Деякі питання правового регулювання порядку вступу та порядку навчання у аспірантурі та порядку присвоєння наукового ступеню кандидата наук в Україні

РЕФЕРАТ

на тему:

"Деякі питання правового регулювання порядку вступу та порядку навчання у аспірантурі та порядку присвоєння наукового ступеню кандидата наук в Україні"

1. Порядок вступу до аспірантури

Порядок вступу до аспірантури встановлений Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Вказане Положення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309. Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №960. [3] Це Положення регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів і є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності.

Відповідно до п. 4 Положення, підготовка в аспірантурі здійснюється:

1) за рахунок:

– коштів Державного бюджету України – за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства;

– коштів юридичних та фізичних осіб – на умовах контракту – для роботи у державному і недержавному секторах народного господарства;

2) іноземців та осіб без громадянства на підставі:

– міжнародних договорів України;

– договорів, укладених вищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичними особами

Пункт 7 Положення встановлює, що кількість аспірантів, підготовка яких здійснюється поза державним замовленням, визначається керівником вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва і консультування.

1.1 Перелік документів, які подаються до вступу у аспірантуру

Встановлений п. 9 вищезазначеного Положення: вступники до аспірантури подають на ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової установи такі документи:

1) заяву;

2) особовий листок з обліку кадрів;

3) список опублікованих наукових праць і винаходів. Аспіранти, які не мають опублікованих наукових праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової спеціальності;

4) медичну довідку про стан здоров'я за формою №286-у;

5) копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації спеціаліста або магістра (особи, які здобули відповідну освіту за кордоном, копію нострифікованого диплома);

6) посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених кандидатських іспитів).

Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

1.2 Порядок проведення вступних іспитів та порядок зарахування у аспірантуру

Відповідно до п. 32 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, до аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.

П. 34 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації, для проведення прийому до аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням керівника (заступника керівника) вищого навчального закладу, наукової установи. Члени приймальної комісії призначаються керівником вищого навчального закладу, наукової установи з числа керівників кафедр, відділів, лабораторій, а також передбачуваних наукових керівників аспірантів.

П. 35 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника, про що вступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін. Приймальна комісія може відмовити вступнику у допуску до складання вступних іспитів до аспірантури у зв'язку з неподанням у встановлений термін всіх або окремих документів, названих у пункті 9 цього Положення, або поданням їх після закінчення встановленого терміну.

Відповідно до п. 36 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, вступники до аспірантури складають вступні іспити із спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності, із філософії та однієї із іноземних мов на вибір (англійської, німецької, іспанської, італійської, французької) в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації, затверджених Міносвіти. Іспит з іншої іноземної мови складається за рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи у разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи над дисертацією. Результати вступних іспитів до аспірантури дійсні протягом календарного року. Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів, звільняються від відповідних вступних іспитів до аспірантури і їм зараховуються оцінки кандидатських іспитів.

Відповідно до п. 37 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів Прийом вступних іспитів до аспірантури проводиться предметними комісіями, як правило, у кількості 3–5 осіб, які призначаються керівником вищого навчального закладу, наукової установи і до складу яких включаються доктори та кандидати наук, а до складу предметної комісії із наукової спеціальності і передбачувані наукові керівники. До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також доценти та висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченого звання.

П. 39 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: на підставі результатів вступних іспитів до аспірантури приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника. У разі одержання однакових оцінок переважне право при зарахуванні до аспірантури мають вступники, рекомендовані до вступу до аспірантури вченою радою вищого навчального закладу (факультету), наукової установи, які успішно закінчили магістратуру і склали всі або декілька кандидатських іспитів.

Зарахування до аспірантури проводиться наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Про зарахування до аспірантури або про відмову в зарахуванні до аспірантури вступнику повідомляється в п'ятиденний термін з дня прийняття приймальною комісією відповідного рішення.

Кожному аспіранту одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи призначається науковий керівник, як правило, доктор наук або за рішенням вченої ради, як виняток, кандидат наук. (п. 40 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів) [3, 44]

2. Порядок навчання у аспірантурі

2.1 Строки та порядок затвердження теми дисертації та індивідуального плану аспіранта

Тема дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта після обговорення кафедрою, відділом, лабораторією затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до аспірантури. (п. 11. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів)

За п. 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника: дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту повинна містити відомості та документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів – впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а дисертація, що має теоретичне значення, – рекомендації щодо використання наукових висновків.

Теми дисертацій пов’язуються, як правило, з напрямами основних науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів або наукових установ і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації. [5]

Положення вимагає, що мови у дисертації використовуються згідно із законодавством. [5] Тут в Постанові мається на увазі неявне посилання на Закон Про мови в Українській СРСР. Тобто в цитованій Постанові мається така собі завуальована вимога робити всі дисертації тільки українською мовою, хоча про це прямо не говориться. На нашу думку, слід надавати право робити дисертації і російською мовою на правах двомовності. Вільному розвитку української мови це ніяк не зашкодить, та дозволить дещо демократизувати відносини з підготовки дисертацій.

Аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва. (п. 2 Положення про підготовку…) [3]

Відповідно до п. 41 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, аспірант працює за індивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з аспірантури.

2.2 Стипендіальне забезпечення аспірантів

Постанова КМУ від 12 липня 2004 р. №882 Питання стипендіального забезпечення. [4, 42] Цією постановою затверджено Порядок призначення і виплати стипендій.

П. 1 Постанови: дія цього Порядку поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

№468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Академії».

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ №882, академічними стипендіями є:

1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які призначаються учням, студентам і курсантам за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативними актами;

2) іменні або персональні стипендії навчального закладу;

3) ординарні (звичайні) академічні стипендії.

Розмір академічних стипендій для осіб, зазначених у підпунктах 1–6 пункту 1 цього Порядку, визначається виходячи з установленого Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії з урахуванням типу навчального закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.

П. 7: з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності навчальний заклад 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення. Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги та заохочення розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником. На час проходження практики або іншої трудової діяльності, яка провадиться з дозволу навчального закладу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії. (абз. 6 п. 8 Постанови КМУ №882).

2.2.1 Розмір ординарної стипендії аспіранта

Відповідно до п. 19 Постанови КМУ №882, академічна стипендія аспірантам установлюється у розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім основним місцем роботи (з урахуванням наступних змін в оплаті праці на відповідних посадах), але не нижче 60 відсотків і не вище посадового окладу, визначеного за схемою посадових окладів, відповідно: викладача-стажиста – для аспірантів; Відповідно до п. 20 Постанови КМУ №882, аспірантам, що поновили навчання після наданої їм в установленому порядку перерви у навчанні, та аспірантам, яким в установленому порядку продовжено строк навчання в аспірантурі, академічна стипендія призначається на весь наступний період навчання.

2.3 Стипендіальне забезпечення обдарованих аспірантів, премї для молодих вчених

Наведемо перелік іменних стипендій та премій, на які може претендувати обдарований аспірант:

1. стипендія Президента України;

2. стипендії Кабінету Міністрів України;

3. стипендія імені М.С. Грушевського;

4. щорічні премії Президента України для молодих вчених;

Докладніше про іменні стипендії та гранти можна дізнатися, наприклад, на сайті http://innov.dn.ua/index.php/Офиційний сайт Донецької обласної ради молодих учених. Див. у рубрику: «Форми підтримки молодих учених». [40]

2.3.1 Стипендія Президента України

Постанова Кабінету міністрів України від 28 жовтня 1994 р. №744. Про затвердження Положення про порядок призначення академічних стипендій Президента України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам. Із змінами [7, 40]

1. Академічні стипендії Президента України призначаються студентам-відмінникам вищих навчальних закладів України та аспірантам, які найбільш відзначилися в навчальній та науковій роботі.

2. Кандидати – на отримання академічної стипендії Президента України висуваються вченими (педагогічними) радами вищих навчальних закладів.

3. Призначення академічних стипендій Президента України студентам вищих навчальних закладів здійснюється двічі на рік за результатами екзаменаційної сесії протягом місяця після її закінчення, аспірантам – один раз на рік наказами керівників міністерств і відомств, у функціональному управлінні яких перебувають вищі навчальні заклади.

6. Позбавлення студентів вищих навчальних закладів та аспірантів академічних стипендій Президента України може бути здійснено рішенням вчених (педагогічних) рад за умови затвердження його керівникам міністерств і відомств, у функціональному управлінні яких перебувають вищі навчальні заклади.

Визначений Постановою КМУ від 23 грудня 1996 р. №1542. Про впорядкування виплати стипендій аспірантам, а також стипендій Президента України, іменних стипендій студентам, учням навчальних закладів та аспірантам. Відповідно до п. 2 цієї Постанови, стипендії Президента України виплачуються аспірантам у розмірі посадового окладу викладача-стажиста, збільшеного на 25 відсотків. [11]

2.3.2 Стипендія Кабінету Міністрів України: порядок і умови призначення

Постанова КМУ від 9 серпня 2001 р. №980 Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №882 від 12.07.2004). З метою створення більш сприятливих умов для здобуття молоддю вищої освіти і заохочення найбільш обдарованих студентів та аспірантів Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Заснувати починаючи з 1 вересня 2001 р. відповідно 100 і 35 щорічних академічних стипендій Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації та аспірантам. Також до цієї Постанови додається Порядок визначення кандидатур для призначення стипендії Кабінету Міністрів України студентам та аспірантам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації.

1. Після отримання від центральних органів виконавчої влади квоти для призначення стипендії Кабінету Міністрів України ректором вищого навчального закладу оголошується конкурс на здобуття зазначеної стипендії серед студентів та аспірантів структурних підрозділів інституту, академії, університету.

