Поняття: ознаки та характеристика

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.Загальна характеристика поняття

Розділ 2.Дефініція (визначення) та поділ (класифікація ( поняття ). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції

Задачі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Розділ 1. Загальна характеристика поняття

Поняття виконує дві основні функції — пізнавальну й комунікативну.

Пізнавальна функція понять полягає в тому, що поняття є і результатом попереднього процесу пізнання, і засобом подальшого пізнання дійсності. Без понять неможливе існування науки, наприклад, юридичні поняття "право", "правопорушення", "закон" тощо відображають широкий спектр суспільних відносин між людьми.

Комунікативна функція полягає в тому, що, закріплюючи свої знання у формі понять, люди потім обмінюються ними в процесі своєї життєдіяльності, а також передають їх наступним поколінням.

Поняття має структуру, тобто воно складається з певної кількості пов'язаних між собою елементів. У структурному плані поняття є поєднанням обсягу й змісту.

Поняття - це форма мислення, яка відтворює предмети в їх загальних та істотних (якісних) ознаках.

Виникнення понять є результатом прогресу людського мислення.

Творення понять базувалося на предметному характері дійсності (наявності у ній окремих предметів, що мали якісну визначеність: сонце, місяць, каміння, рослини, тварини тощо). Всі ці предмети мають свої ознаки (властивості).

Творення понять є результатом активної діяльності суб'єкта пізнання.

Така діяльність базується на поєднанні кількох логічних прийомів: - аналізі — мисленнєвому розкладанні предмета на окремі ознаки; - синтезі — мисленнєвому поєднанні кількох ознак предмета в єдине ціле; - порівнянні — мисленнєвому співставленні одного предмета з іншим, виявленні між ними подібних та відмітних ознак; - абстрагуванні (від лат. — відвертати) — мисленнєвому виділенні у предметів одних ознак та відвертанні від інших; - узагальненні — мисленнєвому об'єднанні однорідних предметів, їх групуванні на основі тих або інших ознак.

Обсяг понять є сукупністю (множиною) тих конкретних предметів, які "підпадають" під це поняття, оскільки мають спільну для них властивість (ознаку). Окрім обсягу поняття, у логіці виділяють і доповнення до обсягу, тобто всі предмети, які не входять до цієї сукупності.[8, с.277]

Ознаки — це все те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Ознаки можуть бути загальними й відмітними, істотними й неістотними, необхідними і випадковими. У створенні понять найголовнішу роль відіграють загальні та істотні ознаки.

Загальними називають ознаки, спільні для кількох (двох або більше) предметів.

Істотними (якісними) називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити певний предмет (або сукупність, множину предметів) від будь-якого іншого.[2, с.97]

Окрім перелічених характеристик понять слід розрізняти ще й такі, як сумісні й несумісні. Якщо з наданням логічної характеристики того чи іншого поняття вказують на несумісні логічні ознаки, виникає помилка — суперечність [1, c.34].

Розділ 2. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація (понять). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції

Визначенням (дефініцією) називається, розкриття змісту поняття.

Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття — означав з'ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити «наклеп» — означає з'ясувати істотні ознаки наклепу.

Визначення розв'язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання: [5, с.105]

А) З'ясовує властивість визначуваного предмета, дає відповідь на
запитання про те, що є даний предмет.

Б) Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним
предметів.

Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначуваний предмет від предметів, що входять до цього роду. Ознак, які утворюють видову відмінність, має бути вказано у визначенні стільки, щоб вони разом з родовою ознакою виражали сутність визначуваного предмета і їх було достатньо для обмежений цього предмета від усіх інших схожих предметів.

Рід (злочин) у даній статті не зазначений, оскільки нема необхідності у. кожній статті повторювати одне й те ж поняття — (злочин), Усі діяння, названі в особливій частині кримінального кодексу, мають один рід— «злочин» [2, с 35-36].

Не всяке поняття можна визначити через рід і видову відмінність або за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Не можна, наприклад, визначити через рід та видову відмінність поняття з винятково широким обсягом (категорії), оскільки вони не мають роду і, отже, не є видами якихось інших понять. Тому, крім розглянутих видів визначень, у практиці мислення користуються і деякими іншими способами.[3, с.535]

Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності.

Визначення через вказівку відношення визначуваного предмета до своєї протилежності є основним способом визначення філософських та інших категорій.

Визначення через перелічення предметів або явищ, до яких застосовне дане поняття.[9, с.453]

Визначення є підсумком складного й тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначенням нібито завершується процес вироблення поняття. Але визначення не залишаються незмінними, раз і назавжди встановленими. У пізнанні йдуть від одних визначень, менш точних, до других, більш точних, що відповідають даному рівню розвитку знань

Визначення бувають реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних — ім'я предмета.

Перше визначення є номінальним, а друге — реальним.

Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватися таких правил:

Визначення мав бути співмірним, тобто обсяг визначуваного має дорівнювати обсягу визначаючого (А=Вс). Порушення цього правила викликає подвійні помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким.[6, с.314]

Надто широке визначення — це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного (А<Вс).

Приклад надто широкого визначення: «Кунівля-продаж є договір про перехід права власності». У Цьому визначенні обсяг визначуваного становлять лише частину обсягу визначаючого поняття, оскільки «договір про перехід права власності» є не тільки купівля-продаж, а й, наприклад, дарування.

Визначення буде надто широким, якщо під визначу-вальне поняття підвести не тільки визначуване, а й ще якесь поняття. Найпоширенішим прикладом таких визначень є визначення, в яких названі лише родові ознаки предмета і не названі специфічні, тобто не названо ознаки, що становлять видову відмінність.

Надто вузьке визначення — це таке визначення. У такому обсяг визначаючого вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (А>Вс).

Надто вузькими є, наприклад, такі визначення «домашня тварина — це тварина, яка приручена людиною і використовується нею для сільськогосподарських робіт»; «Адвокат —особа, яка виступає в суді захисником у кримінальних справах» і т. д..

До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначення. Розгляньмо кожен вид визначення окремо.[8, с.277]

Визначення через рід і видову відмінність.

При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.

Наприклад, визначаючи поняття «присуд», спочатку називають рід «присуд є рішення», а потім перелічують ознаки, що складають видову відмінність «Присуд є рішення (рід), винесене судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака) [11, с 137].

Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначення.

Щоб краще з'ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи:

«Кількісні утворення як суб'єкти цивільного права іменуються юридичними особами». .

Визначення не має робити кола, тобто визначуване поняття не може визначатися через саме себе [6, с 121].

При порушенні цього правила можливі такі дві помилки: коло у визначенні і тавтологія.

Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре в свою чергу пояснюється через перше.

Тавтологія — це також коло у визначенні тільки більш виражене; тут визначальне поняття буквально повторює те, що сказане у визначуваному. Зміст поняття тавтологія не розкриває, тому вона не виконує функцій визначення.

Приклади тавтології: «Побічним доказом називається такий доказ, у якому теза доводиться побічно»; «Цивільне право — це наука про цивільне право» тощо.

Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими, як опис, характеристика, порівняння, показ.

Опис предмета полягає у зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад, особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо. [9, с.453]

Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, нас цікавить не лише те, що таке держава, її ознаки, а й те, які бувають держави, їх види, тобто обсяг даного поняття.

Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомогою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття — означав установити, на які види воно поділяється.

Поділ — це розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу даного поняття.

За допомогою поділу ми визначаємо види, з яких: складається рід. Наприклад, розділяючи юридичні факти на «події» та «дії», ми розкриваємо обсяг поняття «юридичний факт». Говорячи про те, що договори бувають «відплатні» і «безплатні», ми встановлюємо обсяг поняття «договір». .[4, с.174]

У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу. Визначення буде виразним, якщо поняття, посередництвом яких розкривається зміст визначуваного поняття, є визначеними, такими, що мають одиничне значення. У визначенні не може бути понять двозначних, таких, які можна розуміти по-різному: так і отак. Якщо ж при визначенні користуються поняттями невизначеними (неоднозначними), такими, зміст котрих точно не установлено, то визначення стає нечітким і невиразним,

Вимога виразності, чіткості визначень в юридичній науці має виняткове значення. Відсутність чіткого визначення правового поняття приводить до різнобою у розумінні закону і до складності в застосуванні закону в судовій практиці. Особливо важливе значення це правило має при визначенні кримінально-правових понять. Визначення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Чим точніше в законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувана закон.[7, с.221]

Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним. Поділяючи поняття, ми розподіляємо предмети класу на. види (групи), а за допомогою розчленування установлюємо структуру або будову предмета, складові його частини. Наприклад: «Норма права складається із гіпотези, диспозиції і санкції».

Поділ поняття відрізняється від розчленування-предмета на частини так. До кожного члена ділення застосовна назва, якою позначається поділюване поняття. Наприклад, коли ми поділяємо юридичні факти на «події» і «дії», то і «події», і «дії» можна назвати юридичним фактом. При розчленуванні ж предмета на частини кожну частину чи сторону не можна назвати на ім'я, котре позначає розчленуваний предмет. Так, не можна сказати, що «гіпотеза» або «диспозиція» — це «норма права», як не можна сказати, що «норма права» є «гіпотеза». Такі судження будуть неправильними.[3, с.535]

У процесі поділу слід дотримуватися таких правил.

Поділ має бути спів мірним.

