Банківські операції з пластиковими картками

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ

До захисту допускаю:

завідувач кафедри банківської справи,

Академік АЕН України, д.е.н., професор

О. В. Васюренко

ДИПЛОМНА РОБОТА

Банківські операції з пластиковими картками

Керівник роботи, Академік АЕН України,

д.е.н., професорО.В. Васюренко

Консультант з питань використання

інформаційних систем і технологій,

викладачО.І. Ходирєв

Консультант з питань охорони праці,

викладачТ.С. Молодоря

Студент факультету

банківської справи, обліку і фінансів

V курсу групи 51-БС

спеціальності 7.050105 “Банківська справа”І. І. Борисенко

Харків – 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Світова практика використання платіжних карток як кредитно-розрахункового інструменту та особливості їх запровадження в Україні

Історичний аспект виникнення і розвитку ринку банківських платіжних карток

Сутність, види та особливості застосування банківських платіжних карток як кредитно-розрахункового інструменту

Основні елементи і учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія

Техніко-економічна характериситка ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”

Розділ 2. Комплексний аналіз запровадження та використання розрахунків за допомогою пластикових карток

2.1 Організація роботи комерційних банків України щодо обслуговування клієнтів за допомогою пластикових карток

2.2 Аналіз банківських операцій з використанням пластикових карток внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем

2.3 Позиціонування та послуги ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” на ринку платіжних карток

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку індустрії банківських пластикових карток в Україні

3.1 Створення і необхідність впровадження Національної системи масових електроних платежів

3.2 Міжнародний досвід та перспективи на Україні розвитку та застосування кредитних карток як сучасного інструмента безготівкового обігу на Україні

3.3Місце операцій з пластиковими картками в Інтернет-просторі України

Розділ 4. Використання інформаційних систем і технологій у банківській сфері

4.1 Стан інформаційних систем і технологій в ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”

4.2 Перспективи розвитку сучасних інформаційних інформаційних систем і технологій

4.3 Основні задачі та вимоги до систем захисту банківської інформації

Розділ 5. Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі

5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в ТВБВ ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” № 7

5.2 Техніка безпеки

5.3 Пожежна безпека

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Ці зміни торкнулись і роботи банківських установ, передусім це стосується розширення спектра банківських операцій.

Останім часом в Україні неабиякого поширення набувають операції з пластиковими картками, але процес їх впровадження супроводжується певними труднощами, пов’язаними, насамперед, із неосвідченістю населення у користуванні картками та невеликою кількістю точок обслуговування.

У цьому зв’язку дослідження питання організації роботи з пластиковими картками установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об’єктом дослідження є вивчення ринку пластикових карток в Україні та розвиток операцій комерційних банків з картками на прикладі ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”.

Метою даної роботи є дослідження теоретичних основ організації та діючої практики банківських операцій з пластиковими картками, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішуються такі завдання:

розглянуто історичний аспект виникнення і розвитку ринку банківських платіжних карток;

викладено сутність, види та особливості застосування банківських платіжних карток як кредитно-розрахункового інструменту, визначені основні учасники і елементи системи карткових розрахунків та їх взаємодія;

досліджено систему безготівкових розрахунків на основі кредитних та дебетових карток;

розглянуто організацію роботи комерційних банків України щодо обслуговування клієнтів за допомогою пластикових карток та порядок обліку банками операцій з використанням карток внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем;

проведено аналіз сучасного стану ринку плаіжних карток в Україні та позиціонування ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” на ринку пластикових карток;

обгрунтовано створення і необхідність впровадження Національної системи масових електроних платежів;

досліджено міжнародний досвід та перспективи на Україні розвитку та застосування кредитних карток як сучасного інструмента безготівкового обігу;

наведено місце операцій з банківськими пластиковими картками в Інтернет-просторі України.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та комерційних банків України, що знайшло своє відображення у законах “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування від 27 серпня 2001 року №367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.11.2001 за №954/6145; Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.07.2000 року №283; інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження В.Ющенка, С.Цокола, І.Новака, В.Страхарчука, І.Рогача, М.Сендзюка, В.Антонюка, І.Дорошенка, А.Савченка, О.Брегеди, П.Іванова, Ю.Стрельченка, Н.Шульги, О.Сокольської, В.Кравця, О. Махаєвої та інших.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу банків по запровадженню операцій з пластиковими картками.

Розділ 1. Світова практика використання платіжних карток як кредитно-розрахункового інструменту та особливості їх запровадження в Україні

1.1 Історичний аспект виникнення і розвитку ринку банківських платіжних карток

Розрахунки з використанням готівкових коштів дуже дорого обходяться державним та комерційним фінансовим установам. Випуск в обіг нових купюр, обмін старих, великі обсяги готівки, утримання персоналу, – все це є великим тягарем для економіки країни. Одним із можливих та перспективних способів вирішення проблеми зменшення обсягів готівкового обігу є створення ефективної автоматизованої системи безготівкових розрахунків. За експертними оцінками, така система зможе забезпечити скорочення приблизно на одну третину готівкового обігу в Україні.

Час появи банківських пластикових карток в певній ступені є спірним питанням. Вперше пластикові картки, тоді ще правда паперові, запровадили у 1914 році деякі американські крамниці. Вони видавали їх своїм постійним відвідувачам, які були гідні такої довіри. То були власне кредитні картки з рельєфно витиснутими на них ім’ям та адресою клієнта. Продавці за допомгою копіювального паперу могли швидко занести дані про клієнта у касові книги. Усвідомивши, що загальна мережа карткового обслуговування збільшить клієнтуру кожного з торговельних підприємств, власники майже тисячи крамниць та інших торговельних закладів у 1936 році погодились у такий спосіб кредитувати спільних клієнтів.

З середини ХХ століття починають з’являтися автоматизовані системи розрахунків за допомогою спеціальних банківських карток. Першу банківську кредитну картку випустив в 1951 році Franklin National Bank. За ним послідували і інші. В другій половині 50-х років ряд крупних банків: Bank of America, Chase Manhattan і Marine Midland Trust, ввели в обіг власні кредитні картки. Bank of America, використовуючи мережу своїх відділень, зміг забезпечити умови найбільш широкого прийому своїх кредитних карток. Невеликі банки, які не витримали конкуренції на ринку пластикових карток, приєднались до його системи. В 1966 році Bank of America почав надавати ліцензії на свою систему як в США, так і в інших країнах. Однак форми контролю, які використовувались цією системою не влаштовували банки, які прагнули автономності і самостійності в операціях з картками. Крім того, незадоволення викликало ще й те, що ім’я їх основного конкурента стояло на всіх картках системи. Це призвело до того, що в 1970 році Bank of America змушений був передати операції з кредитними картками компанії National Bank Americard, Inc.(NBI), в якій він став одним із членів. В 1977 році NBI отримала назву VISA USA Inc., а в кінці - VISA International. Сьогодні VISA об’єднує більш 25000 банків, а її картка - найрозповсюдженіша в світі. Люди, які створили цю нову картку і систему її підтримки, спочатку не сумнівались, що зустрінуть всебічне визнання. Але навіть в таких умовах важко собі уявити, що вони передбачили той вплив, який банківські картки зробили всього за декілька років [96].

Система Bank Americard виникла у досить вузькому колі власників карток і торгівців. Швидкий ріст кількості споживачів, які використовували картки, і торгівців, які визнавали їх засобом оплати, в наступні роки міг би перевищити бачення найсміливішого фантазера. Більше 20 мільйонів споживачів в США користувалися в 1970 році картками Банк Америккард. До кінця 1980 року число банківських карток перевищило 73 млн., а число відкритих рахунків Visa складало 150 млн. з загальним об’ємом продаж в 171 млрд.дол. в кінці 1991 року.

В 1967 році в США з декількох регіональних асоціацій, що випускали власні картки, виникла компанія Interbank Card Association, отримавша пізніше назву MasterCard International і яка є зараз одним з лідерів світового карткового бізнесу. До 1970 року членами системи Master Charge було більш як 5000 фінансових установ, які обслуговували приблизно 36 мільйонів власних карток. Оскільки організація стала транснаціональною, асоціація була в 1979 році перейменована в Master Card.

В 1980 році число карток Master Card, які були в обігу в США, зросло до 55 млн., а до кінця 1990 року – 90 млн. одиниць. В період між 1980 і 1991 роком загальний обсяг покупок по системі MasterCard зріс з 10,4 млрд. до майже 99 млрд.дол.

Паралельно з нею в США (а потім і в усьому світі) почала діяти система, що випустила першу картку з пластику - American Express [96].

Як VISA, так і MasterCard з моменту встановлення прийняли рішення не допускати подвійного членства для банків-учасників. Однак, загострення конкуренції на ринку кредитних карток привело ці організації до визнання необхідності співпраці, і в 1984-85 роках представники обох організацій узгодили ряд стандартів і почали випуск спільних списків заборонених до приймання карток.

В 1992 році європейські карткові компанії EuroCard, Eurocheck Holding і Eurocheck International утворили нову компанію Europay International, що означало створення нової об’єднаної європейської карткової платіжної системи, яка отримала права на управління торговими марками EuroCard i Eurocheck. Пізніше права на ведення операцій в Європі були надані новій системі і з боку MasterCard International. Таким чином, банк, що приєднався до системи Europay, отримує можливість випускати і картки EuroCard, і картки MasterCard.

Відносно недавно компанії MasterCard i Europay з метою розширення спектра пропозицій засновали на паритетних засадах нову систему Maestro, що випускає однойменну дебетову картку. Компанія Europay International отримала права на діяльність у Європі від Cirrus - дочерньої компанії MasterCard, що випускає картку для використання тільки в банкоматах.

Головні причини швидкого росту цих систем слід аналізувати з точки зору економічних передумов споживача, торговця і банку. Для споживача банківські картки зробили процес отримання послуг більш доступним, особливо коли для цього були потрібні кредитні засоби. Клієнти банків мали можливість отримати кредит для багатьох покупок без необхідності повторних візитів до банку і клопотання про позичку. Запозичена сума при цьому могла бути або повністю виплачена в кінці кожного місяця або розбита на декілька щомісячних платежів.

Кредитування покупця продавцем настільки старе, як і самі гроші. Надаючи кредит, продавець отримує додатковий прибуток за рахунок стимулювання попиту. В сучасному світі кредитування покупця отримало надмірно широке розповсюдження. Таким чином, торгівці знаходили банківські картки привабливими, оскільки угоди по продажу легко було підтвердити у банку і оплата була гарантованою. Енергійна реклама і просування карток банками і національними асоціаціями підвищили можливості збільшення продаж для тих торгівців, які приймали до оплати картки. Асоціації позбавляли торгівців від ризику і витрат на здійснення особистих кредитних планів, які б пригортали увагу покупців.

Банки знайшли привабливим спосіб розширення кредиту клієнтам через кредитні лінії в поєднанні з банківськими картками. Географія їх ринку також розширювалась, оскільки банки могли випускати картки для споживачів, які мешкали не тільки поблизу банка. Разом з цим, новим клієнтам були запропоновані нові інші банківські послуги. Дохід від власників карток поєднувався з доходами від дисконту, сплаченого торгівцями, і новими депозитними ресурсами, які створювались за рахунки від продажу [23].

На сьогодні безготівкові розрахунки за допомогою банківських карток отримали широке розповсюдження. Магазини, білетні каси, готелі майже всіх країн світу приймають до сплати пластикову картку, що в свою чергу зумовило збільшення видів пластикових карток.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пластикові картки стали одним із найбільш зручних інструментів здійснення безготівкових розрахунків. Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світового фінансового ринку.

Перші картки сучасного вигляду почали застосовуватися в США на початку 50-х років двадцятого століття. Пізніше розрахунки за їх допомогою запровадили банки багатьох країн. Виникли міжнародні фінансові асоціації: VISA, American Express, Master Card, Europay, Diners Club, які на сьогодні виконують практично всі операції за допомого карток в будь-якій сфері обслуговування. Більшість фінансових компаній використовують в якості ідентифікаційного або інструменту розрахунків картку з магнітною смужкою. Але на сьогодні ситуація починає змінюватись.

Найбільш яскравим свідоцтвом того, що смарт-картки починають завойовувати ринок США є те, що за останній час крупні американські компанії почали емітувати картки із застосуванням чипів [49].

Першою в США емісію смарт-карток почала в 1999 році компанія American Express. Співпраця з торговою компанією Virgin Megastores дала змогу встановити обладнання для зчитування інформації зі смарт-карток на торгових терміналах в 20 супермаркетах цієї компанії в США. Крім цього держателі цих карток мають право на 30% знижку.

На думку керівництва VISA, випуск на американський ринок смарт-карток Smart Visa став каталізатором процеса широкого застосування нових електроних карток в повсякденні фінансові операції американців [49].

Europay та VISA наполягають на тому, щоб латиноамериканські банки почали переходити на операції зі смарт-картками. Свою наполегливість вони пояснюють тим, що вони зручні в користуванні, мають найвищий ступінь захисту, можливість многофункціонального застосування, завоювання нових сегментів фінансового ринку. Крім цього страни Латинської Америки, як і більшість нових ринкових країн, де картки з магнітною смугою ще не набули широко разповсюдження, дає додаткові переваги, не має потреби в тому, щоб переробляти систему, яка склалася, зручніше зробити нову. Планується продати 434 млн. смарт-карток, що складатиме 20 % від загальної маси карток. Так, наприклад, найбільший перуанський банк Banco de Credito випустив смарт-картки для торговців, які живуть у віддалених районах країни де з паганим телефоним зв’язком неможливо перевірити справжність кредитної картки та ідентифікаційний номер її держателя. Після внесення в чіп інформації про стан рахунку та проведених операціях очікується що кількість зловживань зменшиться [58].

В Сінгапурі можна впевнено сказати, що питання з чіповим картками вирішене. Заслуговує на увагу область використання місцевої чіпової картки NETS, яка є в кожного сінгапурця (більше 3 мілйонів) і ця система вже експортована в інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Картка NETS приймається майже всюди: для сплати фасованих товарів (печиво, напої) в торгових автоматах, для дзвінків по таксофону, для сплати за парковку, для здійснення покупок через Інтернет, для отримання готівки в банкоматі, служить для доступу в організації (пароль для відкриття дверей) [55].

Дещо подібне планує впровадити НБУ за допомогою системи масових електроних платежів. Хоча будь-який банк маючи власний процесінговий центр та розвинену інфраструктуру швидше це зробить, спочатку локально, в окремо взятому місті, а потім розповсюдити по країні.

Кожен держатель пластикової картки в розвинених країнах може розплатитися майже в усіх магазинах, а якщо необхідна готівка, то він не матиме проблем і з цим, бо налічується велика кількість банкоматів (табл.1.1.).

Ще кілька років тому великі банки намагались максимально швидко збільшити кількість банкоматів, за рахунок чого отримати прибуток, підвищити імідж банку та зменшити операційні витрати. Але на сьогодні більшість банків відмовились від цієї думки, бо підвищились витрати на обслуговування техніки. Цей випадок можна розглядати як приклад конкуретної боротьби двох різних банківських продуктів. Популярність дебетових карток, які дозволяють клієнту здійснювати покупки без участі банкоматів або отримати готівку зі своєї картки у касира [36].

Таблиця 1.1.

Основні показники діяльності мережі банкоматів в США

Рік	Середня кількість транзакцій в місяць на один банкомат	Загальна кількість банкоматів, тис	Кількість банкоматів поза межами банківських відділень	Доля банкоматів які розташовані поза межами банківських відділень, %
2001	3494	324	193	59,6
2000	3919	273	156	57,1
1999	3997	227	117	51,5
1998	4973	187	84	44,9
1997	5515	165	67	40,6
1996	6399	139,134	51,207	36,8
1995	6580	122,706	37,804	30,8

В Україні великі зміни на ринку пластикоих карток відбулися за останні 5-7 років. В 1994-1995 р.р., невелика група банків активно почала вивчати карткові технології, почала розгортати маленькі карткові проекти, випустила перші картки міжнародних платіжних систем, працюючи при цьому через російські або прибалтійські банки [100].

На початок 1996 року жоден український банк не мав статусу принципового члена в Міжнародних платіжних системах. Розрив між Росією в освоєнні карткових технологій складав 2-3 роки.

Але відчувалося, що картковий марафон в Україні вже почався. Проходили семінари, налагоджувались контакти з Міжнародними платіжними системами, провідні спеціалісті українських банків стали постійними відвідувачами Міжнародних виставок високих банківських технологій. Почва була підготовлена, всі вже бажали почати роботу широким фронтом [73].

Прорив відбувся в лютому – березні 1996 року, коли група українських банків отримала статус Principal Member в платіжній систеі VISA International. З того часу відбулися великі зміни (додаток А). На сьогодні в Україні в обігу більше 3 міліонів карток, з яких міжнародних – 2250 тисяч штук (рис.1.1.).

Рис. 1.1. Динаміка емісії платіжних карток в Україні за 2008 рік

Кількість платіжних карток системи Europay у вітчизняному обігу протягом 2008 року збільшилась на 121,97%. Однак лідером по емісії залишається VISA, якій сьогодні належить 54% загального обсягу емітованих карток, тоді як Europay – 46% (рис. 1.2.).

Рис. 1.2.Структура емісії платіжних карток в Україні в розрізі платіжних систем станом на 01.01.2008 року.

На 1 січня 2008 року за даними Національного банку України членами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем є 58 банків, це приблизно 30% від загальної кількості банків України [88].

В банківських кругах актуальним є питання про можливість збільшення тарифів за проведення операцій по видачі готівки через банкомати клієнтам інших українських банків. Сьогодні в Україні стягуються низькі, на думку банкірів, комісійні за цю послугу, тому що ціна на неї встановлювалась ще кілька років тому, коли курс гривні до долара був набагато нижчим.

Попит на таку послугу є, банки постійно розширюють мережу прийому карток до сплати. Так, кількість банкоматів, що обслуговують картки, за рік зросла на 706 штук – до 1151, кількість POS-терміналів – на 7201 – до 13305 штук, про що свідчать наведені дані в таблиці 1.2 та рис. 1.3., 1.4. Наведені дані свідчать про те, що кількість точок, які приймають до сплати картки постійно збільшується, тобто, якщо збільшується кількість випущених карток в Україні, то й звісно ж збільшується мережа їх обслуговування.

Таблиця 1.2.

Кількість банкоматів та POS-терміналів в Україні (01.01.2008 р.)

Точки прийому карток	01.02.2007 р.	01.01.2008 р.	Відхилення
	Шт.	% в загальній кількості	Шт.	% в загальній кількості	Шт.	%
Банкомати	445	6,79	1151	7,96	706	158,7
POS-термінали	6104	93,21	13305	92,04	7201	117,97
Всього	6549	100	14456	100	7907	Х

Рис. 1.3. Тенденції зміни мережі прийому карток до сплати за 2008 рік

Рисунок 1.4. Структура мережі прийому карток до сплати станом на 01.01.2008 рік

По кількості встановлених POS-терміналів та імпринтерів в торгових точках Україна іде поряд з Чехією, Росією, Хорватією. Однак за обсягами розрахунків за товари та послуги на одного держателя картки ми позаду. Це говорить про низьку ефективність діючої в Україні мережі обслуговування платіжних карток. Румини, зіткнувшись з такою проблемою скоротили кількість точок обслуговування карток, українські банки також починають думати над ефективністю мережі обслуговування карток та її оптимізацією. Є як мінімум дві причини даної проблеми. Перша – в Україні зарплата масового карткодержателя нижча ніж в інших країнах. Друга – термінальна інфраструктура українських банків орієнтована перш за все на торгові точки, які реалізовують дорогий товар недоступний масовому споживачу.

Валові показники українського ринку карткових послуг говорять про те, що зростає не тільки кількість карток, а й розширюється карткова інфраструктура (банкомати, POS-термінали). Головне, що карткові послуги стають більш дешевими та доступними, а це означає, що зовсім скоро і в Україні можливо пластикова картка стане таким же зручним та незаміним засобом платежу, яким вона на сьогодні є на Заході [88].

1.2 Сутність, види та особливості застосування банківських платіжних карток як кредитно-розрахункового інструменту.

З розвитком карткових систем з'явилися різні види пластикових карток, які розрізняються за призначенням, функціональними і технічними характеристиками.

З точки зору механізму розрахунків виділяють двосторонні і багатосторонні системи. Двосторонні картки виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток (універмаги, бензоколонки тощо). На відміну від цього, багатосторонні системи, які очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму та розваг, надають власникам карток можливість купувати товари в кредит у різних торговельників і організацій сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дозволяють також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунку тощо.

Поділ карток визначається їх функціональними характеристиками. Розрізняються кредитні і дебетні картки, а також картки типу “електронний гаманець” (еlесtгоnіс рuгsе). Перші - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Другі - призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товару з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Третій вид карток призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги [85].

Є відмінності у використанні карток у системах, заснованих на паперовій технології, та в електронних системах. У “паперових” системах одержувач ставить свій підпис на торговельному рахунку або іншому документі, що підготовлений торговельником і є підтвердженням його дозволу дебетувати свій рахунок у банку. Потім торговельний рахунок скеровується емітенту картки як основа для виплати відповідної суми торговельнику (кредитування його рахунку) і списання грошей з рахунку власника картки. В електронній системі власник картки безпосередньо зв'язується з емітентом через термінал. Замість підпису на рахунку він вводить за допомогою клавіатури секретну комбінацію цифр, що при правильному наборі є санкцією на дебетування його банківського рахунку.

Розглянемо коротко основні види кредитних карток.

Банківські кредитні картки (Ьаnk сгеdit сагds) призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна особливість цієї картки - відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли проводиться купівля товару або береться кредит у грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту [50].

Кожний фінансовий заклад встановлює свої правила, що визначають можливість одержання кредиту. У деяких системах банківська кредитна картка може застосовуватись для пільгової оплати окремих видів послуг (наприклад, телефонних розмов), а також для отримання грошей у банківських автоматах. Кредитні картки випускаються в широких масштабах для платоспроможних споживачів і є для них засобом самоідентифікації [96].

Розрізняють індивідуальні та корпоративні картки. Індивідуальні видаються окремим клієнтам банку і можуть бути “стандартними” або “золотими”. Останні призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають пільги для користувачів.

Корпоративна картка видається організації, яка на основі такої картки може видати індивідуальні картки вибраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, “прив'язані” до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком за корпоративним рахунком несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

Згідно з багатьма прогнозами кредитні картки стануть невід'ємною частиною майбутньої системи платежів і вийдуть далеко за рамки своєї традиційної кредитної ролі [74].

