Аналіз банківської діяльності (работа 1)

1. Предмет і метод аналізу

Предметом аналізу є причинно-наслідкові зв'язки, що визначають результати процесів та їх зміни.

Всі визначення предмету аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати таким чином:

фінансова та інша діяльність комерційного банку;

різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому.

При уважному розгляді наведених визначень предмету банківської діяльності можна зазначити, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати Предметом аналізу є причини створення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у діяльності банку дозволяє розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення. Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних аспектів діяльності банку, можна досить швидко визначити, як зміняться основні фінансові показники, обґрунтувати будь-яке управлінське рішення, розрахувати зміни суми прибутку, економічні нормативи фінансової стійкості при зміні кон'юнктури різних ринків.

Таким чином, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на діяльність банку.

Під методом у широкому смислі цього компонента, наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є використання системи показників, що найбільш повно характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними.

2. Обєкти і субєкти аналізу

Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є:

заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;

показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його фінансову стійкість;

темпи росту банку;

різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Субктами аналізу є всі ті установи що здійснюють цей аналіз а також установи які користуються даними аналізу(банки, приватні підприємства та інші).

3. Інформаційне забезпечення аналізу

До інформаційного забезпечення належать, насамперед, баланс банку і звіт про прибутки і збитки.

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами.

Баланси комерційних банків є головною складовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю. Керівництво банку, використовуючи звіти інших банків, знайомиться зі станом їхніх справ при встановленні кореспондентських відношень, наданні міжбанківських кредитів і тощо.

Результати діяльності комерційних банків, всі здійснені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про прибутки і збитки, який надає інформацію про різні види доходів і витрат за операціями банку.

У звіті після статей доходів і витрат відображається фінансовий результат діяльності банку - балансовий прибуток, який після певного коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподатковуванню) "перетворюється" в оподатковуваний прибуток.

Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки (наприклад, при визначенні показників ліквідності, детальному аналізі кредитного портфелю банку на якість виданих позичок тощо).

4. Мета аналізу

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.

Щоб зрозуміти сутність вартості банківських ресурсів, що залучаються, необхідно знати не тільки її (вартості) складові, але й залежність її від кон'юнктури ринку, її види, суми і терміни, тощо. Чим детальніше буде розчленований на складові досліджуваний предмет або явище, тим більше буде інформації для прийняття управлінських рішень з вироблення політики поведінки банку на фінансовому ринку.

Водночас слід зауважити, що явища і процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі, неможливо осмислити лише за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба у застосуванні інших наукових методів, наприклад, синтезу, за допомогою якого виявляються зв'язки і залежності між окремими частинами предмету, що досліджується. Аналіз розкриває структуру теорії, представляє знання, синтез, показує функції, які виконує теорія, дозволяє зрозуміти її. Аналіз розглядає явище зсередини, синтез - ззовні. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у їх усебічному діалектичному взаємозв'язку.

Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку зростає значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення аналізу діяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і пасивними операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують з банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до чинного законодавства (страхування, операції з нерухомістю тощо).

5. Основні принципи аналізу

Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в банківському менеджменті повинні відповідати визначеним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу банківської діяльності. Наведемо основні з цих принципів.

1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ і прогнозуванні основних показників розвитку банку.

2. Аналіз повинен мати науковий характер, тобто базуватися на комплексному науковому підході (використання провідного досвіду, новітніх методів досліджень тощо).

3. Аналіз має бути комплексним, тобто охоплювати всі сторони діяльності банку, щоб встановити фінансовий стан банку

4. Забезпечення системного підходу до аналізу. При цьому кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система елементів, пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем визначеним способом.

5. Аналіз повинен бути об'єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовірній інформації, а висновки і рекомендації повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками.

6. Аналіз має бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку, вчасно виявляти недоліки і резерви підвищення ефективності.

7. Аналіз повинен проводитися за планом і систематично.

8. Аналіз має бути оперативним.

9. Демократизм. Участь в аналізі широкого кола співробітників банку забезпечує істотне підвищення його ефективності.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто його результати повинні служити для керівництва банку інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з оптимізації функціонування банку.

6. Види аналізу

В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками. Виходячи з періодичності проведення, аналіз фінансової стійкості класифікується наступним чином:

щоденний;

щотижневий;

місячний;

квартальний;

річний.

В залежності від спектру досліджуваних питань, аналіз банківської діяльності поділяється на:

повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні та внутрішні його зв'язки;

тематичний, коли вивчається тільки вузьке коло питань, що дозволяє виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

внутрішній, що проводиться для внутрішнього користування та представляє собою комерційну і банківську таємницю;

зовнішній, що проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз класифікується таким чином:

суцільний, коли досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового стану банку;

вибірковий, коли вибирається один або декілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Приймаючи до уваги мету і характер проведення, розрізняють аналіз:

попередній, що проводиться до здійснення певної операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів,

оперативний, що проводиться одразу після будь-якої операції або у випадку зміни ситуації за короткий проміжок часу (добу, декаду і тощо);

підсумковий (заключний), що проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік); його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період.

перспективний, що застосовується для прогнозування основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля і тощо) і результатів фінансової діяльності.

В залежності від об'єкта дослідження аналіз діяльності банка поділяється на:

функціональний, що дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком.

структурний, що проводиться за видами банківських операцій і дозволяє визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів і прибутку банку;

операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості) конкретних операцій; він дозволяє оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики за кожним контрагентом з метою максимізації прибутку.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

7. Прийоми і методи аналізу

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в Інших наукових сферах дослідження. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.

Для проведення аналізу банківської діяльності використовуються наступні методи і прийоми.

1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень

2. Метод приведення показників у порівняльний вигляд. Наприклад, щоб згрупувати всі видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівняльний вигляд (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті). Для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс і тільки після цього підсумовуються всі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті).

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на іншій. Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються групування рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків.

5. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.

6. Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку.

8. Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів

Загальний аналіз активів банку як і аналіз доходних активів ґрунтується на застосуванні методики вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення ті подальшу оцінку наступних показників:

процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковим (базисними);

темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.

В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації.

Результати вертикального аналізу, як правило, оформляються графічне у формі секторних та стовпчикових діаграм.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренда.

Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренда.

Вертикальний та горизонтальний аналіз, при загальному вивченні активів, зазвичай, здійснюються одночасно.

9. Тип робочих активів

До робочих активів належать: “Готівка”, портфель цінних паперів, кредитний портфель.

Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу і охарактеризувати під загальною назвою "Готівка". Даний актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак, у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Портфель цінних паперів включає "ОВДП", "Інші цінні папери" та "Вкладення капіталу";

Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

10. Тип недоходних активів

У складі недоходних активів відображаються банківські метали, товарно-матеріальні цінності, витрати майбутніх періодів, дебіторська заборгованість тощо.

Дебіторська заборгованість розглядається за такими видами: за податком на прибуток; за іншими податками та обов'язковими платежами; за операціями з банками; за операціями з купівлі-продажу валюти (для клієнтів і за рахунок банку); з придбання основних засобів та нематеріальних активів;

за операціями з фінансовими інструментами; працівникам банку; інші сумнівні заборгованості.

Аналіз перелічених активів здійснюється в окремій таблиці за їх видами, обсягами, структурою і в динаміці за ряд років. Це дає можливість співставити темпи зростання цих недоходних активів з доходними, робочими, власним капіталом.

11. Аналіз якості активів

Аналіз якості активів аналізує конкретну по кредитному портфелю, портфелю ЦП, грошових коштів і відвернутих або іммобілізованих активів. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфелю. Його аналізують за напрямками: за галузями економіки; за ознакою забезпеченості; за термінами погашення; за групами ризику.

За галузями економіки вказані кредити аналізуються за обсягом та структурою всього кредитів, в т.ч. в промисловість, будівництво, с/г, торгівлю. Сферу послуг, матеріально-технічне постачання, інші галузі.

Рівень питомої ваги по галузях дає можливість визначити пріоритетність на певну дату. Найбільша питома вага як і найменша свідчить про високу гарантію поверненості кредитів і навпаки.

Наступним етапом є аналіз динаміки забезпеченості виданих кредитів. За ознакою забезпечення за виданими позиками найбільша питома вага належить заставі. Інші види забезпечення – гарантія, страхування. Зростання питомої ваги гарантії, страхування свідчить про підвищення ризикованості видачі кредитів за такої забезпеченості. На наступному етапі якість кредитного портфелю аналізують шляхом структуризації виданих кредитів по продовженості кількості днів пролонгації або кількості днів прострочення. Такий аналіз розкриває якість кредитів на предмет їх ризиковості і безнадійності.

12. Аналіз високоліквідних активів

Високоліквідні активи – це ті, які легко трансформуються в готівку грошей. Їх поділяють на 3 кваліфікаційні групи:

За напрямками розміщення – це гроші в касі, на рахунках в інших банках, термінові фінансові вкладення, банківські метали.

За доходністю: - прибуткові та неприбуткові

За видами валют - це високоліквідні активи в національній та іноземній валюті.

Загальний аналіз високоліквідних активів проводиться на основі розрахованих показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.

До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продажу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші. Ці тенденції позитивно характеризують фін. діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати безприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах.

13. Аналіз якості кредитного портфеля

Здійснення ефективної кредитної діяльності (КД) певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повноті та різноманітності. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфеля, який вивчають в таких напрямках.

1. За галузевою структурою наданих кредитів: вкладення у промисловість, сільське господарство, лісове господарство, торгівлю та промислове харчування, будівництво, транспорт та зв'язок.

2. За видами забезпечення: забезпеч (надані під заставу, надані під гарантію, застраховані) і незабезпечені. Товарно-матеріальні цінності, передані у заставу, є більш ліквідними, ніж вимоги за цінними паперами, ощадними вкладами, товарні вимоги тощо. Відшкодування втрат згідно з гарантією і за строковим полісом потребує деякого часу і супроводжується ризиком непогашення або часткового погашення витрат банку внаслідок виникнення непередбачених обставин. Тому ці види забезпечення є менш ліквідними і ризикованими порівняно із заставою.

3. За терміном погашення: непрострочені, прострочені, пролонговані. Для більш детального аналізу прострочені кредити додатково групуються за тривалістю порушення термінів повернення основного боргу: від 1-ЗО днів; від 31-60 днів; від 61-180 днів; >180 днів.

