Оптимізація раціонів годівлі птахів

ДОПОВІДЬ

на тему: "Оптимізація раціонів годівлі птахів"

Головні передумови організації раціональної годівлі птахів і оптимізації раціонів

Доцільність подальшого розвитку птахівництва визначається тим, що виробництво харчового білку за рахунок яєць і м′яса птахів значно економічніше і ефективніше, ніж інших м′ясо-виробляючих галузей тваринництва. При цьому особливої важливості набуває зниження витрат на корми за рахунок подальшої раціоналізації годівлі птахів. Питання економії кормів тісно пов’язане з удосконаленням норм і способів годівлі, оптимізації складання кормосумішей (рецептів комбікормів), виходячи із вартості і поживності окремих інгредієнтів, технологічних ліній посування і роздавання комбікормів, мікроклімату і засобів утримання, підвищення надійності та оперативності контролю повноцінності годівлі птахів.

Особливості годівлі птахів обумовлені їх біологічними властивостями. Відсутність зубів, короткий травний шлях та висока швидкість травлення створюють значні труднощі в організації годівлі.

Прийнятий корм під час дуже короткого перебування в ротовій порожнині змочується багатою муцином слиною, надходить у воло, яке має правий та лівий мішок (у водоплавних видів птахів замість вола є розширення верхньої частини стравоходу). У волі корм частково піддається дії ферментів слини, секрету стінки вола і ферментів, що їх виділяє мікрофлора. У волі, як правило, середовище кисле (рН 4,5... .5,8).

Якщо птахи мають постійний доступ до кормів і кормові інгредієнти подрібнені, то час перебування їх у волі не перевищує 1-2 години, не подрібнене зерно затримується до 14... .18 годин. Поживні речовини подрібненого корму мають більшу площу контакту з травними ферментами, швидше гідролізуються і ліпше використовуються в порівнянні з цілим зерном.

Після просування в залозний шлунок корм змішується з його соком і надходить у мускульний шлунок. Під час інтенсивної секреції шлунковий сік виділяється безпосередньо в мускульний шлунок.

Кормові маси у мускульному шлунку інтенсивно перетираються за допомогою м’язових скорочень, які приводять в рух кутикулу і гравій, що знаходиться в цьому шлунку, змішуючи їх із шлунковим соком і мікрофлорою (в 1 г хімусу міститься 1... .100 млн. лактобактерій і аеробів).

Якщо у шлункові відсутній гравій, то це суттєво знижує перетравність і використання поживних речовин корму. Виходячи з цього птахи повинні отримувати гравій у вигляді кварцових або гранітних камінців (які не піддаються дії соляної кислоти) діаметром 1,5-3,0 мм для молодняка і 3,0-5,0 мм для дорослих птахів.

Значення деяких поживних речовин у годівлі птахів

Птахи у своєму організмі не можуть синтезувати дефіцитні у кормі незамінні амінокислоти або вітаміни, отже ці речовини повинні бути донесені до годівниці. Птахи, за виключенням гусей, практично не здатні перетравлювати клітковину, що змушує обмежувати вміст в раціонах дешевих рослинних кормів. Відсутність синтезу в травному тракті деяких речовин, висока продуктивність птахів, інтенсивний обмін речовин вимагає безумовної забезпеченості раціону усіма поживними речовинами в повній відповідності до існуючих норм, тому слід зупинитись на значенні деяких поживних речовин.

Кальцій - необхідний для побудови скелету і шкаралупи яйця, дзьобу і кігтів, нормального функціонування нервової системи, підтримання лужної рівноваги в організмі, роботи поперечносмугастої і гладкої мускулатури, активації ферментів і гормонів, створення біоелектричного потенціалу на поверхні клітин. Інтенсивність всмоктування кальцію в кишечнику залежить від його вмісту в раціоні, потреби в ньому, присутності вітаміну Д і кількості фосфору в раціоні. Великий вміст фосфору погіршує всмоктуванню кальцію.

