Правовий режим використання і охорони надр України

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра політичних наук

Курсова робота

на тему:

« Правовий режим використання і охорони надр України»

Виконала:

студентка ІІІ курсу

історико-соціологічного факультету групи ІЮ-31

Вездецька Ю.П.

Перевірив:

Невинний К.М.

Рівне

2007

План

Вступ

Розділ 1 Надра як об’єкт використання та правової охорони

Розділ 2 Поняття і зміст правової охорони надр

Розділ 3 Відповідальність за порушення правил користування надрами

Розділ 4 Участь органів внутрішніх справ в охороні надр

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Проблема взаємодії суспільства й природи має глобальний планетарний характер. Зберегти природу, й зокрема екологічний баланс земних надр в стані, придатному для життя людини, можна тільки загальними зусиллями населення всієї Землі. Тому кожна країна зобов'язана берегти свої надра та нести моральну та юридично відповідальність перед усім світом за їх належну охорону.

Загальновідомо, що природні явища змінюються повільніше, ніж суспільні. Обумовлено це специфікою законів розвитку природи. Тому держава, уособлюючи інтереси суспільства і здійснюючи екологічну функцію, визначає правові форми регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі не тільки визначення приналежності природних об'єктів, а й їх використання, відтворення і охорони природного середовища. Така соціальна діяльність повинна сприяти зміцненню взаємодії суспільства і природи на науково обгрунтованому рівні, реальному відображенню їх взаємодії.

Оскільки земні надра є чи не найголовнішим та найперспективнішим джерелом різноманітних природних ресурсів для людства, в тому числі й для нашої держави, то їх належна охорона на державному рівні та достатня врегульованість є запоруками екологічної безпеки та матеріального добробуту людей. Це безумовно спонукає до подальших наукових пошуків у цій царині та до поглибленої фактологічної та концептуальної розробки даної наукової проблематики.

Метою дослідження є відтворення особливостей системи законодавчого регулювання використання та захисту земельних надр України. Окреслена мета спонукає виокремити наступні завдання дослідження:

-розкрити правовий режим використання та охорони надр в українській державі;

проаналізувати основні проблеми та недоліки екологічного законодавства України в сфері користування та охорони надр держави;

розробити систему економічно-правової оптимізації використання надр.

Об’єктом дослідження надра держави Україна та правовий режим використання та охорони надр.

Предметом дослідження виступають суспільні екологічні відносини, що постають з приводу використання та правової охорони надр України.

Практичне значення роботи полягає в детальному розкритті механізму використання та правової охорони багатств земних надр української держави та в наведенні шляхів підвищення ефективності використання та охорони вод. Також в розділах курсової роботи розкрито основні проблемні питання, що стосуються використання та правової охорони надр на території України.

Розділ1. Надра як об’єкт використання та правової охорони

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Гірничі правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між суб’єктами з приводу геологічного вивчення, використання і охорони надр. Суб’єктами гірничих правовідносин є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів, через які народ України реалізує своє виключне право власності на надра, органи державної влади, яким законодавством України надані повноваження щодо розпорядження надрами, органи, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, а також користувачі надрами. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Громадяни та їх об'єднання сприяють місцевим Радам народних депутатів і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр.

В залежності від об’єкту регулювання гірничі відносини можна поділити на:

гірничі відносини з приводу геологічного вивчення надр;

гірничі відносини з приводу використання надр;

гірничі відносини з приводу охорони надр.

Кодекс України про надра дає примірний перелік юридичних фактів, які породжують гірничі правовідносини, тобто можуть бути підставами їх виникнення, зміни і припинення. Зокрема, в процесі реалізації Радами всіх рівнів, Кабінетом Міністрів, та іншими органами повноважень в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, які передбачені Кодексом про надра, ними приймаються рішення, які є підставами виникнення, зміни і припинення гірничих правовідносин.

Відповідно до статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Суб’єктом права виключної власності на надра є народ України. Закон України “Про власність” (ст.9) серед інших об’єктів права виключної власності народу України передбачає і надра. Відповідно до статті 5 Кодексу про надра, в Україні створюється державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.

Як вже зазначалося, надра надаються тільки у користування. Відповідно до статті 13 Кодексу про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Надра надаються у користування для:

геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

задоволення інших потреб.