4. За термінами надання : короткострокові (1 року) та довгострокові (1 року). Метою такого групування є оцінка кредитної політики. Якщо в портфелі переважають короткострокові кредити, то банк вирішує поточні проблеми, не наважуючись вкладати кредитні кошти у більш ризиковані довгострокові проекти

5. За класифікаційними видами: стандартні, субстандартні (нестанд), сумнівні, збиткові (небезпечні, безнадійні). Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків для кожної групи встановлюється НБУ і можуть змінюватись ним залежно від ситуацій, що складаються на фінансовому ринку.

Досліджується насамперед динаміка та структура кредитів.

14. Аналіз забезпечення позик

Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором.

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого він забезпечує.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);

стабільні ціни;

низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

легкий доступ для контролю.

Застава має забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.

Гарантія (поручительство) – це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговую гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передачу банку-кредитору права між банками і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляються, та інші умови.

Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді.

Іпотека – це різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виторгу від реалізованого майна.

При використанні такої форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Банк повинен переконатися в наявності у страховика необхідних фондів страхування, тобто в його платоспроможності.

Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Пенею є визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, зокрема у випадку прострочи виконання.

15. Аналіз погашення наданих кредитів

Аналіз погашення наданих кредитів має на меті прискорення їх оборотності та підвищення на цьому ґрунті ефективності використання кредитних ресурсів КБ. Здійснюється за обсягом, питомою вагою непрострочених, прострочених та пролонгованих кредитів. Обсяги і терміни простроченої заборгованості по наданим позикам аналізуються в залежності від терміну її виникнення: 1-30дн, 31-60дн, 61-180дн, >180дн.

Зниження всіх прострочених кредитів > ЗО днів м.б. наслідком покращення оперативного контролю за рухом кредитних коштів, посилення вимог до фін стану позичальників, підвищення рівня аналізу кредитоспроможності позичальників. Вкінці визначають , питому вагу списаних позик у загальному обсязі кредитів та у обсязі прострочених кредитів.

Частка списаних позик характеризує ефективність роботи з безнадійними кредитами і позитивно впливає на якість кредитного портфелю, звільняючи його від ризиків та зменшуючи частку прострочених позик, що банк може здійснити за рахунок резерву на покриття витрат внаслідок кредитних ризиків. Це дозволить підвищити якість кредитного портфелю.

16. Аналіз і оцінка ризику та формування резерву

Аналіз та оцінка якості кр портф(КП) ґрунтується на розподілі кредитів за їх класифікаційними видами і ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівні кредитних ризиків для кожної групи встановлюються НБУ і змінюються ним залежно від ситуацій, які складаються на фінансовому ринку. Оцінку якості КП та визначення динаміки кредитів в залежності від ступеня їх ризику в звітному періоді здійснено виходячи з табличних даних. Висновки: про якість КП (підвищилась, якщо питома вага стандартних, субстандартних кредитів і кредитів під контролем зросла, при одночасному зниженні сумнівних та безнадійних), про ефективність кредитної політики (якщо темпи приросту стандартних кредитів перевищують темпи приросту КП в цілому)

На підставі даного групування кредитів визначається сума резерву на покриття кредитного ризику:

Р= 3і-РКі,

де Р - розрахункова сума резерву на покриття кр ризику, грн.; З, - залишки кр (і-го ступеня ризику на визначений момент часу, грн., РКі — кредитний ризик і-ої групи кр-ів у вигляді десяткового дробу; і - порядковий номер групи кр-ів за ступ риз; п - кількість груп кр-ів за ступ риз.

Розрахунок резерву на покриття кредитного ризику здійсн-ся в табл.(види позик за ступ риз; залиш поз на кін, поч року;% кр риз; сума резер на поч, кін р)

Виходячи з визначеної суми розрахункового резерву, визначають ризик КП банку.Для оформлення розрахунків складають табл. ”Динаміка ризику КП КБ”(показ-ки:рез на покр кр риз, зал-ки кр і позик, риз КП%;на поч, кін року;відхил у грн і %). Висновки: про активізацію кр політики КБ, якщо ризик КП зменш, про дотриманням достат ств-го резерву на покриття кр ризику.

Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною. КБ приділяє увагу забезпеченню доступності резерву на покриття ризиків: фактичний резерв суми розрахункової величини. Сума перевищення має бути повернена у доход банку і направлена на досягнення інших цілей.

17. Аналіз портфелю цінних паперів

НБУ рекомендує класифікувати портфель за 4 групами:

портфель пайової участі в асоційовані компанії

портфель вкладень в дочірні компанії.

Етапом аналізу ЦП є:

оцінка обсягів операцій з ЦП в цілому;

визначення структури операцій з ЦП

оцінка динаміки операцій

оцінка збитків або остач ЦП за виданим портфелем

загальна оцінка обсягів, структури та динаміки ЦП.

При оцінці ЦП необхідно виходити з того, що інв-на політика банку може бути як активною так і пасивною. Активна політика як правило ризикова, але банки в сучасних умовах зниження прибутковості кредитних операцій змушені йти на такий ризик, бо ЦП поступово стають одним з головних джерел одержання прибутку.

Під пасивним портфелем ЦП розуміють добре диверсифікований портфель різних видів ЦП. В таких випадках знижується ризик і доходність таких паперів, є нормальною середньо ринковою.

18. Оцінка ризику та дохідності ЦП

РЦП породжує інв ризик- втраті інвестованих коштів та очікуваного доходу. Ризики інв діяльності зумовлені дією макроекон та внутр чинників. Інв ризик акумулює ряд ризиків:

РЦП породжує специфічний ринковий риз- втрата первинного капіталу внаслідок несприятливого руху цін на РЦП. Це проявляється в рівні ліквідності ЦП, який визначається такими параметрами їх вторинного ринку, як обсяг операцій, активність торгівлі, рівень оподаткування доходів від перепродажу ЦП.

Ризик дострокового погашення ЦП - деякі ЦП, згідно з умовами їх випуску, м.б. погашені до закінчення періоду їх обігу, через зниження ринкових ставок, коли емітент може випустити нові ЦП під нижчу % ставку. Отже, банк, в портфелі якого містяться ЦП з правом дострокового погашення, наражається на ризик втрати доходів. Цей ризик пов'язаний з необхідністю реінвестування повернених достроково коштів під нижчі % ставки, які на поточний момент склалися на ринку.

Інфляційний ризик визначається темпами інфляції в країні, пов'язаний з ймовірністю знецінювання як % доходу, так і номіналу ЦП внаслідок знецінення грошей.

% ризик виникає внаслідок коливань % ставок на грошовому ринку та ринку капіталів, що зумовлює зміни витрат на виплату % чи доходів по інвестиціях, отже до зміни розміру прибутку (втрат) в порівнянні з очікуваним. Підвищення % ставок призводить до зниження ринкової ціни раніше емітованих ЦП. При цьому фінансові інструменти з тривалим строком погашення зазнають найбільших цінових втрат.

Кредитний ризик ЦП - це ймовірність невиконання емітентом своїх зобов'язань з виплати основної суми боргу або %.

Доходність цінних паперів порівнюється через співставлення таких показників як доход до строку оплати (ДСО). ДСО - це така ставка доходу, яку має інвестор, якщо він тримає придбану облігацію до строку її погашення. ДСО = (Д+Ст)/(Д+Со), Д- доход, який отримує інвестор протягом всього періоду інвестування; Ст,Со - вартість інвестицій відповідно в кін та на поч періоду інв.

Ефективність кожної інвестиції може бути оцінена за так званою ставкою внутр доходності (ІRR), вартість інв-ї =  ((Дохід за ЦП)за період t/(1+IRR)в степені t)

19. Аналіз інших активів

Якщо виходити з балансу банку, то до інших активів відносяться вкладення коштів в так звані імобілізовані відвернені активи. До них відносяться вкладення в:

операційні й неопераційні основні засоби

нематеріальні активи

малоцінні і господарські матеріали

різні види дебіторської заборгованості.

В склад останньої можуть входити перераховані банком аванси. Іншими організаціями – постачальник, а також нарахованих і не одержаних від покупців послуг доходи.

Згідно діючого законодавства, а саме з-ну “Про оподаткування прибутку підприємств” в склад доходів підприємства зараховуються не фактично одержані гроші від покупців послуг, а передані по акту їм роботи. В таких випадках в Україні як і в усьому світі діє принцип нарахування доходів, так як це вимагають міжнародні стандарти бух обліку які впроваджені в Україні.

Аналіз перелічених інших або відвернених активів здійснюється в окремій таблиці за їх видами, обсягами, структурою і динамікою за ряд років. Це дає можливість співстановити темпи зростання цих недоходних активів з доходними активами, робочими активами а також власним капіталом. Якщо ці темпи переважають. То банк, відвернувши оборотні кошти, капіталізовані активи, може втратити можливість розвиватися на противагу тому, якби ці кошти або ресурси були вкладені в кредитний або інвестиційний портфель.

20. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу активів

Активи банку – це ресурси які виступають у вигляді грошових коштів, кредитного портфеля, портфеля ЦП або інвестицій і вкладень в основні засоби нематеріальних активів, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, господарські та малоцінні матеріали.

Виходячи з цього на основі даних балансу завданням аналізу активів є:

аналіз складу та структури в динаміці;

аналіз якості активів по основним їх видам;

аналіз складу динаміки і структури та якості кредит. портфелю;

дослідження та оцінка імобілізованих активів (в осн засоби, нематеріальні активи, різні матеріали, дебітори)

узагальнююча оцінка активів і визначення шляхів їх оптимізації.

Основні завдання аналізу активних операцій банку передбачають вивчення та оцінку таких питань:

Завдання аналізу: Склад і стан активів-Якість активів-Ефективність використання

Для проведення такого аналізу баланс банку потрібно очисти від статей, які збільшують обороти банку, але не є реальними джерелами та вкладеннями коштів. При цьому загальні активи зменшуються на нараховані та прострочені доходи, витрати майбутніх періодів, розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку. З портфелів активів банку за МБК, ОВДП цінних паперів, кредитного портфеля та дебіторської заборгованості формують нетто-портфелі за вирахуванням резервів, ще сформовані до відповідних груп активів. Вартість основних засобів, нематеріальних активів та господарських матеріалів ураховується в чистих активах за мінусом зносу.

Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.

Головною метою аналізу активних операцій банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільшим дохід.Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:

вивчається динаміка зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);

аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз):

— з'ясовується структура активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;

— аналізується структура активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.

21. Аналіз тенденцій складу, структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу

Власні кошти банку складаються з основного, додаткового капіталу та відрахувань. При цьому сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.

