Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"

З В І Т

з виробничої практики

(на прикладі Погребищенського ТВБВ №10001/035 ВАТ «Державний ощадний банк України»)

Вступ

На сучасному етапі, коли Україна перебуває в спаді економічного розвитку, в умовах економічної кризи, серед проблем, які постали, першочергово постала проблема вибору надійного банку, де населенню вигідно буде зберегти кошти, цінні папери та метали. Оскільки більшість комерційних банків пізнали краху в своїй діяльності, то покластися можна тільки на державу. Рятівником від держави виступає «Державний ощадний банк України» – як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки організовує рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через Ощадбанк проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення в цілому. Оскільки Ощадбанк має розгалужену систему, тобто філії по всій Україні, то завдяки цьому населення має можливість користуватися послугами Ощадбанку по всій Україні.

Саме Ощадбанк виконує важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.

Метою проходження виробничої практики є ознайомлення з загальною характеристикою Ощадбанку та здійснення моніторингу фінансової складової діяльності банку, теоретичне обгрунтування АРМ фінансиста в банку.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

розробка загальної характеристики Погребищенського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України»;

– аналіз фінансової складової діяльності банку;

– зібрати інформацію про АРМ спеціаліста (фінансиста) в банку.

Предмет дослідження – нормативно-правове забезпечення банку, підрозділи банку, інформаційне та технічне забезпечення, показники фінансової звітності, АРМ фінансиста Ощадбанку.

Об'єктом є безпосередньо Погребищенське ТВБВ №10001/035

ВАТ «Державний ощадний банк України».

Відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» входить до єдиної організаційної структури Банку не є юридичною особою, відкрите на балансі філії – Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», підпорядковане установі, на балансі якої відкрите і є її структурною одиницею, має внутрішньобанківський реєстраційний код. Юридичною підставою забезпечення діяльності установи є положення «Про територіально відокремлене без балансове відділення «10001/035 Філії – Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Для написання звіту про проходження навчальної практики використовувались закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», положення про організацію операційної діяльності в установах ВАТ «Ощадбанк», положення «Про територіально відокремлене без балансове відділення «10001/035 Філії – Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

1. Загальна характеристика Погребищенського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України»

1.1 Юридичні підстави забезпечення діяльності установи

Юридичною підставою забезпечення діяльності установи є положення «Про територіально відокремлене без балансове відділення «10001/035 Філії – Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від «17» червня 2003 року №108, яке погоджено рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні НБУ у Вінницькій області від 10.12. 2003 №62. Згідно з цим положенням відділення входить до єдиної організаційної структури Банку не є юридичною особою, відкрите на балансі філії – Вінницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», підпорядковане установі, на балансі якої відкрите і є її структурною одиницею, має внутрішньобанківський реєстраційний код. Метою діяльності Відділення є поліпшення обслуговування клієнтів та одержання прибутку в інтересах Банку від проведення банківської та іншої діяльності визначеної положенням та законодавством. Предметом діяльності Відділення є виконання банківських та інших операцій на підставі дозволу на здійснення банківських операцій, виданого банком.

Відділення здійснює такі банківські операції:

– приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

– відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

– переказ грошових коштів;

– лізинг;

– випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків і векселів;

– випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

– операції з валютними цінностями;

– перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

– довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Майно відділення обліковується на балансі філії Вінницького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».Керівництво поточною діяльністю Відділення здійснює керівник – завідуючий, а в разі його відсутності – заступник. Відділення гарантує таємницю щодо операцій, рахунків та вкладів клієнтів, а також нерозголошення конфіденційної інформації, яка стала відома працівникам Відділення у зв’язку з виконанням ними своїх зобов’язань.

Контроль за діяльністю Відділення здійснюється шляхом проведення аудиту, ревізії та тематичних перевірок службами банку або філії у встановленому порядку в межах її повноважень та компетенції. Нагляд за діяльністю Відділення здійснює територіальне управління НБУ за місцезнаходженням Відділення.

1.2 Структура взаємодії підрозділів відділення ВАТ «Державний ощадний банк України»

Організація банку являє собою досить складну процедуру та регулюється, як правило, загальним чи спеціальним (для банків) законодавством. В більшості країн необхідним є дозвіл на відкриття банку, але в ряді випадків засновники можуть обмежитись простою реєстрацією.

Структура банку, кількість відділів, спеціалізація служб, склад керівництва, розподіл повноважень і т. д. залежить від багатьох факторів і визначається економічною доцільністю.

В загальній організаційній структурі банку можна виділити два типи відділів:

– відділи, які виконують лінійні функції;

– відділи, які виконують штабні функції.

Лінійні відділи безпосередньо зайнятті виконанням організаційної роботи (прийняття вкладів, видача кредитів, купівля цінних паперів тощо). Термін «лінійний» характеризує характер зв’язків цих відділів з вищими ешелонами банку. Лінійні функції делегуються з вищих поверхів ієрархії на нижчі, що створює безперервний «ланцюг команд» або «лінію» команд по вертикалі, яка зв’язує один рівень з іншими.

Штабні відділи займаються обслуговуванням лінійних відділів, допомагають їм у підвищенні ефективності їх діяльності. Прикладом можуть слугувати відділи планування, кадрів, юридичний, статистики.

Відомо декілька принципових схем побудови банку. Кожна з них адекватна певному типу кредитного ринку. Так, в умовах локального ринку, обмеженого контингенту клієнтів, відсутності активної боротьби конкуруючих установ, нерозвиненості або повної відсутності філіальної системи найбільш розповсюджена так звана схема побудови банку. Для неї характерні гранична простота вертикальних зв’язків, пряме та безпосереднє підпорядкування відділів вищому керівництву банку.

Погребищенське ТВБВ ВАТ «Державний ощадний банк України» має лінійну структуру взаємодії підрозділів установи.

В даній організаційній структурі відділення «Державний ощадний банк України» верхню позицію займає керуючий, якому підпорядковується заступник керуючого. Оскільки в лінійній структурі створюється безперервний «ланцюг команд», тобто заступнику керуючого підпорядковуються взаємопов’язані сектори та відділи, які в свою чергу мають зав. відділами та зав. секторами, яким підпорядковуються підлеглі відділу, який створює колектив відділення.

Завідуючий банку організовує діяльність таким чином, щоб забезпечити:

– розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснення операцій;

– належне документування всіх операцій (складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку). Якщо документування операцій здійснюється з використанням інформаційних технологій, то відповідне програмне забезпечення має забезпечувати ведення протоколу про всі операції та дії відповідальних працівників у захищеній від модифікації формі;

– своєчасне, повне та достовірне відображення операцій у регістрах бухгалтерського обліку;

– накопичення та надання докладної інформації за кожною операцією з обов’язковим зазначенням даних про її учасників, з визначенням балансових і позабалансових вимог та зобов’язань, можливих змін за цими операціями, сум нарахованих, отриманих або сплачених доходів та витрат, а також інших параметрів, що забезпечують складання звітності Банку;

– дотримання вимог Облікової політики Банку;

– автентифікацію відповідального за проведення операційної процедури на паперових та/або електронних носіях;

– дотримання встановлених лімітів на здійснення окремих операцій;

– визначення наявних та можливих операційних ризиків і управління ними;

– виконання необхідних процедур внутрішнього контролю;

– зберігання інформації про всі операції установи Банку;

– конфіденційність інформації про кожну операцію та її контрагентів (інформація про операцію під час її передавання відповідними каналами зв'язку має бути зашифрованою);

– цілісність та достовірність інформації усіх операцій;

– формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів, звітів відповідно до вимог законодавства України.

Операційний відділ передбачає порядок:

– регламенту роботи з відкриття, закриття операційного дня, надання прав доступу відповідальним виконавцям до АБС;

– ведення реєстрів контрагентів, рахунків, контрактів;

виконання розрахункових документів;

– проведення операцій в АБС;

– здійснення інкасації та перевезення валютних цінностей;

– формування та зберігання первинних документів;

– здійснення внутрішнього банківського контролю за операціями, здійсненими у ТВБВ;

– обміну інформацією.

В обов’язковому порядку контролюючим працівником підписуються такі документи:

– грошові чеки із чекових книжок клієнтів;

– реєстри трансакцій за операціями з платіжними картками;

– заявки на отримання підзвіт бланків суворого обліку (чистих бланків платіжних карток);

– заяви на продаж іноземної валюти та банківських металів;

– розпорядження на купівлю іноземної валюти та банківських металів;

– меморіальні ордери за транзитними рахунками;

– заяви на терміновий переказ готівки в сумі понад 5000 грн.;

– розрахунково-касові документи за фінансовими операціями, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

– пенсійні листи військовослужбовців та доручення на виплату їм одноразової допомоги.

В свою чергу відділ інкасації здійснює контроль за відділенням Ощабанку та здійснює перевезення коштів.

Відділ активно-пасивних операцій здійснює відкриття рахунків та оформлення карткових рахунків, займається видачею карток.

В свою чергу звітні філії виконують операції з коштами юридичних та фізичних осіб, передаючи інформацію головному відділенню Ощадбанк.

