Аграрна політика Білорусі
Аграрна політика Білорусі
Зміст
Вступ
1. Цілі, завдання та економічний механізм аграрної політики
2. Динаміка агропромислового комплексу Білорусі як об'єкта державного регулювання
2.1 Характеристика агропромислового комплексу Стародорожського району
3. Реалізація проектів і програм, що стимулюють розвиток АПК
3.1 Державна програма відродження та розвитку села
3.1.1 Інформація про виконання програми в Стародорожському районі
4. Проблеми агропромислового комплексу
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Головні принципи державної політики нашої країни визначені Президентом Республіки Білорусь А.Г. Лукашенко. Сильна, ефективна державна влада, політична стабільність у нашій країні - найважливіші умови державного курсу на еволюційне та поступальний розвиток національної економіки.
Послідовний курс держави на реформування економіки не дозволив скластися в Білорусі олігархічним структурам, не привів до масового безробіття і зубожіння людей. Білорусь першою з країн СНД відновила рівень промислового виробництва 1990 року і випереджає країни СНД за рейтингом індексу розвитку людського потенціалу.
Білорусь є не тільки розвиненою індустріальною країною, але має і значну аграрну складову. Коріння народу - матеріальні та духовні знаходяться в селі. В усі роки, в тому числі економічно складні, держава допомагала селі і продовжує підтримувати сільського виробника.
Це стосується і кадрового потенціалу. Принцип наступності дозволив не тільки зберегти освітню систему для кадрів агропромислового комплексу, успадковану після розвалу СРСР, а й вибудувати на її основі нову, відповідальну високим сучасним стандартам. Планомірність державного курсу полягає і в всілякої підтримки талановитої учнівської молоді, студентів, в тому числі аграрних вузів. Створений не має аналогів на території СНД Спеціальний Фонд Президента Республіки Білорусь щодо соціальної підтримки обдарованих учнів та студентів.
Один з елементів державної аграрної політики - створення умов для жителів сільської місцевості, які гостріше за інших відчувають: нерозвиненість соціальної інфраструктури, транспортних послуг, побутового обслуговування. Здійснюється робота з введення державних соціальних стандартів по всій країні з обов'язковим урахуванням регіональних особливостей, щоб рівень соціального захисту, постачання громадян продовольством, теплом, комунікаціями, транспортом, побутовими послугами, робота установ освіти, охорони здоров'я, культури та інші гарантії поліпшувалися.
Особливу увагу держава приділяє питанням розвитку малих міст. У них передбачаються прискорений розвиток будівництва житла та сфери послуг, створення нових робочих місць. Регіональна економічна політика передбачає забезпечення зростання добробуту населення незалежно від місця його проживання, підвищення рівня комплексного розвитку продуктивних сил і конкурентоспроможності економіки регіонів. При загальному зростанні рівня добробуту населення найважливішим завданням стає випереджаюче збільшення доходів населення і поліпшення умов проживання мешканців тих регіонів, де ці показники нижчі, ніж у середньому по країні.
Буде проводитися цілеспрямована політика стимулювання розміщення нових підприємств, філій і цехів діючих виробництв, а також розширення сфери підприємництва, пов'язаного з обслуговуванням населення, сільським господарством, переробкою сільськогосподарської продукції та випуском продукції з місцевої сировини.
Завдання зміцнення економіки Білорусі як фундаменту добробуту народу висунула в число найважливіших пріоритетів зовнішньої політики економічну дипломатію, нарощування експортного потенціалу країни. Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності стало залучення до Білорусі іноземних інвестицій. Збільшений обсяг міжнародних зв'язків, завдання інтеграції білоруської економіки в систему сучасних світо господарських зв'язків та ефективного використання наявного вітчизняного науково-технічного потенціалу, настійно вимагають відновлення основних виробничих фондів, впровадження новітніх технологій.
Провідною установкою білоруської державності та її ідеологічної платформи є оптимальне поєднання централізованих гарантій та індивідуального трудового вкладу в процвітання держави. Тільки ефективну працю може бути джерелом економічного та соціального успіху особистості і держави.
Метою цієї роботи є вивчення аспектів державної аграрної політики, аналіз отриманих показників у результаті її впровадження на прикладі роботи організацій, господарств і підприємств Стародорожського району.
Ми розглянемо так само перспективи розвитку аграрної галузі з урахуванням глобальних змін у сучасній світовій економіці, позначимо не тільки позитивний досвід, а й основні проблеми аграріїв.
Основне завдання такого аналізу - намітити і виробити шляхи, які допоможуть підвищити ефективність та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, знайти оптимальні управлінські та кадрові рішення для виконання цих завдань.
політика держава агропромисловий комплекс
1. Цілі, завдання та економічний механізм аграрної політики
Проведення цілеспрямованої державної політики сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва, поліпшення забезпечення населення продовольством, а промисловість сировиною, стабілізацію ринків сільськогосподарської продукції та продовольства, підтримку і захист товаровиробників агропромислового комплексу, стимулювання товарообміну, підвищення життєвого рівня сільського населення.
