Профілактика позастатутних взаємовідносин у військових колективах

Військовий інститут внутрішніх військ МВС України

Кафедра соціально-гуманітарних наук

Курсова робота

з навчальної дисципліни: Теорія і практика виховної роботи

Тема: „Профілактика позастатутних взаємовідносин у військових колективах”

Виконав курсант 111 групи

Харченко Сергій Сергійович

Керівник старший викладач, полковник

Іллюк Олександр Олександрович

Харків - 2009

Зміст

Вступ

Перше питання. Вимоги КВВ і статутів Збройних Сил України щодо формування статутних взаємовідносин серед військовослужбовців

Друге питання. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у підрозділі

Висновки

Література

Вступ

Важливим аспектом служби є військова дисципліна. Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковує їх психічну діяльність, робить внутрішнє зібраними, організованими. Вимоги дисципліни розповсюджуються на спілкування в/с забезпечують чіткість службових і не службових контактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносин у підрозділі у великій мірі залежить від того, якими нормами керуються в/с, вступаючи в службові чи особисті контакти, які традиції діють в цій сфері життя колективу. Взаємовідносини в/с є суттєвими факторами зміцнення дисципліни. Вони будуються на основі статутних положень, регулюються ними.

Статутні взаємовідносини, як один із засобів підвищення бойової готовності, наповненні глибоким змістом конституційного обов‘язку щодо захисту Української держави, представляють собою важливу ланку впливу людського фактору на успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. В цьому їх суть і велике значення.

Статутними прийнято називати такі взаємовідносини у військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України. Але характеристика суті статутних взаємовідносин цим не вичерпується. Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин загальноприйнятих в демократичному суспільстві і специфічних, притаманних в/с.

Загальні обов‘язки збройних захисників Батьківщини включають в себе одне з головних положень: свято і непорушно підтримувати Конституцію та закони України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов‘язок.

Основою підтримання статутних взаємовідносин є висока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розуміння ними свого патріотичного обов'язку, безмежна відданість Українському народу.

В статутах знаходять своє вираження ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, наші національні звичаї та традиції,

Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінки людей і відношення між ними, які формувались в процесі встановлення демократичного суспільства, в ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність. Так мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливим ідейним стрижнем статутних взаємовідносин.

Важливими специфічними принципами, які визначають характер взаємозв'язків і взаємодії військовослужбовців в повсякденній обстановці та під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноночальність та субординація.

Перше питання. Вимоги КВВ і статутів Збройних Сил України щодо формування статутних взаємовідносин серед військовослужбовців

Важливим аспектом служби є військова дисципліна. Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковує їх психічну діяльність, робить внутрішньо зібраними, організованими. Вимоги дисципліни розповсюджуються на спілкування військовослужбовців, забезпечують чіткість службових і неслужбових контактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносин у підрозділі значною мірою залежить від того, якими нормами керуються військовослужбовці, вступаючи в службові чи особисті контакти, які традиції діють у цій сфері життя колективу. Взаємовідносини військовослужбовців є суттєвим фактором зміцнення дисципліни. Вони будуються на основі статутних положень, регулюються ними.

Статутні взаємовідносини як один із засобів підвищення бойової готовності наповнені глибоким змістом конституційного обов’язку щодо захисту Української держави, представляють собою важливу ланку впливу людського фактора на успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. У цьому їх сутність і велике значення.

Статутними прийнято називати такі взаємовідносини у військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України. Однак характеристика сутності статутних взаємовідносин цим не вичерпується. Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин, загальноприйнятих у демократичному суспільстві й специфічних, притаманних військовослужбовцям.

Загальні обов’язки збройних захисників Батьківщини містять одне з головних положень: свято і непорушно додержувати Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок.

позастатутний військовий колектив військовослужбовець

Основою підтримання статутних взаємовідносин є висока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розуміння ними свого патріотичного обов’язку, безмежна відданість Українському народові.

У статутах знаходять своє вираження ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, національні звичаї та традиції.

Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінки людей і стосунки між ними, які формувалися в процесі становлення демократичного суспільства, у ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність. Така мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливим ідейним стрижнем статутних взаємовідносин.

Важливими специфічними принципами, які визначають характер взаємозв’язків і взаємодії військовослужбовців у повсякденній обстановці та під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноначальність та субординація.

Сутність принципу єдиноначальності полягає в такому:

наділення командира (начальника) розпорядчою владою стосовно підлеглих і покладення на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

надання командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпечення виконання зазначених рішень (наказів), виходячи з усебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Командир як єдиноначальник тісно пов’язаний з особовим складом, виявляє постійну турботу про підлеглих, стежить за точним дотриманням ними службових обов’язків і стоїть на сторожі їх законних прав. У своїй роботі командир спирається на громадські організації та актив, повною мірою використовує їх вплив на військовослужбовців в інтересах підвищення якості бойової і гуманітарної підготовки особового складу, зміцнення військової дисципліни.

Службово-посадові взаємовідносини військовослужбовців визначаються відносинами субординації. Вона відображає повноту виконання військовослужбовцями статутних вимог:

хто має право віддавати накази;

кому зобов’язаний підкорятися військовослужбовець;

який порядок виконання розпоряджень і доповіді про їх виконання;

яка форма звернення військовослужбовців одного до іншого.

Дотримання принципу субординації дає можливість будувати взаємовідносини у військовому колективі на основі суворого статутного положення, згідно з яким начальники мають право віддавати підлеглим накази і розпорядження, добиватись їх виконання. Підлеглі зобов’язані бездоганно підкорятися начальнику.

Велику роль у встановленні статутних взаємовідносин між військовослужбовцями відіграє військове товариство. Статут внутрішньої служби пропонує військовослужбовцям “поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від учинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини”. Військове товариство як моральний регулятор життя колективів підрозділів виявляється у різних формах. Найбільш характерні з них - взаємна виручка в бою, вимогливість, взаємодопомога у навчанні і службі, наслідування прикладу кращих.

Серед факторів, які визначають характер взаємовідносин у військових колективах, особлива роль належить індивідуальним особливостям військовослужбовців. Справа в тому, що незважаючи на наявність у військовослужбовців багатьох спільних ознак, кожний із них залишається по-своєму неповторною особистістю зі своїм характером, темпераментом, певними здібностями, колом інтересів, які, звичайно ж, впливають на взаємовідносини членів військового колективу.

Цей вплив може носити як позитивну, так і негативну спрямованість. Треба пізнати індивідуальність військовослужбовця, врахувати ті його особливості, які виявляються у процесі формування статутних взаємовідносин. Тільки за цієї умови можливо попередити порушення військової дисципліни, пов’язані з відхиленнями від статутних норм поведінки. Цього вміння якраз і не вистачає багатьом молодим командирам і начальникам у роботі щодо зміцнення статутних взаємовідносин.

Характеристика статутних взаємовідносин буде неповною, якщо не сказати про форми звернення військовослужбовців один до одного. Правильними є лише ті звернення, що відповідають букві і духу статутів. Вони лежать в основі як навчальної, так і службово-бойової діяльності військовослужбовців. У неслужбовий час (в години дозвілля, в домашній обстановці) звернення військовослужбовців один до одного носять характер неофіційних міжособистих зв’язків. Ці зв’язки диктуються взаємними інтересами, потребами в обміні інформацією, особистими симпатіями. Найчастіше неофіційні міжособисті відносини будуються у процесі проведення культурно-виховної та просвітницької роботи, в ході індивідуальної виховної роботи, організації дозвілля.

