Облік запасів

ДОНЕЦЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

З ДІСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ»

НА ТЕМУ «ОБЛІК ЗАПАСІВ»

Донецьк

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОБЛІК ЗАПАСІВ

1.1 Економічна сутність запасів, їх класіфікація

1.2 Балансова вартість запасів у податковому обліку та п. 5.9

1.3 Оцінки запасів при їх вибутті

1.4 Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві

1.5 Нормативно-правова база обліку запасів

2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ

2.1 Характеристика діяльності підприємства ТОВ „БіК” та його облікова політика

2.2 Синтетичний та аналітичний облік запасів на підприємстві

2.3 Організація документообігу на підприємстві

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

В даній роботі поставлена мета, розкрити систему обліку запасів на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- розкрити нормативно-правову базу обліку в Україні;

- розглянути класифікацію запасів, порядок формування вартості запасів, методи оцінки запасів при вибутті,

- розглянути відображення балансова вартість запасів у податковому обліку,

- представити характеристику діяльності підприємства;

- представити документальне оформлення руху запасів;

- розкрити облік запасів підприємства.

Робота підготовлена на базі нормативно-правових актів, що регулюють облік запасів, спеціальних літературних джерел, а також матеріалів ТОВ „БіК”.

У роботі використані сучасні методи бухгалтерського обліку запасів на підприємстві.

Актуальність темі „Облік запасів” обумовлено тим, що підприємства й фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні знати порядок оформлення руху запасів, порядок формування собівартості виробленої продукції, методи оцінки запасів при вибутті за для результативності своєї діяльності та оптимізації використання власних запасів.

1. ОБЛІК ЗАПАСІВ

1.1 Економічна сутність запасів, їх класифікація

Методологічні принципи формування інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 9.

Так, відповідно до п. 4 цього П(С)БО як запаси розглядаються активи, які:

– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

– перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

– утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Бухгалтерський облік відносить до запасів (п.6 П(С)БО 9:

-сировину, основні та допоміжні матеріалі, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені до виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених та незібраних деталей, вузлів та незакінчених технологічних процесів. Таке виробництво на підприємствах, виконуючих роботи и надаючи послуги, складається з витратна виконання незавершеного виробництва робот (послуг), з яких ще не визнано доходу;

- готову продукцію, виготовлену на підприємстві, призначену для продажу, яка відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативно-правовими актами;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) та утримуються підприємством для продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або на протязі нормального операційного циклу, якщо він не більше року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються згідно з цього стандарту, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісного господарства після її первинного визнання.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначено.

Для облаку запасів призначено рахунки бухгалтерського обліку:

- 20 «Виробничі запаси»,

- 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»,

- 25 «Напівфабрикати»,

- 26 «Готова продукція»,

- 28 «Товари».

Запаси, що не є власністю підприємства, обліковуються за балансом на субрахунках: 022 «Матеріали, прийняті для переробки» і 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

– придбання за плату;

– виготовлення власними силами підприємства;

– внесення до статутного капіталу підприємства;

– безоплатного отримання;

– обміну (на подібні та неподібні активи);

– інших надходжень (від ліквідації основних засобів, списання малоцінних необоротних матеріальних активів, отриманих у процесі капітального ремонту, відходів виробництва тощо).

Порядок формування первісної вартості запасів відображено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Порядок формування первісної вартості запасів

Спосіб надходження запасів	Як визначається первісна вартість запасів	Якою нормою П(С)БО регулюється
Придбані за плату	Складається із: – сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; – сум ввізного мита; – сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству; – транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), що є витратами на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів; – інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно-технічних характеристик запасів. Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися і відображатися за справедливою вартістю* з подальшим коригуванням до первісної вартості	П. 9 П(С)БО 9
Виготовлені власними силами	Дорівнює виробничій собівартості запасів, що визначається згідно з П(С)БО 16	П. 10 П(С)БО 9
Унесені до статутного капіталу	Відповідає погодженій із засновниками (учасниками) справедливій вартості* запасів з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9	П. 11 П(С)БО 9
Отримані безоплатно	Відповідає справедливій вартості запасів* з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9	П. 12 П(С)БО 9
Отримані в результаті обміну на подібні запаси	Дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість*, то первісна вартість отриманих запасів визначається на рівні справедливої вартості. Різниця, що утворилася, включається до складу витрат звітного періоду	П. 13 П(С)БО 9
Отримані в результаті обміну на неподібні запаси	Відповідає справедливій вартості* отриманих запасів	П. 13 П(С)БО 9
* Під справедливою вартістю П(С)БО 19 розуміє: – для готової продукції та товарів – ціну реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів; – для незавершеного виробництва – ціну реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції; – для матеріалів – відновну вартість (сучасну собівартість придбання).

