982 потерпілим, що порівняно з 2008 роком менше на 2015 осіб, або 12,6 відсотка. Розмір цієї допомоги в середньому на одного потерпілого у звітному періоді становив 34,1 тис. грн., що більше на 12,9%, ніж у 2008 році.

Одноразову допомогу у зв’язку із смертю потерпілого виплачено 1057 утриманцям та 1208 сім’ям. У 2009 році ця допомога у середньому становила 26,7 тис. грн. на одного утриманця та 124 тис. грн. на одну сім’ю, що більше в порівнянні з 2008 роком на 19,4% і 19,9% відповідно.

У 2009 році Фондом продовжувались виплати потерпілим грошових сум на відшкодування моральної (немайнової) шкоди за наявності встановлення факту заподіяння цієї шкоди, що виникли до 23.02.2007 року, на виконання рішень судів. Відшкодовано моральну (немайнову) шкоду на суму майже 15,7 млн. гривень. При цьому слід зазначити, що Законом України від 23.02.2007 року №717 „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” норму щодо відшкодування Фондом моральної шкоди було виключено.

За звітний період Фондом було профінансовано видатки на медичну, професійну та соціальну реабілітацію потерпілих на виробництві у сумі майже 201,1 млн. гривень, якою були забезпечені усі потерпілі, які звернулись до Фонду.

Впродовж 2009 року загальна кількість потерпілих, які були проліковані за кошти Фонду на підставі висновків МСЕК, становить 22 443 особи на суму 31,6 млн. грн.; 20 206 потерпілих на виробництві були забезпечені лікарськими засобами та виробами медичного призначення на суму 28,1 млн. грн.; санаторно-курортним лікуванням було забезпечено 10 832 інваліди внаслідок нещасного випадку на виробництві на суму 79,5 млн. грн.; протезно-ортопедичними виробами - 3 682 потерпілі на суму 9,3 млн. грн.; засобами пересування (колясками) - 496 потерпілих на суму 2,7 млн. гривень.

Впродовж 2009 року за кошти Фонду соціального страхування було забезпечено спецавтотранспортом 225 інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві на загальну суму майже 14,3 млн. гривень.

Видатки з бюджету Фонду у 2009 році зменшились на 3,8% порівняно з 2008 роком і становили майже 3 533,7 млн. грн., що менше запланованих показників на 20,8 відсотка.

У зв’язку з важким фінансовим станом, з метою зменшення розміру кредиторської заборгованості було використано кошти з резервного рахунку у сумі 82,5 млн. гривень. Тобто, на початок 2010 року резерву коштів у Фонді немає.

Станом на 1 січня 2010 року Фонд мав прострочену кредиторську заборгованість зі страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей). Залишились непрофінансованими видатки Фонду для здійснення страхових виплат у сумі 204,1 млн. гривень.

Розділ 1. Формування та використання страхових коштів Фонду

1.1. Формування доходної частини бюджету Фонду

Показники

№

рядка

Затверджено бюджетом Фонду на 2009 рік / (тис. грн.)

Надійшло

коштів у 2009 році (тис. грн.)

Кількість страхувальників

А

Б

1

2

3

Доходна частина бюджету Фонду

у тому числі:

1

4 548 804,2

3 570 237,8

х

Залишок коштів на початок бюджетного періоду

328 872,0

328 872,0

Резерв коштів на початок бюджетного періоду

1.1

82 564,2

82 564,2

х

Надходження

1.2

4 133 618,0

3 151 978,5

Страхові внески роботодавців(всього), з них:

1.2.1

4 118 144,7

3 137 075,3

1 286 112

юридичних осіб

1.2.1.1

х

х

877 091

фізичних осіб

1.2.1.2

х

х

408 790

Добровільні внески

1.2.2

105,1

110,5

231

Інші надходження, одержання яких не суперечить законодавству

1.2.3

15 368,2

14 792,7

х

в тому числі:

Пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків

1.2.3.1

1 192,8

3 464,1

х

Кошти, одержані від стягнення штрафів за адміністративні правопорушення з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю

1.2.3.2

1 821,9

1 992,1

х

Кошти, одержані від компенсації відсотків вартості та реалізації автомобілів, що перебували у користуванні інвалідів

1.2.3.3

684,0

1 528,9

Інші надходження

1.2.3.4

11 669,5

7 807,6

Прибуток, одержаний від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів на вкладних (депозитних) рахунках

