Організація бухгалтерського обліку на підприємстві (работа 4)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку

Будь-яка діяльність підприємства повинна здійснюватись відповідно до чинного законодавства України. Це ж саме стосується і організації бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень [1].

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

16 липня 1999 року прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. При Міністерстві фінансів України діє дорадчий орган – Методологічна рада з бухгалтерського обліку, в обов’язки якої входить:

- організація розроблення та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

- методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

- розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлює Національний банк України.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

На рівні окремих галузей міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. У межах своєї компетенції вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки та методичні рекомендації щодо галузевих особливостей за окремими напрямками обліку, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів за відсутності типових форм, вживають заходи для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і бухгалтерських служб.

Для ведення обліку Міністерство фінансів України затвердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його використання.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції. вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансово-господарської діяльності, оподаткування.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 34 положення (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб’єктів малого підприємництва.

Положення (стандартів) бухгалтерського обліку – це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об’єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов’язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Проте кожен стандарт включає: загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об’єктів у фінансовій звітності.

Завдяки переходи на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку підприємства отримали свободу, що надається їм на всіх рівнях організації бухгалтерського обліку і право самостійно приймати рішення з питань обліку, зокрема:

- визначати облікову політику підприємства;

- обирати форму і методи бухгалтерського обліку як систему реєстрів обліку та робочий План рахунків, зважаючи на особливості своєї діяльності;

- затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему реєстрів аналітичного обліку;

- розробляти систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій тощо.

Завдяки впровадженню П(С)БО забезпечується зв’язок національного бухгалтерського обліку і фінансової звітності з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні (МСБО), збільшується можливість підприємств щодо співпраці з кредитно-фінансовими установами, вітчизняними та іноземними інвесторами.

Наказами міністерств та центральних органів виконавчої влади затверджені методичні матеріали з обліку господарської діяльності з урахуванням особливостей різних галузей економіки. Міністерством праці разом з Мінфіном переглянуті Кваліфікаційні вимоги до працівників бухгалтерських служб підприємств, організацій та установ.

Меморандумом державних та недержавних установ від 8 листопада 2002 року визначено основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в Україні, застосування й удосконалення положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності підприємств та організацій. У цьому меморандумі пропонується застосовувати основні принципи міжнародних стандартів фінансової звітності на всіх підприємствах.

Проте визнано обґрунтованим встановити різні вимоги щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних груп підприємств, зокрема, з урахуванням їх участі в операціях на ринку капіталу та обсягів діяльності. У зв’язку з цим пропонуються три рівні застосування стандартів бухгалтерського обліку:

І рівень – підприємства, цінні папери яких обертаються на фондовому ринку, а також підприємства, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, для складання бухгалтерської та консолідованої бухгалтерської звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності;

ІІ рівень – підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

ІІІ рівень – підприємства – суб’єкти малого підприємництва застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку ті фінансової звітності, зокрема можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.11.2003 р. № 25 затверджено перелік заходів щодо реалізації пріоритетних напрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах, зокрема, акціонерні товариства повинні перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (встановлені Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IAS)) та аудиту (встановлені Міжнародною федерацією бухгалтерів (IFAC)). Цим Розпорядженням передбачається також підготовка та сертифікація бухгалтерів акціонерних товариств відповідно до міжнародних стандартів.

Отже, при організації обліку на підприємстві необхідно керуватись нормативними документами, основним з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме він регулює ведення обліку та відображення результатів господарської діяльності у фінансовій звітності.

1.2 Організація обліку інших необоротних матеріальних активів

Необоротні активи – це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й інших факторів.

До складу необоротних активів входять: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені на три групи:

1. Основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Нематеріальні активи.

До основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 1000 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 1000 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи).

До складу інших необоротних матеріальних активів відносять предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік і які не відображаються у складі об’єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби»: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, тимчасові не титульні споруди, предмети прокату, інвентарну тару тощо.

У бухгалтерському обліку інші необоротні матеріальні активи відображаються за первісною вартістю.

Інші необоротні матеріальні активи підприємства можуть набувати внаслідок:

- купівлі у інших підприємств;

- внеску до статутного капіталу засновників підприємства;

- власного виготовлення;

- обміну на інший актив;

- безоплатного отримання [13, с. 276].

