Облік та аналіз виконання сільського (селищного) бюджету

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИКОНАННЯ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Облікова політика, економічна сутність та структура сільського бюджету

1.2 Особливості обліку та виконання сільського бюджету

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІКУ ТА ВИКОНАННЯ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ В ПАШКОВЕЦЬКІЙ СІЛЬСЬКІЙ РАДІ ЗА 2006-2008 РОКИ

2.1 Бухгалтерський облік по виконанню сільського бюджету

2.2 Аналіз виконання сільського бюджету

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПО ВИКОНАННЮ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Зарубіжний досвід ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

3.2 Шляхи удосконалення ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевого самоврядування. Реалізація законодавчо закріпленого права кожної територіальної громади на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні.

Тому, зважаючи на складність та неоднозначність проблеми, що досліджується, існують питання, які потребують поглибленого вивчення, а саме проблеми складання сільських, селищних бюджетів в сучасних умовах та проблеми фінансового вирівнювання, оскільки переважна частина бюджетів сіл та селищ є фінансово неспроможними без офіційних трансфертів, які надаються із державного бюджету. Також варто відзначити неможливість забезпечити власне автономію даних бюджетів сіл та селищ, навіть якщо розглядати власні доходи бюджетів у призмі нової редакції Бюджетного кодексу України.

Метою курсової роботи є дослідження механізму функціонування, процесу обліку та виконання сільського бюджету, проведення аналізу виконання, розгляд проблем та відповідно шляхів покращення бухгалтерського обліку виконання, розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.

Для досягнення цієї мети поставлено та вирішено наступні завдання:

Рослідження економічного змісту та сутності сільських, селищних бюджетів та їх ролі у соціально-економічних процесах.

Розгляд процесу складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів.

Критичне вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем сільських, селищних бюджетів.

Дослідження проблем формування і використання сільських, селищних бюджетів.

Розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування сільських, селищних бюджетів.

Завдання роботи визначають її структуру: в першому розділі розкрито теоретико-метологічні основи обліку та виконання сільського, селищного бюджету (окреслені економічна сутність та структура сільського бюджету та облік його виконання); в другому прикладному розділі проведено аналіз виконання сільського бюджету Пашковецької сільської ради в 2006-2008 роках; в третьому практично-прикладному розділі вказано проблеми, шляхи оптимізації та зарубіжний досвід обліку виконання сільських, селищних бюджетів.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти формування та виконання сільських, селищних бюджетів.

Об’єкт дослідження – бюджет Пашковецької сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області.

Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань формування та виконання сільських, селищних бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інформаційну – дані Пашковецької сільської ради). Проблематика сільських, селищних бюджетів займає важливе місце в дослідженнях зарубіжних вчених: А. Вагнера, Р. Гнейста, К. Рау, Л. Штейна; сучасних західних науковців: Р. Аграноффа, Ш. Бланкарта, Ю. Немеца, У. Оутса, К. Фостера, Дж. Хіллі, С. Чапкової, А.Шаха та інших. В даний час дана проблематика знаходяться в центрі уваги багатьох фахівців, зокрема, вони порушуються у працях вітчизняних вчених О.Василика, В. Гейця, М. Долішного, В. Зайчикової, Б. Кваснюка, Т. Ковальчука, В. Лагутіна, І. Луніної, І. Чугунова, Н. Чумаченка, О. Шишка, А. Чухна, С. Юрія.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИКОНАННЯ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Облікова політика, економічна сутність та структура сільського бюджету

Облікова політика бюджетної установи – це сукупність визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються бюджетною установою для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких бюджетні установи повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні фінансової звітності.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних та пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах. Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані із зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

– нова облікова політика щодо операцій, які не с суттєвими;

– нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення. Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого – як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

На сьогоднішній день в Україні функціонують понад 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів. Економічна сутність сільських, селищних бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності відповідних органів місцевого самоврядування, розподіл та використання цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства.

Законодавством, яке регламентує місцеве самоврядування в Україні, встановлено, що сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Усі видатки сільських, селищних бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Вперше такий поділ був встановлений у Законі України "Про бюджетну систему України", пізніше — в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" він був збережений і поширений на дохідну частину місцевих бюджетів.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Видатки розвитку — витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами встановлені у Бюджетному кодексі України залежно від повноти надання тієї чи іншої послуги та наближення її до безпосереднього споживача. В розрізі тематики курсової роботи розглянемо першу групу видатків, тобто видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які максимально наближені до споживачів. Відповідно вони здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

В складі сільських, селищних бюджетів виділяють відповідно загальний та спеціальний фонд, які формуються за рахунок таких джерел:

Податок з доходів фізичних осіб, в частині 25%;

Плата за землю, в частині 60%;

Місцеві податки та збори 100%;

Фіксований сільськогосподарський податок, в частині 100%;

Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва - 43%;

Плата за оренду майнових комплексів та іншого майна 100%;

Державне мито 100%;

Адміністративні штрафи та інші санкції 100%;

Дотація вирівнювання з районного бюджету;

Інші джерела надходжень.

Відповідно до нового механізму організації міжбюджетних відносин, видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

Видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

Видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи державної влади делегують органам місцевого самоврядування, а друга — власним повноваженням місцевого самоврядування.

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. У бюджетній практиці виділяють: функціональну, економічну, відомчу та програмну класифікацію бюджетних видатків.

Серед основних проблем розвитку регіонів, зокрема сільських територій, виникає суперечність, яка зумовлюється, з одного боку, великою капіталомісткістю об'єктів, а з другого – обмеженістю ресурсів. У зв'язку з цим найважливішим, на нашу думку, є визначення інвестиційних пріоритетів розвитку підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури села, зокрема по окремих її галузях та напрямах. Враховуючи, що кожне село має свої особливості, різний рівень забезпеченості об'єктами соціальної сфери, а також потенційні можливості, слід забезпечити виважений підхід, беручи до уваги думку громади. Жителі конкретного населеного пункту мають право самі вирішувати, що їм передусім необхідно будувати і як розпоряджатися коштами сільського бюджету або тими, що надійшли по каналах державних (національних) програм соціального розвитку села.

Удосконалення економічного механізму управління соціальним розвитком потребує створення (відновлення) міжгалузевого органу управління (комісії) з координації всіх підприємств, організацій та установ незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також на регіональному рівні з питань прискореного розвитку та ефективного використання соціальної інфраструктури регіону, постійного поліпшення умов життя селян.

Головні функції такого органу - здійснення розробки та контролю виконання Національної і регіональних програм комплексного соціально-економічного розвитку територій.

З поширенням на селі багатоукладності форм господарювання, збільшенням кількості суб’єктів господарювання значення місцевих органів державної влади і самоврядування у забезпеченні стабільного розвитку поселень має зростати. Правові засади виконання ними своїх функцій визначені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Чинне законодавство надає органам місцевого самоврядування вагомі права і повноваження для забезпечення життєдіяльності сільського населення, проголошує державні гарантії соціально-культурного обслуговування громадян. Тому зміцнення місцевих фінансів, завершення процесу формування власності територіальних громад, затвердження єдиних мінімальних соціальних стандартів та їх гарантованого забезпечення сприятиме подоланню економічної кризи.