В склад основних власних коштів входять: - статутний капітал, - резервний фонд, - нерозподілений прибуток. Пр. мін років та поточному року, - кредити від НБУ, - субординований борг і інше. Спочатку перед аналізом окремо власні і залучені кошти аналізом встановлюють загальний їх рівень, динаміку і співвідношення. На наступному етапі аналізу окремо розглядається склад, структура і тенденція змін окремо власних і залучених коштів. Головним є показники питомої ваги окремих видів власних коштів, бо вони свідчать про роль кожного виду власних коштів, темп зміни може бути >100% і <100% і свідчить, в якому напрямку розвивається формування кожного окремого джерела.

Власні кошти мають кількісну і якісну характеристику. Кількісно власні кошти характеризуються 2 показниками:

питомою вагою від валюти балансу = Власні кошти / Валюта балансу, нормальне значення не нижче 8%. Як правило в новостворених банках, які не мають іміджу обсяг власних коштів може сягати і 30%, їм на початку діяльності необхідно розвивати технічну базу, формувати склад спеціалістів, організовувати рекламу, тобто для залучення коштів зі сторони необхідні значні власні кошти.

Бувають випадки, що розмір власних коштів опускається до 2-3% у банках на межі банкрутства. Рівень цього показника в питомій вазі вже характеризує місце і долю банків.

величиною власних коштів нетто = Власні кошти – Відвернені або Вилучені кошти, вилученими з обороту є кошти вкладені в основні засоби, незавершене капітальне будівництво, нематеріальні активи, вкладання в придбання малоцінних предметів на складі, господарчі матеріали, перерахування авансів дебіторам для одержання від обладнання та інше.

Формула свідчить, що банк не повинен негативного значення власних коштів нетто, інакше він не зможе нормально функціонувати і повинен залучати або позичати кошти на стороні. В таких випадках банку нічим не тільки утримувати апарат, але майже неможливо здійснювати кредитні та інвестиційні операції.

На предмет якості власних коштів їх характеризують показником коефіцієнтів імовірності. Іммобілізація означає відвернення, вилучення власних = Іммобілізовані кошти / Власні кошти брутто.

22. Аналіз тенденцій складу, структури і динаміки залучених і запозичених коштів

Якщо звернути увагу на групу зобов’язань, в склад яких входять залучені і запозичені кошти, то їх можна поділити на три групи:

депозити до вимоги,

стокові депозити,

інші зобов’язання або кредити.

Порівняльний якісний аналіз структури залучених і запозичених коштів за певний період дає змогу оцінити роботу банку із залучення нових джерел коштів. При формуванні залучених коштів банк має дуже обережно підходити до різноманітних джерел, оскільки майже всі залучені кошти є платними для банку. Залучені кошти банку є одночасно його кредитними ресурсами, тому доцільно залучати таку суму коштів, яку в подальшому можна розмістити в активах як кредити. Значне перевищення залучених коштів над кредитами може призвести до збитковості кредитних операцій КБ.

Залучені кошти, з точки зору платності, можна поділити на “дешеві” і “дорогі”. Найбільш дешевими є депозити до вимоги (клієнтські рахунки), але передбачити використання клієнтами грошей з цих рахунків неможливо, тому більш надійними є строкові депозити, а особливо юридичних і фізичних осіб. Вони дають можливість банкам виходячи із строків вкладів, видавати кредити.

Проте обсяг строкових депозитів не може бути безкінечним, оптимальним вважається 65% структури залучених коштів, а 80% - це вже банкрутство, в таких випадках % сплачені по них не покривають % одержані по кредитам. Оскільки на сьогоднішній день банки мають кредитні ресурси, але не можуть їх розмістити, бо відсутня реальна ліквідна застава.

До “дорогих” відносяться МБК. Якщо в структурі залучених коштів на частину МБК припадає 50%, така структура є неефективною і ризикованою. Склад і структура залучених і запозичених коштів аналізується в таблиці: види залучених коштів, минулий рік (грн. %), звітний рік (грн.%), темп зміни в %.

23. Оцінка добавленої вартості і мультиплікатора капіталу

Фактори під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування є:

обсяг капіталу банку,

рівень ефективності використання активів банку,

мультиплікаторний ефект капіталу,

рентабельність доходу.

Мультиплікаторний ефект капіталу полягає у здатності капіталу створювати активи банку шляхом залучення якомога більшого обсягу коштів нв кожну гривню капіталу. Оцінка мультиплікаційного ефекту капіталу, здійснюється за допомогою мультиплікатора капіталу = Залишки активів / Залишки капіталу, у визначений момент часу.

24. Оцінка обґрунтованості залучення МБК на основі розрахунку платіжного балансу та коефіцієнтів дохідності

Якщо банки не мають можливості залучати депозити для того, щоб виконати нормативи НБУ, вони використовують МБК. Чи вигідно працювати з МБК дає відповідь аналіз вартості їх придбання. Вартість придбання ресурсів, і в тому числі МБК визначають за формулою:

Вартість рес-в = Вартість придбання / Сер-річ залишки залучених коштів

Аналіз показує, що найдорожчими є МБК, але це не означає, що їх не має необхідності залучати. Вирішити остаточно можна співставивши коефіцієнти ефективності використання окремо МБК по доходах і окремо коефіцієнтах ефективності використання всіх активів.

Коефіцієнт ефективності використання активів визначається = Доходи від усіх акт операцій за рік / Середньо річні залишки доходних активів.

Якщо К мбк > А ефект, о є рація користуватися такими кредитами.

Необхідність залучати МБК або видавати їх встановлюється щоденно на основі розрахункового платіжного балансу, який складається з двох частин: надходження коштів і платіжні зобов’язання банків. І якщо платіжні зобов’язання > надходжень коштів, то банк вимушений, щоб виконати свої зобов’язання залучати МБК в розмірі суми (платіж. зобов’язань – надходження коштів).

25. Оцінка депозитної політики банку

Депозитна політика банку характеризується 3 показниками:

рівень осідання коштів, що надійшли на вклади = .(Ок – Оn) / H

де Ок – остача коштів на вкладах на кінець періоду

Оn – остача коштів на вкладах на початок періоду

Н – надходження вкладів.

2) середній строк зберігання вкладної гривні = (Осер * Д) / В

де Осер – середня остача коштів на вкладах

Д – видані повернені вклади

В – кількість днів у періоді.

3) коефіцієнт використання депозитів = Середня заборгованість по кредитах / Середні залишки по всіх залучених і позичених коштах

Депозитна політика – це рівень виконя найбільш надійних строкових депозитів і вкладень населення.

26. Значення, завдання і інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

Аналіз фінансових результатів діяльності КБ полягає в проведені аналізу доходів, витрат банку, розрахунку Пр та рентабельності. Основним джерелом для проведення аналізу фін. Стану банку є форма 2 “Звіт про прибутки та збитки”, який побудований за 3 напрямами:

операційні доходи, в т.ч. %, комісійні, з ЦП та інші,

операційні витрати,

витрати на утримання банку – зарплата з відрахуваннями, орендна плата, витрати на охорону, канцелярські і т. д.

В завершенні 4 розділу узагальнюються доходи і витрати і визначається спочатку бал, і потім чистий Пр за мінусом сплати податку в бюджет.

Завдання аналізу заклечається в:

співставлення доходів і витрат системно співставити з Пр чи збутом працює банк,

виявляти тенденцію і доходи по доходах і витратах, які визначають кінцевий фінансовий результат.,

виявляти резерви

на основі зробленого аналізу коригувати депозитну, кредитну, інвестиційну політику банку з метою підвищення ефективності.

27. Аналіз виконання плану доходів

Доходи КБ складають сукупний доход, який залежить від обсягів та вартості наданих банком послуг.

У загальному визначенні доход – це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доход банку є необхідною умовою отримання Пр, і забезпечення рентабельної діяльності банку. Як фактор утворення Пр, доход у свою чергу, також перебуває під впливом різноманітних факторів. Аналіз доходу як окремого виду фінансових результатів є необхідною умовою забезпечення ефективного управління доходом з метою збільшення його обсягу та підвищення рівня дохідності банківських операцій.

Так до аналізу доходів відноситься оцінка виконання плану доходів. Оцінити перспективу діяльності банку можна тільки співвідношенням даних бізнес-плану і фактично досягнутих показників по доходах. При загальній оцінці виконання плану доходів порівнюються такі показники: % доходів в т. ч. по короткостроковим і довгостроковим кредитах, та непроцентні доходи всього, в т.ч. від наданих послуг та від позареалізаційним операціям. Розраховується відхилення як в абсолютному виразі так і в %. Робиться висновок щодо виконання плану доходів всього, так і окремо по показниками.

28. Аналіз структури доходів

Аналіз доходів здійснюється у такій послідовності:

загальна оцінка рівня доходів,

на основі структури доходів виявляють фактори, які формують;

по гол. виду доходів аналізують фактори, які їх формують;

аналізують рівень виконання плану по доходах в цілому і по його основних видах;

аналізують найважливіші фактори, які впливають на рівень виконання плану доходів.

Здійснити висновок про ефективність управління банком за допомогою оцінки рівня доходів (загальна сума доходів, загальна сума активів, які створюють ці доходи, загальний обсяг одержаного прибутку, рівень дохідності на 1 грн активів) не можливо. Для цього необхідно розглянути структуру доходів. Аналіз структури доходів здійснюють за таблицею, в якій перераховані основні % доходи і не% доходи.

До % доходів відносяться:

доходи по короткострокових кредитах в національній валюті,

доходи по короткострокових кредитах в інвалюті,

доходи по довгострокових кредитах;

доходи по МБК;

доходи по дисконтних операціях з векселями.

До не % доходів відносять:

доходи та комісія по наданих послугах;

доходи від операцій з цінними паперами;

доходи від позареалізаційних операцій.

Аналіз здійснюється за 2 роками: базовий та звітний. Кількісний аналіз структури доходів банку полягає у визначенні питомої ваги окремих статей доходів в їх загальній сумі. Це дає змогу побачити, які доходи мають найбільшу питому вагу, як показує досвід, що найбільшу питому вагу мають % операції, а не% операції відіграють невелику роль у формуванні доходів. Також розраховується відхилення абсолютне та у % до базового року. Збільшення % доходів явище позитивне, оскільки свідчить про ефективну кредитну політику банку.