Документування основних засобів на підприємстві оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 від 29.12.1995 р. Серед них виділяють акти приймання-передачі, акти списання, інвентарні картки, картки обліку руху інших необоротних матеріальних активів, розрахунки амортизації.

Облік інших необоротних матеріальних активів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Критерієм для віднесення предметів до малоцінних необоротних матеріальних активів (а не до основних засобів) є вартісна межа. Відповідно до п. 5.2 П(С)БО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що віднесені до малоцінних необоротних матеріальних активів. Тобто ця межа встановлюється керівником підприємства i відображається в наказі про облікову політику. Оскільки розмір вартісної межі впливає на об’єкт обкладення податком на прибуток, поставитися до її документального оформлення слід досить серйозно. Ніяких рекомендацій щодо суми діючі нормативи (стандарти) не містять. За наявності відповідного наказу будь-яка сума (i 100, i 1000 грн.) є обґрунтованою.

Зміна вартісної межі (як у бік збільшення, так i зменшення) є зміною облікової політики i можлива тільки з наступного звітного року.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 інші необоротні матеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість включає:

- ціну придбання без ПДВ (за винятком придбання інших необоротних матеріальних активів неплатниками ПДВ або придбання інших необоротних матеріальних активів невиробничого призначення);

- суми ввізного мита;

- витрати на установлення, монтаж, налагодження;

- витрати зі страхування ризиків доставки;

- при безоплатному отриманні – справедливу вартість на дату отримання;

- при отриманні до статутного фонду – погоджену засновниками справедливу вартість [6].

Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів ведеться з використанням рахунків:

11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».

По дебету цих рахунків відображається збільшення інших необоротних активів внаслідок придбання, створення, безоплатного отримання, сума дооцінки, а також суми витрат, що пов’язані з покращенням об’єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання цього об’єкта.

По кредиту рахунків 11 і 18 відображається вибуття інших необоротних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям визнання активом, часткової ліквідації, а також сума їх уцінки.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів може нараховуватися прямолінійним або виробничим методами. Крім цього, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

- 50 % вартості, що амортизується, – у першому місяці використання об’єкта й інші 50% – у місяці вибуття, тобто списання з балансу;

- 100 % вартості, що амортизується, – у першому місяці використання об’єкта.

Обраний метод варто відобразити в наказі про облікову політику.

Отже, організація обліку інших необоротних матеріальних активів досить подібна до обліку основних засобів, проте тут слід враховувати вартісні критерії визнання, що відрізнять їх один від одного.

1.3 Організація обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції

Ринкові відносини визначають важливу роль обліку витрат виробництва і собівартості продукції. Це один з найважливіших інструментів ведення господарської діяльності.

Важлива роль в економічних заходах підприємства із зниження витрат виробництва належить бухгалтерському обліку виробничих затрат і калькулюванню собівартості продукції.

Підприємства всіх форм власності зобов’язані вести облік виробничої собівартості. Порядок, за яким формується виробнича собівартість продукції, встановлений у П(С)БО 16 «Витрати».

До виробничої собівартості продукції належать такі витрати:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати: змінні, постійні розподілені [10].

Прямі матеріальні витрати – вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві, допоміжних та інших матеріалів, використання яких прямо можна віднести на конкретний об’єкт витрат.

До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат; виплати, передбачені законодавством про працю; інші виплати; витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротних активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення браку.

Загальновиробничими витратами називають витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях. До таких витрат належать витрати на оплату праці керівництва дільниць та цехів, амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення.

Наведену вище класифікацію витрат має бути покладено в основу організації системи внутрішньогосподарського планування та обліку витрат на виробництво продукції. Одним із ключових елементів цієї системи є система калькулювання.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції. Вона складається на продукцію основного і допоміжного виробництва щомісячно. За квартал, за рік за встановленою номенклатурою статей, яку підприємство визначає самостійно, з урахуванням специфіки своєї діяльності.

У процесі калькулювання розв’язуються два основні завдання обліку:

- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити конкурентоспроможну продажну ціну;

- дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

Калькуляцію складають на продукцію основного та допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік.