Розділ 2. Поняття і зміст правової охорони надр.

В Україні відносини у галузі охорони надр регулюються Законом “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розробленим відповідно до нього Кодексом про надра. Стаття 56 Кодексу про надра встановлює основні вимоги в галузі охорони надр.

Основними вимогами в галузі охорони надр є:

забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У разі порушення вимог в галузі охорони надр користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Забудова площ залягання корисних копалин відбувається в порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу про надра. Забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду.

У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об'єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов'язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це заінтересовані державні органи (ст.59 Кодексу про надра).

Права та обов'язки користувачів надр

Користувачі надр мають право:

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено Законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Користувачі надр зобов'язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені Законодавством України.

Захист прав користувачів надр

Права користувачів надр охороняються Законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених Законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до Законодавчих актів України.

Припинення права користування надрами.

Право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому Законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним Законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Правова охорона надр передбачає систему правових заходів і норм, спрямованих на забезпечення геологічного вивчення надр, їх раціонального використання та надійний захист. Вимоги щодо геологічного вивчення надр викладені в ст. 38 Кодексу України про надра.

Основними вимогами в галузі охорони надр є такі:

а) забезпечення належного правового регулювання охорони надр;

б) додержання встановленого порядку надання надр у користування;

в) раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

г) Недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експортуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

д) охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на їх якість і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

е) запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

є) запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, сховані шкідливих речовин в відходів виробництва, скидання стічних вод;

ж) додержання інших вимог передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Зазначені вимоги є складовою частиною компетенції вищих і місцевих органів державної влади і управління у сфері регулювання гірничих відносин До відання Верховної Ради України належать:

1) Законодавче регулювання гірничих відносин;

2) Визначення основних напрямків державної політики в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр;

3) Визначення повноважень органів виконавчої влади, місцевих Рад народних депутатів щодо використання та охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належать:

1) Реалізація державної політики у сфері регулювання гірничих відносин;

2) Здійснення державного контролю за геологічним вивченням, використанням та охороною надр;

3) Визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, координація діяльності;

4) Забезпечення розробки загальнодержавних та регіональних програм;

5) Визначення порядку використання надр та їх охорони;

6) Вирішення інших витань.

Відповідні питання по охороні надр у межах своєї компетенції вирішують, також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, області, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів.

Охорону надр здійснюють й інші органи державного управління: Міністерство екології та природних ресурсів України, Комітет України з питань геології та використання надр, Комітет України по нагляду за охороною праці.

Користувачі надр мають право:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексу розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);

розпоряджатися видобутими корисними копалинами;

здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензій) консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини.

Користувачі надр зобов’язані:

використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне використання та охорону надр;

виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

В охороні також сприяють обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами в разі порушення відповідних вимог. Дані обмеження можуть бути застосовані органами Міністерства екології та природних ресурсів України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально вповноваженим на те державними органами.

Також одним із заходів охорони надр є заборона проектування і будівництва населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Існує спеціальне Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995р.

Особливій охороні підлягають ділянки надр, що мають велике наукове та культурне значення. Це рідкісні геологічні відклади, мінеральні утворення, палеонтологічні об’єкти. Такі об’єкти можуть бути оголошені у встановленому законодавством порядку об’єктами природно-заповідного фонду України.

Відповідне значення для забезпечення охорони надр має платня за їх користування.

Вона справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4) акцизного збору.

Нормативи платні за користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України. 12 вересня 1997р. він затвердив “Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для добування корисних копалин”.

Оплата за користування надрами може сплачуватися у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Від плати за користування надрами звільняються:

а) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність або користування земельних ділянках;

б) користувачі надр – при організації геологічних об’єктів природно-заповідного фонду;

в) користувачі надр – за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобутку корисних копалин.

Розділ 3. Відповідальність за порушення правил користування надрами

Основні вимоги в галузі охорони надр.

Основними вимогами в галузі охорони надр є:

забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

додержання встановленого Законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи Законсервовані, а також підземних споруд;

запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого Законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

додержання інших вимог, передбачених Законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами.