1.3 Місце фінансової складової в загальній структурі

Значення банків в сучасних кредитних системах дуже велике. Сьогодні вони здатні запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій банку дозволяє зберігати клієнтів та залишатись рентабельними навіть за неблагосприятливої кон`юнктури. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні та використовуються в практиці конкретної банківської установи. Проте існує певний базовий «набір», без якого банк не може нормально існувати та функціонувати.

До таких констатуючих операцій банка відносяться:

– прийом депозитів;

– здійснення грошових платежів;

– видача грошових кредитів.

Саме на виконанні цих функцій і створюється той фундамент, на якому розвивається робота банку.

Перехід до ринкової економіки обумовлений підвищеною увагою до банківської системи. Як і будь-яке підприємство, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Погребищенське відділення «Державний ощадний банк України» займає важливе місце фінансової складової в загальній структурі, тому що цей банк належить державі, хоча і вважається відкритим акціонерним товариством. Акціями банку може володіти, будь-хто хто володіє акціями, але 50% акцій знаходиться в власності банку, що дає змогу мати більші права та вважатися державною власністю.

Банк вирішує питання, пов'язані з задоволенням суспільних потреб в своєму продукті і послугах, реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати операції, передбачені Законом «Про банки і банківську діяльність», Стаття 3, Статутом банку. Сьогодні ощадбанк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять:

– прийом депозитів;

– здійснення грошових платежів і розрахунків;

– видача кредитів.

Систематичне виконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. І хоч виконання кожного виду операцій сконцентровано в спеціальних відділах банка, вони переплітаються між собою. Так, банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Спроможність Ощадбанку збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

ВАТ «Ощадбанк» – український спадкоємець Ощадбанку СРСР. 100% акцій Ощадбанку перебуває в державній власності. Банк має третій за величиною портфель депозитів фізичних осіб – 12,1 млрд. грн. (за даними АУБ на 1 лютого). Ощадбанк єдиний серед українських банків, повернення внесків у якому на 100% гарантує держава.

У грудні 2008 року Кабінет Міністрів вирішив збільшити статутний капітал майже у 6 разів. Уряд виділив 11,7 млрд. грн. на збільшення статутного капіталу.

Активи: 56,9 млрд. грн. – 3 місце

Капітал: 15,7 млрд. грн. – 1 місце

Прибуток за 2008 рік: 305,8 млн. грн.

Показники діяльності ВАТ «Ощадбанк» досить стабільно працює і за рівнем розвитку не поступається комерційним банкам.

2. Моніторинг фінансової складової Погебищенського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України»

2.1 Нормативно-правове забезпечення

Банк у своїй роботі керується Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації. Згідно цих законів Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку [2–3].

Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. До складу наглядової ради державного банку, який призначається Верховною Радою України, в обов'язковому порядку входить не менше одного представника парламентської опозиції.

З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку – п'ять років.

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. Національний банк України має право вимагати від банку подання консолідованої звітності.

Національний банк України встановлює для банків:

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої звітності.

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності.

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити таку інформацію:

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформація щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

3) баланс та звіт про прибутки цієї особи на кінець останнього фінансового року.

Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.

2.2 Інформаційне забезпечення

Інформаційним забезпеченням Ощадбанку є Internet за допомогою якого можна подати інформацію про банк та його послуги. Також інформаційним середовищем в банку виступає електронна пошта, через яку отримується інформація для діяльності банку. Також важливим інформаційним забезпеченням є брошури з інформацією про банк. Інформація щодо кожної фінансової операції, яка надається Уповноваженому органу у складі файла-повідомлення, підписується електронним цифровим підписом відповідального працівника відповідного рівня за допомогою засобів накладання/перевірки електронного цифрового підпису, вбудованих у систему автоматизації банку.

Сформований системою автоматизації банку файл-повідомлення шифрується програмними засобами, вбудованими в АРМ «Фінансовий моніторинг» для філій і АРМ-НБУ для управління фінансового моніторингу центрального апарату, та передається засобами електронної пошти FOSS–mail відділеннями до відповідних регіональних управлінь та регіональними управліннями до управління фінансового моніторингу центрального апарату і засобами електронної пошти Національного банку України управлінням фінансового моніторингу центрального апарату на адресу Уповноваженого органу. У реєстрі операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, виконується консолідація інформації від підпорядкованих установ.

2.3 Технічне забезпечення

Склад комплексу технічних засобів для функціонування діяльності банку визначений у відповідності з змістом задач, що входять у систему і алгоритмів їх розв’язку, організацією і формами представлення інформації, структурою та об’ємно-часовими характеристиками інформаційних потоків, а також розв’язками по організації технологічного процесу обробки інформації.

Комплекс технічних засобів повинен включати технічні засоби обробки інформації, які призначені для виконання наступних функцій:

– підготовка інформації на машинних носіях;

– обробка та зберігання (накопичування) інформації на машинних носіях;

– вивід інформації в читаємій формі;

– архівні зберігання інформації;

– засоби для створення облікових документів.

Технічні засоби для створення облікових документів повинні мати наступні особливості:

– ввід інформації за допомогою ручного вводу даних;

– регістрація інформації, що вводиться, на машинному носії;

– обмеження доступу використання і захисту від несанкціонованого доступу до інформації.

Технічне забезпечення АРМ повинне гарантувати високу надійність технічних засобів, організацію зручних для користувача режимів роботи (автономний, з розподіленою БД, інформаційний, з технікою верхніх рівнів і т. д.), здатність обробити в заданий час необхідний об'єм даних. Оскільки АРМ є індивідуальним призначеним для користувача засобом, воно повинне забезпечувати високі ергономічні властивості і комфортність обслуговування.

Технічні засоби підготовки інформації на машинному носії повинні надавати можливість вводу інформації з клавіатури та регістрації інформації, що вводиться на носії.

Зокрема вибір ПЕОМ IBM PC/AT 486 визначений об’ємом вхідних даних (8 Мбайт оперативної пам’яті та 180 Мбайт постійної пам’яті), високою оперативністю виконання роботи у режимі діалогу, зручністю і простотою експлуатації, компактністю і порівняльно невисокою вартістю комплексу ПЕОМ. Час розв’язання задчі на ПЕОМ PC/AT 486 задовольняє вимоги користувача.

Характеристика ПЕОМ PC / AT 486 наведена нище.

Основні елементи апаратних засобів:

– системний блок;

– клавіатура;

– пристрій відображення (монітор);

– дисководи;

– друкуючий пристрій;

– різноманітні засоби синхронного зв'язку та управління ігровими програмами.

Системний блок складається з системної плати, блоку живлення та слотів для додаткових плат. На системній платі розміщені:

– мікропроцесор (486 UMS);

– оперативна пам’ять (RAM 8 Мбайта).

Слоти забезпечують підключення пристроїв відображення, дисководів для ГМД, каналів телекомунікацій, додаткової пам’яті та ігрових пристроїв.

Клавіатура вміщує власний мікропроцесор, який здійснює сканування клавіатури, приглушення ефекту тремтіння клавіш і буферізації до 20 символів.

«Мозком» комп’ютера є мікропроцесор, який здійснює виконання команд і обробку даних. Мікропроцесор об’єднує у собі 27500 транзисторів і має 32-бітну адресну шину команд. У структурі мікропроцесора найбільш важливу роль грають:

– арифметико-логічний пристрій (АЛП);

– блок шинного інтерфейсу;

– блок управління пам’яттю.

АЛП входить в так названий виконавчий блок, який виконує команди.

Блок управління пам’яттю складається, в свою чергу, з двох інших блоків:

– блок сегментації;

– блок підкачки сторінок.

Ці пристрої призначені для розбиття оперативної пам’яті на відносно невеликі фрагменти і динамічного перерозподілу їх в прикладних програмах.

На системній платі знаходяться два типи пам’яті:

Перший тип – це постійна пам’ять. Ця пам’ять представляє собою одну або декілька мікросхем, які постійно зберігають деяку інформацію. Оскільки ця інформація може тільки зчитуавтися в анголомовній літературі вони отримала назву «Read Only Memory» (ROM) – «тільки читаєма пам’ять»

ROM – пам’ять служить для розміщення у ній даних про апаратні особливості ПК і базової системи вводу / виводу операційної системи

(Basic Input/Output System – BIOS).

BIOS дозволяє комп’ютеру при початковому запуску ПК, тобто включенні блоку живлення, виконати три основні операції:

– розпізнати, які пристрої встановлені у ПК;

– отримати вказівки, звідки і як читати файли операційної системи;

– визначити як встановити взаємозв’язок між центральним процесором та іншими пристроями (дисководами, монітором, пам’яттю, клавіатурою. Саме на рівні ROM може бути виявлена несумісність того чи іншого ПК з клану IBM з оригінальною моделлю ПК.

Другий тип пам’яті – оперативна пам’ять.

Оперативна пам’ять або оперативний запам’ятовуючий пристрій – ОЗП (Random Access Memory – RAM) являє собою сукупність мікросхем з властивістю накопичувати і тимчасово зберігати інформацію.

Оперативна пам’ять, яка знаходиться у розпорядженні користувача ПК, може бути розділена на чотири категорії.

Базова пам’ять (conventional memory).

Це оперативна пам’ять об’ємом до 640 Кбайт, яка обслуговується найбільш розповсюдженою операційною системою ПК – DOS (Disk Operating System). Будь-яка програма, що працює під управлінням DOS, може бути завантажена в цю область пам’яті і використовувати її без будь-яких обмежень.