29. Аналіз динаміки доходів в цілому та за складом і структурою

Доход – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доход банку є необхідною умовою отримання Пр, і забезпечення рентабельної діяльності банку. Як фактор утворення Пр, доход у свою чергу, також перебуває під впливом різноманітних факторів. Аналіз доходу як окремого виду фінансових результатів є необхідною умовою забезпечення ефективного управління доходом з метою збільшення його обсягу та підвищення рівня дохідності банківських операцій.

Загальний аналіз доходів банку ґрунтується на використанні методик вертикального та горизонтального економічного аналізу, які дозволяють оцінити структуру доходу банку та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.

Система показників, які використовуються в загальному аналізі доходу, включає абсолютні вартісні показники, що характеризують обсяг доходу в цілому та за його складовими і відносні показники структури, якими визначається питома вага кожної складової доходу; абсолютні та відносні показники динаміки, які дозволяють оцінити зміну доходу банку: його загального обсягу, за складом і структурою.

Загальна оцінка перебуває уточнення, яке має ґрунтуватися на аналізі окремих складових доходу, дослідження доходу від окремих операцій, вивчення причин, що обумовили зміну доходу за обсягом, складом і структурою.

Дослідження окремих складових доходу здійснюють, починаючи з тих його видів, питома вага яких переважає у загальному обсязі доходу звітного року. Обов’язково досліджують склад і структуру процентного доходу банку, навіть якщо за питомою вагою він поступається іншим видам доходу.

30. Оцінка впливу основних факторів на рівень формування доходів у цілому та за їх видами

Аналіз доходів здійснюється в такій послідовності:

загальна оцінка рівня доходів;

на основі структури доходів виявляються найголовніші;

по гол. виду доходів аналізуються фактори, які їх формують;

аналізується рівень виконання плану по доходу в цілому і по його основних видах;

аналізуються найважливіші фактори, які впливають на рівень виконання плану доходів.

Оскільки в структурі доходів банку найбільшу питому вагу мають отримані відсотки, слід відмітити, що на величину цих доходів впливають 2 фактори – сума наданих кредитів та відсоткова ставка за наданий кредит. Отже, аналіз впливу цих факторів на загальну суму %, отриманих банком від кредитних операцій здійснюється в таблиці, де співставляються суми виданих кредитів, суми отриманого % доходу від них, середня %ставка за минулий і звітний роки.

Послідовність розрахунку:

спочатку вираховують відхилення показників звітного року від показників минулого;

визначають, який розмір % доходів може бути отриманий у звітному році по ставках минулого року,

щоб визначити, яка сума доходу буде отримана у звітному році за рахунок збільшення обсягу виданого кредиту від розрахов. умовної суми віднімають суму % доходу минулого року;

визначимо розмір доходу, який отримано за рахунок зміни % ставки.

Для цього від загальної суми % доходів (тобто отримані % звітного року – отримані % базового року) віднімають дохід отриманий від збільшення обсягу виданих кредитів.

31. Аналіз рівня доходності активів банку

Аналіз доходів і витрат має дуже велике значення.

Так завданнями аналізу є:

співставлення дох. і витрат, виявлення – зПР чи збитком працює КБ

виявлення тенденції і факторів по доходах і витратах, які визначають кінцевий фін результат

виявлення резервів

на основі здійсненого аналізу коригування депоз, кред, інв політики КБ з метою підвищення ефективності.

При здійсненні заг оцінки рівня доходів визначають рівень доходності КБ, виходячи з 4 показників: 1)заг ∑ доходів, 2)заг ∑ активів, які створюють ці доходи, 3)заг обсяг одержаного ПР, 4)рівень доходності 1 грн. активів.

Активи банку – це ресурси, які виступають у вигляді грош коштів, кред портфеля, портфеля ЦП або інвестицій і вкладень в ОЗ, немат активи, дебіт заборгованістьть, витрати майб періодів, господ та малоцінні матеріали. При здійсненні заг оцінки рівня доходів можна визначити на скільки в абсолютному вираженні  або  активи в сукупності та окремо кожна з екон груп активів (доходні та недоходні), визначити їх відхилення щодо базисного року, визначити питому вагу доходних активів (в %). Важливим показником при здійсненні аналізу є визначення доходності 1 грн. активів в цілому. Для цього всі доходи ділять на всі активи. В т.ч. доходні активи = (доходи процентні і з ЦП) ділять на (середній залишок по доходних активах).

32. Оцінка виконання кошторису витрат

Аналіз доходів і витрат має велике значення в загальному аналізі банківської діяльності, оскільки доходи і витрати – це базові показники діял-ті банку.

Так до аналізу доходів і витрат відноситься заг оцінка виконання плану по витратах та постатейний аналіз виконання плану витрат.

Оцінити перспективну діял-ть банку можна тільки співвідношенням даних бізнес-плану і фактично досягнутих показників по витратах. При заг оцінці виконання плану по витратах порівнюються такі показники як витрати, вал дохід та витрати на 1 грн. доходів. Розраховується відхилення від плану як в абсолютному виразі, так і в %.

Так, н-д, якщо в порівнянні з планом, який не виконано, рівень витрат на 1 грн. доходів , то це не вказує на підвищення ефек-ті управління витрат, оскільки  і доход. Витрати на 1 грн доходів  за рахунок  витрат, але це не економія, бо  вал дохід.

Роль окремих видів витрат виконані планом розкриває структура статей витрат. При цьому аналізі розглядаються такі статті як %-ні витрати (по поточних рахунках, по депозитах і вкладах населення, плата за кред ресурси) та не%-ні витрати на утримання апарату упр-ня, амортизаційні відрахування та ін витрати. Розраховується питома вага кожного з показників, обов’язково визначається економія () або перевитрати (+) та резерви (що з +). Визначається, де досягнута найбільша економія.

33. Аналіз структури витрат

Аналіз витрат банку здійснюється у такій послідовності:

загальна оцінка

порівняльна оцінка структури витрат

оцінка виконання бізнес-плану по витратах в цілому, в розрізі окремих статей і з врахуванням окремих факторів, а саме: сер залишків коштів на поточних рахунках, на депоз рахунках, на рахунках виданих кредитів.

Якщо заг оцінка рівня витрат свідчить про напрямки їх  чи , то їх структура свідчить про роль окремих груп витрат в заг їх обсязі.

Аналіз структури витрат здій-ся за таблицею, в якій перераховані всі витрати КБ, а саме операційні витрати та витрати на утримання апарату управління.

До операційних витрат відносяться:

1) сплачені % (по рахунках клієнтів, по депозитах підприємств, по вкладах фіз осіб, по позиках і депозитах КБ);

2) сплачена комісія по послугах клієнтам;

3) витрати по операціях з ЦП;

4) витрати по обслуговуванню (розрахунковому і касовому);

5) витрати по маркетингу та рекламі;

6) інші (відрахування в позабюджетні фонди, оренда та утримання приміщень).

До витрати на утримання апарату управління відносяться:

оплата праці з відрахуваннями

господарські витрати

витрати по охороні

Аналіз здій-ся за 2 роками: 1 – базовий, 2 – звітний. Також обов’язковою складовою аналізу є встановлення питомої ваги як операційних витрат та витрат на утримання апарату управління, так і складових цих витрат. Це дає змогу побачити наявніше, як змінився той чи інший показник, в бік  чи в бік . Також розраховується відхилення абсолютне та у % до базового року.

Якщо, н-д,  в цілому операційні витрати із  адм-упр витрат, то це негативна тенденція, якщо банк не розширився і це свідчить про  еф-ті упр-ня витрат і кінцевому підсумку до  опер. доходів, які формують рівень фін. результату (ПР чи збиток).

34. Аналіз динаміки витрат у цілому, за складом та структурою

Здійснюючи заг оцінку рівня витрат, розглядаються за ряд років рівень витрат, рівень доходів, рівень доходних активів, а також витрати на 1 грн. доходів і с/б доходних активних операцій. Розраховується абсолютне відхилення показників щодо минулого року та %-не відхилення.

Так, позитивним є, якщо темп  доходів переважає темп  витрат. Завдяки цьому витрати на 1 грн доходів . Якщо, н-д, разом з цими даними  с/б доходних активів, то причиною цього було те, що темп зрос-ня витрат переважав темп  доходних активів. Висновком цього може бути те, що банку необхідно знаходити резерви по більш ефек-му викор-ню активів.

Якщо, наприклад,  в цілому операційні витрати із  адм-упр витрат, то це негативна тенденція, якщо банк не розширився і це свідчить про  еф-ті упр-ня витрат і кінцевому підсумку до  опер. доходів, які формують рівень фін. результату (ПР чи збиток).

35. Аналіз і оцінка впливу осн факторів на форм-ня рівня витрат у цілому та за їх видами

Аналіз витрат банку здійснюється у такій послідовності:

загальна оцінка

порівняльна оцінка структури витрат

Витрати банку на опер діял-ть пов’язані із сплатою % за користування коштами на пот. рахунках, депоз рахунках і за одержані кредити. Аналіз передбачає розгляд по кожному виду витрат, а саме, як впливали окремі фактори на рівень форм-ня тих або інших витрат.

На їх рівень впливали 2 осн фактори: сер залишок коштів, яким корис-ся банк, сер % ставка за кор-ня залуч ресурсами.

Так, здійснюється розрахунок впливу факторів на зміну суми витрат:

по сплаті % за користування коштами під-в

за користування депозитами по вкладах населення

за користування банком залуч кред ресурсами

Розрахунки:

за рахунок зміни залишків:

*коштів на пот рахунках клієнтів

*коштів на депоз і вкладних рахунках клієнтів

*одержаних кредитів

Ф1=СПСпл*(СЗфСЗпл)

СПС – сер % ставка

СЗ – сер залишки

за рахунок зміни % ставки

Ф2=СЗф*(СПСфСПСпл)

Якщо в результаті сумування буде з “”, то це економія.

36. Оцінка співвідношення доходів і витрат КБ і визначення прибутку (ПР) (збитку) оподаткування

Прибуток – це різниця між його валовими доходами і валовими витратами. Однією з головних цілей КБ є отримання ПР, який є джерелом виплати дивідендів, створення фондів банку. Важлива функція Прибутку КБ  забезп-ня резервiв на випадок непередбачених обставин або збитків. ПР i збитки підлягають детальному аналізу. Збитки підлягають постатейному аналізу з подальшим винесенням пропозицій по їх мінімізації.

Валовий дохід залежить насамперед від обсягу кред. вкладень та інвестицій КБ, розміру % ставки по кредитах та величини і структури активів КБ.