2. Для визначення кандидатур серед студентів вищих навчальних закладів подання на конкурс готують керівники факультетів, інститутів.

3. Для визначення кандидатур серед аспірантів вищих навчальних закладів подання на конкурс готують керівники кафедр.

4. Кандидати на здобуття стипендії Кабінету Міністрів України висуваються з числа студентів-відмінників та аспірантів, які найбільш відзначилися у навчальній та науковій роботі, беруть активну участь у громадському житті навчального закладу, мають високий культурний рівень.

5. Кандидатами на здобуття стипендії Кабінету Міністрів України можуть бути студенти, які навчаються на третьому і наступних курсах, та аспіранти, починаючи з другого року навчання.

6. Рішення про призначення стипендії Кабінету Міністрів України студентам та аспірантам з числа висунутих кандидатів приймається вченою радою і затверджується ректором вищого навчального закладу.

7. Позбавлення студентів та аспірантів вищих навчальних закладів стипендії Кабінету Міністрів України може бути здійснено рішенням учених рад, затвердженим керівниками центральних органів виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за вчинок не сумісний із статусом студента вищого навчального закладу. [9]

Установити, що академічна стипендія Кабінету Міністрів України виплачується: аспірантам у розмірі посадового окладу викладача-стажиста, збільшеного на 15 відсотків. (Постанова КМУ від 9 серпня 2001 р. №980) [9; 44]

Порядок та умови призначення визначений Постановою КМУ від 16 серпня 1994 р. №560 «Про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених». [8]

З метою підтримки молодих учених наукових установ, організацій і вищих навчальних закладів Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Заснувати 320 щомісячних стипендій Кабінету Міністрів України для молодих учених, які успішно проводять наукові дослідження, здійснюють актуальні науково-технічні розробки і вже досягли визнаних результатів. Стипендії призначаються за рішенням президії Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки терміном на два роки і виплачуються стипендіатам за місцем їхньої основної роботи (навчання) додатково до посадового окладу, іменної або ординарної (звичайної) академічної стипендії, різних доплат і надбавок.

2. Затвердити Положення про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених, що додається.

Відповідно до Положення про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених:

1. Щомісячні стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених (далі стипендії) призначаються з метою підтримки вчених віком до 35 років, які успішно проводять наукові дослідження, здійснюють актуальні науково-технічні розробки і вже досягли визнаних результатів у цій справі.

4. На здобуття стипендій можуть висуватися наукові співробітники, викладачі вузів, інженерно-технічні працівники і аспіранти, які мають опубліковані наукові праці, науковий доробок та можливість проводити наукові дослідження.

8. Учена (науково-технічна) рада організації, де працює (навчається) стипендіат, двічі на рік здійснює атестацію його наукової роботи і надсилає короткий звіт про досягнуті ним результати до відповідного міністерства, відомства або президії відповідно галузевої академії наук.

Визначений Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України (спільний) «Про Порядок визначення кандидатур для призначення стипендії Кабінету Міністрів України» №669/454 від 03.10.2001 р.:

3. Установити, що пропозиції щодо кандидатур на призначення стипендії Кабінету Міністрів України із числа студентів та аспірантів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації подаються Міністерству освіти і науки України за встановленою формою (додаток 3) центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, та вченими радами вищих навчальних закладів, що підпорядковані Міністерству освіти і науки України, у такі терміни: – для студентів двічі на рік – до 10 лютого і до 10 липня поточного навчального року; – для аспірантів один раз на рік – до 10 лютого поточного року.

4. Міністерству освіти і науки України забезпечити подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо кандидатур для здобуття стипендії Кабінету Міністрів України із числа студентів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації двічі на рік, відповідно до 1 березня та до 1 серпня поточного навчального року, та із числа аспірантів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації один раз на рік до 1 березня поточного року.

7. Взяти до відома, що стипендії Кабінету Міністрів України виплачуються за рахунок стипендіального фонду вищого навчального закладу. [21]

2.3.3 Академічна стипендія імені М.С. Грушевського

Порядок та умови призначення визначені Постановою КМУ від 22 лютого 2006 р. №209 Про академічну стипендію імені М.С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів. [10]

Відповідно до п. 1 Постанови №209, академічна стипендія імені М.С. Грушевського призначається студентам та аспірантам державних вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації денної форми навчання, які найбільше відзначилися в навчальній та науковій роботі. Кандидати на отримання стипендії висуваються вченими радами вищих навчальних закладів. п. 3 Постанови №209. Відповідно до п. 4 Постанови №209, призначення стипендій здійснюється аспірантам – один раз на рік наказами керівників центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади.