Нарощена пам’ять (extended memory).

Це оперативна пам’ять більше 1 МБ, що встановлюється на платах розширення. Ця область пам’яті може бути використана програмами, що працюють у середовищі DOS, але легко доступна при роботі операційних систем XENIX, UNIX i OS/2.

Схована пам’ять (shadow memory).

Це категорія нарощеної пам’яті в ПК AT (що використовують мікропроцесор Intel 80286). Вона застосовується для резервування областей пам’яті під віртуальні диски, прінтерні спулери, області зберігання копій BIOS, а також буфери для операцій обміну з іншими пристроями (кеш-пам’ять).

Розширена пам’ять (expanded memory).

Дозволяє отримати доступ до оперативної пам’яті за межами 640 Кбайт, використовуючи особливі програмні засоби у середовищі DOS (Lotus 1 – 2 – 3, Symphony releas 1.1., Ventura Publisher version 2.0 та ін.). Необхідість у цьому звичайно виникає при роботі з великими таблицями чи об’ємними документами. Розширена пам’ять може застосовуватися в будь-яких моделях ПК, але об’єм її обмежений 8 Мбайт.

Також банк у своєму розпорядженні має також такі технічні засоби як банкомат, за допомогою якого здійснюється отримання коштів.

Постермінал, який використовується для видачі готівки, за допомогою якого вибивається чек про отримання коштів.

Дитектор валют, за допомогою якого перевіряється валюта на фальшивість, він складається зі збільшуючого скла, ультрафіолету за допомогою якого просвічуються водяні знаки.

2.4 Інтелектуальне забезпечення

В банку працюють висококваліфіковані працівники. Увесь персонал підприємства має вищу освіту та технічну спеціальну. Завдяки тому, що банк має висококваліфікованих працівників, робота банку здійснюється на найвищому рівні. Працюють в банку фінансисти, працівники з технічною освітою, аналітики, оператори комп'ютерного набору.

До компетенції відповідального працівника банку (філій) належать:

– прийняття рішень про повідомлення Уповноваженого органу про фінансові операції, щодо яких є мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму;

– прийняття рішень про інформування правоохоронних органів, визначених законодавством України, про фінансові операції, щодо яких є підозри, що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму;

– здійснення перевірок діяльності будь-якого підрозділу банку (філії) та їх працівників щодо дотримання ними Правил внутрішнього фінансового моніторингу та виконання програм здійснення фінансового моніторингу;

– право доступу до всіх приміщень, документів, засобів телекомунікацій;

– залучення будь-яких працівників банку (філії) до проведення заходів із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та здійснення перевірок з цих питань;

– одержання пояснень від працівників банку (філії) незалежно від займаних ними посад з питань здійснення фінансового моніторингу;

– прийняття рішення про надання інформації з питань фінансового моніторингу на запити Уповноваженого органу та відповідних правоохоронних органів.

В Україні малий та середній бізнес здійснює значний вплив на розвиток країни. Відіграючи вагому роль у її суспільно-економічному зростанні, підприємства цього сектору на сьогодні потребують комплексного обслуговування та банківських послуг нового рівня для задоволення своїх фінансових потреб. Для малого та середнього підприємництва банк – це не лише джерело фінансування бізнесу, а й стабільний фінансовий партнер, який надає можливість отримати додаткові прибутки від тимчасово вільних коштів, допомагає керувати фінансовими потоками та економити час.

Розуміючи ці потреби, Ощадбанк уже багато років поспіль використовує найсучасніші технології в обслуговуванні бізнесу. Проаналізувавши потреби малого та середнього бізнесу, в 2007 році банк запропонував не лише нові кредитні продукти, зокрема кредитування комерційного автотранспорту, а й комплексне обслуговування поточних рахунків – тарифні пакети для малого та середнього бізнесу. Спеціалісти Ощадбанку розуміють, що підтримка малого бізнесу полягає не лише в суто банківському обслуговуванні успішного бізнесу, а й у створенні сприятливих умов на самому початку заснування власної спраги. Таким чином, кредит на придбання комерційного автотранспорту розрахований також на людей, які бажають займатися підприємницькою діяльністю, мають стабільний дохід і прагнуть відкрити свою справу з метою отримання додаткового прибутку.

Разом зі швидким зростанням економіки і появою нових фінансових інструментів малий та середній бізнес має бути більш обізнаним у фінансових питаннях. Якщо великі корпорації можуть скористатися порадами консалтингових компаній, то представники цього сектору покладаються лише на власні знання та досвід. Враховуючи це, Ощадбанк прагне стати фінансовим помічником для підприємця незалежно від того, чи є він клієнтом банку, чи ні.

2.4.1 Методики обчислення показників фінансової діяльності

Для оцінки доходів та видатків необхідно розрахувати загальну суму доходів банку, отриманої їм за період, із наступним поділом її на види доходів, що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.

Валові доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні.

До процентних доходів банку відносяться:

– нараховані й отримані відсотки по позичках у гривневому виразі;

– нараховані й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.

Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді:

– процентних доходів, отриманих по міжбанківських позичках;

– процентних доходів, що надійшли по комерційних позичках.

Непроцентні доходи складають:

– доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності підприємств і організації й ін.);

– доходи від валютних операцій;

– доходи від отриманих комісій і штрафів;

– інші доходи.

Також доходи можна розділити на банківські і небанківські.

Банківські доходи – це ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю.

Небанківські – ті, які не відносяться до основної банківської діяльності, але забезпечують її здійснення.

При оцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів.

Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах.

Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління.

Після проведення оцінки структури доходів банку по укрупнених статтях варто більш детально вивчити структуру доходів, що формують укрупнену статтю, що займає найбільшу питома вагу в загальному обсязі доходів [12, 58].

Аналізуючи одночасно доходи конкретного банки і динаміку структури активу балансу, можемо зробити висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять доходу (наприклад, кошти в касі і на кореспондентському рахунку, резерви в НБУ і власні основні засоби), а також до таких активів, як цінні папери й інші права участі, придбані банком і нематеріальні активи. Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою.

Отже, доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових і інвестиційних операціях, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів.

Доходність банка є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржу і виявлення тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності, управління банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Оцінка витрат банка здійснюється по тієї ж схемі, що й оцінка його доходів. Валові витрати банку можна розділити на процентні і непроцентні.

Процентні витрати складають:

– нараховані і сплачені відсотки в гривнях;

– нараховані і сплачені відсотки у валюті.

До непроцентних витрат відносять:

– операційні витрати:

– сплачені комісійні по послугах і кореспондентських відносинах;

– витрати по операціях із цінними паперами;

– витрати по операціях на валютному ринку;

– витрати по забезпеченню функціонування банку:

– витрати на утримання апарата управління;

– господарські витрати;

– інші витрати:

– штрафи, пені, неустойки сплачені;

– відсотки і комісійні минулого років і т. д.

Найбільше значними статтями операційних витрат банку традиційно є витрати:

– по виплаті відсотків по поточних і строкових вкладах;

– пов'язані з виплатою комісійних іншим банкам і іншим фінансово – кредитним заснуванням за надані послуги;

– по утриманню й експлуатації будинків і устаткування;

– на заробітну плату персоналу;

– на створення спеціальних резервів.

У останні роки спостерігається зріст питомої ваги видатків на виплату відсотків по вкладах клієнтів. Це пояснюється, по-перше, підвищенням рівня процентних ставок по депозитах у результаті посилення конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.

Банки, що виконують міжнародні розрахункові операції, сплачують комісійні банку, що виконує доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових і ін.). Але кінцевим платником виступає клієнт банку, із доручення якого проведена операція. Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію [14, 87].

Видатки банку на утримання й експлуатацію будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальні посібники носять щодо постійний характер. Їхня питома вага в загальній сумі видатків банку дуже значний.

Визначена частина коштів банка витрачається на створення резервів. Інші видатки в рахунку прибутків і збитків банку показуються по статті «Інші операційні видатки». Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплату послуг аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі види податків. Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов» язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок йго вилучення чи розподілу власниками);

Особлива увага заслуговує оцінка двох груп статей: видатки, пов'язані з забезпеченням функціонування банку (особливо адміністративно-господарські) і видатки, пов'язані з підвищенням ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових і інших страхових резервів).

Ефективна ставка відсотка застосовується для:

– обчислення величини амортизації дисконту (премії) за звітний період;

– оцінки зменшення корисності через розрахунок суми очікуваного відшкодування для цінних паперів, що обліковуються за амортизованою собівартістю;

– визнання процентних доходів/витрат.

Нарахування доходів та витрат поточного періоду здійснюється в кінці кожного місяця за кожною операцією (договором) окремо. Облік доходів та витрат, отриманих у поточному місяці, до дати нарахування може здійснюватися в момент їх надходження (сплати), касовим методом або нарахуванням у момент сплати.

Нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими активами або фінансовими зобов’язаннями в іноземній валюті здійснюється в тій валюті, в якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий актив або фінансове зобов’язання.

Доходи визнаються в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватись без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).

Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги користування системою електронної пошти, тощо) визнаються щомісячно протягом усього строку дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат.

Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно, визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.

Доходи (витрати) за послугами з обов’язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.