Важливим показником впливу виховної роботи на формування статутних взаємовідносин є характер міжгрупових і міжособових зв’язків. Він виявляється в тому, які питання обговорюють військовослужбовці, якими обмінюються новинами, як оцінюються вчинки і проступки. Адже залежно від усього цього йде якісне корегування характеру взаємовідносин. Проведені дослідження і практика виховної роботи показують, що повідомлення військовослужбовцям нових відомостей про командирів, товаришів по службі, як правило, призводять до якісних змін взаємовідносин у військових колективах. Так, повідомлення про те, що в складній ситуації командир виявив мужність і самовладання, сприяє підвищенню авторитету офіцера, посилює його вплив на формування статутних взаємовідносин людей. У свою чергу, розповіді солдат, сержантів про те, як вони жили і працювали до служби в армії, допомагають усім скласти більш повне враження про кожного, сприяють згуртуванню військового колективу.

Дієвість роботи, спрямованої на формування статутних взаємовідносин, підвищується, якщо мається високий авторитет тих, хто її проводить: командира, заступника командира з виховної роботи, активу. Наскільки авторитетною є та чи інша людина, можна судити за багатьма ознаками: по тому, як її слухають, як реагують на пропозиції та вимоги, як виконують вказівки чи рекомендації.

Правильні статутні взаємовідносини залежать від багатьох обставин. Наприклад, одна справа, коли суворому статутному порядку у казармі, чіткій внутрішній службі, зразковому утриманню бойової техніки надають значення лише під час перевірок та інспекцій. І зовсім інша - якщо статутний порядок стає нормою повсякденного життя особового складу.

Сформувати колективну морально-психологічну настанову на обов’язковість повсякденного підтримання статутного порядку - завдання не просте. Проте, якщо командир, офіцер-виховник, усі офіцери підрозділів змогли добитися цього, то статутні взаємовідносини стають непорушним правилом життя кожного військовослужбовця.

Без розкриття видів статутних взаємовідносин, які формуються між військовослужбовцями у процесі службово-бойової діяльності та повсякденного життя, характеристику об’єктивних та суб’єктивних факторів, що визначають природу і складники цих взаємовідносин, не можна вважати повною.

Основними видами взаємовідносин є:

нормативно-вольові;

пізнавальні;

емоційні.

Сутність нормативно-вольових взаємовідносин у тому, що військовослужбовці будують свої стосунки, керуючись вимогами законів України та військових статутів. Взаємовідносини, про які йде мова, виступають як норми поведінки, які необхідно виконувати: військовослужбовець постійно знаходиться в межах вимог військових статутів і регулює свою поведінку, керуючись їх положеннями. Виконання вимог статуту, як правило, вимагає вольової мобілізації. Нормативна вимога і самоконтроль поведінки стають невід’ємними від статутних взаємовідносин. Накопичуються духовні сили, підвищується роль функції самоаналізу, самовимогливості. Тим самим військовослужбовець спонукає себе і своїх співслужбовців дотримуватися взаємовідносин, визначених військовими статутами.

Сутність пізнавальних взаємовідносин полягає в тому, що в процесі виконання службово-бойових завдань та у повсякденному житті у військовослужбовців удосконалюються знання бойової техніки і зброї, в результаті чого закріплюються навички виконання військових статутів, які регламентують весь навчальний процес та вимоги до взаємовідносин людей у колективі. Будучи мимовільним, процес пізнання є відображенням природної допитливості всіх військовослужбовців. Тому командири не повинні бути байдужими до того, чим цікавляться підлеглі. Їх повинні хвилювати питання військової служби чи особисті інтереси, які відволікають військовослужбовців від посадових турбот і справ.

Управління пізнавальними взаємовідносинами стає однією з головних виховних функцій. Щоб реалізувати цю функцію на практиці, необхідно уважно вивчати коло безпосередніх інтересів кожного з підлеглих, наполегливо шукати шляхи об’єднання їх за інтересами. З цією метою в підрозділах можуть створюватися гуртки за інтересами. Це можуть бути гуртки любителів техніки, книголюбів, меломанів.

Прагнення до пізнання об’єднує військовослужбовців, формує у них здорові моральні взаємовідносини. Між ними йде обмін політичною, службовою, побутовою інформацією. Взаємне збагачення відомостями про життя і службу суттєво сприяє згуртуванню військовослужбовців і колективу в цілому, розвитку свідомих основ зміцнення військової дисципліни.

У житті військових колективів велике значення мають емоційні взаємовідносини. Контакти людей у військовому, як і у будь-якому колективі, завжди забарвлені певними почуттями: задоволення, оптимізму, вдячності чи, навпаки, тривоги, образи, напруження, пригнічення. Емоційне забарвлення взаємовідносин людей - явище природне. Воно відіграє суттєву роль у зміцненні серед військовослужбовців військової дисципліни, сприяє її стабілізації чи, навпаки, призводить до порушення визначених норм взаємовідносин.

Емоційні взаємовідносини найбільш повно виявляються в ситуації духовного підйому, а також різкої зміни обстановки: успішного завершення складного завдання чи непередбаченої невдачі, інших подій.

Емоційний бік взаємовідносин завжди позначається на вчинках і діях військовослужбовців. Тому командири та їх заступники з виховної роботи прагнуть спрямовувати взаємовідносини особового складу в напрямку позитивних емоцій. Так, готуючись до розбору ситуації, для якої характерна емоційна напруженість у взаємовідносинах, офіцери повинні знаходити аргументи та факти, які б підтримували у військовослужбовців прагнення добиватися високих показників у службово-бойовій діяльності, навчанні та зміцненні військової дисципліни. У таких випадках аналізуються не якості людей, а допущені ними помилки. Обговорюються шляхи подолання стресів в майбутньому.

Формування і підтримання у військовому колективі статутних взаємовідносин - процес безперервний.

Ключовим складником особливих, притаманних тільки армії взаємовідносин є право начальника віддавати підлеглому накази, які той зобов’язаний беззастережно виконувати.

Абсолютну необхідність такого роду взаємовідносин між начальниками і підлеглими визначає військова організація. Для неї характерний суворий розподіл функцій, прав і обов’язків. Сутність військових організацій - забезпечення швидкого збору необхідної бойової інформації, прийняття найбільш раціонального рішення, узгодженість дій усіх ланок, мобілізація зусиль багатьох людей в інтересах досягнення поставленої мети. Неухильне виконання військових статутів сприяє посиленню бойової готовності кожного підрозділу, зміцненню військової дисципліни.

Не менше значення для підвищення ефективності навчання та виховання має сувора підпорядкованість. Вона гарантує вироблення єдності дій, єдиного розуміння змісту команд і розпоряджень, які віддаються командиром. Суворої підпорядкованості вимагає і навчальний процес. Бездоганне підпорядкування підлеглих керівнику занять у ході навчань, тренувань дисциплінує військовослужбовців, впливає на їх взаємовідносини. Офіцер, прапорщик, сержант (керівник занять чи тренування) - це людина, якій підкоряються, у якої вчаться тому, як треба будувати взаємовідносини зі старшими і з підлеглими.

Найбільш характерними ознаками підлеглості є:

право командира наказувати і віддавати розпорядження;

обов’язкова особиста відповідальність начальника перед законами за відданий наказ чи розпорядження;

беззастережна необхідність чіткого виконання наказів, розпоряджень і вказівок начальників;

систематичний контроль, перевірка виконання відданих наказів і розпоряджень.