Картки туризму і розваг. Це - “платіжні” картки згідно з вищенаве-деною термінологією. Випускають їх компанії, що спеціалізуються на обслуговуванні указаної сфери, наприклад “Аmегісаn Eхргеss” і “Dіnегs с1ub”. Картки приймаються сотнями тисяч торговельних і сервісних підприємств у цілому світі для оплати за товари і послуги, а також надають власникам різні пільги щодо бронювання авіаквитків, номерів у готелях, отримання скидок на ціни за товар, страхування життя.

Основні відмінності цього виду карток від банківських кредитних карток полягають, по-перше, у відсутності разового ліміту на купівлю і, по-друге, в обов'язку власника картки погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгації кредиту. У разі прострочення платежу з власника картки знімається збільшений відсоток.

У вказаних системах також існують індивідуальні й корпоративні картки.

Приватні платіжні картки підприємств торгівлі й послуг. Застосування цих карток обмежено визначеною замкненою мережею торговельних установ, наприклад - системою універмагів або заправних станцій певної компанії. Кредит надає сама компанія, вона ж отримує відсоток за позиками. З 70-х років набули поширення банківські приватні картки, за допомогою яких можна здійснити купівлю в окремих магазинах зі скидкою, але випуск карток, видачу кредиту на покупки і розрахунки щодо оплати торговельних рахунків здійснює банк - учасник угоди. Інколи картки такого типу випускаються для членів окремо визначених професійних груп (пілотів, адвокатів) або осіб, які мають спільні інтереси (наприклад, філателістів). Їх називають “клубними” картками [50].

Дебетні картки. Дебетну картку називають також карткою готівкових коштів, або карткою активів, і вона має такі характеристики своїх особливостей і функцій:

це пластикова картка, на якій є прізвище та ім'я її власника як клієнта певної фінансової установи, де він має на рахунку грошові кошти; тут можуть бути також зазначені види операцій, що виконуються за цим рахунком;

має магнітне кодування і зчитується ЕОМ. Це -зручний інструмент для проведення автоматизованих платіжних операцій за допомогою терміналів;

дебетна картка є для власника зручним засобом виконання платіжних операцій шляхом прямого зменшення розмірів його фінансових активів замість збільшення зобов'язань чи боргу;

дебетна картка з відповідною системою зв'язку є потенційно можливою заміною готівкових коштів або звичайних чеків у багатьох платіжних операціях у сфері індивідуальних розрахунків.

Дебетна картка, з юридичного погляду, може стати кредитною, якщо вона наділяється будь-якою специфічною рисою кредиту (наприклад - можливістю надання кредитного овердрафту). Можна сказати, що картка, яка служить виключно для кредитних операцій, очевидно, є кредитною. Та, яка може бути використана тільки в автоматах-касирах або для прямих дебетових операцій у торговельних точках, є дебетною карткою. Дебетна картка починає відігравати більш важливу роль у зв'язку з розвитком системи електронного переказу фінансових коштів. Окрім кредитних операцій, вона знаходить застосування в автоматах-касирах і гарантійних операціях з чеками. У майбутньому дебетна картка може стати основним інструментом фінансових операцій у магазинах роздрібної торгівлі і відіграти ключову роль у системі надання фінансових послуг, яка значно відрізнятиметься від існуючої системи.

Ринок дебетних карток усе ще далекий від насичення, і чисельність їх потенційних споживачів безперервно зростає у міру того, як ця картка поступово входить у повсякденне життя.

Практика свідчить, що в першу чергу послугами дебетних карток зможуть користуватися особи, які:

частіше від інших користуються банківськими послугами;

виписують велику кількість чеків;

мають нижче середнього сальдо чекових рахунків;

мають фінансові ресурси вищі за середні;

мають картки для оплати за поїздки (у тому числі - туристичні) і розваги;

користуються всім набором можливостей банківських карток або карток для оплати за послуги магазинів;

мають дохід вище за середній;

відносяться до категорії швидше молодих, ніж старших сімей.

Таким чином, дебетні картки потенційно можуть задовольняти велику різноманітність споживчих потреб.

Отже, дебетні картки можуть бути використані у трьох випадках:

для зняття грошових сум у відділенні банку;

у мережі автоматів-касирів;

як незалежні замінники чеків у торговельних закладах.

Якщо виходити з даних фірми “Vіsа”, найближчими роками поширення дебетних карток цілком може досягти 60% теоретичного розрахункового рівня насичення ринку цього виду послуг [72].

Картки для банківських автоматів. Це - різновид дебетних карток, які дають можливість власнику рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку через автоматичні пристрої, які встановлені в банку, торговельних залах, на вокзалах. При наявності грошової картки можна одержати готівку протягом доби, а також у вихідні та святкові дні. Крім цього, власник позбавлений необхідності відвідувати своє відділення банку і може користуватися автоматами, розташованими в торговельних центрах, на вокзалах тощо.

Банки в США встановлюють ліміт щоденного зняття грошей з рахунку через автомати — до 200 доларів. За останні роки в багатьох країнах автомати, які належать різним банкам, об'єднуються в мережі колективного користування, які охоплюють певний район або мають загальнодержавний характер. Такі великі мережі автоматів (наприклад, Рlus у США) дають можливість здійснювати операції в глобальному масштабі [50].

Деякі типи автоматів виконують більш широкий спектр операцій, крім простого зняття грошей з рахунку; вони дозволяють, наприклад, вносити гроші на вклад, робити внесок для погашення позики, одержувати виписку про стан банківського рахунку, переказувати гроші з одного рахунку на інший (наприклад, з ощадного - на поточний).

Слід ще раз зазначити, що картка для автоматів пов'язана не з кредитною лінією (як у випадку з банківською кредитною карткою), а з поточним або ощадним рахунком власника картки в банку. Тому в більшості банків система розрахунків за цими картками адміністративно і функціонально відокремлена від системи банківських карток.

Картки для купівлі через термінали в торговельних пунктах. Картки цього виду (Р0S - Роіnt оf Sа1е) також відносяться до розряду дебетних.Вони “прив'язані” до чекового або ощадного рахунку власника картки і не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка Р0S виконує функції банківського чека, однак її застосування більш надійне, оскільки ідентифікація власника проводиться в момент здійснення операції і гроші перераховуються на банківський рахунок торговельного підприємства негайно.

За останній час набули поширення дебетні картки власних мереж, їх випускають банки, які беруть участь у регіональних системах торговельних терміналів, не підключених до загальнонаціональних комунікацій. Банки приваблюють ті обставини, що в цьому випадку не потрібно платити комісійні за передачу інформації загальними комунікаціями.

Вище зазначалося, що при використанні Р0S-карток сума купівлі негайно знімається з рахунку покупця. Це не вигідно останньому, тому що при інших формах розрахунків (чек, кредитна картка) він одержує відстрочення платежу. Для торговельників угоди на обслуговування Р0S-карток обходяться дорожче, ніж при використанні чеків. Це зумовило відносно повільні темпи збільшення кількості операцій з картками вказаного типу.

Чекові гарантійні картки. Ці картки видаються власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власнику рахунку користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує торговельнику одержання грошей за чеком у межах встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума [50].

Основні правила користування чековою гарантійною карткою:

підписи на чеку і на картці повинні бути ідентичні;

сума чека не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці;

якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.

“Електронні гаманці”. Це картки, що призначені для оплати різноманітних товарів або послуг у багатьох підприємствах торгівлі та сфери послуг. Потенційно можуть використовуватися як у середині однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання обмежується певним регіоном. Платіжна спроможність таких карток обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можуть вноситися безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунку власника картки. Надається можливість багаторазового “завантаження електронного гаманця”.

На поточний момент “електронні гаманці” ще не одержали широкого розповсюдження в жодній державі світу, однак у багатьох країнах розгор-таються експериментальні проекти щодо запровадження кількох різних схем організації такої системи. Передбачається, що незалежно від вибору остаточної схеми функціонування “електронних гаманців”, вони поступово замінюватимуть готівку при виконанні дрібних індивідуальних (таких, що не повторюються) платежів [50].

Ще одна класифікація пластикових карток пов'язана з їхніми технологічними особливостями. Найбільш розповсюджені картки двох видів - з магнітною смугою і з вбудованою мікросхемою (які мають назви сhір сагd - чіп-картка, або smart сагd - смарт-картка, чи “інтелектуальна” картка) [85].

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів:

банківські реквізити власника картки, тобто адреса, код його банку і відділення, а також номер його рахунку;

розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду власника;

строк дії картки;

максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів із рахунку.

На початку 80-х років цю інформацію було використано для часткової автоматизації розрахунків. Перш за все, щоб замінити операцію механічного друкування банківських реквізитів і коду клієнта на квитанціях, комерсантів почали забезпечувати новими пристроями, які можуть читати цю інформацію і видавати відповідну квитанцію. Ці ж пристрої видають касовий звіт і можуть акумулювати суми і підготовляти їх до переказу в банк. Тим самим вони дозволяють уникнути нагромадження квитанцій у центрах їх обробки.

На наступному етапі було впроваджено систему платежів у реальному часі за допомогою електронних платіжних терміналів: завдяки тій самій магнітній картці клієнт може через касу магазину, обладнаного такими терміналами, безпосередньо пов'язаними з його банком, віддати розпорядження зняти гроші з його рахунку й одразу ж внести їх на рахунок продавця.

Коли картка встановлена у відповідні зчитуючі пристрої, індивідуальні дані власника передаються комунікаційними мережами для одержання дозволу на проведення операції. На картках великих міжнародних карткових асоціацій VISA і Маster Саrd магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер, який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів Р0S. Набрані цифри порівнюються з РIN-кодом, що записаний на смузі. У випадку, якщо вони не збігаються, власнику дається можливість зробити ще кілька спроб набору РIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокартка).

Картка з мікросхемою була винайдена у Франції 1974 року й одержала широке розповсюдження в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам'ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також “інтелектуальними” картками, або смарт-картками [96].

На основі записаних у мікросхемі відомостей трансакція з використанням картки може здійснюватись в автономному режимі (оff-Ііпе), тобто без безпосереднього зв'язку з центральним процесором банківської комп'ютерної системи в момент здійснення транзакції. Оскільки картка сама зберігає в пам'яті суму коштів, які є на банківському рахунку, то авторизації тут не потрібно: якщо ліміт перевищений, трансакція не відбудеться. Якщо ж сума трансакції менша від суми ліміту, то в момент її здійснення сума вільного ліміту буде зменшена і записується новий залишок, який може бути використаний при наступній купівлі. При внесенні грошей на рахунок ліміт поновлюється, про що робиться новий запис у мікросхемі.

Картка з мікросхемою має чимало переваг перед карткою з магнітною смугою:

якщо картка з магнітною смугою є лише пасивним засобом збереження інформації, то картка з мікросхемою може реагувати і записувати в свою пам'ять інформацію про попередньо виконані трансакції;

інформаційні можливості смарт-картки значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою;

можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.

Важливою перевагою картки з мікропроцесором є її висока надійність. Дуже швидко злочинці навчились розпізнавати секретні коди карток з магнітною смугою, викрадати й використовувати ці картки або виготовляти фальшиві і використовувати їх в автоматах для видачі готівки. Вона має декілька ступенів захисту і підробити інформацію, записану в ній, дуже важко або зовсім неможливо. Якщо картка викрадена і новий власник захоче скористатись нею для одержання грошей через автомат, то при неправильному введенні РIN-коду мікросхема руйнується і картку не можна більше використовувати [50].

Інформаційні можливості картки з мікросхемою значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою (якщо картка з магнітною смугою дозволяє зберігати інформацію обсягом в 1 Кб, тобто 1024 біти, то картка з мікросхемою - 8 Кб, із збільшенням у найближчому майбутньому до 16 Кб, а в подальшому навіть до 64 Кб із використанням іншої технології). Крім того, її перевагою є можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.

Картки з мікросхемою мають відносно високу вартість (у 5-7 разів вищу порівняно з магнітною карткою). Крім того, їх введення в обіг у країнах, які з початку створення системи карткових розрахунків орієнтувались на магнітні картки, ускладнюється. Там встановлені десятки і сотні тисяч одиниць обладнання, не пристосованого для зчитування інформації з мікросхеми, а заміна цього обладнання на пристрої, сумісні зі смарт-картками, вимагає значних капіталовкладень.

І нарешті, останні нововведення в технології карток - це лазер і голографія. Оптична пам'ять і запис за допомогою лазера не тільки забезпечують візуальне відображення інформації на картці, а й дозволяє збільшити ємність пам'яті до 1,2 Мб. Але це все тільки пасивні картки, якщо на них немає мікропроцесора [78].

Зараз найнижчу собівартість мають картки з магнітною смугою завдяки їх масовому виготовленню, однак собівартість карток з мікросхемою найближчим часом повинна значно знизитися, враховуючи можливості їх широкого розповсюдження.

Кредитні та дебетні картки можуть існувати як на основі пластикових карток з магнітною смугою, так і на основі карток з мікросхемою, але “електронний гаманець” може бути реалізований лише у вигляді смарт-картки. Більшість емітентів замінюють існуючі картки з магнітною смугою на картки з мікросхемою щоб усі види карткових послуг (кредитні, дебетні та “електронного гаманця”) можна було надавати з використанням однієї картки. Крім того, смарт-картки забезпечують значно більший захист від шахрайства.

1.3 Основні елементи і учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія

На сучасному етапі іде процес створення національної платіжної системи України. В більшості випадків українські банки є членами міжнародних платіжних систем, а деякі з них випускають власні пластикові картки.

Для більш детального розуміння всіх процесів, пов’язаних з пластиковими картками, детально зупинимося на визначенні основних складових .

Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також зд1йснення інших операцій, передбачених відповідним договором [4].

Ітак, платіжна картка являє собою пластину стандартних розмірів, виготовлену з спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси. Основна функція платіжної картки - забезпечення ідентифікації особи, що її використовує як суб’єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім’я власника картки, номер його рахунку, строк дії картки. Крім цього на картці може бути присутня фотокартка власника і його підпис. Алфавітно-цифрові дані – ім’я, номер рахунку і інші - можуть бути ембоссировані , тобто нанесені рел’єфним шрифтом. Графічна інформація дає можливість візуальної ідентифікації власника картки. Однак, для використання в банківській платіжній системі цього недостатньо. По-перше, така картка може бути легко підроблена, по-друге, автоматична обробка такої картки проблематична. Крім того, потрібно і зберігати на картці ряд конфеденційних даних, що полегшує процедуру авторизації. Все це призводить до необхідності занесення ідентифікаційних даних на банківські пластикові картки додатково ще в закодованому вигляді. Ця задача може бути вирішена за допомогою різноманітних фізичних механізмів. В картках зі штрих-кодом в якості ідентифікаційного елементу використовується штриховий код, аналогічний коду, який застосовується для маркировки товару. Зчитування кода відбувається в інфрачервоних промінях. Картки з магнітною полосою на сьогоднішній день найбільш розповсюджені. Магнітна полоса розташована на зворотній стороні картки і складається з трьох доріжок. Дві перші потрібні для зберігання ідентифікаційних даних, а на третю можна записувати інформацію. Захищеність карт з магнітною полосою, як і попередніх, відносно низька. Але, існуюча розвинена інфраструктура платіжних систем, що використовують їх, і відсутність у світових лідерів “карткового” бізнесу - компаній VISA i Europay повномаштабного стандарту на більш перспективний вид карток - смарт-карти - і є причинами інтенсивного використання карток з магнітною полосою і сьогодні. В смарт-картах носієм інформації є мікросхема. Стосовно вартості карт пам’яті, то вони мають відносно високу вартість ( в 5-7 разів вище відносно магнітної карти ). Однак в останні роки ціни на них суттєво знизилися у зв’язку з вдосконаленням технології і ростом об’ємів виробництва. Також існують карти з мікропроцесором, які по суті відповідають характеристикам персональних комп’ютерів 80-х років. Ці два останні види карт розглядаються сьогодні як найбільш перспективний вид пластикових карт. Прикладом може бути багатоцільова карта фірми Toshiba, що використовується в системі VISA. В доповнення до всіх можливостей звичайної мікропроцесорної карти, ця карта також має невеликий дісплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця карта об’єднує в собі кредитну, дебетову і передоплатну карту, а також виконує функції годинника, календаря, калькулятора, здійснює конвертацію валюти, може служити книжкою для нотатків [4].

Банк-емітент – член платіжної системи, який займається випуском пластикових карток і наданням їх в розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банка, а клієнти отримують право на їх використання.

Функції цього банку коротко можна охарактеризувати так: видача картки клієнту починається з відкриття йому рахунку в банку-емітенті і, як правило, внесенням ним певної суми коштів на цей рахунок. При наданні картки, банк-емітент бере на себе тим самим гарантійні обов’язки по забепеченню платежів по картці. Характер цих гарантій залежить від платіжниж повноважень, наданих клієнту і зафіксованих класом картки. Прикладом може бути сімейство платіжних і кредитних карток компанії VISA International. Це картки наступних видів:

“Плас”;

“Інтерлінк”;

“Електрон”;

“Віза класік”;

“Віза бізнес”;

“Віза преміум голд”

Повноваження власника картки перевіряється під час авторизації. Авторизація проводиться протягом прийняття картки до оплати або видачі готівкових коштів. Для цього точка обслуговування робить запитання платіжній системі про підтвердження повноважень пред’явника картки і його фінансових можливостей. У випадку позитивного рішення система дає дозвіл на оплату і сповіщає код авторизації, який потім переноситься на чек (сліп). Авторизація може проводитись як вручну, коли продавець або касир передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), так і автоматично. В останньому випадку картка кладеться в POS-термінал, дані зчитуються з картки, з клавіатури касиром вводиться сума платежа, а власник картки - секретний ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер). Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв’язок з базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (off-line авторизація). У випадку видачі готівкових коштів процедура носить аналогічний характер з тою лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом, який і проводить авторизацію.

Сукупність операцій , які супроводжують взаємодію держателя картки з платіжною системою при здійсненні платежу по картці або отриманні готівки часто називають транзакцією. Таким чином, транзакція включає в себе не тільки зчитування даних з картки, виконання запиту на авторизацію, оформлення чека, а і зміни інформації про фінансові ресурси власника картки у базі даних платіжної системи і на картці. В деяких випадках в поняття транзакції включають і відповідні операції по перерахуванню грошових коштів.

Наступним елементом платіжної системи є банк-еквайр. Початкову обробку запитів на авторизацію проводить еквайр-центр. На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль еквайр-центра інколи виконує процесінговий центр, однак в більшості випадків в якості таких центрів виступають банки - члени платіжної системи, тому часто кажуть банк- еквайр. Якщо банк-еквайр не володіє даними для виконання запиту (власник картки - клієнт іншого банку), то запит переправляється в процесіноговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає відповідь банку-еквайру, або здійснює його подальшу маршрутизацію [4].

Процесінговий центр веде базу даних платіжної системи . База даних, як правило, містить відомості про банки - члени платіжної системи і власників карток, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Центр зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не має власної бази (додаток Б).

В іншому випадку процесінговий центр пересилає отриманий запит в банк-емітент аторизованої картки (додаток В).

Як ми бачимо, що центр забезпечує і пересилання відповіді банку-еквайру. Крім того, на основі накопичених за день протоколів транзакцій - що фіксуються при авторизації даних про проведення карткових платежів і видачі готівки - процесінговий центр готує і розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками - учасниками платіжної системи, а також формує і розсилає банкам-еквайрам стоп-листи [4].

Як видно із вище сказаного, процесінговий центр є технологічним ядром платіжної системи. Він функціонує в достатньо жорстких умовах, гарантовано обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакцій. І дійсно, використання дебетової картки призводить до необхідності on-line авторизації кожної угоди в будь-якій точці обслуговування платіжної системи. Для операцій з кредитною карткою авторизація необхідна не у всіх випадках, але , наприклад, при отриманні коштів в банкоматах вона теж проводиться завжди. Використання смарт-карт може при певній організації розрахунків знизити вимоги до виконання режиму реального часу, але загальна напруга на центр не зменшиться.

Також високі вимоги до розрахункових можливостей процесінгового центру висуває і підготовка даних для проведення взаємозаліків по підсумку дня, оскільки обробці належать протоколи значної частини транзакцій, а строки виконання розрахунків досить невеликі - декілька годин [4].

Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи потребує, по-перше, наявності великих розрахункових можливостей процесінгового центру, по-друге, розвиненої комунікаційної інфраструктури, оскільки процесінговий центр системи повинен мати можливість одночасно обслужити достатньо велике число географічно віддалених точок. Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більш підвищує вимоги до комунікацій.

Наступним елементом платіжної системи є розрахунковий банк, який забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. В розрахунковому банку банки-члени платіжної системи відкривають корреспондентські рахунки. Взаєморозрахунки необхідні для наступного. Кожний банк-еквайр здійснює перерахування точкам обслуговування по “картковим” платежам як своїх клієнтів, так і власників карток інших банків-емітентів, які входять в певну платіжну систему. Тому відповідні кошти повинні бути потім перераховані еквайру цими “іншими” банками.

1.4Загальна характеристика діяльності ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”.

Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” заснований 18 червня 1990 року. Був зареєстрований у Державному банку СРСР, а в 1991р. – у Національному банку України.

Банк здійснює свою діяльність на підставі Статуту та Лїцензії НБУ № 75 від 15.06.2000р.

Банк має повну ліцензію на здійснення усіх видів банківських операцій. АКІБ “УкрСиббанк” входить до групи найбільших комерційних банків України.

АКІБ “УкрСиббанк” має дуже розгалуджену структуру, тому надалі мова піде про Харківський філіал АКІБ “УкрСиббанк” “Харківське регіональне управління” [84].

Структура ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” представлена на рис 1.5.

При обслуговуванні корпоративних клієнтів банк сумлінно дотримується базових принципів, які були напрацьовані за 10 років своєї роботи, головними з яких є надання високоякісних банківских продуктів за конкурентоспроможними цінами; комплексне обслуговування; постійне розширення спектру продуктів і фінансових інструментів, які пропонуються; максимальна стандартизація процесу надання традиційних послуг; реалізація індивідуального підходу при роботі з клієнтами. Така політика банку сприяла подальшому розширенню кола найбільших клієнтів банку.

