Формування та використання природоресурсного та трудового потенціалу Луганського регіону

Зміст

Вступ

1. Особливості формування та використання природно-ресурсного потенціалу регіону

1.1 Загальна характеристика та особливості формування природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону

1.2 Особливості та проблеми використання природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону

2. Характеристика трудового потенціалу Луганського регіону

2.1 Загальна характеристика складу населення Луганської області

2.2 Загальна характеристика трудового потенціалу Луганського регіону

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Луганська область входить у перші чотири індустріальні регіони України. Займаючи 4,4% території держави, вона знаходиться на третьому місці по величині природно-ресурсного потенціалу, обсягу промислового виробництва і національному доходу після Донецької і Дніпропетровської областей. Природно-ресурсний потенціал регіону розрахований як сукупність річних диференціальних рент, що одержані окремими користувачами природних ресурсів конкретних територій. Оцінці піддавався земельний, водний, рекреаційний і мінеральний потенціали області й окремих її районів.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що саме природно – ресурсний і трудовий потенціал забезпечує економічний розвиток певної місцевості, а отже і цілої країни.

Об’єктом курсової роботи є природно – ресурсний та трудовий потенціал Луганського регіону.

Предметом роботи є особливості формування та використання природоресурсного та трудового потенціалу Луганського регіону.

Мета роботи – вивчення та аналіз основних особливостей сформованості та використання природно-ресурсного та трудового потенціалу Луганського регіону

Завданнями курсової роботи є:

дати загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону;

розглянути основні особливості формування та використання природно-ресурсного потенціалу регіону;

визначити особливості складу населення та трудового потенціалу Луганської області.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, кожен з яких містить два підпункти, висновків та списку використаної літератури.

1. Особливості формування та використання природно-ресурсного потенціалу регіону

1.1 Загальна характеристика та особливості формування природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону

Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до складу її земель і сьогодні є одним з провідних індустріальних центрів. Площа області складає 26 684 км².

Питома вага області у ВВП України складає 8,2%, а на душу населення – у 1,5 рази вище за середню по країні. У структурі економічного потенціалу регіону провідна роль належить промисловості. У державному поділі праці область забезпечує 6,5% виробництва промислової продукції України.

Природно-ресурсний потенціал регіону розрахований як сукупність річних диференціальних рент, що одержані окремими користувачами природних ресурсів конкретних територій. Оцінці піддавався земельний, водний, рекреаційний і мінеральний потенціали області й окремих її районів.

Основу природно-ресурсного потенціалу області складають мінерально-сировинні ресурси. У їхньому складі пануюче положення займає кам'яне вугілля, запаси якого складають біля однієї третини балансових запасів усього Донецького басейну. [6, с. 84]

Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка – Могила Мечетна – 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. [10, с. 74]

Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 – 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни. Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти. Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів. Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна – сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його – помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності рік 5,65 кв. км, з яких 64% складає притік, 226 – місцевий стік і 10% підземні води.

В області – 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна річка – Сіверський Донець, довжина її в межах області складає 265 км, площа водозабору – 24,9 кв. км, або 93% площі області. Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких складає 5,68 тис. га, 302 ставки – площа дзеркала 2,67 тис. га. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення. [3, с. 84]

Для бальнеологічних та лікувальних цілей видобуваються бромні, хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральні води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60–90 км, північна межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсків-Біловодськ, а південна – Лисичанськ-Луганськ.

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-топчаково-ковильних степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності. Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин. Лісів мало (біля 7% території області).Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи – дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах. [5, с. 83]

За балансовою вартістю мінеральної сировини Луганщина посідає 2–3 місце в Україні (разом із Дніпропетровською областю після Донецької), але в основному це вугілля, обсяг балансових запасів якого в області сягає 14541 млн. т. Тут розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу – Краснопопівське, Борівське, Капітонівське, Муратівське, Лобачівське, Кондрашівське, Вільховське, Макіївське, Зайцівське. За наявними запасами газу регіон може перейти на самозабезпечення. Крім паливних ресурсів в області є понад 120 придатних для експлуатації родовищ нерудної сировини.

Територія Луганської області входить в східну зону України. Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами, однак, дика фауна бідна. [5, с. 93]

Твариною-символом області є бабак, зокрема зображений на гербі.

Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, єнотовидний собака, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць, бабак, хом'як, тушканчик, кріт і т.д. Із пернатих хижаків водяться кобчики, яструби, орли-могильники. Ліс рясно заселений корисними і співучими птахами: жайворонками, перепелами, солов'ями, дятлами, стрижами, ластівками і багатьма іншими. В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.

1.2 Особливості та проблеми використання природноресурсного потенціалу Луганського регіону

Стосовно запасів водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,5–2,0 раз нижче ніж в середньому по Україні. Особливістю водного режиму річок області є нерівномірний розподіл стоку протягом року. На півночі області 60–62%, а на півдні 53–58% річного стоку формується весною, що не відповідає обсягу водоспоживання. Обсяг водовідбору більш ніж в 3 рази перевищує ресурси річкового стоку, який формується в межах області в маловодний рік, тобто водозабезпечення населення і громадського господарства орієнтоване на використання транзитного стоку. Місцеві водні ресурси не забезпечують розбавлення стічних, особливо забруднених вод, що не дає можливості підтримувати потрібний санітарно-екологічний стан річок.

Загальна кількість розвіданих запасів підземних вод на території області складає близько 2800 тис. куб. м, з них затверджено державною комісією по запасах – 1761 тис. куб. м на добу. Кількість підземних вод, якість яких відповідає ДЕСТУ «Вода питна», складає близько 354 тис. куб. м на добу, тобто 13% від загальних запасів.

Стан підземних вод в області характеризується постійним погіршенням їх якості за рахунок збільшення загальної жорсткості, мінералізації та появи шкідливих компонентів. Основною причиною забруднення підземних вод є значне техногенне навантаження території і незахищеність водоносних горизонтів з поверхні землі. Прогнозні розрахунки запасів коніційних питних підземних вод при незмінному рівні техногенного впливу на території області на 2010 рік очікуються в обсязі 161,0 тис. куб. м на добу. Приведені дані свідчать, що проблема збереження поверхневих та підземних вод в області надто гостра. [8. с. 94]

Природно-заповідний фонд області складає 101 об'єкт загальною площею 14,2 тис. га, в тому числі Луганський Державний заповідник, 25 заказників, 52 пам'ятника природи, 15 заповідних урочищ, 8 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва. Луганська область є одним з найбільш розвинених у промисловому відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів мінеральної сировини. Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні балансові запаси якого складають 14541 млн. т. Із них на балансі діючих шахт знаходиться 3074 млн. т, на підготовлених для нового шахтного будівництва 26 ділянках (резерв підгрупи «а») – 4104,3 млн. т, на підготовлених для реконструкції діючих шахт ділянках (резерв підгрупи «б») – 1689,8 млн. т.В області розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатуються два підземних сховища газу – Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи по оцінці накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану в промислове використання. Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу. Ведуться роботи по створенню власної сировинної бази фосфатної сировини. В результаті пошуків на території області виділені ряд перспективних ділянок з загальними прогнозними ресурсами 1166 млн. т фосфоритів. В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське, Гостро-Бугірське, Журавське та д.і. родовища) та літій. Бобриківське родовище окислених руд (до глибини 50 м) практично підготовлене для відпрацювання відкритим способом.

У структурі Держуправління екології та природних ресурсів в Луганській області діють екологічні інспекції в містах, районах, регіонах області, що здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної, у границях своєї компетенції, радіаційної безпеки. [7, с. 92]

Основними функціями керування є:

– забезпечення реалізації державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення ефективного використання і відтворення природних ресурсів (земля, надра, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, ліси та інші об'єкти рослинного і тваринного світу і природні ресурси територіальних вод), охорону навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки;

– здійснення керування та регулювання в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної і радіаційної безпеки в сфері звертання з відходами;

– державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і громадянами, іноземними юридичними і фізичними особами на відповідній території, дотримання екологічних вимог у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності регіональних митниць;

– інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища на відповідній території, оперативне оповіщення про виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і про хід виконання заходів щодо їхньої ліквідації.

– Держуправління організовує та проводить державну екологічну експертизу відповідно вимогам Закону України «Про екологічну експертизу»;

– бере участь у роботі державних комісій із прийому до експлуатації об'єктів виробничого, житлово-комунального призначення та житлових масивів;

– організовує регіональний моніторинг навколишнього природного середовища, здійснює інструментально-лабораторний контроль за забрудненням навколишнього природного середовища та інше. [6, с. 49]

Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення сприятливих умов для відтворення природних ресурсів, життя і здоров'я людей, як одна з категорій сталого розвитку економіки регіону.