П. 6 Постанови №209 Студентам стипендія виплачується з першого числа місяця, що настає після закінчення екзаменаційної сесії, у межах коштів, передбачених у загальному фонді кошторисів вищих навчальних закладів на стипендіальне забезпечення, аспірантам – з дня призначення стипендії. Студенти вищих навчальних закладів та аспіранти можуть бути позбавлені стипендії наказами керівників центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, за умови подання відповідних рішень вчених рад вищих навчальних закладів. п. 7 Постанови №209.

2.3.3 Щорічні премії Президента України для молодих вчених

Порядок та умови призначення визначені Положенням про щорічні Премії Президента України для молодих вчених, які затверджено Указом Президента України №779/2000 від 12.06.2000 року (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента 104/2001 від 21.02.2001 №253/2003 від 24.03.2003). [13; 44]

Відповідно до п. 1 Положення, щорічна премія Президента України для молодих вчених присуджується за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та гуманітарних наук, які сприяють дальшому розвитку науки, суспільному прогресу і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі.

Відповідно до п. 2 Положення: на здобуття премії можуть висуватися наукові праці, опубліковані у закінченій формі не менше ніж за рік до їх висунення.

Відповідно до п. 3 Положення, присуджується щороку сорок премій (з них – п'ятнадцять премій для молодих вчених Національної академії наук України) у розмірі 20 тисяч гривень кожна.

Відповідно до п. 4 Положення, висунення праць на здобуття премії провадиться президією Національної академії наук України, президіями галузевих академій наук, колегіями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

На здобуття премії не висуваються праці, за які їх виконавців уже було удостоєно державних нагород України.

Відповідно до п. 5 Положення, у конкурсі праць на здобуття премії можуть брати участь наукові працівники, докторанти, аспіранти, стажисти-дослідники та інженерно-технічні працівники установ, організацій, підприємств Національної академії наук України, галузевих академій наук, державних наукових установ та вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації як індивідуально, так і у складі колективу претендентів.

Колектив претендентів, праця якого висувається на здобуття премії, не може перевищувати чотирьох осіб. При цьому кожен із претендентів повинен бути безпосереднім учасником виконання роботи і кожному з претендентів повинен належати значний творчий внесок.

Не допускається включення до колективу претендентів осіб, які виконували лише адміністративні, консультаційні чи організаційні функції. До складу колективу претендентів, праця якого висувається на здобуття премії, не включаються особи, удостоєні за цю працю державної нагороди, включені у поточному році до іншого колективу претендентів, праця якого висувається на здобуття цієї премії або Державної премії України. Вік осіб, які претендують на здобуття премії, не може перевищувати 35 років на час висунення праці. Премії повторно не присуджуються.

Відповідно до п. 6 Положення, праці, висунуті на здобуття премії, приймаються Комітетом з Державних премій України в галузі науки і техніки щороку до 1 березня.

2.4 Порядок проведення кандидатських іспитів

Відповідно до п. 67 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, кандидатські іспити є складовою частиною атестації науково-педагогічних і наукових кадрів. Проводяться з метою встановлення глибини професійних знань, наукового і культурного кругозору здобувача наукового ступеня кандидата наук, підготовленості його до самостійної науково-дослідної діяльності. Складання кандидатських іспитів здобувачами є обов'язковим для присудження їм наукового ступеня кандидата наук.

Відповідно до п. 68 того ж Положення, кандидатські іспити складаються з філософії, іноземної мови і спеціальності. Кандидатський іспит з іноземної мови може складатися з англійської, німецької, іспанської, італійської, французької мов. Якщо для написання дисертації потрібні знання іншої іноземної мови, керівник вищого навчального закладу, наукової установи може дозволити складання кандидатського іспиту з цієї мови.

Кандидатські іспити із спеціальності складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації та в наукових установах, у яких відкрита аспірантура або є спеціалізована вчена рада з відповідної наукової спеціальності. Кандидатські іспити із спеціальності приймаються за програмами, що складаються з двох частин: типової програми, затвердженої Міносвіти, і додаткової програми, що розробляється відповідною кафедрою, відділом, лабораторією. Додаткова програма кандидатського іспиту із спеціальності повинна включати нові розділи відповідно: наукової спеціальності і питання, пов'язані з напрямом досліджень здобувача, а також враховувати останні досягнення у відповідній галузі науки: найновішу наукову літературу. За рішенням приймальної комісії кандидатський іспит із спеціальності, залежно від обсягу матеріалу, може проводитися двома етапами з виставленням загальної оцінки. (п. 70 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів).

Кандидатські іспити з філософії складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації, які мають самостійні кафедри філософії або суспільних наук (за наявності в штаті не менше одного доктора філософських наук), Центрі гуманітарної освіти Національної академії наук та його відділеннях, Національному інституті стратегічних досліджень, Інституті законодавства Верховної Ради України. Кандидатські іспити з філософії приймаються за типовими програмами, затвердженими Міносвіти. (п. 71 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів).