Аграрна політика - це сукупність принципів і методів державного впливу на економіку агропромислового комплексу, економічні відносини, розвиток сільської інфраструктури в інтересах населення країни, забезпечення політичної стабільності та продовольчої незалежності.
Мета аграрної політики - забезпечення динамічного розвитку всіх сфер АПК (ресурсо - забезпечення, сільське господарство, харчова та переробна промисловість, торгівля). Аграрна політика слугує для реалізації наступних завдань: забезпечити продовольчу безпеку країни; сприяти вирішенню соціально-економічних проблем населення, що проживає в сільській місцевості; розвивати форми власності в аграрному секторі; розвивати ринкові відносини і методи їх економічного регулювання; сприяти формуванню, розвитку та регулювання аграрного ринку держави; погоджувати зовнішньоекономічні відносини з країнами - торговими партнерами, активізувати процес науково-технічного співробітництва в аграрній сфері, включаючи селекцію і насінництво, підвищення родючості ґрунтів, племінна справа, розробку прогресивних технологій і технічних засобів для рослинництва, тваринництва, меліорації, землеустрою, інших галузей АПК; здійснювати підготовку та реалізацію інвестиційних проектів, орієнтованих на прискорення віддачі вкладених коштів і підвищення конкурентоспроможності продукції АПК; координувати діяльність у галузі наукових досліджень, розробки прогнозів розвитку АПК, підготовки кадрів для аграрної науки і сільськогосподарських вузів, інших наукових і навчальних установ республіки; видавати наукові праці, навчальні посібники, рекомендації сільськогосподарському виробництву, організовувати семінари, конференції, демонстрації нової техніки і технології; сприяти обміну досвідом у вирішенні регіональних соціально-економічних програм; приступити до поетапного створення інформаційної системи з використанням можливостей Інтернету та інших способів обміну інформацією між суб'єктами аграрного ринку; створювати умови для забезпечення екологічної безпеки АПК.
Основними напрямками аграрної політики держави є: розвиток аграрного ринку, визначення заходів щодо його регулювання; вироблення бюджетної, кредитно-фінансової, митної, цінової, податкової, страхової політики, що сприяє розвитку зовнішньоекономічних відносин; стимулювання попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію та продовольство; визначення, з урахуванням міжнародних зобов'язань, узгоджених позицій у зовнішньоекономічних відносинах; розвиток науково-технічного співробітництва та інформаційного забезпечення, створення економічних умов для здійснення взаємовигідних інвестиційних проектів; координація в галузі підготовки і перепідготовки кадрів, підвищення прибутковості сільськогосподарських товаровиробників; поліпшення умов праці в АПК; вирішення соціально - економічних проблем населення, що проживає в сільській місцевості; вдосконалення нормативно-правової бази, пов'язаної з функціонуванням загального і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, основних видів спеціальних матеріально-технічних ресурсів, науково-технічним співробітництвом, соціальним становищем працівників аграрного сектора.
Економічний механізм аграрної політики спрямований на узгодження бюджетної, податкової, митної, кредитної, цінової політики, системи страхування в АПК. Цілком обґрунтованою є необхідність здійснення фінансової підтримки на аграрному ринку із спеціального фонду підтримки сільгоспвиробників. Так як у більшої частини виробників виникне нагальна потреба у здійсненні вкладень, які неможливо здійснити за рахунок власних коштів.
Податкове регулювання на національному рівні пов`язане з удосконаленням податкової системи, яка сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва.
Один з напрямків роботи - створення сприятливих умов для кредитування аграрного сектора, формування єдиної цінової політики, що сприяє максимальному здешевленню продуктів харчування для городян і гнучкого регулювання цінових відносин на продовольчому ринку.
Система і механізм регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників здійснюються з урахуванням конкретних умов виробництва та фінансових можливостей держави та прийнятої моделі економічних відносин.
Проводиться цілеспрямована фінансова підтримка товаровиробників АПК з метою освоєння нових технологій, розвитку ринкової інфраструктури, здійснення консультативно-інформаційної діяльності, а також таких напрямків, як селекція та насінництво, племінна справа, захист рослин, проведення меліоративних, ветеринарних, фіто санітарних та інших заходів.
Підтримка агропромислового комплексу проводиться на базі цільових програм. Найбільший інтерес представляє інвестування найбільш перспективних проектів, що передбачають збільшення виробництва зерна, м'ясо-молочної та іншої сільськогосподарської продукції та продовольства.
Здійснюють державне управління в галузі АПК: Президент Республіки Білорусь, Уряд Республіки Білорусь, Міністерство сільського господарства і продовольства, місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи, інші державні органи відповідно до законодавчих актів РБ.