Якщо запаси доставляються власним транспортом, такі транспортні витрати включаються до первісної вартості запасів. На це звертає увагу Мінфін у листі від 14.03.2005 р. № 31-04200-30-10/3778.

Відповідно до П(С)БО 9 до первісної вартості запасів не включаються:

– наднормативні втрати і нестачі запасів;

– проценти за користування позиками;

– витрати на збут;

– загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові результати (форма № 2).

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється.

1.2 Балансова вартість запасів у податковому обліку та п. 5.9

Згідно з п. 5.9 Закону про податок на прибуток на підприємство покладається обов'язок щокварталу провадити перерахунок балансової вартості придбаних запасів*.

Сутність цього розрахунку полягає в порівнянні даних про наявність запасів на початок і на кінець звітного (податкового) періоду.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (тобто утворюється приріст балансової вартості), різниця включається до складу валового доходу. У такий спосіб відбувається своєрідна компенсація валових витрат, відображених раніше в момент оприбуткування запасів.

Якщо ситуація протилежна – балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того ж звітного періоду (утворився убуток), різниця потрапляє до валових витрат.

При здійсненні перерахунку слід мати на увазі, що для цілей податкового обліку уцінка (дооцінка) запасів не змінює балансову вартість запасів та валові доходи (валові витрати) платника податків, пов'язані з придбанням таких запасів.

Відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток перерахунку підлягають сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких відносяться до валових витрат. Витрати, стосовно яких установлено відсоткове обмеження щодо включення до валових витрат, беруть участь у перерахунку за п. 5.9 у тій самій сумі, в якій потрапляють до валових.

Результат перерахунку прямо впливає на розмір оподатковуваного прибутку звітного періоду, тому визначити його необхідно без помилок. А орієнтуватися в цій ситуації потрібно на правила П(С)БО 9. Із цим повністю згодні податківці (лист від 27.05.2005 р. № 4807/6/11-1116).

Виробничі підприємства при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у складі незавершеного виробництва та залишках готової продукції враховують лише так звану матеріальну складову. На це вказує ДПАУ в листах від 06.10.2004 р. № 8878/6/15-1116.

Такі витрати як відсотки за фінансовими або товарними кредитами, витрати на сертифікацію, зберігання, страхування (крім страхування ризику транспортування), митні збори не потрібно враховувати у балансовій вартості запасів, і , внаслідок цього, у перерахунку по п.5.9 – их враховують у валових витратах відповідної події.

Немає потреби у проведенні перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток тим підприємствам, що застосовують особливий порядок оподаткування результатів діяльності, здійснюваної за довгостроковим договором (контрактом).

Що стосується малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також МНМА (при 100 % нарахуванні амортизації), то вони беруть участь у перерахунку за п. 5.9 тільки до моменту передачі їх в експлуатацію.

1.3 Оцінки запасів при їх вибутті

Згідно з П(С)БО 9 запаси при їх вибутті (відпуску) у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті застосовують методи:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Оцінка відпущених запасів за ідентифікованою собівартістю може застосовуватися підприємством у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, або їх первісна вартість визначена з ідентифікованої вартості (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат при оцінці вибуття запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

Оцінка готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

1.4 Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві

Запаси на підприємствах зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Склади можуть бути загального та спеціалізованого призначення (центральні, проміжні, експедиторські та інші). Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо.

Для запасів, що не належать підприємству, виділяються окремі місця зберігання від інших запасів.

Кожному складу присвоюють постійний номер, який надалі зазначається на всіх документах при оформленні операцій з руху запасів на даному складі.

Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Керівник підприємства відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати документи на отримання та відпуск з місць зберігання запасів, давати дозвіл на вивезення запасів з підприємства та отримання їх від інших підприємств.

При прийманні запасів матеріально відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту, кількості, вазі, обсягу площі і якості, які зазначені у супровідних документах.

Матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу).