Кандидатські іспити з іноземної мови складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації, які мають самостійні кафедри іноземних мов, у Центрі наукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук та його відділеннях, Інституті законодавства Верховної Ради України. Кандидатські іспити з іноземної мови приймаються за типовими програмами, затвердженими Міносвіти. (п. 72 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів). [4; 46]

3. Порядок проведення публічного захисту дисертації та присвоєння наукового ступеню

Згідно ст. 31 ч. 2. ЗУ Про освіту [2], наукові ступені кандидата наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року №423 із доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1197 затверджений Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. [5, 42]

Згідно з цим Порядком здійснюється присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. (п. 1 Порядку присудження наукових ступенів).

Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук, а також присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника належать до компетенції ВАК. (п. 2 Порядку присудження наукових ступенів).

На компетенції ВАК зупинимось докладніше. Розглянемо положення, що мають відношення до присвоєння наукового ступеня кандидата наук.

Статтею 19 Закону України «Про вищу освіту» визначені повноваження Вищої атестаційної комісії України:

1. Вища атестаційна комісія України забезпечує виконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

– формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;

– формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад;

– розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;

– забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають науковий ступінь кандидата або доктора наук і вчене звання старшого наукового співробітника;

– формує мережу експертних рад;

– проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

– затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

– вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника, оформлення й видачі дипломів і атестатів, а також розглядає апеляції;

– здійснює співробітництво з державними органами інших країн з питань, що належать до компетенції Вищої атестаційної комісії України;

– вирішує в установленому порядку питання документів про присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

– здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Акти Вищої атестаційної комісії України, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ, в системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню наукових ступенів кандидата і доктора наук та діють вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради, що приймають рішення про

присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. [3]

Статтею 13 ЗУ «Про освіту» також встановлені повноваження Вищої атестаційної комісії України. Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника. Положення про Вищу атестаційну комісію України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також є чинне Положення про Вищу атестаційну комісію України, яке затверджено Указом Президента України від 25 лютого 1999 року №216/99. За п. 1 Положення про ВАК, Вища атестаційна комісія України (ВАК України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

ВАК України реалізовує державну політику у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. Пункт 3 Положення: наукові ступені кандидата наук присуджуються, присвоюється особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки. Пункт 7 Положення про ВАК: наукові ступені кандидата наук присуджують за результатами прилюдного захисту дисертацій спеціалізовані вчені ради. ВАК проводить експертизу дисертаційних робіт, розгляд атестаційних справ здобувачів та видачу дипломів кандидата наук на підставі рішень спеціалізованих вчених рад та атестаційного висновку президії ВАК. [6; 44]

3.1 Вимоги до кандидатської дисертації, яка виноситься на захист

Взагалі, дисертація це кваліфікаційна робота на присудження наукового ступеню чи кваліфікації магістра. [31].

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук є кваліфікаційною науковою працею, обсяг основного тексту якої становить 4,5–7, а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5–9 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту. повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю (п. 13 Порядку присудження наукових ступенів). [6; 41]

3.1.1 Публікації за темою дисертації

3а п. 14 Порядку присудження наукових ступенів: основні наукові результати дисертації повинні відображати особистий внесок здобувача в їх досягнення та обов’язково бути опубліковані ним у формі наукових монографій, посібників (для дисертацій з педагогічних наук) чи статей у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України або інших держав. Перелік наукових фахових видань України затверджує ВАК. Повна його назва: Перелік наукових фахових видань України, де можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Він неодноразово затверджувався постановами Президії ВАК: останній раз від 01.07.2010 р. №1–05/5. [14; 44]

До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо. Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада. Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає ВАК. Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова. п. 14 Порядку присудження … [6, 44]. Існує Наказ ВАКу України від 04 квітня 2000 р. №178 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію». Зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.07.2000 за №431 / 4652 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ВАК України від 07.04.2004 №211 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 07.05.2004 за №580 / 9179. [17, 44]

За п. 4 наказу: зобов’язати спеціалізовані вчені ради приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук за умови наявності не менше 3 публікацій у наукових фахових журналах, а також в інших періодичних наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України (їх перелік затверджує ВАК України) або інших країн, причому в галузях природничих і технічних наук за висновком спеціалізованої вченої ради при прийнятті дисертації до захисту до цієї мінімальної кількості замість однієї статті може бути долучене одне авторське свідоцтво про винахід або один патент, які безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації, а одна із статей може бути опублікована у електронному науковому фаховому виданні. За п. 5 наказу: Установити, що апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах є обов’язковою.