Ці ознаки взаємовідносин підлеглості, як правило, швидко засвоюються військовослужбовцями і приймаються ними як обов’язкові норми службових взаємовідносин.

Більш складною залишається, так би мовити, психологічна сторона підлеглості. Вона нерідко стає складною проблемою у роботі щодо формування в колективі статутних взаємовідносин. Справа в тому, що вчинками і діями військовослужбовця керує не один, а декілька мотивів: військовий обов’язок, особиста користь, симпатії, вдячність, антипатії.

Боротьба мотивів - явище природне. Важливо тільки, який мотив є головним у визначенні дійсного змісту відданих розпоряджень і самі дії щодо виконання цього розпорядження. Якраз тут має велике значення міра усвідомлення командиром і підлеглим вимог військових статутів про порядок підпорядкування. Командир, віддаючи розпорядження, повинен клопотати не за особистий інтерес, а за інтереси української держави. Це стосується і підлеглого, який ці розпорядження виконує.

Якщо офіцер діє з позиції статутів, якщо його помислами керують почуття обов’язку, прагнення згуртувати підлеглих для досягнення головної мети, навчальної чи бойової, то і результат загальних зусиль буде високий, стабільний. Якщо ж командир керується марнославством, то це неминуче негативно відіб’ється на взаємовідносинах підлеглості і на результатах діяльності всього колективу.

Особиста відповідальність як правова, так і моральна норма взаємовідносин військовослужбовців означає усвідомлення ними суспільного значення рішень, вчинків, дій. Вона постійно засвоюється військовослужбовцем і стає своєрідним регулятором статутних взаємовідносин у підрозділі.

Поряд із високою відповідальністю командира за віддане розпорядження і дії особового складу важливим елементом статутних взаємовідносин є обов’язковість виконання наказів командирів і начальників. Значення цієї правової і моральної норми в житті військовослужбовців очевидне. Воно є основою взаємовідносин підлеглості.

Однак мотив беззастережної підлеглості не означає сліпого, бездумного підпорядкування. В межах вимог військових статутів військовослужбовець має свободу дій. На цій основі активізуються здібності військовослужбовців. Кожний вчинок зважується на терезах совісті, честі, обов’язку і гідності захисника Вітчизни. Це сприяє виконанню вимог статутів про систематичність перевірки і контроль виконання розпоряджень.

Передовий досвід формування статутних взаємовідносин сформував ряд правил безпосереднього контролю: контролювати головне, а не часткові явища; зберігати за підлеглим право на самостійність у діях від початку до кінця, а також право на виправлення помилок; максимально об’єктивно оцінювати взаємовідносини, які склались між командирами і підлеглими.

Систематичність перевірки і контроль виконання завершуються певними висновками. Зробити їх іноді складно. В оцінках повинні правильно співвідноситись зусилля і дії людей з особистою думкою командира. Об’єктивність, вимогливість і самокритичність завжди сприяють встановленню правильних, принципових взаємовідносин між перевіряючими і перевіряємими, а підсумки служать інтересам справи.

Розвитку взаємовідносин підпорядкованості сприяє оперативна доповідь про виконання наказу чи розпорядження командира. Нечітка і неправдива доповідь про виконання є однією з головних причин недисциплінованої поведінки. Факти службової нечіткості чи неправильності доповіді може привести до обману багатьох, а тим самим понизити бойову готовність.

Право оцінки діяльності підлеглих реалізується командиром через дисциплінарну практику. Вона активно сприяє формуванню статутних взаємовідносин.

Дуже важливою умовою є об’єктивність оцінок поведінки і результатів діяльності підлеглих. Тут неприпустимі упередженість і тенденційність. Визначальними повинні бути результати навчання чи службово-бойової діяльності.

Суттєвим фактором розвитку морально зрілих взаємовідносин є своєчасність дисциплінарного впливу. Практика підтверджує, що статутні взаємовідносини формуються швидше, якщо заохочення оголошується одразу після того, як підлеглі досягли високих результатів в службово-бойовій діяльності. Стягнення ж стає більш дієвим якщо воно оголошується без поспіху.

Досвід свідчить, що неможливо проводити виховну роботу, спрямовану на формування статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, без глибокого знання їх особливостей, рис характеру, здібностей. Причому, вивчення особового складу повинно вестись не від випадку до випадку, не від одного службово-бойового завдання до другого, не від правопорушення до правопорушення, тому, що особистість військовослужбовця не є незмінною.

Вивчення якостей особистості військовослужбовців, які проявляються у взаємовідносинах, повинно бути в центрі уваги кожного командира. Адже у взаємовідносинах яскравіше всього виражаються всі якості військовослужбовця: направленість, характер, темперамент, здібності. Загальні позиції світосприйняття, ідеали, духовні і матеріальні потреби зближують військовослужбовців.

Риси характеру військовослужбовців, здібності, їх темперамент накладають неповторний відбиток на морально-психологічний клімат колективу, динамізм і емоційність взаємовідносин в ньому.

Особистість військовослужбовця постійно оцінюється колективом. Щирість чи фальшивість відносин, висока професійна грамотність чи легковажне прагнення показати себе, свідома дисциплінованість чи тимчасове підлаштування під статутні вимоги, з метою отримання особистої вигоди, неодмінно помічаються, формуються колективні позиції до цього військовослужбовця. Хочемо ми цього чи ні, а оціночні характеристики переносяться у суспільну діяльність, відбиваються на авторитеті суджень, вчинках військовослужбовця.

Великий вплив на статутні взаємовідносини здійснює колективний настрій, авторитет посадових осіб і груп військовослужбовців. Під впливом громадської думки відбувається усвідомлення необхідності статутних взаємовідносин.

Жорстка взаємозалежність виробленої колективної оцінки будь-якої події і дій в рамках цієї оцінки викликає гостру потребу у вивченні процесу формування громадської думки.

Виділяють три етапи формування колективної оцінки.

На першому етапі відбувається неофіційне, первинне обговорення нової інформації в малих групах військовослужбовців, які користуються особливою довірою;

На другому етапі відбувається більш широке, але таке ж неофіційне обговорення нових відомостей, які підтверджують чи виключають достовірність первинної інформації;

Третій етап характеризується офіційним обговоренням важливої для колективу інформації і прийняттям колективного рішення. В якості керівника обговорення виступає командир. На цьому етапі офіційна позиція керівників може і не збігатись з офіційною позицією тих військовослужбовців, які склали свою думку щодо питання, яке обговорюється на основі попередньо отриманої інформації. Носії первинної, неофіційної інформації, прагнучи зберегти свій авторитет, намагаються відстоювати свої позиції, вступають у дискусії, показуючи, що їх позиції більш правильні або багатозначно відмовчуються.

При вирішенні питань, які пов’язані з управлінням громадською думкою в інтересах формування статутних взаємовідносин, спираються на висновки психологічної науки і передової практики. Суть цих висновків зводиться до наступного:

процес формування громадської думки здійснює активний вплив на взаємовідносини членів військового колективу. Уже на першому етапі її зародження необхідно турбуватись про те, щоб вихідна інформація була об’єктивною, не викликала різноманітного її тлумачення, неправильних суджень;

важливо приймати мірива, які б виключали появу в колективі неправдивої інформації про переміщення людей, про втручання в їх взаємовідносини, про настрій особового складу, його морально-психологічний стан. Слід мати на увазі особливо негативні наслідки такої інформації на формування громадської думки, якщо її розповсюджує недисциплінований військовослужбовець чи негативно спрямована група військовослужбовців;

пропозиції, що стосуються формування статутних взаємовідносин і зміцнення військової дисципліни, повинні попередньо оцінюватись командирами, їх заступниками з виховної роботи, активом. Єдине розуміння пропозицій, про які йде мова, є важливою передумовою цілеспрямованого розвитку громадської думки і її наступного активного впливу на зміцнення статутних взаємовідносин;

сформована колективна думка постійно підтримується системою статутних вимог.