При застосуванні автоматизованих систем складського обліку наявності та руху запасів підприємство використовує регістри та звіти в електронній формі, що створюються, передаються і оброблюються відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами.

Бухгалтерська служба відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства.

Перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання здійснюється інвентаризацією. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69.

Для забезпечення ефективності використання запасів у виробництві здійснюється контроль використання запасів у порядку, в спосіб і строки, визначені керівником (власником) підприємства.

1.5. Нормативно-правова база обліку запасів

Бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків, порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги до складання документів регламентуються Положенням № 88.

Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку. Для цього, зокрема, можуть застосовуватися облікові регістри, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.12.2000 N 356 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" та від 25.06.2003 N 422 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами".

Аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів.

Синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 N 186.

Порядок відображення суми податку на додану вартість, яка обчислюється при надходженні та вибутті запасів, визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 N 141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 818).

Вартість готової продукції, товарів, виробничих запасів тощо, що відвантажені, до переходу від підприємства покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на них, а також вартість запасів, які передані підприємством на відповідальне зберігання, комісію, переробку (давальницька сировина), відображаються на окремих субрахунках рахунків обліку відповідних запасів.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому — як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обгрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів та зобов'язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, привалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ

2.1 Характеристика діяльності підприємства ТОВ „БіК” та його облікова політика

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва потребують альтернативних, а підчас і багатоваріантних підходів до рішення конкретних питань методики і техніки ведення обліку запасів.

Об’єктом дослідження роботи є ТОВ «БіК». Підприємство зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області (додаток 1), внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (додаток 2) та виступає платником податку на додану вартість (додаток 3). У своїй діяльності підприємство керується Законом України «Про господарські товариства», Статутом підприємства та іншими нормативними документами і законодавчими актами.

Основним видом діяльності є заготівля і переробка вторинних кольорових і чорних металів (алюмінія, міді, латуні, заліза). Цей вид діяльності контролюється державою, тому підприємством отримані ліцензії Міністерства промислової політики України на здійснення даного виду діяльності (додаток 4,5).

ТОВ «БіК» самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку, несе відповідальність за ведення своєї діяльності, за виконання взятих на себе обов’язків перед колективом і партнерами за укладеними договорами, перед госпбюджетом і банками згідно існуючого законодавства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виготовлену продукцію (вторинний алюміній марки АВ87, АК5М2, сплавів з латуні ЛС та ЛОС та міді), роботи (преробка давальної сировини), послуги (аренда офісних та виробничих приміщень) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення власних доходів його робітників.

Основу виробничих планів складають договора, укладені з поживачами (покупцями) продукції, робот і послуг та постачальниками матеріально-технічних ресурсів (брухту, ел.енергії, газу).

Джерелом формування фінансових ресурсів є:

доход (прибуток);

амортизаційні відрахування;

кошти, отримані від продажу цінних паперів;

кредити банків;

інші надходження.

За рахунок доходів підприємство має можливість виконувати свої розрахунки з державними та місцевими бюджетами, сплачувати обов’язкові платежі, виплачувати відсотки за кредитами, компенсувати матеріальні і прирівняні до них витрати.

Основною сумою доходів спрямована на формування фондів підприємства.

Головним органом управління підприємства є збори засновників товариства. Кожен з них володіє кількістю голосів пропорційно його частці у статутному фонді (додаток 6), що відображено у статутних документах.

Підприємство надає фінансову, статистичну і бухгалтерську звітність до органів державної податкової інспекції, державної статистики, міністерства промислової політики у порядку і в строки встановлені діючим законодавством України і несе відповідальність за своєчасність і достовірність наданої інформації.

Організація бухгалтерського обліку – науково обґрунтована система умов і елементів побудови облікового процесу. Загальні принципи організації бухгалтерського обліку відображені на мал. 2.1.

Принципи організації бухгалтерського обліку
Первинний облік і документообіг	План рахунків бухгалтерського обліку	Форми бухгалтерського обліку	Форми організації обліково-обчислювальних робот	Обсяг і зміст звітності

Мал. 2.1. Принципи організації бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, за сберігання оброблених документів, регістрів та звітності на протязі встановленого терміну, але не менш ніж три роки, несе власник або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством згідно з законодавством та документами про заснування.

За для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає формі його організації.