Калькулювання собівартості продукції умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому – фактична собівартість за кожним видом продукції, на третьому – собівартість одиниці продукції.

Калькуляції складаються на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції установлює підприємство. З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

- сировина і матеріали;

- покупні комплектувальні вироби, напівфабрикати, роботи і послуни виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

- паливо і енергія на технологічні цілі;

- зворотні відходи;

- основна заробітна плата виробничих робітників;

- додаткова заробітна плата виробничих робітників;

- витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

- витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

- цехові витрати;

- втрати внаслідок технічно неминучого браку;

- супутня продукція;

- інші виробничі витрати.

Перелічені статті калькуляції для цілей управлінського обліку є більш деталізованими.

Не включаються до собівартості виготовлених підприємством активів витрати, які безпосередньо не можна пов’язати з їх виробництвом.

Не включаються до виробничої собівартості продукції і списуються на витрати періоду, в якому вони були здійснені, такі витрати:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- витрати на зберігання.

Наказом Міністерства промислової політики України 09.07.2007 р. № 373 затверджено Методичні рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості.

Відпуск матеріалів у виробництво оформляється лімітно-забірними картками і накладними-вимогами. Лімітні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом в двох примірниках, один з яких передається цеху-отримувачу, а інший – на склад. В них вказується ліміт відпуску матеріалів на певний період, а потім робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів. Після цього виводиться залишок невикористаного ліміту. Наприкінці місяця лімітно-забірні картки і накладні-вимоги передаються в бухгалтерію і вони є підставою для віднесення матеріальних витрат на витрати виробництва [19, с.269].

Одним з основних документів при обліку виробництва є виробничий акт. Він складається за календарний місяць. Затверджується виробничий акт керівником підприємства чи уповноваженою особою. Основними даними цього документа є обсяг виробленої продукції і кількість використаної на її виробництво сировини. У виробничому акті також можуть показувати залишки готової продукції по кожному її виду на початок і на кінець періоду, обсяг виробленої і відвантаженої за цей період продукції, кількість затраченої сировини і напівфабрикатів по кожному виду із зазначенням на виробництво якої саме продукції вони затрачені. Якщо ведеться облік напівфабрикатів власного виробництва, то показують також обсяги вироблених і відвантажених напівфабрикатів і кількість використаної на їх виробництво сировини по кожному напівфабрикату. На вироби, що залишаються на кінець місяця у незавершеному виробництві, складають окремі виробничі акти із зазначенням операцій, виконаних над ними протягом місяця. Загальна форма виробничого акта не регламентована нормативними документами і кожне промислове підприємство користується своїми власними формами цього документа.

Нарахування заробітної плати, яка включається до витрат виробництва, може проводитися в різних формах, кожна з яких має свої особливості при документальному оформленні. У відрядній формі базою нарахування є виробіток, для обліку якого можуть використовуватися такі первинні документи: індивідуальні та бригадні наряди в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах, в серійних виробництвах – рапорт про виробіток та приймання робіт за зміну, маршрутні листи. Ці первинні документи є підставою для нарахування заробітної плати. При погодинній формі оплати праці основним документом, який служить для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу. Всі зазначені первинні документи передаються в бухгалтерію для подальшої обробки і складання розрахунково-платіжної відомості.

Для обліку амортизаційних відрахувань, які відносіться на витрати виробництва, в бухгалтерії ведеться Відомість нарахування амортизації необоротних активів.

Витрати, які включаються у виробничу собівартість продукції, обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції.

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та за центрами витрат і відповідальності.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.

ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИБУТТЯ ЗАПАСІВ

Заповнюємо кореспонденцію рахунків та здійснюємо записи в бухгалтерських реєстрах, підраховуємо обороти, визначаємо сальдо по рахунках на кінець звітного періоду, формуємо сальдо-оборотну відомість та заповнюємо фінансовий звіт підприємства, виходячи з вхідних залишків по рахунках та підсумованих оборотів.