Це означає, що обсяг членів поділу, разом узяті, має дорівнювати обсягу поділюваного поняття. Якщо ж обсяг членів поділу не вичерпує обсягу поділюваного поняття, тобто при поділі перелічені не всі види поділюваного і якийсь член поділу пропущений, то такий поділ є неповним.

Правило співмірності порушується і тоді, коли указуються тільки члени поділу, тобто такі, котрі не є видами поділюваного поняття. Наприклад, «Угоди бувають односторонні, взаємні та угоди, укладені на користь третьої особи».

Поділ має відбуватися на одній основі

Під час поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі — за другою.

Члени поділу мають виключати один, одного

Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Це правило випливає з другого; Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися.[1, с.230]

Наприклад: «Студенти бувають відмінники, заочники і спортсмени». Тут поділ проведено за трьома основами відразу. 1) успішністю, 2) формою навчання та 3) стосовно спорту. Члени поділу не виключають один одного тому, що одні й ті ж студенти можуть одночасно входити до обсягу всіх членів поділу.

Поділ має бути безперервним

Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі.[7,с.221]

Основа поділу має бути виразною

Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не моли на було розуміти по-різному. Якщо ознака, взята за основу поділу, невизначеною, такою, що кожен може тлумачити її по-своєму, то поділ буде невиразним, Таким, наприклад, має бути поділ наук на складні й нескладні, цікаві й нецікаві.

Задача 1

Визначте тип відношення між поняттями і зобразіть його за допомогою колових схем: грабіж, контрабанда, злочин проти власності.

Відповідь

Контрабанда - переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Контрабанду можна віднести до злочинів проти власності держави.

Відповідно до статі 186 Кримінального кодексу України грабіж – це відкрите викрадення чужого майна.

Відношення супідрядності існує між поняттями, які однаково входять до одного й того ж роду. Такі поняття називаються супідрядними. Обсяг супідрядних понять не збігається в жодній своїй частині.

В даному випадку супідрядними є поняття «контрабанда» і «грабіж», оскільки вони є видами одного й того ж роду «злочин проти власності».

Зобразимо дані поняття за допомогою колових схем.

Задача 2

Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні – то яке правило порушено): «Транспортні засоби – це автомобілі, автобуси та мотоцикли».

Відповідь

Дефініція «Транспортні засоби – це автомобілі, автобуси та мотоцикли» є неправильною, адже тут порушено правило співмірності, а саме визначення повинно бути співмірним: дефінієндум і дефінієнс мають бути взаємозамінюваними, тобто їхні обсяги повинні бути однаковими (А = Вс, або Dfd = Dfn); тобто ці поняття мусять перебувати у відношенні рівнооб'ємності.

В даному визначенні допущена помилка «надто вузьке визначення», яка виникає у випадку, коли обсяг дефінієнса є вужчим, ніж обсяг дефінієндума. У наведеному визначенні обсяг поняття «транспортні засоби» (дефінієндума) буде ширшим, ніж обсяг дефінієнса тому, що транспортні засоби – це не лише автомобілі, автобуси та мотоцикли, сюди також належать тролейбуси, літаки тощо.

Задача 3

Дати аналіз поділу (визначити чи є він правильним, коли ні – то яке правило порушено): «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними».

Відповідь:

Поділ «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними» є неправильним, адже поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу. Це привело до логічної помилки – «поділ із зайвими членами» - помилка, яка має місце тоді, коли до членів поділу відносять поняття, обсяги яких не входять до обсягу подільного поняття. В даному випадку у визначенні «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними» наведено зайвий член поділу «легальні дефініції».

Задача 4

Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): «Існують заперечні прості судження». Записати судження, яке суперечить цьому.

Відповідь:

Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення розкриваються зв'язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами.

Судження може бути або істинним, або хибним.

Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, відповідає тому, що є насправді. Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

В нашому випадку судження «Існують заперечні прості судження» є істинним.

Кожне судження має певну структуру (будову, зв'язок його елементів), яка залежить від того, що воно відображає — властивості чи відношення між предметами. Судження складається із суб’єкта, предиката і зв’язки.

Суб’єкт – це те, про що йдеться у судженні. Предикат судження — поняття про ту властивість предмета думки, наявність якої у ньому стверджується чи заперечується.

Суб'єкт судження позначається буквою S, предикат судження — Р. Суб'єкт і предикат називаються термінами судження. Зв'язка в судженні є відображенням зв'язку, який існує між предметом думки і відповідною властивістю. Вона вказує на належність чи неналежність предметові думки тієї властивості, яка мислиться в предикаті. Зв'язка виражається словами «є», «належить», «не є», «не належить» тощо.

В нашому випадку суб’єктом судження є поняття «заперечні прості судження», а предикат виражений словом «існують».

За складом суб’єкта й предиката судження поділяються на прості й складні. Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб’єкта й одного предиката. Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб’єктів.