Пріоритетним завданням є вдосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів і їх цільового використання на фінансування невідкладних екологічних заходів загальнодержавного і регіонального значення.

2. Характеристика трудового потенціалу Луганського регіону

2.1 Загальна характеристика складу населення Луганської області

Луганська область належить до густозаселенних районів. Чисельність населення, що проживає на території області на початок 2004 р. склала 2516,7 тис. людина, зокрема міського – 2329,7 тис. людина або 86% населення, сільського – 14%. Середня щільність – 105 людини на 1 кв. км.

Загальна чисельність населення Луганської області на 5 грудня 2001 року склала 2546,2 тис. чол. За кількістю населення область посідає шосте місце в Україні після Донецької, Дніпропетровської, м. Києва, Харківської та Львівської областей. Статевий склад населення характеризується перевагою жіноцтва: 1170 тис. чоловіків і 1376,2 тис. жінок.

Луганська область – одна з найбільш урбанізованих в Україні. Кількість міського населення тут становить 2190,8 тис. чол., або 86% від загального числа жителів області, сільського населення – 355,4 тис., або 14%. Щільність населення складає 95 осіб на кв. км. [6, с. 143]

Найбільш урбанізованими є південні райони області. Характерною особливістю є наявність великої кількості малих міст, в яких проживає близько 20% міського населення, і селищ міського типа, в яких проживає близько 18% міського населення.

Близько 3/4 населення проживає в правобережній, розвиненій в промисловому відношенні частині області. Виділяються декілька локальних систем розселення – це Краснодон, Краснолучськая, Ровеньковськая, Свердловськая, Північнодонецька і Стахановська. Порівняно менша щільність населення характерна для сільськогосподарського лівобережжя.

За чисельністю область займає 5-е місце в Україні, поступаючись Донецькою, Дніпропетровською і Харківською.

Склад населення:

Жіночого населення – 53,6%.

Чоловічого населення – 46,4%.

На кожну 1000 жінок доводиться 860 чоловіків. [4, с. 92]

Віковий склад населення тісно пов'язаний з демографічною ситуацією. Чисельність осіб старшого віку складає 35,1% від чисельності населення (на 1000 жителів доводитися 789 пенсіонерів). У сільській місцевості число осіб пенсійного віку складає 35%.

Сумарний коефіцієнт народжуваності на одну жінку дорівнює 1,0 за необхідного для простого відтворення населення коефіцієнта 2,2. Водночас зростає смертність, яка в 2001 році становила понад 17 чоловік на тисячу жителів. Особливо важливе значення має зростання майже на 60% смертності громадян працездатного віку, найчастішими причинами смерті яких стають травми й отруєння. Додаткове демографічне навантаження дає й міграція населення: у 2000 році 11,5 тис. луганчан виїхали в інші регіони України і майже 5 тис. – за кордон. Протягом двох останніх років в області окреслилася цікава тенденція: сьогодні вектор внутрішньорегіональної міграції направлений із міст у сільську місцевість. За 2000 рік до села переїхали на 1000 осіб більше, ніж у зворотному напрямку.

Через специфічні особливості сфери зайнятості області (вуглевидобувна, хімічна та металургійна галузі, де менший ценз пенсійного віку) Луганщина має більший, ніж у середньому по Україні, відсоток пенсіонерів. Населення працездатного віку становить 1080,5 тис., зокрема 517,2 тис. чоловіків, 563,3 тис. жінок, з яких 956,5 тис. проживають у місті, 124 тис. – у селі. Зайняте населення становить 992,8 тис. чол. [5, с. 82]

Національний склад населення суттєво відрізняється від середньоукраїнських показників: на Луганщині проживають особи 120 національностей, серед них переважають українці (57,8%) та росіяни (39%).

На території області проживають люди близько 104 національностей і народностей. Найбільш численні українці, їх частка складає 54,8% від загальної чисельності, численні в північних сільських районах області.