У разі порушення статті 56 та інших вимог цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому Законодавством України.

Забудова площ залягання корисних копалин.

Забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин. Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених Законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) здійснюється Державним комітетом України по геології і використанню надр та його органами на місцях. Державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці та його органами на місцях. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях.

Повноваження органів державного геологічного контролю щодо здійснення контролю за геологічним вивченням надр

Органи державного геологічного контролю перевіряють:

виконання державних програм геологорозвідувальних робіт;

виконання рішень з питань методичного забезпечення робіт по геологічному вивченню надр;

обгрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт по геологічному вивченню надр;

повноту вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин;

своєчасність і правильність державної реєстрації робіт по геологічному вивченню надр, наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр та виконання передбачених ними умов;

виконання рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин;

дотримання під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення;

збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ корисних копалин, а також геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр. Органи державного геологічного контролю в межах своєї компетенції забезпечують вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Органи державного геологічного контролю мають право:

1) припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків;

2) зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передбачених цими дозволами;

3) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр. Органам державного геологічного контролю відповідно до Законодавства України може бути надано й інші права щодо запобігання і припинення порушень правил і норм геологічного вивчення надр. Порядок здійснення державного геологічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення Законодавства про надра.

Порушення Законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з Законодавством України. Відповідальність за порушення Законодавства про надра несуть особи, винні у:

самовільному користуванні надрами;

порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або Законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення Законодавства про надра.

Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняються без відшкодування понесених витрат. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень Законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених Законодавством України.

Розділ 4. Участь органів внутрішніх справ в охороні надр

Охорону надр органи внутрішніх справ здійснюють, головним чином, у процесі охорони права державної власності і в процесі забезпечення громадського порядку. Надра є об'єктом природи і водночас — виключною власністю народу України, яку органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти. Особлива увага при цьому приділяється зберіганню видобутих корисних копалин від розкрадання і безгосподарного використання. Саме ці правопорушення і злочини здебільшого виявляються і припиняються працівниками міліції.

Органи внутрішніх справ сприяють охороні надр і тим, що захищають права їхніх користувачів, які можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Це відноситься до охорони прав усіх користувачів надр, якими можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи.

Однією з форм охорони надр органами внутрішніх справ є сприяння місцевим органам влади у виконанні такої важливої функції, як здійснення контролю, що передбачено Кодексом України про надра. Виконуючи цю функцію, місцеві Ради народних депутатів і їх виконавчі органи спираються на допомогу правоохоронних органів.

Важливу роль в охороні надр і видобутих корисних копалин відіграють підрозділи протипожежної безпеки системи Міністерства внутрішніх справ України, які покликані контролювати дотримання відповідних правил пожежної безпеки на гірничодобувних об'єктах, об'єктах по переробленню мінеральної сировини, а також підземних спорудах, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, їх головним завданням є запобігання виникненню пожежі та якомога швидкого її погашення.

За діючим законодавством місця розташування гірничодобувних об'єктів і підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, заховання відходів виробництва, інших шкідливих речовин і скидання стічних вод, до початку проектних робіт погоджуються з органами державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державного санітарного нагляду, з територіальними геологічними підприємствами, відповідними Радами народних депутатів та іншими зацікавленими органами. До таких слід віднести органи протипожежної безпеки.

У своїй діяльності щодо охорони надр органам внутрішніх справ належить керуватись Кодексом України про надра, Законами України «Про міліцію», «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного і Кримінального кодексів України, місцевими програмами розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр, які розробляються обласними Радами народних депутатів відповідно до ст. 9 Кодексу України про надра.

У Законі України «Про міліцію» визначені її основні завдання, зокрема: забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і законних інтересів; захист власності від злочинних посягань; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків; запобігання правопорушенням та їх припинення.

Зрозуміло, що виконання цих завдань неодмінно передбачає охорону надр.

Здійснювати охорону надр зобов'язує працівників органів внутрішніх справ і Кодекс України про надра. У ст. 2 Кодексу зазначено: «Завданням Кодексу про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян».

Працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими і до виконання вимог, передбачених іншими статтями Кодексу України про надра: ст. 22 передбачає надання надр для захоронення відходів виробництва, інших шкідливих речовин та скидання стічних вод; ст. 23 регулює права землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу та прісних підземних вод; ст. 50 забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих гірничодобувних об'єктів, об'єктів по переробці мінеральної сировини, а також підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища; ст. 55 передбачає порядок користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, а саме: вжиття заходів, які запобігли б їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверхню та водні об'єкти.

У разі порушення зазначених вимог скидання в надра стічних вод, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва повинно бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами державного гірничого нагляду чи іншими спеціально уповноваженими на те державними органами.

Брати участь в охороні надр зобов'язує працівників органів внутрішніх справ і ст. 12 Кодексу про надра, в якій говориться про участь громадян та їх об'єднань у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр. Таким чином, охорона надр є не тільки службовим, а й громадянським обов'язком працівників органів внутрішніх справ.

Зрозуміло, що участь органів внутрішніх справ в охороні надр буде більш плідною, якщо вони свої зусилля будуть тісніше поєднувати з зусиллями органів державного геологічного контролю і органів державного гірничого нагляду.

Висновки

Тисячоліттями люди не відчували відповідальності за збереження природи, відносились до неї як до невичерпного джерела. Прозріння настало лише тоді, коли екологічна криза стала загрожувати багатьом регіонам нашої планети та самому існуванню людства.

Все це змушує переосмислити складні взаємозв'язки і процеси у навколишньому середовищі та усвідомити, наскільки виваженими, науково обгрунтованими та законодавчо врегульованими повинні бути екологічні відносини, зокрема й у сфері використання та охорони надр. У забезпеченні раціонального використання й охорони надр важливе місце посідають правові засоби.

Сьогодні надзвичайно важливим завданням української держави і суспільства є створення обгрунтованого і детально розробленого природоохоронного законодавства та забезпечення впровадження його в життя. Необхідно створити такий правовий механізм, за якого нанесення шкоди земним надрам, нераціональне використання їх ресурсів були б невигідними підприємствам та іншим природокористувачам.

Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці треба зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було зроблено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підвищує інтенсивність впливу людей на надра. Якщо суспільство не зуміє зупинити пагубні екологічні процеси, які набули широкого розмаху, воно приречене на неминуче самознищення.

Важливим правовим заходом у сфері екологічної безпеки водних ресурсів повинна стати розробка державної та місцевих програм запобігання і подолання екологічно небезпечних наслідків, викликаних природними явищами чи створених діями людини.

На велику увагу заслуговує механізм реалізації екологічного законодавства. З метою його вдосконалення доцільно використати різні організаційно-правові важелі: матеріальне заохочення до бездоганного виконання вимог користування надрами, підвищення юридичної відповідальності за їх невиконання або порушення, посилення державного і громадського екологічного контролю, створення системи екологічної освіти і виховання. Майбутнє України дуже тісно пов'язане з екологічною безпекою, яка є, у свою чергу, найважливішою складовою національної безпеки.

Список використаних джерел та літератури.

Нормативно-правові акти

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року з наступними змінами і доповненнями;

Земельний кодекс України. – Офіц. вид. – К., 2004. – 220 с.

Кодекс України Про надра. – Офіц. вид. - К., 2004. – 78 с.

Конституція України. - Офіц. вид. - К., 2002. — 72с.

Підручники та монографії

Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). – К., 1996. – 208 с.

Андрейцев В. І., Балюк Г. І., Бобкова А. Г., Ковальчук Т. Г., Краснова М. В. Екологічне право. Особлива частина. — К., 2001. — 544с.

Баб’як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. – К., 2001. – 216с.

Барбашова Н. В.. Екологічне право України. — Донецьк, 2003. — 392с.

Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин., 2001. – 48 с.

Дмитренко І.А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с.

Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. – К., 2004. – 60 с.

Малишко М.І. Екологічне право України. / Ред. В.З. Ярчук. – К., 2001. – 389 с.

Попов В. К., Гетьман А. П., Размєтаєв С. В., Шахов В. С., Кулініч П. Ф. Екологічне право України. — Х., 2001. — 480с.

Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. – 256 с.

Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф.дис.канд.юрид.наук. – Харків, 2002. – 19 с.

Наукові статті

Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну небезпеку: превентивні гарантії реалізації на захист // Право України – 2001. - №212. – С. 15-20.