2. Динаміка розвитку агропромислового комплексу Білорусі як об'єкта державного регулювання
Агропромисловий комплекс (АПК) - сукупність пов'язаних між собою суспільним поділом праці галузей економіки, що забезпечують відтворення продуктів харчування і промислових предметів споживання із сільськогосподарської сировини у відповідності з потребами суспільства і попитом населення.
Агропромисловий комплекс Білорусі включає: сільське господарство (рослинництво і тваринництво), переробну промисловість (харчова, борошномельно-круп'яна, комбікормова, первинна обробка льону), обслуговуючу сферу (виробничо-технічне, меліоративне, землевпорядне, наукове, агрохімічне, ветеринарне, будівельне, торгове та інші види обслуговування). Пріоритетами в розвитку АПК Білорусі є тваринницький, льняній, зерновий, буряко - цукровий і масло - рослинний комплекси.
Основний комплексо утворюючої галуззю агропромислового комплексу є сільське господарство. І хоча у валовому внутрішньому продукті країни частка сільського господарства становить менше 8%, значимість галузі велика з урахуванням її соціальної ролі. Повністю забезпечується продовольча безпека країни. Завозиться в основному тільки продукція, яка в силу природно-кліматичних умов у країні не проводиться.
У результаті впровадження в системі АПК комплексу заходів з підтримки сільського господарства за останні чотири роки зросло виробництво основних видів продовольчої продукції. У країні зберігається і розвивається велике сільськогосподарське виробництво. Прийняття Кодексу про землю створило умови для раціонального використання сільськогосподарських земель.
В даний час більш динамічно йде реформування збиткових господарств, більшу підтримку отримали фермерські та особисті підсобні господарства.
На одного жителя Білорусі припадає 0,9 га сільськогосподарських угідь і 0,6 га ріллі. Площі сільгоспугідь, що знаходяться в державній власності, становлять 7,37 млн. га (80,9% від загальної площі), землі сільськогосподарського призначення громадян - 1,34 млн. га.
Сільське господарство спеціалізується на виробництві продукції тваринництва (молоко, м'ясо), а також на вирощуванні льону та картоплі. Широкомасштабне розвиток отримало обробіток зернових та овочевих культур, цукрових буряків, ріпаку та кормових культур.
Серед країн СНД Білорусь посідає третє місце (після Росії і Україні) з виробництва льону.
Переробна промисловість включає великі підгалузі м'ясної, молочної, харчосмакової, рибної, борошномельно-круп'яної, комбікормової промисловості і первинної обробки льону. У ній функціонує 4701 підприємство і виробництво, зайнято 131,8 тис. працюючих.
З 2001 року в Білорусі почалося зростання обсягів виробництва продукції. Темпи зростання валової продукції сільського господарства в 2007 році склали 99% до рівня 1990 року, рівень рентабельності - відповідно 5,2%, а питома вага збиткових організацій скоротився до 1,3%. Неухильну тенденцію нарощування обсягів мають такі культури, як цукрові буряки, ріпак, овочі.
У 2000 році було внесено мінеральних добрив на 1 га в 2 рази більше, ніж у 1995 р. У 2007 році на 1 га орних земель внесено 87% мінеральних добрив від рівня 1990 р. Спостерігається стабільне зростання виробництва сільськогосподарської продукції, який значною мірою зумовлений зміцненням матеріально-технічної бази сільгосппідприємств. У структурі виробництва з невеликою перевагою переважає рослинництво.
Результати роботи за 2009 року свідчать про стійку тенденцію подальшого підвищення продуктивності як землеробства, так і тваринництва.
Створено базу для подальшого сталого розвитку аграрної галузі, що забезпечила зростання виробництва практично всіх видів сільськогосподарської продукції: наповнений внутрішній продовольчий ринок, виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в розрахунку на душу населення значно перевершує рекомендований Міністерством охорони здоров'я Республіки Білорусь рівень споживання; експорт за цей період збільшився в 2, 2 рази (за експертними оцінками в цьому році він досягне об'єму 1,8 млрд. доларів США); позитивне сальдо у зовнішньоторговельній діяльності по підприємствах Мінсільгосппроду в 2008 році оцінюється в 630 млн. доларів.
За виробництвом в розрахунку на душу населення основних видів сільськогосподарської продукції, крім зерна, Білорусь на нинішньому етапі розвитку посідає перше місце серед країн СНД, з виробництва м'яса зрівнялася з Німеччиною, а молока - приблизно вдвічі перевищує основні розвинені в аграрному відношенні країни Європи та США.
У першому півріччі нинішнього 2009 року виробництво промислової продукції в агропромисловому комплексі Білорусі виросло в порівнянних цінах на 10,7% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року за даними Міністерства сільського господарства і продовольства Білорусі.
Приріст обсягів промислового виробництва в зернопереробної галузі склав 12,4% до відповідного періоду минулого року, хлібопекарської - 9,1%, м'ясної - 12,7%, молочної - 8,3%, машинобудівної - 28%, льонообробний - більше 30%.