3.1.2 Автореферат

Відповідно до п. 15 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, кандидатська дисертація супроводжуються окремим авторефератом обсягом 0,7–0,9 авторського аркуша, якій подається державною мовою. [6]

Вимоги до оформлення автореферату встановлює ВАК. Автореферат дисертації видається друкарським способом з обов’язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеціалізована вчена рада, яка прийняла до захисту дисертацію. Перелік установ та організацій, яким обов’язково надсилається автореферат, визначає ВАК. З цього приводу є чинний Наказ ВАК у №176 від 04.04.2000 р. «Про затвердження Переліку установ і організацій, куди обов’язково належить надсилати наукові монографії, у яких опубліковані основні результати дисертаційних робіт». [16, 44] Доречно вказати, що цей Наказ було зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 14.06.2000 р. за №353/4574. Вважаємо за потрібне привести адресатів цього Переліку:

1. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського;

2. Національна парламентська бібліотека України;

3. Державна науково-технічна бібліотека України;

4. Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України;

5. Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького;

6. Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка;

7. Книжкова палата України [16, 44].

Відповідно до п. 16 Порядку присудження наукових ступенів: Якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки. У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня. [6]

3.2 Допуск дисертації до публічного захисту

Відповідно до п. 17 Порядку присудження наукових ступенів, здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидатських іспитів. Перелік кандидатських іспитів визначає МОН, яке разом з ВАК здійснює контроль за їх складенням.

Відповідно до п. 19. Порядку присудження наукових ступенів, спеціалізована вчена рада:

– приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає ВАК. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовані вчені ради;

– має право приймати до розгляду кандидатську дисертацію – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації;

Відповідно до п. 20 Порядку присудження наукових ступенів, Спеціалізована вчена рада призначає для захисту дисертації офіційних опонентів з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію, таким чином, щоб забезпечити незалежність експертизи.

Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційних опоненти, з яких один – доктор наук, а другий – доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду. [6]

Правовий статус Спеціалізованої вченої ради визначений Положенням про спеціалізовану вчену раду, яке затверджено Наказом Вищої атестаційної комісії України №429, зі змінами і доповненнями. [14; 42]

Відповідно до п. зазначеного Положення, спеціалізовані вчені ради (далі – ради) – основна ланка в системі атестації наукових кадрів вищої кваліфікації – створюються та діють під керівництвом ВАК України у відомих своїми науковими досягненнями науково-дослідних, науково-технічних установах, вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та інших організаціях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Відповідно до п. 21 Порядку присудження наукових ступенів: офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до спеціалізованої вченої ради відгук, оформлений відповідно до вимог ВАК. У разі коли відгук не відповідає визначеним вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента. Копії письмових відгуків офіційних опонентів спеціалізована вчена рада видає здобувачеві не пізніше ніж за десять днів до захисту дисертації.

П. 22 Порядку присудження наукових ступенів: Про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада надсилає до ВАК повідомлення за зразком, установленим ВАК.

Повідомлення про захист кандидатської дисертації публікується відповідно у Бюлетені Вищої атестаційної комісії України і в додатку до Бюлетеня – «Науковий світ».

П. 23 Порядку присудження наукових ступенів: для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один примірник дисертації та два примірники автореферату не пізніше ніж за місяць до захисту передаються у бібліотеку того вищого навчального закладу або наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту. [6]

3.3 Порядок проведення публічного захисту дисертації та присудження наукового ступеню «кандидат наук»

Згідно п 24. Порядку присудження наукових ступенів: прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менше ніж дві третини складу, а також не менше ніж чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менше ніж три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

П. 25 Порядку присудження наукових ступенів: Захист дисертації повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь усі присутні на засіданні члени спеціалізованої вченої ради – доктори наук з кожної спеціальності, за якою виконано дисертацію.

Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування щодо присудження наукового ступеня. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які брали участь у засіданні.

Спеціалізована вчена рада надсилає ВАК у місячний строк після захисту перший примірник дисертації з двома примірниками її облікової картки та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, а електронний примірник – Українському інституту науково-технічної та економічної інформації. Після прийняття президією ВАК рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук перший примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня оформляється згідно з вимогами, що встановлені ВАК, і зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.

П. 26 Порядку присудження наукових ступенів: Спеціалізована вчена рада надсилає ВАК у місячний строк після захисту перший примірник дисертації з двома примірниками її облікової картки та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, а електронний примірник – Українському інституту науково-технічної та економічної інформації. Після прийняття президією ВАК рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук перший примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня оформляється згідно з вимогами, що встановлені ВАК, і зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.

За п. 27 Порядку присудження наукових ступенів: У разі прийняття спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження наукового ступеня документи за визначеним ВАК переліком повертаються здобувачеві.

Контроль за науковим рівнем дисертацій, їх науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад, дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів, а також експертизу дисертацій здійснює ВАК за участю експертних рад.

Порядок роботи експертних рад визначається положенням про експертну раду, що затверджує ВАК.

Експертні ради відповідають за якість і об’єктивність підготовлених ними проектів атестаційних висновків щодо відповідності дисертацій вимогам цього Порядку, а рівня підготовки здобувачів – науковому ступеню кандидата наук.