Органи місцевого самоврядування у селах самостійно розробляють, затверджують і виконують сільські бюджети, держава гарантує цим органам доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя. Сільські, селищні ради готують, затверджують і організовують виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, цільових програм з інших питань самоврядування; забезпечують збалансований економічний та соціальний розвиток відповідних територій, залучають на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі у комплексному соціально-економічному розвитку сіл. Виконавчі органи сільських рад можуть організовувати на пайових засадах будівництво, розширення, ремонт чи утримання об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, залучаючи для цього на договірних засадах кошти підприємств, організацій, населення, а також бюджетні кошти.

Через кризовий стан сільських бюджетів переважна більшість населених пунктів не має можливостей щодо створення необхідної матеріальної та фінансової основи, яка б належним чином забезпечувала реалізацію повноважень у системі органів місцевого самоврядування. Слід зазначити, що ряд досить важливих питань організації життя територіальних громад, зокрема формування та діяльності органів місцевого самоврядування залишаються поки що поза межами врегулювання. Це насамперед стосується бюджетних і міжбюджетних відносин, органів самоорганізації населення та участі громадян у здійсненні своїх функцій місцевого самоврядування, співпраці різних територіальних громад, соціального та правового захисту муніципальних службовців тощо.

Розглянемо функції органу місцевого самоврядування (сільської ради) в бюджетному процесі:

- складання проекту сільського бюджету, подання його на затвердження виконавчому комітету, забезпечення виконання бюджету;

- щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;

- встановлення за узгодженим рішенням виконавчого комітету сільської ради порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

- залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи природного середовища;

- об’єднання на договірних засадах коштів сільського бюджету для виконання спільних проектів або для спільного фінансування підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов’язань щодо платежів до сільського бюджету на підприємствах в організаціях незалежно від форм власності;

- затвердження сільського бюджету, внесення змін до нього;

- затвердження звіту про виконання сільського бюджету;

- прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

- затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Підсумувавши вище наведене варто відзначити, що сільські селищні бюджети є надзвичайно важливою ланкою бюджетної системи, оскільки близько 60% населення держави проживає саме в сільській місцевості. Відповідно держава через саме бюджети територіальних громад прагне реалізувати свої функції, на практиці це досягається шляхом надання вищестоящими бюджетами сум відрахувань від загальнодержавних податків і доходів.

1.2 Особливості обліку та виконання сільського бюджету

Слід мати на увазі, що система бухгалтерського обліку у бюджетній сфері має ряд особливостей. Якщо фінансові операції суб'єктів господарювання спрямовані на отримання прибутку, то у фінансових операціях, здійснюваних державою, домінує ідея надання державних послуг. З таких позицій:

- сума доходів важлива лише тією мірою, якою вона є джерелом покриття видатків;

- видатки здійснюються в загальнодержавних інтересах і, в основному, не оцінюються з точки зору фінансової рентабельності.

Бюджетні операції здійснюються у межах бюджетних призначень, встановлених законодавством України, тому їх виконання віддзеркалюється у бухгалтерському обліку відповідно до щорічного Закону про Державний бюджет України.

Бухгалтерський облік з виконання бюджетів відзначається також певною складністю, що пояснюється великою кількістю учасників бюджетного процесу, різноманітністю операцій, великою кількістю зв'язків. Він обробляє масові результати (отримання податків та здійснення платежів), одночасно забезпечуючи принцип касової єдності та консолідації бюджетних рахунків.

Бухгалтерський облік операцій з виконання бюджету передбачає їх зв'язок через єдину бюджетну класифікацію з аналогічними операціями, які реєструються розпорядниками бюджетних коштів шляхом застосування єдиних аналітичних бухгалтерських регістрів.

Система бухгалтерського обліку організована таким чином, щоб описувати бюджетні операції в узагальненому вигляді - у синтетичному обліку і деталізовано в розвиток синтетичного - в аналітичному. При цьому бухгалтерський облік повинен відповідати загальним вимогам, що ставляться до його організації:

Облік повинен бути чітко документований;

Облік здійснених операцій здійснюється у певній послідовності на підставі документів;

Записи здійснених операцій відображаються по облікових рахунках бухгалтерського обліку;

Облік повинен бути суцільним за охопленням операцій і безперервним у часі.

Основними завданнями системи бухгалтерського обліку виконання сільського бюджету є:

Додержання принципів обліку і звітності;

Своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками і параметрами операцій по виконанню бюджетів, які здійснюються на підставі первинних документів клієнтів, органів, які мають право безспірного списання коштів тощо;

Щоденне завершення та звірку всіх облікових процесів, регістрів та документів;

Складання щоденного балансу та автоматизовану перевірку відповідності даних аналітичного обліку даним балансу;

Достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінансових та інших ресурсів бюджетів, надання об'єктивної і порівняльної інформації про стан зобов'язань, активів, результатів виконання бюджетів з метою аналізу та управління бюджетними коштами.

Бюджетний облік, як і бухгалтерський облік загалом, здійснюється на підставі первинних документів, якими оформляються операції з виконання бюджету, схем їх документообороту, облікових реєстрів, у яких відображаються ті чи інші операції.

Усі операції з виконання бюджету оформляються документально. Документи, в яких відображаються відомості про ці операції та підтверджується їх здійснення, називаються первинними, оскільки вони є основою для ведення обліку. Головним первинним документом у процесі виконання бюджету є платіжне доручення. Ознаки і показники операції, зафіксовані у первинному документі, називаються реквізитами документа.

Схеми документообороту показують, хто і на якій підставі виписує цей документ, кому він надсилається, де і як використовується. Під час здійснення однієї операції з виконання бюджету виписується один або кілька документів, які перебувають в обігу між різними організаціями. Документооборотом називається рух документів з моменту їх виникнення до здачі в архів.

Загальну схему документообороту можна подати наступним чином. На основі первинних документів здійснюються записи в меморіальні ордери і в облікові реєстри. Далі записи в облікових реєстрах ведуться в основному з меморіальних ордерів. Вони мають форму документів, які призначаються для скорочення записів в облікові реєстри з первинних документів. Наприклад, протягом дня надійшло кілька первинних документів, якими оформляється надходження доходів. Усі вони відображаються в одному меморіальному ордері. У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, фінансовим та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. У ньому відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Правильність складання щоденного балансу оборотів і залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом.

Характерною особливістю обліку видатків бюджетних установ є їх поділ на касові та фактичні. Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх використання (витрачання) згідно з кошторисом. При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна от ототожнювати (плутати) з касовими операціями. Касові видатки — це не видача грошей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соціальні заходи тощо.

Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків,

Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи для виконання кошторису, що підтверджені відповідними первинними документами. Прикладом фактичних видатків можуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, списання витрачених медикаментів та продуктів харчування, списання витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нарахування внесків до спеціальних фондів на соціальні заходи тощо.

Такий розподіл видатків в обліку визначаться необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків —- це касовий метод, при якому запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків —це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюються в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів, Так, наприклад, фактичні видатки за кодами 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування на заробітну плату» та деякі інші у часовому вимірі випереджають касові, тобто нарахування заробітної плати та внесків на соціальні заходи відбувається раніше, ніж отримання грошей в касу на виплату зарплати або перерахування коштів у відповідні фонди. За іншими кодами, як правило, касові видатки випереджають фактичні. Наприклад, спочатку перерахування коштів за продукти харчування (касові видатки за кодом 1133), а потім списання витрачених продуктів після їх отримання та використання (фактичні видатки за тим же кодом 1133).