Друга за чисельністю група – росіяни 41,7%. Максимальна їх частка спостерігається в містах і районах, прилеглих до Луганська. Серед представників інших національностей найбільш численними є білоруси (трохи більше 1%), татари, євреї, Молдавія, вірмени, поляки, болгари і представники інших національностей. [5, с. 81]

Рівень народжуваності в Луганській області поступово збільшується, що сприяє деякому, хоча й тимчасовому, покращенню демографічної ситуації. Зростання чисельності народжених малюків відбувається значною мірою за рахунок позашлюбної народжуваності. Вона є результатом поширення незареєстрованих шлюбів та позашлюбної дітородної активності. Остання сприяє поширенню в регіоні неповних, а відтак – і бідних сімей, очолюваних молодими жінками. Результуючий позитивний ефект від активізації репродуктивної поведінки населення був би значно більшим, якби не міграційний відтік його найбільш продуктивних вікових груп та збільшення середнього віку вступу до шлюбу й народження першої дитини. Якщо «постаріння» народжуваності є здебільшого закономірним процесом, на який важко впливати, то міграційний рух населення підлягає регулюванню.

Основною передумовою зміни від’ємного сальдо міграції на позитивне стане покращення соціально-економічної ситуації в регіоні. Свідома відмова від народження дитини засобом переривання вагітності через аборт значною кількістю жінок на Луганщини є свідченням низького рівня сексуальної культури і, водночас, наслідком соціально-економічних негараздів, з якими стикаються молоді сім’ї. [3, с. 90]

У розрізі адміністративно-територіальних утворень Луганської області народжуваність сильно диференційована, що потребує додаткового вивчення факторів, що впливають на неї на локальному рівні, а також розроблення та обґрунтування відповідно структурованої соціально-демографічної та соціально-економічної політики. У цілому регіон має значні резерви підвищення народжуваності, які мають бути задіяні з метою покращення демографічної ситуації. [11, с. 85]

2.2 Загальна характеристика трудового потенціалу Луганського регіону

В основу кількісної і якісної характеристики трудових ресурсів області покладені визначення категорій, прийняті Міжнародною організацією праці (МОП).

Відповідно до даних державної статистики трудові ресурси Луганської області в 2000 р. складали 58,6% від загальної чисельності населення області. Склад трудових ресурсів проаналізований з 1997 по 2000 рр. у двох розрізах: по джерелах формування і за рівнем зайнятості. Рівень зайнятості населення до загальної їх чисельності за цей період знизився з 41,18% до 38,16%, чи на 3,02%. Така ж тенденція зберігається й у відношенні зайнятого населення до трудових ресурсів.

В області спостерігається стійка тенденція до зниження залучення в господарський обіг частини трудових ресурсів. Як негативну тенденцію у формуванні трудового потенціалу області необхідно відзначити збільшення кількості людей, не зайнятих в економіці, з 301,1 тис. чол. у 1997 р. до 382,3 тис. чол. у 2000 р. чи на 21,2%. [7, с. 93]

За відзначений період відбулися структурні зміни в розподілі зайнятого населення по галузях і секторах економіки області. Відбувається процес зниження ефективності використання трудового потенціалу промисловості, падіння продуктивності праці, штучної підтримки зайнятості, перерозподілу трудових ресурсів, зайнятих у державному і недержавному секторах економіки.

Економічна оцінка трудового потенціалу області включала кілька етапів: на першому – проводилася економічна оцінка трудового потенціалу одиниці трудових ресурсів диференційовано по видах освіти; на другому – економічна оцінка трудового потенціалу усього економічно активного населення області; на третьому – оцінка трудового потенціалу в розрізі адміністративних утворень області. Ситуація на ринку праці області стабілізується. З метою отримання соціальних послуг та матеріального забезпечення до центрів зайнятості звернулось 122 тис. осіб, що на 7 тис. менше у порівнянні з 2003 роком. [7, с. 91]

Потреба у робітниках підприємств і організацій по області становила 9 тис. одиниць. Як і раніше, навантаження відрізняється по містах і районах. Якщо по м. Луганську на 1 вакансію претендує 1 незайнята особа, то у м. Рубіжне – 23, у Слов’яносербському районі –1, Біловодському – 58.

Кількість вільних робочих місць для працівників сільського господарства становила 363 одиниці, або 4,0% від їх загальної кількості.

Соціальні послуги отримали 77 тис. незайнятих громадян, зареєстрованих у міських та районних центрах зайнятості.

На вільні та новостворені робочі місця, за направленням центрів зайнятості, працевлаштовані 43,1 тис. осіб. Проблемою залишається працевлаштування громадян, які проживають у сільській місцевості. З початку року працевлаштовані 5,5 тис. громадян даної категорії, або 20% від чисельності, які знаходились на обліку у службі зайнятості.