Поряд із індивідуальними продуктами банк пропонує своїм клієнтам весь обсяг банківських послуг від розрахунково-касового обслуговування та валютних операцій до обслуговування корпоративних пластикових карток і реалізації зарплатних проектів. Прагнучи зробити обслуговування клієнтів максимально зручним і вигідним, банк підготував до реалізації в 2001 році програму пакетного обслуговування, яка пропонує клієнтам новий принцип тарифікації послуг [84].

Розвиток зовнішньоторговельної діяльності банку в 2008 році сприяв збільшенню кількості документарних операцій АКІБ “УкрСиббанк” у 2 рази. Кореспондентські відносини з найбільшими банками світу дозволили банку забезпечити своїм клієнтам виконання на рівні світових стандартів всього спектру експортно-імпортних розрахунків, в тому числі клірингових і документарних операцій, таких як акредитиви, інкасо, облік і валювання банківських векселів і чеків.

Рис 1.5. Структура ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”

Постійно працюючи в напрямку найбільш комплексного обслуговування клієнтів, банк істотно розширив спектр послуг, які надаються на ринку цінних паперів з інкасування, доміціляції та ввалювання векселів, шляхом розробки і проведення індивідуальних розрахункових схем своїх клієнтів.

Банк продовжує оптимізувати набір кредитних продуктів, які пропонуються. У 2009 році готуються до впровадження: передекспортне фінансування, форфейтинг, мікрокредитування та інші види кредитних продуктів, які дозволятимуть і в майбутньому дотримуватися принципів індивідуального підходу, гнучкої цінової політики, оптимізації витрат позичальника в роботі зі своїми клієнтами (рис. 1.6).

Рис 1.6. Галузева структура кредитного портфеля

За умов розвитку, дотримуючись своєї стратегії активної роботи на ринку послуг, які надаються в обслуговуванні фізичних осіб, досяг певних результатів. За станом на 01.01.2008 АКІБ “УкрСиббанк” увійшов до десяти банків - найбільших утримувачів вкладів фізичних осіб. Цей результат вказує на те, що за час своєї роботи банк позиціонував себе як надійного, професійного і активного учасника ринку депозитних вкладів, пластикових карток та різних видів неторговельних операцій і перейшов із агента ринку, який приймає ціну, до групи агентів, які формують ціну на ринку [68].

Робота на ринку приватних осіб базується на пріоритетах, які визначені стратегією розвитку банку:

надання максимально повного переліку послуг і операцій незмінно високої якості;

розвиток послуг із використанням нестандартних схем і нових технологій, у тому числі забезпечення клієнтам віддаленого доступу з використанням мережі Інтернет і технологій телефонії;

висока швидкість обслуговування, за рахунок високотехнологічних систем передавання та обробки інформації;

розширення мережі відділень банку, зручних для клієнтів за територіальним розташуванням;

формування у населення культури користування фінансовими та платіжними інструментами шляхом їхньої популяризації.

Ринок цінних паперів України зараз знаходиться на стадії свого формування, яка характеризується великою кількістю операторів фондового ринку та, внаслідок цього, розвинутою конкуренцією. Тому, в цих умовах, завданням АКІБ “УкрСиббанк” було ствердження себе на ринку цінних паперів як універсального банку, який репрезентує весь спектр послуг з торгівлі цінними паперами, депозитарного обліку, реєстрації цінних паперів, здійснення банківських операцій з векселями та вексельними заліками. У 2007 році значну частку операцій на фондовому ринку становили операції з векселями та корпоративними цінними паперами - акціями підприємств України, які були найбільш привабливими як з точки зору дохідності, так і по відношенню до мінімізації ризику [84].

У сфері депозитарних операцій в 2008 році, поряд із послугами, які вже надаються банком, пропонується низка нових, таких як, відкриття рахунків в цінних паперах емітенту при переведенні емісії з документарної форми в бездокументарну, проведення клірингових операцій за участі депозитарія, що дозволяє значно зменшити операційні ризики клієнтів банку. У 2001 році АКІБ “УкрСиббанк” залишався одним із провідних операторів на валютному і депозитному міжбанківських ринках. На протязі року банк зміцнив свої ділові стосунки з постійними партнерами, розширив мережу кореспондентських рахунків в Україні і за кордоном, набув нових контрагентів.

Метою міжбанківської діяльності банку є підтримання поточної ліквідності та обслуговування потреб клієнтів, які здійснюють діяльність з експорту-імпорту. У минулому році банк активно проводив операції на українському ринку, ринку СНД і міжнародному ринку. Для забезпечення міжнародних розрахунків своїх клієнтів АКІБ “УкрСиббанк” використовує широку мережу банків-кореспондентів у всьому світі, яка постійно розширюється. За дорученням своїх клієнтів банк проводив платіжні операції і розрахунки в 23 різних валютах, головна частка яких належить контрагентам країн СНД. Балтії, Германії. Великої Британії. Швейцарії. Австрії та Америки [84].

2007 рік також став для АКІБ “УкрСиббанк” роком активного впровадження платіжних карток. У цьому році був створений і узгоджений з НБУ локальний платіжний проект банку - платіжна система “ГЕО”, яка базується на використанні мікропроцесорних карток з високим рівнем безпеки і надійності. Метою реализації цього проекту є надання своїм клієнтам більш вигідних умов обслуговування в порівнянні з міжнародними платіжними системами, а також розширення спектру банківських послуг. У 2001 році банк продовжував роботу з впровадження проекту в напрямку розширення інфраструктури і збільшення випуску карток. До системи включено всі філії банку. В 2007 році Банк вступив до міжнародної платіжної системи Europay і вже в квітні 2008 року були емітовані перші міжнародні картки. Збалансована політика банку в сфері платіжних карток дозволить і надалі виправдовувати довіру клієнтів, надаючи нові зручні та надійні фінансові інструменти [84].

Розділ 2. Комплексний аналіз запровадження та використання розрахунків за допомогою пластикових карток

2.1 Організація роботи комерційних банків щодо обслуговування клієнтів за допомогою пластикових карток

Розрахунки платіжними картками регулюють: Закони України „Про банки і банківську діяльність”, „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління НБУ від 27.08.2001 № 367; Інструкція про порядок відкриття та використання банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 № 527; Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління НБУ від 12.07.2000 № 283, правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток в банках України, затверджені постановю Правління НБУ від 17.12.01 № 524.

Згідно нормативно-правовим актам Національного банку та чинного законодавства України, на території країни дозволяється використання платіжних карток, емітованих банками, що є членами як внутрішніх, також й міжнародних платіжних систем. Відтак, банки мають право створювати внутрішні одноемітентні (чи багатоемітентні) платіжні системи та емітувати платіжні картки на терені України, але й поширювати сферу діяльності таких систем на територію інших країн. До створення таких платіжних систем банки можуть вдаватися як самостійно, так і разом із зацікавленими нефінансовими інституціями чи підприємствами (зазначимо, що за нормативними положеннями створення та експлуатація внутрішніх платіжних системи, розрахунки та операції з платіжними картками в яких виконуються не банківськими установами, не дозволяється). Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем VISA International та EuroPay International та небанківських платіжних систем American Express, Diners Club, JCB угоди про членство у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати критеріям чинного законодавства України.

Згідно вимог нормативно-правових актів НБУ, внутрішні платіжні системи можуть створюватися в Україні банками-резидентами спільно з іншими фінансово-кредитними та нефінансовими установами (підприємствами) через запровадження власних проектів чи проектів інших розробників платіжних систем [4].

Згадані проекти внутрішніх платіжних систем мають відповідати вимогам та рекомендаціям міжнародних стандартів ISO, Європейського комітету по банківських стандартах (ECBS), а також задовольняти рішенням міжнародних платіжних систем (VISA, Europay тощо).

Технічне забезпечення створюваної платіжної системи повинно відповідати вимогам державних чи міжнародних стандартів, а програмне забезпечення мати відповідні ліцензії його виробника (останнє не стосується програмних засобів власної розробки).

Установи-організатори внутрішніх платіжних систем також повинні забезпечити необхідний рівень захисту інформації через застосування організаційних заходів та використання програмно-технічних засобів криптографічного захисту. До речі, програмно-технічні системи захисту інформації мають працювати на основі спеціальних алгоритмів криптографічного захисту, описаних та визначених у відповідних держстандартах України, або мати відповідний дозвіл на їх використання від організацій (установ), які уповноважені видавати такі дозволи [72].

Впровадженню внутрішньої платіжної системи має передувати визначення платіжної організації (якщо створюється одноемітентна внутрішня платіжна система, функції платіжної організації може виконувати банк, який створює цю систему і є її власником).

Крім цього, ще до початку промислової експлуатації внутрішньої платіжної системи платіжна організація має розробити та належним чином зареєструвати торговельний знак (логотип) системи. У випадку одноемітентної внутрішньої платіжної системи торговельним знаком (логотипом) може слугувати логотип банку-власника. Логотип має розмішуватися на платіжних картках системи та у місцях, де здійснюються операції з цими картками.

Важливо також відзначити, що здійсненням розрахунків з підприємствами торгівлі (послуг) по операціях держателів платіжних карток, а також операціями з видачі готівки останнім — еквайрингом — на території України можуть займатися лише банки-резиденти України, а операції з використанням платіжних карток в Україні здійснюються тільки у валюті України. Виняток складає лише одержання готівкової валюти з власного карткового рахунку клієнта у касах та через банкомати відповідних уповноважених банків-емітентів (чи тих, що надають платіжні картки від імені емітентів). Останнє також стосується одержання готівкових коштів в іноземній валюті держателями карток міжнародних платіжних систем, які є клієнтами емітентів-нерезидентів. Фінансові розрахунки банків-членів міжнародних платіжних систем по операціях, здійснених їх клієнтами (чи довіреними особами) і допомогою платіжних карток за межами України виконуються у валюті, визначеній в угодах з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем [4].

Участь банків у роботі платіжних систем має форму принципового або асоційованого членства. Аби стати принциповим членом міжнародної чи внутрішньої платіжної системи, банк повинен отримати від платіжної системи ліцензії на самостійне здійснення емісії платіжних карток та/чи еквайрингу. Натомість асоційоване членство передбачає отримання практично такої самої ліцензії, але за гарантіями, наданими платіжній організації іншим банком-принциповим членом. Емісія платіжних карток незалежно від платіжної системи, членом якої є банк (міжнародної, внутрішньої, одноемітентної чи багатоемітентної) та еквайринг може здійснюватися лише за умови отримання від Національного банку України ліцензії на проведення таких операцій. Банк, який є принциповим чи асоційованим членом міжнародної (або внутрішньої) платіжної системи та емітує платіжні картки, може укладати угоди з банками резидентами, які не є членами платіжних систем, про виконання ними через касові відділення їх установ та пунктів обміну валюти операцій з видачі готівки за платіжними картками, а також про обслуговування поточних рахунків своїх клієнтів за розрахунковими документами еквайра. Проведення розрахунків по операціях з платіжними картками міжнародних платіжних систем, призначеними для користування за межами України, вимагає від банка ліцензії на право здійснення валютних операцій [4].

Платіжні картки видаються клієнту (чи його довіреній особі) на підставі та умовах договору про відкриття карткового рахунку. Як правило, наперед оплачені платіжні картки ("електронні гаманці"), які банк просто продає фізичним особам, укладення письмового договору не потребують. (Але якщо схема використання наперед оплачених платіжних карток передбачає поповнення коштів на консолідованому банківському рахунку з перезаписом у картку нової суми, укладення письмового договору обов'язкове!). Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України та користуватися платіжними картками, емітованими нерезидентами, але в межах, встановлених чинним законодавством України про валютне регулювання.

Договір про відкриття картрахунку має обов'язково визначати: умови (схему) обслуговування карткового рахунку клієнта, обставини зміни цих умов згідно правил та нормативів банку та платіжної системи; умови обслуговування на випадок овердрафту; розмір та умови оплати за операції з картрахунком згідно банківських тарифів; порядок вирішення спірних питань тощо. Обов'язковим пунктом обумовлюється згода клієнта на дебетування банком його картрахунку за платіжними повідомленнями еквайрів про здійснені клієнтом операції.

Для відкриття карткових рахунків клієнти подають у банк такі самі документи, що й для відкриття поточних рахунків. Якщо мова йде про дебетну схему обслуговування фізичних осіб, то в якості карткових можуть використовуватися поточні банківські рахунки клієнта; в іншому випадку відкриваються окремі карткові рахунки, що ведуться в режимі звичайних поточних рахунків, але з урахуванням нормативно-правових обмежень. Окремі карткові рахунки відкриваються клієнтам-юридичним особам — у будь-якому разі, та фізичним особам — у разі використання кредитної схеми. Юридична особа, що має відкриті рахунки в банках, які не є принциповими чи асоційованими членами конкретної платіжної системи, мають право відкрити карткові рахунки у банках, які є її членами [12].

Клієнти з числа фізичних осіб можуть поповнювати кошти на своїх карткових рахунках, вносячи готівку до каси свого (чи іншого) банку, шляхом переказу з інших поточних чи депозитних рахунків, та навіть з рахунків інших осіб за їх дорученням. Зарахування коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків, та у вигляді готівкових відшкодувань за понаднормові витрати коштів держателями корпоративних платіжних карток [12].

Вид, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер - БІН.

Розрахункрві операції з використанням платіжних карток значно розширили спектр банківських фінансових послуг та збільшили можливості отримання банківського продукту. Переваги запровадження карткових платіжних систем для клієнтів та їх довірених осіб очевидні: це й уникнення необхідності носити з собою великі суми грошей, й певне спрощення розрахункових формальностей, й можливість більш суттєвого контролю за трансакцією.

Набуваючи членства у картковій платіжній системі, банки отримують право на комісійну винагороду, розмір якої вони встановлюють самостійно, виходячи з правил конкретної платіжної системи та тарифів банку. Таким чином, крім комісійних та відсотків з власників карток та торговельних підприємств, банк-еквайр одержує від останніх певний дисконт на оплату торговельних рахунків; до того ж, він може користовуватися у своїй діяльності коштами торговельних підприємств на рахунках цього банку. Нарешті, банк може надавати торговельному підприємству додаткові послуги, натомість пропонуючи йому додаткові пільги й додатково знижуючи ставку дисконту. Уповноважені банки України можуть встановлювати комісійну винагороду у валюті видачі готівки (якщо йдеться про операції видачі готівки держателям платіжних карток). Інші види комісійної винагороди уповноваженим банкам встановлюються згідно порядку, визначеному у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку [4].

Як правило, банки пропонують до послуг клієнтів-фізичних осіб дебетні схеми, кредитні схеми, та так звані наперед оплачені кредитні картки чи "електронні гаманці".

Клієнти банку-емітента (чи банку, який діє від імені останнього) та їх довірені особи можуть застосовувати платіжні картки для безготівкової оплати за товари чи послуги, перерахування коштів з карткових рахунків на рахунки інших осіб, купівлі товарів та послуг у системах електронної комерції. Платіжні картки також використовуються для одержання готівки у касах банків. банкоматах та пунктах обміну іноземної валюти.

Юридичні особи можуть користуватися корпоративними платіжними картками. Довірені особи клієнтів, що є юридичними особами можуть використовувати платіжні картки для здійснення (у безготівковій та готівковій формі) розрахунків, пов'язаних зі статутною та господарською діяльністю; оплатою витрат на відрядження та представницьких витрат як в Україні, також і за її межами. Принагідне зазначимо, що кошти, які списані з карткового рахунку юридичної особи по вказаних розрахункових операціях (за винятком безготівкових розрахунків у національній валюті України, що пов'язані зі статутною діяльністю юридичної особи на території України), вважаються за видані під звіт держателю платіжної картки. Інакше кажучи, використання коштів має підтверджуватися відповідними звітними документами [12].

Згідно Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", корпоративні платіжні картки не можуть застосовуватися для виплати заробітної платні та інших виплат соціального характеру, оплати угод (контрактів) в іноземній валюті від імені резидентів та представництв юридичних осіб з числа нерезидентів[4].

Держателі платіжних карток з числа фізичних осіб можуть використовувати картки для переведення коштів на інші рахунки, сплати комунальних та інших послуг через мережу депозитарних банкоматів.

2.2 Аналіз банківських операцій з використанням пластикових карток внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Як відмічалося на прес-конференції Асоціації українських банків, яка відбулася 5 лютого 2008 року, економічна середа, в якій працювали українські банки в 2007 році, була благоприємною. Нарощування активів та збільшення кредитування банками економіки покращило їх фінансовий результат і ефективність діяльності.

Фінансова стабільність в країні створила умови для розвитку бізнесу як міжнародних, так і внутрішніх (локальних) платіжних систем. За даними НБУ, на 1 січня 2008 року загальна кількість емітованих українськими банками карток за останній квартал минулого року зросла на 744 тис. І склала більше 3251 тис. З яких кількість карток внутрішніх платіжних систем збільшилась на 97 тис. До 1001 тис., міжнародних – на 647 тис. До 2250 тис [100].

Лідерами по кількості емітованих платіжних карток залишаються “Приватбанк” – більше 924 тис., Промінвестбанк – більше 737 тис. ( з яких 629 тис. – локальні внутрішньобанківські), “Аваль” – більше 416 тис., ПУМБ – більше 252 тис., Ощадбанк – більше 254 тис. ( з яких 186 тис. – локальні внутрішньобанківські).

На початок січня 2002 року держателів локальних платіжних карток обслуговували 318 банкоматів та 719 платіжних терміналів. Протягом 2001 року держателями платіжних карток, які емітовані українськими банками, здійснено більше 75365 тис. Операцій на сумму 8247 тис. Гривень. З яких на теріторії України – 75083 тисяч операцій на сумму 7780 тисяч гривень. За межами України – більше 282 тисяч операцій на сумму 467 тисяч гривень [73].

На початок січня 2008 року загальна кількість карток Europay International та VISA International, емітованих банками членами МПС перевищила два мільйони. За рік загальна кількість встановлених цими банками банкоматів зросла більше ніж в 2,5 рази і більш ніж вдвічі збільшилась кількість POS-терміналів, встановлених в торговій мережі та в пунктах видачі готівки.

Темпи емісії протягом року постійно збільшувались. Наприклад, за останні два місяці 2007 року темпи приросту кількості карток збільшились більш ніж в 1,5 рази порівняно з періодом з вересня по листопад 2007року. Приріст за листопад-грудень 2007 року склав більш 435 тис. карток.

До цього часу лідерами ринку залишаються КБ „Приватбанк”, АППБ „Аваль” та ПУМБ, але в січні 2008 року більше ста тисяч карток випустили ще два банки – „Надра” та „Промінвестбанк” (додаток К). Приватбанк за два останні місяці 2007 року емітував 180 тисяч карток МПС, в середньому по 3000 картки в день (рис. 2.1.)

Рис. 2.1.Динаміка емісії карток МПС лідерами ринку

Банки „Аваль” та „Надра” за цей час емітували, відповідно, більше 68 тисяч та більше 63 тисяч, що за день складає в середньому більше 1000 карток. Цікаво, що банк „Надра” за рік збільшив обсяг емісії карток МПС в 45 раз та перемістився на четверте місце [101].

В плани ПУМБ, мабуть, не входило значне збільшення обсягу випуску карток МПС, і з вересня по листопад цей обсяг залишався практично незмінним. З листопада 2007 року по січень 2008 року ПУМБ емітував біля 13 тисяч карток. Такі темпи емісії більше характерні для банків другої групи, лідер якої є АКБ „Правекс-Банк”, протягом двох останніх місяців минулого року випустив більше 14 тисячі карток МПС. Динаміка емісії банків другої групи показана на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка емісії карт МПС банками другої групи

Високими були темпи розвитку мережі еквайрінгу. По кількості встановлених банкоматів, які обслуговують картки МПС, лідерами є „Приватбанк”, Промінвестбанк та „Аваль” (рис. 2.3., 2.4. та додаток Д).

Рис. 2.3. Динаміка розширення банкоматів лідерами ринку (01.07.07-01.01.08)

Рис. 2.4. Динаміка збільшення кількості банкоматів

Промінвестбанк за два останні місяці минулого року встановив 100 банкоматів, наздогнавши при цьому „Приватбанк” кількість встановлених банкоматів якого зросла на 73. На початок січня 2008 року „Аваль” та Промінвестбанк мали однакову кількість банкоматів – по 192. Але „Аваль” в листопаді-грудні 2007 року практично не збільшував мережу банкоматів, після того як в жовтні збільшив їх кількість на 33. Необхідно відмітити те, що в серпні-вересні кількість встановлених банкоматів „Аваль” залишалась незміною. Кількість банкоматів ПУМБ за останні півроку 2007 року незначно змінилась [101].

В розширенні термінальної мережі провідним банком є „Приватбанк” (рис. 2.5., 2.6.) Активно розвивають мережу POS-терміналів у торговців банки „Аваль”, „Укрексімбанк”, „Фінанси та кредит”, Промінвестбанк, Надра. Велику увагу розширенню мережі пунктів видачі готівки обладнаних POS-терміналами, приділяють Промінвестбанк, Ощадний банк, „Укрексімбанк”, Укрсоцбанк, „Правекс-Банк”. Темпи розвитку термінальної мережі в кінці 2007 року були високими. Кількість POS-терміналів в торгових точках за листопад-грудень збільшилося на 1680, а POS-терміналів в пунктах видачі готівки стало більше на 966.

Рис. 2.5. POS-термінали в торговій мережі на 01.01.08

Рис. 2.6. POS-термінали в пунктах видачі готівки на 01.01.08

Також необхідно звернути увагу на те, що найбільшу частку українського ринку пластикових карток займають банківські картки локальних платіжних систем. Вони розвиваються шляхом упровадження “зарплатних” проектів. Однак, за невеликим винятком, ці картки не можна назвати платіжними, бо вони використовуються лише для виконання основних банківських функцій – видачі та приймання готівки. Застосування їх як засобу платежу в торгівлі чи сфері послуг перешкоджають такі фактори:

немає домовленості між банками про взаємний прийом карток;

висока собівартість операцій, а отже вузька сфера застосування;

високі ризики;

не розроблені системи взаємодії із супутними системами.

Зважаючи на ці реалії, НБУ створює Національну систему масових електроних платежів, покликану усунути основні перешкоди на шляху запровадження справді масової платіжної системи.

Із цією метою НБУ разом із вітчизняними партнерами розробив технологію, що грунтується на застосуванні смарт-карток – найсучасніших і найнебеспечніших носіїв банківських платіжних інструментів. Нею передбачено широке застосування оф-лайнових технологій ( які не потребують якісних каналів зв’язку), що значно зменшує собівартість операцій, а крім того дає змогу рентабельно виконувати навіть незначні за сумами операції.

З упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати і накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, а й забезпечення завдяки роботі НСМЕП додаткових прибутків громадян у вигляді відсотків за залишком на їхніх банківських рахунках [78].

Окрім того, технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами - корпоративні та бізнес-картки.

НБУ вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні. НСМЕП за своєю масштабністю, складністю та обсягом витрат на створення, запровадження і експлуатацію значно перевищує існуючу систему електронних платежів НБУ. Враховуючи світовий досвід, в Україні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП, функціонувати щонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів в банках).

Цей проект є дуже перспективним, але й дуже складним для втілення його в життя. На сьогоднішній час існує багато перешкод, які необхідно подолати для того, щоб проект почав ефективно працювати,а поки що, банківські картки власних платіжних систем, займатимуть широкий сектор карткового ринку України, що дає банку можливість мати свою захищену долю на ньому. Це пояснюється тим, що впровадження подібних карткових систем є дуже швидким і ефективним за рахунок інтенсивності застосування і відносно невеликої площі розповсюдження. Серед локальних проектів в Україні заслуговує на увагу система, що впроваджена УкрСиббанком. Впровадження подібної карткової програми дає можливість банкам отримати додатковий прибуток за рахунок розширення сфери послуг по залученню додаткових клієнтів, прискорення руху грошових коштів, збільшення часу перебування коштів в банках [84].

Таким чином, ринок пластикових карток в Україні можна вважати перспективним і багатообіцяючим, якщо економічна ситуація в країні залишиться більш-менш стабільною або поліпшиться. Цілком можливе вибухове зростання кількості та грошового обсягу операцій за платіжними картками. Підтвердженням цього може служити приклад таких країн, як Чехія, Польща, Словенія, де банківських послуг уже розглядає платіжну картку як звичайний інструмент доступу до свого рахунку в банку.

2.3 Позиціонування та послуги ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” на ринку пластикових карток.

2007 рік став для АКІБ “УкрСиббанк” роком активного впровадженяя платіжних карток, був створений і узгоджений з НБУ локальний платіжний проект банку – платіжна система “ГЕО”, яка базується на використанні мікропроцесорних карток з високим рівнем безпеки і надійності. Метою реалізації цього проекту є надання своїм клієнтам більш вигідних умов обслуговування в порівнянні з міжнародними платіжними системами, а також розширення спектру банківських послуг.

Картка ГЕО є надійним і перспективним продуктом для клієнтів банку. Сьогодні – це, перш за все, інструмент для отримання заробітної платні, але технологія платіжної системи “ГЕО” збудована таким чином, що по мірі розвитку необхідної інфраструктури, клієнтам буде пропонуватися весь набір операцій по пластиковій картці. Система з успіхом функціонує у вісьмох філіях банку: в Києві, Харкові, Черкасах, Дніпропетровську, Кривому Розі, Миколаєві, Северодонецьку та Полтаві. На базі карток “ГЕО” були реалізовані зарплатні проекти на таких великих промислових підприємтсвах України як ВАТ “АЗОТ” (м.Черкаси), ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (м.Кривий Ріг), ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Дзержинського” та інші клієнти банку [84].

Технологічним партнером АКІБ “УкрСиббанк” у цьому проекті виступила австрійська фірма “BGS Smartcard Systems AG”, яка має великий досвід реалізації подібних проектів у країнах СНД і в усьому світі. Обрана технологія базується на стандарті UEPS, який запатентований французькою фірмою NET1. робота з цим проектом провадилася за умов дотримання всіх ліцензійних угод.

Платіжна система “ГЕО” є функціонально повним комплексом засобів вирішальної задачі емісії й обслуговування карток, захисту інформації, ведення карткових рахунків клієнтів. При цьому підтримується можливість здійснення по рахунках широкого списку операцій:

поповнення рахунка готівковим і безготівковим шляхом,

одержання по картці готівки (у тому числі й у банкоматах),

використання картки як засобу платежу.

Платіжною системою здійснюється формування бухгалтерських документів по карткових операціях, а також необхідні електронні і паперові документи для проведення міжфіліальних розрахунків.

Основу ПС “ГЕО” складають: Головний Центр Емісії ПС “ГЕО” і банки-учасники ПС “ГЕО”.

Головний Центр Емісії (ГЦЕ) ПС “ГЕО” - підрозділ ГБ АКІБ “Укрсиббанк”, що має у своєму розпорядженні комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують запис на всі картки. ГЦЕ здійснює первинну емісію карток, веде контроль виконання загальних правил роботи системи, здійснює включення/виключення Учасників, веде централізовану нормативно-довідкову інформацію.

Банк-учасник ПС “ГЕО” - банківська установа, філія АКІБ “Укрсиббанк” відкриває і веде рахунки клієнтів, приймає від клієнтів і зберігає на їхніх рахунках грошові кошти, видає клієнтам і обслуговує картки. Приєднаним банком-учасником вирішуються функції аналогічні банкові-учасникові, але при цьому використовується база даних банку-учасника.

Обслуговування карт клієнтів платіжної системи виконується набором програмно-технічних засобів, які застосовуються структурними підрозділами банку.

Операційний пункт - структурний підрозділ банку-учасника, в якому безпосередньо виробляється персональне обслуговування клієнтів - власників карток платіжної системи. Технічні засоби операційного пункту завжди працюють у режимі on-line з'єднання з центральною частиною системи банку-учасника. Операційний пункт виконує наступні функції:

заключення договорів із клієнтами;

реєстрація клієнтів у системі “ГЕО”;

відкриття клієнтських рахунків у системі “ГЕО”;

персоналізация і видача карток клієнтам;

виконання прибуткових/видаткових операцій по рахунках клієнтів у готівковій/безготівковій формі;

завантаження на клієнтські картки коштів з рахунку;

завантаження коштів із закритого залишку картки (захищеного паролем клієнта) на відкритий (не захищений паролем клієнта);

інкасація карток касирів і банкоматів із записом стоп-листа;

продовження терміну дії карток;

розблокування карток клієнтів;

закриття клієнтських карток;

закриття клієнтських рахунків;

зміна паролів картки клієнта;

одержання довідки по картці клієнта;

одержання довідки про операції клієнта.

Пункт видачі готівки - підрозділ платіжної системи, що робить обслуговування клієнтів у режимі off-line стосовно банку-учасника з використанням терміналів. Пунктом видачі готівки виконуються в системі наступні операції:

видача готівки з карток клієнтів;

завантаження коштів із закритого залишку картки (захищеного паролем клієнта) на відкритий (не захищений паролем клієнта);

зміна пароля картки клієнта;

одержання довідки про картку клієнта;

завантаження на картку невідображених коштів карткового рахунка (при наявності телефонної лінії зв'язку);

інкасація карток касирів і банкоматів із записом стоп-листа (при наявності телефонної лінії зв'язку).

Банкомат - програмно-технічний засіб, що забезпечує видачу готівки по картках платіжної системи “ГЕО”. У процесі обслуговування клієнтів здійснюється списання коштів із клієнтських карток. При цьому на термінальну картку банкомату заносяться електронні чеки по проведених операціях. Банкомат виконує в платіжній системі наступні функції:

видача готівки з карток клієнтів;

завантаження коштів із закритого залишку картки на відкритий;

зміна пароля картки клієнта;

одержання довідки про картку клієнта;

одержання довідки по рахунку клієнта;

завантаження на картку невідображених коштів карткового рахунка;

Пункт групового самообслуговування (ПГС) - надає можливість клієнтам виконувати в платіжній системі “ГЕО” операції в режимі самообслуговування.

Для більш детального аналізу впровадженння та стану проекту в напрямку розширення інфраструктури і збільшення випуску карток, розлянемо дані додатку Л, щодо роботи АКІБ “УкрСиббанк”.

Кількість емітованих пластикових карток платіжної системи “ГЕО” на 01.01.2008 року збільшилась порівняно з попереднім періодом з 12606 на 35045 штук і склала 47651 штук

Основну частку в загальному обсязі емітованих карток займають зарплатні проекти - 45754 штук (96 %) проти 12554 штук (99,59%), виходячи з цих даних можна сказати, що частка зарплатних карток в загальному обсязі емітованих карток зменшилася на 3,59 %. Питому вагу в загальному обсязі емітованих карток займають: Кривий Ріг 14055 штук (29,5%) проти 4658 штук (36,95%); Дніпропетровськ – 12285 штук (25,78%) проти 3368 (26,72%); Черкаси – 12197 штук (25,595%) проти 3350 (26,59%).

Порівнюючи дані на 01.01.2008 випуску інших пластикових карток можна сказати про те, що їх кількість збільшилась на 1828 штук з 52 (0,41%) до 1880 (3,95%) це свідчить про те, що населення стає більш активнішим, починає розуміти всі переваги користування пластиковими картками в тому числі карткою “ГЕО”, а саме отримувати готівку зі своєї картки в банкоматах та пунктах видачі готівки у відділеннях банку; отримувати додатковий дохід від депозитних відсотків, які нараховуються на середньомісячний залишок по карт-рахунку згідно дійючих відсоткових ставок банку; які приймають до сплати картки “ГЕО”; вносити кошти для поповнення карт-рахунку самостійно в будь-якому відділенні Банку; виконувати перерахування коштів на інші банківські рахунки (депозитні, поточні).

Картку “ГЕО” можна віднести до безпечних карток, тому, що картка має чіп з підвищеним рівнем захисту та Персональний Ідентифікаційний номер (ПІН-код), який відомий тільки держателю картки, можливість підбору якого практично виключена, бо після третього неправильного вводу ПІН-кода картка блокується автоматично. При втраті картки держатель при своєчасному звернені до банку не втрачає суму зараховану на картку.

Поряд із розвитком власної платіжної системи “ГЕО”, у 2007 році банк активно працював із пластиковими картками міжнародних платіжних систем. Так, у грудні 2007 року АКІБ “УкрСиббанк” вступив в якості асоційованого члена до міжнародної платіжної системи Europay International. Це дозволило банку вже з березня 2008 року запропонувати своїм клієнтам весь спектр міжнародних платіжних карток системи Europay:

В системі Europay передбачені картки для клієнтів з різним рівнем дохода. Пакети послуг, які можна отримати по картці сладені таким чином, щоб клієнти обирали ту картку, яка відповідає їх стиллю життя .

Найбільш демократичною та доступною з усих міжнародних карт для повсякденного життя є картка CIRRUS/MAESTRO, за допомогою якої можна отримувати готівку в банкоматах в будь-якій точці світу та сплачувати товари та послуги в багатьох торгових точках як в Україні та і за її межами в відповідній валюті країни прибуття [84].

Для підприємства, співробітники якого часто виїждають за кордон Банк пропонує картку EuroCard/MasterCard Business , за допомогою якої можна здійснювати витрати на відрядження як по Україні так і за кордоном, сплачувати безготівковим шляхом проживання в готелі та інші витрати, які пов’язані з відрядженням, при цьому кожен держатель картки в підзвіті в своїх витратах перед підприємством. На корпоративний картковий рахунок може бути відкрито декілька карток, чим більша їх кількість тим менша їх вартість.

Картка EuroCard/MasterCard MasterCard Standart приймається до сплати в усіх без виключень торгових точках платіжних систем. Це одна з найрозповсюдженіших карток, картковий рахунок якої може бути відкритий як в доларах США так і в гривнях. Крім того держателі такої картки можуть на пільгових умовах відкрити додаткову картку для членів своєї родини, даючи їм можливість користуватися коштами на власному рахунку.

Для престижу банк пропонує картку класу GOLD. Ця картка дозволяє не тільки в повній мірі випробувати комфорт при використанні пластикових карток, але й отримати ряд додаткових послуг та переваг: можливість скористатися послугами служби допомоги під час подорожей, безкоштовна заміна картки та строкова видача готівки в надзвичайних обставинах, знишки при аренді автомобіля та в готелях висого класу. Крім того держатель картки безкоштовно отримує страховий поліс на час на час прибуття за кордоном.

На перше травня 2008 року АКІБ “УкрСиббанк” випустив 5275 тисяч карток, з яких GOLD – 81 тис., Business – 70 тис., Mass – 420 тис., CIRRUS/MAESTRO - 4704 тис. штук.

Якщо проаналізувати структуру емітованих карток “Europay International” то можна сказати що найбільшу частку в загальній кількості займають приватні картки про що свідчать дані рис. 2.7, 2.8, 2.9, 2.10.

Рис. 2.7. Кількість карток міжнародної платіжної системи Europay на 01.05.2008 емітованих АКІБ “УкрСиббанк”

Рис. 2.8. Структура карток Bussines

Рис. 2.9.Структура карток Mass

Рис. 2.10. Структура карток Cirrus/Maestro

Наведені дані свідчать про те, що в загальному обсязі карток Cirruss/Maestro займають зарплатні картки (64%) порівняно з іншими видами карток, тому що ці картки є найдешевшими для таких проектів, але й приватні картки займають питому вагу в загальному обсязі (36%).

Якщо праналізувати структуру карток власної платіжної системи банку “ГЕО” та карток міжнародної платіжної ситеми, то ймовірно, що в картках “ГЕО” переважають зарплатні картки, бо вони є дешевшими для підприємств, міжнародними картками в основному користуються особи, які виїжджають за кордон чи отримують перекази звідти.

Для закріплення позицій банку на ринку необхідно розвивати та впроваджувати безготівкові операції з пластиковими картками. Для УкрСиббанка це можна зробити за допомогою карток внутрішньої платіжної системи “ГЕО”, технічні можливості, якої це в повній мірі дозволяють здійснити на практиці. На мою думку перший крок вже зроблений, тобто випущена достатня кількість пластикових карток, які дадуть змогу реалізувати наведений нище проект. В Харківському філіалі АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” емітовано 3285 карток, з яких 2701 – зарплатні проекти, 3 – корпоративні картки, 581 – інші. Другим етапом буде укладання угоди на обслуговування з торговою точкою, за приклад можна взяти Торговий Дім “Бріг”, який має розгалуджену мережу магазинів по всьому місту та в деяких містах України, що також надає переваги впровадженню запропонованого проекта. Після чого в магазинах встановлюється необхідне обладнання для проведення розрахунків. Магазини матимуть додаткові переваги, а саме: збільшиться кількість клієнтів, кошти надходять відразу на рахунок, зменшуються витрати на інкасацію.

Схема обслуговування покупців за допомогою карток достатньо традиційна: касир вставляє картку покупця в торговий термінал. Картка автоматично перевіряється на приналежність і на відсутність її в регулярно поновленому стоп-листі, який зберігається в пам’яті термінала. Якщо картка приймається на екрані з’являється відповідне повідомлення після чого клієнт повинен ввести ПІН-код. Картка “ГЕО” побудована таким чином, що після неправильно введеного коду система запрошує повторити його і після третього неправильного вводу картка автоматично блокується.

Отримавши дозвіл на авторизацію продавець вводить з клавіатури ціни придбаних клієнтом товарів і отримує на екрані інформацію про загальну вартість покупки. Якщо суми на картці покупця достатньо для оплати покупки, транзакція здійснюється, залишок рахунка клієнта автоматично зменшується на вартість покупки, друкується чек де вказується ціна кожного товара, загальна сума, залишок на рахунку клієнта.

Інформація про всі проведені транзакції зберігається в пам’яті термінала до проведення інкасації. Інкасацію терміналів здійснює уповноважена особа з використанням спеціальної картки виконавця. В базі даних процесингового центра зберігається інформація про інкасації всіх терміналів.

Для впровадження наведеного проекта на практиці необхідно купити необхідне обладнання, яке на жаль виробляється за кордоном, що потребує певної суми коштів, встановити його в магазинах та навчити користуватись як робітників так і покупців.

На цей проект можна поглянути з іншого боку, УкрСиббанк має право бути членом Національної системи масових електорних платежів, на яку Національний банк України покладає надії і передбачається, що окрім звичайних банківських операцій за допомогою карток, клієнти також зможуть користуватися послугами Інтернет-магазинів, тому Банку треба скористатися шансом. А поки, що плани Банку зорієнтовані на збільшення випуску карток міжнародної платіжної системи Europay, так насьогодні впроваджено пакетне обслуговування всіх клієнтів. Кожен клієнт банку має пільги на отримання картки при виконанні певних умов, так, наприклад, вкладник має право на безкоштовне отримання міжнародної картки чи картки “ГЕО” за допомогою якою він зможе отримувати відсотки по депозиту, загальну суму вкладу та користуватися цією карткою за власними потребами. Фізична особа, яка відкрила поточний рахунок отримує картку CIRRUS/MAESTRO лише за 1 долар, відкриваються рахунки для пенсіонерів, які також мають право відкрити картковий рахунок на середньомісячний залишок якого будуть нараховуватись не 2-4%, як завжди, а 18%, що збільшить доходи пенсіонерів, в результаті чого залишки на рахунках будуть зростати.

УкрСиббанк намагається нарощувати темпи випуску пластикових карток шляхом постійного зниження тарифів по випуску та обслуговуванню, тим самим залучає більшу кількість клієнтів, втрчаючи при цьому певну частину прибутку, але найбільший дохід приносять залишки на рахунках клієнтів, еквайрінг карток, обслуговування платіжних карток емітованих іншими банками. Збалансована політика банку в сфері платіжних карток дозволить і надалі виправдовувати довіру клієнтів, надаючи нові зручні, надійні фінансові інструменти та отримувати прибуток від цього бо наведені операції є одними з найбільш прибуткових в банківській діяльності. Відставання АКІБ “УкрСиббанк”, порівняно з іншими банками, на ринку пластикових карток, можна пояснити лише тим, що дуже пізно почали впроваджувати операції з новим, зручним, інструментом розрахунків – пластиковою карткою.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку індустрії банківських пластикових карток в Україні

3.1 Створення та необхідність впровадження Національної системи масових електроних платежів

Обслуговування платіжного обороту – одна з традиційних сфер банківських послуг. Ефективне функціонування економіки в цілому так і кожного суб’єкта господарювання, зокрема, залежить від огранізації безготівкових розрахунків у господарському обороті.

Ідея створення в Україні НСМЕП виникла більше ніж п'ять років тому, коли Національний банк України затвердив концепцію системи електронних розрахунків за товари та послуги в Україні. Цей документ передбачав реалізацію концепції в два етапи. Перший – створення системи електронних платежів (далі – СЕП) між юридичними особами. Другий – впровадження системи електронних розрахунків за участю фізичних осіб. Перший етап був досить швидко і успішно реалізований, і сьогодні Україна має, за оцінками більшості банкірів, одну з самих ефективних СЕП в Європі. Другий етап почався з 1997 року коли Національний банк України визначив створення в Україні платіжної системи за безготівковими розрахунками населення у торгівлі та сфері послуг як одне із пріоритетних завдань. Одним з основних напрямків докладання зусиль до побудови в Україні такої платіжної системи стало створення Національної системи масових електронних платежів (далі – НСМЕП) [78].

Національна система масових електронних платежів – це внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.

Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі "off-line".

Технологія виготовлення карток НСМЕП для банків – учасників НСМЕП передбачає надання замовлення від банку одразу у дві адреси: в Платіжну організацію (зараз ці функції виконує НБУ) і копію – виробнику карток (Підприємство "Пластик карта", яке отримало відповідну ліцензію від НБУ на право виготовлення карток НСМЕП). Після отримання від НБУ письмового підтвердження і узгодження з банком питань, пов'язаних з графічним зображенням його назви і логотипу на картці, виробник карток зобов'язаний протягом двох тижнів виконати це замовлення.

Далі з виготовленими картками виконується процедура ініціалізації та системної персоналізації (при цьому картці присвоюється індивідуальний номер, за яким вона реєструється в системі, і в картку заносяться актуальні версії системних ключів та інші дані). Після чого, вже у замовника, виконується банківська персоналізація (в картку записуються банківські ключі та інші дані) і, безпосередньо перед отриманням картки клієнтом банку, в неї записуються його дані [78].

Підприємствам, які мають наміри у себе запровадити картки НСМЕП, необхідно звертатися до банку, який їх обслуговує або до банків – учасників НСМЕП.

Орієнтовна вартість карток на етапі пілотного проекту НСМЕП для банків-учасників становить: від 3.08 євро за шт. при замовленні 500 шт. до 2.80 євро за шт. при замовленні 5000 шт.

На початок 2007 року загальна кількість емітованих карток складає 12 110 шт., а загалом на етапі пілотного проекту десять банків – членів системи емітують до 100 000 шт. карток НСМЕП.

До складу НСМЕП входять: платіжна організація; члени платіжної системи; учасники платіжної системи.

Відповідно до Тимчасового положення про Національну систему масових електронних платежів та постанови Правління Національного банку України від 07.09.2000 № 352 "Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів" на етапі впровадження та функціонування пілотного проекту платіжною організацією НСМЕП є Національний банк України (далі – Платіжна організація).

Загальне управління НСМЕП здійснює Рада Платіжної організації, яка виконує такі функції:

вирішує питання прийняття до НСМЕП нових членів;

вирішує питання виключення з НСМЕП її членів;

виконує арбітражні функції в межах НСМЕП;

встановлює системні ліміти НСМЕП для кожного платіжного інструменту;

встановлює загальносистемні комісійні;

приймає стратегічні рішення щодо подальшого розвитку НСМЕП;

Членами НСМЕП можуть бути банки, які укладуть договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП.

Станом на 08.04.2008 членами НСМЕП є такі банки: "Мегабанк" (м. Харків), ВАТ "Кредитпромбанк" (м. Київ), Банк "Грант" (м. Харків), ВАТ КБ "Хрещатик" (м. Київ), КАБ"Демарк" (м. Чернігів), АКБ "Мрія" (м. Київ), "Брокбізнесбанк" (м. Київ), АБ “Експрес-Банк" (м. Київ), АКБ "Імексбанк" (м. Одеса), ВАТ Банк "БІГ Енергія"(м. Київ), АБ "Андріївський" (м. Київ), ВАТ Банк "БІГ Енергія", філія (м.Суми), ВАТ Банк "БІГ Енергія", філія (м. Запоріжжя), АКБ "Росток-Банк" (м. Київ), АКБ"Полікомбанк" (м. Чернігів).

У даний час дозвіл Платіжної організації на вступ до НСМЕП отримали наступні банки: АКБ "Київ", АК "Донміськбанк", АБ "Банк регіонального розвитку", АТЗТ АКБ "Одеса-Банк", АКБ "Промекономбанк".

В грудні місяці 2007 року підписаний договір з Одеським ТОВ "Аверс-процесінг", згідно з яким це товариство буде виконувати функцію регіонального процесингового центру у Одеському регіоні та делеговані банками функції по емісії карток і обробці інформації.