Силу колективного впливу відчуває на собі кожен військовослужбовець. До колективних форм впливу, перш за все, відносяться психологічне зараження, тиск та схвалення.

Так психологічне зараження частіше всього приймає форму демонстрації доцільності прийнятих в колективі особливостей взаємовідносин. Будучи усвідомленою і признаною декількома військовослужбовцями, традиційна форма взаємовідносин постійно розповсюджується в ширину і глибину, захоплюючи в сферу свого впливу все більше число членів військового колективу.

Психологічний тиск виступає у вигляді вимоги діяти тільки певним чином, а не інакше. У результаті члени колективу потрапляють під своєрідний психологічний прес і в силу цього корегують взаємовідносини з товаришами, підлеглими і начальниками.

Схвалення стилю взаємовідносин посилює прагнення особистості дотримуватись того стилю, який сформувався в даному колективі, спонукає діяти в рамках прийнятої колективом установки.

У свою чергу особистість також може впливати на колектив, на стиль взаємовідносин, який у ньому склався. Зайняти певну, але обов’язково принципову позицію, признати її правильність, спираючись на об’єктивну оцінку обстановки, особистість спонукає і колектив. Під впливом сили доводів однієї людини відбувається уточнення чи зміна колективних орієнтацій щодо питань, наприклад, подальшого зміцнення військової дисципліни.

Важливим фактором, що впливає на закріплення статутних взаємовідносин між військовослужбовцями є схильність більшості з них до наслідування авторитетній особистості чи авторитетним діям групи осіб.

Характер взаємовідносин військовослужбовців регламентується військовими статутами. Їх авторитет безперечний, тому, що спирається на багатий досвід і висновки військової науки. Він визнається всіма військовослужбовцями. Але від визнання авторитету статутів за формою до пунктуального їх наслідування у взаємовідносинах шлях дуже великий. Кожний військовослужбовець проходить такий шлях по-своєму, стверджуючись і перемагаючи, засмучуючись і допускаючи помилки. Під впливом цього процесу формується реальний ступінь авторитетності статутних положень, як норми взаємовідносин військовослужбовців.

Авторитет, як соціально-психологічне явище, має ряд складових. Перша - це авторитетність військових статутів, друга - авторитет посади і військового звання, третя - авторитет особистості військовослужбовця. Кожна із названих складових відіграє чималу роль в характері взаємовідносин членів військового колективу. Особливо велике значення має авторитет особистості. У ній відображаються і посадові обов’язки, і права, і індивідуальна оцінка військовослужбовцем сутності вимог статутів про взаємовідносини у військовому колективі. Від міри відповідності дій і вчинків військовослужбовців вимогам військових статутів залежить статутний авторитет взаємовідносин.

Взаємне визнання справедливості цілей і дій в рамках вимог військових статутів, повнота знань статутів і міцність ідейних та моральних позицій є важливими умовами високого авторитету статутних взаємовідносин, в які включені військовослужбовці.

Показником авторитетності статутних взаємовідносин є:

схожість оцінок морально-психологічних якостей військовослужбовців у офіційній і неофіційній обстановці;

глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутних вимог, які пред’являються командиром, начальником;

емоційна стабільність міжгрупових і міжособистих контактів військовослужбовців;

постійна вимогливість до підлеглих і турбота про них;

чітка організація служби, підтримання статутного порядку.

Висновок по першому питанню. Психологія військового колективу накладає свій відбиток на взаємовідносини між військовослужбовцями. Управління психологією військового колективу забезпечує активне використання соціально-психологічних явищ в інтересах формування статутних взаємовідносин і зміцнення військової дисципліни. На формування статутних взаємовідносин у підрозділах великий вплив здійснюють мікрогрупи. Якщо ці групи негативної спрямованості, то вони стають джерелом позастатутних взаємовідносин. Такі групи інтенсивно впливають на військовослужбовців, які не признають і уникають виконання норм взаємовідносин, які культивують члени неформального негативного об’єднання. Це і веде до конфлікту.

Друге питання. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у підрозділі

Позастатутні взаємовідносини - негативні соціально-психологічні явища. До них відносять будь-які посягання військовослужбовців на гідність та права особистості.

Про наявність в підрозділах позастатутних взаємовідносин найчастіше свідчать такі ознаки:

напруженість у відносинах між молодими солдатами та військовослужбовцями старших призовів;

моральний та фізичний тиск, погрози, шантаж;

глумління та знущання над товаришами по службі, фізичні образи;

наявність у підрозділі негативних явищ, прізвиськ;

пасивність у спілкуванні, замкнутість, відокремленість молодих військовослужбовців від інших у вільний час, святкові та вихідні дні;

вимагання грошей, продуктів харчування, особистих речей, предметів обмундирування;

несення бойової служби молодими військовослужбовцями на найбільш віддалених постах, виконання ними важливих господарських робіт, прання та чистка чужих предметів одягу;

розміщення новачків у казармі на другому ярусі ліжок, під час шикування - в першій шерензі, “добровільний" перегляд кінофільмів та телепередач на незручних місцях;

слідування у солдатську їдальню в перших шеренгах строю, а повернення в спальне приміщення після прийому їжі - в останніх;

наявність у молодих солдат предметів військового обмундирування, які раніше були в користуванні;

громадська пасивність, відсутність бажання бути у міському звільненні чи культпоході;

спроби приховування різних травм, в тому числі і під час медичних оглядів та інше;

примусове виконання за інших військовослужбовців різноманітних робіт тощо.

Із усієї різноманітності проблем нестатутних взаємовідносин особливо виділяється “дідівщина”. Зводити все до “дідівщини”, звичайно, недостатньо, а боротися лише з нею - безглуздо, бо її нерідко заміняють аналогічні по суті процеси посягань.

Необхідність усунення і профілактики позастатутних взаємовідносин усвідомлюється всім керівним складом внутрішніх військ МВС України. При всій різноманітності точок зору по цьому питанню, є одна спільна, яка об’єднує всі позиції - намагання осмислити і розв’язати проблему позастатутних взаємовідносин.

У внутрішніх військах МВС України діє наступна нормативно-правова база щодо профілактики нестатутних взаємовідносин серед особового складу:

Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України;

Статут внутрішньої служби Збройних сил України;

Дисциплінарний статут Збройних сил України;

наказ заступника Міністра внутрішніх справ України - Командуючого внутрішніми військами № 191 “Про морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень, затвердження Інструкції про порядок подання донесень і доповідей про злочини, події та дисциплінарні проступки у внутрішніх військах МВС України та їх облік”;

директива заступника Міністра внутрішніх справ України - Командуючого внутрішніми військами “Про невідкладні заходи щодо попередження та профілактики нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями в з’єднаннях та частинах військ” та інші.