В ТОВ „БіК” використовується централізована форма організації обліку, весь обліковий апарат зосереджен у головному офісі, т.т. безпосередньо на підприємстві, синтетичний та аналітичний облік здійснюється на основі первинних документів, надходячих із структурних підрозділів підприємства.

Значне місце в організації структури бухгалтерського апарату займає формування системи посад. Структура відповідає сучасним вимогам бухгалтерського обліку, а саме:

работа бухгалтерії ґрунтується на науковій організації труда;

всі облікові роботи виконуються комплексно і в кооперації;

склалися сприятливі умови праці для облікових працівників:

автоматизація облікового, аналітичного та аудиторського процесів:

складання системи, яка забезпечує прийняття необхідних управлінських рішень.

Форма бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ „БіК” вибрана діалогово-автоматична. Створені автоматизовані робочі місця бухгалтерів з використанням бухгалтерської програми 1С –Підприємство 7.7.

Ця форма обліку характеризується повною автоматизацією обробки і систематизації облікової інформації, при якій будь-які дані можуть отримати відображення в обліку безпосередньо після вводу їх в інформаційну базу даних.

Систематизація та узагальнення облікових, автоматичних даних, які містяться в інформаційній базі, здійснюються автоматично і відображаються в отриманих автоматичним засобом вихідних даних обліку, контролю та аналізу. Узагальнення даних у систематичному та аналітичному обліку здійснюється одночасно на основі однакової інформації.

Діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку передбачає автоматизоване виконання завдань бухгалтерського обліку як у регламентному, так і у режимі запиту. При реалізації режиму запиту підвишується оперативність бухгалтерського обліку, контролю та аналізу, з’являється можливість отримання необхідних довідкових і аналітичних даних на протязі звітного періоду, а не тільки при його закінченні. При використанні бухгалтерської програми обсяг регламентної інформації для користувачів значно зменшується й обмежується тільки необхідними й достатніми для виконання конкретних управлінськіх робот даних. Додаткові дані, необхідні для користувача, видаються за запитом. При необхідності перевірка вірності розрахунків є можливість отримати розшифровку кожного результату показника за запитом користувача з вказівкою порядку проведених у машині розрахунків і всієї вихідної інформації.

Діалогово-автоматизована форма обліку обмежує доступ як до первинної, так і до систематизованої інформації шляхом введення паролю секретності, перевірки повноважень доспута до інформації, виявлення й перешкоджання несанкціонованого доступу до інформації, яка зберігається на машинних носіях.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік запасів на підприємстві

Синтетичний облік наявності та руху запасів на підприємстві, що досліджується, здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291.

Для обліку запасів на підприємстві використовуються рахунки бухгалтерського обліку:

- 20 «Виробничі запаси»,

- 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»,

- 26 «Готова продукція»,

- 28 «Товари».

Бухгалтерський облік на позабалансових рахунках здійснюється, зокрема, у разі:

- надходження і використання (повернення) давальницької сировини;

- надходження і реалізації (повернення) запасів на підставі договору комісії (консигнації) та інших подібних цивільно-правових договорів;

- надходження та рух запасів, отриманих від постачальника, і в оплаті яких відмовлено внаслідок порушення договірних зобов'язань (невідповідність асортименту, якості, строкам поставки запасів, технічним умовам тощо) або поломки та псування запасів;

- одержання запасів, які згідно з угодою заборонено використовувати до оплати їх вартості;

- якщо оплачені та прийняті покупцем у підприємства-постачальника запаси на території (на складі, в цеху) останнього тимчасово залишаються у підприємства-постачальника за згодою (зверненням) покупця у зв'язку із відстроченням відвантаження (вивозу, відправки) запасів покупцеві;

- перевищення кількості фактично одержаних запасів над кількістю, зазначеною у видаткових документах постачальника;

- якщо право власності на запаси, що надійшли на підприємство, не переходить до підприємства з інших причин;

- прийняття запасів на відповідальне зберігання;

- виключення з активів запасів, які зіпсовані або наявність яких інвентаризацією не підтверджена та їх відсутність або псування не обґрунтована нормами природного убутку, а рішення щодо відшкодування їх вартості винними особами ще не прийнято.

Запаси, що не є власністю підприємства враховуються на за балансових рахунках:

022 „Матеріали, прийняті на переробку”;

023 „ Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні;

024 „ Товари, прийняті на комісію”;

025 „Матеріальні цінності доверітеля”;

041 „Непередбачені активи”;

072 „Невідшкодовані нестачі і витрати від псування”.