1.2.4

3 750,0

6 823,1

Звіт про виконання бюджетуФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2009 рік





2.4 Аналіз виконання і формування бюджету фонду солідарної системи

обов’язкового державного пенсійного страхування України (Пенсійний

фонд)

Формування бюджету фонду

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування :

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

6) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах:

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону:

- 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону;

- 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 статті 1 Закону, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 42 відсотки від об'єкта оподаткування для осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств. Для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005 - 2006 роках у розмірі 20 відсотків від ставки, встановленої абзацом другим цього пункту, та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону;

3) для платників збору, визначених пунктами 1, 2 та 3 статті 1 цього Закону, - 32,3 відсотки суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

4) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону (крім платників, зазначених у пункті 5 цієї статті):

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень;

- 2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;

Для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход становить менше 150 гривень;

- 2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход становить від 150 до 250 гривень;

- 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход становить від 250 до 350 гривень;

- 4 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход становить від 350 до 500 гривень;

- 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 500 гривень.

5) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року N 379/95:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;

- 2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;

- 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;

- 4 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 гривень;

- 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

6) для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону;

7) для платників збору, визначених пунктом 6 статті 1 цього Закону, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 5 статті 2 цього Закону;

8) для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону;

10) для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону;

11) для платників збору, визначених пунктом 10 статті 1 цього Закону, 7,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 9 статті 2 цього Закону.

Аналіз виконання бюджету

Порушення принципів економічної залежності видатків споживання від отриманих доходів та внутрішнього валового продукту (ВВП) при формуванні бюджету Пенсійного фонду зумовило значні обсяги його дефіциту та спричинило суттєву зміну структури доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

Аналіз динаміки ВВП, показників бюджету Пенсійного фонду та фонду оплати праці за 2006 - 2009 роки свідчить про випереджаючі темпи зростання видатків Пенсійного фонду порівняно з ростом ВВП та фонду оплати праці. Динаміка номінального ВВП, фонду оплати праці, доходів і видатків Пенсійного фонду за 2006-2009 роки:


Згідно з даними, наведеними в таблиці, у 2008 році темпи зростання видатків Пенсійного фонду випереджали темпи зростання ВВП та фонду оплати праці більш як на 18,6 відс., темпи зростання його доходів - на 8,9 відсотка.

Довідково. У 2008 році видатки порівняно з попереднім роком зросли на 50,4 відс., а доходи лише на 41,5 відс.; у 2009 році прогнозувалося зростання видатків на 10,1 відс., а доходів (без урахування коштів на покриття дефіциту) лише на 3,4 відсотка.

У структурі надходжень до бюджету Пенсійного фонду частка коштів державного бюджету впродовж 2006-2008 років зросла з 24,2 відс. до 32,4 відс.; впродовж 2009 року - в 1,2 раза і на кінець року становила 39,8 відсотка6.

За підсумками І півріччя 2009 року бюджет Пенсійного фонду наповнено за рахунок коштів державного бюджету на 46,1 відс., за рахунок власних доходів - на 53,9 відс.; за підсумками 9 місяців - на 45,8 відс. і на 54,1 відс. відповідно.

За таких умов порушується принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначений ст. 7 Закону № 1058, щодо обов'язкового фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій і наданням соціальних послуг в обсягах, передбачених Законом № 1058, та відкладаються на невизначений термін перетворення Пенсійного фонду в самоврядну, самоокупну організацію.

Порівняльний аналіз співвідношення доходів і видатків Пенсійного фонду (без урахування обсягів бюджетних позичок) свідчить про зростання диспропорцій між видатками Пенсійного фонду та його доходами з 4,8 відс. у 2008 році до 11,6 відс. у 2009 році.

Динаміку доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду за 2006-2009 роки наведено в діаграмі 1.


У 2009 році обсяги доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду у співвідношенні до загальних обсягів доходів і видатків Державного бюджету України досягли 66 та 60 відс. відповідно.