Причини та умови скоєння позастатутних взаємовідносин:

відсутність статутного порядку в частині, підрозділі, повсякденної вимогливості командирів, начальників;

упущення в організації виховної роботи та низький контроль за проведенням профілактичних заходів у ланці батальйон - рота;

низький рівень індивідуально-виховної роботи, недостатні знання індивідуальних якостей та психологічних особливостей підлеглих;

робота по зміцненню військової дисципліни проводиться безсистемно, без чіткого визначення цілей та завдань;

некритична оцінка стану справ з військової дисципліни, приховування фактів знущань та спотворення дисциплінарної практики;

недоліки в організації та проведенні профілактичної роботи з військовослужбовцями “груп ризику”;

формальне виконання службових обов’язків посадовими особами та добовим нарядом;

слабка психолого-педагогічна підготовка офіцерів, невміння запобігати конфліктним ситуаціям;

відсутність у військовослужбовців навичок дисциплінованої поведінки, наявність у них негативних рис характеру, що обумовлені недоліками виховання до призову на військову службу;

недостатня увага до побуту підлеглих, задоволення їх потреб та запитів, організації дозвілля.

Планування роботи щодо запобігання позастатутних взаємовідносин здійснюється:

у комплексному плані морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень в управлінні територіального командування (з’єднання, навчального закладу) - на рік, у лінійній бригаді, полку, окремому батальйоні - на півріччя, у розділі профілактика правопорушень та протиправної поведінки;

у плані правового виховання в управлінні територіального командування (з’єднання, навчального закладу), у лінійній бригаді, полку, окремому батальйоні - на рік, у розділі заходи щодо профілактики позастатутних взаємовідносин серед особового складу;

в плані виховної роботи в територіальному командуванні (з’єднанні, навчальному закладі, у літній бригаді, полку, окремому батальйоні, лінійному батальйоні, дивізіоні, роті, батареї - на місяць, у розділі - морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень.

Заходи роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у роті (включаються

в план роботи ради військового колективу;

в план роботи ради світлиці;

в план роботи ради прапорщиків.

Робота щодо профілактики позастатутних взаємовідносин передбачає проведення:

Заходів організаційного характеру:

підтримання суворого статутного порядку з усіх питань організації та несення служби;

чіткий контроль за особовим складом;

вміле використання дисциплінарної практики;

вивчення з офіцерами, прапорщиками, сержантами передового досвіду щодо зміцнення військової дисципліни;

аналіз морально-психологічного стану;

Заходів виховного впливу:

обговорення стану дисципліни на службових нарадах, зборах;

конкретний аналіз та розбір позастатутних взаємин серед особового складу;

індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, котрі допускають відхилення у поведінці;

формування у військовослужбовців свідомого виконання своїх обов’язків;

виховання у особового складу патріотизму, національної гідності та культури, поваги до мови, традицій та звичаїв народу України;

залучення сил громадськості до згуртування військових колективів;

розповсюдження передового досвіду несення служби, військового товариства, вимог військової присяги та статутів;

своєчасне доведення до особового складу наказів командування і вироків військових судів.

Навчання всіх суб’єктів виховної роботи формам і методам профілактики позастатутних взаємовідносин здійснюється перш за все офіцерами-виховниками.

До цієї роботи також залучаються працівники військових прокуратур, судів, психологи та педагоги.

Для навчання офіцерів та прапорщиків формам та методам профілактики позастатутних взаємовідносин використовують дні командирської підготовки, учбово-методичні збори, дні начальників варт, наради, обміни досвідом, науково-практичні конференції, заняття з гуманітарної підготовки, інструктивні заняття, заліки щодо знання керівних документів з профілактики позастатутних взаємовідносин та інше. Заступників командирів підрозділів з виховної роботи також навчають під час проведення щомісячних днів підвищення професійного рівня.

Із сержантами проводяться щомісячні чотирьох годинні лекторії з проблем військового права, педагогіки і психології, методики роботи щодо профілактики позастатутних взаємовідносин. Їх навчання також здійснюється під час проведення днів сержантів, нарад, занять з гуманітарної підготовки, обміну досвідом, інструктажів.

Актив підрозділів, голови та члени рад військових колективів навчають методиці надання допомоги командирам щодо запобігання позастатутних взаємовідносини під час проведення семінарів, окремих інструктажів та інструктивних занять, обміну досвідом.

У внутрішніх військах МВС України розроблена і діє методика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у військових колективах. Вона визначає проведення конкретних організаційних та виховних заходів у частинах та підрозділах з урахуванням особливостей служби солдат починаючи з отримання молодого поповнення з військових комісаріатах до активного оволодіння військовим фахом і служби в підрозділі.

Методика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин має наступні етапи:

І етап - отримання молодого поповнення з військових комісаріатів;

ІІ етап - підготовка до прийому молодого поповнення в підрозділах і частинах;

ІІІ етап - прийом молодого поповнення, звільнення в запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби;

ІV етап - початковий етап служби молодих військовослужбовців у підрозділі;

V етап - активне оволодіння військовим фахом. Служба в підрозділі.

І етап - отримання молодого поповнення з військових комісаріатів.

Основним завданням цього етапу є вивчення призовників у військових комісаріатах старшими команд, а також спостереження за поведінкою молодого поповнення на шляху прямування до військової частини.

Перед виїздом у військові комісаріати зі старшими команд в обов’язковому порядку проводяться інструктивні заняття на яких даються рекомендації щодо відбору молодого поповнення.

Офіцер, який прибув за поповненням у військовий комісаріат, ретельно знайомиться з обліковими картками призовників (профвідбору, медичною та виробничною характеристиками, об’єктивними листками вивчення, особовими справами), проводить з кожним індивідуальні бесіди. При виявленні відхилень у стані здоров’я чи ознак невідповідності службі з інших причин, звертає на це увагу представника військового комісаріату. При необхідності ставить питання про додаткове медичне та інше обстеження з метою визначення придатності призовника до військової служби у внутрішніх військах МВС України.

Дуже важливо під час комплектування молодого поповнення не допустити, щоб до складу команд ввійшли призовники з так званої групи ризику, до якої входять особи:

з адаптаційно-астенічними розладами;

які знаходились до призову в армію на обліку в нервово-психічних диспансерах;

нестійкі у нервово-психічному відношенні;

які перенесли черепно-мозкові травми;

схильні до вживання спиртних напоїв, наркотичних та токсичних речовин;

які перенесли інфекційні та інтоксикаційні захворювання нервової системи;

мали приводи до міліції, були раніше засуджені чи у відношенні до яких ведеться слідство.

Після комплектування команд молодому поповненню розповідають про місце майбутньої служби, пояснюють правила поведінки під час прямування до місця призначення, доводять відповідальність за скоєння правопорушень.

У дорозі офіцери, прапорщики та сержанти ретельно спостерігають за поведінкою новобранців, своєчасно та рішуче присікають випадки порушення встановлених правил поведінки.

Після повернення до військової частини старший команди доповідає командуванню свої спостереження відносно молодого поповнення для прийняття відповідних рішень.

ІІ етап - підготовка до прийому молодого поповнення в підрозділах і частинах.

В цей період основна увага в підрозділах і частинах зосереджується на підборі офіцерів, прапорщиків, сержантів для роботи з молодим поповненням. При цьому, звертається увага на наявність у них досвіду роботи з даною категорією військовослужбовців, педагогічних навичок, особисту дисциплінованість, вимогливість та відповідальність. Підібрані повинні бути уважними, душевно чуйними та комунікабельними. Відповідальність за якість підбору офіцерів, прапорщиків та сержантів для роботи на учбовому зборі покладається на командира частини та його заступника з виховної роботи. Визначаються завдання щодо формування у військовослужбовців якостей для швидкого входження до колективу.