На сьогодн в Одеській області емітовано більше 20 тисяч карток і реалізовано 30 зарплатних проектів, держателі цих карток мають право розраховуватись за комунальні послуги в пунктах (більше 200) де стоїть спеціалізоване обладнання. В міському єдиному розрахунковому центі кожному платнику комунальних послуг відкрито рахунок на який нараховується сума заборгованості. Автоматизована система прийома комунальних послуг передбачає відмову від розрахункових книжок, вся інформація про платежі та заборгованості є в комп’ютері, розпечатка видається клієнту. Єдина база даних дозволяє платити місцевим жителям в будь-якому пункті міста. Цей проект був першим в Україні, в подальшому планується сплачувати не тільки за комунальні послуги, а й за телебачення, телефон, дитячий садок.

З початку лютого місяця 2008 року затверджена Генеральним директором УДППЗ і погоджена з Департаментом інформатизації НБУ Програма впровадження НСМЕП в УДППЗ "Укрпошта". Оплата послуг, що надаються "Укрпоштою", буде виконуватись із застосуванням платіжних інструментів НСМЕП, що в свою чергу, буде сприяти подальшому розвитку послуг за напрямками:

видача готівки;

приймання готівки;

грошові перекази;

виплата пенсій та грошової допомоги;

приймання комунальних та інших платежів.

Участь цього підприємства, що має розвинену мережу (понад 15000 відділень зв'язку) і охоплюють всю територію держави, зробить Національну систему масових електронних платежів більш доступною для широких верств населення.

Цей проект є дуже перспективним, але й дуже складним для втілення його в життя. На сьогоднішній час існує багато перешкод,які необхідно подолати для того, щоб проект почав ефективно працювати. Перш за все, потрібно покращити макроекономічну ситуацію в країні, тобто покращити рівень життя населення. Лише коли у населення підвищиться рівень доходів та з’являться вільні

Мета створення НСМЕП буде в основному досягнута, якщо 30-40% готівкового обігу в нашій країні набере безготівкової форми. Для цього в Україні, враховуючи світовий досвід, має бути не менш ніж 10 млн. платіжних карток, функціонувати щонайменше 100 тис. Точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів.

3.2 Міжнародний досвід та перспективи на Україні розвитку та застосування кредитних карток як сучасного інструменту безготівкового обігу

Сьогодні американські фінансові установи засновують свої карткові програми, намагаючись, з одного боку, відповідати потребам ринку в кредитному обслуговувані, а з іншого боку – максимально застрахувати застосовувану ними схему відносин з учасниками операцій від фінансових втрат. При цьому кожна фінансова установа відносно вільна у встановлені своїх власних правил надання кредиту, розмір їх відсотка, що стягується, та річних або поопераційних платежів.

Кредит, який засновано на кредитних картках, відрізняється від звичайного кредиту, що погашається в розстрочку, таким ознаками:

витрати на організацію кредиту одноразові;

дуже важко запобігти надто інтенсивному використанню карткою невеликою частиною їх власників;

є ризик незаконого використання карток особами, що не є їх власниками;

операційні витрати значно вищі. Невелика частина операцій із значними сумами потребує телефоного дзвінка в центр авторизації для з’ясування чи має власник картки ліміт кредиту, достатній для проведення відповідної операції.

Основне джерело прибутку банку від кредитних карток – це відсотки, що стягуються з власників карток за кредит, і прибутки від використання залишків на рахунках клієнтів. Операції на основі кредитних карток створюють заборгованість перед фінансовими установами, яка починає приносити відсотки після досягення визначених умов. Для нарахування відсотків банки використовують метод середнього денного залишку на рахунку.

У 80-ті роки прибутковість кредитних карток для банків знизилася. Це було викликане такими причинами:

зменшився розрив між платою за залучені фінансові засоби та нормою прибутку;

більшість половини власників кредитних крток надають перевагу сплачуванню кредиту протягом пільгового періоду, коли відсотки не нараховуються. Такі власники карток є “безкоштовним” навантаженням для банку емітента;

великі адміністративні витрати (плюс втрати від шахрайства і неповернення кредиту);

розрив між датою проведення операцій та датою платежу.

Торговці, що приймають кредитні картки підписують угоду з фінансовими установами. На рахунок торговця надходить сума, що дорівнює номінальній вартості товару, який було придбано в нього за допомогою кредитної картки, з відрахуванням комісійних котрі торговець сплачує банку за акцепт банка. Ці комісійні складають 1-5%, в Україні в середньому близько 3,5%. На цю суму в кінцевому підсумку зменшується прибуток торговця від продажу товарів, які було сплачено кредитними карками, проте, приймаючи кредитні картки, магазини, ресторани та інші підприємства розширюють коло своїх клієнтів, збільшують збут. Тому подібні розрахунки вигідні торговцям.

Для того, щоб успішно конкурувати на ринку банківських послуг з іншими банками, що приймають кредитні картки того ж типу відділення банку має надавати всім своїм торговцям також розрахункові послуги. Торговець, приймаючи кредитні картки, може уникнути продажу товарів у кредит неплатоспроможним клієнтам, а також підробок, що виникають при оплаті покупок чеками. Для цього використовється визначена схема проходження платників. Після переведення грошей на рахунок торговця, банк зв’язується з банком власника картки, що знімає відповідну суму з рахунку власника картки і перекладає її в банк торговця. За це банк торговця виплачує банку власника картки комісійні, які можна розглядати як плату за внесок банку, що видав картку, у факт здійснення купівлі.

Ті банки, які мають широку постійну клієнтуру серед торговців можуть одержувати прибуток від дисконтування торгових чеків. Норму цього прибутку, наприклад, в Німеччині – в межах від 1-5%. У цій сфері цінова конкуренція між банками дуже жорстка. У ряді випадків комісійні, які одержуються від торговців за акцепт їхніх чеків, менші, кома ніж комісійні, що сплачуються установі, яка емітувала картки.

Дуже важливо, щоб фінансова установа точно оцінювала прибутки і витрати, пов’язані з обслуговуванням торговців. Якщо вона не має достатньої стабільності, то навряд чи зможе успішно конкурувати в цій сфері. Питання надання кредиту тісно пов’язані з питаннями маркетингу фінансових послуг. Останні відіграють ключову роль у тому разі, якщо власники карток виявляють бажання і мають можливість розширити ліміт кредитування [98].

Кредит, заснований на кредитиних картках, хоч і близький до звичайних форм, але має ряд істотних відміностей. Він доступний для клієнта в усьому світі протягом 24 годин на добу. Крім того, клієнт може перевищити ліміти кредитування таким чином, що фінансова установа не буде відразу про це знати. Тому надзвичайно важливо керувати лімітами кредитування, особливо для тих клієнтів про яких мало що відомо. Фінансові установи, звичайно встановлюють більш низькі ліміти кредитування і видають картки на коротші терміни менш знайомим клієнтам [98].

Якщо поглянути на ситуацію яка склалася в Україні з цього приводу, то більшість українських банків, надаючи своїм клієнтам “кредитки”, попереджають, що кредит по цим карткам не передбачен і якщо такий кредит відбувся то клієнту треба заплатити штраф за його використання.

Але все ж таки деякі українські банки намагаються наділяти свої картки кредитними функціями. Так, наприклад, праграмою “ОНІКС-розстрочка” банку “Аваль” можуть користуватись лише власники зарплатних карт банку; кредит надається тільки в гривні тільки під покупку товарів в торгових точках партнерах банка і тільки на 12 місяців. Крім того, купити товар в розстрочку за допомогою картки можна лише сплативши 25% його вартості, а вартість товару не може перевищувати поливини річного доходу власника картки.

Банк “Надра” не обмежує свої кредитні картки якими небудь строками, проте вимагає від своїх клієнтів гарантійне забезпечення, тобто заставу (рухоме або нерухоме майно, депозитні сертифікати або депозит в цьому банку, або гарантію юридичної особи). Як і при звичайному кредит надається не на повну суму застави.

ВАБанк, преш ніж видати “картковий” кредит вимагає внести немаленьку суму на картковий рахунок, до того ж розміри такого кредиту жорстко ллмітовані за видами карток.

УкрСиббанк, так як і Приватбанк надаючи торговий або фінансовий кредити, також вимагають від своїх клієнтів гарантійне забезпечення або заставу.

Таким чином, в усих п’яти проектах мова йде про звичайний кредитинй продукт, особливістю якого є можливість “обирати” кредит за допомогою картки. Тобто, на сьогодні українські “кредитки” поки що далекі від західних кредитних карток. Практично в усих “карткових” кредитних проектах, які були розглянуті вище функція кредитування не доведена до автоматизму. Власник картки може отримати кредит тільки при дотриманні визначених умов.

Сьогодні на Україні дуже широко розповсюджене кредитування у вигляді овердрафту по зарплатних та пенсійних картках, але дійсні кредитні картки не отримали широкого застосування за багатьма причинами [89].

Зокрема, по-перше, кредити надаються в багатьох випадках під заставу, що значно ускладнює процедуру кредитування. А також збільшує строки отримання кредиту. Крім того, кредитна картка надає право на отримання кредиту, який власник може використовувати у повному обсязі або частково, але застава при цьому вимагається на весь кредитний ліміт.

По-друге, українці на відміну від американців, не звикли жити в кредит. В США карткове кредитування застосовується в більшому обсязі порівняно з іншими країнами. Український досвід показує, що ті кредитні лінії, як відкриті під “кредитки”, використовуються менш, ніж на 30%.

Ситуація на будь-якому ринку постійно змінюється, простежуються тенденції до розвитку, і ринок платіжних карток в Україні не є винятком. Тому можна очікувати, що в майбутньому будь-який громадянин в Україні, якщо в нього є стабільний дохід, може отримати “кредитку” без заставного майна та будь-яких гарантій, як це відбувається в розвинутих країнах світу.

3.3 Місце операцій з пластиковим картками в Інтернет-просторі України

Лідери провідних держав та широкі кола ділового світу сприймають нову економіку не лише як сучасну модель ведення бізнесу, а й як стратегічну складову економіки майбутнього. Президент Україні в Указі “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інфрмаційної мережі Інтернет та забезпечення широко доступу до цієї мережі в Україні” також назвав цю сферу одним із пріоритних напрямів державної політики. Тому можна сподіватися, що процес розвитку національного сегменту мережі Інтернет та зусилля щодо належного представлення і в ній вітчизняних інформаційних ресурсів згодом отримають і законодавче забезпечення та фінансову підтримку. В підсумку все це сприятиме розвитку підприємництва та побудові відкритого демократичного суспільства. За свою коротку історію Інтернет у розвинутих країнах став не менш популярним, ніж такі відкриття хх століття, як радіо і телебачення, і нині впливає практично на всі сфери життя. За останніми дослідженнями Ради США з питань Інтернету (USIС), рівень використання мережі зростає швидше, ніж прогнозувалося найоптимістичнішими аналітиками. Якщо сім років тому в світі було близько 90 тисяч користувачів Інетрнету, то в 1999 році – 171 млн., а в 2007 році – 365 млн., в 2008 році – 500 млн.USIC прогнозує, що в 2010 році кількість користувачів мережі перевищить 1 міліард, із них майже 700 млн. налічуватиметься за межами Північної Америки. Інтернет стає багатокультурним, багатомовним та багатополюсним середовищем. І місце кожної нації в мережі взагалі та у сфері електронного бізнесу зокрема визначатиметься тісною співпрацею держави, громадськості, науки та, звичайно, бізнесових кіл, передусім банківської сфери. Очевидно, що в умовах України бізнесові кола представлятиме банківська сфера, яка є найбільш підготовленою з числа зацікавлених [57].

Спочатку Інтернет був лише одним із середовищ для передачі інформації між користувачами. На другому етапі, який триває досі, мережу почали використовувати ще й для надання різноманітних послуг і продажу товарів – виник електронний бізнес. На третьому етапі розвитку необхідна інформація акумулюватиметься безпосередньо для кожного клієнта, а спеціальна аналітична система забезпечуватиме її доставку за запитом користувача.

Під “електронним бізнесом” розуміють бізнес-процеси, які реалізуються партнерами за допомогою Інтернету. З розвитком технологій в Інтернеті змінювався й характер цих бізнес-процесів та саме поняття електронного бізнесу. На першій стадії електронний бізнес зводився просто до присутності компанії в Інтернеті. При цьому клієнти на web-сервери компанії знаходили лише маркетингову інформацію. Це давало компанії змогу впродовж усієї доби мати односторонній контакт зі своїми замовниками. Інтернет-системи ведення бізнесу другого покоління характеризуються тим, що web-сервер компанії інтегрується із внутрішньою бізнес-системою компанії. Це дає змогу автоматизувати не лише інформаційне забезпечення клієнтів, а й оформлення замовлень. Саме такі системи називаються системами “електронної комерції”. За приклад можуть слугувати Інтернет-магазини, системи експрес-доставки тощо. Але й вони мають низку вад, головна з яких – непродуктивна участь співробітників компаній замовників у пошуку необхідних товарів на численних торговельних сайтах і тривалий додатковий аналіз знайденної інформації. Тому в сонову створення систем електронного бізнесу третього покоління покладено стратегію інтеграції інформаційних бізнес-систем постачальників та замовників. Системи електронної комерції третього покоління нині лише розробляються.

Насьогодні електрона комерція знаходиться на стадії інтенсивного зростання, який буде тривати ще кілька років. Велика кількість компаній в усьому світі бачать в мережі Інтернет великий комерційний потенціал та можливість переводу свого бізнесу на якісний новий рівень.

Прогнози різноманітних компаній на 2005 – 2010рр..вказують на великі темпи зростання електроної комерції: від 60 до 150% в рік.. Річний обсяг продаж в мережі до того часу має перевищити 7 трлн. дол. Світові доходи від електроної комерції в 2005 році склали 185 млрд. дол., в 2006 році – 336 млрд. дол., в 2007 році складуть 686,3 млрд. дол., в 2008 році – 1,26 трлн. дол. Особливо швидкі темпи розвитку прогнозуються в корпоративному секторі, який до 2010 року буде давати біля 90% всіх електроних доходів. Обсяг продаж споживчіх товарів в мережі через 5 років може перевищити 800 млрд. доларів.

Щоб відповісти на запитання чи готова Україна до “нової економіки” потрібно проаналізувати досить складні внутрішні й зовнішні чинники. Серед них – рівень розвитку Інтернету і систем зв’язку, увага Уряду до потреб електронної комерції, забезпечення конфіденційності електронних комунікацій, наявність кваліфікованих кадрів, готовність фінансової системи до роботи в умовах електронної комерції.

Навіть простий перелік свідчить, що роботи тут – непочатий край. Хоча наприклад, ситуація з підготовкою спеціалістів в Україні складається досить непогано. Попри те, що існує доволі стійка тенденція їх вимивання зарубіжними компаніями.

Примітно, що на думку аналітиків, до числа країн Центральної Європи, які найбільше підготовлені для розвитку електронної комерції, входять Угорщина та Естонія. Естонський парламент нещодавно прийняв поправку до Конституції, згідно з якою можливість доступу в Інтернет є конституційним правом громадян Естонії.

В Україні теж маємо позитивні чинники для розвитку систем Інтернет-комерції. Так, упроваджено систему електронних платежів НБУ, системи біржових торгів, корпоративні платіжні системи (в тому числі “банк-клієнт”) ряду комерційних банків. Банки, юридичні та фізичні особи набули значного досвіду роботи з міжнародними платіжними системами VISA, MasterCard, American Express тощо. Працює кілька внутрішніх “карткових” проектів. У низці банків упроваджено системи грошових переказів типу Western Union. Завдяки цьому не лише банки, а й багато їхніх клієнтів (підприємства, організації, фізичні особи) зрозуміли та оцінили можливості систем електронних розрахунків [57].

На першому етапі проекти Інтернет-комерції (в тому числі банківські) були в основному спрямовані на залучення клієнтів – фізичних осіб і розвиток комерції, що нині класифікується як електронна комерція типів: “компанія-споживач” (“business-to-consumer” або В2С) та “компанія-бізнес”(В2В). З точки зору доходності на сьогодні сектор В2В є найбільш перспективним. За прогнозами спеціалістів, темпи роста цього сегмента будуть одержувати темпи сукупного росту оборотів електроної комерції за рахунок збільшення частки В2В. Лідирують тут такі компанії, як Amazon, Ticketmaster, Pets, Buy та інші. (До речі, в найбільшому у світі електронному магазині Amazon.com щохвилини обробляється понад 100 замовлень. Майже 20 мільйонів клієнтів компанії за рік купили товарів на суму понад 1 міліард

Розробка та впровадження таких систем у банківській системі України дасть змогу значно розширити способи переказу грошей громадянами нашої країни, що й передбачається в Указі Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14.07.2000 № 891/2000.

Зазначимо, що накопичений світовий досвід та нові тенденції у розвитку економічної комерції дають певний шанс деяким країнам і компаніям, які сьогодні є аутсайдерами в Інтернеті, надолужити згаяне та вийти на вищий рівень. Потрібні реальні проекти. За прикладами можна звернутись до сусідів – у Росію.

За словами замісника міністра російської Федерації по зв’язку та інформатизації А.Волокітіна на 12-й Міжнародній московській виставці “СОМТЕК-2001”, в Росії через Інетрент в 2007 році проведені операції, за попередніми підрахунками, на загальну суму більш ніж 900 млн. дол. В 2006 році цец обсяг складав 460 млн. дол., а в 2005 році – 250 млн. доларів.

Частка обсягу електроних продаж в Росії дуже мала порівняно з загальносвітовими обсягами продаж. Це визвано не тільки низким рівнем життя, а й меншим ступенем розвинутості банківської інфраструктури та сучасних платіжних механізмів, таких, як оплата по банківським чекам та кредитним карткам. Тим паче всі ці інструменти активно розвиваються, підтримуючи високі темпи росту електроної комерції [58].

Електрона комерція має ряд переваг порівняно зі звичайними видами торгівлі, які зводяться до наступного.

Обслуговування клієнтів здійснюється без перерв – 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Відсутність георгафічних барь’єрів – вся необхідна інформація про товари та послуги зконцентрована в одному місті і доступ до неї забезпечений практично з будь-якої точки світу.

Можливість одночасного обслуговуваання в електроному магазині будь-якої кількості клієнтів без додатковго пресоналу. Витрати при створенні інетернет-магазину на сьогодні оцінюються на суму від 1 до 3 тис. доларів.

Значно знижаються утримки в процесі роботи: за рахунок виключення затрат на покупку або аренду торгових залів та складів, їх обладнання, оплату многочисленого штату персоналу, множини інших обов’язкових витрат. В результаті товар в віртуальному магазині обійдеться покупцям значно дешевше, ніж в звичайному магазині з його мінімальною 25% торговою надбавкою.

Полегшується та прискорюється ведення справ з постійними покупцями, зменьшується обсяг роботи, пов’язаної з діловими операціями з компаніями-смежниками, за рахунок переносу в електрону середу деякого обсягу справовиробництва: оформлення заказів, рахунків та інше.

Важною частиною систем електроної комерції є підсистеми платежів, в яких на сьогодні до оплати застосовуються різні платіжні інструменти та форми розрахунків, як розроблені спеціально для інтернет-комерції, так і традиційні.

На сьогодні в електроній комерції застосовуються платіжні інструменти та форми розрахунків, які наведені в додатку М.

Для користувачів карток, які вже не представляють собі життя без банківьких карток дуже сподобався перехід процеса покупок за ними в Інтернет, в основному з застосуванням карток з магнітною смугою. Але й найбільша частка махінацій приходиться на платежі за допомогою цих банківських карток пов’язаних з покупками через Інтернет. Це визвано тим, що технології карткових систем довгі роки розвивалися для покупок в звичайних магазинах з обов’язковою перевіркою покупців як держателів пред’явленої картки [57].

При пред’явлені картки в звичайному магазині касир зобов’язаний впевнетися в тому, що бере оплату саме з її держателя, тобто провести його аутентифікацію. Проблема аутентифікації особи, яка сплачує товар в Інетрет-магазині за допомогою банківської картки на сьогодні не вирішена. Можливо лише перевірити наявність коштів на даному картковому рахунку, а не право особи, який надав інформацію про картку, здійснювати з неї платіж. При продажі товару через Інетрнет, особливо у випадку продажу віртуального товару (програмне забезпечення, електроні версії книг тощо) на відміну від покупок в реальних магазинах ніяких документів, підписаних клієнтом, в торговій точці не залишається. Підтвердження факта здійснення покупки та доставки товара є дуже складним та дорогим процесом [57].

В більшості випадків махінацій з банківськими картками основні втрати несе банк-еквайр, який компенсує їх, як це прийнято в світовій практиці, з різних страхових фондів, а це в кінцевому результаті збільшує ризик та вартість торгових операцій через Інтернет та зменьшує їх привабливість для магазинів. За правилами, наприклад, системи VISA, при оплаті покупки в Інетрнеті з використанням картки клієнт може ініціювати поверненя грошей максимально протягом 180 днів з дня проходження операції. Вирішення цього питання може затягнутися максимально ще на 180 днів. Це призводе до звуження географії регіона, який обслуговується даним інтернет-магазином або платіжною системою. Крім неприємностей для продавців вони стають чуттєвими і для держателів карток, тому що необхідність оспарювати платіж віднімає багато часу та сил. Велика кількість відмов може призвести до достроковго перевипуску картки і навіть до відмови обслуговування даного недобросовісного, за розуміннями банку, клієнта [58].

Деяким проміжним рішенням, яке дозволяє знизити ризик карткових операцій в Інтернеті є створення закритих клубних систем прийому карткових платежів для обмеженого кола банків емітентів, тобто фактично платіжна система пропонує розкрити персональні дані своїм учасникам, даючи гарантії здійснення більш безпечних операцій через Інтернет та гарантії за нерозголошення отриманої інформації. В таких системах держателям карток можуть надаватись особисті постійні або тимчасові ідентифікатори, які надходять до платіжної системи і вона вже виконує подальші розрахунки через картки або інші рахунки учасників, або безспосередньо на момент платежа відбувається перенаправлення користувача на сайт клубної системи, яка має всі необхідні засоби захисту.