У разі коли встановлено, що експертизу дисертації проведено неякісно, висновок спеціалізованої вченої ради недостатньо аргументований або порушено вимоги нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня кандидата наук, ВАК готує проект атестаційного висновку щодо скасування рішення ради про присудження наукового ступеня, який подається на розгляд президії ВАК. За п. 29 Порядку присудження наукових ступенів, строк розгляду ВАК дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук – чотирьох місяців. (п. 30 Порядку присудження наукових ступенів). [5]

3.4 Експертиза дисертацій

Наказ Вищої Атестаційної Комісії від 23 березня 2010 р. №170 Про затвердження Положення про експертну раду Вищої атестаційної комісії України. [17, 42]

Відповідно до п 1. цього Положення, Експертна рада – дорадчий орган Вищої атестаційної комісії України (далі – ВАК), який разом з відділами ВАК здійснює контроль за науковим рівнем дисертацій, їх науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад, готує рекомендації президії ВАК України щодо присудження наукового ступеня доктора наук, кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. У пункті 2 Положення зазначено, що Експертна рада забезпечує єдність вимог при атестації здобувачів наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника на основі дотримання вимог «Положення про Вищу атестаційну комісію України», «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань атестації, а також цього Положення. Експертна рада відповідає за об’єктивність та повноту аргументації підготовлених нею проектів атестаційних висновків щодо відповідності дисертаційних робіт вимогам «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», та рівня підготовки здобувачів, що відповідає рівню наукового ступеня доктора або кандидата наук.

Експертна рада формується з провідних учених певної галузі наук, які мають досвід з підготовки дисертантів, за поданням Національної та державних галузевих академій наук, центральних органів державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні наукові установи та організації, а також вищі навчальні заклади. (п. 3 Положення).

Експертна рада працює під контролем відділів ВАК і є відповідальною перед Головою ВАК, його заступниками та вченим секретарем ВАК [17, 42]

До складу експертної ради входять тільки доктори наук, які захистили дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук не менше п’яти років тому та брали активну участь в процесі атестації наукових кадрів. Ученим секретарем ради може бути кандидат наук. Чисельність експертної ради не повинна перевищувати тридцяти осіб.

10. Аналіз рівня експертизи під час захисту дисертації в спеціалізованій вченій раді, контроль за науковим рівнем дисертації здійснюється шляхом проведення експертизи всієї атестаційної справи та дисертації.

12. Проекти атестаційних висновків експертної ради щодо дисертаційних робіт, атестаційних справ старших наукових співробітників, клопотання про утворення спеціалізованих вчених рад приймаються відкритим голосуванням і більшістю голосів. За необхідності чи за пропозицією хоча б одного з членів експертної ради проводять таємне голосування.

Висновки

Слід зазначити, що в цілому нормативно-правові акти з питань освіти відміняються або змінюються не дуже часто, порівняно, наприклад, з податковим законодавством. Це може свідчити про наступне: що відносини з питань освіти є досить стабільними, та система освіти сформована ще за часів Російської Імперії та Радянського Союзу, та дісталася Українській державі у спадок зі своїми усталеними звичаями та правилами. Консерватизм вищої школи відмічає професор, член-кореспондент РААСН В.І. Теличенко. [48]

Або ж напрошується інший висновок, що державу питання освіти хвилюють набагато менше, аніж суспільні відносини, які виникають, наприклад, з приводу сплати податків. На підтвердження такого висновку можна згадати про розмір іменних стипендій для обдарованої молоді – десь біля тисячі гривень, які мають отримувати кращі з кращих студентів та аспірантів, гордість та цвіт нації.

Так склалося тому, що при обчисленні розміру стипендії обдарованим аспірантам за основу взятий посадовий оклад викладача-стажиста, збільшений на 25 відсотків. За основу посадового окладу викладача-стажиста взята мінімальна заробітна платня. За цим слідує висновок, що держава оцінює навіть дуже обдарованого аспіранта не набагато вище за починаючого викладача.

Цей контраст досить виразно можна прослідити, якщо порівняти з рівнем забезпечення, скажімо, народних депутатів, згідно Закону України «Про статус народного депутата України».

Відносно порядку вступу до аспірантури, то тут маємо наступні висновки:

Порівняно з радянськими часами вимоги до вступу до аспірантури суттєво знизилися. Це пов'язано з падінням престижу наукової праці у суспільстві, що пов'язано, насамперед, з низькими заробітками у науковій сфері. Як результат аспірантура має хронічний недобір і тому вимоги до вступу були знижені.

У ході опрацювання теми реферату було виявлено наступні проблеми сучасної аспірантури в Україні:

Проблема недобору у аспірантуру.

Пов'язана з падінням престижу наукової праці після розпаду СРСР. Особливо великим недобір був у 90 роки [49], та поступово ситуація почала вирівнюватися.