Витрати банку поділяються на відносно постійні та змінні. Відносно постійні – це ЗП, придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів, утримання приміщень, охорони, протипожежної сигналізації, амортизаційні відрахування тощо. Змінні витрати – це виплата % по вкладах, депозитах і МБК, плата за послуги РРП, витрати на рекламу, відрядження, поштово-телеграфні витрати тощо.

Щоб визначити, як впливав рівень доходів і витрат на результати від %-них, комісійних, операцій з ЦП, а також позареалізаційних операцій, складають співставну таблицю рівня доходів і витрат по кожному виду діяльності з визначенням ПР або збитку або т.з. позитивної чи негативної маржі від кожного виду діял-ті. Це наз-ся заг оцінкою темпів зміни обсягів і структури ПР, яка здійснюється після заг оцінки рівня ПР.

За даними створеної таблиці результатом опер діял-ті банку є вал. ПР чи збиток або т.з. маржинальний дохід. Він визначається як різниця між всіма опер. доходами і всіма опер. витратами за даними звіту Ф2. Він не включає в себе витрати на утримання апарату упр-ня.

Вважається, що під-во працює із збитком, якщо його % маржа від’ємна, якщо із “+”, то працює з ПР.

На наступному етапі для визначення бал. ПР, з якого відраховується податок на ПР, із одержаного маржинального доходу віднімаються витрати на утримання апарату упр-ня. ЧПР = бал. ПР  податок на прибуток, який сплачується в бюджет.

37. Значення, завдання і інф. забез-ня аналізу прибутку (ПР)

Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності комерційного банку прибуток, у той же час, є найважливішим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Таким чином, отримання прибутку є однією із стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період внаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності.

За своєю структурою прибуток, як і його доходи і витрати комерційного банку відповідають напрямкам його діяльності.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

1) чистого процентного доходу:

чистого комісійного доходу;

чистого торговельного доходу;

2) іншого прибутку.

Чистий процентний доход є різницею між процентними доходами і процентними витратами банку. Його можна досліджувати в цілому та за джерелами утворення: прибуток від кредитних операцій, прибуток від операцій з цінними паперами тощо.

Чистий комісійний доход визначається комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямками витрачання коштів.

Чистий торговельний доход представляє собою прибуток або збиток від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Інший прибуток - це різниця між сумою інших операційних банківських і небанківських доходів, отриманих внаслідок зменшення резервів по заборгованості, непередбачених доходів та сумою відповідних витрат комерційного банку.

Метою аналізу прибутку є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності комерційного банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, аналіз прибутку грунтується на аналізі доходів і витрат банку.

Відповідно до мети визначають наступні завдання аналізу прибутку:

оцінка виконання плану прибутку;

аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

факторний аналіз прибутку;

аналіз формування та розподілу прибутку;

визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;

аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційна база аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку та рентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банка.

38. Загальна оцінка рівня прибутку (ПР)

Прибуток – це різниця між його валовими доходами і валовими витратами. Однією з головних цілей КБ є отримання ПР, який є джерелом виплати дивідендів, створення фондів банку.

Важлива функція ПР КБ  забезпечення резервів на випадок непередбачених обставин або збитків, можливих в бан. справі. ПР i збитки підлягають детальному аналізу.

Аналіз ПР здійснюється у такій послідовності:

1) заг оцінка рівня ПР

2) загальна оцінка темпів зміни обсягів і структури ПР

3) основні види джерел, що формують ЧПР

4) аналіз показників рівня рентаб-ті

аналіз виконання бізнес-плану по ПР

аналіз ін. показників, які хар-ть ефек-ть упр-ня банком по доходу і ПР

Заг. оцінка рівня одержаних ПР здій-ся в розрізі основних видів діял-ті:

ПР від % операцій, в т.ч. кредитних та з ЦП

ПР від комісії

Чистий торгівельний доход

Інший операційний доход

Балансовий ПР

Податок на ПР

Чистий ПР = бал ПР  податок на ПР

Дані анал-ся по 2 рокам, один з яких є базовим, а інший – звітним. По кожному року співставляються ∑ в тис.грн. та розраховується % до бал. ПР. Також обов’язковою складовою заг. оцінки рівня ПР є темп зміни (у %). Висновки здійснюються по створеній таблиці. Так, н-д можна говорити про зниження або зростання прибутковості банку в цілому (, бал. ПР – на скільки %). Визначається за рахунок чого відбулося  або  прибутковості (н-д, від комісійних операцій). Аналізується ПР від % операцій, а також ЧПР (його  чи  в порівнянні з минулим роком – у скільки разів)

39. Аналіз динаміки та структури прибутку (ПР)

Важлива функція ПР КБ  забезпечення резервів на випадок непередбачених обставин або збитків, можливих в бан. справі. ПР i збитки підлягають детальному аналізу.

Дані анал-ся по 2 рокам, один з яких є базовим, а інший – звітним. По кожному року співставляються ∑ в тис.грн. та розраховується питома вага в % до підсумків. Також обов’язковою складовою заг. оцінки рівня ПР є темп зміни (у %). Висновки здійснюються по створеній таблиці.

Таблиця має 2 розділи: 1 – фін результат без врахування утримання апарату управління, 2 – фін результат банку. За даними створеної таблиці про оцінку обсягів і структури ПР, результатом опер діял-ті банку є вал. ПР чи збиток або т.з. маржинальний дохід. Він визначається як різниця між всіма опер. доходами і всіма опер. витратами за даними звіту Ф2. Він не включає в себе витрати на утримання апарату упр-ня. Порівнюються показники минулого та звітного років і робиться висновок про  чи  його.

Структура доходів і витрат по %-ним, комісійним, операціям з ЦП та іншим може свідчити про те, що фін результат визначали ті види діял-ті, які мали найбільшу питому вагу.

Визначається, що під-во працює із збитком, якщо його %маржа від’ємна, якщо із “+”, то працює з ПР.

На наступному етапі для визначення бал. ПР із одержаного маржинального доходу віднімаються витрати на утримання апарату упр-ня, а для визначення ЧПР із бал. ПР віднімається величина нарахованого до сплати в бюджет податку на ПР. А також наприкінці порівнюються одержані результати і робиться висновок про його  чи .

40. Чистий процентний, комісійний і торгівельний доход, методика його визначення і аналізу

Прибуток до оподаткування банку складається з:

чистого процентного доходу, що складається з чистого комісійного доходу та чистого торговельного доходу)

іншого доходу

Чистий %-ний доход є різницею між %-ними доходами і %-ними витратами банку. Його можна досліджувати в цілому та за джерелами утворення: ПР від кред операцій, ПР від операцій з ЦП тощо.

Чистий комісійний доход визн-ся коміс доходами і коміс витратами. Він також може бути розподілений за видами бан послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямками витрачання коштів.

Чистий торговельний доход представляє собою ПР і збиток від здій-ня відпов операцій з ЦП, іноз валютою тощо.

Інший ПР – це різниця між сумою інших операційних бан і небан доходів, отриманих внаслідок змен-ня резервів по забор-ті, непередбачених доходів та сумою відповідних витрат КБ.

Загальний аналіз ПР банку до опод-ня потребує побудови аналітичної таблиці, яка відображає динаміку його абсол обсягу, складу і структури. Така таблиця будується безпосередньо за даними звітів за попередній і звітний роки. Якщо аналізуютьсч доходи і витрати банк, інформація може надходити з відповідних аналітичних таблиць.

Аналіз здійснюється по 2 рокам: 1 – звітний, 2 – базовий. показники анал-ся як в абсолютному значенні, так і в %-му до підсумку. Також абсолютною складовою аналізу є визначення відхилення: також абсолютне і відносне (в %).

Так, з таблиці, яку ми будуємо при аналізі, можна зробити висновок про зростання чи змен-ня чистого %-го доходу, а саме за рахунок динаміки його складових.

Якщо в банку від’ємне значення іншого ПР, то це вважається нормальним, тому що у його формуванні беруть участь статті витрат, які не мають аналогів у доходній частині Звіту про ПР і збитки. Це заг-адмін витрати, витрати на персонал, витрати на сплату податків (крім податку на ПР) тощо.

41. Аналіз впливу основних факторів на рівень формування прибутку від кредитних, комісійних, інвестиційних операцій

Фактори, під впливом яких формується прибуток не обмежуються дохадми і витратами.

Щоб визначити як впливав рівень доходів і витрат на результати від кредитних, комісійних та інвестиційних операцій складають співставну таблицю рівня доходів і витрат по кожному виду діяльності з визначенням прибутку або збитку або т.з позитивної чи негативної маржі від кожного виду діяльності. Рзультатом операційної діяльності банку є валовий прибуток або т.з маржинальний доход. Він визначається як різниця між всіма операц витр за даними звіту Ф2., і не включає в себе витрати на утримання апарату управління. Для аналізу впливу беруться дані базового та звітного періодів відносно маржинального доходу. Структура доходів та витрат по кредитним, коміс та інвест операціям може свідчити про те, що деякі види операц найбільше визначали фін результат більше ніж інші. На наст етапі для визн бал ПР із одержаного маржинального доходу віднімаються витрати на утрим апарату упр-ня, а для визначення ЧПР із балансового віднім величина нарахованого до сплати в бюджет податку на прибуток. Потім порівн ЧПР за базовий та звітн період.

Далі складають узаг табл осн джерел, що формують ЧПР, дані якої будуть свідчити про величину факторів, які сформували фін рез-т д-сті банку, як за попер так і за минулі роки. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування є також:1)обсяг капіталу; 2)рівень ефективності використання активів; 3) мультиплікаційний ефект капіталу; 4) рентабельність доходу.

42. Показники рівня рентабельності банку (капіталу, статутного фонду, активів і витрат)

Рентабельність кап, або норма приб-у на капітал (Rк) хар-ся величиною чистого прибутку (ЧП), що припадає на кожну гривню капіталу (К), використаного у відповідному періоді:

Rк = (ЧП / К) *100%

Рент кап є одним з головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо піддати кількісній оцінці вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Рентабельність стат фонду визначає рівень чистого прибутку по відношенню до статутного фонду: Rсф = (ЧП / СФ)*100%

Рентабельність активів (RА) застосовується для загальної оцінки ефективності використання активів (майна) комерц банку. Цей показник визначає рівень чистого прибутку (ЧП) по відношенню до загальних активів (А), які сприяли отриманню прибутку:

RА = (ЧП / А)*100%

Рентабельність витрат (Rв) визначає рівень ЧП по відношенню до затрат банку (З):

Rв = (ЧП / З)*100% .