Фінансова звітність, яку складають бюджетні установи містить:

“Баланс” (форма №1);

“Звіт про надходження та використання коштів загального фонду” (форма №2д, №2м); “Звіт про надходження та використання коштів загального фонду” (форма №2д, №2м);

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами” (форма №4-1д, №4-1м);

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ” (форма №4-2д, №4-2м);

“Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду” (форма №4-3д, №4-3м);

“Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)” (форма №4-3д.1, №4-3м.1);

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів” (форма №4-4д);

“Звіт про рух необоротних активів” (форма №5);

“Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування” (форма №6);

“Звіт про заборгованість за окремими програмами” (форма №7д.1, №7м.1);

“Звіт про результати фінансової діяльності” (форма №9);

“Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах” (форма №15);

Пояснювальну записку до річного звіту, що включає текст та додатки.

Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” функцію встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з виконання кошторисів бюджетних установ закріплено за Державним казначейством України.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків поточного обліку, призначених для відображення господарських операцій. В основу нового Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а також План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням особливостей виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. План рахунків налічує 8 класів балансових рахунків і один клас позабалансових рахунків.

Клас 1 “Необоротні активи” об’єднує рахунки, які призначені для обліку матеріальних та нематеріальних активів, що отримані для тривалого використання і не призначені для реалізації або витрачання протягом одного року. На рахунках цього класу обліковуються основні засоби бюджетних установ, інші необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи, а також знос необоротних активів.

Клас 2 “Запаси” об’єднує групу рахунків для обліку оборотних матеріальних активів, що належать бюджетним установам, реалізація або використання яких передбачається протягом одного бюджетного року.

Клас 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” містить рахунки, призначені для відображення поточних фінансових активів: грошових коштів у касі, на рахунках в установах банків або органах Державного казначейства України, в розрахунках з дебіторами.

Клас 4 “Власний капітал” об’єднує рахунки, призначені для обліку вкладень до фондів бюджетних установ і визначення результатів виконання кошторисів бюджетної установи, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік.

Клас 5 “Довгострокові зобов’язання” призначений для обліку довгострокових зобов’язань, що не є характерними для діяльності цієї бюджетної установи, не пов’язаних з використанням бюджетних коштів, і погашення яких здійснюватиметься у наступні бюджетні роки.

Клас 6 “Поточні зобов’язання” об’єднує рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких очікується протягом одного бюджетного року.

Клас 7 “Доходи” призначений для обліку надходжень грошових коштів (доходів), отримуваних установами за рахунок загального і спеціального фондів, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Загальний фонд кошторису розпорядників бюджетних коштів об’єднує доходи установи (асигнування), що надходять до фонду із загальних ресурсів бюджету, які не мають при надходженні до бюджету певної мети. До складу спеціального фонду входять позабюджетні кошти установи – спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші позабюджетні кошти під назвою “власні надходження установи”, доходи, що мають цільову спрямованість.

Клас 8 “Витрати” об’єднує групи субрахунків для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ, а також касових видатків сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів, що здійснюються протягом бюджетного року.

На позабалансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи та зобов’язання, що не належать установі або перебувають у тимчасовому її розпорядженні.

Отже, теоретико-метологічні засади бухгалтерського обліку виконання сільського бюджету насамперед мають бути підкріплені відповідальністю місцевих органів влади за регулювання частки суспільних справ у інтересах територіальної громади сіл та селищ через здійснення певних бюджетних процедур.

2.1 Бухгалтерський облік по виконанню сільського бюджету

Пашковецька сільська рада як орган місцевого самоврядування заснований 21 листопада 1997 року за №04416890 у ЄДРПОУ, форма власності комунальна, виконавчий орган обласної ради. Із бюджету сільської ради тобто із сільського бюджету фінансуються:

Апарат органі місцевого самоврядування (КФК 010116);

Дитячий дошкільний заклад (070101);

Амбулаторія загальної практики та медицини (КФК 080300);

Сільський будинок культури (КФК 110204).

Поміж тих установ, які фінансуються із сільського бюджету на території сільської ради розташовані Пашковецька ЗОШ І-ІІ ступенів та сільська бібліотека. На території сільської ради здійснюють свою діяльність чотири підприємці та сільськогосподарське підприємство.

В Пашковецькій сільській раді ведеться меморіально-ордерна форма обліку, вона одержала назву від меморіального ордера, складанням якого завершується обробка документів.

Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:

Оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами;

Розподіл синтетичного обліку на хронологічний та систематичний;

Ведення аналітичного обліку на картках.

Особлива будова Головної книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу та контролю за правильністю записів. З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 року № 68 затверджено Інструкцію про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання [5]. При меморіально-ордерній формі обліку перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами проведення операцій і оформляються меморіальними ордерами – накопичувальними відомостями, яким присвоюються такі постійні номери:

Меморіальний ордер 1 – накопичувальна відомість щодо касових операцій (ф. 380);

Меморіальний ордер 2 – накопичувальна відомість руху коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф. 381);

Меморіальний ордер 3 – накопичувальна відомість руху коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф. 382);

Меморіальний ордер 4 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими дебіторами (ф. 408);

Меморіальний ордер 5 – зведення розрахункових відомостей щодо заробітної плати та стипендій (ф. 405);

Меморіальний ордер 6 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими кредиторами (ф. 409);

Меморіальний ордер 7 – накопичувальна відомість щодо розрахунків у порядку планових платежів (ф. 410);

Меморіальний ордер 8 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з підзвітними особами (ф. 386);

Меморіальний ордер 9 – накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття необоротних активів (ф. 438);

Меморіальний ордер 10 – накопичувальна відомість щодо вибуття і переміщення малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. 439);

Меморіальний ордер 11 – зведення накопичувальних відомостей щодо надходження продуктів харчування (ф. 398);еморіальний ордер 12 – зведення накопичувальних відомостей щодо витрачання продуктів харчування (ф. 411);

Меморіальний ордер 13 – накопичувальна відомість витрачання матеріалів (ф. 396);

Меморіальний ордер 14 – накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ (ф. 409);

Меморіальний ордер 15 – зведення відомостей щодо розрахунків з батьками за утримання дітей (ф. 406).

Для відображення операцій бухгалтерського обліку в Пашковецькій сільській раді, які не фіксуються в меморіальних ордерах з 1 по 15, а також для операцій, щодо яких не має необхідності складати накопичувальні відомості і зведення, використовується меморіальний ордер ф. № 274.

Записи в меморіальному ордері ф. № 274 здійснюються як на підставі окремих первинних документів, так і за групами однорідних документів. Кореспонденція субрахунків у цьому меморіальному ордері записується залежно від характеру операції таким чином: по дебету одного субрахунка і по кредиту іншого субрахунка або дебету одного субрахунка і по кредиту декількох субрахунків або, навпаки, по кредиту одного субрахунка і по дебету декількох субрахунків.

Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою, що перевірила записи в меморіальному ордері, та головним бухгалтером сільської ради. Усі меморіальні ордери реєструються в книзі “Журнал-головна” ф. 308. Облік у книзі “Журнал-головна” ведеться по субрахунках. Книга “Журнал-головна” відкривається щороку записами сум залишків на рахунках на початок року відповідно до балансу і залишками на рахунках за минулий рік. Записи в ній здійснюються у міру їх складання, але не пізніше наступного дня, а при складанні меморіальних ордерів – накопичувальних відомостей – один раз на місяць. Сума з меморіального ордера переноситься спочатку до графи “Сума оборотів за меморіальним ордером”, а потім – до дебету і кредиту відповідних кореспондуючих рахунків.