На позабалансових рахунках одночасно з відображенням на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку відображається надходження і використання бланків суворого обліку (08 – „Бланки суворого обліку”), облік яких ведеться за їх номінальною вартістю, а за їх відсутності - за вартістю, яка визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.96 N 1009.

Аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів. На кожен субрахунок складається окрема відомість до журналу 5. Записи у відомостях вносяться на основі документів, в яких надходження узагальнені за матеріально відповідальними особами, запасами і їх використанням, вибуттям у звітний місяць.

Суми внутрішніх обертів запасів за місяць повинні бути між собою рівними.

За дебетом рахунків відображається надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом – витрати на виробництво, переробку, реалізація, уцінка.

У бухгалтерському обліку вартість відпущених у виробництво запасів, незалежно від мети використання, відноситься або на собівартість виробленої продукції, або на витрати звітного періоду. Якщо використані запаси відноситимуться до собівартості виготовленої продукції, застосовується рахунок 23 «Виробництво» та рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Віднесення вартості запасів на рахунок 23 проводиться, якщо їх вартість може бути безпосередньо, без розподілу, на підставі первинних документів уключено до складу собівартості окремих видів продукції чи конкретних робіт.

На субрахунку 201 « Сировина та матеріали» відображають наявність та рух матеріалів, які входять до складу виготовленої продукції, а саме вторинних металів алюмінія, міді, латуні.

Вироби (видливки сталеві, лист сталевий з полімерним покриттям), придбані для подальшого перепродажу, вартість яких не входить в собівартість продукції, відображаються на рахунку 28 «Товари».

На субрахунку 203 «Паливо» враховуєть вартість та рух палива, паливо мастильних матеріалів, придбаних для використання транспортних засобів. На цьому рахунку враховуються також талони на нафтопродукти.

На субрахунку 206 «Матеріали, придбані для переробки» враховуються матеріали, передані в переробку і в подальшому врахуються у складі собівартості виготовлених с них виробів.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних запасних частин, готових деталей, узлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонту, заміни зношених частей машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, а також автомобільних шин у запасі та використанні.

На рахунку 209 «Інші матеріали» враховуються відході виробництва (шлак, брухт чорних металів), невиправний брак, бланки суворої звітності (бланки векселів).

2.3 Організація документообігу на підприємстві

На підставі рахунків-фактур (додаток 7) відбувається оплата та придбані товано матеріальні цінності (ТМЦ) та малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) та ін..

Надходження ТМЦ та МШП на підприємство від постачальника супроводжуються відповідними документами: накладними (додаток 8), товарно-транспортними накладними (додаток 9).

Отримання товарів та матеріалів на складі постачальника здійснюється матеріально відповідальніми особами підприємства тільки за довіренністю (додаток 10).

Довіреність на отримання ТМЦ видають тільки посадовій особі, працівнику підприємства, підписується керівником та головним бухгалтером. Забороняється видивати довіреність на отримання цінностей робітникам, які не звітували за раніше отриманими довіреностями. Довіреність на отримання цінностей від постачальника видвється відповідальній особі під розписку й реєструться у журналі довіреностей.

Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості отримання і вивозу ТМЦ, однак, не більш чим 10 днів.

Довіреність залишається на підприємстві, яке відпустило товар. Отримувачу матеріальних цінностей видають супроводжувальні документи на товар. При отриманні товарів обов’язковим є наявність документів підтверджуючих їх якість (сертифікат якості) (додаток 11).

Документи на отримання ТМЦ сдаються в бухгалтерію особою, яка отримала ТМЦ, не пізніше наступного дня.

В місцях зберігання кожна однорідна група (вид) запасів позначатися матеріальним ярликом (форма М-16, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193), який прикріплюється до місця зберігання запасів.

Матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів.

У визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби. Матеріальний звіт (форма М-19, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193) з відображенням у ньому наявності і руху запасів складають і подають до бухгалтерської служби.

Сировина, матеріали, паливо, та інші матеріальні цінності відпускаються у виробництво за вагою, об'ємом або підрахунком відповідно до установлених на підприємстві витратних нормативів та обсягу виробництва продукції. Відпуск запасів у виробництво провадиться на підставі установлених лімітів. Лімітування відпуску запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами. Лімітно-забірні карти виписуються у двох примірниках – для цеху та для складу. Відпуск запасів зі складу у виробництво здійснюється комірником при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної карти.