Рентабельність по витратах є найбільш характ-им показником окупності, тому що прибуток може бути отриманий тільки тоді, коли доходи ватрат. У зв’язку з цим показники рентабельності капіт.

43. Аналіз впливу основних факторів, що формують рівень рентабельності окремих видів діяльності

Основними факторами, які формують рівень рентабельності окремих видів діяльності є обсяг чистого прибутку, залишки капіталу, активи, затрати банку та статутний фонд.

Для аналізу впливу цих показників будується таблиця, яка включає всі ці показники, а також їх рентабельність (Rк, RА, Rсф, Rв). Аналізуються дані за звітний та пазовий період, по кожному рядку розраховується абсолютне відхилення та темп рост в %-ах.

Далі, щоб оцінити рівень рентабельності визначають окупність кожної вкладеної гривні в актив банку, у витрати, у власн кап, у СФ. Рівень цієї окупності будуть характеризувати дані нашої таблиці, яка свідчитиме про збільшеннь або зменшення окупності всих видів вкладів і найбільше у витрати банку.

Рентаб по витратах є найбільш хар-им показником окупності, тому що прибуток може бути отриманий тільки тоді, коли доходи > ватрат. У зв”язку з цим показники рентабельності капіт, СФ, активів банку є залежними по відношенню до рентабельності витрат.

У випадках низької рентабельності або збитковості банку необхідно рентабельність (окупність) визначати і по рівню одержаного доходу. Відповідно на 1 гривню витрат, кап вцілому, СФ, середньорічн активів.

44. Методика узагальнення резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельності діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб`єкту підприємництва. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності к/б прибуток, у той же час є найважливішим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Кінцевим фін. результатом діяльності к/б є прибуток до оподаткування(балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку. Отже, аналіз прибутку і рентабельності ґрунтується на аналізі доходів і витрат. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності. Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку(тобто: збільшення доходів на відповідну суму призводить до збільшення прибутку на ту ж суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотній вплив витрат (тобто: збільшення витрат на відповідну суму призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).

45. Методи визн-ня і принципи АН-зу ін пок-ків, що вимірюють еф-ть д-ті б-ку по доходу і прибутку (чистий SPREAD, чиста процентна маржа, інший операційний доход, продуктивність праці)

Крім показників рентабельності по прибутку, який характеризує рівень ефективності управління банком, використовують систему показників, які характеризують її за рівнем одержаного доходу, а також за рівнем продуктивності праці. До цих показників належать:Загальний рівень рентабельності

Формула:

де Пб – балансовий прибуток Дз – доходи загальні

Економ зміст: розмір балансового прибутку на 1грн заг. доходів

Окупність витрат доходами

Формула:

де Вз – витрати загальні

Економ зміст: розмір заг. Доходів на 1грн заг. витрат

Чиста процентна маржа

Формула:

де Дп – процентні дох. Вп – процентні витрати, Аз – середньорічні заг. активи

Економ зміст: розкриває рівень доходності активів від %-ї різниці

Чистий SPREAD

Формула:

де Кс – надані кредити середньорічні

Зпп – підпроцентні зобов’язання (депозити + МБК)

Економ зміст: розкриває рівень доходності активів від %-х операцій

Інший операційний доход

Формула:

де Ді – інші операційні доходи Аз – Сер. річні активи загальні

Економ зміст: свідчить про рівень доходності заг. активів від інших нетрадиційних послуг

Мертва точка прибутковості

Формула:

де Вн – витрати непроцентні Дн – дох непроцентні АН – Сер. річні активи недоходні

Економ зміст: показує мінімальну доходну маржу для покриття всіх витрат

Продуктивність праці Формула:

де Дз – доходи загальні Сп – середньорічна кількість працівників

Економ зміст: характеризує рівень продуктивності праці; розмір одержаного доходу на 1 середньорічного працівника

46. Значення, завдання і інформаційне забезпечення аналізу ліквідності прибутку

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності самих банків, так і у фінансовій системі країни. Дефіцит ліквідних засобів призводить до порушення нормативних вимог центральних банків, штрафних санкцій і що найнебезпечніше для банків-до втрати депозитів. Надмірна ліквідність породжує дилему “ліквідність-прибутковість”, адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів. Щоденна робота з підтримки достатнього рівня ліквідності є необхідною умовою самозбереження та виживання банку. Метою аналізу ліквідності банку є оцінка та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов`язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Перед банком постає завдання як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх доходності та вартості. Основним джерелом аналізу ліквідності є щоденний та місячний баланс банку. За даними балансу НБУ щодня контролює виконання обов`язкових нормативів ліквідності. В цілому інформаційна база складається з: 1)внутрішньобанківської інформації (звітність про депозитну діяльність, звітність про стан кредитного портфелю, дані про рух коштів на рахунках, тощо);2)інформації, одержаної безпосередньо від клієнтів та контрагентів банку (фінансові звіти позичальників та емітентів цінних паперів, кредитні заявки, тощо);3)зовнішніх джерел(рейтингів, статистичних збірників, тощо).

47. Система та методика визначення показників ліквідності: поточної, загальної, миттєвої

Коефіцієнти, які характеризують ліквідність, аналізуються в динаміці, що дозволяє виявити загальні тенденції в зміні ліквідності банківської системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за ліквідністю банку коефіцієнти співставляють з нормативними значеннями. В процесі аналізу коефіцієнти ліквідності можуть порівнюватися з аналогічними показниками інших банків, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу коефіцієнтів ліквідності дають змогу виявити загальні тенденції зміни ліквідності банку й імовірність виникнення проблемних ситуацій, дозволяючи вчасно вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів чи реструктуризації балансу.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується як співвідношення грошових коштів, а також дебіторськ заборгов до короткострокових зобовязань.

Коефіцієнт загальної ліквідності зобовязань банку

(Кзл) = Азаг / Ззаг.

Хар-є максимальну можливість банку в погашенні зобов”язань (Ззаг) всіма аткивами (Азаг). Нормативне значення показника Н6 має бути не менше 100%.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності

(Кмл) = (Ккр+Ка)/Д

показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов”язання по всіх депозитах (Д). Нормативне значення Н5 має бути не меншим за 20%.

51. Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення залишків на грошових і депоз рах

Пасиви банку – це джерела формування фін. ресурсів. За своїм походженням пасиви не однорідні, і складаються з кап-у та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал являє собою власні кошти банку, що належать заснов-м або акціо-м. Зобов’язання – це теперішнє зобов-я банку, що виникає з його минулої діяль-і, розра-к з якими повинен закінчитись відпливом з банку ресурсів.

Фінансовий стан банку проявляється у рівні ліквідності, платоспро-і і фін стійкості та визнач діяль банку у короткострок та довгострок перспективі.

Мета ана-у пасивів банку групується у такі завдання:

дослідження та оцінка дина-и, складу та струк-и кап-у і зобов-ь;

дослідж та оцінка платоспро-і та достатності кап.;

дослідження та оцінка креди-в та депоз.;

дослі-я та оці-а обгрунтованості розподілу прибутку;

узагаль-а оцінка розміру та струк-и капіталу та зобов’-ь та ефективності вкладення фін ресур-в в активи банку;

розробка прогнозу конкурентоспро-і і розвідка фін потенціалу банку.

52. Аналіз рівня ліквідності високоліквідних активів

Поняття лікві-і пов’язується з активами банку.Під ліквідністю (А)розуміють їх здатність швидко і без зниження вартості перетвор.. в гроші.

Високоліквідні активи – це такі активи,які знаходяться в готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку.До їх складу входять готівкові кошти та ба-і метали, кошти на корр-х в НБУ, термінові депоз-и в НБУ, вкладення у казначей.. ц.п., реформовані НБУ, кошти на коррах.. та депо-х рах., відкриті в інш.. ба-ах, а також А., які можуть бути терміново проконвертовані у готівкові або безго-і кошти.

Високоліквід.. А.. поділ.. за рядом класифік-х ознак:

За напрямками розміщення:грош.. кошти у касі; кошти на рах.. інш.. ба-х; термінові фін.. вклад-я; ба-і метали; інші;

За доходністю:прибуткові та неприбуткові;

За видами валюти:високоліквідні А.. в нац.. вал.. та іно-й.

Загальний аналіз високолі-х А..проводиться на основі розрах..показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.

До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продпжу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші. Ці тенденції позитивно характеризують фін. діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати беприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах.

53. Аналіз кредитного портфеля з точки зору ліквідності кредитів (надійності їх повернення і диверсифікації кредитних вкладень)

Основні напрямки аналізу кредитної діяльності:

Загальний аналіз кредитів;

Ана-з руху кредитів;

Аналіз забезпеченості кре-в;

Аналіз погашення кр.;

Оцінка кр-о ризику КБ та формування резерву на його покриття.

До основних етапів загального аналізу кредитів належать:

Оцінка  кр-в та позик,наданих баком за відповідний період;

Аналіз стру-и кре-в за галузями національної економіки, видами кредитних угод, термінами надання кредиту, позиковими ставками тощо;

Аналіз динаміки обсягу та структ-и наданих кре-в у звіт-у періоді;

Оцінка зміни у обсязі і структурі кредитів і позик за відповідний період та визначення напрямків подальшого розвитку кредитної діяль-і банку.

Загальний аналіз кредитного порт-я базується на загальноприйнятій класифікації вкладень та використанні вертикального і горизонтального типів аналізу.

54. Аналіз співвідношення ліквідних активів і їх загальної величини

Ліквідні активи – це такі, які можуть бути перетворені в грош..форму протягом певного періоду.До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як креди-и, в тому числі і міжбанківські, Дб.. заборгованість, інші ЦП, які обертаються на ринку.

До ліквідних (А)відносяться:

Грошові кошти банку;

Коррахунок в НБУ;

Рахунки в банках нерезидентах у неконвертованій валюті; Аналіз активності здійснюється по співвідношенню ліквідних активів і їх загальних величини, що показує їх частку в загальній величині по базисному і звітному періодах. Розраховується відхілення від (звітного -базисного) і це показує, що відбувається чи.

В банках достатній рівень ліквідності забезпечується не тільки накопиченнями ліквідних активів, скільки доступністю та стабільністю джерел їх поповнення. Можливості залучення ліквідних засобів в будь-який час в необхідній кількості дозволяє банкам підтримувати запас ліквідних активів на min рівні.

Джерелами покриття потреби в ліквідних коштах є такі:

Настання строку погашення наданих банком кредитів;

Продаж (А);

Доходи від надання недепозитних банківських послуг;

Залучення депоз-х вкладів від фізичних та юридичних осіб;

Запозичення коштів на грошовому ринку.