Кальцій в організмі депонується головним чином в кістках (98%). Мінеральні речовини кісток, в тому числі і кальцій, знаходяться в стані постійного обміну з мінеральними речовинами зовнішнього середовища. Дефіцит кальцію в раціоні несучок викликає інтенсивне використання кісткового депо, що призводить до зниження міцності і товщини шкаралупи, остеопорозу, зниження продуктивності і навіть загибелі несучок.

Надлишок кальцію в раціоні зменшує перетравність жирів і споживання кормів, порушує обмін фосфору, магнію, марганцю, заліза та йоду.

Фосфор - приймає участь у побудові кісток, входить до складу нуклеїнових кислот, виконує буферну функцію крові, є акумулятором і джерелом біологічної енергії (АТФ, АДФ), займає ключове положення в обміні жирів, білків і вуглеводів.

В раціонах птахів включають природні фосфати, в яких фосфор знаходиться у формі карбонатів і гідроксилапатитів. Фосфор утримується в кістках і в крові у вигляді фосфатів (70-85%). Використання раціонів годівлі птахів бідних на фосфор, зменшує споживання кормів, що призводить до уповільнення росту молодняку і зменшенню продуктивності несучок.

Натрій. Джерелом натрію в раціонах птахів являється кухонна сіль, рибне та м’ясо-кісткове борошно і шроти.

Рослинні корми і дріжджі бідні на цей макроелемент. Всмоктування натрію відбувається у тонкому відділі кишечнику (80-90%).

Натрій підтримує осмотичний тиск в тканинах і регулює обмін води. Дефіцит натрію в раціонах уповільнює ріст молодняку, а його надлишок затримує воду в організмі. Токсичність кухонної солі залежить від величини кристалів і зростає у присутності солей магнію.

Калій. Джерелом калію являється рибне борошно, кормові дріжджі й відходи харчового виробництва. Існуючі компоненти сучасних комбікормів задовольняють потребу птахів у калії, тому в кормосуміші не слід включати його солі. Калій в організмі підтримує осмотичний тиск в клітинах, активізує велику кількість ферментів.

Мікроелементи. Серед великої кількості мікроелементів, які необхідні для нормального функціонування організму птахів слід зробити наголос на таких, як цинк, марганець, мідь, залізо, йод, кобальт.

Марганець приймає участь у побудові скелету, діяльності нервової системи, в жировому і вуглеводному обміні. Корми рослинного і тваринного походження бідні на марганець, тому в раціони добавляють його солі. Дефіцит марганцю викликає у молодняку перозис, деформацію кісток, у несучок зниження продуктивності, зменшення товщини шкаралупи.

Джерелом цинку слугують рибне та м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі, шроти. Незважаючи на наявність цинку в деяких кормах, кількість його недостатня, тому в раціони вводять сірчанокислі або солянокислі солі.

Дефіцит цинку призводить до зменшення споживання кормів і оплати корму продукцією, уповільнює ріст молодняку, затримує статеве дозрівання, порушення слизових оболонок (паракератоз).

Надлишок цинку (більш 0,1% від маси корму) в раціоні викликає отруєння.

Нестача міді у раціонах молодняку викликає відставання у рості розвиток анемії часткову деформацію нервових волокон.

Курка для утворення яйця витрачає 30 - 60 мг міді. Джерелами міді являються корми тваринного походження і шроти, але для забезпечення повної потреби в цьому елементі в раціони його включають біля 8 г (в перерахунку на чистий елемент) на тонну комбікорму.

Залізо входить до складу ферментів цитрохрому, які беруть участь у дихальних процесах, а також являється складовою частиною гемоглобіну. У випадку дефіциту заліза активно розвивається анемія. Джерелом заліза для птахів являється рибне і трав’яне борошно, дріжджі. Дефіцит заліза можна поповнювати за рахунок його сірчанокислих солей.