Таблиця 2.1

Журнал реєстрації господарських операцій

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Первинний документ	Сума, грн.
Дт	Кт
1	2	3	4	5	6
1.	Проведено з поточного рахунку передоплату постачальнику	371	311	ПД	12000
2.	Нараховано податковий кредит з ПДВ	641	644	ПН	2000
3.	Отримано запаси від постачальника	201	631	прибуткова накладна	10000
4.	Відображено податковий кредит з ПДВ	644	631	ПН	2000
5.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	371	БД	12000
6.	Отримано запаси від постачальника	201	631	прибуткова накладна	10000
7.	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	ПН	2000
8.	Проведено оплату постачальнику у повному	631	311	ПД	12000
9.	Оприбутковано запаси від підзвітної особи	201	372	прибуткова накладна	3000
10.	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	372	ПН	600
11.	Отримано запаси від постачальника за бартером	201	631	прибуткова накладна	6000
12.	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	ПН	1200
13.	Відображено відвантаження запасів постачальнику (балансова вартість переданих запасів дорівнює справедливій вартості отриманих)	377	201	накладна	6000
14.	Відображено податкове зобов’язання з ПДВ	377	641	ПН	1200
15.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	7200
16.	Отримано запаси від постачальника за бартером (на суму справедливої вартості запасів, що підлягають продажу)	201	631	прибуткова накладна	9000
17.	Нараховано податковий кредит з ПДВ, виходячи з цін майбутнього продажу, але не нижче звичайних	641	631	ПН	1800
18.	Відображено відвантаження постачальнику	377	201	накладна	10000
19.	Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ	377	641	ПН	1800
20.	Відображено різницю між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів	949	201	БД	1000
21.	Відображено собівартість реалізованих запасів	943	201	акт списання	9000
22.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	11800
23.	Отримано запаси від постачальника за бартерним договором в обмін на неподібні активи	201	631	прибуткова накладна	5000
24.	Відображено податковий кредит з ПДВ, виходячи з договірної вартості, але не нижче звичайної ціни	641	631	ПН	1000
25.	Відображено відвантаження запасів (балансуюча операція)	377	712	накладна	6000
26.	Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ	712	641	ПН	1000
27.	Списано первинну вартість запасів	943	201	акт списання	5000
28.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	6000
29.	Отримано запаси від постачальника на суму справедливої вартості запасів, що підлягають передачі 8000 грн., збільшеної на суму майбутньої доплати – 2000 грн. (без урахування ПДВ), оп. 34	201	631	прибуткова накладна	10000
30.	Відображено податковий кредит з ПДВ, виходячи з договірної вартості, але не нижчої звичайної ціни	641	631	ПН	1600
31.	Відображено податковий кредит з ПДВ у частині отриманих запасів, за які оплата буде здійснена у грошовій формі	641	631	ПН	400
32.	Відображено відвантаження (балансуюча операція)	377	712	накладна	9600
33.	Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ	712	641	ПН	1600
34.	Списано первинну вартість запасів	943	201	акт списання	8000
35.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	9600
36.	Отримано безоплатно запаси (на суму їх справедливої вартості з урахуванням ПДВ)	201	719	договір безоплатної передачі	4000
37.	Оприбутковано запаси як внесок до статутного капіталу	201	46	прибуткова накладна	7000
38.	Оприбутковано запаси, раніше не обліковані, на балансі виявлені в результаті інвентаризації	201	719	накладна, акт інвентаризації	2500
39.	Отримано передоплату від покупця на поточний рахунок	311	681	ПД, БВ	15000
40.	Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ	643	641	ПН	2500
41.	Відвантажено запаси вітчизняним покупцям	361	712	накладна	15000
42.	Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ	712	643	ПН	2500
43.	Списано первинну вартість запасів	943	201	розрахунок бухгалтерії	8000
44.	Проведено взаємозалік заборгованостей	681	361	бухгал-ка довідка	15000
45.	Відвантажено запаси вітчизняним покупцям	361	712	накладна	10000
46.	Відображено податкове зобов’язання з ПДВ	712	641	ПН	1666,67