На учбових пунктах заздалегідь оформляються світлиці, відповідна наочна агітація, куточки відпочинку та кімнати психологічного розвантаження. Виділяється необхідна кількість газет та журналів, настільних ігор. Перевіряється робочий стан та забезпеченість культпросвітмайном, наявність речового майна.

Доцільно навчити офіцерів простим і ефективним соціально-психологічним методам оперативного виявлення у військовому колективі типу взаємин серед товаришів по службі, направленість груп та їх лідерів.

Перед початком нового періоду навчання з офіцерами підрозділів, керівниками груп гуманітарної підготовки проводяться заняття по темі: “Практика роботи щодо згуртування військових колективів і попередження випадків позастатутних взаємовідносин”.

В ході заняття організуються виступи командира частини, його заступників, представників військової прокуратури з питань аналізу, організації та проведення виховної роботи. На конкретних прикладах із життя частини і підрозділів розглядаються найбільш ефективні форми та методи роботи щодо усунення негативних явищ у військових колективах. Також, розробляються методичні прийоми, які потрібно взяти до уваги офіцерському та сержантському складу.

Життя показує, що за умов добре організованої лікувально-профілактичної роботи, багатьом негативним явищам у солдатському середовищі, особливо в період прийому молодого поповнення, можливо запобігти. Тому, до роботи з молодими військовослужбовцями необхідно серйозно готуватися і медичній службі частини. Інструктуючи медичний персонал, важливо зосередити увагу на виявленні осіб із нервово-психічними розладами, різноманітними відхиленнями здоров’я та фізичного розвитку. Особлива увага повинна приділятися особам які мали захворювання чи травми голови, незадовільну успішність у школі, схильність до вживання спиртних напоїв та наркотичних речовин.

Виховна робота в підрозділах організується з урахуванням індивідуальних особливостей військовослужбовців різних строків служби. Командири взводів складають характеристики на тих хто звільняється в запас і доводять їх до військового колективу, до кожного військовослужбовця останнього періоду служби. На нарадах сержантів, засіданнях Рад військових колективів, загальних зборах військовослужбовців заслуховуються звіти солдат і сержантів другого періоду служби про роботу щодо оволодіння фахом, дотримання статутних норм поведінки, зміцнення традицій дружби та військового товариства.

Проводяться індивідуальні бесіди з військовослужбовцями другого та третього періоду служби, лідерами мікрогруп. Їх націлюють на допомогу молодому поповненню при подоланні труднощів входження до колективу та солдатського життя.

ІІІ етап - прийом молодого поповнення, звільнення в запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби.

Головним завданням цього періоду є підтримання на навчальних зборах статутного порядку, виховання у новобранців первинних навичок щодо виконання службових обов’язків та організоване звільнення військовослужбовців, які вислужили визначені законом строки служби.

В перші дні з молодими військовослужбовцями організується вивчення вимог статутів щодо дотримання необхідних взаємовідносин у військовому колективі, доводяться закони України та укази Президента України з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, накази заступника Міністра внутрішніх справ України - командувача внутрішніх військ, Закон України “Про внутрішні війська МВС України”, положення про обов’язки та права особового складу внутрішніх військ МВС України.

Молодим солдатам надаються рекомендації про поведінку в разі спроби інших військовослужбовців принизити їх особисту гідність. Під контролем офіцерів управління частини організується відправка цивільного одягу молодих військовослужбовців за вказаними адресами.

Організуючи виховну роботу з молодими військовослужбовцями, офіцери забезпечують обстановку доброзичливості та поваги, проявляють постійну турботу про підлеглих, чуйність та тактовність у взаєминах. Ведуть нещадну боротьбу з випадками грубості та зневаги з боку сержантського складу і військовослужбовців попередніх строків призову. Активно впливають на формування у молодих бійців уваги до порядку. Офіцери формують у підлеглих тверду впевненість щодо однакової відповідальності за дотримання дисципліни та правопорядку.

Командири і офіцери-виховники щоденно заслуховують командирів взводів про поведінку молодих військовослужбовців, їх настрій та стан здоров’я.

Уважно вивчаються дратівливі, запальні військовослужбовці, які конфліктують з сержантами і своїми товаришами, хворобливо реагують на зауваження. Більше уваги потрібно приділяти тим, хто відрізняється замкнутістю, стає об’єктом для жартів, відчуває гостру нудьгу за домівкою.

Основні зусилля на навчальних зборах офіцери зосереджують на індивідуальній виховній роботі з кожним молодим військовослужбовцем.

Для вивчення поповнення використовуються документи з військових комісаріатів, листування з батьками, дані спостережень та індивідуальних бесід, доповіді сержантів, бесіди з товаришами та інші форми роботи.

Виховна робота на навчальному зборі спрямовується на роз’яснення молодому поповненню вимог військової присяги і статутів, призначення внутрішніх військ МВС України, особливостей служби в частинах, виховання у особового складу національної свідомості, почуття любові до України та її народу.

З військовослужбовцями проводяться бесіди, круглі столи на теми військового, морального та правового виховання. В цій роботі особлива роль належить відділенню виховної роботи частини, яке надає офіцерам практичну допомогу в підготовці цих заходів, забезпечує проведення їх на високому рівні, розробляє програми та інструкції для здійснення соціально-психологічних досліджень.

Командири вимагають від сержантів однакового ставлення до всіх військовослужбовців. Припиняється “турбота” про своїх земляків солдат і сержантів старших призовів, які намагаються чинити психологічний тиск на сержантів навчальних зборів, для створення їм кращих умов.

Старшини підрозділів посилюють контроль за обмундируванням молодих військовослужбовців, щоб виключити випадки його крадіжки та заміни. Вони систематично перевіряють екіпіровку солдат, які вислужили встановлені строки служби, результати готовності їх до звільнення та доповідають відповідним командирам.

Дуже важливою подією є проводи військовослужбовців, звільнених із військової служби. Доцільно організувати і провести ряд виховних заходів як, наприклад, вечір вшанування “Дякуємо за службу”, тематичний вечір “Усе що знаю і вмію - тобі, молодий солдат”. Оформляється “Книга естафети призовів”, до якої військовики, що звільняються в запас заносять свої поради товаришам по службі та пропозиції щодо поліпшення стану справ. На загальних зборах особового складу підрозділів зачитуються їх характеристики.

Проводи військовослужбовців організуються урочисто на загальному шикуванні особового складу. Передбачаються виступи керівників, військовослужбовців строкової служби різних періодів. Оголошуються накази командирів частин, вручаються пам’ятні та вдячні листи, грамоти, цінні подарунки та інше.

Урочистим днем для усього особового складу частини повинна стати церемонія прийняття Військової присяги молодими солдатами. Цього дня доцільно організувати урочистий мітинг, фотографування військовослужбовців, зустрічі командування з батьками та інші культурно-масові заходи.

ІV етап - початковий етап служби молодих військовослужбовців в підрозділі.

Цей період дуже важливий і відповідальний у роботі щодо профілактики позастатутних взаємин. Основне завдання його полягає в забезпеченні адаптації молодих солдат до умов військової служби, входження їх до колективу підрозділу, свідомого розуміння важливості служби та військового товариства.

Після прибуття молодих військовослужбовців із навчальних закладів до підрозділів, вони відрекомендовуються особовому складу роти. До них доводять завдання, що стоять перед підрозділом, розповідають про позитивні традиції і успіхи в службі та називають прізвища передових військовослужбовців роти.