Співвідношення запасів готової продукції і середньомісячного обсягу виробництва промислової продукції за вказаний період склало 64,3%, що на 5,7% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. При цьому в молочній галузі рівень запасів продукції зріс до 78,2%, зернопереробної - до 66,9%. У той же час протягом червня нинішнього року в м'ясній галузі запаси скоротилися в порівнянних цінах практично на 10 процентних пункту, їх рівень склав 48,5%.
Організації Мінсільгосппроду ведуть роботу по збільшенню поставок молочної та м'ясної продукції на експорт. Основним споживачем цієї продукції, як і раніше, виступає Росія. У нинішньому році в прогнозні баланси попиту і пропозиції на м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молокопродукти Союзної держави внесені зміни за структурою та обсягами поставок окремих видів білоруської продукції на російський ринок. Так, по м'ясу і м'ясопродуктах обсяги експорту збільшено на 30 тис. т за рахунок нарощування поставок яловичини. У червні-грудні 2009 року білоруські підприємства планують поставити в Росію 27,1 тис. т олії тваринного, 65,8 тис. т сирів і сиру, 1,1 тис. т сухого знежиреного молока.
У січні-травні нинішнього року організації Мінсільгосппроду Білорусі поставили на експорт продукції на суму 623,8 млн. доларів, що становить 98% до січня-травня 2008 року. Темп зростання експорту перевищив темп зростання імпорту на 18,7 процентного пункту. За п'ять місяців зовнішньоторговельне сальдо за Мінсільгосппроду склалося позитивним у сумі 295,5 млн. доларів і виросло на 32,6% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.
2.1 Характеристика агропромислового комплексу Стародорожського району
Агропромисловий комплекс району представлений 14 сільськогосподарськими організаціями, двома заводами з переробки сировини - Стародорожскій виробнича ділянка відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Слуцький сироробний комбінат», комунальне виробниче унітарне підприємство «Стародорожський плодоовочевої завод», і однією обслуговуючою організацією - ВАТ «Стародорожський райагросервіс ». Три господарства, що знаходяться на території району, - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Профітагро», ТОВ «Агрофірма« Фалічі »і ТОВ« Шапчіци-агро »- передані у відання організацій-інвесторів м. Мінська згідно з Указами Президента Республіки Білорусь від 19 березня 2004 р. № 138 і від 14 червня 2004 р. № 280. Одна організація веде сільськогосподарське виробництво на правах філії «Підсобне сільське господарство« Сінегово »ВАТ« Стародорожський райагросервіс ». Юридичний статус 9 господарств - сільськогосподарські виробничі кооперативи (далі - СВК). Одна організація функціонує у формі комунального сільско господарського унітарного підприємства (далі - КСУП) «Пруси». Крім цього, на території району розташовані землі 5 селянських (фермерських) господарств.
Товарне виробництво сільськогосподарської продукції в районі ведеться на 48,1 тис. га сільгоспугідь, з них 28,7 тис. га ріллі (59,7%), 19,2 тис. га лучних угідь (40%), 0,2 тис. га садів (0,3%). Бал кадастрової оцінки сільськогосподарських угідь складає 26,2, в тому числі ріллі 28,1. За механічним складом в ріллі найбільшу питому вагу мають супіщані ґрунти - 46%. Піщані ґрунти займають 33% ріллі, 21% - торф'яно-болотні. Середньорічна чисельність працівників сільськогосподарських організацій у 2008 р. склала 2141 людини.
Товарна продукція тваринництва становить більше 86% у сукупному обсязі виручки від реалізації, тому досягнутий рівень виробництва даної галузі багато в чому визначає фінансово-економічний стан сільгосп організацій. В якості основних факторів розвитку тваринництва в 2009 році виступають: зміцнення кормової бази, нарощування поголів'я худоби, створення необхідних умов утримання тварин за рахунок проведення реконструкції приміщень. На зимово-стійловий період 2009-2010 рр.. заготовлено 49 тис. тонн кормових одиниць трав'яних кормів, або в середньому по 20,2 ц к. од. на 1 умовну голову. За 10 місяців 2009 р. чисельність ВРХ збільшилася на 618 гол. до аналогічного періоду 2008 р., у тому числі корів - на 315 гол. Телят отримано в кількості 9911 гол. Разом з тим, є реальні резерви в плані нарощування чисельності поголів'я тварин. Ще не на належному рівні організована робота з відтворення дійної череди - у розрахунку на 100 корів і телиць за 10 міс. отримано по 73 телят, у той час як за аналогічний період 2008 р. - 81 голова.
Поліпшення умов утримання тварин на дорощуванні та відгодівлі дозволило забезпечити середньодобові прирости молодняку ВРХ на рівні 538 грам, в той час як за 10 міс. 2008 продуктивність тварин становила 520 грам. За рахунок проведеної роботи щодо збалансованого годівлі та поліпшення умов утримання середньодобові прирости на ремонтні телички досягли технологічного рівня - 573 грами.