Наприкінці місяця перевіряється правильність записів по рахунках синтетичного обліку в книзі “Журнал-головна”. Для цього підраховуються обороти по кожному субрахунку і виводяться залишки на кінець місяця в рядку “Усього”. При цьому сума оборотів за місяць по всіх субрахунках як по дебету, так і по кредиту має дорівнювати підсумку графи “Сума оборотів за меморіальним ордером”.

Аналітичний облік ведеться головним бухгалтером в облікових реєстрах (у книгах, картках, накопичувальних відомостях та ін.).

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів по рахунках синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості форм 44, 285, 326 по кожній групі аналітичних рахунків, що об’єднуються відповідним синтетичним рахунком. Підсумки оборотів і залишки по кожному аналітичному рахунку оборотних відомостей звіряються з підсумками оборотів і залишками цих субрахунків книги “Журнал-головна” ф. 308.

З кожного коду функціональної класифікації видатків, із загального і спеціального фондів, з кожного виду грошових коштів спеціального фонду щомісяця складаються окремі картки аналітичного обліку касових видатків. Заповнюються вони бухгалтером щоденно на підставі виписок органу ДКУ (установи банку). Використовуються для оперативного контролю виконання кошторису і складання звітності про касові видатки.

Планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено окремих рахунків для обліку касових видатків, оскільки ці видатки збігаються з кредитом рахунків № 31 «Рахунки в банках» і № 32 «Рахунки в казначействі». За кредитом цих рахунків відображаються здійснені касові видатки, тобто суми, отримані з рахунків у банку чи казначействі готівкою або перераховані в безготівковому порядку. Основні бухгалтерські проведення з обліку касових видатків подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні бухгалтерські проведення з обліку касових видатків Пашковецькій сільській раді

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Код статті видатків
Дебет	Кредит
Надійшли кошти на реєстраційний рахунок для здійснення касових видатків	321	320	1140
Перераховано з реєстраційного рахунку суму утримань із заробітної плати	661	321	1111
Перераховано в дохід бюджету податок з доходів фізичних осіб, утриманий із заробітної плати працівників	641	321	1111
Перераховано суми внесків за розрахунками із страхування та Пенсійним фондом	651,652653, 654	321	1120
Перераховано суми постачальнику згідно з пред’явленими рахунками за придбані матеріальні цінності у порядку планових платежів	361	321	1132,1133
Перераховано суми оплати за комунальні послуги та енергоносії	675	321	1161-1166

Бухгалтерські записи щодо збільшення чи відновлення касових видатків робляться на підставі виписок із поточних чи реєстраційних рахунків і доданих до них документів у накопичувальних відомостях – меморіальних ордерах. Синтетичний облік касових видатків ведеться в тих самих регістрах, що й синтетичний облік руху грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках. Аналітичний облік касових видатків ведеться за кожним поточним чи реєстраційним рахунком за кодами економічної класифікації. Регістрами аналітичного обліку є картка аналітичного обліку касових видатків.

За кожним кодом функціональної класифікації видатків (КФК) за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду складаються окремі картки. У сільській раді для установ, що обслуговуються складають окремі картки за кожною установою згідно з зазначеними параметрами та загальну картку за всіма обслуговуючими установами.

Таблиця 2.2

Основні бухгалтерські проведення з обліку фактичних видатків Пашковецькій сільській раді

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Код статті видатків
Дебет	Кредит
Нараховано заробітну плату працівникам сільської ради	802	661	1111
Нараховано внески до Пенсійного фонду і фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування	802	651, 652, 653	1120
Затверджені авансові звіти підзвітних осіб	802	362	1140
Списані матеріали на утримання установи	802	231, 234, 249	1130
Придбано основні засоби за рахунок коштів загального фонду	802	401	2110
Нараховане плату за комунальні послуги та енергоносії	802	675	1161-1166

Аналітичний облік фактичних видатків ведеться на картках аналітичного обліку фактичних видатків. Картка ведеться щомісячно за кодами економічної класифікації, в розрізі кожної установи, що перебуває на балансі сільської ради, за загальним і спеціальним фондами відкривається окрема картка.

Проаналізувавши вище зазначене варто відмітити, що для голови сільської ради та головного бухгалтера є необхідним оперувати достовірною та вичерпною інформацією про загальний обсяг використання, джерела утворення, стан та розміщення коштів. Такі дані отримують за допомогою одного з елементів методу бухгалтерського обліку – бухгалтерського балансу. Бухгалтерський баланс сільської ради – це метод відображення та групування на визначену дату, як правило на перше число, засобів бюджетної установи за видами, розміщенням, використанням та джерелами їх утворення в грошовій оцінці. Засоби бюджетної установи та джерела їх утворення в балансі показуються за статтями.

Проведемо аналіз балансу (форма №1) Пашковецької сільської ради в 2006-2008 роках. Аналіз балансу виконання кошторису видатків Пашковецької сільської ради показав, що валюта балансу в період 2006-2007 років мала негативну тенденцію щодо зменшення. В 2006 році валюта балансу зменшилася на 6459 грн. або 1,5% і становила 437437 грн., а в 2007 відповідно на 49470 грн. або 11,4%. За 2008 рік валюта балансу становила 1099663 грн. завдяки збільшенню валюти балансу на 712849 грн. або 284,3%. Таке різке збільшення пояснюється переданням із районного бюджету на баланс сільської ради сільського будинку культури.

2.2 Аналіз виконання сільського бюджету

Одна з основних функцій органів місцевого самоврядування – діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов’язана з впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров’я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а також діяльність, що пов’язана з наданням послуг та забезпеченням ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є бюджети сіл та селищ, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів.

Бюджет сільської громади – це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економічний стан села.

Виконання бюджету – це здійснення комплексу заходів із забезпечення повного і своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому виконання дохідної частини бюджету означає надходження не тільки загальної суми передбачених коштів, а й по кожному джерелу. Виконання плану по видатках означає фінансування усіх запланованих заходів і установ, економне й ефективне використання бюджетних ресурсів.

До бюджету с. Пашківці за 2008 рік надійшло доходів в сумі 497489 грн. і по видатках в сумі 497113 грн. з перевищенням доходів над видатками в сумі 376 грн. та спеціального фонду по доходах в сумі 50560 грн. і видатках в сумі 47402 грн. або 104,3 відсотків уточненого плану на рік. Надходження доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у звітному періоді склали – 18469,0 грн. або 100,5% до уточнених показників.

В порівнянні з відповідним періодом 2007 року надходження загального фонду зменшилися на 2997 грн. або 14,0%.

Проаналізуємо доходи і видатки затверджені рішеням Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки.

Таблиця 2.3

Склад та структура доходів бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки грн.