47.	Списано первинну вартість запасів на собівартість реалізації	943	201	акт списання	7500
48.	Отримано на поточний рахунок оплату від покупця запасів	311	361	ПД, БВ	10000
49.	Відображено відвантаження постачальнику згідно з бартерним договором	377	201	накладна	2500
50.	Відображено податкове зобов’язання з ПДВ	377	641	ПН	500
51.	Отримано запаси від постачальника бартером (балансуюча операція)	201	631	прибуткова накладна	2500
52.	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	ПН	500
53.	Проведено залік заборгованостей	631	377	БД	3000
54.	Відображено відвантаження постачальнику (справедлива вартість переданих запасів 9000 грн. без урахування ПДВ)	377	712	накладна	10000
55.	Відображено податкове зобов’язання, виходячи з ціни продажу, але не нижче звичайних цін	712	641	ПН	2000
56.	Отримано запаси від постачальника за бартером (балансуюча операція) (на суму справедливої вартості переданих запасів)	201	631	прибуткова накладна	9000
57.	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	ПН	2000
58.	Відображено різницю між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів	949	201	розрахунок бухгалтерії	1000
59.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	10000
60.	Відвантажено відвантаження запасів за договором бартеру	377	712	накладна	3000
61.	Відображено податкове зобов’язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості, але не нижче звичайної ціни	712	641	ПН	500
62.	Списано первинну вартість запасів	943	201	акт списання	2500
63.	Отримано запаси від постачальника за бартером (на суму справедливої вартості переданих запасів)	201	631	прибуткова накладна	2500
64.	Відображено податковий кредит за балансуючою операцією	641	631	ПН	500
65.	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	377	БД	3000
66.	Відображено відвантаження запасів за бартерним договором	377	712	накладна	4800
67.	Відображено податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості, але не нижче звичайної ціни	712	641	ПН	800
68.	Списано первинну вартість запасів	943	201	акт списання	4000
69.	Отримано запаси від постачальника за бартером (на суму справедливої вартості переданих запасів (4000 грн.), зменшеної на суму доплати – 500 грн. без урахування ПДВ)	201	631	прибуткова накладна	3500
70.	Відображено податковий кредит за балансуючою операцією (виходячи з договірної вартості отриманих запасів)	641	631	ПН	800
71.	Отримано доплату коштами на поточний рахунок	311	631	ПД, БВ	500
72.	Проведено залік заборгованостей	631	377	БД	4800
73.	Передано безоплатно запаси	949	201	договір безоплатної передачі	1800
74.	Нараховано податкове зобов’язання, виходячи зі звичайної ціни (припускаємо, що вона дорівнює балансовій вартості переданих запасів)	949	641	ПН	360
75.	Сторновано зі складу податкового кредиту і віднесено на витрати відповідну суму «вхідного» ПДВ за безоплатно переданими запасами	949	641	ПН	360
76.	Передано за балансовою вартістю запаси як внесок до статутного фонду іншого підприємства	14	201	договір	7000
77.	Відображено дохід на різницю між справедливою і балансовою вартістю переданих запасів	14	746	розрахунок бухгалтерії	1500
78.	Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості переданих запасів	746	641	ПН	1416,67
79.	Відображено суму нестачі у складі витрат	947	201	БД	7500
80.	Віднесено на витрати суму ПДВ за товаром, якого не вистачає	947	641	ПН	1500
81.	Відображено суму нестачі на позабалансовому рахунку (на випадок наступного відшкодування)	072	-	БД	9000
82.	Відображено уцінку запасів шляхом віднесення суми уцінки на витрати	946	201	БД	1000
83.	Відображено методом «червоного сторно» дооцінку раніше уцінених запасів	946	201	БД	-1700
84.	Списано на фінансовий результат:
	- дохід від реалізації інших необоротних активів;	712	791	БД	48333,3
	- інші доходи від операційної діяльності;	719	791	БД	6500
	- інші доходи від звичайної діяльності	746	791	БД	83,33
85.	Списано на фінансовий результат:
	- собівартість реалізованих виробничих запасів;	791	943	БД	44000
	- втрати від знецінення запасів;	791	946	БД	-700
	- нестачі і втрати від псування цінностей;	791	947	БД	9000
	- інші витрати операційної діяльності	791	949	БД	3800
86.	Визначено фінансовий результат (збиток)	442	791	БД	1183,34