Поширенню можливостей забезпечення роботою незайнятих громадян сприяло працевлаштування їх за рахунок надання обласною службою зайнятості дотацій роботодавцям за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Протягом січня – грудня на такі робочі місця працевлаштовані 1,7 тис. безробітних, що на 10% більше відповідного періоду попереднього року. [7, с. 127]

Для розвитку та підтримки підприємницької ініціативи безробітних обласної служби зайнятості реалізовані заходи з навчання основам підприємництва, бізнес – плануванню, консалтинговому впровадженню, а також представленню фінансової підтримки у вигляді одноразової виплати допомоги по безробіттю. У попередньому році одноразову виплату допомоги по безробіттю для реалізації підприємницької діяльності отримали 2,7 тис. безробітних.

Професійне навчання здійснювалось обласною службою зайнятості по 128 професіям та спеціальностям. Обсяг становив 8,9 тис. безробітних, що на 4% більше, ніж торік.

У громадських роботах прийняли участь 24,8 тис. громадян, що на 3% більше, ніж торік.

На 1 січня 2005 року із загальної кількості незайнятих осіб, згідно із законодавством, статус безробітного мали 37 тис. громадян, з них одержували допомогу 23,6 тис. Середній розмір допомоги по безробіттю у грудні становив 146,7 грн.

У 2007 році в Луганській області спостерігалося поліпшення ситуації на ринку праці: виросла зайнятість, скоротилося безробіття, знизився дисбаланс між прийнятими і звільненими робочими на крупних і середніх підприємствах. Районні центри зайнятості Луганщини активно працюють для підтримання цієї тенденції. [14, с. 84]

Рівень працевлаштування незайнятих громадян у січні-травні 2008 року порівняно з відповідним періодом минулого року зріс на 7,0 відсоткового пункту і становив 37,0%. Зростання спостерігалося в усіх регіонах області, крім Слов’яносербського району. Зазначений показник знаходився в межах від 26,3% у Міловському районі до 47,5% у Луганську.

За даними державної служби зайнятості, рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області на 1 червня 2008 року становив 1,6% від кількості населення працездатного віку, що дорівнює показнику попереднього місяця та на 0,5 відсоткового пункту менше, ніж на 1 червня минулого року.

За сприяння державної служби зайнятості у перші п’ять місяців цього року на Луганщині було працевлаштовано 20,8 тис. осіб, що на 5,4% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Із зазначеної кількості 754 особи отримали роботу шляхом надання дотацій роботодавцям, а 679 осіб організували власну справу за рахунок виплат одноразової допомоги по безробіттю. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 39,7%, а молодь у віці до 35 років – 51,4%.

З початку року роботодавцями району створено 223 нових робочих місця. В тому числі укладений 191 договір між працівником та фізичною особою. Підприємствами району створено 32 нових робочих місця. Всього в районі у поточному році планується створити 850 нових робочих місць.
Станом на 4 червня в районному центрі зайнятості зареєстровано в пошуках роботи 1,5 тис. осіб, безробітних – 1,3 тис. осіб, надано консультацій 3,3 тис. особам. Кількість безробітних, які отримали допомогу з безробіття, становить 479 осіб. [15, с. 94]

Зменшується кількість безробітних у Біловодському районі: у районному центрі зайнятості на обліку перебуває 980 безробітних, що на 292 особи менше, ніж у січні-травні 2007 року. Працевлаштована 731 особа (при завданні 1260 осіб). Рівень безробіття склав 6,6%, що на 2,8% менше показника початку року.

Працівниками Станично-Луганського районного центру зайнятості зареєстровано в пошуках роботи 1477 осіб, безробітних – 1287, консультацій отримали 3523 особи. 449 осіб отримали допомогу з безробіття. [16, с. 18]

У Новопсковському районному центрі зайнятості перебуває на обліку 938 безробітних, з них 596 осіб отримують допомогу з безробіття. Протягом минулого тижня працевлаштовані 14 осіб, направлено на громадські роботи 14 осіб. У Новопсковському районному центрі зайнятості за тиждень кількість безробітних скоротилася на 17 чоловік і становить 881 безробітних, з них 535 осіб отримують допомогу з безробіття. Станом на 3 липня у районному центрі зайнятості перебуває на обліку, з них Фахівцями районного центру зайнятості протягом тижня працевлаштовані 15 осіб, направлені на профнавчання – 15 осіб.

У Станично-Луганському районному центрі зайнятості зареєстровано в пошуках роботи 1490 осіб, безробітних – 1292 осіб, надано 3663 консультації. Кількість безробітних, які отримали допомогу з безробіття – 451. Роботодавцями району створено 247 нових робочих місця, у тому числі укладено 215 договорів між працівником та фізичною особою.