Доходи	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Код	Найменування доходів згідно із бюджетною класифікацією	Заг. фонд	Спец. фонд	Разом	Питома вага надходжень %	Заг. фонд	Спец. фонд	Разом	Питома вага надходжень	Заг. фонд	Спец. фонд	Разом	Питома вага надходжень %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
10000000	Податкові надходження	21014	767	21781	11,2	29870	2135	32005	10,1	38833	3615	42448	7,8
20000000	Неподаткові надходження	2715	14003	16718	8,6	3777	47320	51097	16,0	6955	47606	54561	9,9
9001010	Разом доходів	23729	14925	38654	19,8	33647	49455	83102	26,1	45788	51921	97709	17,7
40000000	Офіційні трансферти	155800	-	155800	80,2	234800	-	234800	73,9	451700	-	451700	82,3
	Всього доходів	179529	14925	194454	100,0	268447	49455	317902	100,0	497488	51921	549409	100,0

Як видно із табл. 2.3, найбільшу питому вагу серед доходів за звітні роки займають офіційні трансферти – 155800 грн. в 2006 році; 234800 грн. в 2007р., та 451700 грн в 2008 році, що складає відповідно 80,2%, 73,2% та 82,3% від загальної структури доходів, в тому числі доходи загального фонду в 2008 році склали 497488 грн., спеціальний фонд – 51921 грн. Тому можна зробити висновок, що бюджет Пашковецької сільської ради є дотаційним і власних доходів йому не вистачає. Частка офіційних трансфертів (дотацій та субвенцій) є досить високою в 2008 році становила 82,3%. Даний момент повинен насторожувати і є негативним, оскільки призводить до збільшення фінансової залежності територіальної громади. Однак слід відмітити, що даний показник є в деякій мірі викривлений, оскільки в 2008 році мали місце надходження на ліквідацію наслідків стихійного лиха, зокрема надходження із резервного фонду державного бюджету на проведення робіт пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом, утриманням автомобільних доріг, що не носять постійного характеру.

Дещо меншу суму становлять податкові надходження – 42448 грн., тобто 7,8 % від загальної суми надходжень. Досить мало становлять неподаткові надходження, а саме 54561 грн. тобто 9,9%. Графічне відображення складу доходів сільського бюджету відображено на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка доходів бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки

Далі проаналізуємо структуру податкових надходжень загального фонду сільського бюджету за звітні роки (табл. 2.4). Як видно із даної таблиці, план по формуванню дохідної частини бюджету було виконано в повному обсязі за 2006-2008 рр. В 2006 році варто відмітити перевиконання сільського бюджету на 99,8% це пояснюється перевищенням фактичних надходжень над плановими по таких статтях доходів: єдий податок, місцеві податки і збори та штрафи.

Порівняно з 2007 роком у звітному році виконання дохідної частини бюджету знизилось на 1,2%. Бюджетні призначення 2006 року були повністю виконані, окрім фіксованого сільськогосподарського податку – 68%, відсоток виконання плану по державному миту становив 36 %. Водночас слід відзначити що в 2008 році фактичне виконання надходжень по державному миту склало тільки 36,0%.

Таблиця 2.4

Динаміка процесу виконання податкових надходжень загального фонду бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки грн.

Доходи	2006 рік	2007 рік	2008 рік
План	Факт	Відсоток виконання	План	Факт	Відсоток виконання	План	Факт	Відсоток виконання
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Всього	192150	383989	199,8	264750	268393	101,4	484800	485869	100,2
І. Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (кошик 1):	9350	30518	326,4	17900	21466	119,9	17550	18469	105,2
Податок з доходів фізичних осіб	7200	8798	122,2	12000	13309	110,9	17550	18469	105,2
Плата за торговий патент	0	0	-	300	1398	466,0	900	900	100,0
Єдиний податок	1050	19879	1893,2	3200	3663	114,5	1050	1994	189,9
Державне мито	100	36	36,0	50	56	112,0	100	36	36,0
Надходження штрафів	1000	1805	180,5	2350	3040	129,4	1000	1804	180,4
ІІ. Доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (кошик 2)	182800	353471	193,4	246850	246927	100,0	467250	467400	100,0
Плата за землю (60%)	7800	7471	95,8	8150	8526	104,6	10400	10380	99,8
Місцеві податки і збори	1000	1366	136,6	1700	1440	84,7	1750	1723	98,5
Фіксований сільськогосподарський податок	2000	1359	68,0	1400	1480	105,7	3200	3389	105,9
Інші надходження	800	875	109,4	800	681	85,1	200	208	104,0
Офіційні трансферти	171200	171200	100,0	234800	234800	100,0	451700	451700	100,0

Як можна побачити вище на протязі 2006-2008 років спостерігається чітка тенденція щодо перевиконання сільського бюджету, яке відповідно становило 199,8%, 101,4% та 100,2%. Головними факторами, які вплинули на перевиконання плану даних бюджетних надходжень є: збільшення суб’єктів підприємницької діяльності, які функціонують на території сільської ради, ціновий фактор та передання на баланс Пашковецької сільської ради будинку культури.

Поведемо аналіз видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради. Результати приведемо у вигляді таблиці.

Таблиця 2.5

Структура видаткової частини бюджету бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки грн.

Видатки	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Фактична cума	Питома вага в загальній сумі видатків	Фактична сума	Питома вага в загальній сумі видатків	Фактична сума	Питома вага в загальній сумі видатків
Соціальний захист та соціальне забезпечення	-	-	2500	0,9	-	-
Освіта	67842	35,3	81820	30,3	133043	26,1
Культура і мистецтво	-	-	14030	5,2	27075	5,3
Охорона здоров’я	31066	16,2	60087	22,2	76441	15,0
Державне управління	77586	40,4	111887	41,4	109009	21,4
Інші видатки	15560	8,1	-	-	163900	32,2
Всього видатків	192054	100,0	270324	100,0	509468	100,0

Таким чином, здійснивши аналіз видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради, можна зробити висновок, що що значну питому вагу у видатках 2006 року займають видатки на утримання органів влади тобто апарату органу місцевого самоврядування – 77586 грн. (40,4%) та видатки на освіту, які представлені сільському бюджеті видатками на дитячий навчальний заклад - 67842 грн. (35,3%). Відповідно також присутні видатки на охорону здоров’я (утримання фельдшерсько-акушерського пункту) – 8,1% та інші видатки, основну частину яких формують видатки на проведення виборів у місцевих радах. В 2007 році як бачимо з’явилися видатки по культурі та мистецтву, які представлені КФК 110204 «Будинок культури», який був переданий із районного бюджету на баланс сільської ради, також наявні видатки по соціальному захисту, які представлені соціальною допомогою.

Рис. 2.2. Динаміка видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки

Найбільшу абсолютну та відносну величину в 2008 році формують знову ж таки видатки на державне управління, освіту та охорону здоров’я. В 2008 році спостерігається значне збільшення видатків на 239114 грн. або на 88,5 %. Дане зростання насамперед пов’язане із збільшенням інших видатків, які включають в себе видатки на ліквідацію наслідків стихійного лиха та ремонт доріг, внаслідок повені в липні-серпні 2008 року. Для ліквідації збитків було використано 163900 грн. Інші видатки становили найбільшу питому вагу 32,2%, видатки на освіту та державне управління відповідно 26,1% та 21,4%. Також слід відзначити про суттєве збільшення видатків на охорону здоров’я 76441 грн. в 2008 році проти 31066 грн. в 2006 році, це пояснюється тим, що на базі фельдшерсько-акушерського пункту було утворено амбулаторію сімейної практики та медицини. Отже, як наслідок і збільшилося фінансування.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПО ВИКОНАННЮ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Зарубіжний досвід ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

Досвід європейських країн свідчить про існування різних поглядів на процес обліку та виконання сільських, селищних бюджетів, проте всі вони мають єдиний напрямок та ідеологічні принципи. Оскільки головною метою діяльності органів самоврядування є підвищення рівня добробуту людей за рахунок забезпечення доступності та поліпшення надання соціальних та адміністративних послуг, створення умов для сталого розвитку територій. На жаль, вітчизняні вчені та науковці, які займаються дослідженням проблематики місцевих фінансів, в тому числі сільських бюджетів, приділяють незначну увагу даному процесу. Аналіз здійснюють переважно в межах проектів технічної допомоги, урядових експертних груп.