Доходи/витрати за відкриття та ведення кореспондентських рахунків типу НОСТРО відображаються в бухгалтерському обліку за касовим методом згідно з виписками банків-кореспондентів.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Визнання сум нестач та крадіжок за активами Банку здійснюється в момент їх виникнення до встановлення винних осіб незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів в погашення (відшкодування) заподіяного збитку установі Банку. Суми нестач і втрат до встановлення винних осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати, списуються на витрати звітного періоду з одночасним відображенням за позабалансовими рахунками.

Залишки за рахунками доходів і витрат за операціями між підзвітними установами повинні бути тотожними.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску) та відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат за класами 1, 2, 3.

Визнання процентних доходів (витрат) здійснюється за рахунками процентних доходів і витрат за класами 6, 7 із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Різниця між сумою визнаних доходів (витрат) за ефективною ставкою відсотка та сумою нарахованих процентів за номінальною процентною ставкою становить суму амортизації дисконту (премії).

Процентні доходи та витрати за фінансовими інструментами відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням ефективної ставки відсотка та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка (Додаток В).

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

Ефективна ставка відсотка не використовується для здійснення розрахунків з контрагентами по процентних доходах (витратах) та в податковому обліку при визначенні податку на прибуток Банку.

Метод ефективної ставки відсотка – метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Банк застосовує метод ефективної ставки відсотка з урахуванням вимог, які визначені нормативно-правовими актами Національного банку України та локальними нормативно-правовими актами Банку.

Ефективна ставка відсотка використовується для:

– оцінки фінансових інструментів, що обліковуються за амортизованою собівартістю, а саме, кредитів, депозитів, боргових цінних паперів;

– визнання процентних доходів (витрат);

– дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків у разі зменшення корисності активів.

Визначення ефективної ставки відсотка за фінансовими інструментами та її розрахунок здійснюються відповідно до вимог Методики розрахунку ефективної ставки відсотка за фінансовими інструментами ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління від 12.05.2006 р. №33–1.

Ефективна ставка відсотка не застосовується до фінансових інструментів (кредитів, депозитів, боргових цінних паперів):

– зі строком користування, що не перевищує 1 рік;

– якщо рівень відхилення ефективної ставки відсотка від номінальної процентної ставки є несуттєвим, тобто менше або дорівнює 1,5 відсоткового пункту;

– якщо величина дисконту (премії) з урахуванням сум комісій, що включаються до вартості фінансового інструменту, є несуттєвою, тобто не більше 1% від суми номіналу фінансового інструменту.

При цьому сума дисконту (премії) з урахуванням сум комісій, що включаються до вартості фінансового інструменту, відноситься з рахунку неамортизованого дисконту (премії) на процентні доходи (витрати) під час визнання такого фінансового інструменту.

Оскільки Відділення Ощадбанку є безбалансовим, то здійснюється методика розрахунку статей бюджету, за допомогою планово-аналітичних рахунків Ощадбанку (Додаток Г).

2.4.2 Програмні засоби обробки інформації

В банку управління діяльністю здійснюється на спеціалізованому робочому місці клієнта програмного комплексу «клієнт-банк».

На основі діючих нормативних актів Національного банку України та Ощадного банку України і визначає основні правила організації захисту електронних банківських документів в системі дистанційного обслуговування електронних платежів за допомогою програмного комплексу «клієнт-банк» (далі – «клієнт-банк»).

Для захисту інформації електронних банківських документів «клієнт-банк» Ощадбанку використовується програмний комплекс захисту інформації.

Генерація (виготовлення), використання і зберігання таємних ключів (ТК) та встановлення індивідуальних паролів на них виконується відповідальними виконавцями згідно п. 5.3.2. Договору особисто в присутності представника банку (адміністратора захисту банківської установи) або самостійно (якщо клієнт за договором одержав у своє розпорядження програмний модуль генерації ключів). Термін дії ТК становить 6 місяців. Генерація нових ТК повинна здійснюватись не пізніше 7 робочих днів до закінчення терміну їх дії (Додаток Б).

З метою недопущення невиправданих зупинок роботи «клієнт-банк» власникам ТК необхідно зробити копії своїх ТК. Копіювання ТК виконується лише самим власником ТК із подальшою процедурою знищення проміжного файлу. В разі виходу з ладу основного таємного ключа, його власником виконується повторна процедура копіювання ТК із наявної копії, а також фізичне знищення несправного носія інформації, на якому знаходився ТК, до стану неможливості відновлення інформації.

Відповідальні користувачі, які працюють з ТК, забезпечують таємність паролю доступу до файлу ТК та в профілактичних цілях виконують періодичну заміну паролів. Пароль не повинен зберігатися у відкритому вигляді (записаним на папері, у блокноті і т. п.).

Відповідальність за зберігання та використання ТК в робочий час та під час перерви несе власник ТК. В неробочий час ТК повинен зберігатися в особистому опечатаному сейфі його власника. Відповідальний користувач не має права передавати пристрій з файлом ТК або розголошувати пароль доступу до нього стороннім особам.

В разі втрати/компрометації будь-якого ТК, заміни осіб, які згідно установчих документів мають право підпису банківських документів, клієнт негайно повідомляє адміністратора захисту банківської установи та забезпечує термінову заміну вищезгаданих ТК.

При виведенні користувача із програмного комплексу «клієнт-банк» відповідальність за знищення файлу його ТК несе керівництво установи.

Також банк ще здійснює операції та управління за допомогою наступних програм: Remote – програма для роботи з бухгалтерськими проводками.

ACBO вклади 6.3. – програма для роботи з вкладами.

Комунальні платежі – програми для прийому платежів від населення.

Demand – програма для зарахування коштів на пластикові картки. переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

– зарахування або переказ грошових коштів у випадку, коли хоча б одна зі сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією зі сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;

– зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

– зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

– відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

– переказ особою за відсутності зовнішньоекономічного контракту коштів за кордон;

– виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

– виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі.

ASB вклади 6.3. (посл. контроль) – програми для роботи з вкладами підзвітних філій. Засобами АРМ «Фінансовий моніторинг» виконується формування файлів-повідомлень типу XA, XL і XN для наступної передачі до регіонального управління банку.

При формуванні файлів типу XA, XL і XN за допомогою вбудованих в АРМ «Фінансовий моніторинг» бібліотек захисту інформації «Вега» виконується накладання ЕЦП на кожну структуру INF_* (відомості про фінансову операцію) і на файл в цілому та наступне шифрування файлів за допомогою програмного забезпечення «SCCRIPT».

Засобами електронної пошти захищені файли передаються на поштову скриньку FIN_MONITOR регіонального управління банку не пізніше 12 години другого банківського дня з моменту занесення інформації про операцію до Реєстру.

Засобами АРМ «Фінансовий моніторинг» виконується формування файлів-повідомлень типу XA, XL і XN для наступної передачі до управління фінансового моніторингу.

За допомогою програмного забезпечення «SCCRIPT» виконуються дешифрування файлів типу XA, XL і XN та наступна перевірка ЕЦП на кожній структурі INF_* (відомості про фінансову операцію) і на файлі в цілому за допомогою вбудованих в АРМ «Фінансовий моніторинг» бібліотек захисту інформації «Вега».

Засобами АРМ «Фінансовий моніторинг» виконуються приймання файлів-повідомлень типу XA, XL і XN від відділень, контроль структури та значень атрибутів, формування файлів-квитанцій XB, XM та XP, занесення вибраних операцій до реєстру операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та формування файлів-повідомлень типу XA, XL і XN для наступної передачі до управління фінансового моніторингу.

При формуванні файлів типу XA, XL і XN за допомогою вбудованих в АРМ «Фінансовий моніторинг» бібліотек захисту інформації «Вега» виконується перенакладання ЕЦП на кожну структуру INF_* (відомості про фінансову операцію) і накладання ЕЦП на файл у цілому та наступне шифрування файлів за допомогою програмного забезпечення «SCCRIPT».

Засобами електронної пошти того ж дня захищені файли передаються на поштову скриньку FIN_MONITOR центрального апарату Ощадбанку не пізніше 16 години.

Засобами АРМ «Фінансовий моніторинг» виконується формування файлів-повідомлень типу XA і XN для наступної передачі до Уповноваженого органу.

Засобами АРМ «Фінансовий моніторинг» виконуються приймання файлів-повідомлень типу XA, XL і XN від регіонального управління, контроль структури та значень атрибутів, формування файлів-квитанцій XB, XM та XP, занесення вибраних операцій до реєстру операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та формування файлів-повідомлень типу XA і XN для настурпної передачі до Уповноваженого органу.

При формуванні файлів типу XA і XN за допомогою вбудованих в АРМ «Фінансовий моніторинг» бібліотек накладання/перевірки ЕЦП НБУ виконуються перенакладання ЕЦП на кожну структуру INF_* (відомості про фінансову операцію) і накладання ЕЦП на файл у цілому. За допомогою АРМ НБУ виконується шифрування файлів типу XA і XN, захищені файли передаються електронною поштою НБУ до Уповноваженого органу.

Програма ідентифікації та вивчення клієнтів банку – ця програма забезпечує виконання вимог законів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, при здійсненні банком функцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу в частині проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, або відкривають рахунок (у тому числі депозитний) на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення.