Важлива увага приділяється розміщенню молодих солдат відповідно штатного розкладу, контролю за дотримання черговості нарядів, виконання графіків прибирання приміщення та території.

Офіцери ротної ланки не менше одного разу на тиждень, а якщо вимагають обставини, то і частіше, ведуть бесіди з кожним молодим військовиком з метою виявлення їхнього настрою, перших вражень від служби. Кожен день заслуховуються виступи молодших командирів з питань взаємин серед військовослужбовців. Забезпечується реагування на кожен випадок їх порушень. В цей період організуються відвідування музеїв, кімнат бойової слави, проводяться вечори знайомств із колективом, соціально-психологічні дослідження. Обов’язково проводяться бесіди по темам: “Військовий обов’язок”, “Совість”, “Відповідальність військово-службовця”, “Військова гордість”, “Твій командир”.

Потрібно ретельно підготувати та провести загальні збори особового складу роти з порядком денним: “Дружба та військове товариство - славна традиція нашого підрозділу”, важливо залучити для його обговорення кожного військовослужбовця, сформувати громадську думку в колективі.

Збори можуть проводитись без доповіді, в формі відвертого обміну думками. На них пропонується приймати конкретні рішення, в яких повинна визначатись відповідальність кожного за дотримання статутних норм взаємовідносин, здоровий морально-психологічний клімат. Перед зборами доцільно організовувати показ кінофільмів про військову службу, дружбу та військове товариство, трансляцію передач радіовузлів та інше.

У військових частинах проводяться збори офіцерів з порядком денним “Висока вимогливість до підлеглих, педагогічний такт, батьківська турбота про людей, особистий приклад - важливі якості офіцера”. Вплив таких зборів у значній мірі залежить від ретельності їх підготовки, відвертого обговорення конкретних пунктів рішень, що приймаються. У них записуються зобов’язання високо нести честь та гідність офіцера, проявляти турботу про побут та відпочинок підлеглих, бути зразком у виконанні своїх службових обов’язків.

У батальйонах (ротах) проводяться заняття з молодшими командирами з питань згуртування військового колективу.

Головну увагу в цей період потрібно приділити завоюванню довіри підлеглих особистим прикладом всіх командирів щодо служби, єдності слова та діла.

Кожен офіцер повинен надавати допомогу підлеглим у несенні служби, навчанні, організації побуту та дозвілля конкретними справами чи порадами.

Командирам та офіцерам-виховникам необхідно мати на увазі, що на початку служби у військовослужбовців активно складаються міжособисті стосунки. Для виховання дружніх стосунків роботу треба вести комплексно, об’єктивно оцінювати ефективність проведених заходів.

Офіцерський склад повинен зосереджувати свої зусилля на роботі в мікрогрупах. Дуже важливо, виявити направленість таких мікрогруп. Особлива увага звертається на використання позитивних звичаїв та традицій у справі зміцнення морально-психологічного клімату в підрозділі. В той же час, офіцерський склад зосереджує зусилля на нейтралізації негативних мікрогруп. Командири та офіцери-виховники добиваються, щоб стосунки серед військовослужбовців, які сформовані “по вертикалі”, були основані на статутних вимогах, а внутрішньоколективні стосунки - “по горизонталі" - на бойовому товаристві, взаємодопомозі та здоровому суперництві.

Як свідчить досвід, на створення сильного колективу позитивно впливає урочисте проведення молодих військовиків на перше самостійне службове завдання. Їх вітають командири та кращі військово-службовці підрозділу. Їм роз’яснюють важливість виконання поставлених завдань, розповідають про солдат які проявили мужність, самовідданість, пильність та непідкупність. В цей час дуже важливо заохотити тих, що відзначилися за успіхи в службі, сумлінне виконання службових обов’язків.

V етап - активне оволодіння військовим фахом. Служба в підрозділі.

Головні зусилля зосереджуються на вивченні мікроклімату у всіх без винятку колективах, на формуванні міцних та стійких статутних взаємовідносин серед військовиків. Роботу потрібно будувати так, щоб кожний підрозділ був глибоко вивчений і знаходився під постійним впливом офіцерів-виховників. Під час аналізу дисципліни за місяць командир частини дає оцінку статутним взаємовідносинам у кожному ротному колективі.

Командирам, виховникам та офіцерам управлінь частин потрібно систематично відвідувати підрозділи в різні години доби, для проведення бесід, індивідуально-виховної роботи, надання допомоги у налагодженні побуту та нормальних умов життя і діяльності військовослужбовців. Мета відвідувань - вивчення стану справ, аналіз інформації про те, як згуртовується колектив, формуються взаємовідносини.

Дуже важливо своєчасно виявити в підрозділі лідерів та їхню направленість. Для лідерів з негативною направленістю характерні такі якості, як: егоїзм, жорстокість, бездуховність, прагнення підпорядкувати собі людей, отримати незаслужену привілею. З метою забезпечення свого впливу частіше всього вони використовують насильство чи погрозу. Частіше такі “лідери" мають помилковий авторитет “бувалого хлопця”, “спортсмена”, “знавця сучасної музики”. В їх поведінці яскраво проявляються розв’язаність, зарозумілість, грубість, пихатість та самовпевненість. Вже з перших днів своєї служби такі люди схильні до недисциплінованості, недбалості. Для виявлення подібних “лідерів” потрібно використовувати індивідуальні та групові бесіди з військовослужбовцями різних періодів служби, національностей, постійно спостерігати за їхньою поведінкою, аналізувати їх взаємовідносини.

Після виявлення осіб, схильних до позастатутних взаємовідносин, треба їх попередити шляхом проведення індивідуальних бесід. Якщо цього буде недостатньо, необхідно залучити до цієї роботи громадськість. Дуже ефективним засобом є заслуховування цих осіб на зборах військових колективів. Для проведення профілактичної роботи рекомендується залучати працівників військових судів та прокуратури.

На загальних зборах військових колективів обговорюються питання згуртованості, намічаються конкретні заходи щодо допомоги командирам. В рішення зборів доцільно записати конкретні доручення щодо усунення виявлених недоліків, налагодження статутних взаємовідносин серед військовослужбовців.

У згуртуванні військових колективів офіцери підрозділів спираються на дисциплінованих і досвідчених військовослужбовців останніх періодів служби, дають їм доручення, які вимагають самостійності, творчості, відповідальності та службового досвіду. Разом з тим, якщо необхідно, треба розвіяти думку, про те, що дотримання розпорядку дня, форми одягу, внутрішнього порядку, шикувань для тих, що звільнюються в запас не є обов’язковим. Небажано в психологічному плані, щоб військовослужбовці останнього періоду служби відхилялися від службово-бойової діяльності, навчання та виконання різного роду господарчих робіт.

Особливу увагу командири та офіцери-виховники батальйонної та ротної ланок повинні звертати на активізацію діяльності сержантів у боротьбі з позастатутними взаємовідносинами, забезпечення їх особистого прикладу. Також, на засіданнях рад військових колективів обговорюються питання щодо проходження служби сержантським складом та стан справ у їхніх підрозділах. Особлива увага приділяється взаємовідносинам між ними та підлеглими.

Сержантам надаються поради, як діяти в конкретній ситуації, які виховні заходи застосовувати до того чи іншого військовослужбовця. Кожен випадок помилкових дій молодших командирів повинен критично оцінюватися та детально розбиратися командирами, офіцерами-виховниками та на засіданнях рад військових колективів. Дії солдат, що направлені на підрив авторитету сержантів повинні негайно припинятись. Подібні факти треба піддавати широкому оперативному аналізу. При цьому слід пам’ятати, що позастатутні взаємовідносини ґрунтуються на круговій поруці. Знущання замовчуються не тільки їх виконавцями, але й потерпілими. Ось чому, кожен випадок позастатутних взаємовідносин повинен розслідуватись до кінця.