У нинішніх умовах можна виокремити два основні напрямки, які потрібно вивчати для провадження реформ у фінансовій сфері органів місцевого самоврядування. Насамперед це політика зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування та політика здійснення заходів з оптимізації видаткових повноважень, які мають провадити з відповідного рівня бюджету.

Для країн європейської спільноти, куди ми прагнемо ввійти не бідними родичами, а повноправними партнерами, досконалість управління, чіткий розподіл повноважень і фінансів між центром і територіями, баланс взаємоповаги і взаємоконтролю між структурами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування – це аксіоми, на яких тримається держава і добробут її населення.

Одна з докорінних проблем вітчизняної конституційної реформи – пошук найоптимальнішої моделі територіальної організації влади, а відтак – і утвердження нової ролі місцевого самоврядування – особливої форми управління, в якій органічно поєднуються інтереси держави і громади [17].

Будь-які законодавчі зміни ми зустрічаємо критикою, часто не замислюючись над причинами небажання щось змінювати. Водночас заздримо сусідам, – полякам, угорцям, прибалтійцям, які рішуче взялись до переоблаштування своєї системи управління і вже мають відчутні дивіденди від цього: європейські стандарти життя. Україна є сусідкою країн Європейського Союзу, який дає їй численні приклади демократичного й ефективного управління державою. Наразі Україні необхідно підвищувати відповідність своєї законодавчої бази законодавчій базі ЄС, принципам верховенства права, а також будувати життєздатну демократичну державу. Є досвід Польщі, скандинавських країн, які мають позитивні досягнення в плані адміністративно-територіального устрою, становлення дієздатного місцевого самоврядування. Інтеграція України в європейську спільноту можлива лише через розвиток в нашій державі самодостатніх, сильних територіальних утворень на засадах Європейської хартії місцевого самоврядування [10].

Парламентом України, крім Хартії, було також ратифіковано інші важливі інструменти Ради Європи у галузі місцевого та регіонального розвитку, зокрема Мадридську Конвенцію щодо транскордонного співробітництва та її додаткові протоколи, Європейську хартію регіональних мов та мов національних меншин та ін. Разом з тим, доповідачі Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи наголошують у своєму моніторинговому звіті на проблемах практичної імплементації положень Європейської хартії місцевого самоврядування в українську практику, а також необізнаності більшості службовців та громадян України з принципами Хартії, яка вже понад десять років є невід’ємною частиною українського законодавства.

Безумовно, подальша реалізація політики децентралізації в Україні має розглядатися саме в контексті європейського вибору України. Досвід децентралізації та регіоналізації у Франції, Німеччині та Польщі пропонує цілу низку відповідних прикладів для вивчення і пристосування їх для потреб українського сьогодення. Ключовим моментом, який виділяють багато експертів, є те, що територіальна реформа та децентралізація мають здійснюватись у демократичному руслі, спираючись на принципи Європейської хартії місцевого самоврядування та проекту Хартії про регіональне самоврядування.

Щодо розширення прав сільських та селищних рад, то це – європейський стандарт. При цьому права повинні підкріплюватися фінансово: за бюджетним забезпеченням на душу населення Україна посідає одне з останніх місць на континенті. Так, рівень бюджетного забезпечення місцевого самоврядування (у євро на душу населення на рік) становить у Швеції – 2500, у Чехії та Польщі – близько 1600, в Україні – трохи більше 100. Причому, коли в столичному Києві ця цифра сягає майже 400 євро, то, наприклад, в обласних центрах 10-50, а в районних – ледь дотягує до десяти.

Подрібнюючи загальний ресурс на 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів, ми ніколи не досягнемо тієї необхідної бюджетної забезпеченості, яка дасть підстави назавжди покінчити з ганебною для нашого народу бідністю. Якщо вдатися до європейського досвіду, то побачимо, що місцеве самоврядування там реалізується, як правило, у поселеннях чи групах поселень, у яких проживає 8-10 тисяч населення. Тому, щоб адміністративні послуги надавалися з ефективним витрачанням кожної гривні бюджету, громада має включати певну кількість населення.

Якщо за приклад взяти Польщу – найбільшу з нових країн-членів ЄС, то, найвірогідніше, Україні варто повчитися у неї проведенню інституційних та економічних реформ, а також відновленню економіки. Нині Польща поділена на 16 воєводств, які схожі на наші області. В кожному – 15 повітів, чотири міста зі статусом повіту. З огляду на це і в Україні кількість районів, наприклад, в області, може бути меншою. Синонімами міст-повітів у нинішній українській ситуації є міста обласного значення. Але серед міст обласного значення у нас існує неймовірний дисбаланс. Є міста обласного значення, де проживає близько 900 тисяч людей, а є інші міста, де маємо шість-вісім тисяч жителів. Так само і по районах: є райони від 20 тисяч до 180 тисяч жителів. Маємо дисбаланс і по областях. В одних нараховується майже шість мільйонів населення, а в інших менше одного мільйона. За останнє десятиріччя Польща провела глибоку адміністративно-територіальну реформу, на яку її надихнув досвід Франції. Польща проводила структурну адміністративну децентралізацію паралельно з реформами місцевого самоврядування. Угорщина, як і Польща, пройшла також через труднощі поліпшення координації дій між центральними і місцевими органами влади і подолання збігу їх функцій. Крім того, обидві країни змушені були займатися виправленням значних вад організації субнаціональних органів влади: застарілих управлінських механізмів, недостатнього і низькокваліфікованого апарату, низької податкоспроможності.

Скажімо, реформи у Франції певною мірою відбувалися за схожою схемою. Вони стосувалися розширення субнаціональної автономії, скорочення функцій центрального уряду, ослаблення ролі префектів та створення автономного регіонального рівня. Найбільш централізована в минулому держава Франція, кількість самоврядних одиниць (комун) якої сягає нині 36 тис., за економічним потенціалом посідає четверте місце в світі. У 2002 році Франція прийняла закон, відповідно до якого створюються так звані агломерації, тобто об’єднання населених пунктів, об’єднання комун. З одного боку, це сприяє вирішенню проблем, які цікавлять жителів сусідніх громад, а з іншого – дозволяє економити державний ресурс і створює умови для того, щоб територія сама заробляла кошти, тобто – умови для саморозвитку. Схожі проблеми перехідного етапу стоять і перед Україною. Дієздатність територіальних громад вимагає реальної спроможності територіальних громад самостійно і в повному обсязі вирішувати питання місцевого та регіонального значення, віднесені до їх відання, на підставі власної і достатньої матеріально-фінансової та ресурсної бази на рівні гарантованих державою соціальних стандартів.

В Україні основною проблемою є відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, розширення кола місцевих податків (віднесення до них податку на нерухомість, податку на землю, а також податку з доходів громадян) з одночасним скороченням кількості місцевих зборів, запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у доходну частину державного бюджету на відповідних територіях.

Як форма організації надання послуг, у Європейському Союзі все частіше використовуються концесії на надання комунальних послуг населенню. Серед них водопостачання, організація збору та утилізації відходів, опалення, газо- та електропостачання, а також дорожній транспорт у формі платних доріг. Децентралізація та розподіл повноважень мають розглядатися як засоби надання побутових і адміністративних послуг населенню зі ступенем наближення, який незмінно забезпечує ефективність і якість цих послуг без збільшення їхньої вартості для населення та для бюджету загалом, принаймні уникаючи створення для населення доданої вартості. Розподіл ресурсів, а отже, реалістичний бюджетний підхід має бути включено до пакета законів, орієнтованих на реформу. Без цього вони просто не спрацюють.