Усі установи та структурні підрозділи банку зобов'язані ідентифікувати відповідно до законодавства України:

– клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

– клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

– клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті;

– осіб, які діють від імені зазначених клієнтів (до таких осіб відносяться особи, які мають відповідним чином оформлену довіреність на виконання певних дій або отримання цінностей від імені клієнта; посадові особи клієнта – юридичної особи, що мають право першого та другого підпису та виступають від її імені);

– фізичних осіб, які є власниками істотної участі у статутному фонді клієнта – юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї;

– фізичних осіб, які мають можливість впливати на рішення юридичної особи (реальних власників) та отримують економічну вигоду від її діяльності.

Усім установам та структурним підрозділам банку забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Забороняється також вступати в договірні відносини з клієнтами – юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Рахунок клієнту відкривається та здійснюються операції лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ідентифікації також підлягають засновники юридичних осіб усіх рівнів у такому порядку:

– у разі якщо засновниками юридичної особи є виключно фізичні особи, то ідентифікації підлягають всі фізичні особи, що володіють 10 та більше відсотками статутного фонду;

– у разі якщо засновником юридичної особи є інша юридична особа, яка володіє 10 та більше відсотками статутного фонду, або коли таких осіб кілька, необхідно ідентифікувати всіх фізичних осіб цих юридичних осіб, що володіють 50 та більше відсотками їх статутних фондів (у такому випадку працівник банку встановлює дану інформацію на основі завірених копій установчих документів або відповідного листа клієнта із зазначенням необхідної інформації по засновниках клієнта – юридичної особи);

– у разі якщо засновником юридичної особи є інша юридична особа (особи), яка володіє 10 та більше відсотками статутного фонду (засновники 1-го рівня), і в засновниках цієї юридичної особи (осіб) присутні юридичні особи, що володіють 50 та більше відсотками статутного фонду засновників 1-го рівня (засновники 2-го рівня), та по юридичних особах – засновниках 2-го рівня слід ідентифікувати всіх фізичних осіб, що володіють 50 та більше відсотками їх статутних фондів (засновників 3-го рівня).

Слід зазначити, що у разі якщо засновником клієнта – юридичної особи є державні органи, комунальні підприємства, підприємства, засновником та власником яких є держава або окремі органи, то ідентифікація таких засновників не здійснюється.

У разі укладання договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи працівник банку ідентифікує особу, що відкриває рахунок, а особу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, – під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або виявлення нею іншим способом наміру скористатися цим рахунком.

Анкети ведуться працівниками тих підрозділів які відкривають рахунки клієнтам і зберігають їх юридичні справи. Анкета клієнта зберігається в юридичній справі клієнта.

Анкета формується за результатами здійснення початкової ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з ним. Інформація, що міститься в анкеті, уточнюється в процесі вивчення клієнта працівниками, відповідальними ідентифікацію і ведення анкет клієнтів. Не допускається не заповнення або наявність прочерків в окремих пунктах анкети [9, 52].

Рішення щодо недоцільності ведення анкет може бути прийнято працівником банку у разі якщо клієнт:

– одноразово протягом тривалого періоду часу користується послугами банку (отримання кредиту, розміщення депозиту, переказ готівки тощо);

– здійснює операції без відкриття рахунку на незначні суми (сплата державного мита, комунальних послуг, податків, переказ готівки тощо);

– отримує за допомогою банку заробітну плату, пенсію, стипендію (включаючи обслуговування за допомогою платіжних карток, якщо такі рахунки не поповнюються з інших джерел) тощо.

Банк отримує від клієнта відомості та документи, які дають змогу ідентифікувати та вивчити клієнта. Всі документи, які отримують від клієнта працівники банку для ідентифікації та вивчення клієнта, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх надання банку.

З метою ідентифікації та вивчення клієнта працівники банку на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів насамперед з`ясовують інформацію про:

1) резидентів;

а) для фізичних осіб:

– прізвище, ім’я, по батькові;

– дата народження;

– серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, який його видав;

– місце проживання;

– ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;

б) для юридичних осіб:

– найменування;

– юридична адреса;

– документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо);

– ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

– реквізити банків, в яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків.

2) нерезидентів;

а) для фізичних осіб:

– прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності);

– дата народження;

– серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, який його видав;

– громадянство;

– місце проживання або тимчасового перебування;

б) для юридичних осіб:

– найменування;

– місцезнаходження;

– реквізити банків, в яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків;

– дані про реєстрацію цієї юридичної особи на підставі копії легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідченого нотаріально реєстраційного посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про таку реєстрацію.

Щоквартально відповідальними за ведення анкет працівниками здійснюється аналіз операцій клієнта щодо їх відповідності фінансовому стану та суті діяльності клієнта і включає всі рахунки клієнта, що відкриті в підрозділах банку.

Характеристика фінансового стану клієнта в банку приймається в числовому вираженні – це обороти клієнта по рахунку за квартал, що передує кварталу, який аналізується. Для оцінки відповідності операцій клієнта його фінансовому стану обороти клієнта по рахунку за попередній квартал порівнюються з оборотами клієнта за квартал, який аналізується. У разі збільшення оборотів клієнта в аналізованому кварталі більше ніж на 200% (у 3 рази) операції клієнта в аналізованому кварталі визнаються такими, що не відповідають фінансовому стану, і їм приділяється підвищена увага. В разі відсутності у кварталі, що передує аналізованому, оборотів по рахунках клієнта для порівняння беруться дані за попередній квартал, в якому були обороти по рахунках.

Дані про оцінку фінансового стану клієнта та відповідність операцій клієнта його фінансовому стану та суті діяльності клієнта щоквартально вносяться відповідальними за ведення анкет співробітниками у додаток до анкети клієнта.

При відкритті рахунку клієнту присвоюється рівень ризику щодо можливості проведення ним операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Рівень ризику визначається працівниками, відповідальними за ідентифікацію і ведення анкет клієнтів. Високий рівень ризику встановлюється клієнтам за наявності однієї з ознак:

1) Наявність контрагентів – резидентів країн, про яких з достовірних (офіційних) джерел відомо, що вони:

– не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) грошей, отриманих злочинним шляхом;

– не передбачають розкриття або надання інформації щодо фінансових операцій;

– не виконують рекомендації Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

– є країнами, в яких відбуваються військові дії;

– є офшорними територіями.

2) Клієнт – юридична особа, що, не будучи фінансовою установою, займається грошовими переказами, операціями з оплати чеків готівкою тощо.

3) Клієнт – юридична особа, яка займається туристичною діяльністю.

4) Клієнт – юридична особа, що одержує фінансову допомогу від нерезидентів України чи надає фінансову допомогу на адресу нерезидентів України.

5) Клієнт (фізична особа) є особою, яка обіймає (обіймала) посаду, відповідно до якої має (мала) широкі владні повноваження (керівний склад: центральних і місцевих органів державної виконавчої влади; місцевого самоврядування; осередків політичних партій), або є членом сім’ї такої особи.

6) Клієнт – юридична особа, що є неприбутковою громадською організацією (крім організацій, що діють під егідою загальновідомих міжнародних організацій).

7) Клієнт юридична особа, що здійснює зовнішньоекономічні операції.

8) Клієнт – юридична особа займається гральним бізнесом (підприємницькою діяльністю, яка не є реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що пов'язана з отриманням гральним закладом (казино, тоталізатор, букмекерська контора, зал гральних автоматів та інші гральні місця) доходу у вигляді виграшу та платні за проведення азартних ігор та парі).

9) Клієнт – юридична особа займається діяльністю, пов’язаною з реалізацією, враховуючи комісійну, предметів мистецтва й антикваріату.

10) Клієнт – юридична особа займається торгівлею (посередництво в торгівлі) нерухомим майном.

Всім іншим клієнтам присвоюється низький ризик.

Банк оцінює репутацію клієнта за наявністю негативної інформації про нього. В разі відсутності негативної інформації про клієнта його репутація оцінюється як «задовільна», в разі наявності негативної інформації про клієнта його репутація оцінюється як «незадовільна» [7, 38].

Ідентифікація клієнта здійснюється на підставі оригіналів документів, представлених клієнтом, або належним чином засвідчених їх копій, а також у разі потреби на підставі інформації, одержаної від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, та за результатами проведених заходів щодо збору інформації про клієнта з інших джерел (відповідно до статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Джерелом одержання відповідної інформації може слугувати також офіційний лист від клієнта – юридичної особи із зазначенням відповідної інформації за підписом директора, скріплений печаткою організації.

Надані клієнтом належним чином засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи (в тому числі опитувальники), що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України.

Ідентифікація особи не є обов’язковою в разі:

– проведення фінансової операції особою, що раніше була ідентифікована;

– укладення угод між банками, зареєстрованими в Україні.

Якщо особа діє як представник іншої особи або у працівника банку виникає сумнів стосовно того, що ця особа діє від власного імені, або вигодоодержувачем є інша особа, то працівник банку зобов’язаний ідентифікувати також ту особу, яку представляє клієнт, або яка є вигодоодержувачем. Якщо встановити третю особу, на ім'я якої відкривається рахунок, неможливо, працівникам банку необхідно призупинити процес відкриття рахунку до одержання повної інформації про можливого бенефіціара по рахунку.