Для порівняння оборотів та залишків за всіма рахунками синтетичного обліку застосовується особливий прийом узагальнення й перевірки записів за рахунками – складання оборотної відомості. Оборотно-сальдова відомість складається для перевірки залишків та оборотів за рахунками за звітний період. Вона містить назви рахунків, початкові залишки, обороти за дебетом та кредитом за звітний місяць і кінцеві залишки за всіма рахунками (табл. 2.2)

Таблиця 2.2

Оборотно-сальдова відомість

№ п/п	Сальдо на початок періоду	Обороти за період	Сальдо на кінець періоду
Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
12	50000,00	-	-	-	50000,00	-
133	-	20000,00	-	-	-	20000,00
10	785000,00	-	-	-	785000,00	-
131	-	115990,00	-	-	-	115990,00
14	-	-	8500,00	-	8500,00	-
201	122610,00	-	84000,00	80100,00	126510,00	-
23	17115,00	-	-	-	17115,00	-
26	18750,00	-	-	-	18750,00	-
361	-	-	25000,00	25000,00	-	-
371	-	-	12000,00	12000,00	-	-
372	-	-	-	3600,00	-	3600,00
377	19050,00	-	55400,00	55400,00	19050,00	-
311	393670,00	-	25500,00	24000,00	395170,00	-
40	-	769000,00	-	-	-	769000,00
42	-	253000,00	-	-	-	253000,00
44	-	29205,00	1183,34	-	-	28021,66
46	10000,00	-	-	7000,00	3000,00	-
48	-	7500,00	-	-	-	7500,00
601	-	180000,00	-	-	-	180000,00
641	-	-	14400,00	16483,34	-	2083,34
643	-	-	2500,00	2500,00	-	-
644	-	-	2000,00	2000,00	-	-
631	-	41500,00	79400,00	81800,00	-	43900,00
681	-	-	15000,00	15000,00	-	-
712	-	-	58400,00	58400,00	-	-
719	-	-	6500,00	6500,00	-	-
746	-	-	1500,00	1500,00	-	-
943	-	-	44000,00	44000,00	-	-
946	-	-	-700,00	-700,00	-	-
947	-	-	9000,00	9000,00	-	-
949	-	-	3800,00	3800,00	-	-
Разом	1416195,00	1416195,00	447383,34	447383,34	1423095,00	1423095,00

														КОДИ
													Дата (рік, місяць) число)			01
Підприємство	ТзОВ «Альфа»	за ЄДРПОУ	10278890
Територія	Львівська обл.	за КОАТУУ	4622310100
Форма власності	приватна	за КФВ	15
Орган державного управління		за СПОДУ	15035
Галузь	виробництво	за ЗКГНГ	15100
Вид економічної діяльності	виробництво меблів	за КВЕД	25.10.5
Адреса	м. Львів, вул. Винниченка 10
БАЛАНС
на 31 грудня 2009 року
								Форма N 1	Код за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	30	30
первісна вартість	011	50	50
накопичена амортизація	012	20	20
Незавершене будівництво	020	-	-
Основні засоби:
залишкова вартість	030	669	669
первісна вартість	031	785	785
знос	032	116	116
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	-	-
первісна вартість	036	-	-
накопичена амортизація	037	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	9
інші фінансові інвестиції	045	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	-	-
Відстрочені податкові активи	060	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-
Усього за розділом I	080	699	708
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	122	127
Поточні біологічні активи	110	-	-
Незавершене виробництво	120	17	17
Готова продукція	130	19	19
Товари	140	-	-
Векселі одержані	150	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:		-	-
чиста реалізаційна вартість	160	-	-
первісна вартість	161	-	-
резерв сумнівних боргів	162	-	-
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	4	-
за виданими авансами	180	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	15	15
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	394	395
в іноземній валюті	240	-	-
Інші оборотні активи	250	-	-
Усього за розділом II	260	571	573
III. Витрати майбутніх періодів	270	-	-
IV. Необоротні активи та групи вибуття		-	-
Баланс	280	1270	1281
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	769	769
Пайовий капітал	310	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	-	-
Інший додатковий капітал	330	253	253
Резервний капітал	340	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	29	28
Неоплачений капітал	360	( 10 )	( 3 )
Вилучений капітал	370	( - )	( - )
Усього за розділом I	380	1041	1047
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	-	-
Інші забезпечення	410	-	-
Цільове фінансування	420	8	8
Усього за розділом II	430	8	8
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	460	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	470	-	-
Усього за розділом III	480	-	-
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	180	180
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	-	-
Векселі видані	520	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	41	44
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-
з бюджетом	550	-	2
з позабюджетних платежів	560	-	-
зі страхування	570	-	-
з оплати праці	580	-	-
з учасниками	590	-	-
із внутрішніх розрахунків	600	-	-
Інші поточні зобов'язання	610	-	-
Усього за розділом IV	620	221	226
V. Доходи майбутніх періодів	630	-	-
Баланс	640	1270	1281

Керівник____________________________

Головний бухгалтер__________________

ВИСНОВКИ

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Сьогодні ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники – при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління.