Іншою небезпекою при платежах в Інтернет за допомогою банківських карток в електроних магазинах вже для карткодержателів є необхідність вводити в Інтернет конфіденційні дані своєї картки, які можуть бути використані іншими особами для зняття коштів. Насьогодні способом перекриття такої угрози є так званий випуск “віртуальних” карток платіжних систем, тобто карток, які предназначені лише для для платежів в електроних магазинах.Всі інші операції з такими картками: отримання готівки, сплата в звичайних магазинах тощо – заборонені. Клієнт отримує не сам пластик, а тільки необхідні йому дані для платежів в Інтернеті: номер картки, картковго рахунку і персональний ідентифікаційний номер, і зловмисники отримавши ці дані не зможуть ними скористатись за допомого підробленої пластикової картки.

Дуже перспективною для використання в електроній комерції є технологія з використанням пластикових карток з вбудованим мікропроцесором або смарт-картка, які мають набагато більше переваг ніж всі інші картки [58].

Інтернет у світі призвів до появи нових засобів фінансових розрахунків. Завдяки цьому багато фінансових послуг стали більш доступними користувачам вдома або на робочому місці. Всі організації отримали можливість пропонувати свої товари та послуги по всьому світові, незважаючи на відстань та межі. Сучасні технології дозволили створити віртуальні магазини, банки, біржі – світ електроної комерції, який доповнює і в якійсь мірі починає замінювати звичайну економічну інфраструктуру. За багаточисельними прогнозами співвідношення між звичайною та електроною комерцією буде в найближче десятиріччя швидко змінюватись на користь останньої. Згідно широко розповсюдженої думки, Україна безнадійно відстала від розвинутих країні в області електронної комерції. Але я вважаю, що це не зовсім так. Деякі форми фінансових розрахунків в Інтернеті виникли зовсім недавно, інші знаходяться на стадії розробки. В нашій країні є реальна можливість не допустити відставання, хоч би в деяких важливих сферах електронної комерції. В найбільшій мірі це відноситься до розрахунків в Інетрнет за допомогою пластикових карток.

Умовно розрахунки між покупцем та продавцем в Інтернеті можна поділити на три групи.

До першої відносяться оплата за допомогою платіжних пластикових карток, які вже давно стали звичним явищем в розвинутих країнах, поступово до них звикають в нашій країні.

До складу другої групи входять розрахунки з використанням цифрових готівкових і їх модіфікацій. Сюди ж відносяться, по-перше, послуги, які предоставляються такими розрахунково-кліринговими системами, як Cyber Cash, First Virtual, Open Market та інші. По-друге – цифрова готівка та цифрові чеки таких систем, як Digi Cash та Net Cash [57].

До третої, найбільш перспективної групи відносяться розрахунки в Інтернеті з використанням цифрової готівки, яка зберігається в смарт-картах.

Такий різновид платіжних засобів в Інтернет має не тільки недоліки, але й позитивні риси – за користувачами зберігається право вибору засобів платежу. Розвинуті системи, які підтримують платіж в Інтернет, повинні забезпечувати всі основні види розрахунків та відповідати при цьому ряду вимог. З точки зору покупця, здійснювати платіж в Інтернет повинно бути дуже зручно та легко, але в той же час повині забезпечуватись надійність та конфіденційність розрахунків з використання різних засобів розрахунку. З точки зору продавця, система розрахунків яка ним використовується, повинна надавати гарантію оплати, дозволяти захопити найбільше потенційних користувачів, бути гнучкою та недорогою у використанні.

На сьогодні існує дві зовсім різні сфери: консервативний світ централізованих, надійно захищенних платіжних систем та відкритий, швидко зростаючий світ Інтернет. Очевидно, що необхідний міст, який буде зв’язувати їх між собою. Платіжні системи – це системи, які будуються на використанні пластикових карт з магнітною смугою, від міжнародних до локальних. Цифрові гроші, які не мають прямого аналога в “фізичному” світі, повинні бути предметом окремого розгляду, поки що застосування їх в нашій країні не передбачається.

Широке розповсюдження, яке отримали пластикові платіжні картки у світі вплинуло на розвиток економічної комерції. Всі нові електроні магазини намагаються приймати до сплати картки провідних міжнародних систем.

Найголовнішою проблемою використання найпоширеніших в світі карток з магнітною смугою є їх пасивність тому, що вони не захищені від різного роду фальсифікацій та зловживань. Найпростішим прикладом зловживання є перевитрата, оскільки відомості про більшість покупок відразу не сповіщаються компанії, яка емітувала картку, клієнт може витратити суму, яка значно перевищує максимальний розмір кредиту, зробивши багато малих покупок або одну велику, вартість якої виходить за межі ліміту. Трюки з фальсифікацією можуть бути дуже витончені. Існують, наприклад, прилади, які копіюють інформацію, яка записана на магнітній смузі кредитної картки на незаповнену карту та, які знімають відбиток рел’єфнихвідміток на копіювальну бумагу. Ці пристрої дуже схожі на автомати,. Які використовують в магазинах та ресторанах для видачі чеків і реєстрації покупок [58].

Інший трюк пов’язаний з особистими ідентифікаційними номерами. Коли картка з магнітною смугою вставляєються в читаючий касовий автомат, машина просить власника картки назвати свій пароль. Потім вона зчитує пароль безпосередньо з картки і порівнює з тим, який назвав власник картки. Тому у визначений момент процедури правильний пароль повинен попасти в робочу пам’ять комп’ютера, який знаходиться у касовому апараті. І будь-який жулік, який має доступ до пам’яті комп’ютера може взнати пароль власника картки [58].

Боротьба зі зловживаннями має багато різних аспектів. Важливим є контроль інформаційного зв’язку між банківськими автоматами та центром обробки інформації, контроль роботи банківського персоналу. Серед методів захисту пасивних кредитних карток відомі наступні:

нанесення додаткової смуги з узором, який зроблений магнітними чорнилами;

ідентифікація картки довгоіснуючими радіоізотопами;

виготовлення картки з матеріалу, який чутливий до нагріву та тиску.

Електроні картки мають дві важливі якості, які забезпечують захист від різного роду зловживань. По-перше, електрона картка має енергонезалежну програмуючу постійну пам’ять. До цієї пам’яті вноситься інформація, яка зберігається й після відключення пристрою. До неї можуть бути записані вартість кожної покупки і також сума всіх витрат, тому клієнт коли робить покупки не може заплатити більше встановленого ліміту. По-друге, в кожну картку вмонтований свій процесор, який при відповідному виборі архітектури забезпечить роботу картки таким чином, щоб визначені частини пам’яті не були доступні нікому окрім фірми, яка емітувала картку.

За допомогою процесора картка сама може порівняти введений пароль з правильним, який зберігається в секретній зоні її пам’яті. Картка може не відкривати свій пароль ніякій зовнійшній системі. Насправді й компанії – емітенту картки не обов’язково знати її пароль. При емісії картки її майбутній власник може сам ввести пароль до пам’яті за допомогою спеціального терміналу, який зчитує та записує дані на картку.Після того, коли вели пароль картка запам’ятовує його в “секретній зоні” своєї пам’яті.

Крім пароля, в “секретній зоні” зберігається також баланс власника, серійний номер картки та послідовність букв та цифр, які обрані фірмою – емітентом для послідуючої перевірки картки. В іншій зоні можуть бути записані ім’я власника, його адреса, номер телефона, номер рахунку. Ці дані можна прочитати за допомою будь-якого пристрою, який працює з подібними картками, але змінити ці дані не можна – центральний процесор відмовиться виконувати будь-яку команду на зміни інформації.

Таким чином, ми бачимо, що найвигідніше і найперспективніше користуватися та випускати в обіг електроні картки тому, шо вони мають більше захисту від зловживань ніж картки з магнітною смугою.

В нашій країні починають складатися необхідні умови, які будуть дозволяти організовувати успішну торгівлю в Інтернеті. По-перше, в Україні постійно збільшується кількість власників пластикових карток. Багато з яких користуються Інтернетом. Враховуючи той фактор, що вартість отримання найбільш доступних пластикових карток в деяких українських банках сьогодні коштує 20 доларів. Відомі випадки, коли такі картки необхіднім були лише для отримання можливості купувати в Інтернет.

По-друге, в країні швидко розвивається інфраструктура світових платіжних систем. Провідні банки створили мережі прийому пластикових карток. Наступним кроком є створення подібної інфраструктури в Інтернеті. Це дозволить банкам отримати додаткові доходи:

від емісії карток, як за рахунок зростання кількості власників карток серед користувачів Інтернет, які бажають користуватись послугами електронної комерції, так і за рахунок збільшення загального обороту по пластикових картках;

від еквайрингу, за рахунок появи нових віртуальних торгових точок.

Враховуючи невеликий (порівняно з можливостями шлюзу) обсяг трансакцій по Інтернет в найближчі роки та велику ватрість системи, в нашій країні достатньо організувати один платіжний шлюз, користуватись яким зможуть всі банки [57].

По-третє, розвиток Інтернету та платіжних систем в нашій країні почалося порівняно с розвинутими країнами недавно, але розвивається практично одночасно. Тому ми не відчкваємо тягар морально застарілих рішень, які б перешкоджали організації взаємодії між цими сферами. В нашій країні є можливість використовувати тільки найновіші предові досягнення, що дозволить досягти гарних результатів за короткий термін.

Відомо, що багатьом українським Інтеренет-провайдерам стає тісно в рамках представлення лише послуг доступу до мережі. Вони починають надавати різні інформаційні послуги, в тому числі і комерційні. Для цього бажано надати клієнтам можливість надійності оплати цих послуг через Інтернет. Для багатьох провайдерів організація на власних вузлах та підтримка віртуальних магазинів стане великою перевагою в конкурентній боротьбі і дасть додаткові доходи. Одночасно це дозволить привабити нових клієнтів.Інтернет-магазини зможуть легко організовувати багато фірм, які вже мають власні Web-вузли [57].

В нашій країні практично відстутній досвід розсилки товарів по каталогах, організацію дійсних Інтернет-супермаркетів очикуватимо пізніше. Але вже сьогодні великий інтерес до електронної комерції проявляють не тільки Інтернет-провайдери та комп’ютерні фірми, а й багато інших організацій.

Використання Інтернет-комерції – це єдиний засіб, який дозволить вийти на світовий ринок багатьом українським компаніям. В першу чергу – фірмам, які представляють комерційні, інформаційні послуги та фірмах, які розробляють програмне забезпечення.

Щодо електроного бізнесу, то головний висновок можна зробити вже тепер: цей ринок в Україні знаходиться в стадії становлення. Серйозної конкуренції технологій ще практично немає. Але розвиток Інтернету в найближчі один-два роки стимулюватиме вельми бурхливий розвиток ринку електронної комерції. Зрозуміло, що компанії, які встигнуть закріпитися в цьому секторі, стануть лідерами в освоєнні дуже перспективного напряму бізнесу. Тим же, хто спостерігатиме за ситуацією збоку , надолужити згаяне буде непросто. Та й технології, як уже бувало в інших сферах, одержимо закордонні, впровадження, адаптація та підтримка яких коштуватиме недешево. Це призведе не лише до ще більшого відставання і відриву України від міжнародної спільноти, а й витисне україніські компанії зі стратегічного ринку.

З огляду на економічну ситуацію в Україні та можливості більшості вітчизняних Інетрнет-компаній реалізація не лише значних проектів електронної комерції (магазини, Інетрнет-банки, аукціони, біржі, брокерські контори тощо), а й узагалі будь-яких серйозних проектів в Інетренті за рахунок за рахунок власних джерел практично неможлива. Для досягнення належного рівня і серйозного виходу на ринок українським Інетрнет-компаніям конче потрібні інвестиції. Вважаємо, що принаймні фінансовими інвесторами у цій справі наші банки можуть стати. Це цілком відповідало б Указу Президента України, де передбачається пожвавлення інвестиційної діяльності комерційних банків шляхом придбання цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницької діяльності.

Інакше місце в цій перспективній сфері, яку в Україні ще не розподілено, незабаром займуть іноземні інвестори. Деякі вітчизняні Інтернет-компанії та Інетрнет-проекти їх уже зацікавили. Мовиться, зокрема, про проект холдингу “Наддіма Груп”, який об’єднав дві Інтернет-компанії – “Релком-Україна” та ІР Telecom. Інвестором виступив фонд Societe Generale Ladenburg Thalmann. Менеджери проекту поставили за мету не лише розвиток Інтернет-ринку в Україні, а й виход на європейські та американські фондові ринки. Даний проект – яскравий приклад концентрації зовниішнім інвестором уже наявних ресурсів (разом із їх користувачами) в ураїнському Інтернеті. Хочеться сподіватися, що він стане також прикладом для наслідування іншими інвесторами. Зокрема, вітчизняними, місце і роль котрих у зазначеному процесі вважаємо край важливою. В цьому аспекті хотілося б відзначити ряд комерційних банків (таких як “Аваль”, Приватбанк, Перший міжнародний, банк “Мрія”), зусилля яких дають підстави сподіватися, що ця важлива сфера не залишиться поза увагою банківської системи України. Для залучення та заохочення клієнтів банкам необхідно постійно збільшувати перелік послуг і поліпшувати їхню якість. Зрозуміло, послуги банків стануть доступнішими для ще більшої кількості користувачів, якщо їх надавати на основі застосування Інтернет-технологій. Це не данина моді, а усвідомлена стратегія розвитку банківських операцій і послуг у перспективному сегменті ринку.

Електронна комерція призведе до розвитку в нашій країні як Інтернет-технологій, так і всієї фінансової інфраструктури. Це буде сприяти соціально-економічному розвитку країни і її подальшої інтеграції в світову економіку.

Розділ 4. Використання інформаційних систем і технологій у банківській сфері

4.1Стан інформаційних систем і технологій в ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”

Прагнучи відповідати постійно зростаючим запитам клієнтів і вимогам часу, банк працює в напрямку удосконалення банківських систем передавання та обробки інформації. Так, для забезпечення надійності та якості зв'язку між локальними обчислювальними мережами в році, що минув, банк використовував оптоволоконні магістралі та радіоканали з високою швидкістю передавання даних по кожному з напрямків. Протягом 2007 року банк здійснив перехід до мережі з комутацією 3-го рівня, яка дозволяє якісніше розподіляти ресурси мережі та ефективно використовувати оптоволоконні канали [84, 85].

Обслуговуючи своїх клієнтів, АКІБ “УкрСиббанк” використовує високотехнологічні банківські продукти. Одним з них є система віддаленого управління розрахунками та платежами “Клієнт-Банк”. Досвід роботи банківської системи доводить, що на сьогоднішний день це - один із найважливіших і зручних засобів організації платіжного обороту банка і клієнта, який дозволяє йому керувати своїми рахунками, не виходячи із власного офісу [84, 85].

На 1 січня 2007 року оборот коштів по системі “Клієнт-Банк” становив близько 74% загального клієнтського обороту банку. Цей показник об’єктивно доводить ефективність та зручність користування цим банківським продуктом для клієнта.

При розробці системи “Клієнт-Банк” було передбачено безліч чинників, які в результаті забезпечуватимуть клієнтові оперативний обмін інформацією з банком і надаватимуть широкий спектр додаткових можливостей, таких як ведення архіву документів, постійне оновлення довідників валюти банків. Набір шаблонів документів, автоматичні довідники контрагентів і підстав для платежу полегшують і прискорюють роботу користувачів. При розробці системи “Клієнт-Банк” враховано її взаємодію з різноманітними бухгалтерськими програмами, що забезпечує експорт і імпорт документів. Технологія поетапної обробки документів (work-flow) може бути адаптована до потреб будь-якого клієнта.

Доступ клієнта до своїх рахунків є можливим через цілодобові телефонні канали та мережу Інтернет. Система працює в варіанті мережі і містить оптимізований протокол зв'язку. Інформація в каналі зв'язку є захищеною від несанкціонованого доступу.

У 2006 році банк розпочав розробку проекта побудови єдиної інформаційної магістралі, яка становитиме основу як on-line сервісів, організації корпоративного доступу до мережі Інтернет, так і традиційних off-line служб, таких як внутрішня платіжна система, система контролю та документообігу. Також забезпечюється більш продуктивна робота вже наявних сервісів і нових можливостей: оперативна робота корпоративної пошти, надання on-line послуг информаційного серверу Reuters, забезпечення процесингу пластикових карток і роботи банкоматів. У середині 2001 році впроваджено єдину інформаційну магістраль до промислової експлуатації [50, 51].

У 2006 році в зв'язку із зростанням кількості клієнтів, крім розширення модемного пулу відбувалися і якісні зміни у віддаленому обслуговуванні клієнтів. Було почато розробку програмного забезпечення “тонкого клієнта” системи “Клієнт-Банк”. Це дозволить клієнтові здійснювати функції управління рахунком, маючи лише стандартний доступ до мережі Інтернет.

Розробка та впровадження високотехнологічних банківських продуктів АКІБ “УкрСиббанк” провадиться для підвищення якості обслуговування власних клієнтів і надання максимального обсягу інформаційних послуг, а також для забезпечення високої ефективності функціонування внутрішньобанківських технологічних та інформаційних систем.

Сьогоднішній стан ринку банківських послуг в Україні можна охарактеризувати як час формування професійних взаємин між виробниками цих послуг – комерційними банками і їхніми споживачами – фізичними і юридичними особами. Передумовами настання даного періоду з'явилося, зокрема, падіння прибутковості багатьох фінансових інструментів, припинення діяльності дрібних і неефективно працюючих банків, укрупнення банківських структур, що підсилює спеціалізацію багатьох комерційних банків по наданню визначеного виду банківських послуг і інші. Конкуренція, що зросла між комерційними банками на звужуючомуся ринку банківських послуг, привела до необхідності серйозної реорганізації бізнес-процесів і більш чіткого позиціонування на ринку з метою залучення нових чи стриманню “відходу” з банку старих клієнтів. Це виражається, зокрема:

у вивченні попиту та пропозиції банківських послуг у сфері функціонування конкретного комерційного банку і його позиціонуванню на ринку цих послуг;

у порівняльному аналізі прибутковості і витрат на надання відповідних банківських послуг і формуванні комерційної політики банку;

у створенні нових, конкурентноспроможних банківських послуг;

у такій організації роботи персоналу, що забезпечувала б підвищення якості і мінімізацію витрат, операційних і фінансових ризиків при виконанні конкретної банківської послуги.

Ці умови диктують нові вимоги до систем автоматизації комерційних банків. У першу чергу, це виражається в орієнтації автоматизованих банківських систем на інформаційне і функціональне забезпечення всього комплексу робіт, зв'язаних з реалізацією банківських послуг. Якщо донедавна актуальною була тема створення інтегрованих банківських систем, які б фізично поєднували інформацію і технічно забезпечували взаємодію функцій різних її підсистем, то зараз на перший план виступає концептуальна і логічна побудова АБС, природним образом роботи комерційного банку, що відбиває технологію. Зросла функціональність систем і їхнє значне ускладнення, що привело до необхідності переосмислення принципів побудови АБС для того, щоб їхнє освоєння і застосування не стало тривалим і трудомістким процесом. А для цього користувачу системи краще оперувати не колишніми термінами “підсистема”, “модуль”, “функція”, “база даних”, “список”, а цілісними поняттями “банківська операція”, “банківська послуга”, “банківський продукт”, “картотека платіжних документів очікуючих акцепту”, “договори на розрахунково-касове обслуговування” і т.д.

Перш ніж говорити про автоматизовану банківську систему, що відповідає запитам сьогоднішнього дня, необхідно, на наш погляд, дати визначення основним поняттям предметної області, що диктують вимоги до логічної побудови системи. Це зробити тим більше важливо, що в даний час багато фахівців банків і розроблювачі АБС тільки приступають до освоєння і формалізації базових понять, що лежать в основі функціонування сучасного комерційного банку. Актуальність визначення базових понять полягає також і в тім, що при систематизації й узагальненні понять предметної області — у силу суб'єктивного підходу при осмисленні реальності — навряд чи комусь можна буде розробити дефініції, що претендують на істину в останній інстанції. І тому визначення можуть розглядатися лише як пропозиція розуміти під термінами, що приводяться, зовсім конкретні речі [51].

Поняття “банківський продукт” є центральним при побудові сучасної АБС. Саме воно пов’язує у логічну послідовність дії всіх співробітників банку, що беруть участь у виконанні банківських послуг.

Автоматизована банківська система, що реалізує вимоги по автоматизації операцій з банківським продуктом, повинна забезпечувати досягнення визначених цілей. Оскільки характер робіт, пов'язаних з виконанням банківської послуги, досить різноманітний, то, як правило, досить широкий і склад виконавців банківської послуги, а склад цілей, що передбачається досягти, природно, не обмежується однією чи двома.

Широкий штат співробітників банку, зайнятих безпосереднім виконанням банківських операцій, здатний якісно й оперативно виконувати свою роботу при наявності в АБС таких засобів, що звільняють їх від необхідності аналізувати численні інструкції, що регламентують правила виконання операцій, і допомагають швидко виконувати свої обов'язки. Якщо в АБС присутні функції, що однозначно визначають банківські операції з усіма властивими ним обмеженнями, то робота персоналу з АБС стає більш простою і зручною. При цьому, зменшується операційний ризик неправильного виконання банківських операцій і мінімізується час на безпосереднє виконання цих операцій співробітниками банку [51].

Що стосується технолога банку чи адміністратора АБС, найчастіше виконуючого ці обов'язки, то їм необхідно бачити загальну картину створення і реалізації банківських продуктів. Тут питання функціонування АБС прямо стикається з організаційними аспектами в діяльності банку. Це — питання керування доступом до даних і функцій системи, проблеми побудови бізнес процесів, узгодження дій різних служб і працівників банку і т.п [85].

Цікаво, що необхідність включення в концептуальну модель АБС поняття “банківський продукт” не завжди усвідомлюється розроблювачами систем автоматизації банків. І це з'ясовано — всі АБС, більш - менш стійко представлені на ринку, споконвічно містять набір функцій, необхідний при виконанні операцій з банківськими продуктами. Так, можна помітити, що в багатьох АБС задана, як правило, єдина послідовність опису видів внесків фізичних осіб, однак при цьому існує несхожа на неї послідовність опису позичок і кредитів і зовсім відмінна від двох попередніх послідовність опису робіт при виконанні операцій з цінними паперами. Користувачу системи доводиться добудовувати подумки необхідні логічні зв'язки між розрізненими функціями системи з метою правильного їхнього застосування. Багато хто дозволяє використовувати АБС із користю для банку. Таке положення, проте, приводить, з одного боку, до необхідності залучення фахівців з розвинутим абстрактним мисленням (яких, по визначенню, набагато менше, ніж людей зі звичайними здібностями, і яких, отже, сутужніше знайти). А з іншого боку, така побудова системи є передумовою для здійснення численних помилок при роботі персоналу із системою, що збільшує операційний і фінансовий ризик виконання банківських операцій.