Разом з тим, відомі випадки, коли вільні бюджетні міста на кафедрах є, та бажаючий поступити у аспірантуру не може поступити, бо ніхто з викладачів кафедри не погоджується бути науковим керівником. Був випадок у одному вузі, що таким чином у аспірантуру не поступила дівчина, яка закінчила його з червоним дипломом.

2. Проблема мови написання дисертації.

На наш погляд, дійсне Положення про порядок присвоєння наукового ступеню доволі однобічно підходить до цього питання, вимагаючи, щоб дисертаційні роботи виконувались тільки українською мовою і це має місце у країні, де чи не більшість населення використовує в побуті російську мову. На наш погляд, доречно внести відповідні зміни до Положення, аби забезпечити двомовність.

3. Проблема низьких стипендій.

Причиною низьких стипендій в Україні є їх прив’язка до окладу-викладача-стажиста, який визначається відповідно до Наказу Міносвіти України №90 від 02.04.93 р. «Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів». Відповідно до п. 19 Постанови КМУ «Про стипендіальне забезпечення», академічна стипендія клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам установлюється у розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім основним місцем роботи (з урахуванням наступних змін в оплаті праці на відповідних посадах), але не нижче 60 відсотків і не вище посадового окладу, визначеного за схемою посадових окладів, відповідно: викладача-стажиста – для аспірантів. Відповідно до п. 13 Інструкції про оплату праці…, ставки погодинної оплати працівників, зайнятих в усіх галузях народного господарства, за проведення учбових занять визначаються в коефіцієнтах від мінімальної заробітної плати. [23]

Як відомо, мінімальна заробітна платня визначається, виходячи з розміру мінімального споживчого кошика, необхідного для простого біологічного виживання людини, тобто тут держава цілком свідомо обрікає на таке виживання і викладачів і аспірантів.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України «Про освіту» вiд 23.05.1991 №1060-XII. (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, №34, ст. 451).

3. Закон України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 р. №2984-III (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №20, ст. 134).

4. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309.

5. Постанова КМУ від 12 липня 2004 р. №882 «Питання стипендіального забезпечення».

6. Постанова КМУ від 7 березня 2007 року №423 із доповненням, внесеним Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1197.

Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

7. Указ Президента України від 25 лютого 1999 року №216/99 «Про затвердження Положення про Вищу атестаційну комісію України».

8. Постанова Кабінету міністрів України від 28 жовтня 1994 р. №744 «Про затвердження Положення про порядок призначення академічних стипендій Президента України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам».

9. Постанова КМУ від 16 серпня 1994 р. №560 «Про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених».

10. Постанова КМУ від 9 серпня 2001 р. №980 «Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам».

11. Постанова КМУ від 22 лютого 2006 р. №209 «Про академічну стипендію імені М.С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів».

12. Постанова КМУ від 23 грудня 1996 р. №1542 «Про впорядкування виплати стипендій аспірантам, а також стипендій Президента України, іменних стипендій студентам, учням навчальних закладів та аспірантам».

13. Положення про щорічні Премії Президента України для молодих вчених. Затверджено Указом Президента України №779/2000 від 12.06.2000 року (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента 104/2001 від 21.02.2001 №253/2003 від 24.03.2003).

14. Перелік наукових фахових видань України, де можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Затверджений постановами Президії ВАК: від 27.05.2009 р. №1–05/2 від 08.07.2009 р. №1–05/3 від 14.10.2009 р. №1–05/4 від 18.11.2009 р. №1–05/5 від 16.12.2009 р. №1–05/6 від 10.02.2010 р. №1–05/1 від 10.03.2010 р. №1–05/2 від 14.04.2010 р. №1–05/3 від 26.05.2010 р. №1–05/4 від 01.07.2010 р. №1–05/5.

15. Положення про спеціалізовану вчену раду. Затверджене Наказом Вищої атестаційної комісії України №429 від 29.08.2000 р. зі змінами і доповненнями.

16. Наказ ВАКу України №176 від 04.04.2000 р. «Про затвердження Переліку установ і організацій, куди обов’язково належить надсилати наукові монографії, у яких опубліковані основні результати дисертаційних робіт».

17. Наказ ВАКу України від 04 квітня 2000 р. №178 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію».

18. Наказ Вищої Атестаційної Комісії України від 23 березня 2010 р. №170 «Про затвердження Положення про експертну раду Вищої атестаційної комісії України»

19. Федеральный Закон Российской Федерации «О высшем и послевузовском профессиональном образовании» от 22 августа 1996 года №125-ФЗ.

20. Постановление Совета Народных Комиссаров СССР «Об учёных степенях и званиях» от 13 января 1934 г. №79.

21. Инструкция Комитета по высшему техническому образованию при ЦИК Союза ССР «О порядке применения Постановления СНК Союза ССР от 13 января 1934 г. «Об учёных степенях и званиях».

22. Наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України (спільний) «Про Порядок визначення кандидатур для призначення стипендії Кабінету Міністрів України» №669/454 від 03.10.2001 р.