У разі виникнення сумніву щодо достовірності відомостей або документів, наданих клієнтом, працівник банку разом зі службою банківської безпеки банку з урахуванням ступеня ризику здійснення цим клієнтом операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснюють перевірку відомостей або документів шляхом здійснення запиту до відповідних установ, що видали документ або володіють інформацією, наданою клієнтом до банку.

Під час вивчення установчих документів юридичної особи та документів, що підтверджують її державну реєстрацію, слід приділити особливу увагу:

– оформленню установчих документів (враховуючи всі зареєстровані зміни) та документів, що підтверджують її державну реєстрацію;

– видам діяльності та операціям, які проводить клієнт;

– складу засновників юридичної особи та її пов’язаних осіб;

– структурі органів управління юридичної особи та їх повноваженням;

– розміру зареєстрованого та сплаченого статутного фонду.

Під час встановлення кореспондентських відносин працівник банку з`ясовує, чи вживає кореспондент належних заходів для запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Забороняється встановлювати кореспондентські відносини з фінансовими установами-нерезидентами, які не вживають або вживають недостатніх заходів для запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або не мають фізичної присутності (банки оболонки, віртуальні банки).

Уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта здійснюються не рідше одного разу на рік, якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінено як високий. Для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.

Інформація щодо ідентифікації та вивчення клієнта підлягає обов’язковому уточненню у разі:

– зміни власника істотної участі;

– зміни місцезнаходження (проживання) власника рахунку;

– внесення змін до установчих документів;

– закінчення строку дії наданих документів.

Якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється банком як високий, то операціям такого клієнта приділяється підвищена увага.

Якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється банком як високий, то банк може направити свого працівника на місце здійснення клієнтом своєї діяльності з метою перевірки наданої клієнтом інформації.

Якщо клієнт відмовляє працівнику банку в наданні необхідних для його ідентифікації документів або відомостей чи умисно надає неправдиві відомості про себе, то працівник банку відмовляє клієнту у відкритті рахунку або його обслуговуванні. Забороняється вступати в договірні відносини з клієнтом – юридичною чи фізичною особою, якщо виникає сумнів стосовно того, що вона діє не від власного імені.

Якщо під час здійснення ідентифікації клієнта виникає мотивована підозра щодо надання ним недостовірної інформації або навмисного надання інформації з метою введення в оману, то інформація про фінансові операції цього клієнта надається до Уповноваженого органу.

Для ідентифікації і вжиття достатніх, на думку банку, заходів для підтвердження особи клієнта – юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Для ідентифікації клієнта – фізичної особи та вжиття достатніх, на думку банку, заходів для підтвердження його особи банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Якщо на рахунках клієнта, який віднесений до категорії з «Високим ризиком», відсутній протягом 1 року рух коштів, то такий клієнт класифікується як клієнт з «Низьким ризиком», і особа, відповідальна за ведення анкети клієнта, вносить відповідні зміни до анкети.

Перегляд класифікації клієнтів відповідно до оцінки ризику здійснення ними операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, здійснюється працівниками банку, які обслуговують клієнтів і відкривають їм рахунки, один раз на рік у першому кварталі і в подальшому щоквартально ними ж здійснюється контроль за клієнтами, переведеними до категорії з «Низьким ризиком». У разі якщо клієнт, переведений до категорії з «Низьким ризиком», відновлює співпрацю з банком і з’являється рух коштів на його рахунках, він знову відноситься до категорії клієнтів з «Високим ризиком».

Відповідні структурні підрозділи центрального апарату банку зобов’язані здійснювати (не рідше одного разу на квартал) перевірки існуючих клієнтів – власників карткових рахунків, підприємств торгівлі (послуг) та афіліативних членів платіжної системи на предмет внесення до списку («чорного списку») Управління контролю за іноземними активами Казначейства США.

2.5 Комунікаційна підтримка

Комунікаційну підтримку створює середовище Internet та електронна пошта.

Електронний розрахунковий документ та його паперова форма мають однакову юридичну силу з паперовим розрахунковим документом.

Зміст електронного розрахункового документа, шифри, ключі та паролі, за допомогою яких виконується його захист, а також інформація про стан електронних розрахунків мають статус конфіденційної інформації і становлять банківську таємницю.

Електронний розрахунковий документ має містити всі обов'язкові реквізити відповідно до вимог Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 №320.

Вимоги до формування документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Відповідно до технології роботи СЕП електронний розрахунковий документ має містити технологічні реквізити, зокрема відмітку про час оброблення цього документа.

Транзитні (нічні) платежі, що здійснюються засобами ВПС, необхідно проводити щоденно. Залишків за транзитними рахунками за станом на звітну дату не повинно бути.

2.5.1 Локальні комп’ютеризовані мережі

В банку комп'ютеризовані локальні мережі в банку взаємодіють один з одним за допомогою різних програм, від головного сервера надходить інформація, все знаходиться під контролем.

Необхідною умовою надійного функціонування АБС є постійне автоматичне дублювання інформації на інший диск, а також функціонування резервного сервера в «гарячому» режимі (автоматичне дублювання інформації з мережі за допомогою UUCP, TCP/IP). Звичайно один з локальних серверів і є сервером гарячого резерву. До центрального сервера підключаються пристрої швидкої печатки (два в центральному відділенні і по одному у філіях). Сервера повинні забезпечуватися пристроями безперебійного харчування для забезпечення роботи при зміні напруги мережі і нормального завершення роботи у випадку зникнення напруги мережі.

У центральному відділенні для підтримки електронних платежів, для зв'язку з РРП НБУ, поштовою службою НБУ, філіями, підрозділами банку, клієнтами банку, з метою неприпустимості несанкціонованого доступу по зовнішніх каналах зв'язку і розвантаження центрального сервера встановлюється поштовий UNIX-сервер, зв'язаний по мережі з центральним сервером.

На центральному UNIX-сервері знаходяться всі бази даних і установлені всі задачі програмного комплексу АБС. Робота здійснюється безпосередньо на сервері по локальній мережі. Можливі наступні варіанти реалізації мережі (табл. 1).

Таблиця 1. Варіанти реалізації мережі

а)	використання мультипортових плат, що підтримують протокол RS232 типу «ARNET»		від 4 до 16 робочих місць (швидкість обміну до 19200 бод)
Для запобігання виходу з ладу устаткування і збільшення растояния між сервером і терміналом до 500 м бажана установка гальванічної розв'язки з використанням ИРПС. Зв'язок з терміналом здійснюється з використанням 4 провідної кручений пари 3 й категорії. Як робоче місце можливе використання як терміналів, так і персональних комп'ютерів у режимі эмуляции термінала UNIX машини. Це – найбільш дешевий вид мережі.
б)	використання концентраторів, що підтримують протокол RS232 типу «DIGIBOARD»		від 16 до 256 робочих місць (швидкість обміну до 32400 бод). Все інше аналогічно п. а).
в)	використання мережних карт типу «ЕTHЕRNЕ»		(швидкість обміну до 10 Мбод). Кількість робочих місць визначається проводкою коаксіального чи кабелю кручений пари 3 й категорії по будинку і наявністю мережних карт у кожній робочій станції (персональному комп'ютері).
г)	у випадку установки в будинку NOVELL локальної мережі		доступ з робочих станцій на UNIX сервер з використанням IP протоколу

Для надійного функціонування поштового вузла банку потрібно виконання наступних умов:

– для зв'язку з РРП НБУ, поштовою службою НБУ – 2 лінії зв'язку (рекомендується: одна з них – «ІСКРА» чи виділена лінія);

– для зв'язку з філіями – по одній телефонній лінії на 2 філії;

– для зв'язку з підрозділами банку, територіально вилученими від центрального відділення, вимоги аналогічні п. b).

– для зв'язку з клієнтами при одноразовому режимі (виписка по особовому рахунку) на 100 клієнтів (1 лінія, при багаторазовому режимі (додатково приймаються-передаються початкові і відповідні документи) 2 лінії;

– використання модемів із протоколом V32bis (9600/14400 бод) c протоколом корекції помилок MNP5–10 і V42bis для ліній, що комутируються, і модемів зі швидкістю 64 Кбод чи 128 Кбод для виділених ліній.

Локальні UNI-сервера встановлюються у великих підрозділах банку, на них знаходяться бази даних тих задач, з якими працює тільки цей підрозділ (копії цих баз знаходяться також на центральному сервері і відкриті тільки на читання, усі зміни баз на локальних серверах автоматично відслідковуються на центральному сервері), а також копії необхідних для роботи баз даних (тільки читання), обновлювані автоматично з центрального сервера. На центральному сервері установлені всі необхідні задачі програмного комплексу АБС. Робота здійснюється безпосередньо на сервері по локальній мережі. Дані передаються по телефонному каналі, що комутирується, за допомогою протоколу UUCP. При наявності виділеної лінії можлива взаємна робота користувачів обох систем за допомогою IP-протоколу. При наявності комутаторів X.25 можлива одночасна робота користувачів і UNIX-серверів c використанням різних протоколів.