Згідно з даними, наведеними в таблиці, за 9 місяців 2009 року бюджет Пенсійного фонду за усіма джерелами з урахуванням залишку наповнено на 68,3 відс., за 2009 рік - на 92,5 відсотка

Структура доходів бюджету Пенсійного фонду за 2009 рік свідчить, що:

- 89,7 відс. становлять надходження, які передбачалися бюджетом. При цьому у їх структурі частка власних доходів Пенсійного фонду становила 67,2 відс. порівняно з 71,1 відс. у 2008 році; коштів державного бюджету - 32,9 відс. порівняно з 28,9 відс. відповідно; коштів цільових фондів - менше одного відсотка;

- 10,3 відс. суми непогашених бюджетних позичок 2009 року на покриття тимчасових касових розривів, що надавалися Пенсійному фонду згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Видатки пенсійного фонду України

Порівняльний аналіз структури видатків Пенсійного фонду за джерелами їх здійснення за 2006-2009 роки показав зменшення частки власних видатків Пенсійного фонду з 84,1 відс. до 69,4 відс. та зростання частки видатків з державного бюджету з 15,3 відс. до 38,4 відсотка.

За оперативними даними, видатки бюджету Пенсійного фонду України за 2009 рік за усіма джерелами, з урахуванням залишку коштів, становили 165,6 млрд. грн., або 101 відсоток.

Структура видатків бюджету Пенсійного фонду у 2009 році за джерелами їх здійснення наведена в діаграмі 2.


У 2009 році загальні надходження до бюджету Пенсійного фонду забезпечили здійснення його видатків на 89,7 відсотка.

Одночасно у 2009 році зафіксовано значне скорочення залишків коштів бюджету Пенсійного фонду, що свідчить про втрату Пенсійним фондом власних ресурсів на виплату пенсій та допомог. Лише за січень-вересень 2009 року залишок коштів зменшився з 3 млрд. 504,7 млн. грн. до 750 млн. грн., або в 4,7 раза.

Обсяги річних призначень на виплату пенсій та допомог у 2009 році затверджені в сумі 160,7 млрд.грн., що в 1,6 раза більше фактичних видатків 2007 року. Пенсійним фондом на виплату пенсій фактично спрямовано 163,9 млрд. гривень.

Чисельність пенсіонерів упродовж 2006-2009 років зменшилася і станом на 01.01.2009 становила 13749300 осіб, що на 182400 осіб менше, ніж на початок 2007 року. Водночас навантаження на працездатних осіб є значним, що викликано процесом старіння населення країни та щорічним скороченням чисельності працюючих. Так, протягом 2007 - 2008 років на 1000 застрахованих осіб припадало 897 осіб пенсійного віку. Станом на 01.10.2009 (на фоні скорочення чисельності застрахованих осіб) цей показник становив вже 912 осіб.

На початок 2009 року 92,9 відс. пенсіонерів отримували пенсії відповідно до Закону № 1058 та Закону України «Про пенсійне забезпечення», 4,5 відс. - згідно із Законом № 2262 та 2,6 відс. - за спеціальними законами.

Середній розмір пенсії на початок 2009 року (без військовослужбовців) у цілому становив 898,36 грн., на кінець року - 1032,53 гривень. При цьому на початок 2010 року пенсії в розмірі до 600 грн. отримували 1,6 відс. загальної чисельності пенсіонерів, від 600 грн. до 800 грн. - 51,7 відс., від 800 грн. до 1000 грн. - 16,6 відс., від 1000 грн. до 1500 грн. - 16,6 відс. та понад 1500 грн. - 13,5 відсотка.

Отже, більше половини пенсіонерів отримують пенсії в розмірі від 600 до 800 гривень. Водночас без реформування пенсійної системи неможливо забезпечити громадянам гідний рівень пенсійного забезпечення.

3. Удосконалення системи соціального страхування

Економічна система країни є складним механізмом з великою кількістю взаємопов’язаних елементів, кожен з яких є окремою індивідуальною, але залежною від інших елементів системою. Так, важливою та неодмінною складовою частиною економіки є система оподаткування, яка впливає на всі аспекти економічного життя, але в Україні характеризується наявністю значної кількості недоліків, одним з яких є чинний порядок справляння зборів до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Аналіз публікацій переконує в тому, що дослідженням проблеми реформування системи справляння соціальних внесків займаються багато вчених: Зайчук Б.О., Василенко Л.І., Внукова Н.М., Кузьмич Н.В., Масленникова Т.О., Шаварина М.П., Шаманська Н.В., Юрій С.І. та ін. Разом з тим, саме питання впровадження єдиного соціального відрахування залишається недостатньо розкритим та обґрунтованим, тому потребує більш детального подальшого вивчення.