Так як в нашому судженні «Існують заперечні прості судження» є тільки один суб’єкт і один предикат, дане судження відноситься до простих. Також дане судження відноситься до суджень існування. Судження існування – це такі судження, в яких утверджується чи заперечується сам факт існування або не існування предмета. В нашому прикладі утверджується існування заперечних простих суджень. Також судження «Існують заперечні прості судження» є ствердним, адже в ньому стверджується існування заперечних простих суджень.

Даному судженню бути суперечити наступне судження: «Заперечні прості судження не існують». Наведене судження буде хибним.

Задача 5

Формалізувати судження: «Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному».

Відповідь:

Якщо позначимо поняття «слід» через А, поняття «потерпілий» через В, а поняття «підозрюваний» через С, то судження «Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному» можна представити за допомогою такої формули:

А → В \/ С

Задача 6

Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні: «На місці злочину виявлено сліди П. П. нещодавно повернувся з місць позбавлення волі. П. ніде не працює. П. купує дорогі речі. Отже, злочин було вчинено П.».

Відповідь:

У міркуванні «На місці злочину виявлено сліди П. П. нещодавно повернувся з місця позбавлення волі. П. ніде не працює. П. купує дорогі речі. Отже злочин було вчинено П.» порушено закон достатньої підстави. Адже судження «На місці злочину виявлено сліди П. П. нещодавно повернувся з місця позбавлення волі. П. ніде не працює. П. купує дорогі речі» не є достатньою підставою, щоб отримати такий висновок. Адже, слідчі, щоб робити такий висновок, насамперед, повинні допитати підозрюваного, з’ясувати всі обставини справи (можливо в підозрюваного є алібі).

Тому можна припустити, що висновок у міркуванні «На місці злочину виявлено сліди П. П. нещодавно повернувся з місця позбавлення волі. П. ніде не працює. П. купує дорогі речі. Отже злочин було вчинено П.» може бути як і істинним, так і хибним.

Задача 7

За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом така формула: А→В≡АvВ.

Відповідь:

А	В	А \/ В	А→В=А \/ В
і	і	і	і
і	х	х	х
х	і	х	х
х	х	х	х

Отже, формула: А→В≡АvВ не є логічним законом.

Задача 8

Хто з підозрюваних А, В, і С має тверде алібі, коли відомі такі обставини: 1) твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному; 2) якщо до злочину причетний С., то цього досить для звинувачення А (але не навпаки); 3) алібі С. є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В. Розв’язок подайте у формалізованому вигляді.

Відповідь:

1) А→В; В→А

2) С→А;

3) Отже, С

Отже, з підозрюваних А, В і С тверде алібі має підозрюваний С.

Задача 9

До тези «Н. притягується до кримінальної відповідальності за статтею 190 КК України» підберіть аргументи, аргументуйте тезу, використовуючи як форму обґрунтування простий категоричний силогізм.

Відповідь:

Стаття 190 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за шахрайство – заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Отже, Н. – заволодів чужим майном шляхом обману, відповідальність за шахрайство передбачено статтею 190 Кримінального кодексу України. Отже, Н. притягується до кримінальної відповідальності за статтею 190 КК України.

Задача 10

Побудуйте пряме доведення тези Т, виходячи з таких аргументів:

1) Аv(ВvС); 2)А→С; 3) В→Т; 4) С.

Відповідь:

Аv(ВvС), А і В або не С;

А→С, якщо А то С;

В→Т, якщо В то Т

С.

Отже, Т→В\/А

Висновки

Визначенням (дефініцією) називається, розкриття змісту поняття.

Поняття - це форма мислення, яка відтворює предмети в їх загальних та істотних (якісних) ознаках .

Поділяючи поняття, ми розподіляємо предмети класу на. види (групи), а за допомогою розчленування установлюємо структуру або будову предмета складові його частини. Наприклад : « Норма права складається із гіпотези, диспозиції і санкції».

Список використаної літератури

Гетьманова А.Д. Логика, - М.,2007. – 230с.

Арутюнов В.Х., Кірик Д.П., Мішин В.М. Логіка. – К.: КНЕУ, 2006. – 97с.

Конверський А.Є. Логіка : традиційна та сучасна . – К.: ЦУЛ, 2004. – 535с.

Мозгова Н.Г. Логіка. – К.: Каравела. «Атіка» 2006. – 174с.

Мозгова Н.Г., Мозговий А.М. Логіка . - К .: Ун-т “Україна” , 2005.-105с.

Жеребкін В.Є. Логіка. - К.: Знання, 2006. - 255с.

Ю.Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельска-Гордєєва О.П. та ін. Логіка / За заг.ред . Титова В.Д. - X.: Право, 2006. - 221с.

Н. Тофтул М. Г. Логіка. – К.: Академія, 2006. – 277с.

Курбатов В. И. Логика для юристов. – М., 2007 – 453с.