Для нормального функціонування невеликого чи банку філії досить перерахованого вище. Для банку з розвитий інфраструктурою, що має великі чи підрозділи територіально вилучені відділення, схема взаємодії підрозділів з центральним відділенням буде відрізнятися в залежності від конкретних умов:

– малий підрозділ (1–2 користувача АБС), що епізодично працює з АБС на центральному сервері (1 телефонна лінія, один модем);

– підрозділ (2–4 користувачів), що постійно працює з АБС на центральному сервері (1 телефонна чи лінія 1 виділена лінія і 1 модем, що використовують комутатор X.25, що дозволяє одночасну роботу декількох терміналів по одному каналі. При відсутності комутатора X.25 рішення ускладнюється і потрібно установка локального сервера, або микрораутера;

– одне чи кілька підрозділів (4–16 користувачів), що постійно працюють з АБС (установка локального UNIX сервера c викладеними вище можливостями. Потрібно 1 телефонна чи лінія 1 виділена лінія і 1 модем).ть

2.5.2 Internet – середовище, як форма забезпечення діяльності установи

За допомогою Internet в банку здійснюється обмін інформацією між філіями, які підпорядковуються банку. Також за допомогою електронної пошти передаються та отримуються дані щодо діяльності підприємства. Отримувати від вищого керівництва нові розпорядження до діяльності та ведення операцій з валютою та касою банку. Завдяки тому що банк має свій сайт, це дає змогу клієнтам ознайомлюватися з інформацією про банк та його діяльність.

На відміну від абсолютної більшості Інтернет-сайтів українських фінансових установ, на яких описуються банківські продукти, оновлений сайт Ощадбанку залишає враження безпосереднього живого спілкування банку з клієнтом. Дизайн оновленого сайту базується на нових корпоративних стандартах і виконаний таким чином, щоб зробити сприйняття інформації легшим і зручнішим, а враження від візиту – сприятливим і таким, що запам'ятовується.

Ще більш досконалою стала віртуальна карта. У будь-який момент, знаходячись на сторінках сайту, клієнт або партнер банку має змогу скористатися інтерактивним чатом і отримати підтримку оператора Контактного центру в режимі он-лайн. А за допомогою форм зворотного зв'язку можна поділитися своїми побажаннями і думками. Також був упроваджений зручний інструмент пошуку точок присутності Ощадбанку.

Вибравши потрібне місто і вулицю, можна легко знайти найближчі до неї відділення, банкомати і термінали.

Окрім цього, на сайті було відкрито розділи для малого та корпоративного бізнесу, де пропонується ряд депозитних, кредитних програм та сервісів, які допоможуть приватним підприємцям та представникам малого, середнього та корпоративного бізнесу заощадити і накопичити грошові кошти або швидко та зручно отримати кредит на розвиток їхнього бізнесу.

Навіть після запуску проекту триває постійне інформаційне наповнення і оновлення сайту, який вважається одним із найбільш актуальних джерел інформації про життя, продукти і послуги Ощадбанку.

Цілодобовий режим роботи центру допомагає клієнтам оперативно отримувати необхідну інформацію, яку висококваліфіковані оператори надають трьома мовами – українською, російською, англійською. Минулого року актуальність такої послуги для клієнтів підтверджена дедалі зростаючою кількістю звернень.

Контактний центр банку надає консультації стосовно продуктів та послуг банку, інформацію про стан карткового рахунку клієнта, цікаві акції та їх умови, місцезнаходження регіональних відділень і банкоматів, а також проводить такі операції, як зміна лімітів на зняття готівки з платіжної картки, внесення картки до стоп-списку та інші послуги для власників платіжних карток Ощадбанку.

Також було впроваджено нові послуги – отримання попереднього рішення щодо надання кредиту та обслуговування клієнтів – власників карткових рахунків – за допомогою Web-чату.

3. Характеристика АРМ – спеціаліста (фінансиста)

3.1 Основні задачі, що виконуються на робочому місці

Діяльність працівників сфери управління (бухгалтерів, фахівців кредитно-банківської системи, плановиків, технологів, керівників, конструкторів і т. д.) в даний час орієнтована на використовування розвинутих технологій. Організація і реалізація управлінських функцій вимагає радикальної зміни як самої технології управління, так і технічних засобів обробки інформації, серед яких головне місце займають персональні комп'ютери. Вони все більш перетворюються з систем автоматичної переробки вхідної інформації в засоби накопичення досвіду управлінських працівників, аналізу, оцінки і вироблення найефективніших економічних рішень.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) визначається як сукупність інформаційно-програмно-технічних ресурсів, що забезпечує кінцевому користувачу обробку даних і автоматизацію управлінських функцій в конкретній наочній області.

Створення автоматизованих робочих місць припускає, що основні операції по накопиченню, зберіганню і переробці інформації покладаються на обчислювальну техніку, а працівник сфери управління (економіст, технолог, керівник і т. д.) виконує частину ручних операцій і операцій, що вимагають творчого підходу при підготовці управлінських рішень. Персональна техніка застосовується користувачем для контролю виробничо-господарської діяльності, зміни значень окремих параметрів в ході рішення задачі, а також введення початкових даних в АЇС для вирішення поточних задач і аналізу функцій управління.

АРМ створюється для забезпечення виконання деякої групи функцій. Найпростішою функцією АРМ є інформаційно-довідкове обслуговування. АРМ мають проблемно-професійну орієнтацію на конкретну наочну область.

Професійні АРМ є головним інструментом спілкування людини з обчислювальними системами, граючи роль автономних робочих місць, інтелектуальних терміналів великих ЕОМ, робочих станцій в локальних сітях.

Локалізація АРМ дозволяє здійснити оперативну обробку інформації зразу ж по її надходженні, а результати обробки берегти скільки завгодно довго на вимогу користувача.

Метою упровадження АРМ є посилення інтеграції управлінських функцій, і кожне більш менш «інтелектуальне робоче місце» повинне забезпечувати роботу в багатофункціональному режимі.

АРМ виконують децентралізовану одночасну обробку економічної інформації на робочих місцях виконавців у складі розподіленої бази даних (БД). При цьому вони мають вихід через системний пристрій і канали зв'язку в ПЕВМ і БД інших користувачів, забезпечуючи таким чином сумісне функціонування ПЕВМ в процесі колективної обробки.

АРМ, створені на базі персональних комп’ютерів, – найпростіший і поширений варіант автоматизованого робочого місця для працівників сфери організаційного управління. Таке АРМ розглядається як система, яка в інтерактивному режимі роботи надає конкретному працівнику (користувачу) всі види забезпечення монопольно на весь сеанс роботи. Цьому відповідає підхід до проектування такого компоненту АРМ, як внутрішнє інформаційне забезпечення, згідно якому інформаційна фундація на магнітних носіях конкретного АРМ повинна знаходитися в монопольному розпорядженні користувача АРМ. Користувач сам виконує всі функціональні обов'язки за опрацьованою інформацією.

Створення АРМ на базі персональних комп'ютерів забезпечує:

– простоту, зручність і дружність по відношенню до користувача;

– простоту адаптації до конкретних функцій користувача;

– компактність розміщення і невисокі вимоги до умов експлуатації;

– високу надійність і живучість;

– порівняно просту організацію технічного обслуговування.

На сучасному етапі автоматизації управління суспільним виробництвом найперспективнішою є автоматизація планово-управлінських функцій на базі персональних ЕОМ, встановлених безпосередньо на робочих місцях фахівців.

Ці системи отримали широке розповсюдження в організаційному управлінні під назвою автоматизованих робочих місць (АРМ).

Фінансист територіально-відокремленого безбалансового відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі Ощадбанк) призначається на посаду наказом начальника регіонального управління Ощадбанку. Звільнення з посади здійснюється за поданням завідуючого відділення згідно наказу регіонального управління Ощадбанку. При звільнені спеціаліста 1 категорії служби активно-пасивних операцій проводиться передача справ новопризначеному працівникові із складанням відповідних документів.

Фінансист ТВБВ Ощадбанку безпосередньо підпорядковується завідуючому та заступнику завідуючому.

У своїй роботі фінансист відділення Ощадбанку керується законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, положеннями та внутрішніми розпорядчими документами Ощадбанку, технологічними та інструктивними матеріалами по використанню обчислювальної техніки, яка використовується для автоматизації банківського виробництва у відділені, а також посадовою інструкцією.

Фінансист зобов’язаний:

– дотримуватись чинного законодавства та нормативних документів і вимог Правління Ощадного банку України в частині кредитування фізичних осіб;

– залучати потенційних клієнтів на обслуговування по платіжних картках;

– консультувати клієнтів з питань користування БПК;

– укладати договорів з клієнтами банку на відкриття карткових рахунків та їх обслуговування;

– ідентифікувати власників рахунків та/або довірених осіб;

– відкривати карткові рахунки та їх обслуговувати;

– здійснювати підготовку та супроводження документів з питань обслуговування кредитних БПК, які вносяться на розгляд кредитного комітету;

– здійснювати видачу та обслуговування (подовження терміну дії, заміна при втраті, тощо) БПК;

– здійснювати формування, передача та отримання електронних документів за розрахунками з використанням платіжних карток;

– проводити моніторинг рахунків з дебетовим сальдо, роботу з клієнтами по погашенню заборгованості за овердрафтом та по кредитних лініях;

– здійснювати оцінку кредитних заявок, аналіз та оцінку фінансового стану позичальника;

– виявляти проблеми із своєчасним поверненням кредитів, розробляти та реалізовувати заходи щодо повернення кредитів, сплати відсотків та штрафних санкцій по прострочених кредитах;

– проводити моніторинг кредитних операцій;

– зберігати інформацію, що становить службову таємницю або носить конфіденційний характер;

– аналізувати та розробляти звіти Ощадбанку та готувати висновки, брати участь у складанні річного звіту;

– надавати консультації щодо банківський операцій;

– додержуватись правил і норм охорони праці та протипожежного захисту.