На наявні резерви економії витрат вказує той факт, що за 10 міс. 2009 р. в цілому по сільгосп організацій області ступінь окупності витрат виручкою складає 71%, а в господарствах району - лише 66%. За рівнем продуктивності праці сільськогосподарські підприємства району займають 9 місце серед 22 районів області.
3. Реалізація державних проектів і програм, що стимулюють розвиток АПК
Продовольча безпека держави гарантується національними проектами та державними програмами, прийнятими відповідно до законодавства Республіки Білорусь і затверджених Президентом Республіки Білорусь, Радою Міністрів Республіки Білорусь. Реалізація програм, що стимулюють розвиток аграрного сектора, дозволить оновити соціальну і виробничу сфери, забезпечити умови сталого розвитку сільської території, підвищити доходи населення, престижність проживання на селі, а також поліпшити демографічну ситуацію. Розглянемо цілі та завдання деяких з них.
Розвитку агропромислового комплексу сприяє реалізація ряду масштабних програм. Особливої уваги з боку держави потребують проблеми розвитку малих міст, вирішити які покликана Програма розвитку малих і середніх міст. У ній передбачаються прискорений розвиток будівництва житла та сфери послуг, створення нових робочих місць. Проводиться цілеспрямована політика стимулювання розміщення нових підприємств, філій і цехів діючих виробництв, а також розширення сфери підприємництва, пов'язаного з обслуговуванням населення, сільським господарством, переробкою сільськогосподарської продукції та випуском продукції з місцевої сировини. Метою Програми «Збереження і використання меліорованих земель на 2006 - 2010 роки» є забезпечення зростання продуктивності меліорованих земель, на яких виробляється більше третини продукції рослинництва, підвищення їх стійкості несприятливих погодних умов за допомогою здійснення заходів щодо відновлення і збереження меліоративних систем, ефективному використанню їх технічних можливостей . Програма орієнтована на виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції, охорону ґрунтів і ґрунтового покриву від деградації, а водних джерел від виснаження і забруднення, створення сприятливих умов для життя і праці сільського населення, забезпечення високорентабельного і конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва. Основною метою Державної програми «Якість» на 2007 - 2010 роки, що забезпечує реалізацію політики держави у сфері якості, є створення умов, що сприяють створенню конкурентоспроможних вітчизняних товарів, подальшому насиченню споживчого ринку якісними безпечними енерго ефективними товарами, впровадження у промислове виробництво сучасних методів і форм управління якістю , оздоровлення навколишнього середовища, економії матеріальних та енергетичних ресурсів.
Державна комплексна програма модернізації основних виробничих фондів Білоруської енергетичної системи, енергозбереження та збільшення частки використання в республіці власних паливно-енергетичних ресурсів у 2006-2010 роках затверджена Указом Президента Республіки Білорусь № 399 від 25.08.2005. Основна мета Державної програми - визначення заходів, термінів їх реалізації і необхідних інвестицій, що дозволяють забезпечити енергетичну безпеку країни, позитивну динаміку відновлення основних фондів, надійне та ефективне енергопостачання галузей економіки та населення при дотриманні екологічних вимог. Реалізація цієї Державної програми дозволить підвищити рівень енергетичної безпеки Республіки Білорусь і надійність роботи енергосистеми в цілому; збільшити кількість робочих місць і податкові відрахування в республіканський і місцеві бюджети; збільшити обсяг виробництва і споживання місцевих видів паливно-енергетичних ресурсів. Детальніше зупинимося на розгляді Державної програми відродження та розвитку села на 2005-2010 роки, затвердженої Указом Президента Республіки Білорусь від 25 березня 2005 р. № 150.
3.1 Державна програма відродження та розвитку села на 2005-2010 роки
Доручення щодо створення масштабної програми, покликаної врятувати село, вивести агропромисловий комплекс на новий рівень і зробити сільське життя більш привабливою, Президент Республіки Білорусь А.Г. Лукашенко дав у вересні 2003 року. Сільські регіони займають близько 90% території країни. У них проживає близько 30% населення. Саме сільські жителі забезпечують продовольчу безпеку нашої держави. Крім того, село - джерело і сховище національних традицій, білоруської мови, фольклору, народної творчості. Зберегти і розвинути це джерело - важливе державне завдання.
Основними завданнями Програми є: відродження і розвиток соціальної та виробничої сфер білоруського села, забезпечення умов для сталого ведення сільськогосподарського виробництва, підвищення доходів сільського населення, створення основ для престижності проживання в сільській місцевості та покращення демографічної ситуації на селі, забезпечення ефективного виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства в обсягах, достатніх для внутрішнього ринку і формування експортних ресурсів.
Система заходів, представлена у програмі, складається з двох розділів - соціального і виробничого.
Провідниками соціальних стандартів на селі визначені агромістечок. На їх основі передбачається сталий соціально-економічний розвиток сільських територій, спрямоване на формування необхідних умов для життя населення. Протягом 2005-2010 років передбачено створення 1481 агромістечок.