Сучасний стан економіки України характеризується наявністю ряду проблем, серед яких найбільшою є розмір її тіньового сектору. За підрахунками Міністерства економіки, у 2007році у тіні вироблялося 27% ВВП. Експерти Державного науково-дослідного інституту інформатизації й моделювання економіки говорять, що ця цифра доходить до 39%, а незалежні аналітики запевняють, що навіть ці дані занадто занижені.

Дану проблему слід розглядати через призму поняття тіньової економіки, а саме її визначення як прихованої економічної діяльності, яка не показується в податковій звітності та офіційній статистиці, виду економічної діяльності, при якому не сплачуються податки. Тобто, причини її існування необхідно вивчати як наслідок функціонування чинної податкової системи.

За рейтингом Світового банку, оприлюдненого в 2008р. по результатам 2006 фінансового року, система оподаткування України займає 177 (передостаннє) місце по легкості сплати податків. Рейтинг складався на основі показника легкості сплати податків, що включає 3 параметри: загальна кількість податкових платежів, витрати часу суб’єктами господарювання на нарахування та сплату податкових платежів та податкове навантаження. Серед перелічених показників найбільше впливає на об’єм тіньового сектора економіки розмір податкового навантаження, який в Україні, за розрахунками Світового банку, становить 57,3% (145 місце в рейтингу країн): 12,2% - з податків на прибуток, 43,4% з податків на заробітну плату та 1,8% з інших податків. Отже, можна зробити висновок, що основним чинником тінізації економіки є діючий порядок справляння внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, особливо враховуючи те, що в економічно розвинених країнах податкове навантаження з податків на заробітну плату становить в середньому 20-25%.

З нового року значно спроститься система адміністрування внесків до пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку прийде один - єдиний соціальний внесок.

Введення єдиного соціального внеску принесе багато переваг для роботодавців та підприємців. Адже не треба буде реєструватися у чотирьох державних установах, не треба буде сплачувати внески до цих установ чотири рази, не треба буде подавати чотири різних звіти, не треба буде стояти чотири різних черги для того, щоб здати ці самі звіти. Замість цього буде один єдиний платіж - єдиний соціальний внесок.

З 01.01.2011 року вступає в силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI, 08.07.2010 . Отже з нового року всі переваги, що було наведено вище стануть реальністю. Слід звернути увагу, що діючі закони, що регулюють пенсійну систему та систему соціального страхування в Україні будуть діяти у частинах, що не суперечить закону про єдиний соціальний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування буде займатися Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування.

Для роботодавців ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%.

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%. Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

Для підприємців на загальній системі оподаткування та спрощенців встановлена однакова ставка внеску, що дорівнює 34,7% бази оподаткування.

Для підприємців на загальній системі оподаткування базою оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для підприємців на спрощеній системі оподаткування базою оподаткування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.

Отже, якщо на перше січня 2011 року мінімальна заробітна плата буде становити 922 грн. то мінімальний розмір єдиного соціального внеску буде становити 922 * 34,7% = 319,93 грн.

Якщо прожитковий мінімум на перше січня 2011 року буде становити 922 грн., то максимальна величина бази нарахування єдиного внеску буде становити 922 * 15 = 13 830 грн. Відповідно максимальний розмір єдиного соціального внеску становитиме 13 830 * 34,7% = 4 799,01 грн.

Єдиний соціальний внесок повинен бути сплачений не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Сплата єдиного внеску відбувається шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок.

Введення цієї системи заходів призведе перш за все до зменшення розміру тіньового сектора економіки, адже значно знизить неоправдані витрати підприємства з оплати праці та усуне необхідність ухилення від сплати відповідних податкових платежів. Також зробить більш цивілізованими відносини між державою та підприємницькими структурами, адже зменшаться витрати часу на процес оподаткування, оскільки звітність щодо відрахувань з фонду оплати праці необхідно буде подавати одну замість чотирьох та платити один раз, а не чотири. Єдиний соціальний внесок дозволить зробити оподаткування більш справедливим - основну вагу податкового навантаження буде перенесено з оподаткування праці на оподаткування прибутку (відрахування до соціальних фондів включаються до валових витрат суб’єктів господарювання), та забезпечити акумулювання більших обсягів надходжень від податку на прибуток. Особливо важливим є впровадження даного платежу для підвищення інвестиційної привабливості економіки, тому що інвестори зацікавлені вкладати фінансові ресурси перш за все в країни з досить лояльним податковим законодавством.