Відпуск матеріалів понад установлений ліміт або при заміні матеріалів оформляється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів за дозволом керівника підприємства або уповноважених на це осіб. Відпуск запасів, потреба в яких виникає періодично, здійснюється за накладними-вимогами.

При використанні запасів для обслуговування виробництва, управлінських потреб застосовуються такі рахунки: 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 99 «Надзвичайні витрати».

Для узагальнення інформації про витрати підприємство застосовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності». При цьому згідно з Інструкцією № 291 Вартість запасів, відпущених у виробництво, включається до складу матеріальних витрат підприємства, для узагальнення інформації про які призначено рахунок 80 «Матеріальні витрати». За дебетом цього рахунка відображаються суми визнаних матеріальних витрат, які одразу ж списуються з цього рахунка за напрямками витрат, а саме:

– до дебету рахунка 23 «Виробництво» – у сумі прямих матеріальних витрат, які включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), а також витрат допоміжних (підсобних) виробництв;

– до дебету рахунків класу 9 – у сумі матеріальних витрат, які відносяться до матеріальних накладних витрат, адміністративних та збутових витрат;

– до дебету рахунка 79 «Фінансові результати» (якщо підприємство не використовує рахунки класу 9).

У податковому обліку вартість використаних у звітному періоді запасів впливає на величину валових витрат шляхом участі в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток.

На підприємстві застосувається автоматизована система складського обліку наявності та руху запасів. Підприємство використовує регістри та звіти в електронній формі, що створюються, передаються і оброблюються відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами.

Для забезпечення ефективності використання запасів у виробництві здійснюється контроль використання запасів у порядку, в спосіб і строки, визначені керівником підприємства і відображені у наказі про облікову політику підприємства, технологічними картами виробництва, складеними на основі держстандартів України.

Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку. Для цього застосовуються облікові регістри, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.12.2000 N 356 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку".

Включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні здійснюється у разі, якщо можна достовірно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів.

Іноді бувають випадки, коли запаси надійшла на склад підприємства, а документі від постачальника поки не отримані. Інструкцією № 291 бухгалтерський облік таких операцій не передбачен, тому підприємство самостійно прийняло рішення про порядок обліку таких поставок і відобразило його у наказі про облікову політику підприємства.

Бухгалтерський облік запасів, які надійшли без документів постачальника, на підприємстві ТОВ «БіК» ведеться на за балансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» до отримання документів.

Запаси придбані підприємством за контрактами на імпорт товарів враховуються на рахунку 28 на підставі вантажної митної декларації (ВМД) (додаток 12) . До вартості імпортованих товарів входять послуги на митне оформлення (додаток 13) та зберігання на митному терміналі. Оплата імпортованих товарів (відливки сталеві та сталь оцинкована з полімерним покриттям) відбувається платіжним дорученням (додаток 14) на перерахунок валюти з поточного рахунку підприємства, при нестата валюти вона зокуповується згідно замовлення на придбання валюти (додаток 15).

Видача виробничих запасів зі склада в цех для виготовлення продукція розглядається как передача їх у виробництво.

Рух ліцензованих запасів відображається у журналі придбання брухту та відходів чорних та кольорових металів на підставі актів (додаток 16)

Якщо запаси придбані підзвітною особою (працівником підприємства) за готівку, то підставою для визначення вартості при їх оприходувані, згідно представлених цією особою авансовому звіту, виступає товарний чек (додаток 17) та чек РРО або квитанція прибуткового ордеру (додаток 18).

Облік витрат ГСМ відбувається за даними подорожніх листів (додаток 19) службового автомобіля та обліка транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98р. №74.

Подорожній лист оформлюється тільки на один день, при умові сдачі водієм Подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадку виїзда в інше місто, коли водій виконує завдання на протязі більше однієї доби згідно з наказом на підприємстві.

По закінченні роботи водій сдає подорожній лист, в якому механік проставляє дані спідометру та залишки палива у баку автомобіля при повернені у гараж.

На підставі підсумкових даних облікових регістрів по витратах ГПМ за місяць складається відомість обліку витрат ГПМ по автомобілях за місяць, яка передається в бухгалтерію підприємства для перевірки і відображення фактичних витрат ГПМ у бухгалтерському обліку.

На підприємстві дедеться облік не тільки надходження запасів, але й його реалізація, відвантаження.