Встановлення справжнього стану справ у підрозділах, правильне реагування на позастатутні правопорушення, в якій би формі вони не виражались - запорука попередження злочинів та подій.

Індивідуальна профілактична робота з кожним військовослужбовцем доповнюється комплексом інших заходів виховного впливу.

Ефективними формами виховної роботи є тематичні вечори, які присвячені кращим військовослужбовцям, зустрічі з цікавими людьми, диспути, круглі столи, експрес-інтерв’ю з компетентними особами, методичні ринги, ділові ігри та інше.

Командири та офіцери-виховники значну увагу концентрують на контролі та вивченні поведінки особового складу в конкретних ситуаціях. В значній мірі це стосується 100 днів до указу Президента України про звільнення в запас військовослужбовців, що вислужили встановлені строки служби, а також у день його опублікування. Саме у ці дні посилюється можливість здійснення негативних ритуалів у військових колективах. Виховна робота скеровується на попередження подібних фактів. За таких умов, значна увага приділяється здійсненню військового та морального виховання особового складу.

Перед оголошенням указу Президента України про звільнення в запас командири посилюють контроль за поведінкою особового складу. В цей час проводяться індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, особливо останнього періоду служби, з питань протидії можливим позастатутним ритуалам. На зборах військових колективів заслуховуються звіти військовиків, що звільняються зі служби з питань їхньої особистої дисциплінованості, відношення до товаришів, виконання вимог військових статутів, обов’язків по службі.

Командири та офіцери-виховники підрозділів суворо попереджають військовослужбовців, схильних до порушень військової дисципліни, про недопустимість таких фактів, як “переведення солдатів з одного періоду служби до другого" та інше. З метою правової профілактики позастатутних взаємовідносин активно використовуються вечори запитань та відповідей за участю представників військової прокуратури та військових судів. Оформляється спеціальний стенд, на якому розміщуються листи військовослужбовців, що відбувають покарання за скоєні злочини, листи батьків засуджених солдат до командира військової частини. Випускаються фотолистівки, які розкривають хуліганські дії окремих недисциплінованих військовиків.

Згідно з вимогами заступника Міністра внутрішніх справ України - командувача внутрішніх військ усі факти порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями повинні розслідуватись особисто начальниками управлінь територіальних командувань або їх заступниками (командирами з’єднань та військових частин безпосереднього підпорядкування ГУВВ або їх заступниками).

Позастатутні взаємовідносини - це полідетерміноване явище за умови виникнення якого взаємодіють соціально-історичні, соціально-психологічні та індивідуально-особисті фактори.

Запропонована методика передбачає систематичне проведення заходів кожного періоду навчання, але з урахуванням змін, що відбулися у військовому колективі. Застосування рекомендацій повинно бути творчим та продуманим у діяльності кожного офіцера.

Висновок по другому питанню. Вирішувати проблему позастатутних взаємовідносин необхідно з урахуванням соціально-історичних змін, громадської думки з даної проблеми, підтримуючи зв’язки з батьками військовослужбовців, комплектуючими військовими комісаріатами, громадськими організаціями, представниками релігійних конфесій, органами внутрішніх справ, місцевими органами влади. Можна стверджувати, що формування статутних взаємовідносин - це складний та довготривалий процес, його ефективність залежить від узгоджених дій командирів, штабів та органів виховної роботи, від якісного проведення цілого комплексу організаційних та виховних заходів.

Висновки

Таким чином, необхідно зробити висновок, що формування статутних взаємовідносин - це складний та довготривалий процес, його ефективність залежить від узгоджених дій командирів, штабів та органів виховної роботи, від якісного проведення цілого комплексу організаційних та виховних заходів.

Велику роль у встановленні статутних взаємовідносин між військовослужбовцями відіграє військове товариство. Статут внутрішньої служби пропонує військовослужбовцям "поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини". Військове товариство, як моральний регулятор життя колективів підрозділів, проявляється у різних формах. Найбільш характерні з них - взаємна виучка в бою, вимогливість, взаємодопомога у навчанні і службі, наслідування прикладу кращих.

Встановлення справжнього стану справ у підрозділах, правильне реагування на позастатутні правопорушення, в які б формі вони не виражались - запорука попередження злочинів та подій.

Ефективними формами виховної роботи є тематичні вечори, які присвячені кращім військовослужбовцям, зустрічі з цікавими людьми, диспути, круглі столи, експрес-інтерв’ю з компетентними особами, методичні ринги, ділові ігри та інше.

Позастатутні взаємовідносини це полідетерміноване явище за умови виникнення якого взаємодіють соціально-історичні, соціально-психологічні та індивідуально-особисті фактори.

Запропонована методика передбачає систематичне проведення заходів кожного періоду навчання, але з урахуванням змін, що відбулися у військовому колективі.

Застосування рекомендацій повинно бути творчим та продуманим в діяльності кожного офіцера.

Вирішувати проблеми позастатутних взаємовідносин необхідно з урахуванням соціально-історичних змін, громадської думки з даної проблеми, підтримуючи зв’язки з батьками військовослужбовців, комплектуючими військовими комісаріатами, громадськими організаціями, представниками релігійних конфесій, органами внутрішніх справ, місцевими органами влади.

Література

Військо України №9 9 - 10/2003.,-23с,

"Вопросы воинского воспитания", Сборник статей, Москва, Воениздат - 1985 г., - 178 с.

Игнатьев Л.Л. "Пятьдесят лет в строю", Воениздат, Москва 1988 г. - 750 с.

Карев Г.А. "Пылающий берег", издательство "Маяк", Одесса 1983 г. - 262 с.

"Краснознаменный Киевский", Издательство Политической литературы, Киев - 1979 г. - 462 с.

"Проблемы воинского воспитания", Воениздат, Москва 1979 г.273 с.

Цирлин А.Д. "Инженерные войска в боях за Советскую Родину", Воениздат, Москва - 1970 г.343 с.

Наталія Полонська-Василенко - "Історія України"

В. Куценко “Виховне значення занять з бойової підготовки, бойового чергування, експлуатації бойової техніки та озброєння”, “Народна армія" від 4 липня 1999 р.

Навчально-методичний посібник “Організація виховної роботи в підрозділах Внутрішніх Військ МВС України" Управління виховної роботи ГУ ВВ МВС України - К. 1998 р.

Коупленд Н. Психология и солдат / Пер. с англ.А.Т. Сапронова В.М. Катеринича. - 2-е изд. - М., 1991. - С.56-57.

Апресян Г.3. О самодеятельном искусстве // Проблемы эстетического воспитания и современность: Материалы конференции. - М., 1964. - 123 с.

Макаренко А.С. Педагогические сочинения - М., Издательство АПНРСФСР, 1948.

Малахов В.А. Етика. - К., Либідь, 2002.

Подоляк Я.В. Офицеру об этикете. - М., Военное издательство, 1991.

Рідель М.П. Свобода і відданість Вітчизні - К., Либідь, 1996.

О. Крутіков “Виховне значення бойової підготовки. Формування психологічної стійкості особового складу під час виконання навчально-бойових завідань”. “Народна армія" від 11 лютого 2000р.