Головною метою реформ в Україні має все ж таки стати створення заможних громад. Механічне об’єднання існуючих сільських рад у громади не вирішить цього питання. Для зміцнення бюджетів громад необхідно розширювати можливості для нагромадження власних доходів громад, а також закріпити загальнодержавні доходи від одержання додаткових повноважень. Цей процес має пройти насамперед після визначення повноважень та переліку громад.

Відповідно до нового бюджету, місцеві громади отримають фінансову самостійність, необхідну для будівництва та ремонту шкіл та дитсадків, лікарень і медпунктів, доріг і ліній енергопостачання. У держбюджеті 2010 до бюджетів місцевих громад додано понад 12 мільярдів гривень. Це означає, що ради та органи виконавчої влади на місцях отримають більше коштів на розвиток місцевої інфраструктури та підвищення рівня соціального захисту населення - в основному на 35%, а подекуди і в 11 разів. Складно переоцінити такий крок уряду, та ще й у період кризи, коли влада на місцях задихається від нестачі коштів на розвиток і підтримка в належному стані життєво важливої для населення інфраструктури - доріг, комунальних об'єктів, дошкільних, навчальних і медичних закладів і т. д.

Розглянемо доходи, які будуть надходити до сільського бюджету згідно нової редакції Бюджетного кодексу:

Податок з доходів фізичних осіб 50% та 15% у фонд розвитку;

Плата за землю 100%;

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 100%.

Але варто відзначити, що дані надходження можуть задовільнити тільки 40% потреби сільського бюджету в грошових ресурсах. Дана реформа як бачимо не може вирішити проблеми фінансової залежності сільського бюджету в нинішніх умовах, оскільки фактично відсутнє реальне економічне середовище, яке б могло виступати базою для оподаткування.

3.2 Шляхи удосконалення ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

Актуальність питання розвитку системи бухгалтерського обліку пояснюється тим, що протягом останнього часу відбуваються семінари та круглі столи за участю представників Міністерства фінансів України, Методологічної ради з бухгалтерськогообліку при Мінфіні, професійних об’єднань бухгалтерів і аудиторів на тему запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, вивчається міжнародний досвід, проблеми та перспективи розвитку бухгалтерського обліку. Така зацікавленість пояснюється тим, що Україна рухається в Європу, – розвиває міжнародне співробітництво, бере участь у міжнародному розподілі та кооперації праці, залучає іноземні інвестиції в економіку України, вітчизняні підприємства виходять на міжнародні ринки капіталу – все це потребує подальшого реформування системи бухгалтерського обліку, запровадження методології розкриття економічної інформації за міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зіставності фінансової звітності суб’єктів господарювання. Саме тому Законом України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року № 1629-IV бухгалтерський облік визначено однією з пріоритетних сфер, в яких здійснюється адаптація законодавства України до норм ЄС.

Слід зазначити, що міжнародні стандарти обліку для державного сектора є офіційно прийнятими вимогами до фінансової звітності. Вони розроблені шляхом адаптації Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, але з урахуванням особливостей функціонування державного сектора. Фінансова звітність суб’єктів державного сектора, яка складається відповідно до міжнародних стандартів, має надавати інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки суб’єкта, а також відображати ефективність використання та цільове призначення виділених йому ресурсів. Фінансова звітність державного сектору є ключовою ланкою в інформаційному забезпеченні державного фінансового контролю, фінансового планування і прогнозування на державному рівні.

Стосовно нормативної бази бухгалтерського обліку зазначимо, що законодавством чітко не визначено методи ведення бухгалтерського обліку у державному секторі, особливо з урахуванням специфіки окремих бюджетних установ. В Україні правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку встановлює Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Реформування бухгалтерського обліку відповідно до ринкових умов господарювання почалося з прийняттям саме цього закону. Його норми є базовими орієнтирами, які визначають сучасну систему бухгалтерського обліку. Разом з тим в тексті закону є певні суперечності, неузгодженості, а деякі аспекти не освітлені зовсім, що призводить до неоднозначного його тлумачення. Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах та організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.

Щодо методологічного забезпечення бухгалтерського обліку на рівні інших органів виконавчої влади необхідно зазначити, що єдиного підходу до галузевої нормативної бази з обліку у міністерств та відомств немає. Це призводить до невиконання вимог статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно доякої органи виконавчої влади повинні забезпечити розробку на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій з їх застосування. Така розбалансованість свідчить про відсутність загальної концепції створення методичного забезпечення бухгалтерського обліку, а також відсутність координації діяльності органів виконавчої влади, які визначають облікову політику. Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку має висвітлюватись відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку зазначених установ. Цей план рахунків мають використовувати всі установи та організації, повністю або частково утримувані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а отже, він визначає їхню методологію обліку незалежно від галузевої належності. Очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільних бюджетних установ можна, лише побудувавши його за принципом сфери об’єднання, тобто включити до нього бухгалтерські рахунки, що їх використовують усі установи та організації, які визначаються як бюджетні. Для оптимізації ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах необхідна розробка пропозицій стосовно уніфікації плану рахунків шляхом його деталізації як на рівні синтетичних рахунків, так і на рівні субрахунків. Такі доповнення будуть доречні в частині ведення обліку фінансування та здійснення видатків установи за кодами економічної класифікації видатків. Зазначена процедура, безумовно, є дуже важливою, оскільки від її результату залежить якість бухгалтерського обліку в цілому та довідкової інформації зокрема, коли йдеться про бухгалтерський облік як основну інформаційну підсистему в системі управління організацією.

Актуальним також є питання структурної уніфікації системи бухгалтерського обліку. У зв’язку з наявністю різних організаційних структур бухгалтерських служб, процедур документообігу, використанням різного програмного забезпечення. Отже, виходячи з вищезгаданого, до основних заходів щодо розвитку та вдосконалення системи бухгалтерського обліку в державному секторі вцілому та органів місцевого самоврядування зокрема варто віднести:

Розробку національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку саме в державному секторі.

Розробку єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, гармонізованого з бюджетною класифікацією з урахуванням особливостей діяльності територіальних громад.

Проведення ґрунтовних досліджень у сфері ведення обліку активів, зобов’язань, доходів та витрат з подальшою підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та інших нормативно-правових актів.

Перегляд існуючих форм фінансової звітності, а також показників про виконання бюджетів і кошторисів бюджетних установ.

Нормативно-правове врегулювання питання щодо функціонування фінансово-бухгалтерських служб.

Створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу виконання бюджетів у режимі реального часу та уніфікація програмного забезпечення, що використовується суб’єктами державного сектору, з метою забезпечення обміну інформацією між Мінфіном, органами Державного казначейства і суб’єктами державного сектору з використанням баз даних та інформаційних систем.

Проведення семінарів, конференцій, консультацій для працівників фінансово-бухгалтерських служб територіальних громад, підвищення кваліфікації керівників фінансово-бухгалтерських служб.

У підсумку впровадження таких заходів можна очікувати досягнення таких результатів, як адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах до міжнародних стандартів та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку з виконання бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що дасть змогу забезпечити прозорість облікових процесів, складення звітності та отримання інформації про фінансові операції, які здійснюються у державному секторі.