Амінокислоти. Із усіх незамінних для птахів одинадцять амінокислот критично незамінними являються: лізин, метіонін, цистін, тріптофан. Дефіцитними за цими амінокислотами являються корми рослинного походження, тому для забезпечення організму птахів необхідно або збільшувати частку кормів тваринного походження, або включати в раціон синтетичні аналоги цих амінокислот. При цьому слід відмітити, що біосинтез білку в організмі іде на рівні найнижчого забезпечення потреби однієї із незамінних амінокислот, таким чином забезпечується і відповідний рівень продуктивності. Цей факт говорить про те, що старанне забезпечення раціонів амінокислотами є вирішальним моментом в організації раціональної годівлі птахів, що дає змогу отримувати високу продуктивність з низькими витратами корму і протеїну на одиницю продукції.

Вітаміни. Серед олійнорозчинних вітамінів (А, Д, Є, К) найбільше значення має вітамін А, який необхідний для нормального функціонування органів зору, відтворення, епітеліальних клітин шкіри, що постійно відриваються, слизового епітелію дихальних, травних шляхів, сечостатевої системи. Вітамін А впливає на синтез нуклеїнових кислот, статевих гормонів, на окислювальне фосфоритування, вуглеводний обмін і синтез антитіл.

Через нестачу вітаміну А затримується ріст молодняка, підвищується його смертність, зменшується несучість і заплідненість яєць, порушується діяльність травної системи (проноси), послаблюється стійкість організму птахів до інфекційних і інвазійних захворювань.

Джерелами вітаміну А є трав’яне борошно, жовта кукурудза, морква або сухе морквяне борошно, сухі або олійні препарати вітаміну.

Із різних форм вітаміну Д у птахівництві має значення форма Д3. У рослинах є ергостерон, який під дією ультрафіолетових променів перетворюється на вітамін Д. Вітамін Д тісно пов’язаний з обміном кальцію, впливає на всмоктування кальцію і фосфору в кишечнику, підтримує нормальний рівень цих елементів у крові й регулює мінералізацію кісток.

Через дефіцит вітаміну Д виникає рахіт, що проявляється демінералізацією кісток і викривленням кінцівок. Низький рівень вітаміну Д в інкубаційних яйцях зашкоджує нормальному включенню кальцію і фосфору в кістяк ембріону.

Найвищу біологічну активність із усіх форм вітаміну Е (токоферолу) має α-токоферол. Вітамін Е в організмі птахів відіграє роль природного антиоксиданту, нормалізує клітинне дихання, він необхідний для синтезу ДНК і пов’язаний з обміном гормонів, захищає від окислення ненасичені жирні кислоти, каротин і вітамін А, захищає від деструкції клітинні мембрани.

Вітамін Е міститься в зернових кормах і трав’яному борошні. Ознаки дефіциту вітаміну Е - це порушення статевих і рухових функцій організму аж до повного паралічу кінцівок, атрофії скелетних м’язів і мускульного шлунку.

Бройлери, які отримують дефіцитні за вітаміном Е висококалорійні комбікорми захворюють на енцефаломаляцію (розм’якшення мозкових оболонок), яка проявляється нестійкою ходьбою курчат, паралічами, закиданням голови.

Вітамін К приймає участь у синтезі білку протромбіну, необхідного для зсідання крові. Вітамін К міститься у трав’яному, рибному і м’ясо-кістковому борошні.

Водорозчинні вітаміни впливають головним чином на вуглеводний, білковий і жировий обмін. Вони не нагромаджуються в організмі і тому повинні систематично поступати з кормом. Дефіцит цих вітамінів викликає зниження активності ферментів, гальмує процеси обміну речовин, знижує продуктивність і послаблює резистентність птахів до дії стресфакторів.

Вітамін В1/тіамін/ входить до складу ферментів, які приймають участь в обміні вуглеводів. Вітамін В1 міститься у великих кількостях у висівках, рослинних і тваринних білкових кормах, але не зважаючи на це в комбікорми включають синтетичний препарат цього вітаміну. Дефіцит тіаміну має прояв у вигляді нервових явищ - паралічів кінцівок, настовбурченого пір′я, дегенерація м′язів, закидання голови.