Зменшується кількість безробітних у містах та районах області. Зокрема, на обліку в міському центрі зайнятості Алчевська в якості шукаючих роботу знаходяться 834 особи, серед них 575 жінок. Отримують допомогу з безробіття 574 особи. Протягом тижня зареєстровано 61 особу, що шукає роботу, 48 осіб працевлаштовані, 18 осіб проходять профпідготовку, 24 особи працюють на громадських роботах.

По області створено нових робочих місць: у Станично-Луганському районі – 246 нових робочих місця (у тому числі укладено 2141 договір між працівником та фізичною особою), підприємствами району створено 32 нових робочих місця; у Біловодському районі – 83 (29,6% до запланованого), у тому числі за рахунок фізичних осіб-підприємців – 57; у Сєвєродонецьку – 156.

Також триває робота з вторинної зайнятості молоді влітку. Так, у Брянці укладено 2 договори на надання молоді 42 робочих місця (ЗАТ «Брянківське управління шахтобудмеханізації» – 30 місць, ВАТ «БЗБУ» – 12 місць). У місті працевлаштовані 8 осіб. [15, с. 143]

Висновки

Отже, Луганська область входить у перші чотири індустріальні регіони України. Займаючи 4,4% території держави, вона знаходиться на третьому місці по величині природно-ресурсного потенціалу, обсягу промислового виробництва і національному доходу після Донецької і Дніпропетровської областей.

Оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону визначається сумарною величиною диференціальної ренти, що одержана в умовах оптимального природокористування протягом визначеного періоду

Процес відтворення трудового потенціалу включає наступні фази: формування трудового потенціалу в його обумовленому кількісному і якісному стані; розподіл по основних сферах і галузях суспільного виробництва регіону; використання трудового потенціалу відповідно до потреб розвитку регіону. У рамках цих фаз відбувається процес активної взаємодії демографічних, соціальних, економічних і організаційних чинників.

Встановлено, що визначальними чинниками, які впливають на формування, розподіл і використання трудового потенціалу регіону, є: загальна чисельність економічно активного населення, рівень загальної і професійної освіти, стан здоров'я населення, зовнішня і внутрішня міграція.

Список використаної літератури

Атлас України 8-9 кл «Картографія», 2000 р., 2001 р.

Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. - К.: Либідь; 2002 р, 288 с.

Вплив реструктуризації вугільної галузі на функціонування господарського механізму шахтарських міст Луганської області // Розвиток господарського механізму Луганського промислового регіону // Матеріали Регіонального наук.-практ. семінару. - Луганськ, 2004. – С. 76–82.

Демографічний розвиток міст Луганської області в контексті сучасних економічних проблем // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «регіон-2003: стратегія оптимального розвитку» (22–25 квітня 2003 р., м. Харків) // РВВ ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. – Харків, 2003, С. 45–47

Джигирей та ін. Основи екології та охорони навколишнього природного сереловища, (Екологія та охорона природи). Підручник.-Вид. 3-тє, доп. – Львів, афіша, 2001 р 272 с.

Економічна та соціальна географія України і Луганської області. Навч. посіб. – Луганськ: Знання, 2003. – 180 с

Жук М.В. Комерційні відносини України: Підручник.-Чернівці: Рута: 2003 – 576 с.

Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник – Чернівці: Рута, 2002

Заболоцький Б.Ф. РПС України: Національна макроекономіка: Посібник. – К.:Академвидав. 2002. – 368 с.

Заставний Ф.Д. Географія України – Львів: Світ, 2000 – 360 с.

Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. Для Серед. Загальноосвіт. шк. – К.: Форум, 2000 – 239 с.

Іщук С.І РПС. К.: Вид 4-те, доп.-Європ. Ун-Т, 2002 – 216 с.

Кучеренко М.Є., Вервес Ю.І., Балан П.Г. та ін. – К.: Генеза, 1998

Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 20012 – 500 с.

Місце малих та середніх міст у системі розселення Луганської області // Географія і сучасність: Зб. Наук. праць КНПУ, 2004. – Вип.12. – С. 54–58.

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія

України з основами теорії. – К.: Знання, КОО, 1998 – 416 с.

Про деякі геоморфологічні пам'ятники Луганської області // Географія і сучасність: Зб. наук. праць нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. – К., 2005