Співробітник бухгалтерії за даними відділу реалізації створює рахунок-фактуру (додаток 20) на сплату придбаного товару або готової продукції.

За виставленим рахунком підприємство-покупець здійснює оплату. Для отримання сплаченої продукції до бухгалтерії надається покупцем довіреність (додаток 21). Після перевірки співробітником бухгалтерії наявності сплати на правильності оформлення документів складається видаткова накладна (додаток 22), товарно-транспортна накладна (додаток 23). На підставі цих документів відбувається відвантаження ТМЦ зі складу підприємств. До пакету необхідних документів ще надається сертифікат якості на готову продукцію (додаток 24) та податкова накладна (додаток 25).

ТОВ „БіК” є виробником продукції і має сертифіковану лабораторію, тому має можливість здійснювати експорт своєї продукції. Відвантаження продукції, що відправляєть на експорт оформлюється рахунком – інвойсом (додаток 26), МВД (додаток 27) та при автомобільному перевезення міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) (додаток 28). Валютна виручка зараховується на поточний рахунок підприємства.

Данні первинного обліку на підприємстві згруповуються у оборотно-сальдову відомість (додаток 29).

У другому розділі балансу (додаток 30) «Оборотні активи» статтю «Виробничі запаси», однойменну із синтетичним рахунком 20, вказують на підставі сальдо обротно-сальдової відомості. На підставі цих же реєстрів вказують у цій же статті сальдо за іншими рахунками класу 2 «Запаси», зокрема, відображають сальдо за синтетичними рахунками 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати».

Статтю «Незавершене виробництво» за рахунком 23 «Виробництво» записують на підставі сальдо обротно-сальдової відомості і звіряють з Даними «Виробничих звітів».

Статтю «Готова продукція» заповнюють шляхом переносу сальдо з обротно-сальдової відомості за однойменним рахунком 26.

Статтю «Товари» заповнюють на основі сальдо субрахунку 281 «Товари на складі».

Основою для складання «Звіту про фінансові результати» ф.№2 (Додаток 31) є дані аналітичного обліку за рахунками, що належать до сьомого та дев'ятого класів

Так, виручку від реалізації продукції, товарів, послуг зараз обліковують за кредитом однойменних субрахунків 701,702,703, які відкривають до синтетичного рахунка 70 «Доходи від реалізації». За дебетом цих субрахунків відображають лише суму податку на додану вартість та акцизного збору, оскільки собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт та послуг обліковують за дебетом однойменних субрахунків 901,902, 903 відкритих до синтетичного рахунка 90 «Собівартість реалізованої продукції».

За статтею «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» показують фактичну суму обороту за кредитом рахунка 70 «Доходи від реалізації», а не власне їх вартості за цінами реалізації, тобто в тому числі з сумою податку на додану вартість і акцизного збору. Це зумовлено методикою бухгалтерських записів, пов'язаних із реалізацією продукції, робіт, послуг і товарів та нарахування платежів у бюджет і оплатою придбаного покупцями.

За статтею «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» відображають суму дебетового обороту за однойменним рахунком 90, що дає можливість записати його, як і суму виручки, на основі даних звіту «аналіз рахунку».

Визначена сума не є прибутком у традиційному розумінні цієї категорії, оскільки у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» відображають не комерційну, а їхню виробничу собівартість. Тому при аналізі рентабельності виробництва з метою визначення саме комерційної собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно врахувати адміністративні витрати, витрати на збут, які відображені у цьому звіті за наступними статтями.

ВИСНОВОК

В курсовій роботі були розглянуті особливості обліку запасів. Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені наступні завдання:

- розкрито нормативно-правову базу обліку в Україні;

- розглянуто класифікацію запасів, порядок формування вартості запасів, методи оцінки запасів при вибутті,

- розглянуто відображення балансова вартість запасів у податковому обліку,

- представлено характеристику діяльності підприємства;

- представлено документальне оформлення руху запасів;

- розкрито облік запасів підприємства.

Курсова робота підготовлена на базі нормативно-законодавчих актів, що регулюють облік запасів на підприємстві, спеціальних літературних джерел, а також підприємства ТОВ „БіК”.

Дослідивши облік наявності та руху запасів на ТОВ «БіК», можна зробити висновок, що підприємство веде бухгалтерський облік і оформлення документації, згідно з законодавчою і нормативною базою, дотримується вимог до бухгалтерського обліку й звітності.