Вітамін В2 (рібофлавін) міститься у великій кількості у трав’яному борошні і кормових дріжджах. Проте, компоненти комбікормів не повністю забезпечують потребу в цьому вітаміні, тому комбікорм збагачують кристалічним рібофлавіном.

Нестача вітаміну В2 в раціонах знижує несучість, уповільнює або припиняє ріст молодняку, значно підвищує загибель ембріонів, а також курчат після вилуплення.

Характерними ознаками є викривлення пальців в середину / у вигляді “кулака”/, параліч кінцівок, кучерявість пір′я. Вітамін РР (нікотинамід, ніацин) приймає участь в синтезі і розпаді жирних кислот, вуглеводів і амінокислот.

Дефіцит нікотинової кислоти в кормах знижує несучість, виводимість, уповільнює опереність, настає перозис суглобів ніг. Нікотинова кислота міститься в кормових дріжджах, менше у млинарських відходах і шротах.

Вітамін В3 (пантотенова кислота). Нестача пантотенової кислоти уповільнює ріст курчат, опереність, веде до утворення кірки у куточках дзьобу, склеювання вій. Великий вміст пантотенової кислоти мають млинарські відходи, шроти і кормові дріжджі.

Потреба промислових несучок у цьому вітаміні, як правило, задовольняється за рахунок головних компонентів комбікорму. Для м’ясного молодняку і племінного поголів’я комбікорми збагачують добавками патонтенату кальцію.

Вітамін В12 (ціанокобаламін). Значення цього вітаміну в годівлі птахів визначається тим, що разом із фолієвою кислотою приймає участь у синтезі білку. Через нестачу вітаміну В12 в раціонах племінних несучок підвищується смертність ембріонів в останній тиждень інкубації, зменшується виводимість, погіршується ріст молодняку, порушується структура слизової оболонки шлунку, знижується несучість. Вітамін В12 міститься тільки в кормах тваринного походження.

Вітамін С (аскорбінова кислота) в організмі птахів каталізує процеси окислення, приймає участь у синтезі стероїдних гормонів, дезактивує токсини і отрути, має антиоксидантні властивості.

Підвищену потребу в аскорбіновій кислоті птахи відчувають під дією різних стрес-факторів. Згодовування кристалічного вітаміну С послаблює або, навіть, виключає зовсім негативний вплив стрес-факторів. Крім названих вище вітамінів в годівлі птахів контролюють в раціонах кількість фолієвої кислоти, холіну, біотину. Через нестачу цих вітамінів їх додають в комбікорм.

Клітковина (целюлоза). У птахівництві особливе відношення до цієї речовини. З одного боку клітковина не перетравлюється птахами (за виключенням гусей), а з іншого - без клітковини не можливо скласти раціон і без клітковинний раціон не являється добрим. Це пояснюється тим, що клітковина виконує роль механічного подразника слизових оболонок травних органів, поліпшує секрецію травного соку, що в свою чергу сприяє перетравленню вуглеводів, білків і жирів хімусу, нормалізує моторику шлунково-кишкового шляху, евакуацію вмісту кишечника. Наявність у раціоні значних кількостей клітковини заважає використанню інших поживних речовин. Великий вміст клітковини адсорбує на себе значну кількість травних ферментів, обмежує споживання і знижує перетравність кормів.

Як відомо, робота з організації годівлі будь якого виду тварин починається з оцінки поживності кормів, визначення норм потреби в поживних речовинах, підбір необхідних, із наявних, інгредієнтів і складання раціонів.

Слід відразу зазначити, що ця робота проводиться в птахівництві дещо відмінно від інших галузей тваринництва. В оцінці поживності кормів для сільськогосподарських птахів немає поняття “кормова одиниця".