55. Аналіз ліквідності високоризикових вкладів

Ліквідні активи – це такі, які можуть бути перетворені в грош..форму протягом певного періоду.

База кредитних установ за своїм складом неоднорідна, тому здійс.. аналіз її структури з погляду співвідношення мінливих та стабільних зобов’язань. З метою аналізу стабільності клієнтської бази визначається питома вага основних вкладів у зігальній  зобов’язань.

До високоризикових вкладів можна віднести фінансові та реальні інв-ї. До фін..інвест-й належать вкладення банку в різноманітні фін.. інструменти ринку капіталів – ЦП на інвестиції, вкладення в паї та статутний капітал інших підп-в. До реальних інвестицій належать вкладення банку в різноманітні матеріальні та нематеріальні(А).Інвестиції та нематеріальні(А) включають вкладення в патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічну, науковопрактичну, майнові права, інші майнові права. Іноді виділяють інновації – вкладення у нововедення та інтелектуальну форму. Звичайно ці всі вкладення коштів, розраховано більше ніж на 1рік.

Вкладення банку в ЦП на інве-ії – ДЦП,облігації під-в,акції – це фін..інструменти ринку капіталів.

Ліквідні ЦП – це фін.. інструменти, які можуть бути продані в будь-який час без суттєвого зниження ціни.

56. Система показників ділової активності банку та їх інформ-е забезпечення

Ділову активність банку аналізуютьчерез взаємозв’язок оцінки ресурсного потенціалу банку пасивів та його використання як в цілому в активах,так і його окремих вкладеннях – в інвестиції, в кр-й портфель, матеріально-тех.. забезпечення.

Ділова активність визначається як рівень залучення пасивів так і рівень їх використання в активах,тому в першу чергу треба розглядати групи показників,які характерезують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх в певні групи активів.Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фін.ринку.

Головним і єдиним інформа-м забезпе-м є бух.. баланс. Співставлення (А) і пасивів.

Ресурси:1)власний капітал(стат.. фонд);2)залучені і позич.. кошти(депозити до вимоги,строкові депоз.).

Система показників:

Балансові показ-и;

Розра-і пока-и харак-ть ділову активність.

Балансові пока-и:

Всього пасивів (грн);

Всього активів (грн);

Доходні активи (грн);

Кредити видані (грн);

Інвестиції (грн);

Залучені і позичені кошти (грн);

МБК (грн);

Строкові депозити.

Розрахункові показники, які характеризують ділову активність(в %):

Рівень доходних активів (%);

Загальна кредитна активність;

Загальна інвестиційна активність;

Доля інвестицій в доходних активах;

Рівень ЗК;

Доля МБК в ЗК;

Доля строкових депозитів в залучених коштах;

Коефіцієнт використання ЗК.

60. Методи розрахунку факторів прискорення та розгортання ділової активності банку та їх аналіз

Зміни (коливання) обсягів статей активу і пасиву балансу виступають в ролі факторів сповільнення і прискорення ділової активності банку.

І. Фактори уповільнення і згортання ділової активності: Дебітори Інвестиції в державні цінні папери Грошові кошти в касі і на коррахунку в НБУ Інвестиції в акції Міжбанківські кредити надані Строкові депозити в інших банках

II. Фактори прискорення і розгортання ділової активності: Коррахунки в інших банках Міжбанківські кредити одержані Кредити надані Кредити до запитання Строкові депозити залучені Основні засоби і капітальні вкладення Кредитори Прибуток Статутний капітал Малоцінні та господарські матеріали Резервний капітал Нематеріальні активи.

Якщо сума впливу факторів прискорення і розгортання ділової активності комерційного банку більша проти дії факторів її уповільнення і згортання, то це свідчить про переваження політики агресивної ділової активності банку, а не захисту і виживання на фінансовому ринку, що сприяло підвищенню ефективності віддачі активів капіталу, і в кінцевому рахунку - зростанню чистого прибутку. Необхідно підсумувати фактори негативного впливу в цілому по прискоренню і уповільненню, визначити яким з них (в складі факторів уповільнення і прискорення) належить перше місце, друге і т.д. Важливим є співвідношення кількості факторів негативного та позитивного впливу, визначення найбільш значних із останніх. Таким чином, розглянута нами методика аналізу дає можливість виявити конкретні фактори, виміряти їх кількісний вплив на коливання ділової активності і оцінити позитивний чи негативний їх вплив на ефективність фінансово-господарської діяльності банку. Крім того, вона розкриває тактику поведінки банку, виявляє упущення та прорахунки керівництва банку в його рішеннях з диверсифікації джерел і напрямків вкладень та залучення або повернення коштів грошового ринку.

61. Порівняльний аналіз в динаміці показників, розрахованих за даними балансу, що характеризують ділову активність: долю інвестицій в доходних операціях, рівень залучених коштів, рівень використання залучених коштів

Доля інвестицій в доходних операціях

К=(ЦПП/А_>д>)*100%,

де ЦПП – портфель цінних паперів та паїв, А_>д>– доходні активи.

Рівень залучених коштів

Р_>зк> =ЗК/ П_>заг> ,

де ЗК – залучені кошти, П_>заг>– пасиви загальні.

Рівень використання залучених коштів

Р_>взк>= А_>д>/ ЗК

Абсолютні значення розрахованих показників за звітний період порівнюються із відповідними за базисний період, на основі чого робиться висновок про напрямок зміни показників. Доцільним є визначення темпу зміни цих показників, який визначається діленням значення показника за звітний період на значення відповідного показника за базисний період та множенням результату на 100%. Крім того, визначається темп приросту показника, для чого із отриманого значення темпу зміни вираховують 100%. Це дає змогу отримати уяву про відносну зміну показника протягом звітного періоду. Крім цього, визначені коефіцієнти співставляють із оптим. значеннями, виробленими практикою, на основі чого роблять відповідні висновки.

62. Система показників фінансової стійкості і надійності банку і їх інформаційне забезпечення

В якості основних коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку необхідно брати:

Коефіцієнт надійності. Співвідношення власного капіталу до залучених коштів; показує рівень залежності банку від залучених коштів.

Коефіцієнт фінансового важеля. Співвідношення зобов`язань банку і капіталу банку; розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку.

Коефіцієнт участі власного капіталу в формуванні активів. Співвідношення капіталу до активів загальних; розкриває достатність власного капіталу в активізації і покритті різних ризиків.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу. Співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу. Показує яку частину капіталу розміщено в нерухомість.

Коефіцієнт захищеності доходних активів = [(капітал – недоходні активи – збитки)/ доходні активи].

Сигналізує про захист доходних активів власним мобільним капіталом.

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Відношення активів до акціонерного капіталу. Показує ступінь покриття активів капіталом.

63. Методика розрахунку і порівняльний аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість зі сторони платоспроможності

В аналізі банківської діяльності розрізняють прибутковість або рентабельність:

Активів. К = Чистий прибуток/ Активи загальні. Рівень окупності чистим прибутком середньорічних активів.

Доходних активів. К = Чистий прибуток/ Активи доходні. Рівень окупності чистим прибутком середньорічних доходних активів.

Загального капіталу. К = Чистий прибуток/ капітал загальний. Рівень окупності чистим прибутком середньорічного загального капіталу.

Рентабельність статутного капіталу. . К = Чистий прибуток/ капітал акціонерний. Рівень окупності чистим прибутком середньорічного акціонерного капіталу.

Що стосується ліквідності комерційного банку, то це здатність банку виконувати свої зобов`язання перед клієнтами і контрагентами в періодах що аналізуються. Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов`язанння по всіх депозитах. [Кмл=(Кошти на к/р + Кошти в касі)/ на депозити].

64. Методика розрахунку і порівняльний аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість банку через якість активів

Один з аспектів фінансової стійкості – ділова активність – характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в доходні активи.

Коефіцієнт рівня доходних активів характеризує питому вагу доходних активів у загальних активах. Кда = Доходні активи/Загальні активи.

Банк може уникнути втрат та захиститись від ризику за допомогою свого капіталу.

Коефіцієнт захищеності доходних активів =[(капітал – недоходні активи – збитки)/ доходні активи].

Сигналізує про захист доходних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом.

К-нт участі власного капіталу = Капітал/Активи загальні.

Розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації і покритті різних ризиків.

К-нт сумнівної заборгованості (проблемних кредитів) – питома вага кредитів просрочених і безнадійних до кредитного портфелю в цілщому.

65. Методика розрахунку і порівняльний аналіз показників що характеризують фінансову стійкість банку через ефективність діяльності

Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів, а також витрат банку характеризує його рентабельність. Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарсько-фінансової діяльності банку під впливом загальної ситуації в державі, то прибуток який часто за обсягами невеликий, не може характеризувати рівень окупності, тобто виникає необхідність визначити рівень ефективності управління банком поряд з прибутком ще й доходом.

Загальний рівень рентабельності показує розмір балансового прибутку на 1грн доходу

Процентна маржа розкриває рівень доходності активів від процентної різниці.

К=(Пр доходи – Пр витрати)/ Середні загальні активи.

Читсий спред

Інший операційний доход.

Рентабельність по Чистому прибутку

Активів. К = Чистий прибуток/ Активи загальні. Рівень окупності чистим прибутком середньорічних активів.

66. Методика розрахунку і порівняльний аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість банку через достатність капіталу

Один з показників, що характеризує фінансову стійкість банку є коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів , або коефіцієнт достатності капіталу.

Кук = Капітал/Активи загальні.

Розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації і покритті різних ризиків. оптимальне значення не менше 10%.

Рентабельність статутного капіталу.

К = Чистий прибуток/ капітал акціонерний.

Рівень окупності чистим прибутком середньорічного акціонерного капіталу.

67. Методика розрахунку і порівняльний аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість банку через коефіцієнти ліквідності

Ліквідність аналізують з метою з`ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов`язаннями в термін і без втрат.

Ліквідність балансу як ступінь покриття активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням, в першу чергу, обов`язкових економічних нормативів НБУ. Ліквідність балансу банку розкривають наступні показники:

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов`язанння по всіх депозитах. [Кмл=(Кошти на к/р + Кошти в касі)/ на депозити].