Організація бухгалтерської служби займає центральне місце в організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Бухгалтерія як складова частина управлінського апарату тісно взаємопов'язана з усіма виробничими підрозділами і службами підприємства. Вона одержує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, в свою чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої роботи. Ці взаємовідносини визначають організацію бухгалтерського обліку, яка може бути централізованою або децентралізованою. Застосування централізованої або децентралізованої системи бухгалтерського обліку залежить від конкретних умов роботи окремих підприємств або об'єднань, ступеня їхньої оперативної самостійності та організаційно-територіальної відокремленості. На підприємствах з територіально й організаційно відокремленими підрозділами (філіали, дочірні підприємства тощо) застосовують децентралізований облік, при якому всі роботи виконуються обліковим апаратом цих підрозділів. Тут не тільки оформляють первинні документи, а й опрацьовують їх, ведуть синтетичний і аналітичний облік господарських операцій в системі рахунків, складають баланс, який відображає майнове становище підрозділу, та інші форми звітності, що показують виконання встановлених для нього планових завдань. Звітність здається до бухгалтерії головного підприємства (об'єднання, асоціації, концерну тощо). Функції бухгалтерії головного підприємства при децентралізованому обліку обмежуються перевіркою і зведенням показників звітності цих підрозділів. Децентралізований облік має основну перевагу – дає змогу наблизити облікових працівників до місця здійснення господарських операцій, що посилює контроль за документальним оформленням операцій і забезпечує використання облікової інформації для оперативного керівництва. Проте затрати на утримання облікового апарату більші. Крім того, за такої організації обліку послаблюється поточний контроль бухгалтерії головного підприємства за роботою на місцях, оскільки первинні документи до бухгалтерії не передаються, а звітність подається наприкінці місяця.

Отже, за результатами написання курсової роботи узагальнено знання з теоретичних та практичних основ ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. В теоретичній частині курсової роботи розкрито особливості організації обліку розрахунків за прямими податками (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, єдиний податок, земельний податок, податок з власників транспортних засобів тощо) та зовнішньоекономічної діяльності (імпортні та експортні операції, готівкові та безготівкові розрахунки, облік курсових різниць та операцій з іноземною валютою тощо).

У практичній частині охарактеризовано організацію обліку надходження та вибуття запасів, велику увагу приділено бартерним операціям. Бартер – прямий безгрошовий обмін товарами або послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій фіксується сума договору. Бартерні операції з точки зору сучасного українського законодавства є водночас об’єктами господарського й цивільного права. Крім того, бартерні операції відображаються в обліку згідно з нормами податкового законодавства й правилами бухгалтерського обліку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV.

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ МФУ від 31.03.1999 № 87.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Наказ МФУ від 31.03.1999 р. № 87.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Наказ МФУ від 27.04.2000 р. № 92

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Наказ МФУ від 20.10.1999 р. № 246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів»: Наказ МФУ від 10.08.2000 р. № 193.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: Наказ МФУ від 29.11.1999 № 290.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

11. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356.

12. 20. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. – 2-ге вид., пер. і доп. – Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2008. – 556 с.

13. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спец. «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 592 с.

14. Онищенко Т., Борщ Н., Мякота В. Альбом бухгалтерських проводок. – 6-те вид., допов. І перероб. – Харків: Фактор, 2002. – 592 с.

15. Проводки – 2001: для всіх і кожного // Все про бухгалтерський облік, № 7 від 26.01.2001. – с. 2-63.

16. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 411 с.

17. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

18. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 672 с.

19. Хом’як Р.Л., Лемішовський В.І. Бухгалтерський облік та оподаткування. Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008.- 1112 с.