Викладена ситуація з концептуальною і логічною побудовою АБС могла б продовжуватися довго, тим більше, що помилки автоматизованих систем найчастіше компенсуються організаційними мірами, що починаються в банках при виконанні банківських послуг. Однак у даний час АБС, що у максимальному ступені відбиває особливості роботи комерційного банку, здатна надати істотну підтримку всім його співробітникам при виконанні своїх посадових обов'язків.

Зрозуміло, що подібна система не може відбутися раптово. Існує період, протягом якого відбувається усвідомлення необхідності виробництва такої системи, вироблення концептуальних і логічних принципів її організації, орієнтації технологічних і технічних процесів на її виробництво. З огляду на стрімкий розвиток банківської справи в Україні, необхідність в АБС, побудованої з урахуванням сучасних вимог, сьогодні, як ніколи раніше, визначає логіку автоматизації банків.

Автоматизовані банківські системи часто розробляються під потреби споживачів, за індивідуальним замовленням з повним супроводом у ході формування “гнучкої” банківської технології.

У реальній практиці важко зробити типовий програмний продукт, оскільки спектр потреб і послуг у різних банків не збігається. Однак у будь-якому випадку автоматизована система повинна перешкоджати “віртуозній майстерності” деяких бухгалтерів, що дозволяє представити фінансове положення банку не так, як воно є в дійсності.

Вдосконалення банківської бухгалтерської інформації і створення універсальної банківської системи автоматизації вплинуть на подальше зміцнення надійності банківської системи вцілому. Напрямок робіт у цій області стає особливо актуальним в зв'язку з існуючою тенденцією по створенню системи раннього виявлення банків, що знаходяться в передкризовому стані, що дозволить виявити такі банки на більш ранній стадії, ввести моніторинг, з огляду на достатність капіталу, рівень керованості поточною ліквідністю [50].

Будь-яка автоматизована банківська система являє собою складний апаратно-програмний комплекс, що складається з безлічі взаємозалежних модулів. Зовсім очевидна роль мережних технологій у таких системах. По суті АБС являє собою комплекс, що складається з безлічі локальних і глобальних обчислювальних мереж. У АБС сьогодні застосовується найсучасніше мережне і телекомунікаційне устаткування. Від правильної побудови мережної структури АБС залежить ефективність і надійність її функціонування [85].

Оскільки попит на АБС досить високий і ціна висока, багато великих компаній-виробників комп'ютерної техніки і програмного забезпечення пропонують на ринку свої розробки в даній області. Перед відділом автоматизації банка стає важке питання вибору оптимального рішення. Банківська сфера визначає дві основні вимоги до АБС - забезпечення надійності і безпеки передачі комерційної інформації. Останнім часом для взаємодії з клієнтами і здійснення розрахунків усе частіше використовуються відкриті глобальні мережі, наприклад, Internet. Остання обставина ще більш підсилює значимість захисту переданих даних від несанкціонованого доступу.

Зважаючи на все, найближчим часом темпи розвитку АБС (особливо в нашій країні) будуть стрімко рости. Практично всі мережні технології, що з'являються, будуть швидко братися банками на озброєння. Неминучі процеси інтеграції банків у рамках національних і світових банківських співтовариств. Це забезпечить постійне зростання якості банківських послуг, від якого виграють, у кінцевому рахунку, всі банки і їх клієнти.

4.2 Перспективи розвитку сучасних інформаційних систем і технологій.

Сучасна банківська система характеризується:

посиленням конкурентної боротьби між банківськими консорціумами на всіх існуючних ринках і боротьби за нові ринки;

злиттям банків, поглинанням великими банками дрібних;

припиненням діяльності ряду дрібних банків.

Боротьба за виживання актуальна для кожного банку незалежно від його розміру, історії, профілю діяльності. Банк, що не забезпечує динамічного розвитку свого бізнесу, ризикує рано чи пізно опинитися в числі аутсайдерів. Банк постійно розширює спектр послуг, що борються за місце під сонцем на старих і нових для себе ринках, одержує шанс піднятися сходинкою вище – вийти на світовий ринок послуг [104].

На ринку АБС крім широко відомих фірм виробників DIASOFT і RS-BANK можна зустріти і менш відомі такі як Бісквіт, Мім-технологія, ГАМБІТ, SC-банк, IB-System. Практично всі вони АБС III покоління (використання менеджера записів BTRIVE, мережна технологія).

Для росту потрібна високоякісна база. Її складають, поряд з висококваліфікованими фахівцями озброєнними передовими технологіями, ще й інструменти, за допомогою яких ці інструменти реалізуються. Одним з інструментів є сучасна інформаційна система.

Український банківський ринок сьогодні активно змінюється. Кількість його учасників стрімко скорочується. Банківська система України планомірно рухається до структури, що у багатьох країнах склалася вже давно. Постійні зміни в банківському законодавстві свідчать про прагнення НБУ підсилити контроль над діяльністю комерційних банків і підняти банківську справу на новий якісний рівень.

Усі ці процеси є причинами ускладнення управлінських та облікових функцій всередині комерційних банків. Звідси підвищення вимог до програмного забезпечення, що використовують комерційні банки. Розробники цього програмного забезпечення змушені постійно здійснювати зміну своїх продуктів, ледь встигаючи за останніми змінами законодавства.

Фактор “несучасності” є найбільш очевидною проблемою і частіше інших сьогодні характеризує пропоновані на ринку АБС. Він є наслідком наполегливого продовження розвитку інформаційних систем, що давно застаріли морально: як у змісті обраної платформи й архітектури, так і в змісті використаних прикладних технологій. Проблеми такого роду звичайно легко діагностуються. Наприклад, якщо як принципово нові можливості якої-небудь інформаційної системи підносять тільки “мультивалютний операційний день”, “реальний масштаб часу” чи щось у цьому роді, то можна зробити однозначний висновок про те, що дана система, як мінімум, застаріла вже до моменту її виходу на ринок [85].

Отже, вимоги до фінансових систем за останні рік-два істотно зросли. Тепер усі бажають мати масштабні системи, що могли б функціонувати не на якійсь одній, а цілому ряді популярних СУБД і на цілому ряді мережних операційних систем. Усіх цікавить можливість доступу через глобальну мережу Інтернет. Багатьом дуже цікава можливість створення графічної звітності, наявність елементів бізнес графіки, а також можливість роботи з графічною інформацією, наприклад, збереження фотографій фізичних осіб, зразків їхніх підписів і т.д.

Проблема інтеграції програмних продуктів одного розроблювача завжди стояла гостро, і дотепер вона остаточно не вирішена. Основними методами рішення цієї проблеми були взаємодія систем на рівні експорту й імпорту даних, через якийсь текстовий файл, або безпосередній доступ однієї системи до бази даних іншої. Усі ці методи не забезпечують достатнього рівня надійності, а найголовніше – безпеки [50].

Усі перелічені задачі дуже важко, а найчастіше і неможливо вирішувати тим поколінням інструментальних засобів, якими користуються сьогодні більшість фірм – розроблювачів. Ці інструментальні засоби реалізовані для платформи MS-DOS і вже значно застаріли. Тому сучасні програмні засоби повинні відповідати перерахованим вище вимогам.

4.3Основні задачі та вимоги до систем захисту банківської інформації.

Нині стан захисту національних інформаційних ресурсів та систем викликає занепокоєність у всьому світі. Американські фахівці на основі наукових досліджень стверджують, що третя світова війна буде інформаційною. Або ж, якщо вона буде розв'язана, то врешті-решт кінцевий її результат визначить той, хто володіє стратегічно важливою інформацією.

Тепер західні фахівці та експерти констатують вкрай важкий стан інформаційної безпеки у фінансових структурах, їх неспроможність протистояти можливим атакам на інформаційні системи. Так, за повідомленнями преси, лише одне втручання у систему Першого мережного банку у 1995 році призвело до збитків на суму від 50 до 400 млн. доларів США. Фінансові установи лондонського Сіті сплачують астрономічні суми міжнародним бандам “кібертерористів”, які зібрали з усього світу близько 400 млн. фунтів “податків” Протягом одного року, загрожуючи вивести з ладу комп'ютерні системи. Схожих фактів -безліч, але більшість фінансових установ не бажають їх публікувати, оскільки це знижує рівень довіри до них [50].

Тому питання захисту електронних платіжних систем є найважливішим при організації таких систем. При цьому треба мати на увазі, що захист інформації у платіжних системах повинен бути достатньо надійним, але витрати на організацію захисту не повинні перевищувати збитки, які можуть виникати від порушення системи захисту за весь час експлуатації платіжної системи. Крім того, будь-які елементи системи захисту не повинні знижувати надійність роботи платіжної системи і відволікати значні ресурси системи [50, 85].

При розробці системи захисту треба враховувати в першу чергу класифікацію платіжної системи за роллю, організацією розрахунків та іншими суттєвими ознаками. Лише повне розуміння ролі конкретної платіжної системи, її структури, організації розрахунків та платіжних інструментів, які використовуються для здійснення платежів, дає змогу правильно створити модель можливих загроз і вибрати ефективні способи захисту, який повинен бути невід'ємною частиною платіжної системи і здійснюватися на усіх етапах створення та обробки платежів.

Слово “безпека” має безліч різних значень. Стосовно інформаційних систем цей термін означає можливість протистояти спробам нанесення збитків власникам або користувачам системи при різних впливах (навмисних або ненавмисних) на неї. Це - наявність ресурсів, стійкість системи до помилок при передачі даних і до технічних неполадок або надійність різних елементів системи. Останнім часом значення цього терміна значно поширилось, і нині він також означає захист програм, файлів, апаратних засобів від підробки та зловживань, пов'язаних із несанкціонованим доступом.

Крім того, поняття “безпека” по-різному трактується фахівцями платіжної системи. З точки зору користувачів системи: незалежно від механізмів захисту, система повинна бути простою, сучасною і надійною, надавати нестандартні рішення складних проблем. Час передачі даних і сприйняття їх системою повинен бути коротким, щоб користувач міг користуватися усіма функціональними можливостями системи. Лише його особиста інформація повинна бути захищеною від несанкціонованого доступу [50, 85]:

з точки зору обслуговуючого персоналу системи: обслуговуючий персонал системи несе відповідальність за надійну та правильну роботу системи, тому його розуміння безпеки системи зовсім інше. Для того, щоб мати можливість керувати роботою системи та дотримуватися вимог безпеки, необхідно надати кожному користувачу визначені ресурси системи. Для цього потрібні надійні механізми ідентифікації і встановлення прав доступу користувачів.

з точки зору фахівця з розробки системи: він повинен передбачити майбутні зміни у вимогах до користувачів під час модифікації системи з метою збільшення сервісних функцій системи.

Щоб уникнути різних тлумачень поняття “безпека”, під безпекою платіжних систем будемо розуміти захист від:

несанкціонованого доступу до інформації; .несанкціонованих змін інформації;

несанкціонованих операцій з функціями платіжних систем.

Таке тлумачення “безпеки” значно відрізняється від поняття “надійність”. Надійність роботи системи означає, що система незалежно від вхідних даних і функцій, що виконуються, даватиме лише передбачувані результати.

При такому визначенні терміна “безпека” безпека платіжних систем може бути досягнута за допомогою забезпечення:

конфіденційності інформації, яка обробляється платіжною системою;

цілісності компонентів і ресурсів системи та інформації, яка обробляється, накопичується і зберігається в латіжній системі;

доступності компонентів і ресурсів системи.

Конфіденційність інформації - це властивість інформації бути доступною тільки суб'єктам системи (користувачам, програмістам, процесам тощо), які витримали перевірку і були допущені до цієї інформації (тобто, були авторизовані).

Цілісність компонентів і ресурсів системи - це властивість компонентів системи бути незмінними протягом функціонування системи. Зміни інформації, яка обробляється у системі, повинні здійснюватися лише авторизованими користувачами або процесами системи [50, 85].

Доступність компонентів (ресурсів) системи - це властивість компонентів (ресурсів) системи бути доступними для використання тільки авторизованими суб'єктами системи в будь-який час.

Безпеку платіжних систем можна розглядати як таку, що складається із зовнішньої та внутрішньої безпеки.

Зовнішня безпека включає: захист від втрати або модифікації системою інформації при стихійних лихах (пожежах, землетрусах та ін.); захист системи від проникнення зловмисників ззовні з метою викрадення, отримання доступу до інформації або виведення системи з ладу.

Мета внутрішньої безпеки - забезпечення надійної та коректної роботи, цілісності інформації і компонентів (ресурсів) системи. Це передбачає створення надійних і зручних механізмів регламентування діяльності усіх користувачів та обслуговуючого персоналу, підтримання дисципліни доступу до ресурсів системи.

Можна виділити два підходи до забезпечення безпеки інформаційних систем: фрагментарний та комплексний підхід.

Фpагментарний підхід орієнтується на протидію чітко визначеним загрозам при визначених умовах використання системи. Головною позитивною рисою такого підходу є міцний захист щодо конкретної загрози, але основний недолік - локальність дії та відсутність єдиного захищеного середовища для обробки інформації. Тому такий підхід неприйнятний для захисту платіжних систем.

Для створення захисту платіжних систем треба використовувати комплексний підхід, а саме: створення захищеного середовища для обробки платіжної та службової інформації в системі, яке об'єднує різноманітні (правові, організаційні, програмно-технічні) засоби для протидії будь-яким загрозам [104, 85].

Створення комплексу заходів безпеки - досить складне завдання. Для запобігання створення “надмірного захисту” платіжної системи й отримання можливості реалізації ефективних та індивідуально розроблених заходів захисту необхідно точно визначити фактори загроз і втрат, які вони завдають.

Система захисту - єдина сукупність правових і морально-етичних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмно-технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи:

аналіз можливих загроз;

розробка (планування) системи захисту;

реалізація системи захисту;

супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи.

Всі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізувати достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

Аналіз можливих загроз - це вибір із усієї безлічі можливих впливів на систему лише таких, які реально можуть виникати і наносити значні збитки.

На етапі розробки (планування) система захисту формується у вигляді єдиної сукупності заходів різного ішану для протидії можливим загрозам. Вони включають:

правові заходи: закони, укази та інші нормативні документи, які регламентують правила роботи з платіжною інформацією, що обробляється, накопичується та зберігається в системі, та відповідальність за порушення цих правил;

морально-етичні заходи: норми поведінки учасників розрахунків та обслуговуючого персоналу;

адміністративні заходи: заходи організаційного характеру, які регламентують процес функціонування системи обробки платіжної інформації, використання її ресурсів, діяльність персоналу тощо. До них можна віднести: розробку правил обробки інформації, проектування будівель для розміщення платіжних систем з урахуванням впливу зовнішнього середовища під час стихійних лих, пожеж тощо; відбір персоналу; організацію пропускного режиму до приміщень; організацію обліку, зберігання і знищення документів та носіїв з конфіденційною інформацією; організацію розподілу доступу і зберігання паролів, криптографічних ключів; організацію підготовки користувачів і персоналу та контролю за їх роботою; сертифікацію технічних та програмних засобів;

фізичні заходи захисту, які включають охорону приміщень, техніки та персоналу платіжної системи;

технічні (апаратно-програмні та програмні) засоби захисту, які самостійно або в комплексі з іншими засобами забезпечують функції захисту: ідентифікацію й автентифікацію користувачів, роз поділ доступу, реєстрацію основних подій роботи системи, криптографічні функції та ін.

На етапі реалізації системи захисту виготовляються, обладнуються, встановлюються та настроюються засоби захисту, які були заплановані на попередньому етапі [104, 85].

Перед початком розроблення системи захисту для платіжної системи треба провести аналіз можливих загроз для такої системи. його бажано починати із загального огляду всіх існуючих загроз та атак, їх класифікації.

Всі загрози можна розподілити, згідно з їхніми характеристиками, на класи:

за цілями реалізації загрози:

1)порушення конфіденційності інформації;

2)порушення цілісності (повна або часткова компрометація інформації; дезінформація; несанкціоноване знищення або модифікація інформації чи програмного забезпечення);

3)порушення (часткове або повне) працездатності системи.

за принципом впливу на систему:

1)за допомогою доступу до об'єктів системи (файлів, данях, каналів зв'язку);

2)за допомогою прихованих каналів (у тому числі, через роботу з пам'яттю).

за характером впливу на систему:

1)активний вплив - виконання користувачами деяких дій поза межами своїх обов'язків, які порушують систему захисту та змінюють стан системи;

2)пасивний вплив - спостереження побічних ефектів роботи системи та їх аналіз, які не змінюють стан системи, але дають можливість отримання конфіденційної інформації.

за причинами появи помилок у системі захисту:

1)некоректність системи захисту, що призведе до дій, які можна розглядати як несанкціоновані, але система захисту не розрахована на їх припинення або недопущення;

2)помилки адміністрування системи;

3)помилки в алгоритмах програм, зв'язках між ними тощо, які виникають на етапі проектування;

4)помилки реалізації алгоритмів, тобто помилки програмування, які виникають на етапі реалізації або тестування програмного забезпечення.

за способом впливу на об'єкт атаки:

1)безпосередній вплив на об'єкт атаки (у тому числі, за допомогою використання привілеїв);

2)вплив на систему привілеїв (у тому числі, захоплення привілеїв ) і потім доступ до системи, який система вважатиме санкціонованим;

3)опосередкований вплив через інших користувачів.

за способом впливу на систему:

1)під час роботи в інтерактивному режимі;

2)під час роботи у пакетному режимі.

за об'єктом атаки:

1)на систему в цілому;

2)на об'єкти системи з порушенням конфіденційності, цілісності або функціонування об'єктів системи (дані, програми, устаткування системи, канали передачі даних);

3)на суб'єкти системи (процеси користувачів);

4)на канали передачі даних, причому як на пакети даних, що передаються, так і на самі канали передачі даних.

за засобами атаки, що використовуються:

1)за допомогою штатного програмного забезпечення;

2)за допомогою спеціально розробленого програмного забезпечення.

за станом об'єкта атаки:

1)під час зберігання об'єкта (на диску, в оперативній пам'яті тощо ) у пасивному стані;

2)під час передачі;

3)під час обробки, тобто об'єктом атаки є сам процес користувача або системи.

Найбільш розповсюдженою загрозою для безпеки є несанкціонований доступ (НСД), тобто отримання користувачем доступу до об'єкта, на який він не має дозволу. За характером впливу НСД є активним впливом, в якому може бути використана деяка помилка в системі захисту .Це може бути здійснено за допомогою стандартного (штатного) або спеціально розробленого програмного забезпечення. НСД може стосуватися як системи в цілому , так і окремих їі елементів, які перебувають в будь-якому стані. для реалізації НСД використовуються два способи: подолання системи захисту або спостереження за процесами та аналіз інформації.

Незаконне використання привілеїв - теж загроза безпеці, яка досить часто зустрічається. Найбільш часто для цього використовується штатне програмне забезпечення, яке функціонує у позаштатному режимі. Деякі захищені системи мають засоби, які можуть функціонувати з порушенням системи безпеки. Такі засоби необхідні для вирішення питань у надзвичайних ситуаціях і використовуються системними адміністраторами, системними програмістами тощо, які мають для цього свої певні набори привілеїв. Незаконне захоплення привілеїв можливе при наявності помилок у самій системі або при недбалому ставленні до керування системою в цілому і розподілом привілеїв зокрема [50, 85].

Інша загроза безпеки має назву “маскарад”, тобто виконання будь-яких дій одним користувачем від імені іншого користувача, якому ці дії дозволені. “Маскарадом” також називають передачу повідомлень від імені іншого користувача. Часто “маскараду” передує перехоплення пароля або порушення системи захисту .

Досить суворою загрозою є вірусні атаки будь-якого типу .Вони можуть призводити до повної зупинки системи, повної або часткової модифікації програмного забезпечення системи, модифікації або порушення даних, викрадення інформації.

Таким чином, при створенні системи захисту необхідно уважно проаналізувати типи загроз, найбільш уразливі місця у системі та збитки, які можуть виникати під час порушення системи захисту .

Розділ 5. Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі

5.1Аналіз санітарно-гігієничних умов праці в ТВБВ ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” № 7

ТВБВ ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” №7 розташовано в п’ятиповерховому цегляному будинку ХФ УАБС. Саме приміщення розташовано на першому поверсі і займає площу 102 м² , має довжину – 17 м, ширину – 6 м та висоту – 3,2 м. У відділенні працюють 6 осіб, в тому числі 3 – на комп’ютерах , на кожного приходиться 17 м² площі приміщення і 54,4 м³ об’єму приміщення, тобто нормативи площі і об’єму виробничого приміщення на одного працюючого дотримані (6 м²; 20 м³ відповідно)

Що стосується питань промислової естетики, то слід зазначити, що стіни забарвлені в блідий зелений колір, що сприяє ненапруженій атмосфері, стелі сіро-білого кольору, а підлога – це суміш кольору стелі та стін. Взагалі, забарвлення приміщення виконано в світлих та тонізуючих тонах, що сприяє гарному настрою робітників, а також кращій освітленості приміщення. Підлога – з покриттям антистатичним лінолеумом, зручна для обов’язкового щоденного вологого прибирання. Робочі місця обладнані сучасними виробничими меблями, чиї розміри регулюються відповідно до анатомо-фізіологічних особливостей працівників. Інтер’єр приміщення оформлено в стилі АКІБ “УкрСиббанк”.

Дані, які стосуються метеорологічних умов праці, а також їх відповідність нормативним значенням наведені в табл 5.1.

Таблиця 5.1.

Параметри санітарно-гігієничних умов праці

№ п\п	Параметри	Фактичне значення	Норматив	Відповідність фактичним значеннм нормативу
1	Температура повітря в холодний період, С Температура повітря в теплий період, С	22 24	21-24 22-25	Відповідає Відповідає
2	Відносна вологість, %	60	40-60	Відповідає
3	Швидкість руху повітря, м/с	0,09	0,1	відповідає
4	Запиленість, мг/м3	0,1	4	відповідає
5	Освітленість, лк	450	400	відповідає
6	Рівень шуму, дБл	60	65	відповідає

У ТВБВ встановлено кондиціонер AKIRA AC 324 HK потужністю 600м³/год, який автоматично підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища в холодний та теплий період. Систему вентиляції в даному приміщенні можна охарактеризувати як суміщену припливно-витяжну загальнообмінну [52].

Визначимо загальну кількість тепла, що надходить до приміщення. Тепло від обладання розраховується за формулою 5.1:

Q_>зб1 >= n* Q_>об> = 4*250 Вт = 1000 Вт, (5.1.)