У виробничій сфері досягнення до 2010 року запланованих обсягів сільськогосподарського виробництва та його рентабельності в 18-20% базується на тринадцяти пріоритетних напрямках. Серед них: вдосконалення спеціалізації сільськогосподарського виробництва, техніко-технологічне переоснащення галузі, підвищення продуктивності меліорованих земель, розвиток переробної промисловості, вдосконалення організаційно-економічної структури АПК, вдосконалення професійної підготовки кадрів, підвищення родючості грунтів, розвиток рослинництва і тваринництва.
Програма відрізняється також значними обсягами фінансування. На відродження і розвиток села планується виділити 69800 млрд. рублів. Державне щорічне вкладення коштів тільки в АПК зросте в 1,5 рази в порівнянні з 2004 роком.
Як підкреслив напередодні Глава держави на нараді за проектом Державної програми відродження та розвитку села, на чільне місце повинен бути поставлено людину з його турботами і потребами, а соціальний аспект стане пріоритетним при реалізації документа.
3.1.1 Інформація про виконання районної Програми відродження та розвитку села в Стародорожському районі
На виконання Державної програми відродження та розвитку села на 2005 - 2010 роки в Стародорожському районі розроблена і затверджена рішенням сесії районної Ради депутатів від 24 грудня 2004 року № 88 районна Програма соціально-економічного розвитку та відродження села Стародорожського району на 2005-2010 роки (далі - Програма).
За підсумками реалізації основних положень Програми за 5 років район впорався з встановленими параметрами виробництва молока - 253,2 тис. тонн при завданні 226,7 тис. тонн (або 111,7%), реалізації м'яса - 25,8 тис. тонн при завданні 23,3 тис. тонн (110,6%), вирощування овочів - відповідно 64,0 тис. тонн і 36,0 тис. тонн (177,7%), обробітку ріпаку - 11,2 тис. тонн при завданні 7, 5 тис. тонн (148,7%). Разом з тим, не в повному обсязі район впорався з виробництвом зерна і картоплі, виконання програмних параметрів по яких склало відповідно 92,7% і 88,8%.
За очікуваним підсумками роботи за 2009 рік рівень виробництва сільськогосподарської продукції в громадському секторі зросте у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 105%. Продукції рослинництва буде вироблено на суму 36,7 млрд. руб., Або 102% до минулорічного. Вартість продукції тваринництва в порівнянних цінах складе 53,7 млрд. руб., Що вище показника 2008 р. на 107,2%.
Сільгосппідприємствами проводилася робота по оптимізації структури посівних площ, впровадження сучасних технологій обробки грунту та догляду за культурами. У результаті в аграрному секторі сформована система сівозмін, що забезпечує достатню кормову базу тваринництва та отримання товарної продукції. Відповідно до заходів, у 2009 році під кукурудзу було відведено 9,8 тис. га, що дозволило заготовити 135,9 тис. тонн силосу і намолотити 5,7 тис. тонн зерна кукурудзи. Від вирощування ріпаку на запланованій площі сільгосп організацій отримали понад 2,3 млрд. руб. виручки. Картоплю і льон вирощувалися на площах, передбачених заходами. При цьому прибирання льону була повністю механізована. З метою збільшення виходу зеленої маси було додатково введено в обіг 2,2 тис. га малопродуктивних лучних угідь, на яких висівали однорічні трави. Крім того, на площі понад 1,8 тис. га ріллі зроблені підсів багаторічних трав і закладка багатокомпонентних пасовищ. Більш ніж на половині посівних площ польові роботи були проведені з використанням комбінованих широкозахватних агрегатів, а також агрегатів, які суміщають підготовку ґрунту та посів. Завдяки цьому весняний та осінній посів були проведені в оптимальні терміни і з належною якістю.
Сільгосп організацій краще спрацювали в плані підтримки родючості ґрунту. Агромеліоративних заходів і реконструкція меліоративних систем проведені на всій запланованій площі - відповідно 339 га і 355 га. Провапнованих 2,9 тис. га кислих ґрунтів при встановлених в Програмі 2,8 тис. га. Органічних добрив внесено в обсязі 375 тис. тонн. що на 60 тис. т перевищує показник попереднього року. Господарствами району закуплено комплексні мікродобрива та засоби захисту рослин в обсягах, визначених заходами. Тільки по мінеральних тукам не забезпечені передбачені Програмою параметри - замість 11,8 тис. т д. р. внесено 8,7 тис. т д. р.
У зв'язку зі збільшенням поголів'я великої рогатої худоби та необхідністю створення належних умов для їх утримання в 2009 р. господарствами району проведені реконструкція і технічне переоснащення 14 тваринницьких приміщень. Подальше нарощування виробництва сільськогосподарської продукції пов'язане з освоєнням прогресивних технологій на основі застосування високопродуктивної техніки. У 2009 р. господарствами за рахунок різних джерел придбано 117 одиниць техніки.