Як висновок варто підкреслити, що вирішення основних питань розвитку системи бухгалтерського обліку сприятиме удосконаленню управління державними фінансами, поглибленню системи стратегічного бюджетного планування та системи контролю за процесом виконання бюджету. Основними напрямами реалізації концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в бюджетних установах на даний час. Реалізація цих заходів по вдосконаленню та розвитку бухгалтерського обліку в бюджетних установах дасть змогу забезпечити створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління фінансами територіальних громад.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування бюджетів територіальних громад. Ці та інші питання, пов’язані з фінансовою самостійністю органів місцевого самоврядування не є новими. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина і зумовила потребу у вивчені процесу формування і виконання сільських, селищних бюджетів, ролі планування в процесі використання коштів та етапів проходження бюджетного процесу на місцевому рівні.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається відносно застарілий механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів органів місцевого самоврядування. Це позбавляє територіальні органи фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території селищ і сіл. Однак варто відзначити дана ситуація може змінитися із прийняттям нової редакції Бюджетного кодексу України, яку ветував президент, водночас при повторному розгляді Проекту нової редакції Бюджетого кодексу у Верховній Раді не вистачило голосів для подолання президентського вето. Виходячи із вищезазначеного також ватро відзначити про іншу сторону даної ситуації – всі показники бюджету 2010 розраховані згідно нової редакції. Як відзначала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко «Хоча Президент Ющенко ветував цей кодекс після його прийняття парламентом, з початку наступного року, коли в країні буде новий президент, вступлять в силу і новий держбюджет, і новий Бюджетний кодекс. Тоді місцеві бюджети сіл, селищ і міст зможуть витратити на свої потреби на 80% більше грошей, ніж раніше». Але як бачимо із розрахунків проведених в третьому розділі дані зміни в законодавстві, якшо вони будуть введені в дію, не позбавлять фінансової залежності сільського бюджету с. Пашківці. Оскільки тільки близько 40% доходів бюджету будуть формуватися за рахунок власних джерел, а решта 60% можуть бути залучені тільки за рахунок офіційних трансфертів.

Аналіз використання фінансових ресурсів бюджету Пашковецької сільської ради дозволяє констатувати наступне. Аналіз динаміки обсягу надходжень до доходної частини загального і спеціального фонду сільського бюджету впродовж 2006-2008 років характеризує тенденцію до нарощування їхніх розмірів. Це зазначено як позитивний аспект розвитку фінансової бази органу місцевого самоврядування, що сприятиме зростанню його ролі та значення у здійсненні бюджетної політики, забезпечуватиме відповідне фінансування бюджетних видатків. Структура дохідної частини бюджету підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів фізичних та юридичних осіб, власні доходи становлять 97709 грн., а офіційні трансферти – 451700 грн. Отже, бюджет Пашковецької сільської ради є дотаційним. В 2008 році до нього надійшло дотацій в сумі – 255600 грн., та субвенцій – 196100 грн. Трансферти складають 82,3% доходів. Збільшення обсягів доходів місцевих бюджетів відбувалось за рахунок податкових надходжень, в основному, з приводу позитивної динаміки обсягів податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва, ринкового збору, плати за видачу торгових патентів на деякі види підприємницької діяльності та інших податків. Бюджет села Пашківці є дотаційним, хоч би які дохідні джерела були надані в розпорядження сільської ради, бюджет буде мати меншу доходоспроможність ніж інші та не в змозі задовольняти фінансові потреби самостійно. Причиною цьому є відсутність підприємств, зокрема виробничої сфери та інших джерел поповнення бюджету. Основну роль як на даний момент так і на майбутнє відводиться дотації вирівнювання, яка має на меті усунути наслідки нерівності між бюджетами і гарантувати кожному органу місцевого самоврядування можливість надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996.–115 с.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996 – ХІV.

Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань: Закон України від 01 липня 2004 року №1953- IV// Відомості Верховної Ради України.-2004.-№52.-С.52.

Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 34.

Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ: Затверджена наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 №61 зі змінами і доповненнями.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 1999 року № 144 зі змінами і доповненнями.

Арганофф Р. Державні фінанси в розвинених та перехідних країнах/ Р. Арганофф / Пер. З англ. — К.: К.І.С., 2007. — 400 с.

Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник / За ред. Проф.. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2004. – 448 с.

Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація в Польщі / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О. Куленкова, В. Гуменюк; За заг. ред. Я. Гонцяжа. – К.: Міленіум – Вид-во УАДУ, 2001. – 184 с.;

Мельник С.І. Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. / За ред. С.І.Мельник // Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2002. – 280 с.

Оутс У. Всесвітня декларація про місцеве самоврядування / У.Оутс // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1-2. – С. 95-97.

Пухтинський М.О. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні / М.О. Пухтинський, В.В. Толкованов // Науково-практичний посібник – К.: “Крамар”, 2003. – 400 с.;

Пухтинський М.О. Проблеми трансформації територіальної організації влади. Збірник матеріалів та документів /Пухтинський М.О.// – К.: Атіка, 2007. – 852 с.;

Федосов В. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федоров, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.

Азнар М.В. Французький приклад регіоналізації, децентралізації та деконцентрації Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу / М.В Азнар // Спеціальне доповнене видання Українсько-Європейського Журналу з Міжнародного та Порівняльного права. – К., 2007;

Бойцун Н.Є. Адаптація європейського досвіду управління місцевими фінансами в Україні / Н.Є.Бойцун // Фінанси України. - 2008. - № 5. – С. 4-6.

Буковинський С.А. До питання про Бюджетний кодекс / С.А. Буковинський // Фінанси України. - 2007. - № 4. – С. 3-13.

Зайчикова В.В. Удосокналення бюджетних процедур в органах місцевого самоврядування / В.В. Зайчикова // Наукові прац НДФІ. – 2008. – №1. – С.18-25.

Куліченко І.І. Забезпечення економічної та фінансової самостійності місцевих влад в Україні відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції “Зміцнення системи місцевих фінансів та між бюджетних відносин в Україні“ (15-16 квітня 2004 р., м. Дніпропетровськ) / За ред. І.І. Куліченка, М.О. Пухтинського. – Київ, 2004. – 174 с.

Любенко А.М. Контроль ефективності управління бюджетними установами через призму зарубіжного досвіду/ А.М. Любенко // Фінансовий контроль. – 2007.– №3. – С. 42-53.

http://www.mcenter.org.ua/uk-print/text/articles/world_experience/20080227-2.html - _ftnref10#_ftnref10Реформа для людини. Збірник матеріалів про шляхи реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні. Секретаріат Кабінету Міністрів України. Київ 2007. – 238 с.

Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України / Економічний простір. – 2008. – №16.

І. Чугунов Напрямки збалансування місцевих бюджетів./ Чугунов І. //Фінанси України.– 2007.– №1.– С. 22–25.

А. Шах Муніципальне право зарубіжних країн. / Шах А.// Журнал Міжнародного та Порівняльного права. – 2006. – №2. – С.24-29.

О.В Шишко Модель оцінки фінансової спроможності бюджетів місцевого самоврядування / Шишко О.В. // Наукові праці НДФІ. – 2008. – №10. – С.46-54.

Л. Штейн Місцеве самоврядування та місцеве управління зарубіжних країн. – http://www.e-college.uа

С.І. Юрій Реальне підґрунтя життя і розвитку: фінансові проблеми органів місцевого самоврядування / Юрій С.І. // Голос України. – 2007. – 23 жовт.