Тобто, дослідивши діючу систему оподаткування фонду оплати праці, було виявлено, що вона є активним стимулом до розширення тіньового сектора економіки, значно погіршує податковий рейтинг України, взагалі є досить дестабілізуючим фактором щодо розвитку економіки. Тому, необхідним є її реформування шляхом введення єдиного соціального внеску, що дозволить значно підвищити інвестиційну привабливість країни, знизити тінізацію економіки, покращити відносини між владними органами та підприємницькими структурами, перейти до європейських стандартів життя.

Висновки

Конституцією громадянам гарантується право на соціальний захист. Забезпечується соціальний захист загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій. Нині в Україні здійснюється чотири типи соціального страхування – на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання та пенсійне страхування – кожен з яких обслуговується окремим фондом. Законопроектом передбачається введення єдиного соціального внеску, який об’єднає усі існуючі сьогодні соціальні відрахування та консолідація в окремому підрозділі Пенсійного фонду функцій усіх фондів.

Єдиний соціальний внесок сплачуватиметься одним платіжним дорученням, що дасть можливість забезпечити персоніфікацію сплати внесків за всіма видами соціального страхування.

В органах Пенсійного фонду вже створена організаційна, кадрова, програмно-технічна інфраструктура та централізована база даних із 26 млн. персональних справ застрахованих осіб. Нині ця база використовується для визначення права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру, вона включає в повному обсязі всіх фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати внески й до інших фондів. Тому створення єдиного реєстру застрахованих осіб потребує найменших витрат для модернізації інформаційних технологій.

У зв’язку з цим, а також враховуючи найбільшу у порівнянні з іншими фондами чисельність працівників, які займаються забезпеченням надходження доходів, структурна реорганізація зазначеного Фонду у зв’язку із впровадженням єдиної системи збору потребує найменшого фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Після запровадження персоніфікованого обліку для всієї системи соціального страхування роботодавці вже не готуватимуть довідки про заробітну плату, а для призначення страхових виплат будуть використовуватися відомості з реєстру застрахованих осіб.

Завдяки введенню єдиного соціального внеску кількість платіжних доручень, що здійснює роботодавець по сплаті страхових внесків скоротиться вдвічі. Зменшиться кількість помилок при нарахуванні соціальних внесків та суттєво скоротиться паперовий обіг та витрати на проведення фінансових операцій.

Громадяни за нової системи зможуть контролювати свої індивідуальні пенсійні рахунки. Крім того, Пенсійний фонд постійно інформуватиме застрахованих осіб про розмір сплачених ними страхових внесків.

Отже, із запровадженням єдиної системи збору та обліку соціального внеску загальна економія коштів роботодавців становитиме близько 1 млрд. гривень на рік. За розрахунками Міністерства, це помітно зменшить податкове навантаження на заробітну плату, що дозволить роботодавцям та профспілкам підвищувати її рівень.

соціальний страхування бюджет україна

Перелік посилань

    Закон України “Про внески на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ;

    Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 2000, №22, ст.171;

    Закон України «Про страхування» від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79;

    Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

    Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 23, ст.121).

    Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування ” від 8.08.2010 р. №2464 - VI;

    http://www.ac-rada.gov.ua/

    Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. - К.: Кондор. - 2004. - 464 с.

    Оселедець С.С. Страхування: підручник – видання 2-ге, перероб. І доп.- К.: КНЕУ, 2002. – 599с.

    Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005. – 368 с.

    http://www.fpsu.org.ua/

    Ватуля І.Д. Податки, збори, платежі: Навч. посібник/ І.Д. Ватуля, М.І. Ватуля, Л.В. Рибалко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352 с

    Гарасим П.М. Курс фінансового обліку : навч. посібник / П.М. Гарасим, Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. - К. : Знання, 2007. - 567 с.

    http://uapravo.net/

    Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навч. посібник – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 224 с. – С. 32

    Мачуський В. Історико-правові аспекти виникнення страхування: Руська Правда і Жалувана грамота містам // Юридична Україна. – 2007. – № 10 – С.10-16

    Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред.. С.С. Осадець. — Вид. 2-е перероб. і доп. - К.: КНЕУ. - 2006. - С. 26.

TYPE=RANDOM FORMAT=PAGE>62