Андрейцев В.І., Лапечук П.І. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.

Гримайло В. Поняття екологічного злочину: новий кримінальний кодекс України // Юридичний вісник України. – 2001.-19 грудня.

Гриненко В. Екологія під охороною закону: кримінальна відповідальність за “Злочини проти довкілля” // Юридичний вісник України. – 2001.3-9 листопада.

Литвин О. Кримінально – правовий екологічної безпеки // Право України. – 2005.-№2.- С.23-27.

Додаток 1

ПОРЯДОК

передачі розвіданих родовищ корисних копалин

для промислового освоєння

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 14 лютого 1995 р. № 144

1. Цей Порядок визначає умови передачі для промислового освоєння розвіданих родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок, запаси корисних копалин яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин (далі — ДКЗ) і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин.

В окремих випадках, за згодою заінтересованих користувачів надр, може бути здійснено передачу для промислового освоєння родовищ корисних копалин, запаси яких не повністю підготовлені до промислового освоєння і попередньо оцінені.

2. Користувачі надр до передачі їм родовищ корисних копалин для промислового освоєння повинні отримати в установленому порядку ліцензію на користування надрами, якщо інше не передбачено Кодексом України про надра.

3. Держкомгеології або інші підприємства, які проводили геологорозвідувальні роботи, передають користувачам надр на строк розробки корисних копалин, зазначений у ліцензії:

- один примірник геологічного звіту про розвідку родовищ корисних копалин, запаси яких оцінені ДКЗ;

- довідку про виконання рекомендацій, зазначених у рішенні ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин;

- акт технічного стану свердловин (для родовищ нафти та газу), який складається за участю представників видобувних підприємств та органів державного гірничого нагляду, а також матеріали щодо усіх ліквідованих у процесі розвідки свердловин;

- зразки гірських порід, керни свердловин, дублікати проб, які надалі можуть бути використані у процесі вивчення, дорозвідки та розробки родовищ корисних копалин, а також для цілей, не пов'язаних .і видобуванням корисних копалин;

- збережені розвідувальні гірничі виробки (шахти, шурфи, канави тощо) та свердловини, які можуть бути використані під час розробки родовищ та для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

- ліквідовані в установленому порядку виробки та свердловини, виробничо-технічні будівлі, споруди та інше майно;

- збережені у первинному вигляді наземні й підземні центри та знаки геодезичної (маркшейдерської) опорної сітки та зйомочного обгрунтування, а також знаки біля устя розвідувальних виробок (свердловин, шурфів, штолень та ін.), каталог координат, складений за встановленою системою, та висотних відміток пунктів зйомочного обгрунтування і устя розвідувальних виробок. У разі неможливості-збереження знаків біля устя розвідувальних виробок (на орних землях, у руслах річок тощо) ці устя топографічно прив'язуються до реперів, установлених на вільних ділянках землі.

4. Для передачі родовища корисних копалин у промислове освоєння спільним наказом підприємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, та підприємства, яке приймає родовище в промислове освоєння, утворюється міжвідомча комісія.

5. До складу міжвідомчої комісії включаються представники підприємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, підприємства, яке приймає родовище, та представники органів державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду (за згодою).

Головою міжвідомчої комісії призначається представник підприємства, яке приймає родовище.

6. Міжвідомча комісія здійснює свою роботу, як правило, безпосередньо на об'єкті, що передається, і має право одержувати від підприємства, яке проводило розвідку родовища, всю необхідну документацію з результатами геологорозвідувальних робіт, проведених на об'єкті.

7. Передача родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок оформлюється актом, який підписується головою та всіма членами міжвідомчої комісії. До акта додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Наявність суперечностей між членами міжвідомчої комісії фіксується актом.

Акт міжвідомчої комісії є підставою для віднесення запасів корисних копалин розвіданого родовища у державному фонді родовищ корисних копалин на баланс підприємства, яке прийняло родовище для промислового освоєння.

8. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, правильністю та своєчасністю передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння здійснюють у межах своєї компетенції Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології та їхні органи на місцях.