де n – кількість комп’ютерів,

Q_>об >– надлишкове тепло, яке генерується комп’ютером.

Тепло від приладів, які освітлюють приміщення розраховується за формулою 5.2:

Q_>зб2 >= Q_>зб1>*(0,12 + 0,06 + 0,01) = 190 Вт (5.2.)

Тепло від обслуговуючого персоналу розраховується за формулою 5.3:

Q_>зб3 >= Q_>оп>*n = 125*3 = 375 Вт(5.3)

Де, Q_>оп >– енерговитрати оператора, відповідно до категорії робіт 1а

n – кількість операторів, які постійно знаходять в приміщенні з комп’ютерами.

Сума всього тепла, яке надходить до приміщення розраховується за формулою 5.4:

Q_>зб >= Q_>зб1 >+ Q_>зб2 >+ Q_>зб3 >= 1000 Вт + 190 Вт + 375 Вт = 1565 Вт (5.4.)

Визначимо об’єм повітря L необхідного для видалення надлишкового тепла в приміщенні за формулою 5.5:

3600* Q_>зб >_> >3600*1565

L = —————— = ——————— = 617,74 м³/год (5.5.)

с*g (t_>в> – t_>п>) 1010* 1,29(22-15)

де, с = 1010 Дж/кгград питома теплоємкість повітря,

g = 1,29 кг/м³ щільність повітря,

t_>в> = 22⁰ повітря, що видаляється,

t_>п >– повітря, що подається береться на 5⁰ – 10⁰ С нижче температури, що видаляється.

Визначимо кількість кондиціонерів шляхом добутку кількості повітря необхідного для вентиляції приміщення на продуктивність кондиціонера, формула 5.6:

617.74 м³/год

N = ——————— = 1.03(5.6.)

600 м³/год

Таким чином, наведені розрахунки, підтверджують те, що кондиціонер забезпечує нормальний мікроклімат в приміщенні, параметри температури повітря відповідають нормативним.

Що стосується системи опалення, то в ТВБВ № 7 існує центральна водяна система опалення. Що стосується холодного періоду, то для забезпечення нормативних параметрів температури повітря додатково використовується кондиціонер [53].

В досліджуваному приміщенні освітлення суміщене. Природне освітлення – бокове, одностороннє через 5 великих вікон. Штучне - загальне рівномірне освітлення світильниками типу ЛСП 01 з люмінесцентними лампами типу ЛБ, які вмонтовані в підвісну стелю.

Вікна ТВБВ виходять у двір ХФ УАБС і недостатньо віддалені від центральної дороги, тобто недостатньо захищені від прямого вилучення у вікна пилу і вихлопних газів від транспортних засобів.

В приміщенні відсутні джерела шкідливих речовин.

Специфіка роботи в ТВБВ полягає в тому, що кожен день відбувається поєднання телефонних розмов з клієнтами з інтенсивним використанням комп’ютерів та принтерів. Все це у поєднанні з шумом від кондиціонеру та касових апаратів створює рівень шуму 60дБА, що не перевищує норми.

Рівні електромагнітних випромінювань різних діапазонів в межах допустимих значень.

Санітарно-побутові приміщення розташовані й обладнані відповідно до встановлених норм. Туалетна кімната сполучена з умивальником і знаходиться наприкінці коридору. Також є побутова кімната, в якій стоїть шафа для верхнього одягу, стіл, стільці, холодильник та мікрохвильова піч. Санітарний стан приміщень відповідає санітарно-гігієничним нормам завдяки щоденному прибиранню [54].

Таким чином, всі санітарно-гігієнічні характеристики приміщення відповідають нормативним вимогам.

5.2 Техніка безпеки

Оскільки приміщення ТВБВ не запилене, параметри температури та вологості повітря в межах норми, то його можна класифікувати за ступенем ураження електричним струмом як нормальне приміщення або приміщення без підвищеної небезпеки.

Системи електропостачання, монтаж електричного освітлення виконано з урахуванням нормативних документів. Електрообладнання, електропроводи та кабелі відповідають класу зони за ПВЕ (П-ІІа-приміщення, де є тверді горючі речовини, горючий пил і волокна не виділяються).

В приміщенні є 4 комп’ютери типу KM-Premiere/PCI Pentium IV, 2 принтери типу EPSON LX-300+, а також лазерний принтер типу hp LaserJet 1200 series. Що стосується іншої техніки, то в ТВБВ є кондиціонер для охолодження/нагріву повітря. Устаткування працює під напругою 220 V. Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагоджування ЕОМ виконана в приміщенні як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення електроприймачів.

Все електрообладнання має апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів: зокрема, в усі ПЕОМ вмонтовані датчики системи перевантаження, і при щонайменших негараздах з електрикою комп’ютери автоматично вимикаються [53].

В ТВБВ проведена внутрішня електропроводка, оснащена 27 розетками для підключення електроприладів.

Заміри опору ізоляції ел. мереж проводяться 1 раз на рік, про що складається відповідний акт.

Між робочими місцями встановлено перегородку з гіпсокартону на відстані 1,5 м від кожного працюючого. Робочі місця розміщені на відстані 1 м від стін, відстань між тильною поверхнею одного відеотерміналу та екраном іншого дорівнює 3 м.

Відповідно до положення “Про навчання з питань охорони праці” ДНАОП 0.00-4.12-99 всі посадові особи до початку виконання своїх посадових обов’язків і періодично, один раз у три роки, відповідно до наказу керівника управління проходять навчання і перевірку знань з охорони праці.

У банку діє “Положення про охорону праці”, яке затверджено директором ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”. Контроль за охороною праці покладено на службу охорони праці управління, що у роботі керується затвердженним положенням. Вона проводить інструктажі працівників.

Одним з основних показників, що характеризують стан охорони праці і дотримання правил техніки безпеки, є рівень травматизму. За 2001 рік випадків травматизму з втратою працездатності на 1 день і більше зафіксовано не було.

5.3 Пожежна безпека

Ступінь вогнестійкості будівлі, де знаходиться приміщення ТВБВ №7 – І. Категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою – В, тому що в приміщенні знаходяться тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (папір, пластик, деревина). З погляду пожежної безпеки можливими причинами виникнення пожежі у відділенні можуть бути:

необережне поводження з вогнем;

використання зіпсованого обладнання;

паління в недозволених місцях;

незадовільний стан електротехнічних пристроїв;

порушення правил їх експлуатації.

Заходами щодо попередження пожежі є:

своєчасне усунення несправних комутируючих елементів, електричних мереж;

недопущення у використанні зіпсованого обладнання, відкритого вогню, паління у приміщенні філії.

У ТВБВ визначено шлях евакуації працівників у випадку виникнення пожежі. Евакуаційний вихід чітко позначений і він знаходиться завжди вільним. Схема евакуації знаходиться на видному місці у приміщенні і з нею ознайомлені всі.

Двері на шляху евакуації відчиняються у напрямку виходу з приміщення, вони замикаються на запори, які легко відмикаются без ключів. Ширина евакуаційного виходу 2м.

Приміщення оснащене 2 вуглекислотними вогнегасниками типу ВВ-5, які придатні для гасіння пожежі електрообладнання під напругою до 10000 В. Вогнегасники навішені на вертикальній конструкції на висоті 1,5м від рівня підлоги. Маса вогнегасників 13,5 кг.

Приміщення ТВБВ №7 оснащено системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами.

Відповідальність за пожежну безпеку, виконання протипожежних заходів і додержання правил пожежної безпеки працівниками покладається на начальника ТВБВ №7.

Проведений аналіз і виконаний розрахунок свідчать, що в ТВБВ ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” №7 приділяється увага створенню безпечних та нешкідливих умов праці: дотримані санітарно-гігієничні норми, норми електробезпеки, основні норми пожежної безпеки. Разом з тим, слід відзначити відсутність другого евакуаційного виходу з приміщення без чого неможливо забезпечити, у випадку виникнення пожежі, безпечну евакуацію людей протягом необхідного часу. Для приведення у відповідність нормативним вимогам у ТВБВ №7 заплановано у третьому кварталі 2002р. улаштувати другий аварійний вихід через приміщення ХФ УАБС.

Висновки

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Розглянута та проаналізована історія ринку пластикових карток на Україні, показала, що вже сьогодні створені всі передумови для їх активного застосування, як зручного та незаміного засобу платежу. До того ж більшість банків емітентів замінюють картки з магнітною смугою на картки з мікросхемою, що дозволяє розширити спектр банківських операцій та знижує ризик їх використання.

Але поряд з цими позитивними рисами існують і певні негаразди: немає домовленості між банками про взємний прийом карток, немає необхідного обладнання, високі ризики та собівартість обладнання, які перешкоджають досконалому використанню громадянами платіжних карток, як засобу платежу в торгівлі чи сфері послуг.

Проведений в роботі аналіз позиціонування ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” на ринку пластикових карток показав, що збалансована політика банку дозволила за рік впровадити операції з пластиковими картками практично в повному обсязі. А це, як наслідок, підвищило рівень прибутковості банку в цілому.

В роботі наведено ряд пропозицій щодо розвитку індустрії банкївських пластикових карток в Україні, які є досить актуальними і мають не лише теоретичний характер, а й практично-прикладний. Необхідність впровадження Національної системи масових електроних платежів, яка дозволить вилучити значну кількість готівки з тіньової економіки, тобто збільшить ресурсну базу банку, полегшить розрахунки за послуги та товари на території всієї країни.

Зарубіжний досвід застосування кредитних карток, який наведено в роботі, показав, що використання їх на Україні дозволить банкам не лише залучити додаткові ресурси, а й збільшити прибутковість в результаті отримання відсотків за користування кредитом. Але існують певні перешкоди: наведені кредити надаються в багатьох випадках під заставу, кредитна картка надає право на отримання кредиту, який власник може використовувати в повному обсязі, при цьому застава вимогається на весь кредитний ліміт, до того ж українці, на відміну від американців, ще не звикли жити в кредит.

Наведена в роботі можливість використання електроної комерції має ряд переваг порівняно зі звичайними видами торгівлі. Так обслуговування клієнтів здійснюється без перерв – 24 години на добу, 7 днів на тиждень, вся необхідна інформація про товари та послуги зконцентрована в одному місті і доступ до неї забезпечений практично з будь-якої точки світу. Застосування даного виду послуг через інтеренет дозволить банківській системі України вийти на європейський рівень та більш вільно здійснювати міжнародну торгівлю.

З огляду на зазначене вище можна стверджувати, що поставлена на початку роботи мета була досягнена, розроблені заходи мають теоретичний та практичний характер. Але навіть застосовуючи традиційні і нетрадиційні заходи щодо запровадження та використання платіжних карток неможливо впровадити всі операції з їх дпомогою, бо завтра, їх вже буде більше, що створює додаткове підгрунтя для реалізації нових ідей та подальших досліджень у цьому напрямку

Список використаних джерел

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997.- 80 с.

Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679 – XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України. - 1999. - №7. – С.3-23.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000р. № 2121-ІІІ//Законодвчі і нормативні акти з банкіської діяльності Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. - 2001, - № 1. - С. 3-46.

Постанова Правління ННБУ від 07.09.2000 №352 Про впровадження пілотного проекту Національної системи масових електроних платежів”// www.rada.kiev.ua.

Положення “Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, затверджене постановою Правління НБУ від 27.08.2001р. №367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.11.2001р. за №954/6145// http: // www.rada.kiev.ua

План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджений постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.1997р. // http: // www.rada.kiev.ua

Положення “Про порядок формування резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 31 березня 1999 року № 157 зі змінами та доповненнями// http: // www.rada.kiev.ua

Положення “Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України” затверджене постановою Правління НБУ № 418 від 24.10.2000р. // http: // www.rada.kiev.ua

“Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України”, затверджені постановою Правління НБУ №524 від 17.12.2001р. // http: // www.rada.kiev.ua

Інструкція про порядок регулювання діяльності комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. №368 // http: // www.rada.kiev.ua

Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління НБУ №129 від 07.07.1994р. // http: // www.rada.kiev.ua

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ №135 від 29.03.2001р. // www.rada.kiev.ua

Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.07.2000р. № 283 // http: // www.rada.kiev.ua

Андрусов А.М. Бухгалтерский учет и отчетность в банке: Практическое руководство с документами и коментариями. – М.: АО “Менатэп–информ”, 1998. – 368с.

Ансофф И. Стратегическое управление: Учебник. – М.: Экономика, 1999. – 519с.

Ачкасов А.И. Активные операции комерческих банков. Серия “Международный банковский бизнес”: Учебник. – М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 1995. – 452с.

Ачкасов А.И. Балансы комерческих банков и методы их анализа. Вопрос ликидности и отображение в банковсих балансах. Серия “Международный банковский бизнес”. – М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 1995. – 568с.

Абрамишвили Г.Г. Проблемы международного маркетинга: Учебник. – М.: Международные отношения, 1995. – 98с.

Абрамишвили Г.Г., Война В.А., Боягузов Ю.Ф. Операция “Маркетинг”. Стратегия и тактика конкурентной борьбы монополий: Учебное пособие. – М.: Международные отношения, 1996. – 240с.

Адибеков М.Г. Кредитные операции: класификация, порядок привлечения и учет: Учебник. – М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 1995. – З84с.

Алдохін І.П., Бубенко І.В. Теорія прийняття рішень: Навчальний посібник. - К.: УМК У, 1990. – 159с.

Банківські операції: Підручник/А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384с.

Базарова Т.П. Междунардный банковский бизнес: Учебное пособие – М.: Издательство АТ “Консалтбанкир”, 1995. – 464с.

Банківська енциклопедія: Довідник / Мороз А.М.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 243с.

Банковское дело: Учебник / Ю.А. Бабичева; За ред. к.э.н. Ю.А. Бабичевой. – М.: Прогресс, 2000. – 397с.

Банковское дело: Учебник / В.М. Колесникова, Л.П. Крожевецкой; За ред. проф. В.М. Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 480с.

Бизнес-план: Методические материалы / За ред. проф. Р.Г. Манилевского. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 80 с.

Букатто В.И., Лапидус М.Х. Финансово-кредитный механизм и банковские операции: Учебное пособие. – М.: Финансы и кредит, 1991. – 450с.

Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами: Пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 392с.

Васюренко О.В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках: Навчальний посібник. – Х.:Оригінал, 1998.-72с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: “Знання”, 2000. – 243с.

Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. – Харьков: Гриф, 1997. – 174с.

Васюренко О.В. Центральный банк в системе кредитно-финансовых отношений. – Харьков: ХарМос, 1996. – 80с.

Васюренко О.В. Банковская система в условиях трансформации финансового рынка. – Харьков: ХарМос, 1995. – 40с.

Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 320с.

Вересюк А. Денежные переводы с помощью банкоматов// Банковская практика за рубежом. – 2001. - №7. – С.54-60.

Волошин І. Часова структура кредитного ризику//Вісник Національного банку України. – 1998. – №12. – С.28-29.

Волков А. Економічний зріст залишається в далекій перспективі// Фінансова Україна. – 1995. – № 32. – С.28-29.

Горячов А.А. Изучение внешних торговых рынков: цели, средства, эффективность: Пособие. – М.: Международные отношения, 1984. - 183с.

Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – Т.: Карт-бланш, 2000. – 510с.

Горячек І. Види банківських ризиків та управління ними//Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – №8. – С.45-50.

Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право (Организации – Счета – Операции – Услуги): Пособие. – М.: Финстатинформ, 1995. – 300с.

Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші, кредит, банки: Навчальний посібник. – Л.: Центр Європи, 1997. – 456с.

Гуров С.А. Анализ финансового состояния предприятий: Пособние. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. – 192с.

Група “Прайс Уотер Хаус”/Введення в керування кредитним ризиком. “Парайс Уотер Хаус”, 1994. – 334с.

Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пособние. – М.: Прогресс, 1991. – 587с.

Дзюблюк О.В. Оцінка ефективності кредитних вкладень комерційних банків//Фінанси України. – 2000. – №9. – С.12-15.

Дубілет О. Кредитний ризик//Вісник Національного банку України. – 1998. - №3. – С.25-30.

Дьячкова О. Латинская Америка переходит на смарт-карты// Банковская практика за рубежом. – 2001. - №10. – С.74-80.

Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Саванко А.С. Управління ризиками в платіжних системах. – Суми: Ініціатива, 2001. – 168с.

Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 220с.

Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів: Навчальний посібник. – Л.: “Афіша”, 2000. – 174с.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці: Підручник. – Л.: “Афіша”, 2000. – 349с.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М., Туряб Л.В., Лико Х.І. Практикум із охорони праці: Навчальний посібник. – Л.: “Афіша”, 2000. – 352с.

Жуков О. Singapore – it’s a fine city!// Карт Бланш. – 2001. - №1. – С.28-31.

Иванов Д.Л. Международный банковский бизнес: Учебное пособие – М.: Издательство АТ “Консалтбанкир”, 1995. – 562с.

Иванов П.А. Стрельченко Ю.А. Платежи в электронной коммерции// Деньги и кредит. – 2002. - №1. – С. 41-47.

Иванов Ю. Мошенничество: некоторые аспекты// Карт Бланш. - 2001. - №1. – С 26-30.

Кіндрацька Л. Формування і використання резервів під кредитні ризики та методика обліку цих операцій у комерційних банках України//Банківська справа. – 2000. – №3. – С.45-50.

Кириленко В.Б. Банки та банківська діяльність: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 500с.

Куліков Ю. Резервування, проблеми і методи їх вирішення//Банківська справа. – 1998. – №1. – С.39-42.

Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Нвчальний посібник. – К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001. – 335с.

Костючок О. Деякі апекти формування страхових резервів у комерційних банках//Вісник Національного банку України. – 2001. - №3. – С.9-12.

Качаєв Ю. Географічні підходи до визначення та зменшення ризику банківської діяльності//Вісник Національного банку України. – 2001. - №8. – С.45-52.

Кашпір Р. Принципи управління процентним ризиком//Банківська справа. – 1999. – №1. – С.34-39.

Ковзанадзе И.К. Вопросы создания эффективной системы управления банковскими рисками//Деньги и кредит. – 2001. – №3. – С.5-11.

Керування ризиками комерційного банку: Навчальний посібник / Ваправен К.Д.; За ред. Мері Злодії. - К.: КНЕУ, 1994. – 384с.

Коттер Р., Гилл Э., Смит Р. Комерческие банки: Пособие. – М.: Прогресс, 1990. – 725с.

Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Основи, 1999. – 671с.

Коробов Ю.И., Рубин Ю.Б., Солдаткин В.И. Банковский портфель: Пособие. – М.: СОМИНТЕК, 1995. – 752с.

Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственное политика: Пособие. – М.: Прогресс, 1982. – 400с.

Кравець В., Савченко А. Платіжні картки в Україні: Навчальний посібник. – К.: В-во “Факт”, 1999. – 30с.

Кроль В. Локальные карточные проекты: проблематика и динамика развития// Карт Бланш. – 2002. - №2. – С.2-7.

Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: “Знання”, 2000. – 215с.

Луців Б. Портфельне інвестування в діяльності комерційних банків// Банківська спарава. – 2000. – №5. – С.20-23.

Матук Ж.П. Финансовые системы Франции и других стран: Пособие – М.: Финстатинформ, 1994. – 352с.

Масленченков Ю.С Финансовый менеджмент в комерческом банке: Учебное пособие. – М.: Перспектива, 1996. – 191с.

Меркулова О. Як справи, НСМЕП?// Карт Бланш. – 2002. - №1. – С.6-13.

Нуреев Р.М. Деньги, банки, кредитно-денежная политика: Научное пособие. – М.: Финстатинформ, 1994. – 109с.

Облік та аудит у комерційних банках: Підручник /А.М. Герасимович, Т.В. Кривов’яз, О.А. Мазурін та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича. – К.: “Фенікс”, 1999. – 512с.

Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку// Вісник Національного банку України. – 2001. – №2. – С.23-30.

Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела: Пособие. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 624с.

Пещанская И.В. Организация деятельности коммерческого банка: Учебное пособие. – М.: ИНФРА–М, 2001. – 319с.

Річний звіт АКІБ “УкрСиббанк” за 2001 рік//За ред. РА “INART” //www.inart.com.ua

Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. – 240с.

Роуз Питер С. Банковский менеджмент: Пособие. – М.: “Дело ЛТД”, 1999. – 768с.

Савченко О.В. Базові інструменти управління ризиками в комерційних банках// Український ризик-менеджмент форум. – 2001. – №3. – С.5-6.

Сокольська О. Конкурента позиція банку на ринку платіжних карток// Вісник Національного банку України. - 2002. - №3. – С.50-55.

Сокольська О., Шульга Н.Стратегічне та оперативне планування на ринку платіжних карток// Вісник Національного банку України. – 2000. - №9. – С. 44-47.

Смирнов А.Л., Красавина Л.Н. Международный кредит: формы и условия: Пособие. – М.: Издательство АТ “Консалтбанкир”, 1995. – 458с.

Сушко В.І. Методологічні аспекти та практична реалізація менеджменту ризиків у комерційному банку// Український ризик-менеджмент форум. – 2001. – №3. – С.42-63.

Савчук С. Система управління кредитними ризиками у багатофілійному банку// Вісник Національного банку України. – 2001. – №2. – С.20-25.

Сігайнов А. Зарубіжний досвід збирання та використання інформації про банківські ризики// Економіка України. – 2001. – №11. – С.11-13.

Тимоти У. Кох. Управление банком: Пособие. - Уфа: Спектр, 1993. - 192с.

Усоскин В.М. Современный комерческий банк. Управление и операцыы Пособие. – М.: ИПЦ "Вазар-Ферро", 1994. – 362с.

Усоскин В.М. Банковские пластиковые карточки: Пособие. – М.: ИПЦ “Вазар-Ферро”, 1995. – 142с.

Хвостик В. Удосконалення оцінки ліквідності комерційного банку// Вісник Національного банку України. – 2001. – №5. – С.43-46.

Чаюн І. Комерційні банки на ринку цінних паперів України// Банківська справа. – 1999. – №3. – С.56-58.

Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке: Пособие. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 272с.

Чесноков А. Банковская карточка – национальные особенности// Карт Бланш. – 2001. - №12. – С.4-9.

Чесноков А. Итоги 2001 года: высота 3000000 взята// Карт-Бланш. – 2002. - №1. – С.1-8.

Шеремет А.Д. Финансы предприятий: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 343с.

Ширинская Е.Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт: Пособие. – М.: Финансы и статистика,1995. – 160с.