Для реалізації своїх функцій фінансист має право:

– вносити пропозиції з питань своєї роботи завідуючому банку;

– приймати участь і давати вказівки з вирішення конкретних питань своєї роботи, підписувати документи в межах своєї компетенції;

– отримувати необхідну для виконання покладених функцій інформацію;

– приймати участь в нарадах, де розглядаються питання, які відносяться до діяльності працівників банку;

– користуватись всіма трудовими правами визначених чинним законодавством.

Фінансист несе відповідальність за:

– якість і своєчасність виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов’язків;

– порушення чинного законодавства, нормативних документів НБУ, відомчих нормативних документів та інших вказівок та розпоряджень;

– дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку і збереження банківської та комерційної таємниці, відомчих нормативних документів та інших вказівок та розпоряджень;

– самовільне передання виконання своїх обов’язків іншим особам;

– неприйняття рішень з питань, що входять в його компетенцію;

– порушення законодавства з питань фінансового моніторингу.

Фінансист повинен знати:

– закони, постанови, розпорядження, накази, що стосуються його функціональних обов’язків;

– положення та інструкції по організації ведення звітності банківського виробництва;

– нормативно-методичні документи, які регламентують діяльність Ощадбанку, стосовно кредитування;

– Статут Ощадбанку, Положення про територіально-відокремлене без балансове відділення, економічний зміст та технологію банківських операцій та послуг;

– теорію та практику кредитування, порядок укладання та контролю виконання кредитних угод;

– порядок та строки складання статистичної звітності;

– перелік документації, що становить службову таємницю або носить конфіденційний характер;

– Положення про порядок відкриття та обслуговування карткових рахунків в установах ВАТ «Ощадбанк»

– положення про здійснення банками фінансового моніторингу;

– перелік інформації, що становить службову таємницю або носить конфіденційний характер;

– державну мову;

– правила експлуатації комп’ютерної, обчислювальної та організаційної техніки;

– основи трудового законодавства;

– правила техніки безпеки та правила протипожежної безпеки;

– кваліфікаційні вимоги;

– освіта вища;

– стаж роботи не менше 3 х років.

3.2 Інформаційна база та технічна база

Інтелектуальними складовими є персональний комп'ютер, електронна пошта та Інтернет. За допомогою цих інтелектуальних складових фінансист має змогу виконувати всі свої обов'язки на найвищому рівні. Робота за допомогою інтелектуальних складових забезпечується правильність ведення аналізу діяльності підприємства. Також інтелектуальними складовими є методичні вказівки та нормативне забезпечення.

Інформаційним забезпеченням (ІЗ) є сукупність проектних рішень по об'ємах, розміщенні, формах організації інформації, циркулюючої в АІТ. Воно включає сукупність показників, довідкових даних, класифікаторів і кодифікаторів інформації, уніфіковані системи документація, спеціально організовані для автоматичного обслуговування, масиви інформації на відповідних носіях, а також персонал, що забезпечує надійність зберігання, своєчасність і якість технології обробки інформації.

Інформаційне забезпечення системи автоматизованого обліку, контролю і аудиту поділяється на:

1) позамашинне інформаційне забезпечення, до якого входить:

а) система класифікації і кодування;

б) система нормативно-довідкової інформації;

в) оперативна документація;

г) нормативно-методичні і конструкторські матеріали по інформаційному забезпеченню.

2) внутримашинне інформаційне забезпечення, яке включає в себе:

а) інформаційна база:

– вихідна інформація;

– вхідна інформація;

– проміжна інформація;

б) комплекс програмних засобів організації і представлення даних.

Технічним забезпеченням (ТЗ) є комплекс технічних засобів збору, реєстрації, передачі, обробки, відображення, розмноження інформації, оргтехніки і ін., що забезпечують роботу АІТ. Центральне місце в комплексі технічних засобів належить ПЕОМ. Структурними елементами ТЗ є також методичні і керівні матеріали, технічна документація і обслуговуючий персонал.

Технічне забезпечення – це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування ЕОМ.

Технічною основою організації обліку, контролю і аналізу є наступні технічні засоби:

– ПК різних класів;

– принтер;

– лазерний принтер;

– апаратура мережі;

– реєстратори виробництва;

– тощо.

Організації обліку, контролю і аналізу складається з двох етапів:

– вибір обладнання, сумісного між собою;

– вибір периферійної техніки.

Ергономічне забезпечення являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативів і довідкових документів за допомогою яких вирішуються проблеми різних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних та ін.

При використанні АРМ бухгалтера слід врахувати:

– інформація на екрані відео-терміналу має бути у зручному для сприйняття вигляді;

– діалог з системою будують так, щоб для відповіді користувача треба було натискувати менше клавіш;

– повідомлення системи повинні супроводжуватись короткими звуковими сигналами, а особливо важливі – довгими.

Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світло-кольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Важливими факторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру в приміщення при розумовій праці слід підтримувати 18–20*С.

В умовах масового використання ПЕОМ питання ергономічного забезпечення набувають великого значення, оскільки від розв’язання їх значною мірою залежать не тільки продуктивність праці, якість обліку, контролю і аналізу, а й здоров’я облікових працівників.

Ергономічне забезпечення (ЕЗ) як сукупність методів і засобів, використовуваних на різних етапах розробки і функціонування АІТ. Воно призначене для створення оптимальних умов високоефективної діяльності людини в АІТ. До складу ергономічного оснащення АІТ входять: комплекс різної документації, що містить ергономічні вимоги до робочих місць, інформаційних моделей, умов діяльності персоналу, а також набір найбільш доцільних способів реалізації цих вимог і здійснення ергономічної експертизи рівня їх реалізації; комплекс методів, навчально-методичної документації і технічних засобів, призначених для обґрунтування формулювання вимог до рівня підготовки персоналу, формування системи відбору і підготовки персоналу АІТ; комплекс методів і методик, що підвищують ефективність діяльності людини в АІТ.

АІС розрізняються за типом основної діяльності об'єкту (економічні, технологічні, адміністративні і тому подібне), сферою функціональної спрямованості (фінансові, податкові, страхові, банківські, бухгалтерські, маркетингові і тому подібне), по методу вирішення завдань (експертні, імітаційні, оптимізаційні, інформаційно-відповідні, телекомунікаційні) і тому подібне

Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) – системно організована для вирішення завдань управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, обробки і захисту інформації на базі застосування розвиненого програмного забезпечення, використовуваних засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується користувачам.

Висновки та пропозиції

Написання звіту про проходження навчальної практики дало змогу зрозуміти, що функціонування та розвиток «Державного ощадного банку України» займає важливе місце фінансової складової в загальній структурі. Триває позитивна тенденція до підвищення рівня капіталізації, передусім – за рахунок збільшення статутного капіталу відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

Заснування банку є складною процедурою, яка відбувається у відповідності з національним законодавством. Загальними вимогами при заснуванні банку є:

– наявність мінімального капіталу;

– кваліфікований, досвідчений керівний персонал;

– доцільність організації даного банку, забезпечення його прибутковості;

Основним керівним органом є рада директорів. Вона відповідає за:

– формування вищих керівних органів;

– визначення політики та цілей банку;

– загальний контроль за діяльністю банку.

Структурна організація банку визначається середовищем його діяльності.

Структура банківського кредитування є досить стійкою. Основну частку кредитів становлять позички, надані суб`єктам господарювання, збільшується питома вага довгострокових кредитів, а також позичок, наданих населенню.

В результаті написання звіту було здійснено характеристику юридичних підстав для діяльності банку та структури підрозділів банку, проведено моніторинг фінансової складової діяльності банку, було зібрано документи, щодо оформлення основних банківських операцій, а також здійснено характеристику АРМ фінансиста.

Загалом у своїй роботі фінансист відділення Ощадбанку керується законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, положеннями та внутрішніми розпорядчими документами Ощадбанку, технологічними та інструктивними матеріалами по використанню обчислювальної техніки, яка використовується для автоматизації банківського виробництва у відділені, а також посадовою інструкцією.

Список використаної літератури

1. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97.

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96.

3. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року.

4. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.

5. Закон України «Про власність» від 07.02.91 №697-ХІІ.

6. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 №2654-ХІІ.

7. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.

8. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року // Відомості ВРУ від 10.10.1999. – 1999, №29, стаття 238.

9. Абралава Н.А. Депозитный потенциал коммерческого банка // Вісник УАБС. – 2004. – №2. – с. 62–65.

10. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 324 с.

11. Волошин А.К. Цена капитала // Мир денег. – 2003. – №2. – с. 8–11.

12. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлу, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2002. – 598 с.

13. Дзюблюк О.А. Проблеми забезпечення ефективного функціонування банківської системи в перехідній економіці // Вісник НБУ. – 2005. – №3. – с. 30–42.

14. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д – ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.

15. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2 ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 486 с.