Додаток 2

ПОЛОЖЕННЯ

про першовідкривачів родовищ

корисних копалин

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 1 лютого 1995 р. № 80

1. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні визнаються особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, иц0 істотно підвищують його промислову цінність. Першовідкривачам родовищ корисних копалин видається нагрудний знак "Першовідкривач родовища" та виплачується грошова винагорода.

2. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні можуть бути:

- особи, які відкрили родовища унікальної, першої та другої групи, а також третьої групи родовищ чорних, кольорових, рідкісних і радіоактивних металів, золота, паливної сировини, алмазів, йодо-бромних вод, калійних солей, фосфоритів, пісків для скляної та сировини для цементної промисловості, самородної сірки, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, мінеральних і термальних вод, прісних підземних вод (далі — родовища);

- особи, які науково обгрунтували необхідність проведення пошуково-розвідувальних робіт, на основі яких відкрито родовища.

3. Якщо у відкритті родовищ, а також виявленні в раніше відомих родовищах додаткових запасів корисних копалин чи нової мінеральної сировини, що істотно підвищують їх промислову цінність, брало участь кілька осіб, нагрудний знак "Першовідкривач родовища" видається кожному учаснику.

4. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні працівників геологічних підприємств та організацій, а також інших громадян (крім працівників підприємств та організацій інших галузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи) готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин геологічних підприємств та організацій і надсилають їх на розгляд Комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин Держкомгеології для подальшого подання до Міжвідомчих комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин при Державній комісії по запасах корисних копалин (далі — Міжвідомча комісія).

5. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні працівників підприємств та організацій інших галузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи, готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин цих підприємств та організацій разом з комісіями у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин відповідних державних геологічних підприємств Держкомгеології та надсилають їх на розгляд комісій у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин галузевих міністерств і відомств для подальшого подання до Міжвідомчої комісії.

6. Міжвідомча комісія розглядає матеріали, які надійшли від Комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин Держкомгеології, відповідних комісій галузевих міністерств і відомств, готує висновки (пропозиції) і подає їх на затвердження Держкомгеології.

7. Рішення про видачу нагрудного знака "Першовідкривач родовища" приймається колегією Держкомгеології лише на основі подання Міжвідомчої комісії.

8. Нагрудний знак "Першовідкривач родовища" вручається разом із спеціальним дипломом. У разі втрати нагрудного знака або диплома дублікати не видаються.

9. Прізвища осіб, яким вручено нагрудний знак "Першовідкривач родовища" із спеціальним дипломом, вносяться у книгу "Першовідкривач родовища".

10. Порядок встановлення та виплати грошової винагороди, а також повноваження відповідних комісій у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин визначаються інструкцією про грошові винагороди за відкриття нових родовищ корисних копалин, що мають промислове значення, затверджуваною Держкомгеології за погодженням із Мінекономіки і Мінфіном.

Додаток 3

Про платежі за користування надрами

Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. № 899

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що до платежів за користування надрами належать:

- платежі за користування надрами для видобування корисних копалин;

- платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд.

Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин обчислюються на основі базових нормативів плати залежно від видів корисних копалин і диференційованих нормативів плати залежно від гірничо-геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Державному комітетові по геології і використанню надр та Державному комітетові по нагляду за охороною праці розробити і подати в IV кварталі 1996 р. до Кабінету Міністрів України базові нормативи плати, які застосовуватимуться під час обчислення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, залежно від видів корисних копалин та проект Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин.

3. Міністерствам і відомствам, до сфери управління яких належать гірничо-видобувні підприємства, за погодженням з Міністерством економіки, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерством фінансів, Державним комітетом по геології і використанню надр та Державним комітетом по нагляду за охороною праці до кінця І кварталу 1997 р. внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення диференційованих нормативів плати, які застосовуватимуться під час обчислення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, залежно від гірничо-геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

4. Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державному комітетові по геології і використанню надр, Міністерству економіки, Міністерству фінансів за участю заінтересованих міністерств і відомств внести у II кварталі 1997 р. до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення платежів за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд.

5. Установити, що до затвердження базових нормативів плати, які застосовуватимуться під час обчислення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, залежно від видів корисних копалин та Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, діє Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 85 (ЗП України, 1994 р., 6, ст. 143), з доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 1996 р. № 24.