Для оперативного ведення обліку використовується бухгалтерська програма 1С Підприємство 7.7. комплексна версія що дає можливість своєчасно та оперативно відображати операції.

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможливо без використання різноманітних форм обліку та складання звітності. Це сприяє досягненню прибуткової діяльності, впровадженню у виробництво, розширенню асортиментів товарів і послуг.

Список використаної літератури

1. Закон про податок на прибуток – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

2. Закон № 2181 – Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

3. Інструкція № 110 – Інструкція про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110.

4. Інструкція № 276 – Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом ДПАУ від 18.07.2005 р. № 276.

5. П(С)БО 9 «Запаси» – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.

6. П(С)БО 16 «Витрати» – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.

7. Порядок № 143 – Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143.

8. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

9. Інструкція № П-6 – Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6.

10. Інструкція № П-7 – Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7.

11. Постанова № 241 – постанова Державного комітету СРСР зі статистики «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій» від 28.12.89 р. № 241.

12. Закон про ПДВ – Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

13. Закон № 1521 – Закон України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» від 02.03.2000 р. № 1521-III.

14. Порядок № 165 – Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165.

15. Інструкція № 291 – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

16. Інструкція № 81 – Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.98 р. № 81/38/101/235/122.

17. П(С)БО 15 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

18. П(С)БО 16 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

19. Ірина Красовська – «Бухгалтерський облік запасів відповідно до Методичних рекомендацій» («ГоловБух», 26 лютого 2007 р., № 12 (491), с. 43);

20. Оксана Кононенко – «Облік запасів – рекомендації Мінфіну» («Бухгалтерський тиждень», 5 березня 2007 р., № 10 (270), с. 12 (www.factor.ua));

21. Юлія Миронова, Олексій Кравчук – «Облік виробничих і матеріальних витрат» («Дебет–Кредит», 16 квітня 2007 р., № 16, с. 34);

22. Олена Рогачова – «Запаси: бухгалтерський, податковий облік» («Ориентир», 8 червня 2007 р., № 22 (488), с. 33);

23. Тетяна Каменська – «Калькуляція собівартості за нормативними витратами» («Баланс», 27 серпня 2007 р., № 43 (689), с. 22);

24. Алла Харитонова – «Запаси: обліковуємо правильно» («Баланс», 3 вересня 2007 р., № 45 (691), с. 4); 25. Оцінка, аналіз планування фінансового планування підприємства.За ред.Чуписа.- Суми, 2002.

26. Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навчальна допомога. «Справа й Сервіс», 2003.

27. Кононенко А. Аналіз фінансової звітності. «Фактор»,2006.

28. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств й організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. № 893/4186, зі змінами й доповненнями

29. Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена Постановою Правління НБУ від 02.08.96 р. № 204.

30. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування й звітність, підручник К.:2006.

31. • Закон про бухоблік – Закон України «Про бухгалтерський облік та финансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-XIV.

Додатки

Додаток 1	Свідоцтво про державну реєстрацію
Додаток 2	Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України
Додаток 3	Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ
Додаток 4	Ліцензія на заготівлю, переробку брухту чорних металів
Додаток 5	Ліцензія на заготівлю, переробку брухту кольорових металів
Додаток 6	Статут підприємства
Додаток 7	Рахунок- фактура
Додаток 8	Накладна
Додаток 9	Товарно-транспортна накладна
Додаток 10	Довіреність
Додаток 11	Сертифікат якості
Додаток 12	ВМД (імпорт)
Додаток 13	Акт виконаних робіт
Додаток 14	Платіжне доручення на перерахунок валюти
Додаток 15	Замовлення на придбання валюти
Додаток 16	Акт приймання металів
Додаток 17	Товарний чек
Додаток 18	Квітанція прибуткового ордеру
Додаток 19	Подорожній лист
Додаток 20	Рахунок-фактура
Додаток 21	Довіреність
Додаток 22	Видаткова накладна
Додаток 23	Товарно-транспортна накладна
Додаток 24	Сертифікат якості
Додаток 25	Податкова накладна
Додаток 26	Рахунок (інвойс)
Додаток 27	ВМД (експорт)
Додаток 28	Міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR)
Додаток 29	Оборотно-сальдова відомість
Додаток 30	Баланс ф-№1
Додаток 31	Звіт про фінансові результати ф№2