К-нт загальної ліквідності зобов`язань банку характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов`язань усіма активами. (Активи загальні/Зобов загальні)

К-нт співвідношення високоліквідних до робочих активів

К-нт ресурсної ліквідності зобов`язань показує забезпечення доходними активами банку його загальних зобов`зань і говорить про часткове погашення з-нь банку поверненнями доходних активів

К-нт ліквдного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованості ліквідності).

К-нт генеральної ліквідності з-нь розкриває здатність банку погашати з-ння високоліквідними активами та шляхом продажу майна.

Кглз = (Високоліквідні активи + Майно)/загальні з-ння.

68. Основні види ризиків: задачі та інформаційна база їх аналізу

Ризик означає невизначеність пов`язану з настанням будь-якої події або її наслідками. Невизначеність це результат неочікуваних змін, наприклад, процентної ставки, потоків депозитів, кредитоспроможності позичальників, валютних курсів тощо. Оскільки рішення менеджерів враховують очікувані зміни, то виходить, що джерелом ризику є тільки непередбачувані зміни. Управління ризиком можна спростити. Якщо навчитись точніше формулювати очікування і виявляти джерела непередбачуваних змін. Для оцінки таких непередб змін використовуються різні методи, що будуються на оцінці мікро- і макроекономічних факторів на основі математичних моделей і статистичних методів. Всі банківські операції відрізняються різним ступенем ризику. На практиці прийнято оцінювати значну кількість ризиків, які можуть охарактеризувати ситуацію і ймовірність здійснення події. Основними прийнято вважати та оцінювати – кредитний, валютний, інвестиційний, процентний ризик та ризик ліквідності. Контроль за банківськими ризиками , їх аналіз і управління ними представляє собою один з найважливіших факторів, що визначають прибутковість банку на перспективу.

69. Кількісна оцінка кредитного ризику

У зв`язку із специфікою банків значне місце в системі банківських ризиків займає кредитний ризик пов`язаний з кредитною діяльністю банків. Кредитний ризик – імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Фактична оцінка кредитного ризику у фінансовому виразі визначається впливом кредитного ризику на фінансовий результат. Ризик втрати основних сум кредитів непокритих страховими резервами, визначається як різниця між розрахунковою (РСР) та фактичною(ФСР) сумами страхового резерву, виходячи із структури класифікованих кредитів.

Ризик втрати процентних доходів розраховується як сума прострочених нарахованих доходів. Загальний абсолютний кредитний ризик.

70. Аналіз кредитного портфеля по групах ризику і напрямках диверсифікації

Кредитний портфель – це сукупність усіх позик наданих банком з метою отримання прибутку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів.

Вихідними даними для оцінки кредитного ризику по видах класифікованих кредитів виступають:

Ступінь ризику (r), який диференціюється в розподілі за ступенем ризику ;

Обсяги кредиту в цьому розподілі (КРі).

На основі цих показників розраховуються розміри класифікованих кредитів або кредитів з врахуванням ступеня ризику. Обсяги класифікованих кредитів є базою для визначення резервів для покриття ризиків по кредитних операціях. Коефіцієнти ризику: стандартні позики – 2%, під контролем 5%, субстандартні 20%, сумнівні 50%, безнадійні 100%.

71. Аналіз схильності банку до кредитного ризику

Кредитний ризик - імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства. КР тісно повязаний із іншими ризиками, такими як ризик ліквідності, процентний, валютний. В моніторингу кредитної діяльності ключовою є категорія кредитного портфелю (сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку).

Визначення найбільш придатної на даний час і для даного банку кредитної політики (КП) сприяє ефективному використанню позичкових ресурсів. Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку становить до 30%, то це означає, що банк проводить досить обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фін. Ринку. Таке співвідношення між кредитами і робочими активами більш бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи.

При поміркованій КП частка кредитів у робочих активах перебуває в межах 30-50%. Така КП притаманна стабільним і надійним банкам, які мають достатній досвід кредитної роботи. Частка кредитів що перевищує 50% робочих активів, свідчить про агресивну КП. Вона може бути обґрунтованою тільки надприбутками і не може бути тривалою.

72. Осн види, задачі та інф-не забезпечення інвестиційних ризиків

Інвестиційний Ризик (ІР) - небезпека втрати інвестованих коштів та очікуваного доходу. ІР акумулює ряд ризиків. Загальний ІР поділяється на 2 компоненти. Ризик, який може бути мінімізований за рахунок диверсифікації портфелю, називається несистематичним. Ризик, який не може бути усунений шляхом диверсифікації - системний. Ризик цінних паперів (ЦП) породжує специфічний ринковий ризик - можливість втрати первинного капіталу внаслідок несприятливого руху цін на ринку ЦП. Це проявляється в рівні ліквідності ЦП, який визначається такими параметрами їх вторинного ринку, як обсяг операцій, активність торгівлі, рівень оподаткування доходів від перепродажу ЦП. Ризик дострокового погашення ЦП - деякі ЦП, згідно з умовами їх випуску, можуть бути погашенні до закінчення періоду їх обігу (повязаний з необхідністю реінвестування повернених достроково коштів під нижчі проц. ставки, які на поточний момент склалися на ринку). Інфляційний ризик (ризик зміни купівельної спроможності грошей) визначається головним чином темпами інфляції в країні (повязаний з ймовірністю знецінювання як процентного доходу, так і номіналу ЦП внаслідок знецінення грошей). Процентний ризик- виникає внаслідок коливань процентних ставок на грошовому ринку та ринку капіталів, що зумовлює зміни втрат на виплату процентів чи доходів по інвестиціях, отже до зміни розміру прибутку в порівнянні з очікуваним. Кредитний ризик ЦП –це ймовірність невиконання емітентом своїх зобовязань з виплати основної суми боргу або процентів. Діловий ризик - повязаний зі здатністю підприємства підтримувати рівень доходу на акцію на стабільному рівні (виникає коли комерційна і господарська діяльність компанії виявилася менш успішною, ніж очікувалося). Суть управління І портфелем – формування ефективного портфеля, який забезпечує його власнику мінімальний ризик при заданому рівні доходу, або максимально можливий доход за допустимий ступінь ризику.

73. Порівняльний аналіз доходності різних видів цінних паперів

Доходність ЦП порівнюється через співставлення таких показників як доход до строку сплати (ДСП). ДСП- це така ставка доходу, яку має інвестор, якщо він тримає придбану облігацію до строку її погашення. ДСО=(Д+СТ/Д+СО)-І , де Д- доход який отримує інвестор протягом всього періоду інвестування, СТ СО- вартість інвестицій відповідно в кінці та на початку періоду інвестування. Якщо інвестування здійснювалося декілька років із реінвестуванням отриманих щорічних доходів, доход до строку оплати може бути представлений у вигляді річної доходності R, яка розраховується як середньозважена за доходностями R_>t> всіх років інвестування

R=(1+R_>t>)-1

Ефективність кожної інвестиції може бути оцінена за так званою ставкою внутрішньої доходності, яка є рішенням рівняння

P_>B>=CF_>t>/(1+IRR)^t

де P_>B>вартість інвестицій.

74. Ризик незбалансованої ліквідності по відношенню до доходності цінних паперів

Це ризик фінансування інвест вкладень за рахунок більш коротких пасивів. Він появляється у випадку, коли банку для підтримки ліквідності необхідно терміново продати ЦП, але без втрат це зробити неможливо. РОзглянемо ситуацію на прикладі. Банк має в портфелі ОВДП номіналом 100грн. Кожна - в кількості 1400 штук з терміном погашення 131 день. ОВДП були придбанні за ціною 72,51грн. Ціна продажу облігацій на поточну дату =90,38грн. Банк має терміново поповнити ліквідні кошти. З цією метою банк може: а) продати ОВДП та поповнити кошти на коррах-ку; б)отримати МБК за ставкою 35% річних під заставу ОВДП. Потрібно визначити, який варіант більш доцільний для банку з позиції мінімізації втрат. Розрахунки показують, що дохід від погашення облігацій становитимете 38тис грн. Сума % за користування МБК=25тисгрн. Отже для того щоб збалансувати ліквідність КБ потрібно залучити МБК під заставу ОВДП. Втрати банку дорівнюватимуть розміру сплачених % за кредит.

75. Види, задачі та інформаційна база валютних ризиків

Кожний банк, перш ніж здійснювати операції, повязані з валютним ризиком повинен ознайомитись та зрозуміти всю складність сфери управління та аналізу валютного ризику. ВР-ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Його розмежовують на: операційний, трансляційний та економічний. Опер.ризик- можливість неотримання прибутку у результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки. Транс. ризик- виникає при невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних валютах. Ек. ризик- можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на економічний стан банку.

Політика банку щодо управління ВР повинна включати у себе наступні напрями: вибір певних операцій у іноземній валюті, які хоче проводити банк, встановлення лімітів для валютних позицій, встановлення правил бух обліку для переоцінки валютних позицій, організацію аналітичної роботи. Головним при аналізі ВР є рух грошових коштів (а саме чітке розмежування їх надходження і відпливу) через коррахунки “ностро” та “лоро” банку. Аналіз сальдо цих рахунків є джерелом інформації про валютний ризик.

78. Методи управління і хеджування валютними ризиками на основі аналізу

До методів усунення валютного ризику відносяться фінансові операції, які дозволяють або уникнути ризику спричиненого зміною валютного курсу, або отримати спекулятивний прибуток від курсових коливань. Процес зменшення ризику можливих втрат називається хеджуванням.

Хеджування можна розглядати як позицію, яку створюють для захисту доходності вже існуючої позиції, тобто створення компенсаційної валютної позиції. Ризик двох відкритих позицій визначається виразом:

(1)

де R — ризик двох відкритих позицій;

Х1- обсяг відкритої позиції активу із стандартним відхиленням доходності S1; Х2 - обсяг компенсаційної позиції із стандартним відхиленням доходності S2; Р12 - коефіцієнт кореляції доходності активів.

Для того, щоб визначити, яким же повинен бути обсяг компенсуючої позиції для хеджування використовують коефіцієнт хеджування Ь, який визначається: Ь=Х2/Х1. Отже, обсяг позиції для хеджування X2 визначається:

(2)

Важливо знати, при якому значенні b ризик портфелю двох відкритих позицій буде мінімальним, тобто необхідно знайти оптимальний коефіцієнт хеджування. Він визначається за формулою:

(3)

Це значення було знайдено у результаті розв'язку задачі мінімізації виразу (1). Отже, формула (2) набуває вигляду:

(4)

Якщо підставити це значення у формулу для ризику портфеля (1), то отримаємо (після скорочення) значення ризику, яке відповідає оптимальному хеджуванню:

(5)