Реалізація заходів Програми відродження безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки та якісного складу кадрового потенціалу. У зв'язку з цим в поточному році пройшли підвищення кваліфікації на базі Білоруського державного аграрно-технічного університету 10 фахівців і керівників організацій АПК району.
Одне з основних напрямків реалізації Програми відродження - облаштування виробничо-соціальних об'єктів агро містечок. За 5 років в 13 введених агро містечок за рахунок різних джерел на ці цілі використано понад 32 мільярдів рублів. За рахунок бюджетних коштів придбано устаткування для молочнотоварних ферм (молокопроводи, охолоджувачі молока, транспортери, кормороздавачі, причепи). На асфальтування територій міх дворів, ферм, зернотоків витрачено понад 3,5 млрд. руб.
У плані створення належних соціально-побутових умов та покращення якості життя сільського населення в районі реалізується комплекс заходів по житловому будівництву, розширенню сфери побутових послуг, розвитку мереж комунікації та об'єктів інженерної інфраструктури. Починаючи з 2005 р. у сільськогосподарських підприємствах зведено 246 нових житлових будинки, проведена реконструкція 63 квартир. За 2005-2009 роки в сільських населених пунктах відремонтовано 84 км доріг, на укладання твердого покриття витрачено 4,2 млрд. руб. грошових коштів. Загальна протяжність Мережі водопостачання в агро містечок 2009 р. склала 7,3 км.
Протягом 5 років районним вузлом електричного зв'язку виконана значна робота по телефонізації сільського населення: мережу зв'язку в населених пунктах зони дії АТС розширена до 1209 номерів. У 2009 році кількість абонентів збільшилася до 1360 чоловік. Побутове обслуговування сільського населення здійснюється через 11 комплексних приймальних пунктів (далі - КПП). На поточний ремонт КПП під вводяться агро містечок витрачено 54 млн. крб. В даний час на комплексних приймальних пунктах є сучасні робочі місця приймальника, перукаря, фахівців з ремонту швейних виробів і побутової техніки. Згідно з графіками організовано виїзне обслуговування жителів віддалених сіл, що входять у зону обслуговування КПП.
Таким чином, по переважній більшості позицій Програми відродження та розвитку села за 2008 рік відзначається виконання затверджених виробничих показників і заходів у соціально-побутовій сфері.
4. Проблеми агропромислового комплексу
Разом з тим, в аграрній галузі існують і проблеми. Основною проблемою агропромислового сектора економіки можна вважати низький рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва. Наприклад, за підсумками роботи за 9 міс. 2009 р. рентабельність від реалізації продукції в цілому по сільськогосподарським організаціям району склала (-0,5%).
Причини економічних труднощів в аграрній сфері багатобічні, частина з них мають об'єктивний характер, наприклад, постійне подорожчання матеріальних та енергетичних ресурсів, що імпортуються в республіку або виготовляються вітчизняною промисловістю з імпортної сировини і комплектуючих виробів.
Азотні і фосфорні добрива в республіці виробляються з імпортної сировини. Практично немає власного виробництва діючої речовини для пестицидів. Близько 90% паливно-мастильних матеріалів в країні виробляється з нафти, що імпортується. Немає власного газу. Тому ціновий механізм на ввезену в республіку продукцію складно піддається регулюванню на національному рівні. Проте неефективна робота деяких підприємств аграрного сектора країни пояснюється і недостатнім професіоналізмом частини керівників і фахівців, вибором у ряді сільськогосподарських організацій неправильних стратегічних підходів, недосконалістю застосовуваних технічних рішень і технологій як у рослинництві, так і в тваринництві.
Виходячи з нинішнього стану внутрішнього і зовнішніх продовольчих ринків і необхідності суттєвого підвищення конкурентоспроможності білоруської продукції слід невідкладно удосконалити спеціалізацію галузі з урахуванням ефективного і раціонального використання природних і трудових ресурсів, накопиченого і створюваного в перспективі виробничого потенціалу [9, c. 26]. Проведений аналіз свідчить, що до теперішнього часу направляються в АПК бюджетні кошти часто використовується недостатньо ефективно, тому що більша їх частина використовується не на створення інноваційної інфраструктури, а на вирішення поточних завдань: обслуговування кредитів, здешевлення сільськогосподарської техніки, компенсації зростання цін на основні матеріальні ресурси (нафтопродукти, добрива, засоби захисту), а також на придбання матеріальних ресурсів, які безоплатно або за зниженими цінами передаються сільгосп організацій. На прямі інвестиції спрямовується не більше чверті виділених коштів.
Існуючий порядок державної підтримки породив утриманство кадрів. Сьогодні певна частина керівників і фахівців у матеріальному та фінансовому забезпеченні сподіваються на державу, ігноруючи заходи щодо підвищення ефективності власного виробництва. Тому пріоритетне використання консолідованого бюджетного фонду підтримки сільгоспвиробників - фінансування великих окупаємих об'єктів на основі бізнес-планів, що пройшли сувору державну експертизу.