У птахівництві прийнята система оцінки поживності кормів у обмінній енергії, сирому протеїні і комплексі інших поживних речовин. До комплексу інших поживних речовин відносять незамінні амінокислоти, вітаміни, незамінні жирні кислоти, а також мінеральні речовини (макроелементи і мікроелементи).

Обмінна енергія - це різниця між валовою (загальною) енергією корма і енергією посліду (ОЕ=ВЕ=ЕП) і вимірюється в джоулях (кілоджоулях - 1000 Дж, мегаджоулях - 1000000 Дж). Сирий протеїн визначається в грамах або у відсотках, інші поживні речовини визначають у вагових одиницях (грамах, міліграмах і т.ін.), а деякі вітаміни - в міжнародних одиницях їх активності.

Щоб перерахувати калорії у джоулі або навпаки, потрібно помножити або розділити на коефіцієнт 4,19 відповідно. У птахівництві дещо відмінний від інших галузей тваринництва підхід до нормування поживних речовин в раціонах, що пов’язано з прийнятою системою годівлі птахів вволю або з вільним доступом до кормів. Поживні речовини в раціоні для сільськогосподарських птахів нормують на 100 г повітряно сухої суміші концентрованих кормів. Наприклад, для курей-несучок в віці 5-10 місяців потрібно 17 грамів сирого протеїну і 1152 кДж обмінної енергії в 100 г кормосуміші, для курчат у віці 90-120 днів необхідно 14 г сирого протеїну і 1080 кДж обмінної енергії в 100 г корму.

Отже, існуюча система нормування поживних речовин передбачає для кожного виду і статево-вікової групи відповідну концентрацію поживних речовин. Така система оцінки поживності дозволила встановити більш суттєвий взаємозв’язок між поживними речовинами в процесі споживання і живлення. Найефективніше використання протеїну можливо досягти в тому випадку, коли на 1 г протеїну припадає 670 Дж. Обмінної енергії. Таке співвідношення називають ЕПС, якщо воно йде в напрямку зниження кількості енергії на 1 г протеїну, веде до витрат протеїну на енергетичні цілі, що економічно невигідно, так як білкові кормові засоби значно дорожчі, ніж енергетичні і навпаки, якщо порушення ЕПС йде в бік збільшення, зайва енергія відкладається в організмі у вигляді жиру, і перше й друге спричинює зниження продуктивності птахів.

Встановлені відповідні співвідношення між кальцієм і фосфором 1: 2,5...3 між вітамінами А і Д3 1: 5...6 і т. ін. Для забезпечення норм годівлі птахів необхідно мати необхідний набір кормових засобів, головним чином не концентровані корми. Однак для того, щоб орієнтуватись в великій кількості цих засобів, вірно і швидко розробляти раціони, всі корми умовно розподілені на такі групи.

Енергетичні - це, головним чином, зернові злакові та продукти їх переробки. Кукурудза і пшениця являються кормами, які можна вводити в раціон майже без обмежень.

Ячмінь має інгібітор трипсину і без відповідної обробки може вживатись в раціонах у кількості не більше 10 відсотків. Овес вміщує найбільш легко перетравні вуглеводи і являється дієтичним кормом, а якщо звільнити від плівок, то можна вводити в раціон без обмеження. Цінним енергетичним інгредієнтом є сорго. Його висока врожайність, невибагливість, відсутність харчової цінності для людини - дала б можливість поставити цю культуру на перше місце, якби вона не мала двох негативних ознак: наявність алкалоїду таніну (який пригнічує активність травних ферментів), та великої кількості клітковини, яка сконцентрована головним чином у плівках зерна. Тому для успішного використання сорго в годівлі птахів його необхідно додатково обробляти для знищення таніну та звільненню зерна від плівок. Без вказаних обробок сорго можна вводити в раціон в кількостях, що не перевищують 10%.

