Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу

Реферат:

Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу

План

Вступ

1. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу

Висновок

Література

Вступ

Державне управління у сфері використання та охорони лісів є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.

Відповідно до статей 23, 24 Лісового кодексу загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.

Спеціальне державне управління в цій сфері здійснює Держкомлісгосп України. Компетенція цього комітету та його органів визначається ст. 32 Лісового кодексу України та Положенням про міністерство, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р.

Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; лісовпорядкування; розподіл і перерозподіл лісів; відновлення лісів і лісорозведення; державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів; вирішення спорів у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, надання земельних ділянок лісового фонду в постійне та тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Управління в сфері охорони та використання рослинного світу являє собою діяльність центральних органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, спрямовану на забезпечення раціонального використання природних рослинних ресурсів, їх охорону, дотримання вимог екологічного законодавства юридичними та фізичними особами, запобігання екологічним правопорушенням та захист екологічних прав громадян у даній сфері.

1. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу

Державне управління здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Спеціально уповноваженим державним органом управління з питань екології та природних ресурсів є Мінприроди України та його органи на місцях. До інших центральних органів державної виконавчої влади належать Мінаграрополітики України, МОЗ України, Держкомлісгосп України, Держводгосп України, Держкомзем України.

Участь громадян та їх об’єднань у здійсненні заходів щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу регламентується Законом України «Про рослинний світ» та положеннями про відповідні громадські об’єднання. Так, громадяни та їх об’єднання мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об’єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи.

Мінприроди України є провідним органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Основними його завданнями в галузі охорони та використання рослинного світу є:

- проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування рослинного світу навколишнього середовища;

- державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань використання та охорони природних рослинних ресурсів;

- ведення державного обліку, кадастру і моніторингу рослинного світу;

- здійснення нормативно-правового регулювання щодо використання рослинного світу;

- організація проведення державної екологічної експертизи щодо збереження природних рослинних угруповань;

- обґрунтування доцільності розроблення державних і регіональних екологічних програм за результатами вивчення і дослідження стану рослинного світу чи окремих регіональних проблем використання природних рослинних ресурсів;

- здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони використання та відтворення рослинного світу.

Відповідно до покладених на нього завдань у зазначеній сфері Мінприроди України здійснює комплексне управління та регулювання в галузі охорони рослинного світу, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів; координує діяльність центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у галузі охорони рослинного світу, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів; здійснює державний контроль за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, додержанням правил зберігання, транспортування, застосування та поховання засобів захисту рослин; установлює норми і правила, бере участь у розробленні стандартів щодо регулювання використання рослинного світу, охорони природних рослинних угруповань від забруднення та іншого шкідливого впливу; розробляє і запроваджує в установленому порядку економічний механізм використання природних рослинних ресурсів; забезпечує розроблення та реалізацію заходів, спрямованих на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, ведення Червоної книги України, та деякі інші.

Мінагрополітики України у галузі охорони та використання рослинного світу організовує роботу, спрямовану на забезпечення дотримання вимог законодавства у процесі експлуатації природних рослинних ресурсів, раціонального використання лісових та інших ресурсів рослинного світу, збереження рідкісних та зникаючих видів рослин; здійснює контроль за забезпеченням екологічної безпеки в процесі використання регуляторів росту рослин; сприяє проведенню на підприємствах усіх форм власності державної політики з питань карантину рослин, охорони території України від занесення збудників хвороб рослин, здійснює фітосанітарний контроль тощо.

Держкомлісгосп України, здійснюючи свої функції у сфері лісового та мисливського господарства, відіграє важливу роль в охороні та раціональному використанні всього рослинного світу.

Опосередковані управлінські функції в сфері охорони та викостання рослинного світу виконують Держводгосп України та Держкомзем України. Це зумовлено тим, що об’єктами рослинного світу є природні рослинні угруповання, що знаходяться в межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), а також дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, що ростуть на землях сільськогосподарського призначення.

Таким чином, реалізація зазначеними центральними органами державної виконавчої влади функцій управління щодо охорони та використання водних та земельних ресурсів одночасно опосередкованим шляхом забезпечує охорону та раціональне використання об’єктів рослинного світу, що знаходяться у відповідному природному просторі. Зокрема, Держводгосп України здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, розробляє довгострокові прогнози водогосподарських балансів і схеми комплексного використання вод та охорони водних ресурсів; здійснює заходи щодо поліпшення експлуатації водогосподарських об’єктів комплексного призначення тощо.

З конкретних управлінських функцій у сфері охорони та використання рослинного світу виділяються контрольна, по веденню державного обліку, кадастру і моніторингу рослинного світу.

Державний контроль за додержанням законодавства про рослинний світ здійснюють органи Мінприроди України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та деякі інші органи.

Завданням цього контролю є забезпечення додержання вимог законодавства про рослинний світ усіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності і підпорядкування, а також громадянами. Державному контролю, зокрема, підлягають: правила загального та спеціального використання природних рослинних ресурсів; вимоги законодавства щодо здійснення окремих видів спеціального використання рослинного світу; порядок реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними та фізичними особами; вимоги охорони умов місцезростання об’єктів рослинного світу а також щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу, під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об’єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан рослинного світу правила ввезення в Україну та вивезення за її межі об’єктів рослинного світу; ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів тощо.

Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля. Повноваження цих інспекторів визначені Положенням про них, затвердженим Мінекології України 27 липня 2002 р. Державний облік і кадастр рослинного світу ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі й для забезпечення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також власників та користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу, відомостями про його стан.

Висновок

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.

Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Система моніторингу рослинного світу спрямована на підвищення рівня вивчення і знань про стан природних рослинних ресурсів; підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; підвищення якості обгрунтування заходів щодо раціонального та ефективного використання об’єктів рослинного світу; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони рослинного світу, раціонального використання та відтворення природних рослинних ресурсів.

Література

Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с

Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.

Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.