З державної точки зору, було б доцільним Національному банку Республіки Білорусь диференціювати відсоткові ставки за кредито отримувача, знизивши їх для агропромислового комплексу та підвищивши для галузей, що мають короткий за часом оборот капіталу [4, c. 17].
Сьогодні АПК представлений розрізненими суб'єктами господарювання, не зв'язаними єдиною ідеологією в ланцюзі виробництво - переробка - реалізація. У більшій мірі в їх діяльності передбачаються вузько корпоративні цілі. Взаємовідносини між партнерами частіше будуються на принципах отримання вигоди за рахунок інших, що завдає шкоди аграрної галузі в цілому.
Для реального надання пріоритету економіці в АПК основним показником варто встановити прибуток з урахуванням умов господарювання. Він буде найбільш об'єктивно характеризувати рівень господарювання на землі і ділові якості керівників і фахівців.
Висновок
Агропромисловий комплекс - найважливіший міжгалузевий комплекс сфери матеріального виробництва, сформований на базі агропромислової інтеграції. Результати роботи агропромислового комплексу країни за останні роки свідчать про стійку тенденцію подальшого підвищення продуктивності як землеробства, так і тваринництва, що говорить про ефективність напрямів державної аграрної політики.
Система державного регулювання в республіці складається з урахуванням того, що на сьогоднішній день ще не створено умов для регулювання діяльності аграрного сектору за допомогою ринкового механізму. Його формування повинно бути еволюційним і, отже, охопить тривалий проміжок часу. Необхідність підтримки структурних пропорцій, міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків вимагає дієвого втручання держави, при цьому розширює сферу застосування адміністративних методів регулювання [2, c. 530].
Для впровадження в Білорусі досягнень науково-технічного прогресу вкрай важливо надати сільськогосподарським товаровиробникам можливість вести прибутковий бізнес. Це означає необхідність вдосконалення механізму ціноутворення. Закупівельні ціни повинні покривати середньогалузеві або нормативні витрати на виробництво продукції. При цьому, розробляючи регламенти, важливо враховувати рівень самостійності господарюючих суб'єктів [4, c. 16].
Разом з тим в роботі АПК спостерігається ряд проблем, для вирішення яких необхідно консолідувати зусилля фахівців на місцях, вчених, державних структур. Безініціативність деяких виробників призводить до низької ефективності сільгоспвиробництва.
Для вирішення цієї проблеми голова держави дав доручення продовжити формування агропромислових холдингів, включивши до них сільгосп організацій молочної, м'ясної та пивоварної галузей. Приклад таких гігантів, як агрокомбінат «Дзержинський» і «Снів», кожне з яких об'єднало понад 5 сільгосп організацій, показав: агропромисловий холдинг адаптований до ринкової економіки і працює з рентабельністю мінімум 30%.
Потрібно також удосконалити практику кредитування аграрної галузі з урахуванням тривалості її виробничих циклів.
З урахуванням світової практики необхідно удосконалити організаційну структуру агропромислового комплексу республіки.
Необхідно продовжити спільну роботу з пошуку нових рішень по еволюційному реформування АПК з метою підвищення рентабельності виробництва, що гарантує продовольчу безпеку країни і суттєвий внесок в експортний потенціал Білорусі.
Список використаних джерел
1. Абрамова І.Є. Пошук моделі співвідношення державного та регіонального рівнів у розвитку аграрного сектора Росії в сучасних умовах / / Вісник аграрної науки Дону. 2008. № 3. - 0,4 д.а.
2. Антонова Н.Б. Державне регулювання економіки. - Мн.: АУП, 2002. - 775 с.
3. Білорусь в цифрах: статистичний збірник. - Мн.: Нац. стат. комітет, 2009. - 96 с.
4. Гусаков В.Г. Основні концептуальні підходи перспективної організації сільського господарства / / Вісті НАН Білорусі. Серія аграрних наук. - 2008. - № 4. - С.12-19.
5. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Інновації та підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в Республіці Білорусь та за кодоном» / За ред. І.В. Войтова. - Мінськ: ДУ «Беліса», 2008. - 316 с.
6. Сушко В. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку сільськогосподарських виробників Білорусі / / Директор. - 2008. - № 8. - С.75-81.
7. Рилько Д., Дем'яненко В. Проблеми і протиріччя розвитку світової агропродовольчої сісіеми / / Світова економіки та міжнародні відносини. 2000. № 8. С. 47.
8. Чешков М.А. Про бачення світу, що глобалізується. / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1999. № 6. С. 46 (54).
9. Шапіро С.Б. Актуальні проблеми агропромислового комплексу Білорусі / / Вісті НАН Білорусі. Серія аграрних наук. - 2008. - № 4. - С.20-27.