Дуже цінними являються такі високоенергетичні кормові засоби, як тваринні і рослинні жири. По-перше, жири вміщують в 3... .4 рази більше обмінної енергії, ніж злакові, по-друге, вони в своєму складі не мають інших поживних речовин, а це дозволяє з їх допомогою ефективно балансувати енергетичну частину раціонів птахів.

Білкові (високопротеїнові) кормові засоби. В залежності від походження, білкову групу кормів можна розділити на три підгрупи.

1) Білкові корми рослинного походження - це перш за все зерно бобових культур і продукти їх переробки - шроти й макухи олійних культур (соняшнику, ріпаку, арахісу, насіння бавовни). Слід відмітити, що усі бобові культури мають у своєму складі антипоживні речовини, що тим чи іншим чином затримують травний процес у птахів. Так, найбільш повноцінна із бобових культур соя вміщує алкалоїд соїн і рослинний фермент уреазу, що пригнічує активність шлунково-кишкових ферментів. Позбутись негативної дії цих речовин можливо шляхом волого-термічної обробки сойового шроту в апаратах, які носять назву “тостери", а процес зветься “тостуванням”.

Найбільш розповсюджена в нашій місцевості бобова культура горох, також вміщує антипоживні речовини. Це, головним чином, дубильна кислота, зменшити кількість якої вдається за допомогою прогріву зерна на протязі 20... .30 хвилин до 85-95С або застосувати екструдування з температурою 110С.

У своєму складі дубильну кислоту мають кінські боби, які також знаходять широкий вжиток у практиці годівлі сільськогосподарських птахів.

У своєму складі дубильну кислоту мають кінські боби, які також знаходять широкий вжиток у практиці годівлі сільськогосподарських птахів. Після обробки зерна цих культур, вводити їх можна без обмежень, але в “сирому вигляді" (без обробки) не більше 8-10% для дорослих птахів і 3-5% для молодняку.

Шроти і макухи - найцінніші концентровані (у відношенні до протеїну) білкові корми рослинного походження. Соняшникову та арахісову макуху і шрот вводять в раціон птахів без обмежень. Бавовняний шрот має у своєму складі алкалоїд госсіпол, який знищують термічною обробкою, тому забороняється використовувати бавовняний шрот із вмістом госсіполу вище 0,05 мг/%, а молодняку першого віку (1... .30 діб) і бройлерам, комбікорми, які мають бавовняний шрот, не використовують взагалі.

Останнім часом набуває широкого вжитку ріпаковий шрот, вміст сирого протеїну в якому близько 40%.

2) Білкові корми тваринного походження - до цієї підгрупи слід віднести рибне, кров’яне, м′ясне та м’ясо-кісткове борошно, сухе молоко, суху сироватку, крілеве борошно, пір’йове борошно і т. ін.

Усі ці кормові засоби вміщують високу кількість легкоперетравного повноцінного протеїну від 48 до 72 відсотків і являються відходами переробки м’яса, молока, риби та різних морепродуктів. Однак, останнім часом кількість цих кормів зменшилась і продовжує зменшуватись у зв’язку з

удосконаленням технології переробки м′яса і молока, різким скороченням вилову риби у світовому океані та використанням для харчування людей таких видів морських риб, які раніше йшли на виробництво рибного борошна.

3) Білкові корми мікробного і синтетичного походження. У майбутньому таким кормам може надатись особлива роль. Вони можуть стати основними протеїновими інгредієнтами раціонів для сільськогосподарських птахів. Уже зараз досить широко використовуються синтетичні амінокислоти лізин та метіонін (складові частини білку), а у випробуванні знаходиться цілий ряд кормів мікробного синтезу.

Перспективи використання мікробного білку пов’язані з тим, що одноклітинні організми ростуть у 500 раз швидше, ніж найбільш врожайні сільськогосподарські культури. Дріжджі, наприклад, подвоюють свою масу за 2... .4 години, бактерії за 15... .45 хвилин. Крім того, мікроорганізми майже на 100 відсотків використовують поживні субстрати для чого можна брати різноманітні відходи нафтохімічної, деревопереробної промисловості, сільськогосподарські та промислові стічні води, цитратні й сірчані солі, синтетичні спирти і т. ін. Відомі протеїнові корми мікробного синтезу - мепрін із метилового спирту, гаприн - із природного газу. Усі ці корми вміщують 50 - 60 відсотків сирого протеїну.

Мінеральні кормові засоби. До таких кормів належать корми біологічного і мінерального походження, які вміщують значну кількість мікроелементів кальцію, фосфору, натрію, калію, магнію і мікроелементів. Сюди слід віднести черепашку, крейду, різні вапняки. В якості кормів, які багаті мікроелементами використовують сірчанокислі або солянокислі солі.

Біологічно активні кормові засоби. Ця група вміщує різні препарати вітамінів, ферментів і лікарських препаратів. Олійнорозчинні вітаміни застосовують у вигляді олійних препаратів (вітаміни А, Д3, К, Е), а також у вигляді гранул. Олійнорозчинні вітаміни у вигляді сухих гранул застосовуються для виробництва комбікормів і мають дуже високу активність, наприклад, вітамін А 325-500 тис. МО (міжнародних одиниць), вітамін Д3 500 тис. МО в 1 г. В одній гранулі знаходиться від 3 до 5 МО вітаміну. Вітаміни групи В застосовуються у вигляді кристалічних препаратів.

Складання раціонів. Знаючи оцінку поживності кормів, нормування поживних речовин у раціонах птахів, маючи відомості про кормові засоби, можна приступити до складання раціонів. Цей процес має декілька етапів:

1. Визначення норм потреби у поживних речовинах у зв’язку з видом, віком та продуктивністю птахів відповідно до існуючих рекомендацій.

2. Відбір, із наявних, тих кормових засобів, які можна згодовувати цьому виду і віковій групі птахів.

3. Складання приблизної структури раціону. В даному разі головна умова в тому, що сума повинна дорівнювати - 100%.

4. Балансування раціону за сирим протеїном, для цього користуючись таблицями вмісту поживних речовин у кормах для сільськогосподарських птахів, підраховують вміст сирого протеїну в кожному інгредієнті і в усьому раціоні, приблизну структуру якого складено. Якщо величина вмісту сирого протеїну відрізняється від норми, то за рахунок збільшення (зменшення) частки білкових кормів і зменшення (збільшення) енергетичних, досягають відповідності фактичного вмісту до норми сирого протеїну.

5. Балансування раціону за обмінною енергією (принцип балансування такий самий). В тому випадку, коли не вдається збалансувати раціон за ОЕ (це часто буває під час складання високоенергетичних раціонів для бройлерів), включають жири, при цьому в усіх випадках загальна сума кормів в раціоні не відхиляється від 100.

6. Балансування раціонів за мінеральними речовинами шляхом збільшення (зменшення) частки кормів, які вміщують найбільшу кількість цих речовин (крейда, морські черепашки тощо).

7. Забезпечення раціону незамінними амінокислотами, вітамінами і мікроелементами. Після підрахунку наявності в раціоні незамінних амінокислот, вітамінів та мікроелементів ту кількість цих речовин, що не вистачає, додають до кормосумішей, незважаючи на дотримання 100%. Це пов’язано з дуже незначними масами цих речовин, які доводиться добавляти. Закінчивши цей етап, раціон годівлі птахів слід вважати складеним.

Література

Інформаційні технології в зооінженерії [Текст]: Навч. посіб. Ч.1/В.І. Кравченко, В.В. Морозов, С.М. Куцак та ін. - Херсон: ХДАУ РВЦ "Колос", 2002. - 96 с. - Библиогр.: с.94. - Содержание: Навчальні програми у птахівництві; Ріст і розвиток свиней; Визначення сумарного класу ремонтного молодняку свиней.

Агеев В.Н., Панков И.Н. Кормление сельскохозяйственной птицы. - М.